МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА "Реалізація соціально-психологічних, корекційно-реабілітаційних умов соціалізації та трудової інтеграції дітей з особливими освітніми потребами"

Про матеріал

У сучасних умовах виникає необхідність у здійсненні комплексної (педагогічної, соціальної, медичної, психологічної, фізичної, професійної та трудової) реабілітації дітей з особливими освітніми потребами, забезпеченні їх соціально-правового захисту та підготовки до життя у соціумі; реалізації ними права на отримання освіти у відповідності до інтелектуальних, психологічних та фізичних можливостей особистості; створенні умов для трудової та професійно-технічної підготовки; залученні до активної участі в усіх сферах суспільного життя. У методичній розробці запропоновано шляхи реалізації даного питання у спеціальній школі через впровадження в роботу проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

Перегляд файлу

Комунальний заклад освіти

«Верхньодніпровська спеціальна школа»

Дніпропетровської обласної ради»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Реалізація соціально-психологічних, корекційно-реабілітаційних умов соціалізації та трудової інтеграції дітей з особливими освітніми потребами

Верхньодніпровськ

2021

УКЛАДАЧ:

СЕМЕНЧЕНКО

ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА заступник директора з навчально-

виховної роботи, вчитель –

дефектолог,

«спеціаліст вищої категорії»,

«вчитель методист».

Реалізація соціально-психологічних, корекційно-реабілітаційних умов соціалізації та трудової інтеграції дітей з особливими освітніми потребами. Методична розробка.

У сучасних умовах виникає необхідність у здійсненні комплексної

(педагогічної, соціальної, медичної, психологічної, фізичної, професійної та трудової) реабілітації дітей з особливими освітніми потребами, забезпеченні їх соціально-правового захисту та підготовки до життя у соціумі; реалізації ними права на отримання освіти у відповідності до інтелектуальних, психологічних та фізичних можливостей особистості; створенні умов для трудової та професійно-технічної підготовки; залученні до активної участі в усіх сферах суспільного життя.

У методичній розробці запропоновано шляхи реалізації даного питання у спеціальній школі через впровадження в роботу проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ I. РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО, КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ КЗО « ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА»

1.1. Основні завдання школи з реалізації різнобічного розвитку вихованців………………………………………………………………………...5

1.2. Особливості організації та роль шкільного психолого-педагогічного консиліуму у комплексному вивченні дитини…………………..........................................................................................7РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, СПЕЦИФІКИ ПОБУДОВИ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ ЯК ОСНОВНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ...........…………………………...........................................................13

РОЗДІЛ ІІІ. СИСТЕМА ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ ЯК ШЛЯХ ДО УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВИХОВАНЦІВ………………………………………………………………….25

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..29

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА............................……………………………...32

ДОДАТКИ……………………………………………………………………....34

ВСТУП

Актуальність розгляду зазначеного питання насамперед пов’язана з тим, що кількість дітей, які мають потребу в корекційному навчанні, невпинно зростає.

Пріоритетом у навчанні школярів з інтелектуальними порушеннями є повне задоволення навчальних потреб дітей даної категорії. У таких дітей змінено процес раціонального пізнання, суджень та критичних здібностей, і, як наслідок, відбувається викривлення процесу самопізнання. Усе це вказує на необхідність надання психолого-педагогічної допомоги, здійснення стимулювання досягнень у різних сферах діяльності, забезпечення соціально-педагогічного захисту дітей з особливими освітніми потребами.

Гострою залишається проблема охоплення дітей з особливими освітніми потребами спеціальним навчанням. Такі діти спроможні засвоїти складний програмний матеріал, отримати індивідуальну педагогічну та корекційну допомогу тільки в умовах спеціальної освіти.

У КЗО «Верхньодніпровська спеціальна школа» ДОР» створюються максимально сприятливі умови для комплексної реабілітації, самореалізації та самовираження особистості дитини. Діти здобувають освіту, спрямовану на отримання знань з основних предметів, розвиток особистісних якостей, корекцію порушень розвитку й подальшу соціалізацію. Корекційні заняття забезпечують не лише виправлення порушень психофізичного розвитку, а й здійснюють вплив на особистість загалом із метою досягнення позитивних результатів у її навчанні, вихованні та ефективної інтеграції у суспільство.

Виходячи з усього вищезазначеного, дана методична розробка має за мету: розкрити специфіку реалізації соціально-психологічного, корекційно-розвиткового супроводу дітей з особливими освітніми потребами в умовах спеціальної школи.

А саме:

- проаналізувати та показати роль шкільного психолого-педагогічного консиліума у забезпеченні всебічного вивчення особистості дитини з особливими освітніми потребами, з метою надання рекомендацій щодо подальшого навчання, виховання та психофізичної реабілітації;

- створити умови для врахування і розвитку навчально-пізнавальних інтересів, нахилів, здібностей та потреб учнів у процесі їхньої загальноосвітньої підготовки та психолого-педагогічної корекції;

- розкрити особливості організації, специфіки побудови та проведення уроку в допоміжній школі як основної форми навчання, виховання й корекції в спеціальній школі;

- виховувати в учнів любов до праці, забезпечувати умови для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формувати готовність до свідомого вибору й оволодіння навиками майбутньої професії;

- формувати соціальні, комунікативні, інформаційні, технічні, технологічні компетенції учнів на допрофільному рівні, спрямовувати вихованців на соціалізацію у суспільстві;

- підтримувати наступно-перспективні зв’язки між спеціальною школою і професійно-навчальними закладами відповідно до обраного профілю.

1.1. Основні завдання спеціальної школи з реалізації різнобічного розвитку вихованців.

