Методи управління Презентація

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯТеоретичні питання1. Поняття “метод управління”.2. Класифікація методів управління. Підготувала: Толок Д. О.

Поняття “метод управління” дуже широко трактується серед науковців. Розповсюджено є думка, що методи управління – це основні засоби управлінської діяльності керівників, певні “знаряддя праці”, які вони застосовують задля впливу на учасників освітнього процесу (суб’єктів). Отже, під методом управління розуміють спосіб впливу на учасників управлінського процесу.

Класифікація методів управління. Найбільш поширеною є наступна класифікація груп методів управління навчальним закладом, що подають Г. Цехмістрова, Н. Фоменко: організаційно-педагогічні, організаційно-розпорядницькі, соціально-психологічні, економічні (фінансово-господарські).

Організаційно-педагогічні методи передбачають регламентацію навчально-методичної та виховної роботи в певному навчальному закладі та поділяються на:– вербальні методи: індивідуальні (консультація, бесіда) та групові (інструктаж, нарада, збори);– дослідницькі методи, що включають вивчення передового досвіду, атестацію педагогічних кадрів, анкетування та інтерв’ювання, підготовка до друкування матеріалів (газет, збірників, статей та методичних рекомендацій) щодо діяльності педагогічного колективу;– ілюстративно-показові методи: моделювання структури навчально-виховного процесу, художнє та інформаційне оформлення окремих аспектів навчання учнів, професійної підготовки педагогів до творчої праці;– техніко-технологічні методи: застосування у роботі технічних засобів і пристроїв (комп’ютери, телебачення, радіо, відеомагнітофон, DVD - програвач тощо).

Організаційно розпорядчі методи включають: накази, розпорядження вказівки та відіграють допоміжну роль в управлінні навчальним закладом. Вони використовуються при наборі кадрів, виробленні єдиного режиму роботи навчального закладу. Соціально-психологічні методи сприяють формуванню позитивного психологічного клімату в колективі, регулюванню соціальних відносин. Економічні (фінансово-господарські) методи управління покладені в основу господарського розрахунку, самофінансування, матеріального стимулювання. Дещо схожою є класифікація, де виокремлюються таки групи методів: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні, економічні.

Організаційні методи передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування, різні розпорядчі акти. Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами праці, в роз’ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок, у роз’ясненні рівня відповідальності за доручену справу, передбачає рекомендації і поради щодо організації роботи. Інструктування може мати наочну форму (керівник навчально-виховного закладу сам проводить роз’яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок звільнення від перевідних та випускних екзаменів учнів загальноосвітніх шкіл України). Регламентування виявляється в штатному розкладі працівників для даного навчального закладу або окремо виданим нормативним документом. Метод нормування чітко визначає нормативи навчального навантаження, нормативи витрат (наприклад, сировини, заготовок, інструментів у навчально-виробничих майстернях), часу, чисельності педагогічного й обслуговуючого персоналу та ін. Розпорядчі акти (Закон України “Про освіту”, Типовий статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, накази Міністерства освіти, обласного управління освіти, районного (міського) відділу освіти, накази і розпорядження директора навчально-виховного закладу) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов'язковими для даного закладу освіти. Вони можуть бути одноосібними (наказ директора навчально-виховного закладу про підготовку й організацію випускних екзаменів, про проведення предметних олімпіад, про організацію літнього відпочинку учнів та ін. (рішення педагогічної ради, резолюція конференції закладу тощо).

До педагогічних методів управління відносять проведення науково-практичних конференцій педагогічних працівників, серпневих нарад учителів, семінарів, диспутів, педагогічних читань і ін. Соціально-психологічні методи управління. До цієї групи методів відносять методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на педагогічних працівників на основі використання традицій педагогічного колективу (посвячення молодого педагога, звіти творчих учителів), створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв’ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін.), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, розподіл симпатій у колективі, рівень задоволення роботою. Економічні методи управління – це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації),економічного планування, бюджетного управління й ін. Цікавою є класифікація методів управління навчальним закладом, подана Т. Пономаренко, яка поділяє їх на такі групи.

Організаційно-розпорядчі (адміністративні), що допомагають регламентувати діяльність підлеглих, здійснювати добір, розташування, виховання підлеглих, розробляти та впроваджувати інструкції. Групу методів психолого-педагогічного впливу складають побажання, прохання, поради та заохочення. Такі методи доцільно вживати в процесі планування соціального розвитку колективу, створення в колективі комфортних умов роботи з психологічної точки зору, розвитку творчості, ініціативи, виховання почуття відповідальності та формування позитивних, соціально важливих мотивів трудової діяльності.Ідеологічні методи використовуються для розвитку демократичних тенденцій у колективі, формування сумлінного ставлення до праці, виховання почуття обов’язку та відповідальності у підлеглих тощо. До організаційно-педагогічних методів належать: відвідування занять, спостереження за ходом освітнього процесу та його обговорення, співбесіди з педагогічним колективом щодо питань навчання й виховання дітей, перевірка документації педагогів, соціометрія тощо. Такі методи використовуються для отримання необхідної інформації щодо перебігу всього освітнього процесу в навчальному закладі, освітнього рівня дітей, відповідності навчально-виховного процесу програмно-цільовим настановам та рекомендаціям щодо їх здійснення. Методи, пов’язані з використанням технічних засобів включають: застосування комп’ютерної техніки, фотографування, відео- та звукозапис тощо.

О. Мармаза пропонує виокремлювати такі групи методів управління: організаційно-стабілізуючого впливу (регламентування, нормування, інструктування, оргпроектування); організаційно-технологічного впливу (планові, програмні, сітьові, алгоритмічні); організаційно-розпорядницького впливу (розпорядження, вказівки, наказ, директива); вирішення функціональних завдань (аналіз, планування, організовування, контролювання, регулювання та коригування); творчої праці (мозкова атака, дискусія, методи сценаріїв, ділових, імітаційних ігор тощо); самоуправління (планування професійної кар’єри, самоорганізація, рефлексія, саморегуляція, само менеджмент, методи психологічного захисту); соціально-психологічні методи (заохочення, переконання, критика, навіювання, пропаганда й агітація, особистий приклад, бесіда, метод мовних трюків).

Найбільш повну класифікацію методів управління навчальним закладом подає Є. Хриков, який вихідною одиницею класифікації вважає управлінське рішення. На основі проведеного дослідження він виокремлює такі групи методів. Методи одержання інформації, необхідної для управління навчальним закладом (спостереження; аналіз документації; бесіда з працівниками, дітьми, батьками; вивчення продуктів діяльності дітей; анкетування; вивчення педагогічного та управлінського досвіду роботи;тестування; рейтинг; експеримент; публікаційний метод; моделювання).

Методи розробки управлінських рішень (розробка пропозицій після відвідування занять, заходів; розробка планів, графіків; формулювання пропозицій після перевірки документації; підготовка рішень колегіальних органів (учених рад, педрад); підготовка розпоряджень; підготовка наказів; розробка положень, пам’яток; розробка та уточнення посадових обов’язків; складання договорів; аналоговий метод; критеріально-матричний метод; метод дискусій; мозковий штурм). Методи доведення управлінських рішень до виконавців (бесіда; ознайомлення з планами, графіками, розкладом занять; доведення висновків і пропозицій, зроблених під час перевірки планів, журналів, щоденників тощо; доведення рішень колегіальних органів; доведення розпоряджень; доведення наказів; ознайомлення з пам’ятками, положеннями, інструкціями; ознайомлення з посадовими обов’язками; ознайомлення з тарифікацією; ознайомлення з договорами). Методи організації виконання управлінських рішень (бесіда; організація засідань методичних об’єднань; організація нарад; організація засідань педагогічних рад; організація творчих груп; інструктаж; підготовка методичних рекомендацій; організація виставок книг; організація підготовки учнівського активу до виконання поставлених завдань; організація підготовки батьків до виконання поставлених навчальних закладом завдань; організація наставництва педагогів; організація - самоосвіта працівників; організація підвищення кваліфікації; організація лекцій конференцій, семінарів, екскурсій).

Низка науковців (М. Боритко, І. Соловцева) виокремлюють дві групи методів управління за критерієм створення та укріплення довіри між членами колективу – структурні та гуманітарні. До структурних методів управління відносять:– постановку та роз’яснення високих ділових цілей у сфері сумісної освітньої діяльності. Мається на увазі об’єднання суб’єктів освітнього процесу навколо вирішення сумісної мети. Ставлячи такі цілі, керівник має враховувати та забезпечити їх розуміння кожним членом колективу, чітко позначити завдання, очікуваний результат та критерії оцінювання роботи. Запорукою ефективності впровадження зазначеного методу виступає усвідомлення кожним учасником себе як співавтора, співучасники розробки мети;– делегування повноважень, що забезпечую певну децентралізацію влади, підвищую ініціативу кожного члена колективу. Отже, передача частини управлінських повноважень в освітньому закладі забезпечує гнучкість та сприяє розвитку довіри в колективі;– оптимальну регламентацію діяльності членів педагогічного колективу, що з одного боку, передбачає чітке виконання певних правил, а з іншого, – залишення простору для індивідуальної творчості учасників освітнього процесу;– оптимальну систему обміну інформацією, за умови якої інформація має бути доведена без викривлень та помилок із метою формування довірливих стосунків;– збалансовану систему контролю, що передбачає існування чітких його параметрів, критеріїв та показників.

До гуманітарних методів управління належать: – розробка загальних цінностей та принципів діяльності та орієнтація на них, що зумовлено неможливістю регулювання абсолютно всіх видів стосунків усередині колективу лише нормативними документами;– формування особистісних стосунків між різними рівнями підлеглих та створення сприятливого психологічного клімату в колективі;створення ситуацій успіху для підлеглих;наочна демонстрація символів довіри. Аналіз класифікацій методів управління дає змогу зробити певні висновки. Перш за все, у науково-педагогічній літературі досить відсутнє загальноприйняте визначення поняття “метод управління” та їх єдина чітка класифікація. Вчені по-різному виокремлюють групи методів в залежності від принципу, який узято за основу, що спричиняє можливість заміни одного методу іншим. По-друге, класифікація методів управління навчальним закладом значною мірою запозичена із загальної теорії управління і більш менш інтерпретована до теорії внутришкільного управління, що, на думку Є. Хрикова, призводить до неврахування реально існуючих методів управління на практиці в теорії. По-третє, методи управління не можуть бути ефективними поза умов конкретного навчального закладу, отже їх вибір залежить певної управлінської ситуації.