Методична розробка "Розвиток загальнолюдських якостей, активізація творчих та музичних здібностей у дітей молодшого шкільного віку в процесі гри на ложках"

Розвиток загальнолюдських якостей, активізація творчих та музичних здібностей у дітей молодшого шкільного віку в процесі гри на ложках

(З досвіду роботи з ансамблем ложкарів «ЯРМАРКА»)

Олена Бардадим, вчитель вищої категорії, вчитель бандури Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради             

Музика – це рух звуків, різних по висоті, тембру, динаміці, тривалості, певним чином організованих в музичних ладах, що мають певне емоційне забарвлення, виразні можливості. Щоб глибше сприйняти музичний зміст, людина повинна мати здатність розрізняти рухомі звуки слухом, розрізняти і сприймати виразність ритму. Тому поняття «музикальність» включає в себе музичний слух, а також почуття ритму, які нерозривно пов’язані з емоціями.

Що ж таке ритм?  Ритм –  це складне багатофункціональне явище природи, людства і суспільства. Почуття музичного ритму – це комплексна здатність, що включає в себе сприйняття, розуміння, виконання, творення ритмічною боку музичних образів.

Відомо, що діти з нормальним слухом дуже рано починають реагувати на ударно-ритмічні звуки, тоді як відчуття висоти з’являється десь з трьох років. Тому цілком природно, що ритмічні звуки сприймаються дітьми набагато легше, ніж звуковисотні. Крім того, саме зародження пісні починається не з звуковисотності, а з ритмічної структури тексту.

Як свідчать спостереження і численні експерименти, під час сприйняття музики людина робить помітні або непомітні рухи, відповідні її ритму, акцентам. Це рух голови, рук, ніг, а також невидимі руху мовного, дихального апарату. Часто вони виникають несвідомо, мимоволі.

Почуття музичного ритму має не тільки моторну, але й емоційну природу. Ритм  – один з виразних засобів музики, за допомогою якого передається зміст. Тому почуття ритму, як і відчуття ладу, становить основу емоційної чуйності на музику. Активний, дієвий характер музичного ритму дозволяє передавати в рухах найдрібніші зміни настроїв музики і тим самим осягати виразність музичної мови.

Саме на першому ступені навчання для дітей характерна жива захопленість самим процесом учіння. При цьому емоційні переживання дітей тісно пов’язані з наочними образами і уявленнями.

Музична діяльність школярів – це різні засоби пізнання дітьми музичного мистецтва (а через нього і навколишнього життя, і самого себе), за допомогою яких здійснюється музичний і загальний розвиток.

В основі музичного виховання молодших школярів лежить ідея такого викладання музичного мистецтва, яке б поєднувало специфіку природи дитини молодшого шкільного віку з природою самого мистецтва. Для молодшого школяра це в першу чергу принесений з дошкільного дитинства інтерес до образних вражень і емоційна чуйність на них, готовність поставитися до всього як до живого, багатий ігровий досвід.

Первинним, провідним видом музичної діяльності дітей є сприйняття музики. У дітей молодшого шкільного віку слухова «скарбничка» тільки починає заповнюватися. У навколишньому сфері він чує ритмічний стукіт коліс трамвая, поїзди, пульс свого серця, крок військових, розмаїття музичних ритмів популярної естрадної музики. В основі музично-ритмічного виховання лежить розвиток у дітей сприйняття художніх образів музики, вміння відобразити їх у русі.

Предметом ритмічного розвитку є як естетичні, так і фізичні корені, які знаходяться в тісному поєднанні і взаємодії. Музика – це емоції, ритм, а ритм - це такий компонент музики, який найбільш широко відображений у русі. Тому музично-ритмічна діяльність подобається школярам, приваблює їх своєю емоційністю і можливістю активно висловити свої почуття.

Метою наших занять є виховувати в учнів уміння слухати музику і передавати її в рухах за допомогою ритмічної діяльності. Сформований рух – допомагатиме дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму, викликати зацікавлене ставлення до музично-ритмічної діяльності, оволодіти різними прийомами гри на ложках.

Знайомство з навичками гри на ложках розпочинаємо з вивченням правил тримання інструменту, положення тіла підчас гри, різних вправ.  Для розвитку у дітей чуття ритму застосовуємо також плескання в долоні, відтворювання ритму ногою чи ударом руки по столу. Це сприяє появі не тільки поняття про ритм і його різновиди, а й освоєнню простих ритмічних структур у живому музичному виконанні. Відбиваючи ритм, дитина уважно прислухається до музичного твору і підігрує відповідно до звучання музики: збільшуючи або зменшуючи силу звуку, прискорюючи або уповільнюючи темп, виділяючи акценти, тощо. Для досягнення ідеального звучання ми  окремо вивчаємо ритм, проспівуючи його на "тра-та-та". Це викликає у дітей живий інтерес, сприяє зацікавленості музикою і позитивно впливає на їхній розвиток. Після того, як діти вивчили ритм, пробуємо зіграти під акомпанемент. Часто виникає потреба попрацювати індивідуально з окремими дітьми, які потребують пояснення. Що стосується виховання почуття ритму, то жива ритмізована мова допомагає засвоювати метроритмічність музики і музичного запису. Ця робота починалась із проплескування ритму дитячих віршів, імені і засвоєння у такий спосіб певних ритмічних блоків. Їм пропонується продовжити ритмічну побудову, виконану музичним керівником, «підхопити» перші або останні, заключні такти почутої ритмічної побудови і придумати свою. Таким чином у дітей пробуджується відчуття форми, урівноваженості ритмічних структур, що утворюються.

Розвитку музичного ритмічного почуття сприяє і дитяча музична творчість. Діти здатні складати ритмічні мотиви, імпровізувати на задану тему (їм дається  завдання придумати марш, зіграти «дощик», біг коня, і т.д.) Слід ще раз підкреслити: всі завдання і вправи проводяться в ігровій формі, щоб діти відчували себе вільно і були задоволені своїми результатами. Цей вид музичної діяльності задовольняє одну з важливих потреб дитини –  самовираження.

Пробуємо працювати й по-іншому:  група вихованців грає на ложках. а інша – співає (рахує, проказує римовані віршики),  або працюємо парами . Це навчає дітей бути чемними, ділитися. Такий метод навчання дітей грі ще більш привчатиме дітей до спільної праці, працювати колективно, у дітей поступово розвиваються почуття ритму, ладу, музичної форми та види музичного слуху (тембровий, гармонічний, мелодичний), формуються уявлення про виразну сутність музичної мови,  збагачується  музично-художній досвід та розвивається інтерес до виконавської діяльності. Але головне завдання  керівника – навчити дітей бути одним цілим, уважно слухати один одного під час виконання. Ця творча діяльність сприяє активізації музичних здібностей дітей, збагачує музичний досвід.

Потребу дітей рухатися необхідно використовувати і правильно спрямовувати. Ось, наприклад, до мене прийшли маленькі учениці 3 класу і попрохали навчити їх грати на ложках. Це непосидючі, життєрадісні дівчатка, які змогли зосередитись на навчанні лише 10 хвилин, а потім увага розсіялась. Тому я почала відразу прийоми гри на ложках поєднувати з рухами, які відомі дітям з життя і не потребують окремого часу для їхнього виявлення та засвоєння: прості рухи рук, біг, ходьба, елементарні танцювальні кроки. Це не тільки підвищило життєвий тонус дітей, позитивно вплинуло на загальний фізичний стан, сприяло розвитку їх музичних здібностей, тобто виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення естетичної виразності ритму як елемента музичної мови, а й дало можливість освоїти прості елементи гри на ложках.

Без почуттів неможливе сприйняття музики. А що ж тоді таке музично-ритмічне почуття?   А це – здатність активно (рухомо) переживати музику, відчувати емоційну виразність музичного ритму і точно відтворювати його. Воно безпосередньо виявляється у тих рухових реакціях, які більш-менш точно передають ритм музики, що звучить. Музично-ритмічне почуття складає основу всіх проявів музичності, які пов’язані із сприйманням і відтворенням часової ходи «музичного руху».

Ритмічна діяльність збагачує сприйняття дитини, сприяє розвитку музичності, впливає на формування різноманітних психічних функцій. Добре відомо, що зацікавленість полегшує і стимулює розвиток. Радість, яку отримують діти завдяки ритмічним вправам та іграм, добре впливає на їх загальний розвиток. Отже, значення ритмічної діяльності виходить далеко за межі тільки музичного та естетичного виховання.

Використання на наших уроках ігрових рухів допомагає розкриттю і сприйняттю засобів музичної виразності, музичної характеристики того чи іншого образу. Наприклад, під українську народну пісню «Їхав, їхав козак містом» вихованці своїми ігровими рухами наслідують козака, що скаче на  коні, горде гарцювання вершника, а на ложках відбивають ритмічний малюнок руху коней. Ця елементарна творчість дає дітям велику радість, розвиває в них фантазію, образне мислення. Також діти самостійно придумують танцювальні імпровізації до заданих музичних творів і кращі з них показують перед групою.

На заняттях постійно намагаюсь довести важливість сприйняття музики руховими реакціями. Тому різні прийоми гри на ложках успішно використовуємо в ролі засобів, що активізують усвідомлення дітьми характеру мелодії, якості звуковедення (плавного, чіткого, відривчастого), засобів музичної виразності (акцентів, динаміки, темпу, ритмічного малюнка і т.д.).

Досить складне завдання – навчити дітей розрізняти співвідношення тривалості звуків (долей) в такті. До вирішення цієї задачі на музичному інструменті рекомендується переходити після того, як діти засвоїли прості рухи в такт.

Що стосується музичного репертуару, то твори для виконання на ложках підбираються  чіткі за ритмом, контрастні, з динамічними акцентами, цікаві за змістом, актуальні. Учням подобаються гумористичні твори, із сучасними ритмами, твори, які можна інсценізувати. Це досить тривалий період роботи, адже, щоб зробити з учнями художній номер, необхідно спочатку самому його уявити, продумати кожен ритмічний малюнок, кожен хореографічний рух. Часто доводиться самій брати уроки танців, а вже потім навчати своїх вихованців переживати і розуміти музику та вільно в ній орієнтуватися і творити.

       Найбільше, що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей на заняттях – це власна дитяча творчість, навіть найскромніші власні дитячі думки. Знайомлячись з новими музичними творами, ми разом вирішуємо на якому зупинитись, учні пропонують і свої прийоми гри на ложках, які підійдуть до вибраного твору. Ми разом аналізуємо твір, прийоми гри,  ритмічні рухи,  приходимо до спільної думки. Такі дії зміцнюють, згуртовують наш колектив, а також закладається міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічне відчуття і музичний слух. Я впевнена, яку б професію не обрали надалі наші учні,  прищеплені бажання і вміння творити стануть у нагоді в будь-якій сфері.

       Сценічна гра, постановка своєрідного спектаклю – це кінцевий продукт, який ми виставляємо на загал, на схвалення глядачів. Одна справа розібрати, вивчити різні прийоми гри на ложках, а інша – зробити так, щоб звучання було одночасне, щоб всі рухи, ритмічні малюнки відтворювались учнями синхронно, чітко, з однаковим положенням рук, щоб хореографічні рухи не заважали, а доповнювали загальну картину того чи іншого художнього номера. Це потребує багато часу, відповідальності, як зі сторони керівника, так і зі сторони вихованців. Ось тут у нагоді і стають дружня підтримка, відчуття ритму, такту, сильних долей, вміння працювати в парах, групами. Дійсно, кожен наш номер – це невеличка історія, яку необхідно показати так, щоб викликати захоплення  схвалення, підтримку  у глядачів. Назви наших композицій говорять за себе: «Ой, Марічко, чічері», «Катерина», «Циганочка», «Вчителька», «Люблю баяніста». Юним артистам дуже сподобалась ідея зробити мікс із українських і сучасних мелодій, мікс популярних у 70 роки ХХ ст. мелодій.

Після вивчення композиції, ми обговорюємо художні образи, костюми, які будуть відповідати нашому музичному номеру. Вихованці беруть активну участь в обговоренні, пропонують свої варіанти, намагаються дійти до спільної думки.

   А підбираючи ритмічні супроводи, намагаюсь донести учням, що необхідно завжди бачити кінцеву мету: підкреслити характер твору, його структуру, жанрові особливості, контрастні зміни, спонукаю дітей прислухатися до музики, грати виразно, оцінювати результати своїх зусиль.

Висновок

• Для покращення навчання дітей грі на ложках слід вибирати певний музичний матеріал і вправи для виконання. Корисно брати сучасні обробки українських народних пісень, які цікаві дітям. Це допоможе глибше запам’ятати виконуваний твір.
• Рекомендую також якомога швидше переходити до самостійного імпровізування дітьми мелодій. Перші звуки можна дітям показати, а далі вони самі продовжують грати.
• Основними завданнями музично-ритмічного виховання виступають: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.
•  Гра на ложках розвиває волю, прагнення до досягнення мети, уяву та ін..
• Кожна дитина, перебуваючи в складі групи, повинна навчитися виконувати свою партію, що в подальшому полегшить її участь в колективній діяльності.
• Головне – навчити дитину визначати певні ритмічні та метричні співвідношення шляхом практичних дій. Це веде до формування осмисленого сприйняття музики, а потім і до розвитку вищих процесів мислення. Комплексна музична діяльність школярів із застосуванням ритмічного інструменту – ложок допомагає цілісному сприйняттю музики, яка виконується.
•  Музично-ритмічне виховання – це процес, направлений на організацію рухової активності дітей, виховання певних ритмічних навичок, усвідомлення учнями естетичної виразності ритму як елемента музичної мови.

Список використаних джерел

1. Вітлугіна Н. Методика музичного виховання в дитячому садку. М.: "Просвещение", 1998 р.

2. ДмітріеваЛ.Т., Черноіваненко Н.М "Методика музичного виховання" М. "Академія" 2000 р.

3. Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ . 2001 .

4. Захарова О. А., Захаров Н. В. Орф Карл // Электронная энциклопедия "Мир Шекспира".

5. Романюк І. Музичне виховання у дошкільному навчальному закладі: Збірник методичних матеріалів.- Тернопіль: Мандрівець, 2007.

6. Ростовський О. Хлєбнікова Л. Які почуття передає музика: методичні

рекомендації. Київ.- 2001.

7. Сбітнєва Л.М. Методика музичного виховання. "Альмастер. Луганськ" 2005р.

9. Шевчук А. Сучасні підходи до організації музичної діяльності дітей:

методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 2000 р.- №2.