МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА «Кольорове освітлення та його виразні можливості»

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

«Кольорове освітлення та його виразні можливості»

 

 

 

Підготувала: Гноєва Світлана Олегівна,

 

керівник Народного художнього колективу

студії образотворчого мистецтва «Соняшник»

Комунального позашкільного навчального закладу

«Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кропивницький 2017 р.

 

Кольорове освітлення та його виразні можливості. Методична розробка / С. О. Гноєва. – Кропивницький, 2017. – 16 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ.................................................4

І. Вплив освітлення на загальний колір предмета та середовища........5

ІІ. Особливості кольорового освітлення.........................7

2.1 Природне освітлення. Теплохолодність у живопису..........7

2.2 Штучне освітлення. Контрастні кольори..................10

Висновки..............................................15

Література..............................................16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Методична розробка була виконана з урахуванням багаторічної роботи в дитячій студії образотворчого мистецтва, практичного досвіду, всебічного аналізу теми.

Метою роботи є систематизація, узагальнення та простеження зв’язків між різними завданнями програми в студії образотворчого мистецтва з тематики «освітлення».

Приділена увага використанню керівником гуртка різноманітних сучасних методичних прийомів викладання, залучення новітніх технологій, ознайомлення дітей з різноманітними засобами виконання робіт для досягнення максимального результату, залучення дітей до спостереження оточуючого середовища, вміння використовувати творчий потенціал через пізнавальну та творчу діяльність.

Теми завдань, які розглянуті в методичній розробці, спрямовані на розвиток вмінь та навичок дитини отриманих на предметі живопису, закріплення раніше вивченого матеріалу, вміння аналізувати живописні твори. Закріпити та продовжити навчання з кольорознавства, навчити учнів використовувати композиційні та технічні засоби малювання.

В даній роботі досліджуються засоби, які формують у гуртківців необхідність вивчення законів побудови зображення за допомогою кольору освітлення. 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вплив освітлення на загальний колір предмета та середовища

 

Сприйняття світла та тіні є основою в побудові цілісного образу предмета та середовища. Кожен об'єкт має свій власний колір (предметний колір, загальний колір) – це точний незмінний колір, але він практично ніколи не сприймається оком в точності таким, яким він є. Він повністю залежить від світла та оточення.

Чудова особливість живопису полягає в тому, що доповнюючи малюнок кольором, збагачується форма предмету, посилюється емоційне враження. Живопис, також як і малюнок, базується на певній закономірності побудови форми. Навчання живопису – це вивчення способів, прийомів та засобів побудови живописної форми кольором. Головна мета навчання – навчитися правильно бачити і передавати колір форми предмета на площині, в зв'язку з навколишнім середовищем.

Спостерігаючи за натурою художник зауважує мінливість кольору, відтінків, рефлексів (відображення), відблисків, тіней, вплив контрасту тощо.

Леонардо да Вінчі, геніальний спостерігач природи і геніальний художник, писав: «Ми можемо сказати, що майже ніколи поверхня освітлених тіл не буває справжнього кольору цих тіл ... Якщо взяти білу смужку, помістити її в темному місці та направити на неї світло з трьох щілин, тобто від сонця, від вогню і від повітря, така смужка виявиться трибарвною ». «Ніяке тіло ніколи повністю не виявить свій природний колір. По-перше, це залежить від середовища, яке знаходиться між предметом і оком; по-друге, коли предмети, які висвітлюють назване тіло (тобто звернені до нього своєю поверхнею), мають в собі колір». У цьому виразі відомий художник висловив ефект колірної перспективи і рефлексу, кольорної якості самого світла.

Якщо кожен предмет і кожну площину зобразити відповідно до їх реального природного кольору, то можна домогтися цілком реалістично конкретного зображення. Але така композиція буде складатися з безліч окремих частин, які неохоче будуть прагнути до об'єднання. Якщо ж колір предметів виступає як локальний колір живописної композиції в цілому, і об'єкт знаходить тут свій власний колір як червоне в загальному червоному, або жовте в загальному жовтому, то предмети втрачають свою ізольованість. Вони розчиняються у своїй власній атмосфері, яка стає мальовничою атмосферою картини. Таку об’єднуючу роль може виконати освітлення оточуючого середовища.

Вивчаючи зміни власного кольору предметів при безперервній зміні кольору сонячного світла і кольору відображень, імпресіоністи прийшли до висновку, що локальність кольору розчиняються в загальній колірній атмосфері.

Таким чином, всі вище зазначені особливості кольорового освітлення звільняють форму і колір предмета від жорсткого обмеження, перетворюючи звичайне в поліфонію кольору, збагачуючи живопис.

 

Микола Миколайович Ге

ІІ. Особливості кольорового освітлення.

 

2.1 Природне освітлення. Теплохолодність у живопису.

 

В залежності від освітлення колір предмета та середовища змінюються. Як світло, так і тінь можуть бути як теплих так і холодних кольорів. Спостерігаючи за теплим сонячним світлом, було відмічено , що тіні стають холодних відтінків, і навпаки, в похмурий день холодний відтінок світла протилежний теплим тіням. «Температурна» якість кольору світла в мальовничому творі часто виступає в дуже складній формі і служить одним з основних ознак краси і змістовності живопису. Практика світового образотворчого мистецтва дає багато прикладів цього.

 Імпресіоністи спостерігаючи за природою відкрили, що холодний синій колір неба і повітря постійно контрастує з теплими відтінками сонячного світла. Коли Клод Моне перейшов до пейзажного живопису, він перестав писати свої картини в майстерні і присвятив себе пленеру. Моне інтенсивно почав вивчати залежність стану ландшафту від мінливих колірних відносин в різні пори року, в інший час доби та в різну погоду. Він зауважив, що локальні кольори предметів змінюються в залежності від їх освітленості або заглибленості в тінь, і від рефлектуючих з усіх боків колірних променів набувають плямистості, яка заснована перш за все на нюансах теплих і холодних кольорів( теплохолодності), ніж просто світлих і темних ахроматичних кольорів. У пейзажах Моне нарешті було подолано традиційне для живопису використання тільки контрасту світлого і темного, його місце відтепер зайняв контраст теплого і холодного.

До природного освітлення також можна віднести освітлення вогнем та свічкою, місячне світло або світло від розжареного металу. Але вплив світла буде інакшим, значення має як інтенсивність світла так і наскільки освітлене середовище.

 

 

  

 

Живопис Клода Моне.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Куциняк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Айвазовський

 

 

 

 

2.2 Штучне освітлення. Контрастні кольори.

 

Йоханнес Іттен у 1944 році в Цюріху з нагоди виставки в Музеї декоративного мистецтва, присвяченій феномену кольору, прочитав доповідь про кольорові тіні. Він продемонстрував, що білий предмет, освітлений при денному світлі червоним світлом, дає зелену тінь. Зеленим світлом – відкинута тінь мала червоний колір, жовте світло давало фіолетову тінь, а фіолетове світло – жовту тінь. Кожне кольорове світло при денному світлі відкидає тінь додаткового до нього кольор. Іттен попросив керівника класу фотографії Ганса Фінслера сфотографувати це явище. Кольорові фотографії показали, що кольорові тіні були дійсно реальні, і це не був результат симультанного контрасту. Спираючись на ці дослідження та провівши в класі з учнями аналогічні досліди, ми наочно побачимо особливості кольорового освітлення, що навчає спостережливості, збагачує живопис.

Представлені три пари додаткових кольорів і їх суміш, що дозволяє отримати сірий тон. Колірна градація смуг, утворених при змішуванні кожної пари додаткових кольорів, визначається поступовим збільшенням кількості кольору, який додається до основного. При цьому в центрі кожного з цих рядів виникає той нейтральний сірий, який свідчить, що дана пара кольорів є додатковою.

  

Натюрморт з червоним та синім освітленням

 

 

 

 

Різноманітне освітлення в роботах митців. Клод Моне.

  

 

Кольрове коло: контрастні кольори

 

 

Геометрична вправа на змішування контрастних кольорів поміж собою

 

 

 

Зразок натюрморта з різним освітленням

 

 

 

 

 

 

 

ВисновкИ

 

Вивчення колірних вражень дає учням ще багато можливостей для осягнення ними колірних таємниць природи та їх використання в мистецтві.

Жоден митець не відкрив стільки правил в мальовничий творчості, скільки Леонардо да Вінчі у своєму «Трактаті про живопис». Але він говорив: «Якщо ти в своїй творчості хочеш керуватися тільки правилами, то ніколи нічого не досягнеш і в твоїх творах пануватиме плутанина», допускаючи тим самим, що людина повинна йти далі науки і не відмовляти собі в бажанні слідувати власній інтуїції. Дана робота допоможе розвинути в учнях естетичне сприйняття дійсності, вміння бачити прекрасне у природі та мистецтві, приєднатися до творчості геніальних дослідників мистецтва.

 

 

 

Література

1. Иоханнес Иттен. Искусство цвета / Иттен Иоханнес. – М.: Издатель Д. Аронов, 2004. – 222 с.:ил

2. Печенюк Т. Кольорознавство: [підручник для студентів ВНЗ] / Т. Печенюк. – К.: Грані-Т, 2009. – 192 с.