МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ПОЗААУДИТОРНОГО ЗАХОДУ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ «Ти смієшся, а я плачу, мій великий друже…», присвячений Миколі Васильовичу Гоголю, видатному українцю і всесвіт

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОЛЕДЖ

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

 ПОЗААУДИТОРНОГО ЗАХОДУ

З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

«Ти смієшся, а я плачу, мій великий друже…»,

присвячений Миколі Васильовичу Гоголю, видатному українцю і всесвітньовідомому  письменнику

 

 

Розробила викладач зарубіжної літератури І. М. Алтухова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

місто Кам’янське -  2021 рік

 

Мета заходу: познайомити студентів коледжу з видатним українським і всесвітньовідомим письменником Миколою Васильовичем Гоголем, зацікавити його творчістю і викликати у молоді почуття гордості за свою країну, яка народила світові таких талановитих митців.

Обладнання: відеопрезентація про письменника, уривки з фільму «Тарас Бульба», буктрейлер «Тарас Бульба» документальний фільм «Обличчя української історії М. В. Гоголь»,  музичні композиції: Й.С. Бах «Звуки дощу», Й. С. Баха «Абарчо» , «Козацький марш», Л. В. Бетховен «Мелодія сліз». Уривки з кінофільму Олега Меньшикова «Гоголь. Початок»

 

Звучить музика Й. С. Баха «Звуки дощу»

 

                       Ведучий 1 За думою дума роєм вилітає;

   Одна давить серце, друга роздирає,

   А третя тихо, тихесенько плаче

   У самому серці, може, й Бог  не бачить.

    

   Ведучий 2 Всі оглухли – похилились

    В кайданах…байдуже…

    Ти смієшся, а я плачу,

    Мій великий друже.

    (Т.Шевченко. «Гоголю»)

 

 

Уривок з фільму Олега Меньшикова про Гоголя

 

 Ведучий 1

 Це слова одного великого українця - Тараса Шевченка - про іншого – Миколу Гоголя. Кобзар плакав над долею українців. А Гоголь сміявся…Так, сміявся крізь сльози.

Але і Гоголь, і Шевченко любили Україну всім серцем, всією суттю, бо були справжніми синами землі своєї.

 

 Ведучий 2  Микола Гоголь був українським письменником, хоча писав російською мовою, бо він дивився на світ очима українця - доброго, мрійливого, веселого і невтомного оптиміста. В його творах виявилася не просто українська стихія, а справжній український патріотизм, бо водила пером синівська любов.

Під музику Й. С. Баха «Абарчо»

 

Ведучий 1

 «...Женіть геть із душі все каламутне! На ясне, на свіже повітря! На працю! Сильніше та міцніше створюйте опір в душі своїй всьому, що є нікчемним і чим спокушається суспільство. Пам'ятайте вічно, якої землі громадянином ви є і що ні перед ким нема стільки потреби праці, скільки перед громадянином цієї землі...»  - Микола Васильович Гоголь

Для росіян він – Николай Васильевич, для українців – Микола Васильович, італійські друзі називали його – синьйор Нікколо, для людства він просто Гоголь, великий чародій слова, ясновидець, який мав дар проникати в таємницю душі людської.

 

Демонстрація презентації «Життя і творчість Миколи Васильовича Гоголя»

Під музику Й. С. Баха «Абарчо»

    Ведучий 2    Все Гоголя про Гоголя питаю —
Який він був? І в чому таїна,
Що сам собі усе про нього втаюю,
Вночі він ближче, гірше — завидна.
Всі таємниці вдень скресають льодом.
Стаєш нікчемним, згірш усіх нікчем,
Люблю його останнім перельотом,
І небо замикаю тим ключем.
Душа летить із вирію за Гоголем,
В гніздо пречистих і скорботних рук.
Душа моя відчайно незагоєна,
Їй дише вслід морозом Басаврюк.
А в небі тихо. І немає стелі.
І тільки видно, як віддалеки
Він хмарою химерної шинелі
Нам зігріває різдвяні зірки.
І тільки тужно, бо не доступитись,
І тільки журно, бо нема й нема.
До неба встати. З неба зір напитись.
Душа живе ще, хоч у смерть німа.
(І. Драч. «До Гоголя»).
Музика затихає.

 

Ведучий 1

Ми не в змозі назвати зараз всі твори Гоголя про Україну, на це не вистачить часу. Та пройти повз образи козаків та Запорізької Січі неможливо, адже в пам’яті у нас закарбовані саме гоголівські слова про цю сторінку історії нашої Батьківщини.