Різнобічний розвиток здібностей, духовних цінностей, удосконалення особистісних якостей, фізичного і психічного розвитку вихованців не виникає на порожньому місці. Цьому сприяє робота педагогічного колективу зі створення належної матеріально-технічної бази, інтенсивних і високопродуктивних технологій навчання, що забезпечують виконання таких видів пізнавальної діяльності, які малодоступні учням через конкретні обмеження життєдіяльності.

В навчально-виховній роботі спеціальної школи гармонійно поєднуються різні засоби реабілітації: корекційної – розвиткові, медичні, психологічні, соціально-педагогічні, професійні. Організаційно-технологічне поєднання різних програм реабілітації, їх інтеграція у навчально-виховний процес відкриває великі перспективи для виховання в учнів життєвої компетентності. Це забезпечується шляхом доступності, варіативності, індивідуалізації освітньо-виховних послуг, що максимально забезпечує інтереси учнів незалежно від віку і складності порушень.

Головними цінностями школи є:

Дитина виховання освіта здоров’я розвиток психологічний супровід соціальний захист соціалізація

Першочергові завдання спеціальної школи:

забезпечення реалізації права здобуття учнями загальної середньої освіти з урахуванням їх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів відповідно до державних стандартів;
створення освітньо - виховного простору, орієнтованого на кожного вихованця ;
формування особистості школяра, готового до неперервної освіти, з основами професійно-трудової, суспільно-правової, сімейно-побутової, культурно-дозвіллєвої, особистісно-етичної сфери компетентності;
гармонійний розвиток дитини на основі вивчення і врахування її пізнавальних можливостей, інтересів, потреб;
виховання морально, психічно і фізично здорового покоління;
виховання екологічної, духовної, культури;
формування соціальної і громадянської позиції, морально – етичної культури;
розвиток творчих здібностей;
адаптація учнів в суспільстві та соціальний захист;
оновлення змісту освіти, розробка й апробація нових педагогічних технологій, методів і форм навчання та виховання;
забезпечення умов для професійного зростання педагогів;
оволодіння технологією моделювання різноманітних відносин у загальношкільному колективі;
створення в закладі атмосфери взаєморозуміння, поваги, доброзичливості;

Напрями реалізації першочергових завдань спеціальної школи:

Розширення сфери корекційних освітніх послуг:

створення реабілітаційного класу для дітей (помірна розумова відсталість) з особливими освітніми потребами;
створення адаптованих та індивідуальних програм для учнів з низьким рівнем знань;
просвітницька робота з громадськістю щодо питань корекційної освіти;

удосконалення навчально-виховного процесу шляхом введення інноваційних інформативно - комунікативних технологій, розвитку соціально-оздоровчих програм;
трудова та професійно-технічна підготовка;
психолого – соціальний супровід родин; розширення кола взаємодії закладу з громадськими та суспільними організаціями;
розвиток вихованців в гуртках та секціях різного спрямування;
гуманізація міжособистісних стосунків педагогів та дітей.

1.2. Особливості організації та роль шкільного психолого-педагогічного консиліуму у комплексному вивченні дитини.

Ефективність допомоги дитині з особливими освітніми потребами залежить від грамотно організованого психолого-медико-педагогічного супроводу з боку навчального закладу. Складовою системи комплексного супроводу таких дітей є організація та проведення ШПП-консиліуму.

Головною метою психолого-педагогічного консиліуму – є визначення та створення умов для успішного навчання та розвитку конкретної дитини чи групи дітей.

Діяльність ШППК у навчальному закладі спрямована на:

Психолого-педагогічне вивчення та індивідуальний супровід дитини;
Консультування педагогів та батьків ( або осіб, що їх замінюють );
Вивчення професійної спрямованості учнів;
Корекційно-розвивальну роботу за підсумками результатів обстеження;
Просвітницьку та профілактиктичну роботу.

Шкільний ППК працює над основними завданнями:

Узагальнення відомостей про дитину (групу дітей) та рівня їх психічного розвитку, отриманих під час обстеження психолога, педагога-дефектолога, учителя-логопеда, спостережень вчителя, вихователя, лікаря (медичний анамнез);
Розробка і планування єдиної психолого-педагогічної стратегії супроводу конкретної дитини чи групи дітей в процесі навчання та виховання.
Обговорення шкільних знань і пізнавальних можливостей новоприбулих учнів на початок навчального року.
Перегляд у кінці навчального року контингенту учнів підготовчих, перших класів з метою визначення відповідності навчання їх у тому чи іншому класі. Консиліум здійснює детальне обстеження дітей, які не засвоюють спеціальні програми ( F-70, F-71).
Вивчення учнів з іспитовим терміном чи направлених до діагностичного класу.
Підготовка на розгляд педагогічної ради матеріалів на учнів, які мають навчатися за індивідуальними програмами розвитку.
Вивчення учнів підготовчих, 1-5 класів з метою визначення найбільш адекватного профілю трудового навчання і реальних перспектив працевлаштування.
Надання консультативної допомоги батькам, педагогам, лікарям з питань виховання, навчання. Корекції і лікування дітей з відхиленнями у розвитку, з порушеннями поведінки.

Обстеження і вивчення дітей на ШППК здійснюється фахівцями школи:

психологом, логопедом, вчителем-дефектологом, вихователем, лікарем-педіатром та лікарем-психіатром.

Керівництво консиліумом здійснює заступник директора з навчально – виховної роботи.

Члени консиліуму:

практичний психолог;
учитель-логопед;
учитель-дефектолог;
вихователь;
лікар-педіатр;
педагоги-предметники (тільки в разі потреби);
соціальний педагог.

Діяльність ППК базується на основних принципах, заснованих на етичних нормах обстеження дитини:

сімейної центрованості;
партнерства;
мультидисциплінарності;
міждисциплінарності;
добровільності;
відвертості;
конфіденційності;
поваги до дитини;
поваги до батьків;
професійної відповідальності;
інформованої згоди;

реалізація етичного правила «не нашкодь»;

інтеграція психологічних та методичних знань.

Обов”язки членів консиліуму ВСШ

Психолог надає інформацію про дитину у формі, яка не порушує права на конфіденційність та формулюється доступною та зрозумілою іншим учасникам мовою. Формою надання даних є додаток до протоколу психологічного обстеження, який психолог заповнює напередодні консиліуму. Психолог безпосередньо проводить діагностування дитини, батьків, а також знайомить членів ШППК з:

результатами обстежень пізнавальних процесів – сприйняття, мислення, пам’яті, уваги;
особливостями емоційно-вольової сфери;
особистісними особливостями дитини (характер, темперамент, інтереси);
рівнем психологічної підготовки дитини до шкільного навчання.

Логопедичне обстеження проводиться з метою визначення стану артикуляційного апарату (виявлення можливих аномалій), рівня фонематичного слуху, розуміння зверненої мови, порушень звуковимови, стану сформованості граматичної та лексичної систем мовлення, визначення словникового запасу дитини.

Вчитель-дефектолог вивчає загальні відомості про учня, готовність до навчання, рівень сформованості мотивів навчальної діяльності, дисциплінованість, моральні якості та здібності учня, взаємостосунки з колективом.

Вихователь спостерігає за поведінкою учнів в адаптаційний період, емоційним станом, ставленням до дітей та дорослих, за рівнем сформованості соціальних контактів, навичок самообслуговування, комунікативною діяльністю.

Лікар-психіатр проводить збір первинної інформації про дитину, який включає: бесіди з батьками, вивчення даних амбулаторної карти, тестування, обмін інформацією з членами мікроколективу, спостереження за дитиною на уроках, в позаурочний час.

Лікар-педіатр збирає ранні анамнестичні дані на дитину, вивчає захворювання і травми в перші роки життя, загальний фізичний розвиток (відповідність віковій нормі), стан аналізаторів, порушення рухів ( скутість, розгальмованість, загальна та дрібна моторика ), стомлюваність.

Протягом навчального року на ШППК розглядаються питання:
1. обстеження новоприбулих учнів;

2. обстеження дітей, які в силу інтелектуальних та психологічних даних частково, або на низькому рівні засвоювали програмовий матеріал ;

3. вивчення учнів 1-х, 5-х класів з метою визначення рівня адаптації у відповідній ланці школи;

4. вивчення рівня знань, умінь, навичок учнів 4-х класів з метою визначення готовності до навчання учнів в 5-х класах;

5. вивчення учнів 4-х, 5-х класів з метою визначення найбільш адекватного профілю трудового навчання, комплектування навчальних груп з урахуванням можливостей кожного учня і реальних перспектив працевлаштування;
6. вивчення професійної спрямованості учнів 9-х класів;

7. вивчення учнів направлених до навчального центру з іспитовим терміном;

8. підготовка до переводу та перевід учнів спеціальних класів до наступних класів за віком.

Види консиліумів, які працюють у ВСШ: первинний, терміновий, плановий, заключний.

Для організації цілеспрямованого та всебічного вивчення кожної дитини у ВСШ на кожного учня заведені індивідуальні соціально-педагогічні та медико-психологічні карти супроводу учня, які ведуться в час перебування дитини в навчальному закладі.

За результатами висновків ШППК:
1. Надаються рекомендації щодо подальшого навчання дитини;

2. Проводиться моніторинг інтелектуального та мовленнєвого розвитку дітей з низьким рівнем засвоєння програмового матеріалу та учнів, які направлені до ВСШ з іспитовим терміном. Вчителям надаються відповідні рекомендації. Проводиться підготовка для розгляду на педагогічній раді матеріалів на даних учнів;

3. Надається інформація членам педагогічного колективу про стан адаптації учнів та рекомендації щодо забезпечення наступності;

4. Спільно з учителями трудового навчання визначається найбільш адекватний профіль трудового навчання, комплектування навчальних груп з урахуванням можливостей кожного учня та надаються рекомендації учням випускних класів, їх батькам та педагогам стосовно вибору майбутньої професії;

5. Здійснюється підготовка до переводу та перевід учнів спеціальних класів до наступних класів за віком;

6. Надаються рекомендації батькам та ( або ) особам, що їх замінюють, педагогам з питань виховання, навчання, корекції дітей з відхиленнями у розвитку, з порушеннями поведінки.

РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ, СПЕЦИФІКИ ПОБУДОВИ ТА ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ ЯК ОСНОВНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ, ВИХОВАННЯ ТА КОРЕКЦІЇ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ.

Вирішення завдань, що стоять перед школою, потребують грамотно організованого, науково-методичного супроводу, який спрямовано на розвиток творчої активності педагогів, підвищення рівня їхньої майстерності, опанування інноваційних технологій. Вчителі широко застосовують проблемне навчання, проектні та ігрові технології, що допомагає активізувати пізнавальну діяльність, формувати і вдосконалювати комунікативні вміння учнів, розвивати їх ініціативу, організаторські здібності, - це є запорукою подолання психофізичних порушень та реабілітації дітей. Тому уроки завжди цікаві й змістовні, чіткі та різноманітні за своєю структурою, яскраві й захоплюючі за формою, відповідають вимогам сьогодення. Одним із пріоритетних напрямків розвитку навчального закладу є забезпеченість та використання комп’ютерних технологій.

