Методична доповідь "Прийоми і методи музичного виховання дітей молодшого віку та засоби підвищення інтересу до навчального матеріалу"

ПРИЙОМИ  І МЕТОДИ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО  ВІКУ В КЛАСІ СОЛЬФЕДЖІО ТА ЗАСОБИ ПІДВІЩЕННЯ    ІНТЕРЕСУ    ДО    НАВЧАЛЬНОГО     МАТЕРІАЛУ.

Панасенко І. О., викладач    Бахмутського коледжу мистецтв ім. І. Карабиця.   

- Бачиш - ось нитка. Невигадлива річ, чи не так?
-Так.
- А ось звичайний вузол. Тепер ми з тобою перев'яжемо нитки вузлами – ось так. І вийшла мережа. З нею ми можемо ловити рибу або робити загородження, зробити гамак або придумати що-небудь ще. Бачиш, яка користь просто від того, що кожна нитка тепер не просто сама по собі?
-Так.
Прийоми педагогічної техніки – мережа. Вони підтримують один одного, складаючись в щось ціле, в систему.                 

А. Гін. Прийоми педагогічної техніки.   

І. Актуальність проблеми. Огляд літератури за даною темою. 

Дана робота присвячена дидактичному інструментарію – методам і формам навчання, які я застосовую в роботі з учнями дошкільного та молодшого шкільного віку.

Не секрет, що вікові особливості дітей дошкільного та раннього шкільного віку мають свої специфічні риси, і тому прийоми і методи, які «працюють» з групами ранньоестетичного виховання, багато в чому відрізняються від педагогічних прийомів, використовуваних з учнями більш старшого віку. Роль і значущість цього інструментарію в практиці навчання визначальна. Саме від обраних форм занять і методів навчання залежить досягнення поставлених цілей.

Не випадково цій проблемі – проблемі систематизації педагогічних прийомів, які слід використовувати в роботі з малятами – присвячена маса досліджень. Останнім часом учні шкіл естетичного виховання занадто «помолодшали», і для викладачів стало звичною справою займатися з трьох- та чотирьохрічними дітьми. Цей процес поставив на шлях досліджень і практичних експериментів як викладачів-теоретиків, так і практиків. Серед цікавих робіт у цій галузі слід назвати дослідження О.Геталової, Н.Ветлугіної, Г.Шатковського, В. Кирюшина, В.Подвала, Т.Тютюнникової, Т. Боровик, Г. Смаглій та ін.

Розглянемо педагогічні методи і форми, які сприяють продуктивному творчому навчанню дітей дошкільного та раннього шкільного віку, і є, як показала педагогічна практика, найбільш результативними.

Прийоми педагогічної техніки – своєрідна мережа. Складаючись у завершену систему, вони утворюють міцну базу методичних прийомів для активізації та реалізації музичних здібностей учнів. І вся ця гамма конкретних прийомів ґрунтується на п'яти основних принципах.

ІІ. Прийоми і методи музичного виховання дітей молодшого віку в класі сольфеджіо.

1.                Принцип варіантності і свободи вибору

Існує величезна кількість цінностей в цьому житті. Але серед них є одна беззаперечна для кожної людини – свобода! Ніхто з нас не любить нав'язані дії, чужі рішення, відсутність вибору. Особливо цього не люблять діти. Але свобода вибору на уроці повинна бути не хаотичним явищем, а усвідомленою і спрямованою, і обов'язково аргументованою і мотивованою. Розглянемо це явище докладніше.

На початковому етапі навчання цілком логічно, природно і навіть необхідно для дітей повторення за педагогом. Базою для виникнення їх власної творчості будуть запропоновані педагогом варіанти дій, різноманітність прикладів, запрошення до імпровізації. Дуже важливо бачити і підтримати навіть найменші імпульси дитини в тому, щоб вона надалі змогла зробити (показати) своє. Дії в прояві самостійної творчості у дітей можуть бути і незграбними, і несподівано «не в тему», але цінним буває розуміння педагогом важливості процесу, коректне коментування та підтримка, позитивний відгук і позитивна оцінка бажання дитини творити самостійно. Однак саме бездумне копіювання відбудеться в тому випадку, якщо педагог не буде піклуватися про варіанти запропонованих зразків, і якщо в заучуванні деталей педагог наполягатиме на точному, єдиному і безваріантному, прочитанні моделі. Під час уроку, на різних його етапах, необхідно учневі надавати право вибору, але з однією важливою умовою – право вибору завжди врівноважується усвідомленою відповідальністю за свій вибір.

Приклад: учень сам обирає улюблену пісеньку, яку буде виконувати з ритмоакомпанементом; сам обирає інструмент для ритмічного супроводу до пісні, створює свій варіант акомпанементу та танцювальних рухів.

2.                Принцип відкритості

Це принцип показу безмежності процесу пізнання – протягом усього життя. Кордонів пізнання не існує, вчитися треба завжди. Не випадково греки говорили: "Я знаю, що я нічого не знаю". У молодших класах це робити не складно: цікавість малюків і спрага нових відкриттів такі великі, азарт і очікування дива проявляються на кожному кроці і виливаються то в гіперактивність, то в надмірну непосидючість. Працювати в цьому напрямку потрібно обов'язково систематично. При цьому мета повинна бути зрозумілою для малюка.  Наприклад, після вивчення пісеньки на кількох спільних звуках, пропонуємо її заспівати від імені медвежатка, зайчика, дідуся тощо. Таким чином підходимо до проблеми вивчення багатьох нот, транспонування, знаків альтерації. Ще приклад. Придумали простий зрозумілий ритмічний акомпанемент і виконали його усім класом.  А потім та ж пісенька виконується у супроводі ритмічного двоголосся – ученики виконують вивчений акомпанемент, а викладач – інший, більш складний. Це стимулює до опанування ритмічними вправами.  Можна задати завдання – створити власний акомпанемент з використанням таких тривалостей, які ще не учили в класі, але чули і запам’ятали на слух.

Таким чином слід підтримувати інтерес до матеріалу, який вивчається на уроці и  і формувати жагу до пізнання і саморозвитку.

3.                Принцип активної діяльності

У педагогічній практиці часто проводиться паралель між «імітацією» і «повторенням», при цьому процес повторення забарвлюється в негативні тони, а імітації (з виходом на самостійну діяльність) представляється перспективним і благотворним. Але насправді обидва ці процеси глибоко пов'язані й існують у педагогічній практиці паралельно, хоч і в різних пропорціях. «Те, що дитина вміє робити сьогодні у співпраці, вона зуміє зробити завтра самостійно» (Л. Виготський. Зібрання творів у шести томах. Том 4. Дитяча психологія). Саме тому важливий показ педагога і численні вправи на повторення і наслідування. Завдання педагога –  заразити дітей настроєм і бажанням вивчити задану модель або освоїти якийсь елемент, налаштувати дітей на роботу. Потреба до наслідування природна у дітей, тим не менше, потрібно уважно стежити за тим, щоб учень не привчався  до зразка, а вчився мислити самостійно.

Головне – навчити учня працювати з вченням матеріалом: не жваво зазубрити-переказати, а грамотно застосовувати в своїй практичній діяльності. Таким чином, за допомогою конкретної практичної роботи, отримуючи реальні результати своєї діяльності, учень приходить до усвідомленого освоєння навчального матеріалу.

4.                Принцип зворотного зв'язку

Чим більше розвинена система – технічна, економічна, соціальна чи педагогічна, тим більше механізмів зворотного зв'язку в ній. Успішний урок теж має безліч механізмів зворотного зв’язку. Вчитель в ході уроку відстежує настрій учнів, ступінь їх зацікавленості, рівень розуміння; у нього є набір прийомів, що дозволяють чітко зорієнтуватися в обстановці.

Задача викладача регулярно контролювати процес навчання за допомогою розвиненої системи прийомів зворотного зв'язку, використовувати на уроці всі можливі прийоми педагогічної техніки для максимальної реалізації принципу зворотного зв'язку. Такими можуть бути запитання до учнів впродовж уроку, під час пояснення теми, практичні вправи та ігри, які показують рівень засвоєння матеріалу, завдання аналогічні тим, що вчитель планує запропонувати у якості домашніх вправ.

5.                Принцип ідеальності (високого ККД)

Ідеальність – одне з ключових понять теорії розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ). Існують поняття – принцип задоволення, принцип рентабельності, принцип підвищення ККД. Суть всіх принципів єдина. Будь-яка наша дія характеризується не тільки користю, яку одержуємо від неї, але і витратами – витратами сил, нервів, часу, та ін. Ідеальність дії (або ККД) тим вище, чим менше витрати. Ідеал у педагогіці – щоб учитель не втомлювався, не вироблявся при найвищій ефективності своєї праці. Напевно, наш ідеал, як і всякий інший ідеал, недосяжний. Але прагнути до нього корисно самому вчителеві.

На уроці треба максимально використовувати можливості, знання, інтереси самих учнів та новітні передові технології та прийоми, які збагачують методичний арсенал викладача сучасними засобами. Наприклад, на уроках (якщо є така можливість) слід використовувати комп’ютерні ігри та тренажери за темами, які вивчаються на уроці, можна використовувати ігри та тренажери з мережі Інтернет, а можна власноруч створювати медіа продукт, який буде відповідати і темі уроку, і рівню підготовки дітей. Цікавий матеріал надає використання програми «Музичний клас», відео диктанти та вправи з відеорядом (див. додаток)

Прийоми педагогічної техніки – мережа. А результат – добре організована праця вчителя, добре організований клас, хороші знання.

Метою всіх перерахованих вище прийомів і методів навчання є підтримання інтересу до навчання, тому необхідно окремо зупинитися на найбільш поширених способах. 

ІІІ. Способи підвищення інтересу до навчального матеріалу

1. Ігровий принцип (навчаємося   граючи) та наочність.

Кожен викладач, який працює з малюками 5-6 років, добре знає, що діти весь матеріал краще засвоюють, якщо використано ігровий метод. Всі діти люблять грати, і в грі розвиваються їхні знання про світ. Знати і грамотно використовувати розвиваючі дидактичні ігри має кожен педагог.

Далі. Наочність. Усі словесні пояснення не варті одного або кількох яскравих наочних прикладів. Особливо гарні наочні засоби при поясненні нового матеріалу: засвоєння відбувається набагато швидше і якісніше. Хороші відеоматеріали – підказки, і добре, якщо учень звернеться до них.

2. Приваблива мета (прийом входу в урок, подачі нової теми і т.д.)

Перед учнем ставиться проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, виконуючи яку він мимоволі виконує і ту навчальний дію, яку планує педагог. Учень з перших уроків повинен постійно перебувати в стані щасливої ейфорії, щоразу виконувати посильне для себе завдання і свято вірити, що сольфеджіо – це просто і зрозуміло! Малюків не можна зацікавити дітей абстрактними для них поняттями. Шукайте привабливу мету в сфері їхніх безпосередніх інтересів, навколишнього їхнього життя. Мета, сформульована чітко і зрозуміло на самому початку уроку, – це залог того, що діти будуть працювати осмислено і цілеспрямовано.

Приклад: вчимося визначати сильну та слабку долі (або ін.). На уроці пропонується безліч знайомого, цікавого та яскравого муз. матеріалу – такого зрозумілого, що не виконати завдання вчителя неможливо.

3.    Дивуй! (Прийом "Яскрава пляма")

Добре відомо, що ніщо так не привертає уваги і не стимулює роботу розуму, як дивовижне. Як його створювати? Можна використовувати загадки, казки, ігри, жарти – будь-який цікавий матеріал, пов'язаний з темою уроку (прийом називається "яскрава пляма").

Приклад: Діти розучують пісеньку, супроводжують спів танцювальними рухами, жестами, акомпанують собі на дитячих інструментах. Викладач пропонує виконати пісню під аудіо запис – фонограму. Або – пропонує переглянути мультфільм з музикою, яку щойно вивчили, і виконати завдання паралельно з переглядом мультфільму.

4.    Відстрочена відгадка

На початку уроку вчитель дає загадку (дивовижний факт), відгадка до якої (ключик для розуміння) буде відкрита на уроці при роботі над новим матеріалом. Загадку (дивовижний факт) можна дати в кінці уроку, щоб з неї почати наступне заняття. Яскраві матеріали потрібно збирати до конкретного уроку – вести картотеку вчителя.

Приклад: На уроці вирішується проблема: чому звукоряд від ноти «ре» звучить фальшиво? (Вивчаємо будову гами, розгадка – у кінці уроку).

5.    Фантазійна родзинка 

Музика, спів, різноманітність текстів, рух, ритм – всі вони найбільш дієвим чином впливають на фантазію дитини. Фантазування дає імпульс до пізнання нового і надає дітям достатньо велике поле для експерименту. До того ж, фантазування, як процес, не може обходитися без радості, гумору, ігри – а це необхідні складові навчання.

У яких формах роботи на уроках діти можуть почати фантазувати? Перш за все, це в роботі з ритмом, що звучать жестами, шумовими інструментами, з оформленням пісень і текстів образної пластикою і т.д. Далі йдуть різноманітні форми роботи з вибору і варіюванню інтонацій, мотивів, каденцій. Творчі форми, як і весь матеріал, поступово йдуть до ускладнення. Щоб зробити даний прийом дієвим, бажано зібрати картотеку прикладів його застосування в різних навчальних темах.

6.    Шумові жести або танці сидячи.

На заняттях музикою з малюками рух займає гідне місце. Але як організувати рух, щоб реакція дітей на пропозицію рухатися не завадила процесу заняття, не викликала у педагога досаду? Як зробити рухові форми доцільними в раках теми і уроку?

Відповіді існують, досвід роботи накопичено світовою педагогічною практикою. Самими простими формами рухової активності є шумові жести – хлопки, ляскання по колінах, притупування і клацання. З їх комбінацій складаються невеликі ритмічні форми супроводу до віршів і пісеньок. Комбінування звучать жестів слід віднести до роботи над розвитком координації руху, активізації уваги та здатності швидкого реагування на зміну жестів. Пропонуйте дітям поступово звикати до простого самоакомпанементу: спочатку виконуйте тільки удари і притупування, потім можна додати ляскання по колінах і ще пізніше – клацання.

Основною формою в цьому виді діяльності є принцип «відлуння», коли діти за педагогом повторюють запропоновану серію жестів і форма «роби, як я», коли за однією дитиною повторюють всі інші. На основі звучних  жестів діти самі із задоволенням складають варіанти супроводу. Можна придумати умовні позначення для шумових жестів і скористатися ними для складання невеличких партитур до пісеньок або інструментальних мелодій, які звучать в якості навчального матеріалу на уроках і на які добре і зручно «лягають» шумові жести.

Акомпанемент такого роду існував і у фольклорних традиціях, і в практиці музичного виховання в дошкільних установах. Такі «танці сидячи» особливо доречні і є унікальним виходом із ситуації, коли використання простору досить обмежене, або коли педагогу необхідно звузити межі активності дітей. Вірші та пісеньки, які педагог пропонує для вивчення на уроці, наприклад, дитячі лічилки, досить гарні для використання в якості моделі для такого роду музикування.

7.    Лови помилку!

Пояснюючи матеріал, учитель навмисно допускає помилки. Спочатку учні заздалегідь попереджаються про це, іноді навіть можна підказати "небезпечні місця" жестом, мімікою. Навчіть дітей миттєво припиняти помилки умовним знаком, швидко реагувати на помилки. Заохочуйте увагу і готовність втрутитися. Коли учень знайшов помилку, виправляйте її відразу її з поясненням правила. Плануєте помилку – плануйте і її переконливість. Учитель домагається цим прийомом розуміння учнями "помилконебезпечного" місця, а не механічного запам'ятовування.

Приклад: відпрацьовується ритмічний рисунок   на музичному матеріалі. Викладач дає завдання: знайти помилку у виконанні ритмічного супроводу до вивченої пісні. Під час виконання з помилками треба бути готовим до різної реакції на помилку – від мовчання до скаженого галасу. Така  реакція є природною для щирих і безпосередніх малюків і не повинна викликати подиву – діти радіють, що їм вдалося виявити помилку.

8.    Практичність теорії (практикоорієнтованість )

Якщо дитина не вирішує якусь особисту проблему, то ніякої практичної мотивації не буде. Справа вчителя – підказати, яку особисту проблему практично може вирішити дитина (заспівати на святі пісеньку з шумовими жестами), придумати ритмічний акомпанемент і виконати пісеньку в подарунок бабусі, виконати на святі у школі (дошкільному закладі) вивчену мелодію на дитячому інструменті. або у складі ансамблю  і т.д.

Ці принципи, поєднані один з одним, дають неймовірно потужний результат. Практика показала, що навчання малюків, побудоване за такою системою педагогічних прийомів і методів, дає хороші результати і підсилює ефективність праці викладача.

ІV. Список літератури:

1. Алексеева Л.Н. Игровое сольфеджио для малышей. – М.: Музыка, 1988.
2. Алексеева JI.H. Как воспитывать профессиональный музыкальный слух у маленьких музыкантов // Воспитание музыкального слуха. Вып. 4-й.-М., 1999.- с. 86-95.
3. Бережанский П.Н. Абсолютный музыкальный слух. . – М., 2000.
4. Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребенка. – М.: Просвещение, 1968.
5.  Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. — М., 1967.
6. Геталова О. Секреты Дилидона. – СПб.: Композитор, 2000.
7. Гин А. Приёмы педагогической техники. – М.: Вита – Пресс, 1999.
8. Ендовицкая Т. В. Особенности развития звуковысотной различительной чувствительности в дошкольном возрасте // Развитие детского голоса: Материалы  научной конференции по вопросам вокально-хорового воспитания детей, подростков и молодежи. –  М., 1963. – С. 196-203. 
9. Жигалко Е. Казанская Е. Музыка, фантазия, игра. – СПб.: Композитор, 1999.
10. Ларионова Г. Я учу нотную грамоту. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002.
11.  Подвала В. Д. Давайте сочинять музыку. – К., Музична Україна, 1991.
12. Тарасова К.В. Онтогенез музыкальных способностей. – М.: Педагогика, 1988.
13. Цейтлин Б.Л. По ступенькам музыкальных знаний. – М.: Композитор, 2002.
14.  Шайхутдинова Д.И.  Инновационный подход в преподавании музыкально-теоретических дисциплин: на материале музыкальной гимназии // http://www.dissercat.com/content/innovatsionnyi-podkhod-v-prepodavanii-muzykalno-teoreticheskikh-distsiplin-na-materiale-muzy//
15. Шатковский Г.И.  Развитие музыкального слуха. – М.: 1994.