 

Ведучий 2

Україна! Прекрасний край, багатий на родючі землі і людські душі. Щедрі на добро і увагу, українці вміють  по-доброму сміятися, прекрасно співати, вогняно танцювати і, взявши до рук зброю, встати на захист своєї землі. Саме такою бачив він, Гоголь, свою Україну.

        Ведучий 1

         Стишує вже кроки день минулий,

Огортає все навкруг пітьма,

Знову через віковіччя мудрі

Оживають Гоголя слова

        Про народ, Вкраїну та любов,

Про Остапа, що не зрадив волю,

І зворушує вже серце знов

Невгамовне материнське горе.

        Чується козацьких шабель дзвін,

Що в степу виблискують широкім.

Впевнено Тарас іде, бо він

Любить Січ, неначе владний сокіл.

        Завершивши свій життєвий шлях,

Козаки потомлені спочили.

Гоголь лиш крокує по віках,

Повен дум, натхнення, волі й сили.

Театралізована вистава у виконанні студентів ,   які читають слова автора,  Тараса Бульби ,  Остапа.

Уривок з повісті «Тарас Бульба»

 

Сумна українська пісня зі звуками кобзи

 

Майдан, де мала відбутися кара, не важко було знайти: люд валом сунув туди з усіх кінців. За тодішніх лютих часів це було одне з найцікавіших видовищ не тільки для простолюду, а й для шляхетного панства

Часто чорноока панна, жартуючи, брала своєю білою ручкою тістечка або щось із садовини й кидала в народ. Юрба голодних лицарів підставляла свої шапки.Ось юрба враз загула, і всі побачили, що ведуть козаків.

Вони йшли без шапок, з довгими чубами. Вони йшли не боязко, не понуро, а навпаки — з якоюсь тихою гордістю. Попереду йшов Остап.

Що відчув старий Тарас, коли побачив свого Остапа? Що було тоді в нього на серці?.. Він дивився на сина з юрби і не пропустив жодного його руху. Остап зупинився. Йому першому належало випити цю гірку чарку. Він глянув на своїх, підняв руку вгору і гучно промовив:

— Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестивці, як мучиться християнин! Щоб жоден із нас не промовив жодного слова!

Після цього він підійшов до помосту.

— Добре, синку, добре! — тихо мовив Бульба й похилив на груди свою сиву голову.

Кат зірвав з Остапа старе лахміття; йому ув'язали руки й ноги в навмисне зроблені диби.Остап терпів тортури й катування, як велетень: ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді, коли почали перебивати йому руки й ноги, коли страшний хряскіт кісток почувся серед мертвої тиші — нічого навіть схожого на стогін не вирвалося з його уст, і не здригнулося його лице. Тарас стояв у юрбі, схиливши голову і водночас гордо піднявши свої очі, тихо, схвально промовляв:

— Добре, синку, добре!

Але як узяли його на останні смертельні муки, здалося, немовби почала підупадати його сила. I впав він і вигукнув у скруті душевній:

— Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?

— Чую! — залунало серед мертвої тиші, і весь мільйон народу разом здригнувся.

Частина кінних  кинулася пильно оглядати юрбу, але Тараса  слід  немов вода змила.

Український козацький гімн

Знайшовся слід Тарасів там, де сто двадцять тисяч козацького війська з'явилося на межах України. Це повстала вся нація, Звідусіль піднялося козацтво: від Чигирина, до Переяслава

І поміж тими козаками, найвідважніший був один полк, і вів його Тарас Бульба. А коли вороги запросили миру, не погоджувався на нього Тарас, бо знав, що їх хочуть обдурити

— Гей, гетьмане й полковники! Не робіть такої бабської угоди! Не вірте ляхам: продадуть!

Коли ж військовий писар приніс писані умови й гетьман підписався під ними власною рукою, Тарас зняв із себе щирий булат,  турецьку шаблю з найкращої криці, переломив її надвоє, як тріску, і, кинувши врізнобіч далеко від себе обидва кінці, промовив:

— Прощайте ж! Як двом кінцям цієї шаблі не з'єднатися в одно й не скластися в цілу шаблю, так і нам, панове товариство, не бачитися більше на цьому світі. Перед смертною годиною своєю ви згадаєте мене! Думаєте — купили спокій і згоду; думаєте — панувати вам? Не те у вас буде панування: здеруть ляхи з вас  шкуру, наб'ють її гречаною половою й показуватимуть по всіх ярмарках!

