Методична розробка: «Домашнє ансамблеве музикування - одна із складових комплексного розвитку учня»

Методична розробка: «Домашнє ансамблеве музикування - одна із складових комплексного розвитку учня»          

Лисковець Світлана Анатоліївна

 викладач фортепіано

Ковельської школи мистецтв  

Анотація

В статті вирішується проблема сімейного музикування на сучасному етапі - це створення батьками умов для вільного, творчого розвитку дитини та залучення її до духовних цінностей.

Зміст

1. Вступ
2. Комплексний підхід  до виховання та навчання музиканта       
3. Що повинен вміти учень?
4. Сімейне музикування, як досвід соціального спілкування
5. Вплив ДМШ на сімейне музикування
6. Сім‘я – це джерело музичного досвіду дитини
7. Висновок

Вступ

Визначне місце в гуманізації сімейного виховання має відігравати мистецтво, зокрема, музичне виховання, яке позитивно впливає на естетичний розвиток особистості дитини, сприяє відродженню традицій домашнього музикування та допоможуть розвинути власні здібності, а також представити традиції домашнього музикування як творчу співпрацю педагогів, учнів, батьків.

Для прикладу, домашнє музикування являє собою ансамблеве виконання дитини й одного з батьків, у формі дуету .       

Ансамблева гра відрізняється від сольної насамперед тим, що і загальний план, і всі деталі інтерпретації є плодом роздумів і  творчої фантазії не одного, а декількох виконавців і реалізуються вони їхніми спільними зусиллями.

Процес визрівання художнього задуму і процес його втілення в   конкретних звукових образах у ансамбліста і соліста різні

Комплексний підхід  до виховання та навчання музиканта       

Займаючись домашнім музикуванням, ми ставимо завдання наблизити навчання гри на музичному інструменті до потреб дитини, їх батьків, можливості практичного застосування набутих навичок. Основним методологічним принципом, що забезпечує гармонічний розвиток учнів, активізує творчу ініціативу є принцип комплексного підходу до виховання та навчання музиканта.

Доступний технічний рівень і простота викладення дозволить виконувати п‘єси юним музикантам як під час навчання у школі так і після її закінчення.

Що повинен вміти учень?

Виконання п‘єс можливо лише при володінні елементарними виконавськими навичками:

• вмінні слідкувати за графічним малюнком мелодичної лінії;
• показати різні пласти фактури та виявити звукове співвідношення мелодії та акомпанементу.

Ці п‘єси корисні для удосконалення слухового досвіду будуть сприяти розвитку мелодичного слуху в процесі роботи над кантиленою та фразуванням. На їх прикладі юний музикант вчиться вслуховуватись в ладову та гармонічну окраску твору. Нескладні п‘єси дають чудовий матеріал для домашнього музикування та певне задоволення від спілкування з інструментом.

Залучення у світ музичних образів, отримане задоволення від самого процесу занять музикою народжує відчуття радості, яке супроводжується концентрацією усіх сил учня, здібністю емоційно зануритись в музику, що подобається. Саме тоді зростає мотивація навчання.

Музикування для задоволення не тільки збагачує слухові уявлення виконавця, але і розвиває його емоційну сферу, образне мислення і фантазію, стимулює пізнавальну діяльність, формує особистісні якості, виховує творчу особистість.

Сімейне музикування, як досвід соціального спілкування

Цікава ідея для сімейних свят – домашній концерт, в якому беруть участь усі присутні. В програмі концерту можуть бути як експромти так і підготовлені номери. Дітям подобається виступати в ансамблі з мамою, татом або бабусею. У таких концертів великі можливості: акомпанемент пісні, супровід танцю, спільний спів, сімейний шумовий оркестр, під музику можливо розігрувати сценки з життя сім‘ї.

Саме подібні спільні виступи – хороша можливість спілкування, відчути себе дружною сім‘єю, єдиним цілим.

 Діти, батьки яких самі створюють, залучають в процес усю сім‘ю:

• читають вголос,
• ліплять,
• влаштовують концерти,
• придумують казки,
• співають хором, отримують більше шансів для розвитку повноцінного спілкування.

В сімейних виступах діти отримують досвід соціального спілкування. Для прикладу: виступ Лисковця Івана – учня, наразі, Львівської школи-інтернат ім. Соломії Крушельницької та його мами Лисковець Світлани на Всеукраїнському конкурсі-огляду «Нові імена України»

Також, виступ Лисковець Наталії, учениці Ковельської школи мистецтв у республіці  Білорусь м. Кобрин.

Технічно грамотне ансамблеве виконання передбачає:

1). Синхронне звучання всіх партій (єдність темпу і ритму партнерів).

2). Врівноваженість в силі звучання всіх партій (єдність динаміки).

3). Узгодженість штрихів всіх партій (єдність прийомів, фразування).

Виконати ці технічні вимоги може лише музикант, що має добре розвинене вміння слухати загальне звучання ансамблю. Справа не тільки у взаємному "прислуханні" партнерів одне до одного і ясному розумінні функції кожної партії в створенні художнього цілого, а в органічному і безперервному слуханні загального звучання в процесі виконання.

Слухати себе, партнера – це прояв різної настроєності уваги. Ансамбліст мусить мати необхідну вправність у швидкій зміні фокусування слуху; але ще важливіше - вміння слухати ансамбль і, лишень в межах необхідного контролю, – себе в ансамблі, партнера в  ансамблі.

Гра в ансамблі вимагає від кожного учасника серйозного перегляду звичних уявлень про силу і тембр звучання.

Динаміка ансамблю завжди ширша і багатша від динаміки сольного виконання. Фортепіано в поєднанні з іншими інструментами отримує додаткову силу й різноманітність, звучання. Поєднання різнохарактерних штрихів в ансамблевій музиці створюють особливу багатошарову фактуру звучання.

Ансамблеві заняття – одна із дуже важливих сторін в музичній освіті. Вивчення камерного репертуару дуже сприяє вихованню в молодого виконавця тонкого і різностороннього почуття звукового колориту і є одним із наймогутніших засобів для розвитку музичного смаку і розуміння. Зокрема – розуміння  образної природи музично-виразових засобів.

Вплив ДМШ на сімейне музикування

Актуальність розгляду проблеми музичного виховання у сім‘ї та музичній школі виникла з узагальнення власного досвіду, що пов‘язаний з вихованням підростаючого покоління. Метою навчання у ДМШ (ДШМ) є виховання естетично розвинутої особистості, яка вміє самостійно розібрати та вивчити музичний твір будь якого жанру, підібрати мелодію та акомпанемент до неї.

Методи музичного навчання не завжди відповідають музичному смаку учня та його виконавським можливостям. Тож як результат, випускник ДМШ (ДШМ) стає безпомічним перед нотним текстом. Констатуємо той факт, що подібна форма спілкування, як домашнє та сімейне музикування – майже зникла з повсякденного житті.

Безумовно, ситуація, що склалася має об‘єктивний характер. Руйнується звичайна освітня система, до музичної школи приймають учнів практично без екзаменів, спрощуються вимоги до навчання .

Проблемою є і те, що навантаження загальноосвітньої школи зростає. Учні шкільного віку в даний час мало читають, більшість часу проводять біля комп‘ютера, де отримують велике задоволення. Змінюються ціннісні орієнтири, з‘являються нові уявлення про престижність освіти у сучасному світі.

Сім‘я – це джерело музичного досвіду дитини

Практично у всіх людей знайомство з музичним мистецтвом – чи то спів, танець або гра на інструменті – починається з сім‘ї. Сім‘я є першою та найбільш важливою сходинкою до входження маленької дитини у світ музики. Сім‘я – це джерело музичного досвіду дитини, музичне середовище, де вона проводить більшу частину свого життя. Саме тут дитина читає, готує уроки, дивиться телевізор, обмінюється враженням, ділиться своїми радощами та печалями.

Звички , що були отримані в сім‘ї лишаються на усе життя. Ціннісні орієнтири сім‘ї у галузі мистецтва формують музичний смак дитини. Позиція сім‘ї визначає успішність отримання дитиною музичної освіти. Емоційна холодність сім‘ї негативно впливає на психологічний розвиток дитини та його творчих здібностей, на ефективність навчання. Саме тому викладачі ДМШ повинні взаємодіяти із сім‘єю для повноцінного розвитку дитини.

Сучасна сім‘я має різний рівень соціальної культури. В одних сім‘ях до музики відносяться з повагою, батьки в таких сім‘ях намагаються розвивати музичні здібності власних дітей, в інших – музичне виховання займає іншу позицію. Тому постає питання про музичне виховання і самих батьків. Чим вище музична культура дорослих , тим змістовніше стає музичне виховання дітей та їх домашнє дозвілля.

Спільна сімейна творчість допомагає вирішити багато завдань: створює у дітей емоційний радісний настрій, установлює контакт між дітьми та дорослими, поглиблює емоційний відгук, виховує естетичний смак.

Висновок

Отже, метою загальної музичної освіти повинно бути виховання вміння музикування для себе. Домашнє або спільне музикування не замінять інші форми. Виконання високих зразків класичної та сучасної музики – це не просто музикування, і навіть не розвага. Це форма спілкування, що створює особливі духовні зв‘язки між людьми, що закріплює естетичні і моральні критерії та принципи.

Використана література.

1. Баренбойм Л.А. Шлях до музикування. - Л.: «радянський композитор», 1979. – 272 с.
2. Матвеєва Л. Роль сім‘ї в організації процесу музичної освіти дитини / Л. Матвеєва // Мистецтво та освіта . – 2002. – № 4. – С. 40–45.
3. Фейгін М. Індивідуальність учня та мистецтво педагога – М.: Музика,

Гуманістичні орієнтири мистецької освіти: Матеріали ІІІ Міжнар . наук .- практ. конф., 22-24 квіт. 2009 р., Київ / Ред. О.П. Щолокова. – К., 2009. – 256 с. – (Наук. часоп. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. – Сер. 14. Теорія і методика мист. освіти; Вип. 7 (12)).

4. Проблеми мистецької освіти: Типологічні критерії та науково – методична розробка. Інститут культурології Академії мистецтв України; авт. кол.: О.І. Безгін (кер. авт. колективу), Г.Є. Бернадська, І.С. Кочарян, О.І. Дацко, О.Ю. Успенська. – К.: СПД Голосуй, 2008. – 400 с.

Автор:  Лисковець Світлана Анатоліївна
 викладач Ковельської школи мистецтв