Методична розробка відкритого заняття з дисципліни «Історія України» на тему:«УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ».

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ  УКРАЇНИ

МОГИЛІВ- ПОДІЛЬСЬКИЙ  ТЕХНОЛОГО – ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

методична розробка відкритого заняття

з дисципліни «Історія України»

 

 

2019

ТЕМА:  «УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ».

Дата	Група

Вид заняття:   кіно (відео) лекція.

 

Мета:

Навчальна – домогтися засвоєння студентами знань по темі Україна на початку ХХ століття; виділити і актуалізувати в пам’яті студентів причини, характер, рушійні сили та наслідки революції 1905-   1907 рр., визначити необхідність запровадження та наслідки столипінських реформ.

Виховна – сприяти формуванню історичного світогляду студентів, інтересу до історичного минулого нашої Батьківщини, виховувати почуття національної гідності та патріотизму.

Розвиваюча – розвивати наочно-образне мислення студентів, удосконалювати уміння систематизувати надану інформацію та виділяти головні історичні поняття.

Міжпредметні зв’язки:

• Всесвітня історія «Світ на початку ХХ століття»;
• Людина і світ «Форми державного правління».

 

Предметні компетентності:

• Просторова компетентність – локалізація історико – географічних  об’єктів на екрані.
• Хронологічна компетентність – визначення хронології і подій визвольної війни.
• Логічна компетентність – узагальнення одиничних фактів, подій, імен з історичними явищами.
• Інформаційна компетентність – аналіз змісту отриманої історичної інформації по темі.

 

Функції:

Знати: застосування історичних термінів і понять: революція, реформи, автономія,  політичні партії, повстання, «верховинська акція», парламент.

Вміти: - визначати вплив революційних подій 1905-1907 рр. на історичний розвиток України;

 

• характеризувати прояви та наслідки революційних рухів протягом 1905-1907 рр.;
• залучати історичну карту, порівнювати соціально-економічний розвиток України у складі двох імперій;
• визначати роль політичних діячів: Миколи ІІ, П. Столипіна, М. Грушевського, В. Винниченка.

 

Забезпечення заняття:

1. Наочні посібники:

Карта: «Україна на початку ХХ століття».

Історичні документи: «Т. Гунчак  Україна: перша половина ХХ століття.»

2. ТЗН: мультимедійний проектор, електронні слайди: українські землі у складі двох імперій на початку ХХ століття, передумови революції, революційні події 1905-1907 рр., наслідки революції, реформи П. Столипіна, комп’ютер, відеохроніки «Російська імперія на початку ХХ століття; «Революція 1905-1907 рр.»; «Реформи П. Столипіна».

 

Література:

• Основна:

1. Ґудзь В.В. Історія України – К., 2003 – С.268 –274.
2. Історія України /за ред. В.Смолія, - К., 2010 – с. 185– 209.
3. Світлична В. В. Історія України. – К., 2002. – 164 с.

 

• Додаткова:

4. Гісем О. Історія України, 10 клас – К., 2004.
5. Пометун О. Новітня Історія України, 10 клас – К., 2004.

 

Зміст і структура заняття.

І. організаційна частина:

• перевірка наявності студентів;
• створення оптимального психологічного клімату.

 

ІІ. Підготовка студентів до заняття:

 

2.1.Повідомлення теми і мети заняття.

 

План.

1. Політичний та соціально-економічнй розвиток України у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

 

2. Перша Російська буржуазна демократична революція 1905-1907 рр: причини, хід та наслідки.

 

3. Столипінські реформи та наслідки їх запровадження.

 

 

2.2. Мотивація  навчальної діяльності.

Викладач: Будуючи своє майбутнє, людина аналізує та  оцінює своє минуле. На сьогоднішньому  занятті ми спробуємо проаналізувати події минулих 30-х років ХІХ ст., оцінити чому ж вони призвели до революції. Під час 1905-1907 рр. відбулися збройні повстання, лунали заклики про автономію України, але і надалі українські землі залишаться у складі двох імперій. Проблема заняття: «Чому Україна не виборола незалежність під час першої буржуазно-демократичної революції»?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1 питання: метод бесіда на основі вивченого на попередніх темах матеріалу.

 Викладач пропонує студентам пригадати, в якому становищі були українські землі на початку ХХ ст. і дати відповідь  на запитання.

1. До складу яких держав входили українські етнічні землі на початку ХХст.?
2. Внаслідок яких подій українські землі входили на початку ХХ ст. до складу інших держав? Яких саме?

 

•              Орієнтовані відповіді студентів:

 

На початку XХ століття  Українські землі перебували в складі  двох імперій Російської (Лівобережжя, частина Правобережжя, Новоросія)  та Австро-Угорської  (Галичина, Буковина, Закарпаття). Ще наприкінці ХІХ століття Україна була одним із найрозвинутіших регіонів Російської   імперії. Це був вугільно-металургійний район: в  1900 р. підприємства, розташовані в Україні, давали   53 % чавуну, майже 65 % камяного вугілля, 58 % сталі,  77 % поташу, 55 %  виробництва сільськогосподарських машин.  

На початку  ХХ  століття в Україні виділились такі промислові центри як: Донецький вугільно-металургійний; Криворізь­кий та Нікопольський   залізнорудний; Південна-Західний  цукровий. Але загалом економіка України залишалась переважно   аграрною. 81 % населення проживало на селі, а 58 % становила продукція сільського господарства. Особливостями розвитку капіталізму в Україні в даний період були:

• висока концентрація виробництва. За рівнем концентрації виробництва Україна посідала перше місце в світі. Найвищого рівня концентрація виробництва   досягла в Харківській, Луганській, Миколаївській, Київській та Південній губерніях ;

Попри всі досягнення капіталізму  в Російській  імперії та провідне місце в Російській  економіці України, промисловість України була переважно сировинною. 70%  промисловості України складала   видобувна промисловість і лише 15 %  вироблялось    готової продукції.

Не відбулось також позитивних зрушень після селянської реформи 1861 році в сільському господарстві.    За данними 1905 року   31 тис. поміщиків володіла    10 млн. десятин землі, в той час 1  млн. селянських господарств володіло 20 млн. десятин земли. Але слід відмітити, що сільське господарство почало капіталізовуватись.   На селі   виникають   такі галузі проми­словості як цукрова, борошномельна, горілчана (спиртова)   та  інш.

 У складі   Австро-Угорської   імперії соціально-економічне становище було не кращим.           

Приблизно 80 % населення Західної України займались сільським господар­ством,   проте селянам, які становили більшість населення належало лише  20 % всіх орних земель, а 10 % поміщиків та куркулів володіли 80 % орних земель.       

       У 1905 році в Галичині та   Буковині була видано закон про   “рентові загороди”, який сприяв розвитку господарств фермерського типу. На Закарпатті була проведена так званна “верховинська акція”, суть якої полягала в тому, що держава орендувала у поміщиків землю, і надавала її в суборенду селянам.

На початку XX століття   Західній України  помітно розвивається фабрично-заводська промисловість. Серед основних галузей промисловості особливо виділялась гірничодобувна та деревопереробна.. На початку 90-х років   XIX століття у  Прикарпатті  видобувалось нафти 91-96 тис. тон на рік, а в 1909 р. – 2053,2 тис т. проте , слід сказати , що нафтова промисловість  цілком перебувала в руках іноземного капіталу

Розвиток капіталізму сприяв соціальному оновленню суспільства, яке було представлене такими верствами населення: великі поміщики – землевласники, буржуазія,    куркульство – ( заможні селяни) пролетаріат -            (робітники), селянство,  інтелегенція, при чому останні були усунені від політичного життя держави.

 Розвиток капіталізму призводив до руйнування національних   перегородок  національні регіони ставали багатонаціональними. У той же час   царат  проводив   політику національного гноблення, переслідування національних культур. Рівень писемності на Україні був нижчим від середнього на європейській частині Російської імперії. Все це сприяло пробудженню національної свідомості та боротьби за національне визволення.

 

2.  питання: метод – демонстрація відеофільму, усна бесіда.

Перед демонстрацією відеофільму викладач ставить перед студентами завдання:

1. Визначте передумови революційних подій 1905-1907 рр.
2. Охарактеризуйте повстання протягом 1905-1907 рр.
3. Які наслідки буржуазно-демократичноїреволюції для України?

Під час  демонстрації відеофільму студенти складають тези: «Події 1905 – 1907 рр.»

• Орієнтовані тези студентів.
  • 9 січня 1905 р. початок революції;
  • 14-15 червня 1905 року повстання на   броненосці»Потьомкін»;
  • листопад повстання на крейсері «Очаків», в листопаді 1905 року повсталисаперикиївської гарнізону;               
  • 17 жовтня 1905 року  Маніфест Миколи ІІ про скликання Парламенту (ДержавноїДуми)  з законодавчими правами;       
  •  травень 1906 року вибори до  І  Державної Думи ;
  • січень 1907 р. вибори до II Державної Думи;
  • 1907 року  Микола II розпустив    Державну   Думу  і  підписав новий виборчий закон, яким обмежував виборчі права селян,   робітників.   

             

• Орієнтовні відповіді студентів на поставлені завдання:

1. Перша російська буржуазна революція розпочалась 9 січня 1905 року в  

         Петербурзі і швидко набрала загальноросійського масштабу. Ростріл мирної демонстрації викликав обурення трудящих всієї країни.

    Першими відреагували на події в Петербурзі студенти-украінці. Головна студентська рада перетворилась на   Тимчасовий революційний комітет, який вже 2 березня   розповсюдив друковану відозву “До українського громадянства, студентства, робітництва і українських офіцерів в Петербурзі”. Крім вимог загальнолюдських прав у відозві йшлося  про   культурний розвиток українського народу, що може забезпечити лише власний суверенний державний механізм.

 Ще в січні 1905 року політичний страйк розпочали робітники Києва та  Донецько-Криворізького промислового районів, в січні-березні страйковий рух охопив майже всю Україну. Загалом в страйку взяло участь близько 170 тис. Робітників. 

 

2. Протягом     весни-літа 1905 року хвиля страйків зростала.    Помітною була й хвиля виступів селян, боротьба яких в більшості випадків набула стихійного характеру у вигляді погромів поміщицьких економій. Хоча окремі виступи селян були організованими. Так 18 грудня 1905 року в селі Великі Сорочинці був створений селянський комітет, який віддав розпорядження не сплачувати податків, не надсилати новобранців до війська. Комітет керував обороною селян від урядового війська.

Уперше участь у революційних подіях взяла   армія. 14-15 червня 1905 року вибухнуло повстання на   броненосці “Потьомкін”, у листопаді повстали матроси крейсера “Очаків”, в листопаді 1905 року повстали сапери київської  гарнізону.                           

Під  тиском революційних подій  царат був змушений піти на поступки. 17 жовтня 1905 року Микола II видає Маніфест в якому проголошувались громадські та демократичні свободи; проголошувалось скликання Парламенту (Державної Думи)  з законодавчими правами.                                         

       Після 17 жовтня революція тимчасово йде на спад.    Маніфест здійснив розкол основних політичних сил:

У травні 1906 року відоулись вибори до  І  Державної Думи від  України в Думі було представлено 102 депутати, 45 з них утворили свою власну громаду, яку очолив І. Шраг. У програму громади ввійшли такі ключові проблеми:

Перша  Державна Дума виявилась занадто революційною,  і  через. 72 дня Дума була розпущена.

 

3. В січні 1907 року було оголошено про вибори до II Державної Думи, як і в І-й думі виникла українська громада “Трудова громада” (47) членів.  Програмовими положеннями громади були:

-  автономія України;

-  запровадження місцевого самоврядування;

- створення в украінських  вищих навчальних закладах кафедр української мови та літератури.

Громада також видавала укараїнський часопис “Думські вісті”. Але II державна дума виявилась ще радикальнішою і  через 103 дні була розпущена, це сталось 3 червня 1907 року.                               

3 червня 1907 року цар Микола II розпустив  і  Державну   Думу  і  підписав новий виборчий закон, яким обмежував виборчі права селян,   робітників і відкривав ще ширші можливості для поміщиків. Прийняття закону було грубим порушенням Маніфесту від 17 жовтня 1905 року, тому події 3-го червню ввійшли  в  історію   як   “третьочервнева монархія”. Але одночасно царизм пішов на деякі поступки, бажаючи  направити країну по еволюційному буржуазному шляху розвитку.

 

3 питання: метод – демонстрація відеофільму, усна бесіда.

Перед демонстрацією відеофільму викладач ставить перед студентами завдання:

1. Чому постала необхідність реформ?
2. Як реформи П. Столипіна вплинули на розвиток Російської імперії?

    Під час демонстрації відеофільму студенти складають тези: «Реформи столипіна та їх наслідки».

 

• Орієнтовані тези студентів

 

• липень 1906 року прем’єр-міністром Росії призначено Петра Аркадійовича Столипіна;
• проголошення Столипіна курсу на реформи;
• 9 листопада 1906 року розпочато аграрну реформу;
• 1910  року економічна депресія змінилась промисловим  піднесенням;
• 1911 р. смерть П. Столипіна.

• Орієнтовані відповіді студентів на завдання:

1. У липні 1906 року прем’єр-міністром Росії призначено Петра Аркадійовича Столипіна   - одного з найвидатніших державних діячів Росії початку XX століття.

 

         Обійнявши пост прем’єр-міністра Столипін оголосив програму буржуазних перетворень в  Російській  імперії. Програма Столипіна передбачала:

Така програма перетворень була розрахована на 20 років.  Метою всіх цих перетворень було досягнення економічного і соціального прогресу в умовах збереження великою землеволодіння, влади поміщиків, зміцнення сільської буржуазії, реформування самодержавства в конституційну монархію.

          Згідно з царським указом від 9 листопада 1906 року було розпочато аграрну реформу:                      

Столипінська реформа дала найвагоміші результати:

 

2. Починаючи з 1910  року економічна депресія змінилась промисловим  в містах  піднесенням.

Видобуток вугілля зріс до 74 % загальноросійського, залізної   руди  у – рази, виробництво заліза і  сталі  у 1,5 рази. Пожвавилось проник­нення іноземного   капіталу, іноземні компанії зосереджували в своїх руках 70 % видобутку вугілля, 90 % виробництва чавуну і сталі, 80 % виробництва машин.

       Перед  Першою  світовою війною Україна давала 40%  загальноросійської пшениці, 50 % жита,    50 %  української с/г продукції  йшло за кордон.

Зростала внутрішня та зовнішня торгівля.  Особливу роль   відігравали ярмарки у  1911  році в Україні їх нараховувалось  11  тисяч.  

Але одночасно реформи Столипіна наштовхнулись на відчайдушний опір реакційних правих сил – виразників інтересів великих землевласників.

У  1911 році у Києві під час вистави ліворадикалом Багровим П.А. Столипін     був важко поранений і невдовзі помер. Похований у  Києво-Печерській Лаврі. В особі П.А. Столипіна царизм  втратив найперспективніщу особистість без яких царат був приречений   на загибель. Перша світова війна лише відтягнула його від неминучого краху.

 

ІV.  Заключна частина:

 Розв’язування проблемного завдання теми «Чому Україна не виборола незалежність під час першої буржуазно-демократичної революції?»

Метод – «мозковий штурм» (колективний пошук рішення).

•             Орієнтовні відповіді студентів:

1. Відсутність досвіду діяльності політичних партій;
2. Лояльні методи боротьби;
3. Не одностайність поглядів українців щодо державності;
4. Локальність та неорганізованість повстань.

 

Висновок викладача. Отже, різке загострення економічних, політичних, соціальних та національних проблем, посилене поразкою царизму в російсько-японській війні 1904—1905 pp., призвело до стихійного вибуху народного незадоволення — першої російської революції. Ця революція пройшла у своєму розвитку кілька фаз: «піднесення — кульмінація — спад», яким відповідають кардинальні зміни та зрушення в суспільному житті. Надзвичайно важливо, що в процесі розгортання революційних подій виникли нові суспільно-політичні явища та тенденції, які надалі суттєво вплинули на історичну долю України: переплетення та взаємовплив робітничого, селянського та національно- визвольного рухів; виникнення широкомасштабних народних виступів; усвідомлення народними масами ефективності та результативності спільного натиску на самодержавство; посилення настроїв нестабільності та вагань селянства й армії; суттєве розширення внаслідок проголошення царського Маніфесту меж легальної політичної та культурної діяльності, помітне її пожвавлення та урізноманітнення; активізація процесу масової самоорганізації

суспільства (утворення політичних партій, рад, профспілок тощо); поява в опозиційних сил легального офіційного каналу впливу на владу — думської трибуни.

 

V.  Домашнє завдання: Написати есе на тему: «Внесок українців у буржуазно-демократичну революцію 1905-1907 рр.»

 

Викладач:                                                 Подуфалов П.П.