Методична розробка заходу – сповіді «Мамо! Хочу поговорити з Вами…»

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації

Маріупольське вище металургійне професійне училище

Методична розробка позакласного заходу – сповіді

«Мамо! Хочу поговорити з Вами…»

(12 травня 2019 р. – День Матері)

Розробила викладач української мови та літератури,

спеціаліст вищої категорії  Ясинська А.І

МВМПУ

 2019

Мета:

1)освітня - ознайомити учнів з народною та літературною спадщиною, в якій оспівано матір і материнство, з музичними творами, в яких оспівується матір;засобами медіа освіти спонукати учнів до праці в команді та обґрунтувати її важливість у формуванні їх світосприймання;

2) розвивальна – розвивати креативність і логіку, творче та критичне мислення, уяву, фантазію; формувати вміння працювати в творчій групі;

3) виховна – прищеплювати любов до рідного слова, до літератури; виховувати повагу до народної моралі  та почуття національної свідомості; шанобливе ставлення до рідної мови; сприяти формуванню духовних цінностей, зокрема почуття любові до рідної матері,  милої серцю домівки, до Батьківщини; гуманного ставлення до осіб протилежної статті  ( гендерний аспект).

Тип уроку: систематизація та узагальнення знань, умінь і навичок учнів.

Методи і прийоми: бесіда, розповідь, виразне читання, прослуховування музичних творів.

Обладнання: виставка книг поетів і письменників  з творами про матір, ікона Божої Матері, рушники, хліб-сіль, музикальний супровід,електронна презентація.

Міжпредметні  зв`язки: українська, російська та англійська мови, національно – культурне мистецтво ( ікона, рушники, пісні) , класична література та література рідного краю, етика та естетика, історія.

План уроку

1. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Організаційний момент.
2. Повідомлення теми та мети уроку.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

Слово вчителя

3. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу:

• Виступи учнів.
• Прослуховування музикальних творів.

4. Підсумок. Слово вчителя.

Хід уроку.

1-й  учень. Що то є за днина? Що то є за свято?

                     Що сюди зійшлося так людей багато?

2-й  учень.  Знаю, що за днина, і всім варто знати:

                       То прийшли всі люди мамі честь віддати!

3-й  учень.  Доброго дня вам, люди добрі,

                      Що сидять в нашій господі.

                      Раді зі святом вас вітати,

                      Щастя і добра бажати!

4-й  учень.  Ми починаємо урок-сповідь   « Мамо! Хочу поговорити з Вами…»

Слово викладача. Є в світі одно слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово -  Мати.

     Мамо – це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Треба сказати, що слово «мама» , - одне з найдавніших у світі, про що свідчить спорідненість цього слова у різних мовах.

    А чи знаєте ви, як звучить це слово на різних мовах?

( литовською-mote;  motina;  болгарською – majka; латинською – mater;  польською-matka;  німецькою – Mutter; білоруською – маці, англійською – mother)

• А якими лагідними словами ви називаєте своїх матусь?

( неня, ненечко, матуся, матуню, мамочко).

            В Україні  культ матерів відомий з правіків. У нас здавна заведено, що чоловік, оженившись,  говорить не « Я тебе взяв за жону»,  а « Ми пошлюбились» чи  « Ми одружилися».  Це підтверджує високий статус жінки – матері в українському суспільстві.

            Жінка, мати завжди, і на сьогодні, ототожнюється з Берегинею.

             Історія донесла до нас чимало жіночих імен, які по праву можемо назвати вкраїнськими Берегинями: дочка Ярослава Мудрого  Анна, що княжила у французькому королівстві, або його ж внучка Євпраксія, котра написала медичний трактат про траволікування, героїчна полонянка 

Настя  Лісовська , по народному Роксолана, що визволяла з турецької  неволі  козаків і жінок,  славетна піснярка Маруся Чурай, нескорена засвідчувачка  досвітніх вогнів

• Леся Українка  та багато інших. Так, наша історія може пишатися когортою славетних жінок.

Недарма  й   козаки обрали собі за покровительку Матір Пресвяту Богородицю

Слово викладача 2 Як переповідає легенда, 903 року на Візантію напали сарацини, себто араби.  Того дня у церкві, що знаходилася в передмісті  Царгороду  (Константинополь),  відбулася Божа служба. Почувши лиху  звістку, прихожани  почали просити в Бога помочі. В цей час двом святим – Андрію Юродивому, котрий, начебто, походив з України, та його учневі  Єпіфаніо – явилася Пречиста Діва Марія, яка, помолившись разом з людьми в церкві, зняла з голови  покривало ( омофор) і, ніби боронячи людей від нещастя, розпростерла над ними. Ця звістка миттєво розійшлася по всій Візантії. Вона додала відваги усім воякам і мешканцям, що зрештою й допомогло відстояти незалежність. Власне ця історія й прислужилася до відзначення свята Покрови.

            Культ Покрови в Києві  поширився досить рано. Жінки вважали Богородицю покровителькою рукодільництва, насамперед вишивання

5-й учень. Благослови, Господь, семью - творения венец.                                                           

 На головеночках  детей  покоится земля,

 Святая троица земли – Ребенок. Мать. Отец,

      И человечество само  не что-нибудь - Семья.

                                                             (Е. Евтушенко. «Семья»)

6-й учень.  Говорячи про сім`ю, ми  обов `язково  говоримо  про батьків. Вони є оберегом нашого дитинства. Українську родину завжди супроводжують такі символи, як рушник, ікона, хліб-сіль.  Все це є « родинне вогнище», « рідна оселя». Це символи щедрості та добробуту українського народу.

7-й учень.  Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,

 Не цураймося, признаваймося, небагато нас є.

Що перша квіточка – то рідний батенько,

 Хорошенько цвіте. 

 Що друга квіточка – то рідна матінка,

 Хорошенько цвіте.

 Що третя квіточка – рідна сторононько,

 Хорошенько цвіте.

Викладач. Споконвіку господарем у сім`ї вважали батька.

8-й учень. Батько, тато, татко, татусь! Чому татусь?Легенда розповідає так:  « Давно колись до молодої матері навідувалася  лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на  ім’я   Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, й та подарувала йому пісеньку « Татонько, татонько». Виріс хлопчина у статного парубка. З явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька  «Тато, татусь, таточко». Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен  кличуть батька татком, таточком, татусем.

9-й учень. 

Я до любого тата звертаюсь,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

Щоб у душі його сонце цвіло!

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Таточку, хочу тебе я обняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

1-й учень. Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів’ї говориться,  що Бог створив на світ матерів, щоб заступали Бога там, де його нема.

2-й учень. Уперше організувала День матері американка із Філадельфії  Анна Джервіс, 1910 р. Після Першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День матері уперше відзначила  Спілка українок Канади  1928 р. Наступного року це свято відзначили вже у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика « Жіноча доля» Олена Кісилевська.  Відтоді другої неділі травня День матері відзначали дуже широко по всій Галичині. Із приходом  радянської влади народні традиції почали ігнорувати.     

3-й учень.  Багато письменників писали про безкорисливу, самовіддану, безумовну  любов матері  до своїх дітей, аж до самозречення. Саме таке почуття змальовано у вірші М. Вороного « Легенда».

Дівчину вродливу юнак покохав,

Дорожче від неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні.

« Тебе я кохаю. За тебе умру…

Віддам за кохання і неньку стару!»

Та мила його не боялась гріха:

Була, як гадюка зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

« Не вірю, козаче, коханню твоєму.

Як справді кохаєш, як вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси.»

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин:

Мов кат, витяв серце у матері син…

І знову до милої, з серцем в руках,

Побіг, і скажений гонив його жах.

Ось – ось добігає, не чуючи ніг...

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

І серденько неньчине кров`ю стекло,

І ніжно від жалі воно прорекло…

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

 « Мій любий, ти впав… Чи тебе не болить?!»

4-й учень.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка.

То  на гноті маленьке сонце.

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

От вітрів забуття і тривоги.

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утруть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце!

5-й учень. « Три біди є в людини: смерть, старість і погані діти», - говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей не можна уберегтися, як  і від вогню , бо  це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей.

Слово викладача. Сім я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: любові, вірності, піклування.

6-й учень. Багато, дуже багато художніх творів присвячено матерям. Мені хотілося б зупинитися на деяких.

Р. Кравець – Руденко «Балада про сина».

Старенька мати йде до свого сина…

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях, ниє спина.

Синочку, рідний, йди в обійми мами,

Я пригорну до себе твої руки,

Я зацілую рідні оченята..

Як важко було у часи розлуки

Без тебе жити і без твого тата…

Тече сльоза і падає на плити,

Із стелі очі дивляться хлоп`ячі.

Їм тільки жити, жити і творити ,

Вони ж навік залишаться дитячі.

Стоїть старенька й плаче, ні, ридає…

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не вгасає,

І у землі пекуча та воронка.

• Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть.

А ти лежиш в холодній цій землі.

Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину,

І поцілую в сивеє чоло…

О синку рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б тоді мені було!..

Стоїть старенька мати на могилі,

І навіть квіти плачуть мовчазні…

Від сина погляд відвести не в силі,

А син довічно житиме у сні.

( звучить «Пісня про матір» на слова Б. Олійника у виконанні Ніни Матвієнко)

1-й учень. Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю,

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого дому

Із далеких країв журавлі.

Розцвітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.

Слово викладача. Приїжджайте частіше додому.

Щоб не мучила совість потому,

Не привозьте грошей, ані слави,

Будьте з рідними ніжні, ласкаві.

Пригадайте дитинства стежинки.

Поцілуйте батьківські сивини,

Зачерпайте водиці з джерельця,

Прихиляйтеся серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можемо їх не застати,

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

Слово викладача. Будь чистою і світлою, дитино,

Добро твори у світі кожен час.

Яка веде до світла кожного із нас.

Добром на доброту відповідай щоднини,

Й на зло також добром відповідай.

Покликання найбільше для Людини-

Добро творити – це запам`ятай!

1-й  учень.

Любов – найбільше в світі почуття.

Вона не має меж – безкрая!

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

І крила для польоту нам дає,

І доброту народжує, і ласку.

Пустіть Любов у серденько своє,

Вона народить дивну казку.

У серці Матері така Любов живе,

Як Всесвіт, нескінченна і велика,

Вона рікою дивною пливе

І не скінчиться, поки в мами віку. (Н.Красоткіна)

2-й учень. Міцна хай буде вся наша родина.

Своє коріння і плекаймо, й бережім.

Хай українська мова солов`їна

Підніметься і зазвучить, як грім!

Прилітають до нашого дому

Із далеких країв журавлі.

Розцвітають і квіти і доля

На моїй українській землі.

Слово викладача.

Сімья – святиня людського духу, благородних людських почуттів: любові, вірності, піклування.

3- учень. Бабусю шануйте й дідуся!

Матусю любіть і тата!

Нехай родина дружна уся

Буде на радість завжди багата!

4-й учень. Хай тішаться онуками бабуся і дід!

Хай батько і мама радіють дитині!

Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

Хай злагода й мир панують в родині!

Бабусю моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь коло мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку, пухову,

Як гарно мені із тобою,

Бабусю, завжди будь здорова!

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали,

Ці руки моєї бабусі

В колисці мене колихали.

Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки робити:

Хустиночки вишити гарні,

Сніданки, обіди варити.

За все найкраще у житті,

За ваші руки золоті,

За ваші лагідні серця

Ми, внуки, вдячні вам, бабусі, без кінця!

5-й учень. Я до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя.

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

6-й учень. Я до дідуся  іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жити!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим струмочком біжить!

1-й учень. « Тож шануй батька і матір свою, - вчить нас

5-а заповідь Біблії, - і добре тобі буде, і довголітнім ти будеш на землі, яку Господь тобі твій дає».

2-й учень. Спасибі, матусю, тобі!

За те , що я живу на світі:

У цей прекрасний світлий день

Я подарую тобі квіти!

Свята, прекрасна, золота,

Тобі моя душа співає,

Любов твоя і доброта

На світі зло перемагає.

3-й учень. Спасибі, тату дорогий!

За те, що всі 17 років

Ти вів мене за руку в світ,

Такий незнаний і широкий.

За те, що душу віддавав,

Допомагав в тяжку хвилину,

Усі образи ти прощав

І захищав свою дитину.

4-й учень. Спасибі вам, мої батьки,

За теплоту й любов родинну,

За дружбу й спокій у сім’ї

І за турботу щогодинну.

Слово викладача.

Міцна хай буде вся наша родина.

Своє коріння і плекаймо, й бережім

Хай українська мова солов`їна

Підніметься і зазвучить, як грім!

5-й учень. Кожній людині потрібне тепло,

Щоб майбуття творити.

В нашій країні потрібен лад,

Злагода, співіснування.

І зацвіте Україна, мов сад,

Радісним буде світання.

Слово викладача: Всевишній тричі посилав Україні осанну. Вперше – Запорозьку Січ, вдруге – Тараса, втретє – трагічної слави чорнобильський дзвін.

Четвертого не буде. Україну спасатиме жінка. Отож, порятунок нації – Жінка. Мати, прамати роду людського, яка в епоху зла і ненависті була принижена і зневажена, як Мати Небесна. То ж їй треба повернути святу місію Богородиці й Берегині, повернути в її руки ту колиску, в якій вона вигойдала Запорозьку Січ, гетьманів,геніїв, філософів, гречкосіїв. Вона мусить виколихати у тій колисці народ духовний, гармонійний, гідний землі, яку поблагословив колись сам Господь Бог.

      Почуй же нас, Небо! Пресвятая Богородиця, огорни нас своїм святим спасенним покровом мудрості, сили, світла і величі!