Методична розробка "Створення акомпанементу до мелодії як вид творчого завдання на сольфеджіо"

Методична розробка

викладача музично-теоретичних дисциплін Бут В. С. на тему:

«Створення акомпанементу до мелодії як вид творчого завдання на сольфеджіо»

Зміст:

1. Вступ.
2. Ритмічний супровід.
3. Гармонічний супровід.

Вступ

Курс сольфеджіо в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах за сучасною програмою 2012 року включає творчі завдання як обов’язкові. Таким чином процес творчого мислення в учнів виховується з 1 класу. На думку розробників програми сольфеджіо творчі завдання покликані:

• Пожвавити сприйняття курсу сольфеджіо.
• Зацікавити учнів до вивчення дисципліни.
• Сформувати аналітичне та критичне мислення в учнів.
• Надати поняття «процес творчості», розкрити головні його чинники.
• Виявити та розвинути творчі схильності окремих учнів.

Крім того, що перед творчими завданнями стоять конкретні завдання, вони чітко регламентуються програмою. Так, вивчивши програму, бачимо, що одним з провідних видів завдань є створення акомпанементу (ритмічного чи інструментального). Етапи поступового формування навичок підбору супроводу в курсі сольфеджіо відображає наступна схема:

Таким чином цілком логічний шлях акомпануючих засобів від метричного тактування, простих ритмічних малюнків та елементарних мелодичних зворотів, до системи буквеного позначення акордів та навіть імпровізації.

Загальні етапи роботи у створенні акомпанементу

Згідно з програмою, супровід може бути ритмічним та гармонічним. Виходячи з цього, доцільно розглядати етапи роботи над ритмічним супроводом окремо від гармонічного.

Ритмічний супровід

Ритмічний супровід є початковим етапом у становленні в свідомості учнів самого поняття «акомпанемент». Саме ритм привчає юних музикантів до порядку в музиці. Важливо розпочати роботу над ритмічним супроводом з його виконання, діти повинні в першу чергу побачити як це зробити, а вже потім намагатися вигадувати його самостійно. До речі ігровий елемент у вигляді «Хто вигадає кращий, оригінальний супровід?» на початковому етапі вивчення не буде зайвим.

Так, автор О. С. Афоніна в підручнику «Сольфеджіо 3 клас» пропонує виконати завдання наступного характеру:

Перш за все, на думку автора, необхідно виробити принцип остинатного руху в ритмічному супроводі, а вже потім ускладнювати його створюючи тим самим навички комплементарного сприйняття ритму мелодій.

Виконання подібних завдань можна назвати підготовчим етапом у створенні акомпанементу. Не можна не погодитися, що перш ніж створювати подібний супровід самостійно учні повинні мати чітке уявлення «як саме це виглядає», «що повинно в мене вийти у підсумку».

Засвоєння двох принципів остинатного та комплементарного дозволяє виконувати завдання наступного плану.

До веснянки дібрати ритмічний супровід у вигляді остинатного руху, наприклад на уроці. А домашнім завданням можна дати створення власного оригінального ритмічного акомпанементу.

Заключним етапом у створенні супроводу, як не дивно, є його виконання. На практиці учні можуть просто дописати ритм, не спираючись при цьому на слух, в наслідок чого навіть самі автори не можуть вірно виконати свій «шедевр». Саме в цьому випадку важливо провести паралель з предметом українська та зарубіжна музичні літератури та нагадати юним музикантам, що саме композитори (а в даному випадку так чи інакше учні - композитори) є першими виконавцями своїх творів, хто як не автор зможе вірно інтерпретувати музичний твір? Незайвим буде колективне виконання найкращого варіанту, для зацікавлення учнів можна також нагородити їх символічними грамотами чи значками. Такі невеличкі приємності створять позитивні емоції та водночас дух конкуренції, яка й буде спонукати дітей до творчості.

До розвитку ритмовідчуття в контексті двох планів (ритму мелодії та ритму супроводу) безпосередньо приєднується форма роботи під назвою ритмічні партитури. Важливо включати цю форму роботи при вивченні розмірів та окремих ритмічних груп. Приклади таких завдань можна знайти у підручниках з сольфеджіо авторів В. Фліс та Я. Якубяк. Урізноманітнити роботу допоможуть шумові інструменти, а також використання ІКТ як на уроці, так і вдома.

Гармонічний акомпанемент

Початковий етап або навіть підготовчий, складається з поступового накопичення учнями гармонічних засобів музичної мови. Так, наприклад, в четвертому класі учні знайомляться з поняттям гармонічного з’єднання акордів, що відбувається з вивченням обернень головних тризвуків.

Перш ніж створювати власний супровід необхідно навчити учнів мислити акордами, виконувати мелодії з готовим функціональним позначенням акомпанементу. Такого плану завдання можна взяти з підручника Григорія Фрідкіна «Читання з листа на уроках сольфеджіо», а саме в шостому розділі.

Наприклад:

Для старших класів там же, можна взяти приклад з відхиленнями в тональності першого ступеню спорідненості.

Тільки після засвоєння цієї форми роботи можна говорити про успішне написання власного акомпанементу.

Так, на приклад, програма пропонує наступний приклад для рубіжного контролю в 4-6 класах. Підбір супроводу відбувається за внутрішнім слухом.

                                                           Українська народна пісня «Ой не світи місяченьку»

Для рядового уроку доречними будуть більш прості приклади:

З учнями-випускниками слід звертати увагу на ритмічні труднощі в мелодичній лінії, майстерність у підборі супроводу зводиться до вдалого поєднання ритму акомпанементу та мелодії. Тут в нагоді стануть навички підбору ритмічного акомпанементу. Наприклад:

Невід’ємною частиною створення будь-якого супроводу є попередній музичний аналіз мелодії. В ході якого слід прослідкувати за:

• Тональність, вид ладу.
• Музичний розмір, тип супроводу відповідно до нього.

Рецензент програми по сольфеджіо 2012 року Мазур І. І. в своєму посібнику «Інтонаційні вправи для розвитку творчих здібностей» наводить приклади фактурного викладу акордів для учнів ДМШ.

• Жанр та природа мелодії.
• Інтонаційні та ритмічні особливості.
• Форма періоду.

У будь-якому разі необхідно виробити в учнях звичку покладатися на слух, слухати і чути, що вони вигадують. Також слід пам’ятати, що творчий процес може розширитися до композиторських масштабів. Тож не слід забувати про «відстеження» талантів в ході оцінювання учнів. До речі про оцінювання, не можна забувати про психологічну складову таких форм роботи, а саме характер та темперамент окремо кожного учня вашої групи, адже різка критика чи недостатня увага може нанести психологічну травму дитині. Існує декілька варіантів вирішення цієї делікатної сторони роботи викладача:

1. Виставлення оцінок без їх оголошення, або за згодою учнів – з оголошенням.
2. Вербальне оцінювання. Без конкретних балів вказати на вдалі моменти та відзначити зауваженнями сторони, над якими слід попрацювати. Використовувати такі звороти як «я зробила б по іншому, можливо тобі теж сподобається», «мені здається ти взяв приклад з якогось композитора» і тому подібне.
3. Оцінювання у вигляді емоційної шкали. За допомогою кольорів, смайликів, зірочок, значків, грамот.

Література:

Програма «Сольфеджіо» для муз. школи та музичних відділень ПСМНЗ Київ 2012 рік.

О. С. Афоніна «Сольфеджіо 3 клас» Київ «Мелосвіт» 2006 рік.

Т. Павленко «Сольфеджіо на основі українських народних пісень», Київ «Музична Україна» 2006 рік.

Г. Фліс «Читання з листа на уроках сольфеджіо», Москва «Музика» 1966 рік.

І. І. Мазур «Інтонаційні вправи для розвитку творчих здібностей (від інтервалу до жанру)», Одеса «Астропринт», 2012 рік.