Методична розробка "Формування в учнів компетентності у сфері здоров'я як напрямок роботи соціального педагога"

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка:

 

 

«Формування в учнів компетентності у сфері здоров’я як напрямок роботи соціального педагога»

 

 

 

 

 

 

 

 

План.

Вступ.

1. Актуальність проблеми вживання шкідливих речовин серед молоді.
2. Поняття про здоров’я та здоровий спосіб життя.
3. Ризикована поведінка як одна з причин поширення негативних явищ серед молоді.
4. Тютюнопаління та вживання алкоголю – основні види ризикованої поведінки молоді.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ.

Проблема здоров'я дітей останнім часом набула особливого значення і вже не один рік є предметом обговорення педагогів, лікарів, учених. Тільки здорова людина має перспективу отримати належну освіту, стати гарним фахівцем, створити сімейний добробут, реалізувати свої кар'єрні і суспільні амбіції. Можна з упевненістю стверджувати, що можливості опанування навчального матеріалу залежать від здоров'я. Власне вимогою сучасності є не лише володіння знаннями та певним набором умінь і навичок, а ще й усвідомлення життєвих цінностей, життєвої мети, що разом складає компетентність особи. У цьому контексті в Державних стандартах освіти виокремлено ключові компетентності, де здоров'язбережувальна компетентність розглядається як готовність школяра вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах. Варто зазначити, що стан здоров'я тісно пов'язаний із способом життя. У ході засідання організаційного комітету з підготовки та проведення в Україні Року спорту та здорового способу життя (2012) наголошено, що за останні 10 років захворюваність дітей шкільного віку зросла на 27%. Якщо в перших класах налічується більше 30% осіб, які мають хронічні захворювання, то до п'ятого класу цей відсоток зростає до 50%, а до дев'ятого – до 64%. Сьогодні в Україні серед підлітків від 12 до 18 років порівняно здорові лише 6–10%. Захворюваність серед новонароджених дітей та патології значно вищі, ніж в усіх країнах Європи. Середня тривалість життя як чоловіків, так і жінок у державі порівняно з європейськими країнами нижча на 12, з Японією – на 16–19 років. Також у ході засідання акцентовано увагу, що в Україні найвищий рівень тютюнопаління в європейському регіоні. Щодня регулярно курять майже дві третини чоловіків і кожна п'ята жінка. До спроб курити вдавалися 39% хлопчиків і 18% дівчат у віці 11–12 років. Сьогодні більш як 700 тис. громадян України офіційно зареєстровані як алкоголезалежні, а реально їх значно більше. Приблизно половина молодих українців віком 14–18 років уже вживали алкоголь.

Сучасні наукові пошуки спрямовані на дослідження проблеми формування в підростаючого покоління здоров'язбережувальної компетентності. Так, Т. Бойченко виокремила такі її основні риси: поліфункціональність, надпредметність та міждисциплінарність, багатовимірність, забезпечення широкої сфери розвитку особистості [1, с. 6]. Вивченням педагогічних умов формування здоров'язбережувальної компетентності в учнів загальноосвітніх шкіл займаються О. Аксьонова, Т. Бабко, Т. Бойченко, А. Карабашева та інші. Проблемі використання здоров'язбережувальних технологій у системі освіти присвячені роботи Т. Бойченко, Н. Денисенко, А. Мітяєвої, В. Єфімової, М. Смірнова, М. Степанової, Л. Тіхомірової та інших. Учені вважають, що цей аспект діяльності є найважливішим у формуванні дбайливого ставлення до власного та здоров'я інших людей в умовах сучасного освітнього простору. Одним із засобів вирішення окреслених завдань є застосування здоров'язбережувальних технологій, без яких став неможливим освітній процес сучасного навчального закладу. Аналіз наукових публікацій з даної проблеми засвідчив наявність різноманітних підходів до визначення поняття «здоров'язбережувальні технології». Зокрема, слід наголосити на тому, що досить часто відстежується тенденція підміни педагогічного концепту медичними методиками, застосування реабілітаційної і медичної техніки оздоровлення; відбувається відхід від власне освітнього наповнення сутності поняття; спостерігається відсутність соціальної складової у розумінні даного педагогічного поняття. Л. Тіхомірова пропонує розглядати термін «здоров'язбережувальні технології» «не як самостійну педагогічну технологію, а як якісну характеристику освітніх технологій» [5, с. 58], оскільки вважає, що найважливішим у характеристиці будь-якої технології, яка реалізується в освітньому процесі, є її спрямованість на збереження здоров'я дітей.

Також, вивченням проблеми збереження та зміцнення здоров’я людини як складових ключових компетентностей займалися такі вчені як Д.Воронін, І. Зімняя, В.Сергієнко, виділяючи у своїх працях поняття «компетентність здоров’язбереження» [6, с. 4].

Оскільки формування здорового способу життя школярів багато в чому залежить від особливостей навчально-виховного процесу, тому завдання школи – навчити свідомо жити. Ми повинні працювати над тим, щоб виховувати людину, здатну пізнати себе, створити своє особисте життя, зайняти активну життєву позицію, приймати виважені рішення, усвідомлювати свою відповідальність за них.

Як показує життя, здоров'я школярів безпосередньо залежить від специфіки навчання, харчування, рухової активності, правильного режиму активності та відпочинку, особливостей сімейного виховання. Воно також визначається співвідношенням зовнішніх і внутрішніх факторів, з одного боку, і можливостями самого організму протидіяти небажаним впливам, захищатися від них, по можливості підсилюючи вплив позитивних для здоров'я факторів, з другого боку. Ступінь успішності оздоровчої діяльності — усунення шкідливих впливів (коректування навколишнього середовища) та підвищення стійкості до них (тренування, збільшення адаптаційних можливостей організму) — визначає напрям зусиль по збереженню та зміцненню здоров'я [7, с. 27].

Отже, здоров’язбережувальна компетентність - це готовність самостійно вирішувати завдання, пов’язані з підтримкою, зміцненням та збереженням здоров’я, як свого, так і оточуючих [3, с. 22].

1. Актуальність проблеми вживання шкідливих речовин серед молоді.

Нині серед молоді України досить поширеним явищем стало тютюнокуріння, вживання алкоголю й наркотиків та небезпечна статева поведінка. Бажання «йти в ногу з часом» спонукає молодих людей до прийняття моделі модного і стильного життя, яке для багатьох з них пов'язується із згаданими явищами. Ситуація обтяжується у зв'язку з наявністю в Україні широкого асортименту доступних алкогольних і тютюнових виробів, порівняно легким доступом до окремих видів наркотиків і лібералізацією статевої моралі.

За даними Інституту соціальних досліджень, значна частина молоді вважає куріння припустимим, навіть нормальним. Куріння, починаючи з тринадцятирічного віку, є найбільш поширеною ризикованою поведінкою. У віці 10 років курять 5 відсотків дітей, у віці 14 років - уже 30 відсотків, а у віці 17 років регулярно вживають тютюнові вироби 48 відсотків юнаків і дівчат.

Дослідження показує: якщо молодь віком 12-17 років віку палить, то ймовірність вживання ними героїну у 12 разів, а кокаїну у 51 раз вища, ніж у тих, хто не палить.

Якщо молодь 12-17-літнього віку випалює більше пачки цигарок, то ймовірність вживання ними героїну вища у 51 раз, а кокаїну у 106 разів.

Алкоголізм і пияцтво зараз є дуже поширеним явищем в Україні. Молодим людям смак алкоголю відомий з дитинства. У віці 10 років 17 відсотків уже вживали алкоголь, а у віці 15 років - дві третини. Понад 78% молодих людей віком 15-22 роки повідомили, що були у стані сп'яніння.

З 1993 року в Україні зафіксовано стрімкий стрибок наркоманії. В 2001 році кількість офіційно зареєстрованих наркозалежних сягнула 82000. Ці цифри, за оцінками експертів, лише частково відображають дійсний стан. Як свідчать результати досліджень, офіційна статистика охоплює лише 10-20 % від фактичної кількості тих, хто вживає наркотичні речовини.

Така сама тенденція, що характеризує поширення наркоманії, виявляється і стосовно захворювань на ВІЛ і СНІД. Молодь становить значну частину ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, і ця кількість постійно зростає.

Справжня кількість ВІЛ-інфікованих молодих людей та хворих на СНІД невідома. Відсутність достовірних даних лише підкреслює серйозність проблеми для країни [1, с. 115].

З метою вивчення реальної ситуації поширення вживання шкідливих речовин серед підлітків у нашій школі було проведено анонімне анкетування. В дослідженні брало участь 115 осіб – учнів 9-11 класів. Результати представлені на діаграмах.

Отже, на питання «Як ти гадаєш, скільки твоїх однокласників курять?» 41% опитуваних відповіли, що курять в класі 1-2 особи, а 27% відповіли, що курять близько третини однокласників.

 

На питання «Скільки твоїх однокласників уживає спиртне?» -- 33% досліджуваних відповіли, що вживає спиртне більшість їхніх друзів; 15% -- вважають, що близько половини, і 24% -- що близько третини.

 

На питання «Скільки твоїх однокласників хоча б раз спробували наркотики?» отримали такі відповіді: 72% вважають, що таких немає; 19% -- що 1-2 особи з класу вживали наркотики, і 8% -- вважають, що третина учнів пробувала наркотики.

 

Також було питання «Скільки твоїх друзів вживають наркотики?» -- у 86% респондентів немає таких друзів, які б вживали наркотичні речовини, а у 13% -- такі друзі є.

 

Наведені дані засвідчують, що в переважної більшості молодих людей відсутнє свідоме ставлення до здоров'я як до базової цінності, тому в сучасних умовах існує об'єктивна необхідність збереження та поліпшення здоров'я молоді як одного з найважливіших пріоритетів нації.

2. Поняття про здоров’я та здоровий спосіб життя.

Поняття «здоров'я» неможливо сформулювати однозначно. Зараз налічується понад 400 визначень цього поняття. Проте жодне з них не може розкрити його зміст у повному обсязі.

Вправа «Асоціації»

Мета. Дати поняття про здоров'я, довести пріоритети здоров'я серед інших життєвих цінностей людини.

Матеріали: плакат з написом: «Здоров'я – це», маркери.

Хід роботи: ведучий пропонує методом «мозкового штурму» визначити, з якими словами у учасників асоціюється слово «здоров'я». Усі висловлювання записуються на плакаті та вивішуються на дошці.

В давні часи здоров'я визначали як відсутність хвороб. Проте життя не стоїть на місці. Часи змінюються, і людина змінюється разом із ними. Сучасну людину вже не влаштовує тільки відсутність хвороб, що само по собі вже добре. Поняття про здоров'я трансформувалося в більш широке уявлення про людину як істоту, більш соціальну, ніж біологічну. Воно збагатилося таким поняттям, як «благополуччя». Оскільки в сучасному світі зовсім недостатньо не мати захворювань, а треба бути ще й благополучним у певних відношеннях. Розуміння поняття «благополуччя» торкається всіх сторін життя людини. Тому загальноприйнятим у світі сьогодні є визначення здоров'я, викладене у преамбулі Статуту ВООЗ (1976р.): «Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

Світова наука розглядає здоров'я як цілісний феномен, що інтегрує чотири основні складові: фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові є взаємозумовленими і невід'ємними одна від одної, оскільки в своїй сукупності вони визначають стан здоров'я людини.

Фізичну складову здоров'я характеризують показники пульсу, частоти дихання, температури тіла, кольору шкіри та слизових оболонок, спроможність людини ефективно виконувати певні дії: рухатися, працювати. Береться до уваги і ступінь фізичного розвитку індивіда: відповідність його зросту і маси тіла віковим нормам, пропорційність частин тіла тощо.

Психічна складова здоров'я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Ця складова зумовлюється розвитком пізнавальних процесів особистості (відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, уяви, мови), залежить від таких особистісних характеристик як емоційно-вольова та мотиваційна сфери, розвитку самосвідомості особистості. Психічне здоров'я дає можливість людині оптимально адаптуватися до умов соціального середовища та реалізувати себе в ньому.

Соціальна складова здоров'я пов'язана з впливом на особистість інших людей, структурних одиниць соціуму (сім'я, референтні групи, соціальні інститути), суспільства в цілому і залежить від місця та ролі людини в міжособистісних стосунках, рід морального здоров'я соціуму. Соціальна складова здоров'я детермінована рівнем розвитку економічної, політичної, духовної сфер суспільного життя.

Духовна складова здоров'я є своєрідним піком, який вбирає все найкраще в людині, що розкривається в її світобаченні, виробленні певних правил поведінки, як за законами суспільства, так і за певними моральними нормами, ставленні до життя на основі певної віри та вибору власних ідеалів і світогляду.

Не менш важливими в комплексній характеристиці здоров'я є чинники, що впливають на процес його формування. Узагальнені підсумки досліджень щодо здоров'я людини переконують, що воно залежить від багатьох факторів, зокрема: стану системи охорони здоров'я (на 10%); екології навколишнього середовища (приблизно на 20%); спадковості (десь на 20%); умов та способу життя (майже на 50%).

Саме спосіб життя найсуттєвіше впливає на стан здоров'я людини. Спосіб життя — це особливості взаємодії людини з факторами навколишнього середовища. Очевидно, що здоров'я людини залежить від того, наскільки здоровим є її спосіб життя [1, с. 116].

 

Вправа «Шлях у житті»

Мета. Визначити позитивні та негативні фактори, що впливають на здоров'я людини.

Матеріали: аркуші з намальованою людиною, олівці.

Хід роботи. Групам роздається аркуш паперу з намальованою на ньому людиною. Потрібно з лівого боку аркуша визначити  вчинки та дії, які ведуть від здоров'я, а з правого боку – які ведуть до здоров'я людини.

Кожна група ознайомлює із своїми шляхами, відповіді вивішуються для загального огляду.

 

Здоровий спосіб життя - це поведінка людини, яка відображає життєву позицію, спрямовану на збереження та зміцнення здоров'я, і націлена на виконання певних норм і правил. До основних складових здорового способу життя насамперед відносять харчування. Повноцінне харчування включає забезпечення організму людини якісною питною водою, необхідною кількістю вітамінів, мікроелементів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових домішок. Не менш важливими в організації здорового способу життя є побутові умови, які характеризуються достатнім санітарно-гігієнічним рівнем помешкання, комфортними умовами для емоційного розвантаження, певним рівнем фізичної та психічної безпеки на території життєдіяльності особистості. Наступною складовою здорового способу життя є рухова активність людини. У вік інтенсивного розвитку різних транспортних засобів та інформаційних технологій рухову активність забезпечують фізична культура та спорт, а також праця на присадибних ділянках. Серед складових здорового способу життя вчені називають умови праці, які не тільки мають бути безпечними для людини не лише з санітарно-гігієнічних позицій, але й мусять забезпечувати їй психологічний комфорт і можливості для самореалізації та професійного зростання.

Таким чином, складові здорового способу життя - це комплекс компонентів, що забезпечують високий рівень фізичної, психічної, духовної та соціальної складових здоров'я людини.

3. Ризикована поведінка як одна з причин поширення негативних явищ серед молоді.

Однією з причин поширення негативних явищ у молодіжному середовищі є ризикована поведінка неповнолітніх. Така поведінка зумовлюється, в першу чергу психофізіологічними особливостями підлітків, для яких характерні такі ознаки, як автономізація від дорослих, потяг до групування, самоствердження, задоволення цікавості, бажання виглядати дорослим, потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Американський дитячий психотерапевт Лін Понтон засвідчує, що ризиковані вчинки є нормою для підлітків. З їх допомогою молодь, зазвичай, визначає та розвиває свою індивідуальність, оскільки розумний ризик є певним досвідом. Розумна ризикована поведінка, що позитивно впливає на самоствердження підлітків, включає спортивні змагання, подорожі, шкільні ініціативи, волонтерську діяльність тощо.

В кожному з цих видів діяльності існує ймовірність невдачі. Проте, зазначає Л.Понтон, є й негативна ризикована поведінка, яка може бути небезпечною для молодих людей. Це в першу чергу експериментування з тютюном, алкоголем, наркотиками, початок раннього статевого життя, небезпечні сексуальні вчинки, нерозбірливе та безсистемне харчування , втеча з дому, крадіжки, що, в свою чергу є ризиком для здоров'я (формування наркогенної залежності, більша ймовірність заразитися ІПСІІІ, ВІЛ/СНІД, небажана вагітність), а, в окремих випадках, і для життя підлітків. Нерозумна ризикована поведінка може проявлятися як бунт або вияв незадоволення, спрямований, в першу чергу, проти батьків і близьких. До числа насторожуючих ознак небезпечної ризикованої поведінки молоді належать такі психологічні проблеми, як тривала депресія, підвищена тривожність, нетипові для підлітка швидкі зміни настрою, проблеми в школі тощо.

Феномен ризикованої поведінки багатьох молодих людей обумовлений тим, що в результаті несформованості у них позитивних орієнтирів на здоров’я як базову цінність, звільнення від обмежень, наказів, правил, схем, декларованих батьками та іншими людьми, призводить до того, що підлітки нерідко губляться і не знають як правильно розпорядитися своєю свободою. Як правило, вони забувають, що зворотною стороною свободи є відповідальність. Вона нерозривно пов’язана зі свободою і завжди супроводжує її.

В психолого-педагогічній літературі поняття відповідальності трактується неоднозначно. З позицій педагогіки, відповідальність розуміють як здатність особистості контролювати свою діяльність згідно з прийнятими в суспільстві чи колективі соціальними, моральними та правовими нормами, або як здатність особистості розуміти відповідність своїх дій передбачуваним результатам. В психології відповідальність трактується як специфічна для особистості форма саморегуляції та самодетермінації, що виражається в усвідомленні себе як причини вчинків та їх наслідків, розумінні та контролі своєї здатності виступати джерелом змін в оточуючому середовищі та у власному житті. Психологи також зазначають, що відповідальність - це схильність людини поводити себе відповідно до інтересів інших людей, дотримуватися певних рольових обов'язків. Вони також наголошують, що відповідальність особистості завжди зумовлена її ціннісними орієнтирами. Отже, як альтернативу ризикованій поведінці підлітків необхідно протиставити відповідальну поведінку, головним стрижнем якої має бути збереження та зміцнення здоров’я особистості.

В контексті здорового способу життя відповідальну поведінку можна характеризувати як поведінку, за якої особистість усвідомлює свої вчинки згідно з логікою подій, передбачає їх наслідки та вплив на власне здоров’я та здоров’я оточуючих, приймає рішення, що запобігають негативним результатам для себе та інших. Відповідальна поведінка зумовлена почуттям відповідальності, яке може виступати в позитивній та негативній формах. Позитивна форма відповідальності - почуття своєї значимості, реального впливу на події, що відбуваються, поважного ставлення до оточуючих. Негативна форма відповідальності характеризується тривожністю, невпевненістю в собі, своїх знаннях та вміннях, побоюванні зіпсувати справу. Позитивна форма відповідальності виступає базисом відповідальної поведінки молодих людей, а її формування в підлітків має стати стрижнем соціально-педагогічної роботи з формування здорового способу життя молоді [1, с. 117].

Одним з основних напрямків роботи соціального педагога є виховання несприятливості до нікотину, алкоголю, наркотиків. Завданнями цього напрямку є: ознайомлення учнів з негативним впливом на людський організм шкідливих речовин, їх вплив на діяльність і поведінку людини; подолання помилкових уявлень вихованців про нібито позитивні якості цих наркотичних речовин; формування морально-психологічних «гальм», які б стримували учня від вживання цих речовин у ситуаціях, коли складаються для цього сприятливі умови [10, с. 98].

4. Тютюнопаління та вживання алкоголю – основні види ризикованої поведінки молоді.

Легенда про тютюн.

Летів якось чорт. Та кудись задивився

Й на вербу суху животом настромився.

І здох. Може, правда, а може брехня –

Посипалася з чорта того порохня.

Ішли мужики. Порохню ту знайшли:

Вони недалечко там поле орали.

Кишені діряві були, як на зло,

Тож, чортове зілля повсюди зійшло.

Понюхали – листя духмяним здалося.

Комусь до смаку воно дуже прийшлося.

«Ти ба!» - мовив хтось, і від цього «ти ба»

З’явилася назва у зілля – ТАБАК.

Багато з тих пір табаку розвелося.

Пізніше курити його повелося.

А хтось, кажуть, сплюнув і вигукнув:»Тю!»

З’явилась у зілля ще й назва «ТЮТЮН»

 

У Європі розповсюдження тютюну почалося після того, як 1496 року Колумб удруге прибув до Америки. Його супутник — іспанський монарх Роман Пано, вивіз із провінції Рабачо на острові Гаїті насіння тютюну і вперше посіяв його в Іспанії як декоративну рослину.

А 1560 року посол Франції і Португалії Жан Ніко вилікував нестерпний головний біль у королеви Франції Катерини Медичі. За ліки був порошок із листя тютюну. Так Жан Ніко набув собі слави. З його ім’ям пов’язана ботанічна назва тютюну — нікотіана, з якої і походить слово «нікотин». У Середньовіччі в Англії, Італії, Туреччині, Персії паліїв переслідували і часто карали на смерть. Цар Олексій Романов заборонив увіз до Росії тютюну, а паліїв наказав карати на смерть. За часів Петра І було знято всі заборони, оскільки торгівля тютюном давала державі великі прибутки.

По мірі того як споживання тютюну зростало, у деяких країнах намагалися це приборкати. У 1606 році король Іспанії Філіп III видав указ, що обмежував вирощування тютюну. У 1610 році в Японії вийшли укази, спрямовані як проти тих, хто палить, так і проти тих, хто вирощує тютюн. Ще жорсткішим було в Росії, де патріарх відніс паління і нюхання тютюну до категорії смертних гріхів. У 1634 році цар випустив указ проти споживання тютюну, згідно з яким паліям або продавцям тютюну, що попалися вперше, відрубуватимуть ніс. У ряді випадків, при повторному порушенні, винних засуджували до смерті. Папа Римський наказав, щоб люди, які приносять тютюн у Римсько-католицьку церкву, були відлучені від церкви — дим люльок і сигар змішувався з пахощами благовоній, а деякі ченці кашляли під час святих пісньоспівань.

У 1604 році король Англії Джеймс І анонімно написав «Протест тютюну», у якому він ґрунтовно і яскраво засудив цю речовину. Він завершує його таким описом споживання тютюну: «Звичай огидний для очей, противний для носа, шкідливий для мозку, небезпечний для легень, і цей чорний, смердючий дим, що найбільше нагадує жахливий дим із пекла».

Зростання популярності тютюну частково пояснювалася тим, що багато хто вважав, що тютюн має позитивні лікувальні властивості. Проте були й окремі роботи про те, що тютюн шкідливий. В 1761 році англієць доктор Джон Хілл випустив те, що вважається першим клінічним описом випадку раку, викликаного тютюном.

Споживання тютюну здобуло величезний поштовх у 1881 році, коли американцем Джеймсом Бонзаком була запатентована машина для випуску сигарет. Машина, що стала діяти в 1884 році, після удосконалення замінила непродуктивний ручний метод, і такий засіб різко знизив виробничі витрати. До появи сигарет, включаючи самокрутки, споживання тютюну в основному відбувалося у формі паління сигар і трубок, нюхального і жувального тютюну.

Перша тютюнова фабрика на території нинішньої України з’явилась у Криму в місті Охтирка в першій половині XVIII століття [12, с.8].

