Методична розробка "СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ"

Про матеріал

Загальна характеристика шляхів підвищення грамотності учнів на уроках української мови: а) Провідна роль уроку у підвищенні результативності навчання, розвитку й виховання учнів б) Використання можливостей самостійної роботи у процесі підвищення орфографічної і пунктуаційної грамотності учнів в) Роль домашніх завдань в розвитку творчих здібностей школярів г) Значення нетрадиційних уроків у формуванні грамотності на уроках української мови д) Особливості використання інтерактивних методів навчання з метою підвищення грамотності учнів

Перегляд файлу

РОЗРОБКА

СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Виконала

вчитель української мови та літератури

Львівської лінгвістичної гімназії

Вовчак Ірини Михайлівни,

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ І 5

Загальна характеристика шляхів підвищення грамотності учнів на уроках української мови:

а) Провідна роль уроку у підвищенні результативності навчання, розвитку й виховання учнів
б) Використання можливостей самостійної роботи у процесі підвищення орфографічної і пунктуаційної грамотності учнів в) Роль домашніх завдань в розвитку творчих здібностей школярів
г) Значення нетрадиційних уроків у формуванні грамотності на уроках української мови
д) Особливості використання інтерактивних методів навчання з метою підвищення грамотності учнів

Розділ ІІ 13

Навчально-методичні матеріали

Висновок 44
Список використаних джерел 46

ВСТУП

Споконвіку було Слово…

«На початку було Слово, і Слово було у Бога, і

Слово було Бог»

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок,

роззираюсь на кожній сторінці.

Де той рік, де той місяць,

той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитися,

що ми — українці?

(В. Баранов «До українців»)

Такі слова поета хвилюють сьогодні найбільше.Оскільки громадянським обов’язком учителя є нетільки навчання, а й виховання для суспільства людейдосконалої грамотності, високої мовної культури;«сприяти засвоєнню учнями позитивних традиційнаціональної культури українців…» , таким чином,

виховувати національно свідомих українців.

Так, у Конституції записано: «Державною мовою вУкраїні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в

усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Закон прийнятий і, здається, нема чого хвилюватися. Але проблеми вирують навколо державності української мови. Тому слід на цьому наголосити. Адже

як можна навчати законам граматики, коли обмежуються права української мови. Сьогодні живе українська мова в зрусифікованому суспільстві, і їй

важко стати загальновживаною в усіх сферах життя.

Загальна культура нації вирішальною мірою залежить від культури її мови. Національна мова — могутній фактор збереження і творення національної

духовності і національної культури. «Вічність української культури забезпечується вічністю української мови», — зазначає М.Стельмахович у статті «Етнопедагогічні основи методики української мови».

У навчанні рідної мови, як указує М. Стельмахович, слід застосовувати принцип народності, черезвиконання якого прищеплюється учням любов до народного слова; а принцип історизму допомагає плекати історичну пам’ять у підростаючого покоління, а принцип виховуючого навчання допомагає учити шанувати рідне слово, горнутися до всього українського; бути відданим

Богу — Вищому Розуму і Батьківщині; такультуровідповідності. «Суть його полягає в неухильному забезпеченні високої грамотності й культури усного та писемного мовлення учнів».

Кожен випускник загальноосвітньої школи, ліцею,гімназії має бути грамотною людиною, а досягти цьогоне так просто. Багато залежить від самого учня, але ймайстерність учителя відіграє неабияку роль.

Таким чином, актуальність дослідження визначається, необхідністю підвищення грамотності учнів 5 – 11класів, що є складовою формування мовної особистості.Навчання української мови в сучасній загальноосвітній школі згідно з державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ ст.”),

Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, концепціями мовної освіти має бути спрямоване на те, щоб сформувати особистість, яка вільно володіє засобами мови в будь-якій мовленнєвій ситуації, арґументовано висловлює свої думки, дотримується правил мовленнєвого етикету. Постає необхідність удосконалення технології уроку мови, методів і засобів навчання, надання пріоритету комунікативно-діяльнісному й функціональностилістичному підходам до вивчення мовних явищ як підґрунтя для свідомої, осмисленої роботи над формуванням в учнів мовленнєвих умінь і навичок. При цьому має бути забезпечене свідоме ставлення учнів до вивчення мови.

Об’єкт дослідження – процес формування правописних умінь і навичок в учнів.

Предмет дослідження – методика підвищення грамотності учнів 5 – 9 класів.

Мета дослідження полягає у створенні ефективної системи роботи над виробленнямв учнів орфографічних і пунктуаційних умінь і навичок,

у виробленні певної сукупності технологій навчання української мови, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.

Результативність полягає у підвищенні інтересу до вивчення предмета, збільшення кількості учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, зростання успішності, підвищення проценту якості знань.

Щоденна практика і роздуми, постійний пошукформ і методів сприяють виникненню твердого переконання, що позитивних результатів можна досягти,коли вчитель зумів створити на уроці атмосферуспівпраці, взаємоповаги, доброзичливості. І тоді кінцева мета словесника - вільне володіння учнямирідною мовою, уміння використовувати її багатствадля висловлення своїх думок, користуватися нею вусіх життєвих ситуаціях - буде досягнута.

І наші учні будуть шанувати рідне слово, горнутися до всього українського, пишатися тим, що вониукраїнці. Як писав В.О.Сухомлинський, без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічно людської вихованості, ні духовної культури.

Розділ І

Загальна характеристика шляхів підвищення грамотності учнів на уроках української мови

Грамотність – слово багатозначне. У поширеному розумінні воно означає насамперед написання слів і речень без помилок, згідно з існуючими нормами правопису, які відповідають усталеним нормам сучасної літературної мови.

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність.

Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі – вироблення системи грамотного письма.

Словесник насамперед вимагає знання теорії мови – так диктує програма.

Та що забезпечити грамотність, самого лише знання правил не досить, потрібна також різноманітна й ефективна практика письма, виконання навчально-тренувальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і швидко застосовувати вивчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов’язана з постійним мисленням.

Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української мови є наявність підручників і навчально-методичних комплектів, що знайомлять з мовною системою як основою для формування мовних умінь і навичок – орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних.

В основу підручника Глазової О.П., Кузнецова Ю.Б. покладено особистісно зорієнтований підхід до вивчення української мови. Подані в підручнику завдання та вправи розраховані на різний рівень мотивації навчання (завдання підвищеної складності, для інтерактивного навчання, міжпредметні завдання, для тих, хто працює з комп’ютером, любить мріяти та фантазувати, хто хоче навчитися мислити самостійно тощо). З метою розвитку критичного мислення учнів система поданих у підручнику вправ передбачає застосування прийомів дослідницької діяльності (мовного експерименту, відкритих, проблемних запитань і завдань, проектної діяльності тощо), передбачено залучення школярів до використання різноманітних джерел інформації. Підручник містить потужне «Довідкове бюро», у якому зібрані узагальнювальні таблиці і пам’ятки, різноманітні словнички, перелік корисних Інтернет-ресурсів.

У підручнику Пентилюк М.І, Гайдаєнко І.В., Ляшкевич А.І.,Омельчука С.А. усі мовні явища розглядаються у тексті, коли за допомогою таблиць, схем, алгоритмів учні формують уявлення про певне поняття, потім закріплюють вивчене, знаходячи відповідні правила в рубриці «Прочитайте і запам’ятайте». Основні поняття теми винесено в рамку. До вправ подаються посилання на сторінки, нові терміни виділено кольором. Підручник зорієнтований на різні види роботи: індивідуальну, у парах, групах, під керівництвом учителя та самостійну.

У позначках до вправ ураховано рівень знань і ступіньзацікавленості учнів: «Завдання підвищеної складності», «Ситуативні завдання», «Ігрові завдання», «Робота над проектом», «Робота з комп’ютером».Різні види робіт із розвитку мовлення включено в матеріал підручника наскрізною лінією: цікаві тексти, пам’ятки виконання робіт, уроки роботи над помилками. У підручнику подано «Тлумачний словник» і «Відповіді до вправ та ігрових завдань».

Навчально-методичному посібнику В.Васильченка «Грамотність українського мовлення» спрямований на практичний рівень володіння українським літературним мовленням і адресований як викладачам української мови, так і всім тим, хто хоче самостійно поліпшити своє мовлення, зробити його таким, що відповідає літературним нормам. Посібник уміщує завдання на різні типи мовних норм, виконання яких збагатить лексичний та фразеологічний запас, покращить орфографічні та пунктуаційні вміння, зробить вправнішою граматику.

У навчально-методичному посібнику Пеньора Т.Ю. «Нестандартні форми самостійної роботи учнів на урокахукраїнської мови та літератури» розглядаються нестандартніформи самостійної роботи учнів на уроках української мови талітератури як засіб розвитку пізнавальної активності і творчогомислення, як одна з форм виховання і становлення особистості учня;

прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, а це забезпечить високу грамотність усного й писемного мовлення учнів.

Проблемі формування грамотності в школярівприсвячені праці багатьох вітчизняних педагогів і методистів.

Купцова В.В. у своїй роботі «Концентроване навчанняукраїнської мови на основі укрупнених схем з використанням краєзнавчого матеріалу» вбачає

підвищення якості навчанняукраїнської мови як предмета, що має різнобічні навчальний,розвивальний і виховний впливи на юне покоління, формуєактивну,творчу, національно свідому і грамотну особистість, готову до діяльності в різних сферах життя у технологія концентрованогонавчання.

Концентроване навчання – це особлива технологія організаціїнавчального процесу, яка передбачає засвоєння учнями великого обсягунавчальної інформації без збільшення кількості навчального часушляхом зміни механізмів його засвоєння, структури інформації, форм їїподання (використання укрупнених схем).

Стаття Попович І.,учительки української мови і літературиМукачівської гімназії Мукачівської міської радиЗакарпатської області, містить аналіз типових недоліків у засвоєнні учнями основної школи теоретичних відомостей з орфографії і пунктуації, формуванніправописних умінь і навичок, визначено причини виникнення цих недоліків та шляхи їх усунення, зокрема з допомогою системи спеціальних вправ і завдань.

Ковальчук Н.П. у дисертації «Система роботи над формуванням пунктуаційних навичок в учнів основної школи»проаналізувала лінгвістичну, педагогічну, психологічну і методичну літературу з проблеми дослідження, вивчила рівень оволодіння учнями вміннями й навичками синтаксичного аналізу, визначення пунктограм у синтаксичних структурах речення; виявити типові пунктуаційні помилки учнів і причини їх виникнення, дослідила історію питання класифікації принципів української пунктуації, розділових знаків, охарактеризувати їх функції в історичному аспекті, відібрати систему методів, прийомів і засобів навчання, що сприяють успішному формуванню в школярів пунктуаційних умінь і навичок, розробила методичну систему вироблення в учнів пунктуаційних умінь і навичок і шляхом педагогічного експерименту, встановити рівень її ефективності.

Оволодівання орфографією – важливий елемент загальноосвітньої підготовки учнів. Підвищення рівня їхнього мовленнєвого розвитку повинно супроводжуватися удосконаленням орфографічної грамотності, оскільки сформованість в учнів орфографічних навичок справляє позитивний вплив на їхній загальний мовленнєвий розвиток. Навчання орфографії завжди було в центрі уваги вчених як минулого століття, так і сучасності (Ф.І.Буслаєв, Г.Н.Приступа, М.М.Разумовська, В.А.Флеров, В.П.Шереметєвський). Учені вважають, що встановлення грамотного письма відбувається завдяки мисленню, отже методика повинна будуватися на вивченні й усвідомленні граматичних правил і способів виконання дій з ними.

Звичайно, урок української мови має ряд особливостей, що визначаються метою й завданнями вивчення курсу мови, особливостями контингенту учнів, змістом навчання, системою методів і прийомів, кількістю годин, відведених на опанування учнями українською мовою, використанням засобів навчання. Особливості уроків української мовизумовлено змістом і технологією навчання. Характер опрацьованого матеріалу, наявність у школярів опорних знань, набутих у попередніх класах, визначають специфіку таких занять, які будуть ефективними й підтримуватимуть інтерес до предмета за умов використання оптимального варіанта структури уроку, науково обґрунтованої організації його змісту, правильного добору методів і прийомів роботи, засобів організації пізнавальної діяльності, системи завдань і вправ, що сприяють поглибленню знань учнів, удосконаленню їхніх умінь і навичок.

Інноваційні процеси, що відбуваються сьогодні в освіті, спричиняють виникнення нових підходів до організації й проведення уроку української мови.

Вивчення української мови та літератури у сучасній школі необхідно вибудовувати з урахуванням методологічних і загально дидактичних особливостей предмета – засвоєння мовного матеріалу та мовленнєвої діяльності учнів із перевагою мовленнєвої практики.

Запорукою інноваційного типу навчання є сформованість в учнів бажання та здатності самостійно вчитися, шукати в різних джерелах інформацію та застосовувати нові знання, виробляти вміння діяти, прагнути до творчості та саморозвитку.

