Методична розробка заняття на тему: "Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ."

Про матеріал

Заняття є складовою теми «Україна в період загострення кризи радянської системи (сер.60-х початок 80-х р.р.)» При вивченні теми висвітлюється стан духовного розвитку суспільства в умовах панування комуністичної ідеології; причини появи та діяльність дисидентського руху. На занятті використовуються різноманітні методи та прийоми: соціологічне опитування, випереджувальне завдання, проблемне завдання, метод проекту, дослідницька робота тощо. Домашнє завдання передбачає не лише вивчення матеріалу за підручником, а й творчий роздум за даною темою.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ

Методична розробка відкритого заняття

Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ.

навчальна дисципліна «Історія України» для всіх спеціальностей ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

2019

Зайцева О.В.

Розробка навчального заняття з дисципліни «Історія України» за темою

Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ.

Для викладачів дисципліни «Історія України» ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Рецензенти:

Салькова Н.В.- голова циклової комісії соціально-економічних дисциплін, фізвиховання та захисту Вітчизни Маріупольського коледжу ПДТУ, викладач-методист.

Дубініна Г.М.- викладач-методист Маріупольського механіко-металургійного коледжу ДВНЗ “ПДТУ”.

Розглянуто на засіданні ЦК соціально-економічних дисциплін, фізвиховання та захисту Вітчизни.

Протокол № __ від _____ 20 р.

Голова ЦК Салькова Н.В.

Рецензія

на методичну розробку заняття з історії України за темою

«Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ.» викладача вищої категорії Маріупольського коледжу ПДТУ Зайцевої Ольги Василівни

Тема заняття відповідає навчальній та робочій програмам. В розробці конкретно визначено методичну, навчальну та виховну мету заняття – лекції, розроблено детальний план ходу заняття, де композиційно вмотивовано всі методично необхідні чинники.

Навчально-методичний матеріал лекції за змістом відповідає поставленим навчально-виховним цілям та структурі заняття. Лекції притаманні науковість та новизна матеріалу.

Виклад змісту лекції здійснюється доступно, в логічній послідовності, грамотно – викладач досконало володіє програмним матеріалом, наводить доречні приклади, які науково обґрунтовані і повно розкривають тему та ключові поняття, що викликає зацікавленість студентів до змісту навчального матеріалу. Доречно і доцільно обрані інтерактивні форми і методи навчання на кожному етапі заняття спонукають студентів до активної роботи, сприяють розвитку логічного мислення та здібностей до аналітичних роздумів. Використовуючи евристичну бесіду та дедуктивний метод пізнання, викладач ставить до студентів запитання, добивається вичерпних відповідей, виправляє помилки, які допускають студенти.

Дана розробка заслуговує позитивної оцінки і може бути рекомендована для використання у роботі викладачами ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

Голова циклової комісії _____________ Салькова Н.В.

соціально-економічних дисциплін,

фізвиховання та захисту Вітчизни Маріупольського коледжу ПДТУ, викладач-методист.

Рецензія

на методичну розробку заняття з історії України за темою

«Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ.» викладача вищої категорії Маріупольського коледжу ПДТУ

Зайцевої Ольги Василівни

Задля досягнення мети викладач використовує як традиційні, так й інтерактивні методи навчання, що активізують пізнавальну діяльність студентів: соціологічне опитування, «круглий стіл», робота з документами, експертні оцінки, метод проектів, метод дослідження. Доречно й обґрунтовано викладач передбачає створення на занятті проблемної ситуації. Все це навчає студентів у майбутньому самостійно аналізувати факти, події та формує активну громадянську позицію.

Структурні елементи заняття логічно вмотивовані, розумно витримані в часі. Протягом всього заняття панує атмосфера взаєморозуміння студентів та викладача, що сприяє розвитку комунікативної компетентності студентів. В процесі творчої співпраці викладач враховує вікові та індивідуальні особливості студентів; чітко виділяється науковий підхід в організації й підборі форм і методів роботи з метою активізації розумової та пізнавальної діяльності студентів, розвитку їх особистісних компетенцій. Використання мультимедійної презентації надає можливість візуалізувати теоретичний матеріал, що сприяє якісному його засвоєнню.

Викладач-методист .

Маріупольського механіко-металургійного

коледжу ДВНЗ “ПДТУ”. _____________ ДубінінаГ.М

План заняття

Дисципліна: Історія України

Тема: Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ.

Мета заняття: методична: удосконалювати методику проведення занять з використанням інтерактивних методів навчання

навчальна: розкрити причини активізації опозиційного руху,з’ясувати течії дисидентського руху та дати їм характеристику

розвиваюча: продовжувати формування критичного мислення у студентів

аналізуючи і співставляючи історичні події, факти,документи,з метою – робити власні висновки

виховна: виховання у студентів високих моральних якостей; утверджуючи ідеали гуманізму, демократії формувати громадянську свідомість молодого покоління

Вид заняття: лекція

Тип лекції: лекція з елементами евристичної бесіди

Форма проведення заняття: випереджувальне завдання, фронтальне опитування, метод одного речення, проблемне завдання, мізковий штурм, метод проекту, евристична бесіда, соціологічне опитування, круглий стіл, власне лекція

Міждисциплінарні зв’язки: забезпечуючі: всесвітня історія, українська література забезпечувані: соціологія, політологія, культурологія, правознавство

Методичне забезпечення: підручники, тести, документи, фото, соціологічне опитування

Література: обов’язкова: Н.М. Сорочинська, О.О. Гісем, Історія України (рівень стандарту). Тернопіль 2019.

Хід заняття

1. Організаційна частина

1.1. Привітання студентів

1.2. Перевірка наявності студентів

1.3. Перевірка готовності до заняття студентів, аудиторії,

обладнання

2. Актуалізація опорних знань студентів

2.1. Фронтальне опитування (додаток №2)

3. Коментар відповідей студентів

4. Ознайомлення студентів з темою, метою та планом роботи на занятті

5. Мотивація навчання

Шлях до незалежності України був складним і кривавим. Мученики сумління торували цей шлях, завдяки їм визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радянського суспільства. Мусимо здобутися на глибоке історичне самоусвідомлення. Мусимо перестати дивитися на власну історію чужими очима. Це важливо, бо країна без пам’яті – що людина без самосвідомості. Ще недавно ми не знали власної історії і не усвідомлювали важливості знати про такі речі. Ми говоримо про речі, які сталися, про важливість бути незалежними і бути відповідальними за свою власну країну.

6. Лекція

6.1. Оголошення теми, плану заняття (додаток№3)

6.2. Епіграф:

…Народе мій, до тебе я ще верну,

І в смерті обернуся до життя…

В.Стус

6.3. Терміни і поняття: ідеологічний диктат, дисиденти, самвидав, опозиційний рух, УГС, русифікація, ідеологізація.

6.4. Основні дати: серпень – вересень 1965р. – перша велика хвиля арештів інтелігенції, 4 вересня 1965р. - маніфестація проти арештів української інтелігенції у кінотеатрі «Україна» в Києві; січень – травень 1972р.- друга велика хвиля арештів інтелігенції України; 9 жовтня 1976р. – створення УГГ.

6.5. Лекція викладача з елементами евристичної бесіди, круглий стіл, проєкт (додаток №1), соціологічне дослідження (додаток № 4)

7. Закріплення знань студентів.

7.1. Круглий стіл

7.2. Відповідь – коментар епіграфа

7.3. Опитування

8. Коментар роботи студентів, виставлення оцінок.

9. Підсумок заняття, висновки.

10. Домашнє завдання: вчити за конспектами, опрацювати текст підручника,

творчий роздум «Душе (якщо я маю душу!)

Яка непереможна ти!» (І варіант)

«Ми - спадкоємці спадків розграбованих,

Ми – власники сплюндрованих святинь,

Ми вже як тіні на своїй землі,

Хто зрозуміє нашу ностальгію ?!»

Л.Костенко (ІІ варіант)

Додаток № 1 Лекція Слово викладача: Отже, криза в СРСР носила системний характер: відбувалася економічна, політична, екологічна криза. Розчарування в правильності обраного шляху розвитку, розходження між ідеологічними догмами і реаліями життя призвели до ідеологічної кризи в суспільстві. Тема заняття «Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби УГГ». Бажаю успіхів, творчої наснаги при вивченні даної теми.

Мотивація навчання ( ставить викладач )

Шлях до незалежності України був складним і довгим. Мученики сумління пробивали цей шлях, завдяки їм визрівала ідея про необхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радянського суспільства. Мусимо здобутися на глибоке історичне самоусвідомлення. Мусимо перестати дивитися на власну історію чужими очима. Це важливо, бо країна без пам’яті – що людина без самосвідомості. Ще недавно ми не знали власної історії і не усвідомлювали можливості знати про такі речі. Ми говоримо про речі, які сталися, про важливість бути незалежними і бути відповідальними за свою власну країну. Тема актуальна і для розуміння сьогодення, і тих непростих моментів, які відбуваються сьогодні.

Викладач: виходячи з назви теми, прошу поставити завдання, що їх мусимо розв’язати на нашому занятті.

Отже, маємо схарактеризувати процес русифікації та ідеологізації культурного життя; розкрити причини активізації опозиційного руху, з’ясувати течії дисидентського руху та дати їм характеристику.

Епіграфом нам слугуватимуть слова В.Стуса

…Народе мій, до тебе я ще верну,

І в смерті обернуся до життя…

В кінці заняття прошу відповісти, чи відповідає даний епіграф темі.

Призначаємо умовні групи, які допоможуть нам проаналізувати основні положення теми: «дисидентів», група апологетів радянської системи, група пересічних громадян, група, яка представлятиме сучасну молодь.

Викладення нового матеріалу

Розповідь учителя:

Отже, тему означено. Що виникає в пам’яті при оголошенні теми?

- Пригадайте, хто такі дисиденти. Назвіть імена найвідоміших представників дисидентського руху першої половини 1960-х р.р.

Очікувані відповіді: Дисиденство – виступ проти існуючого державного ладу чи загальноприйнятих норм певної країни, протистояння офіційній ідеології і політиці; відступництво від учення панівної церкви. Л.Лук’яненко, Д.Квацько, Г.Чубай, С. Шабатура, М.Зваричев, В.Симоненко, Л.Самусь,

І.Світличний, І.Дзюба.

- Чи природне це явище – існування дисиденства?

Очікувані відповіді: Так, бо люди мають різні погляди, переконання, які можуть вільно висловлювати .

- Чи не є діяльність дисидентів незаконною?

Очікувані відповіді: В Конституції СРСР були прописані демократичні свободи.

Легальна діяльність дисидентів, що не закликала до усунення радянської системи, не була незаконною.

1. Особливості дисидентського руху другої половини 1960 – першої

^х половини 1980 р.р.:

(випереджувальне завдання)

- стає більш масовим і організованим

- були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму

- рух набув яскраво вираженого антитоталітарного характеру

- зв'язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями

- заперечення насильницьких методів боротьби

- прагнення легалізувати свою діяльність - 80% дисидентів становила інтелігенція.

Чесні, талановиті письменники, поети, митці, юристи, незалежно мислючі робітники та селяни гостро відчували дискримінаційну політику центру щодо України. Дисиденти шукають правди і чесної позиції, шукають істину – замість безплідної ідеї, спущеної зверху для оспівування.

2. Течії дисидентського руху в 1960 – 1980-ті р.р.

Течії дисидентського руху в 1960 – 1980-ті р.р.

правозахисна національно - релігійна

визвольна

Аудиторії представленні три групи «дисидентів»:

- правозахисна;

- за національне визволення; - за релігійну свободу.

Групи отримали випереджувальні завдання.

Правозахисна: Конституція СРСР дає широкі права і свободи громадянам, але вони не виконуються.

«Дисиденти» за релігійну свободу: «Конституція СРСР надавала «свободу совісті», тобто свободу віросповідання. Але… Неможливо було вільно хрестити дитину, відвідувати храм, вінчатися. Найбільш репресованою церквою в повоєнний період стала УГКЦ. Формально ліквідована, вона продовжує діяти в Західній Україні в «катакомбах». Одним із активних борців за права УГКЦ був Йосип Тереля, багаторічний в’язень таборів та психлікарень. Мужньо відстоював права віруючих багаторічний в’язень сталінсько-брежнєвських таборів В.Романюк. «Дисиденти», що виступали за національне визволення: В Конституції СРСР записані широкі демократичні права і свободи, СРСР дбав про імідж найбільш вільної демократичної країни світу. Крім того, в Конституції СРСР записано, що республіки мають право вільного виходу із складу СРСР. Але це було лише вивіскою, ширмою.

3. Форми діяльності дисидентів

Наступ неосталінізму, згортання демократичних процесів, посилення тиску союзних органів на Україну, розчарування значної частини суспільства в комуністичних ідеалах, русифікація та зневажливе відношення до української мови та культури викликало відкритий або мовчазний спротив частини українського суспільства. В авангарді його йшла інтелігенція.

Завдання: слухаючи лекцію, визначте методи боротьби дисидентів. В вересні 1965р. під час презентації в київському кінотеатрі «Україна» кінострічки С.Параджанова «Тіні забутих предків» з різкою критикою арештів серед інтелігенції виступили І.Дзюба, В.Стус, В.Чорновіл. Під їхнім листом підписались 140 присутніх. Реакція влади була миттєвою: І.Дзюбу звільнили з роботи та виключили з аспірантури Київського педінституту, В.Чорновіла звільнили з редакції газети «Молода гвардія», В.Стуса відрахували з аспірантури Інституту літератури АН УРСР.

Але це не зупинило хвилю протесту. В листопаді 1965р. в ЦК КПУ та ЦК КПРС з листом на захист заарештованих, а також про стан української культури звернулись композитор П.Майборода, поети Л.Костенко та І.Драч, авіаконструктор О.Антонов.

Листи – звернення підписували І.Світличний, М.Коцюбинська, З.Франко, Є.Сверстюк, Б.Антоненко – Давидович, М.Брайчевський, В.Стус,

Я.Кендзьор, А.Горська та багато інших.

Листи – протести приходили і з регіонів. В 1968р. на ім’я першого Секретаря ЦК КПУ було направлено лист від чотирьох молодих діячів мистецтва з Дніпропетровська, які встали на захист О.Гончара. В місті, де не було жодного навчального закладу з українською мовою навчання, виникла «націоналістична загроза»! В підготовці листа звинувачено поета І.Сокульського, якому винесли вирок 4,5 років таборів суворого режиму, десятки «співчуваючих» були «всього лише» звільнені з роботи, виключені з партії, «пророблені» в парткомах або викликані в підрозділи КДБ.

В 1967р. при структурі КДБ створено спеціальне «п’яте управління», мета діяльності якого – боротьба з «ідеологічними диверсіями».

- Що можна розуміти під «ідеологічними диверсіями»?

Очікувані відповіді: Будь-яка незалежна діяльність, що не вписувалася в ідеологічні рамки.

Крім листів – протестів, листів – звернень дисиденти розповсюджували підготовлені ними книги, статті, звернення , в яких викривалась та засуджувалась політика влади. Ці матеріали таємно переписувались, передруковувались, передавались з рук в руки. Така система розповсюдження інформації мала назву «самвидав».

В 1966р. зі своєю першою «самвидавівською» роботою «Правосуддя чи рецидиви терору» виступив молодий журналіст В’ячеслав Чорновіл. Не зважаючи на переслідування, в 1967р. завершив роботу над збірником матеріалів про долю двадцяти засуджених інтелігентів – «Лихо з розуму». За це був заарештований і засуджений.

В 1969р. звільнений з тюрми та повернувся до активної правозахисної діяльності Валентин Мороз. В 1970р. його знов заарештовано за написання есе «Мойсей», «Хроніка спротиву», «Серед снігів». В.Морозу висунуто обвинувачення в антирадянській пропаганді та винесено вирок: 14 років позбавлення волі. Але Мороз не припиняє активної суспільно – політичної діяльності і пише нову роботу- «Репортаж із заповідника імені Берії».

Важливою подією суспільного життя став початок виходу

«самвидатівського» журналу «Український вісник» в січні 1970р.

Дисиденти намагалися надати протестові проти тоталітарної системи масовий характер. Це була найактивніша форма їхньої діяльності, яку влада вважала найбільш небезпечною.

Так, в 60-х р.р. було покладено початок традиції щорічно 22 травня віддавати данину пам’яті Т.Шевченку. 22 травня щорічно біля пам’ятнику Т.Шевченку навпроти Київського університету збиралися прихильники поета, згадували його твори, вірші про нього, грали на бандурах. Так, 22 травня 1969р. біля пам’ятнику Кобзарю зібралося більше тисячі людей. Міліція розігнала учасників зборів та заарештувала чотирьох з них. Тоді натовп рушив до ЦК КПУ. Людей не зупинили ні міліцейські кордони, не брандспойти – біля третьої години ночі заарештованих відпустили.

Новим приводом правозахисного руху наприкінці 80-хр.р. став рух кримських татар за повернення на історичну Батьківщину – в Крим. Дуже активну підтримку татарам надавав генерал Петро Григоренко.

Солідарність – це характерна риса учасників опозиційного руху. Коли в серпні 1968р. радянські війська окупували Чехословаччину, дисиденти виступили з засудженням акції радянської влади. Їхні оцінки чехословацьких подій дістали широкий відгук в суспільстві.

В 60-х – 90-х р.р. здійснили протестні акції самоспалення громадяни України О.Гірник, В.Макух, М.Мамут.

У середині 60-х р.р. учитель історії з Івано-Франківщини Д.Квецько започаткував Український національний фронт. Члени фронту пропагували ідею незалежності України, систему народної демократії, соціальні реформи, ліквідацію колгоспів і радгоспів.

В 1974-1975 р.р. С.Хмара порушив питання деколонізації України і загалом радянської імперії.

Уночі напередодні 1 травня 1966р. над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора замайорів синьо – жовтий. Студенти – вечірники Г.Москаленко та В.Кукса були викриті через 9 місяців. Г.Москаленко одержав три роки, а В.Кукса – два роки табору суворого режиму за статтею 222 Кримінального кодексу (незаконне володіння зброєю – кухонним ножем), а також частиною 1 статті 62 – антирадянська агітація і пропаганда.

До того часу дисиденство охоплює практично всю територію України, хоча більшість інакомислячих була в Києві та у Львові. З 1969р. українські дисиденти починають налагоджувати зв'язок з однодумцями в Москві. Якщо російські дисиденти основну увагу приділяють питанням захисту прав людини, в Україні, крім цього, гостро стояло питання національного відродження та побудова власної соборної держави.

Викладач: Чи були дисиденти в Маріуполі? Дослідницька робота студентів.

Українська Гельсінська група

Після підписання Радянським Союзом у серпні 1975р. заключного документа в Гельсінкі (офіційна згода тоталітарної влади шанувати громадянські права) у країні активно поширюється дисидентський рух. Повіривши в лібералізацію радянського ладу, дисиденти почали організовувати легальні групи й об’єднання, які, на їх думку, мали наглядати за дотриманням прав людини в СРСР. Перший Гельсінський комітет було засновано в Москві в травні 1976р. 9 листопада 1976р. М.Руденко, О.Бердник, Л.Лук’яненко, І.Кандиба, О.Тихий (загалом 36 осіб) проголосили утворення української групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ). УГГ ставила завдання ознайомити широкі кола української громадськості з Декларацією прав людини, сприяти виконанню Гельсінських угод, домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси, створення незалежного прес – агентства, інформування світової громадськості про факти порушень на теренах України Декларації прав людини та гуманітарних статей, прийнятих нарадою у Гельсінкі. У СРСР серед п’яти подібних груп УГГ була найчисленнішою і найактивнішою. Вона діяла в межах чинного законодавства і підтримувала контакти з аналогічними об’єднаннями в СРСР, ставлячи за мету «інтернаціоналізувати» захист громадянських і національних прав. На противагу різним націоналістичним угрупованням українські дисиденти ставилися з глибокою повагою до інших народів.

- Пропоную перевірити виконання завдання «Методи боротьби дисидентів».

Очікувані відповіді:

-масові заходи;

-листи – протести до керівних органів;

-протести, відкриті листи, звернення на адресу міжнародних організацій;

-виникнення й розповсюдження « самвидаву»;

-акції солідарності з іншими народами, що зазнали утисків від тоталітарної системи;

-вивішування синьо-жовтих прапорів;

-розповсюдження листівок;

-індивідуальні протести;

-створення правозахисних організацій.

4. Боротьба з дисидентським рухом.

Як ви вважаєте, що інкримінувалося у провину дисидентам?

Дивись статтю 56 Кримінального кодексу УРСР, за якою судили дисидентів Ст.56 Зрада Батьківщині.

Зрада Батьківщині, тобто діяння, умисно вчинене громадянином СРСР на шкоду державній незалежності, територіальній недоторканності або воєнній могутності СРСР… карається позбавленням волі на строк від 10 по 15 років з конфіскацією майна і з засланням на строк від десяти до п’яти років чи без такого або смертною карою з конфіскацією майна.

Стаття 62. Антирадянська агітація і пропаганда.

Агітація і пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення радянської влади або вчинення особливо небезпечних державних злочинів, поширювання з цією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само розповсюдження або виготовлення, чи зберігання з тією ж метою літератури такого ж змісту,- карається позбавленням волі на строк від 6 місяців до 7 років і засланням на строк від 2 до5 років.

Отже, згідно з цими статтями, відбувалися:

1) Арешти

- в серпні – вересні 1965р. заарештовано понад 25 осіб.

- в 1970-1972 р.р. – заарештовано понад 100 осіб.

- на початку 1980-х р.р. заарештовано близько 60 осіб.

Це – В.Мороз, В.Чорновіл, В.Стус, Є.Сверстюк, М.Руденко, П.Григоренко, О.Тихий, І.Світличний…

Зона ВС 389/36 – 1 концтабору в с. Кучино на Уралі стала до 80-х років цілком політичною. Із 38 дисидентів, доправлених туди, майже половину становили українці. В зоні загального режиму пізніше перебувало від 200 до

300 дисидентів, у зоні особливого режиму – більше 40 «особливо небезпечних рецидивістів». Троє політичних в’язнів тут загинули: поети Василь Стус і Юрій Литвин, філософ Олекса Тихий.

Із 23 ув’язнених членів УГГ шість засуджено на 15 років, три – на 12 років, тринадцять – від 3 до 9 років. Як зазначав колишній український дисидент єврейського походження Я.Сусленський, до українських правозахисників були застосовані найсуворіші покарання.

2) Ізоляція у психіатричних лікарнях

До психіатричних лікарень були кинуті Л.Плющ, М.Плахотнюк, В.Рубан, Г.Михайленко, З.Красівський, М.Якубівський.

3) Позасудові переслідування:

- звільнення з роботи.

Навіть після виходу з таборів дисиденти не мали змоги повернутися до нормального способу життя: Б.Горинь, маючи диплом філфаку Львівського університету, міг працювати лише підсобним робітником, кочегаром; його брат М.Горинь – також кочегаром.

У грудні 1975р. у Львові заарештовано групу учнів 5-7-х класів середньої школи №75 за малювання в зошитах тризубів.

Збірка Ліни Костенко «Княжа гора» не вийшла в світ через донос директора видавництва, надісланий до ЦК КПУ: «Ліна Костенко заявила про те, що її поетичні концепції – то її свідоме переконання, і жодних поступок комуністичній ідеології вона робити не збирається.»

У віці 28 років загинув поет Василь Симоненко – його було насмерть забито. Міліція винуватих не знайшла.

- виключення з партії, громадських, громадсько-політичних організацій, спілок;

- позбавлення радянського громадянства (Петро Григоренко виїхав до США на лікування і не повернувся);

- організація громадського осуду;

- Що з покарань є найтяжчим, на вашу думку? Роздуми студентів.

-Який злочин здійснили дисиденти? Роздуми студентів.

- В чому полягає значення дисидентського руху?

Очікувані відповіді:

- Дисидентський рух свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі;

- Продовжив традиції національно – визвольної боротьби;

- Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи;

- Відкрив Україну світові;

- Досвід та ідеологічні наробки дисидентів були використані в період здобуття незалежності;

- Вагомий внесок дисидентів у сучасну теорію і практику державного будівництва;

- Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків незалежної України;

- Вагомий внесок дисидентів у розвиток української культури і науки.

Звідки влада дізнавалася про діяльність дисидентів? Де ж поділися ті, що доносили на дисидентів?

Заслухаємо проєкт “Права і свободи громадян за Конституцією 1978 року і реальність”.

7.1 Далі аудиторії пропонується відео соціологічне опитування (додаток №4). Обговорення за круглим столом.

Круглий стіл

Учасники:

1. «Апологети» радянської системи

2. «Дисиденти» національно – визвольної течії

3. «Дисиденти» за соціалізм «з людським обличчям»

4. Релігійні «дисиденти»

5. Пересічні громадяни

6. Сучасна молодь

Викладач: про що свідчать дані опитування?

Апологети: Дарма людей підбурювали, не годні були спокійно жити.

Пересічні громадяни: Ми не чули навіть ні про їхнє існування, ні про їхню діяльність.

Представник молоді: Про дисидентів дізнався тільки на занятті: ні фільмів, ні книг, ні передач.

Викладач: Але ж ми живемо в суверенній Україні.

Дисидент: Потрібна люстрація суспільства. Ті, хто цькував, судив, зводив наклепи, має відповісти, не може займати жодної владної посади.

Пересічний громадянин: А хіба ми погано жили за радянські часи?

Апологет: Так-так, хліб був 16 коп., ковбаса 2,2 руб. Релігійний дисидент: дешевими хлібом та ковбасою можна наситити тіло, а не душу. Ми втратили віру, отже не дбаємо про душу.

Дисидент: Але ж ви самі й розвалили Союз, коли він став вам непотрібний.

Представник молоді: А як дбати про душу?

Релігійний дисидент: Згадати 10 заповідей та наслідувати їм.

Апологет: Ми дали суспільству Моральний кодекс будівника комунізму.

Пересічний громадянин: Так-так, але ж самі не були взірцем для людей, та й суспільство опускалося в пияцтві, блуді.

Представник молоді: Тобто існувала подвійна мораль?

Релігійний дисидент: Мораль є одна.

Представник молоді: Що ж рушило вами, що давало сили в боротьбі?

Дисиденти: Проголосивши свободу, рівність, братерство, влада натомість дала рабство, колгоспи, невігластво, культурний і духовний занепад.

Апологет: Але ж ми були найбільш читаючою нацією.

Релігійний дисидент: Біблію не читав ніхто.

Дисидент: Ви жорстко дозували: що читати, що дивитись – тільки те, що відповідало вашій ідеології.

Апологет: Ми намагалися вберегти людей від зайвого, шкідливого.

Представник молоді: То хто ж вони – дисиденти?

Релігійний дисидент: Це будителі духу. Дисидент: Наша жертовність свідчить про незламний дух української нації. Наша боротьба за людські і національні права узгоджується з тенденцією світового загальнолюдського поступу в дусі свободи. Ми вірили, що правда свободи переможе.

Викладач: Дайте правову оцінку діяльності дисидентів.

Апологет: Це злодії, рецидивісти, що не покаялися.

Релігійний дисидент: Це святі, що прийняли муку і страждання за віру.

Дисидент: Наша діяльність була легальною і повністю відповідала Конституції.

Апологет: Але ж ви розхитували Союз, бо мріяли про незалежну Україну.

Дисидент: Стаття 69 Конституції УРСР(1978р.) проголошувала: «УРСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР».

Викладач: Дайте оцінку соціальних наслідків нищення дисидентства. Дисидент:На жаль, цей нищівний удар завдано по найбільш активній, моральній верстві суспільства. Суспільство скочується в пиятику, блуд, невігластво.

Викладач: З’ясуйте моральні наслідки боротьби влади з дисидентським рухом.

Дисидент: Люди, що кликали Бога, несли світло, розум – знищені морально, фізично.Розмиті уявлення про добро і зло, про моральність і аморальність. В суспільстві іде руйнація, спотворення особистості, плекається подвійна мораль. При владі були люди, що зреклися Бога, людської моралі. Порушено християнські заповіді.

7.2. Подивіться на епіграф. Чи можете ви дати коментар? (метод одного речення).

Як ви вважаєте, чи можна нинішні негаразди в суспільстві пов’язувати з нещадною боротьбою проти дисидентів?

Очікувані відповіді: З життя йшли кращі. Вони не боялися смерті, переслідувань. У суспільства розмиті або підмінені поняття добра і зла, призначення людини. Люди не бояться проклинати, ненавидіти, блудити, і про цьому чекають добра, щастя. Чорна енергія породжує чорну. Люди не замислюються над вічним, не дають світло, хочуть з нічого отримати собі добро. Нині переживаємо кризу. Але страшніша криза моральна – це шлях в нікуди.

Викладач: Змоделюйте, яким би шляхом пішла Україна, якби здійснилися мрії дисидентів.

Очікувані відповіді: Це шлях світла, любові, добра, служіння на благо людям і Батьківщині.

Викладач: Як ви вважаєте, чи є актуальним те, за що боролися дисиденти, в сучасній Україні?

Очікувані відповіді: Так, є актуальним і мовне питання, і проблема пробудження духовності, і віри, і любові до Батьківщини.

Викладач: А як ви вважаєте –чому так сталося? Роздуми студентів.

Викладач: Чим же були такі небезпечні дисиденти для влади?

Викладач: В чому полягає актуальність дисидентів для сьогодення? Апологет: Вони – найманці Америки. Вони долучилися до руйнування СРСР.

Дисидент: Ще 1981 року дослідник політичної думки Іван Лисяк – Рудницький відзначив: «Підтверджена фактами значущість українських дисидентів не викликає сумнівів. Жертовність цих хоробрих чоловіків і жінок свідчить про незламний дух українського нації. Їхня боротьба за людські і національні права узгоджується з тенденцією світового загальнолюдського поступу в дусі свободи. Українські дисиденти вірять, що правда свободи переможе. Тим, кому пощастило жити у вільних країнах, не личить вірити менше».

Викладач: Ці останні слова стосуються тебе, молодий сучаснику. Чи скористаєшся Ти здобутою свободою? Чи готовий Ти прийняти естафету особистого прямостояння і наповнення України українським змістом? Тобі жити в Україні, але не без України.

Асоціативний кущ: Дисиденти або: скласти сенкан.

Дякую вам за продуктивну працю.

8. Коментар роботи студентів, виставлення оцінок.

9. Підсумок заняття, висновки.

10. Домашнє завдання: вчити за конспектами, опрацювати текст підручника, творчий роздум: І варіант: «Душе ( якщо я маю душу! )

Яка непереможна ти !»

ІІ варіант: «Ми - спадкоємці спадків розграбованих,

Ми – власники сплюндрованих святинь,

Ми вже як тіні на своїй землі,

Хто зрозуміє нашу ностальгію ?!»

Л.Костенко

Додаток № 2

Фронтальне опитування

1. Доведіть, що в СРСР відбувалася глибока економічна криза.

2. Доведіть, що в СРСР відбувалася глибока політична криза.

3. Доведіть, що в СРСР відбувалася глибока екологічна криза.

4. Доведіть, що в СРСР відбувалася глибока ідеологічна криза.

Додаток № 3

Тема заняття: Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктант.

Дисидентський рух.

План заняття.

1. Особливості опозиційного руху в другій половині 1960 – першій половині 1980-х р.р.

2. Течії дисидентського руху в 1960-1980 р.р.

3. Форми діяльності дисидентів. Українська Гельсінська група.

4. Боротьба з дисидентським рухом.

Додаток№ 4

Питання до соціологічного опитування

1. Чи чули ви щось про дисидентів?

2. Хто такі дисиденти?

3. Чи говорить вам про щось ім’я

В’ячеслав Чорновіл

Василь Стус

Василь Симоненко

Іван Світличний

Микола Руденко

Петро Григоренко

Євген Сверстюк

Олекса Тихий

Юрій Литвин

Аналіз відкритого заняття

викладача Маріупольського коледжу Державного вищого навчального закладу

«Приазовський державний технічний університет» Зайцевої Ольги Василівни Дата проведення: 06.12.2019 р. Дисципліна: Історія України Група 09 – Е – 2018

Кількість студентів за списком – 29 , присутні на занятті 27.

Мета відвідування: вивчення педагогічної майстерності викладача щодо підтвердження кваліфікаційної категорії «Спеціаліст вищої категорії».

Підготовка аудиторії до заняття:навчальне заняття проведено в підготовленій до цього аудиторії; встановлено мультимедійний проектор; роздавальний матеріал на столах студентів підготовлений якісно, відповідно до теми заняття. Аудиторія відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до навчального приміщення.

Методичне забезпечення заняття: НМК, опорні конспекти, індивідуальні таблиці, наочність; презентації.

Тема заняття: Дисидентський рух: течії,форми і методи боротьби. УГГ.

Мета заняття:

Методична: удосконалення методики проведення заняття з використанням інтерактивних методів навчання з метою забезпечення ефективного засвоєння студентами нового матеріалу та розвитку їх творчої особистості.

Дидактична:

навчальна: продовжувати формування критичного мислення у студентів аналізуючи і співставляючи історичні події, факти,документи,з метою – робити власні висновки.

розвивальна: розвивати вміння розглядати суспільні явища в конкретно історичних умовах, аналізувати політичні, суспільні, громадські процеси,їхню сутність та наслідки, розвивати аналітичне, критичне мислення, комунікативні здібності, навички роботи в колективі; виховна: виховувати риси громадянина України, почуття патріотизму.

Вид заняття: лекція.

Тип лекції: лекція-дослідження з використанням інтерактивних технологій.

Форма проведення заняття: використання інтерактивних методів колективногрупового навчання: «Мікрофон», «Робота в малих групах», «Мізковий штурм»; проектна технологія: рольова гра, випереджувальні завдання.

Матеріально-технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: мультимедійний проектор.

Мотивація навчання та актуалізація опорних знань: мотиваційні аргументи викликали зацікавленість студентів до вивчення цієї теми; викладач відзначила роль знань з даної теми для кожної людини.

Актуалізація знань проводилася шляхом фронтального опитування.

Аналіз педагогічної майстерності: Тема заняття відповідає навчальній та робочій програмам. Викладач забезпечила заняття необхідним методичних та технічним обладнанням. Розгорнутий план та методична розробка заняття відповідають діючим вимогам. Викладач дотримується методики проведення лекційного заняття. Виклад нового матеріалу розпочався з постановки проблемного запитання: викладач повідомляє, що протягом заняття студенти отримають необхідну інформацію, щоб в кінці заняття розкрити зміст вислову, що містить проблему, та відповісти на запитання.

В кінці заняття студенти дали повну відповідь на проблемне запитання, поставлене на початку. Викладач зробила підсумок заняття, логічно і вмотивовано прокоментувала відповіді студентів, дала об’єктивну оцінку їх роботі. Домашнє завдання подано своєчасно, в доступній формі пояснено його виконання і багато уваги звернено на питання для самостійного вивчення.

Діяльність студентів на занятті: протягом всього заняття студенти були активними й продемонстрували хороші знання з теми, вони знають навчальний матеріал, вміють практично застосовувати свої знання, а також аналізувати свою роботу, робити висновки,висловлювати власну думку.

Результати заняття: мета заняття, визначена на початку заняття, досягнута у повному обсязі.

Висновок. Викладач провела заняття на високому науковому й методичному рівні з використанням активних форм і методів навчання, з дотриманням усіх вимог до сучасного заняття. Використання мультимедійного супроводу на занятті, вирішення проблемних питань, грамотно підібраний навчальний матеріал сприяли активізації навчального процесу, успішному засвоєнню й закріпленню знань студентів та розвитку їх особистісних компетенцій.

Зауваження: зауважень до організації й проведення заняття немає.

Пропозиції: ознайомити викладачів соціально-економічних дисциплін ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, які входять до регіонального методичного об’єднання, із змістом методичної розробки заняття та запропонувати до впровадження методику проведення лекційного заняття та запропонувати до впровадження методику проведення лекційного заняття із застосуванням інтерактивних технологій, зо якісно впливають на розвиток особистісних компетенцій студентів.

Заняття відвідали експерти:

Викладач вищої категорії

ММК ДВНЗ “ПДТУ”, викладач-методист. __________ Дубініна Г.М

Член атестаційної комісії:

Викладач вищої категорії

МК ДВНЗ “ПДТУ”, старший викладач. ___________ Карбан Н.В.

З аналізом ознайомлена

«__» ____________2019 ___________ Зайцева О.В.

pdf

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)