Методична розробка "Використання елементів картографії, топографії, орієнтування на уроках географії та у позакласній гуртковій роботі"

Вчитель географії КЗ «Першотравневий ліцей» Зміївської ОТГ, Чугуївського району, Харківської області   

Ільїнський Анатолій Миколайович

Використання елементів

картографії, топографії, орієнтування

на уроках географії та у позакласній

гуртковій роботі

У представленій роботі подані методичні рекомендації щодо використання елементів картографії, топографії, орієнтування на уроках та в позакласній туристичній роботі з учнями різних класів. Робота спрямована не тільки на оволодіння теоретичними знаннями і вміннями з географії, а й на практичну діяльність, направлену на краще засвоєння змісту карти, умовних позначок, плану місцевості, вміння орієнтуватися на незнайомій території, знаходити об`єкти. Розробки уроків містять матеріали, які використовуються вчителем та учнями для підготовки  до обласних змагань з велосипедного  орієнтування та інших видів туризму.

       Для вчителів географії, керівників гуртків туристичного та краєзнавчого спрямування.

Зміст

І.Вступ………………………………………………………………………………4

ІІ. Основна частина.

1. Основи топографічної підготовки та спортивного орієнтування……………5 2. Підготовка карти для орієнтування на місцевості ………………………….. 11 3. Тренувальна та спеціальна підготовка орієнтувальника…………………….15 4. Пам’ятка учня з правил орієнтування………………………………………... 17 5. Складання плану місцевості……………………………………………… …..18 6. Використання елементів картографії, топографії та орієнтування  у велосипедному туризмі…………………………………………       ………. …..20

ІІІ. Висновок………………………………………………………………….. …..23

ІV. Додатки………………………………………………………………… ……..24

Додаток 1.Розробки уроків з використанням елементів картографії,              топографії та орієнтування на місцевості…………………………………….....25

«Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут» …………………… ……..25  «Топографічні карти та їх практичне використання»………………… ……….28 «Сприйняття місцевості, умовних знаків, найпростіших схем, та  карт »         30 «Розвиток пам’яті та уваги на занятті гуртка спортивного              . орієнтування»………………………………………………………………… …..31 Додаток 2. Схема лінійних орієнтирів…………………………………….... ..... 34  Додаток 3. Схема шкільного майданчика Першотравневої гімназії……..........35  Додаток 4. Схематичний план окомірного знімання місцевості………. ......... 36                     Додаток 5. Умовні топографічні знаки місцевих явищ, предметів……………37                          Додаток 6. Карта Харківських обласних змагань з вело-орієнтування……… 38                         Додаток 7. Топографічні тести………………………………….......................... 39                          Додаток 8. Типові помилки при плануванні дистанції для орієнтування.........40                    Додаток 9. Карта Зміївського району масштабу 1: 100 000                                Додаток 10. Електронний CD – носій з матеріалами даної     роботи……………………………………………………………………………..41

Список використаної літератури………………………………………………..42

Вступ

Важливою складовою підготовки учнів до самостійного здобуття знань є удосконалення методики формування умінь і навичок у роботі з картою на місцевості, знань, умовних знаків, уміння  орієнтуватися, знаходити напрямки і контрольні пункти ( КП ),  ведення окомірної зйомки, самостійного створення плану чи карти місцевості. Практика показує, що знання учнів з географії значно кращі там, де є їх практичне використання, де на уроках  і в позакласній роботі постійно використовується карта, розвиваються вміння не тільки її читати, а й створювати. В даній роботі розглядаються методичні поради практичного напрямку на заняттях з  орієнтування на місцевості  та з топографічної підготовки.

В основу роботи покладено цілі шкільної картографії та топографії:  

- сформувати в учнів цілісні і об’ємні знання про карту - навчити користуватися картою з метою одержання географічної інформації необхідної для здобуття й поглиблення географічних знань та їх використання на практиці;

- сприяти розвитку розумових здібностей  та логічного мислення учнів;

- формувати картографічну, топографічну грамотність учнів, їх просторову уяву  та загальну культуру орієнтувальника;

- сприяти розвитку в учнів поважного ставлення  до природи та навколишнього середовища.

У запропонованому матеріалі чітко простежується послідовність роботи з картою:

- ознайомлення з картою: орієнтування на місцевості, зображення напрямів на папері, користування масштабом, складання плану та орієнтування  за ним, креслення плану невеликої ділянки;

- вміння використовувати здобуті знання та навички: читати зображення на карті,  визначати різноманітні координати та місце знаходження об’єктів, орієнтуватися в русі при різних темпах.

У роботі викладена спроба поєднати знання і вміння, що даються на уроках учням, та використання їх в справжніх життєвих ситуаціях, наприклад - змаганнях. Отже, карта – це важливе джерело не тільки географічних знань. Саме тому вчитель кожного уроку і після нього повинен дбати про те, щоб сформувати в учнів навички читати карту, потребу користуватися нею, вміння бачити за умовними позначеннями реальні об’єкти та явища природи й суспільства.

Основи топографічної підготовки та спортивного орієнтування

 Уже в  шостому  класі на уроках географії ми пояснюємо учням, що для мандрівника і дослідника вміння орієнтуватися на місцевості має першорядне значення:  дає змогу проводити найрізноманітніші дослідні роботи, впевнено рухатися у будь–якій (інколи зовсім незнайомій) місцевості, знаходити кращі, найоптимальніші маршрути. Орієнтуватися – це означає, насамперед, визначати своє місцезнаходження відносно сторін горизонту і місцевих предметів, а  при подоланні дистанції на змаганнях - швидко обирати і реалізовувати оптимальний шлях руху. Використання приладу „компас” на уроках географії та в позаурочний час допомагає не тільки визначати на місцевості своє положення по відношенню до сторін горизонту, а й також ці навички стануть в нагоді при русі в густому лісі або на місцевості без доріг, при складанні плану окремих ділянок, при окомірному зніманні маршруту тощо.  Слід зазначити, що ці навички тісно пов’язані з  умінням „читати” карту, тобто розуміти і об'ємно уявляти все  те, що зображено на карті за допомогою умовних знаків, які в свою чергу (навіть на спортивних картах)  поділяються на певні групи: рельєф, скелі та каміння, гідрографія, рослинність, штучні об'єкти і знаки дистанції тощо.