Відзначимо, що в сучасних умовах навчання української мови й мовлення з урахуванням прогресивних підходів для підвищення грамотності учнів важливо дбати про структуру уроку. Зокрема ними повинно бути передбачено: а) забезпечення мотивації (створення проблемної ситуації, з’ясування необхідності набутих умінь під час виконання завдань на уроці для подальшого навчання, майбутньої трудової діяльності тощо, активізація опорних знань і вмінь учнів); б) представлення теми та очікуваних навчальних результатів; в) презентація необхідної для учнів інформації; г) забезпечення виконання системи завдань, спрямованої на формування мовних, комунікативних умінь і навичок; д) оцінювання результатів уроку, підбиття його підсумків, яке включає порівняння досягнутих результатів на уроці з очікуваними, їх аналіз і висновки, коригування набутих умінь і навичок, визначення нових тем (проблем) для їх розв’язання, складання плану подальшої роботи тощо.

Які ж методи і прийоми допоможуть підвищитипунктуаційну й орфографічну грамотність учнів?

У першу чергу, можна використовувати такі методи: усний виклад матеріалу, бесіду, спостереження, роботуз підручниками, виконання вправ. Потрібно приділятиувагу урокам засвоєння нових знань, урокам розвиткуусного і писемного мовлення, нестандартним урокам,закріплення і систематизації знань.

Для формування в учнів навичок орфографічно й пунктуаційно правильно писати вчителі використовують переважно диктанти й тестові завдання. Це одна з найефективніших форм роботи, що сприяє виробленню міцних орфографічних навичок. Цінність диктанту в тому, що під час його написання учні призвичаюються до активної й організованої колективної праці. Диктант привчає учнів писати з максимальним зосередженням уваги, розвиває пам'ять, зір, слух, виробляє вміння свідомо користуватися орфографічними правилами.

На уроках слід практикувати різні види диктантів: попереджувальні,словникові, вибіркові, вибірково-розподільні, пояснювальні, коментовані, вільні, творчі, само диктант, диктант-тест , диктант-алгоритм, міні-диктант «Перевіряю себе» (самоперевірка або взаємоперевірка робіт є ефективною в процесі вироблення навичок грамотного письма), диктант-завдання(після написання його учні складають перелік орфограм (обов’язково свій приклад) і пунктограм), інформаційної дії, контрольний.

Потрібно наголосити учням на постійні завдання: уміти назвати пунктограми, орфограми, пояснити їх на будь-якому етапі уроку.

Для розвитку в учнів логічності і допитливості у пригоді стануть лінгвістичні ігри, які, у свою чергу, заохочують до праці.

З огляду на те, що рівень знань і пізнавальні можливості учнів різні, тому під час вивченнячи повторення певних тем можна розробляти завдання різної складності.

Важливим складником і продовженням уроку є домашні завдання. Домашні завдання - це результат навчання. В основі домашніх завдань повинна бути орієнтація не тільки на процес засвоєння учнями навчального матеріалу, але й на різноманітні способи мислення, розвиток пізнавальних можливостей та креативності школярів, розвиток творчих здібностей учнів.

Не треба забувати про обсяг домашніх завдань. Робота вдома для дітей повинна бути необтяжлива, цікава, творча, наповнена цікавістю до предмета та систематизацією знань, набутих на уроці. Урок проходить у швидкому темпі, бо треба учителеві подати новий матеріал і домогтися закріплення знань на уроці. А знання, які діти отримали на уроці, вдома - закріпити все це за допомогою домашніх вправ і вкладати у їх виконання свої навички, вміння, творчі здібності. Розкриваючи можливості кожного учня, потрібно ретельно підбирати домашні завдання. Підбирати вправи так, щоб їх виконання було реальним. З підручників обирати вправи для домашніх завдань по складності, групуючи їх для учнів високого, достатнього та середнього рівня навчальних досягнень.

Перевірка домашнього завдання включає в себе повторення матеріалу певного параграфа підручника, виконання усної чи письмової вправи і в переважній більшості випадків - повторення раніше пройденого.

Для перевірки засвоєння матеріалу попереднього уроку і вміння застосовувати набуті знання практично можна запропонувати учням виконати самостійно завдання аналогічне домашньому, провести диктант невеличкого тексту на виучувані правила (для перевірки вправи, в якій треба розставити розділові знаки), словниковий диктант (при перевірці певних орфограм), роботу з картками (забезпечує диференційований підхід до учнів).

Серед різноманітних засобів, що застосовуються у школі для досягнення глибоких знань учнів з мови, дуже важливе місце відводиться роботі вчителя над виправленням помилок.

Система роботи над помилками включає в себе:

а) попередження помилок; б) виправлення зробленихпомилок;

в) облік і класифікацію невправних написань;

г) проведення вправ на переборення помилок.

Тому доцільно практикувати вправи змішаноготипу, вводячи в них поряд з орфограмами, щовивчаються, слова на раніше вивчені правила. Змішані

вправи потребують розподілу і переключення уваги,вміння знаходити в тексті лексеми на різні правила іобдумувати їх правопис.

Можна використовувати таку послідовність орфографічнихвправ: I етап – вправи для розпізнавання орфограм зметою вироблення вмінь: 1) помічати орфограми призоровому сприйманні тексту; 2) при сприйнятті текстуна слух; 3)записувати текст, пропускаючи орфограми;

II етап – вправи із завданням – обґрунтувати написане;

III етап – дописування слів, вставлення пропущенихбукв; IV етап – синтетичні (творчі) вправи.

Про порядок ведення й перевірку шкільних зошитів говориться у програмі з української мови: від учителя вимагається перевіряти зошити, в яких виконуються навчальні класні й домашні роботи у 5-му класі - після кожного уроку в усіх учнів протягом першої чверті, з другої ж чверті у 5-9-х класах - після кожного уроку тільки в слабких учнів, у решти - не всі роботи, а найважливіші, але з таким розрахунком, щоб раз на тиждень перевірялися зошити всіх. Практика переконує: словесник має регулярно забирати для перевірки зошити як з класними, так і домашніми роботами. Така систематична фронтальна перевірка спонукає школярів завжди пам'ятати, що кожна робота може бути перевірена й оцінена вчителем.

У своїй роботі вчитель не повинен обмежуватись лише власною перевіркою виконання учнівських робіт, а й використовувати самоперевірку, взаємоперевірку, привчаючи таким чином школярів критично ставитись до своїх помилок і помилок товаришів.

Можна перевіряти не всю вправу, а тільки важкі випадки, в яких учні можуть припуститися помилок

Коли виконувана вдома вправа має творчий характер, як дописування речень певної конструкції, твір за опорними словами, опис природи, перевіряємо її в класі, щоб колективно виправити допущені недоліки і помилки, застерегти учнів від повторення їх.

Під час опитування можна практикувати повторення відповіді одним-двома учнями, виправлення неточностей і помилок, рецензування відповідей. Інколи застосовувати взаємно опитування, коли самі учні задають один одному

запитання з пройденої теми чи розділу, взаємоперевірку (провіряють вправу один одного).

Серед багатьох прийомів виправлення орфографічних і пунктуаційних помилок найефективнішими є ті, які допомагають дітям усвідомити допущені ними помилки в письмових роботах різного виду й позбутися їх. Так, у зошиті слабкого учня можна закреслити написане неправильно і зверху подати правильний варіант, у роботі сильного учня - просто підкреслити, а виправити лише помилки на ще не вивчені правила. Підкреслювати помилки за встановленим принципом, а саме: орфографічні - двічі (на полях ставлю (І), пунктуаційні - один раз (на полях - V), стилістичні - хвилястою лінією (в окремих випадках на полях писати пояснення). Ставити пропущені розділові знаки , зайві -закреслювати. При неправильному розташуванні слів у реченні над словами ставити цифри, визначаючи ними послідовність.

Не кожне порушення орфографічних чи пунктуаційних правил вважати помилкою. Адже й орфографічні, й пунктуаційні помилки бувають грубі та

негрубі. Не врахувавши це, ми не зможемо об'єктивно оцінити рівень грамотності учнів, правильно організовувати їхню подальшу роботу.

Велике значення має для учня оцінка за виконане завдання, адже це важливий стимул у вивченні мови. Тому, виправляючи помилки,потрібно брати до уваги, в якій роботі вони допущені: у тренувальній, письмовій з розвитку зв'язного мовлення чи в контрольній. Окрім того, до кожного учня застосовувати індивідуальний підхід, зважаючи на його здібності, ставлення до навчання взагалі й до вивчення мови зокрема. Це допомагає підвищувати грамотність навіть у найслабших учнів. Вважаю за доцільне зазначити, що як би не було важко вчителеві, виконані учнями письмові роботи будь-якого типу мають перевірятися до наступного уроку, поки у свідомості учня "свіжі" спогади про те, що він писав і як писав.

Програмою передбачено спеціальні уроки аналізу письмових робіт та роботи над помилками. Вони дають бажаний ефект лише тоді, коли така робота проводиться в певній системі, коли увесь матеріал згрупований, а послідовність уроку та методичні прийоми добре продумані. Роботу над помилками потрібно проводити в зошитах, де виконувалися завдання.

Найповнішу картину успішності учнів дають написані ними перекази і твори, бо саме вони потребують активного творчого застосування у мовній практиці здобутих знань, умінь, навичок. У таких роботах мовні помилки поділяються на: орфографічні, пунктуаційні, граматичні (словотворчі - будова і творення слів; морфологічні - зміна форм слів; синтаксичні - будова словосполучень і речень), лексичні і стилістичні.

Вивчення нової теми потрібно проводити способом взаємодії вчителя й учнів.

Ці способи можуть бути різними:

учитель викладає (розповідає, пояснює) матеріал - учні слухають;
учитель і учні обмінюються думками з питання, що вивчаються, завдяки чому доходять потрібних висновків та узагальнень, формують визначення, правила;
учитель організовує спостереження учнів над виучуваними фактами і явищами з наступним колективним обговоренням його наслідків;
учні під керівництвом учителя самостійно добувають знання за підручником та іншими джерелами;
учні шляхом виконання практичних завдань і вправ набувають

потрібні знання, які уточнюються й узагальнюються вчителем.

Без тренування, одним лише поясненням не можна досягти опанування учнями мови. Тому потрібна струнка система практичних завдань і вправ з кожного розділу.

Для цього потрібно підібрати і систематизувати дидактичнийматеріал для роботи на урок мови для організації індивідуальної та самостійної роботи учнів на різних етапах уроку.

Учням потрібно пропонувати різні мовні вправи (підготовчі, вступні, тренувальні та завершальні).

Відповідно до характеру завдань використовувати вправи за зразком, на конструювання і моделювання мовних одиниць, заміну одних форм чи конструкцій іншими, проблемні завдання та різні форми творчих робіт( складання речень, творів - мініатюр, переказів),контрольні вправи.

На підвищення ефективності кожного з методів навчання впливає використання засобів навчання. На своїх уроках учитель повинен використовувати дидактичний роздатковий матеріал, методичні посібники, журнали, таблиці, схеми, технічні засоби, мультимедійну техніку.

Упровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови спричиняє значну увагу учителів-словесників до відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, використання яких відбувається з метою забезпечити поетапну різнобічну й об’єктивну оцінку знань, умінь і навичок учнів у процесі засвоєння ними курсу української мови, насамперед її мовної змістової лінії. Будучи високотехнологічними, тести з української мови можуть розроблятися, проводитися й перевірятися з використанням комп’ютерної техніки, порівняно нескладні у проведенні, потребують невеликих затрат часу, дають змогу вчителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями нового матеріалу, активізують пізнавальну активність школярів, сприяють об’єктивності під час оцінювання навчальних досягнень.

Використання тестів можливе як під час здійснення поточного, так і підсумкового контролю, можуть пропонуватися учням з різними навчальними можливостями, передбачаючи різноманітні завдання за ступенем складності й творчим спрямуванням.

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність, томуробота педагогів повинна зосереджуватися на інтенсивній мовній практиці учнів (усній і писемній); на подоланні розриву між теорією і практикою у навчанні мови; на розкритті інтересів, нахилів та здібностей учнів з метою виявлення самостійної творчості кожної особистості; на формуванні читацьких навичок та інтересу до вивчення художньої літератури, навчити школярів користуватися всіма багатствами мовних засобів, формувати уміння і навички зв’язного усного і писемного мовлення, удосконалювати форми і методи роботи на уроках української мови, творчо підходити до кожного уроку, впроваджуючи в практику досягнення педагогічної науки, систематично знайомитися та впроваджувати в практику сучасні освітні технології та інновації, регулярно проводити огляд новинок методичної та художньої літератури, періодичних видань, використовуючи різні засоби, форми і методи навчання, виховувати в учнів любов до рідної мови, повагу до культури і традицій свого народу.

Розділ ІІ Навчально-методичні матеріали

Календарно-тематичне планування української мови 6(10)класІ семестр

№ п/п	Зміст уроку
1	Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність.
2	РЗМ. Види мовленнєвої діяльності. Різновиди аудіювання й читання.
	СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ФОНЕТИКИ. Тема І
3	Загальна характеристика звукового складу української мови. Стилістична роль звуковідтворення ..
	Норми вимови. Вимова голосних і приголосних звуків.
4	РЗМ. Усний докладний переказ тексту художнього стилю.
5	РЗМ. Письмовий докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням.
6	Вимова приголосних звуків. Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів.
7	Орфоепічні норми – правильна вимова голосних іприголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах.
8	Фонетична транскрипція.
9	Складні випадки правопису м’якого знака.
10	Тренувальні вправи. Контрольне аудіювання.
11	РЗМ. Виступ на зборах, семінарах.
12	Позначення на письмі голосних та приголосних звуків. Складні випадки правопису апострофа.
13	Тренувальні вправи.
14	Тематична контрольна робота № 1 (Тест)
15	Аналіз ТКР №1. Складання діалогів
	СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ФОНЕТИКИ. Тема ІІ
16	Складні випадки правопису великої букви.
17	Правопис слів із ненаголошеними голосними.
18-19	РЗМ. Контрольний докладний переказ тексту із творчим завданням.


20	Правопис слів із подвоєнням і подовженням приголосних.
21	Правопис слів із подвоєнням і подовженням приголосних.
22	Правопис слів із спрощенням у групах приголосних.
23	Складні випадки чергування голосних і приголосних звуків.
24	Контрольний семестровий диктант.
25	Правопис слів іншомовного походження.
26	Тренувальні вправи.
27	Тематична контрольна робота № 2. (Тест)
28	РЗМ. Контрольний письмовий твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему(стаття в газету)
29	Аналіз контрольної роботи.
30	Повторення та узагальнення вивченого матеріалу.

Урок № 9

ПОЗНАЧЕННЯ НА ПИСЬМІ ГОЛОСНИХІ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ. СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА

Мета: повторити знання десятикласників про позначенняна письмі голосних і приголосних звуків, складнівипадки правопису м’якого знаку; формувати правописні вміння; удосконалювати вміння знаходитий виправляти орфографічні помилки у писемномумовленні;

Виховна мета:за допомогою мовленнєво-комунікативногодидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до рідної мови, а також відчуття її краси якоснови естетичного виховання.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Синтаксис: речення, текст.

Лексикологія: ознайомлення з фразеологічним складом української мови (крилатими висловами, прислів’ями).

Міжпредметні зв’язки:

Література: твори українських авторів.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: підручник, мультимедійний проектор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення десятикласниківіз темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань десятикласників з теми

Спостереження над мовним матеріалом (матеріал висвітлюється на мультимедійному проекторі)

 Запишіть подані висловлювання про мову. Букви, що позначаютьм’які приголосні звуки, підкресліть однією лінією,букви, що позначають пом’якшені звуки,— двома. Поясніть,чим позначається м’якість на письмі.

Текст 1(варіант 1)

Українська мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискуєхвилями народної пісні, переливається в душу нації, творитьпочуттєвунерозривність українського серця і української землі(Д. Павличко).

Текст 2(варіант 2)

Не тільки поет, прозаїк, драматург, але й фізик чи математик доконче повинен мати до своїх послуг багатий, гнучкий,точний і виразний мовний апарат. Треба працювати над культурою своєї мови, над її збагаченням, витонченням і загостренням(М. Рильський).

 Вставте у прислів’я потрібні за змістом дієслова з довідки,в яких м’якість приголосних на письмі передається з допомогою м’якого знака.

Як сіно … , то дощів не … . Порожня бочка … , а повна … .

Шабля … голову, а слово — душу. Книга … , як на світі … . Вікживи — вік … . Грім … , буде хліб … . За все … , та не все … .

Зайця ноги … , а вовка зуби … . Кінець діло … . Лінивий двічі … ,скупий двічі … .

Довідка. Платить, гримить, береться, учись, родить, вчить,робить, хвалить, носять, ранить, жить, гучить, косять, годують,мовчить, просять, вдається.

IV. Усвідомлення теоретичного матеріалув процесі практичної роботи

 Утворіть присвійні прикметники з суфіксом -ин.

Русалка, ненька, , вчителька, іспанка, нянька, рибалка, приятелька, Васька, кицька, Параска, Галька, тітка, вихователька, дочка, лялька, комсомолка, донька, Наталка, Оленка,Маринка, матінка.

Приголосні звуки к, ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на ч: безпека —безпечний, безпечність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; кінець – кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний, яйце — яєчня. Приголосний основи ч зберігається: поміч — помічний, помічник; ніч — нічний, ячмінь — ячний (або ячмінний).

Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), соняшник, торішній.

У присвійних прикметниках від власних імен із групами -ск-, -ськ- с на письмі зберігається, а к переходить у ч: Параска — Парасчин, Ониська — Онисьчин;-шк- дає щ: Мелашка — Мелащин.

 За допомогою суфікса -ськ(ий) утворіть від іменників прикметники.

Поділля, товариш, Тернопіль, республіка, Прилуки, Ужгород, Карпати, Ніжин, Ірпінь, Запоріжжя, Познань, комсомол,Польща, завод, Калуш, Калуга, Коростень, рибалка,співробітник, Урал, Сімферополь, студент, Сибір, любитель, Сиваш, Іртиш, Судан, інтернаціоналіст, Севастополь,Одеса, люд, Байкал,таджик, інтелігент, Полісся.

Зміни приголосних перед -СЬК(ИЙ), -СТВ(О)

2. Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси.

а) К, ць, ч+-ськ(ий), -ство(о) дають -цьк(ий), -цтв(о): гірник — гірницький, молодець — молодецький, молодецтво, парубок — парубоцький — парубоцтво, ткач — ткацький — ткацтво.

б) Г, ж, з+-ськ(ий), -ств(о) дають -зьк(ий), -зтв(о): боягуз — боягузький — боягузтво, Запоріжжя – запорізький, Париж – паризький, Прага – празький, убогий — убозтво.

в) Х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): залісся — заліський, птах — птаство, товариш — товариський — товариство.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: багатий — багатство, брат — братський — братство, завод — заводський, інтелігент — інтелігентський, люд — людський – людство, пропагандист — пропагандистський, студент — студентський — студентство.

 Зробіть висновок про вживання м’якого знака в українськіймові.

Довідковий матеріал

М’який знак пишеться:

1) після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів передбуквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль,колись, донька, батько;

2) у середині складу перед о: льотчик, сьомий, тьохкати;

3) у прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, ткацький, ризький;

4) після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-,-юсіньк-: серденько, тихесенький, малюсінький, повнісінькій;

5) у буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк,ньк: ляльці, ляльчин (лялька); доньці, доньчин (донька);

6) після букви л перед буквами, що позначають м’які приголоснізвуки: рибальський, сільський.

М’який знак не пишеться:

1) після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ,плач, сімсот;

2) після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (алеГорький);

3) між двома однаковими буквами, що позначають м’які подовжені приголосні: знання, стаття;

4) між двома м’якими приголосними — м’якість першого з нихвиникає як результат впливу наступного м’якого приголосного: ніжність, майбутнє;

5) у буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк:

матінці (матінка), рибалці (рибалка);

6) після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о):

менший, тонший, громадянство.

Ігрове дослідження-відновлення

 Випишіть слова у дві колонки: у ліву — з м’яким знаком, у праву — без нього, щоб дізнатися, що зашифровано в завданні.

1.Чіл..не, област.., р..ясно, різ..бяр, ад..ютант, нян..ка, духм..яний, асфал..т, арф..яр.

Ключ. Підкресливши першу літеру у словах, отримаєте назву твору П. Куліша.

2. Різ..ба, парас..чин, дикан..ський, стан..мо, заховайс.., у куз.ні, прал..ня, гарнен..кий, тіт..ці, рибон..ки, брен..кати.

Ключ. Підкресліть у кожному слові третю букву — прочитаєте назву одного з творів І. Франка.

3.Улюбленец.., козац..кий, різ..бяр, адмірал..с..кий, їд..те, Н..ютон, аквалан..гіст.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте назву країни.

4. Ковал..чук, щонаймен..ший, учител..ство, камін..чик, різ..бяр, сон..ця, медал..йон, чотир..ма, лял..ці, с..міх, бат..ківський.

Ключ. Підкресліть у першому стовпчику останню букву —прочитаєте ім’я героя твору Уласа Самчука «Марія».

5. Промін..чик, міл..йон, ос..овий, пун..ктуація, ател..є, дос..є,ус..мішка, Юрянс..к, кін..чик, різ..бяр, нян..чити, св..ято.

Ключ. Прочитайте другі букви у словах, спочатку в першомустовпчику, а потім у другому — дізнаєтеся назву літературно-публіцистичної пам’ятки кінця ХVІІ — початку ХІХ століття,в якій розповідається про події, що відбувалися в Україні віддавнини до 1769 року.

Відповіді. 1. «Чорна рада», 2. «Захар Беркут», 3. Україна,4. Корній,

5. «Історія русів».

V. Виконання завдань творчого характеру

Дослідження-відновлення

 На місці крапок поставте, де треба, м’який знак. Дослідіть,у яких випадках м’якість приголосного в українській мовіне позначається.

Кіл..кіс..т.., сіл..с..кий, чукот..с..кий, міц..ніс..т.., діял..ніс..т.., від..ділен.., Кос..тя, с..міливіс..т.., щас..тя, с..вятковий,пал..ці, радіс..т.., віс..тю, Нас..тя, з..ріліс..т.., Кол..с..кий, Іл..ля, всєс..віт..ня, вугіл..ля, піз..ня, майбут..нє, куріл..с..кі, галуз..зю, гордіс..т.., маз..зю, весіл..ля, в намис..ті, вітал..ня, чи-тал..ня, воз..ня, плат..ня, Трет..яковс..ка, Трет..як, Ул..яна,урал..с..кий.

Відгадайте шараду

Три букви означають те, що й поле.

Додай знак м’якшення — і вже тварина

З родини оленів, струнка й прудка.

Що це таке?(Д. Білоус)

Відповідь. Лан, лань.

VI. Систематизація й узагальнення знань, умінь, навичок

Дати відповіді на запитання

1. У яких випадках пишеться м’який знак у словах українськогопоходження?

2. У яких випадках пишеться м’який знак в іншомовних словах?

3. У яких випадках не пишеться м’який знак?

VII. Підсумок уроку

VIII. Домашнє завдання

 Поставте іменники в давальному відмінку. В одну колонку запишіть слова без м’якого знака, а в другу — з м’яким знаком.

Спілка, дочка, донька, циганка, тітонька, фіалка, синька,калинонька, тіточка, рибалонька, сиротинка, білка, колиска,люлька, тарілка, сиротинонька, веселка, вчителька, футболка,бджілка, жилка, полька, динька, яблунька, партизанка, віялка,ліщинонька, валер’янка, нічка, вихователька, кладка, кулька, ніченька, сівалка, зіронька, галка, сопілочка, голка, жменька, доріженька, річка, читачка, мадярка, книжка, сопілка.

Урок № 12

ПОЗНАЧЕННЯ НА ПИСЬМІ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ

ЗВУКІВ. СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ АПОСТРОФА

Мета: повторити знання десятикласників про позначення на письмі голосних і приголосних звуків, складнихвипадків правопису апострофа; формувати правописні вміння; удосконалювати уміння знаходитий виправляти орфографічні помилки у писемномумовленні;

Виховна мета: за допомогою мовленнєво-комунікативногодидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до рідної мови, а також відчуття її краси якоснови естетичного виховання.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Фонетика: фонетична характеристика приголосних і голоснихзвуків.

Міжпредметні зв’язки:

Література: твори українських авторів.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: підручник, мультимедійний проектор.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення десятикласниківіз темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань десятикласників з теми

Перевірка домашнього завдання – письмової вправи (взаємоперевірка).

Виконання тестових завдань

1. Коли пишеться апостроф після губних приголосних?

А На позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї;

Б якщо перед губними немає іншого приголосного, що належав би до кореня;

В на позначення їх роздільної вимови перед я, ю, є, ї, якщоперед губними немає іншого приголосного, що належав бидо кореня (крім р).

2. Коли пишеться апостроф після р?

А На початку складу;

Б у кінці складу;

В у кінці складу перед я, ю, є, ї.

3. Коли пишеться апостроф після к та інших приголосних?

А У власних назвах у кінці складу перед я, ю, є, ї;

Б у власних назвах перед я, ю, є, ї;

В у кінці складу перед я, ю, є, ї.

4. Коли ще пишеться апостроф у словах українського походження?

А Після префіксів, що закінчуються на приголосний передя, ю, є, ї;

Б після першої частини складних слів, що закінчуютьсяна приголосний, перед я, ю, є, ї;

В після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї.

5. Коли апостроф не пишеться у власних назвах?

А У середині складу після к та інших приголосних;

Б у тих випадках, коли я, ю, є, ї позначають м’якість попереднього приголосного;

В коли ці власні назви — прізвища.

6. Коли апостроф не пишеться після губних приголосних у загальних назвах?

