Методична розробка на тему " Хвороби бджіл"
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ВФПО
ВСП «НЕМІШАЇВСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ НУБІП УКРАЇНИ»
Епізоотологія з мікробіологією
Методична розробка на тему: «Хвороби бджіл»
з навчальної дисципліни для студентів спеціальності 211 «Ветеринарна медицина»
Американській гнилець
Європейський гнилець
Мішечкуватий розплід
Гафніоз
Септицемія
Колібактеріоз бджіл
Сальмонельоз бджіл
Аспергільоз бджіл
Аскосфероз бджіл
Меланоз бджіл
КОНКУРС «Педагогічний оскар -2025»
Номінація «Інноваційний досвід роботи викладача»
Вид роботи: Методична розробка «Хвороби бджіл»
ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ (21 Ветеринарія)
Спеціальність 211 «Ветеринарна медицина»
Немішаєве - 2024
Автори: Слободчик Валентина Семенівна, викладач дисципліни «Епізоотологія з мікробіологією»; старший викладач, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії».
Пташник Ганна Олексіївна, викладач навчальної дисципліни «Епізоотологія з мікробіологією», кваліфікаційна категорія «спеціаліст першої категорії».
Рецензент: Шинкарук Михайло Степанович, викладач спеціальних дисциплін, викладач-методист, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії».
Анотація: Методична розробка розрахована на студентів четвертого курсу напрямку підготовки 211 «Ветеринарна медицина», містить достатню кількість теоретичного матеріалу, високий інформативний рівень. Включає основні поняття, визначення хвороби, поширення, характеристика збудника хвороби, епізоотологію хвороби, патогенез, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни, діагноз, лікування та профілактику захворювання.
Рекомендовано цикловою комісією ветеринарних дисциплін.
Протокол № __________ від «___» _________2024 року
Автори: Валентина Слободчик, викладач спеціальних дисциплін, Відокремлений структурний підрозділ «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України»
Ганна Пташник, викладач спеціальних дисциплін, Відокремлений структурний підрозділ «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України»
Епізоотологія з мікробіолгією Методична розробка на тему «Хвороби бджіл» для студентів спеціальності 211 «Ветеринарна медицина»
Опис конкурсної роботи
Методична розробка на тему «Хвороби бджіл» дає можливість використання її на заняттях з дисципліни «Епізоотологія з мікробіологією» під час опанування нового матеріалу, повторення, закріплення, підготовки до контрольної та самостійної роботи. Спрощує роботу викладача перевірити знання студентам, використовуючі QR- код, що містить 30 тестових запитань та 30 варіантів виробничих ситуацій по хворобам бджіл. Має на меті допомогти студентам краще засвоїти ілюстрований матеріал, компактно і чітко конспектувати і вивчити дану навчальну інформацію. Методичну розробку зручно відшукати за Googl посиланням чи QR-кодом.
Методична розробка на тему «Хвороби бджіл»
План
ВСТУП 6
Європейський гнилець 9
Хронічний вірусний параліч 18
Виробничі ситуації на тему: « Хвороби бджіл» 35
Тестові завдання на тему «Хвороби бджіл» 39
Висновок 43
Список використаних інтернет-ресурсів 44
ВСТУП
Успішна бджільницька практика як обов’язковий робочий аспект передбачає вміння боротися з різними специфічними захворюваннями. Починаючи розводити бджіл, покладатися, що хвороби обійдуть стороною, а в разі чого, проблема буде вивчатися і вирішуватися по ходу справи, ой як неправильно.
Якщо порівнювати ситуацію з бджолиними хворобами півстоліття тому і зараз, то так, їх поширеність істотно зменшилася. З’явилися нові високоефективні препарати для профілактики і лікування, покращилася оснащеність пасік, почали застосовувати сучасний інноваційний інвентар, та й кваліфікація бджолярів виросла в рази, й інші важливі чинники зіграли на руку.
А головне, що інформація, як і що потрібно робити, набула неабиякого поширення, і якщо не знехтувати, а докласти необхідних зусиль, то і на результат можна розраховувати найпозитивніший.
Але, як би там не було, повної страховки, що бджоли не захворіють, бути не може.
Напевно, жоден пасічник не може похвалитися абсолютною відсутністю проблем зі здоров’ям цих комах за весь період бджільництва. Хоча б з однією, а то і з декількома хворобами, все ж, хочеш не хочеш, а боротися доводиться.
І найкраще бути готовими до цього завчасно. Якщо бджоляр буде обізнаний і належним чином підготовлений, він зможе своєчасно помітити проблему і, не панікуючи, кваліфіковано, зі знанням справи, швидко та з мінімальною шкодою її вирішити. Важливо розуміти, що коли хворіють бджоли, існують величезні ризики для бджільництва, загалом.
Американській гнилець
Американський гнилець (гнилець печатного розплоду, злоякісний гнилець) — інфекційна хвороба личинок бджіл, що проявляється в основному влітку, рідше —- навесні.
Зустрічається в усіх країнах світу, де розвинене бджільництво. Хвора бджолина сім'я збирає меду на 20-80 % менше здорової. Без надання своєчасної допомоги протягом 2-3 років вона слабшає й гине.
Збудник — споротвірна бацила. Стійка до фізичних і хімічних впливів, особливо якщо знаходиться в кірковому матеріалі або воску. У висохлих скоринках бацила зберігає свою життєдіяльність кілька років, у меді — більше року, при зберіганні меду на сонячному світлі — 4-6 тижнів. У воді при температурі 90 °С вона гине через 3 год, а при 95 °С — через годину, при 100 °С — через 13 хв. При кип'ятінні трупів личинок у воді протягом 1 хв гине 80 % спор, протягом 5 хв — 99 %, а протягом 14 хв гинуть усі. У нерозведеному киплячому меді (105-107 °С) спори гинуть через 40 хв, а в розведеному в рівній кількості води — через 20 хв.
Спори зберігають життєздатність у сухому ґрунті до 228 днів, у вогкому — до 19 місяців. У стільниках вони життєздатні протягом 35 років, вощині — 20 років, медогонці — 5 років, меді й перзі — 1 рік.
Рис.1. Збудник американського гнильця (спотвірна бацила)
Шляхи поширення хвороби. Первинним джерелом інфекції є трупи личинок. Збудник хвороби передається через
внутрішньовуликових бджіл, які виконують одночасно функції чистильниць чарунок, приймальниць свіжопринесеного меду, годувальниць личинок. Під час чищення чарунок від личинок, що загинули від А. г., бджоли-чистильниці інфікують свій ротовий апарат, а через нього — мед, яким харчуватимуться личинки.
Перебіг хвороби. Хвороба частіше з'являється в другій половині червня, а найбільшого поширення досягає в липні й серпні. Кліматичні й погодні умови на появу й розвиток хвороби не впливають. Оптимальні температурні умови для розвитку цієї інфекції — близько 37 °С. Підвищена температура в гнізді сприяє найшвидшому розвитку хвороби.
А. г. може протікати в прихованій формі, тобто безсимптомно, і в явній формі, коли хворобу можна виявити навіть при огляді бджолосім'ї. Інкубаційний період триває 3-7 днів. Швидкість інфікування личинок залежить від сили й працездатності бджолосім'ї, від кількості розплоду й від кількості внесених у вулик мікробів.
До інфекції сприйнятливі всі породи бджіл, але серед них зустрічаються окремі сім'ї, стійкіші до захворювання.
Крім того, кришечки чарунок з інфікованим розплодом на початку хвороби не відрізняються від кришечок чарунок зі здоровими личинками. Згодом хворобу легко розпізнати за кольором кришечок, що темніють, коли бджоли починають очищати чарунки, викидаючи загиблих личинок.
Якщо вчасно не надати допомогу інфікованій бджолиній сім'ї, вона загине, тому що, очищаючи вулик від збудника хвороби, бджоли не можуть повністю очистити чарунки від клейкої маси загиблих личинок, і мікроби зберігаються у вулику.
При сильному зараженні бджолосім'я може загинути в середині літа, при слабкому — наприкінці літа, або ж частково інфікована йде на зимівлю, під час якої гине.
У зараженій сім'ї практично відсутні молоді бджоли, тому що майже весь розплід гине. Розплоду гине більше, ніж народжується, тому робочих бджіл з кожним днем стає менше.
Слабко заражена сім'я, яка йде на зиму, наступного року буде джерелом зараження інших сімей.
Рис. 2 Порожні чарунки та чарунки з трупами личинок.
Симптоми хвороби. Американський гнилець уражає бджолиний розплід, рідше — трутневий і матковий. Зовнішні ознаки хвороби виявляються неозброєним оком під час огляду стільників із розплодом. При американському гнильцы спостерігається строкатість розплоду, тобто на тому самому стільнику зустрічаються безладно розташовані порожні чарунки або чарунки з яйцями й трупами личинок. Слід зазначити, що строкатість розплоду зустрічається й при інших хворобах.
Захворіла личинка втрачає свій перламутровий колір. Її шкірочка стає спочатку сіро-білою, потім ясно-коричневою й на останній стадії — темно-коричневою, легко рветься. Тіло личинки стає слабкопружним, потім перетворюється на клейку масу, що поступово осідає в денцях чарунок.
Профілактика. Проводять санітарно-лікувальні заходи, дезінфікують пасічний інвентар, підтримують чистоту на пасіці. Не згодовують бджолам мед від хворих сімей або невідомого походження, не використовують штучну вощину, отриману з гнильцевої сировини або з пасік, уражених хворобою. Уважно оглядають бджолині сім'ї під час їхнього придбання, а при надходженні до господарства їх протягом певного часу витримують окремо від пасіки й регулярно оглядають.
Для профілактики бджолиним сім'ям згодовують лікувальні підгодівлі в таких випадках:
— при виявленні розташованої поблизу неблагополучної пасіки із захворюванням бджіл на А. г.;
— при придбанні пакетних бджіл, роїв і стільників невідомого походження;
— при проведенні на пасіці оздоровчих заходів.
