Презентація до уроку "Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману ХІХ ст., національна своєрідність."

Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману ХІХ ст., національна своєрідність. ТЛ. Роман та його різновиди, індивідуальний стиль

Роман як жанр літературиІсторія роману сягає найдавніших часів. Залежно від літературних епох, періодів, течій, стилів і теоретичних засад розрізняють за добою роман античний, середньовічний, бароковий, просвітницький, романтичний, реалістичний тощо. За змістом — соціальний, сімейно-побутовий, соціально-побутовий, соціально-психологічний, філософський, сатиричний, пригодницький, біографічний, науково-фантастичний тощо. За часом розгортання сюжету — історичний (про минулі події), сучасний (про теперішні події), роман про майбутнє (про передбачені автором події). За формою — роман у листах, роман у віршах, роман у новелах, роман-хроніка, роман-памфлет, роман-ріка тощо. Про різновиди роману ХІХ ст. дізнайтеся окремо (сс. 75-76 підручника). Літературний жанр — це умовне об'єднання художніх творів за певною структурою та спільними ознаками зображення дійсності.

Ознаки роману. Ознаки роману. Авторська позиція. Вигадана реальність у просторі часу. Людина у складних обставинах. Складна композиція. Тривалий часатмосфера. Доля персонажів. Багатолінійний сюжет

Античний роман. Середньовічний роман. Бароковий роман. Готичний роман. Реалістичний роман ХІХ ст. Сентиментальний роман. Просвітницький роман. Модерністський роман. Постмодерністський роман

Розвиток роману. Античні й середньовічні романи. В Античності виникає так званий «античний роман»: «Дафніс і Хлоя» Лонга, у якому тонко зображувалося життя пастухів на лоні природи; Геліодор - «Ефіопіка»; Петроній – «Сатирикон»; Апулей – «Метаморфози або Золотий вислюк» та ін. Поступово цей жанр оновлюється. І вже на Середньовіччя припадає розквіт «лицарського роману», у якому оспівувалися ідеали лицарства, розповідалося про незвичайні, фантастичні пригоди і подвиги (лицарські романи про короля Артура, чи Трістана та Ізольду). У ці часи виникає і термін роман.

Виникнення терміну. Як літературний термін слово «роман» уперше було використано в XVI ст. Роман (фр. roman) — «романський». У XII-XIII століттях з’являються твори, написані однією з романських мов — французькою, італійською, іспанською, португальською. Спочатку твори романськими мовами називали романськими оповіданнями. Згодом назва скоротилася і залишилася тільки слово «роман».

Ренесансний роман. Дізнайтеся про роман доби Відродження з підручника (сс. 70-71). Які нові ознаки роману, перелічені у підручнику, проявилися у романі Сервантеса “Дон Кіхот”?Раджу прочитати також роман Франсуа Рабле “Гаргантюа та Пантагрюель”

Роман доби бароко Згадайте сонет Джона Донна та ознаки літератури доби бароко. Протиріччя доби відбилися й у жанрі роману. Найбільш поширеним стає роман про пригоди (дурня або крутія), наприклад “Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссимуса” Г. Гріммельсгаузена або “Історія життя пройдисвіта на ймення Пабло, зразка волоцюг і дзеркала крутіїв” Ф. Кеведо. У творі Гріммельсгаузена йдеться про пересічну людину, яка опинилася у вирі Тридцятирічної війни. Твір іспанського письменника Франсіско Кеведо розповідає про шахрая Пабло, який ніде довго не затримується. Вигнаний зі служби, він мандрує країною, то видаючи себе за шляхетного дворянина, то потрапляючи в компанію жебраків, то приєднуючись до акторської трупи. Він — крутій за покликанням, і його шахрайська вдача стає своєрідною формою пристосування до дійсності. Роман закінчується від'їздом Пабло в заокеанські колонії Іспанії. Дерево з повішеними, гравюра Жака Калло. Певною мірою вона може служити ілюстрацією до роману Гріммельсгаузена. Обкладинка радянського видання 1950 року роману Ф. Кеведо

Роман ХVІІІ ст. Етапним для жанрового розвитку роману було  ХVІІІ ст. Саме тоді, в епоху Просвітництва, постали авантюрний роман («Історія Жіль Блаза» Алена-Рене Лесажа), сентиментальний роман («Сентиментальна подорож» Лоренса Стерна), готичний роман («Замок Отранто» Гораса Волпола), а також роман з елементами сатири й пародії («Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта, «Історія пригод Джозефа Ендрюса та його приятеля Авраама Адамса» Генрі Філдінга). Як головний жанр у ХVІІІ ст. роман виступає насамперед в англійській літературі. Ален Рене Лесаж. Лоренс Стерн. Горас Волпол. Генрі Філдінг

Просвітницький роман Про переворот у жанрі роману за доби Просвітництва дізнайтеся з підручника (с. 71). Прочитайте, що писав І. Франко про роман доби Просвітництва (с. 70). Які особливості просвітницького роману ви помітили у прочитаних вами творах (“Мандри Гуллівера” Дж. Свіфта, “Пригоди Робінзона Крузо” Д. Дефо)? Дені Дідро. Ж. Ж. Руссо. Й. В. Гете. С. Річардсон. Дж. Свіфт

Реалістичний роман ХІХ ст. Класичних рис роман досягає у ХІХ ст. як реалістичний роман, якому передують романи, писані романтиками, — Йоганном Вольфгангом фон Ґете, Вальтером Скоттом, Віктором Гюґо, Жорж Санд. Романтики розвинули роман історичний («Айвенго», «Роб Рой» Вальтера Скотта), стали з'єднувальною ланкою між романтичним і реалістичним романом. Реалістичний роман розвивають Оноре де Бальзак, Стендаль, Гюстав Флобер, Чарлз Дікенс, Олександр Пушкін, Лев Толстой, Федір Достоєвський, Панас Мирний, Болеслав Прус та ін. Вальтер Скотт “Айвенго”Віктор Гюго “Собор паризької Богоматері”Жорж Санд (Аврора Дюдеван) “Консуело”

За часів реалізму особливої популярності набули реалістичні романи Стендаля («Червоне і чорне»), Оноре де Бальзака («Батько Горіо», «Євгенія Гранде»), Густава Флобера («Пані Боварі»), Чарлза Діккенса («Домбі і син»), Олександра Пушкіна («Євгеній Онегін»), Миколи Гоголя («Мертві душі»), Льва Толстого («Війна і мир», «Воскресіння», «Анна Кареніна»), Федора Достоєвського («Злочин і кара», «Брати Карамазови»). Письменники зверталися до художнього осмислення суспільних конфліктів, широкої панорами людського життя, питань моралі, до розкриття найтонших і найскладніших порухів душі, характерів у їхньому формуванні, розвитку, зумовленості зовнішніми обставинами. Про характерні ознаки реалістичного роману дізнайтеся з підручника (с.74) та скористайтеся схемою, розміщеною на наступному слайді.

Характерні риси реалістичного романуісторизм. Соціальний аналіз. Типізація загальнопоширеного. Деталізація побуту, оточення, соціального середовища. Вчинки героїв зумовлені рисами характеру та обставинамиІнтерес до сучасності, прагнення до точності, достовірності, об'єктивності у її відтворенніВідображення життя завдяки типовим характерам за типових обставин

Модерністський роман. Радикальне оновлення романного жанру на початку 20 століття відбулося завдяки таким авторам, як Джеймс Джойс, Марсель Пруст, Франц Кафка, Роберт Музіль. Експериментаторський роман також розвивали Вірджинія Вулф, Гайміто фон Додерер, Джон Дос Пассос, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Кобо Абе, Хуліо Кортасар, Жорж Перек. У 20 столітті в романах з'являється новий тип оповідача, схильного до діалогізму з іншими свідомостями. Модерністські письменники відмовляються в своїх романах від всесильного і всезнаючого оповідача (голос автора), характерного для роману ХІХ століття. Сюжет роману розгортається з порушеною причинно-часовою послідовністю, хронологічний та логічний перебіг подій вже не відіграє важливої ролі, уперед виходить індивідуальна свідомість зі своїми непевностями, страхами, пристрастями чи байдужістю, що зазвичай відображається засобами потоку свідомості (Джеймс Джойс). У ХХ столітті з’являється новий роман — постмодерністський. З ним ви ознайомитеся наступного навчального року.

Модерністський роман. Представники. Кобо Абе

Паралельний розвиток роману Паралельно продовжував розвиватися класичний реалістичний роман (Ромен Роллан, Михайло Шолохов, Улас Самчук). Водночас багато письменників намагалися поєднати ці дві тенденції. Не відмовляючись від класичних здобутків жанру, вони вносили в романну оповідь й саму структуру нові елементи, виробляючи свій особливий стиль. Особливо вагомим був внесок таких авторів, як Анатоль Франс, Томас Манн, Генріх Манн, Роже Мартен дю Ґар, Джон Голсуорсі, Андре Жід, Вільям Фолкнер, Ернест Хемінгуей, Еліас Канетті, Ясунарі Кавабата, Акутагава Рюносуке, Жоржі Амаду та ін.

Теорія літератури. Соціально-психологічна проза — один з найбільших здобутків реалістичної літератури ХІХ ст. Вона втілила основну рису реалізму — глибокий аналіз суспільного життя і внутрішнього світу особистості у їхніх взаємозв’язках і взаємовпливах, враховуючи психологічні чинники: інтелектуальні зусилля, почуття, емоції. Від початку формування реалізму в ньому розвивалися дві течії: соціологічна, що акцентувала увагу на дослідженні суспільства як певної цілісності (Бальзак);психологічна, першорядним об’єктом дослідження якої була особистість у конкретних історико-суспільних умовах (Стендаль). Соціально-психологічний роман — один із різновидів роману, у якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього внутрішнього життя у соціальному середовищі. Цей різновид роману часто поєднує ознаки соціально-побутового та психологічного романів.

Соціально-побутбвий роман — один із різновидів роману, у якому автори зображували соціальне життя, буденність, суспільні звичаї та уявлення, характерні для певної доби. Психологічний роман — різновид роману, у якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку. У реалістичному психологічному романі письменники досліджують вплив соціальних обставин на психологію людини, взаємозв’язок індивідуального та загального. Найвизначніші представники соціально-психологічного роману — Оноре де Бальзак, Стендаль, Густав Флобер, Чарлз Діккенс, Лев Толстой, Федір Достоєвський та інші.

У деяких реалістичних творах до цих аспектів додається широка філософська проблематика, що надає підстави визначати їх як філософські романи. У таких романах безпосередньо викладено світоглядну або етичну позицію автора, наприклад, у творах Льва Толстого чи Федора Достоєвського. Художні твори талановитих письменників, де реалізуються декілька провідних ідей, розробляються множинні сюжетні лінії, зображуються складні суперечливі стосунки між персонажами, називають поліфонічними. Зокрема, можна зустріти «поліфонію романів» Достоєвського, письменника, з творчістю якого ви ознайомитеся на наступних уроках. Довідка: Поліфонізм, поліфонія (від грец. poly — багато і phone — звук) — це «багатоголосся». Терміни «поліфонія», «поліфонізм» використовуються в літературі для позначення багатоплановості художнього твору.

Національна своєрідність французького роману ХІХ ст. Французький реалістичний роман ХІХ ст. вельми відрізняється від англійського, англійський — від російського і так далі. Причина тому — національні культурні чинники: історичні події, національні художні традиції, роль літератури в житті суспільства. Французька література ХІХ ст. відображала становлення буржуазного суспільства. Письменники-реалісти були найбільшими критиками різних сторін життя, з науковою точністю аналізували людину в суспільстві, давали всьому строгу оцінку. Тенденція до соціального аналізу була провідною саме у французькій літературі й увінчалася творчістю «доктора соціальних наук» О. де Бальзака. Його «науковий метод» продовжував розвиватися на наступних етапах розвитку літератури. Національна своєрідність французького роману ХІХ ст. Соціально-аналітичні тенденціїМіцний зв’язок між людиною і суспільством. Науковий метод

