Методична розробка "Розвиток креативного мислення на уроках української мови і літератури"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток креативного мислення

на уроках української мови

і літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А.І.Мегела

Учитель української мови і літератур

 

Вступ

 

 

Глобальні зміни, що відбулися за останні десятиліття в нашій державі, визначили нові пріоритети у системі освіти. Змінюється час, оновлюється, перебудовується і школа. Діяльність вчителя в нових умовах демократичного суспільства спрямована на виховання молодої людини. Сучасна людина третього тисячоліття має бути всебічно освіченою, вихованою, високоморальною особистістю. Суспільство ставить перед сучасною школою завдання виховати високоосвічену, гармонійно розвинену, морально виховану креатину особистість із активною життєвою позицією, компетентною в усіх сферах людського життя. Відповідно до цього визначаються основні функції вивчення кожного предмета шкільного курсу – навчальні, розвивальні і виховні. Знання – основний компонент освіти, тому навчальна функція є головною, визначальною.

Сучасна система освіти базується на традиційній формі навчання, за якої вчителі вчать і виховують, а учні – здобувають знання. Останнім часом з’явилася низка фундаментальних робіт, які детально аналізують проблеми педагогічних технологій. Серед них чільне місце посідають дослідження В. Безпалька, А. Сологуба, В. Химинця, В. Паламарчук, Ю. Конаржевськогго та ін. Усіх їх об’єднує те, що на зміну традиційного навчання має прийти новий, якісно інший тип організації навчально-виховного процесу – інноваційний, характерними ознаками якого є співучасть. Отже, йдеться про те, що учень – головна фігура навчально-виховного процесу. Його не вчать, а він вчиться завдяки тому, що бере активну участь у тих питаннях, які хоче вивчати, бере на себе відповідальність за процес і результати учіння. Завдання вчителя полягає в пошуку засобів, які можуть забезпечити для учня реалізацію його внутрішньої свободи і вияв ініціативи [1, с. 9].

Методична наука останнім часом велику увагу приділяє розвитку креативного мислення школярів, бо невпинний розвиток суспільства забезпечує високий рівень його креативного потенціалу. Тому сьогодні актуальним стало створення системи креативного особистісно зорієнтованого навчання.

Новий український тлумачний словник термін «креативність» подає так:

Креативність, -ості, ж. Творча, новаторська діяльність…

В. Химинець трактує креативність як «творчі можливості людини, що можуть виявлятися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особистість загалом чи її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення. Креативність учителя доповнює його особистісну характеристику. Креативний вчитель має високорозвинені творчі здібності, нестандартно працює над вирішенням завдань педагогічного процесу» [3. с.11].

Метою шкільної літературної і мовної освіти є прилучення учнів через розвиток до читання і художнього слова, до найкращих надбань людства, які є важливим чинником формування духовного світу особистості; вироблення на основі державних стандартів системи та обсягу знань про мову й мовлення, мовних і мовленнєвих умінь та навичок, досвіду творчої діяльності учня, формування його компетентності, в тому числі і креативних. Це означає, що на уроках української мови і літератури потрібно працювати над розвитком мотиваційної сфери, чутливістю до нових ідей, здатністю творчо підходити до роз’яснення будь-якого навчального завдання, бажанням і вмінням домагатися оригінальності та новизни в кожній навчальній ситуації. У навчальному процесі мають бути створені всі умови, щоб забезпечити розвиток креативного мислення школярів, подальше становлення особистості, потрібно цілеспрямовано виявляти і розвивати здібності, формувати вміння і бажання мислити і вчитися по-новому.

Розвиток креативного мислення на уроках української мови і літератури – процес тривалий і складний.

Вся педагогічна система має бути підпорядкована тому, що головним суб’єктом є розумова, творча діяльність людини, формування її свідомості, пізнання системи людських цінностей, способу мислення свого народу, його звичаїв, традицій, культурних надбань.

Виконання цього важливого й відповідального завдання передусім залежить від розробки освітянами цілісної, концептуальної системи плекання національної еліти та запущення в дію складних, взаємопов’язаних механізмів цієї системи, від продуманості й ефективності освітніх форм і методів навчання та розвитку майбутніх творців нового буття, науки й культури, авторів перспективних розробок, відкривачів нових знань [4, 24].

І. Технологія креативного навчання

 

 

1. Креативна дидактична система

як засіб досягнення мети

 

 

Система навчання має мати творче спрямування, привчати школярів до нестандартності в думках та пошуках оптимальних рішень. «Щоб не перетворити дитину в склад знань, комору правил та формул, - писав В. Сухомлинський, - треба вчити її мислити».

Креативна дидактична система як засіб досягнення мети являє собою органічну сукупність змісту, методів, форм, прийомів та засобів, які ставлять учня в умови суб’єкта творчої діяльності й забезпечують формування його творчої особистості.

Провідні психологи і педагоги-практики визначають ряд причин загубленого інтересу до знань, зокрема невміння вчитися й долати труднощі пізнавальної діяльності; монотонність і одноманітність знань діяльності учня та вчителя, відсутність швидкої зміни подій; непродуманість методики й організації навчального процесу [5, 8].

У креативній системі навчання слід враховувати пріоритетність творчого розвитку учнів та використання змісту освіти як матеріалу для дослідження. За такого підходу діяльність учня ототожнюється з діяльністю вченого. Учень, своїми зусиллями долаючи певні труднощі, досліджує природу, суспільство, людину і здобуває нові знання.

 

2. Принципи реалізації розвитку

креативного мислення

 

Реалізація ідей креативної педагогічної системи пов’язана із втіленням загальновідомих принципів, які можна успішно здійснювати на уроках рідної мови та літератури, розвиваючи креативне мислення учнів.

Принцип гуманізму пов’язаний з формуванням духовності, світогляду, моральних якостей і особистості учня як інтелігента та створенням умов для вільного вияву й розвитку людських рис і здібностей. У креативному навчанні важливе місце відведено вияву і розвитку творчих здібностей, що відповідає природній потребі дитини.

Література – благодатний грунт, на якому «проростають» всі моральні якості, які потрібно учням уміти розпізнавати у навколишньому середовищі. Принцип гуманізму яскраво прослідковується під час вивчення «Собору» О.Гончара, «України в огні», «Зачарованій Десні» О.Довженка, «Жовтого князя» В. Барки та ін. Учні полемізують, висловлюють свої судження, роблять наукові дослідження. Це розширює їх кругозір, формує чітке уявлення про людину, сприяє формуванню загальнолюдських цінностей. Адже відомо, якими безмежними є найрізноманітніші почуття, емоції та настрої, задуми й ідеї, поняття, образи, фантазії, цінності й світосприйняття кожної людини. Це її внутрішній світ, духовний, пізнання його не менш важливе, ніж пізнання наукової дійсності.

Принцип науковості передбачає під час навчання залучення учнів до вивчення й використання методів сучасної науки і усвідомлення її значення для підвищення інтелігентності, творчості. На уроках рідної мови учні реалізують його ,виконуючи вправи з елементами дослідження принципів правопису, моделювання речень, а на уроках літератури – роблячи дослідження філософського, психологічного напряму.

Принцип системності передбачає системний підхід учителя до вивчення мови та літератури. Так, розвиток креативного мислення в навчально-виховному процесі має відбуватися поетапно. У 5 класі розвивати креатині навики, набуті учнями у початковій ланці й ускладнювати їх поступово до 12 класу. Так, у 5-8 класах включати у навчальний процес такі типи завдань: на розвиток допитливості, на розвиток гіпотетичного мислення, на вироблення самооцінки, розвиток фантазії, асоціативного мислення. Види завдань мають бути різноманітні: проблемні питання щодо змісту художнього твору, питання, які стосуються певної ситуації, описаної автором гіпотези щодо розв’язання певного конфлікту у творі, характеристика персонажів, самостійна оцінка художнього твору загалом (зміст, форма, проблематика, жанр, художні особливості); опис певних об’єктів та явищ навколишньої дійсності, виявлення особистісного бачення; написання віршів, казок, оповідань, складання загадок.

У 9-11 класах типи і види завдань ускладнюються. Треба розвивати креативне мислення, уяву, світосприйняття опираючись на набуті учнями знання у попередніх класах, на знання фактичного матеріалу. Наприклад, вивчаючи роман Ліни Костенко «Маруся Чурай», створити уявний портрет героїня, спів- ставити його із ілюстрацією до роману та цитатами з твору, у яких є опис зовнішності дівчини.

Принцип активності у навчанні в креативній дидактиці, за А. Сологубом, полягає в тому, що учні залучаються до максимально активних творчих дій. Основною умовою активізації навчання в креативній системі слід вважати розвиток пізнавального інтересу, творчої мотивації та виховання в учнів позитивного ставлення до науки і сприйняття навчання як творчості, що є важливою умовою самореалізації творчого потенціалу особистості. Учні із задоволенням готують індивідуальні завдання дослідницького характеру, роблять порівняльну характеристику персонажів із української та зарубіжної літератури, беруть участь у Малій академії наук, тим самим реалізують своє бачення твору чи висловлюють своє ставлення до персонажа, вчинків, історичної епохи.

 

3. Види креативного

навчально-виховного процесу

 

Креативна система передбачає здійснення п’яти органічно пов’язаних видів навчання: фронтального, колективного, групового, індивідуального, індивідуально-групового. У креативній дидактиці центральне місце належить індивідуально-груповому. Саме в цьому виді учень починає загальний процес свого особистого навчання, усвідомлюючи його мету, завдання, способи їх виконання [6, 22].

Урок слід розглядати як оновлену форму колективного та індивідуально-групового навчання. Сучасний урок – це «творчість, а остання не терпить надмірної стандартизації й шаблону, вона передбачає новизну, оригінальність, відхід від традиції, переборення стереотипів» (Є. Пасічник). На творчо виплеканому уроці вчитель уміло використовує всі можливості для розвитку креативної особистості, його активного розумового зростання, глибокого й осмисленого засвоєння знань, формування його моральних основ. Актуальним завданням нового уроку є створення умов для формування креативного, критичного мислення, рефлексії, психології досягнень і навичок саморозвитку. Але система освіти не настільки чутлива до змін у суспільстві як того хотілося б. Школа була і залишається інформативною та авторитарною. Збільшується кількість навчальних предметів, розширюються межі програм,  загострюється протиріччя між саморозвитком учня й розвитком, який закладено в навчальні програми. Учитель працює згідно зі своїми посадовими обов’язками, але вони не зовсім враховують інтереси учнів, їхню схильність до гуманітарних, природничих або математичних дисциплін.

Чи може за таких умов навчання сформуватися самодостатня креативна особистість?

Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише завдяки широкому запровадженню педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчого мислення, здібностей та нахилів особистості, креативності, на опанування вміннями і навичками саморозвитку. Вміння цих ідей можливе при впровадженні в життя концепції креативної освіти, яку розробив А. Сологуб.

 

4. Урок як оновлена форма навчання

 

Поєднання креативної освіти з інтерактивними методиками є на сучасному етапі оптимальною технологією для проведення та реалізації завдань нового уроку.

Навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, учень і вчитель є рівноправними суб’єктами. Креативне навчання сприяє оволодінню методологією досліджень, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, толерантними, спілкуватися з іншими людьми, приймати продумані рішення. Такі підходи до навчання не зовсім нові для української школи. Під час створення моделі уроку слід звернути увагу на вікові особливості розвитку дитини, на початок і закінчення уроку.

Продуктивною формою уроку є робота в групах і парах. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм змогу вийти далеко за межі їхнього нинішнього рівня знань і вмінь [7, с. 192].

У старшому шкільному віці, за висновками психолога Піаже, авторитетною для учня є думка однолітків. Обговорюючи проблеми уроків, висуваючи гіпотези, захищаючи свою думку, учні набувають критичності мислення, креативності у вирішенні проблем. Учні вчаться аналізувати, піддавати оцінці, не сприймати все на віру, правильно і об’єктивно оцінювати свої дії, здібності, виявляти і визначати свої помилки, піддавати критичному розгляду пропозиції та судження інших людей.

Для формування навичок рефлексії необхідно обов’язково спонукати учнів до визначення мети й завдань уроку, а по закінченні - зробити аналіз своєї діяльності, усвідомити, чи досягли вони поставленої мети. Рефлексію слід розуміти як спрямованість пізнання учня на самого себе, на свою діяльність і поведінку. Тому аналіз ситуації, розуміння своєї мети і того, чого прагне партнер у спілкуванні, допомагає учню конструктивно діяти.

Працюючи в креативному просторі, рівноправне спілкування вчителя з учнями сприяє зростанню авторитету вчителя, виникає зацікавлення особистістю вчителя, спілкування виходить за межі уроку [8, с. 6].

Сьогодні нестандартні уроки є звичною ознакою будь-якої школи. Шкільні предмети таких форм і методів збуджують творчість учнів, створюють атмосферу розкутості, емоційного піднесення, розвивають креативне мислення, сприяють формуванню неординарної особистості. Через свою незвичність вони відрізняються від комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь, на отримання певних знань чи вироблення окремих загальнонавчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку ознак інших форм навчання.

Виділяються такі групи нестандартних уроків:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).

6. Урок з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).

7. Уроки-аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

8. Уроки-аналогії з відомими формами і методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).

Для більшості уроків характерні колективні способи роботи, цікавість до навчального матеріалу, значна творча складова, активізація пізнавальної діяльності, партнерський стиль взаємовідносин, зміна ролі вчителя, нестандартні підходи до оцінювання та ін.

Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження в суспільстві [9, с. 170].

Одним із основних напрямів моделювання креативного уроку з мови та літератури на сучасному етапі є оволодіння досвідом інноваційної професійно-педагогічної діяльності.

На першому етапі – виникнення творчого задуму перед учителем постають навчально-виховні завдання. Творчо налаштований словесник прагне реалізувати їх нестандартно, оригінально. При цьому він має володіти такими професійно-креативними якостями й уміннями: бачити проблеми й парадокси, мати чуття новизни, схильність до сумнівів, гостроту думки, уміти самостійно визначати й формулювати суперечність, аналізувати навчальну ситуацію. Важливо не лише додержувати вимог програми, а й шукати нових, оригінальних шляхів викладу обов’язкового матеріалу.

На другому етапі моделювання уроку творчий підхід учителя полягає в паралельному називанні теми з анотацією і за допомогою образного висловлювання в художньому стилі, що впливає на емоції учнів, дає імпульс їхньому мисленню. Творчий характер учительської діяльності на цьому етапі полягає в рішучій відмові від стереотипів, вмінням будувати уроки різних типів, доцільному поєднання традиційних та інноваційних модифікацій, постійному експериментуванні; доцільному моделюванні структури уроку, умінні варіювати.

Третій стан моделювання включає актуалізацію і здобування професійних знань. Творчість у цій ланці підготовки уроку полягає в умінні вчителя глибоко вникати в сутність проблеми, бачити зв’язки між явищами, бути сміливим, незалежним та оригінальним у своїх судженнях.

Четвертий етап – вибір оптимального варіанта розв’язання проблеми – полягає в покроковому створенні конспекту уроку. Саме в виборі методів, прийомів і видів навчальної діяльності школярів найяскравіше виявляється методична творчість словесника, його самобутність, ерудиція і професійна підготовленість, здатність опановувати і використовувати педагогічні інновації.

П’ятий етап – оцінювання результату творчої діяльності – полягає в самоаналізі й корекції моделі проведеного уроку.

Корекція поурочного плану з урахуванням огріхів потребує таких креативних якостей особистості: самокритичності, наполегливості, логічної строгості, внутрішньої чесності, володіння різними способами аргументації, здатності довести справу до кінця тощо.

Отже, простежується тісний взаємозв’язок і взаємозумовленість між процесуальною частиною професійно-творчої діяльності вчителя-словесника і наявністю в нього потрібних для цього креативних якостей.

Словом, щоб діяти творчо, педагог має постійно розвивати в собі певні професійно-креативні якості [10, с.37].

Отже, організація креативного урочного навчального процесу узгоджується з головними етапами уроку як творчого процесу. А сучасний урок є тією важливою ланкою навчально-виховного процесу, на якій вчитель вдало використовує всі найефективніші засоби для розвитку креативних якостей учнів.

 

5. Нетрадиційні методи

креативної освітньої системи

 

З метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу широко використовують різні методи навчання. Більшість авторів схильні вважати метод навчання способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів. Існує думка, що «методи навчання – це основні шляхи, способи навчальної роботи вчителя та учнів, за яких одержуються певні знання, вміння та навички».

Методи навчання можуть бути традиційні (розповідь, бесіда, робота з книгою, ілюстрація, вправа) та нетрадиційні (евристичні, когнітивні, креатині та ін).

Креативна дидактична система передбачає використання різноманітних методів навчання. Вони орієнтовані на створення учнями власних освітніх продуктів. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається саме під час та за рахунок креавтиної діяльності учня, який є суб’єктом творчості (креативності) – це дослідник, а навчальний матеріал – об’єкт дослідження та головний засіб формування творчої особистості.

До креативних методів належать такі, які у традиційному розумінні є інтуїтивними: метод «мозкового штурму», метод емпатії. Педагогічні методи учня, що виконує роль учителя, метод проектів, метод самооцінки, рефлексії, контролю, образної картини, придумування тощо.

Такі методи спираються на логічні дії учнів, які мають інтуїтивний характер. Серед розмаїтості креативних методів визначне місце посідає дослідницький та частково-пошуковий. Використання методів навчання передбачає створення умов стимуляції творчого процесу, що здійснюються поетапно: підготовка (натхнення), визрівання (інкубація), осяяння (інсайт), перевірка дієвості продукту творчої істинності (експертна оцінка). Вирішуючи навчальні проблеми, учні відкривають щось для себе й отримують нові знання. Урок – дослідження проводиться таким чином, що учні, стикаються з проблемою, визначають методологічну основу її розв’язанні (вчення, положення, принципи, ідеї тощо), формулюють проблему як тему навчального дослідження та визначають його методологічну характеристику (актуальність, об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методику, дослідження). В процесі навчального дослідження учні, визначаючи результати дослідження й формулюючи висновки, вступають у зворотні зв’язки з іншими учнями та вчителем. Учитель усіма своїми діями сприяє самостійній дослідницькій діяльності учнів і становленню у них творчого стилю діяльності, сприяючи вияву їхніх творчих рис: активності, організованості, швидкості, гнучкості, оригінальності, проникливості, об’єктивності, ретельності.

Методичними орієнтирами креативного навчання є: теоретичне дослідження, експериментальне дослідження, екскурсійне навчальне дослідження, психологічне, філософське, вільний діалог, керований діалог; евристичні бесіди, наукові дискусії, наукові та навчальні семінари, моделювання особистих розробок, захист науково-дослідницьких робіт, наукові звіти (виступи, доповіді, статті, реферати) [11, с. 23].

6. Партнерство учителя і учня

 

Найважливішим у розвитку креативної особистості є створення загального «поля креативності», яке сприяє самореалізації учнів, учителів, керівників навчального процесу. Виходячи з цього треба визначити першочергові завдання:

- створити максимально сприятливі умови для розвитку креативної особистості;

- розробити і поетапно впроваджувати інтерактивні технології навчання і виховання;

- створити сприятливі умови для самозростання, самовдосконалення, самореалізації та розвитку творчого потенціалу вчителів.

«Діяльність учителя – це духовна творчість, в якій він – художник, а виховання – мистецтво», - писав В. Сухомлинський. Творчість – одне із складних і таємних явищ людського життя. Їй властиві і знання відомого, доведеного, і фантазія, і сумлінність, опора на закономірності й випадковість. Сучасна наука пояснює Креативність (творчість) як діяльність, яка породжує щось якісно нове й таке, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Креативний учитель – це особистість, яка під впливом зовнішніх чинників мислить нестандартно, шукає проблеми та шляхи їх розв’язання, на все реагує, відкидаючи стереотипи.

Згідно з цим, здійснюється систематична робота над розкриттям творчого потенціалу вчителя, реалізацією його здібностей.

Наше суспільство потребує якісно нової особистості, а нову людину може виховати тільки нова людина. Учителі, які працюють творчо, сприймають все так, як є, вони здатні сприймати самих себе й інших із недоліками і перевагами, вони здатні перетворювати недоліки у переваги. Вони не бояться зближення з іншими людьми. У спілкуванні вони встановлюють глибоко людські стосунки, вони людяні і не бояться відкривати свої почуття перед іншими.

Оптимістичне ставлення до себе – основа впевненості в собі. Такі вчителі незалежні у судженнях. Незалежні від оточення, певні себе, стійко приймають стреси. Вони живуть в аурі щастя, вони – самодостатні і не переживають за власний авторитет, а тому критику сприймають безболісно.

Тобто творчо працюючому вчителю, крім нестандартного підходу до проблем і здатності продукувати оригінальні ідеї, властиві цілий ряд особистісних якостей [12, с. 247].

Нова доба ставить свої вимоги. Отже, принципово важливою умовою визнання професійної концептуальності педагога в креативній педагогічній системі є:

- наявність педагогічної системи, що забезпечує креативний навчально-виховний процес;

- відкритість педагога до нового і здатність гнучко вдосконалювати свою педагогічну систему;

- готовність педагогів до безкорисливих проявів.

На уроках української мови та літератури саме такі вчителі, які володіють великим творчим потенціалом, виховують та навчають молоде покоління, розвивають креативні здібності, формують життєві компетенції через призму життя, характери, вчинки літературних героїв, на основі матеріалів вітчизняної етнопедагогіки.

Для забезпечення умов креативного навчально-виховного процесу учитель-словесник виконує функції:

- психолога, що послідовно створює творчий психологічний клімат, який сприяє розвитку творчої мотивації й забезпечує стійку творчу активність на основі врахування індивідуальних особливостей учнів;

- організатора дослідницької діяльності, який створює умови творчого самостійного визначення й глибокого усвідомлення системи наукової організації діяльності, актуалізації методологічних основ дослідження та визначення його методологічної характеристики;

- координатора дій у ході навчання, що сприяє динамічності й загальній творчій продуктивності як окремого суб’єкта, так і всього творчого колективу;

- експерта, що здійснює експертне оцінювання творчої діяльності за участю учнів і відповідає за дотримання наукової термінології, використання понять, законів, методів, засобів тощо;

- консультанта, який у разі необхідності надає консультативну допомогу з будь-яких проблем без перебільшення її міри;

- філософа, що спрямовує творчу активність на виявлення філософської основи будь-яких закономірностей, явищ, законів, враховуючи погляди, переконання, ідеї відомих філософів світу [13, с. 14].

На креативного вчителя покладається важливе завдання – формувати майбутню еліту, яка б могла вивести державу з кризи. Тому діяльність учителя на уроці і в позаурочний час має бути спрямована на те, щоб навчити учнів визначати, розуміти, а потім самостійно ставити перед собою завдання; вчити учнів використовувати найраціональніші способи роботи, які сприяють успішному володінню матеріалом; формувати в учнів навчальні мотиви, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, відповідально та свідомо ставитися до процесу навчання.

Від рівня освіти залежить розвиток людства. Із цього випливає, що розвиток креативного мислення й творчої активності школярів на уроках української мови і літератури стає важливою умовою їхньої психологічної підготовки до розумової та фізичної праці.

 

7. Формування креативної особистості

 

Перед учителем-словесником нового типу стоїть завдання на уроках рідної мови та літератури розвивати креативні задатки учнів, озброювати їх методами наукового дослідження, аналізу подій, явищ, характерів. У зв’язку із цим учитель повинен залучати учнів до самостійної пізнавальної діяльності, диференціювати процес навчання й зростання ролі самостійної роботи кожного, бо від індивідуальних зусиль, від бажання працювати над собою, над самоосвітою залежить дуже багато. Тут спрацьовує так званий елемент успіху. Креативний учитель зуміє так продумати навчальний процес, щоб кожен учень зміг повірити і в свої здібності, і в здатність учителя навчити їх. Учні мають постійно відчувати успішність своєї роботи, а завдання потрібно поступово ускладнювати.

Для створення, наприклад, творчої атмосфери на уроці, словесник може прочитати поезію перед викладом матеріалу, на фоні ліричної музики повести задушевну бесіду про сенс життя або про добро і зло… Все це – підготовка учнів до креативного мислення, до створення нових образів, асоціацій, роздумів, суджень. Тільки творчий учитель може повести за собою, бо «запалити» може тільки той, хто горить. Учитель не народжується новатором, він ним стає, працюючи над собою у соціумі, яки й потребує новаторських підходів до освітньої діяльності, створює для цього необхідні умови. Гуманіст і педагог Ш.Амонашвілі говорив, що ніколи не буде ніякого оновлення життя, якщо кожен із нас не оновить душу.

Викладаючи предмет, учитель має насамперед пам’ятати, що він виховує особистість. Формування навчально-пізнавальної активності відбувається лише за умови, якщо знання учні відкривають різними шляхами і методами. Діти навчаються краще тоді, коли їм дають можливість самостійно досліджувати основи матеріалу, який вони вивчають. У процесі засвоєння знань учні оволодівають прийомами сприймання навчального матеріалу, певними видами розумової діяльності, вчаться керувати своїми емоціями та почуттями, пізнають свої креативні можливості.

Надзвичайно велике значення у розвитку креативного мислення учнів має особистий приклад учителя. Якщо вихованці бачать, що їх учитель є успішним, оптимістом, людиною з активною життєвою позицією, професіоналом у своїй справі, знаючи, таким, який може чітко проаналізувати не лише вчинки інших, а й свої, людиною з високими загальнолюдськими цінностями, то вони прагнутимуть бути схожими на нього. Отже, сучасному вчителю ніколи не треба шкодувати витрачати теплоту своєї душі на виведення учня на рівень загальнолюдських взаємин та на формування його креативного мислення. Ця справа гідна справжнього Вчителя.

Проблема розвитку креативного мислення є однією з глобальних проблем навчального процесу. Як навчити учнів мислити креативно? Яка вона – креативна особистість?

Звичайно, нею не народжуються, а стають. Особистість із креативний мисленням – це та цілісна людська індивідуальність, яка виявляє розвинені творчі здібності, творчу мотивацію, творчі вміння, що забезпечують їй здатність породжувати якісно нові матеріали, технології та духовні цінності, які зміцнюють людину духовно.

Формування креативної особистості можна показати у вигляді піраміди, в «основі якої – гуманна людина зі всією сукупністю творчих задатків, здібностей, мотивів. Вершина піраміди – креативна особистість, дослідник-філософ, а дослідник-громадянин, дослідник-винахідник, дослідник-експериментатор, дослідник-теоретик – проміжні щаблі зростання [14, с. 7].

 

 

Креативна особистість

 

Філософ –

планетарне мислення

 

Теоретик –

науково-теоретичне мислення

Експериментатор –

науково-практичне мислення

Винахідник –

практичне мислення

Громадянин –

громадянське мислення

 

Гуманітарна людина –

буденне мислення

Добротворчість –

особливість менталітету української нації

 

Саме ці якості формує педагог розвиваючи креативне мислення на уроках мови і літератури. Креативним є мислення, яке задовольняє наступні вимоги:

- реалізує пізнавальну потребу школяра, потребу у враженнях, спілкуванні, в самореалізації;

- втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного в пізнавальній діяльності;

- відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності.

 

ІІ.  Система розвитку

креативного мислення на уроках української мови і літератури

 

 

 

Розвиток креативного мислення здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових, творчо-прикладних дій, в ході яких відбувається становлення, розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-асоціативного видів мислення.

Операціональне та образно-асоціативне мислення – необхідні елементи цілісної структури креативного мислення – містить у собі три розумові процеси: створення образу, оперування ним і орієнтацію у просторі (як дійсному, так і уявному).

Для розвитку цих здібностей використовуються такі форми роботи: створити оповідання на основі асоціацій трьох образів, розповідь, міні-твір. Мета цього виду роботи – вчитись здійснювати цілеспрямований пошук нових елементів, бачити несподіваний зв’язок між звичайними образами, створювати цілісні образи, розвивати образно-асоціативне, креативне мислення. На уроках рідної мови учні будують асоціативний ланцюжок (весна – ніжність, юність, радість життя, пробудження, пахощі, яблуні у весільному вбранні, веселий настрій, дівчина; осінь – смуток, самотність, дощ, яблука, гриби, урожай, багряний ліс…).

На уроках розвитку зв’язного мовлення можна запропонувати таке завдання: записати на дошці три слова, з якими скласти якомога більше речень (реального або фантастичного змісту), роботу можна ускладнити додатковими вимогами. Наприклад, зі словами «озеро», «котик», «олівець» скласти речення, а учням достатнього і високого рівня навчання скласти складносурядні або складнопідрядні речення. Такі форми роботи розвивають мислення, подобаються учням і вони із задоволенням виконують їх. Досвід показує, що ця робота під силу навіть таким учням, які слабо володіють теоретичним матеріалом, а з творчим завданням справляються добре. Це заохочує їх до вивчення рідної мови, підвищує самооцінку.

Доцільно застосовувати на уроках прийом «усного мовлення». Ілюструючи картину»Літній вечір», учитель пропонує «озвучити» її: описати запахи, кольори, звуки, «настрій» образів.

«Образне малювання зводиться до того, що вивчаючи, наприклад, уривок «Ранок у лісі» М. Коцюбинського, словесник ставить учням запитання, які активізують їх креативне мислення: чи спостерігали ви світанок?», «Опишіть, які звуки ви «чуєте», читаючи цей текст?», «Якого кольору небо?», «Який ліс?», «Які пахощі в повітрі відчуваєте?», «Який настрій навіює вам опис вранішнього лісу?».

Для ефективного розвитку креативного мислення потрібно використовувати словесні (розповідь, лекція, бесіда), наочні (ілюстрації, демонстрації фільмів), практичні (усні та письмові завдання, вправи, твори). Під час вивчення художніх творів доцільно застосовувати метод творчого читання (за Кудряшовим), який реалізується різними способами. Добре, якщо вчитель сам володіє мистецтвом виразного читання і цього вимагає від учнів, розвиває його, акцентуючи на тому, що читання має бути емоційним. Для розвитку креативного мислення прийом коментованого читання тексту також дає хороші результати, при цьому потрібно ставити запитання про враження від прочитаного. Так учні вчаться мислити і аналізувати текст, давати гласну оцінку художньому твору. Так формуються читацькі смаки школярів.

У молодших класах учитель допомагає навідними питаннями складати план до тексту, а в старших класах учні самостійно роблять судження на основі прочитаного, висловлюють своє враження, дискутують, обґрунтовують свої думки на основі прочитаного, із власного досвіду.

Креативна мислення динамічно формується через креативну активність. Неможна не погодитись із думкою В. Сухомлинського, який писав, що «духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка».

І це справді так, бо граючись – діти навчаються. Цінність таких форм навчання як ринг, інтерв’ю, конференція, суд, подорож та ін. допомагають формувати гнучкість і широту мислення, готовність до інтелектуального ризику (дитина має багато ідей, уміє їх висловлювати і не боїться при цьому). Взагалі побудова навчання як цілісного творчого процесу у формі, наближеній до ділової гри, з елементами змагання, театральної дії, - робить процес навчання ненав’язливим. Освіта стає переважно самоосвітою, виховання – самовихованням, розвиток – саморозвитком. Відбувається розвиток неординарного мислення, вільний пошук себе, процес самовизнання і самовизначення, що і є першим кроком до життєвого успіху.

Слід відмітити, що вчителі-словесники у своїй роботі, як показує досвід, вдало використовують дослідницький прийом, як один із складових креативного методу. Ця форма роботи висовує різні проблеми і завдання для самостійного дослідження і вимагає, щоб учні вдумливо читали тексти, записували свої враження від прочитаного, робили висновки, погоджувалися або не погоджувалися із прочитаним, порівнювали проблеми, які підняв автор із тим, як вони розглядаються у плані християнської моралі, народної етнопедагогіки. Яскравим свідченням такого методу може стати урок – філософське дослідження в 11 класі за кіноповістю О. Довженка «Україна в огні». На початку уроку вчитель формулює проблемне питання: у чому суть загальнолюдських цінностей? Учні дістають випереджувальні завдання – дослідити, як письменник висвітлює поняття «душа» у творі, треба порівняти, як це поняття вмсвітлюють інші українські письменники, твори яких учні вже вивчили та як це питання трактується у Біблії. Старшокласники мають аналізувати проблеми, які підняті у творі, визначити загальнолюдські цінності, виходячи із трьох аспектів духовного виміру: національного, морально-етичного та філософського. Як показав досвід, учні активно включаються в роботу, дивують своїми висновками, часто засуджуючи героїв твору в тих епізодах, де автор їм явно симпатизує і возвеличує. Наприклад, Запорожець радить Христі впитися помстою. А хіба помста врятує людину, полегшить її душевний стан, поверне внутрішню гармонію?

Важливим для розвитку креативного мислення є репродуктивний метод: розповідь, а у старших класах – лекція, складання схем-конспектів, схем-відповідей, опорних таблиць. Така форма роботи активізує креативну уяву учнів, вимагаючи за допомогою однієї таблиці-схеми відтворити і тему, і проблематику твору, характеризувати героїв, а на уроках мови – найважливіші орфограми та пунктограми.

Розвитку креативного мовлення сприяють рольові ігри, які застосовуються під час вивчення п’єси І.Франка «Украдене щастя». На уроці учні розвивають акторські здібності. Вчителю доцільно використати при вивченні цього твору таку форму, як диспут на тему «Зрада це чи ні?». Це змусить старшокласників замислитися над вчинками героїв, висловити своє ставлення до них. При цьому формуються моральні цінності старшокласників. Цікаво можна змоделювати урок-зустрічі із героями твору. Учні перевтілюються у персонажі, аргументуючи перед однокласниками свої вчинки. На таких уроках може проявити себе кожен. Важливо створити на уроці атмосферу розкутості, доброзичливості, щоб учні працювали колективно, без примусу, оскільки не всі володіють вмінням аналізувати суперечності, робити власні висловлювання. Іноді учні соромляться давати запитання і відповіді. Особливо, коли завдання носить незвичайний характер. Тому, щоб досягти очікувальних результатів у проявах креативності, слід дотримуватися принципу добровільності й водночас залучати учнів до цікавої роботи, заохочувати.

Роботу над розвитком креативного та критичного мислення можна проводити у сьомому класі, коли вивчається повість І. Франка «Захар Беркут». Урок можна провести як суд. Такому уроку передує довга підготовка. Учні знайомляться із професійною термінологією, консультуються у юристів, щоб грамотно провести «судове засідання». Заздалегідь готують промови адвокати, прокурор, суддя, свідки, обвинувачений, засідателі. Пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру сприяють розвитку креативного та критичного мислення.

Завдання уроків літератури не лише навчальні, розвивальні, а й виховні. Так, вивчаючи повість І. Квітки-Основ’яненка «Маруся», пропонуємо учням перенестися на сто років назад і уявити, як відбувається сватання, порівняти із сучасними традиціями, визначити, в чому актуальність твору; спробувати написати оптимістичну кінцівку твору – хай героїня залишиться жити, хай вона буде щасливою.

Уроки духовності сприяють вихованню в учнів духовних почуттів, таких як совість, провина, каяття, віра, надія, любов, милосердя, доброта, співчуття. На таких уроках вчитель має вміло підвести учнів до висновку, що добро врятує світ. Також слід допомогти вихованцям зрозуміти красу гармонії душі і світу. Креативна особистість дістає на таких уроках унікальну можливість не лише для свого пізнавального розвитку, а й умови для самовираження, самоствердження і самореалізації креативного мислення.

Учитель має створювати умови для розвитку креативного мислення не тільки на уроках, а й в позакласній роботі, життєвій ситуації. Все це розвиває в учнів допитливість, здібність аналізувати, висувати гіпотези, фантазувати, асоціативно мислити, бачити суперечності, акумулювати та використовувати креативний досвід інших, відстоювати свою точку зору та вміння переконувати інших, уникати конфліктів або успішно розв’язувати їх.

Креативний учитель, керуючись власним досвідом, вивчаючи передовий досвід вчителів-словесників, вітчизняних педагогів, має розробити свою систему розвитку креативного мислення з урахуванням різних потреб у творчості. Має бути диференційований підхід до тих учнів, які працюють творчо, інша методика – до тих, що прагнуть творчості, але мають труднощі; та до тих, що працюють формально, без творчого запалу.

Розвиваючи креативне мислення учнів не можна не зосереджувати увагу на оригінальності висловлювати свої думки, потрібно сприяти збагаченню лексичного запасу, наявності в учнів висловів, дбати про орфографічну та пунктуаційну грамотність.

Формулювати креатину думку допомагають такі завдання: поетичні диктанти, поетичні висловлювання, складання казок, прислів’їв, загадок, анекдотів.

ІІІ. Креативне мислення –

складова

життєвого успіху особистості

 

 

 

 

Інноваційні процеси, які стали найважливішою рисою сучасного навчально-виховного процесу спрямовують учнів на те, щоб вони не лише пристосовувалися до життя, а й активно діяли в ситуаціях, які складаються нині. А для цього потрібно розвивати креативне мислення, яке формується на уроках української мови і літератури.

Проблема розвитку креативного мислення на сьогоднішній день є актуальною. Суспільство потребує якомога повнішого використання і розвитку креативного мислення в усіх сферах суспільного життя. Важлива роль в реалізації даного підходу належить розвитку креативного мислення. Люди з креативними поглядами, високою культурою мови й мовлення, творчо розвинені мають авторитет в усіх сферах суспільства. Отже, проблема розвитку творчих здібностей переросла із суто філологічної в соціальну. Сучасні освітні технології покликані розв’язати ці проблеми.

Працюючи в креативному просторі, вчитель відчуває певні труднощі. Модель креативного уроку вимагає від учителя зібраності, швидкого реагування на події, зміну ситуації, координувати дії учнів. Педагог має бути психологічно готовий до якісно нових стосунків: учень – учитель; рівноправного спілкування, що сприяє зростанню авторитету вчителя. На таких уроках діти відчувають творче піднесення.

Еталонною є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досягнув, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від вас і вашого предмету для свого життя.

Отже, формат нового уроку української мови і літератури, який використовує ідеї креативної освіти, інтерактивні технології, на якому засобами художнього слова розвивається креативне мислення, є найоптимальнішим для вирішення нових суспільних завдань. Новий урок сприяє вихованню вільної, самодостатньої особистості з розкутим, критичним, креативним мисленням, здатної побудувати нову Україну європейського типу.

 

Список використаної літератури

 

 

 

1. Козлова О. Інноваційний пошук вчителя // Зауч. – 2007. - №8. – с. 9.
2. Новий український тлумачний словник. – Харків, 2008. – с. 308.
3. Химинець В. Інноваційна освітня діяльність. – Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – с. 11.
4. Гнаткович Т. Реалізація компетентнісного підходу в процесі вивчення складнопідрядного речення //Диво слово. – 2008. - №10. – с. 24.
5. Чернякові О. Урок як цілісна Креативна система // Зауч. – 2005. - №28. - с. 8.
6. Сологуб А. Технологія креативного навчання // Зауч. – 2005. - № 28. – с.22.
7. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004 – с.192.
8. Городенко В. Формат нового уроку // Зауч. – 2005. - №34. – с. 6.
9. Настільна книга педагога // Упор.: Андреєва В., Григораш В. – Х.: Вид. група «Основа»: «Тріада+», 2007. – 170.
10. Куцевал О. Творча лабораторія словесника // Дивослово. – 2008. - №8. – с. 37.
11. Сологуб А. Технологія креативного навчання // Зауч. – 2005. – №28. – с. 23.
12. Химинець В. Інноваційна освітня діяльність. - Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – с. 274.
13. Сологуб А. Управління навчальним закладом креативного педагогічного підходу // Зауч. – 2005. - №31. – с. 14.
14. Козлова І. Розвиток творчих здібностей учнів під час музейних уроків та пошукової роботи // Зауч. – 2006. - №15. – с. 7.