МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА З БІОЛОГІЇ

ВИШНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

ЛЮБОМЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИШНІВСЬКИЙ НВК «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»

ТВОРЧІ СХОДИНКИ ПЕДАГОГІВ ВОЛИНІ

ПЕРНАТІ ЗАХИСНИКИ ПРИРОДИ

Номінація: методична розробка з біології

Автор: Гіль Н.Р., учитель біології,

спеціаліст першої категорії.

Вишнів – 2019

Н.Р. Гіль. Пернаті захисники природи.- Вишнів, 2019р – с.68

Гіль Наталія Ростиславівна – вчитель біології Вишнівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад», спеціаліст І категорії.

Анотація

Дана методична розробка може бути використана  вчителями біології, керівниками гуртків юних  природодослідників, розрахована на учнів середньої ланки.

Матеріал дозволяє розширити  знання учнів про різновиди   пернатих, птахів, які занесені до Червоної книги, особливості кожного виду. Добірка матеріалів дозволяє сформувати знання учнів про навколишнє середовище,  взаємозв’язок людини з природою, розвиває інтерес до проблем екології, формує почуття бережливого  ставлення до тваринного світу, бажання захищати, допомагати, дбати про чисельність та видовий склад птахів, виховує екологічну культуру, розвиває риси  бережливого  і турботливого господаря спільного дому – планети Земля. Автором пропонуються розробки уроків з біології, виховні та позакласні заходи, конкурси, які відповідають виковим особливостям вихованців і сприяють формуванню позитивної мотивації до навчальної діяльності, розвивають творчу уяву та комунікативні навички, формують практичні природоохоронні вміння та розвивають екологічну компетентність учнів, розширюють пізнавальний інтерес.

Рецензент: Іщенко Т.В. - заступник директора з навчально-виховної роботи, спеціаліст вищої категорії

Зміст

Українські легенди

та перекази про

диких птахів

І. Вступ

Легенд про диких і хижих птахів збереглося чимало. Зупинимося на найголовніших з них.

Одним з найшановніших, так би мовити, в Україні птахів є ластівка. Це — Божа пташка (Київський повіт), створена вона Богом із землі (Ушицький та Літинський повіти). Благословив її Господь за те, що, коли розпинали Христа, ластівки крали цвяшки (Проскурівський повіт). Якщо ластівка в'є під чиєюсь стріхою гніздо, то це передвіщає щастя тій родині (Старобільський та Літинський повіти). Розоряти гніздо ластівки або драть їхні яєчка — гріх: все обличчя у винних всіється веснянками, подібно до цяток на ластів'ячих яєчках (Літинський, Київський та Старобільський повіти). Більше того ластівка, щоб відомстити, попсує корову, для чого пролетить під коровою тричі — молоко почервоніє і його стане так мало, що навіть теля пропаде з голоду (Старобільський та Новомосковський повіти). Хто розорить гніздо ластівки і вб'є її пташенят, у того вона спалить хату, принісши з поля вогню (Харківський і Старобільський повіти). Щоб вивести з обличчя ластів'яче ряботиння (веснянки), потрібно, як уперше на весні побачиш ластівку, вмитися молоком і втертися тим рушником, в якому носили святити паску, — не тільки зійде ластів'яче ряботиння, а й станеш білолицим (Старобільський повіт). Або коли уперше побачиш навесні ластівку, треба тричі сказати: «Ластівко! Ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!» (Подільська губернія)- Декотрі, побачивши вперше навесні ластівку, беруть з-під правої ноги землі й помічають, якого кольору трапиться в ній вовна: такої масті й скотину треба тримати (Старобільський повіт). Якщо ластівки раптово відлітають з якої-небудь місцевості, то там слід неодмінно чекати мору на людей (Літинський повіт).

Якщо ластівка «напаскудить» комусь па голову, то голова в такого чоловіка вкриється шолудями (Літинський і Канівський повіти).

Восени (в Літинському повіті 26 вересня за старим стилем) ластівки не відлітають на теплі води, у вирій, а зчеплюються лапками одна за одну, утворюючи довгу вервечку, і, за якусь провину, замерзають на цілу зиму у воді. А напровесні, коли скресне крига і зігріється вода, вони оживають і літають потім аж до Знесення. Не раз, буцімто, витягували взимку неводами цілі в'язки зчеплених одна з одною мерзлих ластівок (Київський, Таращанський та деякі інші повіти).

Природне бажання пояснити деякі особливості зовнішнього вигляду ластівки та її суто ідеальну сімейність породило особливу досить зворушливу легенду про походження ластівок з палко закоханих одне в одного чоловіка й жінки (Олександрівський повіт). Жили собі, кажуть, чоловік і жінка. Чоловік одного разу щось різав і забруднив руки кров'ю, й жінка в цей час підійшла й так в'ється круг нього. Чоловік узяв її за підборіддя й лагідно промовив: "Ластівко ти моя!»-- і при цьому поцілував. Тієї ж миті вони спурхнули й полетіли ластівками. Оце через те в ластівки й видно під горличком червоненьку плямочку.

Не меншою повагою і любов'ю користується ластівка в інших народів. У Чехії та Німеччині вона зветься «пташкою Божої матері»: вважають доброю ознакою, якщо що ластівка влетить у вікно. Розорити гніздо ластівки чи вбити її — тяжкий гріх (Німеччина та  Італія). І як кара за це,  в корів тієї людини,  що розорили гніздо молоко обертається на кров або ж зовсім пропадає  (Угорщина, Німеччина). Давні письменники свідчить,  що навіть хижі птахи вважають ластівку священною. В Арріана ластівка попереджає Олександра Македонського про небезпеку.

У Дагестані розповідають, що богатирі заснували аул  Цудаха з такого приводу. Зупинились вони одного разу в тому місці на ночівлю і ввіткнули прапор у землю біля свого вогнища. Прокинувшись уранці, богатирі побачили, що ластівки носять землю на кінець списа, до якого прикріплено було прапор, лагодять на ньому своє гніздо. Вчені пояснили це як добре знамення, і богатирі вирішили оселитися тут.

Ще одна легенда. Колись на землі жив страшний змій який живився кров'ю тварин. Змій послав комара куштувати у тварин кров: язик у комара на той час був довший аніж тепер. Комар, помандрувавши по світу, повідомив змія, що найсолодша кров у коня. Змій посилає його на пошуки вдруге. Через якийсь час комар прилітає й каже що людська кров солодша за кров усіх тварин па світі. Не встиг комар скінчити мови, як до нього підлетіла ластівка й відірвала в нього язика, щоб він не говорив на людину. Комар злетів і запищав. Змій розгнівався на ластівку схопив її за хвіст. Ластівка вирвалась з рук змія, лишивши в них середину хвоста і залишився в ластівки хвіст назавжди в такому вигляді, в якому він є нині.

Горобці  виникли з чортів і взагалі горобці проклята Господом пташка (Ушицький та інші повіти). Про походження  їхнє є в Літинському повіті  така оригінальна легенда.«На Семена» (1 вересня за старим стилем) горобці збираються в очерет, і чорт їх міряє тут на мірки-четверики. Насипле мірку з верхом, і тоді «зчерпне»: скільки горобців опиниться понад міркою, тих чорт випускає на волю, а які залишаються в мірці,  тих він забирає . (Київська губернія і Літинський повіт). Саме  зібрання горобців «на Семена» (приблизно в цей час горобці збираються в доволі великі зграї) зветься гороб'ячою радою.

Прокляття Богом горобців тісно пов’язується з розп’яттям Господа на Хресті.  Про це є декілька доволі близьких, зрештою з основним своїм мотивом, легенд. У Маріупольському повіті кажуть, що коли розпинали  Христа то горобці гукали: "Жив! Жив! Жив!», тоді Христа почали мучити ще з більшою жорстокістю. За це Господь і прокляв їх і не дозволив їм відлітати в теплі краї.

Восени, коли бувають «кучки», тоді й горобці літають також кучками. Взимку їх багато гине.

У селі Микольському розповідають, що коли розіп'яли Господа, то на хрест його сіло двоє горобців — червоний (червоноголовий) та сірий. Червоний гукав: «Помер, помер!», а сірий (Звичайний наш): «Жив, жив!». Тоді один із вояків ударив спасителя списом у бік. За це Господь прокляв горобців, не благословив їх у їжу (хоча дехто й їсть) і спутав їх, щоб вони не ходили по землі, а стрибали.

У селі Біло-Куракиному того ж повіту записано такий варіант цієї легенди. Горобця проклято за те, що, коли розіп'яли Христа, горобець весь час гукав: «Жив, жив!». Розбійники повернулися і забили Господу залізний цвях у саме серце. У слободі Кризькій кажуть, що горобці, крім того, приносили й залізні цвяхи, якими прибивали до хреста Спасителя. Тому залізними цвяхами «І Боже як гріх» (дуже грішно) збивати домовини, «клепувати» ікони і кріпити іконостаси.

Для кожного, сподіваємось, цілком зрозуміло, що всі такі легенди, ґрунтуючись на апокрифічних оповідях, водночас скористалася з тих звуків, які найчастіше видають горобці, і які справді дуже схожі на слово «жив».

Вбачаючи в горобцях породження чорта, вважаючи їх фізичними, так би мовити, винуватцями хресних страждань і навіть смерті Спасителя, народ ставиться до горобців вельми вороже. Діти нещадно розоряють їхні гнізда, всіляко знущаються з горобців, і ніхто не зупиняє їх у цьому.

Щодо солов'я (справжній, курський, різноголосий, степовий), у проскурівському повіті твердять, ніби в нього зовсім немає задньої частини — її відірвав у солов'я кліщ. Ось чому соловей, боячись аби кліщ не відірвав у нього й ще чогось, не спить тепер цілими ночами і весь час співає: «кум кліщ».

Про походження солов'я знаходимо у П.Куліша таку легенду-казку. Одна дівчина дуже запала в серце вужеві. Та й сама закохалася в нього. Він і повіз її до себе в палац. А в нього палац весь був з кришталю. Стояв він під землею, в якійсь могилі, або що. Ну, звісно, старенька мати попервах побивалася за донькою. Та й як. насправді, не побиватися?.. А донька — спізналася вона там з вужем, чи не спізналася, але, як би там не було, завагітніла і, коли настав час, розродилася близнятами — хлопчиком і дівчинкою. Обоє як з воску вилились у матір. А вона з себе була така гарна, мов квітка. Ось, коли Бог дав діток, вона й каже: «Як вже наші діти людьми народилися, то ми їх у людей і перехрестимо». Сіла в золоту карету, поклала діток собі на коліна й поїхала в село до священика. Іще карета не докотилася до царини, а матері вже хтось доніс про це. Стара зчинила галас на все село, схопила косу та й до царини. Бачить дочка неминучу смерть, та як заголосить до діток, а тоді й каже: «Літайте ж ви, мої дітки, пташками по світу: ти сину, соловейком, а ти, донечко, зозулею». Випурхнули — соловейко у праве, а зозуля в ліве віконце карети.

