5 жовтня о 18:00Вебінар: Використання дитячого фольклору на уроках іноземної мови

Методична розробка "Інноваційні технології – шлях до формування творчих здібностей та пізнавальної активності учнів на уроках української мови та літератури"

Про матеріал

Робота присвячена одній із актуальних проблем викладання української мови та літератури – використанню інноваційних технологій у практиці роботи сучасної школи. У посібнику приділено увагу інноваційним технологіям, подано теоретичний матеріал про наукові основи дослідження нестандартних форм навчання, наведено приклади вправ та розробки уроків і позакласних закладів.

Перегляд файлу

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

 

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЛУЦЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА  І –ІІІ СТУПЕНІВ №13

ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ»

Олександр СТРИЛЮК

 

Інноваційні технології – шлях до формування творчих здібностей та пізнавальної активності учнів на уроках української мови та літератури

Методична розробка

 


Стрилюк Олександр Миколайович. Інноваційні технології – шлях до формування творчих здібностей та пізнавальної активності учнів на уроках української мови та літератури. Методична розробка. – Луцьк: ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2017. – 116 с.

 

Робота присвячена одній із актуальних проблем викладання української мови та літератури – використанню інноваційних технологій у практиці роботи сучасної школи. У посібнику приділено увагу інноваційним технологіям, подано теоретичний матеріал про наукові основи дослідження нестандартних форм навчання, наведено приклади вправ та розробки уроків і позакласних закладів.

Для вчителів української мови та літератури, студентів педагогічних навчальних закладів.

 

УКЛАДАЧ: Стрилюк О.М., учитель української мови та літератури КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 Луцької міської ради»

 

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Саціна Н.Л., заступник директора з навчально-виховної роботи КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 Луцької міської ради».

Білінська Л.П., кандидат філологічних наук, заступник директора з навчально-виховної роботи колегіуму-інтернату «Знамення» (с. Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області)

 

Схвалено на засіданні методичної ради

комунального закладу «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 Луцької міської ради» (Протокол №3 від 14.12.2017)

© О.М.Стрилюк, 2017


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Інтерактивні технології

1.2. Інформаційні технології

1.3. Технології диференційованого навчання

1.4. Особистісно зорієнтовані технології навчання

1.5. Проектні технології

РОЗДІЛ 2. ІННОВАЦІЙНИЙ УРОК – ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

2.1. Використання нестандартних завдань на уроках української мови

2.2. Нестандартні уроки української мови та методика їх проведення

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПЕДАГОГА ТА УЧНЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ВСТУП

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст. пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження наукоємних та інформаційних технологій. У зв’язку із зміною соціальних вимог відбувається переосмислення ролі вчителя у процесі модернізації системи освіти, підвищуються вимоги до нього. Критично-креативна парадигма освіти потребує високої професійної компетентності вчителя, його готовності до педагогічного співробітництва і співтворчості зі своїми учнями, до здійснення особистісно зорієнтованого навчання.

Формування в Україні нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір, супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу. Це зумовлює появу освітніх інновацій, які покликані суттєво змінити освітній процес.

Інновації в освіті – це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем; процес оновлення чи вдосконалення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

Як показує аналіз педагогічної практики в сучасній середній школі, за останні роки чітко визначився перехід на гуманістичні способи навчання і виховання дітей, адже гуманітарна освіта є засобом і сферою формування державного етносу, розвитку особистості як найвищої цінності суспільства.

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», [57;32] – цю думку В.Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам’ятати те, що йому говорять, не може забезпечити ні  повноцінного формування особистості, ні найвищого щастя людини від успіхів у праці.

Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень – не об’єкт, а насамперед творець свого власного «я».

Крізь призму діяльності учня необхідно переосмислити саму структуру освітнього процесу, перейти до вирішення проблеми розвитку та реалізації творчих здібностей кожного школяра. Перебудова процесу навчання передбачає певну переорієнтацію функцій учителя.

Вчителі-новатори шукають сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довір’я і викликати інтерес до самого процесу оволодіння знаннями й виховання у собі найкращих людських рис.

Така мета вимагає нестандартного підходу до організації уроку.

Для реалізації свого життя зараз і в майбутньому дитина мусить вибирати для себе той чи інший ідеал. Українська словесність відкриває безмежний світ, в якому можна «працювати над собою» – набувати знання, розвивати саморефлексію, самоаналіз, самосвідомість.

Досягти мети навчання української мови можна за умови повноцінного мотиваційного забезпечення навчального процесу. Самі ж мотиви, як і позитивне ставлення до цього навчального предмета, формуються в процесі навчальної діяльності, якщо оволодіння певною мовою стає для школярів духовною потребою, життєвою необхідністю.

Учіння спонукається багатьма мотивами, але чи не найважливішим мотивом свідомого учіння є інтерес до знання. Під інтересом у методичному сенсі розуміють таке емоційне ставлення учнів до предмета, яке викликає в дітей бажання пізнати виучуване [18;136].

Забезпечення високого емоційного тла уроків мови є важливим мотивом навчальної діяльності. Ще К. Ушинський відзначав, що виховання, яке виключно піклується про освіту розуму, робить у цьому випадку велику похибку, тому що людина – більше людина в тому, як вона відчуває, аніж у тому,  як вона думає [19;135]. На цьому ж наголошує і Я. Виготський [19;136]. Жодна форма поведінки не є такою міцною, як та, що пов’язана з емоцією.

Інноваційні форми навчання мови тісно пов’язані з розвитком духовності учнів. Серцевиною духовного світу особистості є самосвідомість, світосприйняття, постулати поведінки й побуту, усвідомлення людиною самої себе, своїх якостей, почуттів, інтересів, дій, свого місця в родині, природі, суспільстві.


РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Інтерактивні технології

Інновації в освіті великою мірою пов’язані із суспільно-політичними та економічними змінами у житті країни. Україна розпочала складний шлях до євроінтеграції; складовою  цього процесу є підписання Болонської угоди, що суттєво вплине на розвиток вищої і середньої освіти.

Словосполучення «Болонський процес» означає утворення європейського простору вищої освіти з національних систем шляхом їх зближення, узгодження та інтеграції.

В Україні на початку 90-х років ХХ ст. взято курс на розвиток інновацій, який знайшов своє відображення в концепції науково-технічного та інноваційного розвитку України. Що ж до освітніх інновацій, то вони стали предметом спеціального вивчення багатьох учених з кінця 50-х років ХХ ст. на Заході й в останні десятиліття – в нашій країні і знайшли своє відображення в сучасній теорії інноватики.

Відбувається зміна парадигми освіти: пропонується інший зміст, інші підходи, інше право, інші відносини. Важливою складовою педагогічного процесу є розробка і введення педагогічних технологій, які будуються на новій освітній парадигмі – особистісно орієнтованій.

На сьогодні технологічний підхід у педагогічній науці є пріоритетним майже для всіх країн світу.

До інноваційних технологій належать: інтерактивні технології, інформаційні, технологія диференційованого навчання, особистісно зорієнтовані та проектні технології навчання.

Сутність інтерактивних технологій полягає у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), у якому і вчитель, і учні є суб’єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, координатора роботи груп. Інтерактивні технології навчання найбільш відповідають особистісно зорієнтованому підходу в освітньому процесі. При застосуванні інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому інтерактивні технології найбільше сприяють формуванню в учнів практичних умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні, сприяють розвитку соціальної та громадянської компетентності.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

  •     безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов’язує вчителя зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;
  •     взаємного інформаційного, духовного збагачення. При цьому організовується навчальний процес таким чином, щоб учасники його мали можливість обмінятися життєвим досвідом, одержаною інформацією;
  •     особистісно орієнтованого навчання [30; 21].

Застосування інтерактивних технологій вимагає старанної підготовки вчителя і учнів. Вони повинні навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, вміти ставити запитання і відповідати на них. Основні переваги інтерактивних технологій:

  •     Інтерактивні технології дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).
  •     Вчитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними.
  •     Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння і навички, організаційні здібності.
  •     Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінка) до внутрішньої (потреба знань).
  •     Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на вирішення проблем з дисципліною, педагог розкривається перед учнями як лідер, організатор [26; 24].

Основні недоліки інтерактивних технологій:

  •     Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
  •     Важко налагодити взаємонавчання як постійно діючий механізм.
  •     Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури проведення.
  •     Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання.
  •     Результати роботи учнів менше передбачувані.
  •     Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.
  •     Практично відсутні методичні розробки та література з інтерактивних технологій.
  •     За невдалого навчання необхідно перенавчати учня та школяра-вчителя, що потребує додаткового часу.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від  роботи вчителя:

  •     давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
  •     відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
  •     під час самих інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
  •     на одному занятті використовувати одну (максимум дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
  •     проводити спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі [30; 25].

Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів розрізняють такі інтерактивні технології:

  1.    Інтерактивні технології кооперативного навчання:
  1.         Робота в парах.
  2.         Ротаційні (змінювані) трійки.
  3.         Два – чотири – всі разом.
  4.         Карусель.
  5.         Робота в малих групах.
  6.         Акваріум.
    1.    Технології колективно-групового навчання:
  1.         Обговорення проблеми в загальному колі.
  2.         Мікрофон.
  3.         Незакінчені речення.
  4.         Мозковий штурм.
  5.         Навчаючи – учусь.
  6.         Ажурна пилка.
  7.         Аналіз ситуації.
  8.         Вирішення проблем.
  9.         Дерево рішень.
    1.    Технології ситуативного моделювання:
      1.         Імітаційні ігри.
      2.         Спрощене судове слухання.
      3.         Громадські слухання.
      4.         Розігрування ситуацій за ролями.
  1.    Технологія опрацювання дискусійних питань:
    1.         Метод ПРЕС.
    2.         Займи позицію.
    3.         Зміни позицію.
    4.         Неперервна школа думок.
    5.         Дискусія.
    6.         Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу.
    7.         Оцінювальна дискусія.
    8.         Дебати [26; 26].

Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до структури уроку, яку докладно описала О.І.Пометун у посібнику «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання» [49;160].

1. Мотивація.

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми. Прийомами навчання можуть бути питання, цитата, коротка історія, невеличке завдання. Займає не більше 5% часу.

2. Оголошення, представлення теми та очікування результатів.

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття (5% часу).

3. Надання необхідної інформації.

Мета – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. З метою економії часу можлива інформація в письмовому вигляді для попереднього вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі учня є інформація, достатня для виконання завдань: з нею ознайомлюються до початку уроку. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування (10% часу заняття).

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Послідовність проведення цього етапу така:

1. Інструктування – вчитель розповідає учасникам про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам.

2. Об’єднання в групи, розподіл ролей.

3. Виконання завдання, під час якого вчитель виступає як організатор, помічник, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання один з одним.

4. Презентація результатів виконання вправи.

Інтерактивна частина заняття займає близько 60% його часу.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мета – усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому.   Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися? яких навичок набули? наскільки це може бути корисно в житті? Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, що ще сподобалося , що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі питання. Для опрацювання результатів бажано залишити до 20% часу уроку [30;27].

Таким чином, застосування інтерактивних методів навчання є одним із шляхів підвищення ефективності уроку, адже вони вирішують завдання не тільки отримання знань, а й , більшою мірою, умінь та навичок. І завдання вчителя полягає у тому, щоб організувати такий процес навчання, при якому учні активно беруть участь у проведенні уроків, моделюючи ситуації та вирішуючи різні завдання.


1.2. Інформаційні технології

Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп’ютерів, комп’ютерних комунікацій, різних електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передача, одержання і збереження інформації відкриває нові можливості для застосування комп’ютерів у навчальному процесі. Інформатизація освіти – це процес забезпечення сфери освіти теорією і практикою розробки й використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання і виховання.

Інформаційна технологія визначається як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації, що розширює знання людей і розкриває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами.

Основні переваги інформаційної технології:

1) економічний ефект;

2) можливість у ході навчання швидко вирішувати на комп’ютері завдання, що вимагають значних витрат при неавтоматизованому навчанні;

3) переваги індивідуальної роботи з учнем перед навчанням групи учнів;

4) великий обсяг інформаційного і довідкового матеріалу, до якого учень може дуже просто звернутися при ефективній організації доступу;

5) можливість легко моделювати різноманітні проблемні ситуації в процесі навчання;

6) неупередженість контролю знань учня;

7) можливість виставлення об’єктивної точної оцінки при контролі знань;

8) у часі: можливість виграти у часі при контролі знань учнів та їх діагностиці, виграш у тиражуванні та представленні контрольних та самостійних робіт, обробка результатів та їх оперативне доведення до відома учнів [30;150].

Основні недоліки інформаційної технології:

1. Технології програмованого навчання суттєво зменшують і навіть зовсім руйнують такі компоненти діяльності учнів, як інтелектуальну, мотиваційну, емоційну.

2. Не здійснюється розвиток учня як суб’єкта діяльності. Тому особливу увагу потрібно приділити:

  •     розвиткові інтелектуальної сфери: мислення, пам’яті, уваги, чисельних навичок (аналіз, синтез, співставлення), пізнавальних умінь (бачити протиріччя, проблему, ставити питання, висувати гіпотези), формуванню предметних знань, умінь, навичок;
  •     розвиткові мотиваційної сфери: формуванню потреби в знаннях, в пізнанні природи, суспільства, людини, закономірностей мислення і пізнання, потреби у володінні способами перетворювальної діяльності, виховання мотивів навчання;
  •     розвиткові емоційної сфери: формуванню необхідних навичок керування своїми почуттями і емоційними станами, вихованню адекватної самооцінки;
  •     розвиткові вольової сфери: формуванню цілеспрямованості, вміння долати нервове напруження, розвиткові ініціативи, впевненості у своїх силах, розвиткові умінь володіти собою.

3. Ефективність досягнення мети навчання не є беззаперечною для будь-якого програмного забезпечення і залежить передусім від його якості.

Використання комп’ютера має свої особливості на різних етапах уроку, а саме:

1) актуалізації опорних знань учнів;

2) формування нових понять і способів дій;

3) використання знань, формування умінь.

Багато залежить від специфіки предмета: важко формалізувати знання з гуманітарних дисциплін, розвивати творчі вміння. Тому другий етап у більшості випадків проводимо традиційними вербальними методами. А от перший і третій етапи цілком піддаються комп’ютеризації. На етапі актуалізації комп’ютер допоможе заповнити прогалини у знаннях учнів незалежно від того, з якої причини вони відсутні, допоможе пригадати необхідні опорні знання і способи дій. Учитель  може отримати інформацію про рівень актуалізації знань усіх учнів.

На етапі використання знань, формування умінь комп’ютер дає можливість залучити всіх учнів до самостійної роботи відповідно до рівня їх можливостей.

Виникає запитання: яким чином впроваджувати елементи новітніх інформаційних технологій на уроках мови і на яких етапах? Їх можна впроваджувати на уроках від мотиваційного до рефлексійного рівня. У програмі Power Point, яка використовується для унаочнення як ТЗН, можна створювати презентації. Презентації складаються із певних слайдів, картинок, які змінюють одна одну, їх можна використовувати на мотиваційному рівні як зацікавлюючий момент. Наприклад, на уроці розвитку зв’язного мовлення у 7 класі на тему «Твір-опис зовнішності людини за картиною» після вступного слова вчителя можна запропонувати дітям переглянути слайди, на яких зображені люди (на картинах, у скульптурах, на фотографіях), а потім поставити до школярів питання: кого ви бачили на моніторі комп’ютера? Діти, зрозуміло, скажуть, що бачили людей, різних за віком, зовнішністю та епохою, у якій вони живуть. «Отже, – продовжує вчитель, – на сьогоднішньому уроці ми будемо описувати зовнішність людини». Перегляд слайдів можна супроводжувати відповідною музикою.

Презентацію, створену у програмі Power Point, можна використовувати під час вивчення різних навчальних тем (наприклад, до будь-якої частини мови з розділу «Морфологія»: «Іменник», «Дієслово», «Прислівник» та інші). По-перше, слайди у цьому випадку замінюють таблиці, по-друге, своєю яскравістю мають більше шансів вплинути на учнів і їм запам’ятатися; по-третє, якщо зацікавити дітей, то самі вони можуть їх створювати. А це, в свою чергу, активізує розумову діяльність учнів, призводить до підвищення ефективності процесу навчання, тому дитина, створюючи певну презентацію, не тільки принесе користь вчителеві, а й краще запам’ятає навчальний матеріал, міцніше його закріпить. Оскільки багато шкіл переходить на модульну систему навчання, то добре подавати теоретичний матеріал блоками.

Звичайно, все помістити на слайдах неможливо, але цього і не потрібно робити. Вчитель, пояснюючи навчальний матеріал, звертається до комп’ютера, коли є у цьому потреба.

На контрольно-оцінювальному рівні можна використовувати тести (наприклад, тести із теми «Стилі і типи мовлення» тощо). Тести створюють як мовою програмування Pascal, так і за допомогою готових програмних засобів та on-line сервісів.

Під час закріплення вивченого матеріалу доцільно використовувати вправи на комп’ютері. У текстовому редакторі MS Word можна виконувати синтаксичний розбір речення, виконувати вправи на переміщення слів. Наприклад, є написані речення, в яких пропущене одне слово (на місці пропуску стоять крапки). Під реченнями підведена риска, а під нею набрані слова, які слід перемістити на пропущені місця у реченнях.

На рефлексійному (творчому) рівні можна запропонувати дітям публікації, які вони із задоволенням створюють, працюючи у «видавничій системі» – програмі Publisher. Тут є колонки, як у газетах, різні малюнки, красиві букви, шрифти, які діти можуть використовувати у своїй роботі. Темами публікацій можуть бути різноманітні теми. Наприклад, «Дієприслівник – дитя дієслова». Публікації можуть зараховуватися вчителем як залікові чи конкурсні роботи.

Значним кроком у напрямку комп’ютеризації навчання стали програмні продукти українського виробництва. Так, на уроках української мови у п’ятому класі при вивченні теми «Фонетика» після роботи з підручником можна запропонувати учням роботу з електронним словником «Словники України». Електронні словники – одні із найпопулярніших видів програм для настільних комп'ютерів. Не відстають від них в цьому і КПК, смартфони, планшети і т.п. Адже їх можна узяти з собою на ділову зустріч, конференцію, в бібліотеку. Це набагато зручніше і практичніше, ніж настільний ПК.

Отож, за його допомогою учні можуть перевірити виконані завдання, простежити всі фонетичні явища української мови.

Діти залюбки виконують цю роботу. Крім того, відомості, отримані таким способом, краще засвоюються.

Згаданий словник можна використати і під час вивчення теми «Лексика. Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми.» Саме за допомогою електронного словника учні мають можливість знайти синоніми чи антоніми до запропонованих слів, взяти безпосередню участь у пошукові роботі (чого часто не можна зробити через відсутність достатньої кількості паперових словників). Крім того, явища синонімії та антонімії прекрасно ілюструються прикладами з творів української літератури (міжпредметні зв’язки), що дає можливість прослідкувати смислові відтінки кожного слова.

Незамінним є цей словник і при вивченні розділу «Фразеологія». Користуючись ним, учні майже миттєво можуть розтлумачити те чи інше стійке сполучення слів, спробувати ввести його у власне висловлювання. Таким чином, всі діти залучені до активної роботи, а вчитель має можливість зекономити дорогоцінний час.

Корисним є електронний словник і у 6-7 класах під час вивчення морфології. Так, вивчаючи будь-яку частину мови, учні мають можливість постійно слідкувати за парадигмою слова, змінами, які відбуваються при відмінюванні і т.п.

 

Великі можливості для використання на уроках української мови та літератури дає Інтернет. Саме в on-line режимі для загального користування доступний Великий тлумачний словник сучасної української мови. Його перевагами є не лише зручність та простота у використанні, а й сама інформація, яка постійно оновлюється, доповнюється новими фактами, прикладами.

Робота за комп’ютером захоплює дітей, викликає підвищений інтерес до навчання.

Під час вивчення теми «Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови» (5 клас) через посередництво комп’ютера учні можуть «торкнутися» історії слів української мови, використовуючи етимологічні словники різних років випуску (деякі з них досить рідко зустрічаються у бібліотеках або в недостатній кількості).

Також учні можуть користуватися електронними енциклопедіями, матеріал яких є найновішим. Крім загальних відомостей, вони містять у собі оригінали багатьох творів української літератури (фольклорні жанри, твори давньої української літератури та ін.)

В останні роки з’явився ряд матеріалів, які розроблені методистами та вчителями-практиками, зокрема диски з української літератури для 5, 6, 8, 9, 10 класів, «Тарас Шевченко: життя і творчість», «Наша Леся», окремі диски за творами програми 10-11 класів, з української мови.

У 5-6 класах можна використовувати ігрові моменти, бо діти цього віку ще не достатньо підготовлені до сприйняття наукового стилю. Наприклад, гра «Пошук слів», де серед набору літер слід знайти зашифровані слова. Дана версія програми дає можливість вибору тематики слів: «Городина», «Дерева», «Міста», «Річки», «Тварини». Ця гра не лише розвиває увагу дитини. За її допомогу здійснюються міжпредметні зв’язки. Роботу можна організувати у вигляді змагання: хто знайде більше слів, хто швидше виконає завдання. А потім пропоную учням провести ту чи іншу роботу (це залежить від теми уроку) над знайденими словами: поділити слова на склади і записати їх фонетичною транскрипцією, зробити морфемний, морфологічний аналіз слів, скласти словосполучення (речення)зі словами і т.п.

Надійним помічником є комп’ютер і під час проведення контрольних робіт (тих, які проводяться у формі тесту). Так, практично на будь-якому уроці контролю знань можна запропонувати програму-тест перевірки знань і вмінь учнів. Хоча підготовка такої програми і займе певний час у педагога, проте результат себе виправдовує: за короткий проміжок часу опитані всі учні, кожен з них одразу після завершенню тестування отримує результат своєї роботи і може самостійно або з допомогою вчителя зробити аналіз допущених помилок.

За бажанням учень може отримати результат на папір, де будуть зазначені результати та аналіз його роботи.

Невід’ємним методом перевірки знань учнів дистанційно є платформи для on-line тестування. Так, під час підготовки учнів 9-х класів до іспиту з української літератури у 2016-2017н.р. були створені тренінгові завдання на безкоштовній платформі http://onlinetestpad.com/. Вчитель може самостійно завантажити різні види питань: як з одним варіантом відповіді, так і з мультивибором. Крім того можна додати питання на встановлення відповідностей. А згодом переглянути результативність проходження тестування.

В останні роки почали з’являтися так звані інтерактивні книжки, які дають можливість поєднувати найрізноманітніші способи подачі інформації. Наприклад, під час вивчення повісті-казки Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» можна застосувати цілий мультимедійний комплекс, створений за цим твором: «Інтерактивна аудіокнижка з мобільними розвагами. 1 година 50 хвилин звуку + 4 комп'ютерні гри». Учень має можливість поринути у чарівний і такий близький йому віртуальний світ, але разом з тим і вивчити новий матеріал, адже саме він може допомогти Алі вибратися з незвичайної країни, пограти захоплюючі розвивальні ігри (знайди 10 відмінностей, розмальовка, складанка, доведи до ладу).

Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Учитель повинен вміти користуватися різноманітними  програмами: графічними, flesh-анімації, web-редактора, програмами для створення презентацій, програмами для роботи зі звуком та відео тощо. Це уможливлює подання інформації у формі відео, презентації, web-сторінки з різноманітними роликами.

Отже, широке застосування таких інформаційних технологій, як програмоване навчання, експертні системи, предметні комп’ютерні уроки, сприяє підвищенню пізнавального інтересу та творчої активності учнів, дозволяє здійснювати особистісний підхід до учнів та поетапне засвоєння знань, умінь і навичок. Таким чином, використання комп’ютерних засобів навчання на уроках мови – це не тільки потужний інструмент, а й певною мірою третій партнер у педагогічній взаємодії, який дає іншим його учасникам великі можливості в переробці інформації. Тільки треба вміти їх використовувати у навчальній діяльності.


1.3. Технології диференційованого навчання

Основна тема диференційованого навчання – навчання кожного відповідно до його можливостей та здібностей, пристосування навчання до особливостей різних груп учнів. Технологізація диференційованого навчання передбачає поділ класу за рівнем знань і вмінь, як правило, на три групи: А, В, С. Вчитель розробляє, відповідно, три типи диференційованих програм (саме програм, а не завдань різного ступеня складності). Одним із концептуальних положень диференційованого навчання є оцінювання персонального розвитку учня, якості його навчальної діяльності. Оцінювання однією оцінкою різнорівневих робіт – це свого роду палиця з двома кінцями [30; 175].

У педагогічній науці і практиці розрізняють два види диференціації: внутрішню і зовнішню. Часто вживаються інші терміни: внутрішня диференціація – рівнева; зовнішня – профільна.

Рівнева диференціація спирається на новий підхід, нове розуміння індивідуалізації навчання, який полягає у плануванні рівня обов’язкових результатів навчання і на цій основі – вищих рівнів оволодіння навчальним матеріалом. Враховуючи свої здібності, нахили, інтереси та потреби, учень має право і можливість обрати обсяг і глибину засвоєння даного навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. За цих умов навчання кожного учня стає посильним, умотивованим і цілеспрямованим. У цьому суть рівневої диференціації. Зовнішня диференціація – це створення умов навчання для різноманітних шкіл, класів, груп з врахуванням особливостей їх контингенту.

Диференційоване навчання ефективне на уроках різних типів, зокрема на уроці блокової подачі теоретичного матеріалу, коли слабшим учням даються консультаційні картки із заздалегідь складеним планом або схемами і таблицями до теми. Уроки повторення теж дають великі можливості для диференційованого навчання. Вчитель виявляє прогалини в знаннях учнів, з’ясовує, на чому треба зосередити увагу. Сильним учням пропонуємо різні види творчих робіт: переказ-мініатюру, твір-роздум, творчу роботу за картиною, слабшим учням даємо перелік тем (у формі плану), які усно з ними повторюємо, потім, відновивши й закріпивши вивчений раніше теоретичний матеріал, даємо такі самі види робіт, що й для сильних.

Схеми впровадження диференційованого навчання:

1. Багаторазове пояснення

1 етап

Учні працюють з учителем

 

1 варіант «виконай за зразком»

 

2 етап

Учні працюють з учителем

1 варіант «виконай самостійно»

2 варіант «виконай за зразком»

 

3 етап

Учні працюють з учителем

1 варіант «творча робота»

2 варіант «виконай самостійно»

3 варіант «виконай за зразком»

 

4 етап

Учитель допомагає при потребі найслабшим учням

Спільне завдання «виконай самостійно»

 

 

2. Закріплення матеріалу

 

1 етап

2 етап

3 етап

4 етап

1 варіант

Основне завдання

Творче завдання

Цікаве завдання

 

2 варіант

Міра допомоги

Основне завдання

Творче завдання

Спільне завдання

3 варіант

З учителем

Міра допомоги

Основне завдання

 

 

3. Самостійна робота над завданням

1 етап

Колективний аналіз завдання з підручника. Виділення варіантів

2 етап

1 варіант

Самостійний запис у зошитах розв’язуваного завдання

2 варіант

Колективний аналіз подібного завдання (змінено лише слова, словосполучення). Запис завдання з коментуванням.

3 етап

Самостійно виконати подібне завдання

Колективний аналіз подібного завдання. Самостійно записати.

4 етап

Творче завдання

Самостійно розв’язати подібну задачу

 

4. Групова робота на етапі закріплення

1 етап

Вибір консультантів

2 етап

1 варіант. Виконують завдання самостійно

2 варіант. Працюють з консультантами

3 етап

а) самостійне виконання завдань учнями, яким надавалася допомога;

б) перевірка всіх завдань

 

5. Поєднання колективної, парної та індивідуальної роботи на етапі вивчення нового матеріалу:

– Колективна робота:

  1.                пояснює вчитель;
  2.               пояснюють учні.
  •     Робота парами:
    1.                виконані завдання за зразком;
    2.               виконані завдання за підказкою;
    3.                відшукайте помилку.
  •     Індивідуальна робота:

1 варіант: Завдання з підказкою.

2 варіант: Завдання без підказки.

6. Перевірка всіх завдань

На уроках української мови принципу диференціації можна дотримуватися у роботі над помилками. Школярів достатнього і високого рівня об’єднати у групи допомоги «Ерудит» для пояснення різних видів помилок та проведення індивідуальної роботи над ними. Усі учні мають окремі зошити роботи над помилками, де є класифікація всіх помилок та відмітки про їх допущення, також індивідуальні словники. Далі учні проводять індивідуальну роботу над помилками відповідно до своїх можливостей і рівня знань. Лише шляхом ціленаправленої, спланованої роботи підвищують рівень грамотності. Тому учням достатнього, середнього та низького рівнів знань у пригоді буде папка матеріалів «Українська мова в таблицях і схемах». Результативним є ведення обліку помилок усіх учнів у класах та планування індивідуальної роботи над ними.

Для роботи над змістовими помилками на уроках української мови ефективним є використання стенда «Шоу Толі». Тут у відповідну кишеньку вкладаємо речення з найкурйознішими помилками, допущеними учнями.

Диференційований підхід до навчання школярів добре відображає використання стенда «Поїзд знань».

Учням подобається вибирати різнорівневі завдання із вагонів поїзда. Наприклад, у вагоні вищого класу – завдання вищого рівня, першого класу – достатнього, у плацкартному – низького. Школярам обов’язково потрібно поставити ще й таку умову: якщо ви виконаєте завдання свого рівня, то візьміть дещо складніші, ніж ваш рівень, завдання, бо ваша мета не тільки їхати у вагоні відповідного рівню завдання, а й пересісти у вагон кращого класу.

Під час вивчення теми «Вживання м’якого знака» можна оголосити учням: «Сьогодні наш поїзд прямує маршрутом «Почаїв – країна М’якості». Зупинки поїзда – це правила. Наш поїзд, подорожуючи по країні м’якості, прибуває на станцію м’якості № 1. Ваше завдання: посадити слова-пасажири в поїзд». Учні вищого рівня знань практикують роботу без опорної таблиці (хоча опорні таблиці мають бути в кожного). Учні достатнього рівня знань мають право користуватися таблицею-підказкою, орфографічним словником. Школярі середнього рівня знань, крім таблиці, мають право користуватися словами-підказками, щоб згрупувати їх за станціями-правилами. Учні низького рівня знань повинні вивчити лише правило і посадити в поїзд слова-пасажири, які записані як приклад до правила.

Потім поїзд наш наближається до станції М’якості № 2. Завдання: повторіть правило, підготуйте слова-пасажири. Так проходимо всі станції.

Виявляється, що в країні М’якості є станція Твердості. Тут ми повинні запам’ятати і посадити в поїзд слова-пасажири, які пишуться без м’якого знака. Далі проводиться робота з учнями над повторенням правил, коли м’який знак не вживається.

Принцип диференціації дає можливість залучати учнів до різних видів роботи. Багатьом школярам подобається складати різнорівневі запитання, завдання, загадки, головоломки.

Для підготовки завдань можна дозволити користуватися запитаннями, вміщеними в підручнику. Але повсякчас потрібно заохочувати дітей до власних різнорівневих запитань. З них частина завдань мусить бути теоретичного плану, а решта – практичного, особливо такі, що стосуються ключових питань теми.

Перевага таких уроків у тому, що вони вчать учнів запитувати і відповідати, отже, шукати в матеріалі найсуттєвіше. Зазначимо, що лише методично правильний підхід до учнів у процесі викладання української мови дає можливість максимально підвищити грамотність учнів, збагачує школярів знаннями життя, розширює їхній світогляд, виховує високий художній смак, формує особистість [30; 191].

 

 


1.4. Особистісно зорієнтовані технології навчання

Основним шляхом модернізації української школи є її розвиток на принципах особистісно зорієнтованого навчання. Напрацювання В. Сурикова [26; 136], А.Хуторського, І. Якиманської, українських вчених та педагогів-практиків В. Білаша, Ю. Васелова, О. Корсакова, С. Подмазіна, Г. Сподарика [26; 136], О. Савченка, О.Сухомлинського та ін. дають підстави стверджувати, що саме особистісно зорієнтоване навчання може забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня, виходячи з виявлення його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнавальної і предметної діяльності. Саме ця модель навчання і виховання надає кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, особистісні цінності і суб’єктивний досвід, можливість реалізувати себе в пізнавальній та інших видах діяльності.

Мова є важливою галуззю шкільної освіти, яка покликана відіграти провідну роль у засвоєнні учнями загальнокультурних цінностей, формуванні інтелектуальної, почуттєвої, морально-етичної та естетичної сфер особистості кожного школяра. Вона найглибше пронизує свідомість і підсвідомість людини та доносить величезну частину інформації про зовнішній світ. Через мову дитина усвідомлює своє «Я» і наповнює його відповідним змістом.

Завдання вчителя української мови – допомогти учням збагнути неповторність людини у цьому світі, збудити бажання до самопізнання, самовдосконалення в стихії рідної мови.

Традиційна організація навчання не має можливості адаптуватися до індивідуальних особливостей кожного школяра під час уроку.

Настав час удосконалити навчальний процес на основі особистісно зорієнтованого навчання. А воно вимагає створювати умови для самореалізації особистості; забезпечує перетворення учня  в суб’єкт навчальної діяльності; відповідає таким вимогам: діалогічність, діяльнісний характер, спрямованість на індивідуальний розвиток учня, забезпечення учням свободи вибору в навчанні [26; 137].

Реалізація особистісно зорієнтованого навчання потребує розробки такого змісту освіти, в який включаються не лише наукові знання, але й мета знання, тобто методи і прийоми пізнання.

Місія школи ХХІ століття, як зазначено у посібнику «Інновації у навчанні» [21; 9], спрямована на утвердження особистісно зорієнтованого навчання і виховання.

Особистісно зорієнтоване навчання – це розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання, що надає йому можливість реалізувати себе в різних сферах творчої діяльності.

Опора на особистісно зорієнтований підхід створює умови, за яких кожен вихованець у самому собі та інших вбачає індивідуальність, поважає особисту гідність та гідність інших.

Головна стрижнева риса цього творчого методу – допомога людині у духовному самоздійсненні, у творчому самовтіленні, у розвитку здатності до життєвого самовизнання.

Основними суттєвими ознаками особистісно зорієнтованої освіти є: виховання особистості із проекцією на майбутнє; учень має усвідомлювати значиму мету своєї діяльності (чому, для чого, з якою метою, що це мені дасть у майбутньому); наші вихованці мають бути добре обізнані з нормами та етапами навчальної діяльності; особливу роль відіграє цінування, яке є щирим вираженням радості з приводу діяльності та досягнень учня [21; 10].

Звичайно, цю теорію складно зрозуміти, але в її основі особистісна взаємодія учителя й учня. Ми, загалом, до цього ще не готові.

Ключову роль в особистісно зорієнтованій організації діяльності відіграє надана учневі можливість вибору для нього як суб’єкта діяльності певних способів просування до визначеної мети, тих,  яким він надає найбільшої переваги.

Це може бути варіант відповіді домашнього завдання або вибір варіанта підготовки конспекту чи розв’язання завдань на закріплення – що завгодно, що, не порушуючи ходу пізнання, дозволяє учневі усвідомити процес суб’єктивного вибору, відповідальність за цей вибір і його результат. Наприклад, одна справа викликати трьох учнів і запропонувати їм відповідне завдання і зовсім інша – назвати прізвища учнів і запропонувати їм самим вибрати варіант роботи. Саме постійне тренування суб’єктивності – здібності до вільного вибору і відповідальності найбільше сприяє становленню морально розвинутої особистості учня.

У цій архіскладній «простоті» і полягає серцевина особистісно зорієнтованої педагогічної практики. Адже для цього суспільству і педагогам усього-на-всього необхідно навчитися будувати з учнями особистісну взаємодію. Щоб бути суб’єктом навчальної діяльності, учень повинен оволодіти основними її етапами: Орієнтація – Визначення мети – Проектування – Організація – Реалізація – Контроль – Корекція – Оцінка [21; 14].

Розглянемо основні вузли цієї технології:

І. Етап орієнтації.

Мотивація наступної діяльності учителем, позитивна настанова на працю; орієнтація учнів у місці конкретного заняття в цілісному курсі, розділі, темі; опора на особистий досвід учнів із проблеми заняття.

 

ІІ. На другому етапі постановки мети відбувається визначення спільно з учнями особистісно вагомих завдань наступної діяльності на уроці (що може дати конкретне заняття школяреві зараз, для завдання підсумкового заліку, атестації, майбутнього життя); визначення показників досягнення означеної мети (які знання, уявлення, засоби діяльності свідчитимуть про це).

 

ІІІ. Етап проектування

Залучення учнів (якщо є змога) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності; самостійні завдання); складання плану наступної роботи; обговорення наступного плану роботи.

Методи і заходи реалізації І-ІІІ етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу.

Таким чином, тему уроку, його мету, план доводять до відома учнів одразу ж після сигнального дзвінка словесно і наочно (дошка, проектор тощо). Вчитель чітко й переконливо інформує учнів відносно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці. У цьому вступному інструктажі його пізнавальна привабливість – матеріал, пов’язаний з певною цікавою значною проблемою, визначено проблемні питання.

Приваблива мета – перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива мета, яка стає для нього особистісно вагомою метою, і він залучається до запланованої вчителем навчальної діяльності. Наприклад, на уроці української мови вчитель, поставивши мету – опанувати речення у формі запитання, пропонує зіграти випадок «Покупець в супермаркеті».

Подив – учитель знаходить таке бачення навчального матеріалу, за якого навіть повсякденне стає дивовижним, наприклад, учитель початкової школи під час вивчення теми «Натуральні числа» запитує: «Діти, назвіть найбільше число!». Діти після деякого обмірковування з подивом виявляють, що такого числа не існує.

Відстрочена відповідь – на початку уроку вчитель дає проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень зможе сформулювати, отримуючи необхідну інформацію під час уроку.

Помилка в поясненні – пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилки. При цьому учитель доводить до відома учнів свій намір. Завдання дітей – знайти відповідну помилку.

 

IV. Конструктивний діалог як форма навчального процесу.

Вчитель пропонує учневі обмін думками заради кінцевого результату, невідомого учневі, і саме творення, знаходження, оформлення, формулювання цього кінцевого результату самим учнем і є метою діалогу, запропонованого вчителем. Врешті, учень самотужки знаходить істину. Тільки від учителя залежить, чи стане це творчістю і власним досягненням учня. Конструктивний діалог – це логіка системи запитань. Тільки за умови забезпечення послідовності їх вирішення можливий запланований результат.

Особистісно зорієнтована технологія навчання вказує на те, що учень має бути особистістю, такою ж, як і ми вважаємо себе.

Ця технологія покликана утвердити 4 найважливіших принципи освіти ХХІст.: навчитися: пізнавати світ; працювати; жити у суспільстві; стати повноцінним громадянином суспільства з ринковою економікою, вміти планувати стратегію власного життя, визначити свій стиль і кредо [21; 10].


1.5. Проектне навчання

Вивчення української мови та літератури в середній школі спрямоване на досягнення певних цілей: виховних, навчальних, розвивальних. У рамках шкільної програми, коли кількість годин на вивчення мови та літератури невелика, перед учителем постає завдання: дати учням повне уявлення про літературний процес на Україні, сформувати необхідні знання і вміння, застосовувати їх на практиці.

На допомогу вчителеві приходять сучасні інформаційні технології, використання яких полегшує доступ до інформації, урізноманітнює, індивідуалізує та диференціює навчальний процес, що надає учителю можливість залучити учнів до активної участі в освітній діяльності, допомагає розвивати творчі й аналітичні здібності школярів.

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють учнів до нових знань, до творчості, ми застосовуємо метод проектів, в основі якого – дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, у виборі теми, методів, форм роботи – широкі можливості. Учні усвідомлюють значну відповідальність: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво, було цікаво шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

Основна мета методу проекту – надання учням можливості здобувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей. Учителеві в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації.

Проектування можна застосовувати на різних етапах вивчення теми. На захист проектів можна відводити як цілий урок, так і певну його частину. Проекти можуть бути тематичні (присвячені вивченню однієї теми), а також підготовлені і проведені в межах тематичного оцінювання, проекти можуть готуватися до вивчення творчості письменника, твору тощо.

Для вчителя метод проектів цікавий тим, що вибір тематики проектів надзвичайно різноманітний. Учитель під час підготовки уроку-проекту допомагає учням формулювати ідею проекту, контролює, консультує, спрямовує їхню творчу діяльність у потрібному напрямку.

Презентації для захисту проектів створюються у програмі Microsoft Pover Point.

Проектні технології впроваджуються за двома напрямками: пізнавально-розвивальний і виховний. Вони реалізуються паралельно і взаємопов'язані один з одним. Проектуючи пізнавально-розвивальну діяльність, застосовую різні форми роботи: самостійну, пошукову, дослідницьку діяльність учнів на уроці і в позаурочний час.

«Я знаю, навіщо я навчаюсь, де і як можу ці знання застосувати», – основна теза сучасного розуміння методу проектів. Саме на уроках української літератури він надає безмежні можливості для виконання навчальних завдань і розвитку творчих здібностей учнів. Варіантів проектів, над якими можуть працювати учні – безліч. Але варто пам’ятати, що успішна реалізація технології проектного навчання стане можливою лише тоді, коли вчитель організує відповідні педагогічні умови:

1) створити проблемну ситуацію, яка дозволить сформулювати учням актуальну і цікаву тему для вивчення і дослідження;

2) надасть школярам можливість обрати тему проекту, а також індивідуально або в групі планувати роботу;

3) допоможе розподілити підтеми по групах, ролі та функції в групах;

4) підтримуватиме й заохочуватиме різносторонній пошук інформації учнями, використання різних методів дослідження;

5) надасть учням можливість для самооцінки виконання ними проектів і робити над ними.

Організаційно метод проектів передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи з роботою у малих групах і в колективі. Ця технологія особливо ефективна для навчання учнів у малих групах. Робота дає можливість дітям обмінятися інформацією з партнером і лише потім «озвучити» її перед усім класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлювати думку, вести дискусію. Метод проектів активізує інтелектуальну й емоційну складову особистості учня, впливає на розвиток таких рис характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, комунікативність, креативність.

За домінуючою діяльністю учнів надаємо перевагу дослідницьким, творчим, рольовим проектам. Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження. Він включає обґрунтування актуальності вибраної теми, постановку завдання дослідження, обов’язкове висунення гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення й аналіз одержаних результатів. Під час виконання проекту обов’язково мають використовувати методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічний досвід. Для старших класів провідним є дослідницький метод, спираючись на який учні самостійно виділяють і порушують проблеми, знаходять методи її розв’язання, виходячи з відомих даних, роблять висновки та узагальнення, опановують провідні поняття та ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді.

Зразком такого уроку з елементами дослідницької роботи є проект «Історія села Кучкарівка». Під час підготовки заняття, учні працювали у малих групах, індивідуально, вели пошукову роботу, опрацьовували архівні матеріали тощо. Ключовим питанням дослідження було встановити вік населеного пункту та шлях його розвитку. Для роботи учні обрали наступні тематичні та змістові питання: дослідити історію села, діяльність культурно-освітніх товариств, прослідкувати участь жителів села у війні, етапи розвитку освіти, діяльність товариства «Просвіта». Результатом роботи стала публікація матеріалів на сайті навчального закладу та в музеї «Історія школи». (Додаток 1)

Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до його виконання і презентації результатів. Це можуть бути альманахи, театралізація, відеофільми, уроки-конкурси. Зразком такого типу проектів може бути театралізований літературний вечір «Я вибрала долю собі сама…» (Життєвими шляхами Ліни Костенко). Учасники мали можливість перевтілитися як у саму Ліну Костенко, так і у її ліричних героїв, навчилися розкривати основні теми і мотиви віршів, розуміти те, що любити «слово у вірші» – могутній засіб впливу на духовність, інтелект людини. (Додаток 2)

Рольовий проект. Розробка і реалізація такого проекту найбільш складна. Беручи участь у ньому, проектанти обирають для себе ролі літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв з метою відтворення різних соціальних або ділових стосунків через відтворення ігрових ситуацій. Результат цього проекту залишається відкритим до моменту його завершення.

Так, проектом такого типу може бути робота одинадцятикласників над проблемою вибору професії. Працюючи над проектом «Світ професій навколо нас», учасники досліджували, які професії поширені в Луцьку, які користуються попитом. Також створювали малюнки, фотографії, дослідження, проводили інтерв’ю з людьми різних професій. Особливо цікавим виявився історичний напрям проекту – історичний. Потрібно було знайти професії, від яких залишились тільки назви, а самі вони відійшли в минуле. Результатом роботи мав стати свідомий вибір життєвого шляху кожним учасником. (Додаток 3)

Своєрідною вершиною проектної діяльності є написання учнями власних творів-оповідань, есе, віршів. Уроки літератури саме сприяють тому, що дитина, вивчаючи творчість письменників, намагається створити щось своє. (Додаток 4)

Отже, як ми бачимо, використання методу проектів на уроках української літератури невичерпне. Саме тому ця методика є дуже перспективною в наш час. Участь в проектній діяльності дає змогу самореалізуватися як педагогу, так і учневі, розкрити творчий потенціал всіх учасників. Проект дозволяє вийти за межі уроку, змінити стосунки між учнями та вчителем, підвищити самооцінку школяра.

Використання поданого методу допомагає сформувати ключові компетенції учнів. Неможливо перелічити всі переваги методу проектів, проте саме він дає змогу розвивати здібності учнів, пробуджувати не тільки розум, але й їх душу.


РОЗДІЛ 2. ІННОВАЦІЙНИЙ УРОК – ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

2.1. Використання нестандартних завдань на уроках української мови

У період духовного відродження нації, коли українська мова одержала статус державної, перед сучасною школою виникла проблема створити всі необхідні умови для успішного засвоєння учнями лінгвістичних понять і граматичних правил та формування  вмінь вільно володіти усним і писемним мовленням.

Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на запитання, не відступити перед труднощами, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, – все це, разом узяте, досягається в процесі проведення нестандартних форм роботи з учнями.

Такі форми роботи дарують радість творчості, радість пізнання, гостроту сприймання навколишнього світу, увагу, пам’ять, мислення, волю.

Формування стійкого пізнавального інтересу є і результатом, і необхідною умовою шкільного навчання.

Дослідження у галузі педагогіки та методики навчання показали, що важливими умовами виховання інтересу є:

  •     розуміння дитиною змісту і значення матеріалу, що вивчається;
  •     наявність нового як у змісті матеріалу, що вивчається, так і в самому підході до його розгляду;
  •     емоційна привабливість навчання;
  •     наявність оптимальної системи пізнавальних завдань до відповідної «порції» програмового матеріалу;
  •     творче використання додаткової інформації;
  •     самостійність у пізнавальній діяльності;
  •     оцінка успіхів учнів учителем тощо.

Названу вище роботу доцільно будувати в такій послідовності:

цікаво знаю вмію

Потрібно прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим.

Нині у школах вже пріоритети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

Оволодіти навчальним предметом означає навчитися розв’язувати не лише передбачені державним освітнім стандартом задачі («стандартні завдання»), але і такі, що потребують певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригінальності, винахідливості.

Тому для розвитку пізнавальних інтересів школярів у процесі навчання широко застосовуються різні види нестандартних завдань, проводяться різні типи нестандартних уроків.

Отже, пошуки нових форм навчання тривають. У педагогічній пресі жваво обговорюються шляхи розвитку школи, у ній констатується, що в шкільну практику дедалі ширше входять нестандартні завдання, які перебувають у центрі уваги як вчителів, так і вчених-методистів.

Як відомо, навчальна інформація сприймається більш ефективно, коли подається у цікавій формі. Це обов’язкова умова, що постає перед учителем, який проводить той чи інший тип нестандартного уроку, де педагог намагається подавати навчальний матеріал, передусім, в загадковій і незвичній для учнів формі, щоб стимулювати їх пізнавальний інтерес.

До нестандартних завдань з української мови відносимо різні види диктантів: диктант-вікторина, диктант-попурі, диктант-диспут, кросвордний акродиктант, логічні диктанти, дубль-диктант, диктант-переклад, диктант-тест, «німий» диктант, бінарні диктанти, програмований диктант, стилістичний диктант, диктант-детектив.

Диктанти-вікторини передбачають ілюстрування лінгвістичних тем прикладами з художньої літератури, що демонструє красу та багатство української мови. Вчитель диктує невеликі тексти або окремі речення з вивчених учнями літературних творів. Завдання школярів – вказати назву твору та прізвище автора. Такий вид роботи дозволяє оцінювати знання учнів одночасно з двох предметів.

Диктант-попурі – містить рядки з народних чи авторських українських пісень. Методика проведення аналогічна до методики проведення диктантів-вікторин. Цей вид диктанту можна застосовувати під час вивчення теми «Іменник» у 6 класі.

Диктант-диспут передбачає створення проблемної ситуації, вирішення якої призводить до зіткнення різноманітних думок. Наприклад, диктант-диспут можна використати під час вивчення теми «Займенник» у 6 класі.

Кросвордний акродиктант – це завдання зворотної дії, тому що перші (другі, треті) літери слів-відповідей утворюють ключове слово-відповідь. Учитель диктує лексичне значення слова або ж пропонує певне завдання. Учні записують лише відповідь.

Логічні диктанти дають змогу перевірити не лише пам’ять і асоціативне мислення, а й орфографічні навички. Учитель диктує пари слів, що перебувають у логічному взаємозв’язку (держава - президент), а учні уважно слухають. Під час повторного читання учитель називає лише перше слово кожної пари, завдання учнів – самостійно записати друге, пояснити в ньому орфограму.  

Дубль-диктант передбачає вміння учнів добирати слова з тією самою орфограмою. Наприклад, учитель диктує слово свято, учень відповідно записує цвях і т. д.

«Німий» диктант доречний при вивченні орфографічних тем. Учитель демонструє картинки, на яких зображені предмети. Учні записують назви предметів, потім пояснюють орфограми.

Хокей, шістнадцять, пів’яблука, диригент, «Кобзар»; зап’ястя, пір’їна, насіння, буряк.

Бінарні диктанти – це тексти, що забезпечують міжпредметні зв’язки на уроці української мови. Учні повинні продемонструвати не лише знання лінгвістичного матеріалу, а й вміння орієнтуватися у вивченому з літератури, географії.

Програмований диктант дозволяє економити час. На дошці записують цифри, що відповідають певній лінгвістичній характеристиці (відміна іменників, вид підрядних речень тощо). Згодом учитель диктує слова, речення, а учні пишуть відповідну цифру. Потім перевіряється відповідь-цифровий код.

Фізкультхвилинки, на відміну від традиційних, не лише перепочинок, а й навчання. Виконуючи різноманітні рухи, учні таким чином демонструють своє розуміння теми уроку.

Мета диктанту-прикладу – перевірити, наскільки учні свідомо засвоїли матеріал. Учитель дає завдання або ж читає правило, учні ілюструють правило прикладами. Словесник при оцінюванні повинен враховувати повноту учнівської відповіді. Наприклад, найвищий бал за виконання завдання типу «Поставте іменник батько в давальному відмінку» отримає той, хто вкаже обидва варіанти.

Диктант тест   передбачає виконання різноманітних завдань з певної теми, на що відводиться невеликий проміжок часу (виписування, конструювання речень, наведення прикладу).

Стилістичний диктант передбачає перевірку знань стилів мовлення. Учитель диктує словосполучення, речення, а учні вказують стиль мовлення.

Диктант-детектив – це текст, в основу якого покладена історія, що її необхідно домислити або розгадати. Після написання диктанту учні виконують творчу роботу, тобто подають свою версію «розкриття злочину».

Лінгвістичний волейбол. Учитель «кидає м’яч», при цьому даючи дитині конкретне завдання. Учень «відбиває м’яч», називаючи слово – відповідь. Це ефективний вид роботи при вивчені синонімів, антонімів, орфографічних тем. (Додаток 5)

Отже, такі нестандартні завдання допомагають вчителеві урізноманітнити форми роботи на уроці, сприяють створенню атмосфери зацікавленості, ситуації успіху.

Навчання без творчості – це мука. Без пошуку, без фантазії, творчих знахідок і втрат спільна праця вчителя і учня – важкий тягар.


2.2. Уроки з використанням інноваційних технологій та методика їх проведення

Як уже зазначалося, нові мотиви вивчення української мови вимагають диференціального підходу до вибору змісту, форм і методів навчання, і цьому, певною мірою, сприяє впровадження в навчально-виховний процес нестандартних форм проведення занять. Саме в процесі такого навчання формуються вміння і навички: діти вчаться висловлювати особисту думку, уважно ставитися до товаришів. Крім того, докорінно змінюється позиція учня: із пасивного суб’єкта впливу вчителя він перевтілюється в активного суб’єкта особистого навчання. На таких уроках учень не лише сприймає певну суму навчальної інформації, а й бере активну участь у засвоєнні матеріалу, опановує способи самостійного поповнення і розширення знань.

Педагогічна практика ще раз засвідчила, що такі уроки сприяють активізації та розвиткові розумових і мовленнєвих здібностей учнів, їхнього мислення, пам’яті, виробленню в школярів уважності, спостережливості, відповідальності, формують культ знань.

Так, на уроці української літератури у 5-у класі можна використати таку форму проведення, як урок-подорож.

Тема: Елементи незвичайного у творі Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Символіка країни Недоладії та її мешканців. Морально-етичні проблеми у повісті-казці.

Мета: навчити учнів аналізувати особливості жанру повісті-казки, розуміти символіку образів; формувати вміння переказувати твір, характеризувати героїв, аналізувати роль художніх засобів, пояснювати значення діалогів у творі, розвивати творчі здібності, фантазію, комунікативні вміння; формувати дбайливе ставлення до свого життя, до інших людей, виховувати щирість, відкритість, наполегливість, відповідальність за свої вчинки.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Обладнання: книжкова виставка творів Г.Малик, ПК, проектор, ілюстрації учнів до повісті-казки, карта маршруту країни Недоладії.

Форма проведення: урок-подорож

СТРУКТУРА УРОКУ

На дошці – маршрут подорожі у країну Недоладію.

І.Оголошення теми і мети уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

Мозкова атака

- Розповісти стисло біографію Галину Малик.

- Що ви знаєте про творче життя сучасної дитячої письменниці.

- Назвіть жанр твору «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

-Доведіть, що твір Г.Малик – повість-казка.

Робота з виставкою книг «Мікрофон».

- Які книжки сподобались вам на виставці? Чому?

- Які з них ви вже читали?

- Чому, на вашу думку, і діти, і дорослі люблять читати казки?

- Які ви ще прочитали твори Галини Малик?

III. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу

Слово вчителя Діти, сьогодні у нас незвичайний урок – це урок-подорож до загадкової країни Недоладії. Ось перед вами карта маршруту, де визначено зупинки, до яких ми потрапимо потягом. Вам треба бути дуже уважними і пам’ятати, що з однієї станції до іншої ми рушимо тільки в тому випадку, якщо справимось з усіма завданнями. Отже, сьогодні на уроці ми помандруємо слідами дівчинки Алі, проаналізуємо її поведінку, а також охарактеризуємо інших персонажів повісті-казки.

Зупинки: Пізнавальна, Знайомство з Алею, Акторська, Художня, Фізкультхвилинка, Символічна, Кінцева

Отже, сідаймо зручніше, і наш потяг з великою швидкістю повезе нас до I зупинки.

Увага! Перша зупинка – Пізнавальна.

Евристична бесіда з учнями за змістом прочитаного, визначення елементів незвичайного.

- Що незвичайного сталось з Алею під час зустрічі з незнайомим маленьким чоловічком у її кімнаті?

- Де розташована країна Недоладія?

- Що ви можете розповісти про місцевих жителів Недоладії?

- Хто був правителем країни?

- Чому Недороль боявся Першого Недорадника?

- Чи був Недороль добрий і справедливий правитель?

- Яким чином вдалося позбутися Недорадника?

2.Вибіркове читання.

- Діти, зачитайте опис Алі.

- Зачитайте епізод, як з’явився злий карлик Недочеревик.

- Зачитайте, що дівчинка незвичайного побачила на озері.

- Чим вразило Алю місто? Підтвердіть свої слова текстом.

- Яким був будинок Недочеревика? Зачитайте.

Вікторина «Впізнай ім’я героя»

Увага! Друга зупинка– «Знайомство з Алею». Бесіда вчителя з учнями про головну героїню.

Увага! Третя зупинка – «Акторська». Рольова гра «Актори»

Учитель: А ось і Аля завітала до нас! Входить дівчинка Аля.

-Я – Галя. Але тато з мамою називають мене Алею. Я не люблю робити справи до кінця. Все мені набридає. Нещодавно я потрапила до країни Недоладії. Там я зустріла дивних мешканців. Я хочу додому! (Плаче). Допоможіть мені повернутись!

Бесіда з учнями

Діти, що ви можете сказати про дівчинку Алю? Охарактеризуйте її зовнішній вигляд та риси характеру.

- Чи хотіли б ви бути схожими на неї? Чому?

- Дайте пораду Алі, що їй робити, як змінитись, щоб повернутись додому і не залишитись у країні Недоладії назавжди.

Увага! Четверта наша зупинка – Художня.

Мініпроект «Я – художник» (учні, які підготували малюнки, розповідають, яких героїв казки або який епізод твору вони відобразили).

Увага! П’ята наша зупинка – Фізкультхвилинка

Увага! Наша шоста зупинка – Символічна

Словникова робота Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття, явища; це художній образ, який відтворює певну думку, ідею. Наприклад, хліб-сіль – символ української гостинності, голуб – символ миру, верба і калина символізують Україну.

-А зараз ми визначимо, які ж є символи у повісті-казці «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Робота з таблицею.

Недоладько – працьовитість і відданість

Недопопелюшка – дружелюбність і безкорисливість

Недокватирка – людська недбалість

Недочеревик – справедливість, колекціонування недороблених справ

Недороль Десятий – бездіяльність і боягузтво

Перший Недорадник – жорстокість і лють

Недовус – товариськість

Учитель: А тепер, діти, скажіть, якого персонажа казки ми ще не згадали?

-Правильно, Алю. Але щоб сказати, що символізує образ Алі, треба обов’язково вам визначити, якою була Аля спочатку і як вона змінилась.

Бесіда вчителя з учнями

- Якою була Аля спочатку?

- Якою стала дівчинка?

Робота в групах Учитель об’єднує дітей у дві групи. Учні складають сенкан. I група (складає сенкан, якою Аля була спочатку).

1. Аля.

2. Неохайна, лінива.

3. Недороблює, не слухає, не виконує.

4. Аля недороблює свої справи.

5. Нечупара.

II група (складає сенкан, якою Аля стала після повернення з Недоладії).

1. Аля.

2. Охайна, відповідальна.

3. Працює, виконує, встигає.

4. Аля відповідає за свої вчинки.

5. Відповідальна дівчинка.

Складання незвичайного плану (він допоможе Алі повернутися додому).

План

1.Негативні звички Алі.

2.Знайомство Алі з Недочеревиком.

3.Аля – у країні Недоладії.

4.Зустріч Алі з Недоладьком.

5.Розповідь Недороля Десятого.

6.Зачарований будиночок Недочеревика.

7.Дівчинка у в’язниці.

8.Допомога друзів.

9.Недождень зремонтував годинник.

10.Повернення Алі додому.

Увага! Наша сьома зупинка – Кінцева. Композиція (від лат. «складання») – це побудова художнього твору, розташування у певній послідовності всіх його частин (епізодів, розділів, сцен, картин, образів), розгортання подій у творі та групування персонажів.

- Пригадаймо, якою ж є тема та ідея твору.

- Назвіть місце, де відбувається дія (учитель демонструє малюнок, учні відповідають та підтверджують сказане уривками із тексту)

1. Епізод, коли Аля знайомиться із Недопопелюшкою (ст.. 112-113 «Обличчя незнайомки… Права взута у кришталевий черевичок, ліва – у важкий дерев’яний»)

2. Епізод, коли Аля проникає до зачарованого будиночка (ст.. 118 «За дверима було темно…Посередині кімнати на столі лежала велетенська розкрита книга»)

3. Епізод, коли дівчинка зустрічається вперше із Недочеревиком та він її переносить у Недоладію (ст.. 102-103 «Він був якийсь…і вона миттю вилетіла у розчинене вікно…»)

4. Епізод, коли Аля пришиває крильце бабці (ст.. 107 «Незабаром Аля побачила на квітці велику бабку…Потім знялася і полетіла!»)

Особливості мови твору

- Кожному письменнику властива своя індивідуальна мова написання творів, ніби свій почерк. Спробуймо зрозуміти мову казки, над якою працюємо.

1. Чи використовує Галина Малик зменшено-пестливі слова? Якщо так, знайдіть їх у тексті.

2. Чи однакова емоційним забарвленням мова персонажів? Доведіть свою думку.

3. Хто з героїв викликає у вас відразу? Хто вам подобається? Чи має значення для характеристики персонажів їхня мова? Зачитайте.

- З теорії літератури ви, напевно, пам’ятаєте, що у художній літературі дуже часто зустрічаються образи-символи – це спеціальні знаки, що заміняють собою деякі інші поняття, використовуючи для цього асоціацію або подібність. Наприклад, часто в українських казках образ лисички використовують тоді, коли хочуть показати дуже хитру людину. А з української мови нам відомо, що префікс недо- означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах неповною мірою.

4. Тож скажіть, будь ласка, що символізує префікс недо- у власних іменах казки? Як він впливає на життя мешканців міста?

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Бесіда вчителя з учнями Отже, сьогодні ми разом з Алею подорожували по казковій країні Недоладії. Прийшов час нам прощатися з героями казки і повертатися із цікавої подорожі додому. Аля повернулася, але скажіть мені, чи це та сама Аля, яка була колись, чи вона вже стала іншою, змінилась?

- Що б ви взяли на згадку про цю мандрівку?

- Чи було вам цікаво читати цей твір? Чому?

- У який момент ви переживали особливо за долю Алі?

- Який життєвий досвід отримали особисто ви із цієї незвичайної подорожі?

- Чого вчить нас ця повість-казка?

Мініпроект «Я – дизайнер» Учні самостійно малюють Алю так, як вони собі уявляють (на одному аркуші – якою Аля була спочатку, на іншому аркуші – якою стала дівчинка після повернення з країни Недоладії).

Метод «Прес».

-Я думаю, що…

-Тому, що… Наприклад… Отже, я вважаю…

VI. Підсумок уроку-подорожі.

Коментар вчителя.

Повість-казка Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» уже давно полюбилася читачам, бо її герої – виховують, тішать, вчать, спонукають до роздумів. Певні висновки для себе, думаю, зробили і ви. Якщо людина ставить перед собою ціль та наполегливо йде до неї, то її обов’язково досягне. Отже, кожна наша розпочата справа має бути завершена.

VII. Домашнє завдання.

Створити фанфік (написати листа Алі від свого імені, подати власні роздуми про поведінку, вади Алі, допомогти їй виправитись і подружитись із головною героїнею).

 

Даний тип уроку можна використати і під час проведення інтегрованого заняття. Наприклад, форму подорожі ми використали на уроці української літератури у 5 класі «Історичне минуле нашого народу».

Тема: Історичне минуле нашого народу.

Мета: перевірити якість засвоєних знань під час вивчення попередньої теми; розвивати навички усного зв’язного мовлення, логічного мислення, вміння орієнтуватись у складних ситуаціях, вміння працювати в малих групах; виховувати шанобливе ставлення до історичного минулого нашого народу, до заповітів наших предків, осмислено їх виконувати.

Тип уроку: урок-подорож, інтелектуальна гра.

Обладнання: дидактичний матеріал, національні костюми, костюми для інсценівок, ілюстрації стародавнього Києва, малюнки учнів, повідомлення учнів, підручники, зошити.

Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани.

М.Рильський

СТРУКТУРА УРОКУ

І. Слово вчителя.

Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи – Київської Русі.

Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубицький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Дніпро – все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.

Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів, пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещодавно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити картини минувшини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, постає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплюючу мандрівку шляхами історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів.

Робота з епіграфом уроку:

  •       Як ви розумієте ці слова?
  •       Що може статися, коли ми забудемо своє минуле, свою історію?

 

Наш маршрут:

1.Старт з чарівною паличкою.

2.Стародавній Київ.

3.Київська Русь.

4.В гостях у літературних героїв. (інсценізація драми «Микита Кожум’яка»)

5.Запорізька Січ.

6.Мозкова атака з козаками.

7.Шляхами народної мудрості.

8.Повернення до сьогодення.

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань.

Клас об’єднаний у 2 команди. За кожне правильно виконане завдання команда отримує відповідну кількість балів. Слідкувати за правильністю відповідей та рахувати зароблені бали буде журі.

Наша подорож, діти, здійсниться тільки тоді, коли силою своїх знань ми змусимо запрацювати чарівну паличку.

1 завдання. (дидактичний  матеріал на партах). З’єднайте стрілочками назви вивчених творів і їх авторів.

«Повість минулих літ»                    Олександр Олесь

«Княжа Україна»                              Зірка Мензатюк

«Прийом у запорожці»                     Нестор –літописець

«Таємниця козацької шаблі»          народ

 (Завдання оцінюється в 2 бали)

2 завдання. Бліц-турнір «Кращий знавець літератури» (правильна відповідь 2 бали)

-Що таке літопис?

-Що таке стопа?

-Що таке рима?

-Що таке діалог?

-Що таке ремарка?

-Що означає слово «драма»?

-Що таке тема твору?

-Що таке  ідея?

-Що  таке гіпербола?

-Що таке епітети?

-Що таке пейзаж?

Наведіть приклади…

Вчитель. Ви успішно виконали завдання і наша паличка почала працювати! Тож ми вирушаємо у подорож! Заплющуємо очі і рахуємо 1,2,3…(на дошці з’являється ілюстрований матеріал з видами стародавнього міста). Яке місто перед вами, діти?

ІІІ. Сприйняття навчального матеріалу.

Що ви знаєте про стародавній Київ? (відповіді дітей оцінюються в 2 бали)

3 завдання. Словесний малюнок стародавнього Києва + малюнки до вивчених творів.(2 бали)

4 завдання. Метод «акваріум» (у дітей заздалегідь  на партах лежать кольорові картки).

- Що ви знаєте про Київську Русь?

- Чому князь Володимир вирішив знищити ідолів?

- Яку роль відіграло прийняття християнства для Київської Русі?

- Що вам відомо про відносини Київської Русі з Візантією?

Працюємо над дослідженням текстів творів про Київську Русь.

1-а група досліджує (уважно вчитуючись і вдивляючись у сторінки тексту, знаходять  потрібні елементи) рослини стародавньої України

2-а – тварин (птахів)

1-а – назви племен та народів

2-а – назви населених пунктів

(2 бали кожному з групи, яка дала правильну відповідь)

5 завдання. Робота творчих груп. Інсценізації уривків з вивчених творів. (по 2 бали)

6 завдання. Наша чарівна паличка невтомно працює і перенесла нас на Запорізьку Січ.

- Що вам відомо про Січ?

- Хто населяв цю територію?

- Хто такі козаки?

- Кого з видатних гетьманів, отаманів, козаків ви знаєте?

- Яку роль відіграла Січ?

А для того, щоб ми вчасно повернулись додому, бо до кінця уроку зовсім небагато часу лишилось, жителі Січі пропонують вам піти з ними в атаку, але тільки «Мозкову»!(2 бали )

7 завдання. «Мозкова атака».

-Де жив головний герой  «Запорожців» Карпо Летючий? (с. Старі Кодаки)

-Ким був Карпо Летючий?(Лоцманом)

-Якою річкою плавав хлопець? (Дніпром)

-Як називався корабель купця, що найняв хлопця? ( Байдак)

-Хто порекомендував купцям Карпа? (Отаман)

-Як звали отамана?(Іван Музика)

-Чиї це назви: Козацький, Звонецький, Лоцманський, Ненаситець? (Пороги)

-Скільки порогів мав Дід?(12)

-Що завадило Карпові на порогах?(Вітер)

-Перше, що побачив Карпо після трагедії?(Сад)

-Які рослини переважали в пишному саду?(Квіти)

-Хто зачарував цю Січ?(Характерники)

-Де знаходиться це дивне місце?(На дні Дніпра)

-Що тримав гетьман у руках?(Булаву)

-Про що розпитували  запорожці у хлопця?(Про Україну)

IV. Підсумок уроку.

Молодці! Скінчилася наша мандрівка у часі. Чи сподобалось вам мандрувати? А що допомагало вам? Правильно, знання! Ми повертаємось до класу стежками народної мудрості! Які прислів’я про розум, знання, навчання ви знаєте? (відповідь -2 бали)

8 завдання. Доки наші судді підраховують зароблені вами бали, я б хотів прослухати кілька творів-мініатюр на тему «Без минулого немає майбутнього»(2 бали), які ви писали вдома.

Закінчи речення. «Для мене найцікавішим на уроці було…»

Вчитель. Леся Українка сказала: «Люди і покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг перерватися не може».

 

Ще однією формою роботи може бути інсценізація. Елементи її можна використати під час вивчення творчості В.Королева-Старого.

Тема: Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка». Добро і зло в казці. Аналіз зовнішності (портрета) казкових істот

Мета: ознайомитись з ідейно-художнім змістом казки «Хуха-Моховинка», визначити в ній елементи добра і зла, проаналізувати портрети персонажів; виховувати любов до природи, бажання захищати слабших, вчиняти по совісті; розвивати уяву, логічне мислення, культуру зв'язного мовлення, кругозір.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: дидактичний матеріал, схема.

СТРУКТУРА УРОКУ

Епіграф

Казка кличе нас у мандри, велить бути в житті

сміливими і мудрими, долати перешкоди й біди

і не забувати добра світового, бо тільки цим

і вимірюється наша людська сутність.

В. Шевчук

І. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя: Минулого уроку ми розпочали знайомство з цікавим письменником Василем Королівом-Старим, який у свої твори вводив незвичайні фантастичні образи, створені уявою людини. І вдома ви повинні були прочитати казку «Хуха-Моховинка», Сьогодні на уроці ми визначимо, які реальні та міфічні персонажі діють у казці. На нас чекає важливе завдання: проаналізувати зовнішність героїв, дати оцінку їх вчинкам з точки зору гуманізму.

Робота зі словником:

Гуманізм – ставлення до людини, яке базується на турботі один про одного, на повазі до людської гідності.

Проблемне питання:

Прочитавши казку, мені пригадалася одна повчальна історія: «Одного разу мудрець, провівши урок у школі, сказав, що в середині кожної людини живе два вовки: один злий, інший добрий. Допитливий школяр не втримався і запитав: «Добро зі злом завжди бореться! Хто ж із вовків перемагає?» На що мудрець відповів: «Той, якого ви більше годуєте!»

  •                 Як ви думаєте, що мудрець мав на увазі?

Перевірка домашнього завдання

  •                 Про що йдеться в казці «Хуха-Моховинка»? Коротко опишіть події за своїм планом.
  •                 Які фантастичні істоти є персонажами казки?

Актуалізація опорних знань

  •                 Яких добрих та поганих фантастичних істот ви знаєте?
  •                 Хто такі Хухи? Де вони живуть?
  •                 Як вчинила Моховинка зі своїм кривдником?
  •                 За якими законами і правилами живуть Хухи?
  •                 Чим відрізняється Лис Микита від Хухи-Мовинки?
  •                 Які риси характеру хух ви хотіли б наслідувати?

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

 Я хочу, щоб в кінці уроку, проаналізувавши характери героїв і їх вчинки, ви зробили висновок, якого вовка треба годувати вже з дитинства, щоб стати людиною?

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

 Вступне слово вчителя

«Стався до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе», саме це є відповіддю на запитання, як обирати між добром і злом. Кожна людина повинна пам’ятати: які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, потрібно насамперед розібратися в собі і визначити, якою дорогою йти дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.

Вивчаючи казки В. Королева-Старого, ми мимоволі замислюємось над питанням, що таке добро і зло, чи така вже й страшна «нечиста сила». Письменнику вдається прихилити нас до своїх героїв, навчити справедливо оцінювати дії головних і другорядних персонажів, розрізняти добро і зло як у казках, так і в Житті.

 Опрацювання казки «Хуха-Моховинка» у формі діалогу із Хухою.

Хухи лісові добрі духи в слов’янській міфології, що за своїм зовнішнім виглядом схожі на маленьких пухнастих звірків. Свої маленькі будинки-нори хухи, як вважали слов’яни, облаштовують між корінням лісових дерев. Зимою, як і більшість тварин, хухи впадають в сплячку і сплять аж до весни.

Хухи мають здібність змінювати забарвлення своєї шерсті в залежності від того місця, де вони перебувають. Якщо вони перебувають серед трави, їхня шерсть стає зеленою, а якщо серед осіннього листя, піску чи старої хвої – жовтою, серед весняних кущів глоду – рожевою, біля вересу – ліловою, на снігу – білою, а у воді – прозорою.

Хухи рідко спілкуються з людьми, але коли спілкуються то стають для людей невидимими. А побачити їх можуть тільки люди з добрим серцем і світлою душею, люди, що ніколи й нікого не ображають. Хоча дехто вважає хух мстивими і злими духами, які можуть і шкодити людині, проте існує багато історій про те, що ці духи часто допомагають мандрівникам, що заблукали в лісі, знайти правильну дорогу. Крім цього, вони нерідко попереджують про небезпеку, що чатує на мандрівників у лісі.

Заходить Хуха Моховинка, одягнута у відповідний костюм, і веде з дітьми розмову. (Через діалог перевіряється знання тексту казки).

  •         Добрий день, любі діти! Я дуже рада, що завітала сьогодні до таких чудових людей. Зараз надворі осінь - пора року, коли дозрівають різні ласощі. Тому я принесла вам гостинці зі свого лісу - горішки та яблучка. Пригощайтесь, тільки давайте мені правильні відповіді!

(Йде поміж рядами і пригощає дітей яблуками, горішками).

  •         Мені відомо, що ви вже прочитали казочку про мене, тому зараз я хочу перевірити, чи добре ви запам ’ятали усі пригоди, що зі мною трапились.
  •                          Скажіть, де і коли я народилася?
  •                          За що мене любили в родині?
  •                          Чому я залишилась без домівки взимку?
  •                          Де я собі знайшла притулок?
  •                          Чому я не боялася кіз?
  •                          З ким іще я познайомилася, крім кізочок, живучи в хліві?
  •                          Чому все ж таки я сумувала, адже я мала теплу домівку, їжу, друзів?
  •                          Яке нещастя трапилося одного разу в хліві, як я допомогла?
  •                          Якого лиха завдав мені дід?
  •                          Чому він не любив хух?
  •                          Що після цього випадку я вирішила зробити?
  •                          Яка пригода трапилася зі злим дідом через рік?
  •                          Яким було моє ставлення до діда? Чому?
  •                          Яку віддяку я попросила від діда за свою добру справу?
  •                          Якою я була у дитинстві? Наведіть цитати з тексту казки «Хуха- Моховинка».
  •                          Чи впливала місцевість, у якій ми жили, на наші назви? Підтвердьте свою думку цитатою з тексту.
  •                          Як я реагувала на всілякі негаразди в житті?

 Інформаційне ґроно «Аналіз портрета Хухи-Моховинки».

Знайдіть у тексті описи Хухи-Моховинки та розподіліть інформацію з них за схемами:

  1.                   в.– характеристики, що описують зовнішність Хухи;
  2.                в.– характеристики, що описують характер Моховинки.

найменша в родині «мізинчик»

манісінька, як кошенятко

дуже гарна

лісова

боровинкова

пухка, як мох

 (І варіант)

мордочка – голенька й нагадувала садову жовто- фіолетову квіточку – «братки»

лапки – голенькі зісподу, рожеві

мордочка, мов квіточка

голосок, як у мишки

тонесенький голосочок, як струна

поранена

добра

лагідна

звичайненька

слухняна

Хуха- роботяща

Моховинка

(II варіант) не примхлива

не пам’ятає лихого

допомагає тим, хто цього потребує

не потребує подяки

робить добро з повинності

Робота за малюнками.

Знайти і зачитати уривок до відповідного малюнку.

Короткі відомості про «нечисту силу»

У народних повір’ях зустрічається ще багато «нечистої сили», з деякими представниками ми вже познайомились завдяки творам В. Королева-Старого, тож давайте розглянемо інших.

Водяник був на вигляд як старезний дід, покритий водоростями, з довгою бородою і хвостом. Міг перетворюватися на різні істоти – дитину, козла, собаку, качура, рибу. Цей володар річок, ставків та водоймищ головував над русалками та опікувався рибами. Жив здебільшого у вирах річок, коло млинів. Розгнівавшись, міг руйнувати греблі, млини, розливати річки, топити людей.

Лісовик уявлявся українцям у вигляді трохи здичавілого пастуха. Він пасе свою череду – вовків, зайців, оленів – і полюбляє жартувати над людиною: відбере в неї пам’ять – і людина заблукає в лісі, а лісовик радіє, гучно сміється і плескає в долоні. Але його витівки незлі й рідко коли закінчуються драматично.

Русалки – це вродливі дівчата, котрі живуть на дні річок у чудових кришталевих палацах. Уночі, коли сходить місяць. Русалки виходять на берег, чешуть своє довге зелене волосся і водять хороводи. Чудовим співом вони заманюють юнаків чи дівчат, затягують їх у воду і залоскочують.

Розпізнати Відьму дуже важко: вона могла бути бабою і дівчиною, красивою і потворною, набували вигляду тварин або речей. Для розпізнання Відьом застосовувалися спеціальні магічні прийоми та засоби. їх звинувачували найчастіше в тому, що вони псували чужих корів, забираючи в них молоко. Повсюдно вірили, що Відьми накликають на людей хвороби, спричиняють неврожаї. Відомі повір’я про те, що Відьми влаштовують свої регулярні зборища (шабаші) на голих вершинах гір. Особливо багато легенд існувало про Лису гору в Києві, куди в ніч на Івана Купала зліталися Відьми не лише з ближньої околиці, а й із віддалених місцевостей.

Теорія літератури

Портрет– один із засобів художньої характеристики, коли письменник розкриває характер своїх героїв та показує своє ставлення до них зображенням їхньої зовнішності, одягу, жестів та поведінки.

 IV. Узагальнення та закріплення вивченого матеріалу

 Тестове опитування

  1.                Який характер мала Хуха?

А Злий, зухвалий;         Б непосидющий, ледачий;

В лагідний, слухняний; Г грубий, примхливий.

  1.                Як Хухи називають людей?

А «Вищі створіння»; Б «люди»;

В «господарі»; Г «істоти».

  1.                Чому немає Хух-болотянок?

А Бо Хухи не люблять вогкого;

Б бо їм не подобається ця назва;

    В бо вони так далеко не селяться;

Г бо вони є лише лісові.

  1.                Коли Хухи змінюють місце проживання?

А Постійно, бо вони кочують з місця на місце;

Б коли вони облюбують інше місце;

В ніколи, бо вони з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях;

Г коли щось зруйнує їхню домівку.

  1.                Хто доглядав за бором, у якому жила Моховинка?

А Лісник; Б інші Хухи;

В лісоруб; Г лісовик.

  1.                Що насправді побачила Моховинка, прокинувшись одного дня?

А Імлу; Б густий туман;

В перший сніг; Г срібну пелену.

  1.                Як мудрий і досвідчений Хо-Суковик порадив Моховинці рятувати свою домівку?

А Атакувати лісоруба зграєю Хух;

Б покликати на допомогу лісника;

В перенести домівку до іншого дерева;

Г звернутися за допомогою до лісових мешканців.

  1.                Де Моховинка знайшла собі нову домівку?

А Її запросили до себе рідні; Б в іншому дереві в лісі;

В у домі лісника; Г у хліві на узліссі.

  1.                Чим годувалась Моховинка в новому домі?

А Недоїдками; Б крихтами хліба;

В медом; Г сіном.

  1.            Яке нещастя трапилося одного дня в хліві?

А Коза заплуталась у сітку;

Б господар забув нагодувати худобу;

В кози втекли до лісу;

Г хлів зруйнували.

  1.            З ким потоваришувала Моховинка?

А З дітьми господаря;

Б з дідом-лісорубом;

В з домашніми комахами;

Г з господарем та його дружиною.

  1.            Чому Моховинці довелося повернутись до лісу?

А Дід-лісоруб поранив Ті; Б господар прогнав її;

В рідні дуже сумували за нею; Г тому що скінчилась зима.

Складання схеми опорного конспекту.

Робота з картками

Записати риси хухи за буквами її імені

М

О

Х

О

В

И

Н

К

А

 V. Підбиття підсумків уроку

Учитель. Казка про «Хуху-Моховинку» навчає нас, що не треба боятися того, чого ти не бачиш, та звинувачувати когось без доказів, треба завжди допомагати тим, хто цього потребує, навіть своїм ворогам, а на зло – відповідати добром заради перемоги світлих сил.

Складання «одинадцятислів’я» про Хуху.

«Одинадцятислів’я» – це особливий вид творчого письма, що припускає оригінальність думок автора. Твір має назву, що виражає тему, і складається із 11 слів:

1 рядок – прикметник (провідна ознака теми);

2 рядок – прикметник + іменник (особа, предмет, явище тощо, якому присвячуємо твір);

3 рядок – фраза або речення – 3 слова (оцінка, характеристика);

4 рядок – речення із 4 слів (власний висновок);

5 рядок – 1 слово (виявлення ставлення, емоцій щодо теми вірша).

Хуха-Моховинка

Добра.

Лагідна істота.

Навчає, як жити.

Потрібно завжди вміти вибачати.

Чудова!

 VI. Домашнє завдання

Ознайомитися з біографією та творчістю В. Симоненка. Читати твір «Цар Плаксій та Лоскотон», вміти аналізувати образи головних персонажів.

 

 


РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ПЕДАГОГА ТА УЧНЯ

У сучасній педагогічній науці останнім часом значна увага приділяється творчій пошуковій діяльності вчителя, спрямованій на впровадження нових педагогічних технологій, на особистісно орієнтований підхід у навчанні та вихованні, на гуманізацію і демократизацію виховного процесу тощо. Цілком зрозуміло, що сучасний учитель повинен володіти вміннями творчого пошуку, які тісно пов'язані з педагогічним дослідженням.

Дослідницька компетентність, на думку багатьох педагогів відноситься до числа ключових.

Ґрунтовний аналіз здійснено М.С.Головань і В.В.Яценко, у якому стверджується, що дослідницька компетентність передбачає: наявність уявлень про найбільш актуальні напрями досліджень в сучасній теоретичній та експериментальній науці; вільне володіння іноземною (переважно англійською) мовою в галузі професійної діяльності й міжособистісного спілкування; розуміння філософських концепцій в обраній галузі наукової діяльності; володіння методологією наукової дисципліни (галузі), знання її закономірностей і головне готовність використовувати знання даної галузі у своїй практичній діяльності; уміння чітко формулювати суть досліджуваної проблеми, мету, об'єкт, предмет, робочу гіпотезу, завдання дослідження, спланувати експеримент.

Автори наголошують, що дослідницька компетентність – це цілісна, інтегративна якість особистості, що поєднує в собі знання, уміння, навички, досвід діяльності дослідника, ціннісні ставлення та особистісні якості і виявляється в готовності й здатності здійснювати дослідницьку діяльність з метою отримання нових знань шляхом застосування методів наукового пізнання, застосування творчого підходу в плануванні, прийнятті рішень, аналізі та оцінці результатів дослідницької діяльності. Природа дослідницької компетентності така, що вона може виявлятися тільки в органічній єдності з мотивами та цінностями людини, тобто за наявності ціннісно-смислового ставлення, глибокої особистісної зацікавленості в даному виді діяльності.

Безперечно, процес розвитку дослідницької компетентності є особисто значущим та вважається успішним, якщо особистість:

- усвідомлює цінність і сенс власного існування, інших людей, живих істот;

- володіє базовими основами культури на рівні загальнокультурної компетентності;

- досягає в одній або декількох предметних галузях методологічної компетентності як рівня освіченості;

- вміє встановлювати успішні соціальні комунікації;

- досягає рівня соціалізації, що забезпечує автономну життєдіяльність;

- здатна розробити технологію досягнення цілей, прогнозувати результати, коригувати власну діяльність;

- володіє способами орієнтації на ринку праці й послуг, самопрезентацією професійних здібностей;

- усвідомлює необхідність неперервної самоосвіти, саморозвитку.

Такий комплексний підхід до розуміння дослідницької компетентності дозволяє ідентифікувати її процес як розвиток дослідницьких умінь і навичок, вмінь самостійно здобувати знання, досвід успішної орієнтації в системі методичної роботи тощо.

Отже, успішність формування дослідницької культури вчителя та учня значною мірою залежить від потреби в самовдосконаленні, яке виконує такі функції:

- удосконалення, збагачення знань учителя (предметних, частково-методичних, дидактичних, виховних, психологічних, етичних тощо);

- розвиток світогляду, професійно-ціннісних орієнтацій, переконань, що відповідають завданням суспільства й ЗНЗ;

- розвиток мотивів творчої діяльності (любов і повага до дітей, захопленість предметом, потреба у самореалізації тощо);

- розвиток стійких моральних якостей особистості (переконаність, гуманізм, педагогічний оптимізм, принциповість тощо);

- розвиток сучасного стилю педагогічного мислення, таких його ознак, як системність, конкретність, гнучкість, економічність, селективність, почуття міри тощо;

- розвиток професійних навичок, педагогічної техніки, виконавчої майстерності (техніка словесної і несловесної комунікацій, тобто техніка мови, а також руху, міміки і жестів, інтонацій тощо, техніка спілкування зі школярами, навички застосування різних технічних засобів навчання, включаючи складні технічні засоби (комп'ютери тощо);

- розвиток культури емоцій і вольових проявів учителя, саморегуляції діяльності;

- розвиток рефлексивних умінь.

Графічно це можна зобразити так:

 

Особливу роль у роботі з молоддю відіграє залучення учнів до дослідно-експериментальної роботи. У нашому навчальному закладі здійснюємо цю роботу у такій послідовності.

На початку календарного року учні обирають теми наукових робіт, узгоджують їх з учителями-консультантами.

У процесі виконання науково-дослідної роботи учні набувають умінь самостійно працювати з першоджерелами, використовувати  певні  методики  дослідження,  визначати  мету,  розробляти  гіпотезу, аналізувати та синтезувати отримані експериментальні дані, робити висновки. Таким чином, науково-дослідна робота учнів – це самореалізація власного творчого потенціалу, засіб розвитку аналітично-синтетичного мислення, потужне мотивування до вивчення української мови.

Порядок і умови проведення конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів проводиться за двома етапами. Перший етап здійснюється безпосередньо в навчальній лабораторії (на секціях), а другий – на загальношкільній конференції, яка вперше відбудеться у нашій школі 24 листопада.

Ми розробили систему роботи з учнями, яка складається з таких етапів:

1. Підготовчо-організацінннй етап:

- створення програми науково-дослідної роботи загальноосвітнього навчального закладу;

- розробка програми науково-дослідної роботи;

- створення банку даних про учнів, які виявляють схильності до науково-дослідної роботи;

- розробка учителями-предметниками індивідуальних програм для учнів.

2. Етап формування основ науково-дослідної роботи:

- вибір напрямку науково-дослідної роботи;

- вибір відповідних способів пізнання;

- здійснення активної і продуктивної діяльності учнів, щодо одержання певних наукових результатів, осмислення їх як складової частини наукового пізнання.

3. Аналітико-узагальнюючий та корегувальний етап:

- обговорення результатів науково-дослідної роботи учнів на засіданнях педагогічної ради, нарадах при директорі, на батьківських зборах, в органах учнівського самоврядування;

- аналіз результативності участі учнів шкіл у всеукраїнських олімпіадах, конкурсах-захистах МАН, інших оглядах;

- щорічна корекція банку даних учнів, які виявляють схильності до науково-дослідної роботи, та творчих учителів.

На цих етапах ми пропонуємо такі форми роботи:

- робота психолога з учнями;

- введення спецкурсів за вибором учнів, підготовка учнів до участі в олімпіадах;

- створення клубів за інтересами, учнівських об'єднань;

- участь в олімпіадах, конкурсах-захистах МАН, інших представницьких заходах;

- використання комп'ютерних технологій, педагогічної преси.

Мережу форм роботи можна зобразити так:

Залучаючи учнів до наукової та експериментальної роботи, ми розвиваємо в них природні здібності та задатки, створюємо умови для їх творчого самовдосконалення.

Проте разом з успіхом з’являються і проблеми. Як показує досвід роботи, типовими недоліками багатьох учнівських наукових досліджень є

  •         їх реферативно-описовий характер;
  •         неповнота розкриття теми (це часто трапляється через те, що сама тема сформульована занадто широко й учень просто фізично не в змозі її осягнути й дослідити);
  •         відхилення від теми дослідження;
  •         невизначеність завдань дослідження, які потрібно виконати задля досягнення мети;
  •         відсутність посилань на використану літературу;
  •         недотримання наукового стилю викладу;
  •         відсутність власних висновків, які б логічно випливали з проведеного дослідження;
  •         наявність пунктуаційних, стилістичних, мовленнєвих помилок тощо.

Тому під час проведення науково-дослідної роботи учитель виконує роль координатора взаємодії та помічника, який не перевищує ступінь допомоги і не гальмує творчу самореалізацію кожного учня, розвиває здібність учня критично оцінювати результати своїх дій і закріплювати їх в індивідуальному досвіді. За таких умов загострюється почуття відповідальності учня за свою роботу, що підносить його як людину, особистість і суб'єкт суспільного життя.

Уже кілька останніх років на базі нашого навчального закладу функціонує філія наукового учнівського товариства «Ерудит». Учні постійно беруть участь у конкурсі-захисті наукових робіт, здобувають призові місця.

Перш ніж працювати над обраною темою, учень повинен мати уявлення про методи наукового дослідження – тобто шлях дослідження, спосіб досягнення рішень конкретних завдань. При дослідженні мовних фактів можуть бути використані, наприклад, такі методи: індукція, дедукція, аналіз, синтез, описовий, порівняльно-історичний, лінгвістичної географії, зіставний, структурний, методи соціолінгвістики (анкетування, інтерв'ювання, спостереження, експериментування тощо).

Не менш важливо обрати актуальну тему для дослідження. Саме тому постійно проводиться моніторинг найбільш перспективних напрямків роботи, організовуються загальношкільні слухання, конференції.

Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямоване на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості, на формування нових пізнавальних цінностей учнів і збагачення їх пізнавальної ціннісної орієнтації. Тому навчання в значній мірі стає таким, що ініціюється учнями, які засвоюють новий досвід, у тому числі і дослідницько-пізнавальний.

Отже, науково-дослідна робота учнів основної школи передбачає активне керування пізнавальною діяльністю учнів і формує їх творчі здібності. Можна із впевненістю стверджувати, що без цього напрямку у навчально-виховному процесі його не можна вважати сучасним і таким, що забезпечує якісну підготовку учнів основної школи. І головне – саме науково-дослідна робота є потужним поштовхом до мотивації вивчення предмету, оскільки спрямовує учнів на науковий пошук.


ВИСНОВКИ

Сьогоднішні умови гуманізації та демократизації в усіх сферах суспільного життя породжують пошуки і розробку нової стратегії освіти, що ґрунтувалася б на реальному запровадженні і здійсненні особистісно орієнтованого процесу навчання.

Останнім часом цій актуальній проблемі багато уваги приділяють Міністерство освіти і науки, педагоги-новатори, вчителі-практики.

Розвиток творчої особистості школяра був і залишається одним із найважливіших завдань навчання і виховання. Саме сьогодні ефективність роботи школи визначається тим, як навчально-виховний процес забезпечує виявлення та реалізацію творчих здібностей кожного учня, формує творчу особистість та готує до творчої пізнавальної діяльності.

Таким чином, запровадження нетрадиційних технологічних моделей уроків української мови та літератури, позакласних заходів забезпечує підвищення активності навчально-пізнавальної діяльності учнів, формування самостійності мислення, розвиток творчості.

Тому останнім часом у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів широко впроваджуються нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу.

Вчителі-новатори намагаються пробудити в учнів інтерес до предмета, до творчої і пізнавальної діяльності.

Типологія нестандартних форм роботи дуже різноманітна: урок-лекція, урок-ток-шоу, урок-прес-конференція, урок-КВК, урок-Що? Де? Коли?, урок-вікторина, урок-мандрівка, захист проекту, наукове дослідження тощо.

Запропоновані інноваційні технології навчання української мови та літератури розвивають в учнів самостійне творче мислення, пізнавальну діяльність, необхідні навички спілкування, уміння розв’язувати складні проблеми.

Застосування новітніх технологій є одним із шляхів підвищення ефективності уроку, адже вони вирішують завдання не тільки отримання знань, а й, більшою мірою, умінь та навичок. І завдання вчителя полягає у тому, щоб організувати такий процес навчання, при якому учні активно беруть участь у проведенні уроків, моделюючи ситуації та вирішуючи різні завдання.

Представлені зразки нестандартних уроків та позакласних занять дають можливість учителю-предметнику перетворити навчальний процес на цікаву, ефективну і творчу діяльність між учителем та учнем.

Практичний досвід показує, що, використовуючи різні типи нестандартних уроків у щоденній роботі, вчитель допомагає сформуватися особистості. Близько 90% усіх педагогічних завдань вирішуються якнайефективніше тоді, коли вони сприймаються учнями у площині «цікавого».

Ш.О. Амонашвілі писав: «Дитина буде тягнутися до уроків, якщо вона знайде в них умови для більш цікавого і стрімкого руху свого життя» [6; 47].

Освітяни повинні працювати над утвердженням таких форм навчальної діяльності, які б сприяли індивідуальному розвитку особистості учня.

Відродження нашого суспільства, його успішний розвиток на сучасному етапі значною мірою залежить від творчості та активних людей, тих умов, які створюються для розвитку кожної особистості.

Якщо ми, вчителі, навчимо учня, як досягти у житті успіху, як відчувати себе задоволеним і впевненим, то збудуємо той фундамент, який дасть можливість дитині стати обізнаною людиною в майбутньому. Таким чином, ми реалізуємо завдання сучасної школи, відчинимо двері змінам в освіті.

Головною метою загальноосвітніх навчальних закладів є розвиток і формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору та збагачення на цій основі інтелектуального, культурного і економічного потенціалу народу.

У зв’язку з цим у середніх загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів повинні створюватися сприятливі умови для розвитку пізнавальних інтересів та здібностей, обдарувань, творчого мислення учнів, самовираження їх особистості в різних видах діяльності, розкриття нахилів. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від учителя, творча педагогічна діяльність якого повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для самореалізації особистості кожного школяра в процесі навчання. Потрібно зауважити, що демократизація і гуманізація народної освіти, розвиток мережі нових типів шкіл, розробка альтернативних систем навчання сприяють виконанню соціального попиту суспільства.

Навчання в школі – один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання – найголовнішого сподівання дитини.

Дати кожній дитині щастя – ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений В.Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Тому, щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все повинен допомогти їй вчитися, відчути «смак» успіху, навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця, Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися.

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Алексєєва Т. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості // Українська мова і література в школі. – 2003. – №5. –  С. 17-19.
  2. Андрюханова А. Особистісно орієнтоване навчання: сучасні підходи  // Управління школою. – 2004. – №3. – С. 23-25.
  3. Антош Г. Стимулюймо учнівську творчість // Дивослово. – 2005. – №4. – С. 21-28.
  4. Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. -Запоріжжя: Просвіта. 2000. - 260с.
  5. Бабійчук Т. Використання відеозаписів на уроках української мови  Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. – №7. – С. 50-54.
  6. Баженова І. Н. Педагогічний пошук. – К., 1989. – С. 47-54.
  7. Бедрій І. Нетрадиційні технологічні моделі уроків української мови  // Студентський науковий вісник ТДПУ ім. В.Гнатюка. – Тернопіль. – 2002. – Випуск №5. – С. 50.
  8. Біляєв О. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. – 2003. – №5. –  С.36-40.
  9. Боровик О.В. Сучасні технології навчання української мови // Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – №6. – С. 33-34.
  10. Варпзацька Л. Інноваційні аспекти особистісно орієнтованого навчання   // Українська мова і література в школі. – 2002. – №3. – С. 27-29.
  11. Варпзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади  / Л. Варпзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. – 2005. – №2. – С. 5-19.
  12. Використання мультимедійних технологій на уроках української мови та літератури. // Вивч.укр.мову. – 2010. – №10. – С.2.
  13. Герега Т. Інтерактивні методи на уроках // Завуч. – 2004. – №7. – С. 7-13.
  14. Гламаздіна І. Упровадження інтерактивних технологій на уроках укр.мови. //Рідна школа. – 2009. – №7. – С.60.
  15. Гончаренко Т. Особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках української мови та літератури / Т. Гончаренко // Директор шк., ліцею, гімназії. – 2010. – №1. – С. 77 – 83.
  16. Горська О. Використання елементів інноваційних технологій на заняттях з методики мови // О. Горська, Л. Живицька. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка: Пед. науки. – Кіровоград. – 2002. – Вип. 45.- Ч. 1. – С.91-97.
  17. Горюшкіна О. Інтерактивні методи навчання української мови // Освіта Донбасу. – 2004. – № 2. – С. 29-34.
  18. Державна національна програма «Освіта України ХХІ століття». – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
  19. Дідук Г. Використання нестандартних форм роботи у процесі вивчення української мови // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – 2005. – Вип. 3. – С. 135-139.
  20. Донченко Т. Інтеграція системно-описового, функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення української мови // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 2. – С. 5-11.
  21. Дорошенко О.П. Нестандартність при вивченні української мови в середній школі // Українська мова і література в школі. – 1990. – № 3. –   С. 10.
  22. Дудяк С.І., Шендеровська Л.В. Інновації у навчанні (з досвіду роботи вчителів української мови та літератури). Теоретико-практичний посібник. – Тернопіль: Воля, 2004. – С. 9-17.
  23. Дядечко Л. Інноваційні методи навчання // Дивослово. – 2005. – № 4. – С.39-42.
  24. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/ Автор-укладач Н.П. Паволокова. -Х.:Вид. група «Основа»,2009.-176с.- (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
  25. Застосування інтерактивних технологій у роботі з молодими спеціалістами.//Завучу. – 2010. – №7. – С.9
  26. Ілоченко В.Р. Мислення учнів школи майбутнього // Постметодика. – 1996. – № 2. – С. 22-25.
  27. Інноваційні технології викладання української мови та літератури в школі і ВНЗ: Проблеми та пошуки. Науково-методичний збірник. – Житомир: Полісся, 2004. – 212 с.
  28. Інформаційні технології в навчанні. – К.: Видавнича група ВНУ, 2006. – 240 с.
  29. Кириченко Л. Надихни мене – і я вивчу. (Особистісно зорієнтоване навчання) // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – № 2. – С. 61-69.
  30. Коберник О. Проектування навчально-виховного процесу в школі // Рідна школа. – 1999. – № 3. – С. 64-67.
  31. Ковальова Т. Використання сучасних технологій навчання з метою розвитку учнів.//Директор школи. – 2008. – №9.
  32. Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. – Тернопіль: Астон, 2005. – 203 с.
  33. Комар О. Викладання за інтерактивними технологіями. //Рідна школа. – 2006. – №10
  34. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами. //Рідна школа. – 2006. – №5
  35. Комп’ютерні технології на уроках укр.мови та л-ри.//Вивч.укр.мову. – 2010. – №2. – С.2
  36. Копусь Ольга. Функціонування методів навчання української мови в загальноосвітніх закладах різних типів. // Українська мова й література в сучасній школі. – 2012. – №11-12. – С.4
  37. Кравченко Г. Ю. Інноваційний процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: 36. наук. пр. / Харків, держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. - Харків, 2002. - Вип. 17.-с. 18-21.
  38. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання. Розвиток комунікативних і мовних умінь // Дивослово. – 2004. – № 10. – С. 2-11.
  39. Мехх А. Формування літературних компетенцій за допомогою інформаційних технологій та інтернет-ресурсів. //Дивослово. – 2009. – №5
  40. Мішура О. Іменник: Урок-КВК у 6 класі // Дивослово. – 2005. – № 6. –   С.9-10.
  41. Могила Н. Система інноваційних методів як засіб реалізації диференційованого навчання // Українська мова і література в школі. – 2003. – № 5. – С. 13-16.
  42. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (досвід впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Гнатюка). Частина 3. –  Тернопіль,  2005. – 68 с.
  43.  Передрій Г. Про цікаві завдання й ігрові форми роботи з української мови // Дивослово. – 2005. – № 1. – С. 7-14.
  44. Перейма Л. Нестандартні уроки з української мови та літератури. – Тернопіль: Мандрівець, 2003. – 45 с.
  45. Побірченко Н. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх вчителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти. Рідна школа. – 2003. – №3. – С. 5-7.
  46. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. – К., 2007. – 144с.
  47. Пометун О. І. Інтерактивні методики та система навчання / О. І. Пометун. – К.: Шк. світ, 2007. – 112 с.
  48. Пометун О. І., Пироженко Л.В. Інтерактивні технології навчання // Відкритий урок. – 2006. – №3. – С. 25 - 29.
  49. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2003. – 192 с. – С. 27-32.
  50. Рись А. Втілення освітніх інновацій у практику роботи вчителя на прикладі застосування інформаційних технологій. //Рідна школа. – 2009. – №7. – С.20
  51. Романюк Є. У майстерні слова (Система уроків з елементами програмованого навчання. 5 клас) // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – № 5-6. –  С. 13-18.
  52. Рудницька О. Нетрадиційні завдання з української мови. 5-9 класи. – Тернопіль. – 2006. – 56 с.
  53. Салтовська В. Використання інтерактивних методів на уроках розвитку мови // Рідна школа. – 2005. – № 3. – С. 16-17.
  54. Симоненко Т. В. Реалізація інноваційних технологій навчання у процесі формування професійної мовнокомунікативної компетенції студентів-філологів / Т. В. Симоненко // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». – 2009. – Вип. 169. – С. 181–186.
  55. Сисоєва С. Особистісно зорієнтовані технології: метод проектів // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – с. 25-31.
  56. Столяренко Г., Дем’яненко О. Чи можна застосовувати проектні технології на уроках літератури? // Українська мова та література. – 2005. – № 45. – с. 3-5.
  57.  Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа, 1988. – 303 с.
  58. Фіцула М.М. Педагогіка. К.: Академія, 2000. – 542 с.
  59. Форостюк Т. Урізноманітнюємо форми занять // Дивослово. – 2000. – № 10. – С. 35-38.
  60. Щербина Л. Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури //Українська мова і література в школі. – 2005. – № 1. – C. 27-30
  61. Яремчук Н. Структура і методика проведення інтерактивного уроку. // Завуч. – 2008. – №28. – с.19.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Тема: Історія села Кучкарівка.

Мета: ознайомити учнів з історією рідного краю, діяльністю «Просвіти» та інших культурно-освітніх товариств; сприяти усвідомленню себе часточкою історії; поглибити знання про історію власного навчального закладу; розвивати вміння збирати інформацію, працювати з архівними джерелами; виховувати любов і повагу до власного краю, його минулого.

Обладнання: мультимедійний проектор, вчительська та учнівська презентації, фотографії, літопис школи.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

І Вступна частина

Вивчати історію свого народу – завжди цікаво і корисно. А надто цікаво і потрібно – вивчати історію рідного краю, бо тут на кожному кроці до тебе промовляє минуле і запрошує до пізнання, до вивчення.

Сьогодні ми спробуємо заглибитися в історію нашого рідного села, яке ще досить недавно існувало на карті – Кучкарівка. Зупинимося як на самій історії, так і на діяльності «Просвіти».

ІІ Основна частина

Працюватимемо за таким планом

План

  1.               Історія села Кучкарівка.
  2.               Діяльність “Просвіти” в селі.
  3.               Наші земляки – герої війни.
  4.               Освіта в Кучкарівці.

 

Назва Кучкарівка збереглась на іконі Розп’яття, написаній року Божого 1737, рукою ігумена Білостацької обителі Іовом Кондзелевичем.

Поселення зберегло свою назву і в часи російського панування, і за часів польської окупації (в історичних джерелах –Kuchkarovka) – аж до 1940 року. Хати розташовувалися  купками /кучками/. Звідси і походить назва села –  Кучкарівка.

Село невеличке, всього 10 «ґрунтів» (наділів, по 18 десятин угідь у кожному), та ще 50 «громадських» десятин (пасовищ і луків). Хоч селяни були «державними» (тобто не кріпаками), все ж вони мали свого пана, що мешкав у прекрасному маєтку над річкою Омелянівкою, яка була окрасою не лише панського помістя, а й всього села: вона наповнювала великий став, у якому розводили рибу. Селяни могли користувались водоймищем безкоштовно. Цей став і річка тривалий час були своєрідним кордоном між селом Кучкарівка і селом Красне.

Між поселенням і перехресною дорогою до села Зміїнець була невелика гірка, на якій стояла, мов у казці, хатина діда Мартина, – давнього-предавнього вояка якогось кавалерійського полку. Навколо хати був пустир, то тут, то там були вириті ямки, де брали глину для сільських будівель. На схід від хати була друга дорога в село, якою виганяли на пасовище худобу зі всього поселення. Площа такого «вигону» була гористою і займала до двох гектарів поля. Тут було також ціле «гусяче царство», бо птаства в селі не бракувало задля «свіжої» копійки. Мало хто не розводив гусей, бо це додавало не малу суму до сімейного бюджету: восени приходили згінщики і купували свійських птахів, а селяни, крім грошей, мали з гусей ще й гори подушок із пір’ям, чим гордились сільські господині, особливо ті, що мали дочок.

Невідомо з якого часу в селі з’явилось військове поселення: були деякі будівлі для військових та стайні для коней. Тут отаборилась частина 33-го Ізюмського полку, після 1900 року перейменованого в II гусарський Ізюмський полк. Далі за Ковельською трасою вся прилегла до річки Омелянівки земля опинилась у власності німців-колоністів (близько 15 осель). В подальшому житті села це відіграло вагому роль.

Саме село починалось від перехрестя доріг, була встановлена фігура – великий дубовий хрест з розп’яттям. За південним схилом простягались городи та маленькі прекрасні левади, пронизані крутими поворотами сердитої річечки Омелянівни з кришталевою водою та повними «ковбанями» риби. Хати збудовані «на городах», а господарчі будівлі – через дорогу (стайні, клуні). Серед села пролягала досить широка дорога, завжди чиста, охайна.

Влітку село було без «квартирантів», тобто без гусарів, які виїжджали із згаданого військового поселення в травні місяці, а вертались у другій половині вересня і займали «зимні» квартири. Цих гусарів було приблизно ескадрон, якщо не більше. Всі, що не вміщались в казармі, жили поруч з селянами по два-три чоловіки в хаті, мали свої постелі, спали на лавках або й на долівці, бо селянські хати того часу переважно складалися з кімнати й ванкіра (частини кімнати, відокремленої дошками або муром з обов’язково арковим входом, без дверей). У такому ванкірі переважно мешкали господарі з дітьми, а «квартиранти» займали кімнату, але тільки вночі, бо вдень всі вони були на заняттях. Такий «воєнний стан» у селі був до початку Першої світової війни.

З початком війни всі військові виїхали на фронт. В селі лишилася незла пам’ять про цих вояків, і пізніше в Кучкарівці було немало з тих гусарів, що пішли в прийми до місцевих дівчат.

Через воєнні дії багато мешканців села змушені були втікати, і наново люди зібралися в своїх домівках через 3-5 років. Відроджуватись громаді судилось вже в 1921-1922 pp., копи було встановлено нові кордони, а село опинились під ярмом польської окупації.

Друга Річ Посполита після світової війни на першому етапі свого державного існування ставилася до нашого народу якщо не зичливо, то хоч терпимо. До 1925 року повсюдно відкривались українські школи, зареєстровано культурно-національні організації, зокрема «Просвіту», проведено справедливі вибори до органів місцевого самоврядування. У Луцьку видавались українські газети, відкрилась українська гімназія. До цього процесу не могли залишитись байдужими мешканці села Кучкарівка. За час війни немало жителів дослужились до чинів то в місцевому уряді, то у війську. В цілому повоєнне становище сприяло пробудженню села.

Ми вже згадували казкову хатинку на гірці діда Мартина. Тепер цієї гірки немає. На її місці зараз стоїть школа. В 1939 році коштами громади села Кучкарівка було куплено, привезено й поставлено на Мартиновій горі досить великий будинок – незакінчену німецьку хату з села Рокині. Хата ця за проектом громади мала служити як Народний дім, але цьому перешкодила Друга світова війна. Дім вцілів під час воєнної хуртовини 1944 року, і на його основі побудували нову школу в селі.

Тепер – це наша школа. До цього будинку, пізніше добудували ще одне шкільне приміщення. Відтак недалеко був споруджений ще другий навчальний корпус школи №13, яка також стала пам’яткою довголітньої культурної праці на землях Кучкарівки та в цілому в місті Луцьку.

 

Діяльність «Просвіти»

Товариство «Просвіта» на Волині бере свій початок з 1918 року. Саме в цей час в багатьох населених пунктах Волині – Луцьку, Ковелі, Рівному, Горохові, Володимирі-Волинському, Крем’янці – засновано повітові філії «Просвіти». У 1928 році луцька «Просвіта» відзначала своє 10-ліття.

Незабаром і у с.Кучкарівка було відкрито філію «Просвіти“. Відразу при ній було організовано бібліотеку й читальню, а пізніше й аматорський гурток, який аж до війни діяв у селі досить успішно. Добрим порадником для членів «Просвіти» став Дмитро Іларіонович Степняк (справжнє прізвище Сєдих). Згодом «сільські артисти» були запрошені у просвітянський театр.

З аматорського гуртка «Просвіти» повстав справжній міський театр. Він виступав з виставами у театральній залі «Кронштерна» (це проти теперішнього будинку офіцерів).

Ставили класичні побутові п’єси, починаючи з «Наталки-Полтавки», «Сватання   на   Гончарївці»,   п’єс   Кропивницького,   Тобілевича, Старицького. З часом театр луцької «Просвіти» став одним із кращих на Волині.

Окремо діяла простора читальня «Просвіти» й бібліотека. Часто можна було зустріти гостей із-за кордону. У читальні можна було почути цікаві дискусії, суперечки.

При «Просвіті» працювала жіноча секція, спортивна, також був юрист-консультант, правник Василь Палаш. В читальні «Просвіти» було особливо багато руху під час виборів до Сейму і Сенату Польщі. Рух збільшився ще й тоді, коли виник «Укрінбанк», який містився поруч з читальнею й канцелярією.

Секретарем «Просвіти» з 1929 р. і аж до її закриття у 1933 р. був С.Д.Говдій. Головою «Просвіти» на той час був Євген Іванович Петриківський.

Він був людиною практичною, добросердечною, з ним рахувалася тодішня польська адміністрація.

Якою ж була в той час луцька «Просвіта»? Це була культурно-освітня організація, до якої могли належати особи української національності без різниці віросповідання чи політичних поглядів.

«Просвіта» не користувалася жодною допомогою від уряду, а була на власному бюджеті: членські внески, певний відсоток від різних імпрез, добровільні пожертви, а також прибутки театру.

На 1929р. в повіті було 150 філій «Просвіти». Всі вони були підпорядковані повітовій «Просвіті», яка захищала їхні інтереси перед адміністрацією під час святкування Різдвяної ялинки, театральних вистав, концертів, Шевченківських свят. На це повітова «Просвіта» діставала писемний дозвіл від староства, куди подавалося прохання, писане українською мовою.

Рада «Просвіти» щомісяця затверджувала діяльність організації. Особливу увагу звертали на касове діловодством філій і повітових організацій. Фінансову діяльність вів Іван Іванович Бондарук.

При луцькій «Просвіті» у повоєнний час (1920-1959рр.) була велика плеяда української інтелігенції. В бібліотеці були майже всі доступні на той час літературні твори. Зокрема, українська класика, починаючи, від Котляревського, а також видання Радянської України. Поруч з «Просвітою» був книжковий магазин, книгарня філії наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка. Бібліотекою завідував інженер Анатолій Кох. Багато українських книг для бібліотеки подарував Чеслав Добровольський. Він був римокатоликом, але дуже любив Україну.

Була при «Просвіті» жіноча секція, головою якої була невістка Модеста Пилиповича Левицького пані Олімпія Левицька. Секретарем секції була Лідія Мушинська. У «Просвіті» бували пані Левачівська, Текля Олександрівна Редько, Ганна Білогуб, дружина полковника армії УНР Білогуба. Заходили до «Просвіти» пані Чирко, пані Лебідь-Юрчик, дружина видатного державного діяча Харитона Лебедя-Юрчика.

Не менше одного разу в тиждень приходив до бібліотеки «Просвіти» в супроводі своєї невістки Модест Пилипович Левицький. Він цікавився новинами, вів бесіди. Після служби Божої, в неділю в залі «Просвіти» Левицький читав лекції на етичні, моральні, релігійні теми.

В розумінні С.Д.Говдія луцька повітова «Просвіта» стала жертвою провокації з боку наших добрих сусідів – зі сходу і заходу. Східні сусіди експортували революцію всіма прийнятими в них методами. Вони не були вдоволені тим, що Західна Україна, а зокрема Волинь, після І світової війни не стала частиною «єдиного союза трудящих». Крім того, їх турбувало те, що на тій частині нашої батьківщини лишилися «недобитки націоналізму», які раніше чи пізніше будуть піднімати голос, небажаний на охопленій Ризьким договором союзній території.

В газетах «Світло», «Воля народу», « Наше життя», «Сельроб» і інших друкувалися і таємно поширювалися комуністичні ідеї. Польська адміністрація використовувала це для компрометації українського елементу, до якого належала «Просвіта». Влада Польщі поблажливо ставилась до релігійного сектантства. Яких тільки сект не було на Поліссі! А от українські школи – за малими винятками – не існували.

Після ліквідації «Просвіти» багато її членів, справжніх цінителів свободи, не опустили рук. Замість філій «Просвіти» в селах організовувались філії «Сільського господаря». Ініціатором заснування таких гуртків був Володимир Павлович Островський, український письменник, колишній редактор газети «Нарід», що видавалася у Варшаві. Він в той час мешкав в Луцьку, беручи участь у громадському житті українського населення. Йому допомагали Микола Нищий, Микола Тарасюк, Микола Ясінський та інші. За статутом ця нова організація мала право вести серед своїх членів крім агрономічної також культурну діяльність. Хоча, на жаль, вона не могла замінити «Просвіти» ні кількістю осередків, ні обсягом культурної діяльності. Були й культурні імпрези, свята, маленькі читальні, велися курси крою й шиття, курси української народної вишивки, куховарства і т.п.. Такий гурток існував і у селі Кучкарівка.

 

Наші земляки – герої війни

Війна застала Хлопіцького Анатолія Васильовича дев’ятнадцятирічним юнаком вдома в селі Черчиці. З перших днів окупації німці знищили більшість сімей, розстрілювали дорослих і дітей.

Молодих людей, що залишалися живими, вивозили на роботи в Німеччину, тому хлопці і дівчата переховувалися, ночували на лугах, у скиртах соломи. Ховалися весь час, протягом всього періоду окупації.

Організовувалися загони партизанів, які шкодили німцям, як могли.

Так тривало аж до 1944 року, поки не прийшла Радянська Армія. Анатолій Васильович згадує, що особливо сильний бій між наступаючими частинами Радянської Армії і німцями відбувся на Кічкарівці у видолинку до села Зміїнець.

Хлопіцький разом з іншими чоловіками допомагав копати окопи, вивозив поранених в санітарну частину, яка знаходилась в селищі Лище. 20 березня 1944 року був мобілізований в Армію. Дорога пролягала через Рівне в Брянськ, у запасний полк, де проходили навчання-підготовка до участі в воєнних діях.

Перше бойове хрещення отримав в бою за Пучикінські гори в Калінінградській області, куди потрапив у складі 231 полку 182 дивізії. Це був другий Прибалтійський фронт.

Німці були тут дуже сильно укріплені. Дивізія формувалась в 20-25 кілометрах від німецьких позицій. Безперервно було чути автоматні і кулеметні черги, крики «Ура!» - то німців вибивав штрафний батальйон.

Німців вибивали з Пушкінських гір, після чого дивізія без зупинки 10 днів гнала ворога далі, щоб не дати йому укріпитися. Догнали німців в Білорусії, тут були особливо тяжкі бої, які коштували ворогові величезних втрат.

Далі фронтові дороги пролягали через Білорусію в Латвію. Тут найсильніші бої відбувалися в м.Міттава. Місто кілька разів переходило з рук в руки. У цих боях в складі взводу автоматників брав участь Анатолій Хлопіцький.

В одному з боїв рядовий Хлопіцький отримав важке поранення, це було в червні 1944 року. Лікувався в санбатах 2 місяці в містечку Торопяць Калінінградської області.

Після двомісячного навчання в складі запасного полку в Міттаві знову потрапить на фронт. Воював у взводі автоматників, які охороняли знамено, командира полку, йшли в бій після піхоти. На озброєнні у автоматників був і кулемет.

У боях втрачав бойових побратимів. Одного разу німецька міна накрила кулемет, була розстріляна майже вся обслуга, в тому числі і командир.

Згадує ветеран бій з власівцями на великому латвійському хуторі. Командир взводу наказав замаскувати три кулемети, а всім солдатам зробити вигляд, що залишають позиції. Власівці пішли в наступ, тут їх і накрили кулеметним вогнем. Німці стали бити по нібито відступаючих солдатах. На щастя, не попадали, снаряди лягали далі в болотистий ґрунт. Коли повернулись на хутір, побачили вбитих ворогів. За цю операцію кулеметники отримали нагороди.

Згадує Анатолій Васильович бої, в яких довелося нашим солдатам нести великі втрати.

На одному з хуторів укріпилася велика кількість німецьких солдатів. Одержали завдання взяти хутір і забрати ворога в полон.

Коли наші солдати пішли в атаку, німецькі бронемашини, залишивши хутір, поїхали до іншого, звідки почали вести щільний вогонь по наших солдатах. Так що з двадцяти п’яти чоловік залишилося тільки чотири, в тому числі Анатолій Васильович Хлопіцький, який заліг в глибокій ямі з великим каменем.

Прийшло підкріплення 30 чоловік. Все одно було знищено ворожим вогнем. Залишилося чоловік десять-двадцять. Бій припинився до ранку. На ранок підтягнули артилерію, і лише тоді вдалося вибити ворога з хутора.

І друге поранення довелося пережити Анатолію Васильовичу. Трапилося це 26 березня 1943 року. Лікування в госпіталі тривало аж до кінця війни, виписався 15 травня 1945 року

 

ІІІ Заключна частина

 

Отож, поважайте власне коріння, власне минуле. Бо лише та нація має право на гідне майбутнє, яка береже пам’ять про своє минуле. Дякуємо усім за виконану роботу.

 


Додаток 2

Тема:  «Я вибрала долю собі сама…». (Життєвими шляхами Ліни Костенко)

Мета: осмислити творчу долю Ліни Костенко, відкрити її світосприймання та уподобання; розвивати дослідницькі вміння і навички, творчу уяву; вчити робити висновки і узагальнення; розвивати логічне мислення, уяву, увагу, пам’ять; підвищувати творчі здібності; сприяти естетичному розвиткові школярів.

Обладнання: портрет Ліни Костенко, книжкова виставка творів, мультимедійна презентація.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

(слайд 1)

Звучить вірш   «Доля» (слайд 2)

Ведучий 1.  ЇЇ доля прозирає крізь вірші, поезія є її долею, тут  уже важко щось одне виокремити. Вкрай малослівна щодо себе самої, Ліна Костенко залишає нам право побачити у віршах відблиск свого життя, високих почуттів, тяжкої  письменницької  праці. ЇЇ  біографія  наче вписана у творчість, інкрустована у поезію.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у містечку  Ржищеві, що розташоване за 80 кілометрів від Києва униз по Дніпру. (слайд 3) Про містечко, оповите славною історією розповідав батько, який був дуже цікавою особистістю; працюючи учителем у школі викладав мало не всі предмети, знав 12 мов.

Ведучий 2.  Друга половина тридцятих. Жорстока доба сталінізму. Репресії.

Велике полювання на «ворогів народу». «Ворогом народу»  став батько Ліни, засуджений на 10 років – за те, що був занадто інтелігентним, освіченим. (слайд 4)

Дитяча  пям’ять  увібрала в себе багато трагічного. Ці жорстокі картини, що зафіксували враження стану душі, які через роки перетворилися в усвідомлене бачення війни.

Вірш «Мій перший вірш, написаний в окопі» (слайд 5)

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите не війні.

Лилась пожежі вулканічна лава,

стояли в сивих кратерах сади.

І захлиналась наша переправа

шаленим шквалом полум'я й води.

Був білий світ не білий вже, а чорний.

Вогненна ніч присвічувала дню.

І той окопчик –

як підводний човен

у морі диму, жаху і вогню.

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

кривавий світ, обвуглена зоря!

А я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря.

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,

в казки літать на крилах палітур.

А я писала вірші про фугаси,

а я вже смерть побачила впритул.

Ведучий 1.  Ще школяркою почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. Потім навчалася в Київському педагогічному  інституті. (слайд 6) В 1952-1956 роках – Москва, Літературний  інститут ім.М.Горького. (слайд 7) Закінчила його з відзнакою.

Після повернення з Москви додому  Ліна Костенко могла пересвідчитися , що і в Україні все сміливіше розправляє плечі молоде покоління –«шістдесятники» (так пізніше назвуть генерацію української інтелігенції, чия громадська і творча енергія була пробуджена політичними й духовними одкровеннями, атмосферою 1960-х років). Услід за Дмитром Павличком у поезію  йшли , сповнюючи її самобутніми молодими голосами , Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Іван Драч… (слайд 8)

Ведучий 2.  Духовна біографія Ліни Костенко тісно переплелася  з  долею українського «шістдесятництва».

Але «шістдесятники» – не тільки поети. Дух «шістдесятництва» творився кіномитцями (Сергієм Параджановим, Юрієм Ільєнком), художниками (Аллою Горською, Вікторією Задорожною), критиками (Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком)…

Серед світоглядних орієнтацій цієї частини молодої української інтелігенції важливе місце посідали демократичні, гуманістичні цінності «соціалізму з людським обличчям», національна проблематика,пов’язана з тривогою за долю української мови, самобутність культури, потреба засвоєння багатства  європейського і, загалом, світового мистецтва, літератури…

Ведучий 1.  Мужність поетеси вражає. Адже  вона в 60-ті роки єдина з членів спілки письменників уголос протестує проти вводу радянських військ у Чехословаччину, не зважаючи на загрозу арешту , це вона у Львові  кидає квіти підсудним (адже тоді прокотилась хвиля репресій проти української інтелігенції), їй крутять руки , вона б’є кулаком по  «воронках». Мабуть тоді з’явилися такі рядки поезій, що відображають її життєве кредо –

«Я трохи звір . Я не терплю неволі.

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.»

«Я не люблю нещасних. Я щаслива.

Моя свобода завжди при мені.»

Ведучий 2. Проте, якою ціною давалася Ліні Костенко  її  свобода , незалежність, найкраще знають  найближчі люди.

Ведучий 1.             Із  спогадів  дочки: (слайд 9)

«Мама  свого часу стала легендою. Це тоді, коли в літературі її ніби не існувало   і   ім’я було заборонене, вірші не друкувались, про вихід книжок і не мріялось. А люди про неї знали.

Переповідали одне одному й правду, й вигадки, але знали , що вона є. Саме тоді, коли багато колег робило вигляд, що якраз її і немає. У найстрашніший період, коли навколо неї тісніше замикалося коло переслідувань, цькувань, заборон, вона писала. Поезія була протистоянням. Була вірою в кінцевість абсурду. І з самого початку … була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу.

Всі ці роки мама  здавалась мені хранителькою згасаючого вогню , самотньою на березі найчорнішого з морів. «Я умирала серед вас, отут під небом України…» Це не тільки про Марусю Чурай. Це про себе .»

«Сімдесяті. У цей час на руках у мами – маленьке дитя, мій молодший братик Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити в роки маминого літературного  небуття. Це мужність мами, як жінки – народити дитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт роду-віра в перемогу життя і його неперервність.

Вона завжди мені каже: найголовніше – це діти і робота.

У мами свій метод виховання – свобода особистості. Вона дуже раділа, коли мій брат ще зовсім  дитям писав чарівні вірші, а потім зайнявся театральними дійствами. Вирішила: буде режисером.

Але коли він підріс і сказав, що буде математиком, вона тільки віддала належне його рішучості і самостійності.

Дітьми ми були дуже вередливими. Рід у нас крутий; але завжди знали одне правило:  хоч яку шкоду  зробиш – все нічого.

Одне не можна – брехати – ні   іншим, ні  собі. Основа маминих стосунків з нами і зі світом: довіра і надійність. І ще одне: серед тих, хто захоплюється маминою мужністю, дуже мало хто по-справжньому вміє розуміти в ній ніжну і прекрасну жінку з могутньою, ще із глибини європейського  середньовіччя, енергією любові, віри і витонченості, аристократизму  почуття.»

Ведучий 2.  Ліна Костенко – жінка, з правічним почуттям материнства, справедлива, котра  вміє  поважати чужі погляди і свободу вибору, цінує особистість, має витончений мистецький смак, аристократичні почуття.

Духовна велич людини пізнається у ставленні до природи.

Зі слів дочки, Оксани Пахльовської,  ліси    це єдине місце, де поетеса може відпочити, полікувати душу. Вона знає, де який гриб росте, якого кольору у нього шапочка, і яким листочком де вкрився їжак, загортаючись спати на зиму.

Вірш «МЕНЕ ІЗ МАЛКУ ЛЮБЛЯТЬ ВСІ ДЕРЕВА…» (слайд 10)

 Мене ізмалку люблять всі дерева,

і розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: "Здрастуй!" - крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю, я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

Ведучий 2. Душу   людині лікує також музика, яка супроводжує вірші поетеси. (слайд 11) У творчій співпраці із талановитою  українською  співачкою-виконавцем сучасних та старовинних романсів, лікарем, професором, меценатом – Ольгою Богомолець  народилося ряд пісень-романсів на слова Ліни Костенко.

Звучить  романс «Осінній день березами почавсь», (слайд 12)

романс «Вечірнє сонце , дякую за день!»   (слайд 13)

Ведучий 1.    Уже в першій своїй поетичній збірці («Промінь землі», 1957 р.) Ліна Костенко напророкувала собі нелегку долю. Схильна до афористичного формулювання поетичної думки , вона писала:

Щастя треба – на всякий випадок,

Сили треба –  на цілий вік.

 «ТРЕБА» – це слово не випадково повторилося в неї кілька разів. За ним – відчуття свого обов’язку й призначення. Тоді, на початку шляху, власна життєва місія ще тільки вгадувалася, неясно відчувалася. Але доля швидко підтвердила: так,  Ліні Костенко судилося  стати в українській літературі 1960-1980-х років «цитаделлю духу». Безкомпромісність – ось пароль її поезії. У «часи глухонімії», коли ідеологічний контроль над словом і думкою людини після кожної хрущовської «відлиги» знову став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути такою, як усі.

А в її поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примітивізації людини. Неповторність – ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи  Ліни Костенко. До її творчої особистості добре пасують слова про «чи не єдиного мужчину на всю соборну Україну», сказані колись Іваном Франком про молоду Лесю Українку. Час, який дістався Ліні Костенко для життя, теж потребував від неї самозреченості, віри й відваги.

Своєю поезією в часи безмовності й стандарту вона рятувала честь української літератури.

Ведучий 2.   Ліна Костенко – це поетеса, для  якої Правда є найголовнішим критерієм. Правда виношена, вистраждана, тому і відповідальність за свою поезію, за своє образне слово надзвичайно висока. Ліна Василівна – Людина дуже зосереджена в собі, вона  обережно ставиться до  людей, бо, не дозволяючи собі марнувати  час, боїться, що якась банальність зіпсує їй настрій, налаштованість на роботу і особливе відчуття життя. Але вона завжди відкрита з друзями, надзвичайно чутливо реагує на тепло та щирість. А чорнобильська тема, якою так перейнялася Ліна Костенко!..  Вона  впродовж  багатьох років їздила в Чорнобильську зону, ходила з рюкзаком по старих хатах, покинутих садибах, прагнучи будь-що зберегти невловимий дух, той настрій, який все ж був закодований у іконах, оберегах, рушниках, предметах вжитку тощо. І вона це робила так  завзято, і з такою відповідальністю, здавалося, що це на той час було сенсом її життя. Вона така у всьому, ніхто її не зіб’є з її шляху. Це дуже сильний характер.

Вірш  «Загидили ліси і землю занедбали» (слайд 14)

Атомний Вій опустив бетонні повіки.

Коло окреслив навколо себе страшне

Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!

Хто сіяв цю біду, і хто її пожне?

 

Хто нас образив, знівечив, обжер?

Яка орда нам гідність притоптала?

Якщо наука потребує жертв -

чому ж не вас вона перековтала?!

 

Загидили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів"ї трьох річок!

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

 

В який лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

І мертві і живі і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!

Ведучий 1.   Ліна Костенко готувала велику документальну повість про Чорнобиль, а також нову книгу віршів.

Навесні 2000-го року поетеса стала  першим  лауреатом  Міжнародної  літературної  премії  імені О. Теліги – «за справжнє лицарство, подвижницьку діяльність в ім’я України,  високохудожні твори в галузі літератури, що є визначним внеском  в духовне життя  українського народу, збагачує його історичну пам’ять, стверджує  високі  гуманістичні  ідеали».

Ведучий 2.  Можна виділити чотири тематичні епіцентри творчості Ліни Костенко, Що позначаються ключовими словами: Пам’ять, Творчість, Любов, Природа.

Поезія Ліни Костенко  наскрізь філософська.  Авторка роздумує над одвічними питаннями  життя, над  коханням  і ненавистю, добром і злом – одвічними філософськими  істинами. ЇЇ вірші – сильні та сміливі, водночас  ніжні й палкі. У них  сила духу поетеси, вогонь її серця, усе те, що  вона  так  хоче сказати людям, бо любить усе довкола, і  від  цієї  любові мучиться, страждає  і  каже  правду  своїми творами.

Вірш «Моя любове! Я перед тобою» (слайд 15)

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,– тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

 

Вірш «Я дуже тяжко Вами  відболіла» (слайд 16)

Я дуже тяжко Вами відболіла.

Це все було як марення, як сон.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

 

Тепер пора прощатися нам. Будень.

На білих вікнах змерзли вітражі.

І як ми будем, як тепер ми будем?!

Такі вже рідні, і такі чужі.

 

Ця казка днів – вона була недовгою.

Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею! –

Воно лишилось на усе життя.

 

Романс «Очима ти сказав мені: люблю» (слайд 17)

Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

несказане лишилось несказанним.

 

Життя ішло, минуло той перон.

гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

 

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

Ведучий 1.    Відомий  кінокритик Сергій Тримач згадує чоловіка  Ліни Костенко – Василя Васильовича Цвіркунова.    Василь Васильович Цвіркунов – багатолітній директор кіностудії ім. О. Довженка, кінознавець, теж людина безкомпромісна, чесна, порядна, просто взірець. Багато в чому саме завдяки його перебуванню на посаді директора студії Довженка в Україні в 1960-ті роки досягло великих висот. І в подальші  десятиліття, (коли його зняли з посади на початку 1970-х), він себе так само поводив  дуже достойно. І  от, коли Василь Васильович пішов із життя, це , звичайно, було великою трагедією для Ліни Костенко. Але цей біль втрати вона теж несе надзвичайно достойно. Я пам’ятаю, як вона виступила на вечорі  пам’яті Василя Васильовича в Будинку кіно. Це була розповідь про свого чоловіка, про свою долю, про оце лицарство – вона його абсолютно точно визначала як чоловіка-лицаря. І невипадково, що  саме цей чоловік був поруч цієї жінки. Це, я думаю, в історії одна з найвизначніших подружніх пар. Надзвичайно красива пара і моральна – просто якийсь витвір мистецтва».

Ведучий 2. Ліна Василівна і як поет, і як  жінка – просто  бездоганна. Ну , а те , що вона дистанціюється від процесів, які нині відбуваються в Україні… Мабуть, вона робить правильно. Тому що  надто багато бруду, надто багато люди (в тому числі люди мистецтва) метушаться. А вона – Поет.

І ніякі ідеологічні віяння та виливи не руйнують її внутрішній стрижень. Тобто це, чого, власне, не вистачає як всій Україні, як державі, так і багатьом  українцям.

 «Життя іде і все без коректур». (слайд 18)

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

 

Ліна Костенко – це Ліна Костенко. Це дійсно чистий Поет. Чистота її поезій і чистота її  духу  вражає. Це поет на всі часи.


Додаток 3

Тема: Світ професій навколо нас.

Мета: допомогти учням якнайбільше дізнатися про світ професій, який нас оточує, зорієнтувати на ті вимоги, які ставить перед робітником кожний вид роботи; ознайомити з рейтингом професій нашого міста; розвивати навички аналітичного мислення, вміння робити висновки, порівнювати факти; виховувати любов до своєї роботи, повагу до людей праці, вміння поважати вибір інших.

Обладнання: мультимедійний проектор, вчительська та учнівська презентації, тести.

Форма проведення: ток-шоу

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

І Вступна частина

Доброго дня, шановні учасники проекту. Сьогоднішнє засідання присвячене досить важливій проблемі – вибір професії. Адже зовсім скоро, нехай це і буде через рік, ви будете у схожій ситуації. Увага на екран. ВІДЕО №1.

Як визначити найбільш популярні професії? Чи можна покладатися тільки на опис професії як на відправний пункт в рішенні йти вчитися по цій спеціальності? Як вибрати професію, щоб не викинути на вітер 5 років навчання у вузі за фахом?

І ще, як побудувати своє навчання, щоб вижити за таких умов. ВІДЕО №2.

Такі питання ставить собі мало не кожен старшокласник і абітурієнт. Дійсно, вибір професії – крок відповідальний. Від того, що ви просто переглянете список професій, ви навряд чи зможете уберегтися від неправильного вибору. Спробуємо у режимі «бліц», тобто без довгих роздумів:

– Чи вважаєте ви вибір професії якщо не найголовнішим, то одним з таких у житті?

ІІ Основна частина

Дякую за змістовні відповіді. І так – переходимо до основної частини програми. Працюючи над питанням, які ж спеціальності представити, ми провели опитування серед десятикласників, за результатами якого і визначили ряд пріоритетних напрямків. (СЛАЙД портрет професій).

Так, шестеро учнів бачать себе у ролі працівника охорони здоров’я, четверо – у ролі менеджерів різних ланок, є також представники професії журналіста, вчителя!!!, бухгалтера. І найоригінальніший вибір зробив Тарас, який і представлятиме обрану спеціальність, якщо це так можна назвати, – приватний підприємець.

Готуючись до заняття, наші учасники мали ряд завдань-досліджень. Одним з них було дослідження ринку професій у Луцьку. Які спеціальності є найбільш потрібні працедавцям, а до яких інтерес зовсім маленький? Відповіді на ці питання нам спробують дати дослідники газет та журналів, інтернет-видань. (СЛАЙД найпопулярніші професії)

Так виглядає ринок праці сьогодні. Яким він буде – залежить також і від нас самих.

І зараз переходимо до представлення окремих професії. Кожен демонструє свою професію, її історію, вимоги, власне бачення себе в цій ролі. А потім ми усі разом по кожній проведемо міні-дискусію.

У першій частині програми будуть представлені:

Стоматолог (лікар)

  •                   Дорого – значить якісно. Ти згідна з цим правилом? Чому?
  •                   Від чого ще залежить успіх лікаря?
  •                   Лікування лише за гроші. Ваші дії у ситуації, коли час, витрачений на пошук ліків, коштуватиме людині життю?

Юрист

  •                   Як тобі здається, чи не надмірна кількість юристів уже є в Україні?
  •                   Якими треба володіти вміннями, навичками, щоб знайти собі місце?
  •                   Яке твоє ставлення до хабарів у системі правосуддя?
  •                   Твої кроки на посаді головного юриста міста (району, області)?
  •                   Ти – молодий юрист, щойно завершив навчання, сповнений сил та енергії. до тебе приходить просити допомоги людина, яка не зможе оплатити твої послуги. Твої дії?

Журналіст

  •                   Що, на твою думку, включає таке поняття, як журналістська етика?
  •                   Свобода слова і приватне життя. Як знайти золоту середину?
  •                   Об’єктивний журналіст – знахідка для незалежного видання і проблемне місце для замовного. А твоя думка?

 

Рекламна пауза, де ми дізнаємось про найнезвичайніші професії, які існують на ринку праці.

Додам від себе, що нещодавно у газеті був представлений рейтинг: ким я хочу бути. Так от, на першому місці – президент України, далі йдуть співробітник СБУ, працівник міністерства тощо.

Продовжимо знайомство з професіями. До слова запрошуємо Лиса Тараса, який спробує переконати нас у тому, що за приватними підприємцями – майбутнє.

Приватний підприємець

  •                   Хто ж може стати ПП?
  •                   А чи потрібна освіта, коли, за твоїми словами, її нема в переліку необхідних умов?
  •                   Стартовий капітал: де взяти?

І на завершення запрошуємо до слова Карину, мрією якої є робота у сфері надання туристичних послуг.

Менеджер з туризму

  •                   Якою має бути людина, щоб клієнти хотіли поїхати саме з нею в подорож?
  •                   Луцьк – обласний центр. На кожному стовпі, особливо зараз, можна побачити масу оголошень типу: Карпати 3 дні…, Новий рік у Карпатах.., Брест… Організатору поїздки знижки… і т.п. Як вижити на такому насиченому ринку?
  •                   Ми їздили до Львова і в Карпати. Скористалися різними фірмами. Чому? Чим привабили представники другої фірми?

 

Дякую. І ще невелика порція інформації про людей, які, здобувши один фах, змогли реалізувати себе в іншій галузі. (СЛАЙД)

Для роботи у будь-якій галузі необхідно мати певні риси характеру. Спробуємо визначити рівень вираженості своєї нервової системи, аби це в майбутньому допомогло вам зробити або правильний вибір, або працювати над собою. (тести)

Тест «Вимірювання рівня вираженості сили нервової системи»

1. Чи здатний ти вчитися (займатися розумовою діяльністю) тривалий час без перерви (протягом декількох годин)?

2. Чи здатний ти до стійкої концентрації уваги?

3. Чи притаманна тобі стійкість перед невдачами?

4. Чи охоче виконуєш відповідальну роботу?

5. Чи здатний працювати в несприятливій обстановці?

6. Чи відмовляєшся ти від дій при виявленні перешкод?

7. Чи поводишся так само, як зазвичай, у присутності «начальства»? '

8. Чи проявляєш нервозність перед важливим завданням?

9. Чи охоче виконуєш дії, що вимагають великих зусиль?

10. Чи легко долаєш тимчасові коливання настрою?

 

Після оцінки всіх десяти категорій поведінки одержані результати підсумовуються. Інтерпретація результатів: 50 балів – сильна нервова система 10 балів – слабка нервова система 30 балів – середня вираженість сили-слабкості.

Проміжні значення свідчать про наближення вираженості сили нервової системи до того чи іншого полюса.

 

Гумористична хвилина – відгадай професію (СЛАЙД)

ІІІ Підсумок заняття

І на завершення, закінчимо сьогоднішню програму такими цитатами. (СЛАЙД)

  •            У будь-якому випадку, не варто ставитись до вибору професії, як до чогось незмінного, такого, що раз і назавжди визначить вашу долю. Перед вами довге життя, у якому завжди знайдеться місце і для підвищення кваліфікації, і для освоєння суміжних спеціальностей, і навіть для радикальної зміни виду діяльності.
  •            «Почніть займатися тим, що вам подобається, і вам не треба буде працювати жодного дня». 

Конфуцій

  •            Новим смислом життєдіяльності українських громадян має стати побудова суспільства сродної праці. Фундаментальним каменем такого суспільства є вільна людина, яка працює, розвивається і реалізовує себе у тому, що їй найбільше відповідає.

 

Бажаю вам успіхів у виборі професії. Працюйте над собою – і все у вас вдасться.


Додаток 4

Ось така історія нашого народу...

Ми – народ, який вийшов із неволі,

Клянемося в благословенну мить

Усі свої тисячолітні болі

У славу України перелить.

 

Беру до рук прабатьківський «Кобзар»,

Зачитаний, затертий вже з роками,

гортаю...

і пошепки святі вірші такі знайомі всім,

хто любить рідний край, з тривогою і болем у душі

читаю...

 

Беру до рук історію землі, що зветься Україною давно вже...

В ній – дати-багряниці, аж кричать,

Страшні картини, славою повиті.

Тут сильна княжна Русь, і Ольга, й Святослав,

Дніпро ревучий славить Україну,

Хреститель Володимир і Мудрий Ярослав –

Для них країна вища за перлини.

 

Розпалось все, пропала єдність враз,

Бо правда є жорстока й невблаганна.

Вже хан Батий ордою йде на нас,

Поля плюндрує і людей вбиває.

Жінки красиві – вольності зигзиці:

І Роксолана, і Марусенька Чурай.

Вони також частинка України,

любили й боронили рідний край.

 

Тут кров’ю козаки степи скормили,

Тут вольності і слави дух живий,

І хоч вовчиця їхнім катом стала,

Козацька велич досі не пропала,

Вона нуртує в крові вояків.

 

Гортаю далі, сторінка повна болю:

У полі чорному під гаєм

Хрести стрільців похилені волають:

«Дай, Боже, Україні сили, дай, Боже,

Україні перемог».

 

У той момент здалося, що крига вже не скресне,

Ревучий більш не розгойдає хвиль,

що ми, мабуть, усі вже стали мертві,

Ярма московського не здихатись повік.

 

Та дня серпневого задзвонили всі дзвони

І рознесли по світу тую вість:

Укра́їна встає, піднялися народи

На увесь ще не збагнений ріст.

 

Незвідані ніким путі Господні,

Знову ілюзіям прийшов кінець,

Кричать: «Ганьба!», гукають: «Слава!»

Биття схвильованих сердець.

 

Стоїть Майдан, і з кров’ю перемішана сльоза,

А разом з ним ридає Україна,

Бо, хто сюди прийшов, – він вже герой,

Великий син він неньки-батьківщини.

 

Свобода – як тонкая нить,

Натягнута укотре вже порветься,

За неї хлопці йшли на смерть

В відкритих трунах зоряного неба.

 

За неї вкотре знову фронт,

І жах, і кров від доброго сусіда,

Гарматний рев і зливи куль,

Що голови вкривають павутинно.

 

Вони стоять, обвітрені й змужнілі,

Зігріті правдою і вірою святою,

За мить до кулі, за мить до смерті,

Бо вони дужі, бо вони – уперті.

 

Не здолати їх навіть поодинці,

Славних нащадків наших козаків.

Воля, честь і доблесть українців

Світ дивує, нищить ворогів.

 

Ми народ, який вийшов із неволі,

Ми народ, який уміє любить

Рідну Україну, Бога, волю,

І за це готовий життя положить.

 

Живи, Україно, бо Всесвіт за тебе,

І Бог допоможе, підставить плече.

З тобою радіти, з тобою нам жити,

Без тебе ніхто ми, ти в серці в нас є.


Додаток 5

Наприклад, під час вивчення теми «Складне речення» у 9 класі учням можна запропонувати завдання.

Шевченківський диктант-вікторина  “Уроки словесності”.

З яких творів ці рядки? Розставте розділові знаки, схарактеризуйте речення, накресліть схеми.

1. Ох (як) би те сталось щоб ви (не) вертались (що) б там і здихали де ви проросли.

2. Давно те минуло як тими шляхами де йшли гайдамаки малими ногами ходив я та плакав та людей шукав що (б) добру навчили.

3. І все заснуло і (не) знаю чи я живу чи доживаю чи так по світу волочусь бо вже (не) плачу (не) сміюсь.

4. Розкажи як за горою сонечко сідає як у Дніпра веселочка воду позичає.

5. Подивись тепер на матір на свою Вкраїну що колишучи співала про свою недолю що співаючи ридала виглядала волю.

Відповіді: 1. «І мертвим, і живим…». 2. «Гайдамаки». 3. «Минають дні, минають ночі». 4. «Зоре моя вечірняя». 5. «Розрита могила».   

Диктант-попурі із завданням

З яких пісень ці рядки? Поставте іменники в кличному відмінку. Яке синтаксичне правило треба пригадати?

1. Ой! Не шуми, (луг), зелений (байрак), не плач, н журися, молодий (козак). («Ой не шуми, луже…»).

2. (Чумак), чому зажурився, чи воли пристали, чи з дороги збився?

3. Пливе човен, води повен, та й накритий листом. Не хвалися, (дівчинонька) червоним намистом. («Пливе човен»).

4. Ой зійди, зійди, ти (зіронька вечірняя), ой вийди, вийди, (дівчинонька моя вірная). («Ой зійди, зіронько вечірняя»).

Диктант-диспут

Двоє учнів засперечалися. Один з них стверджував, що у реченні Я знаю, що ви знаєте: що – займенник, другий доводив – сполучник. Розсудіть школярів.

Наприклад, у 5 класі вивчають тему «Фонетика. Орфографія. Орфоепія». Вчитель може використати таке завдання:

1. Синонім до слова аплодисменти (оплески).

2. Глава Держави в Україні (Президент).

3. Шкільний предмет, що вивчає дії над числами (математика).

4. 1-а особа однини від дієслова звеселити (звеселю).

5. Керівник хору чи оркестру (диригент).

6. Яскраво світити, сіяти (блистіти).

7. Антонім до слова вчора (сьогодні).

8. Жартівливий короткий твір з несподіваним закінченням (анекдот).

9. Розігрування речових або грошових виграшів по білетах (лотерея).

Ключ: підкреслити другу літеру в кожному слові. Має вийти слово «правильно».

Об’єднавши два слова з кросвордного диктанту, запишіть придумане вами складне речення.

Під час вивчення теми «Лексикологія» можна використовувати так звані рекламні паузи.

Наприклад, уявіть себе працівником редакції газети, який відповідає за сторінку реклами. «Прорекламуйте» такі товари: відеомагнітофон, ксерокс, сканер.

Дайте усну лексичну характеристику цим словам.

Наприклад, під час вивчення теми «Іменник» учням 6 класу можна запропонувати таку фізкультхвилинку.

Якщо у реченнях є граматична помилка, затупотіть ногами, якщо ні – зааплодуйте.

  1.               Не страшна зима: в мене

новий теплий є кашне.

  1.               Заговорить до ладу

Це розумне какаду.

  1.               Нам сподобавсь над усе

Цей кмітливий шимпанзе.

  1.               На столі лежить досьє

На старенького мусьє.

  1.               Хуанхе широке, знаєм,

Протікає у Китаї.

Під час вивчення теми «Односкладні речення. Неповні речення» можна запропонувати учням написати творчу роботу із таким завданням.

Уявіть, що ви пасажир поїзда. За вікном «пробігають» різноманітні краєвиди. Відтворіть їх з допомогою слів. Які речення ви використали? Дайте їм характеристику.


Додаток 6

Тема: «Тарас Шевченко – славетний син України»

Мета: познайомити учнів із основними віхами життєвого шляху Т.Г.Шевченка, дослідити, як вшановується пам’ять Кобзаря в Україні, за її межами, у рідному нам місті. Прищеплювати прагнення до нових знань, цікавість, прагнення до всебічного розвитку. Виховувати ціннісне ставлення до людини, мистецтва, поезії, шевченкового слова.

Обладнання: репродукції картин, малюнки, видання творів, мультимедійні презентації.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний етап

Слово вчителя

Траса Шевченко… Ніби просто слова, комбінація букв… А скільки сили духу, величі, життєвої мудрості ховається за ними. Зовсім недавно увесь світ святкував 200-у річницю з дня його народження. Здавалося, ну що вже можна сказати? А сказати є що. І саме це і спробують зробити учні 6-А класу, які працювали над проектом «Тарас Шевченко – славетний син України».

ІІ. Основна частниа

Учень 1

Іван Франко про Т.Г. Шевченка сказав так:

Він був сином мужика – і став володарем у царстві Духа.

Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Учень 2

Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей – в ненависть.

Учень 1

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонах людських сердець знову і знову збуджуватимуть його твори.

ФІЛЬМ ВЕЛИКІ УКРАЇНЦІ (фрагмент)

Саме так – відкрити Шевченка. Це справа кожного з нас – усвідомити, пережити, зрозуміти. Яка ж доля випала цій талановитій людині? До слова запрошуємо Малімон Єлизавету. Ця група учнів спробуй акцентувати вашу увагу на основних подіях життєвого та творчого шляху поета. Також учні з групи Зінчука Дмитра складуть дерево життя і творчості Шевченка.

Презентація учениці

Учень 2

Живи, поете, в бронзі і в граніті,

Живи, поете, в пам’яті людській,

Живи в піснях, живи у «Заповіті»,

І в слові праведнім, і славі віковій.

Вчитель

Українці всього світу дійсно шанують пам’ять про Великого Кобзаря. Про найбільш відомі пам’ятники розповість нам Бутеєць Надія.

Презентація учня

Учень читає вірш

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

 

 

Що уявляєте, коли почули ці рядки? Добре, проте не лише словом умів малювати поет. Не менш успішним, а навіть талановитішим він є як художник. Сам Шевченко писав: «О, моя доле гонориста, чому віддатись - слову, барвам?» Більше інформації про Шевченка-художника представить вам Вознюк Кирило. У нагоді вам стануть терміни, які прозвучать:

Презентація учня 1

Презентація учня 2

Наші учні теж спробували проілюструвати твори відомого поета. Подивіться, що з цього вийшло.

Ми багато говорили про Шевченка. А  чи можна екранізувати його твори або й життя самого митця? Можна. І це доведе дослідження Чебелюка Назара, який підготував огляд найбільш відомих екранізацій і фільмів про життя Кобзаря.

Презентація учня

Вчитель

Ось і перегорнули ми останню сторінку сьогоднішньої історії про життя геніальної людини. І, здається, знаємо про неї все. У рамках проекту учні 6-А провели невелике дослідження серед учнів школи. Результати такі:

ДІАГРАМА

Вчитель

Наш сучасник, І.Дзюба писав: «Уже для багатьох українців – і не тільки українців – Шевченко значить так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний.

Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з її буттям продовжується його буття, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте і розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення…

Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повніше осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX століття. Шевченко сам приходить у наш день…»

ФІЛЬМ ВЕЛИКІ УКРАЇНЦІ (фрагмент)


Рецензія

на методичний посібник

«Інноваційні технології – шлях до формування творчих здібностей та пізнавальної активності учнів на уроках української мови та літератури»

Стрилюка Олександра Миколайовича, вчителя української мови та літератури КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 Луцької міської ради»

Навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів школи, органічно доповнювати навчальний процес. Виконанню цих завдань і присвячена дана розробка. Робота  є досить цікавою як з точки зору методики, так і практики, адже вчитель не лише теоретично розглядає можливості використання інноваційних форм роботи у шкільній практиці, а й вдало демонструє це на прикладах.

Мету своєї роботи педагог вбачає в тому, щоб шляхом дослідження інтелектуальних та творчих особистісних якостей школярів домогтися диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей, стимулювати розвиток здібностей кожної особистості. Для цього використовує ряд нестандартних форм роботи.

Особливу увагу учитель акцентує на використанні інформаційних та проектних технологій. Доповненням до методичних рекомендацій щодо використання ІКТ є ряд програм та інформаційних комплексів, які дають можливість урізноманітнити урок, зробити його біль наочним та цікавим як для учня, так і для педагога.

Рецензент –

заступник директора з навчально-виховної

роботи КЗ «Луцька загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів №13 Луцької міської ради»                                           Н.Л.Саціна


Рецензія

на методичний посібник

«Інноваційні технології – шлях до формування творчих здібностей та пізнавальної активності учнів на уроках української мови та літератури»

Стрилюка Олександра Миколайовича, вчителя української мови та літератури КЗ «Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 Луцької міської ради»

 

Для свого дослідження Олександр Стрилюк вибрав цікаву й актуальну тему. Матеріал є своєрідним підсумком роботи вчителя над проблемою розширення меж сучасного уроку шляхом використання інноваційних, нестандартних форм роботи.

Актуальність рецензованої праці зумовлена постійно зростаючою роллю інновацій у житті не лише школи, а й суспільства в цілому.

Дослідження О.Стрилюка засвідчує його глибокі знання в галузі методики викладання української мови, уміння аналізувати зібраний матеріал, здійснювати системні спостереження й узагальнення. Позитивної оцінки заслуговує презентація власних розробок уроків та позакласних заходів, захистів проектів.

Висновки дослідження є аргументованими і переконливими. Учитель вказує на найбільш продуктивні моделі занять. Також акцентує свою увагу на такому важливому етапі розвитку школяра як науково-дослідницька діяльність. Завдяки такому підходу вже зі шкільної парти може формуватися майбутній науковець.

 

Рецензент –

кандидат філологічних наук,

заступник директора з навчально-

виховної роботи колегіуму-інтернату      Л.П.Білінська

«Знамення» (с. Зарваниця Теребовлянського

району Тернопільської області)

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Глотова Татьяна Василівна
    Робота дуже цікава, зібраний цінний матеріал. Корисна як для вчителів, так і для керівників шкільних методичних підрозділів (кер. ШМК, МО, творчих груп). Велика подяка автору за таку працю.
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
20 грудня 2018
Переглядів
3019
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку