Методична доповідь на тему: «Виховання музикальності у студентів на заняттях класичного танцю»

ОКВНЗ «Дніпропетровський театрально-художній коледж»

Предметно-циклова комісія хореографії

Методична доповідь

на тему:

«виховання музикальності у студентів

на заняттях класичного танцю»

Доповідач:

концертмейстер вищої кваліфікаційної категорії 

Білозерцева

Алла Олександрівна  

Дніпро – 2020

Виховання музикальності у студентів

на заняттях класичного танцю

Балет – це мистецтво музичного театру. Яким же слухняним, гнучким, чутким та тонким повинно бути мистецтво танцівника, якщо воно покликано щиро відображати та розкривати зміст музики.

Вміння творчо, натхненно та віртуозно «танцювати» зміст музики – значить володіти одним з головних елементів акторської майстерності. Тому майбутньому викладачу дуже важливо знати, в якому напрямку та як слід виховувати це вміння.

Завдання виховання музикальності у студентів легка і важка водночас. Встановити єдиний підхід в цій тонкій справі неможливо.

Балетний театр створює нові танцювальні твори, намагаючись глибоко розкрити зміст музики. Проте не завжди та не у всіх виконавців в достатній мірі розвинута музично-акторська культура, яка, мабуть, установлюється ще в на початку навчання, на хореографічних та акторських дисциплінах.

Якщо зміст музики стане для студентів свідомим, активним творчим принципом, внутрішніх почуттям дій, якими вони можуть керувати, значить, школа добре готує своїх вихованців до сцени. Театр з подякою і ще успішніше закінчить цю справу, бо він є для молодого артиста другою школою остаточно формуючою його музично-артистичну культуру.

Справжньому танцівнику необхідно не тільки вміти слухати музику та перейматися її змістом, але й любити її, розуміти, почувати, захоплюватися нею. Тому і викладач, і його студенти повинні приділяти на своїх заняттях особливу увагу не тільки розвитку ритмічного, але і емоційно-дієвого зв’язку музики та танцю.                            

І, звісно, приємно визнавати, що музика – це мистецтво, в якому ідеї, почуття та переживання висловлюються ритмічно та інтонаційно організованими звуками; що в танці ідеї, почуття та переживання висловлюються також ритмічно та інтонаційно засобами організованої пластики сценічного руху, тобто за допомогою хореографічної композиції, пози та акторського жесту; що музикальність – це здібність до музики, тонке розуміння її; що танцювальність – це здібність до танцю і також тонке розуміння його; що театральний танець – це не просто компонент зримо відтворюючий зміст музики, це самостійний вид мистецтва, маючий особисті засоби виразності, за допомогою яких розкривається зміст сценічної дії.        І, в кінці кінців, що без справжньої музикальності неможливо оволодіти справжньою танцювальністю, бо зміст музичного твору і сценічної дії – єдині, неподільні. Образ музичний і хореографічний – це синтез художності в виконавчому мистецтві театрального танцю.

Отже, в навчальній роботі треба підвести студентів до того, щоб вони прагнули виконувати кожне завдання не тільки технічно грамотно і фізично впевнено, але і творчо захоплено, музикально.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. Ленинград : Искусство, 1973. 144 с.

2. Безуглая Г. Н. Координация музыкального и хореографического материала в процессе осуществления музыкального сопровождения урока классического танца // Вестник АРБ. № 7. 1999. 37 с.

3. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. В. Т. Бусел. Київ : ВТФ Перун, 2005. 1728 с.

4. Цветкова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю : підруч. для студ. вищ. навч. закл. 2-ге вид., переробл. та доповн. Київ : Алтпрес, 2007. 324 с.

5. Ярмолович Я. И. Классический танец: метод, пособия. Ленинград : Музыка, 1986. 86 с.