Національна своєрідність англійського роману ХІХ ст. Англійська література позначається реалістичними традиціями ще від ХVІІ — ХVІІІ ст. Це пояснюється як історією країни, так і особливостями національного характеру англійців, які завжди були схильні до практичної діяльності, тверезого погляду на життя й надавали великого значення морально-етичним нормам співіснування. Англійські реалісти у своїх творах зосереджувалися переважно на етичних завданнях і моральних проблемах, «по-людяному» зображували своїх персонажів, активно використовували комічно-гумористичні традиції національної культури. Національна своєрідність англійського роману ХІХ ст. Широка панорама англійського суспільства. Комічно-гумористичні традиції національної культури. Морально-етичні норми співжиття

Національна своєрідність російського роману ХІХ ст. У Росії ХІХ ст. історичні умови склалися так, що література була єдиним реальним засобом висловити думки й судження. Саме на сторінках художніх творів російські письменники прагнули дати відповіді на основні питання і сформувати нові життєві орієнтири. У жодній іншій країні література цього часу не мала такого значення для культурного життя. Російські реалісти прагнули критично оцінювати світ і суспільство, викривати їхні вади. Але, на відміну від французьких письменників, вони зображували не тільки негативне, а й мали свою позитивну програму та свої ідеали. Основну увагу вони зосереджували на зображенні людини й розкритті її цінностей, утверджували духовно-моральні вартості. У своїх творах О. Пушкін, М. Гоголь, Л. Толстой, Ф. Достоєвський переконували, що особистість здатна зберегти свою духовно-моральну самоцінність, не піддатися згубному впливу середовища, залишитися собою. Національні особливості російського роману ХІХ ст. Широка панорама російського життя. Глибокий аналіз людської душіДуховно-моральна самоцінність людини

Україна і світ. У різних національних літературах роман розвивався по-різному. Українське мистецтво слова знає роман соціально-побутовий (Анатолій Свидницький «Люборацькі»), соціально-психологічний (Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), історичний (Богдан Лепкий «Мазепа»), утопічний (Володимир Винниченко «Сонячна машина»). Значний внесок у розвиток українського роману XX ст. зробили Валер’ян Підмогильний, Юрій Яновський, Андрій Головко, Михайло Стельмах, Олесь Гончар, Павло Загребельний, збагативши його новими темами та проблемами, новими художніми знахідками.

Перевіряємо засвоєне1. Розкажіть про формування жанру роману в літературі.2. Поясніть, яка інформація з історії роману була для вас найцікавішою і чому.3. Розкрийте історію терміна роман.4. Прокоментуйте основні ознаки роману.5. Обґрунтуйте, яка ознака роману найбільше привертала вашу увагу у прочитаних творах.6. Обговоріть, чим був спричинений розквіт реалістичного роману в літературі XIX ст.7. Назвіть основні різновиди роману в XIX ст. Установіть їхні специфічні риси.8. Розкрийте фактори, що зумовлюють національні особливості романів ХІХ ст.9. Пригадайте, твори яких письменників-реалістів ви вже прочитали. Поясніть, чим вони вам запам’яталися.10. Поміркуйте, твори яких нових для вас письменників-реалістів вас заінтригували і чому.11. Визначте, що нового ви дізналися про українські романи.12. Перечитайте думки Івана Франка про розвиток роману в європейських літературах. Розкрийте найцікавіші для себе думки вченого. Поясніть свою позицію.

Домашнє завдання. Доповнити конспект уроку матеріалами, що надані у підручнику (сс. 76 – 77). Прочитати роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”. Під час читання звернути увагу на опис вулиць, вуличних сцен, сходів, кімнат. Уміти переказати “сповідь” Мармеладова, лист матері Родіону Раскольникову. За бажанням - об’єднайтеся в пари і складіть колаж з ілюстрацій до відомих вам романів. Презентуйте його в класі. Або об’єднайтеся у групи й підготуйте презентацію на тему: «Спільне в літературі й живописі реалізму».