 Під час вивчення цих тем і практичної підготовки учнів проводиться робота з картами, планами місцевості. Викладач ознайомлює із засобами визначення точки стояння, вказує на важливість вимірювання відстаней при подоланні траси, звертає увагу на довжину кроків (про їх відмінність на  спусках і підйомах, на різних місцевостях з різним типом  рослинності),  розповідає про корегування результатів вимірювання, вчить робити саморобні лінійки, виконувати окомірну зйомку, рухатись за лінійними орієнтирами, елементами рельєфу та проміжними орієнтирами, навчає техніки кросового бігу, поведінки перед стартом, техніки подолання окремих етапів, поведінки на контрольних пунктах. Для  систематизації вище описаного, подано таблицю, в якій є декілька тем занять, з метою, змістом занять, а головне з короткими методичними порадами  вчителю, які, на мій погляд, допоможуть провести заняття більш ефективно.

Підготовка карти для  орієнтування на місцевості

Існуючі топографічні карти не відповідають вимогам, що ставляться  до карт змагань з орієнтування чи вело орієнтування, бо деякі дрібні форми рельєфу не позначені зовсім або ж подані неточно. Крім того, карта може швидко  „старіти” і перед тренуванням, чи змаганням її потрібно корегувати . Не залежно від виду змагань з орієнтуванням слід прагнути до того, щоб у районах розташування КП не було схожої ситуації на картах. Корегування починається з поділу карти на частини  чи сектори за лінійними об’єктами – орієнтирами, потім починається обхід свого району по контору. При цьому здійснюється окомірна зйомка, а напрям визначається за допомогою компаса. Обходиться район по контуру та визначаються всі помітні орієнтири (виходи доріг, стежок, межі посадок, форми рельєфу тощо). Під час корегування місцевості, в якій багато ярів та улоговин, обстежують русла і наносять на карту їх осі, записують ширину яру чи улоговини. Визначають також азимутальні напрями основних відрогів і роблять прив’язку до вже визначених точок і вже після цього обстежують поверхню яру чи улоговини. Складною для корегування вважається місцевість де є багато горбів.

Відкоригований район потрібно нанести на карту–основу спочатку олівцем, а потім тушшю, чи використати сучасні технічні засоби.

Орієнтири за своїм характером поділяються:

Найбільш придатна для тренувань, занять, змагань місцевість, що вкрита лісом  з різноманітним рельєфом. Зазвичай  обирається карта масштабу 1 : 20 000 чи 1:10 000, на якій є зображення рельєфу річок, струмків, доріг, споруд, каналів, садів, полів тощо. Бажано щоб карти були кольоровими, якщо карти не кольорові,  то ліс позначається сірим кольором, річки і водойми – чорним. На карті ставиться №, назва змагань, наноситься магнітний азимут, напрям північ - південь, масштаб (числовий), позначаються небезпечні місця.

Під час роботи з картою потрібно врахувати наступне: дистанція на карті повинна бути такою, щоб, долаючи її, учні виявили посильну фізичну підготовку, вміння швидко  орієнтуватися   на місцевості; між КП повинні бути інші можливі варіанти шляху; щодо орієнтувальника, то всі його маршрути  повинні  проходити в безпечному місці, якомога далі від сільськогосподарських угідь, непрохідних місцевостей; КП повинні бути розташовані на відстанях 150 – 200м.

Особливу увагу слід звернути на так звані бокові лінійні орієнтири (ріка, шосе, пасмо висот, довге озеро), які лежать праворуч та ліворуч, паралельно напряму руху (дивись додаток 2.). Якщо втрачено орієнтування в глибині лісу і немає можливості визначити сторони горизонту і точку свого стояння, необхідно, повернувши приблизно в сторону такого бокового орієнтиру, рухатися прямо доти, поки не вийдеш до нього. У випадку втрати орієнтування, не треба втрачати бадьорості, хвилюватися і необдумано рухатися то в одному, то в іншому напрямі – метушитися.  Є  випадки, коли орієнтувальник  може блукати в лісі, в полі. Втративши орієнтування, можна ходити по колу діаметром 3-4 км., це одна із фізіологічних особливостей людини. Рухаючись без орієнтування по відносно рівній місцевості, людина робить лівий крок майже на  пів сантиметра більше правого і тому непомітно весь час звертає праворуч. Слід пам’ятати, що  в густому лісі потрібно рухатись в одному напрямі. Навіть втративши орієнтування, але терпляче і вперто рухаючись прямо, завжди вийдеш до якого-небудь орієнтира (ріки, шляху, просіки), де можна розібратися в обстановці і відновити орієнтування.  Важливим для учня при подоланні дистанції є швидкість,  обирання  оптимального шляху руху. Ця мета пов'язана з вмінням "читати карту", розуміти і об'ємно уявляти все те, що зображено на ній за допомогою умовних знаків. Всі умовні знаки спортивних карт поділяються на певні групи: рельєф, скелі та каміння, гідрографія, рослинність, штучні об'єкти і знаки дистанції. Для учнів навчальних закладів є труднощі в опрацюванні карт з орієнтування, особливо відрізняються умовні знаки, від вже вивчених на топографічній карті. Наведемо, як приклад, характеристики умовних знаків карт орієнтування за групами нижче в таблиці (зображення умовних знаків додається на електронному CD- носію, дивись додаток 10. )

Тренувальна  та спеціальна підготовка орієнтувальника

      Спеціальна технічна, тренувальна підготовка учнів орієнтувальника складається з таких елементів:

1. Читання карти і вміння порівняти її з навколишньою місцевістю.

2. Рух за лінійними елементами.

3. Рух по азимуту.

4. Читання рельєфу по карті.

5. Вимірювання відстаней на місцевості, точно й приблизно.

6. Вимірювання відстаней на карті  „на око” й уточненням його за компасом.

7. Запам’ятовування карти.

8. Визначення напрямку руху „на око” й уточнення його за компасом.

9. Вибір шляху стоячи і під час руху.

Під час підготовки можна використовувати різні методи навчання: ігри-змагання, конкурси тощо..  Починати в повільному темпі, а потім з прискоренням, використовуючи штрафи (додавання часу, віднімання балів ). Обов’язковим буде – заведення щоденника, в якому  учень веде свої нотатки, спостереження, різні записи, аналіз своїх помилок.

Пропонується  до використання декілька тренувальних вправ:

Пам’ятка учня з правил орієнтування:

1. Вибравши шлях, чітко з’ясуй собі, на який орієнтир слід вийти і який перетнути.

2. Запам’ятовуй пройдені орієнтири, зосередь свою увагу на точкових орієнтирах, від яких і веди відлік, визначай азимут.

3. Постійно звіряй свій шлях з картою, щоб завжди знати своє місцезнаходження, ставай обличчям в сторону можливого руху.

4. Вчись читати карту в будь-якому положенні

5. Намагайся використовувати орієнтири, що мають постійний вигляд   (річки, озера, форми рельєфу .)

6. Перевіряй під час руху по азимуту напрями руху.

7. Рухаючись по азимуту на відкритій місцевості, вибирай далекий, добре відомий орієнтир.

8. Під час руху вимірюй відстані парами кроків. Контролюй відстані  і не збивайся з курсу.

9. Розраховуй на свої сили і знання, на свої розрахунки.

10. Вивчаючи карту не стій на місці. Вчись читати карту під час руху, йдучи швидко запам’ятовуй її.

11. Найлютіші твої вороги: неохайність, розхлябаність, неуважність.

12. Біжіть, або рухайтесь з такою швидкістю, яка б могла забезпечувати можливість тактичного мислення.

13. Якщо не знайшов КП, не панікуй,  заспокойся, вивчи місцевість навколо себе, знайди найближчий орієнтир.

14. Постійно перевіряй напрям руху.

Складання плану місцевості

Для складання плану місцевості треба, насамперед, уміти користуватися прийомами окомірного знімання, навчити учнів  досить точно зображувати на плані окремі ділянки й необхідні деталі місцевості. Як приклад, будемо використовувати план шкільного майданчика Першотравневої гімназії Зміївської районної ради. Щоб робити окомірне знімання, треба приготувати компас  і аркуш паперу та укріпити їх на шматку фанери або картону розміром (26/36 см). Створити так званий планшет, мати олівець, лінійку, гумку. Розбити аркуш паперу тоненькими лініями на квадрати в 1-2 см (для зручності в користуванні). Компас прикріпити в лівому верхньому куті планшету, з лінією Північ – Південь, паралельно боковому ребру планшета.  Починаючи знімання, насамперед наносять на планшет точку,  її ще називають вихідною (точку, де знаходиться дослідник).  Якщо ділянка місцевості,  яку  потрібно знімати знаходиться на півночі, вихідну точку ставлять на півдні (нижній частині планшета), якщо місцевість знаходиться на заході, то вихідна точка ставиться на сході та навпаки. Потім орієнтуємо планшет за сторонами світу. Звільняємо магнітну стрілку і магнітний її кінець орієнтуємо  на північ  з надписом ПН на лімбі компаса.  Далі намічають лінію маршруту майбутнього знімання,  це може бути лінійний елемент: канава, огорожа, дорога  тощо,  на нашому плані це дорога з твердим покриттям вздовж шкільного майданчика (дивись   додаток 4), таку лінію називають ходовою. В кінці напряму знаходиться об’єкт, піднімають планшет, не збиваючи орієнтування до рівня очей і за допомогою візуальної лінійки – візують і креслять напрями на папері майбутнього маршруту знімання. Потім за тим же характером, не змінюючи напрямку орієнтування планшету, візують і позначають різні об’єкти: одинокі дерева, окремі чагарники, труби приміщень, кінцеві частини споруд  тощо. Вони стануть в нагоді  як добрі орієнтири . Так у нас з учнями  з’явився  ряд ліній - напрями на різні місцеві предмети. Положення їх на планшеті можуть робити переважно двома способами,  їх ми наведемо в таблиці:

При зніманні місцевості треба вміти визначати віддалі на око, потрібно, щоб учні запам’ятали наступні дані, наведені в таблиці:

                                                        Визначення відстаней на око.

Таблиця №1

Використання елементів картографії , топографії та орієнтування у велосипедному  туризмі

На Харківщині  проводяться  змагання зі спортивного орієнтування на гірських велосипедах, або (якщо комусь так подобається більше) це адреналіновий крос - кантрі, в якому треба використовувати не тільки фізичну підготовку, а й  «голову». Для перемоги тут потрібні (окрім високих фізичних кондицій та досконалої техніки їзди на гірському велосипеді): високий ступінь концентрації, широкий діапазон навичок спортивного орієнтування.  Вело орієнтування або МТВО, відносно молодий вид спорту, який з’явився як один з різновидів спортивного орієнтування. На гірському велосипеді спортсмен, за допомогою компаса та високоточної карти, повинен самостійно подолати дистанцію, що прокладена по незнайомій місцевості.

Саме цей вид спорту останніми роками у світі розвивається прискореними темпами. Це й не дивно, адже всі види велосипедного туризму переживають справжній бум. Це чудовий вид спорту. Сідаєте за кермо, вставляєте в мапник карту і їдете. Чим швидше, тим краще. Це майже те саме, що і автоперегони Париж-Дакар чи ралі безкрайніми просторами Сибіру, тільки ще цікавіше. Адже всі рішення щодо вибору шляху ви приймаєте самостійно, не отримуючи жодних порад зі сторони.  Це спорт для тих, хто любить гірські велосипеди, спілкування з незайманою природою, для майстрів, що не уявляють життя без суперництва, але й для новачків, тобто для всіх, хто любить їзду на велосипеді поза межами метушливих міст і переповнених шосе... Але, насправді, наявність гірського велосипеду не є обов’язковою, ви можете стартувати на будь-якому справному велосипеді .                                          

Так, Харківською обласною Станцією Юних Туристів щороку  посезонно організовуються змагання з шкільного велосипедного туризму: фігурного веловодіння,  велотріалу,  велокросу та інших видів змагань. Є змагання, які вимагають  від учнів і знання карти, і топографічної підготовки, і орієнтування тощо. Завданням  учнів є за допомогою високоточної карти та компасу подолати трасу, що прокладена незнайомою місцевістю. Спортивне орієнтування є видом спорту, в якому учасник змагань за допомогою спортивної карти і компаса повинен якнайшвидше подолати дистанцію, відвідавши певну кількість точок, які влаштовані на місцевості — контрольних пунктів. На дистанцію велосипедисти   виходять  з інтервального старту, як правило, через 2-3 хвилини. Учасники повинні за найменший час відвідати у потрібній  послідовності  контрольні пункти,  що вказані на карті. (зразок карт  Харківських обласних змагань з велоорієнтування, додається, дивись дода-  ток 6. )

Довжину дистанції визначають за прямими лініями, але реальна завжди є більшою. Адже  на пересічній місцевості, доводиться «накручувати» кілометри, об’їжджаючи горбки та яри, та й на рівнині кращі дороги не завжди йдуть у потрібному напрямку. Як правило,  дороги та стежки покидати заборонено, всі шляхи (в доповнення до асфальтівок) розділено на 2 групи: ширші 1,5 метра та вужчі ніж 1,5 метра (стежки). Кожна з цих груп на карті поділяється ще на 3 підкатегорії: швидкі дороги (стежки), що позначаються суцільною чорною лінією;  дороги (стежки) з середньою швидкістю – позначаються пунктирами; та погані (повільні) дороги – позначаються крапками. Ці характеристики є дуже важливими, адже не завжди найкоротший шлях по карті є найшвидкіснішим, крім цього спортсменам потрібно враховувати і рельєф місцевості.  Контрольні пункти обладнані помаранчево-білими знаками заввишки 30 см та  паперовими чи електронними засобами відмітки. Учні, які мають досвід  на ходу,  після миттєвого погляду на карту , визначають найшвидкісніший з кількох варіантів маршруту. Складність полягає у тому, щоб на високій швидкості зуміти проаналізувати всі переваги обраного варіанту, а потім зуміти без помилок реалізувати обраний шлях, адже ціною вашої неуважності можуть стати зайві кілометри.  Усі змагання  розрізняють за часом подолання дистанції. Найкоротшу – спринт, переможці долають приблизно за 20 - 30 хвилин,  найскладнішу, так звану ультра-довгу,   до двох години (час в залежності  від протяжності маршруту теж може бути різним.)

 Необхідне для  змагань та тренувань обладнання:

-    гірський велосипед з надійними гальмами;

-    обов’язкове використання захисного шолому;

-    компас;

-  мапник (велопланшет) для  карти, що кріпиться на кермі так, щоб спортсмен міг без зайвих зусиль на високій швидкості працювати з картою без шкоди для безпеки руху  (але можна обходитися і без нього);

-  пристрій чи електронний чіп для відмітки на КП (на змаганнях його  видають судді).Як вчителя географії,  мене, насамперед, постійно цікавить практичне  використання вивченого на уроках географії, особливо розділу « ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ», де даються перші навики роботи з картографічними  джерелами, з поняттями: масштаб, топографічна карта, план місцевості, орієнтування, компас, азимут, окомірне знімання та інше.   Саме учні 6 класів за своїм віком починають брати участь в гуртковій туристичній роботі спочатку натренуваннях,а потім на змаганнях. Під час занять, тренувань та підготовки учнів до змагань  зіткнувсь з низкою проблем, це лише деякі з них:                                                                                                                

- використання різноманітних картографічних джерел в підготовці учнів, учасників команди  Зміївського району;

-  розбіжність змісту карт, умовних знаків, тих що ми вивчали з учнями на уроках і карт орієнтування на місцевості.

Отже, визначення напрямків, магнітних азимутів, візування на об’єкти та знання  різноманітних карт в орієнтувальника - є невід’ємним і постійним у використанні. Необхідно не лише навчити учнів користуватися вище описаним, а й уміти складати, створювати карти, плани місцевості, мати високу картографічну культуру, охайність, обачливість ще й добру фізичну підготовку Тільки поєднання всіх цих  знань і навиків може дати позитивний результат на змаганнях.   .

Висновок.

У даній  роботі подані  теоретичні  і  практичні матеріали, методичні рекомендації,  які напрацьовані мною за період педагогічної діяльності в Першотравневій гімназії і підпорядковані темі моєї  самоосвіти «Використання  елементів картографії, топографії та орієнтування на уроках географії та в практичній роботі  учнів». Актуальність теми є очевидною, бо має практичний досвід використання  під час  гурткових занять з учнями,   обласних змагань з велосипедного орієнтування і просто туристичних походів   «вихідного дня». Дані  технології  наповнені предметним змістом: вони  стали для школяра засобом, який полегшує процес набуття нових знань і умінь.

 Головне призначення даного матеріалу, полягає у підвищенні рівня викладання предмета за рахунок вирішення низки питань: збільшення наочності та інформаційності карт, забезпечення простоти та легкості сприймання картографічного твору, створення сприятливих умов для розуміння матеріалу одночасно для сильних і слабких учнів, як на уроках географії, так і в позаурочній роботі, а саме – на заняттях гуртків з шкільного туризму,  змаганнях,конкурсах.                                                                                                                                       У своїй навчально–виховній діяльності  мав можливість переконатися у ефективності наведених  методів, рекомендацій,  методичних порад в теоретичному навчанні  та в практичній діяльності з учнями.  Запропонований  вид позакласної  діяльності  не дублює  шкільну програму, а розширює її, стимулює інтерес учнів до науки, сприяє їх вихованню. Пропоную  їх в подальшому використовувати та  удосконалювати не тільки на уроках, а й в туристичній  роботі з вихованцями.

 Автор сподівається, що дані поради допоможуть учителям, тренерам, керівникам гуртків, організаторам змагань зрозуміти складну суть роботи орієнтувальника з картою на місцевості. Глибоко переконаний, що саме така робота дає можливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір з географії, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти і примножувати навколишню природу.

Додатки:

                                                         Додаток 1

Розробки уроків з використанням елементів картографії,

топографії та орієнтування на місцевості.

 Тема уроку:  Орієнтування на місцевості. Поняття про азимут

 (6 клас. Розділ II. Земля на плані і карті.   Тема 1. Способи зображення Землі )

Мета: поглибити і систематизувати знання про способи орієнтування на місцевості,  ввести поняття «азимут» та навчити учнів визначати за планом азимути об’єктів; розвивати практичні вміння орієнтуватися на місцевості, підготувати учнів до практичного використання знань в позакласній роботі. Виховувати зацікавленість в учнів до навколишньої природи та спортивної  культури орієнтувальника.

     Обладнання: атласи, план місцевості ( план шкільного майданчика), підручник, компаси, транспортири, креслярське приладдя.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Завдання

1. За описом скласти план місцевості.

I-й варіант                                                                                              

Масштаб: в 1 см 300 м.

Від будинку лісника, в напрямі зі сходу на захід, проходить ґрунтова дорога. Через півтора  кілометра на схід від будинку лісника дорога підходить до річки з дерев’яним мостом. Річка тече з північного заходу на південний схід. На південь від будинку лісника —хвойний  ліс, а на північ -  простяглася вирубка. Через два кілометри на захід від будинку лісника знаходиться піщаний кар’єр.

II-й варіант

Масштаб: в 1 см 100 м.

На схід від будинку лісника на відстані 400 м протікає річка з північного заходу на південний схід. Ширина річки — 50 м. Правий  берег — урвистий. По берегах річки ростуть рідкі чагарники. На відстані 160 м на схід від будинку лісника пролягає з півночі на південь ґрунтова дорога, яка підходить до дерев’яного мосту через річку. На відстані 450 м від будинку лісника на північ по дорозі знаходиться яруга. На захід  дороги на 500 м простягнувся мішаний ліс, який змінюється вирубко .

2. Замініть окремі слова топографічними знаками.

I-й варіант

Від причалу на річці ми пройшли луками до дерев’яного мосту. Перейшли через нього і пішли по ґрунтової дороги  вздовж залізниці. Скоро ми побачили листяний  ліс. Вийшовши до лінії електропередач, звернули на лісову стежку.  Ми вийшли до озера, береги якого місцями заболочені, болото непрохідне. Скоро підійшли до будинку лісника, де і зупинились.                                                                                                    

II-й варіант

Йшли по сосновому лісі . Урешті-решт вийшли на просіку, яка густо заросла молодим чагарником. Пройшовши певну відстань, зрозуміли, що ліс перейшов у рідколісся.  Відчувались гнилі  запахи прохідного болота. Вмить  зупинились. Стали уважно розглядати землю. Перед нами була глибока яма. На деякій відстані від першої була друга, потім третя.

III. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Кожна людина повинна почувати себе спокійною на будь-якій незнайомій місцевості, вміти вільно орієнтуватися і не панікувати. Для того щоб читати план місцевості, карту, необхідно знати не тільки умовні знаки, масштаб, а й сторони горизонту, вміти орієнтуватися на місцевості, як за компасом, так і за місцевими ознаками. Дані знання знадобляться і в позакласній роботі:  спочатку на тренуванні, а потім і на змаганнях з велоорієнтування.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Робота зі словником:  

Горизонтом називається частина земної поверхні,  яку ми бачимо навколо себе на відкритій місцевості.

Орієнтуватися — це значить уміти визначити сторони горизонту і своє положення на місцевості відносно сторін горизонту і навколишніх предметів.                                                                                  

КП – контрольні пункти, точки, які повинен відшукати орієнтувальник.  

Маршрут – це той шлях, який долає орієнтувальник, спортсмен.           

Азимут - кут між напрямком на північ і на даний предмет.                      

Компас – прилад для визначення напрямів на місцевості та визначення магнітного азимуту.  

Для закріплення понять проводиться бесіда за питаннями:

- Які сторони горизонту ви знаєте?

- Назвіть основні  та проміжні сторони горизонту?           

- Напрями сторін горизонту, ще називаються  румбами, усього їх 32.Назвати або відобразити.

 Робота з топографічною картою Зміївського району.

- У якому напрямку від Змієва розташовані с. Першотравневе, м. Харків, смт Комсомольське

 - Які способи орієнтування на місцевості ви знаєте?

Розповідь учителя.                                            

Найбільш зручним і точним є спосіб орієнтування за допомогою компаса. Намагнічена стрілка компаса завжди темнішим кінцем спрямована на північ. Для визначення сторін горизонту компас кладуть на горизонтальну поверхню. Потім його повертають так, щоб позначка «північ» на шкалі компаса збіглася із темним кінцем стрілки. Позначки на циферблаті компаса вказують напрямки сторін горизонту.

Робота з компасом.

  За допомогою компаса визначити основні сторони горизонту в класі.

Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок можна встановити за шкалою компаса, обчисливши азимут. Азимут — кут між напрямом на північ і на предмет місцевості; величину цього кута виражають у градусах, а відлічують його від напряму на північ праворуч за рухом годинникової стрілки від 0° до 360°.

V.  Завдання на закріплення нових знань і вмінь:

1. Туристи рухались за такими азимутами: 100°, 45°, 325°. Укажіть напрями руху туристів , накресліть в робочому зошиті.                         

Робота з компасом.

 На місцевості азимут визначають за допомогою компаса. Спершу коробочку компаса повертають так, щоб поділка 0° збіглася з темним кінцем магнітної стрілки. Потім обертають кільце компаса, поки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямі на предмет. У тому місці, де мушка перетинає шкалу, визначають величину азимута.  Визначити азимути на предмети, що знаходяться в класі.

Робота зі шкільни планом місцевості.

За допомогою транспортира визначити азимут на плані шкільного майданчика від  центрального входу школи  до правого і лівого кута огорожі, від входу шкільного тиру до будинку, що знаходиться прямо.

Завдання:  намалювати за цією інструкцією предмет.

Від точки А відкласти на схід 2 клітинки, на північний схід - 2, на північ - 3, на захід - 4, на північ - 2, на захід - 8, на південь - 6, на південний схід - 3, на захід - 6, на південний схід - 4, на схід - 10, на північний схід - 5, на захід - 4, на північний схід - 24, від точки А на північ - 3, на схід - 2, на південь - 2, на захід

У якому напрямі від нашого села знаходиться:

1.   Чорне море?
2.   Столиця України?                                                                                                         
3.   Протікає річка Дніпро?                                                                                                  
4.   Знайдіть азимут від с. Першотравневе до озера Лиман?                                    
5.   ?  Азовське море?                                                                                                                   

6) У якому напрямі учні повертатимуться з екскурсії, якщо на екскурсію вони рухалися за азимутом 125°?                                                                                  

6.   7)  За яким азимутом ви  повертатиметься зі школи додому, якщо школа розташована за азимутом 0°?

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання. 

Опрацювати відповідний параграф у підручнику. Визначати за допомогою компасу: сторони світу, азимути на природні та штучні об’єкти .

Тема уроку: Топографічні карти та їх практичне використання. Визначення за картами напрямків, відстаней та висот на місцевості.           

 ( 8 клас. Фізична географія Україна.  ТЕМА 2. Джерела географічної інформації)

 Мета: сформувати уявлення про топографічні карти, удосконалити вміння практичного використання топокарт.

Обладнання: підручник, атлас, топографічні карти, креслярське приладдя.

Опорні та базові поняття: азимут, горизонталь, топографічна карта, магнітне схилення, дирекційний кут, географічні та прямокутні координати.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок учнів .

Бесіда за питаннями :

- Які карти називають загальногеографічними?

- Як визначити основні сторони горизонту на місцевості, на плані, на географічній карті?

 - З курсу географії 6 класу пригадайте,  який прилад використовується для вимірювання магнітного азимута, які завдання ви виконували за планом місцевості?

 - Які топографічні умовні знаки ви пам’ятаєте, відобразьте декілька .

 ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Говорячи про карти, ми зауважили, що вони обов’язково мають спотворення. Навіть якщо не спотворюються кути, спотворюються форми, відстані. Як же користуватися ними, коли треба і зорієнтуватися за картою і визначити напрям? Можна користуватися планом, але як бути, коли територія велика? Для цього створена ціла наука — топографія, результатом якої є топографічні карти.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

1. Топографічні карти — детальні загальногеографічні карти великого масштабу (1:10000 — 1:1000000, меншого масштабу — плани). Мають високу геометричну точність (забезпечують високу точність вимірювань) і географічну відповідність. До уроку учням пропонується топографічна карта масштабу 1:100000 з  рідною місцевістю, частина топографічної карти додається  (дивись додаток9.)

2. Розграфлення і номенклатура топографічних карт

Топографічні карти складаються з окремих аркушів, межами зображення (рамками карт) яких є відрізки паралелей і меридіанів, що утворюють географічну координатну сітку, для визначення географічних координат, відстаней у градусах (як приклад частини карти Зміївського району ).

Основа — міжнародна карта масштабу  1:1000000 (трапеція розміром 4° по широті, 6° по довготі). Вона поступово поділяється на більші за масштабом карти з меншими за розмірами відрізками паралелей і меридіан, які підписуються в кутах карти. Для зручності визначення географічних координат відстань між ними поділена відрізками на мінути і секунди.

3. Кілометрова сітка

Створена для визначення прямокутних координат, відстаней у метричній системі. Утворена вертикальними і горизонтальними лініями, проведеними через ціле число кілометрів. Горизонтальні лінії паралельні екватору і підписані на лівому і правому полях карти числом, що означає відстань від екватора. Вертикальні лінії паралельні осьовому меридіану зони в 6° довготи, яка утворюється під час використання поперечної циліндричної проекції. Таких зон утворюється 60 шт. Вертикальні лінії підписуються на верхньому і нижньому полях, де цифри вказують номер зони та відстань від осьового меридіана зони.

4. Умовні знаки

Умовні знаки топографічних карт пояснюються в легенді карти і спеціальних збірниках.

Завдання:  учням пропонується пригадати з курсу 6 класу тему топографічні знаки і  самостійно заповнити таблицю (декілька знаків, кожного виду).

1. Напрямки на топографічній карті.
2. Магнітні і географічні полюси не збігаються. Тому під час визначення напрямку на карті і місцевості (за компасом) треба врахувати:

δ — магнітне схилення; 

γ — зближення меридіанів;

Ам — азимут магнітний;

Ад — азимут дійсний;

α — дирекційний кут.

6. Позначення абсолютних висот місцевості

Використовуємо копії карти і знаходимо – абсолютні висоти, а потім відносні .

 V. Закріплення вивченого матеріалу, пронується провести методом «відкритого мікрофона.»  Учні повинні вибрати ведучого або журналіста, який поставить  запитання за темою даного уроку:

- Що таке топографічні карти? Для чого вони створюються?

- Які вимірювання можна проводити на топокартах?

- Де використовуються топографічні карти?

  VI. Підсумок  уроку  

Учням пропонуємо заповнити анкети і відповісти на запитання :

- Чи потрібний вам....

- Чи прийдеться вам ...            

 - Який матеріал запам’ ятали...

 - Цей урок...                      

 - Використовуватиму карту  більше, бо...

VII. Домашнє завдання : Опрацювання §_ підручника 

Тема уроку: Сприйняття місцевості, умовних знаків, найпростіших схем,  та карт

Мета: розвиток основних навичок мислення і відчуттів спостережливості,  уваги, пам’яті, уяви. Порівняння ситуацій,  складених умовними   знаками,  з місцевістю.

Обладнання: розмітка, кольоровий папір, тканина, кольорові олівці, мотузки, листки або КП з фрагментами ситуацій, карти учасників.

ХІД УРОКУ:

1.  Організаційний момент .

Зібрати дітей, перерахувати та вийти на місцевість. Провести жеребкування серед дітей, заповнити контрольні картки. Завершити розминкою з дітьми.

2.  Перевірка домашнього завдання, знання умовних знаків (приблизно 5-8 хвилин), використовуємо декілька варіантів – топотесту, учням потрібно співставити: назву – зображення і накреслити умовний знак на топографічній карті. Варіанти додаються (дивись додаток 7.)
3. Пояснення нового матеріалу. Для практичного ознайомлення учнів із завданням керівник проходить з ними перший відрізок учбової дистанції, зупиняючи групу  на першому відрізку - КП. Після того як учні роздивляються КП, керівник повинен  пояснити: як діяти учням, яка ситуація є вірна та як робити відмітку у карточці .
4. Виконання завдання учнями.
5. Підведення підсумків.

На фініші учні здають картки з відповідями. Керівник перевіряє картки та визначає місця. Разом обговорюють пройдений матеріал  та помилки, які були допущені  під час заняття.

 Рекомендації щодо підготовки до завдання :

Якщо є ділянка лісу, але немає карти для проведення змагань, то можна  організувати змагання в основі яких запланована перевірка знань учнів за темою „Умовні знаки спортивних карт”  (дивись:  картки – умовні знаки на електронному  CD-носіюдодаток 10) . Розмічену  трасу можна обладнати в будь-якому лісі або парку шматками кольорового паперу, тканини на кущах і деревах, посиливши розмітку  на поворотах, дорогах та стежинах, а також у густому лісі. Довжина дистанції, якщо не залежить від розміру полігону, розрахована на 1годину ходьби. Траса прокладається там, де зручно пересуватися. КП ( контрольні пункти ) розставляються  там, де  є чіткі орієнтири  (використовується 3 -5 умовних знаків).

   Фрагменти представляють собою  зображення ситуацій з використанням умовних знаків для спортивного орієнтування. Одна з них відображає місцевість, де знаходиться  КП (дві інші не співпадають з даною місцевістю).  Учасник, прибувши  на КП, вибирає правильну ситуацію і олівцем КП пише в карточку її літеру ( А В С ), далі учасник по розмітці рухається до наступного КП і т. д.

За кожну невірну відповідь додається штраф.

Наприклад : Результат біговий 20.24  + штраф 2 хвилини (за кожну невірну відповідь). Результат = 22 хвилини  24 секунди.

           ЗРАЗОК  --- Відмітка олівцем:

  1 –А     2 – В    3 -      4  -   5   -    6  -   7  -    8   -   

Команда___________________________             № група _________

Прізвище, ім’я _______________________         №1      Фініш________

Старт ________________

Результат ___________________

6.     Домашнє завдання має бути  цікавим та за  часом виконання не більше  20 хвилин. Наприклад: 1.Намалювати карту розміром 10 см*10см з використанням вивчених умовних знаків 2. Використати учбову карту з орієнтування, виписати умовні знаки, які відображені на карті, згадати умовні топографічні знаки, які вивчали на уроках географії і за допомогою них створити топографічну карту тієї  ж місцевості.

Знаки додаються……..

7. Зауваження щодо проведеного уроку.

    Підсумок уроку.  Виставлення балів - за картками.

  Тема уроку:  Розвиток   пам’яті  та  уваги на  занятті  гуртка спортивного   орієнтування.

Мета : удосконалення техніки спортивного орієнтування (тренування пам’яті   карти, вибір і  запам’ятовування  найважливішої  інформації з карти). Виховання спортивно - вольових якостей характеру.                                                    Обладнання:  карти  місцевості, знаки  КП, засоби  відмітки на  КП, олівці, ручки, компаси, карти.

ХІД УРОКУ

Вимоги до гуртківців:

До  заняття  допускається    особи,  які:

-         пройшли  медичний  огляд та  мають  дозвіл  лікаря   для  занять  зі   спортивного  орієнтування;

-         мають практичні  навички  роботи  з  компасом  і  картою та  здійснили  понад  20  самостійних  виходів на місцевості (без урахування тих випадків, коли виходи  здійснювались за  допомогою керівника  або  по  парах );

-         мають чітку  уяву  понять: «зорієнтована карта», азимут, аварійний  азимут, рельєф  місцевості, прив’язка.                           

1. Організаційний  момент

На початку заняття керівник знайомить дітей  з темою  та  змістом занять, з умовами проведення завдання, нагадує  правила  безпеки  при зустрічі  з  вогненебезпечними предметами, про охорону довкілля .

2. Фізична  підготовка. Після вступної частини  заняття гуртківці виконують  загально- підготовчі  вправи для підвищення  працездатності організму – розминку, яка триває від  15 до  20  хвилин (поєднує  в  собі  біг, вправи  тощо.. )

3 . Вивчення  та  закріплення  нового матеріалу

Усі учасники на старті мають необмежену за часом можливість  вивчати карту. На  карті  нанесені  КП на різній  відстані від  старту.  Старт знаходиться   приблизно в центрі всіх КП.  Гуртківцям пропонується виконати наступні завдання:

Варіант 1: хто швидше знайде всі КП. Карта залишається на  старті. Якщо учасник втрачає орієнтири або не знаходить КП, то повертається на  старт, вивчає ще раз  карту. Якщо учасників не  буде багато, старт можна  дати загальний.

Варіант 2: хто за одну  спробу знайде  більше  КП.

Варіант 3: КОМБІНОВАНИЙ, хто швидше  знайде  всі КП, зробивши найменшу  кількість  спроб.

Варіант  4: КОМАНДНИЙ, всі учні  розподіляються на дві або більше  команд, кожна  команда  обирає власну тактику  знаходження  всіх КП. Перемагає та  команда, яка перша  з’явилася  на  фініші  у  повному  складі.

ПРИМІТКА:  Постановка  КП повинна   відповідати досвіду учасників. КП повинні бути   поставлені близько  від   старту  і  на  добре  видимих   орієнтирах.

Керівник повинен пам’ятати, що головна  вимога до  дистанції – її технічна досконалість:

 -  технічна  «грамотність» дистанції, відсутність грубих помилок при плануванні;

 - наявність творчих  елементів у плануванні  дистанції, які  роблять її складною та цікавою.

Перелічимо  головні  помилки при плануванні дистанції:

1.               Наявність однозначного шляху руху  на  етапі, який не вимагає читання карти (мал. 1, додаток 8.)
2.               Наявність на етапі  або неподалік  від КП великих гальмуючих орієнтирів  дозволяє учаснику користуватися  примітивними прийомами орієнтування (мал. 2, додаток 8.)
3.               Установлення  КП на об’єкт , який виділяється на місцевості,  або біля нього (мал. 3, додаток8.)
4.               Планування етапів, які перетинаються  та  дозволяють  багаторазово користуватися  одним шляхом (мал. 4, додаток 8.)
5.               Планування «несиметричного етапу» при виборі шляху частина варіантів завчасно виключена (мал. 5, додаток 8.)
6.               Планування етапу з єдиним варіантом його подолання – азимутальний біг (мал. 6,додаток 8.)
7.               «Розсіюючи орієнтири» - коли на карті їх декілька, і вони відволікають  спортсмена від  прямої лінії (мал. 7, додаток 8)
8.               «Гальмуючі орієнтири»-це болота, кар’єри, скелі, великі форми рельєфів  (мал. 8, додаток 8)
9.               «Не прив’язуючі  орієнтири»-можуть допускати прямий важко прохідний шлях, як наприклад – болото (мал. 9, додаток 8.)                   

Кожен  учасник  має  знайти  задану   кількість  КП, котра  відповідає  рівню та  досвіду учня. Якщо будь –який учасник робить помилку  (не знаходить  КП, багато часу витрачає на пошуки КП тощо), керівник разом з учнем робить аналіз цієї помилки та пропонує  з урахуванням аналізу ще раз пройти ту чи іншу ділянку місцевості. Всього  вся  ця частина  може тривати до 5годин.

4.  Підведення підсумків.

Керівник протягом 10–20 хв. узагальнює помилки,  які  були  допущені учнями. Йде обговорення помилок, їх аналіз, з метою їх уникнення. 

5. Домашнє завдання задається за відповідними картками.   

Додаток 2

Схема лінійних орієнтирів.

Додаток 3

Схема шкільного майданчика Першотравневої гімназії.

Додаток 4

Схематичний план окомірного знімання місцевості.

Додаток 5

Умовні топографічні знаки місцевих явищ,  предметів.

Додаток 6

Карта Харківських обласних змагань з велоорієнтування.

Додаток 7

Топографічні тести.

Умовні знаки на               умовні знаки на топогра-                                назва знаку

карті орієнтування         фічній карті + цифра назви

Додаток 8

Типові помилки при плануванні дистанції.

Додаток 10

Електронний CD – носій з матеріалами даної роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Альошин В. М. Карта в спортивному орієнтуванні / В. М. Альошин. – М. : Фізична культура і спорт, 1983.
2. Географія. Науково-методичний журнал. – 2004. – № ?.
3. Географія України. Атлас. 8–9 класи. – К. : Інститут передових технологій, 2004.
4. Грабовський Ю. А. Спортивний туризм / Ю. А. Грабовський, О. В. Скалій, Т. В. Скалій.
5. Даценко Л. М. Створення посібників з географії та історії на електронних носіях / Л. М. Даценко, Н. В. Гетьманенко. – Х. : Основа, 2003. – 274 с.
6. Екологічний паспорт Зміївського району.
7. Еколого-природоохоронний атлас Зміївського району.
8. Єрмаков І. Г. Проектне бачення компетентної спрямованості 12-річної середньої освіти / І. Г. Єрмаков. – Запоріжжя : Центуріон, 2005. – 112 с.
9. Збірник методичних матеріалів з питань організації та проведення змагань з туризму та спортивного орієнтування серед учнівської молоді. – Х., 2006.
10. Иванов Е. Й. Начальная подготовка ориентировщика / Е. Й. Иванов. – М. : ФиС, 1985.
11. Логвин В. Метод проектів у контексті сучасної освіти / В. Логвин.
12. Онучин А. А. Велосипедний туризм / А. А. Онучин. – К. : МехНОТ, 1990.
13. Орієнтовні плани-конспекти занять гуртків туристсько-краєзнавчого профілю. – Х., 2005. – С. 24–40.
14. Освітні технології : Навчально-методичний посібник / О. М. Пехота, А. З. Кітенко, О. М. Любарська. – К., 2003. – 255 с.
15. Проблеми безперервної географічної освіти і картографії. – Х. : Харківський національний університет, 2000. – С. 28–51.
16. Програма для загальноосвітніх закладів, 6-11класи. – К.; Ірпінь, 2005.
17. Пронтішева Л. П. Орієнтування : Спортивно навчальна програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл / Л. П. Пронтішева, О. Й. Куцук. – Вінниця : ДЮСШ № 1, 1998.
18.  Серпантес Б. Б. Мультимедіа в учбовому процесі геодезії і картографії / Б. Б. Серпантес, А. В. Чернишов. – 2001. – № 11. – С. 52–53.
19. Скуратович О. Я. Загальна географія : Підручник для 6 кл. загальноосвіт. навч. закладів / О. Я. Скуратович, Р. Р. Коваленко, Л. І. Круглик. – К. : Педагогічна преса, 2006. – 256 с.
20.  Соколов В. А. Велосипедний туризм. Наочний посібник / В. А. Соколов, В. С. Ільїн. – М. : ЦРИБ; Турист, 1987.
21. Спортивний туризм. Правила змагань. Федерація спортивного туризму України. – К., 2001.
22. Фесенко Б. И. Книга молодого ориентировщика / Б. И. Фесенко. – М. : ЦДЮТур, 1997.
23. Фізична географія України : Підручник для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / П. Г. Шищенко, Н. В. Муніч. – К. : Зодіак-ЕКО, 2008. – 240 с.