Педагогічні інновації, які запроваджуються в освітньому процесі:

професійне навчання;
психолого – педагогічні дослідження розвитку дітей;
оволодіння основами комп’ютерної грамотності та економічних знань, починаючи з першого класу;
інклюзивна освіта;
Курс «Методика викладання загальноосвітніх шкільних предметів із застосуванням комп’ютерної технології»;
корекційно – розвиткова робота.

Змінюється мета та зміст освіти, але саме урок залишається важливою формою індивідуального підходу до дитини, розвитку особистісних якостей, необхідних для життя в сучасному суспільстві. Тому урок має бути сучасним у найширшому розумінні цього слова. Це важливий, істотний для теперішнього часу аспект, що закладає підстави для майбутнього, готує дитину до життя в суспільстві, що постійно змінюється. Отже, урок, відповідно до ідей модернізації освіти, повинен мати проектну спрямованість і передбачати творчу, колективну роботу, що забезпечує високий рівень пізнавального інтересу школярів.

Порушення працездатності, специфіка розвитку пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами зумовлюють особливу логіку побудови навчального процесу на уроці. Важливого значення набуває індивідуалізація навчання та організація і стимуляція пізнавальної діяльності учнів.

Розкриття потенційних можливостей розвитку визначається також наявністю індивідуальних навчальних планів і програм, спеціального обладнання, спеціальних методик, диференційованістю медичних, логопедичних, соціально-психологічних послуг, творчістю і професійністю вчителя.

Відповідно до цього урок у допоміжній школі складається з таких етапів:

1. загальнокорекційний;

2. основний;

3. заключний.

Розглянемо орієнтовний зміст кожного з них.

I. Загальнокорекційний етап:

1. організаційна підготовка учнів до праці (привітання, перекличка);

2.нервово-психічна підготовка учнів до уроку (активізація уваги, сприймання, мислення).

II. Основний етап:

1. повідомлення теми, мети і завдань уроку;

2. підготовча (пропедевтична) частина (підготовка учнів до сприймання нового матеріалу, актуалізація наявних знань, встановлення зв'язків між старим та новим);

3. формувальна частина (зміст її безпосередньо залежить від мети уроку, тому складовими цієї частини можуть виступати всі зазначені нижче компоненти (на уроці комбінованого типу), декілька або один із них):

а) ознайомлення з новими знаннями та уміннями;

б) уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно
сформованих знань;

в) систематизація і узагальнення знань;

г) застосування знань у практичній діяльності;

д) перевірка знань, умінь і навичок.

ІІІ. Заключний етап:

1. підведення підсумків і оцінювання;

2. пояснення домашнього завдання;

3. приведення у порядок робочих місць;

4. створення установки на відпочинок.

Зупинимося на характеристиці орієнтовної структури уроку та її корекційній спрямованості.

У зв'язку з інертністю нервових процесів діти з ООП на початку уроку досить довго перебувають під впливом вражень і форм поведінки, які мали місце до уроку. Одні з них продовжують залишатися у стані збудженості, інші - залишаються пасивними, перебувають у полоні розумової інертності. Учні тривалий час по-справжньому не включаються у навчальний процес, саме втягування в працю триває занадто довго.

Для попередження і усунення такої негативної післядії та швидкої адаптації школярів до розумової праці на початку уроку запроваджується загальнокорекційний етап. Його мета: ослабити й зняти попередні враження й збудження в учнів, що заважають їм нормально включитись у працю; активізувати нервово-психічні процеси, вивести окремих учнів зі стану загальмованості, якщо він перед цим виник, та підготувати до подальшої праці на уроці. Усе це сприяє створенню стану оптимальної збудженості центральної нервової системи, що є необхідною передумовою успішного навчання учня.

Нервово-психічна підготовка є одним із типових корекційних засобів. Проводиться вона на початку уроку. Кожного разу вчителеві варто вдаватися до цілої системи запобіжних заходів, звертати увагу на такі деталі, які в масовій школі можуть і не мати значення. Особливу вагу має навіть те, як входять діти до класу, як учитель вітається з ними, як оглядає їх.

На початку уроку важливо, щоб учитель зробив значну паузу: в класі повинна наступити хвилина тиші. У допоміжній школі – це не звичайний психологічний момент, а спосіб корекції: хвилина тиші дає можливість учням заспокоїтися від нервового збудження і зосередити увагу на вчителеві.

Зарозуміло, що в цей час ніяких приготувань, ніяких зауважень учителеві робити не варто.

Нервово-психологічна підготовка триває 5-7 хвилин. Щоб максимально вплинути на організм і психіку дітей, запроваджують вправи, які виконують фронтально всі учні, але кожен - самостійно. Необхідно організувати роботу так, щоб усі діти працювали одночасно, а не кілька з них по черзі, а інші були лише присутніми при цьому. Зміст підготовчих вправ може бути різноманітний. Наприклад: усна лічба; дидактична гра (мовна, математична, географічна тощо); розгляд картин, предметів і бесіда про них; слухання оповідань, казок; вправи на розвиток моторики з використанням мозаїки, кубиків та інших предметів; фізичні вправи загальнорозвиткового характеру; граматичний розбір; творчий диктант; слухання аудіовізуальних записів; співи; малювання; вправи на розвиток уваги, мислення, пам'яті тощо.

Між змістом вправ для нервово-психологічної підготовки і змістом основної частини уроку існує тісний зв'язок: для підготовчої частини добирають такі види діяльності, які за характером впливу на організм подібні до тих, що застосовуються в основній частині уроку. Водночас вони не розкривають змісту того, що вивчатиметься на уроці, оскільки подібні до наступних лише за формою, а не за змістом.

