У новелі «Сойчине крило» автор порушує проблеми морально – етичного плану: кохання, вірності і зради, людських стосунків, щастя. Оскільки І. Франко - письменник – філософ, є закономірним і те, що у новелі він порушує питання про сенс людського буття, буття чоловіка, інтелігента зокрема, і жінки, яка прагне свободи, щастя.
Жанр твору «Сойчине крило» - новела. Новела ( італ. новина) – різновид оповідання. Це невеликий прозовий твір про якусь незвичайну життєву подію, що стала поворотною в долі персонажа чи кількох головних персонажів. Дія в новелі напружена, розвиток сюжету стрімкий, гостроконфліктний, з несподіваною розв’язкою. Новелу іноді називають «сестрою драми». Всі ці ознаки мають місце в сюжетній канві твору І. Франка «Сойчине крило».
Композиція твору. Експозиція – життя Хоми, який святкує своє сорокаріччя напередодні Нового року. Зав’язка твору – отриманий лист із незнайомою адресою. Під час читання якого відбувається діалог двох закоханих сердець. Лист є своєрідним композиційним центром. Розвиток дії – пригоди Марії. Кульмінація – чи зможе пробачити Хома Сойку. Розв’язка – повернення Марії.
«Людина багато в чому схожа на пташку: у ранній молодості нестримно тягне її з дому, вона ладна забути все, з усім розпрощатися, щоб знайти для себе інше, нове життя, а пізніше, коли стільки побачено й пізнано, незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився, звідки подався у світи…» Євген Гуцал
Сенкан до слова «кохання» 1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (іменник) 2. Другий рядок складається з двох слів (два прикметника) 3. Третій рядок складається з трьох слів (дієслова). 4. Четвертий рядок складається з чотирьох слів. 5. П’ятий рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова