Методична розробка «Паспорт пішохідного спортивного походу ІІ ступеню складності «Синіми горами мандруйте разом з нами»

Про матеріал

Технічний опис маршруту пішохідного спортивного походу Українськими Карпатами, масив Горгани: с. Красний - озеро Синевир - г. Вишківський Горган (1440м) - полонина Свіча – полонина Солотвинка - г.Молода (1724м) - с. Осмолода; тривалість -5 днів; протяжність – 52 км.

Перегляд файлу

Зміст

1. Зміст.............................................................................................. ………2

2. І.Довідкові відомості про подорож ........................................... ……...З

3. ІІ. Технічний опис маршруту................................................... ……. 4

4. ІІІ. Відомості про район походу ........................................... …… 9

5. ІУ. Картографічний матеріал ................................................ ………....24

6. У.Під’їзди та від’їзди ............................................................. ……...….27

7. УІ. Рекомендоване спеціальне спорядження ...................... ....……....28

8. УІІ. Література та джерела інформації ............................... …...…….30

І. ДОВІДКОВІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОДОРОЖ.

Мета походу:

1.Ознайомлення з територіальними природними особливостями Українських Карпат, історичними та природними пам'ятками.

2.Виконання нормативів походу 2-го ступеню складності та 2-го юнацького розряду з пішохідного туризму.

3.Вдосконалення вмінь та навичок долання природних перешкод та організації побуту в гірських умовах .

4. Виховання у гуртківців почуття любові до рідного краю, та таких рис характеру, як самостійність, відповідальність, взаємодопомога, витривалість.

Маршрут: с. Красний - озеро Синевир - г. Вишківський Горган(1440м) - пололонина Свіча – полонина Солотвинка - г.Молода (1724м) - с. Осмолода

Район походу: Українські Карпати, масив Горгани.

Вид туризму: пішохідний

Сезонність: травень – жовтень

Оптимальні терміни проведення : серпень – вересень Клас маршруту: 2-ий ступінь складності .

Зміст маршруту: проходження маршруту, виконання нормативів походу 2 - го ступеню складності, вивчення географії, історії та природи Українських Карпат, масиву Горгани, відвідування : Національний природний парк «Синевир»

Протяжність пішохідного маршруту: 52.5 км.

Тривалість походу: 5 днів.

Кількість чистих ходових годин: 26 год. 40 хв.

Технічно складні ділянки маршруту: підйом та спуск г. Молода, підйом на г. Вишківський Горган.

Особливі вимоги до складу групи і спорядження: особливих вимог немає, окрім відповідних вимог до учасників ступеневих походів в горах.

Можливі шляхи сходження з маршруту при аварійній ситуації: полонина Солотвинка - с.Слобода.

ІІ.ТЕХНІЧНИЙ ОПИС МАРШРУТУ

І день походу.

Ділянка денного переходу: околиці с. Красний – озеро Синевир – місце ночівлі

(координати 48˚37ˊ25˝-23˚40ˊ25˝ )

Протяжність : 3,6 км

Ходовий час : 1год.10 хв.

Чистий ходовий час: 1год.50 хв.

Рекомендований час виходу на маршрут: за 2-3 години до настання сутінків.

Від південної околиці с. Красний розпочинається екскурсійний маршрут до найбільшого озера Синевир (фото 1). Зайшовши на територію Національного природного парку «Синевир» (вхід платний), необхідно рухатись близько 20 хв. на Зх., Пн. Зх. по асфальтованій дорозі до озера на висоті 989м. Поступовий підйом, вздовж дороги струмок, інформаційні пункти, обладнане джерело. Біля озера обладнані місця для відпочинку, джерело, є маркування та відповідні вказівники (фото 2 ). На екскурсію біля озера необхідно як найменше – 30 хв. Далі рух у Пн., Пн. Зх. напрямку лісовою стежкою по жовто-синьому маркуванню, обходячи озеро – ліворуч, траверсуючи схил. Через 25 хв. після початку руху є місце для зупинки та джерело. Однак, це ще територія парку і організація бівуаку заборонена. Доцільно набрати води для приготування їжі. Через 2 км від озера – вихід на лісову дорогу до розгалуження маркування на окремі маршрути: жовтий і синій. Рух у Пн.Сх. напрямку лісовою дорогою з синім маркуванням. Дорога протягом 7 км співпадає з межею парку. Ліворуч від дороги (за територією парку) можна знайти місце для наметів і, маючи запас води, розташуватись на ночівлю.

ІІ день походу.

Ділянка денного переходу: місце попередньої ночівлі (мпн) – г.

Вишківський Горган – г.Терса – околиці с. Слобода.

Протяжність : 10,8 км

Ходовий час :7год.

Чистий ходовий час: 4 год. 30хв.

Рекомендований час виходу на маршрут: 8 год. 30 хв.

Від місця ночівлі продовжити рух лісовою дорогою з синім маркуванням.

Через два переходи вихід на невеличку полонину ( координати 48˚38ˊ0023˚40ˊ20˝). Далі рухатись в Пд. Зх. напрямку 300 м, поворот дороги на Пн.

Близько двох км дорога траверсує західний схил г. Борок (1222м). Потім повертає на Пн. Сх. і починається поступовий набір висоти (200 м за 2 км), вихід на перевал (фото ). Тут є вказівник (фото 3 ). Наступна частина маршруту – червоне маркування. Напрям Пд. Сх. Різкий набір висоти: 100м за 500 м маршруту, вихід на г. Вишківський Горган (1440м). На вершині відсутні будь – які позначки, окрім гранітного прикордонного стовпчика №32 (фото ). Через 300 м від вершини , йдучи у Пд. Сх. напрямку лісовою стежкою, вихід до руїн оборонних споруд 1914 року. Звідси, за сприятливих погодних умов, відкривається мальовнича панорама Українських Карпат (фото ). Спуск з вершини на 200 м, протягом одного переходу протяжністю близько кілометра, на коротких ділянках має крутизну близько 45˚. Після спуску, через 500 м руху, ліворуч – стара вирубка, праворуч – продовжується північний схил г. Малий Горган (1365 м). На карті в цьому місці позначено джерело, однак, під час маршруту ця інформація не підтвердилась. Рух у Сх. напрямку, приблизно через 1,5 км вихід до колиби (координати 48˚38ˊ15˝23˚43ˊ33˝ ). Гарна оглядова точка: видно околиці с. Слобода (фото ). Від колиби, через 15-20 хв. руху, праворуч від дороги є невеликі поляни, де можна зупинитись на ночівлю. Дров достатньо, вода – невеликий потічок, притока р. Теребля, через 300м у Пд.Сх. напрямі. Вздовж потічка є зелене маркування.

ІІІ день походу.

Ділянка денного переходу: м.п.н - урочище Свіча – місце ночівлі перед полониною Солотвинка ( координати 48˚38ˊ58-23˚50ˊ00˝).

Протяжність : 16,2 км

Ходовий час :7 год.

Чистий ходовий час: 5 год.30 хв.

Рекомендований час виходу на маршрут: 8 год. 30 хв.

Від місця ночівлі рух лісовою дорогою в Пн.Сх. напрямі, притримуючись червоного маркування. Приблизно через 1 км – поворот на Сх. Лісова дорога після сильних дощів довго залишається непрохідною, тому – рух лісом, вздовж дороги. Пройшовши в східному напрямку близько 1,5 км, розгалуження доріг (є вказівник), треба рухатись у Пн. (приблизно 1 км), потім у Пн.Сх. напрямку вздовж потоку Мала Мегла, вниз по течії. У верхів’ях потоку доцільно йти руслом, а коли потік стане повноводним – стежкою, правим берегом. Через два переходи по 40 хв. від м.п.н. – стежка виходить на маленьку полянку (координати 48˚39ˊ15˝-23˚46ˊ) для 1-2 наметів - мальовниче місце для ночівлі. Є струмок, що впадає в М. Меглу. Продовжити рух у Пн.Сх. напрямку лісовою дорогою смерековим лісом і через 3 км – різкий поворот на Пн.Зх. , ще через 500 м – вихід до урочища Свіча (фото ). Тут є вказівник, об’єднується червоне та жовте маркування. Рух по червоно - жовтому маркуванню в Пд.Сх. напрямку, вздовж р. Свіча, до витоків. Протягом перших 400 – 500 м від вказівника – тричі переходимо річку. Після розвилки (ліворуч, Пн.Сх. напрям, лісова дорога), необхідно знайти лісову стежку по старій вузькоколійці. Рухатись вузькоколійкою у Пд., Пд.Сх. напрямку. Через 5 км (2-3 переходи) – вихід до розділення жовтого і червоного маркування, розгалуження стежки на полонину Гича (жовте маркування), є вказівник. Через 1.5 км незначного підйому в Пн.Сх. напрямі – вихід на г. 1282м, а ще через 1 км лісова стежка стрімко піднімається вгору.

Праворуч, близько 50 м вперед – дуже мальовниче місце для ночівлі. Джерело на поляні зазвичай майже висохле. Вода - 300м. вниз від місця ночівлі (Пд, Пд.Сх.) – витоки потічка Молодинець. Дров достатньо.

ІV день походу.

Ділянка денного переходу: мпн – полонина Солотвинка – г. Молода – р.

Молода - лісництво Мшана.

Протяжність : 14,4 км

Ходовий час : 9 год.30 хв. год.

Чистий ходовий час: 7 год.30 хв.

Рекомендований час виходу на маршрут: 8 год. 30 хв.

Від місця ночівлі повернутись на стежку з червоним маркуванням і через 15 – 20 хв. короткого крутого підйому – вихід на полонину Солотвинка. Є вказівник. Подальший маршрут – в Пд.Сх.Сх. напрямку лісовою стежкою з поступовим набором висоти,червоне маркування. Через 1 км від полонини стежка входить до зони низькорослої альпійської сосни (жереп), також тут вперше на маршруті стежка проходить по каменистому зсуву , горганському камінню - курумнику, покритому лишайником (фото ). Стежка круто міняє напрям на Пн. і ще близько 2 км підйому, набору 200 м . Стежка з маркуванням траверсує саму вершину г. Молода (1724 м). Тому потрібно бути уважним, щоб помітити відгалуження від основного маршруту – стежку до вершини. Вихід від місця ночівлі на вершину триває близько 2-2,5 годин чистого ходового часу. Підйом не складний, але затяжний. Спуск з г. Молода до однойменної річки – значна втрата висоти – 900м. Перших 2,5 км спуску - курумник та криволісся (жерепом). В жерепі стежка прорубана. На межі альпійської сосни та лісу – викладено кам’яний тур висотою близько 1,5 м. Пройшовши близько 500 м спуску в зоні лісу, група вийде на поляну, придатну для бівуаку. На карті позначено джерело. Стежка круто міняє напрям руху з Пд. На Пн.Сх., і через 1 км траверсної стежки (райштока), повертає на Пд.Сх. Затяжний спуск (близько 3 км) до р. Молода, спочатку вийде до великої вирубки, потім трелювальною дорогою до р. Молода. В кінці спуску,ліворуч від дороги, руїни туристичного притулку. Вийшовши на дорогу, повернути ліворуч і в Сх. напрямі рухатись вниз за течією річки. Через 1,5 км – жовте і червоне маркування розділяються(є вказівник), продовжити рух по дорозі (жовте маркування) і через 800 м – гуртожиток лісорубів. Через 2 км руху по дорозі група пере ходить міст через р. Мшана, виходить до лісництва Мшана. Тут є чудово обладнане місце для відпочинку та ночівлі. Дров достатньо, воду можна набрати в лісництві або в річці.

V день походу.

Ділянка денного переходу:

Протяжність : 7,5 км

Ходовий час : 2 год.