Після загальнокорекційної частини на початку основної варто організаційно підготувати учнів до праці в основній частині уроку – підготувати робочі місця, навчальне приладдя, довести до учнів мету й завдання уроку.

За умов правильної організації уроку в масовій школі усі ці організаційні питання не стають окремим об'єктом уваги педагога й учнів. Учні з нормальним інтелектом за виробленою навичкою розв'язують їх мимохідь, у комплексі.

У спеціальній школі, особливо в молодших класах, навпаки, кожний організаційний момент ставить окреме завдання. Проводячи роботу з усім класом, учитель змушений водночас керувати діями майже кожного учня. Одному потрібно розкрити на потрібній сторінці буквар, другому показати, як правильно сидіти за партою, іншого заспокоїти, а дехто не розпочинає роботи до того часу, доки до нього не підійде учитель і не розпочне її сам.

Поступово, з розвитком учнів, відбувається згортання компонентів спеціальної організації їхньої праці в єдиний комплекс цілісної діяльності. Проте цього досягають не відразу, а через кілька років наполегливої праці, спрямованої на корекцію діяльності учнів.

Крім організації робочих місць учнів, варто передбачити також створення в них позитивного ставлення до праці на даному уроці, пробудження інтересу до того, що вивчатиметься, зацікавленості темою уроку.

Не можна обмежуватися лише одним повідомленням про те, яка буде тема уроку. Дітям треба пояснити, що вони будуть робити, а головне - їм потрібно обов'язково розкрити сутність, значення для них того, про що вони дізнаються на уроці; тобто поставити перед ними умотивовану мету. Мотивація під час постановки мети повинна бути тісно пов'язана з інтересами дітей і опиратися на їхній досвід, у той же час словесні пояснення повинні бути лаконічними.

В основній частині уроку здійснюють його завдання, які залежать від типу уроку, а саме: ознайомлення учнів з новим програмним матеріалом, поглиблене вивчення його; корекція неправильно сформованих уявлень і понять; систематизація і узагальнення вивченого раніше; застосування знань і умінь; повторення вивченого матеріалу; перевірка знань, умінь і навичок.

Проте не можна відразу переходити до подачі нових знань або до пояснення нових способів дій. Цьому має передувати відповідна підготовча робота /дидактична підготовка/. Це пов'язано з тим, що у розумово відсталих учнів немає тієї основи, опираючись на яку, діти з нормальним інтелектом досить успішно, за незначної допомоги педагога, переходять до сприймання нових знань. Йдеться про можливість адекватного відтворення уже засвоєних знань і способів дій. Внаслідок порушення процесів запам'ятовування і відтворення розумово відсталі учні, сприймаючи й усвідомлюючи нове, не опираються на раніше засвоєне, оскільки воно не відтворюється. У тих випадках, коли під час вивчення нового учні пам'ятають попередні знання, вони не стають основою, оскільки між старими й новими знаннями не виникають потрібні зв'язки; наявні знання в свідомості учнів не актуалізуються як потрібні для розуміння нових знань. Усе це й потребує введення спеціального пропедевтичного етапу перед засвоєнням нових знань. Його мета – відновити, активізувати набуті! уже знання й способи дій, встановити зв'язки між старим і новим матеріалом, ввести учнів в коло понять та ідей, що є основою для кращого сприймання нового.

Виділяють найпоширеніші форми проведення пропедевтичного етапу:

1. перевірка домашніх завдань, що безпосередньо підводить учнів до сприймання нового і забезпечує наступність у переході від старого матеріалу

до нового або від однієї його частини до другої, від знань до практики. Така перевірка домашніх завдань носить не контрольний, а навчальний характер;

2. вступна бесіда, що вводить у коло уявлень, необхідних для успішного сприймання нового. Частіше вступна бесіда проводиться перед вивченням лілових статей, виконанням практичних робіт з малювання, трудового навчання, перед проведенням екскурсії тощо;

3. розповідь учителя, що підводить учнів до розуміння нового матеріалу;

4. повторення попереднього матеріалу, що встановлює в учнів систему зв'язків з новим матеріалом;

5. спостереження за явищами природи, за життєвими фактами,
слухання музики, розгляд картин і т. ін, на основі яких в учнів утворюються
нові або повніше відтворюються старі образи, необхідні для усвідомленого
сприймання нового, а також для поглиблення розуміння раніше вивченого
матеріалу.

Наступним етапом основної частини уроку є формувальний. Він називається так тому, що на цьому етапі безпосередньо засвоюють знання, набувають умінь і навичок або досягають нового, вищого рівня оволодіння ними.

Отже, на даному етапі уроку учні вперше знайомляться з новими знаннями або поповнюють раніше засвоєні факти новими відомостями, яких раніше не сприймали. Знайомство з новими або відтворення раніше набутих знань може відбуватися у формі пояснення або розповіді вчителя, демонстрування визначених для засвоєння дій та прийомів їх виконання, евристичної бесіди, спостережень за предметами і явищами дійсності, перегляду кінофільмів, демонстрування предметів і явищ за допомогою технічних засобів навчання, слухання мелодій, пісень тощо.

У спеціальній школі, особливо в початкових класах, новий матеріал на кожному уроці подається в малому обсязі, тому що учні будуть неспроможні його засвоїти. Етап першого ознайомлення учнів з новим матеріалом може тривати до 10 хвилин.