Готують лікувальні підгодівлі й дають їх бджолам двічі: навесні або на початку літа й за 2-4 тижні до головного медозбору.
Рис.3. Наслідки американського гнильця
Європейський гнилець
Європейський гнилець — інфекційна хвороба, поширена в усіх країнах з розвиненим бджільництвом, найчастіше зустрічається в північних і центральних областях.
Уражає відкритий розплід личинок у віці 3-4 днів, рідше — запечатаний розплід у віці 5-6 днів. Можуть також хворіти лялечки й молоді бджоли при хронічному перебігу хвороби. Найчастіше розплід гине після похолодань (травень — червень), при недостатньому утепленні гнізд і голодуванні бджіл.
Історична довідка. Вперше це захворювання бджіл описав П. І. Прокопович у 1827р. в Росії. В різні часи збудниками хвороби вважали Bacillus alvei (Чішайр і Чайн, 1885), Streptococcus appis (Бур-рі, 1906; Маассен, 1908)
Захворювання поширене в усіх країнах Європи з розвиненим бджільництвом, завдає значної економічної шкоди. Захворілі бджолині сім’ї дають товарного меду на 20 – 80 % менше, ніж здорові, кількість воскової сировини зменшується вдвічі, сімей бджіл (рої, відводки) зменшується в 3 – 7 разів, розплоду—на 34 – 45 %
Збудник Є. г. може знаходитися в тканинах і органах дорослих бджіл, не викликаючи їхньої загибелі.
Збудник хвороби — поліморфна бактерія. У висушеному вигляді при кімнатній температурі зберігається 17 місяців, у стільниках і меді — не менше року. На сонячному світлі у висушеному стані гине через 21-31 год, у воді — через 5-6 год, у меді — через 3-4 ч. 2%-вий розчин фенолу вбиває мікроби через 6 годин; 2% -вий водяний розчин хінозолу дезінфікує порожні очищені магазинні стільники протягом 10 хв.
Рис. 4 Збудник європейського гнильця
Шляхи поширення хвороби. Джерелом хвороби є тільки хворі сім'ї. Поширюється через бджіл-бактеріоносіїв, через блукаючих бджіл або через заражені стільники, при злодійстві бджіл, їхньому зльоті, придбанні хворих сімей тощо.
Усередині бджолосім'ї хвороба поширюється через робочих бджіл. При чищенні чарунок бджоли-чистильниці забруднюють ротовий апарат, а при годуванні личинок передають їм разом із кормом збудника захворювання, викликаючи цим зараження всього розплоду. Личинки піддаються захворюванню починаючи з третього дня життя. Частина личинок, що заразилася в старшому віці, після захворювання видужує.
Перебіг хвороби. Захворювання виникає навесні, під час похолодань, коли розплід у своєму розвитку досягає максимуму. Захворювання може тривати весь сезон, поки в сім'ї є відкритий розплід.
У період головного узятку спостерігається помітний спад хвороби, тому що в сім'ях зменшується засівши, чарунки звільняються від розплоду для нектару й для личинок, що залишилися в гнізді, створюються сприятливіші умови.
Після закінчення головного узятку хвороба знову посилюється та тримається доти, доки в гнізді є розплід. Розвиток хвороби припиняється, коли бджоли відправляються на зимівлю й матка припиняє яйцекладку.
Інкубаційний період хвороби коливається в межах 3—4 діб. Хвороба може протікати в прихованій і явній формах. Прихована форма хвороби може зустрічатися в літній період на неблагополучних пасіках, збудник хвороби може знаходитися в стільниках, меді, перзі. Він може проникати в організм дорослих личинок, робочих бджіл і маток. Але при прихованій формі ослаблення сімей не спостерігається. Дорослі личинки можуть перехворіти, але не гинуть. Першою ознакою хвороби є підвищена рухливість личинок, зміна їхнього природного положення в чарунках. Колір уражених гнильцем личинок стає жовтуватим або сірувато-білим, зникає їх природний перламутровий блиск. Жовтуватий відтінок є важливою ознакою Є. г. Загиблі личинки набувають темно-бурого й коричневого кольору.
Загиблі личинки можуть прийняти форму штопора. Для Є. г. характерне просвічування внутрішніх органів через кутикулу.
Рис.5. Наслідки європейського гнильця
Діагноз хвороби. Явна форма хвороби визначається при огляді сім'ї. Уражені личинки легко виявляються серед відкритого здорового розплоду. Строкатий розплід свідчить про наявність захворювання. При ураженні Є. г. загиблі личинки лежать на дні чарунки у вигляді кільця. При ураженні також печатного й відкритого розплоду поставити діагноз захворювання складніше, тому що тут можливий перебіг змішаної інфекції (ураження гнильцями й мішочницьким розплодом одночасно). У такому випадку проводять лабораторні дослідження.
Профілактика. Хвороба рідко уражає сильні сім'ї, забезпечені рясними кормами при добре організованих зимівлях. Під час весняної ревізії кожній сім'ї залишають не менше ніж 8-10 кг меду й запас перги для вигодовування розплоду.
При недостачі перги сім'ю підгодовують медоперговою або медобілковою сумішшю. Ці суміші готують у вигляді крутого тіста, замішаного з цукровою пудрою.
Для запобігання хворобі розташовують пасіки в добре захищених від вітру, сухих місцях, забезпечуючи бджолам добрий медозбір. У весняний період у гніздах підтримують оптимальну температуру двома способами: гніздо розширюють не відразу, а поступово; гніздові стільники утеплюють як зверху, так і з боків.
Необхідно залишати на пасіці здорові сім'ї, які не захворіли на Є. г. Слабкі, хворі сім'ї необхідно вибраковувати, проводити заміну маток із гнильцевих сімей матками зі здорових і продуктивних.
Якщо поруч є пасіка, неблагополучна щодо Є. г., на своїй пасіці необхідно провести профілактичне лікувальне підгодовування бджолосімей.
Заходи боротьби й лікування. При виявленні хвороби на пасіці насамперед виявляють хворі сім'ї, відбирають з їхніх гнізд зразки стільників і піддають лабораторному дослідженню. Самі гнізда скорочують й утеплюють. Слабкі сім'ї об'єднують і починають лікування. На неблагополучну пасіку накладають карантин до ліквідації хвороби.
Сім'ї, які не піддаються лікуванню, пересаджують у продезінфіковані вулики на стільники від здорових сімей або на цілі листи штучної вощини та згодовують їм лікувальний сироп. Пересадження сімей необхідно проводити в другій половині дня, щоб уникнути бджолиного злодійства. Проводять зміну маток, добре утеплюють гніздо, забезпечують сім'ї кормом і водою.
Розплід хворих сімей розміщають в одній або декількох спеціально залишених не перегнаних хворих сім'ях, знищивши їхніх маток. У їхніх гніздах забирають всі стільники, а замість них ставлять стільники з розплодом. На вулик ставлять другий корпус, у якому також розміщають стільники з розплодом. Бджолам щодня дають воду, а через 10-20 днів, коли вийдуть молоді бджоли, формують їх у нові сім'ї, згодовуючи їм лікувальний сироп.
Якщо хвора сім'я виявлена восени, її пересаджують у продезінфікований вулик з медяними стільниками від здорових сімей або ж ставлять стільники з цукровим сиропом (2 частини цукру й 1 частина води) по 16-20 кг на сім'ю.
Лікувальний сироп дають по 250 мл на вуличку бджіл, здоровим сім'ям також дають його з профілактичною метою. Лікувальний сироп готують з 1 частини цукру й 1 частини води. Цукор не повинен підгоряти. Сироп остуджують до 30 °С, додають у нього 1 г норсульфазолнатрію, по 1-2 г сульфантролу, сульциміду й тераміцину, 0,2 г саназину, 50 тис. ОД стрептоміцину. Можна одночасно застосовувати 300 тис. ОД пеніциліну й 200 тис. ОД стрептоміцину. Сироп дають двічі-тричі на день через кожні 7 днів.
Стільники, що звільнилися після пересадження сімей, перетоплюють на віск, а вільні від меду, перги й розплоду дезінфікують 4% -вим розчином формаліну або 4% -вим розчином хлораміну протягом 3 год або 2%-вим розчином хінозолу протягом 30 хв.
Вулики, стільники, рамки, вставні дошки, полотнинки, маткові клітинки, металевий бджільницький інвентар, годівниці, поїлки від хворих сімей дезінфікують 2% -вим розчином зольного лугу або 1 % -вим розчином білизняної соди. Халати дезінфікують кип'ятінням. Перед дезінфекцією вулика рамки очищають від воску й прополісу.
Рис.6. Личинки, що загинули від європейського гнильця:
1 — здорова; 2 і З — хворі личинки; 4,5,6— зміщені зі своїх місць загиблі личинки; 7,8,9 — висихання загиблих личинок; 10 і 11 — скоринки загиблих і висохнувших личинок
Мішечкуватий розплід
Мішечкуватий розплід (Sacculisato contagiosa larvae, сухий гнилець, безбактеріальний гнилець, пухирчастий гнилець, суха загибель черви, мішечкувата черва) - вірусна хвороба личинок медоносних бджіл, яка характеризується накопиченням усередині тіла водянисто-зернистої рідини, що робить їх зовні схожими на мішечки.
Збудник хвороби - РНК-геномний вірус сферичної форми, діаметром 30 нм. Положення вірусу мішечкуватого розплоду в сучасній номенклатурній систематиці до кінця не з'ясовано. Вірус культивується в первинних культурах клітин медоносної бджоли, а також курячих та мишачих фібробластів, зумовлює дегенерацію й зернистість інфікованих клітин, утворення цитоплазматичних тілець-включень. Збудник мішечкуватого розплоду стійкий до дії ефіру,хлороформу, 3 %-го розчину їдкого лугу, 0,3 - 1 %-го розчину риванолу й перманганату калію, а також до висушування. Залишається життєздатним у меду за кімнатної температури впродовж 30 діб, в умовах холодильника - 2 міс, у водянисто-зернистому вмісті личинки - понад 10 діб, на вкритій прополісом дерев'яній поверхні при 22 °С і відносній вологості 53 % - впродовж 10 - 15 діб, на металевій поверхні - 5 - 10 діб, на стільниках - 80 - 90 діб, у перзі при 13 °С і відносній вологості 80 % - 100 - 150 діб. У ліофілізованому стані не змінює своїх антигенних властивостей понад 4 роки. Вірус інактивується в клітинній суспензії при 59 °С через 10 хв, під впливом сонячного випромінювання - через 4 - 7 год, у меду та гліцерині при 70 - 73 °С - через 10 хв, у висушеному стані - через 3 тижні, при кип'ятінні - через 10 хв.
Епізоотологія хвороби. Мішечкуватий розплід уражає личинок робочих бджіл і трутнів будь-якого віку під час згодовування маточного молочка. Найчутливішими є 4 - 7-денні личинки, які гинуть у стадії передлялечки, рідше - лялечки. Дорослі бджоли хворіють безсимптомно. Захворювання виникає переважно в першій половині літа, частіше після похолодання, в ослаблених сім'ях, у разі нестачі корму або ураження вароозом. Джерелом збудника інфекції є дорослі бджоли, в організмі яких вірус може зберігатися впродовж усієї зими. Факторами передавання збудника можуть бути трупи інфікованих лялечок, в яких міститься така кількість віріонів, що може заразити до 3 тис. здорових личинок. У самій бджолиній сім'ї вірус поширюється бджолами-годувальницями, бджолами- чистильницями, трутнями, блукаючими бджолами, а також під час переставляння стільників з розплодом і медом від хворих сімей до здорових.
Передавання вірусу можливе також кліщами вароа, від яких був виділений вірус мішечкуватого розплоду. Поліпшення погоди і достатня кількість у природі нектару та пилку сприяють зни- женню захворюваності і навіть зникненню хвороби, однак восени або навесні наступного року хвороба знову з'являється на цих пасі- ках. Мішечкуватий розплід часто асоціюється з європейським чи американським гнильцем або парагнильцем, що значно утруднює встановлення діагнозу та організацію заходів боротьби.
Патогенез. Вірус мішечкуватого розплоду потрапляє разом з кормом, до якого бджоли-годувальниці добавляють мед і пергу, в кишки 1 - 3-денних личинок, а звідти - в покривні тканини. Репродукція вірусу в клітинах покривних тканин личинок супроводжується утворенням специфічних округлих тілець-включень чорного кольору. Разом з жировими клітинами тільця-включення надають зруйнованим тканинам зернистого вигляду. Уражені передлялечки набувають коричневого кольору, згодом настає затвердіння або склеротизація їхніх тканин.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 5 - 6 діб. Захворілі личинки втрачають перламутровий блиск, стають тьмяними, значно збільшуються в об'ємі і гинуть у 8 - 9- денному віці, після запечатування восковою кришечкою. Виявляється строкатість розплоду, серед якого розміщені здорові, хворі та загиблі личинки. Кришечки над загиблими личинками в багатьох комірках потемнілі, запалі, продірявлені. Бджоли часто відкривають їх повністю або частково, через що створюється враження про загибель відкритого розплоду.
У комірках знаходяться загиблі передлялечки, тіла яких витягнуті вздовж нижньої стінки. Мертва передлялечка наповнена водянисто-зернистим вмістом, має в'ялий вигляд, спочатку блідо-жовте забарвлення, а надалі буріє і при висиханні стає темно-коричневою.
Лабораторна діагностика. Передбачає дослідження патологічного матеріалу від загиблих личинок за допомогою реакції дифузної преципітації в агаровому гелі (РДП). У лабораторію надсилають зразки стільників (10 ? 15 см) з ураженим розплодом бджіл. З трупиків передлялечок готують 20 %-ву суспензію і досліджують за допомогою РДП зі специфічною сироваткою проти вірусу мішечкуватого розплоду за загальноприйнятою методикою.
Рекомендуються також дослідження суспензії із загиблих передлялечок за реакція- ми непрямої та прямої імунофлуоресценції.
Диференціальна діагностика. Передбачає виключення інших гнильцевих хвороб та застудженого розплоду. Відсутність тягучої гнильної маси і специфічного запаху, властивість сухих кірочок легко відокремлюватись від стінок у комірках стільників дає підставу для того, щоб відрізнити хворобу від американського та євро пе йсько г о гн и л ьц ю. При мішечкуватому розплоді результати бактеріологічних досліджень негативні.Для застудженого розплоду характерна одночасна загибель усіх личинок і лялечок суцільними ділянками на стільнику, тоді як при мішечкуватому розплоді стільники мають строкатий вигляд.
Лікування. Специфічних препаратів для лікування мішечкуватого розплоду бджіл не розроблено. З лікувальною й профілактичною метою рекомендується використання стимулятора загальної дії - ендоклюкіну, яким обприскують хворі бджолині сім'ї з розрахунку 40 - 50 мл препарату на вуличку, не менш як 6 разів з інтервалом 10 діб. Згодовування ендоклюкіну забезпечує також збільшення в гнізді розплоду на 30 %
Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти захворюванню на мішечкуватий розплід, потрібно розміщувати пасіки в сухих місцях, тримати на пасіці тільки сильні сім'ї, забезпечивши їх доброю годівлею, доглядом і утриманням. Особливу увагу слід приділяти заходам щодо запобігання занесенню збудника хвороби ззовні, систематичному очищенню та профілактичній дезінфекції пасічного інвентарю. На неблагополучній пасіці запроваджують карантинні обмеження.
Рис.7. Хвора лічинка на мішечкуватий розплід
Рис. 8. Зовнішній вигляд личинок (Пронімфа), які загинули від мішечкуватого розплоду: 1, 2 - стадії розвитку хвороби, 3 - підняту голову мертвої личинки видно крізь отвір, зроблений бджолами в кришечці, 4,5 - скоринки личинок, які загинули від мішечкуватого розплоду, 6 - личинка, голову якої відгризли бджоли. Характерно, що голова личинок у всіх стадіях розкладання залишається піднятою
Гафніоз
Гафніоз бджіл (Hafniosis, інфекційний пронос бджіл) - інфекційна хвороба дорослих бджіл-робітниць, що характеризується ураженням кишок, ослабленням та масовою загибеллю бджолиних сімей.
Збудник хвороби - Hafnia alvei - паличкоподібна із заокругленими кінцями грамнегативна рухлива бактерія розміром (1,0 - 2,0) (0,3 - 0,5) мкм. Спор і капсул не утворює. Добре культивується на звичайних живильних середовищах, утворюючи на МПА впродовж 24 год невеликі напівпрозорі колонії, які згодом зливаються, формують у центрі валикоподібні підвищення, стають клейкими. Ріст збудника в МПБ супроводжується сильним помутнінням і утворенням на поверхні сіруватої плівки. Желатину не розріджує, молоко не звурджує. Лабораторні тварини (кролі, миші, морські свинки) до Hafnia alvei не чутливі. Збудник досить стійкий у зовнішньому середовищі.
Епізоотологія хвороби. Гафніоз уражає насамперед бджіл-робітниць. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли. Факторами передавання збудника можуть стати трутні, блукаючі бджоли, бджоли-злодійки, а також забруднені зараженими фекаліями вулики та пасічний інвентар. Збудник інфекції може бути занесений бджолами із застояною водою з калюж після дощів та весняної повені. Поширенню хвороби в межах пасіки сприяє переставляння стільників від хворих сімей до здорових, використання загальної напувалки з нечистою водою та незнезараженого інвентарю для догляду за бджолами. Хвороба проникає в благополучні пасіки з блукаючими бджолами у разі купівлі бджіл і маток з неблагополучних пасік. Хвороба з'являється наприкінці зими або навесні, за несприятливих умов утримання бджіл у сирих зимівниках або в разі згодовування під час тривалої зимівлі неякісного меду, прокислого та рідкого корму.
Патогенез. Збудник хвороби з кормом та водою потрапляє в травний канал, швидко розмножується, утворюючи токсини, що зумовлюють загибель бджіл. У разі проникнення в гемолімфу розвивається септицемія
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 - 14 діб. Перебіг хвороби гострий або латентний. Наприкінці зими (лютий - березень) захворілі бджоли починають виявляти неспокій, шумлять, виповзають з вуликів, втрачають здатність літати. У них збільшується черевце, іноді настає параліч ніжок і крилець. Весняний обліт не дружний, бджолині сім'ї кволі. У захворілих бджіл розвивається пронос. Фекалії клейкі, сморідні, яскраво- жовтого або жовто-бурого кольору, спричинюють сильне забруднення стільників та рамок вулика.
Лабораторна діагностика. Включає виділення чистої культури збудника хвороби, її подальше бактеріологічне та серологічне типування. Для виділення чистої культури Hafnia alvei проводять посіви на агар Ендо з кишок, гемолімфи та грудних м'язів хворих бджіл. За можливості ставлять біопробу на здорових бджолах. У лабораторію в скляних банках, закритих 2 - 3 шарами марлі, надсилають від кожної захворілої сім'ї не менш ніж по 50 бджіл з ознаками хвороби.
Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення сальмонельозу бджіл, септицемії, отруєння пестицидами, нозематозу.
Лікування проводять у комплексі з усіма іншими оздоровчими заходами. Перед лікуванням гнізда хворих сімей скорочують, утеплюють, забруднені фекаліями рамки та стільники видаляють. Хворим бджолиним сім'ям згодовують лікувальний сироп з антибіотиками за схемою.
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання появі на пасіці гафніозу особливу увагу слід приділяти охороні благополучних пасік від занесення збудника хвороби ззовні та своєчасному виявленню захворілих бджіл. Нові бджолині сім'ї потрібно витримувати в профілактичному карантині. Треба також ужити заходів щодо усунення крадіжок меду в неблагополучних бджолиних сім'ях, не можна годувати бджіл медом від хворих сімей, користуватись штучною вощиною нез'ясованого походження. На зимовий період слід забезпечувати бджолині сім'ї доброякісним запечатаним медом або цукровим сиропом у достатній кількості, створювати в сім'ях ущільнене гніздо, ретельно утеплювати його зверху і з боків. У зимівниках потрібно підтримувати постійний приплив свіжого повітря (по 0,5 м3 на кожну сім'ю), не допускати підвищення температури та вологості. Бджіл слід забезпечувати чистою проточною водою. Пасіки треба розташовувати лише в сухих місцевостях з невисоким рівнем підгрунтових вод, подалі від тваринницьких ферм.
Рис. 9. Наслідки гафінозу
Хронічний вірусний параліч
Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взят- ку) — вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується озна- ками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням доро- слих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю.
Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933р., детальне вивчення хвороби було проведено Батлером (1943) і Бейлі (1963). Захворювання на хронічний вірусний параліч зустрічається повсюди. Завдає значної шкоди бджільництву в зв’язку з ослабленням та загибеллю бджолиних сімей, зниженням продуктивності пасік
Збудник хвороби. РНК-геномний Maratovirus paralisis. Віріони сферичної форми, діаметром 27 – 45 нм. Вірус добре культивується в первинних культурах клітин тканин медоносної бджоли, а також на хоріоналантоїсній оболонці 10 – 11-денних курячих ембріонів. Ци- топатогенна дія вірусу в культурі клітин супроводжується змен- шенням, рефрактильністю й округленням клітин з наступною деге- нерацією та відокремленням моношару від скла. В цитоплазмі ура- жених вірусом клітин спостерігається накопичення включень різ- них розмірів та форми, так званих тілець Моррісона.
Збудник хвороби досить стійкий у зовнішньому середовищі. У трупиках бджіл зберігається при мінус 70 °С більш як півроку, при мінус 15 °С — більше місяця, при плюс 4 °С — впродовж 3 – 4 діб. Інактивується при нагріванні до 60 °С через 30 – 60 хв, до 75 °С — через 10 хв. Під дією ультрафіолетового опромінення гине через 1 год, 0,2 %-го розчину формаліну при 35 °С — через 3 доби, 0,1 %-го розчину бетапропіолактону при 37 °С — через 2 год.
Епізоотологія хвороби. Хронічний вірусний параліч уражає як до- рослих, так і молодих бджіл. Реєструється найчастіше лише в окре- мих бджолиних сім’ях, іноді в усіх сім’ях пасіки. Можливі спалахи хвороби одночасно на кількох пасіках. Джерелом збудника хвороби є хворі бджоли та бджоли-вірусоносії. Зараження відбувається під час прямих кормових контактів через ротові органи та з контамінованою зараженою слиною пергою. На пасіці вірус поширюється зальотними бджолами й трутнями, а також пасічником під час переставляння стільників з кормами від захворілих сімей до здорових. Поширенню хвороби на сусідні пасіки, що розміщені на відстані льоту бджіл, сприяє крадіжка сильнішими бджолами меду в ослаблених хворобою сім’ях. Поява захворювання може бути спричинена купівлею бджіл, меду та воскової сировини, а також пакетів бджіл і маток з неблаго- получних щодо хронічного вірусного паралічу пасік. Захворювання виникає влітку, однак масова загибель частіше спостерігається в ослаблених хворобою сімей в осінньо-зимовий період.
Патогенез. Вірус уражає цитоплазму клітин нервової тканини, епітелій тонкої кишки в місці впадання мальпігієвих судин, манди- булярні й фарингальні залози, жирове тіло дорослих бджіл. Репро- дукуючись у чутливих клітинах, вірус утворює в їхній цитоплазмі скупчення часточок різного розміру й форми, а також цитоплазма- тичні включення завбільшки 1 – 8 мкм у вигляді базофільної грануляції з чорним пігментом. Ці включення, що дістали назву тілець Моррісона, є специфічним тестом під час гістологічної та імунофлу- оресцентної діагностики хронічного вірусного паралічу бджіл.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 4
– 10 діб. Перебіг хвороби гострий, що супроводжується масовою загибеллю дорослих бджіл, або хронічний. За хронічного перебі- гу загибель бджіл настає через 30 – 40 діб після зараження і перебуває на рівні їх природної смертності. Основною ознакою виникнення за- хворювання є поява бджіл, не здатних літати. Здорові бджоли вики- дають хворих із гнізда, і вони накопичуються на прилітній дощечці, а також беззахисно повзають на землі біля вулика. Захворілі бджоли тремтять, втрачають волоски на череві та грудях, стають чорними й блискучими, не реагують на зовнішні подразники. На 12 – 20-ту добу після зараження у них настає параліч ніжок і загибель у стані заду- біння. Від трупів бджіл тхне гнилою рибою. У разі ураження хроніч- ним вірусним паралічем більш як половина бджіл сім’ї стає нездатною забезпечувати себе кормом на зиму, сім’я швидко слабшає і без допо- моги людини гине. У сім’ях, що вижили, вірус зберігається до наступ- ного року, становлячи постійну загрозу для здорових гнізд.
Лабораторна діагностика. Передбачає гістологічні дослідження зрізів зі слизової оболонки тонкої кишки бджіл та застосування ме- тоду непрямої імунофлуоресценції з метою виявлення вірусних ті- лець-включень Моррісона, а також проведення РДП в агаровому гелі для встановлення вірусного антигену за допомогою специфічної сироватки. У разі виникнення труднощів у встановленні діагнозу проводять біопробу на здорових бджолах. У лабораторію для дослі- дження надсилають по 50 хворих або недавно загиблих бджіл, за- консервованих у 50 %-му розчині гліцерину.
Диференціальна діагностика. Передбачає виключення токсико- зу, а також різних інфекційних та інвазійних захворювань бджіл. Профілактика та заходи боротьби. Включають охорону пасік від занесення збудника інфекції ззовні та створення оптимальних умов утримання бджолиних гнізд, які слід оберігати від перегрівання та крадіжок меду. На пасіці потрібно регулярно проводити механічне очищення та дезінфекцію вуликів, підставок до них, рамок, перенос- них ящиків та іншого інвентарю. Для дезінфекції рекомендується використання розчину, до складу якого входить 10 % пероксиду вод- ню та 3 % мурашиної або оцтової кислоти, які наносять на знезара- жувані поверхні.
Рис. 10. Хвора бджола на хронічний вірусний параліч.
Септицемія
Септицемія бджіл (Septicemia apis) — гостра інфекційна хвороба дорослих бджіл, що характеризується ураженням гемолімфи, груд- них м’язів, специфічним розпадом трупиків на окремі сегменти.
Збудник хвороби. Bacterium (Pseudomonas) aрisepticus — неве-
личка, (0,8…2,0) × (0,7…0,8) мкм поліморфна рухлива грамнегатив- на паличка. Спор і капсул не утворює. Належить до умовно- патогенних мікроорганізмів. Дуже поширений у природі, зустріча- ється в землі на території пасіки, у водоймах, виявляється в здоро- вих сім’ях бджіл. Мікроб добре культивується на звичайних живи- льних середовищах при 20 – 37 °С, рН = 7,2 – 7,4. На агарі вироста- ють великі з рівними краями каламутно-опалові в центрі і світлі на периферії маслянисті колонії.
Збудник хвороби відзначається високою стійкістю в зовнішньому середовищі. На вуликах у літній період за температури повітря 16 – 28 °С зберігає свою життєздатність до 35 діб, в осінньо-зимовий період за температури повітря від плюс 2 до мінус 25 °С і відносної вологості 60 – 98 % — до 150 діб. За цих самих умов у комірках стільників бак- терія виживає влітку до 40 діб, взимку — до 180 діб. В організмі клі- щів вароа зберігається впродовж 12 – 14 год, в їхніх трупах — 25 – 30 діб, в екскрементах — до 25 діб. На дерев’яній поверхні вуликів, рамок, стельових дощок від інфікованих бджолиних сімей збудник хво- роби гине під дією 3 %-го розчину пероксиду водню або розчину, до складу якого входить 1 % пероксиду водню, 0,5 % мурашиної кислоти та 2 % розчину глутарового альдегіду, — через 2 год.
Епізоотологія хвороби. Септицемія уражає робочих бджіл будь- якого віку, а також маток і трутнів. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли. Факторами передавання палички псевдомонас мо- жуть бути різні контаміновані нею предмети (стільники, рамки, ву- лики, різне знаряддя). До організму бджоли збудник потрапляє через органи дихання й травлення, а також через зовнішні покриви в разі порушення їх цілісності різними паразитами бджіл (трахейни- ми й зовнішніми кліщами, самками кліща вароа, личинками мух і жуків). Поширенню хвороби сприяє дощове літо, розташування па- сік у низинних, затінених, заболочених місцевостях, вологі зимів- ники для бджіл, діряві дахи вуликів.
Патогенез майже не вивчено. В організм бджоли збудник хворо- би проникає через органи дихання, розмножується в травному ка- налі й гемолімфі, спричинює сепсис.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Перебіг хвороби дуже швид- кий, смерть настає через кілька годин після появи перших клініч- них ознак. Спочатку захворілі бджоли поводяться дуже неспокійно, потім настає різке пригнічення, малорухливість. Внаслідок ура- ження грудних м’язів бджоли втрачають здатність літати, вилазять з вуликів, безпорадно махають крильцями, розповзаються і впро- довж кількох годин від початку хвороби гинуть у легких конвульсі- ях (судомне скорочення черевця, тремтіння ніжок, хоботка). Роз- множення псевдомонозної бактерії в гемолімфі й травному каналі призводить до розладу травлення, спричинює пронос.
Діагноз ґрунтується на підставі дуже характерних ознак хвороби, а також результатів лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика. Включає мікроскопічні й бактеріологі- чні дослідження патологічного матеріалу (гемолімфи) для виявлен- ня та ідентифікації збудника хвороби. У сумнівних випадках прово- дять біопробу на здорових бджолах. У лабораторію для дослідження направляють у скляних банках, закритих 2 – 3 шарами марлі, не менш як 50 живих бджіл з ознаками захворювання.
Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти появі септицемії на пасіках, треба створювати сильні сім’ї, забезпечувати їх необхід- ною кількістю доброякісного меду та перги, утримувати в сухих вули- ках і зимівниках. Улітку пасіки розміщують на сухих підвищених місцевостях, вулики розставляють льотками на південь. Для бджіл улаштовують напувалки з чистою водою. У разі виявлення захворю- вання бджіл на септицемію на пасіці запроваджують карантинні об- меження, проводять комплекс оздоровчих заходів. Захворілі бджоли- ні сім’ї переганяють у сухі продезінфіковані вулики, гнізда скорочу- ють і утеплюють. Проводять заміну матки, організовують лікування захворілих бджіл. Для виготовлення лікувального корму до 1 л цук- рового сиропу в концентрації 1 : 1 добавляють тетрациклін або біомі- цин по 300 тис. ОД. Зазначені препарати спочатку розчиняють у 30 – 50 мл теплої (38 – 40 °С) води, потім добавляють у сироп і ретельно розмішують. Лікувальний корм дають у чистих годівницях по 100 – 150 мл на вуличку бджіл 3 рази з інтервалом 5 – 6 діб.
Рис. 11. Бджоли уражені септицемією
Колібактеріоз бджіл
Колібактеріоз бджіл (Colibacteriosis apis) — інфекційна хвороба дорослих бджіл, що супроводжується ураженням кишок, втратою здатності літати, ослабленням, а іноді загибеллю сім’ї.
Збудник хвороби. Escherichia coli, що належить до родини
Enterobacteriaceae, роду Escherichia, є постійним мешканцем кишок людини, ссавців, птахів, риб, комах. Захворювання викликають лише окремі патогенні серологічні типи E. coli, які мають інвазійні та ток- сигенні властивості. В морфологічному відношенні E. coli являє собою рухливу грамнегативну паличку із заокругленими кінцями, величи- ною (1…3) × (0,3…0,6) мкм, спор не утворює, окремі серотипи мають капсулу. Ешерихії добре ростуть на МПА і МПБ, елективному сере- довищі Ендо та Левіна при 37 – 38 °С, рН = 7,0 – 7,4. При культиву- ванні на МПА через 24 год з’являються соковиті, круглі, з рівними краями та гладенькою поверхнею сіро-білі колонії. В МПБ спричи- нюють інтенсивне помутніння і незначний осад, що розбивається при струшуванні. На середовищі Ендо утворюються характерні темно- вишневі колонії з металічним блиском або червоно-малинові колонії з рожевим обідком діаметром 2 – 3 мм.
Збудник хвороби досить стійкий у зовнішньому середовищі. Збе- рігається в землі від 6 до 11 міс, у фекаліях — до 11 міс, у воді — до 300 діб, у меду при 4 – 20 °С — до 7 діб. Нагрівання до 60 °С вбиває його через 10 хв, до 100 °С — миттєво. Швидко руйнується під дією звичайних дезінфектантів (розчини хлорного вапна, їдкого натру, формальдегіду, карболової кислоти).
Рис. 12. Збудник колібактеріозу
Епізоотологія хвороби. На колібактеріоз хворіють тільки дорослі бджоли. Джерелом збудника інфекції є захворілі бджоли, які виді- ляють патогенні ешерихії з фекаліями і контамінують навколишнє середовище. Основним переносником збудника хвороби вважаються кліщі вароа, які передають ешерихії від бджоли до бджоли. У межах пасіки хворобу можуть поширювати також блукаючі бджоли та бджоли-злодійки. Факторами передавання збудника можуть стати вода, корми, стільники, рамки, забруднені фекаліями хворих бджіл, а також різний інвентар та предмети догляду за бджолами, які ви- користовують пасічники.
Колібактеріоз з’являється на пасіці наприкінці зимівлі або навес- ні, на фоні різкого зниження резистентності бджіл, що перезимува- ли, та значного накопичення збудника в неблагополучних вуликах. Розвитку й поширенню хвороби сприяє переохолодження гнізда, нестача корму, слабкість сімей внаслідок загибелі дорослих робочих бджіл. У разі гострого перебігу хвороби може спостерігатися заги- бель цілих сімей.
Патогенез. Збудник хвороби з кормом чи водою потрапляє в ки- шки, де розмножується, проникає в гемолімфу, спричинює сепсис, тяжку інтоксикацію та загибель бджіл.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Наприкінці зими бджоли виповзають з вуликів, виглядають дуже слабкими, з роздутим чере- вцем, не здатні літати. Багато хворих бджіл гине, скупчуючись під стільниками, а також біля льотків. Усі предмети всередині вулика забруднені бурими рідкими, клейкими, з неприємним запахом ви- порожненнями бджіл. На розтині загиблих бджіл виявляють некро- тичні ураження кишок, які мають брудно-біле забарвлення.
Діагноз ґрунтується на клінічних ознаках хвороби й результатах обов’язкових лабораторних досліджень з метою виділення та іден- тифікації чистої культури збудника.
Лабораторна діагностика. Включає бактеріологічні й біологічні дослідження та визначення чутливості виділеної культури ешери- хій до різних антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Для до- слідження в лабораторію надсилають не менш як 50 хворих бджіл у скляній банці, вкритій двома шарами марлі.
Лікування. Хворим бджолосім’ям згодовують лікувальний корм з антибіотиками та сульфаніламідними препаратами після попере- днього визначення чутливості до них збудника хвороби. Краще ви- користовувати різні поєднання препаратів: левоміцетину — 0,1 г + + неоміцину — 100 тис. ОД; біоміцину — 0,2 г + окситетрациклі- ну — 400 тис. ОД; норсульфазолу натрію — 1 – 2 г + канаміцину — 400 тис. ОД. З цукровим сиропом використовують також антибіотики
Рис. 13. Наслідки колібактеріозу бджіл
Сальмонельоз бджіл
Сальмонельоз бджіл (Salmonellosis apis, паратиф, заразний пронос бджіл) - інфекційна хвороба, що супроводжується ураженням кишок, перитрофічної мембрани, а при низькій резистентності організму та інтенсивному розмноженні збудника в гемолімфі - септицемією й високою смертністю.
Збудник хвороби. сальмонели, що належать до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella, до сероварів S. typhimurium, S. gallinarum-pullorum, S. dublin, S. choleraesuis, які здатні спричинювати захворювання у людей, різних видів тварин, а також у бджіл.
Епізоотологія хвороби. Сальмонельоз найчастіше уражає робочих бджіл. Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли й бактеріоносії, а також інфіковані свині, велика й дрібна рогата худоба, свійська птиця і дикі птахи, коти, собаки, миші, кролі, лисиці, зайці. У благополучні пасіки збудник хвороби може заноситися в разі безконтрольного придбання бджіл, маток, меду, воскової сировини з неблагополучних пасік. Факторами передавання сальмонел можуть бути забруднені фекаліями інфікованих тварин стічні води й калюжі, пасовища, скотні двори та вигрібні ями. На пасіку збудника хвороби заносять бджоли із забрудненою сальмонелами водою, нектаром та пилком. У межах пасіки захворювання поширюється блукаючими бджолами, бджолами-злодійками, трутнями, а також під час переставляння стільників з неблагополучних вуликів у благополучні, неохайними бджолярами через пасічницький інвентар. Сальмонельоз виникає наприкінці зимівлі та навесні.
Патогенез. Сальмонели проникають у кишки бджоли з медом або водою. У разі зниження резистентності організму бджіл за різних несприятливих умов утримання (висока вологість у вулику, падевий чи незапечатаний мед, різке охолодження гнізда) збудник швидко розмножується, виділяє екзо- та ендотоксини, спричинюючи різні ураження кишок. Іноді сальмонели проникають крізь перитрофічну мембрану й стінку середньої кишки в гемолімфу, викликають септицемію і швидку загибель бджіл.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває від 3 - 5 до 8 - 14 діб. Неблагополучні сім'ї починають виявляти занепокоєння уже в лютому. Бджоли виповзають з вулика з роздутимтчеревцем, дуже слабкі, забруднені клейкими екскрементами, швидко гинуть. Кількість загиблих бджіл збільшується. На початку березня неблагополучні сім'ї сильно слабшають, з вуликів тхне гниллю. Весняний обліт бджіл недружний, під час обльоту бджоли виділяють значну кількість напіврідких, сморідних, клейких калових мас темно-бурого кольору. При огляді вуликів, як правило, виявляється достатня кількість запасів корму, однак усі комірки забруднені клейкими або рідкими жовтувато-бурими екскрементами бджіл. Іноді у захворілих бджіл спостерігаються паралічі ніжок, бджоли втрачають здатність літати. Перебіг хвороби в гострій формі супроводжується високою смертністю бджіл. Загибель настає впродовж 1 - 5 діб хвороби.
Діагноз ґрунтується на характерних клініко-епізоотологічних показниках та результатах лабораторного дослідження.
Лабораторна діагностика. Передбачає бактеріологічні дослідження гемолімфи та вмісту кишок загиблих бджіл. У лабораторію для дослідження направляють не менш як 50 хворих бджіл, а також зскрібки фекалій з вуликів та стільників.
Патологічний матеріал висівають на МПА, МПБ, живильні середовища Ендо, Плоскирева, бісмут-сульфітний агар. Виділені культури сальмонел досліджують за морфологічними, культуральними, біохімічними та антигенними властивостями.
Рис. 14. Колонії сальмонел на поживному середовищі
Лікування. Ґрунтується на застосуванні антибіотиків після визначення чутливості до них виділеної культури сальмонел. Хворим бджоломаткам дають корм з антибіотиками за приблизно такою схемою: перший курс - стрептоміцину - 100 тис. ОД, неоміцину - 100 тис. ОД, левоміцетину - 0,1 г; другий курс - стрептоміцину - 150 тис. ОД, неоміцину - 150 тис. ОД, левоміцетину - 0,2 г; третій курс - відповідно по 200 тис. ОД і 0,2 г. Кожну дозу антибіотиків розчиняють у 100 мл теплої прокип'яченої води, змішують з цукро- вим сиропом і розливають по 0,5 г на сім'ю. Лікувальну підгодівлю проводять тричі з інтервалом 3 доби.
Профілактика та заходи боротьби. Важливим профілактичним заходом проти сальмонельозу бджіл є розташування пасік не ближче ніж за 1 км від тваринницьких або птахівницьких ферм і літніх таборів молодняку. Потрібно забезпечувати бджіл напувалками з прісною та підсоленою водою. Появі хвороби запобігає також утримання на пасіках сильних сімей, добре утеплення гнізд і розміщення пасік у сухих, добре освітлених сонцем місцях. Слід регулярно усувати вологість у вуликах взимку та навесні, не допускаючи її в зимівниках. Бджіл забезпечують на зиму доброякісним медом і пергою в необхідній кількості. Навесні на пасіках установлюють напувалки з проточною водою. Під час кочування не допускається встановлення вуликів поблизу стічних водойм і боліт.
Аспергільоз бджіл
Аспергільоз бджіл (Aspergilosis apis, аспергіломікоз, кам’яний розплід) — мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх заги- беллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закам’янілих мумій.
Збудник хвороби. плісеневий гриб Aspergillus flavus. В окре- мих випадках виявляються інші види грибів — Aspergillus niger або
Aspergillus fumigatus, що належать до групи Fungi imperfecti, родини Aspergillaceae, роду Aspergillus.
Збудник хвороби дуже поширений у природі. Може зберігатись і розмножуватись у землі, гною, гниючих та живих рослинах, на тичинках і нектарниках квітів. На рослинах і в ґрунті існує як сапрофіт, в організмі тварин і людини викликає різні захворювання. Гриб являє собою міцелій з гіфів, що підіймаються на 0,4 – 0,7 мм над поверхнею живильного середовища і несуть на собі булавоподібні прозорі потовщення — плодові тіла діаметром 30 – 40 мкм. На поверхні плодових тіл радіально розміщені стеригми розміром 6 × 20 мкм, які утворюють ланцюжки з конідій або спор завбільшки 5 × 5 мкм.
Епізоотологія хвороби. Аспергільоз уражає відкритий і закритий розплід бджіл, лялечок, а також дорослих бджіл. Спори гриба зано- сяться у вулики бджолами з нектаром та пилком, розмножуються в перзі, на комірках, личинках та лялечках, на дорослих бджолах, особливо за високої вологості. У межах пасіки збудник хвороби може поширюватись зараженими блукаючими комахами, а також, як і в разі інших захворювань, неохайними бджолярами. Виникненню та поширенню хвороби сприяють висока вологість повітря, сирість у вуликах, дощова погода, розташування пасіки в низинних, затемнених місцях чи поблизу боліт. Аспергільоз виникає наприкінці зимівлі та навесні, у дощову, вогку погоду, на пасіках, розміщених у низинних місцевостях. Має спорадичний характер, спостерігається
вокремих сім’ях. На інші вулики хвороба зазвичай не поширюється. Інтенсивність ураження бджолиної сім’ї визначається резистентніс- тю бджіл і вологістю повітря. У разі відсутності допомоги сім’я не спроможна сама впоратися з хворобою і гине або залишає гніздо.
Рис. 15. Збудник аспергільозу бджіл
Патогенез. Аспергіли проникають в організм личинки та бджоли із зараженим медом чи пергою, рідко — крізь зовнішній покрив. Уражені пліснявою личинки і лялечки наскрізь проростають гіфа- ми гриба, вкриваючись буро-зеленим або чорним нальотом. Дорослі бджоли стають пухнастими, їхнє черевце дубіє. Під дією сильного токсину гриба настає швидка загибель (через 2 – 4 год) і руйнуван- ня тіла бджоли, перетворення трупиків личинок і бджіл на тверді, схожі на камінці грудочки.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Захворювання проявляється
втиповій формі з чітко вираженими клінічними ознаками або в прихованій латентній формі. При т и п о в і й формі хвороби спо- стерігається загибель усіх личинок і лялечок, рідше — дорослих бджіл. На початку захворювання в головній частині тільця ураже- ної личинки, особливо на самій голівці, з’являється жовта, буро- зелена або чорна пліснява, яка поступово пронизує все тіло личинки і заповнює всі отвори комірки. Загиблі личинки спочатку м’які й білі, пізніше тверднуть, набуваючи жовтуватого або чорного кольору. Міцелій, поширюючись по всій поверхні трупа, сплітається і утворює ніби другу оболонку личинки, через що вона нагадує мумію. Дорослі бджоли після зараження стають надто збудженими, активно рухаються, однак швидко слабнуть, падають зі стінок ву- лика й гинуть. Трупики вкриваються пухнастою пліснявою, черевце стає твердим. В умовах підвищеної вологості гриб починає розмно- жуватися на поверхні трупиків і утворювати спори.
В прихованій формі аспергільоз протікає в здорових сім’ях, гинуть лише личинки та лялечки, дорослі інфіковані бджоли можуть стати джерелом зараження інших бджолиних сімей.
Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів мікроскопічних та мікологічних досліджень. У лабораторію для дослідження надсилають шматочки стільника розміром 10 × 15 см з ураженим розплодом, а також не менш як 50 трупиків бджіл у стерильній банці з притертою пробкою. З патоло- гічного матеріалу готують і досліджують під мікроскопом мазки для виявлення гриба, проводять посіви на спеціальні живильні середо- вища з метою виділення чистої культури збудника хвороби.
Діагноз на аспергільоз вважають установленим у разі визначен- ня характерних зовнішніх змін розплоду та бджіл, виявлення збуд- ника хвороби під час мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу або виділення культури гриба навіть за відсутності характерних клінічних ознак хвороби.
Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність розріз- няти збудник аспергільозу бджіл, який утворює булавоподібні пло-
дові тіла, від гриба Ascosphaerosis apis.
Профілактика та заходи боротьби. На пасіці слід утримувати си- льні сім’ї, забезпечуючи їх необхідною кількістю доброякісного корму та дотримуючись нормативних умов утримання й догляду за бджолами. Пасіку потрібно розташовувати в сухих, відкритих сонцю місцях, не допускати вологості в зимівнику.
Рис. 16. Наслідки аспергільозу бджіл
Аскосфероз бджіл
Аскосфероз (вапняний розплід) відноситься до грибкових захворювань. Найчастіше хвороба зустрічається в бджолиних сім'ях вулики яких знаходяться в низинних сирих місцях.
Історична довідка. Вперше збудник хвороби був виділений з уражених личинок бджіл у 1916 р. Маассеном, який дав йому назву «перицистіс апіс». У 1955 р. Спілтор відніс цей гриб до роду Ascosphaera. Нині хвороба набула значного поширення в багатьох країнах світу, переважно з вологим кліматом. Завдає значних економічних збитків бджільництву, знижуючи кількісний склад бджіл у сім'ях у середньому на 23 %, а їх здатність до медозбору - на 49 %.
Збудник хвороби. мікроскопічний плісеневий гриб Ascosphaera apis (Pericystis) - має два підвиди - малоплідний і великоплідний, що різняться розмірами спорових цист і нездатністю схрещуватись між собою. Гриб утворює сферичні спороцисти у вигляді куль з великою кількістю капсул, заповнених безбарвними спорами овальної форми.
Патогенез. Спори патогенних грибів потрапляють до кишківника личинок або лялечок комах, переважно трутнів, рідше — робочих бджіл. У кишківнику розвиваються і галузяться гіфи, які живляться їжею тварини-хазяїна, що спричиняє її голод. Гіфи проростають у тіло личинки, використовуючи його як поживу, що призводить до муміфікації комахи. Хворі або мертві від аскоферозу личинки медоносних бджіл, вкриті міцелієм гриба-збудника, схожі на шматки вапняку чи крейди — звідси й інша назва недуги — вапняковий або крейдяний розплід. Спори збудника потрапляють в організм комах разом з їжею або проростають через кутикулу, що призводить до зараження і загибелі личинок. Спори напівпрозорі, кристалоподібні, еліпсоїдальні, розміром 2 × 3 мкм. Перенесення спор або ураження відбувається в межах однієї бджолосім’ї дорослими комахами, які піклуються про молодь. Поверхня спор має високі клейкі властивості, що й сприяє значному поширенню цих патогенних грибів.
Симптоми вапняного розплоду. Личинка, заражена аскосферозом, на початку хвороби стає жовто-білою. На наступному етапі колір переходить в світло-жовтий. Тіло личинки стає блискучим і м’яким. Також хворобу можна виявити і по сотах, простір яких заповнюється білою грибною масою – міцелієм. Зазвичай головна частина личинок залишається чистою, інші ж частини покриваються міцелієм. Личинки, які померли давно, стають твердими. Хвороба отримала свою назву із-за мертвих личинок, які візуально нагадують шматочок вапняку.
Рис. 17 Бджоли винесли з вулика уражених аскоферозом личинок.
Лікування. Після виявлення хвороби необхідно прийняти запобіжні заходи. Бджолині сім'ї, в яких на кожну рамку припадає 20-50 мертвих личинок, необхідно перемістити на нові стільники. На облік беруться і мертві личинки, які лежать на дні вулика. Переміщати бджіл необхідно в сухі і чисті вулики. Слабо вражені рамки можна перемістити разом з бджолами в інші вулики. Скорочення гнізда, заміна матки і утеплення – це необхідні заходи по боротьбі з вапняним розплодом. У ході огляду можуть попастися стільники з ураженим розплодом. Сміття з вуликів, мерву і мертвих особин необхідно спалити, а самі стільники перетопити на віск. Хворі сім’ї на деякий час повинні залишитися без розплоду та можливості його появи. Для цього необхідно ізолювати маток або замінити їх неплідними. Гнізда слабких сімей необхідно утеплити і скоротити. Пізніше до них можна підставити розплід і молодих бджіл із сильних сімей. Слабкі сім’ї повинні регулярно отримувати білковий корм і цукровий сироп.
Найпоширеніші і вдалі препарати для лікування аскосферозу – це аскосан і унісан. Після завершення лікування весь інвентар необхідно продезінфікувати разом з вуликами. Віск, вироблений ураженими сім’ями, можна використовувати лише в технічних цілях.
Профілактика вапняного розплоду. Уважний догляд за сім'ями запобіжить захворюванню та його поширенню. Бджолині вулики повинні стояти на ділянках, де переважає глиняний і піщаний грунт. Гарне сонячне освітлення запобігає розвитку грибка. Стільники можна обкладати листям дуба, маку, берези або троянд. Речовини, що містяться всередині листя (дубильна кислота і опіум), не дозволяють хворобі поширюватися.
Допомагає боротися з грибком і належний догляд за вуликом:
• гніздо має бути просторим;
• вулик повинен залишатися сухим, протікання покрівлі і вологі стіни неприпустимі;
• відстань між вуликом і землею має бути не менше 20 сантиметрів;
• трава під вуликом повинна бути завжди скошена.
Рис. 18. Соти заповнені міцелієм гриба
Меланоз бджіл
Меланоз (Melanosis apis) - мікозна хвороба бджолиних маток, що супроводжується припиненням яйцевідкладання, некрозом яєчників, утворенням калової пробки на кінці черевця.
Збудник хвороби. дріжджоподібний незавершений гриб Melanosella mors apis, належить до родини Dematiaceae. Утворює гіфи жовтого чи жовто-коричневого кольору, овальні оїдії й темно- коричневі круглі або овальні одноклітинні хламідоспори. Розмір спор становить (2,8...4,8) -(1,6...2,8) мкм. Спороцисти мають овальну форму, розвиваються з ендоспор, іноді брунькуванням. Зі спороцист утворюються спорові гіфи, які розпадаються й існують у вигляді самостійних паличкоподібних клітин розміром (3,5...5,5) та (0,8...1,2) мкм, які розміщуються у вигляді ланцюжків. Гриб забарвлюється за Грамом позитивно. Культивується на сусло-агарі, картопляно-морквяному або сливовому агарі при 28 - 32 °С.
Збудник стійкий до дії різних фізико-хімічних факторів. Залишається життєздатним після багаторазових заморожувань і відтавань, на сонячному світлі виживає впродовж 8 міс, у меду - 12 міс. Гине під дією 2 %-го розчину хлориду йоду через 5 хв, 0,1 %-го розчину йоду і 70 %-го етилового спирту - через 10 хв.
Рис. 19. Збудник меланозу.
Епізоотологія хвороби. До меланозу сприйнятливі бджоломатки різних порід, а також бджоли-робітниці й трутні. Уражаються переважно дорослі бджоли, рідше - молоді. У разі експериментального зараження загибель бджіл настає через 6 - 7 діб. У природних умовах гриб досить часто знаходиться на рослинах, звідки бджолами заноситься у вулики.
Шляхи проникнення збудника в організм матки і бджіл-робітниць до кінця не з'ясовані. Значному поширенню меланозу сприяють підвищена вологість та різке похолодання, неякісний, з домішкою паді мед, порушення санітарного режиму утримання бджіл.
Патогенез. Після проникнення в гемолімфу збудник спричинює сепсис, розноситься по всьому організму, зумовлюючи виникнення метастазів і некрозів у різних тканинах і органах, у тому числі й у яєчниках, які набувають спочатку жовтого забарвлення, а згодом коричневого й чорного. У бджіл-робітниць і трутнів уражаються кишки, спермоприймач та м'язи.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Перебіг захворювання на меланоз часто має латентну форму. Хвороба виявляється, як правило, лише в другій половині літа, коли під впливом різких несприятливих погодних змін матка скорочує яйцевідкладання, а у вулик починає надходити значна кількість падевого меду, який порушує нормальну роботу травного каналу бджіл. Захворілі матки стають млявими, нерухомими, тривалий час перебувають у коматозному стані, раптово відриваються від стільників і падають на дно вулика. Уражене черевце потовщується і відвисає, анус закупорюється пробкою з калових мас. У захворілих трутнів спостерігається вивертання назовні вивідних шляхів статевих органів і настає швидка смерть. Бджоли- робітниці також хворіють, втрачають здатність літати і гинуть. У гніздах захворілих сімей немає яєць і молодих личинок.
Діагноз установлюють на підставі характерної клінічної картини хвороби та результатів лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика. Включає мікроскопічні й мікологічні дослідження тканини яєчників уражених бджоломаток та бджіл-робітниць з обов'язковим виділенням культури збудника на сусло-агарі. У лабораторію для дослідження направляють трупики бджоломаток у 50 %-му розчині гліцерину.
Лікування, способи дезінфекції вуликів, стільників і пасічницького інвентарю для цього захворювання не розроблено.
Профілактика та заходи боротьби. Появі хвороби на пасіці запобігають суворим додержанням санітарно-гігієнічних правил догляду та годівлі бджіл упродовж цілого року, утриманням на пасіках тільки сильних сімей, своєчасною заміною старих бджоломаток на молодих віком не більш як 2 роки, систематичним очищенням та дезінфекцією вуликів, користуванням тільки знезараженим пасічницьким інвентарем. Щоб уникнути занесення бджолами падевого меду, на припасічних ділянках висівають поживні медоноси, що цвітуть у другій половині літа. У разі виникнення хвороби поліпшують умови утримання бджолосімей, неякісний мед замінюють цукровим сиропом. У неблагополучні бджолосім'ї підсаджують плідних здорових маток, а хворих направляють у лабораторію для дослідження. На пасіці проводять загальнооздоровчі санітарні заходи.
Рис. 20. Яєчник матки, хворою меланозом.
Виробничі ситуації на тему: « Хвороби бджіл»
Виробнича ситуація 1
Виникла небезпека появи американського гнильцясеред 29 бджолиних сімей на раніше благополучній бджолиній фермі. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проводили на бджолиній фермі з метою недопущення американського гнильця
Виробнича ситуація 2
На бджоле фермі серед 18сімей потрібно провести профілактичні заходи. Необхідно визначити потребу у препаратах (в тисячах ОД або г.) для лікування бджіл проти американського гнильцю.
Виробнича ситуація 3
На бджоли фермі , утримується 73 сім’ї. Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду при европейському гнильці (коефіцієнт витрат на 1 сім’ю 75 грн).
Виробнича ситуація 4
Є небезпека виникнення американського гнильцю серед сімей на бджоли фермі. Усього 43сімей. Необхідно визначити порядок постанови первинного і заключного діагнозів на американський гнилець бджіл. Написати супровідну на патматеріал, який направляється у лабораторію ветеринарної медицини для проведення дослідження на американський гнилець.
Виробнича ситуація 5
На бджолиній фермі заплановано провести профілактичні заходи відносноевропейськогогнильця. Усього 36сімей. Необхідно визначити порядок постанови первинного і заключного діагнозів на европейський гнилець бджіл
Виробнича ситуація 6
В господарстві 23 бджолиних сімей. Необхідно визначити потребу у препаратах (в мілілітрах) для лікування мішечкуватого розплоду бджіл.
Виробнича ситуація 7
На бжоли фермі, серед 78сімей бджіл. Необхідно визначити температуру та відсоток розчину для лікування бджіл проти гафніозу.
Виробнича ситуація 8
На бджоли фермі 60 сімей бджіл. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних та оздоровчих заходів, які потрібно проводити з метою недопущеннягафніозу.
Виробнича ситуація 9
На бджоли фермі 66 сімей. Необхідно визначити які заходах треба ввести при хронічного вірусному паралічі.
Виробнича ситуація 10
На бджоли фермі 53 сім’ї. Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинити септицемія в разі її появи (коефіцієнт витрат на 1 сім’ї 85 грн).
Виробнича ситуація 11
На бджоли фермі 43 сім’ї. Необхідно обгрунтувати систему проведення спеціальних профілактичних заходів, з метою недопущення Септицемії бджіл.
Виробнича ситуація 12
Виникла загроза появи септицемії на бджоли фермі- 57 сімей. Необхідно визначити потребу у ліках(у тис. ОД.) для виготовлення лікувального корму проти септицемії бджіл.
Виробнича ситуація 13
Наприватній бджоли фермі 45сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущення хронічного вірусного паралічу.
Виробнича ситуація 14
Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинити колібактеріоз бджіл в разі появи на бджоли фермі -24 сім’ї. (коефіцієнт витрат на 1 сім’ю 92 грн).
Виробнича ситуація 15
В господарстві утримується 45бджолиних сімей. Необхідно визначити порядок постанови первинного і заключного діагнозів на колібактеріоз . Написати супровідну на патматеріал, який направляється у лабораторію ветеринарної медицини для проведення дослідження наколібактеріоз.
Виробнича ситуація 16
На фермі бджіл знаходиться 75сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущення сальмонельозу бджіл.
Виробнича ситуація 17
На фермі бджіл знаходиться 35 сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущення колібактеріозу бджіл.
Виробнича ситуація 18
На фермі , де утримується 76сімей бджіл. Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинити сальмонельоз бджіл в разі його появи (коефіцієнт витрат на 1 сім’ю 68 грн).
Виробнича ситуація 19
На бджоли фермі 104сімей. Необхідно визначити порядок постанови первинного і заключного діагнозів нааспергіольозу бджіл. Написати супровідну на патматеріал, який направляється у лабораторію ветеринарної медицини для проведення дослідження.
Виробнича ситуація 20
У господарстві 21 бджолиних сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущенняаспергіольозу бджіл.
Виробнича ситуація 21
Є небезпека виникненняаскофирозу бджіл. Усього 65 сімей. Необхідно визначити порядок постанови первинного і заключного діагнозів на пастерельозукролів. Написати супровідну на патматеріал, який направляється у лабораторію ветеринарної медицини для проведення дослідження.
Виробнича ситуація 22
Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинититиаспергіольозу бджілв разі появи, на фермі 98 бджолиних сімей (коефіцієнт витрат на 1 сім’ю 98 грн).
Виробнича ситуація 23
На фермі всього 114сімей бджіл, із них 14 хворих. Необхідно визначити порядок постанови первинного і заключного діагнозів на меланоз. Написати супровідну на патматеріал, який направляється у лабораторію ветеринарної медицини для проведення дослідження.
Виробнича ситуація 24
На фермі бджіл знаходиться 88 сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущення меланозу.
Виробнича ситуація 25
На фермі бджіл знаходиться 38 сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущеннямішечкуватого розплоду.
Виробнича ситуація 26
На бджоли фермі 49сімей. Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинити меланоз в разі її появи (коефіцієнт витрат на 1 голову 72 грн).
Виробнича ситуація 27
На бджоли фермі 33 сім’ї . Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинити гафніозв разі його появи (коефіцієнт витрат на 1 голову 17 грн).
Виробнича ситуація 28
На бджоли фермі 50 сімей. Необхідно обгрунтувати систему профілактичних заходів, які спеціально проходили з метою недопущення аскоферозу бджіл.
Виробнича ситуація 29
На бджоли фермі 66 сімей, із них 16 захворіло. Необхідновизначити порядокпостанови первинного і заключногодіагнозів на меланоз. Написатисупровідну на патматеріал, якийнаправляється у лабораторіюветеринарноїмедицини для проведеннядослідження.
Виробнича ситуація 30
На приватній фермі 28 бджолиних сімей. Необхідно розрахувати можливу економічну шкоду, яку може спричинити американський гнилець в разі йогопояви (коефіцієнт витрат на 1 голову 45 грн).
Тестові завдання на тему «Хвороби бджіл»
1. Через скільки гинуть спори американського гнильцю в інфікованих трупах личинок, при кип’ятінні?
А. 10 хв Б. 35 хв
В. 40 хв Г. 13 хв
2.Інкубаційний період хронічного вірусного паралічу триває:
А. 4-8 діб Б. 4-10 діб
В. 1-5 діб Г. 6-13 діб
3. Коли вперше відкрили аспергільоз
А. 1855 Б. 1815
В. 1915 Г.1955
4.Які препарати потрібні для першого курсу лікування Сальмонельозу
А. Біоміцин; Канаміцин; Окситетрациклін;
Б. Окситетрациклін; Неоміцин; Левоміцетин;
В. Стрептоміцин; Неоміцин; Левоміцетин;
Г.Каустрифікат; Стрептоміцин; Пероксид;
5.Гостра інфекційна хвороба дорослих бджіл, що характерезується ураженням гемолімфи, грудних м’язів, спецефічним розпадом трупиків на окремі сигменти, це
А. Септицемія Б.Гафніоз
В. Аскосфероз бджіл Г.Аспергільоз бджіл
6. На скільки відсотків зменшується медозбір, а при американському гнильцю?
А. 20-80% Б. 30-80%
В. 50-70% Г. 10-50%
7. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав:
А.Батлером у 1943р. Б. Бейлі у 1963р.
В. Бернсайд у 1933р. Г.Бар у 1953р.
8. Стрептококи європейського гнильця у стільниках можуть виживати:
А. 17 місяців Б. 6-7 місяців
В. Не менш як один рік Г. 5-6 годин
9. Інкубаційний період сальмонельозу бджіл
А. від 7-9 до 14-19 діб Б. від 1-3 до 4-9 діб
В. від 3-5 до 6-10 діб Г. від 3-5 до 8-14 діб
10. Коли був відкритий аскосфероз бджіл?
А. 1948 р. Б. 1964 р.
В. 1916 р. Г. 1955 р.
11. В яких формах проходить аспергільоз бджіл?
А. Типова форма; прихована латентна форма
Б. Латентна форма; відкрита форма
В. Типова форма; швидка форма
Г. Явна форма; скрита форма
12. Який збудник хвороби у Американського гнильця?
А. Bacterium apisepticus Б. Bacillus Larvae
В. Melanosis Г.Maratovirusparalisis
13.У разі експериментального зараження меланозою загибель бджіл настає через:
А. 2 – 4 діб Б. 20 – 25 діб.
В. 9 – 12 діб Г. 6 – 7 діб
14. Скільки хвороб бджіл ви вивчали у темі «Хвороби бджіл»
А. 20 Б. 6
В. 11 Г. 9
15. Хто являється джерелом збудника хвороби Європейський гнилець?
А. Шершні Б. Хворі матки
В. Хворі бджолині сім’ї Г. Заражені личинки
16.Мікозна хвороба:
А.Калібактеріоз бджіл Б. Сальмонельоз бджіл
В. Американський гнилець Г.Аспергільоз бджіл
17. За гострого перебігугафніозу, смертність бджіл може досягати:
А. 80-90% Б. 40-50%
В. 50-60% Г. 70-80%
18. Яка має бути кислоність на звичайних живильних середовищах, для доброї культивації мікробів септицемії?
А. 8.5 – 9.5 Б. 7.2 - 7.4
В. 7 - 8 Г. 6.3 – 6.5
19. В яких країнах поширюється американський гнилець?
А. В усіх країнах Б. В Боцвані та Зімбабве
В. В Америці Г. В Італії та Греції
20.Як правильно пишеться сальмонельоз на латині:
А. Salmonelosis Б.Salmonellosis
В. Salmonellos Г.Salmoneloses
21. Клінічні ознаки колібактеріозу бджіл:
А. Спочатку захворіли бджоли поводяться дуже неспокійно, потім настає різке пригнічення, малорухливість
Б. Спостерігається загибель усіх личинок і лялечок
В. В здорових сім'ях гинуть лише личинки та лялечки дорослі інфіковані бджоли можуть стати джерелом зараження інших бджолиних сімей
Г. Наприкінці зими бджоли виповзають з вулика, виглядають дуже слабкими з роздутим через це не здатні літати
22. Чи хворіють люди на аспергільоз?
А. Так, тільки в дитинстві Б. Так, тільки в старості
В. Так Г. Ні
23. Хто вперше описав Європейський гнилець?
А. Г.Ф. Уайт Б. А.М Вовк
В. О.Ф. Гробов Г. П.І. Прокопович
24. Скільки живуть спори меланозу в меду?
А. 5 міс. Б. 2 роки
В. 8 міс. Г. 12 міс.
25. Назва збуднику Колібактеріозу бджіл:
А. Escherichiacoli Б.Colibacteriosisapis
В. Escherichia Г.Pseudomonas
26. Кого вражає європейський гнилець?
А. Маток Б. личинок 8-9 денного віку
В. личинок 3-4 денного віку Г. дорослих робочих бджіл
27. Який розмір спор дрібноплідного гриба аскосферозу становить:
А. 3,3 х 2,5мкм. Б. 65,8 х 128 мкм.
В. 4,3 х 6,8 мкм. Г. 8,9 х 12,5 мкм.
28.Гафніоз вражає насамперед:
А. Личинок Б. Маток
В. Бджіл-робітниць Г. Трутнів
29. РНК геномний вірус сферичної форми збудник якої хвороби?
А.Гафніозу Б.Мішечкуватогорозпліду
В. Септицемії Г.Меланози
30. Хто хворіє на американський гнилець?
А. Дорослі робочі бджоли Б. Тільки трутні
В. Дорослі робочі бджоли, матки Г. 5-6 личинк робочих бджіл, маток
Ключ до тесту
|
1. Г |
11. А |
21. Г |
|
2. Б |
12. Б |
22. В |
|
3. В |
13. Г |
23. Г |
|
4. В |
14. В |
24. Г |
|
5. А |
15. В |
25. А |
|
6. А |
16. Г |
26. В |
|
7. В |
17. В |
27. А |
|
8. В |
18. Б |
28. В |
|
9. Г |
19. А |
29. Б |
|
10. В |
20. Б |
30. Г |
Висновок
Медоносні бджоли роблять 80–90% усієї роботи з запилення сільськогосподарських рослин, підвищують врожайність ентомофільних культур на 30–40%. Продукти бджільництва зміцнюють організм людини, і завдання галузі полягає в тім, щоб забезпечити населення цілющим медом, а медицину – маточним молочком, прополісом, бджолиною отрутою і квітковим пилком
Хвороби бджіл наносять значні економічні збитки. В господарствах різних форм власності гине багато бджіл. Це й викликало необхідність написання методичної розробки, яка допоможе викладачам і студентам більш ґрунтовно вивчити та диференціювати хвороби бджіл. У методичній розробці викладені найбільш розповсюджені бактеріальні та вірусні захворювання бджіл, їх діагностика, лікування та профілактика.
Список використаних інтернет-ресурсів
- http://medbib.in.ua/melanoz-40986.html
- https://pasika.pp.ua/about-apiary/diseases-of-the-bees/item/499-ascosferosis.html
- https://vue.gov.ua/
- https://www.google.com.ua/search?
- https://uk.m.wikipedia.org/wiki/B5
- https://studfile.net/preview/4000858/page:101/
- https://uk.m.wikipedia.org/wiki/
- http://medbib.in.ua/salmoneloz-bdjil-40983.html
- https://studfile.net/preview/4000858/page:100/
- https://studfile.net/preview/4000858/page:99/
- https://med.dovidnyk.info/index.php/biologiya_bdzholinoyi_rodini/1625-hronichnij_virusnij_paralich?tmpl=amp
- http://medbib.in.ua/gafnioz-40979.html
- https://vashapasika.com.ua/enz/?enz_id=214
- http://medbib.in.ua/mishechkuvatiy-rozplid-40978.html
- https://www.google.com.ua/amp/s/med.dovidnyk.info/index.php/biologiya_bdzholinoyi_rodini/1632-yevropejs_kij_gnilec%3ftmpl=amp
- https://pasika.pp.ua/about-apiary/diseases-of-the-bees/item/207-european-foulbrood.html
- https://pasika.pp.ua/about-apiary/diseases-of-the-bees/item/175-american-foulbrood.html
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку