Методична збірка "МОТИВАЦІЯ- КЛЮЧ ДО УСПІХУ"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Укладачі: Стоякіна Вікторія Борисівна, Хісамутдінова Наталя Рудольфівна, Голубцова Олена Геннадіївна, Александрова Оксана Геннадіївна, вчителі початкової школи; Лівінцева Наталя Іванівна, заступник директора з НВР  КЗ «Загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів № 15 Маріупольської міської ради»

 

    Лівінцева Н.І.

     Інегроване навчання  дієвий засіб формування мотивації навчання молодших школярів.

     Методична збірка / - Маріуполь, 2019. - 54 с.

 

        Рецензенти:

1.  Медведєва Анжеліка Максимівна, методист МКЦ департаменту освіти Маріупольської міської ради.
2.  Лівінцева Наталя Іванівна, заступник директора з освітнього процесу КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15 Маріупольської міської ради», спеціаліст першої кваліфікаційної категорії.

 

Затверджено педагогічною радою загальноосвітньої школи I-III ступенів № 15

( протокол № 6  від 24 травня 2019р.)

 

 

 

 

 

 

        У методичному збірнику розкриваються сутність поняття мотивація учіння, структура мотиваційної сфери та закономірності її  формування, описується процес впровадження інтеграції в систему шкільного навчання, визначені принципи інтегрованого освітнього процесу, висвітлюються особливості проведення інтегрованих уроків у початковій школі, обґрунтовуються педагогічні умови та методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання.

       Пропонуються творчі розробки уроків в початкової школі, виконаних вчителями 

КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ   ступенів  № 15 Маріупольської міської ради».

Методичний збірник розрахований на  вчителів початкових класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………    3

 

РОЗДІЛ 1.  ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ……………………………………………………………….. 5

           1.1. Мотиваційний аспект навчання ………………………………...5

1.2. Мотивація як фактор успіху навчальної діяльності молодших

        школярів………………………………………………………….9

1.3. Інтегроване навчання дієвий засіб

       формування мотивації учіння …………………………………16

          1.4. Особливості проведення інтегрованих уроків

         у початковій школі…………………………………………….19

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ УСПІХУ В НАВЧАННІ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНИХ УРОКІВ……………………………………………....23

           2.1. Педагогічні умови формування мотивації учіння молодших      

                  школярів засобами інтегрованого навчання………………….23

           2.2. Принципи інтегрованого освітнього процесу………………..27

2.3.  Методика формування мотивації учіння молодших

        школярів засобами інтегрованого навчання………………..30

 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….....35

ДОДАТКИ………………………………………………………………….41

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти одним із стратегічних завдань початкової школи є навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань. Розв’язання цього завдання передбачає оновлення змісту, мети, шляхів та форм організації навчального процесу.

Молодший шкільний вік це важливий період дитинства, провідною в якому є навчальна діяльність. Для того щоб така діяльність була успішною сучасному вчителю необхідно не тільки вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, а й домогтися того, щоб кожен урок сприяв мотиваційному розвитку учнів, формуванні мотивації учіння молодших школярів, ініціативності, інтересу до знань.

Мотивація як психологічний феномен була предметом досліджень таких відомих учених, як В. Асєєв [6], Л. Божович [10], Л. Занков [29], С. Занюк [30], Є. Ільїн [32; 33], В. Ковальов [42], Г. Костюк [47], О. Леонтьєв [51], А. Маркова [54; 55], B. Мерлін [58], Р. Нємов [73], Д. Узнадзе [91], Г. Щукіна [96; 97; 98] та ін.

  Значний вклад у розвиток теорії мотивації, розробку й вдосконалення її прикладних аспектів внесли такі українські вчені як: О. Амоша, Л. Балабанова, М. Белопольський, В. Гончар, В. Гриньова, В. Данюк, Г. Дмитренко, С. Ілляшенко, О. Єгоршін, А. Калина, А. Кібанов, О. Кендюхов, В. Колосок, А. Колот, Т. Логутова, Н. Огороднікова, І. Павленко, О. Павловська, О. Чернушкіна  та  ін.

Формуванню мотивації учіння молодших школярів сприяє втілення в освітню практику інтегрованого підходу. Навчально-виховна система початкової освіти поєднує процеси навчального пізнання й діяльності учня, а інтегрований підхід до навчання дає змогу враховувати цю особливість початкового етапу навчання за допомогою  вибору відповідної тематики, добору змісту нового матеріалу, способів і засобів оволодіння ним. Відповідно інтегровані уроки дають відчутні результати у розвитку пізнавальних здібностей молодших  школярів: вносять у звичайну систему уроків новизну, знімають суворі кордони предметного викладання, допомагають дітям сприймати важливі поняття, явища цілісно й водночас різнобічно.

Дидактичні можливості інтегрованих занять в початковій освіті досліджували такі вчені як Н. Бібік, М. Вашуленко, О. Савченко, В. Тименко, Р. Ільченко та ін. Особливості проведення інтегрованих уроків досліджували В.Андрущенко, О.Бабкіна, Н.Бібік, В.Бондар, М.Вашуленко, С.Гончаренко, М.Євтух, М.Закович, В.Ільченко, С.Клепко, О.Мащенко, В.Моргун, Н.Ничкало, Е.Носенко, І.Радіонова, В.Рижко, А.Сиротенко, Т.Яценко та ін.

 Незважаючи на велику кількість досліджень, педагогічні умови та засоби, які впливають на ефективність формування мотивації учіння засобами інтегрованого навчання, залишаються недостатньо теоретично та практично розробленими.

У навчально-методичному посібнику «Інтегроване навчання дієвий засіб формування мотивації учіння молодших школярів»  розкривається сутність поняття мотивація учіння, структура мотиваційної сфери та закономірності її  формування, висвітлюються особливості проведення інтегрованих уроків у початковій школі, обґрунтовуються педагогічні умови та методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  1

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ

1.1. Мотиваційний аспект навчання 

 

Широкий інтерес із боку психології до вивчення мотиваційно-потребової сфери особистості призвів до створення численних теорій мотивації: психодинамічних теорій (З. Фрейд), теорія системи базових потреб особистості (А. Маслоу) та інші змістовні теорії мотивації (Д. Мак-Клелланд, Ф. Герцберг, К. Алдерфер), самодетермінаційна теорія (Е. Дісі, Р. Раян). Серед відносно нових теорій мотивації особливий інтерес являє собою теорія мотиваційного потенціалу діяльності (Дж.Р. Хекман і Р.Г. Олдхем), адже ця теорія пов'язує особистісний потенціал, особистісне зростання та мотивацію до діяльності.

Відомі психологи та педагоги-дидакти М. Данилов, В. Ільїн, С. Максименко,  О. Савченко,  Ю. Шаров  та  інші,  розглядаючи  мотивацію  як  психологічну категорію, здебільшого досліджували мотивацію загалом, а  також і окремі її елементи. Вивчалися такі мотиваційні компоненти, як  пізнавальний інтерес (В. Башарін, В. Лозова, Г. Щукіна), пізнавальна потреба (В. Ільїн, Г. Кирилова, Ю. Шаров), мотивація навчання (О. Гребенюк), мотивація  навчальної  діяльності (О. Глазунов, О. Цвєткова).

У психології відсутня єдина точка зору на сутність поняття «мотивація», що свідчить про багатозначність даного поняття. Розглянемо сутність даного поняття.

П. Якобсон використовує термін «мотивація» у вузькому та широкому значеннях. В першому випадку це мотивація конкретних форм поведінки людини, в другому – сукупність тих психологічних моментів, якими визначається поведінка людини в цілому [100, с. 214].

Д. Макклелланд розглядає мотивацію як актуалізований у конкретний момент часу (“тут і зараз”) мотив (мотиваційна диспозиція). Учений вважає за доцільне відмовитися від розуміння мотивації як сукупності всіх суспільних чинників, що змушують людину діяти, і водночас час багато з цих чинників називає або мотивами, або детермінантами поведінки людини [53, с. 16].

В. Асєєв зазначає, що мотивація включає в себе всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, ідеали тощо, де в найширшому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки загалом [6, с. 7].

І. Підласий поняття «мотивація» трактує як «процеси, методи, засоби спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти» [92, с. 47].

На думку С. Занюк, існує позитивна та негативна мотивації. Під негативною мотивацією він розуміє “спонукання, яке може бути викликано розумінням деяких незручностей, покарань, що можуть трапитись у випадку невиконання діяльності. Передчуття неприємностей та покарань – ось що стимулює до активності при дії негативної мотивації” [30, с. 132].

В. Ковальов поняття «мотивація» розглядає як систему мотивів в її певній побудові, ієрархії [44, с. 122]. Учений підкреслює, що мотивація не може бути позитивною чи негативною. На його думку, негативною чи позитивною може бути поведінка чи діяльність, тому вчений розглядає мотивацію як “сукупність мотивів поведінки та діяльності” [42, с. 43].

Є. Ільїн всі визначення поняття «мотивація» розглядає в межах двох напрямів. Відповідно першого напряму, мотивація розглядається із структурних позицій, як сукупність чинників або мотивів. Відповідно другого напряму, мотивація – це не як статичне, а як динамічне утворення, як процес, механізм. Більш за те, в другому випадку мотивація виступає як засіб або механізм реалізації вже наявних мотивів: виникла ситуація, що дозволяє реалізувати наявний мотив, з’являється і мотивація, тобто процес регуляції діяльності за допомогою мотиву [32, с.65].

У психологічному словнику поняття «мотивація» розглядається як «спонука, що викликає активність організму та визначає її спрямованість» [48, с. 190].

У педагогічній енциклопедії поняття «мотивація» трактується як система мотивів або стимулів, спонук людської поведінки та діяльності [67, с. 411].

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, мотивацію трактують з двох позицій: 1) як щось таке, що пов’язане із потребами, особистими цілями, мотивами та цінностями людини  і мотивує її до діяльності; 2) з позиції впливу на людину шляхом використання різноманітних рушійних сил з метою спонукання до дій.

Розглянемо зміст поняття «мотивація учіння».

Л. Занков поняття «мотивація учіння» розглядає як загальну назву для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти, що залежить від рівня сформованості мотивації учіння школярів [29].

П. Якобсон розглядає мотивацію учіння, з одного боку, як результат переробки тих впливів, які учень отримує із сімейної та соціальної сфери, а з іншого – відношення до цих впливів, які пов’язані з особливостями життєвих настанов, бажань та інтересів людини [100].

П. Якобсон мотивацію учіння класифікує на три типи:

•     негативна (виникає в учнів, які розуміють, що можуть виникнути деякі неприємності, якщо вони не будуть вчитися: нагадування, догани та погрози батьків);
•     мотивація, яка знаходиться ззовні самої навчальної діяльності (моральні та суспільні мотиви учня, бажання створити особисте благополуччя);
•     мотивація, закладена у навчальній діяльності (прагнення пізнавати все нове і нове, переборювати труднощі інтелектуального характеру) [100].

О. Киричук у праці «Навчальні інтереси молодших школярів» мотивацію учіння трактує як систему природних, соціальних і особистісних чинників, що спонукають до відвідування навчального закладу, виконання вимог учителів, включення у процес навчання, до зусиль, необхідних до подолання труднощів, до розвитку здібностей, до навчальної взаємодії тощо [41, с.67].

А. Нестеров зазначає, що мотивація учіння визначається такими специфічними для цієї діяльності факторами: самою освітньою системою; освітнім закладом, де здійснюється навчальна діяльність; організацією освітнього процесу; суб’єктними особливостями школяра (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка, взаємодія з іншими учнями); суб’єктними особливостями педагога, насамперед, системою його ставлення до учня; специфікою його навчального предмета [62, c. 103].

На думку А. Маркової, мотивація навчання є спрямованістю активності на предмет, і вона тісно пов'язана з об'єктивними характеристиками предмета, що її викликає [54].

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що мотивацією учіння є система стійких мотивів, що визначає активну навчально-пізнавальну діяльність учня. Під впливом учіння відбуваються суттєві зміни у спрямованості особистості, її інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, її характері і здібностях.

Складність дослідження мотивації зумовлена тим, що учень спонукається до учіння комплексом мотивів, які не лише збагачуються взаємно, але й протистоять один одному. Мотивація формується, змінюється і перебудовується в процесі діяльності. Тому перед педагогами сучасної школи стоїть досить важливе завдання знайти нові шляхи формування позитивної мотивації школярів до здійснення учбової діяльності.

Формування мотивації учіння неможливо здійснити без урахування вікових особливостей молодших школярів та їхніх індивідуальних психологічних характеристик. Це означає, що педагог повинен організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб вирішувалися завдання розвитку мотиваційної сфери на певному віковому етапі та підготовки учнів до наступного етапу розвитку особистості. У зв’язку з розкриттям резервів вікового розвитку мотивації важливо здійснювати особистісно орієнтований підхід до навчання.

Мотивація учіння як психологічний феномен є надзвичайно складною. Кожен учитель ставить собі за мету дати дитині глибокі та міцні знання, його головним завданням має бути не просто викладення матеріалу, а й залучення учнів до активної участі в опрацюванні теми, що вивчається, через застосування сучасних інноваційних методик навчання молодших школярів.

Необхідною умовою ефективного учіння молодших школярів є організація цілеспрямованого навчання, у якому вона знайомляться з різними видами діяльності і оволодівають способами їх виконання. В учнів з'явиться внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу за умови, якщо вони мають можливість зайняти активну позицію у навчально-пізнавальній діяльності. Для цього потрібно зрозуміло викладати матеріал, вміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, використовувати елементи зацікавленості, викликати емоції, переживання подій тощо.

Враховуючи тенденції розвитку особистості та організації навчально-виховного процесу, доцільно запропонувати певні шляхи формування мотивації учіння молодших школярів та підвищення їх навчальних досягнень:

1. Щоденна увага до кожного учня, визнання його особистості.

2. Своєчасна ліквідація прогалин у знаннях і організація оперативної допомоги кожному учневі, що відстає у навчанні.

3. Формування мотивації учіння як необхідного стимулу бажання учня до навчання.

4. Перехід до інноваційних методів навчання, що дають можливість розкрити потенційні можливості кожного учня, повірити у власні сили.

5. Організація навчального процесу з визначенням трьох головних видів складності під час пояснення матеріалу, його закріплення і оцінювання.

6. У підготовці будь-якої теми уроку навчальний матеріал поділяти на кілька блоків.

7. Вивчення умов, в яких виховується кожна дитина, врахування їх у навчальній діяльності

На основі вище зазначеного виокремлюємо чинники, що сприяють формуванню мотивації учіння молодших школярів: позитивний емоційний настрій; вивчення мотиваційної сфери учнів; ситуація успіху; наявність свободи вибору; сформованість загально-навчальних умінь і навичок; диференціація та індивідуалізація опора на типологічні особливостей учнів; використання різноманітних прийомів і методів інноваційних технологій; організація ігрової діяльності та колективної діяльності на уроках; формування мотивації на кожному етапі уроку.

Мотивація учіння відіграє важливу роль у становленні особистості, адже без неї неможлива ефективна учбова діяльність та розвиток здатності і потреби до самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти. Саме у молодшому шкільному віці закладається основа для подальшого учіння школяра і часто від бажання вчитися у початковій школі залежить і прагнення до учіння у середніх та старших класах.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що у науковій літературі мотивацію трактують з двох позицій: 1) як щось таке, що пов’язане із потребами, особистими цілями, мотивами  та цінностями людини  і мотивує її до діяльності; 2) з позиції впливу на людину  шляхом використання різноманітних рушійних сил з метою спонукання до дій. В межах нашого дослідження мотивація учіння розглядається як динамічний процес формування мотивів учіння, що включає створення готовності, прийняття навчального завдання, орієнтування в навчальному матеріалі, навчальні дії, спрямовані на перетворення  навчального матеріалу і контроль своєї роботи. З’ясовано, що мотивація учіння – це полімотивована діяльність, сукупність спонукань, що викликають активність особистості та визначають її спрямованість в учінні. Під впливом учіння відбуваються суттєві зміни у спрямованості особистості, її інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, її характері і здібностях.

 

1.2. Мотивація як фактор успіху навчальної діяльності 

       молодших  школярів

На основі аналізу психологічної та педагогічної літератури нами визначено, що формування мотивів учіння в дітей молодшого шкільного віку представляється одним з найбільш важливих завдань освіти. З одного боку, для молодших школярів характерний низький рівень пізнавальної мотивації, з другого боку – цей вік є сенситивним для формування її, оскільки тільки в цей період відбувається перебудова та ускладнення емоційно-мотиваційної сфери, зрушення в ієрархії мотивів.

У структурі учіння виділяють різну кількість складових її елементів, серед яких береться до уваги й мотиваційний аспект. Учені аналізують компонентний склад і рівні становлення мотивації учіння (В. Давидов, А. Дусавицький, Н. Костюков, А. Маркова,  Н. Морозова, В. Рєпкін, П. Сірбіладзе, Г. Щукіна та ін.), умови і чинники,  що впливають на формування і розвиток мотивації учіння (А. Абдуллаєв, А. Алфьоров, Ю. Бабанський, О. Бодальов,  Т. Кулікова та ін.), методичні аспекти формування мотивації як компонента навчальної діяльності (І. Абрамова, Л. Божович, О. Леонтьєв, Т. Лях, А. Маркова та ін..

Складність, багатоаспектність, актуальність і важливість проблеми формування мотивів учіння молодших школярів обумовлює множинність підходів до розуміння їх сутності, походження, структури, різновидів.

Розглянемо сутність понять «мотив», «мотиваційна сфера особистості», «мотив учіння». Зауважимо, що єдиної точки зору на сутність цих понять немає, що свідчить про неоднозначність та багатозначність даних понять.

У психологічній теорії існують ґрунтовні напрацювання щодо трактування сутності мотиву. Вивченням природи, структури, різновидів мотивів займалися М. Алексєєва, Л. Анциферова, В. Асєєв, Л. Божович, Б. Додонов, В. Ковальов, С. Занюк, Є. Ільїн, А. Маркова, Н. Морозова, С. Москвичов, Л. Славіної, І. Смолин, Х. Хекхаузен та ін.

В. Ковальов поняття «мотив» трактує як « внутрішні спонукання до дій  людини, котра переслідує певні цілі, що формуються на основі потреб» [43, с.  36].

Р. Немов під мотивом розуміє «те, що належить самому суб’єкту поведінки, є його сталою  особистісною властивістю, що зсередини спонукає до вчинення певних дій» [61, с. 89].

Є. Ільїн поняття «мотив» трактує як «внутрішнє усвідомлення спонукання» [32, с. 51]. Учений зазначає, що те, що, відображаючись у голові людини, спонукає діяльність, спрямовує її на задоволення певної потреби, називається мотивом цієї діяльності [32, с. 45].

Г. Костюк мотив розглядає як те, що зумовлює прагнення людини до даної, а не якої-небудь іншої мети. Мотивами називають потреби, почуття, інтереси, переконання та інші спонукання людини до діяльності, зумовлені вимогами її життя» [47, с. 52].

У праці М. Гамезо та І. Домашенко «Атлас з психології» поняття «мотив» трактується як «те, що спонукає людину до діяльності  та надає  її  діяльності осмисленості» [19,  с. 108].

В. Селіванов поняття «мотив» розглядає як свідому спонуку. На думку вченого, мотивами діяльності можуть бути бажання, почуття, інтереси й інші явища свідомості [83, с. 107].

На думку Ю. Вінтюка, мотив  – це «внутрішня, усвідомлена спонука до активності» [16, с. 281].

Г. Дмитренко, Е. Шарапатова, Т. Максименко зазначають, що мотив – це «предмет, засіб задоволення  потреби» [27, с. 39].

Д. Узнадзе розглядає мотив як складне психологічне утворення, яке виникає в результаті багатоступеневого процесу мотивації [91, с. 512].

У  психологічному  словнику   мотив  розглядається як: «1) спонукання до діяльності, пов’язаної із задоволенням потреб  суб’єкта;  2)  предметно  спрямована  активність  певної  сили;  3)  усвідомлена  причина, яка лежить в осно ві вибору дій та вчинків особистості» [72,  с.  219].

В Академічному тлумачному словнику української мови поняття «мотив» трактується як «підстава, привід для якої-небудь дії, вчинку» [1, с. 810]. Аналогічне визначення наведене у Публічному електронному словнику української мови  [74].

Слід звернути увагу і на те, що поняття мотиву пов’язане із поняттям  потреби.  Відтак,  слушно  зауважує  С.Б. Каверін, що «одна і та ж потреба може бути реалізована шляхом  сукупності зовсім різних мотивів; у той же час декілька різних потреб можуть  бути задоволені одним мотивом» [38, с. 94].

В. Мерлін указує на зв'язок мотиву і потреби. Ним висловлено думку про те, що потреба, яка не тільки переживається емоційно, але й усвідомлюється як недолік у чомусь об'єктивному, є справжнім мотивом цілеспрямованих дій. Таку необхідність, що переживається і усвідомлюється, він називає потребою. «В цьому і лише в цьому значенні будь-який мотив є потребою» [58, с. 199].

Таким чином,  під поняттям «мотив» розуміють все те, що внутрішньо спонукає людину до дій та вчинків, або  іншими  словами  – внутрішньо усвідомлене спонукання, яке лежить в основі вибору дій  та вчинків особистості.

У літературі разом із поняттям «мотив» також розглядається поняття «стимул».

У психологічному словнику стимул трактується спонукання, ефект якого залежить від психіки людини, її  поглядів, почуттів, настрою, інтересів [72, с. 385].

В Академічному тлумачному словнику української мови поняття «стимул» розглядається як те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого - небудь; спонукальна причина до  здійснення чогось» [1, с. 698].

Є. Ільїн поняття «стимул» розуміє як спонукач мотиву [33, с. 51].

Як свідчить огляд й узагальнення літературних джерел, є група  авторів, що розглядають  стимул не тільки як зовнішнє спонукання до дій, але і  як внутрішнє спонукання також [13, с. 151].  Наприклад, у роботі А. Єгоршина [28, с. 211] зазначено, що стимул – це, насамперед, «примус  чи  причина  поведінки  людини».

Педагоги М. Алексєєва, В. Асєєв, К. Гунько, В. Кириленко, Г Костюк, А. Макарова та ін. наголошують, що у молодшому шкільному віці формуються основи мотивації учіння і саме тому цей вік має важливі резерви розвитку мотиваційної сфери учнів.

Отже, важливим є з’ясування поняття «мотиваційна сфера особистості». Сутність, зміст, закономірності формування мотиваційної сфери особистості висвітлювалися в працях М. Алексєєвої, Л. Анциферової, В. Асєєва, А. Асмолова, М. Батуріна, Л. Божович, Л. Бороздіної, О. Брушлинського, Л. Бурлачука, Б. Вайнера, В. Вілюнаса, О. Леонтьєва, А. Маркової, М. Матюхіної, Ю. Орлова, Д. Рассела, С. Рубінштейна, Б. Такмана, Х. Хекхаузена та ін.

Підкреслимо, що основним методологічним принципом, що визначає  дослідження мотиваційної сфери у вітчизняній психології, є положення  про єдність динамічної і змістовно-смислової сторін мотивації. Активна розробка цього питання пов’язана з дослідженням таких проблем, як система  відносини людини (В. М’ясищев), співвідношення сенсу і значення (О. Леонтьєв), інтеграція спонук і їх смисловий контекст (С. Рубінштейн), спрямованість особи і динаміка поведінки (Л. Божович, В. Чудновський), орієнтування в діяльності (П. Гальперін).

Під мотиваційною сферою особистості розуміють сукупність стійких мотивів, що знаходяться в певній ієрархії і виражають спрямованість особистості, зокрема, її систему цінностей, установки, соціальні очікування, емоції, вольові якості та інші соціальні і психолого-педагогічні характеристики [59, с. 5-7].

Р. Немов підкреслює, що рівень розвитку мотиваційної сфери людини можна оцінити за такими параметрами:

‑ широта (якісна розмаїтість мотиваційних факторів - диспозицій (мотивів), потреб і цілей, представлених на кожному з рівнів; чим більше в людини різноманітних мотивів, потреб і цілей, тим більше розвиненою є його мотиваційна сфера);

‑ гнучкість (більш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, у якій для задоволення мотиваційного спонукання більш загального характеру (вищого рівня) може бути використане більше різноманітних мотиваційних спонукань нижчого рівня; тобто гнучкість передбачає рухливість зв’язків, що існують між різними рівнями ієрархічної організованості мотиваційної сфери: між мотивами й потребами, мотивами й цілями, потребами й цілями;

‑ ієрархованість (характеристика будови кожного з рівнів організації мотиваційної сфери, узятого окремо) [61, с.466].

Отже, мотиваційна сфера є джерелом найрізноманітніших виявів активності учнів, їх самостійності та ініціативи в процесі пізнання.

Учіння – це провідна діяльність молодших школярів, що виявляється в цілеспрямованому засвоєнні ними суспільного досвіду, і, відповідно, формуванні соціальної компетентності. Ефективнiсть учіння безпосередньо залежить вiд мотивiв, якi спонукають учня до активностi i визначають її спрямованiсть. Поняття «мотив учіння» є одним із провідних понять в психологічній науці. Мотиваційному аспекту учіння приділяється достатньо уваги в психологічній і педагогічній літературі (В.Вілюнас, Г. Костюк, О. Леонтьєв, А. Маркова, М. Матюхіна, С. Рубінштейн та ін.).

Розглянемо сутність поняття «мотив учіння».

Комплексність, теоретична і практична значущість проблеми мотивів учіння визначили широту та інтенсивність її дослідження у психології  та  педагогіці,  необхідність винесення на передній план різних аспектів даного феномену. Так, значна увага приділялася вивченню зв'язку мотивів з  психічними процесами, емоціями та почуттями, індивідуальними особливостями суб'єктів учіння (В.Мерлін, Н.Рейнвальд, К. Альбуханова-Славська, І. Джидар'ян, М. Алексєєва та ін.), закономірностей  формування  мотиваційної  сфери особистості (Г. Костюк, С. Рубінштейн, О. Леонтьев, Л. Божович та ін.). Обґрунтовувалася необхідність та робилися спроби дослідити шляхи і методи формування  мотивів учіння (В. Асєєв, М. Гамезо, Л. Непомняща,  Г. Щукіна,  С. Григор'ян, А. Маркова та ін.).

Л. Божович поняття «мотиви учіння» трактує як спонуки, що характеризують особистiсть школяра, її основну спрямованiсть, яка виховується упродовж його життя як сiм’єю, так i самою школою. Вони залежать вiд тих конкретних суспiльних умов, в яких розвивається дитина, вiд того виховання, яке вона отримує [10].

Відомий педагог  Ю. Бабанський відзначав, що мотиви учіння треба виховувати, розвивати, стимулювати і, що особливо  важливе, треба  учити  школярів «самостимулювати» свої  мотиви.

О. Савченко виділяє такі мотиви учіння молодших школярів:

•     почуття обов’язку;
•     бажання заслужити похвалу вчителя;
•     страх перед покаранням;
•     звичка виконувати вимоги дорослих;
•     честолюбство;
•     прагнення утвердитися в класі;
•     бажання порадувати батьків;
•     бажання одержувати відмінні оцінки;
•     прагнення заробити винагороду [75, с. 153].

На думку М. Алексєєвої, мотиви учбової активності школярів як свiдомо здiйснюваної дiяльностi є надзвичайно рiзноманiтними. Вони є наслiдком психологiчної переробки дитиною тих впливiв, якi надходять вiд сiм’ї, школи, громадських установ i зумовлюються усвiдомлюваним чи недостатньо усвiдомлюваним ставленням до них залежно вiд вiкових та iндивiдуальних особливостей дитини. Тому класифiкацiя мотивiв є одним iз найскладнiших i, в той же час, дискусiйних питань педагогiчної психологiї [2].

Мотиви учiння, як i мотиви взагалi, класифiкують за рiзними пiдставами:

•           за ступенем значимостi для особистостi – провiднi (домiнуючi), смислоутворюючi та мотиви-стимули (О. Леонтьєв);
•           залежно вiд спонукальної сили – “мотиви, що розумiються” (“знанi”) та “реально дiючi” (О. Леонтьєв);
•           за рiвнем усвiдомлення – адекватно чи неадекватно усвiдомленi, свiдомо замаскованi, неусвiдомленi (А. Маркова);
•           за емоцiйним забарвленням модальностi – позитивнi та негативнi (П. Якобсон) та iн.

Вибираючи рiзнi ознаки для класифiкацiї, психологи (О. Леонтьєв, Л. Божович, А. Маркова та iн.) виокремлюють рiзнi мотиви, якi лежать в основi учбової дiяльностi.

Так, О. Леонтьєв мотиви учбової дiяльностi за рiвнем їх усвiдомлення учнями подiляє на:

•                                          «знані» (усвiдомлюванi) мотиви – виявляються у здатностi учня розповiсти, що спонукає його до учiння, а також здiйснити iєрархiю своїх мотивiв учiння;
•                                          реально діючі – виявляються в успiшності учня, його ставлення до виконання домашнiх завдань та намагання розв’язувати задачi пiдвищеної складності [51].

На думку О. Леонтьєва, учень знає, чому треба вчитися, але це ще може не спонукати його до учiння. Лише при певних умовах “знанi” мотиви можуть стати реально дiючими. Наприклад, першокласник не спiшить виконувати уроки, хоча знає, що це його обов’язок. Вiн розумiє, що коли не виконає домашнiх завдань, то може на уроцi отримати незадовiльну оцiнку, викликати осуд учителя i засмутити батькiв. Але всього цього часто буває недостатньо, щоб змусити себе готувати уроки. Такий “знаний” мотив є психологiчно недiєвим. Якщо ж батько заявляє учневi, що той не пiде гуляти до тих пiр, доки не вивчить уроки, то така вимога подiє зразу, i учень приступить до роботи. Мотив “одержати можливiсть погуляти” стає реально дiючим [51].

Аналiзуючи данi про розвиток учбової мотивацiї у рiзних вiкових групах, О. Леонтьєв видiлив три етапи еволюцiї учбових мотивів:

І. На першому етапi (у початкових класах) у свiдомостi учнiв переважають мотиви, що лежать у самому учiннi, яке стало для них об’єктивно значущою i суспiльно цiнною дiяльнiстю.

ІІ. На другому етапi (у середнiх класах) вiдбувається змiна домiнуючої мотивацiї i провiдними стають мотиви, пов’язанi з шкiльним життям та взаєминами з ровесниками у класному колективi.

ІІІ. На третьому етапi (у старших класах) найважливiшими стають мотиви, пов’язанi з майбутнiм вибором професiї i подальшими життєвими перспективами [51].

Розрiзняючи мотиви учiння за спрямованiстю та генезисом, Л. Божович видiляє двi категорiї мотивiв, якi мають рiзне походження i рiзну психологiчну характеристику:

1. Пiзнавальнi мотиви – це мотиви, що проявляються у спрямованостi школяра на оволодiння змiстом навчального предмету. Вони тiсно пов’язанi з потребою пiзнання, iнтелектуальним пошуком i задоволенням допитливостi. Дiтей приваблює сам процес учiння, в результатi якого поглиблюються знання, розвивається кмiтливiсть та винахiдливiсть. Вони одержують задоволення вiд появу iнтелектуальних зусиль пiд час виконання учбових завдань. До них вiдносять:

•           iнтерес до знань;
•           потребу у розширеннi знань;
•           допитливість;
•           потребу у розумовiй дiяльностi та iн.

2. Соцiальнi мотиви – це мотиви, що зумовлюються особливостями соцiальних вiдносин, якi встановлюються мiж учнями в процесi учiння. У них розкриваються важливi для особистостi прагнення, запити, соцiальнi установки тощо. Вони не завжди достатньо усвiдомлюються учнями. Це особливо помiтно у групах початкових, i, навiть середнiх класiв.

Велике значення має й усвiдомлення учнем важливостi пiзнавальних мотивiв, перетворення їх на провiднi. А. Марковою встановлено закономiрний зв’язок рiзних сторiн навчально-виховного процесу з характером та особливостями навчально-пiзнавальних мотивiв, що формуються у школярiв у цьому процесi [55].

Залежно від ставлення до змісту та навчальної діяльності, мотиви учіння поділяють на два види:

•                                          внутрішні мотиви – мотиви, що пов’язані зі змістом навчальної діяльності та її процесом (пізнавальний інтерес, потреба в інтелектуальній активності, прагнення досягти кращого результату тощо)..
•                                          зовнішні. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «Я». Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу [94].

На жаль, сьогодні пересічний педагог орієнтований переважно на «підтримування» зовнішньої мотивації у вигляді контролю, наказів і вимог. Така практика негативно впливає на бажання вчитися і веде до поступового зниження навчального інтересу учнів загалом. Для того, щоб зацікавити учнів роботою на уроці, варто дбати про гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального та розвивального компонентів навчальної діяльності. Зміст має привабити дітей чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям. Важливо, щоб дитина зрозуміла значущість навчального матеріалу та його зв’язок із життям. Кожна сторінка уроку має захоплювати, зацікавлювати, інтригувати. Тому оволодіти увагою дітей необхідно не на етапі мотивації чи організації, а тільки переступивши поріг класу. Для цього кожен урок повинен починатися не лише з позитивного настрою, але із загадковості. Учні мають думати про те, що ж буде на уроці, про що вони дізнаються і яким способом. Для цього учителеві, перш за все, необхідна непередбачуваність. Такий вчитель без остраху може підвести учнів з-за парт і піти у подорож садом, чи провести урок читання надворі, або ж прийти на перший урок й оголосити про екскурсію містом. Важливо, щоб учні усвідомлювали: кожен наступний день він інший, і такого вже не буде.

В. Давидов, В. Рєпкін, Н. Бібік вказують, що у молодшому шкільному віці можна сформувати новий тип ставлення до учіння, наприклад, інтерес до способу набуття знань, зорієнтувати учнів на спосіб пізнання, що має безпосереднє відношення до оволодіння навичками XXI століття, зокрема до готовності навчатися впродовж життя.

Як зазначає М. Алексєєва, в учнiв iнтерес до процесу навчання поєднується з почуттям задоволення вiд успiшно виконаного завдання, з прагненням бути освiченою й корисною для суспiльства людиною. Психолог вважає, що в процесi розв’язання рiзних мислених задач у дiтей виникають i розвиваються рiзноманiтнi iнтелектуальнi почуття, якi, узагальнюючись, стають мотивами учбової дiяльностi [2].

Окрiм мотивiв у мотивацiйнiй сферi особистостi важливе мiсце займають цiлi, якi забезпечують реалiзацiю мотивiв. Мотиви стосуються учбової дiяльностi в цiлому, а цiлi забезпечують виконання окремих учбових дiй. По тому, якi цiлi (близькi чи вiддаленi) ставить перед собою школяр i якi особливостi прояву кожного з видiв мотивацiї, учитель, спостерiгаючи за дiяльнiстю учня, може скласти уявлення про домiнуючi мотиви його учбової дiяльностi i правильно органiзувати роботу, спрямовану на пiдвищення її ефективностi i якостi.

Таким чином, учіння – це самостійна пізнавальна діяльність школяра по засвоєнню суспільно-історичного досвіду людства у вигляді певних знань, умінь та навичок. Ефективнiсть учіння безпосередньо залежить вiд мотивiв, якi спонукають учня до активностi i визначають її спрямованiсть. У нашому дослідженні мотиви учіння розглядаються як спонуки, що характеризують особистiсть школяра, її основну спрямованiсть, яка виховується упродовж його життя як сiм’єю, так i самою школою.

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Інтегроване навчання дієвий засіб  формування  

       мотивації учіння 

Ідея інтегрованого навчання актуальна, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, тобто освіти конкурентоздатної, спроможної забезпечити кожній людині самостійно досягти тієї чи іншої життєвої цілі, творчо самостверджуватися в різних соціальних сферах. Інтеграція покликана сприяти подоланню фрагментарності та мозаїчності знань учнів, забезпечує оволодіння ними комплексними знаннями, системою універсальних людських  цінностей, слугує формуванню системно-цілісного світогляду.

Аналіз науково-педагогічної літератури переконує в тому, що дослідженню проблем інтеграції знань на міжнауковому, філософському, педагогічному рівнях вивчали С. Гончаренко, Б. Кедров, Б. Новик, О. Спіркін, В. Тюхтін та ін. Основні положення теорії міжпредметних зв’язків у цілісному процесі навчання були об’єктом дослідження І. Волощука, Н. Лошкарьової, В. Максимової, В. Федорової та ін.

Психологічні основи процесу інтеграції в системі шкільного навчання розкриті в дослідженнях Л. Виготського, В. Давидова, В. Зінченка, Е. Носенко та ін. Сутність інтеграції як цілісного впливу на становлення особистості, її форми і види розкриті в працях С. Гончаренка, С. Вашуленка, С. Загв’язінського, В. Тименка, С. Якименка та ін.

У загальнонауковому аспекті інтеграція (від лат. integеr – цілий) – це «процес пристосування і об’єднання розрізнених елементів в єдине ціле при умові їх цільової та функціональної однотипності» [39, с. 28].

Доведено, що інтеграція виникла як явище фундаментальних наук на фоні своєї протилежності – диференціації, а сам процес і нтеграції близький до систематизації. Підтвердженням цьому є погляди Н. Антонова та І. Козловської.

Н. Антонов вважає, що інтеграція – це процес взаємопроникнення, ущільнення, уніфікації знання, який проявляється через єдність з протилежним йому процесом розчленування, розмежування, диференціації  [4, с.7].

І. Козловська визначає цей  термін «інтеграція» як  процес  зближення й зв’язку наук, який діє поряд з процесом диференціації, що являє собою вищу форму втілення між предметних зв'язків на якісно новому рівні навчання [46, с. 32].

Інтеграція є одним із провідних напрямів перетворень в сучасній школі і усунення протиріч між невпинно зростаючим обсягом знань та здатністю їх засвоєння. Практична реалізація ідеї інтегрованого навчання матиме й додатковий ефект, що сприяє розвитку емоційно ціннісного ставлення дітей до навчання, оскільки діти краще розумітимуть навчальний матеріал саме на міжпредметній основі, на взаємозв’язках з повсякденною діяльністю людини, що є запорукою успішного формування не тільки предметних компетентностей учнів, але й ключових, зокрема, вміння вчитися та  застосовувати набуті знання.

Поява інтеграції є результатом високого рівня реалізації міжпредметних зв’язків, що передбачає не тільки комунікацію між предметними галузями знань, а й встановлення глибинного зв’язку між ними. Інтеграція ґрунтується на загальних для кількох предметних галузей знань  наукових ідеях, концепціях, що дають цілісне уявлення про людину, світ, культуру.

Поява інтегрованого навчання як інноваційного явища та впровадження його в педагогічну практику викликано нагальною потребою у  формуванні інтегративного типу мислення у сьогоднішніх школярів для їх подальшої успішної адаптації і конкурентоздатності в сучасних умовах.

Інтегроване навчання є діючою моделлю активізації інтелектуальної діяльності та розвиваючих прийомів навчання. Воно зобов’язує до використання різноманітних форм викладання, що має великий вплив на ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу. Через інтеграцію здійснюється особистісно - зорієнтований підхід до навчання, тому що учень сам може обирати «опорні» знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю.

Метою інтегрованого навчання є:

•           формування в учнів цілісного уявлення про навколишній світ, системи  знань і вмінь;
•           досягнення якісної, конкурентоздатної освіти;
•           створення  оптимальних  умов  для  розвитку  мислення  учнів  у процесі  вивчення різноманітних предметів;
•           активізація пізнавальної діяльності учнів на  уроці ;
•           ефективна реалізація розвивально-виховних функцій навчання [69].

Можливості впровадження інтеграції в навчальний процес:

•           поєднання спорідненого матеріалу кількох предметів навколо однієї теми, усунення дублювання у вивченні ряду питань;
•           ущільнення знань, тобто сконструювати фрагмент знань таким чином, засвоєння якого вимагає менше часу, проте підвищує якість навчального уміння;
•           опанування з учнями значного за обсягом навчального матеріалу, досягнення цілісності знань;
•           залучення учнів до процесу здобуття знань;
•           формування творчої особистості учня, його здібності;
•           дати можливість учням застосовувати набуті знання з різних навчальних предметів у професійній діяльності.

Переваги інтегрованого навчання розміщені в таблиці 1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Переваги інтегрованого навчання

 

Для учнів	Для вчителів
Створюються умови для формування цілісного образу світу і розгляду явищ з декількох сторін. Створюються умови для самореалізації, самовираження, прояву творчості, розкриття здібностей. Навколишній світ дітей пізнається ними у різноманітті та єдності. Розвивається потенціал, активізується пізнавальна активність.	Налагоджуються міжпредметні зв'язки, передбачені навчальними програмами. Надається свобода вибору теми, змісту, засобів навчання. Передбачається можливість нестандартних уроків, форм і прийомів навчальної діяльності.

 

Інтегроване навчання сприяє розширенню соціально-пізнавального досвіду учнів у руслі поставлених учителем конкретних навчально-виховних завдань, інтенсивному розвитку школярів в аспекті вибраної тематики; формуванню інтересу до подій і явищ дійсності, вихованню особистості, розвиває загальнонавчальні навички дітей [80, с. 36 - 37].

Важливим принципом інтегрованого навчання є міжпредметні зв’язки. Вони впливають на відбір і структуру навчального матеріалу цілого ряду предметів. Ідея міжпредметних зв’язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на відбір методів і форм навчання. Систематичне їх застосування, створює можливості широко користуватися дидактичними матеріалами та засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, презентаціями, відеороликами), які належать до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах, що мають міжпредметні зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм, взаємовідвідування уроків.

Міжпредметні зв’язки та інтеграція змісту навчального матеріалу – це різні дидактичні поняття. Міжпредметні зв’язки передбачають короткочасне та  фрагментарне перенесення інформації з одного предмета на інший. Як правило, вони є короткотривалими в часі. Інтеграція  змісту навчального матеріалу під час уроку забезпечує більш високий рівень узагальнення і систематизації інформації, що  сприяє кращому розумінню того матеріалу, що вивчається.

Сьогодні навчальний процес потрібно побудувати так, щоб максимально залучити учнів до процесу пізнання. Цього можна досягти через  цілісну, логічно обґрунтовану систему інтегрованих завдань [34, с. 39]. Інтегрованими можна назвати  такі завдання, які мають за мету „синтез змісту (способів пізнання) з декількох тем, розділів програми  або видів діяльності навколо однієї теми” [85, с. 46]. Іншими словами, інтегровані завдання це серія  (цикл, система) завдань, проведення яких зумовлено пошуками шляхів формування у дитини  цілісного світогляду, які важко розвивати в умовах предметної системи навчання.

У загальноосвітніх закладах переважно використовується система інтегрованих завдань, як засіб  збудження інтересу до навчання. Основними умовами ефективності інтегрованих завдань при цьому  є врахування обсягу, складності і кількості інформації, яка сприймається, навчальних можливостей учнів, психологічної готовності працювати та професійної підготовки  вчителя.  Аналізуючи  шляхи  побудови системи інтегрованих завдань, Н. Світловська зазначає , що „ключовим моментом є вибір  критеріїв змісту  завдання,  оскільки  навчальний  матеріал,  який  входить  до  змісту  інтегрованих  завдань, здебільшого належать до різних предметів і об`єднання його навколо однієї ідеї  – питання  надзвичайно важливе” [82, 58].

Інтегроване навчання дає свободу вибору теми, змісту, засобів, які використовуються в організації навчання молодших школярів. Цей вибір зумовлений перспективними й поточними дидактичними, виховними та розвивальними завданнями навчально-виховного процесу початкової школи.

Таким чином, інтеграція – це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць (навчальних предметів, видів діяльності тощо). Проблема інтегрованого навчання в школах різних типів є предметом наукового інтересу багатьох дослідників. Інтегроване навчання допомагає вчителю по-новому бачити свій предмет, більш чітко усвідомлювати його співвідношення з іншими науками; допомагає поєднувати можливості різних навчальних дисциплін у створенні цілісних уявлень учнів про світ, суспільство,  науку, мистецтво, літературу.

 

 

1.4. Особливості проведення інтегрованих уроків

 у початковій школі

 

Завдання вчителя початкових класів полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси учнів. Для цього педагогу потрібно знайти такі підходи, форми й способи організації навчання, які б апелювали до власного досвіду молодшого школяра, активізували б його емоційну, інтелектуально-вольову, моральну сфери, підключали б до процесу пізнання. Саме тоді учень відчуватиме власну причетність до всього, що відбувається на уроці. Ідея інтегрованого навчання завжди актуальна, адже сприяє формуванню цілісної системи знань і вмінь учнів, розвитку їхніх креативних здібностей та потенційних можливостей.

Дидактичні можливості інтегрованих занять в початковій освіті досліджували такі вчені як Н. Бібік, М. Вашуленко, О. Савченко, В. Тименко, Р. Ільченко та ін. Особливості проведення інтегрованих уроків досліджували В.Андрущенко, О.Бабкіна, Н.Бібік, В.Бондар, М.Вашуленко, С.Гончаренко, М.Євтух, М.Закович, В.Ільченко, С.Клепко, О.Мащенко, В.Моргун, Н.Ничкало, Е.Носенко, І.Радіонова, В.Рижко, А.Сиротенко, Т.Яценко та ін.

На думку Л. Куліченко, інтегрований урок – це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах [49, с. 250].

Інтегровані уроки – це уроки, які об’єднують блоки знань із різних навчальних предметів, що за навчальним планом викладаються як окремі навколо однієї  теми з  метою  інформаційного  та  емоційного  збагачення,  сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати нове з різних  сторін, досягати цілісності знань.

Як зауважують П. Самойленко, А. Сергєєв, методичними принципами інтеграції навчальних предметів в сучасній школі є:

•           опора на знання з багатьох предметів;
•           взаємозв'язок у змісті окремих дисциплін;
•           зближення однорідних предметів тощо [80, с.36-37].

Інтегровані уроки доцільно проводити тоді, якщо зміст навчального матеріалу містить міжпредметні зв’язки, а головною метою такого уроку є опанування системою знань і цінностей, осягнення картини світу і людини в  поняттях, символах, образах, моделях буття.

Елементами  змісту  інтегрованих  уроків  є:

•           знання, уміння, навички;
•           досвід творчої діяльності;
•           досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності – світу, суспільства, людини.

Інтегровані  уроки,  подібно  до  традиційних,  можна  класифікувати  за  такими ознаками [12, с.152 - 153].

І. За дидактичною метою:

1. інтегровані уроки засвоєння нових знань;
2. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;
3. інтегровані уроки узагальнення і систематизації знань;
4. інтегровані контрольні уроки;

ІІ. За етапами навчальної діяльності:

1. вступні інтегровані уроки;
2. інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом;
3. інтегровані уроки формування понять, вивчення законів і правил;
4. інтегровані уроки застосування знань на практиці;
5. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок.

ІІІ. Залежно від мети уроку:

1. урок з автономними цілями;
2. урок з домінуючими та супровідними цілями;

ІV. Залежно від місця проведення уроку:

1. уроки, що проводяться у класній кімнаті;
2. поза класом:
   • урок у залі, музеї, на виставці;
   • урок творчості серед  природи;
3. комплексна форма (класна у поєднанні з  позакласною).

V. Залежно від тривалості уроку:

1. академічний урок;
2. спарений (два - три 45 - чи 30 - хвилинних уроки);

VІ. Залежно від кількості інтегрованих уроків:

1. подвоєні (інтегрування змісту двох навчальних  предметів);
2. потроєні (інтегрування змісту трьох навчальних  предметів).

Кожен тип уроку має внутрішній зміст  – методику вирішення окремих  дидактичних задач на кожному етапі уроку. Методика – це найбільш мобільна частина кожного уроку, тому  що методи, прийоми і засоби навчання використовуються на уроці в різних співвідношеннях, послідовності  і  взаємозв’язку. Інтегровані уроки в початковій школі дають можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки на запропоновану тему. Діти мають можливість застосовувати при цьому  арсенал своїх знань, життєвий досвід, зробити власні, нехай незначні, але дуже  необхідні кожній дитині, висновки та пошукові відкриття [90, с.49].

Г. Пінчук вважає, що для ефективного проведення інтегрованих уроків необхідні такі умови:

•           правильне визначення об’єкту вивчення, ретельний відбір змісту уроку;
•           високі  професійні  якості  викладачів,  що  забезпечать  творчу  співпрацю  викладачів  і  учнів  при  підготовці уроку; 
•           включення самоосвіти учнів в навчальний процес; 
•           використання методів проблемного навчання, активізація розумової  діяльності на всіх етапах уроку;
•           продумане  поєднання  індивідуальних і групових форм роботи;
•           врахування вікових, психологічних особливостей учнів [69]. 

Готуючись до проведення інтегрованого уроку, вчителями спільно визначається тема, мета, задачі уроку, спільні для обох предметів та специфічні для кожного. Проведення уроку доцільне лише за умови наявності спільної мети. Залежно від теми, мети та завдань уроку визначається  його тип. У відповідності до теми, задач, типу уроку добирається фактичний і дидактичний матеріал. Обирається найбільш ефективне поєднання методів і прийомів - відповідно до поставленої мети, змісту навчального матеріалу. Обмірковується  структура уроку. Акцент робиться  на самостійній пізнавальній діяльності учнів (а не заучуванні готових висновків), створенні проблемних ситуацій з урахуванням логіки навчальних дисциплін. Визначається  ступінь участі кожного з вчителів: або обидва працюють на рівних (відбувається діалог), або хтось із них "включається" в урок епізодично. Особливість інтегрованих уроків і в тому, що учні на таких уроках не гублять з поля зору вихідну проблему, а розширюють і поглиблюють коло пов’язаних з нею знань.

Дотримання цих умов під час проведення інтегрованих уроків в початковій школі, як зауважує М. Сердюкова,  дає можливість підводити учнів до усвідомленої і емоційно пережитої потреби міркувати і висловлювати свої думки  на  запропоновану  тему. Діти  мають  можливість  застосовувати  при  цьому  арсенал  своїх  знань,  життєвий  досвід,  зробити  власні,  нехай  незначні,  але  дуже  необхідні  кожній  дитині,  умовиводи  і  пошукові відкриття [85, с. 49].

Урок в сучасних умовах повинен носити творчий характер. Потрібно  запозичувати все найкраще в досвіді вчителів, самому шукати можливі, більш  ефективні  підходи  пояснення  нового  матеріалу  і  повторення  вивченого  матеріалу. Засвоєння знань, формування умінь і навичок на уроці  – це нелегкий  процес. Виникають різні задачі, шляхи, способи і форми вивчення навчального матеріалу, що призводить до багатогранності видів уроку, до різних його варіантів [20, с.16]. Інтегрований урок поряд з поєднанням методів і засобів навчання передбачає поєднання форм організації навчальної діяльності школярів на уроці, а саме: індивідуальної, групової, фронтальної.

Отже, інтегрований урок об'єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення  сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище  різнобічно, досягати цілісності знань. Такий урок потрібно спрямовувати на  розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і  відповідних  їм  навчальних  предметах. Метою навчальних занять, побудованих на  інтегрованому змісті, є створення передумов для різнобічного розгляду певного  об’єкта, поняття, явища, формування системного виникнення уяви, позитивно - емоційного ставлення до пізнання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ФОРМУВАННЯ УСПІХУ В НАВЧАННІ ЗАСОБАМИ ІНТЕГРОВАНИХ УРОКІВ

2.1. Педагогічні умови формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання

 

Успішне формування мотивації учня початкової школи вимагає забезпечення певних педагогічних умов. Особливості, умови та шляхи формування позитивної мотивації учіння в молодших школярів були предметом досліджень Г. Балла, В. Бондаpовської, Ю. Гiльбуха, О. Голомштока, I. Зязюна, Ф. Iващенка, Є. Климова, Г. Костюка, В. Козакова, Т. Кудpявцева, В. Лозової, Ю. Машбиця, Є. Мiлеpяна, В. Моляко, Н. Ничкало, О. Пєхоти, В. Семиченко, С. Сисоєвої, В. Тихонович, Ю. Тpофiмова, В. Чебишевої, Н. Чепелєвої, М. Шкіля, М. Ярмаченка, Т. Яценко та  ін.

Ми вважаємо, що формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним за таких умов:

1.   органічного включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи;
2.   раціонального поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання;
3.   формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності;
4.   активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Розкриємо сутність та зміст цих педагогічних умов.

Перша умова – органічне включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи.

Необхідність дотримання даної педагогічної умови зумовлена тим, що інтеграція в сучасному суспільстві пояснює необхідність інтеграції в освіті. Сучасному суспільству необхідні висококласні, добре підготовлені фахівці. Для задоволення цієї потреби підготовку освічених, добре підготовлених фахівців, необхідно починати з молодших класів, чому і сприяє інтеграція в початковій школі.

Навчально-виховна система початкової освіти поєднує процеси навчального пізнання й діяльності учня, а інтегрований підхід до навчання дає змогу враховувати цю особливість початкового етапу навчання за допомогою  вибору відповідної тематики, добору змісту нового матеріалу, способів і засобів оволодіння ним. Відповідно інтегровані уроки дають відчутні результати у розвитку пізнавальних здібностей молодших  школярів: вносять у звичайну систему уроків новизну, знімають суворі кордони предметного викладання, допомагають дітям сприймати важливі поняття, явища цілісно й водночас різнобічно.

Впровадження елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи вимагає ґрунтовної підготовки – підбору матеріалів, складання плану, ретельного вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.

Інтегроване навчання має розглядатися не як самоціль, а як засіб підвищення ефективності навчального процесу, формуванню у молодших школярів мотивації учіння.

Друга умова – раціональне поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання.

Інтегрований урок повинен об’єднувати блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Уміло спланований інтегрований урок містить в собі чіткі, реалістичні, досяжні цілі та завдання, цікавий для дітей матеріал, відповідає всебічним здібностям, інтересам, досвіду дітей.

Інтегроване навчання дає свободу вибору теми, змісту, засобів, які використовуються в організації навчання молодших школярів. Цей вибір зумовлений перспективними й поточними дидактичними, виховними та розвивальними завданнями навчально-виховного процесу початкової школи. Учитель повинен дотримуватися таких етапів планування інтегрованого уроку:

•           вибір теми;
•           визначення змісту навчального процесу;
•           постановка комплексної мети уроку;
•           підбір матеріалу для розкриття теми;
•           застосування різних форм співпраці на уроці;
•           способи перевірки розуміння дітьми теми.

При відборі матеріалу для інтегрованого уроку вчителю слід керуватися тим, що зміст різних предметів, об'єднаних в одній темі, – не проста сума знань. Необхідно пам'ятати, що входять до неї компоненти функціонують як підсистеми, що забезпечують єдине ціле в даній системі. У місцях взаємодії змісту навчальних предметів (на їх перетині) виникає поле взаємодії і активні точки, які можуть забезпечити перехід на якісно новий рівень функціонування інтегрованого уроку як системи.

Третя умова – формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності.

Результативність учбової діяльності залежить від тих мотивів, які спонукають учня до активності, спрямованої на засвоєння знань, формування навичок і вмінь. Домінуючими мотивами учбової діяльності учнів повинні стати мотиви  пізнання навколишнього світу. Пізнавальні мотиви спонукають до пізнавальної діяльності, вони пов'язані із задоволенням пізнавальних потреб (інтересів) суб'єкта; пізнавальні мотиви виступають як сукупність внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта, визначають її спрямованість та полягають в основі вибору дій. При цьому важливо, щоб учні оволодівали діями й засобами цього пізнання, щоб на першому місці були мотиви їх реалізації себе як особистості.

Будучи обов’язковим компонентом учбової діяльності, мотивація виконує в ній спонукальну, організаційну і смислоутворюючу функції, які в єдності утворюють мотиваційну сферу особистості. Мотивація визначає потребу в пізнанні, прагнення до отримання нової інформації, готовність до подолання суперечностей, що виникають під час пізнання.

Мотиваційний аспект учбової діяльності визначає прагнення особистості до процесу пізнання та задоволеність отриманням його результату. О. Савченко мотиваційний компонент розглядає як потребу в постановці та розв’язанні пізнавального завдання, що виявляється в активному сприйнятті, пізнавальних інтересах, необхідності до самоконтролю [77, с. 28].

Сформувати позитивну мотивацію учіння – значить не закласти готові мотиви і цілі в голову молодшого школяра, а поставити учня в такі умови та ситуації розгортання активності, де б бажані мотиви і цілі складалися і розвивалися б з урахуванням минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх прагнень самого учня. В учнів з'явиться внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу.

Реалізація цієї мети вимагає зрозуміло викладати матеріал, вміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, використовувати елементи зацікавленості, викликати емоції, переживання подій тощо.

Четверта умова – активізація пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Успішне формування мотивації учіння молодших школярів вимагає активізації пізнавальної діяльності. Активізація пізнавальної діяльності розуміється як спонукання до максимальної активності, спрямованої на свідоме засвоєння знань, розвиток навчальних інтересів та самостійності у процесі навчання. Суть активізації пізнавальної діяльності вбачаємо в тому, щоб учні активно опановували навчальний матеріал, уміли самостійно застосовувати набуті знання на практиці.

Активізація пізнавальної діяльності передбачає тісний зв’язок засвоєння знань із застосуванням їх під час вирішення завдань, які потребують від учнів пошуку нового, відбору даних, видозмінення звичних дій (ініціативу, наполегливість, розв’язування завдань проблемного характеру).

Важливим завданням вчителя початкової школи є формування в молодших школярів позитивного ставлення до учіння. За позитивного ставлення школяра до навчання мотивація характеризується стійкістю і неповторністю мотиваційної сфери; уміннями ставити перспективні, нестандартні цілі та реалізовувати їх; умінням долати перешкоди задля досягнення мети.