Чому ж люди палять? Результати досліджень свідчать про те, що багато курців набули цієї звички у підлітковому віці. Тиск збоку товаришів і бажання бути схожим на дорослих спонукає багатьох підлітків до паління. Цю згубну звичку важко перебороти, оскільки тютюновий дим містить нікотин, який спричиняє наркотичну залежність у людини, що палить.

«Палити – це круто, ти виглядаєш дорослим і стаєш популярним», -- приблизно так думають багато підлітків. До 13 років майже 50% підлітків пробували палити. Серед 16-річних більше 80% експериментують з палінням, і один з трьох палить щодня.

 

 

Психологічна вигода куріння

Специфіка куріння як виду залежності полягає в тому, що воно ідеально вирішує клубок проблем, які виникають в підлітковому віці.

1.               Початок куріння завжди пов’язаний з неприємними відчуттями. Однак одні люди через неприємні відчуття більше не відновлюють спроби, інші ж, що мають звичку дисоціюватися від свого тіла, продовжують курити.
2.               Куріння завжди припускає участь іншого. Коли двоє чи більше людей курять разом, вони немов обмінюються символами - разом випробують біль самотності, біль своєрідності. Вони розділяють один з одним свій світ, їх приймають, вони здобувають визначений соціальний статус, належать визначеній групі людей (тому куріння має довірливий ефект).
3.               Куріння як поведінковий акт пов’язаний з ритмічністю. Курінням ми немов регулюємо подих, робимо його довільним, ставимо під свідомий контроль. Це дає ілюзію, що ми маємо час усередині себе, тобто контролюємо себе, своє тіло. Ритмічність куріння дає ілюзію передбачуваності майбутнього. Тому часто як вигоду від куріння називають розслаблюючий ефект, зняття стресу, заспокоєння.

Таким чином, куріння дає змогу водночас не відчувати свій біль і усвідомлювати дійсний час, розділяти своє життя з іншими, знаходячи в них співчуття та розуміння, а також мати передбачуване й контрольоване майбутнє [11, с.17].

Вправа «Практичні поради тому, хто кидає курити»

Мета. Дати дітям практичні поради, як кинути курити.

Матеріали: конверти з роздавальним матеріалом, аркуші паперу, клей.

Хід роботи. Кинути курити нелегко, і тому ми сьогодні маємо скласти практичні поради тим, хто кидає курити. Усі учасники діляться на пари чи трійки, їм роздають конверти з розрізаними порадами, що складаються зі слів, які треба скласти. Після завершення роботи кожна група представляє свою пораду, яка потім звіряється з «ключем».

Робота виконується на аркушах, що вивішуються на дошці, а всі учасники тренінгу отримують роздавальний матеріал «Практичні поради тому, хто кидає курити», який вони мають поширити серед підлітків, що курять, і дорослих, які хотіли б кинути курити [12, с. 19].

Зміни термінологію «піду викурю цигарку» на «піду отруюсь».

Купуй цигарки поштучно, не носи із собою сірників та запальнички.

Тримай пачку цигарок якомога далі від себе, не «під рукою», щоб дістати цигарку було незручно.

Вживай жувальні гумки або цукерки для приглушення бажання викурити цигарку.

Не кури, коли хочеш їсти або чекаєш на когось.

Пам’ятай, що тютюнові компанії отримують великі прибутки на шкоді твоєму здоров’ю.

Випивай склянку кислого соку на день.

Поступово відмовляйся від паління, відкладай його «на потім»: спочатку утримуй себе від цигарки п’ять хвилин, потім десять і так далі

 

Вправа «12 занять для підлітків замість паління»

Мета. Спонукати підлітків визнати необхідність змінити ставлення суспільства до здоров'я й куріння.

Матеріали: журнали та газети, папір А3, клей, ножиці.

Хід роботи. Групам пропонується створити колаж з газет та журналів на тему: «12 занять для підлітків замість паління». Після завершення роботи кожна група презентує свій колаж та вивішує його на дошці [11, с. 212].

 

 

До шкідливих звичок, крім паління, відноситься ще більш згубна – споживання алкоголю. На жаль, у житті вони дуже часто поєднуються. Так, серед непитущого населення – 40% курців, серед тих, хто зловживає алкоголем – 98%.

Алкоголізм — наркотична залежність, що характеризується болісною пристрастю до вживання алкогольних напоїв (психічна й фізична залежність) та алкогольним ураженням внутрішніх органів. У більшості випадків при алкоголізмі відбувається деградація людини як особистості, втрата власного внутрішнього «Я».

Гнітюче враження справляє інформація про те, що за Україною визнається світова першість у молодіжному алкоголізмі, у тому числі й серед дітей шкільного віку. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) заявила, що в Україні найвищий рівень дитячого алкоголізму. Наші школярі випередили всіх ровесників із 14 країн світу, в яких проводились спеціальні дослідження.

«Важко собі уявити ту доброчинну зміну, що відбулася б у всьому житті людини, якби люди перестали заморочувати й отруювати себе горілкою, вином, тютюном і опіумом» - говорив Л.М. Толстой.

У глибокій давнині познайомилася людина з незвичною дією деяких напоїв, що звеселяють. Найзвичайнісіньке молоко, мед, соки плодів, постоявши на сонці, змінювали не тільки свій зовнішній вигляд, смак, але й набували спроможності збуджувати, вселяти відчуття легкості, безтурботності, благодаті. Не відразу люди помітили, що наступного дня розплачуються головним болем, слабкістю, поганим настроєм. Зрозуміло, наші далекі предки і здогадуватися не могли, якого страшного ворога вони придбали. На жаль, сумні наслідки вживання спиртного привертали до себе менше уваги, ніж покращення настрою, що супроводжує вживання алкоголю.

У міфах, легендах і казках стародавнього світу - усюди фігурує вино, сп’яніння, розгул. Пияцтво процвітало, а за ним випливали його незмінні супутники - розпуста, злочини, важкі хвороби.