А Коли перед буквами б, п, в, м, ф, що позначають губніприголосні, стоїть інша буква на позначення приголосного(крім р), який належить до кореня слова;

Б коли перед губними стоїть інша буква на позначення приголосного;

В коли перед губними стоїть інша буква на позначення приголосного (крім р).

7. Коли апостроф не пишеться після р?

А У кінці складу перед я, ю, є, ї що позначають один звук;

Б якщо перед р є інший приголосний, що належить до кореня;

В після р на початку складу, якщо наступні я, ю, є, ї позначають один звук після м’якого приголосного.

Ключ. 1 — А, 2 — В, 3 — А, 4 — В, 5 — Б, 6 — А, 7 — В.

Взаємоперевірка (робота в парах)

 Зробити взаємоперевірку тестів, користуючись довідкою «Правопис апострофа».

Довідка «Правопис апострофа»

Апостроф ставиться:

1) після букв б, п, в, м, ф, які передають на письмі тверді губніприголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р): п’ятниця, солов’їний, б’ють, черв’як;

2) після р в кінці складу: бур’ян, матір’ю, пір’їна;

3) після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’єднати,під’їхати, роз’яснити;

4) після к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко,Лук’янівка, Лук’янчук;

5) у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох’ядерні, чотирьох’ярусний, дит’ясла.

Апостроф не ставиться:

1) після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший приголосний (крім р), що належить до кореня: святковий, тьмяний, морквяний;

2) після р, що позначає м’який приголосний на початку складу:

порятунок, буряк, рясний.

IV. Усвідомлення теоретичного матеріалув процесі практичної роботи

Ігрове дослідження-відновлення

 Випишіть слова у дві колонки: у ліву — з апострофом,у праву — без нього, щоб дізнатися, що зашифровано в завданні.

1. В..єтнам, хутор..янин, об..єм, б..юст, б..є, лл..ється, Ілл..я,об..єкт, р..яно, об..єднання, напам..ять, астрахан..ський,ув..язнений.

Ключ. Підкресліть у кожному слові першу літеру — отримаєте назву твору Б. Олійника.

2. Дит..ясла, духм..яні снопи, ін..єкція, в..яжеться, Р..єпін,св..ятопис, п..ятсот, кров..ю, міл..йони, В..єтнам, бур..як.

Ключ. Підкресліть у кожному слові або словосполученні передостанню букву — прочитаєте назву одного з творів Лесі Українки.

3. Опам..ятатися, бур..як, дев..ять, р..явкати, нев..язкий, електрозвар..ювання, ад..ютант, атель..є, голуб..ятко, духм..яний,об..їзд, вар..яг, Лук..янівка, інформб..юро, об..єкт, кань..йон,верб..я, р..явкнути, арф..яр, авант..юра, дов..янути, щупл..явий, оп..яніти, евол..юція.

Ключ. Підкресливши перші букви, прочитаєте прислів’я.

4. Інтерв..ю, ф..юзеляж, різьб..яр, верб..я, ад..юльтер, ад..ютант,н..юанс, к..ювет, нав..язливий, Омел..ян.

Ключ. Прочитавши перші букви у словах, спочатку в першому стовпчику, а потім у другому, отримаєте ім’я та прізвище «Каменяра» України, автора збірки «З вершин і низин».

Відповіді. 1. «В оборону хліба», 2. «Лісова пісня», 3. Однаголова добре, а дві — краще. 4. Іван Франко.

Розподільне письмо

 Поставте, де треба, апостроф, поясніть його вживання. Згрупуйте слова згідно із правилами його вживання (1 група —після букв б, п, в, м, ф, які передають на письмі тверді губніприголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р); 2 група — після р в кінці складу; 3 група —

після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’єднати,під’їхати, роз’яснити; 4 група — у складних словах, першачастина яких закінчується на приголосний; 5 група — після ку слові Лук’ян та похідних від нього). Слова, в яких апострофне вживається, випишіть у 6 групу.

Варіант 1

Полум..яніти, Амудар..я, різдв..яний, між..ярусний,присв..ята, безвітр..яний, Лук..яненко, бур..ячиння, Солов..йов,Валер..ян, сер..йозний, повітр..я, міжгір..я, пор..ядок, довір..я,забур..янений, вітр..як, валер..янка, б..язевий, сім..янин,зат..ямити, запам..ятати, Дерев..янко, медв..яний, В..язьма,

дріб..язковий, взаємозв..язаний, рутв..яний, різьб..ярство,зав..язка, підрум..янений, зм..якшити, львів..яни, поголів..я,перед..осінній, роз..ораний, слов..яни, звір..ячий, роз..ятрений, трьох..етапний, трьох..ярусний, об..їжджати, об..ємний,без..ядерний, необ..їжджений, пів..язика, арф..яр, возз..єднання,

в..йокнути, дит..ясла, пів..Європи, кам..яний, безвітр..яний,бур..ячиння, Валер..ян, звір..ячий, Лук..янович, повір..я,сер..йозний, повітр..я, міжгір..я, пор..ядок, довір..я, Лук..янчук,кар..єра, всер..йоз, тр..юм, Гур..єв, підгір..я, матір..ю, Р..єпін,з матер..ями, бур..я, р..ясно, кур..йозний, забур..янений, вітр..як,Гур..ївка, р..яд, від..ємний, без..ідейний, з..організувати,дез..орієнтація, сан..інструктор,Із..яслав.

Варіант 2

Зав..язь, круп..яний, крем..яний, знічев..я, зобов..язання,грав..юра, дерев..яний, мавп..ячий, кав..ярня, кров..яний, коров..ячий, львів..янин, надв..язати, напівкам..яний, поголів..я,пом..янути, слов..янський, п..ятитонка, солов..їний, безправ..я,брукв..яний, в..єтнамка, Св..ятослав, б..язевий, сім..янин,Б..єлград,

обов..язок, б..юро, в..язень, запам..ятати, торф..яний, медв..яний, сап..янці, моркв..яннй, арф..яр, черв..як, присв..ячений, в..юнкий, верф..яний, В..язьма, В..ячеслав, дріб..язковий, В..ятка, Губ..єв, достопам..ятний, духм..яний, взаємозв..язаний, потьм..яніти, різьб..ярство, зав..язка, підрум..янений, зм..якшити, бур..ян, міжбрів..я, зор..яний, п..явка, надвечір..я,пір..їна, Лук..ян, Лук..янівка, під..їсти, без..ядерний, возз..єднати, зм..якшити, двох..ярусний, Заполяр..я, об..якоритися, від..ємний, дев..ятнадцять, Мар..яна, жираф..ячий,знічев..я, об..їзд, реп..ях, зв..язoк, св..ято, пам..ятка, верф..ю,від..їжджати, суб..єктивний, під..йомник, фотоз..йомка, об..єктивний,об..їждчик.

Орфографічний практикум

 Перепишіть речення. Поставте, де треба, апостроф.

1. Неабияке місце займав барвінок у віруванн..ях слов..янських народів, зокрема в Київській Русі. Нев..януча зелень рослини та її живучість привернули увагу л..юдей у середні віки(Ф. Мамчур, Я. Гладун)2. Плеснула навесні лебідка, і розпустиламайви мавка. І вмить із серця жаром квітка — і в серце вп..яласьчорна п..явка (В. Бобанський).3. Завис олив..яний, імлистийт..ягар, немов перегонка отара, і давить, і тисне,— і з хвиль йогохмар снується примара… (М. Вороний).

4. В міжгір..ях сині стеляться тумани,—тумани-спомини минулих літ… Та геть згадки!

В долинах день вес..яний, і вабить рун зелених оксамит. Не самя тут , не сам я сонцем п..яний: в екстазі св..ятковім буяє світ(С. Черкасенко).

5. Ой з-за гори кам..яної голуби літають..Не зазнала розкошоньки, вже літа минають (Нар. пісня).

6. Козаквід..їжджає, дівчинонькаплаче: «Куди їдеш, козаче?» (Нар.пісня).7. Прийшло по зустрічі прощання. Непам..яте, залізнастань! Ти — за шелом..янем, за гранн..ю до досвітків і надсмеркань (В. Стус).8. Білий камінь з альмінських кар..єрів, біліплетива сонячних рук..Ми не встигли тоді на прем..єру, такбуло лебедино довкруг… (А. Мойсієнко).

9. Кожному онукові, щоз..являвся на світ, він [Крушельницький] давав ім..я особисто(В. Врублівська).

10. Саме над..їхав брат Антін. Найстаршогосина Крушельницьких любили і поважали всі у сім..ї (В. Врублівська).

11. Він [Мазуренко] якось увесь обм..як та постарів(Д. Бедзик).

Дослідження-відновлення

 Запишіть подані слова орфографічно та поясніть наявність

або відсутність у них апострофа.

[вjачеислаў], [мjата], [л’убовjу], [подв’і рjа], [бур’ак],

[пjатниц’а], [беиз’азикиĭ], [чотир’охjарусниĭ], [беизгол’івjа],

[з’в’ір’ачиĭ], [м’іжjеўропеіс’киĭ], [звjазати], [пjанкиĭ], [зjідеиниĭ],

[мjач], [погол’івjа], [морквjаниĭ], [з’іўjалиĭ], [розjареиниĭ], [ц’в’ах],

[р’асниĭ].

Дослідження-моделювання

 Розкрийте дужки й утворіть з префіксами слова. Запишіть їх.

Без- (-язикий, -ядерний, -ініціативний);

з- (-юрмитись, -їхати,-обов’язаний, -ясований, -єднаний,-явитися, -їсти, -грати,-йомка);

під- (-юджувати, -їжджати, -язиковий, -йом);

об- (-їздити, -явити, -єднати, -ємний, -їстися);

від- (-їхати, -ємний, -ображений, -в’язати).

V. Систематизація й узагальнення знань, умінь, навичок

Розкажіть, у яких випадках ставиться апостроф, а в яких —не ставиться.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Записати 5 приказок зі словами із апострофом.

Урок № 13

ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ М’ЯКОГО ЗНАКА Й АПОСТРОФА

Мета: повторити складні випадки правопису м’якого знакай апострофа; формувати правописні вміння; удосконалювати уміння знаходити й виправляти орфографічні помилки у писемному мовленні;

Виховна мета:за допомогоюмовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалувиховувати у школярів повагу до рідної мови, а такожвідчуття її краси як основи естетичного виховання.

Внутрішньопредметні зв’язки:

Синтаксис: речення, текст(удосконалювати уміння знаходити й виправляти пунктуаційні) помилки у писемному мовленні).

Міжпредметні зв’язки:

Народознавство: різдвяні звичаї українців.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Обладнання: підручник, мультимедійний проектор, картки із завданням.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення десятикласниківіз темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань десятикласників з теми

Виконання тестових завдань

1. Позначте рядок, у якому в усіх словах правильно вжито м’якийзнак.

А Зменьшити, дрібненько, кобзарь, кількість;

Б цяцькатись, шпиндель, візьміть, кіньчик;

В няньчити, дізнається, медальйон, принесіть;

Г на сопільці, уманський, український, сядеш.

2. Позначте рядок, у якому в усіх словах на місці пропущенихбукв слід писати м’який знак.

А Т..охкати, учител..с..кий, піс..ня, сяд..мо;

Б гарнен..ко, спіл..ніст.., Уман..щина, мізин..чик;

В щіл..ний, власниц..кий, кін..с..кий, Гор..кий;

Г людс..кість, т..мяний, різ..бяр, віз..міть.

3. Позначте рядок, у якому в усіх словах на місці пропущенихбукв слід писати м’який знак.

А Трин..кати, близен..ко, велетен..ський, вишен..ці;

Б змен..шити, ущіл..нювати, запишіт..ся, війс..ко;

В олівец.., бояз..кий, лікар.., учител..ці;

Г принос..те, ган..ба, швец.., вознос..ся.

4. Позначте рядок, у якому в усіх словах на місці пропущенихбукв слід писати м’який знак.

А Пол..с..кий, нян..чити, держал..це, бат..ківс..кий;

Б рибал..ство, грают..ся, чотир..ом, Коростен..щина;

В снігурон..ці, гуцул..с..кий, лял..ці, волин..с..кий;

Г киц..ка, рибал..ці, дівчинон..ці, гал..ченя.

5. Позначте рядок, у якому вживання м’якого знака в усіх словах відповідає нормам українського правопису.

А Грильяж, попадья, баский, розмазьня, прокинься;

Б редьці, близькість, в’язькість, Федьчишин, тарільці;

В голівоньці, рибалці, ковальський, рибальство, селянство;

Г Гриньчишин, Михальчук, безлюдно, женшень, женчики.

6. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом.

А Кур..єр, зішкр..ябувати, св..ято, тьм..яний;

Б льоном..яльний, слов..янин, розв..язок, двох..ярусний;

В маз..юкати, з..юрмитися, арф..яр, медв..яний;

Г зів..янути, моркв..яний, торф..яний, цв..яшок.

7. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом.

А Дерев..яний, кав..ярня, б..ється, медв..яний;

Б дріб..язковий, рутв..яний, возз..єднання, підв..язати;

В зв..язок, повір..я, дит..ясла, Лук..янівка;

Г в..юнкий, необ..їжджений, без..ідейний, сім..янин.

8. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.

А Св’ятослав, прицвяхувати, дитясла, Лавуаз’є;

Б розм’якнути, різьбяр, Х’юстон, під’їзд;

В транс’європейський, черв’як, сурмяний, св’ятенник;

Г конс’єржка, медвяний, напів’японець, духм’яний.

9. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.

А Прес-пап’є, Руж’є торф’яний, фюзеляж;

Б ком’юніке, Пів’європи, безязикий, барел’єф;

В Хьюстон, Міньюст, спьянілий, зап’ястя;

Г дзвякнути, надвязати, миш’як, рутв’яний.

10. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.

А Роз’яснити, пів’їдальні, транс’європейський, комп’ютер;

Б п’юпітр, Монтеск’є, порт’єра, Рив’єра;

В перед’ювілейний, верб’яний, В’ячеслав, розпяття;

Г без’язикий, здоров’я, черв’як, арф’яр.

Ключ1 — В, 2 — Г, 3 — Г, 4 — А, 5 — В, 6 — Б, 7 — В,8 — Б, 9 — А, 10 — Г.

IV. Усвідомлення теоретичного матеріалув процесі практичної роботи

Орфографічний практикум

 Перепишіть слова, замість крапок поставте, де треба, м’якийзнак. Поясніть правила вживання м’якого знака.

Дяд..ко, пис..мо, емал.., памороз.., мороз.., постат.., близький, бояз..кий, тон..кий, вуз..ко, тон..ко, пол..с..кий, в’юн..кий,держал..це, кружал..це, ціпил..но, Ковал..чук, Медвед..чук,палац.., палец.., бац.., Хар..ків, Мозир.., шир..ма, сімдесят..,сім..сот, с..огодні, утр..ох, купец..кий, одес..кий, кавказ..кий,

бас..ко, різ..ко, брин..чати, різ..бяр, дон..ці, стан..те, сип..те,ріж..те, сон..кові, млин..кові, вір..те, удар..мо, комір..чику,тр..ома, шіст..ма, шіст..ома, с..ома,

віс..ма, снит..ся, сниш..ся,доч..ці, сваш..ці, лял..ці, лл..ю, віз..му, гір..ку, гал..ці, Гал..ці,пол..ку (танок), пол..ку (військова одиниця), тіл..ки, (з) тол..ку,міл..ка (риба), міл..кий.

Розподільне письмо

 Поставте, де потрібно, м’який знак чи апостроф у словахіншомовного походження. Слова випишіть у три колонки:у першу — з м’яким знаком, у другу — з апострофом,у третю — без м’якого знака й апострофа.

Поясніть правопис та значення поданих слів.

Суб..єкт, Пхен..ян, Х..юстон, авен..ю, автопавіл..йон, прем..єра, батал..йон, бл..юз, бл..юмінг, бутон..єрка, б..юро, вал..юта,ін..єкція, вар..єте, В..єтнам, вол..єра, дез..інформація, дос..є,дубл..яж, комп..ютер, П..ємонт, Ф..єзоле, бар..єр, кон..юнктура, п..юпітр, ад..ютант, б..єф, ар..єргард, ател..є, г..яур, б..язь,

транс..європейський, ф..юзеляж, верф..ю, порт..є, шев..йот,ад..ю, Руж..є, монпанс..є., д..юшес, ж..урі, з..економити,камарил..я, конферанс..є, Мін..юст, ал..янс, кс..ондз, кур..йоз,к..юрі, Лавуаз..є, л..юкс, л..ютня, мад..яр, барел..єф, мезал..янс,кон..як, модел..єр, Мол..єр, м..юзик-хол, н..юанс, Н..юфаундленд,

п..єдестал, порт..єра, прес-пап..є, рант..є, Рив..єра, інтерв..ю,б..юджет, грав..юра, деб..ют, інтер..єр, к..ювет, ком..юніке,кон..юктивіт, кур..єр, к..юре, Лур..є, Монтеск..є, б..юлетень,лл..є, об..єкт, Д..Артаньян, О..Хара.

Дослідження-відновлення

 На місці крапок, де треба, поставте м’який знак чи апостроф.

Поясніть правила їх уживання.

1. По дорозі, здіймаючи хмари куряви, безконечним потокоммчат.. до поля переповнені бійцями п..ятитонки (О. Довженко).

2. Насадження на берегах Дніпра з..єднуються у безперервний лан..цюг

(З газети).

3. Коли вони від..їхали, опускаючись в тусаму кам..яну вулич..ку, за ними знов зазвучав велич..ний мотив(О. Гончар).

4. Окремі росинкит..м..яно поблискуют.. с..рібнимипухир..чиками (О.Донченко).

5. І я дивлюс.. любовно в очі — Щасливі, п..яні без вина — в оці хлоп..ячі і дівочі, Де сяє радіст..ювесна(М. Вороний).

6. Глян.., як хвилі від срібла блищат..ся!Глян.., як небо синіє вгорі (Леся Українка).

7. Не дуже весело,а здебільшогот..м..яно Пройшли мої дитячії літа. Кохану нен..купотерявши рано, Росла я в бат..ка сирота (М. Вороний).

8. Глядіт.. же,патріоти, не сваріт..ся, Щоб вам у пазурах котівне опинит..ся

(М. Вороний).

Вибіркове письмо

 Прочитати текст, дотримуючись орфоепічних норм. Виписатислова, в яких необхідно поставити апостроф.

ЧЕРВНЕВИЙ РАНОК

Раненько прокидається червневий день. Сонце встає раноі ніяк не хоче л..ягати в свою полум..яну колиску. Голосно співають пташки. У кущах над ставками заливаються солов..ї. На квіточках з..являються черв..ячки та метелики, які п..ють вранішню росу. Горобці та синички починають чистити своє пір..ячко. А на самій верхівці старої ялини у гнізді прокинулисьпташечки тетерев..ятника-яструба.На озері розпочався жаб..ячий концерт. Новий день прийшов.

Комунікативний практикум

 Прочитати текст, вставляючи, де потрібно, апостроф абом’який знак.

ОБРЯДИ В УКРАЇНЦІВ

У різдв..яній обр..ядовості ритуальній вечері відводилосяособливе місце, адже за народними уявленнями багата різноманітними стравами вечер..я зумовлювала такий же достаток упродовж року. Св..яткова трапеза передбачала приготування дванадцяти, дев..яти або семи страв, основними серед яких були

ритуальна кут..я (каша із пшеничної крупи, заправлена медом та маком), узвар та всілякі вироби із хліба. Хоч і розпочиналася вона з християнської обр..ядовості (запалення свічки, обкур..ювання хати ладаном, читання молитви), проте зберігалавиразну язичницьку основу — гадання, заклинання, магічніобрядові дії. Ось лише один звичай — запрошувати на кут..ю мороза: набравши в ложку куті й підійшовши до вікна, господар.. говорив: «Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а колине йдеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю!» Подекуди запрошували «на кут..ю» і птахів, «градівника» та «бурівника» — міфологічних істот, що уособлювали бур..ю та град. Хіба

ж не доносить до нас цей звичай цілі фрагменти життя нашогопращура, хлібороба-язичника, який персоніфікував природу,оточуючий його світ, намагався умилостивити його і забезпечити таким чином урожайність своєї ниви. Ще на початку XX ст.був широко розповсюджений звичай, за яким господар ховавсяза заставленим стравами столом і перепитував дітей, чи бачатьвони його. Одержавши заперечну відповідь, він урочисто виголошував: «Дай Бог, щоб і на той рік не бачили», тобто, щоб і наступний рік був щедрим та багатим. Серед розмаїття різдв..яно-новорічних магічних обрядодій, ворожінь та прогнозів переважали аграрні (За Г. Скрипником).

V. Систематизація й узагальнення знань, умінь, навичок

 Відповісти на запитання, вставляючи, де це необхідно, м’якийзнак чи апостроф.

Різдв..яний, св..ято, кут..я, медв..яний, змагаєш..ся, м..якен..ко, жмен..ці, нян.ці, нен..ці, з..їсти, донеч..ці.

Зробити фонетичний розбір слів: в’ється, пахощі.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Розкажіть, які традиції, пов’язані з народними святами збереглися у вашій родині. Викладіть у письмовійформісвої почуття, переживання, думки, викликані участю (або бажанням взяти участь) у виконанні певного обряду.

Урок № 14

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1 (КОНТРОЛЬНИЙ ТЕСТ)

Мета: оцінити рівень навчальних досягнень десятикласників з розділу «Стилістика мови. Культура мовлення.Стилістичні засоби фонетики»; з’ясувати можливі недоліки в ході опанування мовною теорією; оцінити

рівень орфографічної грамотності десятикласників.

Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення десятикласниківіз темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Ознайомлення із критеріями оцінювання тестових завдань закритої форми.

2. Проведення інструктажу щодо їх виконання.

IV. Виконання тестових завдань

Варіант 1

 Завдання 1–6 мають по чотири варіанти відповіді, серед якихлише один правильний. Потрібно вибрати правильний варіантвідповіді.

1.Укажіть рядок, у якому всі слова мають м’які приголосні:

А сонце, гай, радощі, віхоть;

Б гілка, золото, тінь, ялинка;

Влялька, блакить, яблуко, край;

Г світоч, лисеня, курява, слива.

2. Укажіть рядок, в якому всі слова з більшою кількістю звуків, ніж букв:

А джміль, бджола, дзиґа, дзвін;

Б з’їзд, щавель, ямка, ящик;

В щит, мрія, яруга, маєстат;

Гсинька, донька, просинь, льон;

3. Позначте рядок, у якому не порушено правила вживання апострофа.

А Св’ятослав, прицвяхувати, пів’яблука, Лавуаз’є;

Б розм’якнути, різьбяр, Х’юстон, півогірка;

В транс’європейський, черв’як, сурмяний, св’ятенник;

Г конс’єржка, медвяний, напів’японець, духм’яний.

4. Співвідношення між буквами і звуками української мови подано в рядку

А 32 букви і 32 звуки;

Б 33 букви і 23 звуки;

В 28 букв і 38 звуків;

Г 33 букви і 38 звуків.

5. У яких випадках губні звуки перед йотованими можуть звучати твердо?

А Якщо між ними і голосним вимовляється [й];

Б при швидкому темпі мовлення;

В завжди;

Г у словах іншомовного походження.

6. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом.

А Здоров..я, валер..янка, моркв..яний, м..ята;

Б Пір..їнка, з..єднати, трав..янистий, повітр..яний;

В Надвечір..я, зор..яний, сув..язь, солов..їний;

Г Різнотрав..я, торф..янистий, п..янкий, під..їхати;

 Завдання 7–10 мають по шість варіантів відповіді, серед якихлише три правильні варіанта. Потрібно вибрати три правильніваріанта відповіді.

7. Позначте три рядки, у яких у словах пропущений м’який знак.

А Павутинці, тонший, ріжте, рибонці;

Б квітонці, кобзар, менший, держално;

В гуцулський, весняний, голці, підносся;

Г онучечці, Харків, шістсот, дівчинці;

Д корабельня, балабончик, цяцькатись, кузня;

Е галинчин, женьшень, дівчиноньці, бриньчати.

8. У яких рядках правильно виділено наголошені голосні у словах?

А Покрова;

Б Водохреще;

В Великодня (від Великдень);

Г Полтавщина;

Д Лукич (від Лука);

Е Іллівна (від Ілля).

9. У якому рядку звуки [у] — [в] розрізняють значення слів?

А Вправа, вклад;

Б урожай, вчинок;

В вголос, увечері;

Г уміння, учення;

Д враження, вступ;

Е устав, уряд.

10. Прийменник у слід уживати у словосполученнях яких рядків?

А Експонат (в, у) музеї, птах (в, у) небі, участь (в, у) форумі;

Б поїхати (в, у) відрядження, наймиліше (в, у) світі, здали

(у, в) архів;

В побувати (в, у) Львові, квітник (в, у) саду, залишиться(у, в) спогадах;

Г оселя (в, у) рушниках, віра (в, у) безсмертя, вишня (в, у)цвіту;

Д прийшов (в, у) дім, прочитав (в, у) журналі, зустрілися(в, у) фойє;

Е дізнався (в, у) фахівця, книга (в, у) професора, відлитий(в, у) бронзі.

 Текст із завдання 11 складається з п’яти речень. Прочитайтетекст. Виконайте подані після нього завдання. Це завдання маєтри правильні варіанта відповіді. До кожного рядка, позначеного буквою, потрібно дібрати речення, позначені цифрою.

11. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання.

1. Воскреснемо, брати (й, і) сестри, бо земля наша хоч розіп’ятана хресті історії, але жива. 2. Воскреснемо, бо ми живемо на ційБогом даній землі, (й, і) рідне небо усміхається нам зі своєї високості. 3. Воскреснемо, бо світить нам (у, в) віки пророцтво Тараса:«Не вмирає душа наша, не вмирає воля». 4. Немає (у, в) Українікращого неба, ніж небо твоєї малої Батьківщини. 5. А через (у, в)сю

Україну, посеред щедротних степів (й, і) ланів, бандурно пливеДніпро-Славутич — історичнийсимвол й образ України.

А У яких реченнях слід ужити літеру у?

Б У яких реченнях слід ужити прийменник й?

 Завдання 12 передбачає встановлення відповідності. До кожного рядка, позначеного цифрою, потрібно дібрати відповідник, позначений буквою.

12. До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

1 Наголос не розрізняє значень і форм слів.

2 Наголос розрізняє лексичне значення слів.

3 Наголос розрізняє граматичне значення слів.

А Запа`льний — запальни`й, ро`зділ — розді`л;

Б за`вжди — завжди`, по`милка — поми`лка;

В зо`рі — зорі`, наси`пати — насипа`ти.

Варіант 2

1. Укажіть рядок, в якому всі слова мають лише дзвінкі приголосні:

А будівля, джем, нога, дзвін;

Б кладка, ложка, стіл, ризький;

В глобус, солодкий, сон, ніч;

Гсад, хлів, клумба, двір.

2. Укажіть рядок, у якому всі слова мають лише тверді приголосні:

А хутір, соняшник, добро, краса;

Б яма, ворота, клен, сіль;

В дорога, книга, ручка, мости;

Грослина, краплина, дівчина, хустина.

3. Виділіть рядок, в якому всі слова пишуться з апострофом:

А п…явка, бур…я, без…іменний, Лук…яненко;

Б з…економити, під…їхати, зв…язок, цв…ях;

В зар…яд, в…ється, моркв…яний, п…є;

Г дит…ясла, пір…я, без…язикий, черв…як;

4. Правильне співвідношення голосних і приголосних звуків подано в рядку

А 10 голосних і 23 приголосних звуки;

Б 10 голосних і 28 приголосних звуків;

В 6 голосних і 33 приголосних звуки;

Г 6 голосних і 32 приголосних звуки.

5. Дзвінкий [г] перед глухим [т] звучить як…

А [х];Б [ґ];В [г];Г [к].

6. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з апострофом.

А Безвітр..яний, бур..ян, з..їзд, верф..яний;

Б В..ячеслав, плем..я, трьох..ярусний, львів..яни;

В пуп..янок, кучер..явий, надв..язати, Св..ятослав;

Г без..ядерний, м..яч, арф..яр, мавп..ячий.

7. Позначте три рядки, у яких правильно написано всі словаз м’яким знаком.

А Намагаються, заморозь, доньчин, спільчанський;

Б стрілецький, військо, звертаються, Горький, крамниць;

В працьовитий, восьмий, місяць, виходьте, легенько;

Г кіньський, кухонь, вишенка, лікарь, складаются;

Д бринчати, деренчати, пилинці, їдальня;

Е вузький, няньчин, друкарень, стань, Мельничук.

8. У словосполученнях яких рядків поставлено правильно наголоси?

А Виши`вані сорочки;

Б видання` книжок;

В нови`й каталог;

Г люблю` солодощі;

Д уро`чистий випадок;

Е навчання` в школі.

9. Чергування перших звуків можливе у всіх словах яких рядків?

А Україночка, увічливий, імення, вщухнути, ущент;

Б йти, вбрід, удосвіта, вклеєний, вчительство;

В взаємини, узбіччя, ураган, ідеолог, власник;

Г вродливиця, учасник, інакший, взуття, урочище;

Д уперше, впродовж, ймовірно, все одно, вчений;

Е втрьох, вдосконалити, вбрання, уява, укладач.

10. Чергування і — й дотримано в яких рядках?

А Троянди й виноград, атом і ядро, мить і вічність, сучасникі свідок;

Б злагода і єдність, дуб і береза, гуде й шумить, Оленаі Єгор;

В тихо і тепло, мороз й сніг, графіка і орфографія, Іринай Ярослав;

Г правда і кривда, у книзі йдеться, прозаїки й поети, Лесяі Юрій;

Д любов й ненависть, гори й яри, ґречний й привітний, деньй ніч;

Е пава і ґава, ліс і степ, Клара й Яків, досвідчений вчитель.

11. Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання.

1. Воскреснемо, брати (й, і) сестри, бо земля наша хоч розіп’ятана хресті історії, але жива. 2. Воскреснемо, бо ми живемо на ційБогом даній землі, (й, і) рідне небо усміхається нам зі своєї високості. 3. Воскреснемо, бо світить нам (у,в) віки пророцтво Тараса:«Не вмирає душа наша, не вмирає воля». 4. Немає (у, в) Українікращого неба, ніж небо твоєї малої Батьківщини. 5. А через (у,в)сюУкраїну, посеред щедротних степів (й, і) ланів, бандурно пливеДніпро-Славутич — історичнийсимвол й образ України.

А У яких реченнях слід ужити сполучник і?

Б У яких реченнях слід ужити прийменник в?

12. До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

1. Наголос не розрізняє значень і форм слів.

2. Наголос розрізняє лексичне значення слів.

3. Наголос розрізняє граматичне значення слів.

А За`мок— замо`к, при`клад— прикла`д;

Б ноги` — но`ги, заси`пати — засипа`ти;

В зокре`ма — зокрема`, весня`ний — весняни`й.

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

 Зробити повний фонетичний аналіз словарозіп’ята.

 Повторити вивчені орфограми.

Додаток

Основи орфографічної грамотності

Найважливіші орфограми

1. Ненаголошені голосні в коренях слів

Основне правило цієї орфограми – сумнівні голосні перевіряютьсянаголосом, тобто слід так змінити слово, щоб сумнівний голоснийбув під наголосом.

Зосереджуємо увагу ще на трьох правилах:

* у сполученнях -еле-, -ере- пишемо е: пелена, бережечок;

* на місці випадного звука пишемо е: справедливість – правда;

* и пишемо у відкритих складах ри-, ли-: бринить, криниця.

Словник-мінімум

А: багатий, багатство, багатир (багач), гарячий, хазяїн, качан,калоша.

О: богатир(велетень), гончар, корявий, лопата, поганий, ропа,

солдат, монастир, козак, борсук, комиш, котушка, конфорка,

коровай, кропива, отаман, олтар, оренда, оранжерея, погон,

слов’яни, коридор, акордеон, бобіна, діорама, лабораторія,

крохмаль, патологія, поролон, пором.

Е: левада, леміш, апельсин, бензин, бетон, декада, делегат,

демократія, колектив, легенда, математика, медаль, пенал, ремонт,

рецепт, тепер, тремтіти, чекати, перина, келих, ветеран, медальйон,

педагог, керувати, дефект, щепа, щезнути, дешевий, променистий,

пелена, щелепа, безбатченко, керманич, перукарня.

И: лимон, минуле, директор, диригент, кишеня, пиріг, кирея,

шинель, щиголь.

Увага! Розрізняємо значення слів: ореол – ареал, компанія –кампанія.

2. Основні випадки чергування у - в, і - й

Ці правила часто порушуються в багатьох друкованих текстах,навіть у творах класиків української літератури.

“Український правопис” подає чергування у-в, і-й у параграфах 11,12.

Основні правила чергування:

Вживаємо у, і:

1. Між приголосними.

2. На початку речення перед приголосним.

3. Після паузи, яка позначається розділовим знаком (, / ./ ;/ :/ ( ) /–/ ...), перед приголосним.

4. Між голосним і приголосним пишемо у, якщо далі йдуть в, ф,льв, св, тв, хв (ключ – “Великий філософ-львів’янин хвалив свійтвір”) чи інші сполучення приголосних, важкі для вимови.

5. При зіставленні понять пишемо і.

УВАГА!

Імення – ймення, іти – йти, імовірний – ймовірний, узимку –взимку, учити – вчити. У багатьох словах у-в не чергуються: влада,уряд.

Вживаємо в, й:

1. Між голосними.

2. На початку речення перед голосним.

3. Між голосним і приголосним пишемо в, крім тих випадків, колинаступне слово починається на в, ф, льв, св, тв, хв та інших групприголосних.

Чергування прийменників з-із-зі(зо), часток же-ж, би-б, постфіксівся-сь відбуваються за тими ж принципами милозвуччя (голосний –приголосний), що й у-в, і-й.

3. Написання Ь

М’який знак в українській мові пишемо після 7 букв: с,ц, д, н, з, л, т (усі ці дні золоті) для позначення м’якостіприголосних.

Пишемо Ь:

- у суфіксах ськ, зьк, цьк

} завжди!

- у дієсловах на –ть, -ться

НЕ пишемо Ь:

- після губних (б, п, в, м, ф)

} ніколи!

- після шиплячих (ж, ч,ш, дж)

НЕ пишемо Ь:

- після р, але: трьох, чотирьох, ларьок, царьок, вірьовка, хорьок,М.Горький

НЕ пишемо Ь:

- після Н перед шиплячими та суфіксами ськ, ств, але: бриньчати,неньчин, няньчити, доньчин, женьшень, Тянь-Шань, Маньчжурія,Таньчин, Зіньчин (від Зінька).

В інших словах та в словах іншомовного походження ь пишемовідповідно до потреби позначення вимови м’яких звуків.

Словник труднощів

Дяченко, Улянченко, Маланчин, Уляна, Касян, Севастян, Омелян,барельєф, бельетаж, портьєра, марсельєза, браконьєр, пасьянс,альянс, Ньютон, Нью-Йорк, пеньюар, вольєр, монпансьє,конферансьє, коньяк, мільярд, мантилья, досьє, грильяж, Дьяков,Ульянов, віньєтка, Мольєр, нюанс, конфітюр, мадяр, Лавуазьє.

Увага! Тьмяний, різьбяр.

В іменниках правопис слова визначаємо за називним відмінком:

парасолька – парасольці, жменька – жменьці, скринька – скриньці,

сопілка – сопілці, очеретинка – очеретинці, дитинка – дитинці,кицька – кицьці.

Словник-мінімум

Тьмяний, різьбяр, тонший, інший, менший, маніяк, кінчик,меншенький, безбатченко, оболонський, ірпінський, уманський,волинський, майбутнє, освітянський, Харків, кобзар, перевірте,тюрма, нічний, радістю, чотирма, секретар, вірмо, велетенський,бершадський, гуцульський, верф, п’ядь,

візьмімо, піднісся,підносься, розрісся, різкий, баский, в’язкий, ковзкий, дерзкий,боязкий, плаский, жаский, п’ятдесят, сімдесят, дев’ятсот.

Сполучення ьо, йо

Основне правило: ьо пишемо в середині складу, йо – на початку

складу.

Слова, у яких сполучаються ьйо:

батальйон, мільйон, трильйон, більйон, квінтильйон, секстильйон,бульйон, павільйон, каньйон, компаньйон, шампіньйон, синьйор,сеньйор, лосьйон, медальйон, шиньйон, гільйотина, папільйотки,міньйон, котильйон.

4. Правила вживання апострофа

Апостроф – це надрядковий знак, що позначає роздільну вимовузвуків, а значить, вказує на тверду вимову приголосного передапострофом та на звукосполучення йа, йе, йі, йу після нього.

Апостроф можна поставити тільки перед чотирма буквами: Я, Ю,Є, Ї.

Перед Й апостроф не ставимо.

Апостроф пишемо:

- після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого кореневого приголосного, крім р: в’яз, свято, черв’як, зв’язок;

- після р у кінці складу (р – твердий): повір’я, але рюкзак;

- після к у слові Лук’ян та похідних від цього слова;

- після 1-ої частини складних слів та префіксів, що закінчуються наприголосний: під’їзд, двох’ярусний;

В іншомовних словах апостроф вживаємо відповідно до вимовиприголосних.

Словник труднощів

В’ячеслав, комп’ютер, інтерв’юер, миш’як, п’єдестал, інтер’єр,ін’єкція, транс’європейський, ад’ютант, кон’юнктура,кон’юнктивіт, прем’єр, круп’є, вар’єте, фельд’єгер, кар’єра,верф’ю, Робесп’єр, Монтеск’є, Х’юстон, О’Генрі, Д’Арк, Аляб’єв,бязь, пюре, бюст, комюніке, кюрі, бюджет, бюро, пюпітр, фюзеляж,кювет, гравюра, гюрза, мюзик-хол, варяг, дебют.

Словник-мінімум

Пам’ять, в’ється, сузір’я, верб’яний, торф’яний, черв’як, сурм’яний,арф’яр, серм’яга, без’ядерний, між’ярусний, перед’ювілейний,роз’ятрити, зв’язок, пан’європейський, Мін’юст, дит’ясла, пів’їдальні, п’ядь, львів’янин, під’юдити, роз’юшити, без’язикий, з’ясувати, Воробйов, Соловйов, курйозний,серйозний, вйокати, свято, цвях, духмяний, мавпячий, морквяний, різдвяний, медвяний, дзвякати, рутвяний, лижвяний, бруквяний,

возз’єднання, лижвяр.

5. Подвоєні букви

Необхідно розрізняти причини написання поряд двох однаковихбукв: це позначення довгого звука чи збіг двох однаковихприголосних.

Подвоєння внаслідок збігу однакових звуків на межі морфем чичастин слова відбувається в таких випадках:

Префікс + префікс: воз/з/’єднання.

Префікс + корінь: від/далений.

Корінь + суфікс: стін/ний.

Суфікс + суфікс: низ/ин/ний.

Частина слова + частина слова: військ/кор.

У словах бовваніти, ссати, лляний теж відбувся збіг однаковихзвуків внаслідок фонетичних змін.

Увага! Довгий приголосний може бути тільки між двомаголосними!

Подвоєння для позначення довгого звука відбувається:

1. В іменниках середнього роду на –я (крім назв малих істот):узвишшя, відкриттів (але століть, облич, піддаш).

2. В іменниках жіночого роду у формі орудного відмінка однини на-ю: заполоччю (але нехворощю).

3. У деяких іменниках чоловічого й жіночого роду: стаття, Ілля,суддя (але статей).

4. У прислівниках: зрання, спросоння, навмання, попідвіконню,попідтинню.

Словникові слова: овва, бовваніти, лляний, ссавці, ссати, ввесь,ллю, виллєш.

Алла, Ганна, Анна, Аполлон, Белла, Емма, Геннадій, Елла, Стелла,Ізабелла, Нонна, Жанна, Іванна, Сусанна, Маріанна, Інна, Римма,Джульєтта, Віолетта, Ілля;Кирило, Сава, Інеса, Агнеса, Іполит, Іларіон, Інокентій.

Подвоєння у прикметниках

1. Подвоєння відбувається у прикметниках із наголошенимисуфіксами –анн-, -янн-, -енн- у словах на позначення збільшеноїознаки або неможливості чи можливості дії: глибоченний,нескінченний.

2. У словах старослов’янського походження: священний,блаженний, благословенний, мерзенний, окаянний, спасенний,божественний, вогненний.

3. В окремих словах: притаманний, старанний, рахманний,захланний, натхненний, прощенний, численний.

Увага!

У дієприкметниках подвоєння не відбувається! Згуртований,вивчений.

Словник труднощів

Буквений, пореформений, вогняний, обітований, священик,шалений, скажений, навіжений, єдиний, даний, нежданий,негаданий, жаданий, довгожданий, казармений, студений, отепер,отоді, отут, потомствений.

Подвоєння в іншомовних словах

1.У загальних назвах подвоєння не відбувається: комуна, імітація,шосе, колектив, фіни.

Винятки

Алло – вигук.

Аннали – запис історичних подій за роками в давніх народів,

літопис, першоджерела.

Білль – законопроект.

Бонна – вихователька дітей.

Брутто – вага товару разом з упаковкою.

Булла – папська грамота, послання.

Ванна – велика посудина для миття.

Вілла – заміський будинок.

Гамма – літера, вимір, але гама –музичний термін.

Гетто – частина території, відведена для примусового поселення

певної групи населення.

Донна – шанобливе звернення до жінки в Італії.

Дурра – рослина, вид сорго.

Ізабелла – сорт винограду.

Канна – квітка.

Мадонна – Богородиця, кохана жінка.

Манна – їжа, сік.

Мірра – ароматична смола.

Мокко –сорт кави.

Мотто – вислів, що вживається на початку твору як епіграф.

Мулла – священик у мусульман.

Нетто – вага товару без упаковки.

Панно – декоративний твір для оздоблення.

Пенні – дрібна монета.

Примадонна – співачка, що виконує перші партії.

Тонна – міра маси, що дорівнює 1000 кг.

У цих словах подвоєння зберігається в усіх відмінках і формах: сімтонн.

2. Подвоєння внаслідок збігу: контрреволюція, ірраціональний,арккосинус, імміграція, інновація, сюрреалізм, але: анотація,еміграція.

3. У власних назвах і похідних від них словах подвоєннязберігається, якщо воно було в мові-першоджерелі.

Бессарабія, Таллінн, Брюссель, Пруссія, Бонн, Канни, Калькутта,Сорбонна, Голландія, Ахілл, Будда, Одіссей, Пікассо, Кассандра,Діккенс, Руссо, Шиллер, Мекка, Яффа, Ніцца, Ясси, Дарданелли,Міссурі, Міссісіпі, Аддис-Абеба, Андорра, Торрічеллі, (алеторічелієва пустота), голландський, марокканський, яффський,буддизм, пруссак, еллінський, філіппінський.

Лісабон, Гавана.

6. Чергування голосних

Найпоширенішим є чергування о, е з і.

* Е,О пишемо у відкритому складі: о/сінь – о/се/ні

* І пишемо в закритому складі: сім – се/ми

Чергування О, Е з І є дуже поширеним, але спостерігаємо багатовідхилень від основного правила, що зафіксовано в §8“Українського правопису”.

* У коренях роб, вод, нос, воз, лов під наголосом пишемо о, укоренях хід, ріг чергування відбувається: водовоз, медонос,водогін, пішохід.

Запам’ятайте:

Викоренити – викорінювати, берегти – оберігати, защепнути –защіпати, підперезати – підперізувати, вистрелити –стріляти,тесати – витісувати, вичесати – вичісувати, вигребти –вигрібати, завертіти – завірчувати.

*Перед складом з наголошеним а відбуваються чергування

О//А допомогти – допомагати

Е//И стелити – застилати

Е//І зберегти – зберігати

Е//О після шиплячих та й

Словник-мінімум

Четверо – чотири, пшениця – пшоно, шести – шостий, вечеря –вечори, женити – жонатий, чернетка – чорний, жолоб, жовтий,щока, черниця, чоло, шепотіти, чепурний, щепа, черствий.

7. Чергування приголосних звуків

В українській мові є кілька груп різних чергувань приголосних.

1. Г – ж – з нога – ніжка – на нозі

2. К – ч – ц рука – ручка – на руці

3. Х – ш – с вухо – вушний – у вусі

Винятки: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний(бідолашний), соняшник, торішній.

4. Д – дж ходити – ходжу.

Увага! Подвійне чергування: їзда – їжджу (з-ж, д-дж).

5. Т – ч летіти – лечу.

6. З –ж лазити – лажу.

7. С – ш висіти – вишу.

8. К –ч метати – мечу.

6. Г –ж Ольга – Ольжин, Інга – Інжин.

7. К – ч Тетянка – Тетянчин, онучка – онуччин.

Увага! Освіта –освічений (т – ч), свідок – свідчити (к –ч).

8.Зміни приголосних

Зміни приголосних відбуваються при словотворенні. Основні групитаких приголосних запам’ятовуємо у вигляді мовних формул.

1. Г, ж, з, + ськ, ств = зьк , зтв: бузький, паризький, боягузтво.

2. К, ч, ц, +ськ, ств = цьк, цтв: прилуцький, овруцький, суецький.

3. Х, ш, с + ськ, ств = ськ, ств: чеський, латиський, одеський.

Винятки: казахський, тюркський, падишахський, баскський,цюрихський,

нью-йоркський, ла-маншський, дамаський, іракський, кембриджський, герцогство.

Інші приголосні змін не зазнають: заводський, студентський.

Увага!

Меккський, ніццький, ясський, яффський.

*Цьк – чч: козацький – козаччина. Але: Галичина.

*Ськ, ск – щ: одеський – Одещина, пісок – піщина. Але: Парасчин.

*Ск – щ: воск – вощаний, вереск – верещу.

*Ст – щ: мостити – мощу.

*Шк –щ: Мелашка – Мелащин.

*Жк, зьк, зк – жч: Палажка – Палажченко, Кузько – Кужченко,

брязкіт – бряжчати.

* Г, ж, з – жч: близький – ближчий, дужий – дужчий, дорогий –

дорожчий.

* С –щ: високий – вищий.

Увага!

Дощаний, дощок, зморщок.

9. Уподібнення приголосних

Основний спосіб перевірки сумнівного приголосного – це змінаслова чи його форми ( віхті – віхоть) так, щоб після сумнівногоприголосного стояв голосний.

Мабуть – має бути, Великдень – великий день, гатка –гатити,гадка – гадати, мимохіть – мимо хотіння, мимохідь – мимоходячи, впереміш – мішати, впереміж – межувати, вогкий –вологий, просьба –просити, як-небудь – як не буде, повсякдень –всякий день, Вишгород – вишній город.

Словник-мінімум

Натхненний, натхнення, зітхати, тхнути, тхір, призьба, мерехтіти,вогко, вокзал, анекдот, аякже, якби, навіть, рюкзак, айсберг, отже,транскрипція, транскрибувати, осьде, лічба, боротьба, молотьба,могти, бігти, стерегти, легко, нігті, кігті, дьогтю, вогкий, брязкіт,дігтяр, одягти, домігся, скибка, скіпка, бризки, мигтить,мигтючість.

10. Спрощення приголосних

Спрощення, іншими словами – випадання середнього звука, – однез мовних явищ, що забезпечує милозвуччя нашого мовлення івідбувається в шести групах приголосних (інші групи непотребують заучування, оскільки вимова підказує правильненаписання: рнц – нц: чернець – ченця; слн-сн: ремісник –ремесло).

Отже, спрощення в 6-и групах:

Стн –сн : область – обласний

Ждн – жн : тиждень – тижневий

Стл – сл : щастя – щасливий

Здн – зн : виїзд – виїзний

Зкн –зн : брязк – брязнути

Скн – сн : писк – писнути

Винятки: шістнадцять, шістдесят, шістсот, кістлявий, хвастливий,пестливий, хвастнути, зап’ястний, хворостняк, вискнути,випускний.

Увага! В іншомовних словах спрощення не відбувається!

Контрастний, агентство, аванпостний, форпостний, студентський,фашистський, студентство, баластний, туристський, гігантський,волейболістці.

11. Правопис складних слів

Загальні правила.

Пишемо разом:

1. Якщо одне слово залежить від іншого: східнослов’янський

(перевіряємо запитанням: слов’яни – які? – східні).

2. Якщо 1-ою частиною слова є:

авіа-, авто-, агро-, архео-, архе-, архі-, баро-, біо-, боє-, броне-,вело-, відео-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-,електро-, енерго-, зоо-, ізо-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-,метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-,соціо-, стерео-, супер, теле-, термо-, турбо-, ультра-, фіто-, фоно-,фото-.

3. Слова з пів-, напів-, полу-: півкласу, напівживий,

але: пів-Миколаєва (друга частина є власною назвою).

4. Усі складноскорочені слова та слова з 3-ох і більше основ:

соцстрах, педінститутський, світловодолікарня, сліпоглухонімий.

5 . Прикметники, іменники, у яких 1-ою частиною є кількіснийчислівник, написаний літерами: двадцятидвохповерховий,трьохсотп’ятдесятиріччя, та числівники, що закінчуються на -сотий, -тисячний, -мільйонний,

але: дві з половиною тисячний загін.

6. Якщо 1-ою частиною є прислівник і на нього падає логічнийнаголос: вищезазначений, вічнозелений, але: уже вище згаданий(є залежне слово).

Пишемо через дефіс:

1. Якщо слова рівноправні (між ними можна поставити сполучникі): аграрно-промисловий (аграрний і промисловий), суспільно-політичний (суспільний і політичний).

2. Якщо 1-ою частиною є слова:

Блок-, вакуум-, віце-, дизель-, диско-, екс-, експрес-, компакт-,крекінг-, лейб-, максі-, міні-, міді-, обер-, поп-, прем’єр-, прес-,рок-, пап’є-, соціал-, унтер-, хіт-, член-, штаб-, штабс-, яхт-,альма-.

3. При повторенні однакових, спільнокореневих, антонімічних,синонімічних, однопоняттєвих слів: ген-ген, гидко-бридко, розтяг-стиск, рок-н-рол.

4. Назви посад, звань, професій, одиниць виміру та терміни: контр-адмірал, віце-прем’єр, бета-промені, Свят-вечір, стоп-кран, розрив-трава.

5. Назви відтінків кольорів, смаків: жовто-зелений, гіркувато-кислий,

але: жовтогарячий, червоногарячий, білосніжний.

6. Слова з воєнно-, військово-: військово-морський, воєнно-технічний,

але: військовозобов’язаний, військовополонений.

7. Прислівники з префіксом по- і суфіксами -и, -ому, -єму, -е, -є:

по-людськи, по-твоєму, по-їхньому, по-п’яте (але по-латині).

Словник-мінімум винятків та труднощів

Пів на восьму, о пів на четверту, пів дитячого відеречка, пів-Інгулу,плащ максі, жовтогарячий, червоногарячий, білосніжний, військовозобов’язаний, військовополонений,двадцятип’ятитисячний, тримільйонний, п’ятисотий, двох зполовиною тисячний загін, 8-тисячний, супер’яхта, хліб-сіль,суспільно-політичний, суспільно корисний, суспільно необхідний,всесвітньо-історичний,

всесвітньо відомий, народно-визвольний,глухонімий, кримськотатарський, Південно-АфриканськаРеспубліка, кінець кінцем, честь честю, сама самотою, чин чином,сам на сам, одним одна, мас-медіа, ва-банк, рок-н-рол, радіо- йтелеапаратура, прем’єр-міністр, стоп-кран, Свят-вечір, буй-тур, чар-зілля, хліб-сіль, жар-птиця, врешті-решт, зроду-віку, пліч-о-пліч,віч-на-віч, як-не-як, коли-не-коли, прес-центр, чимдуж,(телепресцентр), мати-й-мачуха, іван-чай, брат-і-сестра.