Чистий ходовий час: 1 год. 50 хв.

Рекомендований час виходу на маршрут: 9 год. 30 хв.

Від місця ночівлі продовжити рух дорогою і через 3 км праворуч від дороги видно куполи церкви – це монастир. Через 1,5 км міст через р. Молода, ще через 1 км – розгалуження доріг. Слід продовжити рух вздовж річки і через 2 км – наступний міст через Молоду та початок с. Осмолода.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РАЙОН ПОХОДУ

2.1 Загальногеографічна характеристика району походу

Карпати – велика гірська система Центрально-Східної Європи. Розташована на території 8 держав: Чехії, Польщі, Словаччини, України, Угорщини, Сербії, Австрії та Румунії – і простяглася більш ніж на півтори тисячі кілометрів. Виділяють 3 основні складові Карпат – Західні, Південні та Східні (частина яких – Українські Карпати). Переважаючі висоти в Карпатах 800 – 1200 м. Найвища гора Карпат – Герлаховскі Штіт, 2655 м, що належить масиву Татри в Словаччині. Загалом Татри нараховують 25 піків висотою вище 2500 м.

Область Українських Карпат розташована на південному заході України. Вони простягаються завдовжки 280 км, завширшки – на 100-110 км., займають територію Закарпатської, частково Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Площа Карпатських гір в Україні становить близько 24 тис. кв. км або 11,5 % загальної території Карпат (209 тис. км2). Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120 м біля підніжжя до 800 м у міжгірних улоговинах та 1500-2000 м вздовж основних хребтів. Усі найвищі вершини: Говерла, Петрос, Бребенескул, Піп Іван, Ребра, Гутин Томнатик – зосереджені на масиві Чорногора. Найвища вершина

Українських Карпат – Говерла, 2061 м.

Рельєф

Це середньовисотні гори, витягнуті з північного заходу на південний схід, що збігається з простяганням тектонічних структур і відповідних їм орографічних елементів. Паралельні гірські хребти мають асиметричну будову. Вони складені глинястими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються руйнуванню, тому гірські хребти здебільшого мають пологі схили, зручні перевали. На найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчини) трапляються давньольодовикові форми.

Низькогір'я і середньогір'я Карпат представлено гірськими масивами Східний Бескид, Горган і Покутсько-Буковинські Карпати. Центральну смугу гір складають низькогір'я й уголовини Вододільно-Верховинської області. Тільки за ними випливає масивний орографічний стержень Полонино-Чорногірських Карпат. Ще далі до південного заходу зберігся древній Рахівсько-Чивчинський кристалічний масив.

Маршрут походу прокладено в Українських Карпатах, у північній частині масиву Горгани. ор а ни - система гірських хребтів у зовнішній смузі скибових Українських Карпат, які розташовані в Івано-Франківській та Закарпатській областях. Вони простягаються на 75 км з північного заходу від долини Мизунки і Ріки, на південний схід до долини Пруту, а ширина із заходу на схід становить 40 км.

Зі сходу на захід ор ани поділяються на Крайові низькогірні, Зовнішні (Скибові) і Привододільні (Внутрішні) ор ани. З півночі на південь вони складаються з трьох великих частин, розділених глибокими річковими долинами: Північні, Центральні та Південні ор ани. Зокрема,Північні ор ани обмежені Мизункою та Лімницею і включають такі найвищі точки як г. Молода (1723 м), г. рофа (1748 м), г. Попадя (1740 м).

Для ор ан характерні круті асиметричні схили й гострі гребені гір; на вершинах кам'яні осипища (місцева назва " ор ани" (наголос на перший склад) або " рехоти"). Кілометрові кам’яні розсипи — це своєрідні рани від давнього льодовика, котрі природа просто ще не полікувала. Основні хребти розчленовані поперечними долинами річок Бистриці, Пруту і Тереблі. Складаються головним чином з пісковиків. На річках - пороги, водоспади. Є невеликі озера.