Карета, коні та інше все не знати, де й поділися.  Не стало й доньки, тільки понад шляхом на тому місці виросла глуха кропива.

Про походження зозулі є й докладніша легенда-казка. яка в цілому дещо нагадує щойно наведену. Купались  якось у ставку дівчата. Виходять з води, і кожна стали брати своє плаття, одна дівчина — до свого плаття, аж дивиться, а в нього забрався вуж. Лежить, згорнувшись в клубок — ніяк не можна тій дівчині взяти плаття. Що тут і робитимеш? Нема в що їй вдягтися. Аж раптом вуж  каже дівчині: «Я вилізу, та тільки за умови, щоб ти була моєю, а то не віддам плаття». Як тут за вужа заміж іти?!  Стоїть бідна дівчина біля води: стояла вона там доти, доки череда пішла в село. Нарешті, взяла вона своє плаття у вужа  й каже до нього: «Піду за тебе, присилай  сватів».   Старости   не   примусили   себе довго чекати, подала їм дівчина рушники, ось відгуло весілля. Чоловік не бере її до себе додому, а каже: «Поживемо поки що у твого батька».

Чи довго, чи недовго так вони жили, тільки якось чоловік заявляє їй, що піде  на те саме місце, де вона тоді купалася: «Піду, — каже він, — а коли дуже вже засиджуся там, то прийдеш туди й гукнеш: ку-ку! ку-ку! ку-ку! Я зразу і явлюся до  тебе. А тепер іди: треба зі своїми рідними побачитися. Бачиш, — каже, — ти не схотіла в моїх рідних жити, а мені без них сумно». Пішов. Нема його й нема. Пішла жінка на те місце, де вона колись купалася з подругами. Приходить і гукає: «Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!» Виплив її чоловік і зажили вони знову разом, як і раніш. Через якийсь там час чоловік знову збирається йти до своєї рідні, а жінці наказує викликати його з води, якщо він часом надто вже засидиться у своїх. Тоді зібрався і втретє провідав їх. «І цього разу мене так само викликатимеш: прийдеш до води й скажеш: «Ку-ку! Ку-ку!»  Може трапиться, що тепер я й не випливу до тебе. Та коли сам не випливу, то пришлю свого приятеля. Схочеш зі мною побачитися, сідай на нього, коли він виплине, - приятель цей і відвезе тебе до моїх рідних. Не бійся сідати на нього: він мій щирий товариш. Отож прийди, благаю тебе, до мене. А коли не приїдеш, то не будеш мені за жінку й не повернешся вже до своїх рідних, а перекинешся на птаха».

Не схотіла вона їхати до вужаки, який був її чоловіком, й відразу ж перекинулася па птаха, полетіла, й тепер «кукає».

У Літинському повіті зозулю вважають перевертнем князівни. Закохавшись в якогось молодика, князівна довго приховувала кохання своє від батька, який чомусь ненавидів цього молодика. Одного разу закохані сиділи десь разом, і князівна, в пориві ніжного почуття, яке охопило її, сказала обранцеві свого серця: «Ах ти, моя зозулько!» Батько князівни випадково почув ці слова і в страшному гніві на доньку промовив: «То ж будь зозулею!» Князівна в ту ж хвилину й перекинулася на зозулю.

В Ушицькому повіті кажуть, що зозуля й чайка походять від дівчат, які задумали було полякати спасителя. Спаситель, аби покарати їх, вирік, щоб одна з них кукала, а друга кигикала, поки світ сонця.

В Олександрівському повіті зозулю вважають переверненою на птаха вдовою, через що вона й гнізда собі не в'є. Нарешті є ще вірування, начебто зозуля стала з жінки, яка вбила свого чоловіка й була засуджена за те Богом не мати пари й поневірятися по лісах.

В Галичині зозулю вважають дівчиною, проклятою матір'ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. У тій же Галичині записано цілком тотожну з ушицькою легендою оповідь про перетворення на зозулю проклятої батьком князівни й дуже перероблений варіант цієї легенди, за яким на зозулю перекинулася князівна, проклята матір'ю за те, що не схотіла вийти заміж за багатого князя.

Легенди про те, що зозуля пішла з людини-чоловіка (у німців) або жінки, й досі живі у західноєвропейських народів. Так, французи кажуть, що в зозулі був батько — чоловік дуже бідний; коли він через страшні нестатки вирішив повіситися, зозуля кинулась шукати його, а знайшовши, коли він повісився, дуже тужила. І тепер вона не співає долі того часу, коли батько наклав на себе руки.

З усіх птахів зозуля є одним з найпророчіших. Спочатку вона була тільки доброю віщункою як провісниця весни й літа — найкращих пір року. При цьому, значення доброї віщунки  зозуля  значно іншою мірою  витримала  в народній літературі, аніж в українській. А втім в Україні скрізь заведено в народі питати зозулю, коли хтось уперше почує її кування, скільки років  він  проживе, скільки разів зозуля прокує, стільки років, передбачається, проживе той, хто запитує. Коли зозуля кує, то з волечка в неї в цей час випадає зернятками «намисто», яке вона нанизує на гілочку (всім відомі яєчка гусіні-кільцепряда).  Якщо в того, хто вперше почує кування, виявляються в кишені гроші, то вони не переводитимуться в нього цілий рік. Ось чому   дехто навесні зав'язує  шага (гріш) у сорочку,  щоб завжди бути при грошах.

Частіше в українській народній поезії — і незрівнянно рідше в поезії народів західноєвропейських — зозуля є злою віщункою. В українських піснях про смерть козака його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. Кування зозулі в заспіві вже зарані вказує на сумний зміст пісні. За українськими та польськими народними повір'ями, крик зозулі в саду віщує погану погоду, а трикратний над оселею — смерть господаря. Тривале кування провіщає поганий рік та хвороби людей і скотини.

Про журавля у Літинському повіті кажуть, ніби він створений із землі, а в Луцькому — ніби журавлі пішли з циган, але як саме — невідомо. Якщо побачиш журавля уперше навесні, коли вони летять з вирію, то треба називати їх веселиками, а не журавлями; хто назве веселиками, тому буде цілий рік весело, а хто журавлями, той буде цілий рік журитись.

Журавлі якнайсуворіше дотримують подружньої вірності; вони зграєю збираються судити самицю, яка завинила, і нещадно вбивають її своїми дзьобами.

Сова — сич, пугач є в українській народній поезії найзловіснішими птахами. Такої репутації ці птахи зажили не лише в Україні, а й в усіх майже народів давнього й нового світу, як птахи нічні, хижі, що вирізняються до того ж відворотливою зовнішністю. Особливо це стосується сови, яка стала символом усього темного, похмурого, як у фізичному, так і у моральному сенсах.

За українськими народними віруваннями, сови й пугачі пішли з кішок, тому в них котячі голови, і крик їхній нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу й смуток на всіх пожильців його. Крик сови й пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини. Та в Проскурівському повіті розрізняють: якщо пугач гукає «вповів! вповів!». то в тій хаті народиться дитина; а якщо «поховав! поховав!» — то хтось помре.

Круки (чорний, великий), граки і галки, що посідають таке чільне місце в усних поетичних творах і повір'ях різних народів, українськими легендами якось надто вже обійдені. У Старобільському повіті крука вважають проклятим за те, що він вирив в копиці Ісуса Христа, коли спаситель ховався. Чорним кольором крука покарав Бог за те, що він не повернувся до ковчега Ноя.

У Проскурівському повіті він користується повагою й іноді служить віщуном. Пташат своїх крук висиджує не пізніше березня, поки нема ще мурашок, бо м'ясо молодих курчат є для них особливими ласощами. Кажуть, що колись крук узяв своїх маленьких діточок, поніс їх до ріки й посадив одного на березі, а з другим злетів понад річкою і питає його: «Годуватимеш мене хлібом? Якщо годуватимеш  —  перенесу».   «Годуватиму,  але своїх дітей», — відповідало курчатко. Тоді крук кинув його у воду, а пташа, що сиділо на березі, саме втопилося.

Любов граків та ворон, галок до стадного життя породила в Україні вірування, що в них є громадський суд, причому іноді всі вони гуртом убивають свого співчлена, який завинив.

Сорока створена чортом і править йому за коня, тому застрелену сороку прив'язують до стелі в стайнях, певні, що нечиста сила не буде на конях їздити, а учепиться за сороку. На Сорок Мучеників (9 березня за старим стилем) сорока кладе на гніздо сорок паличок, а на Похвалу Пресвятої богородиці (п'ятниця п'ятої седмиці Великого посту) «похвалиться яйцем» — знесеться. Крик сороки на хаті чи біля хати означає або те, що господаря хтось лаятиме, або він одержить якусь звістку, або ж будуть гості.

Щодо дятла також є переказ, записаний
П. Кулішем. наче він був раніше людиною, а потім Бог так дав, що він перекинувся на птаха. А втім, є й інший переказ. Ніби дятел виник із землі, а що із землі, то віл самого Бога. Кажуть, що якби послухати вночі біля гнізда дятла, то можна було б виразно  почути, як він стогне: це в дятла голова болить від того, що він цілоденно безперестанку довбає дерево.

Якщо дятел стукає в ріг чийогось дому, то це — передвістя смерті. Це повір'я, відоме і в галичан, належить до часів сивої давнини, коли дятел вважався зловісним птахом.

Гасло: Гніздечко вити – життя любити.

Мета: збагатити знання учнів про птахів; формувати громадянина – українця засобами виховання особистості елементами народознавчого характеру; виховувати інтерес  до птахів-символів, розвивати творчі здібності; пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого народу.

Завдання: ознайомити учнів з національною культурою, піснями, віршами, міфами, легендами про птахів, виховувати в учнів почуття гордості за свою Вітчизну, любові до пісні, продовжувати традиції свого народу.

Хід заходу

Наш виховний захід ми проведемо у вигляді подорожі, тож вирушаємо у «політ».

Дуже рідко трапляються люди, малі й дорослі, які не люблять птахів, не милуються їхнім яскравим оперенням, веселою метушнею, дзвінкими, мелодичними голосами, що іноді цілком слушно називають піснею. Так, це дійсно пісня, що має свою мелодію, певний набір звуків, які складаються в гармонійний порядок, що милує нам слух, примушує радісно забитися серце, особливо ранньої весни, після тривалого зимового сну всієї природи – і рослин, і тварин, і нас, людей, теж.

Пташиний спів – це один з могутніх сигналів природи про те, що знову настала чудова весняна пора, з теплом і сонцем, великою кількістю смачної їжі, коли все живе охоплює бадьорий, веселий настрій.

              Адже всі ми друзі і вірні, і щирі,

Бо ми бережем повсякчас

Пташок, що літають у вирій,

І тих, що живуть у нас.

 Можна багато говорити про птахів – наших друзів. Бо вони – невід’ємна частина природи. Вони прикрашають діброви, луки степи, полонини

 Птахи – окраса парків, садів. Чи можна уявити весну без першої пісні шпаків, без дзвінкої пісні жайворонка, або весняний ліс без кування зозулі?

 А взимку – хіба метушливі синички нам не підносять настрій? Білу пелену зими прикрашають у лісі червоногруді снігурі.

 А до голубів ми звикли змалечку і не уявляємо, що їх може не бути біля наших осель. Адже їх можна легко приручити і вони будуть вам вдячні.

                 Дмитрик любив голубів,

Сам хатинку їм зробив.

Змайстрував легку драбинку

Й приладнав їм під хатинку.

Поодинці по драбинці

Ходять раді голуби.

І до хлопчика фуркочуть:

„Дуже вдячні ми тобі”.

Птахи – голос наших лісів, полів, гір і пустель. Птахи – діти повітря, підкорювачі повітряного океану. Вони можуть підніматися вище хмар, перелітати через пустелі й моря.

 Але птахи не тільки прикрашають наше життя. Птахи – наші помічники, захисники наших лісів, садів, городів, полів від шкідників. Кожна людина повинна охороняти птахів.

Птахи – постійні супутники нашого життя. Віддавна вони були для людини символом її почуттів, думок. Про них складали легенди, міфи, оповідання, казки, їх оспівували у піснях і поемах.

А зараз ми здійснимо зупинку на острівці під назвою

                          «Міфи і легенди про птахів»

Люди вивчали природу тварин і властивості рослин для практичної мети – співпраці з навколишнім світом. Святкові жертвопринесення певних тварин Богам і ритуальне вживання м’яса  тварин (або їх хлібних зображень), що супроводжувалося магічними обрядодіями і словами, у давнину мало на меті прилучення родини до сил природи, і через це – примноження добробуту, забезпечення родючості людей і тварин.

Лебідь.

 За міфами, у нього перетворювався Зевс, син Аполлона Кінк (вміщений потім, за міфами, у сузір’я Лебедя). Сам Аполлон їздив на колісниці, запряженій лебедями. Один із найголовніших язичницьких богів Білобог, за повір’ями, міг перевтілюватися у білого лебедя, тому волхви під страхом смертної кари забороняли полювання на нього. Лебеді завжди були в упряжці Купала.

Лебідь у давніх русів – символ вірності, любові до рідної землі.

Крук (Ворон ).

У слов’янських міфах ворон називається “птицею віщою”, яка вміє говорити людською мовою. У казках ворон виступає власником золота, срібла і самоцвітів, які зберігаються в його гнізді, він приносить «живу» і «мертву» воду, дістає молодильні яблука.

Оскільки птахи літають у просторі, вважалося, що вони більше чують і бачать, тому й знають краще від людей, про те, що відбувається в світі.

Якщо зграї ворон супроводжували військо, то вважали, що вони віщують поразку і загибель багатьох воїнів. Траплялося, що орли й ворони летіли разом. Це знак, де буде запекла битва: хтось одержить перемогу, а хтось – поразку Слов’яни переконані, що в Чистий четвер крук перший купає своїх дітей у цілющій воді, наділеній чарівними властивостями. Вважалося, що цей обряд, виконаний людиною «до ворона», приносить надзвичайну силу.

 Ворон також віщує непогоду: якщо каркає – до вітру, бурі, заметілі (залежно від пори року). Вороняче каркання вважають поганою прикметою. Щоб захиститися від негативної прикмети, слід відповісти вороні: «Кар – на твою голову!»

Зозуля – віща птиця, присвячена Богині Весни Живі. Вважалося, що сам Бог чи Богиня в образі зозулі літає лісами і віщує роки. Зозулю запитували скільки літ житиме та чи інша людина, скільки матиме дітей тощо. А після того, скільки разів вона «накує», робили висновки про тривалість того, про що запитували. Тому зозуля пов’язана з Богинею Долі. Про це говорить українська приказка:

Побутують такі прикмети: якщо зозуля вперше закує на сході сонця і при зеленому дереві – на врожай, якщо увечері і на «голе дерево» – до неврожаю, голоду та епідемій. Якщо закує після співу солов’я, то буде гарне літо, коли ж почути зозулю раніше солов’я – переслідуватимуть невдачі. Хто зачує зозулю на голодний шлунок, тому буде невдача. Якщо ж зозуля не закує аж до Купала, буде неврожай, голод, мор. Почувши вперше зозулю, слід побряжчати монетами, «щоб водились гроші». Про це й приказка: «Сховай грошульку на зозульку», бо якщо в цей час грошей не виявиться, не буде їх протягом року.

Прадавня легенда про створення світу Соколом-Родом оповідає:

І була на початку Пітьма – вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки – морок. Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око.

Звідки летіло воно? І – куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно.

Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог – птиця Сокіл.

Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч.

Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.

І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.

І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.

І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.

Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.

І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні Яблука – плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.

 Сова − сич, пугач є в українській народній поезії найзловіснішими птахами. За українськими народними віруваннями, сови й пугачі пішли з кішок, тому в них котячі голови, і крик їхній нагадує крик кішки. Поява сови і пугача поблизу села наводить нудьгу й смуток на всіх пожильців його. Крик сови й пугача на хаті взагалі віщує пожежу або смерть когось із членів родини. Та в Проскурівському повіті розрізняють: якщо пугач гукає "вповів! вповів!", то в тій хаті народиться дитина; а якщо "поховав! поховав!" − то хтось помре.

Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує будь-який народ.

Народні символи України є рослинні і тваринні. Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Пропонуємо відвідати зупинку нашого перельоту «Птахи – символи».

Ластівка - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо-накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я...

Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи.

Тож ластівка-співучасниця долі людини.

Голуб - Символ Святого Духа. А також - щирої любові, злагоди й ніжності. Голуб і голубка в парі - символ вічної й вірної любові. Для всього людства-це птах усеземної любові, птах миру. За переказами, душа людини по смерті перетворюється в голуба.

Як «Божа птиця», є символом чистоти і очищення, навіть жертовності. Його зображення часто застосовується в обрядово-ритуальному значенні, зокрема, фігурки голубів вишивають на рушниках і такими ж фігурками прикрашають весільний коровай. За багатьма повір'ями, голуба не можна ні вбивати, ні вживати в їжу, бо це - великий гріх, за яким не минути нещастя.  Горобець - проклята Богом пташка. Горобці не благословенні до їжі; Бог сплутав їм ноги, і вони не ходять, а стрибають по землі; їм Господь заборонив вилітати в теплі краї, через що їх дуже багато гине взимку.

А все це з тієї причини, що в час розп'яття Христа горобці кричали: «Жив! Жив!» - й іудеї ще більш жорстоко мучили Ісуса, аби смерть його була ще важчою і більш мученицькою...

Коли горобець б'ється в шибку, то це означає попередження про недобрі вісті, навіть про покійника в хаті...

Окрім цього, він символізує спритність, моторність і злодійство, точніше, спритність і моторність горобець виявляє заради злодійства. Недобра слава горобця підсилюється ще й тим, що він, як вважають, є єдиним птахом, котрий в'є гніздо на Благовіщеня - це в той час, коли говориться: «На Благовіщеня навіть пташка гнізда не в'є!».

Лелека - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят...

Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі...

Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями.

Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів.

Має соловейко і свою магію: якщо співає він у пізню пору літа, треба готуватись до великої біди...

Синиця - вісниця всього доброго, легкого і веселого. І сама живе легко і весело: мало їсть-п'є, зате багато радіє своєму пташиному життю, Сонцю і Небу, котрих славить своїм особливим співом. Люди принаджують її годівницями, щоб у її співі - свисті вловити натяк на своє майбутнє. Синиця висвистує людям їх завтрашній день, тільки треба вміти прочитати - вловити в її співові зрозумілий для себе зміст. Знається вона і на близьких прогнозах: якщо б'ється в шибку, то звіщає про гостей.

Дятел - такий же передвісник лихого, як і сорока. Коли він стукає в ріг дому, то передвіщає про смерть когось із домашніх. Тож і звук його стуку об деревину схожий на забивання цвяхів у труну...Хоча в багатьох повір'ях вважається священним птахом, який має доступ до Небесного вогню, бо й своє гніздо в'є на дереві якнайвище, де дятлову домівку взимку сковують морози, а весною відкриває грім-блискавиця. Саме цим у своїй символіці дятел відрізняється від одуда.

Одуд - вважається нечистим птахом, до того ж смердючим та огидним, котрого навіть бридко взяти в руки і через це його стороняться інші птахи.

Існує повір'я, що в людини, котра голодною почує одуда або візьме його в руки, протягом року смердітиме з рота. Або, якщо хтось довго дивитиметься на одуда, то наживе собі зоба. Зв'язок одуда з нечистою силою виявляється у пов'язаних з ним прикметах: коли одуд стукає в кут хати - когось з домашніх чекає смерть; якщо у вікно чи двері - чекати морозу або дощу; якщо одуд кричить, то частіше на неврожай, аніж на врожай. То він є птахом, якого треба уникати...

Ворон - проклятий птах, про що свідчить його чорний, тяжкий колір. Бог прокляв його, бо він не повернувся до Ноєвого ковчегу. Крик ворона чи його брата крука - на чорне лихо. І дуже рідко - на зміну погоди.

З іншого боку, ворон - священний птах: його не можна ні лякати, ні проганяти, бо він символізує невідомі людині сили і попереджає про лихе. Отже, не приносить злого, а попереджає про нього!

Однак, в зв'язку з тим, що ворон живе довго, навіть до трьох сотень літ, він, маючи значний життєвий досвід, володіє дуже важливим умінням - проникати у таємниці світу: передбачає різні події, особливо, сумні; дає поради в складних ситуаціях, зокрема, воїнам у боях; приносить звістки, правда, завжди трагічні (в народі так і кажуть: «Ворон кряче на нещастя!»).

Сокіл - його символіка - найвища: сокіл -благословенний Небом синтез розуму, мужності, молодості і сили: з давніх-давен був символом Першобога - Рода, охороняв Дерево життя, що знаходилось у Вирії, і саме звідти приніс на землю іскри Небесного вогню.

Сокіл вважається посередником між світами, бо в нього найясніші очі та найшвидші крила.

Окрім всього, сокіл має і магічну силу: його ім'я згадується в добрих замовленнях...

Сорока - символ лихого, бо служить лихому. Якщо вона комусь стрекоче - то на неочікуваних гостей або попереджає про малоприємну звістку. Тож її стрекіт провіщає тільки лихе.

За переказами, сороку створив сам чорт і вона служить йому замість коня. Тож, очевидно, це лихий ганяє сороку по світу і вона приносить звістки, які сварять людей одне з одним. Ця птаха ще жодного разу не принесла на своєму хвості нічого доброго чи правдивого.

Її не любить навіть домовик. А відьми, відлітаючи творити щось лихе, перетворюються у сорок.

Орел - символ відваги і сміливості, справжньої гордості та чоловічої краси. А ще він символізує зарозумілість і самовпевненість - тоді його політ може завершитись падінням...

Однак, він був і залишається цар-птахом. Його не можна вбивати, особливо, якщо він дивиться не на мисливця, а в бік. Коли ж дивиться на мисливця, то, тим більше, рука на нього не підніметься... А коли загине, то його не їдять черви, і тіло орлове не гниє, а засихає, вбираючи сонячне проміння і подих вітру з небес.

Хоча він вважається царем птахів і господарем позахмарних висот, однак його символічне значення поступається символіці сокола.

То він є царем птахів і господарем повітряних висот не стільки тим, що є сильний і гордий, а більше тим, що може знову і знову повертати собі втрачені сили та зневажену гідність...

Птахи завжди були джерелом натхнення для написання повчальних казок, оповідань та притч.

Наша наступна зупинка «Літературно - театральна». Пропонуємо вам переглянути інсценізацію уривку з казки «Про безхвосту сороку».

Жила у лісі сорока. Вона вважала себе дуже привабливою, тому часто дивилася в річці на своє зображення. А, коли літала у містечко неподалік, видивлялась себе у блискучих речах.

Лісові мешканці зробили її поштаркою, бо стільки новин, як сорока, ніхто більше не знав. Та й літала вона швидко.

Та от біда, іноді, коли у сороки не було ніяких новин, вона їх просто вигадувала.

Тому в зайчика іноді відпадали вуха, а лисиця губила свій хвостик, коли поверталася з полювання.

Небилиці сорока розповідала все частіше, тому якось всі звірі і птахи зібрались на нараду.

- Треба її провчити, - сказав ведмідь.

Він був найстаршим, тому давно вже головував на зборах.

- А як? - спитали зайці.

Сіренькі вже й самі почали вірити, що їхні вушка повідпадають, тому притримували їх передніми лапами.

- Що сорока любить найбільше? - спитав їжачок.

Його всі поважали за розум.

- Ми знаємо! - закричали руденькі білочки. - Найбільше сорока береже свій гарний хвіст.

- Пропоную за кожну небилицю, яку вона розкаже, виривати з хвоста сороки пір'їнку.

- Всі згідні? - спитав ведмідь. - Якщо не перестане розповідати дурниці, залишиться без хвоста.

Сорока якраз підлітала до галявини, де зібрались усі лісові мешканці.

- А ви чули, що рак щуку ущипнув. Бідна щука навіть з озера втекла...

І тут поштарка відчула, що хтось потяг її за хвоста.

У лапі лисиці залишилась пір'їна.

- За що?

Ведмідь розказав сороці про рішення звірів.

Але лісова поштарка не сильно переймалась: пір'я на хвості багато, а небилиці вона розповідає рідко.

Так і продовжувалося лісове життя. Тільки деколи хтось зі звірят тягнув сороку за хвоста.

Того сонячного ранку поштарка якраз летіла до міста за новинами.

Але її відображення у річці було якесь інакше. Сорока опустилася нижче, і побачила, що на хвості у неї залишилась лише одна пір'їна.

З того часу лісова поштарка розповідала лише правдиві новини. А її хвіст за кілька місяців знову став гарним.

Зупинка « Поетична»

Вірші про птахів

Шишкар

                 Гляньте ви на дивачка,

                 Що з гніздечка – гамачка

                 Озира зимовий ліс,

                 На морозі чистить ніс.

                Звуть його ще криго дзьобом,

                Не боїться він зими,

                Ліс сосновий йому любий,

                В нім зимує він з дітьми.

                Для коханих пташеняток

                У гніздечку у цей час –

                Пуху, шишок і зерняток

                На всю зиму він припас.

Омелюх

             Не лінивець, і не сплюх

             Гість північний – омелюх.

             Влітку тут він не буває,

             Лиш на зиму прилітає.

             Скаче він по горобині

             В червонесенькій хустині,

              Одне гронце оббирає,

                 А на інше позирає.

            Птах в роботі не сумує,

            Всі дерева облітає,

            Скрізь стрибає, наче свій,

            А, як стихне сніговій,

            День весняний завітає –

            Знов на північ відлітає

Снігур

  Подивіться : у дворі

  В чорних шапках снігурі

  Ще й червоні фартушки

  Одягли собі пташки.

  Значить сніг і холоди

  наближаються сюди.

  Снігурами через те

  Їх тепер і ви звете.

  Ви мене не тільки в книжці –

  Бачили в садку.

  У червоній я манишці,

  В сірім піджачку.

  Зсуну шапочку на очі

  У дворі гуля.

  Жити в клітці я не хочу.

  Діток звеселя.

Вірш “Шпаківня”

Богдан взяв татів молоток                  

І каже: “Знаєш, тату,

Тепер іду я у садок

Хатинку будувати.

Шпаки в садок наш прилетять,

Коли весна прилине,

В моїй хатинці закладать

Шпаки почнуть родину”.

А тато каже: “Все це так, –

І до синка сміється –

“А знаєш, як хатинка та,

Що ти будуєш, зветься?”.

Зозуля

Зозуля  кувала  серед  ночі,

вві  сні  здригнулась  липа  мовчазна.

У  чарах  тиші  голосом  пророчим

сполохано  озвалася  луна.

Чого  не  спиться  вісниці-зозулі?

Чи  журиться  сама  вона  в  біді,

чи  десь  її  дитятко  не  заснуло

в  чужому  непривітному  гнізді.

Чи,  може,  літ  комусь  не докувала,

і  хтось  чудний  при  місячнім  вогні

чатує,  щоб  зірниця  не  упала,

не  згасла  у  захмареному  сні...

Чумацький  Шлях  зачаєно  блискоче

у  зоряній  роздмуханій  золі.

Зозуля  закувала  серед  ночі,

посіявши  тривогу  на  землі.

Чарівний журавель                                    

Птахи: "Курли!" – з піднебесся. 

"Ой, ще рідненькі, не час!" – 

Хрест долевий маю нести

Поки мій день не погас. 

Музична пауза.

Зупинка «Джерело мудрості»

Прислів'я та приказки про птахів

• У всякої пташки свої замашки.
• Видно птаха по пір'ю.
• Видно птаха по польоту.
• Всяка пташка свої пісні має.
• Кожна птиця знайде свого Гриця.
• Де багато пташок, там нема комашок.
• Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.
• Зав'яз пазурець — і пташці кінець.
• Маленька пташка, та гострий дзьобик.
• Ліпше пташині голодом у лісі, як при цукрі у багатій стрісі.
• Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
• Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.
• Нікому сама птаха в руки не вскочить.
• Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
• Рано б пташка запіла, якби киця не з'їла.
• Яка пташка, така й пісня.
• Як багато птиць, не буде гусениць.
• Унадився журавель до бабиних конопель.
• Журавлі прилетіли — весну принесли.
• Лови журавля в небі.
• Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.

• Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.
• Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
• Ластівка весну починає, осінь накликає.
• Ластівки вилітають — годину обіцяють.
• Одна ластівка не робить весни.
• Ранні ластівки — щасливий рік.
• Краще битися орлом, ніж жити зайцем.
• Куди орли літають, туди сорок не пускають.
• Не вчи орла літати, а рибу плавати.
• Не вчи орла літати, а солов'я співати.
• Орел мух не ловить.
• Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
• За морем і синиця птиця.
• Знати сокола по польоту, а доброго молодця по походці.
• Підстреленого сокола і ворона клює.

Зупинка «Рекордсмени України»

Найбільший серед птахів – гриф чорний. Маса його до 12,5 кілограма, довжина крила – 87 сантиметрів. Його досить легко впізнати з того, як стрімко він спускається з висоти з напівскладеними крилами, витягнутими лапами та піднятим хвостом, з шумом розтинаючи повітря.

Найвищим птахом є журавель сірий. Висота його досягає 120 сантиметрів, а маса – 7 кілограмів. Прилітає в Україну в другій половині березня, а улюбленими його місцями є глухі зарості, болота, очеретяні заплави річок. Гніздо (до 1 метра в діаметрі) мостить на купинах.

Найважчий птах української фауни – дрохва, її маса може становити 20 кілограмів. Такими можуть бути самці, самиці значно менші.

Найменший лісовий птах – корольок. Його маса 4 – 5 грамів. Трапляється в гірських і рівнинних хвойних лісах. Його їжа – дрібні комахи, а взимку – частково насіння хвойних порід. Має на голові поздовжню смужку, що нагадує корону (звідси й назва).

Найшвидший птах – сапсан, якого ще називають мандрівним соколом. Нападаючи на якогось птаха, він мчить за здобиччю зі швидкістю понад 300 кілометрів за годину. Часто можна помітити лише тінь, що промайнула, і почути свист повітря, яке розтинає птах. Його не наздогнати навіть літаком АН-2. В Україні сапсан гніздиться зрідка на Поліссі, у лісостеповій зоні, в Карпатах і Криму.

Хто літає найвище? Найвище серед птахів піднімаються орли – на 7500 метрів. Дещо нижче літають крякви – 6300 і ластівки – 4000 метрів.

Хто може пролетіти найбільше? Рекорд щодо дальності перельотів належить лелеці та вальдшнепу. Інколи навесні вони долають відстань у 400 – 500 кілометрів за добу.

Хто живе найдовше? Рекордсменами серед птахів-довгожителів (за спостереженнями в неволі) є сокіл – 162 роки, шуліка – 118, гриф – 117 років. Щодо свійських птахів, то гуси доживають до 40, кури – до 20, голуби – до 30 років.

Найкращим бігуном на короткі дистанції серед птахів України, звичайно, є фазан – 34 кілометри за годину, кроншнеп – 16 і перепел – 15 кілометрів за годину.

Найдовший дзьоб серед птахів українських лісів має лелека – 19 сантиметрів. Дещо коротший у чаплі – 13, у бекаса – 7 сантиметрів.

Найдовший язик має зелений дятел – 14 сантиметрів, він висовується на відстань, що перевищує довжину дзьоба в чотири рази.

Найбільші крила у беркута, розмах їх сягає 3 метри. Трапляється в Карпатах.

Найсильніший голос серед птахів має, мабуть, бугай. Весняний крик цього птаха чути за 2 кілометри і більше. Нагадує він ревіння бика, звідки й українська назва цього птаха.

 Пропонуємо вам відвідати зупинку, де ви дізнаєтеся про те. Якими корисними можуть бути ці маленькі дива природи – птахи.

Великі синиці, прилітаючи щодня до гнізда від 300 до 600 разів, за весь період годування зроблять майже 5000 рейсів. За день сім’я синиць може знищити 3600 гусениць, а сім’я горихвісток 7500 гусениць. За час годування пташенят блакитні синиці здатні знищити 24 мільйони комашиних яєць.

Дятел за день може знищити 750 – 900 короїдів або понад 50 хрущів.

Одна ластівка протягом літа виловлює близько мільйона різних комах, переважно шкідливих.

А крихітний корольок, найменший серед птахів, за рік знищує від 8 до 10 мільйонів шкідливих комах, їхніх яєць і личинок.

 Сьогодні ми з вами дізналися багато цікавих фактів про наших друзів – птахів. І на останок пропонується зупинка «Охорона птахів»

До Червоної книги України занесено 65 рідкісних і зникаючих видів птахів. Серед них: чорний лелека, сірий і степовий журавель, жовта чапля, чорний гриф, беркут, орел степовий, орлан-білохвіст, скопа, пугач, сич, лебідь малий та інші.

                                              В Червону книгу ми занесли

                                              Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

                                              Ми всі господарі Природи,

То ж збережемо її вроду.

 Але не тільки в  Червоній книзі відзначено ряд птахів, багатьом з них людина створила унікальні пам’ятники.

 Пам’ятники журавлю

      м. Саратов

   м. Луганськ

Пам’ятники  горобцям

  м. Петербург

                                                 Німеччина

        Білорусія

  м Токіо

Чайці поставили два пам'ятники на честь врятування  ними  посіву від сарани: один — у Сіла штат Юта, а другий в Австралії.

Кожна людина повинна виховувати в собі і в своїх близьких почуття любові до природи, бережливого ставлення до неї і до тварин, зокрема до птахів. А тим часом нерідко, замість того, щоб допомогти птахам, люди платять їм злом за добро. Це стосується не тільки  мисливців, а й птахоловів, які постачають «продукцію» на ринок. Підраховано, що звичайний птахолов виловлює по 300-400 дрібних птахів за місяць, а близько 4 тисяч протягом року. А більшість же птахів, як відомо, не зносить неволі і гине.

Місце птахів не в клітках, а на волі, де вони можуть дати максимум користі людям, які, на жаль, далеко не завжди ставляться до своїх помічників і друзів так, як вони того заслуговують.

Тріпоче серце пійманої птиці.

В руках моїх не чує доброти;

– Я дам тобі водиці і пшениці,

Моя пташино, тільки не тремти!

– Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?!

Пусти мене, мій хлопче, на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.

Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

В своїх руках легеньких, як вітрець.

Хіба неволя це? Хіба це важко

Від мене взяти кілька зеренець?

– Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає!

– Лети! Співай у небі гомінкому;

Хоч і маленький, зрозумів я все.

Моя рука ніколи і нікому

Ні кривди, ні біди не принесе!

За всі турботи у важкий для птахів час вони віддячать людям сторицею: збереженим лісом, насінням, ягодами, врожаєм на полях, у садах і городах.

Та ще й порадують дзвінкими багатоголосими піснями.

Живемо в гармонії з райдужним світом,

 З пташками, що радують співом нас літом.

 Ми робимо гарні хатинки для пташки,

 Щоб ліс не загинув від злої комашки.

 Щоб ліс був зеленим, співочим, здоровим,

Красивим, казковим і просто чудовим!

Мета: розширити знання учнів про різноманітність птахів, продовжити формування вмінь порівнювати об’єкти природи, узагальнювати, пояснювати пристосування організмів до середовища існування, акцентувати увагу на красі й гармонії в природі.

Обладнання: малюнки птахів, картки із поняттями, що стосуються птахів.

Хід заходу

Учень:                             

Все навколо зеленіє,

Річка ллється і шумить,

Тихо-тихо вітер віє

І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,

Коли вже весна цвіте?

Скрізь дзвенять пташки крилаті,

Сяє сонце золоте.

  Учитель. Наша сьогоднішня гра присвячена Святу птахів. Дві команди будуть змагатися  за звання найерудованішого і найвинахідливішого знавця пернатих. А визначить це за результатами конкурсів журі. 

Конкурс «Візитна картка»

Презентація команд, захист назв.

Конкурс «Відгадай…»

Запитання для першої команди

1. Яка сова полює вдень? (Біла, або полярна)
2. Який птах носить прізвище відомого російського письменника? (Гоголь)
3. Крила яких птахів вкриті лусочками? (Пінгвіни)
4. Які птахи не сідають на землю? (Стрижі)
5. Який співочий птах є хижаком? (Сорокопуд)

Запитання для другої команди

1. Яка сова влаштовує гніздо? (Болотяна)
2. Де живуть колібрі? (У Пд.. Америці)
3. Який співочий птах може пірнати у водойму і бігати по дну? (Оляпка)
4. Який птах носить назву фрукта? (Ківі)
5. Чому у дятлів такий міцний хвіст? (Бо ним він спирається на стовбур)

Конкурс «Показуха»

Капітани команд витягують по три картки, на яких написані поняття, що стосуються птахів, і жестами та мімікою зображують їх, а члени команди повинні відгадати.

Завдання для першої команди

1. Міграція
2. Шлюбна поведінка
3. Годування пташенят

Завдання для другої команди

1. Гніздування
2. Насиджування яєць
3. Пошуки їжі

(Підсумки журі двох конкурсів)

Конкурс «Назви птаха»

Команди мають пригадати якомога більше птахів, назви яких починаються на букву «К» - для першої команди, на букву «С» - для другої команди, та назвати, до якої родини класу Птахи вони належать.

Конкурс «Хто я?»

Учитель зачитує уривки про птахів. Команди повинні відгадати назви птахів, про яких йде мова.

Великий птах. Довжина тулуба сягає 50 – 100см, маса – близько 16кг. Має сильні ноги, швидко бігає, але повільно ходить, літає важко. Живе в степах, напівпустелях Європи, Азії, Австралії. Живиться насінням рослин, комахами, дощовими черв’яками і дрібними гризунами. (Дрохва)

Великий хижий птах. Розмах крил до 2м, маса – до 7кг. Оперення темно-буре, комірець світло-бурий, голова, шия – з голубуватим відтінком. Живе в гірській лісистій місцевості. (Гриф чорний)

Здавна був символом любові до рідного краю. Про нього складено багато віршів, пісень, легенд. Улюблені місця – глухі зарості боліт, очеретяні заплави. Якщо його чимось потривожити, він тихесенько сходить з гнізда, пригинається, відбігає і тільки тоді злітає. (Сірий журавель)

Поширений на Поліссі, у Карпатах. Гніздиться окремими парами. Гніздо розміщує на високих деревах (6 – 20м від землі) і використовує його багато років. Гніздо велике – до 1,5м в діаметрі й заввишки до 1м. Відлітає наприкінці серпня – у вересні. (Лелека чорний)

(Підсумки журі)

Конкурс «Птахи – рекордсмени»

Відповідає на запитання та команда, яка швидше знайшла правильну відповідь.

Запитання

1. Найбільший птах у світі. (Африканський страус, висота – 2м 70см, вага – до 90кг).
2. Найменший птах у світі. (Колібрі, 2 – 4г)
3. Який птах літає найшвидше? (Стриж)
4. Який птах має найбільший розмах крил? (Альбатрос, 3,7м)
5. Найважчий птах України. (Дрохва, 16 – 19кг)
6. Найвищий птах України. (Журавель сірий, 120м)
7. Найменший птах України. (Корольок, 5г)
8. Птах, який здійснює найшвидші рухи крилами. (Колібрі, 80 - 90 разів за сек..)
9. Який птах має найдовший язик? (Дятел)
10. птах, що найвище літає. (Орел, 6 – 7км)
11. Птах-рекордсмен із подоланням довгих дистанцій. (Ластівка берегова, 32тис.км)
12. Найважчий птах, що літає. (Дрохва)
13. Який птах несе найбільші яйця? (Африканський страус, 1,5 – 2кг)
14. Єдиний птах, температура тіла якого непостійна (знижується вночі). (Колібрі, при негоді – до 14С)

Конкурс «Пригадайте пісні про птахів.» За кожну пісню – 1 бал. На обдумування – 2хв.

Конкурс «Загадки»

Відгадайте загадки. За правильну відповідь – 1 бал. Якщо одна команда не відповідає – цю можливість отримує інша.

Загадки для першої команди

1. Хвіст серпом, голова з гребінцем. (Півень)
2. Маленький, сіренький, по гаях літає, гарно співає. (Соловей)
3. Що за птаха на дубку, завела своє ку-ку! (Зозуля)
4. Б’ється молоток, поправляє нам садок. (Дятел)
5. Патлатий хазяїн в стріху прилетів. (Горобець)

Загадки для другої команди

1. Маленький, сіренький на соняшник сів, надзьобався добре й далі полетів. (Горобець)
2. До всіх залечу, все, що знаю, розкажу. (Сорока)
3. З’явилося у жовтій шубці, пропали дві шкарлупки. (Курча)
4. Перелітний птах, співати мастак, найпершим прилітає, зимує в Африці та Китаї. (Жайворонок)
5. Сам вечірньої години заховався в кущ калини, та на дудочку одну грає пісню чарівну.(Соловей)

(Підсумки журі)

Конкурс капітанів

Закінчіть речення, дайте відповідь на запитання. За кожну відповідь – 1 бал.

Для капітана першої команди

1.Дзьоб птаха складається з двох частин - …(над дзьоб і під дзьоб).

2. Шкіра птаха покрита … (пір’ям).

3. Пташенята якої пташки не знають матері? (Зозулі)

4. Найменша у світі пташка… (колібрі)

5. Передні кінцівки птахів – це…(крила)

6. Частина нижньої кінцівки, характерна тільки для птахів. (Цівка)

Для капітана другої команди

1. У деяких птахів на початку стравоходу є розширення - … (воло)
2. У процесі дихання птаха беруть участь … (легені і повітряні мішки)
3. У якому відділі шлунка перетирається їжа у птахів? (У м’язовому)
4. Птахи, що виношують яйця на лапах. (Пінгвіни)
5. Під контурними перами розташовані … (пухові пера)
6. Сови можуть повертати голову на … (270 градусів)

Конкурс вірша

Складіть вірша, у якому був би рядок «Вже летять до нас птахи.

Максимальна оцінка конкурсу – 3 бали.

Журі підбиває остаточний підсумок та визначає команду – переможницю.

Мета: навчити розпізнавати птахів за співом, навчити виготовляти годівнички з доступного матеріалу; ознайомити дітей з різноманітністю видового складу зимуючих птахів Волині, уточнити уявлення про спосіб життя птахів взимку; активізувати бажання допомагати птахам у холодну пору року; виховувати бережне ставлення до природи, любов до братів наших менших.

Обладнання: наочні посібники, таблиці, картки з малюнками, програвач, диск "Голоси птахів", матеріали для виготовлення годівничок.

Хід заходу

І. Вступне слово вчителя

Зараз, діти, я загадаю вам загадки, а ви спробуйте здогадатися, яка тема нашого заняття:

а) Вірно людям я служу, їм домівку стережу, дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним здобуваю. (Дятел)

б) Уночі гуляє, а вдень одпочиває, має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова)

в) Маленький хлопчик у сіренькій свитині по дворах стрибає, крихти збирає. (Горобець)

II. Повідомлення теми та мети:

а) Отже, ви здогадалися, що сьогодні ми будемо обговорювати птахів і тема нашого заняття: "Зимуючі птахи Волині. Виготовлення годівничок". Наша мета: ознайомитись з зимуючими птахами нашої місцевості, уточнити їхній спосіб життя, навчитись розрізняти птахів за розмірами, кольором та співом, навчитись правильно підгодовувати їх взимку, виготовити годівничку для птахів.

б) Розповідь про птахів:

Зараз зима. Багато птахів залишаються зимувати. Але це для них не так і просто. Найважливіші та найтяжчі зимові місяці для птахів – грудень і січень, саме тоді потрібна допомога, увага людини. І справа тут не тільки в морозі. Птахам важко пережити скорочений світловий день. За якихось 6 – 7 годин їм потрібно не лише знайти їжу, а й засвоїти її, щоб пережити довгу зимову ніч. Виявляється, що в грудні птах робить у середньому за світловий час доби близько 800 рухів, а в січні – 1200, тобто додається час, а тому й збільшується шанс дістати їжу та вижити взагалі. Тому взимку у птахів залишається одна надія – на людину.

Які з птахів залишаються зимувати у нас? Це майже всі синиці (велика синиця, московка, чубата, лазарівка, гаїчка), повзики, щиглики, вівсянки, сойки, найменший серед наших птахів – жовтоголовий корольок та інші. Прилітають до нас на зимівлю снігурі, омелюхи, щури. Вони їдять ягоди бузини, глоду, терену, горобини, насіння туї, сосни. Але ягоди в шлунку птахів перетравлюються частково, насіння падає на землю і навесні проростає. Тому цих птахів називають сіячами. До них належать ще й сойки, їхня улюблена їжа – жолуді.

Про те, що синиця дуже корисний птах, відомо людині ще з давніх-давен. Перший закон про охорону птахів був прийнятий на початку 13 століття, а в грамоті Людовика Баварського (1328 р.) говорилося, що: "Тяжкий штраф чекає того, хто зловить синицю – старанного ловця комах". Взимку синиці їдять у садах яйця та зимуючих гусениць золотогуски, деяких шовкопрядів. Щоб принадити синиць у сади, варто вивішувати їжу для них. Синиці починають гніздування рано навесні. Тому дуплянки для них розвішують з осені. Спочатку птахи ховаються в них від морозу, а потім залишаються і виводять пташенят в період гніздування. Синички, хоча й тримаються поблизу людини, свої гнізда часто будують в дуплах дерев, у щілинах будівель, на балконах, але завжди зберігають певну дистанцію. Житла споруджують дуже старанно, вимощуючи порожнину дупла або щілини стін будинку сухим мохом, сухою травою і листям, але саму середину гнізда, куди самочка відкладає маленькі білі з рожевими цяточками яйця (їх буває 10 – 12), вимощують ніжним пір'ячком і хутром тварин. Влітку синичка встигає вивести 2 покоління пташенят. Таким чином, можна підкреслити, що синички – це одні з найкорисніших пташок, які не тільки милують око і дарують насолоду своїм веселим співом, але й допомагають людям у боротьбі за високі врожаї садів та городів. Бережіть цих чудових пташок!

Щиголь– має яскраво-жовті великі плями на крилах, дзьоб оточений оксамитно-червоною широкою смугою, дві світло-коричневі плями на світлих грудях, чорні пера крил – це основні ознаки щигла. Щигли завжди рухливі, тримаються парами, зграями, мандрують по дібровах лише весною, коли настає період виводити потомство. Щигли розбиваються на пари і починають вити гнізда, вкриті зверху лишайником та мохом. Середину гнізда самка вистеляє м’яким рослинним пухом, куди відкладає 4 – 5 яєць. Якщо щиглів тримати удома, то варто знати, як і чим їх годувати. Вони поїдають просо, мурашині яйця, насіння лопуха, шматочки яблука, насіння берези, вільхи.

Повзик – назву йому дали, мабуть, через те, що полюбляє чіплятися до кори дерева головою вниз, сидіти або жваво лазити по стовбуру зверху вниз. Цей птах живе у нас протягом цілого року. Ранньої весни, як тільки пригріє сонечко в лісі, здалеку можна почути мелодійний гучний свист. Гніздиться цей птах переважно в дуплах дерев листяних або мішаних лісів. Гніздо – отвір дупла, завжди заліплене глиною, залишається маленький, геометрично правильний круглий отвір, куди ледве може влізти сам птах. Так пташка захищає своїх дітей від ворогів. Повні кладки з 7 – 9 плямистих яєць бувають двічі на літо – в квітні і в кінці червня. Живиться повзик влітку переважно комахами, серед яких багато небезпечних шкідників, наприклад, клоп-черепашка. Восени і взимку, коли не вистачає тваринного корму, охоче поїдає різне насіння. Повзик дуже корисний птах, якого слід охороняти і принаджувати в усі ліси та парки нашої країни.

Омелюх – красивий птах, більший за горобця, має бурувато-сіре забарвлення з чорнувато-рудим відтінком. На голові птаха чималий чубчик, що надає йому трохи задирливого вигляду. Живляться омелюхи переважно різними ягодами і насінням дерев. Дуже люблять калину, горобину і особливо ягоди паразитичної рослини омели, за що й дістали свою українську назву – омелюхи. Полюбляють білі ягоди омели, які мають клейкий сік. Омелюхи сприяють поширенню цієї паразитичної рослини, бо, по-перше, частина насіння від роздавлених ягід приклеюється до лапок, дзьобів і оперення птахів і таким чином переноситься на інші незаражені дерева; по-друге, насіння омели витримує дію травних соків у шлунку і кишках птаха і виходить з екскрементами, не втрачаючи схожості. Отже, омела поширюється також і з покидьками омелюхів. А в усьому іншому омелюхи не шкідливі, а навпаки, зграйки їх прикрашають зимовий ландшафт.

Кропивник (Волове очко) – дуже маленька пташка, найменша серед наших птахів, за що дістала свою народну назву "волове очко". Забарвлення коричневе з темними поперечними смугами. Маленький хвостик задерикувато стирчить догори. Завжди ховається в купах зваленого хмизу, у густих кущах, весь час перебуває у жвавому русі. Співає недовго, але дуже дзвінко і приємно. Гніздиться завжди десь поблизу від лісових річок чи струмочків, будує складні кулясті закриті гнізда між корінням дерев, у стосах дров тощо. Кропивник – пташка осіла. Повні кладки складаються з 4 – 9 плямистих яєць. Живляться кропивники влітку переважно дрібними комахами, восени і взимку – ще й насінням. Дуже приємна, корисна пташка, яку, безумовно, варто охороняти.

Оляпка звичайна. Мабуть, мало хто знає, що серед наших пташок є й така, яка вміє пірнати під воду. Біля бурхливих річок Карпат часто можна спостерігати невеликого темно-бурого з білим птаха. Полюбляє сидіти на камені біля самої води або швидко літати над нею. Якщо деякий час спостерігати за оляпкою, можна побачити, як вона раптом поринає у воду і довго не спливає на поверхню. Потім виринає, струшує воду і перелітає на інше місце. Птахи – осілі. Гніздо мостять у щілинах скель, на березі річки, між корінням дерев. Повна кладка має 4 – 5 білих яєць. Живляться оляпки переважно різними безхребетними тваринами, комахами, їх личинками, яких ловлять з берега, а іноді й під водою. Отже, оляпка – корисний птах, її варто охороняти!

Фізкульт - хвилинка (хвилинка з ритмічними вправами)

III. Прослуховування платівки з записом співу птахів.

Бесіда

IV. Гра-жарт „Птахи”

Якщо в грі буде названо не птаха – ви голосно тупаєте ногами.

Прилетіли пташки: голуби, синиці, мухи і стрижі. Що неправильно?

Прилетіли пташки: голуби, синиці, галки, мухи і стрижі. Що неправильно? Прилетіли птахи: голуби, синиці, галки і стрижі, чібіси й чижі, навіть сплюхи – сови, лебеді і гуски.

V. Вікторина

1. Яку пташку називають літаючим барометром? (Ластівка).

2. Яку пташку називають лісовим лікарем? (Дятел).

3. Навіщо птахи розміщують мурахів собі між пір’ям? (Від паразитів)

4. Чому кажуть "Як з гуся вода?" (Пір’я гусей густо змащено жиром, тому вода стікає з пір’я).

