Методична розробка уроку "ВІЛ/СНІД і права людини. Причини і наслідки стигматизації і дискримінації. Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції."

Про матеріал
Мета: допомогти учням усвідомити небезпеку стигми і дискримінації ВІЛ-позитивних; формувати вміння працювати з підручником, робити висновки, презентувати свої знання; виховувати вміння висловлювати свою підтримку людям, якім живуть з ВІЛ.
Перегляд файлу

ВІЛ/СНІД і права людини. Причини і наслідки стигматизації і дискримінації. Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції.

Мета:допомогти учням усвідоміти небезпеку стигми і дискримінації ВІЛ-позитивних; формувати вміння працювати з підручником, робити висновки, презентувати свої знання; виховувати вміння висловлювати свою підтримку людям, якім живуть з ВІЛ.

Обладнання: папір, олівці, фломастери.

Тип уроку: комбінований.

Поняття та терміни:стигма, дискримінація, ВІЛ-позитивні.

 

Хід уроку

І. Організаційний етап

Зачитування притчи

Викладачка університету на одній з пар оголосила своїм студентам про експеримент, учасниками якого мали стати вони всі.Вона роздала кожному по чотири блакитні стрічечки, які були сколоти в формі бантика, на кожній з них було написано: «Ти дуже важливий для мене», - і попросила, щоб кожен прищепив одну стрічечку собі на одяг, тому що кожен студент - важлива і значуща людина в її житті. Коли всі студенти зробили те, про що їх попросили, викладачка запропонувала всім подумати про те, хто для них найбільш важливий і значущий в їх житті, щоб кожен вручив другу стрічку йому. Потім необхідно було розповісти обранцеві про експеримент і попросити продовжити його, передати решту дві стрічечки, щоб вже наступний учасник віддав їх людині, найбільш значимій в його житті. Очікуваний результат - простежити, як маленька деталь може впливати на людей. Спантеличені учні вийшли з аудиторії, розмірковуючи над тим, кому віддати свої стрічечки. Хтось думав віддати їх одному з батьків, хтось брату, сестрі, коханому ... З цієї групи студентів тільки один був іногородній. Він не міг віддати стрічечки рідним чи близьким. Всю ніч він думав над отриманим завданням, і тільки до ранку вирішив віддати свої стрічечки другу, саме він порадив йому вступити до університету і при виникненні будь-яких труднощів в освоєнні предметів допомагав йому розібратися, пояснював, підтримував. Нарешті рішення було прийнято! Після занять він пішов на роботу до свого друга. Той був здивований його появою без попередньої домовленості, він вирішив, що сталося щось погане, і попросив пояснити, що трапилося. Студент розповів про причину свого візиту, вручив другу три стрічки і попросив одну з них надіти на лацкан піджака. «Я далеко від дому, і в цьому великому місті найближча і значимий людина для мене це ти», - пояснив він свій вчинок.Збентежений і зворушений молодий чоловік, що раніше не випробовував подібної уваги від інших, пообіцяв, що продовжить експеримент і розповість про результати. Студент пішов, його друг залишився на роботі, а коли збирався йти додому, йому прийшла в голову ризикована ідея - віддати дві решта стрічечки своєму шефові, людині дуже суворому,що досконально володіє своєю професією і завжди зайнятий.  Свого боса він застав за читанням нових проектів, його стіл був завалений паперами. - Чого бажаєте? - Безпосередньо запитав начальник. Молодий службовець, заїкаючись від страху, пояснив причину свого приходу і показав дві блакитні стрічечки. Шеф дуже здивувався і запитав: - Чому ви вирішили, що я підходжу для того, щоб віддати ці стрічечки мені: Підлеглий відповів, що захоплюється його ентузіазмом, самовіддачею і здатністю розширювати бізнес. Шеф з великим сумнівом прийняв дві блакитні стрічечки, не так часто за час перебування на цій посаді йому доводилося вислуховувати щирі слова. Він надів одну з них на груди, а іншу сховав у кишеню. Його молодий службовець попрощався і вийшов.  Розгублений, спантеличений і збентежений шеф в цей день порушив свій розпорядок - сидіти допізна на роботі - і вчасно пішов додому. Його дружина здивувалася ранньому поверненню чоловіка і запитала, що трапилося. Чоловік відповів, що все гаразд, що сьогодні він просто хотів провести час зі своєю сім'єю, чим ще більше здивував свою дружину, бо зазвичай він повертався додому в поганому настрої. Шеф запитав: «Де наш син?». Дружина покликала хлопчика. Син спустився, і батько попросив: «Склади мені компанію». І мати і син були розгублені, бо батько сімейства не звик витрачати свій дорогоцінний час на сім'ю. Батько і син вийшли на ганок і сіли на сходинку.  Чоловік говорив про те, що все розуміє і знає, що не був поруч коли син потребував цього, що він вирішив змінитися і більше бувати із родиною, бо син і його мама - найпотрібніші і важливіші люди в його житті. Він розповів про молодого службовця і, прикріплюючи стрічечку з написом «Ти дуже важливий для мене» до футболки сина додав: - Я довго думав і зрозумів, що можу віддати цю стрічку тільки тобі, тому що ти - найголовніше, що є у мене, найцінніше і найсвятіше. День, коли ти народився, був найщасливішим днем ​​в моєму житті. Я пишаюся тобою. Син зі сльозами на очах обняв батька: - Тату! Я не знаю, що сказати. Я думав, що я тобі не потрібен! Я люблю тебе, тату!Прости мене! Вони сиділи поруч, обнявшись, і обидва плакали ... Експеримент виявився вдалим. Він допоміг змінити не одне життя, тому що кожен учасник просто висловив вголос те, що відчував. У нашій владі втілити свої почуття в слова і сказати іншій людині, наскільки вона важлива для нас!

Вчитель. Я дарую вам дві голубі стрічки. Одна для вас, бо ви мої учні,ви частинка моєї души, мого серця, а другу стрічку ви віддасте найдорожчий вам людині.

  • Давайте візьмемося за руки та зробимо коло добра, подаруємо один одному ніжну посмішку та частинку свого тепла.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

1.Бесіда:

- Чи правильним є ствердження, що симптоми ВІЛ-інфекції подібні до симптомів інших хвороб? (Так. Багато симптомів, характерних для ВІЛ-інфекції, можна спостерігати при грипі.)

- Чи означає позитивний аналіз на ВІЛ, що людина хвора на СНІД? (Ні. Результати аналізу свідчать про те, що людина є носієм ВІЛ.)

- Чи є ВІЛ-інфікований хворим на СНІД? (Це залежить від стадії захворювання. ВІЛ-інфекція має кілька стадій, остання – СНІД. Від моменту зараження і до стадії СНІДу людина є лише носієм ВІЛ.)

- Як можна виявити зараження ВІЛ?(Факт зараження можна встановити тільки на підставі даних спеціального аналізу крові на наявність антитіл до вірусу імунодефіциту людини і ретельного медичного огляду.)

- Чому не ізолюють  ВІЛ-інфікованих для запобігання поширення цього захворювання? (ВІЛ не передається повітряно-крапельним шляхом, при рукостисканні, при спільній роботі або навчанні, при побутових контактах, тому для оточення ВІЛ-інфіковані не є небезпечними.)

 

Вчитель. СНІД є не лише медичною, а й соціальною проблемою, як для самих ВІЛ-інфікованих, так і для їхніх рідних, близьких і всіх людей, які так чи інакше пов’язані з ними.

Трагізм ситуації полягає в її необоротності. ВІЛ-інфікована людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина, наділена такими самими правами, почуттями, бажаннями, надіями, як і здорові люди.

Як ми повинні відноситися до таких людей? Як їм жити серед нас? Які вони мають права? На всі ці питання нам треба дати відповідь.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1.Вправа «Мозковий штурм»

- Які вам відомі права людини та дитини в нашій країні?

 

2.Інформаційне повідомлення вчителя

Конституція України гарантує всім громадянам України право на належну медичну допомогу, яке поділяється на право мати доступ до такої допомоги та право отримувати адекватну медичну допомогу. Право на належну медичну допомогу є соціальним правом, користування яким пов’язане з певною специфікою, його реалізація перебуває в залежності від економічних можливостей держави. Але, згідно з міжнародними зобов’язаннями, які взяла не себе Україна, держави повинні прагнути поступово забезпечити здійснення усіх соціальних прав.

Основні проблеми, з якими стикаються у медичних закладах люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом :

  • порушення добровільності тестування на ВІЛ право на вільне прийняття рішень про обстеження на ВІЛ та подальше лікування;
  • економічна недоступність у деяких медичних установах зберігається практика оплати медичних послуг пацієнтами, вимагання грошей за надання медичних послуг;
  • дискримінація– обмеження хворих на ВІЛ/СНІД у праві на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади,  проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення інформації;
  • стигматизація– соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД, неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди, насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД.

Законодавство України забороняє розголошення інформації про статус ВІЛ, яка вважається конфіденційною, і передбачає цивільну й кримінальну відповідальність медичних працівників за розголошення такої інформації. Серед спеціальних нормативних актів, що забороняють розголошення про статус ВІЛ – закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», Постанова Кабінету міністрів від 18 грудня 1998 року № 2026, а також наказ МОЗ від 19 серпня 2005 р. № 415 «Про удосконалення добровільного консультування й тестування на ВІЛ-інфекцію». Нормативна база, що забезпечує конфіденційність, у достатній мірі передбачає неприпустимість розголошення персональних даних ВІЛ-позитивних. Однак таке розголошення з боку медичних працівників відбувається часто. Існує практика, коли на обкладинках амбулаторних карт у поліклініках ставлять надпис «ВІЛ», лікарі вголос, у присутності сторонніх, розповідають про наявність у пацієнта ВІЛ  на час проведення його огляду, передають цю інформацію знайомим. Це приводить до серйозних наслідків у житті ВІЛ-інфікованого. Така особа  стикається з серйозним приниженням, з ним перестають спілкуватися, звільняють з роботи, обмежують у наданні медичної допомоги або надають допомогу з надмірними й демонстративними запобіжними заходами.