Клімат

Клімат Карпатських гір істотно відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій і формується в умовах вертикальної поясності. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, відносно низькими температурами повітря і рунту. В умовах Карпат винятково важливим кліматотворним чинником є рельєф - його висота, стрімкість схилів, залісненість території тощо.

Сумарна річна сонячна радіація становить 3 770-4 106 МДж/м2 у Передкарпатті і 4 399 МДж/м2 на Закарпатській низовині. Середні температури січня становлять відповідно -4,5 і -3 °С, а в горах -6, -12 °С. Зима м'яка, багатосніжна, з тривалими відлигами, а літо в горах не жарке, з дощами. Середні температури липня в Передкарпатті +19 °С, Закарпатті +20 °С, в горах +10 . +7 °С.

Клімат Карпат визначається географічним положенням гір та значною висотою над рівнем моря. На їх територію має вплив континентальне й морське повітря помірних широт, а інколи сюди проникають арктичні повітряні маси. Клімат Карпат дуже вологий з порівняно низькими річними температурами повітря. Із підняттям на кожні 100 м у Карпатах літо запізнюється на 8-10 днів і на 5-6 днів закінчується раніше. У замкнутих котловинах часто застоюється важке холодне повітря і температура може бути на значно нижча, ніж у навколишніх горах. Це явище називається інверсією температур.

Гори і передгір'я надмірно зволожуються: річні суми опадів у передгір'ях становлять 500-800 мм, а в горах - 1 500 - 2 0000 мм. Випадання снігу іноді супроводжується сніговими зсувами, лавинами. Подекуди лавини набирають великої руйнівної сили і бувають небезпечними. Інтенсивне танення великої маси снігу, дощі спричинюють бурхливі розливи карпатських річок. Тоді швидка течія підмиває берег, несе каламуть, каміння, дерева. Підйом рівня води в річках іноді набуває характеру стихійного лиха. Паводки на річках

Карпат можливі в будь-яку пору року після тривалих дощів. Бурхливі річки прорізують гірські хребти, утворюючи вузькі долини, оточені густою зеленню лісів.

В Українських Карпатах немає льодовиків і постійної снігової лінії, але взимку милує око засніжена панорама гірських краєвидів: казковий зимовий ліс, присипаний снігом. На окремих невеликих ділянках найвищих вершин сніг лежить до середини літа.

Гідрографія

Через центральну частину гір проходить головний Карпатський вододіл, який у північно-західній і центральній частинах простягається вздовж Вододільно-

Верховинського хребта. Тут беруть початок річки північно-східного макросхилу Карпат. Серед них р. Сан, що впадає у Віслу, Дністер і його праві притоки: Тисмениця, Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська. Більшість цих річок витікає з Карпат. На південний схід від Івано-Франківська карпатські річки впадають уже не в Дністер, а в Прут, який впадає в Дунай. Прут поблизу Дністра перехоплює всі карпатські річки, найбільшою з них є його права притока Черемош (його формують Білий Черемош, і Чорний Черемош).

Течія їхня стрімка, вони несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїй нижчій течії. Живлення річок мішане.

В Українських Карпатах є багато водоспадів, переважно невеликих.

Одним із найвідоміших є Яремчанський водоспад па р. Прут.

У Карпатах невелике число переважно малих озер. Найбільшим є озеро Синевир (Закарпаття), розміщене серед карпатських лісів на висоті 989 м. Площа озера - 7 га, максимальна глибина - 24 м. В Карпатах є також кілька інших невеликих озер. Створено водосховища на Тереблі, Озерянці (ліва притока Тереблі) та інших річках.

Грунти

рунти у Карпатах різноманітні і відповідно до кліматичних умов розміщуються вертикальними поясами. В Передкарпатті сформувалися дерново-підзолисті рунти, вище 1200-1400 м – бурі гірсько-лісові рунти, на висоті 1500-1600 м – сіро-бурі, вище 1600 м (під субальпійськими луками) – гірсько-лучні. На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті рунти.

Рослинний світ

У Карпатських горах зосереджено понад 15 % усіх лісів України; залісненість території тут становить близько 40 %, це найбільший лісовий масив держави. Серед інших частин Карпатського пасма Українські Карпати найбільш заліснені. Переважають смереково-букові ліси. Велику площу, особливо в Закарпатті, займають дубові насадження, ялиця і граб. Карпатські ліси України мають високоякісну деревину, яка користується попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринках.

В Українських Карпатах спостерігається вертикальна поясність природних компонентів і ландшафтів. До 400 - 700 м розвинутий передгірний пояс з дубово-грабовими і дубовими лісами.

Низькогірний пояс піднімається від 700 до 1 200 м. Там ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси. Середньогірний пояс досягає 1 200 - 1 500 м, у якому переважають ялинові і ялиново-ялицеві ліси. Вище, в субальпійському поясі (1 500 - 1 800 м), ростуть чагарники з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю, схили вкриті альпійськими луками з низькорослими травами (полонини). На схилах гір росте 1950 видів квіткових рослин і 10 видів представників хвойних

У Карпатах охороняються неогенові релікти: тис ягідний, водяний горіх плаваючий,

сосна кедрова європейська,сосна звичайна, ялівець козачий, ясенець білий, ковила найкрасивіша.

Тваринний світ

Самобутність природи Карпат зумовлює багатство і своєрідність фауни.У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу, особливо багато птахів (280 видів), ссавців (74 види), риб (53 види).

Типовим представниками лісів є дикий кабан, козулі й благородні олені, заєць-русак, лисиця, лісова куниця, горностай. Тут водяться лось, білка, альпійська бурозубка, альпійський бабак, бурий ведмідь, лисиця, кріт. Рідкісними в Карпатах стали борсуки. Зменшилася і чисельність таких хижих звірів, як вовк, рись та дикий кіт. У Карпатах багато птахів: трипалий дятел, кедрівка, припутень, білозобий дрізд, лісова тинівка, ялиновий шишкар, ластівки, лелеки, шпаки, снігурі, омелюхи, пуночки, синиці, корольки, повзики, шишкарі, чижі, дятли, яструби, сови, сірі куріпки, тетереви і глухарі. У субальпійському поясі зустрічаються снігова полівка, сойка, яструб. У водоймах - угорська мінога, струмкова форель, марена, короп та ін.

2.2 Туристська характеристика району

В Українських Карпатах є понад 1500 природозаповідних об'єктів. Найбільший серед них – Карпатський природний національний парк. Карпатські гори багаті на різноманітні природні ресурси, виділяються неповторними гірськими краєвидами, низьким рівнем забрудненості довкілля. Винятково важлива роль належить рекреаційним ресурсам, які освоєні ще недостатньо. Тут надзвичайно сприятливі умови для організації санаторнокурортного господарства міжнародного значення. Перспективними щодо розвитку санаторно-курортного і туристського господарства є всі райони Карпат, особливо райони Трускавця, Моршина, Сваляви, Східниці та інші з їх унікальними водами, що мають високі лікувальні властивості і дуже популярні у світі.

Серед важливих природоохоронних територій і відомий Національний природний парк «Синевир», добре освоєний туристами. Це район початку нашого маршруту.

Для Північних Горганів, як і для Горганів в цілому, характерні величезні розсипи кам’яних уламків на схилах гір – «греготів» або «горганів» (звідси і назва) та непролазні хащі «жерепу»( криволісся альпійської сосни). Разом з атмосферою «дикості», віддаленості від цивілізації та неймовірними краєвидами, все це стає фантастичною приманкою для туристів. Останніми роками Горгани стали більш пристосованими для активного туризму. Більшість маршрутів розчищено та промарковано. Маркування по всьому маршруту дуже добре. На розгалуженнях і перехрестях доріг наявні вказівники.

Нитка нашого маршруту може бути складовою частиною походів І - ІІ к.с.

пішохідного туризму.

Пізнавальна цінність.

Назва "Карпати" походить від албанського "karpe" (камінь), а дакійське могло означати "гора". Давнє польське слово "karpa" означає "значні нерівності", "підводне каміння", "великі стовбури або коріння". Від можливого дакійського значення - "гори", може походити назва народу - "карпи" - "ті, хто живуть в горах", які населяли Карпати за часів Римської імперії. За однією з версій, назва «Карпати» походить від слова karpë, що з албанської перекладається як «камінь». Згідно з іншою, виникнення найменування цієї гірської системи пов’язують із проживанням тут за часів Римської імперії фракійського племені – карпів.

Озеро Синевир виникло внаслідок потужного зсуву кам’янистих гірських порід після землетрусу в Карпатах. Великі кам’яні брили перегородили вузьку долину і, таким чином, утворили улоговину, яку наповнили води трьох гірських струмків. Озеро знаходиться на досить значній висоті – 989 м, максимальна його глибина – 22 м. На дні озера є природний отвір, завдяки якому озеро навіть під час сильних паводків чи затяжних дощів не виходить із берегів. Озеро Синевир, без сумніву, є окрасою Українських Карпат. Будучи найбільшим в усіх Карпатах, воно постійно приваблює туристів з усіх куточків України, радо зустрічає гостей приємною прохолодою столітніх букових і смерекових лісів, дзвінким щебетанням голосистого птаства та мовчазним спокоєм навколишніх гір. Вода в озері надзвичайно чиста й прозора, а повітря свіже, із тонким ароматом хвої. Озеро Синевир знаходиться в Міжгірщині, на території Закарпатської області. Поблизу швидко несуть свої води ріки Теребля і Чорна Ріка, неподалік є джерело Буркут з цілющими мінеральними водами.

Синевир оточують круті схили, вкриті ялиновими та буковими лісами. Завдяки їм береги озера виглядають надзвичайно мальовничо. Посередині ж озера є невеликий острівець, який часто взагалі затоплюється водою і з’являється над її поверхнею лише влітку за посушливої погоди. Вода в озері здалека здається блакитною і нагадує море, а острівець посеред озера, якщо дивитися зверху, нагадує око. Саме тому Синевир іще називають «Морським оком».

Легенда про Синевир

Як і кожна цікава місцина в Карпатах, озеро Синевир має свою історію, тісно обплетену легендами та переказами, звичайно ж, пов’язаними з нещасливим коханням. Так, місцеві жителі розповідають, що колись неподалік жив граф, який мав красуню-доньку Синь. Донька, гуляючи околицями графського маєтку, зустріла пастуха Вира з сусіднього села. Вони покохали одне одного, почали потай зустрічатися. Але від людей нічого не сховаєш, і незабаром граф дізнався про стосунки своєї доньки та простого пастуха. Звичайно, він не зрадів тому, бо, як і кожен заможний чоловік, для своєї доньки бажав обранця відповідного рівня, а тому наказав слугам вбити Вира. Вірні слуги підстерегли пастуха і скинули його з високих скель. Синь, про все дізнавшись, довго плакала на тому місці – із її сліз і виникло озеро, яке люди на честь закоханих назвали Синевир.

У багатьох місцях на вершинах Горган збереглися залишки оборонної лінії (окопи, землянки, колючий дріт) часів І світової війни. А під час другої світової Угорщиною було споруджено «лінію Арпада» – оборонні укріплення, які складались з сотень залізобетонних сховищ, дотів, загорож дроту, що в загальному мали довжину більше 350 км. Проте серйозних боїв ці укріплення так і не зазнали. Раніше в Горганах проходив державний кордон Польщі та Чехословаччини, а сьогодні це межа Івано-Франківщини і Закарпаття.

ФОТО МАТЕРІАЛ

Фото № 1

Фото № 2

Фото № 3

Фото № 4

Фото №5

Фото №6

Фото №7

Фото №8

Фото №9

Фото №10

ІV. КАРТОГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ

3 день

4 день

4-5 день

5 день

V. ПІД’ЇЗДИ ТА ВІД’ЇЗДИ

Потрапити до озера Синевир можна кількома шляхами. Один із них – дістатися до станції Воловець, з неї автобусом (маршруткою) до Міжгір’я, а звідти – до села Синевирська Поляна, від якого до самого озера лишається кілька кілометрів (півтори години ходу). Також можна доїхати до міста Хуст, з нього – до Міжгір’я і далі до Синевирської Поляни.

Зі Львову пропонуємо автобусний варіант:

м. Львів – с. Міжгір’я автобус , автостанція біля залізничного вокзалу.

с. Міжгір’я – с. Красний – мікроавтобус на замовлення.

с. Осмолода - м. Калуш (рейсовий автобус)– м. Івано – Франківськ (рейсовий автобус) – м. Львів (автобус чи залізничний транспорт).

м. Львів – ст..ім. Т.Г.Шевченка – залізничним транспортом.

У зв’язку з частими змінами в розкладі руху автобусів та залізничного транспорту, не бачимо доцільності в написанні номерів потягів, їх розкладу, розкладу рейсових автобусів. Радимо перевіряти розклад в першоджерелах.

Час роботи продовольчих магазинів. с. Осмолода : з 8.00до 20.00.

VІ. РЕКОМЕНДОВАНЕ СПЕЦІАЛЬНЕ СПОРЯДЖЕННЯ

Основні технічні перешкоди маршрут походу: рух середнім та дрібним зсувом (курумником), трав’яним та кам’яним схилами, переправи через гірські річки (вбрід та по каменях), рух заростями альпійської сосни. З голими скелями бореться жереп – покручені низькорослі дерева-кущі в альпійському поясі Карпат. Переважно це зарості гірської сосни та подекуди вільхи (місцева назва вільхових заростей — «лелич»). Зелені плями жерепу видні повсюди в цих горах — вони чітко виділяються на сірому камені. Повз ці зарості проходить багато стежок і туристських маршрутів. Деякі з них мають вигляд нори, буквально прорубаної-проламаної у криволіссі. Важкі, пружні лапи жерепу боляче б’ють по обличчю, особливо на верхах

Особливу увагу під час підготовки походу необхідно звернути на особливості кліматичних умов Карпат: можливість нічних заморозків, інтенсивність опадів (сніг, дощ, град), туман. Інтенсивні зливи можуть викликати сильні паводки на ріках, ярах, ущелинах. Не рекомендується розташовувати намети на дні ущелин, в ярах та балках - під час зливи це небезпечно.

Під час грози не слід ховатися під поодинокими деревами, поблизу інших окремо розташованих об’єктів. У лісі рекомендується захиститись під невисокими деревами, не торкаючись їх стовбурів. У горах під час грози безпечніше всього знаходитись у середній частині схилів.

Під час сильного вітру не слід долати скельні відрізки маршруту, відкриті для вітру круті схили, знаходитись на краю ущелин, у місцях можливих каменепадів.

Під час сильного туману необхідно призупинитись, бо рух в таких умовах може привести до втрати орієнтирів.

На крутих та мокрих трав’яних схилах зростає небезпека падіння (зриву), ускладнюється організація самостраховки. На таких відрізках шляху слід рухатись на мінімальній дистанції один від одного і бути готовим надати допомогу, використовувати трекову палицю як додаткову точку опори.

Гірські річки небезпечні швидкою течією, низькою температурою води, нерівностями дна та крутими берегами. На маршруті група переправляється через річки по каменях, здійснюючи самостраховку жердиною. В разі необхідності – організовуються перила (допоміжна мотузка 15 м).

Дрібні зсуви небезпечні можливістю сповзання їх великою масою. Рухатись на таких ділянках необхідно компактною групою, уникаючи руху один над одним.

Групове спорядження стандартне для походу відповіднго ступеню складності, а що до особистого, то якості взуття та конструкції накидок від дощу необхідно приділити особливу увагу.