Смутні стояли гетьман і полковники, й мовчали довго, немов пригнічені якимсь важким передчуттям. Не дурно пророкував Тарас: так воно все й сталось, як він казав. А що ж Тарас?

А Тарас тим часом гуляв по всій Польщі зі своїм полком, спалив вісімнадцять містечок, більш як сорок костьолів і вже доходив до Кракова.

— Це вам, вражі ляхи, поминки по Остапові! — примовляв Тарас.

НЕзабаром полякам  доручено було з п'ятьма полками неодмінно впіймати Тараса.

Шість днів тікали козаки  від ляхів. Але Потоцький цього разу впорався добре з дорученням. Поклав Тарас пробиватися крізь ворожі лави. І вже пробилися були козаки, коли це раптом на бігу зупинився Тарас і гукнув:

— Стійте! Випала люлька з тютюном; не хочу, щоб і люлька моя дісталася вражим ляхам!

I нахилився старий отаман, і почав шукати в траві люльку з тютюном — свою вірну подругу. А тим часом налетіла ватага ляхів і вхопила його під могутні плечі.

— Ох, старість, старість! — промовив він, і заплакав старий кремезний козак. Мало не тридцять гайдуків учепилося йому за руки й за ноги.

 

I присудили, з гетьманського дозволу, спалити живцем перед усім військом.

Недалеко стояло голе дерево, що грім розбив йому верхів'я.

Припнули Тараса залізними ланцюгами до стовбура, цвяхом прибили йому руки,  почали розкладати під деревом вогонь. Але не на вогонь дивився Тарас, а в той бік, де відстрілювалися козаки: йому згори було видно все, як на долоні.

 

— Займайте, хлопці, займайте швидше, — гукав він, — гору, що за лісом: туди не підступлять вони! Але вітер не доніс його слів.

— До берега, хлопці! До берега! Спускайтеся попід гору. Коло берега стоять човни, — всі забирайте, щоб не було погоні!

Цього разу вітер дмухнув із другого боку, і все почули козаки.

Але за цю раду дістав він обухом по голові, і все перевернулося йому в очах.

А козаки вже пливли з кіньми річкою й одв'язували човни. Зупинилися ляхи над проваллям, дивуючися нечуваній козацькій сміливості.

Коли отямився Тарас Бульба після обуха й глянув на Дністер, козаки вже були на човнах і гребли веслами; кулі сипалися на них зверху, але не досягали. І засвітилися радістю очі у старого отамана.

— Прощайте, товариство! — гукав він їм згори. — Згадуйте мене і на ту весну знову сюди прибувайте та гарненько погуляйте!.. А що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б злякався козак!..

А вже вогонь піднявся вгору і лизав його ноги, обіймаючи потроху все дерево... Та хіба знайдуться у світі такі вогні й муки, які перемогли б козацьку силу?..

Козаки хутко пливли вузенькими двостеренними човнами, і розмовляли про свого отамана.

 

Демонстрація уривку з фільму «Тарас Бульба»

 

Ведучий 1

Відшуміли дощі, розколовши навпіл небеса,

Спопелились дороги, герої козацькі  вже сплять,

Лише думи Тараса, і подвиг, і мудрість свята,

Як орли угорі, до нащадків летять і летять.

 

Ведучий 2

Гоголь був великим українцем, хоча його творчість не знає кордонів і жодних мовних бар’єрів,  він «відкрив світові Україну та її героїчну історію, увів її у світовий культурний контекст». «Через твори Гоголя світ уже майже 200 років пізнає нашу країну, наші традиції і духовність, самобутній характер і душу українського народу. Україну він відкрив і для самої України.

 

Під музику  Л. В. Бетховен «Мелодія сліз».

 

Ведучий 1

У віковій повторності цвітінь

Давно спочили недруги і друзі.

Мій друже, через кілька поколінь

Пишу до тебе в невимовній тузі.

На серці камінь і в душі жура:

Не все зробив, не написав, що треба,

Тому прийшла, уже прийшла пора

Із потойбіччя промовлять до тебе.

Живи в смиренні, в Господі живи,

Не дай себе хандрою ошукати,

Щоб не змогли прислужники Москви

Коріння рідне в тебе відібрати.

Укоренилась в людях ненасить –

Чим більше є, тим більші апетити.

Тож я до вас через віки лечу,

У відчаї молюся до знемоги.

Сміюся й плачу. Каюся й кричу.

Щасливі будьте. Ваш Микола Гоголь

 

Документальний фільм «Обличчя української історії М. В. Гоголь»

 

.