5. Чому гуси та журавлі літають клином? (Для полегшення польоту слабким птахам)

6. В назві якого птаха аж сорок "А"? (Сорока)

7. Яке місто носить назву хижого птаха? (Орел)

8. Який птах може бігати по дну водоймища? (Оляпка)

9. Перелітний птах, що співає в небі. ( Жайворонок)

10. Великий водоплавний птах. (Баклан)

11. Які птахи не сідають на землю? (Стрижі)

VI. Робота з малюнками-картками

На дошці картинки з зображенням снігура, синиці великої, дятла.

Діти за малюнками складають оповідання.

VII. По сторінках Червоної книги України

Коротка розповідь про птахів, які занесені до Червоної книги України: лелеку чорного, глухаря, крука, пугача, журавля степового.

VIII. Бесіда "Веселі та мудрі"

Цікавими були уявлення українців про багатий і різноманітний світ тварин. Ці уявлення відтворилися в народних обрядах, іграх, прикметах, ворожіннях. Важливе місце в них займають птахи. З ними пов'язані численні передбачення і прикмети.

Ось послухайте про лелеку цей птах приносить щастя оселі, де він збудував гніздо. Якщо хтось зруйнує гніздо, то станеться лихо – лелека принесе вогню і спалить хату або накличе грозову хмару. Існувало багато легенд про походження лелеки. Одне з них: "Бог дав людині талант і наказав віднести мішок з ним далеко в ліс з умовою не розв'язувати і не заглядати в нього. Та чоловік не витримав і поцікавився, що він несе. Тоді з мішка повискакували жаби, вужі та змії і розповзлися по всьому світу. Розгніваний Бог перетворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по полях і болотах шукати усе гаддя”.

 Ворон  мав недобру славу. Ворона каркає над хатою – віщує про лихо або близьку смерть когось із членів родини.

Символом засмученої жінки стала чайка. Чайка ще уособлює неньку Україну. Для широкого загалу чайка – символ турботи матері про дітей. Символом зажуреної жінки є також горлиця та перепілка.

IX. Дізнайся за описом

а) Свитка на ньому сіренька, благенька. Вітер подме, то й спинка засвітиться. Але нічого! Як захурделить, то знайде собі раду, кудись та й сховається. А поки що по двору стрибає, крихти збирає, то й тепліше стане. (Горобець)

б) В мене є великий хист. Я співаю – як артист. Спів мій рідкісний усюди дуже люблять слухати люди. (Соловей)

г) У садочку понад тином я зробив йому хатину. Він навколо озирнувся, заспівав і оселився. (Шпак)

д) Що воно за дивна птиця: світла денного боїться, дзьоб крючком, великі очі, і не спиться їй до ночі? (Сова)

є) Швидко скрізь цей птах літає, безліч мошок поїдає, за вікном гніздо будує, тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

X. Гра „Майстер без сокири"

Потрібно закінчити

а) Хто будує будинок з нитки, тоншої за волосину? (павук);

б) З соснових гілок будують місто ...(мурахи);

в) За малюнками впізнати, хто збудував будинок.

г) По формі дзьоба впізнати птаха.

XI. Гра "Хто більше?"

Роблячи 10 кроків, назвати представників певної екологічної групи. Наприклад: водоплавні птахи: гагара, чомга, баклан, чапля, лелека, фламінго, лебідь, гуска, качка, крижень.

Птахи лісу: дятел, сойка, соловей, дрізд, корольок, чиж, щиглик, піщуга, сова.

XII. Практична робота: виготовлення годівничок

Усі птахи, особливо такі рухливі, як синиці, потребують багато їжі, отже, весь світловий день вони зайняті пошуками їжі. Саме взимку потрібно потурбуватися про штучні годівнички з насінням соняшника, крихтами хліба тощо.

Найпростіша годівничка – фанера з бортиками по краях, яку підвішують на дереві. Це годівничка-стіл. Якщо над такою годівничкою зробити дах для захисту від снігу та дощу – це буде годівничка-будиночок. А якщо на такій годівничці прикріпити пляшечку з кормом на відстані 1,5 – 2 см, це буде автоматизована годівничка. Бажано, щоб пляшечка була обв'язана корою берези. Під годівничку можна пристосувати пакет від молока та інше. Для птахів у холодну пору року слід заготовляти насіння берези, реп'яхів, стебла лободи з дозрілим насінням кінського щавлю, ягоди калини, горобини, пучки яких вивішувати в садках, особливо коли багато снігу та в ожеледь. Тільки пам'ятайте правило – корм потрібно класти щодня, інакше птахи перестануть вірити вам і не прилетять до годівнички. А якщо пташок підгодовувати взимку, вони й влітку залишаться в наших садах, лісах, містах і сторицею відплатять за свій порятунок від зимового холоду та голоду. Бо немає в нас старанніших помічників у боротьбі з шкідниками саду, лісу, городу, ніж маленькі пернаті друзі!

Методичні поради щодо виготовлення годівничок та підгодівлі птахів 

Птахи, які залишилися зимувати, весь короткий день шукають їжу. Одні споживають свої запаси, інші – клюють плоди, ягоди та насіння рослин (горобина, калина, омела, сосна, ялина).

Є й хоробрі птахи. Це наші „північні папуги” – клести. Їдять вони насіння ялини або сосни, яке добувають з шишок вигнутими дзьобами. Тріщить мороз, а клест-мама сидить у гнізді і зігріває своїм теплом спочатку яйця, а потім – голих пташенят. Клест-тато весь цей час годує маму та пташенят насінням хвойних дерев, яке він приносить у волі.

Птахи взимку бояться не холоду, а голоду. Тих запасів, що були зроблені восени, не вистачає. Тому і гинуть птахи у сильні морози. В наших силах, друзі, врятувати птахів від голодної смерті: розвісити годівнички і всю зиму підгодовувати їх.

Про корм потрібно потурбуватися ще влітку.

У серпні – вересні зв’яжіть снопики чортополоху, кінського щавлю, кропиви, лободи. Їх краще зберігати у підвішеному вигляді, а зимою встромити у сніг, поряд з годівничкою.

Синиці легко впораються і з твердою шкаралупою насіння кавуна, дині, гарбуза, кабачка. Це насіння потрібно промити теплою водою та висушити.

Жирне насіння соняшника можна також ввіткнути поряд з годівничкою Якщо немає вівса та проса, птахів можна годувати вівсянкою та пшоном.

Люблять птахи різноманітні сухофрукти та гриби. А ще більший сюрприз для птахів, якщо вони будуть червивими.

У травні – червні можна наловити травневих, червневих хрущів, які масово літають у вечірні години або інших комах. Сухі комахи взимку – це свято для багатьох птахів.

Більшість відходів зі столу врятують життя не одному птаху: недоїдена каша, картопля, крихти білого хліба, ягоди з компоту, крихти сиру тощо.

Потрібно пам’ятати, що чорний хліб набухає у зобиках птахів і може викликати їх загибель.

Залюбки птахи будуть клювати і шматочки жиру, маргарину, сала. Потрібно тільки пам’ятати, що вони повинні бути несолоні, тому щоб сіль для птахів – отрута.

Чим годувати птахів взимку:

● насіння соняшника (не смажене) дуже люблять снігурі та синиці, добре ледь-ледь розчавити насіння пляшкою чи качалкою;

● коноплю люблять усі зерноїдні птахи;

● овес – на виправдання своєї назви їдять вівсянки та ще чубаті жайворонки (посмітюхи) й польові горобці;

● просто, пшоно – найулюбленіша їжа ти же вівсянок і жайворонків, крім того, просо їдять куріпки, синиці та горобці;

● гарбузове насіння (лише сире) гарно потішить Вас, оскільки дасть змогу побачити, як синиці, притиснувши лапкою насінину, діловито продзьобують у ній дірочку, стурбовано озираючись на всі боки;

● насіння дині не залишить байдужою жодну пташку;

● крихти сухого білого хліба (чорний хліб шкідливий для всього птаства) – чудовий корм для багатьох птахів;

● горобина і бузина, зібрані в кетяги й розвішані на деревах – найліпший подарунок дроздам;

● насіння ясеня (схожі на зв’язки ключів крилатки) – улюблений корм снігурів;

● насіння бур’янів (лобода, кропива, лопух, кінський щавель) – це найдешевший і дуже корисний корм для зерноїдних птахів.

 Такі годівнички Ви можете зробити самі

Із стовбура з серцевиною, що прогнила, можна

зробити дуплянку для дрібних синиць.

Прибивати будиночок цвяхами до дерева не можна. Краще використовувати алюмінієвий дріт.

Восени потрібно зняти будиночок, відремонтувати його, почистити та продезин­фікувати хлоркою чи формаліном. Після цього будиночок повернути на старе місце.

Якщо будиночок 1 – 2 сезони не заселяється, його потрібно перенести на інше місце.

Гнізда для лелек.

Гніздо для хижих птахів.

Під дахом такого будиночка

із задоволенням висиджує пташенят сова.

Це будиночок для качки-дуплогніздика-гоголя.

У таких ящиках, закріплених на стінах будівель та деревах у лісі, полюбляє селитися пустельга.

Добре замасковані гнізда в очереті та рогозі для качки.

XIII. Гра "Голуби та горобці"

Поділити дітей на три команди: голуби, горобці, діти. Пропоную послухати розповідь та виконати те, про що розповідається: "Настала зима. Було дуже холодно, і птахи дуже хотіли їсти. Для них наступив голод. Прийшли діти, принесли зерна і крихти хліба, насипали та відійшли вбік. Побачили голуби та й полетіли до них. Голуби летять повільно, широко махають крилами, а за ними горобці. Поїли та й полетіли. Діти були задоволені”.

XIV. Перевір народні прикмети

Якою буде погода, якщо:

горобці в'ють гнізда, жваво цвірінькають, облаштовують свої гнізда;

дружно кують зозулі;

ластівки літають низько над землею;

курчата ховаються під квочку.

XV. Підведення підсумків

Яких зимуючих птахів ви спостерігали в нашій місцевості?

Чому вони не полетіли до теплих країв?

Які можна зробити годівниці для птахів?

Які птахи прилітають до годівниць?

Який корм краще поїдають?

Яке правило ви засвоїли при підгодівлі птахів?

Чим віддячують птахи?

Отже, ви для себе зробили висновок: кожен, хто любить і цінує рідну природу, повинен постійно дбати про її збагачення, вміння зберігати і розумно використовувати її скарби. Отож, необхідно завжди охороняти птахів, стежити за тим, щоб ніхто не кривдив їх, не забирав яєць, не руйнував гнізд, не здіймав галасу там, де вони гніздяться.

Мета уроку:

Освітня: продовжити вивчати будову і процеси життєдіяльності птахів; розкрити особливості їх розмноження і розвитку; ознайомити із будовою яйця та особливостями розвитку зародка птахів, процесом інкубації.,  показати ознаки вищої організації птахів у порівнянні з плазунами.

Розвиваюча: розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, що вивчається; уміння спостерігати, порівнювати і робити відповідні висновки; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення.

Виховна: прищеплювати інтерес до предмета, допитливість;  виховувати бережливе ставлення до птахів, що оточують людину протягом усього життя; сприяти екологічному вихованню та природоохоронній діяльності.

Обладнання і матеріали: скелети й опудала птахів, таблиці «Тип Хордові. Клас Птахи», фотографії й малюнки птахів, модель «Будова яйця птаха», вологий препарат «Розвиток курчати»; в учнів: блюдце, сире і варене яйце.

Основні поняття та терміни: орнітологія, орнітолог, інкубатор, виводкові пташенята, нагніздні пташенята, турбота про потомство.

Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Тип уроку: комбіновани

 Хід уроку

I.Організаційна частина.

1.    Привітання
2.    З’ясування емоційної готовності  до уроку (обмін компліментами).  
II.  Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

1. Бліц – турнір. Учні повинні швидко закінчити речення:

1.Вважається що птах народжується двічі,тому що … 
( спочатку яйце, потім  –  пташеня)

2.    Хвіст виконує функцію…
(гальма, керма)
3.Серце у птахів … 
( чотирикамерне )

4. У птахів нюх …
(досить слабкий)

5. Наука про птахів - ….
(орнітологія)

6. у шкірі птахів відсутні залози -  … 
(сальні та потові)

7.  Зір у птахів - …
(монокулярний)
 

8. Кістка на грудях, завдяки якій птах літає - …

 (кіль)

2. Питання до учнів:

Як влаштовані органи дихання птахів?

Як влаштована травна система птахів?

Як влаштована кровоносна система птахів

Яке запліднення у птахів?

 Як воно здійснюється?

Як розмножуються плазуни?

Чим відрізняються системи розмноження птахів і плазунів?

ІІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Вправа « Дешифрувальник »

Визначте тему уроку використовуючи склади:

Роз – же – ння – мно – та – ви – роз – ток – хів. – пта –

(Розмноження та розвиток птахів)

 – Уявіть собі, що в наших садах, парках, лісах і гаях зникли птахи, не чути їхнього співу і веселого щебетання. Такий ліс, парк  чи сад став би глухим та сумним. Щоб цього не сталося, птахам необхідно відтворювати собі подібних, тобто,- розмножуватися.
ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

V. Вивчення нового матеріалу

1.    Шлюбна поведінка птахів (Бесіда)

Запитання до учнів:

–   Навіщо птахам забарвлення?
  –  Чому у самців птахів забарвлення яскравіше ніж у самок? 

2.  Влаштування гнізд (Рольова гра)

Розповідь «орнітолога» з демонстрацією малюнків.

Більшість птахів відкладає яйця в гнізда. Гнізда будуються на деревах і кущах, деякі птахи гніздяться в дуплах, інші роблять гнізда на землі, відомі птахи, які обходяться без гнізд. Отже, утворюються пари, будуються колиски і все це для продовження роду пташиного.

3. Будова яєць птахів (Розповідь вчителя).

(На кожному столі стоїть блюдце з яйцем без шкаралупи і шкаралупа, варене яйце в шкаралупі).

-  Розгляньте форму яйця. Яку форму воно має? (форму еліпсоїда, округлу). Округла форма надає яйцю міцність, що важливо в той момент, коли птахи насиджують яйця. Щоб переконатися в міцності яєчної шкаралупи варене яйце з силою стискається в руці. Один кінець яйця загострений. Як ви думаєте для чого? (завдяки наявності гострого кінця яйце легше рухається по яйцепроводу).

Розіб'ємо шкаралупу курячого яйця. Під нею ми побачимо щільну, білу плівку. Це підшкаралупна оболонка. Вона служить фільтром для очищення повітря, що проникає в яйце. Під плівкою знаходиться білок, крізь який просвічує жовток, який підвішений на особливих еластичних білкових канатиках – халатах,що дозволяють утримувати жовток в одному положенні в центрі яйця. На поверхні жовтка розташований зародок. Нижня частина жовтка важча, тому коли птах при висиджуванні перевертає яйце для рівномірного обігріву, жовток на канатиках завжди повертається так, щоб зародок був нагорі, ближче до тіла птиці. Жовток складається з  запасу поживних речовин і води. Вважається, що чим яскравіше пофарбований жовток - тим якісніше яйце, оскільки в цьому випадку курка харчувалася природними харчами, а саме зеленою травою, що містить крім хлорофілу ще й каротиноїди. В травному тракті курки хлорофіл руйнується, а каротиноїди, як більш стійкі, накопичуються в курячому жовтку, а звідки брати воду? Яйця змій і ящірок можуть вбирати її з землі, збільшуючись в обсязі 2 - 2,5 рази. Але у плазунів яйця покриті еластичною волокнистою оболонкою, у птахів ж вони заковані в панцир шкаралупи. Та й де в пташиному гнізді взяти воду? Залишається одне - запасти її заздалегідь. Для цього і служить білок. Крім того білок захищає власне яйце, тобто жовток від механічних пошкоджень і різких поштовхів. Зовні білок вкритий двома оболонками, які розходяться на тупому кінці яйця, утворюючи повітряну камеру, яка забезпечує можливість зміни обсягу яйця при зміні температури. До моменту вилуплення пташеняти обсяг повітряної камери збільшується, тут накопичується повітря, яким пташеня вперше наповнить легені після того, як прорве підшкаралупну оболонку. Але проблема дихання зародка в яйці поки не вирішена. Подивіться через шкаралупу на світло. Що ви бачите? (шкаралупа має пори). Число пор у курячого яйця більше 7 тисяч і вони зосереджені головним чином на тупому кінці яйця. Проблема дихання вирішена. Але крім цього шкаралупа захищає яйце від механічних пошкоджень. Шкаралупа складається в основному з вуглекислого кальцію (89-97%). Під час розвитку ембріона шкаралупа частково витрачається на побудову скелета. Ззовні яйця є тонка органічна плівка-кутикула. Функція кутикули - захист яйця від проникнення бактерій. Кутикула не пропускає воду з навколишнього середовища, хоча молекули кисню легко проходять в яйце.

Самостійна робота

 Заповнити таблицю:

“Будова яйця”

4. Інкубація яєць (рольова гра)
Повідомлення  «зоотехніка» про сучасні методи інкубування яєць.
Ембріональний етап розвитку птахів відбувається під час інкубації (процесу обігріву яєць, у результаті якого відбувається розвиток зародка). Інкубація забезпечується дорослими птахами, які насиджують кладку, або в інший спосіб забезпечують обігрів яєць (смітні кури згрібають купи з ґрунту й гнилої рослинності, що, перегниваючи, виділяє необхідне для яєць тепло). У дорослих птахів відсутні зуби, але готовому вилупитися пташеняти природа дала "яєчний" зуб - це рогової виріст на верхній, яким пташеня трощить шкаралупу.

Пташенята, що вилупилися, бувають двох типів — виводкові та нагніздні.

5.    Птахи виводкові та нагніздні (Метод «Карусель»)

Дві групи окремо працюють над своїми завданнями протягом певного часу (2-3 хв.)

Завдання 1 групі: Яких птахів і чому називають виводковими?

Завдання 2групі: Яких птахів і чому називають нагніздними?

Учні стають в 2 кола – внутрішнє(1група) і зовнішнє(2 група).  Внутрішнє – нерухоме, зовнішнє рухається. Відбувається обмін інформацією (учні з зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).  Далі зовнішнє та внутрішнє кола міняються місцями.

Виводкові пташенята цілком вкриті пухом, з відкритими очима. Через певний час вони можуть самостійно супроводжувати дорослих птахів. Нагніздні пташенята лише в деяких місцях вкриті негустим пухом. Їхні очі й вушні отвори закриті. Вони досить тривалий час вимушені перебувати в гнізді й вигодовуватися дорослими птахами.

Нагніздні  Виводкові

 6.    Турбота про потомство (бесіда)

Тією чи іншою мірою всі птахи піклуються про потомство. Воно полягає в спорудженні гнізда, висиджуванні яєць, вигодовуванні, обігріві й захисті пташенят тощо. Але деякі види (звичайна зозуля) пташенят не висиджують, а підкладають свої яйця в гнізда інших видів, які й вигодовують їхнє потомство.

Запитання до учнів: 
1.    Використовуючи свої спостереження розкажіть, як птахи турбуються про потомство ( відповіді учнів доповнює вчитель)
2.    Як необхідно поводитись у природі під час розмноження птахів?
 

VІ.  Закріплення вивченого матеріалу

Вправа «Мозковий штурм»

1.    Поясніть, чому в синиць, сов, берегової ластівки яйця білі, в жайворонка – сіруваті, плямисті,а в зозулі – різноманітні за забарвленням.
2. Зозуля живе 24 р. За один день вона поїдає близько 100 гусениць, у тому числі і волохатих. Скільки гусені знищує зозуля за один сезон (травень, червень, липень, серпень) і за 24 роки?

3. Одна зозуля за літо відкладає в середньому 12 яєць в гнізда інших птахів. Після народження її пташеня викидає з гнізда яйця або пташенят хазяїна гнізда, отже гине 3-4 пташки заради виживання однієї зозуля. Чи варто охороняти зозулю?

4. Чому птахи несуть багато яєць, а висиджують 5-6?

VІІ.   Підсумок уроку
VІІІ. Домашнє завдання:

Опрацювати § …

Робота в групах:
Завдання першій групі: підготувати повідомлення про Надряд Безкільові птахи;

Завдання другій групі: підготувати повідомлення про Надряд Пінгвіни;
Завдання третій групі: підготувати повідомлення про Ряд Дятлоподібні;

Завдання четвертій групі: підготувати повідомлення про Ряд Горобцеподібні.

Журавель сірий

Скопа

Ходуличник

Змієїд

Орлан-білохвіст

Пугач

Додо

Зимняк

Дрізд

Яструб

1. Журнал « Біологія. Шкільний світ»
2. Газета « Біологія. Шкільний світ»
3. Пошуковий журнал
4. Демонстраційний матеріал « Розповімо дітям про птахів України»
5. Диск « Бібліотека електронних наочностей»