Стаття "Система роботи філії по забезпеченню успішного навчання і виховання дітей з особливими потребами. Акцент: Роль асистента вчителя."

      Від життєвих потреб дитини – до життєвої

компетентності успішної людини

Система роботи філії

 по забезпеченню успішного навчання і виховання дітей з особливими  потребами. Акцент:

Роль асистента вчителя.

   1. ВСТУП

Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами людство переходить до нової світової парадигми – «єдине суспільство , яке охоплює людей із різноманітними проблемами».

Особливої уваги потребують діти з ООП. Ці учні залучені до всіх аспектів навчання та шкільного життя , незалежно від наявності тих чи інших індивідуальних відмінностей . Розроблена та апробована система роботи  Бериславської  філії  по формуванню життєвих компетентностей  дітей з ООП дала позитивні результати, тому зумовила потребу в узагальненні.                                                         Надзвичайної важливості набуває питання організації навчання дітей з ООП, необхідності задовольнити дедалі ширше коло їхніх бажань, наблизити умови їх життя до умов життя інших дітей , допомогти самореалізації , визначенню свого місця в суспільстві.

 Важлива роль у вирішенні завдань по забезпеченню успішного навчання і виховання дітей з ООП покладається на асистента вчителя.

Завдання асистента – допомогти кожній дитині усвідомити сенс свого життя, адаптуватися й інтегруватися в суспільстві. З цією метою в діяльності асистента з розвитку життєвих компетентностей учнів ключовим є створення необхідних умов і стимулювання навчально – пізнавальної , практичної та комунікативної діяльності, необхідної для  формування , застосування та здобуття досвіду, успішної реалізації життєвих навичок.

2.  ЗМІСТОВА ЗНАЧУЩІСТЬ ДОСВІДУ І  ВАРІАНТИ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ

Основні завдання асистента вчителя полягають в адаптації змісту та методів навчання до можливостей і потреб дитини з ООП та застосування під час уроку системи додаткових заходів, спрямованих на опанування навчального матеріалу.

Спільна діяльність асистента та учня в процесі навчання задовольняє природні, духовні потреби  учня, творить в його уяві «особистий ідеал», що стане запорукою життєвого оптимізму і формує компетентності , необхідні для зустрічі з великим життям, для створення комфортного простору існування в дорослому житті.

Визначено види діяльності в процесі навчання, які забезпечують формування життєвих компетентностей : активні, пасивні, інтерактивні, індивідуальні, групові та інші.

Оскільки діяльність учня оцінюється не лише з позиції набутих знань, а, насамперед,  із позиції прогресивного розвитку , то особливий акцент даної системи робиться на особистісну орієнтацію навчання, адже воно характеризується суб’єктно – суб’єктивною взаємодією, що вимагає створення умов для вияву продуктивно-творчої активності учня.

Визначено різні види підтримки дитини з ООП залежно від її потреби для поетапного формування пізнавальної самостійності. Серед них найбільш ефективними є : вербальна , підказки через міміку, жести, вказівки, рухи тіла ,фізична підтримка, моделювання , візуальний стимул , маніпуляція символами .

У  школі успішно працює  система по  задоволення потреб учнів у творчості ,  інтелектуальній діяльності, емоційних враженнях, любові, в самоідентифікації.

Дана система передбачає перелік тренувальних вправ , дидактичного матеріалу для навчання.

3.  СИСТЕМА УМОВ, ЯКА ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЙМОВІРНІСТЬ ДОСЯГНЕННЯ НАЙВИЩИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.

Правильно організована робота з учнями з ООП , коли асистент стимулює їх прихильне ставлення до оточення, підвищення інтересу до навчальної діяльності та спілкування , формування  мотивації до самоконтролю, активізації проявів почуття гордості за себе та продукт власної діяльності , сприяє досягненню дітьми власного  прогресу залежно від особливостей їхнього розвитку, зокрема потенційної зони.

Важливою умовою є індивідуалізація навчання.

Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі передбачає  діяльність асистента вчителя під час роботи з класом  в межах однакових завдань і змісту навчання ,орієнтацію на кожну дитину окремо, на її індивідуальні риси.

Реалізація індивідуального підходу вимагає ситуацій з елементами новизни, пізнавальності, опори  на життєвий досвід дітей , а також посильне комунікативне  навантаження дитини . При цьому доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями , жанрами, типами в усіх видах діяльності, тобто забезпечити належний рівень комунікативної компетенції.

Вдало розроблена системна організація роботи і чітко визначені завдання та передбачені конкретні результати допоможуть забезпечити успішне навчання і виховання дітей з ООП.

Обов’язкова умова – врахування індивідуальних особливостей психіки учня з ООП та можливих різнобічних порушень психічної діяльності

На перших етапах навчання в інклюзивному класі необхідно навчити дитину зосереджуватися на основній діяльності , стримувати виникнення імпульсивних дій, звести до мінімуму вплив сторонніх показників.

Враховуючи низьку продуктивність пізнавальної діяльності цих учнів є умови і вимоги до добору форм і методів навчальної роботи.

Дана система широко практикує :

•                  повторення вивченого;  
•                  ігрові моменти ;
•                  навчання на практичній основі;
•                  розчленування складних систем знань;
•                  застосування інноваційних методів навчання;
•                  раціональні прийоми навчання на уроці;
•                  робота над розвитком стійкої уваги;
•                  вміння працювати з книгою , робити висновки, спостерігати , порівнювати, висловлювати свою думку.

Отже, визначальними формами і методами виховання молодших школярів в інклюзивному класі є методи, котрі розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні, емоційно-вольові, конативні процеси та досвід і, разом з тим,  корекційне  спрямування. У процесі соціально-педагогічної діяльності вчитель-асистент  повинен створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і самоактуалізовуватися.

                                4. ЗМІСТ ДОСВІДУ

За технологічною наповнюванністю  система передбачає використання матеріалу для :

•                  різнобічного, зокрема мовленнєвого розвитку учнів;
•                  індивідуального самостійного розвитку уваги, пам’яті, уяви , творчого мислення та гармонізації функціонування правої і лівої півкуль головного мозку;
•                  розумового розвитку та оволодіння методами та прийомами пізнавальної діяльності;
•                  математичного мислення, поновлення математичних знань;
•                  виявлення та розвитку творчих можливостей;
•                  розвитку емоційної сфери , збагачення соціального і предметного досвіду, живлення комбінаторної здатності розуму;
•                  набуття навичок.

                                           РОЗДІЛ І

               Завдання для мовленнєвого розвитку

Передбачають :

•              тренування мовленнєвих навичок , пам’яті, уваги;
•              набуття навичок каліграфічного письма та розвитку дрібної моторики;
•              розвиток фонематичного сприймання , аналізу та уявлення;
•              закріплення  вимовляння окремих звуків ;
•              збагачення словникового запасу шляхом уточнення значення слів, тлумачення мовних зворотів;
•              розвиток граматичної структури мови.

                           Завдання за змістом поділяються на групи:

1 група : Розвиток мовлення.

2 група : Виправлення мовних недоліків

3 група : Вправи для розвитку дрібної моторики.

                                  1 група

                      Розвиток мовлення

Матеріали підібрано так, щоб, зустрічаючи знайомі предмети,дитина за допомогою асистента встановила зв’язки між ними , вчилася передавати побачене словами. Таким чином збільшуватиметься її активний словник, нормалізуватиметься граматичний лад, вимова.

Є можливість оцінити , наскільки правильно говорить дитина : чи достатній у неї запас слів ,як дитина пов’язує їх між собою , як вимовляє , як взагалі їх розуміє .

Наведені поради , як потрібно підходити до матеріалу, як допомогти зрозуміти й засвоїти певну тему.

Крім власне  мовленнєвих завдань, є вправи, що допомагають розвитку мислення, умінню встановлювати причино – наслідкові зв’язки , подібність і відмінність між предметами.

2 група

Виправлення мовних недоліків

Мета завдань – закріплення вимовляння окремих звуків , розвиток фонематичного сприймання, аналізу та уявлення , збагачення словникового запасу шляхом уточнення значення слів , тлумачення мовних зворотів ( у загадках,віршах, скоромовках, приказках та інш.)

Розвиток граматичної структури мови забезпечується шляхом зміни речень та словосполучень за зразком , відповідей на запитання, переказів, складання оповідань, підбору слів – прикметників з узгодженням їх у роді та числі.

                                              3 група

                              Розвиток дрібної моторики рук

В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу  приділяється  розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін. .Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання.

РОЗДІЛ ІІ

Завдання для розвитку математичного мислення

Передбачають:

•                  закріплення навичок лічби ;
•                  написання, запам’ятовування та пригадування цифр;
•                  відпрацювання навичок додавання та віднімання , порівняння виразів;
•                  формування гнучкості, конструктивності, критичності мислення;
•                  розвиток просторової уяви, логіки, уваги, пам’яті.

Значною ефективністю при цьому вирізняються завдання за методикою Монтессорі. Нею розроблений унікальний математичний матеріал, за допомогою якого відбувається власне навчання дітей з особливими потребами математики. Усі ці матеріали відповідають сенсомоторним потребам дитини. Після детальної презентації дитина переходить до великої кількості вправ на повторення основних дій, завдяки чому отримує можливість самостійно застосовувати результати та вчиться робити узагальнення.

                                         РОЗДІЛ ІІІ

Завдання для розумового розвитку  та гармонізації

     функціонування обох півкуль головного мозку.

1 група

Розвиток пам’яті, мислення , здібностей, оволодіння методами та прийомами пізнавальної діяльності. ( «Навчи мене мислити», «Гімнастика для мозку»)

Запропоновані завдання та ігри вчать дітей логічно мислити , розвивають пам'ять ,здібності, сприяють оволодінню методами та прийомами пізнавальної діяльності.

2 група 

Перша частина - розвиток інтелектуальних здібностей та створення цілісного мислення.

Завдання:

•                  поліпшують загальний психофізичний стан;
•                  активізують праву півкулю;
•                  підвищують чуттєве сприйняття;
•                  симетрують та гармонізують діяльність обох півкуль мозку , створюють цілісне мислення.

Основою вправ є малювання та письмо двома руками

Друга частина – вправи на розвиток пам’яті, уваги, зосередженості, інтелектуальних здібностей. 

                                                   РОЗДІЛ ІV

Розвиток емоційної сфери, збагачення соціального і предметного досвіду, живлення комбінаторної здатності розуму

 Сучасна психологія напрацювала величезну кількість способів та методик, спрямованих на розуміння людиною своїх почуттів, мотивів та реакцій. Деніель Гоулман у своїй книзі «Емоційний інтелект. Чому він може бути важливіший за IQ» говорить про психотерапію взагалі як про спосіб перенавчення емоційних реакцій.

Безумовно ефективними   у розвитку емоційної сфери дітей з особливими потребами  виявилися наступні методики :

 Арт- терапія – нею називають особливу форму психотерапії, психокорекції та розвитку особистості, засновану на творчому самовираженні за допомогою різних видів мистецтва (живопис і малюнок, ліплення, музика, танець, театр). Арт-терапевт допомагає людині, використовуючи різні художні засоби, досягти ряду цілей – дослідження емоцій та почуттів, врегулювання конфліктів, покращення самоусвідомлення та самооцінки, моделювання позитивного психоемоційного стану, керування власною поведінкою та набуття соціальних навичок.

Особливо корисною є арт-терапія для тих дітей, які мають складнощі із словесним вираженням своїх емоцій та почуттів. Наприклад, діти, які пережили травмуючі події. При цьому вдається обійти «цензуру» свідомості. Мовою символів дитина встановлює контакт із власним підсвідомим і може виразити дійсно важливі для неї процеси.

Загалом арт-терапія є інсайт-орієнтованим методом, використовуючи атмосферу довіри, високої толерантності і уваги до внутрішнього світу дитини. Вона навчає давати соціально прийнятний вихід агресії та іншим негативним почуттям, та усвідомлювати думки і почуття, які зазвичай пригнічуються. Поступово розвивається здатність до саморегуляції.

 Ненасильницьке  спілкування починається з припущення, що всі ми є співчутливими від природи і що насильницькі стратегії – вербальні чи фізичні – становлять навчену поведінку і підтримуються пануючою культурою. У баченні ННС всі ми маємо ті ж самі основні людські потреби і що будь-яка поведінка є найкращою спробою/стратегією людини, спрямованою на задоволення основних людських потреб.

Ключові принципи та припущення ненасильницького спілкування:

1. Людські потреби є універсальними.
2. Людська діяльність ґрунтується на потребах.
3. Почуття є результатом потреб.
4. Природнє давання від серця.
5. Достатність.

Наголошуючи на важливості глибокого емпатійного слухання – як самого себе так і інших – ННС допомагає розкрити глибину людських меж, співчуття та прийняття того, що нам не під силу змінити.

  Казкотерапія – це такий напрям практичної психології, який, використовуючи метафоричні ресурси казки, дозволяє людям розвивати самосвідомість і розбудовувати особливу взаємодію один з одним для їх подальшого активного життя.

Казкотерапія становить собою також систему виховання, яка дозволяє тонко і не дидактично формувати уявлення про базові життєві цінності.

Високу ефективність показав метод «Життя у казці».

Серед дітей найпопулярнішим жанром є народна казка. В ній реальне і фантастичне гармонійно поєднуються, зачаровуючи малюка красою українського народного слова, сповненого мудрості, добра і оптимізму. Споконвіку в казках народ передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, щасливого життя. В них, як у дзеркалі, відбито психологію та світогляд народу, морально-етичні та естетичні принципи.
          Познайомивши дітей зі змістом казки, слід   розібрати її сюжет, визначити характер героїв, оцінити їх поведінку, запитати, хто із персонажів найбільше сподобався або ні та чому, проаналізувати окремі фрази.
Значення казки у виховані дітей важко переоцінити. Це не тільки скарбниця народної мудрості, але й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і творчого потенціалу кожної дитини.
         Казка збагачує соціальний і предметний досвід дітей, вона є джерелом комбінаторної здатності розуму. У казці ми маємо змогу розв’язати глобальні моральні протиріччя, де завжди перемагає добро.
          Побудова ланцюжка послідовних подій допомагає дитині краще зрозуміти, відчути логіку казки, „прожити” життя героя разом з ним. Ми пропонуємо  дітям зазирнути у минуле чи майбутнє казкових героїв: що було раніше з тим чи іншим героєм, що може відбутися потім (наприклад, з Колобком після того, як він повернеться до баби й діда; як зміниться характер та життя Кози-Дерези, після того, як її виженуть з зайчикової хатки).
«Прогулянка в минуле героїв» несе в собі особливий виховний зміст. Вона допомагає дітям осмислити наслідки тих чи інших подій, вчить їх аналізувати ситуацію чи прогнозувати результати конкретної діяльності вчинків, реакції оточуючих.
           Наприклад, пропонуємо дітям проаналізувати дитинство Баби Яги, щоб дізнатись, чому вона стала такою злою та некрасивою. Можливо, в дитинстві вона була гарненькою та активною дівчинкою і звали її Ягуся. Але одного разу, послизнувшись, дівчинка зламала ногу і не змогла вже, як раніше бігати і стрибати. Діти перестали запрошувати її до гри, і вона стала сумувати, а потім зовсім перестала слідкувати за собою і стала злою, вредною і некрасивою. Як можна було допомогти дівчинці тоді? А що можна придумати зараз, щоб Баба Яга перестала творити зло?
              Розповідаючи дітям казки, створюємо проблему: як  допомогти головному герою знайти вирішення  ситуації, не звертаючись за допомогою до інших казкових персонажів. Подібний аналіз спочатку проводиться, використовуючи знайомі дітям казки і лише потім  вони переходять до вирішення подібних  ситуацій у нових казках. Наприклад, як зайцю із казки „Зайчикова хатка” без сторонньої допомоги прогнати лисицю зі свого помешкання? (забити вікна і двері, а лисиця, коли зголодніє, сама почне просити, щоб її випустили; вночі влаштувати шум біля хатки, закричати: „Мисливці йдуть!”, лисиця боїться мисливців, вона сама втече). Як в лісі Колобок може заховатися від звірів? (обмазатись медом і покачатися по соснових голках – стане схожим на їжачка і т.п.).
               Учні  уявляють  себе кимось із тих, хто діє у казці, і розказують , що б вони  відчули, якби сприйняли існуючу подію, проблему в залежності від того, чиїми очима в даний момент намагаються сприймати оточуючий світ. А як сприймає подібну ситуацію інший герой? Адже сприйняття і образ, наприклад, добра і зла у різних персонажів буде зовсім іншим. Баба Яга чи Змій Горинич, напевно, сприймають добрі вчинки як зло по відношенню до себе, дідова дочка – як надання допомоги ближньому і радісна подія, і навпаки, тобто сприйняття залежить від цінності орієнтацій і морально-етичних уявлень персонажу.
              У даному випадку у дитини з’являється можливість не тільки зрозуміти стан героїв, їх настрій, висловити свою думку відносно подій, що відбуваються, моральні цінності, але й начебто прожити кілька життів, збагачуючи свій емоційно -моральний багаж новими враженнями, почуттями, пізнати діалектику існування і здійснити ціннісне самовизначення.
             Умовне  написання  листа своєму улюбленому герою, в якому учні діляться  з ним своїми враженнями, побажаннями, проханнями, виявилося однією із улюблених вправ. В даному випадку у дітей  з’являється можливість не тільки формулювати думки, але й відшліфовувати їх словесну форму, щоб вони стали зрозумілими оточуючим, що особливо важливо для їхнього  мовленнєвого розвитку .
         Ігри за змістом казки (казок), ігри з залученням казкових персонажів та ігри-бесіди стають  особливо гострими і цікавими, якщо мова піде про позитивного героя, що має неприглядний вигляд чи певні фізичні вади (наприклад, Кривенька качечка), а негативний буде мати ошатний вигляд. Так можна буде перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню і внутрішню красу людини. Це, звичайно, утруднить вибір того персонажу, якому надається перевага. Коли  вибір відбудеться, то він дозволяє   визначити і проаналізувати уподобання та моральні цінності деяких дітей. Крім того, подібна ситуація створює умови для ненав’язливого впливу на неспівчутливе ставлення окремих дітей до позитивного героя і зміна його таким чином, що дитина висловлену думку буде вважати власною, самостійною, а не запропонованою кимось.
           Змінити самостійне відношення дитини до зовнішнього вигляду позитивного персонажу допоможе звернення героя за допомогою чи порадою до неї. Звичайно діти пропонують герою випрати одяг, причесатись, зробити прикраси з природного матеріалу і навіть згодні надати практичну допомогу у цій справі. З не меншим захопленням вони включаються в роботу з перевиховання негативних героїв, вчать їх самостійності, оволодінню різними позитивними навичками.
           Читаючи чи розповідаючи казки, особливу увагу слід звертати на словникову роботу, в якій можна виділити ключову фразу (Без праці немає добра – „Дві вивірки”, „Добром і ласкою можна зробити значно більше, ніж гнівом” – „Сонце і Вітер”), пригадати прислів’я, приказки, примовки, обов’язково розв’язати (поставити перед дітьми) проблемні питання. Наприклад:
– Чи всі багаті люди скупі і жадібні?
– А ти зміг би поступитися своєю улюбленою іграшкою чи річчю, якби це могло зменшити страждання іншої людини („Названий батько”)?
– Що краще взяти з лісу на дрова – зелені дерева чи сухі гілки і мертві стовбури?
– Як ти думаєш, чи добре, коли тебе всі люди бояться? („Про липку і зажерливу бабу”)
– Що таке дружба?
– Як треба поводитись, щоб мати надійних друзів? („Добрі брати”)
– Як ми називаємо тих людей, які ніколи не забувають про добро, яке їм колись зробили? (Вдячні)
– Наведи приклад зі свого життя, коли ти був вдячний іншій людині („Ведмідь і мишка”).
– Що значить любити маму?
– Що означає вислів „Добра в тебе душа”? („Три доньки”).
           Після прочитання казок можна провести наступні ігри морально-етичного спрямування:
„Хто на світі найзліший?”. Її метою є виявлення злих і підступних казкових героїв, опис їх зовнішності, характеру, способу життя, звичок, помешкання. Доцільно спонукати до аналізу того, чи може існувати казка без таких персонажів, яка їх роль у розвитку сюжету, фабули твору; для кого ці герої є злими і чому саме, а хто трактує і сприймає їх якості, характеристики зовсім протилежно (Хто вважає Бабу Ягу доброю і ласкавою. Напевно, для Змія Горинича вона є доброю жінкою і вірним другом), чому саме.
Аналогічно проводиться гра „Хто у світі найдобріший?”, в якій аналізуються вчинки позитивних героїв. Діти визначають, хто із героїв їм найбільше сподобався, на кого з персонажів хотів би бути схожим і чому саме.
         Гра „Хороший-поганий” передбачає здійснити спробу виявити позитивні і негативні риси характеру героїв, оцінити їх вчинки. Наприклад, за що можна похвалити Бабу Ягу, чи що доброго в тому, що Змій Горинич має три голови.
        Вправа „Чудодійні слова” сприяє здійсненню спроби вичленувати найвагоміші слова казки. Це можуть бути як чарівні слова, казкові примовки, так і слова, які несуть основне смислове навантаження. Наприклад, розмірковування героя про свої вчинки, які дозволяють йому не тільки оцінити те, що відбувається, але й свою роль у цьому, тобто самовизначитись і здійснити позитивне самоперетворення (у казці це, зазвичай, каяття псевдогероя, відмова від помилкових ідей та цінностей і прагнення на основі цього до самовдосконалення).
            У грі „Навпаки” героям казки надаються прямо протилежні риси характеру. Наприклад, коли Заєць стане сильним та сміливим, а Вовк – маленьким і слабким чи Баба Яга раптом почне здійснювати хороші вчинки.
          Гра „Якби я міг” допоможе засобами казкового, фантастичного викликати у дітей бажання до здійснення реальних добрих справ. Наприклад, „Якби я міг стати невидимкою, стати сонцем (вітром), то прагнув би…”
           У грі „Наші сонячні друзі” засобами спілкування казкових героїв з Сонцем, яке подарує їм свої сонячні якості, перетворити негативних героїв у позитивних.
         Гра „Мудра сова” своїми порадами допоможе вирішити пригадані дітьми неприємні казкові ситуації більш справедливо. Наприклад, кошенята (ведмежата, Круть і Верть) залишилися голодними, розтанув Солом’яний бичок і т.п.
            Апробація системи «Казкотерапія» ми переконалися, що казка подає дітям загальнолюдські цінності, високу мораль не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, а в такій словесно-емоційній формі, яка невимушено приводить дітей до самостійного висновку, чому саме слід поводитись гарно, чому лише позитивні вчинки приводять до справжньої радості і задоволення. Адже саме у казках часто з м’яким гумором і тонким психологічним розрахунком висміюються негативні моральні якості і риси: жадібність, лінощі, хвалькуватість, тощо.
Вміла робота з казкою допомагає  виховати у дитини такі важливі риси, як чуйність, доброзичливість, милосердя, співчуття, людяність, риси, які допомагають сформувати справжню Людину.

                ВИСНОВКИ

        Роль асистента вчителя у навчально-виховному просторі дитини з особливими освітніми потребами (ООП) надзвичайно велика. Виконуючи свою місію, асистент повинен стати для свого підопічного наставником, вихователем, другом, який щохвилини, щосекунди, щомиті поруч.

        Він розуміє не лише слова і думки дитини, а й її погляд, відчуття, душевний стан. Асистент вчителя повинен мати комунікативні та організаційні здібності, здатність співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність, навички вирішення конфліктних ситуацій.

       Сьогодні в Україні відбувається формування нової освітньої політики, яка передбачає включення кожної дитини у загальноосвітній процес і тим самим забезпечує реалізацію її права на освіту.

       Тому саме асистент вчителя найкраще зможе допомогти дитині з ООП адаптуватися у освітньому середовищі, покращити психоемоційний стан, стимулювати розвиток соціальної активності вихованця, сприяти виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі в науковій, технічній, художній творчості, створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму  та впевненості у своїх силах і майбутньому.

Успіх системи по формуванню життєвих компетентностей учнів з ООП  повністю залежить від злагодженої роботи всіх ланок інклюзивного навчання , від розуміння завдань, які поставлені перед асистентом.