Методична доповідь "Комплекс гам, етюдів та арпеджіо як необхідна складова частина виховання учня-піаніста"а

Зміст:

1. Введення

2. Значення вивчення комплексу гам, акордів і арпеджіо у вихованні юного піаніста

3. Основні формули комплексу гам, акордів і арпеджіо та методи роботи над ними

4. Організація систематичної роботи учня

5. Висновок

6. Список літератури

1. Введення.

Ще з незапам'ятних часів у клавірній педагогіці при навчанні на клавішних струнних інструментах, таких, як чембало, клавікорд та клавесин, вивчення гам, акордів і арпеджіо було обов'язковою частиною музичного виховання. Однак лише до кінця 18 – початку 19 століття, коли фортепіано остаточно витісняє з ужитку інші клавішні інструменти, формується власний фортепіанний стиль і розвивається віртуозне мистецтво, гамовий комплекс стає основою навчання на фортепіано. Ще одна причина, з якої гами і арпеджіо придбали велике значення у вихованні піаніста - це все більш частіше вживання в грі першого пальця. В далеку пору раннього клавірного виконавства музиканти нерідко обходилися не тільки без підкладання першого пальця, але і взагалі без нього. Великому пальцю начебто і не знаходилося місця при грі, якщо врахувати скромні розміри клавіатури і склад музики, що панував у той час. Лише поступово перший палець все більше входить у вживання і стає, за словами Альфреда Корто, свого роду «множником пальців». Гами з використанням нової, отримавшої загальне вживання аплікатурою, виявилися чудовим матеріалом для розвитку рухливості і гнучкості 1 пальця. З плином часу поступово склалися складові частини гамового комплексу і порядок його виконання, який ми використовуємо в наш час.

В історії фортепіанної педагогіки ставлення до комплексу гам, акордів і арпеджіо не завжди було однозначним.

«За старих часів для кожного виконавця вважалося необхідним добре володіння гамами і арпеджіо. Потім був період, коли це було зовсім занедбано. Заперечення цих вважається великою помилкою. Музикант - педагог знає, що той, хто не працював над гамами й арпеджіо, наштовхуючись на різні пасажі у класиків і романтиків, змушений вчити ці пасажі кожен раз як приватний випадок. А для тих, хто з дитинства опанував техніку гам і арпеджіо, такого роду пасажі є звичними» - пише А. Б. Гольденвейзер.

«Щоранку я підходжу до своєї «скриньки» і вибираю ті самі важливі, потрібні інструменти, без яких ніколи не можу обійтися: прямі, що розходяться гами, арпеджіо, гами в терцію, дециму, сексту» - таке важливе значення надавав роботі над гамовим комплексом Еміль Гілельс, видатний піаніст з феноменальною технікою.

2. Значення вивчення комплексу гам, акордів і арпеджіо у вихованні юного піаніста.

Спробуємо розібратися, чим же вивчення даного комплексу так важливо? Н. Корихалова в посібнику «Граємо гами» відповідає на дане питання наступним чином.

1. Вивчення даного комплексу дозволяє оволодіти основними формулами фортепіанної техніки.

2. Учень на практиці знайомиться з ладотональною системою, освоює кварто-квінтове коло тональностей.

3. Учень знайомиться з основними аплікатурними формулами, вчиться логіці аплікатури.

4. Вивчення комплексу дозволяє виробити пальцеву чіткість, рівність, швидкість.

Розкриємо докладніше кожен пункт.

2.1. Основні формули фортепіанної техніки – гамообразні послідовності, акорди і арпеджіо, поряд з тремоло, октавами, трелями і т. і. являють собою щось на кшталт «ключів», володіння якими відкриває шлях до будь-якого музичного твору. Г. Нейгауз з даного питання говорив так: «Вправи я розглядаю як якийсь напівфабрикат». До таких «напівфабрикатів» відносяться, наприклад, гами, арпеджіо, п'ятиступеневі послідування, вправи для розвитку октавній техніки, стрибків, акордів і т. і

 2.2. Практика освоєння ладотональної системи і кварто-квінтового кола.  

  «Учні повинні знати всі гами у всіх мажорних і мінорних тональностях, знати їх буквально «уздовж і поперек», знати взаємозв'язок між гамами»  (І. Левін)

  «Гра цих формул не тільки сприяє розвитку техніки, але і зміцнює елементарне знання клавіатури» (А. Щапов)

Учень повинен добре розуміти, що потрібно не просто твердо вивчити, скільки ключових знаків в кожній тональності і зрозуміти логіку кварто – квінтового кола, але й сприйняти слухом кожен звукоряд, а також відчути рукою «топографію» кожної тональності. В такому випадку робота над гамами допомагає виховати так звану «руку, що чує», коли в процесі гри внутрішні слухові уявлення виявляються безпосередньо втілені в рухах і м'язових відчуттях виконавця.

2.3. Логіка аплікатури, основні аплікатурні формули.

«Одна з найбільших практичних цінностей гам, акордів і арпеджіо полягає в тому, що вони привчають руку до певної аплікатури, так що в будь-якій тональності автоматичної стає найкраща аплікатура. Цим сильно полегшується, наприклад, подальше читання з аркуша, тому що рука як би інтуїтивно вибирає найбільш логічну аплікатуру» - це думка Йосипа Левіна дуже добре розкриває концепцію даного пункту. Усвідомленість аплікатури розвиває навик гри в розумі, і навпаки, тренування гри уявної змушує виконавця краще усвідомлювати аплікатуру.

2.4.Швидкість, чіткість, рівність.

«Гами «полегшують», звільняють і роблять більш спритною руку, дають їй невидимі крила, які допомагають швидко «пролітати» над клавіатурою по всьому її протягу», – стверджує Маргарита Лонг. На гамах, акордах і арпеджіо в комплексі з іншими вправами виховується технічна майстерність піаніста і тому одна з наших кінцевих цілей у вивченні гам – це досягти швидкості, рівності, чіткості, артикуляційного і динамічного розмаїття звучання.

3. Основні формули комплексу гам, акордів і арпеджіо і методи роботи над ними. «Вони однаково корисні як початківцю, так і досвідченому учневі і навіть майстерному виконавцю» (К. Черні).

Освоєння гамового комплексу починається в молодших класах музичної школи і триває протягом усього навчання. 

Саме слово «гамма» –  це назва третьої літери грецького алфавіту, так охрестив поступовий звукоряд Гвідо д’Ареццо, музикант ХІ століття, якому ми зобов'язані й найменуванням самих нот. Така назва  вживається і у французькій мові. В інших європейських мовах використовується слово «сходи», «сходи тонів» –  можливо, якщо дитині привести цей приклад, йому стане зрозуміліше поняття «ступені» в гамах.

Приступаючи до вивчення гам, дитину потрібно, перш за все, навчити чути мажорні і мінорні гами, зрозуміти, що зіграти їх можна від будь-якого звуку, вміти підібрати їх на слух. Тут велику підтримку може надати урок сольфеджіо. Спів гам у вигляді пісеньок, сольфеджіо, показом ступенів, має бути необхідною частиною уроку. Вже на перших уроках спеціального фортепіано, коли дитина грає легкі пісеньки тільки третім пальцем, можна використовувати гами до мажор і ля мінор для формування навички гри нон легато, стакато. При цьому можна наспівувати якісь підтекстовки.

Далі переходимо до освоєння гам окремими руками по аплікатурних позиціях. До цього часу дитина, природно, повинна освоїти гру легато з п'яти нот. Почати краще з руху від п'ятого пальця, тобто правою рукою в низхідному русі, лівою рукою у висхідному русі. У такому випадку дитина може практично самостійно (з невеликою підказкою педагога) розподілити пальці. Крім того, в плані зручності гра від п'ятого пальця дається легше, ніж навпаки. Перенесення руки в наступну позицію будемо здійснювати плавно, непомітно, рука як би рухається в одній площині. Освоїти перекладання через перший палець буде порівняно легко  –  кисть описує при цьому поверх першого пальця невелику дугу. Набагато важче виконати легато в протилежному напрямку, так як тут використовується прийом підкладання першого пальця, який завдає багато клопоту. Існує безліч вправ на підкладання та перекладання пальців, ним передує вивчення гам, вони ж використовуються для виправлення дефектів. Дитині можна запропонувати просту і наочну вправу, перевернувши руку долонею вгору, учень повільно і плавно веде перший палець до п'ятого і назад. Щоб плавне підкладання першого пальця не порушувало плавного руху кисті рук, можна сказати дитині не про те, що палець треба підкладати, а про те, що 1-й і 3-й або 1-й і 4-й пальці треба як з'єднати в «кільце».

Можна також запропонувати наступний ряд вправ:

1. Гра гам будь-якою аплікатурою: 1-2, 1-3 і т. д.

2. Відокремлювати в звукоряді гами лише ті звуки, на які припадає підкладання. Також корисно одночасно з діатонічною вивчати гаму хроматичну – тут  підкладання першого пальця відбувається в дуже тісній позиції, на найближчій відстані. Відома французька піаністка і педагог Маргарита Лонг радила: «Вивчення хроматичної гами з її близькими інтервалами і частим вживанням великого пальця повинно передувати вивчення діатонічної». Необхідно звернути увагу учня на поворот зап'ястя в кінці гами до п'ятого пальця. Справа в тому, що для дитини мотив з послідовно взятих п'яти звуків   –  це не одна позиція, як для дорослого, а дві позиції: 1-2-3 і 3-4-5 пальці. Нам потрібно визначити ступінь повороту зап'ястя до п'ятого пальця, яка залежить безпосередньо від довжини п'ятого пальця. Для цього зіграємо ці дві позиції окремо, позицію 3-4-5 виконуватимемо в позиції п'ятого пальця. Далі виконаємо цей мотив, зробивши зупинку на третьому пальці з подальшим поворотом доти, доки     п'ятий палець не торкнеться своєї клавіші. При русі в зворотному напрямку ця послідовність втрачає свою двоскладність і стає однопозиційною.

Що стосується логіки аплікатури, то вона складається в типові формули, які треба просто зрозуміти.

Найзагальніших правил всього два:

1. Застосовувати перший і п'ятий палець на чорних клавішах забороняється.

2. В межах однієї позиції (тобто без підкладання і перекладання) пальці слідують один за одним без пропуску.

Для закріплення аплікатури в пам'яті і м'язових відчуттях, корисно пограти гаму по позиціях – «кластерами».

Кінцева мета у вивченні гам – це досягнення швидкості, рівності, чіткості, артикуляційного і динамічного розмаїття звучання. Існує безліч способів роботи. Корисно вчитися виконувати гаму різними штрихами, різною динамікою, в різних темпах. Ще краще ставити перед учнем завдання художнього плану, наприклад: виконати гаму сріблястим, прозорим, легким звуком або «проспівати» гаму так, ніби її грає скрипаль або віолончеліст. Користь такого підходу в тому, що ясне уявлення про бажаний характер звуку здатне налаштувати руку, навести на потрібний технічний прийом. Можна застосовувати варіанти ритмічні, наприклад пунктирним ритмом. Ця вправа ефективна лише тоді, коли вона розглядається як тренування швидкої гри в повільному темпі.

Ще один спосіб – пробіжки з зупинками. Зупинки розчленовують гами на осяжні відрізки, дозволяють зібратися і почути внутрішнім слухом чергові ритмічні осередки.

Корисно вчити гами з акцентами, наприклад, по чотири. Також добрий результат приносить свідоме акцентування пальця, який працює мляво – частіше це буває другий і четвертий пальці.

У тому випадку, коли в швидкому темпі ліва рука відстає від правої, корисно пограти правою рукою піано, лівою – форте. Можна прослухати гаму з різницею звучання в дві октави, кожна з двох мелодійних ліній тоді звучить ясніше. Буває важко зрушити з навчального середнього темпу і перейти до швидкого. Це пояснюється тим, що при повільній грі увага спрямована на рух кожного пальця окремо, при швидкій же грі важливіше об'єднання руху, охоплення безлічі звуків. Наростити швидкість допомагає перехід на більш прозору звучність, прагнення зіграти гаму на одному диханні, гра «пробіжками», тобто з тривалими зупинками на тоніці, після чого всі інші ступені гами пробігаються в якомога більш швидкому темпі.

Один з найефективніших способів досягти швидкого темпу - прийом поступового нарощування швидкості звуків.  

Також ефективна гра «кидком». Треба вільно кидати руку на перший звук, після чого пальці як би самі собою покотяться, прямуючи до верхньої точки пасажу.  Переходити до гри гам в дуже швидкому темпі слід лише після того, як буде вироблено їх чітке і точне виконання в повільному і середньому темпах.

Хотілося б підкреслити, що всі види роботи над гамами принесуть користь лише в разі уважного слухового контролю з боку учня.  Саме невміння слухати себе веде до таких помилок, як перетримування пальців на клавішах, ритмічна і звукова нерівність.

3.2. Акорди та методи роботи над акордами.

Освоєння акордової техніки починається практично одночасно з освоєнням гам. Малюки спочатку знайомляться з тризвучними акордами, вчаться грати тризвук з його зверненнями.

Учень, що починає освоєння акордів, повинен добре розуміти структуру акордів, знати назви, позначення і обов'язково чути їх. Видатний піаніст Йосип Левін зазначає : « Розвитку гармонійного слуху межі нема і не може бути. Учень, який не в змозі визначити на слух прості акорди і септакорди, має так само мало шансів досягти вищих сфер у музиці, як і той, хто, не знаючи ні слова з латині, буде намагатися зрозуміти прочитану йому вголос сторінку з Вергілія».

Аплікатуру тризвучних акордів важливо не стільки вивчити, скільки зрозуміти. В даних акордах крайні звуки виконують перший і п'ятий пальці. Четвертий палець у виконанні тризвучних акордів не бере участі. Середній звук виконує другий або третій палець в залежності від того, скільки клавіш – ступенів пропущено між клавішею, на якій знаходиться п'ятий палець і середнім звуком. Скільки клавіш-ступенів пропущено, стільки пальців пропускаємо і отримуємо вірну аплікатуру.

Учень повинен навчитися виконувати акорд активно «беручими» пальцями, вільною рукою і еластичним зап'ястям – рука стійко опирається на пальці, які надійно, без напруги утримують форму акорду. При виконанні ланцюжка акордів потрібно домагатися виконання кожного наступного акорду без попередніх зайвих «пошукових» рухів пальцями. Слід вимагати від учнів повної одночасності звучання всіх звуків, чути при цьому в акорді кожен звук, а не цілий «клубок». Цього можна потребувати тільки від сильних, активних, добре «відчутних» пальців. Учня потрібно навчити в одну мить відчувати  кінчики пальців на "дні клавіші" і саме в той же момент чути співзвуччя. Дуже важливим фактором тут є момент передчуття.

В якості вправ для досягнення тембрового і динамічного ансамблю при виконанні акордів можна використовувати виділення будь-якого звуку акорду, дроблення акорду на складові частини по 2, 3 звуки з прослуховуванням отриманих інтервалів і акордів.

3.3. Арпеджіо і методи роботи над арпеджіо.

Оскільки арпеджіо можна розглядати як розкладені акорди, починати їх освоєння бажано після вивчення самих акордів або хоча б структури акордів, якщо в учня маленька рука. Це допоможе відчути в руці форму акорду, усвідомити ще раз принципи аплікатури.

Виконувати короткі арпеджіо можна двома способами.

1. Перший спосіб полягає в тому, що рука знаходиться в позиції акорду, і арпеджіо грається як би всередині цієї позиції. Слід грати, за висловом А. Шмідт-Шкловської, «забираючи в руку всі звуки, попередньо відкривши долоню і пальці, обіймаючи октаву».

2. Виконуючи арпеджіо другим способом, граючий зберігає відчуття акорду у внутрішньому поданні і при цьому прагне вчасно відводити палець з клавіші, яку тільки він відіграє, переводячи руку в позицію, максимально зручну для роботи наступного пальця.

Гра за другим способом дає велику пальцеву чіткість і незалежність  і готує до виконання довгих арпеджіо. Незалежно від того, якими способами ми граємо, кисть повинна проробляти хвилеподібний рух, починаючи підніматися на другому звуці, і знову опускаючись до першого пальцю.

В основі аплікатури довгих арпеджіо тризвуків лежить аплікатура коротких чотиризвучних арпеджіо. Довге арпеджіо потрібно навчитися виконувати як рівну, безперервну мелодійну лінію. І тут знову виникає питання про підкладання і перекладання першого пальця. Від першого пальця буде потрібна ще більша гнучкість і спритність, ніж при виконанні гам. Після того, як перший палець виконав підкладання, потрібно відразу ж перенести долоню через перший палець, щоб рука зайняла своє місце над наступною позицією. По мірі прискорення темпу гра з ретельним підкладанням першого пальця змінюється позиційною грою, коли, за словами Самуїла Фейнберга, «перехід від однієї позиції до іншої досягається тільки просуванням всієї руки».

Для нарощування швидкості, витривалості будуть корисні ті ж методи, які використовуються при роботі над гамами – гра «пробіжками», прийом поступового нагромадження звуків, гра «кидком», безперервне арпеджіо.

4. Організація систематичної роботи учня

При організації роботи над гамовим комплексом потрібно враховувати наступні моменти.

Домашні заняття потребують систематичності. Учень повинен бути привчений грати комплекс гам, акордів і арпеджіо кожен день –   безсистемні, епізодичні заняття приносять мало користі. Дитині потрібно добре розуміти, що займаючись лише перед уроком, вона втрачає велику частину того, що було зроблено на попередньому уроці. 

Грати треба красивим, прослуханим, рівним звуком. Також доцільно вчити різними штрихами, різним забарвленням.

Система навчання в школі мистецтв така, що основний обсяг роботи повинен проводитися учням вдома, при цьому учню необхідно керуватися вказівками, отриманими від вчителя під час уроку. 

5. Висновок

Таким чином, вивчення гамового комплексу, технічно і розумно організоване, здатне принести величезну користь для технічного і музичного розвитку того, хто навчається фортепіанної гри. Воно дозволяє оволодіти основними формулами фортепіанної техніки; на практиці познайомитися з ладотональною системою, освоїти кварто-квінтове коло; познайомитися з основними аплікатурними формулами; виробити пальцеву чіткість, рівність, швидкість.

Кожен педагог повинен пам'ятати, що якщо він будує свою роботу виключно на художньому репертуарі, його учень ніколи не досягне навіть початкових ступенів майстерності і не набуде необхідної технічної свободи. Завдання вчителя полягає в тому, щоб методично правильно і розумно організувати роботу над гамами й іншими вправами, тоді ця робота досить швидко почне приносити свої перші «плоди».

Список використаної літератури:

1. Гофман И. «Фортепианная игра. Ответы на вопросы о фортепианной игре» М., Музгиз ,1961.

2. Левін І. «Основні принципи гри на фортепіано». М., Музика, 1978.

3. Лонг М. «Фортепиано. Школа упражнений». М., Музгиз, 1963.

4. Нейгауз Г. «Про мистецтво фортепіанної гри». М., Музика, 1987.

5. Тімакін Е. «Виховання піаніста». М., 1989.

6. Шмідт-Шкловська А . «Про виховання піаністичних навичок". Л., 1985.