Безперечно, основним чинником сп’яніння від будь-якого напою був алкоголь — етиловий, або винний, спирт. Прийнятий усередину, він через 5-10 хвилин всмоктується в кров і розноситися по всьому організму. Алкоголь - отрута для будь-якої живої клітини. Проникнувши в організм, алкоголь дуже швидко розладнує роботу тканин і органів. Швидко згораючи, він виводить з них кисень і воду. Клітини зморщуються, діяльність їх ускладнюється. При значному і частому потраплянні алкоголю в організм клітини різних органів врешті-решт, гинуть. Під дією алкоголю порушуються ледь не всі фізіологічні процеси в організмі, що може призвести до важких захворювань. Перероджується тканина печінки, нирок, серця, судин тощо.

Науковцями доведено, що швидше і негативніше за все алкоголь діє на клітини головного мозку, при цьому, у першу чергу, страждають вищі відділи мозку. Швидко доставлений потоком крові до головного мозку алкоголь проникає в нервові клітини, руйнуючи зв’язок між різними відділами мозку. Алкоголь впливає також на кровоносні судини, які несуть кров до мозку. Спочатку вони розширюються, і насичена алкоголем кров бурхливо поступає до мозку, викликаючи різке порушення нервових центрів. От звідки береться надмірно веселий настрій і розв’язність людини, яка п’яніє.

Учені з’ясували, також що під впливом спиртних напоїв у корі великих півкуль головного мозку вслід за порушенням нервових центрів, яке посилюється, наступає різке послаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих, так званих підкіркових відділів мозку. Ось чому сп’яніла людина ніби втрачає контроль над собою і не може критично ставитись до своєї поведінки. Втрачаючи стриманість і скромність, вона говорить і робить те, чого не сказала і не зробила б у тверезому стані. Кожна нова порція спиртного все більше паралізує вищі нервові центри, немов зв’язуючи їх і не дозволяючи втручатися в хаотичну діяльність різко збуджених відділів мозку.

Відомий російський психіатр С.С. Корсаков так описує цей стан: сп’яніла людина не думає про наслідки своїх слів і дій і ставиться до них украй легковажно. Пристрасті і погані наміри виступають без усякого прикриття і спонукають до більш-менш диких вчинків. Адже в нормальному стані та ж людина може бути і добре вихованою, і скромною, навіть сором’язливою. Усе в її особистості, що стримується вихованням, навичками пристойності, начебто вилізає назовні. У стані сп’яніння людина може розголосити будь-яку таємницю, - вона втрачає пильність, перестає бути обережною. Не дарма говориться: «Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці» [4, с. 27].

Вправа «Портрет алкоголіка»

Мета. Звернути увагу на існування певних суспільних стереотипів стосовно алкоголіків і алкогольної залежності.

Матеріали: аркуші паперу А3, олівці, гумка.

Хід роботи. Групам пропонується створити загальний портрет алкоголіка, причому кожний учасник малює те, що він вважає притаманним для алкоголіка (ніс, очі, зморшки, елементи одягу, побуту тощо).

Після закінчення роботи групи презентують «портрети».

Обговорення:

•            Чому саме цей елемент малюнка ти зобразив/ зобразила?
•            Де ти чув/чула або бачив/бачила про такі характерні риси алкоголіка?
•            Які почуття виникали у вас під час проведення вправи?
•            Які почуття викликає у вас намальований портрет алкоголіка?
•            Хто з вас думав в цей час про якусь конкретну людину?

Після того, як ви створили «алкоголіка», спробуйте його повернути в стан здорової людини. Як ви вважаєте, це легко? І чи всі наслідки вживання алкоголю можна виправити?

 

Вправа «Алкоголь та народна творчість»

Мета. Познайомити з наслідками прийому спиртних напоїв.

Матеріали: картки зі стадіями алкогольного сп'яніння, список приказок та прислів'їв.

Хід роботи. Групам роздаються картки з стадіями алкогольного сп'яніння та список приказок та прислів'їв. Пропонується визначити, яка приказка або прислів'я до якої стадії алкогольного сп'яніння відноситься. 

 

 

Стадії алкогольного сп’яніння.

Клінічна форма алкогольного сп'яніння, або, правильніше сказати, отруєння етиловим спиртом розвивається з певною послідовністю змін в поведінці і реакціях.

Той, хто п'є навіть для покращення настрою, сам себе обманює. Стан сп'яніння, зазвичай, триває декілька годин і поділяється на 6 етапів або ступенів.

1-й ступінь сп'яніння (отруєння) — штучна веселість. На цьому етапі з'являються надмірні збудженість, балакучість, зухвалість або пустощі, галасливість, самовпевненість.

2-й ступінь сп'яніння (отруєння) — буйність. Призводить до підвищеної дратівливості, запальності, розлюченості, з'являється схильність до скандалів, бійки. Буйність не завжди проявляється, — якщо деяких сп'янілих людей не чіпати, вони можуть поводитися спокійно.

З ступінь сп'яніння (отруєння) — паралічність. Збудженість змінюється все зростаючим гальмуванням. Характерними ознаками цього стану є порушення координації рухових актів: мови, жестів, ходи.

4-й ступінь сп'яніння (отруєння) — божевілля. Стан високого отруєння мозку алкоголем. Втрачається узгодженість мозкової діяльності, свідомість пригнічена. Тому божевільно сп'янілий не розуміє, що говорить, робить. Інколи він бурмоче всілякі нісенітниці. Здатність мислити порушена або ж навіть повністю втрачається. Власне, ознаки божевілля спостерігаються і в трьох попередніх ступенях, але найбільш яскраво проявляються в четвертій.

5-й ступінь сп'яніння (отруєння) — алкогольний сон. Сп'янілий не повністю втратив чутливість його можна навіть розбудити якимось чином і поставити на ноги, але рушійні акти в нього порушені.

6-й ступінь сп'яніння (отруєння) — наркозність. Алкогольний сон переходить в алкогольний наркоз. Сп'янілий повністю втрачає чутливість, тому він може втопитися у ванній чи в калюжі, згоріти в полум'ї пожежі, викликаної запаленою цигаркою, що випала з рота.

 

Список приказок.

1 група

1.               Краще одну краплю в рот, як дві на землю.
2.               В лихий час п'ю і квас, а побачу пиво — не пройду мимо.
3.               Не бити кума, не пити пива.
4.               Сьорбне чоловік з чарки — наче сказиться.
5.               Горілка з ніг людей збиває.
6.               Прилип, як п'яний до тину.
7.               Казала горілка: "Ой, хто мене займає, — у голову зайду, руки-ноги одберуть так, що і додому дороги не знайде".
8.               Горілка без вогню розум спалить.
9.               Душа міру знає — вип'є, а потім лежить.
10.          Гуляй душа в тілі, поки кості цілі.
11.          Лихо горлом влізло.

2 група

12.          На гріш вип'є, а на карбованець галасує.
13.          Спершу горілка людей розважала, а тепер сама засумувала.
14.          Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмарить, і на зле штовхає.
15.          Заробив — на хребет і в губу.
16.          У п'яниці коли не очі сині, так спина в глині.
17.          Обпився, як павук.
18.          П'яний та дурний — рідні брати.
19.          Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого
20.          Горілка мене родила, горілка мене хрестила, вона мене і в труну вжене.
21.          Хто по повній наливає, той під тином спочиває.
22.          Язика не поверне, неначе він йому повстяний

 

3 група

23.          П'яні та діти мимовільно правду скажуть.
24.          Мало чого буває, що п'яний співає.
25.          Де п'ють, там і б'ють.
26.          Як п'є, то не проливає, як б'є, то добре влучає.
27.          Пий, та не вий, а підпивши, колотнечі не починай
28.          Ложки до рота не донесе.
29.          Оре носом.
30.          Підгуляв, що і з копит збився.
31.          То сторч, то боком, але дійшов.
32.          П'яний собі розум відбирає.
33.          Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить
34.          П'яному і калюжа по вуха.

 

4 група

35.          Ні рак, ні жаба, а просто п'яний нахаба.
36.          Спасибі Богу, щодня доробили та й нікого не побили.
37.          Від п'яного поли вріж, а втікай.
38.          Напала брага на ворога.
39.          У п'яти вступило.
40.          Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
41.          В голові — неначе в млині.
42.          П'яний гірше скаженого пса.
43.          Пив не наживо, а на смерть.
44.          П'яний, аж валяється.
45.          Люди п'яні голову гублять.
46.          Хоч йому зуби вибери.

 

5 група.

1. У п’яниці, коли не під очима синє, так плечі в глині.
2. У п’яного кулаки дрова рубають, а як прокинеться, то й сокира не візьме.
3. Горілки випив на копійку, а дурі виявив на рубль.
4. Вчепився, як п’яний до тину.
5. П’яниці кажи, що день, а він каже, що ніч.
6. П’яному й кози в золоті.
7. Горілка валить з ніг і кладе під поріг.
8. Хто вино любить, той себе погубить.
9. Коли п’яний, то лягай спати, не зачіпай.
10. П’яному кожна дорога слизька і довга.
11. Що чоловік п’яний, що скажена собака.
12. П’є до потері, щоб не бачити, де двері.

Додатки.

«Куріння з повним усвідомленням»

•             Відзначте той момент, коли ви вирішили викурити сигарету.
•             Усвідомте, хто зробив цей вибір. Повільно візьміть сигарету, подумки фіксуючи ті тілесні відчуття, що виникають, коли ви виймаєте сигарету з пачки.
•             Зверніть увагу на всі деталі ритуалу, що супроводжує момент закурювання.
•             Яке перше відчуття на губах, коли їх торкається сигарета?
•             Який запах ви відчуваєте? Смак?
•             Тепер візьміть сірники чи запальничку.
•             Які відчуття в руках від них?
•             Тепер запаліть сірник чи запальничку. Що ви відчуваєте? Що відчуваєте, дивлячись на запалений вами вогонь? Подивіться на нього уважно.
•             Який запах ви відчуваєте?
•             Повільно піднесіть полум'я до сигарети, фіксуйте свої відчуття.
•             Запаліть сигарету, як і раніше, уважно фіксуючи всі свої відчуття.
•             Який смак і запах у першого затягування? Що ви відчуваєте? Чи затримуєте ви дим у роті? Чи відразу видихаєте його? Чи глибоко затягуєтеся. Видихніть увесь дим.
•             Відзначте відчуття в руці, що тримає сигарету. Подивіться на запалений кінчик сигарети. Відчуйте його запах.
•             Як ви відчуваєте потребу в наступному затягуванні? Затягніться, знову уважно фіксуючи всі свої відчуття.
•             Тепер проведіть діалог зі своєю сигаретою. Скажіть їй, що ви відчуваєте стосовно неї, чого ви хочете від неї.
•             Тепер від імені сигарети відповідайте самому собі. Що ви відчуваєте стосовно того, як ця людина вас курить? Що ви хочете від нього?

Поради тим, хто вирішив самостійно кинути курити.

• Заздалегідь визначте дату, коли ви хочете кинути курити. Вона може бути присвячена якійсь події (відпустка, день народження тощо). Вирішіть, чи будете ви кидати відразу чи поступово. Якщо поступово, позначте собі проміжні зобов'язання на шляху до кінцевого відмовлення від тютюну: щодня курити на дві сигарети менше; кинути курити через два тижні, скорочуючи кожні 5 днів число сигарет на 1/3.
• На окремому аркуші паперу запишіть особисті причини, що спонукають вас відмовитися від небезпечної звички. Ранком і ввечері переглядайте список, за потреби поміняйте його чи доповніть.
• Якщо ви відчуваєте сильну потребу в курінні, краще кидайте курити відразу. За день чи два до остаточної відмови від цієї звички викурюйте приблизно вдвічі більше сигарет, ніж звичайно. Відбудеться перенасичення організму нікотином та іншими шкідливими компонентами тютюну, і ви, особливо відчувши його шкідливий вплив, легше зможете кинути курити.

Фіксуйте час, коли ви курили сигарети чи тільки хотіли закурити, але при цьому утримуйтеся. Відзначайте, звідкіля береться потяг закурити.

Якщо вас спонукає до куріння атмосфера на роботі, то для відмови від нього вибирайте неробочі дні: неділя, свято, відпустка. Не купуйте сигарети блоками. Поки не скінчиться одна пачка, не купуйте іншу.

Якщо у вас виникло бажання закурити - не діставайте сигарети з пачки, не беріть її у руки принаймні протягом трьох хвилин. Якщо ж бажання закурити виникає після випитої чашки кави, то пийте чай чи каву без цукру, якщо раніше пили з цукром. Якщо бажання курити виникає під час телефонної розмови, тримаєте трубку обома руками. Якщо вам хочеться закурити в улюбленому кріслі, пересядьте в інше місце. Займіть себе в цей момент чим-небудь іншим.

• Щоранку намагайтеся як можна довше відтягати момент закурювання першої сигарети.

• Помітьте час, коли ви дозволяєте собі закурити. І спробуйте максимально скоротити кількість таких моментів.
• Не носіть із собою сигарети, сховайте їх, віддайте кому-небудь.
• Заберіть із кімнати попільнички, запальнички і взагалі всі предмети, що нагадують про куріння.
• Викурюйте тільки половину сигарети.
• Намагайтеся не курити, коли дивитеся телевізор.
• Постарайтеся замінити сигарету легкими вправами, короткими енергійними прогулянками, наприклад, до і після роботи.
• Не заміняйте сигарету їжею, особливо висококалорійною, жирною, солодкою, борошняною.
• Частіше бувайте в місцях, де курити заборонено (театри, музеї, виставки).
•                  Ніколи не повідомляйте оточуючих: «Я кидаю курити» чи «Я кинув курити». Якщо вам пропонують закурити, відповідайте, що зараз вам просто не хочеться.
  

Анкета. Чи схильні ви до алкоголізму?

 

1.                 Якщо запізнилися до застілля, чи охоче пристаєте на пропозицію випити «штрафну» чарку?
2.                 Чи помічаєте Ви, що бажання випити стає щоразу сильнішим?
3.                 Чи вживаєте спиртне після невдалого дня?
4.                 Чи часто жалкуєте за тим, що наговорили в хмільному стані?
5.                 Чи виникає у Вас після п’янки відчуття провини?
6.                 Ви знайшли потребу у випивці для полегшення після невдачі?
7.                 Якщо ввечері випадково «перебрали» чи відчуваєте вранці млявість, розбитість?
8.                 Чи їсте менше, ніж звичайно, коли вип’єте?
9.                 Чи виникають у Вас проблеми втрати пам’яті при сп’янінні?
10.              Чи виникає у Вас після перших чарок бажання пити ще?
11.              Вам не подобається перебувати там, де шкодують спиртного?
12.              Чи можете Ви пити без будь-якої причини?
13.              Чи пили Ви за останні місяці у випадкових місцях?
14.              Чи п’єте з незнайомими людьми?
15.              Чи подобається Вам пити на самоті?
16.              Чи помічаєте за собою потребу випити по дорозі додому?
17.              Чи п’єте для апетиту?
18.              Чи зловживаєте спиртним кілька днів поспіль?
19.              Чи обговорюєте тему спиртного із знайомими?
20.              Чи помічаєте, що не дотримуєтесь обіцянки не вживати спиртного?
21.              Чи остерігаєтесь Ви розмовляти про алкоголь?
22.              Чи помічаєте за собою схильність применшити (в розмові) кількість випитого?
23.              Чи роблять Вам зауваження з приводу вживання спиртного⁹
24.              Чи помічаєте, що самостійно можете подбати про випивку?
25.              Чи маєте ви фінансові труднощі через ваше ставлення до спиртного?

 

Відповідь «так» хоча б на одне запитання має занепокоїти Вас і свідчити про настання залежності від алкоголю. Вам варто розібратись, яке місце у вашому житті посідає спиртне, і так звані, слабоалкогольні напої (пиво, вино, коктейлі), які все більше завойовують серця молоді. Молодь і не підозрює про підступність такої любові [4, с. 57].

Список використаної літератури.

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах та таблицях. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 134с.
2. Бойченко Т. Є. Здоров'язберігаюча компетентність як ключова в освіті України / Т. Є. Бойченко // Основи здоров'я і фізична культура. – 2008. – № 11. – 12. – С. 6–7.
3. Власенко Л. Організація здоров’язбережувального навчального процесу на уроках і в позаурочний час у початковій школі // Основи здоров’я. – 2012. – № 4. – С. 21-24.
4. Гаврилюк О. О., Дунець Л. М. Психологія здоров’я: Навчально-методичний посібник: 2006. – 95с.
5. Єфімова В. М. Здоров'язбережувальні технології у контексті педагогічних досліджень / В. М. Єфімова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 1. – С. 57–60.
6. Зимняя  И.  Ключевые  компетентности – новая парадигма результатов образования / И. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С.3-7.
7. Ізмалкова О., Колесник К. Формування здоров’язбережувальної поведінки у дитини // Основи здоров’я. – 2012. – № 10. – С. 27-30.
8. Максименко С. Д. Пропагування психогігієнічного виховання і здорового способу життя серед молоді (психологічне обґрунтування) / Практична психологія та соціальна робота, №9, 2007.
9. Петрович В. С., Закусило О. Ю. та інші. Тренінг з впровадження програм профілактики ВІЛ/СНІДу та пропаганди здорового способу життя / Практична психологія та соціальна робота, №11, 2004
10. Фіцула М. М., Парфанович І. І. Відхилення у поведінці неповнолітніх: шляхи їх попередження та подолання: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 432 с.
11. Формування навичок здорового способу життя в дітей та підлітків / Н. Ю. Максимова, А. Й. Капська, О. Г. Карпенко, Н. Л. Лук’янова, Н. Б. Підлісна, О. П. Коструб, О. В. Вінда, І. Г. Сомова, М. М. Галябарник, І. І. Цушко. – К.: Ніка-Центр, 2001.-264 с.
12. Формування здорового способу життя підлітків. /Упоряд. А. Ю. Сирова. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2008. – 160 с. – (Класний керівник).