СЛОВНИК ЕРУДИТА

Яхт-клубівець, нью-йоркський, ньюйорківець, юрисконсульт,греко-католик, вест-індський, уснопоетичний, народнопоетичний,церковнослов’янський, індоєвропейський, індо-африканський,івано-франківський, іванофранківець, трудодень, людино-день,ватерлінія, інтернет-кафе, кока-кола, контрагент, контр-адмірал-інженер, контрпропаганда, машинолічильний, машинно-інформаційний, машиноремонтний, машинно-тракторний,псевдонаука, конференц-зал, луна-парк, мас-медіа, сурдотехніка.

12. Правопис префіксів

Опорний конспект

Префікси

роз-, без-, через-, від-, над-, об-, од-, завжди незмінні(закінчуються на дзвінкий): розкішний, безсмертний.

С - пишемо перед к, п, т, ф, х (кафе “Птах”): скинути, схитрити,сфотографувати.

З - перед усіма іншими приголосними: зшити, зчепитись.

Зі - перед групою приголосних: зіграти, зібратись.

Пре- на означення збільшеної ознаки (підставляємо до

прикметника слово „дуже”: дуже чіткий – пречіткий).

При- на означення наближення, неповної дії: причинити,

прикрасити.

Прі- у трьох словах: прірва, прізвище, прізвисько.

Пре- у старослов’янізмах: престол, презирство, презирливий,

превелебний, преосвященство, преподобний.

Словник труднощів

Президія, президент, преамбула, престиж, прем’єра, препарат,претендент, претензія, прем’єр, презентація, пресвітер, прерогатива,прецедент, дезінформація, пріоритет, прейскурант, преферанс,безідейний, дезінтеграція, дезінфекція, розіграш, пристаркуватий,престарий, приземкуватий, прискіпливий, причепливий,примаритися, премарний (даремний), примарний (уявний),прекрасний, прикраса, периметр, перископ, перитоніт, периферія.

14. Вживання великої букви у власних назвах

Для правильного написання великої літери у власних назвахвикористовуємо два підходи.

1-ий. З великої букви пишемо усі слова в назвах:

- індивідуальних назвах людей: Микола Хвильовий, ВолодимирВеликий, Річард Третій Левове Серце;

- назвах релігійних понять: Матір Божа, Святий Дух, Бог (якщо цепоняття єдинобожжя, Бог Христос, але бог Велес), Євангеліє;

- астрономічних назвах: Велика Ведмедиця, Чумацький Шлях;

- назвах найвищих державних установ та посад: Верховна Рада,Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, Верховний Суд, ПрезидентУкраїни, Голова Верховної Ради;

- назвах країн: Російська Федерація, Республіка Острови ЗеленогоМису;

- назвах населених пунктів: Широка Балка, Конча-Заспа;

- назвах найвищих міжнародних організацій: Європейський Союз, Рада Європи (але Міжнародний комітет Червоного Хреста).

2-ий. В інших власних назвах з великої букви пишемотільки перше слово.

Восьме березня, 8 Березня, Новий рік, Збройні сили України,

Національна академія наук України, Золоті ворота, Великий піст,Шевченківська премія.

Словник ерудита

Біблія, „Велесова книга”, Запорізька Січ, Велика Вітчизняна війна,громадянська війна, День матері, орден Незалежності, медаль „Завизволення Києва”, епоха Відродження, Києво-Печерська лавра,Стусові поезії, стусівські рукописи, ректор університету,заслужений учитель України, Західна Україна, майдан Слави,миколаївські школи, Миколаївська школа №31, президент компанії,Прем’єр-міністр України, місто Старе Місто, День соборності

України, трипільська культура, Друга світова війна,II Світова війна, Герой Радянського Союзу, пам’ятка „ЛітописСамовидця”, піфагорова теорема, Акт проголошення незалежностіУкраїни, станція метро „Хрещатик”, станція Баштанка, аеропортБориспіль, проспект Героїв Крут.

14. Правопис іншомовних слів

Основну увагу зосереджуємо на правилах написання И,І віншомовних словах.

1.”Правило дев’ятки”: пишемо И після 9-и букв

(“Де ти з’їси цючашу жиру?”): Сирія, інцидент, дисидент, азимут, партитура,

чинара, тривіальний, речитатив, режисер.

2. Після інших букв пишемо І: хімія, бісквіт.

3.Перед голосним пишемо І: капричіо, адажіо.

4. И пишемо в словах церковного вжитку, у давніх та тюркськихзапозиченнях, у власних географічних назвах на -ида, -ика: графин,скипидар, кишлак, кисет, кипарис, християнство, Арктика.

Словник-мінімум

Кинджал, киргиз, башкир, гиря, кизил, єпископ, християнство,християнин, митрополит, кит, лиман, етикет, експеримент,периферія, Мексика, Атлантида, Цюрих, Мадрид, Ватикан,Бразилія, Пакистан, Сирія, Сицилія, Тибет, речитатив, таксист,вестибуль, територія, симбіоз, Чикаго, Вашингтон, Чилі, Єрусалим,Арістотель. 42

5. Пишемо у в словах французького запозичення: журі, парашут,брошура, парфуми.

6. Ї пишемо в загальних і власних назвах після голосних: егоїст,альтруїзм.

Увага: буєр, конвеєр, параноя, секвоя, але: майя, фойє, Гавайї,Гойя, Савойя, Фейєрбах.

Висновок

Одна із складових загальної культури людини є її орфографічна та пунктуаційна грамотність. Уміти грамотно писати - життєва необхідність. Грамотна людина без труднощів напише заяву чи листа, занотує почуте або прочитане. Вона, безперечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності. Тому вчителям, а словесникам передовсім, треба домагатися, щоб наші учні були освіченими, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з багатими скарбами української мови і могли практично використовувати їх.

Провідними завданнями навчання української мови і літератури є формування мотивації до вивчення мови та літератури; пізнання історії, культури народу, естетичних та моральних цінностей; формування духовного світу учнів, світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів; вироблення вмінь орієнтуватися в потоці різноманітної інформації, знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, застосовувати на практиці відомості, одержані в словесній чи іншій формі; розвиток умінь вільно спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати й висловлювати власну думку, розуміти інших людей, знаходити спільну мову з ними; подальший розвиток базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище; удосконалення навичок самостійної навчальної діяльності, розвиток інтелектуальних, творчих здібностей учнів.

Запорука успіху вчителя-словесника в цій справі - вироблення системи навчання грамотного письма.

В поняття грамотності входить не тільки засвоєння учнями правил фонетики, морфології та синтаксису, не тільки вміння практично користуватись цими правилами.

Грамотність учня - це, насамперед, високий рівень розвитку усної та письмової мови, вміння логічно обґрунтувати думку. Ось чому досвід передових учителів і педагогічна преса спрямовують увагу вчителів мови та літератури на поліпшення якості уроків розвитку зв’язного мовлення. Від якості цих уроків залежить письмо учнів.

Боротьба за грамотність учнів — основне завдання кожного вчителя. Борючись з формалізмом у викладанні мови, вчителі повинні найбільше уваги звертати на практичні роботи — перекази, описові роботи, оповідання за малюнками, різні види диктантів.

Піднесення культури мови учнів — основна передумова успіхів у боротьбі за грамотність. Учитель мови повинен збагачувати лексикон учнів, слідкувати за чистотою їх мови. Справитись з цими завданнями вчителі мови зможуть тільки тоді, коли самі будуть систематично підвищувати свій ідейно-політичний рівень, свою кваліфікацію, свою культуру мови.

Щоб сучасний урок української мови був радісним і цікавим словесникам слід застосовувати інноваційні методи навчання. Нові форми проведення уроків є своєрідною модифікацією традиційних їх типів, відомі такі форми, як семінар, залік, практикум, диспут, конференція, навчальна гра.Навчальний процес повинен відбувається за умови постійної,активної взаємодії всіх учнів. Це

співнавчання, взаємонавчання(колективне, групове, навчанняу співпраці), де учень і вчительє рівноправними, рівнозначнимисуб'єктами навчання. Школярі

розуміють, що вони роблять, залучають до процесу навчання нетільки набуті знання, а й власнийдосвід, особистість, індивідуальніздібності, усвідомлюють способипізнавальної діяльності, постійнопрацюючи над уміннями та рівнем

компетентності.

У центрі уваги уроку має бути учень, його можливості, інтереси, здібності. Тому потрібно шукати нові форми, найефективніші методи і прийоми роботи, щоб учень зумів здобути міцні знання і навички. Бо рідна мова є основою становлення пізнавальної сфери особистості, забезпечує розвиток її інтелекту, формує її національну свідомі.

Список використаних джерел

1. Конституція України. — Київ, 1998.

2. Положення про гімназію // Освіта. — 1991. — 28 черв.

3. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з української мови.

4. Стельмахович М. Етнопедагогічні основи методики української мови //

Укр. мова та література в школі. —1993. — № 5 - C6.

5. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. — К., 1988.

6. Методика вивчення української мови у школі / О.М. Беляєв, В.Я.Мельничайко та ін.: Посібник для вчителя.— Київ, 1987.

7. Ващенко Г. Виховний ідеал // Дивослово. — 1996. — № 4.

8.Пеньора Т.Ю.Нестандартні форми самостійної роботи учнів на уроках

української мови та літератури: Методичний посібник. – Ужгород: ЗІППО,2007.

9. Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури. Опис та презентація досвіду вчителя Пересунько Т.М. – Запорізька гімназія «Престиж». – 2010.

10.Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавстваім. О.О.Потебні; Інститут української мови 4-те вид., випр. й доп.– К.: Наук. думка, 1993.

11.Уроки української мови.5-6 класи. Учитель року /Упоряд. Є.І.Науменко, О.М. Чхайло.- Х.: Вид. Група «Основа» : ПП « Тріада», 2007.

12. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. Посібник. – К. – 2002.

13. Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. – Тернопіль: Астон, 2005.

14. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Видав. гр. «Основа», 2003.

15. Шулдик В.І. Педагогічний аспект диференційованого підходу до учнів у навчальному процесі: Навч.- метод. пос. – К.: ІЗМН, 1997.

16. Аніскіна Н. О. Організація профільного навчання в сучасній школі /

Н. О. Аніскіна. — X.: Основа, 2003.

17. Горошкіна О. М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю / О. М. Горошкіна: Монографія. - Луганськ, Альма-матер, 2004.

18. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання /Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. - К.: Ленвіт, 2003.

19.Мацько Л. І. Українська мова: 10-12 класи (профіль - українська філологія): Навч.-метод, посіб. / Л. І. Мацько, О. М. Семеног. - К., Глухів: РВВ ГДПУ, 2008.

20.Пентилюк М. І. Концепція навчання української мови в системі профільної освіти (проект) / М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна // Вивчаємо українську мову та літературу. - № 6 (154).-С. 2-7.

21. Довідник учителя української мови та літератури в запитаннях тавідповідях / Авт.-упоряд. В.Л. Федоренко. – Х.: Веста:Видавництво „Ранок”, 2006.

22. Освітні технології: Навч.-методич.посіб. / О.М. Пєхота,А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К.:А.С.К., 2001.

23.РайськаЛ.Г. Підвищення орфографічноїграмотності учнів у процесі вивчення української мовив 10-11 кл.: Дисертація канд. пед. наук. – К., 1991.

24. Караман О.В. Формування в учніворфографічних умінь і навичок у процесі вивченняфонетики: Дисертаціяканд. пед. наук. – К., 1994.

25. Николин М.М. Формування орфографічнихумінь і навичок учнів в умовах диференційованоговивчення укр. мови: Автореферат дисертації канд.пед.наук. – Тернопіль, 1996.

26. Гончарюк Л. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури. //Українська мова та література. - № 6(742) , березень 2012. –

С.4-8.

27. Івко.О. Основи комунікативно-мовної культури. //Українська мова та література. - № 7(743) , квітень 2012. – С.4-12.

28. Зерна мудрості. 115 вправ з ключами./ Бєлова О.І., Галамай О.С. – Л., НМЦО, 2015.

28. Новаторські типи й форми уроків української мови та літератури.// Збірник. Із творчого доробку вчителів. - Л., НМЦО, 2016.

29. Застигле золото у надрах мовлення… Фразеологічний практикум. – Л., НМЦО, 2016.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Вовчак Ірина Михайлівна

Пов’язані теми

Українська мова, Методичні рекомендації

Додано

11 квітня 2021

Переглядів

939

Оцінка розробки

Відгуки відсутні