За Законом України ««Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ», медичний огляд з метою виявлення ВІЛ проводиться добровільно, за бажанням обстежуваної особи – анонімно. Відомості про результати медичного огляду, наявності або відсутності ВІЛ-інфекції у особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними й становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволялася тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законом України, також законним представникам обстежуваного, установам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства й дізнання, судам. Досить часто ВІЛ-позитивним відмовляють у наданні медичної допомоги в медичних установах, незважаючи на пряму заборону такої відмови, закріплену у ст. 16. Закону «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ».               

У статті 7  Закону йдеться про права всіх громадян України, в тому числі і дітей. А саме: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на:

- медичний огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини;

- одержання офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції.

Так, зокрема медичний огляд проводиться добровільно.

Медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років і осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, може проводитися на прохання чи за згодою їх законних представників, які мають право бути присутніми при проведенні такого огляду.

У разі виявлення ВІЛ-інфекції у неповнолітніх віком до 18 років, а також у осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, працівник закладу охорони здоров'я, в якому проведено медичний огляд, повідомляє про це батьків або інших законних представників зазначених осіб (стаття 9 Закону).

Крім того, вперше в країні введено спеціальну норму, в якій йдеться про права ВІЛ-інфікованих громадян (в тому числі і неповнолітніх).

Так, стаття 17 говорить, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

Крім загальних прав і свобод, вони мають право також на:

- відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням їх прав, яке мало місце внаслідок розголошення інформації про факт зараження цих осіб вірусом імунодефіциту людини;

- безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного у них захворювання, засобами особистої профілактики та на психосоціальну підтримку;

- безоплатний проїзд до місця лікування і у зворотному напрямку за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення на лікування;

- користування ізольованою жилою кімнатою.

Участь ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб у випробуваннях медичних засобів і методів, науковому вивченні або навчальному процесі, фотографуванні, відео - та кінозйомках проводиться тільки за їх згодою. Використання крові та інших біологічних матеріалів ВІЛ-інфікованих або хворих на СНІД осіб для наукових досліджень провадиться лише за їх згодою і передбачає компенсацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забороняється відмова у прийнятті до лікувальних закладів, у поданні медичної допомоги, ущемлення інших прав осіб на підставі того, що вони є ВІЛ-інфікованими чи хворими на СНІД, а також ущемлення прав їх рідних і близьких на цій підставі.

Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, їх рідних і близьких, можуть бути оскаржені до суду (стаття 19 Закону).

 

3.Робота з термінами

Стигма - це упереджене або яке принижує гідність ставлення до людини або групи людей, що призводить до знецінювання статусу цієї людини або групи людей в очах суспільства.

Дискримінація  це ізоляція або відторгнення людини суспільством, яке формує до ній несправедливе, упереджене ставлення на основі приналежності до відповідної групи людей або того, що оточуючі вважають ЇЇ членом такої групи.

 

4.Рефлексійна вправа

Вправа «Слон»

Стоячи, ноги на ширині плечей або сидячи, притиснути голову до плеча і оглядіти клас. Прагнути рухатися всією верхньою частиною тіла, неначе малюєте «вісімку». Під час руху витягнути руку і дивитися на пальці (якщо у полі зору руху вся рука, значить, вправа виконана добре). Повторити іншою рукою.

 

ІV. Узагальнення та закріплення знань

1.Робота в групах

Клас об’єднується у  групи.

Кожна група отримує завдання, наприклад, таке. «Ігорю 16 років, він ВІЛ-інфікований. Хоч він не виглядає хворим, утім швидко втомлюється. Він хоче ходити до школи, але не знає, чи варто поділитися своєю таємницею з ким-небудь. Як відреагують довколишні, якщо він скаже про це? Кращий друг Ігоря, із яким він поділився своїм лихом, уже відвернувся од нього. Що ви думаєте з цього приводу?»

 

V.Підсумки

Вправа «Слова підтримки»

Учні стають парами, тримають один одного за руки та промовляють слова підтримки, якщо б перед ними стояв ВІЛ-інфікований.

 

Вчитель. Ми з вами єдине ціле, одна команда. Я пропоную кожному відчути імпульс нашої команди. Я трохи стисну долоні своїх сусідів і пущу імпульс в різні боки. Як тільки ви відчуєте, що імпульс прийшов до вас з одного боку, передайте його, легким рукостисканням далі. Зараз я вимовлю ключову фразу нашої акції, а у відповідь ми разом скажемо: «Ми всі – люди! Ми всі - однакові! Будемо разом завжди!»

 

VІ. Домашнє завдання: опрацювати §29 підручника; підготувати повідомлення: «Факти про туберкульоз».

 

 

docx
Додано
12 жовтня
Переглядів
17
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку