Методична розробка " Аспекти сімейно-родинного виховання у роботі із студентською молоддю""

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

Автор:  Корольчук Наталія Миколаївна, вихователь гуртожитку №2,                                           спеціаліст вищої категорії, вихователь -методист

 

Рецензент:  Волощук Наталія Іванівна, заступник директора з виховної                                           роботи, викладач-методист.

 

 Методична розробка поетапно розкриває основні завдання сімейно-родинного виховання на сучасному етапі.

 Деталізовано напрями виховної роботи вихователя гуртожитку по формуванню сімейно-родинного виховання студентів, що навчаються в Борщівському агротехнічному фаховому коледжі.

 Розроблено методичні рекомендації по організації роботи з батьками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

1. ВСТУП

 

 Сім’я – невід’ємна складова суспільства. Жодна нація, жодне цивілізоване суспільство не обходилося без родини, сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок усього в житті.

 Античні мудреці говорили: „ Хочеш змінювати державу – виховай юнацтво ”. Ще з сивої давнини пропагуються етносоціальні явища освіти і виховання, патріотизму, державницькі ідеї та прагнення громадян утверджуватися в діях, як у життті.

 А все починається з сім’ї – з сім’ї, з якої вони вийшли, з сім’ї, яку вони створять. Через сім’ю минулу і майбутню, яка була і яку хочуть бачити, можна вирішувати багато проблем, адже в людини повинен бути сенс життя – майбутнє, інакше вона перестає існувати. Говорити з усіма і з кожним окремо, дотягнутись до найпотаємніших куточків душі, показати проблему і її наслідки. Найкращий приклад – це жива людина, яка мала ці проблеми і зуміла вирішити їх – це вихователь.

 Ось чому сьогодні, як ніколи, актуальним є переконання В.О.Сухомлинського в тому, що вирішення майже половини всіх завдань виховання – є виховання гарної матері, гарного батька, що, звичайно, неможливе без науково обгрунтованої та методично грамотно реалізованої підготовки молоді до майбутнього сімейного життя.

 Людська природа така, що їй завжди потрібен авторитет, орієнтир для впевненості. У дитинстві – це мати, пізніше – педагогічні колективи, вихователі.

 Хотілося б, щоб наші діти не знали дефіциту любові, адже в неї є своя душа.

 І варто було б прислухатись до поетичних рядків Ліни Костенко:

 

   Людині бійся душу ошукать,

   Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

2. СІМЕЙНО-РОДИННЕ ВИХОВАННЯ:ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ.

 

 

1.           ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ І ЗАВДАННЯ СІМЕЙНО-РОДИННОГО ВИХОВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ.

 

 Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ – поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації – такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості.

 Сімейно-родинне виховання – перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення сімейно-родинного виховання не можна домогтися значних змін у подальшому громадянському вихованні підростаючих поколінь. У сім’ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світорозуміння.

 Родинне виховання – це перевірений віками досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є могутнім джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людських почуттів. Любові до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани рідної мови, історії і культури.

 Основними завданнями сімейно-родинного виховання в умовах сьогодення є:

 

• виховання фізично й морально здорової дитини, забезпечення необхідних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини;
• створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини,її самореалізації;
• засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабих і людей похилого віку;
• включення дитини в спільну з дорослими діяльність, розвиток творчої працелюбності, спрямування її зусиль на турботу про навколишнє середовище, виховання дітей цивілізованими господарями та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин;

 

 

 

5

 

 

• формування естетичних смаків, почуттів, уміння розрізняти красиве і потворне в мистецтві і житті, поважати прекрасне у вчинках людей, забезпечення умов для їхньої творчої практичної діяльності;
• забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, виховання національної свідомості і самосвідомості.

 

 Сім’я має поважати й шанувати українську мову, культуру, традиції і звичаї, виявляти шанобливе ставлення до національної літератури, преси, мистецтва, радіо і телебачення.

 Народ здавна сповідує істину: батьки – головні природні вихователі й особистим прикладом роблять найбільший виховний вплив на дітей. Добре виховати своїх дітей – не тільки найважливіший моральний, а й конституційний обов’язок батька і матері, за це вони відповідають перед своїм сумлінням і суспільством.

 Народ осуджує тих, хто не виконує батьківських обов’язків і застерігає від помилок, що виникають через їх нехтування. Народна педагогіка наголошує, що чим вищий авторитет батьків в очах дитини, тим сильніше вони впливають на формування її поведінки, різноманітної діяльності. Діти поважають батьків вимогливих і справедливих, чуйних і уважних до дитячих потреб, запитів, тактовних і витриманих

 Дослідженнями встановлено, що 90-97% неповнолітніх правопорушників – вихідці із неблагополучних сімей. Кожна п’ята дитина, хвора на невроз, перенесла розлуку з батьками. 60% відстаючих дітей ростуть у сім’ях без батька, 80% - у сім’ях з нездоровою моральною атмосферою. Шлюби, що розпалися, не тільки особисте нещастя двох, це діти, позбавлені одного із батьків, уваги, ласки, тепла батька або матері.

 В основі сімейно-родинного виховання дітей українського народу завжди гармонійно поєднувалось національне виховання та повага до прав і свобод народностей, що жили і живуть в Україні. Це забезпечується самою природою, або ж менталітетом української родини. Саме тому сьогодні як для української родини, так і для всієї освітньо-виховної системи найважливішим завданням є формування особистісних якостей громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну,  правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

 Найвища мета виховання дітей в родині і у навчальному закладі – забезпечити високий рівень освіченості й вихованості свідомого громадянина, здатного на основі житття й досвіду власного народу та досягнень світової культури й науки відстоювати і захищати  права, гідність і честь своєї Вітчизни.

 Правове виховання дітей у сім’ї має забезпечити:

 

6

 

• знання й дотримання членами сім’ї і дітьми норм Конституції, прав і свобод громадян, повагу до народних символів і національної символіки, визнання державного Герба, Гімну;
• володіння рідною і державною мовами, опанування народної моралі, етики, культури;
• негативне ставлення до проявів беззаконня, проступків і правопорушень.

 

 Зміст морального виховання у сім’ї становить, насамперед, виховання любові до рідної землі, свого народу, його культури та мови, дружнього братерського та шанобливого ставлення до інших народів, їх культури, звичаїв і традицій, виховання гуманних почуттів, доброзичливості і приязні до людей, потреби подавати їм допомогу.

 В систему морально-етичних норм сім’ї має входити і статеве виховання юнаків. З одного боку, воно є визначальним у формуванні таких якостей і почуттів людини, як дівоча честь, сором’язливість, повага до жінки, дружба, кохання,з другого – сприяє розв’язанню соціально-гігієнічних проблем, пов’язаних із здоров’ям, самопочуттям, настроєм людей, взаємовідносинами в сім’ї.

 Від морально-психологічного клімату в сім’ї, від взаємовідносин між батьками, ставлення їх до дітей залежить виховання у підростаючого покоління кращих моральних якостей. Стародавня мудрість говорить: виховуючи хлопчика – виховують чоловіка, виховуючи дівчинку – виховують націю. Людиною, особистістю, громадянином дитину виховує сім’я і, перш за все, мати. Кажуть світ такий, яка в ньому жінка, а зрілість суспільства визначається рівнем ставлення до неї.

 Формування духовності й духовної культури дітей у сім’ї певним чином відображає сферу інтересів і потреб житття суспільства. Це найповніше виражається в життєвій моралі та культурі спілкування й поведінки.

 Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно відображено норми стосунків у сім’ї, шанобливе ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі.

 Духовність виховання – це система, уклад життя народу, нації, сім’ї, умова, яка забезпечує здійснення розумового, інтелектуального, морального, естетичного, емоційно-чуттєвого розвитку особистості та формування світогляду, включення в економічне, політичне, ідеологічне й культурне життя народу.

 Сучасна українська сім’я, родина сьогодні має стати справжнім осередком формування основ духовної культури молоді. Ця культура має осягатися через сім’ю, родину, працю.

 Батьки за законом відповідальні за своїх дітей. Вони повинні забезпечувати все необхідне для життя, соціального та морального розвитку дитини.

7

 

 Захист прав дітей України грунтується головним чином на таких нормативних актах:

 Конвенція ООН про права дитини набрала чинності в Україні з 27вересня 1991р. Цей документ містить провідні положення та принципи щодо захисту дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи чи зловживань, економічної експлуатації, захисту права дитини на збереження індивідуальності, на громадянство. Визначається пріоритет інтересів дитини та сім’ї, а також проголошується необхідність надання дітям права користуватися найдосконалішими послугами системи, охорони здоров’я

 Конституція України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним . Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

 Указом Президента України від 06.02.2004року „ Про проведення в Україні у 2004році Року сім’ї ” необхідно:

 

• забезпечувати першочергове надання студентським сім’ям окремих кімнат у гуртожитках;
• сприяти відпочинку та оздоровленню студентських сімей з дітьми;
• здійснювати своєчасне виявлення неблагополучних сімей.

 

 

2.2. УКРАЇНСЬКІ СІМЕЙНІ ТРАДИЦІЇ ТА ЇХ ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ

В ПРАЦЯХ ВИДАТНИХ ПЕДАГОГІВ.

 

 Велика роль у сімейному вихованні належить сімейним традиціям, які є досить стійкими елементами суспільної психології.

 Великий педагог А.С.Макаренко висловлювався: „ Виховувати традиції, зберігати їх – надзвичайно важливе завдання виховної роботи .” Отже, в сімейних традиціях закріплюється багаторічний досвід, акумулюється мудрість родинного виховання. Вони активізують життя дітей у сім’ї, сприяють розвитку ініціативи й самодіяльності, під їх впливом молоде покоління набуває організаторських трудових умінь, навичок та звичок.

  Чудовою традицією вшанування жінки-трудівниці й матері є святкування Міжнародного жіночого дня. Ще задовго до нього  члени сім’ї чоловічої статі обмірковують, як краще відзначити 8Березня, чим порадувати жінок,коханих.

 Серед батьків і педагогів багато розмов точиться з приводу того, як краще відзначати День народження дитини. Кожна сім’я влаштовує іменини по-своєму. Важливо тільки, щоб це було свято дітей і для дітей. Буває, що дорослі веселяться, а про іменинника забувають. Святковий настрій вносить сама підготовка  до іменин.

 

8

 

 Велику радість і задоволення дає дітям добре організована Новорічна ялинка.

 Сімейні збори, свята допомагають батькам систематично вивчати життя своїх дітей, виховувати у них почуття відповідальності, створюють атмосферу теплоти і дружби.

 Традицією у нашому агротехнічному коледжі стало святкування свята – День вишитої сорочки, День працівника сільського господарства, Новорічний бал-маскарад, Міжнародний день студента, до якого студенти готуються із великою радістю. Це і День іменинника, який студенти святкують у гуртожитку

із своїм куратором і ще багато інших.

 Але слід пам’ятати, що кожне сімейне свято, кожне коледжівське свято – це колективна радість для всіх членів колективу. Це – стимул до самовдосконалення, який позитивно впливає на психологію молодої людини.

 У своїх працях В.О.Сухомлинський приділяв багато уваги сімейним традиціям, давав поради педагогам.

 Що найголовніше у вчительській праці:

 

• знати дитину;
• легше любити весь світ, ніж одну дитину;
• діти повинні приносити зі школи радість;
• жодна дитина не повинна відчувати, що вона невдаха, що вона не здібна;
• без заохочення неможливе просування вперед;
• покарання не сила, а слабкість вихователя;
• не допускайте, щоб у вашу лабораторію гуманізму ввірвався стук кулака по столу й окрик;
• їм, важким дітям, не вистачає головного – турботи, ласки, доброти; дайте їм це – і вони перестануть бути важкими;
• чим би не вабив дітей вогник, яким є для них учитель, в цій приваблюючій силі завжди є найголовніше – єдність духовного життя вчителів і учнів.

 

 В.О.Сухомлинський заповідав: „ Не надійтесь, що покликання саме прийде до вас, впаде як манна небесна.Його треба здобувати працею, відкривати животворче джерело, пробиваючи тверду, суху землю, просвердлюючи камінь”.

 „ Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей і сім’ї”, - так визначив своє кредо В.О.Сухомлинський.

 

3.           ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ В  РАННІЙ               ЮНОСТІ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНО-РОДИННОГО СВІТОГЛЯДУ.

 

9

 

 Рання юність – період громадянського становлення людини, її соціального самовизначення, активного залучення до громадського життя, формування духовних якостей особистості. Головне при цьому – формування активної життєвої позиції.

 Особисті ставлення в цьому віці, що виникають на основі симпатії, дружби, товариськості, антипатії, ворожості тощо, відзначаються принциповістю та підвищеною вимогливістю один до одного.

 Ранній юності властиве зростання самосвідомості. Це – усвідомлення своїх якостей і можливостей, потреба у звіті про свої вчинки, уявлення про своє місце в житті, усвідомлення себе,як особистості. З цим пов’язаний великий інтерес до моральних проблем – щастя та обов’язку, особистих і громадських стосунків між людьми, любові і дружби.

 Головна риса самосвідомості і спрямованості в юності – націленість у майбутнє. Це – прагнення визначити місце в житті, нетерпляче очікування свого майбутнього й бажання стати учасником життєвих справ. Своє життя юнаки і дівчата уявляють яскравим, насиченим важливими подіями і великими звершеннями.

 Складність виховної роботи  в ранній юності полягає в тому, що в цьому віці дуже розширюється сфера вільного спілкування, а вільний вибір діяльності недостатньо доступний виховним впливам. Природне зростання самостійності при цьому немовби віддаляє вихованців від вихователів. З’являються такі інтереси, переживання, які навмисне приховуються від вихователів, а будь-які спроби проникнути в них з боку дорослих розцінюється юнаками і дівчатами як замах на їхню самостійність.

 Слід особливо наголосити на важливості наставницької  ролі вихователя. У понятті „наставник”закладено глибокий сенс виховного впливу однієї особистості на іншу. Вихователь передає своєму підопічному не лише знання  та вміння, а й свій життєвий досвіт, свої переконання, погляди на життя, моральні настанови й принципи. Тому вихователь мусить бути прикладом для вихованця.

 Багато конфліктів, непорозумінь відбувається тому, що дорослі й вихованці, стосовно багатьох питань повсякденного життя, мають різні погляди. Так, юнаки часто розходяться з дорослими в оцінці того, хто з їхніх ровесників гідний дружби, чи гарна сучасна музика, як слід проводити дозвілля, яку професію вибрати.

 „Важкими”можуть бути насамперед ті юнаки й дівчата, які з тих чи інших причин незадоволені своїм становищем у колективі і прагнуть якось проявити себе, завоювати авторитет, але порушують при цьому правила поведінки й норми взаємовідносин у колективі.

Деякі юнаки через свою підвищену чутливість,емоційне напруження гостро реагують на різні зауваження і насмішки на свою адресу. Вони іх сприймають як приниження власної гідності, взагалі, як недовіру до них. Вихователь давно

 

10

 

забув про інцидент і поводиться так, як раніше, а юнак не може забути завданої йому образи й насторожено сприймає кожне слово вихователя. Звичайно, важко бути весь час на чатах, але вихователь мусить дбати про кожного юнака, знати, на кого і як можна впливати в тих чи інших випадках.

 До категорії „важких” юнаків потрапляють, так звані, видатні особистості: „філософи”, „гострослови”, „ерудити”. Такі юнаки здебільшого виправдовують своє прізьвисько, виявляючи певну спрямованість своєї особистості і наявність тих чи інших здібностей. Але,нерідко,за оригінальністю цих юнаків криється прагнення звернути на себе увагу, вирізнятися серед друзів. Загалом, у цьому немає нічого поганого. Але коли таке прагнення стає самоціллю, це може призвести до спустошення особистості, до зниження суспільних інтересів, до втрати самоконтролю і самокритичності.

 На тлі загальної перебудови інтелектуального та емоційного планів особистості в юнацькому віці проблема стосунків із вихователем стає однією з центральних. Для молодої людини досить суттєвим є те, як вихователь бачить у колективі саме його, відрізняє його від інших, якою мірою він як особистість – єдина і неповторна – цікавий педагогу, чи поважає вихователь його духовне „Я”.

 Сприймання педагога юнаком відбувається поетапно. Первинна думка про вихователя грунтується на його професійних даних. За тим, як у вихователя проявляється індивідуальне у способах взаємодії із юнаками, в реакції на різноманітні ситуації, юнаки складають думку про його моральні якості. І, нарешті, задовольнивши потребу в інформації про педагога, юнак прагне вступити з ним у вибіркові стосунки, основані на емоційному контакті.

 

 

4.           ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СУЇЦИДАЛЬНУ

ПОВЕДІНКУ В РАННІЙ ЮНОСТІ.

СУЇЦИДАЛЬНА СПРОБА.

 

 Сьогодні Україна увійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис.населення).

 Актуальність юнацької проблематики в суїцидології визначаєься нагальністю завдань профілактики самогубств серед молоді. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% юнаків іноді втрачають бажання жити, 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ, 25, 5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

 Якщо в минулому була спроба самогубства, то це є ознакою того, що завершений суїцид може статись у майбутньому.

 Деякі суїцидальні спроби не сприймаються оточуючими як серйозні, дуже часто люди реагують на них роздратованими зауваженнями на зразок: „Вона просто хотіла привернути до себе увагу”. Про те статистика свідчить, що

11

 

12% осіб, які здійснили суїцидальну спробу, обов’язково через рік-другий зроблять повторну спробу і досягнуть бажаного.

 Ознаки суїцидальних намірів різні, залежно від віку. У юнаків явним натяком на суїцидальні тенденції є зловживання наркотиками та алкоголем.

 Тому, при потенційному суїциді необхідна допомога. Це:

 

• правильно підбирати ключі до розгадки суїциду;
• приймати суїциданта як особистість;
• налагоджувати турботливі стосунки;
• не сперечатися;
• не пропонувати невиправданих утіх;
• пропонувати конструктивні підходи;
• вселяти надію;
• не залишати людину одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику;
• звернутися за допомогою до спеціаліста.

 

 Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцидальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Ніколи не потрібно обіцяти повної конфіденційності. Надання допомоги – не значить дотримуватися повного мовчання. Як правило, подаючи сигнали можливого самогубства, людина, яка у відчаї, просить про допомогу. І без сумніву, ситуація не вирішиться до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

 

 

3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ВИХОВАТЕЛЯ ГУРТОЖИТКУ ПО ФОРМУВАННІ СІМЕЙНО-РОДИННОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ, ЩО НАВЧАЮТЬСЯ В БОРЩІВСЬКОМУ АГРОТЕХНІЧНОМУ КОЛЕДЖІ.

 

1.               РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ СІМ’Ї В ПІДГОТОВЦІ ДО САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ.

 

Сім’я забезпечує розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді та умови самореалізації. Це означає:

 

• створення середовища, яке сприятиме розвитку пізнавальних  інтересів та ознайомленню з навколишнім світом, збагачення               новими враженнями;
• розвиток інтересів молоді до певних галузей знань, технічної творчості, моделювання, винахідництва;

12

 

• організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів;
• участь студентів у різноманітних молодіжних об’єднаннях за інтересами, в роботі гуртків навчального закладу.

 

 Індивідуальний підхід – це просто прийом або засіб виховного впливу на особу. Це призма, крізь яку вихователь сприймає своїх вихованців, диференційовано бачить одночасно і колектив, і особистість, і сім’ю.

 Виховання молоді у сім’ї потребує від батьків глибоких знань і врахування їх вікових особливостей. Це повною мірою сприяє формуванню у молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки їх до життя.

  Позиція студентів виражається в прагненні знайти своє місце в сім’ї, в подіях суспільного життя, реально оцінювати власні можливості у прагненні пізнати складний світ людських взаємин, самого себе. Це період пошуку і створення власного „Я.”

 Взаємовідносини з батьками і викладачами для студентів стають формою вияву нових можливостей в особистісному і міжособистісному спілкуванні, способом формування якісно нових відносин з дорослими.

 У спілкуванні із студентами будь-якого віку батькам, викладачам вихователям та кураторам слід виявляти щиру зацікавленність і повагу до особистості кожного з них, вміти вислухати і зрозуміти, дати розумну пораду.

 В міжособистісному спілкуванні завжди слід пам’ятати золоте правило людських взаємин: „ стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе”. Спільником сім’ї у вирішенні важливих завдань є викладач, колектив навчального закладу.

 Борщівський агротехнічний коледж – другий дім студентів. Через це взаємостосунки у групі мають бути також у центрі уваги батьків. У студентів слід запитувати не лише про успіхи на уроці і про взаємини у групі та громадсько-корисну діяльність.

 Педагогічний колектив, як і сім’я, виховує у студентів доброзичливе ставлення до батьків. Сім’я також має культивувати у студентів шанобливе ставлення до викладачів.

 Мудрість коледжівської і батьківської педагогіки в тому, щоб спільними зусиллями, наполегливо і послідовно вчити студентську молодь вищій людській радості – безкорисливого творення добра для людей.

 Організовуючи виховний процес у групі, потрібно пам’ятати, що дуже важливо поєднати свою роботу з сім’єю студента через індивідуальний підхід.

 Індивідуалізація немислима без глибокого вивчення вихованців, безврахування найістотніших обставин їхнього життя.

 Наприклад, студенти просять відповісти на ряд запитань, в тому числі,  з ким би ти хотів проводити вільний час? З ким би ти хотів подорожувати? Кому б ти хотів довірити свої таємниці? У негативній формі – „З ким ти не хотів би...” Анкетування, проведене вихователем, показує, що найменшими

13

 

симпатіями користуються ті студенти, які байдужі до успіхів, невдач одногрупників, стоять осторонь колективних справ. Вони проявляють зверхність, хвалькуватість, надокучають усім своїми пропозиціями, повчаннями, постійно незадоволені, всіх і все критикують. У таких студентів часто виникають конфлікти із студентами групи. Таким студентам потрібно приділяти особливу увагу. І разом вести роз’яснювальну роботу у сім’ї разом із батьками.

 Не можна обійти вихователю таке важливе питання, як лідерство. В колективі виділяються найавторитетніші – ті, хто має найбільший вплив на інших. Не кожен популярний серед студентів буває ватажком, але кожен ватажок популярний. Його поважають, слухаються, а часом навіть побоюються. Та найголовніший атрибут лідера – його здатність впливати, наприклад, на групу більше, ніж інші її члени, вести її за собою.

 Як стають ватажками? Чи не народжуються студенти з такими задатками? Ці питання повинні бути в центрі уваги вихователя. Заслуга вихователя в роботі з такими студентами повинна проявлятися в напрямі роботи по самовихованню студента і постійно підтримувати тісний зв’язок із батьками та сім’єю студента.

 Індивідуальний підхід до аналізу сім’ї студента є надзвичайно актуальною проблемою, тому, що наше суспільство потребує яскравих, духовно багатих особистостей.

 За сучасного напруженого ритму життя сім’я стає „притулком для душі”, все більш необхідним людині як місце сприятливої зміни оточення, переходу до стану розкутості.

 Родинне спілкування визначається „духом” сім’ї, її стилем, в залежності від їх характеру воно приносить радість або неприємності, відчуття повноти щастя або його неповноцінність.

 Якщо спитати у студентів, яким ви уявляєте своє майбутнє сімейне життя, більшість намалює ідеальну картину: кохання, вірність, сімейне щастя... Лише дехто згадає про „прозу”, про любов трудівницю, яка весь час перебуває у творчості й створює в сім’ї лад, мир, щастя.

 Сімейні стосунки об’єктивні, оскільки складаються з урахуванням індивідуальності та свободи кожного члена родини. Вони залежать від духовних інтересів, захоплень, переживань, від характеру кожного з подружжя, від їхніх почуттів один до одного. Але є одна закономірність у родинному спілкуванні – неможливо бути щасливим  у самотності, неможливо пізнати радість, не подарувавши її дітям.

 „Дух”, атмосфера сім’ї припускає любовне, добре, дбайливе, уважне ставлення один до одного всіх членів родини. Тут не місце нервовим зривам, як часто буває.

Тому перше й основне в сімейних відносинах – оптимістична й доброзичлива атмосфера. Щоб попередити конфлікт у сім’ї, потрібно добре знати один одного. Потрібно навчитися знімати напругу, поганий настрій.

 

14

 

 Основні правила сімейної етики:

• неприпустимо з’ясовувати сімейні стосунки у присутності дітей;
• жодних зауважень при сторонніх, це сильно зачіпає самолюбство дітей;
• сімейне кредо: „Ми розберемося самі!” І не дозволяйте втручатися ні батькам, ні дітям у ваші сімейні справи;
• не конфліктуйте через дрібниці;
• вмійте поступитися. Поступливість – одна з важливих умов сімейних стосунків.

 

 Також потрібно виробити єдині педагогічні позиції у вихованні дітей. Дефіцит спілкування з дітьми сьогодні печальний факт. Соціологи підрахували: час „чистого спілкування” батьків і дітей складає приблизно 15хв.на день.

 Де і як виділити вільний час на спілкування з дітьми? Вихід один – використати два вихідних. Цілком подаруйте їх дітям. Святкові обіди в сімейному колі, походи, спільні заміські прогулянки, відвідання театрів, виставок... За бажанням завжди можна знайти спільну справу!

 Жити потрібно з вірою на краще, знаходити джерело щастя й задоволення в усьому: у щебеті дітей, у ласкавому погляді коханої людини. Як важливо, щоб ця радість була обопільною. В цьому і є мистецтво спілкування. Цьому і потрібно вчитися.

 

2.           ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ ВИХОВАТЕЛЯ В ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ТА ПІДГОТОВКИ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТТЯ.

 

 У вихованні молодої людини, як і в житті взагалі, потрібно відчувати або знати міру, тобто ту межу, за якою корисне стає шкідливим, солодке – нудотним, приємне –надоїдливим, за якою, як відомо, навіть цілющі ліки перетворюються в отруту. У вихованні, за словами К.Д.Ушинського, потрібна ласкавість без слащавості, справедливість без причіпливості, порядок без педантизму.

 Педагогічний колектив – один із активних виховних осередків, але сім’я – найважливіший осередок, бо саме в ній існують унікальні можливості впливу на дітей. У багатьох сім’ях забезпечено сприятливі умови для формування майбутніх інтелігентів.

 Більш активну роботу з батьками ведуть вихователі. Вони бувають у сім’ях, проводять із батьками студентів різні бесіди.

 Педагогічний такт – це вміння найти і правильно застосувати найбільш ефективний в даних конкретних обставинах засіб виховного впливу на молоду людину, відповідно до її вікових та індивідуальних особливостей.

 Володіти таким засобом виховного впливу – означає відчувати, коли до юнака слід поставитись більш суворо, а коли більш лагідно, коли краще

15

 

попросити щось зробити, а коли наказати, коли краще посміятися, а коли поспівчувати, а коли й промовчати, не звернути ніякої уваги.

 Справжня любов і повага до юнаків і дівчат нерозривно зв’язана з суворою вимогливістю. Батьки повинні ставити до дітей певні вимоги і наполегливо домагатися обов’язкового їх виконання. Проявляти педагогічний такт у ставленні до молодої людини зовсім не означає бути поблажливим до неї, прощати її провини, бути з нею за панібрата. Навпаки, педагогічний такт передбачає такий спосіб впливу на людину, який не тільки попереджає всякі спроби непослушності батькам, а й викликає бажання виконати їх вимоги якнайкраще.

 Студента виховує не тільки сім’я, а й все оточуюче середовище, і, насамперед, навчальний заклад, девін навчається. Тому, дуже важливо батькам погоджувати своє виховання з усіма тими заходами, які здійснює, в цьому відношенні, педагогічний колектив.

 У вихованні батьки повинні підтримувати ту лінію, яку провадить педагогічний колектив коледжу, студентська профспілка, колектив вихователів гуртожитку. Вони повинні берегти авторитет коледжу як свій власний авторитет, не робити в присутності своїх дітей образливих зауважень в адресу навчального закладу і його викладачів, не висловлювати сумнівів відносно їх знань і вчинків.

 Спільними зусиллями ми, всі разом, повинні виховувати майбутніх будівників незалежної України.

 

3.           МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З БАТЬКАМИ, ДІТИ ЯКИХ НАВЧАЮТЬСЯ В КОЛЕДЖІ.

 

1.    ФОРМИ ПЕДАГОГІЧНОГО ВСЕОБУЧУ БАТЬКІВ.

 

 Важливою складовою навчально-виховного процесу Борщівського агротехнічного коледжу є організація роботи з батьками, сім’ями студетів.

 За нових умов суспільного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання молодої людини. Саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних нахилів, зміцнення фізичного здоров’я, здобуття загальної середньої освіти.

 Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини.

 З-поміж багатьох функцій, які виконує сім’я, найважливіша – виховна. Однак, за нинішніх економічних обставин сім’я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.

 Сім’я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв’язки з’єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її

16

 

виховну функцію. Важливе місце тут належить навчальному закладу, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, виступають важливою складовою в педагогічному трикутнику „студент – батьки – вихователь”.

 У доповіді на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти України міністр освіти і науки В.Г.Кремень, підкреслив, що турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві і в кожній сім’ї зокрема, тобто започаткування своєрідного педагогічного всеобучу в країні.

 Організація роботи з батьками студентів у коледжі має здійснюватися за такими основними напрямами:

 

• вивчення сімей студентів, їхнього виховного потенціалу;
• залучення батьків у навчально-виховний процес;
• формування педагогічної культури сучасної сім’ї та допомога батькам у їхній психолого-педагогічній самоосвіті;
• корекція виховної діяльності родини із різним типом сімейного неблагополуччя.

 

 Організація роботи з батьками в коледжі – багатоаспектна і має суттєві педагогічні можливості. Успіх в організації роботи з батьками великою мірою залежить від куратора, який є першим, хто встановлює контакт із сім’єю студента, і чия компетентність стає обличчям коледжу.

 Розглянемо перший аспект роботи із сім’ями в коледжі. Робота вихователя розпочинається із вивчення сім’ї з погляду виконання нею своєї виховної функції з метою встановлення неформальних взаємин між педагогами і батьками, створення бази співпраці щодо виховання студента, визначення умов і чинників, які сприятимуть ефективній співдії сім’ї та навчального закладу.

 Формами вивчення виховного потенціалу сім’ї є відвідування сім’ї студента, листування з батьками, запрошення батьків до коледжу. Ознайомлення з побутовими умовами життя студента сприяє уявленню вихователя про характер, інтереси, нахили студента. Якщо студент не проживає у гуртожитку, то його необхідно провідати за місцем проживання.

 Листування з батьками повинно використовуватись для встановлення тісного контакту з батьками студента. Зміст листів може бути присвячений

різним темам: подяки, привітання, запитання, відповіді. Також повинна бути тісна взаємодія психологічної служби і вихователя. Саме практичний психолог повинен допомогти педагогам і батькам знайти вихід з конфліктної ситуації.

 Провідною формою роботи з батьками, яка характеризується значною педагогічною доцільністю, є батьківські збори. На батьківських зборах

 

17

 

згуртовується колектив батьків, формулюється загальна думка щодо актуальних проблем життєдіяльності групи.

 Як правило, виникають труднощі у вихованні студентів із дисфункційних сімей (де батьки зловживають алкоголем, наркотиками, перебувають у місцях позбавлення волі, не займаються вихованням, спонукають своїх дітей до девіантної поведінки).

 Виховна робота з такими родинами не завжди веде до бажаних наслідків. В окремих випадках доцільним буде клопотання про ізоляцію молодої людини, позбавлення батьківських прав. До роботи з такими сім’ями слід залучати правоохоронні органи, громадськість.

 Робота з батьками і сім’ями студентів – один із найважливіших напрямів діяльності вихователя і одночасно одна із найважчих ланок у практичній діяльності. У зв’язку з цим значно зростає актуальність підготовки викладачів, вихователів до проведення роботи з батьками, організації педагогічного всеобучу.

 Керівництву коледжу важливо не припускатися формалізму в роботі з батьками, забезпечувати організацію спільної діяльності коледжу, сім’ї, адже від цього залежить не лише успішне навчання і виконання студентів, а й створення сприятливих умов для роботи педагогічного колективу, підвищення престижу навчального закладу.

 Пріоритетним аспектом в організації роботи коледжу з батьками є організація педагогічного всеобучу з метою формування їх педагогічної культури.

 Зміст роботи з формування педагогічної культури батьків можна визначити як спеціально організовану діяльність з надання допомоги сучасній сім’ї у виконанні нею виховної функції.

 Методологічним підгрунтям цієї педагогічної діяльності є право кожної дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту.

 Найдоцільнішою формою педагогічного всеобучу батьків вважається позакласна, за якої педагог відходить від традиційного монологу (лекції, бесіди), поєднує індивідуальну роботу із групами батьків, педагогічне спілкування з окремими членами родини, залучає психолого-педагогічне консультування членів родин із питань навчання і виховання дітей.

 Велике розмаїття організаційних форм педагогічного всеобучу батьків у Борщівському агротехнічному коледжі. Доцільно виділити такі:

• колективні: лекції, конференції (з обміну досвіду родинного виховання), диспути, дискусії, „круглі столи”, вечори запитань і відповідей, дні взаємних претензій, дні відкритих дверей, кінолекторії;
• індивідуальні та групові: консультації з проблем сімейно-родинного виховання, бесіди, відвідування сімей, листування, зустрічі з батьками;

18

 

• диференційовані: вечори сімейних традицій, виставки декоративно-прикладної творчості, родинних альбомів, випуск тематичних газет.

 

 Значної уваги заслуговує створення консультативних пунктів з питань виховання юнаків і дівчат. Такі пункти доцільно організовувати при коледжах із залученням до роботи в них педагогічних кадрів вищої кваліфікації, психолога, працівників правоохоронних органів, соціальних педагогів, лікарів-дієтологів та інших спеціалістів, від яких батьки могли б отримати компетентні консультації з хвилюючих їх питань.

 Бажано вести спеціальний „Щоденник спостережень сім’ї студентів”, у якому час від часу робити короткі записи. На основі систематизації одержаних даних доцільно скласти „Педагогічний паспорт сім’ї”, у якому занотовувати найхарактерніші для кожної конкретної сім’ї відомості. Форма такого „Паспорту” цілком довільна і він не є сталим документом. „Педагогічний паспорт сім’ї” поновлюється, доповнюється впродовж усього періоду навчання юнаків і дівчат.

 Досконале вивчення сімей студентів забезпечується застосуванням комплексу різноманітних методів: система характеристик, письмове опитування, анкетування, метод документалістики вивчення сім’ї, метод спостереження і прямого вивчення сім’ї, творчі роботи студентів.

 При цьому важливо дотримуватися двох обов’язкових умов: кожен із методів має застосовуватися в органічній єдності один з одним і виконувати щодо інших компенсуючу і контролюючу функції. Цим, звичайно, не вирішується палітра прийомів вивчення сімей студентів.

 Вивчення сімей студентів із запропонованими методами допоможе вихователеві отримати узагальнені дані про атмосферу в сім’ї, характер сімейного виховання і взаємини в кожній конкретній родині.

 Підсумки й аналіз вивчення сім’ї здійснюються вихователем систематично. За результатами психолого-педагогічних досліджень застосовуються відповідні форми і методи роботи, планується зміст педагогічного всеобучу батьків, визначаються сім’ї, які потребують педагогічної допомоги та корекції у вихованні студентів.

 Саме практичний психолог повинен допомогти педагогам і батькам знайти вихід з конфліктної ситуації, оволодіти навичками та прийомами міжособистісного спілкування.

 

2.    ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ СІМ’Ї СТУДЕНТА.

 

 

1. Прізвище, ім’я студента.
2. Адреса.
3. Тип сім’ї: повна проста (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, бабуся, дідусь), повна, але один із батьків нерідний, неповна.

19

 

4. Скільки років існує сім’я.
5. Кількість дітей.
6. Житлові й матеріальні умови.
7. Характеристика сім’ї за віком: вік дорослих членів сім’ї, вік дітей.
8. Де і ким працюють батьки.
9. Освіта дорослих членів сім’ї.
10. Культурний рівень батьків:
    • наявність домашньої бібліотеки;
    • читання періодичної преси;
    • читання педагогічної літератури;
    • відвідування осередків культури.
11. Сімейна атмосфера:

• доброзичлива;
• дружелюбна;
• нестійка;
• байдужа;
• гнітюча, недоброзичлива.

 

12. Хто з батьків більше приділяє уваги дітям.
13. Система виховного впливу:

• узгодженість усіх членів сім’ї у питаннях виховання дитини;
• відсутність чи наявність конфліктів щодо виховання дітей;
• відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.

 

14. Рівень (відсутність) інтересу і бажання поповнювати свої психолого-педагогічні знання.

 

3.    ПРИБЛИЗНА СХЕМА АНАЛІЗУ ОСОБЛИВОСТЕЙ І НЕДОЛІКІВ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ.

 

1. Загальна характеристика сім’ї.

1.Склад сім’ї: повна, формально повна, неповна.

2.Характеристика сім’ї: гармонійна, проблемна (конфліктна,  антипедагогічна, асоціальна, аморальна).

 3.Типовий стан сім’ї: емоційний комфорт, тривожність, емоційно- психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження.

4.Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний,  авторитарний, нестійкий.

5.Порушення сімейного виховання: домінуюча гіперпротекція,  потураюча гіперпротекція, гіперпротекція, емоційне відкидання,               жорстока поведінка.

 

 

20

 

      6.Ставлення до коледжу: підтримують тісний зв’язок, зв’язки мають                             випадковий характер, батьки уникають контактів, протидіють                                           вихованню в коледжі.

 

II. Особливості сімейного виховання.

       1.Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини:

  - нормальні житлово-побутові умови в гуртожитку;

  - організація місця для занять;

  - контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму.

       2.Батьки надають допомогу в навчанні, організації домашньої                              навчальної праці.

        3.Батьки виконують рекомендації педагогів коледжу, вихователів,                             практичного психолога щодо виховання дітей.

        4.Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.

        5.Сім’я допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.

        6.Батьки справляються із вихованням дитини.

 

2. Недоліки сімейного виховання (назвати).

  1.Причини недоліків (відповідне підкреслити):

  - неблагополуччя сім’ї (мікроклімат, здоров’я);

  - відсутність єдиних вимог;

  - незнання психологічних особливостей своєї дитини;

  - низький освітній, культурний, психолого-педагогічний рівень                                 батьків;

  - використання антипедагогічних заходів впливу;

  - невиконання рекомендацій педагога;

  - інші причини (вказати які).

 

 

4.    ВЗАЄМОДІЯ ВИХОВАТЕЛЯ І БАТЬКІВ СТУДЕНТІВ, ЩО ПРОЖИВАЮТЬ У ГУРТОЖИТКУ.

 

 У практичній роботі з батьками колектив вихователів гуртожитку використовує колективні й індивідуальні форми взаємодії. Причому, в тому й іншому випадку, реалізуються як традиційні, так і нетрадиційні форми роботи.

 Традиційні форми роботи з батьками:

  батьківські збори;

  загальноколеджівські коференції;

  індивідуальні консультації педагога;

  відвідування вдома.

 

Рекомендації з проведення батьківських зборів.

 

21

 

 1.Батьківські збори мають просвіщати батьків, а не констатувати помилки               і невдачі студентів у навчанні.

 2.Збори повинні мати як теоретичний, так і практичний характер: аналіз               ситуацій, тренінги, дискусії.

 3.Збори, не місце для обговорення та осуду студентів.

 

 Батьківські збори проводяться у коледжі раз на семестр, за необхідності їх можна проводити і частіше. На батьківських зборах аналізуються навчальні досягнення студентів, їхні можливості. Розмова на зборах має йти не про бали, а про якість знань і міру інтелектуальних зусиль, що відповідають пізнавальній і моральній мотиваціям.

 Загальноколеджівські батьківські збори проводяться, як правило, не більше двох разів на рік. Тематика таких зборів – це звіт роботи коледжу за визначений період часу. Наприклад, навчальний заклад пройшов атестацію і хоче ознайомити батьків з досягнутими результатами.

 Загальноколеджівські батьківські збори можна використовувати для демонстрації позитивного досвіду виховання в родині. Так, наприкінці навчального року можливе нагородження родин з позитивним досвідом виховання дітей.

 Батьківські конференції мають велике значення в системі виховної роботи коледжу. Вони повинні готуватися дуже ретельно, з обов’язковою участю психологів, соціального педагога. Їхнім завданням є, зокрема, проведення соціальних і психологічних досліджень з проблеми конференції та їх аналіз.

 Індивідуальні консультації – одна з найважливіших форм взаємодії вихователя з родиною. Особливо вона необхідна, вихователь проводить перше знайомство з групою. Для того, щоб перебороти занепокоєння батьків, острах розмов про юнака, необхідно проводити індивідуальні консультації-співбесіди з батьками. Готуючись до консультації, необхідно визначити ряд питань, що допоможуть плануванню виховної роботи з групою.

 У виховному арсеналі вихователя має велике значення бесіда. Її найкраще використовувати з метою попередження конфліктних ситуацій, для налагодження взаємин між батьками і студентами, між окремими педагогами і родиною.

 Нетрадиційні форми роботи з батьками:

• тематичні консультації;
• батьківські читання;
• батьківські вечори.

 

 Для того, щоб тематична консультація відбулася, батьки повинні бути переконані в тому що ця проблема їх стосується і потребує невідкладного вирішення. У тематичній консультації повинні брати участь: педагог, психолог, представник правоохоронних органів.

22

 

 Батьківські тренінги – це активна форма роботи з батьками, що хочуть змінити свою взаємодію із власною дитиною, зробити її більш відкритою і довірливою. У батьківських тренінгах повинні брати участь двоє батьків. Від цього ефективність тренінгу зростає і результати не змушують себе чекати. Тренінг проводиться із групою, що складається із 12-15осіб. Щоб тренінг був результативним, він має складатися з 5-8занять. Він проводиться практичним психологом коледжу, що дає можливість батькам на час відчути себе дитиною, пережити емоційно ще раз дитячі враження.

 Батьківські ринги – одна з дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Батьківський ринг готується у вигляді відповідей на запитання з педагогічних проблем. Запитання вибирають самі батьки. На одне запитання відповідають дві родини. У них можуть бути різні позиції, різні думки. Інша частина аудиторії в полеміку не вступає а лише підтримує думки родин оплесками. Експертами в батьківських рингах виступають студенти групи, визначаючи, яка родина у відповідях на запитання була ближчою до правильного трактування відповіді.

 І традиційні, і нетрадиційні методи і форми взаємодії вихователя і батьків студентів мають одну загальну мету – щастя юної особистості, що входить у сучасне культурне життя.

 

5.    ТЕМАТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ДЛЯ БАТЬКІВ.

 

1. Студент не хоче вчитися. Як йому допомогти?
2. Єдина дитина в родині. Шляхи подолання труднощів у вихованні.
3. Покарання. Яким воно повинно бути.
4. Тривожність дітей. До чого вона може привести?
5. Брутальність і нерозуміння в родині.
6. Друзі ваших дітей.
7. Декілька поколінь під одним дахом. Проблеми спілкування.

 

4.           ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ ЯК ОДНА З ФОРМ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ПО ФОРМУВАННІ СІМЕЙНО-РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ.

 

 Гендерна концепція пройшла певний шлях свого розвитку. Свій початок вона бере як концепція захисту прав жінок.

 Основний закон України включає питання гендерної рівності в самостійну статтю. У ст.24 Конституції України зазначено: „Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути

привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання за мовними або іншими ознаками”. У цій статті Конституції України закріплено необхідність застосування однакових

23

 

 стандартів, прав та обов’язків до всіх осіб без винятку. Громадяни України, чоловіки і жінки, можуть користуватися на рівних підставах всім обсягом конституційних прав та свобод.

 Гендерна проблематика пов’язана з проблемами жіночої тілесності, родинного життя, є одним з визначальних факторів творення нової концепції особистості жінки.

 Художня література як велике „дзеркало” відбиває і зміну традиційних жіночих ролей, і феміністичні дискусії в сучасному суспільстві. Водночас, література сама є способом філософствування про  жінку в сучасному світі.

 „Ідеальний сценарій” жіночого життя передбачає обов’язкове щастя в материнстві, з яким традиційно пов’язується реалізація жіночності.

 У сучасній українській жіночій прозі материнство осмислюється як проблематичне. Традиційно жінка має власну сферу, в якій може реалізувати себе,-родину. Але в сучасній жіночій прозі і ця „твердиня”впала – тема руйнації родини, відсутності дому, життєвої неприкаяності стає одною з визначальних. Переосмисленню підлягають гендерні стереотипи, зокрема, ті, що пов’язані з родиною, шлюбом, із взаєминами матері і дітей.

 Нова концепція особистості жінки представлена в творах С.Майданської, О.Забужко – це концепція жінки з „роздвоєним,” „роздертим”єством: бажання бути вільною, незалежною, справді емансипованою часто суперечить глибинному потягу до родинності і материнства.

 І все ж саме порушення гендерних проблем сучасною українською жіночою прозою, на наш погляд, є необхідною частиною феміністичного проекту, що призведе до переосмислення традиційних уявлень про жіночу роль у сучасному світі.

 

 

 

4. ВИСНОВОК

 

  Джерелом людського життя є родина. З прадавніх часів люди усвідомлювали значущість родини для всебічного розвитку особистості.

 Неперевершеною в родинному вихованні є роль матері. Це вона дає чуттєві забарвлення родинному життю, стоїть на сторожі доброї, світлої атмосфери в домі. Генезу таких явищ слід шукати в характері українського сімейно-родинного виховання. Так склалося віками, що вихованням дітей у сім’ї опікується в основному мати. Тому норми поведінки, ідеал людини, характер моралі, спосіб життя українців підпорядковані нормам, що є типовими для жінки.

 Щоб гармонійно виховати дітей, батьки, дотримуючись норм народної педагогіки, самі повинні розвивати в собі доброчинні цінності, власними

 

24

 

вчинками формувати те, що хотіли б бачити у своїх дітях. Ніщо так глибоко не переконує, як особистий приклад батьків та стиль взаємин між членами родини.

 В Сухомлинський вважав спільну трудову діяльність батьків і дітей основою успішного виховання та одвічною традицією сімейно-родинної педагогіки.

 За свою багатовікову історію наш народ створив невичерпні скарби сімейно-родинного виховання. Сьогодні настав час спільними зусиллями батьків і навчального закладу, де навчаються їхні діти, відродити благородні традиції. Адже Родина – це часточка держави, і ми зобов’язані відродитися в Родині і через Родину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25

 

5. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Проблеми освіти: Наук.-метод.зб./Кол.авт.-К.:Наук.-метод. центр вищої  освіти, 2003. Випуск 30.-315с.
2. Нові технології навчання: Наук.-метод.зб./Ред.кол.: В.О.Зайчук /головний редактор /, О.Я.Савченко,  О.І.Ляшенко, А.М.Федяєва та ін. – К.: НМЦ ВО, 2001. – Випуск 31.-222с.
3.  Бех І.Д. Виховання особистості. – К.: „Либідь,”2003. – 101с.
4.  Соловій М.І., Демчук В.С. Виховна робота у вищому навчальному закладі. – К. : 2003. – 237с.
5.  Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. – К. :Рад.школа,1978. – 263с.
6.  Виховання духовності підлітків у сім’ї // Шкільний світ, 2003, №37(213),С9.
7.  Дорослі й підлітки: як досягти гармонії взаємин // Шкільний світ,2003, №1/177,С16.
8.  Педагогічний всеобуч батьків // Все для вчителя, 2002, №24, С6.
9.  Попередження суїцидальної поведінки юнаків // Все для вчителя, 2003, №30, С53.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

26

 

ЗМІСТ

 

1.Вступ..................................................................................................................  3

 Людині бійся душу ошукать,

 Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

2.Сімейно-родинне виховання: основні завдання в умовах сьогодення.. 4

2.1.Пріоритетні напрямки і завдання сімейно-родинного виховання на   сучасному етапі розвитку держави........................................................... 4

2.2.Українські сімейні традиції і їх виховне значення в працях видатних  педагогів..................................................................................................... .7

2.3.Психологічні особливості молодої людини в ранній юності, що

 впливають на формування сімейно-родинного світогляду.................... 8

2.4.Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку в ранній юності.  Суїцидальна спроба....................................................................................10

3.   Основні напрями виховної роботи вихователя гуртожитку по

 формуванні сімейно-родинного виховання студентів, що

 навчаються в Борщівському агротехнічному коледжі................... .11

3.1.Роль і значення сім’ї в підготовці до самостійного життя........................ .11

3.2.Педагогічний такт вихователя в процесі виховання та підготовки

 молодої людини до сімейного життя...................................................... .14

3.3.Методичні рекомендації по організації роботи з батьками, діти яких  навчаються в коледжі.................................................................................15

3.3.1.Форми педагогічного всеобучу батьків.....................................................15

3.3.2.Програма вивчення сім’ї студента.............................................................18

3.3.3.Приблизна схема аналізу особливостей і недоліків сімейного

 виховання.....................................................................................................19

3.3.4.Взаємодія вихователя і батьків студентів, що проживають

  в гуртожитку.............................................................................................. 20

3.3.5.Тематика організації і проведення консультацій для батьків..................22

3.4. Гендерна рівність як одна з форм виховної роботи по формуванні  сімейно-родинних традицій........................................................................22

4. Висновок..................................................................................................... 23

5. Використана література...........................................................................25

 

6. Додатки до методичної розробки „ Аспекти сімейно-родинного

 виховання у роботі із студентською молоддю”

1.           Анкети для батьків ..................................................................................2

6.1.1. „ Як ви оцінюєте свої педагогічні здібності ”...........................................2

2.    „Зміст і методика виховання юнаків і дівчат у сім’ї”..............................3
3.    „Батьки як вихователі”................................................................................3
4.    „Чи знаєте ви своїх дітей?”.........................................................................4
5.    „Як ви забезпечуєте умови для навчання дітей вдома?”.........................4
6.    „Чи достатньо ви цікавитеся своїми дітьми?”..........................................4

27

 

7.    „Як ви співпрацюєте із педагогічним колективом, у якому навчається ваша дитина?”.............................................................................................5

 

2.           Тести для батьків.....................................................................................5
   1.    „Перевіримо, які ми батьки?”...................................................................5
   2.    „Мами і діти”..............................................................................................6
   3.    ”Дітей виховують батьки. А батьків?”.................................................... 7

3.           Орієнтовна тематика проведення батьківських зборів.................. .9

6.3.1. Трудове виховання молодої людини у сім’ї, моральний зміст її праці 9

6.3.2. Батьки – перші вихователі дитячих душ..................................................11