Як би чітко учням не пояснювали новий матеріал, вони повністю і цілком свідомо не можуть засвоїти його відразу, Це зумовлено особливостями їхньої пізнавальної діяльності, перш за все – вадами сприймання. Тому після пояснення навчального матеріалу вчитель повинен повторно звертатися до щойно викладеного у різних формах з включенням У сферу сприймання нових об'єктів, домагаючись повного усвідомлення матеріалу і закріплення в пам'яті основних фактів

На цьому етапі здійснюється уточнення, поглиблення, систематизація й узагальнення вивченого матеріалу, а також виконуються вправи для застосування знань.

Варто також врахувати, що найпродуктивнішим для учнів часом на уроці є період від 7-8 до 20-ї хвилини уроку, а після цього спостерігається загальне зниження працездатності школярів. Щоб запобігти цьому, потрібно вводити вправи, спрямовані на підновлення працездатності (фізкультхвилинки, динамічні паузи, хвилинки відпочинку та ін.), чергувати словесні засоби навчання з наочними та з практичною діяльністю учнів. Правильне чергування різних видів навчальної діяльності значною мірою запобігає швидкій втомі учнів і зниженню працездатності, забезпечує підтримання її на оптимальному рівні протягом усієї основної частини уроку.

Кожен урок потребує організованого завершення, певної закінченості. Тому наявність у структурі уроку як складової ланки заключної частини зумовлюється самою логікою уроку. Основними завданнями цієї частини є:

1. підбиття підсумків роботи на уроці й оцінка успіхів та старанності учнів;

2. пояснення учням домашнього завдання (його обсягу, способів і послідовності виконання), настанови щодо подальшої їх самостійної роботи, спрямованої на поглиблення і закріплення знань, здобутих на уроці, та на застосування їх на практиці;

3. заспокоєння учнів, якщо на уроці вони перебували у напруженні;

4. приведення до порядку робочих місць, знарядь, інструментів, письмового приладдя;

5. створення установки на відпочинок. У розумово відсталих дітей перехід до відпочинку на перерві потребує не менших зусиль, ніж переключення зі стану відпочинку на навчальну працю. Тому в кінці уроку необхідно залучати учнів до спільної роботи, яка діє на них заспокійливо, знімає в одних нервово-психічне збудження і виводить інших зі стану гальмування, що виникло внаслідок перевтоми. З цією метою використовують спокійні рухливі й дидактичні ігри, вправи для дихання, декламування віршів, відгадування загадок, слухання цікавих розповідей, перегляд діапозитивів, колективний спів тощо.

Вирішальною умовою, що забезпечує оптимальну побудову уроку в Допоміжній школі, залишається всебічне вивчення особистості учнів і колективу класу з метою визначення типологічних та індивідуальних особливостей, досягнення за допомогою спеціальних заходів успішного навчання і розвитку кожної дитини. Як зазначалося, принцип індивідуального та диференційованого підходу найважливішим принципом спеціального навчання і запорукою його оптимізації, тому що вміла реалізація цього принципу вчителем дозволяє кожному учневі досягнути максимально можливого рівня успішності й розвитку. Разом з тим цей принцип вимагає від учителя поступового зниження частки індивідуальної допомоги учням, щоб не знизити їхніх вольових зусиль у навчанні, розвивати самостійність.

Виробляючи систему заходів індивідуальної" допомоги учням класу, вчитель повинен надати її кожному, спрямувавши на ліквідацію конкретних прогалин у знаннях, тих чи інших навчальних уміннях, виявлення особливостей функціонування різних психічних процесів. Якщо спробувати узагальнити всі відомі види, варіанти, способи, прийоми та напрямки цієї допомоги, яку можуть використати вчителі, то їх можна звести до такого:

назвати правила, тип задачі тощо, на що спирається дана вправа, завдання;
доповнити завдання конкретним малюнком, схемою, планом виконання;
записати умову у вигляді таблиці, умовних позначень тощо;
вказати алгоритм розв'язання, виконання вправи;
вказати чи навіть навести аналогічну задачу, розв'язану раніше;
пояснити хід виконання даного завдання;
запропонувати виконати допоміжне завдання, яке наводить на розв'язання основного питання, задачі;
навести на пошук рішення за допомогою асоціації;
розчленити складне завдання на ряд елементарних, тобто знизити його складність;
поставити навідні запитання;
ще раз повторити інструкцію, новий матеріал;
багаторазово повторити спосіб виконання завдання або дії, прочитати інструкцію, умову задачі тощо;
змінити умови роботи на уроці (викликати до дошки, міркувати вголос та ін.);
переключити учнів на практичну діяльність з предметами, на інші завдання, які підтримують інтерес до завдання і підкріплюють віру в свої сили;
поєднувати під час виконання завдання дії за наочним зразком зі словесною інструкцією;
зменшити обсяг завдання;
попередити про можливі помилки в діях учнів;
висловити схвалення, щоб посилити віру учнів у свої сили, підтвердити правильність їх дій та ін.

Учні, які потребують допомоги вчителя, та види такої допомоги, не повинні бути постійними. У міру усунення; тих чи інших прогалин, труднощів, особистісних недоліків змінюється індивідуальний підхід до учнів. Жодних списків сильних, середніх і слабких у класі не складається і не оголошується. Вчитель умовно, для себе, враховує їх існування при доборі навчального матеріалу, під час проведення уроку, при поясненні домашнього завдання тощо.

Отже, для розв'язання корекційних завдань на уроці в спеціальній школі запроваджуються такі способи:

спрощується структура і зменшується обсяг знань під час пояснення нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних можливостей учнів;
уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості психічних процесів, які відбуваються в розумово відсталих учнів;
щойно поданий навчальний матеріал багаторазово повторюється на всіх етапах його вивчення з метою запобігання забуванню, нечіткості сприймання;
максимально використовується предметна діяльність і досвід дітей під час формування важких для них узагальнень;
забезпечується взаємокомпенсація функцій різних аналізаторів у поєднанні з аналітико-синтетичною діяльністю мозку; одночасно використовуються слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти розриву між практичними діями, образами й поняттями; предметні дії та сприймання супроводжують словесним поясненням і, навпаки, словесне мовлення співвідносять з предметами та їх зображеннями;
складні завдання розподіляються на окремі частини для ґрунтовного вивчення кожної з них окремо з наступним відтворенням початкової структури знань;
використовуються різні види інструкцій, попередньо плануються дії;
учителем і учнем спільно виконуються частини завдання, якщо учень не може сам його виконати;
за допомогою запитань, показу, тренувань тощо виправляються й уточнюються дії учнів, якими керує вчитель;
забезпечується постійна перевірка розуміння учнями навчальної інформації;
постійно реалізується індивідуальний і диференційований підхід до школярів.

РОЗДІЛ ІІІ. СИСТЕМА ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ В СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ ЯК ШЛЯХ ДО УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВИХОВАНЦІВ

У навчально-реабілітаційному центрі здійснюється система профорієнтаційної роботи, яка передбачає організацію професійно-трудового навчання та професійної підготовки учнів з урахуванням здібностей, особистого вибору вихованців та їх батьків.

За Концепцією профільного навчання у 8-9 класах надається допрофільна освіта для професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напрямку профільного навчання в старшій школі. Допрофільна освіта покликана допомогти учневі сформувати внутрішню готовність і потребу самостійно обирати шляхи реалізації перспектив свого розвитку – особистого, життєвого, профільного.

Професійно-трудове навчання в закладі є багатопрофільним. За період навчання у класах з 4-го по 9-й, учні проходять пропедевтичний курс за однією з професій. Така система трудового навчання надає учням можливість визначитись із подальшим вибором профілю професійної підготовки.

Швейна справа

Навчання спрямоване на отримання допрофільної освіти швачки на основі початкової конструкторсько-технологічної підготовки, ознайомлення з елементами проектної діяльності під час створення швейних виробів.

Зміст програми реалізується методом проектів, який передбачає три обов’язкові етапи: словесний, графічний і предметний. Результатом діяльності є зразок виробу. Під час навчання в учнів формуються, як теоретична база знань з основ швейної справи, так і вміння й навички ефективного використання знань у майбутній професійній діяльності.

Інформатика

«Інформатика» - як напрямок допрофільної освіти в закладі проводиться за рахунок годин факультативів та гурткової роботи та спрямований на формування в учнів 8-9 класів інформаційної культури, інформаційної компетентності, усвідомлення ролі інформаційних технологій у розвитку сучасного суспільства.

Вивчення курсу інформатики дає змогу учням оволодіти комп’ютерною грамотністю, тобто вмінь читати, писати, шукати необхідну інформацію, працювати з програмами операційної системи.

Кулінарія

Навчання в напрямку професії «Кухар» дівчатка і хлопчики з бажанням ознайомлюються з кулінарними секретами по приготуванню різних страв.

Учні вже усвідомлюють зростаючу необхідність задоволення потреб населення у різноманітному та раціональному харчуванні, підвищення культури обслуговування.

Декоративно-прикладне мистецтво

Вишивальниця

Навчання спрямоване на отримання учнями допрофільної освіти вишивальниці.

Вивчення курсу ручної вишивки дає змогу учням отримати знання:

про способи виконання найпростіших видів української вишивки;
види малюнків та їх розміщення на полотні;
основні принципи композицій та колористики в різних виробах;
принципи побудови орнаментів з поєднанням кількох технік.

набути вміння:

виконувати основні декоративні шви;
оформляти та оздоблювати готові вироби,а також формує естетичні смаки на основі використання багатого національного надбання.

Професія вишивальниці надає великі можливості для індивідуальної трудової діяльності. Одна з них ліквідність. Це означає, що крім естетичної цінності, вони є вигідним вкладанням своєї праці. Ще одним напрямком декоративно-прикладного мистецтва є виготовлення сувенірів, оберегів.

Лялькарство

Під час навчання учні поступово опановують різноманітні техніки виготовлення оберегів. Вони оволодівають новим рівнем знань на основі раніше одержаних відомостей.

Увесь навчальний процес має творчий і виховний характер. Діти вчаться проектувати і створювати свої іграшки-обереги. Працюючи над колективним завданням, учні також виконують окремі частини спільної композиції. Колективна робота виховує в дітей дружні взаємовідносини, почуття взаємодопомоги.

Виготовлення оберегів тісно пов’язано з народним мистецтвом, тому учні під час навчання знайомляться з історією української іграшки, національними народними промислами.

Програма інтегрує знання дітей із різних областей знань:

креслення;
технології;
історії;
вишивання.

Заняття з виготовлення оберегів відкривають широкі можливості для професійної орієнтації учнів.

У спеціальній школі використовуються різноманітні форми і засоби профорієнтаційної роботи з учнями. Випускникам надаються можливості у виборі майбутньої технічної спеціальності (оформлено стенд «Праця – майбутнє життя», є професіограми, постійно працює профорієнтаційний термінал). Використовуються різноманітні форми профорієнтаційної роботи: вікторини «Ярмарок професій», усні журнали та тематичні класні години за тематикою «Моя майбутня професія», «Сучасний ринок професій», години спілкування, бесіди, анкетування, зустрічі з працівниками центру зайнятості, відвідування Днів відкритих дверей у ПТНЗ, знайомство учнів та їх батьків з навчальними закладами для здобуття обраної професії.

Система роботи з профорієнтації учнів у освітньому процесі розглядається на методичному об’єднанні вчителів трудового навчання, на педагогічних радах, на нарадах при директорі, на методичних радах.

ВИСНОВОК

Навчально-виховна система навчального закладу – це цілісна структура, яка сприяє успішній діяльності педагога. У центрі відбувається становлення учнів, формування в них творчого мислення, відповідальності.

Пріоритетом у навчально-виховній роботі спеціальної школи є :

реалізація особистісно – орієнтованого підходу в навчально – виховному процесі;
залучення молоді до національної та світової культури;
збереження морального та фізичного здоров’я підростаючого покоління;
виховання патріотизму, громадських якостей особистості;
забезпечення педагогічних умов для соціалізації учнів, виховання в них життєвої компетентності.

Навчально-виховний процес у ВСШ здійснюється диференційовано з урахуванням структури дефекту, психофізичного стану, індивідуальних особливостей і можливостей учня.

Для здійснення корекційної роботи в закладі працюють вчителі-дефектологи, вчитель-логопед, практичний психолог, соціальний педагог. Корекційна робота проводиться як на окремих ізольованих заняттях, так і в усіх ланках єдиного навчально-виховного процесу при організації таких видів діяльності, як гра, праця, навчання.

Проводяться корекційні заняття з логопедії, лікувальної фізкультури, соціально-побутового орієнтування, ритміки.

Шляхи реалізації корекційно-педагогічної роботи:

Адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей учнів.
Наочність навчання.
Повторюваність у навчанні та вихованні.
Включення учня в діяльність, спрямовану на подолання труднощів і перешкод.
Індивідуальний та диференційований підхід в навчанні і вихованні.
Спеціальна організація праці.
Використання ігрових моментів в навчальній діяльності та корекційній роботі з учнями.
Включення у навчально - виховний процес оздоровлення і лікування.
Дотримання охоронно-педагогічного режиму.
Систематичне включення учнів у суспільно - корисну діяльність.
Позитивні емоції педагога як засіб стимулювання дітей до діяльності й спілкування.

Основним завданням закладу є забезпечення комплексної реабілітації дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку. Адаптація та реабілітація повинна допомогти дитині в опануванні певного мінімуму знань, умінь навичок інтеграції в суспільстві.

Отже у КЗО «Верхньодніпровська спеціальна школа» ДОР» шляхом використання різноманітних сучасних технологій, психолого-педагогічного підходу до вирішення завдань виконує свою основну місію:

задоволення потреб у здобутті корекційної освіти на рівні державних стандартів;
забезпечення оптимальних умов для засвоєння й відтворення індивідом соціального досвіду, соціально-психологічної адаптації, трудової реабілітації;
вкладення в освіту реабілітаційного центру механізмів адаптації, життєтворчості, рефлексії, виживання, збереження індивідуальності кожної дитини;
розробка технологій, методів, прийомів і засобів корекційно-педагогічного впливу на особистість дитини з недоліками в розвитку та відхиленнями в поведінці;
розвиток пізнавальних можливостей кожної дитини, її творчих здібностей.
формування в учнів моральних та духовних принципів, культури поведінки, спонукання до протидії правопорушенням, проявам аморальності, бездуховності, антигромадської діяльності.
посилення ролі сім’ї у вихованні дітей створення умов для ефективної взаємодії батьків зі школою;
підготовка до особистого життя: піклування про здоров’я дитини, формування її культурних потреб, здібностей, інтересів, працьовитості, комунікативних умінь, тощо;
підготовка до майбутньої професіональної діяльності, яка має на меті допомогти дитині, виходячи з її природних, психічних та фізичних здібностей та суспільних потреб, обрати професію.

ЛІТЕРАТУРА

Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограничеными возможностями здоровья: Психологические основы. – М., 2004
Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологи личности// Вопросы психологи. – 1989. - № 1.
Брюс Л. Бейкер, Алан Дж. Брайтман. Путь к независимости: обучение детей с особенностями развития бытовым навыкам. – М.: Теревинф, 2000.
Викторова Л.В. Инновационные процессы в образовании// Инновации в образовании.- 2002. - № 2. – С. 6.
Волобуєва Т.Б. Інформаційні технології в освіті: Метод. посібн.- Донецьк: Каштан, 2007.
Денисенко Н. Оздоровчі технології в освітньому процесі// Дошкільне виховання. – 2004. - № 12. – С. 4-6.
Мелофєєв М.М. Нові інформаційні технології в спеціальній освіті: проект «непрацездатні діти та інваліди» // Дефектологія. – 1991. – № 5.
Міністерство освіти і науки України. Наказ № 912 від 01.10.10. «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання».
Обучение детей с нарушениями интеллектуального развития / Б.П. Пузанов, Н.П. Коняева, Б.Б. Горскин и др.. – М.: Академія, 2003. – 272 с.
Пометун О.І. та ін.. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. – К.: АСК, 2004. – 192 с.
Специальное образование в развитии / Под ред.. К. Рейнсвейка. – СПб., 1996. – 150 с.
Тім Лорман, Джоан Деппелер, Девід Харві. Інклюзивна освіта. Підтримка розмаїття у класі: Практ. Посібн. – К.: СПД-ФО Парашин І.С., 2010.
Федорович Л.А., Вісневська Н.В., Закревська Т.М., Король І.І., Лубяницька І.А. Індивідуальна програма розвитку дітей з помірною та тяжкою розумовою відсталістю в умовах соціальних закладів.