Формуванню в молодших школярів позитивного ставлення до учіння сприяють такі фактори: використання різноманітних форм й методів організації навчальної роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається; створення атмосфери зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; стимулювання учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь; заохочення прагнення учнів до самостійної роботи; створення педагогічних ситуацій спілкування, що дозволяють кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи; аналіз не лише правильних (неправильних) відповідей, але і її самостійності, оригінальності, бажання шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

Важливим є формування пізнавального інтересу в особистості молодшого школяра. Інтерес являє собою ланку системи диспозиції особистості, її потреб та основу соціальних установок, ціннісних орієнтацій і мотивів; інтерес матеріалізується у вибірковому ставленні  особистості до навколишнього світу і до самої себе. Пізнавальний  інтерес – це самоцінна сутність людини,  без якої вона перестає бути особистістю.

Основним джерелом інтересу до пізнавальної діяльності є насамперед її зміст. Щоб підсилити стимулювальний вплив змісту, необхідно чітко дотримуватися вимог принципів науковості, систематичності і послідовності, зв’язку навчання з життям і практикою. Для цього можна використовувати прийоми створення ситуації новизни, актуальності, наближення змісту до важливих наукових відкриттів тощо. Цікаво робити те, що вимагає напруження, але труднощі мають бути посильними. Неправомірне спрощення навчального матеріалу, невиправдано повільний темп його вивчення, багаторазові повтори не можуть сприяти розвитку пізнавального інтересу. Окрім цього, завжди можна запросити казкового героя, в якого трапилась біда, або ж він приніс цікавинки для дітей і спостерігатиме за їх роботою та активністю. Підвищують інтерес до навчання цікаві аналогії, зокрема зіставлення наукових і життєвих тлумачень окремих природних і суспільних явищ (не намагайтесь активно оперувати науковими термінами, дитина це не запам’ятає, краще використати ті знання, які у неї вже сформовані, та поєднати з ними новий матеріал).

Щоб сформувати зацікавлене ставлення учнів до пізнання, треба спиратися на природну допитливість, емоційність, інтелектуальність, почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі. Пізнавальний інтерес найбільш ефективно активізується в навчальній діяльності, засобами якої можна керувати процесом розвитку інтересів особистості.

Таким чином, нами описано психолого-педагогічні умови, за яких процес формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним. Це такі: органічне включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи; раціональне поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання; формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності; активізація пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

 

2.2. Принципи інтегрованого освітнього процесу

 

      Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу". При всій недосконалості він має суттєву характеристику - цілісність сприймання довкілля. Та знання, які одержують діти у сучасній школі, мало пов’язані між собою. Якісно новий рівень синтезу знань дітей - це інтегровані заняття, інтегровані курси, які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять.

     Термін інтеграція" в первісному значенні був пов’язаний із відновленням повноти, з об’єднанням у цілісність розрізнених елементів.
Під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату шкільної освіти.

      Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме “ інтегроване ”  заняття, а навчальна тема, цикл, розділ, блок  освітньої програми, тоді головним буде ідея навчального компонента, тобто такі положення, які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля .
Інтегрованим є таке заняття, яке має за мету сукупність способів пізнання з декількох тем, розділів програми або видів діяльності навколо однієї теми, тобто правильніше визначити, що це серія (цикл, система) занять, проведення яких зумовлено пошуками шляхів формування у дитини цілісного світогляду, який важко розвивати в умовах сучасної предметної системи навчання.
Отже, інтегроване навчання - це навчання, яке цілісно забезпечує пізнавальну спрямованість особистості школяра, створюючи умови для самореалізації особистісного потенціалу та саморозвитку.

Інтегровані уроки ставлять за мету:

1.«Спресувати» споріднений матеріал  кількох навчальних дисциплін навколо однієї теми;

2.Розкрити загальні закономірності предметів, явищ, що відображаються у відповідних навчальних дисциплінах;

3.навчити дітей бачити світ цілісним та вільно орієнтуватися в ньому.

Такі уроки ґрунтуються на міцних міжпредметних зв’язках, що дає можливість продемонструвати цілісність освіти, розвивати на новому якісному рівні творче мислення, інтелект та емоційні образні почуття дітей молодшого шкільного віку. В результаті інтегративних зв’язків у дитини створюється певний багаж знань, який збільшує свою вагу не в наслідок надмірного накопичення інформації, а шляхом синтезу поглядів, позицій, навіть почуттів.

    Візьмемо на себе сміливість перелічити ознаки інтегрованого уроку. Насамперед, це урок, який розв’язує конкретні перспективні завдання інтегрованого конкурсу, бо є його складовою частиною. Якщо інтегрований урок один із певної теми, він розв’язує коло завдань, які можна виконувати тільки завдяки інтегруванню. Але в будь-якому випадку інтегрований урок не може бути ізольованим, «випадати з теми». Він органічно поєднаний із попереднім та наступним уроками, є складовою всього навчально-виховного процесу.  Зважаючи на це, виділяють фактори, що сприяють активній розумовій діяльності в процесі інтегрування навчальних предметів:

• прийняття сполучення предметів для інтеграції;

 • ретельний відбір змісту, методів, прийомів, враховуючи вікові особливості дітей;

 • адекватність дій учителя та його вихованців.

    Інтегрований урок вимагає від педагога ретельної підготовки, професійної майстерності та натхнення особистісного спілкування. Уроки, побудовані на інтегрованому змісті, створюють передумови для різнобічного розгляду певного об’єкта, поняття, явища, формування систематичного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання. Але інтегровані уроки не повинні перевантажувати дітей враженнями, вони не повинні бути множиною окремих картин, а повинні існувати для однієї мети. Для цього необхідно завчасно проаналізувати календарне планування і відібрати ті питання з програми, які близькі за змістом або метою використання. Адже до проведення інтегрованих уроків потрібно готуватися не лише вчителеві, а й учням. Інтегрований урок має свою особливу структуру. Щоб успішно підготуватися до проведення інтегрованого планування, вчитель повинен зробити:

• аналіз річного календарного планування;

• зіставлення матеріалу навчальних програм з предметів для виявлення можливих варіантів побудови інтегрованих уроків;

• обдумування та формулювання загальних понять, узгодження часу їх вивчення;

• вибір форм та методів реалізації навчального матеріалу, планування тематики, «конструювання» заняття;

 • визначення завдань уроку;

• ретельний вибір оптимального навантаження учнів різноманітними видами діяльності під час уроку;

• добір дидактичного матеріалу.

       Інтегрований урок розв’язує не велику кількість окремих завдань, а їх сукупність. Тому найбільш відповідальним етапом підготовки до інтегрованого уроку є визначення його завдань. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо до кожного з інтегрованих предметів. Структура інтегрованого уроку зумовлюється поставленою метою і завданнями, детермінується змістом навчання, особливостями діяльності вчителів та учнів. Оскільки інтегрований урок — це здебільшого урок повторення та узагальнення. 

      Його структура має такі етапи.

I. Організація класу.

1. Привітання.

 2. Перевірка готовності учнів до уроку. Учитель під час уроку забезпечує високу організацію та дисципліну дітей («Школа без дисципліни — млин без води», Я. А. Коменський), підтримує їх активність, ініціативність, стежить за етикою спілкування молодших школярів. Новизна і послідовність повідомлень, своєчасне коригування навчально-пізнавальної діяльності сприяють реалізації поставлених мети та завдань інтегрованого уроку.

 II. Повідомлення теми, мети та завдання уроку.

 III. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 IV. Актуалізація та коригування опорних знань з усіх інтегрованих предметів.

 Цей етап доцільно провести у формі змістовної, лаконічної, чіткої бесіди (8–10 хв.), підготовка якої потребує особливої уваги вчителя, Під час розподільного проведення однотемних уроків вступна бесіда займає вдвічі (втричі) більше часу. Саме тому об’єднання змісту навчальних дисциплін значно скорочує час і забезпечує емоційність, різносторонність. системність сприймання молодшими школярами предметів чи явищ що є безперечною перевагою інтеграції.

V. Повторення та аналіз основних фактів, подій, явищ.

VI. Творче перенесення знань і навичок учнів у нові ситуації.

VII. Узагальнення та систематизація навчальних досягнень дітей.

VIII. Підбиття підсумків інтегрованого уроку. Учитель разом зі своїми вихованцями співвідносять досягнуті результати з поставленими метою та завданнями уроку, аналізують недоліки у діяльності учнів (якщо такі є) і виявляють резерви підвищення ефективності даного уроку. Учитель також повідомляє про рівень навчальних досягнень молодших школярів.

IX. Домашнє завдання. Дається окремо для кожного із предметів, що зінтегровані в даному уроці. Слід зазначити, що дана структура є типовою, учитель може внести у неї свої корективи залежно від особливостей навчальних предметів, що інтегруються, та конкретних завдань даного уроку.

 

2.3.  Методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання

 

Формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним за таких умов:

1. органічного включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи;

2.раціонального поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання;

3.формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності;

4.активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Ці умови ми враховували при побудові експериментальної методики формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання, яка являє собою єдність педагогічних умов, етапів, змісту, моніторингу та результатів навчальної діяльності учнів.

У процесі формувального етапу експерименту нами була розроблена й  реалізована експериментальна методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання (табл. 2.6).

 

Експериментальна методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання

 

№	Назва етапу	Завдання етапу	Види спонукань	Види інтегрованих уроків	Форми проведення інтегрованих уроків
1.	Підготовчо-мотиваційний	Формування внутрішньої мотивації змістово спроектованої навчально-розвивальної діяльності вчителя й учня.	актуалізація мотивів попередніх досягнень;      пробуджен-ня інтересу до теми уроку;      підсилення мотивів орієнтації на майбутню діяльність.	Вступні уроки  з використан-ням між-предметних зв’язків та інтегрованих видів діяльності	урок-подорож; урок-телепередача; урок-екскурсія; урок-літературна вітальня; урок-змагання.
2.	Інтегрувальний	Розвиток пошукової пізнавальної активності й самостійності учнів, формування вмінь, навичок, застосування знань у нестандартних ситуаціях	викликання інтересу до декількох способів розв'язання задач і їх співставлення (пізнавальні мотиви),      викликання інтересу до різних способів співробітництва з іншою люди-ною (соціальні мотиви).	Діяльнісно-технологічні (проміжні) уроки, які готують до наступних узагальнюю-чих занять	урок-пошук; урок-дослідження; урок-спостереження; урок-гра; урок-КВК; урок-змагання; урок винаходу; урок-взаємонавчання.
3.	Креативний	Розвиток творчої рефлексії, збагачення ціннісно-естетичної сфери особистості, спрямованої на  розвиток позитивної Я-концепції особистості	актуалізація сформованих позитивних мотиваційних установок;      створення умов для появи нових мотивів;      корекція дефектних мотиваційних установок.	Узагальнюю-чі з широким застосуван-ням інтегрованих видів діяльності, притаманним тим дисциплінам, які вивчаються як окремі предмети	урок-інсценізація; урок-казка; урок-проект; урок-свято; урок-творчий звіт; урок творчості; урок-телепередача; урок рефлексії.

 

Експериментальна методика формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання включає три етапи:

1.   Константувальний.
2.   Формувальний.
3.   Контрольний.

Ці етапи забезпечували поступове формування мотивації учіння молодших школярів. На початку експериментальної роботи ми поєднали по два предмети, такі, як українська мова – літературне читання, українська мова – образотворче мистецтво, літературне читання – образотворче мистецтво, літературне читання – природознавство та ін. Пізніше до цих поєднань ми додали інші предмети.

Нами було проведено декілька інтегрованих уроків. Це:

• уроки-подорожі;
• уроки-екскурсії;
• уроки-змагання;
• уроки-інсценізації;
• уроки-казки та інші.

Інтегровані уроки допомагали нам різнобічно і системно формувати необхідні уявлення і поняття, підвищували пізнавальний інтерес, мотивацію до навчання, розвивали мислення, спонукали до активного пізнання навколишньої дійсності, знаходження причинно-наслідкових зв'язків.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

         Вивчаючи можливості інтегрованого навчання, можна зробити висновок, що за цією методикою — майбутнє. Змістовні та цілеспрямовані інтегровані уроки вносять у звичайну структуру шкільної освіти новизну, оригінальність, сприяють формуванню цілісної картини світу, розгляду предмета з кількох сторін, дозволяють систематизувати знання, створюють сприятливі умови для реалізації особисто орієнтованого, розвивального навчання молодших школярів. Методично правильні побудова і проведення інтегрованих уроків сприяють підвищенню зростання професійної майстерності вчителя, тому що вимагають від нього володіння методикою сучасних технологій навчально-виховного процесу. Подальший розвиток даної проблеми — у детальному аналізі позитивних та негативних результатів використання інтегрованого навчання в початкових класах минулого та сучасного.

Дослідження психолого-педагогічних аспектів формування мотивації учіння є актуальною проблемою в галузі сучасної освіти. Аналіз психологічної та педагогічної літератури дає підстави стверджувати про наявність різних підходів до трактування поняття «мотивація учіння». Встановлено, що мотивація є одним з базових понять, що використовується для пояснення рушійних сил поведінки, діяльності людини.

         Ми розуміємо мотивацію учіння як динамічний процес формування мотивів учіння, що включає створення готовності, прийняття навчального завдання, орієнтування в навчальному матеріалі, навчальні дії, спрямовані на перетворення  навчального матеріалу і контроль своєї роботи.

Мотивація учіння – це полімотивована діяльність, сукупність спонукань, що викликають активність особистості та визначають її спрямованість в учінні. Під впливом учіння відбуваються суттєві зміни у спрямованості особистості, її інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах, її характері і здібностях.

 Нами визначено, що формування мотивації учіння молодших школярів засобами інтегрованого навчання буде ефективним за таких умов: органічне включення елементів інтеграції у навчальний процес початкової школи; раціональне поєднання різних навчальних предметів в умовах інтегрованого навчання; формування в учнів уміння усвідомлювати свої мотиви в учбовій діяльності; активізація пізнавальної діяльності молодших школярів, формування в них позитивного ставлення до учіння, інтересу до знань.

Нами виявлено, що застосування інтеграційних форм навчання сприяє налагоджуванню взаєморозуміння і поліпшенню співпраці педагогів та учнів у процесі навчання, дає можливість ширше використати потенційні можливості змісту навчального матеріалу, формувати мотивацію учіння учнів, розвивати їхні творчі здібності.

  Інтегровані уроки забезпечують формування в учнів цілісної системи уявлень про навколишній світ, в їх взаємозв'язку та взаємозумовленості; сприяють поглибленню та розширенню знань учнів. Інтегровані уроки підвищують пізнавальний інтерес, розвивають уяву, увагу, мислення, мовлення й пам'ять, спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності, до осмислення і знаходження причинно-наслідкових зв'язків, до розвитку логіки, мислення, комунікативних здібностей.

Ми переконалися, що використання інтегрованих уроків при створенні відповідних педагогічних умов забезпечує підвищення мотивації учіння, пізнавальної активності, інтелектуально-творчої ініціативності учнів, інтересу до здобуття нових знань, умінь та навичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Академічний тлумачний словник  української мови: в 11 т. / АН УРСР.  Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – Київ: Наукова думка, 1970-1980. – Т. 9. – 916 с.
2. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів: посіб. для вчителів / М.І. Алексєєва. – Київ : Рад. шк., 1974. – 120 с.
3. Амерханян С. Інтегрований урок як сучасний / С. Амерханян // Відкритий урок. – 2012. – № 7-8. – С. 60-64.
4. Антонов Н. С. Інтеграційна функція навчання / Н. С. Антонов.  – Київ: Освіта, 1989.  – 304 с.
5. Архипова Т. Межпредметные связи: в чём их актуальность / Т. Архипова // Учитель. – 2001. – №4. – С.34-36.
6. Асеев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности / В.Г. Асеев. – Москва : Мысль, 1976. – 158 с.
7. Бахарєва Л.М. Інтеграція навчальних занять у початковій школі на краєзнавчої основі / Л.М. Бахарєва // Початкова школа. – 2006. – № 8. – С. 48-51.
8. Бех І. Інтеграція як освітня перспектива / І. Бех // Початкова школа. – 2002. – №5. – С.5-6.
9. Бицюра Ю. Інтегрована система навчання / Ю. Бицюра // Завуч (Перше вересня). – 2002. – №16. – С.10-11.
10. Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка / Л.И. Божович // Изучение мотивации детей и подростков. – Москва: Педагогика, 1972. – 352 с.
11. Борковський В. Розвиток пізнавальних процесів / В. Борковський // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 23-24.
12. Браже Т.Г. Інтеграція предметів у сучасній школі / Т.Г. Браже // Література в школі. – 2004. – № 5. – С. 150-154.
13. Булкина Н.В. Сущность стимулирования трудовой деятельности персонала / Н.В. Булкина // Вестник Университета (Государственный университет управления). – 2012. – №7. – С. 151-154.
14. Варзацька Л. Типи інтегрованих уроків у системі компетентнісної мовної освіти / Л. Варзацька // Дивослово. – 2013. – № 11. – С 2-7.
15. Винокурова Н.К. Один из подходов к реализации принципа интегративности в обучении / Н.К.Винокурова, О.В.Еписеева // Дидакт. – 1999. – №4. – С.36-40.
16. Вінтюк Ю. Обґрунтована класифікація мотивів: труднощі створення та шляхи їхнього подолання / Ю. Вінтюк // Вісник Львівського університету.  Серія: Філософські науки.  – 2008.  – Вип. 11.  – С. 278 - 287.
17. Воробйова С. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності / С. Воробйова // Рідна школа. – 2000. – № 3. – С.37-39.
18. Гавриш Р. Розвиток пізнавального інтересу / Р. Гавриш // Відкритий урок. – 2011. – 3. – С.40-42.
19. Гамезо М.В. Атлас по психологии: [информ.-метод. пособие к курсу «Психология человека»] / М.В. Гамезо, И.А. Домашенко.  – 2.изд., доп. и  испр.  – Москва: Изд - во Рос. пед. агентства, 1998.  – 272 с.
20. Гончаренко С.У. Теоретичні основи дидактичної інтеграції / С.У. Гончаренко, І.М. Козловська // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 9-18.
21. Грабовська Т. Формування позитивної мотивації діяльності особистості / Т. Грабовська, О. Киричук // Рідна школа. – 2002. – № 4(867). – С. 12-14.
22. Грищенко Н.В. Інтегровані уроки – один із засобів прищеплення інтересу до навчальних предметів / Н.В. Грищенко // Початкова школа. – 1995. – № 11. – С. 21-28.
23. Гунько К. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності як педагогічна проблема / К. Гунько // Початкова освіта. Шкільний світ. – 2009. – №43. – С. 6-8.
24. Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів / Л.Данилова // Рідна школа. – 2002. – № 6. – С.18-19.
25. Данілова Н. Формування мотивації навчальної діяльності / Н. Данілова// Психолог. – 2013. – № 10. – С. 15-21.
26. Джуряк Г. Самостійна пізнавальна діяльність учнів: формування мотивації / Г. Джуряк // Психолог. – 2011. – 21. – С.12-15.
27. Дмитренко Г.А. Мотивация и оценка персонала: учебн. пособ. / Г.А. Дмитренко, Е.А.  Шарапатова,  Т.М.  Максименко. – Київ: МАУП,  2002.  – 248 с.
28. Егоршин А.П. Управление персоналом: учебн. для вузов / А.П. Егоршин. – Нижний Новгород: НИМБ, 2001. –720 с.
29. Занков Л. В. Обучение и развитие: Экспериментально-педагогические исследования. Избранные педагогические труды/ Л.В. Занков. – Москва : Мысль, 1990. – 326 с.
30. Занюк С. С. Психология мотивации / С. С. Занюк. – Киев: Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. – 352 с.
31. Зозуля М. Спрямованість особистості учня на навчально-пізнавальну діяльність / М.Зозуля // Рідна школа. – 2000. – № 9. – С.59 -60.
32. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. – Санк-Петербург: Питер, 2006. – 508 с.
33. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и  методы изучения / Е.П.  Ильин.  – Киев: Выща школа, 1998.  – 292 с.
34. Іванчук М. Г.  Основи  технології  інтегрованого  навчання  в  початковій  школі:  навч. - метод. посіб. / М. Г. Іванчук.  – Чернівці: Рута, 2001.  – 97 с.
35. Іванчук М.Г. Інтегроване навчання: сутність та виховний потенціал. (Виховання особистості молодшого школяра в умовах інтегрованого підходу до навчання) / М.Г. Іванчук. – Чернівці: Рута, 2004. – 359 с.
36. Іванчук М.Г. Інтегрований урок як специфічна форма організації навчання / М.Г. Іванчук// Початкова школа. – 2004. – № 5. – С.10-13.
37. Інтеграція навчального процесу в системі креативної освіти / Упор. Кузнєцова О.Г. – Кривий Ріг, 2014. – 63 с.
38. Каверин С.Б. Мотивация труда: монография / С.Б. Каверин.  – М.: Изд - во «Институт психологии РАН», 1998.  – 224 с.
39. Калягин Ю. М. Интеграция школьного обучения / Ю. М. Калягин, О. Л. Алексенко // Начальная школа. – 1990. – № 9. – С. 28-29.
40. Кириленко В. Використання методик для діагностики мотивації учіння молодих школярів (досвід використання діагностичних методів дослідження) / В.Кириленко // Початкова школа. – 2007. – №11 – С. 40-44.
41. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів / О.І. Киричук. – Київ: Рад. школа, 1982. – 128 с.
42. Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности / В. И. Ковалев; [отв . ред. А. А. Бодалев]. – Москва: Наука, 1988. – 191 с.
43. Ковалев В.И. К проблеме мотивов / В.И. Ковалев // Психологический  журнал.  – 1981.  – Т.2, №1.  – С. 29-44.
44. Ковалёв В.И. Мотивационная сфера личности и ее динамика в процессе профессиональной подготовки / В. И. Ковалёв, В. Н. Дружинин // Психологический журнал. – 1982. – № 6. – Т. 3. – С. 109-113.
45. Ковальова В. І. Інтеграція навчального процесу як чинник розвитку пізнавальної активності учнів / В. І. Ковальова // Початкове навчання та виховання. – 2012. – № 16-18. – С. 27-34.
46. Козловська І. М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної  школи: дидактичні основи : монографія / За ред. С. У. Гончаренка. – Львів: Світ, 1999.  – 302 с.
47. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості /Г.С. Костюк; за ред. Л.М. Проколієнко. – Київ: Рад. шк., 1989. – 608 с.
48. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – Москва : Мысль, 1985. – 430 с.
49. Куліченко Л.А. Інтегровані уроки як один із засобів підвищення активності учнів на уроках / Л.А. Куліченко // Таврійський вісник освіти. – 2012. – №1 (37). – С. 250-254.
50. Лапіна Г.О. Формування мотивації навчання молодших школярів / Г.О. Лапіна // Початкове навчання та виховання. – 2011. – № 25. – С.2-25.
51. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. Конспект лекций. – Москва, 1971. – 180 с.
52. Лук'янова М. Навчальна мотивація учнів: психолого-дидактичний аспект / М. Лук’янова // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2008. – № 7-8. – С. 27-31.
53. Макклелланд Д. Мотивация человека / Д. Макклелланд. – Санкт-Петербург : Питер, 2007. – 672 с.
54. Маркова А. К. Мотивация учебной деятельности в младшом школьном возрасте: пособ. для учит. / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. – Москва: Просвещение, 1990. – 211 с.
55. Маркова А.К. Формированне мотивации учения: пособие для учителя / А.К. Маркова.  – Москва: Просвещение, 1990. – 212 с.
56. Мартиновець Л. М. Підвищення ефективності уроку за рахунок інтеграції навчального матеріалу / Л. М. Мартиновець. – Новоалександрівка, 2012. – 97 с.
57. Мельник Е.Л. Інтегроване навчання в початковій школі: Теорія і практика / Е.Л. Мельник. – Санкт-Петербург: КАРО, 2003. – 192 с.
58. Мерлин В.С. Лекции по психологии мотивов человека / В.С. Мерлин. – Пермь, 1972. – 236 с.
59. Міхеєва Л.В. Формування мотивації вивчення педагогічних дисциплін майбутніми вчителями праці і професійного навчання: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Л.В. Міхеєва; Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М.Коцюбинського. – Вінниця, 2005. – 20 с.
60. Нарижних Л. А. Інтегрованне навчання на уроках читання в молодшій школі: [Елекронний ресурс] / Л. А. Нарижних. – Режим доступу: https://www.slideshare.net/efelenas/ss-29174087.
61. Немов Р.С. Психология: учебн . для студ . высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. / Р.С. Немов.  – 4 - е изд.  – М.: Владос: ИМПЭ, 2001. – 288 с.
62. Нестеров А.И. О трудовом воспитании в младшем школьном возрасте // Оценка эффективности образовательных технологий: Тез. докл. 2-й Всероссийской науч.-прак. конф. Ч. II. – Славянск, 2000. – С. 102-104.
63. Нікітіна Н.М. Активізація пізнавальної активності учнів шляхом використання ігрових моментів і цікавих завдань / Н.М. Нікітіна // Початкове навчання та виховання. – 2011. – № 31. – С.21-31.
64. Овдій В. Активізація розумової діяльності учнів / В. Овдій // Відкритий урок. Розробки, технології, досвід. – 2006. – №1-2. – С.23-26.
65. Овчарова О. Розвиток розумових здібностей учнів як необхідна складова формування інноваційної творчої особистості / О. Овчарова // Початкова школа. – 2014. – № 1. – С. 5-7.
66. Павлів М. В. Інтегровані уроки як засіб стимулювання творчих здібностей учнів: [Елекронний ресурс] / М. В. Павлів. – Режим доступу: https://www.slideshare.net/pronyukv/ss-30376789.
67. Педагогическая энциклопедия: в 4- х томах / [гл. ред И. А. Каиров]. – Москва: Советская энциклопедия, 1965. – Т. 2. – 912 с.
68. Петрикова Н. Пізнавальна активність учнів / Н. Петрикова // Відкритий урок. – 2012. – № 9. – С. 45-50.
69. Петрушина Л. Дидактична гра як засіб пізнавальної діяльності дітей / Л.Петрушина // Така проста гра. – 2005. – № 2. – С.28-30.
70. Пінчук Г.Г. Інтеграція навчального процесу як чинник розвитку пізнавальної активності учнів: [Елекронний ресурс] / Г. Г. Пінчук, О. В. Титар.  – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons.
71. Полякова М. А. Інтегровані уроки як засіб стимулювання творчих здібностей: [Елекронний ресурс] / М. А. Полякова. – Режим доступу: www.authorstream.com/presentation/birykova-2004825.
72. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – Москва: Политиздат, 1990.  – 494 с.
73. Психология / Под общ. ред. Р.С. Немова. – Москва: Владос: ИМПЭ, 2007.  – 316 с.
74. Публічний електронний словник української мови: [Елекронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/%D0% BC%D0% BE%D1%82%D0%B8%D0%B2.
75. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підр. для студ. пед. ф-тів / О.Я. Савченко. – Київ: Абрис, 1997. – 416 с.
76. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посіб. / О.Я.Савченко. – Київ: Богданова А.М., 2009. – 226 с.
77. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах / О.Я.Савченко. – Київ: Магістр – S, 1997. – 256 с.
78. Садова В. В. Історико-педагогічні аспекти проблеми гармонізації інтелектуальних та емоційних складових у структурі особистості / В.В. Садова // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 32. – С. 313-322.
79. Сазонова Л. О. Інтегрований урок у початковій школі / Л. О. Сазонова // Таврійський вісник освіти. – 2008. – № 4. – С. 40-48.
80. Самойленко П. І. Інтеграційна функція навчання основам наук / П. І. Самойленко, А. В. Сергєєв // Фахівець.  – 1995.  – № 5-6.  – С. 36-37.
81. Саунова Ю.О. Інтелект як психолого-педагогічна проблема: сутність поняття та змістовні характеристики / Ю.О. Саунова // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 31. – С.328-332.
82. Светловская Н. Н. Об интеграции как методическом явлении и ее возможностях в начальном  обучении / Н. Н. Светловская // Начальная школа.  – 1990.  – No 5.  – С. 57-58.
83. Селиванов В. И. О побудительных силах поведения личности / В. И. Селиванов // Вопросы психологии. – 1957. – № 3. – С. 106-113.
84. Сергєєва Н. Мотивація навчальної діяльності учнів на уроках української мови / Н. Сергєєва // Початкова школа. – 2013. – № 1. – С. 10-13.
85. Сердюкова М. С.  Интеграция  учебных  занятий  в  начальной  школе  /  М. С. Сердюкова // Начальная школа.  – 1994.  – № 11.  – С. 45-49.
86. Сидан М.О. Інтегроване навчання / М. О. Сидан. – Київ: КНПУ, 2009. – 106 с.
87. Сидоренко О. М. Використання інтерактивних методів навчання учнів на основі інтеграції навчального матеріалу: [Елекронний ресурс] / О. М. Сидоренко. – Режим доступу: krasnyiluch-school6.edukit.lg.ua.
88. Сіукаєва О. Впровадження інтегрованих днів і уроків. Формування компетентної особистості / О. Сіукаєва // Початкова освіта. – 2013. – № 6. – С. 4-8.
89. Соколова Н. Ю. Как активизировать познавательную деятельность учащихся / Н. Ю. Соколова // Педагогика. – 2001. – № 7. – С. 32-36.
90. Ступарик Б. М. Національна школа: витоки, становлення / Б.М.Ступарик. – Київ : ІЗМН, 1998.  – 336 с.
91. Узнадзе Д.Н. Общая психология / Д.Н. Узнадзе. – Тбилиси, 1984. – 612 с.
92. Усе про мотивацію / уклад. А. Г. Дербеньова. – Харків : Основа, 2012. – 207 с.
93. Федорець Г.Ф. Проблема інтеграції в теорії та практиці навчання / Г.Ф. Федорець. – Луцьк: РГПУ, 1989 . – 94 с.
94. Чайка В. М. Педагогіка: [Елекронний ресурс] / В. М. Чайка. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/10611207/pedagogika/metodi_stimulyuvan nya_motivatsiyi_navchalno-piznavalnoyi_diyalnosti_uchniv
95. Шамова Т. И. Активизация учения школьников / Т. И. Шамова. − Москва: Педагогика, 1982. − 208 с.
96. Шушора Л. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів як вимога сьогодення / Л.Шушора // Рідна школа. – 2003. – № 2. – С. 11-13.
97. Щукина Г. И. Педагогические проблемы формирования познавательного интереса учащихся / Г. И. Щукина. – Москва: Просвещение, 1995. – 160 с.
98. Щукина Г. И. Проблема познавательного интереса в педагогике / Г. И. Щукина. – Москва: Педагогика, 1971. – 352 с.
99. Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе / Г.И. Щукина. – Москва: Просвещение, 1986. – 144 с.
100. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. – Москва: Знание, 1969. – 317с.
101. Якубова Т. Розвиток пізнавальної активності учнів під час навчання / Т. Якубова // Початкова школа. – 2012. – № 6. – С. 52-54.
102. Яновська Т.А. Інтегроване навчання та його взаємозв’язок з розвитком мислення школярів початкової школи / Т.А. Яновська // Психологія: зб. наук. праць НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2000. – Випуск 3 (10). – С.166-175.
103. Atkinson J.W. An Introduction to Motivation / J.W. Atkinson. – Princeton, N.Y.: Van Nostrand, 1978. – 405 p.
104. Deci E. L. Intrinsic Motivation / E.L. Deci. – N.Y. : Plenum,1975. – 342 p.
105. Deci E. L. Self-determination and intrinsic motivation in human behavior / E. L. Deci, R. M. Ryan. – N.Y. : Plenum, 2005. –121 р.
106. Maslow A. H. Motivation and personality / A.H. Maslow. - New York, N.Y.: Harper & Row, 1954. - 411 р

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Конспект інтегрованого уроку « Навколишній світ» у 1 класі за педагогічною технологією « Росток» Пушкарьової Т.О.

 

 Інтегрований урок –мандрівка

 

Тема: Що сходить без насіння? Сонце – джерело тепла та світла. Значення Сонця для життя на Землі.

 

Мета: дати уявлення про будову Всесвіту; ознайомити з планетами Сонячної системи, розширити знання про Сонце , Місяць, формувати в дітей науковий світогляд, виховувати інтерес до наукових знань.

 

Обладнання :глобус, картки для індивідуального та групового опитування, телурій, проектор, компютер.

 

Хід уроку

 

І. Ранкове коло (зворотний зв’язок, вступ до теми, знайомство).                                                                                  

1.Привітання.

 

    Учитель вітається з учнями « Доброго ранку, сонечко Марійко!». Учні також вітаються один з одним, додаючи слово « сонечко»

 

2.Декламування вірша з використанням пантоміми.

 

Колом сонечко іде

За собою день веде.

Станьмо, діти, станьмо в колі,

Станьмо сонечком у школі.

 

3.Визначення теми уроку. Ребус. Асоціативний кущ .Учитель записує на дошці всі слова, які діти називають про космос.

 

 

4.Оголошення теми уроку. Учитель пропонує подорож Всесвітом. Для визначення засобу пересування  треба  відгадати загадку:             

Диво-Птиця, хвіст горить.

До зірок вона летить (ракета)

 

Діти по черзі складають ракету з магнітних геометричних фігур на дошці, називаючи кожну фігуру.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

 

 1.Фенологічні спостереження. Діти відмічають у календарі природи який сьогодні день (хмарний ,ясний ,похмурий),який вітер, яка погода.

        2.Учитель наголошує на тому ,що сьогодні урок-подорож . Діти об’єднуються в групи по 6 учнів. Це не групи ,а екіпажи космічних кораблів. Діти добирають назви екіпажів з слів про космос ,які записані на дошці.

 

ІІІ. Основна частина

1.Перша зупинка.

 В зошитах з Навколишнього світу ( с.3) діти читають вірш про сонечко, та кожний екіпаж дописує, яку справу робить сонечко іще.     

                                                       (https://www.youtube.com/watch?v=EEJGVOxuQ5g)                                                                                                              2.Друга зупинка.

Знайомство з сонячною системою.     Діти переглядають відео.

                                                       (www.youtube.com/watch?v=nCDhvmQfgBw)

                                                                                                                           

    У підручнику на с.4 діти розглядають малюнок Сонячної системи ,читають назви планет. Завдання для екіпажів назвати якомога більше назв планет.

 

3. Третя зупинка  (с.5 в підручнику).

Діти читають вірш, отримують розрізані  рядки вірша про Землю .Переможе той екіпаж, який складе перший рядки у правильному порядку.

Земля моя блакитна
               Під крилом  Сонця квітне!
                               Сонце донечку голубить,
                                              Сонце Землю дуже любить.  

 

 Руханка. «Сонце світить для тих, хто ...»

 Для цієї вправи попросіть учнів сісти в коло. Діти сидять, а ви стоїте і кажете: «Сонце світить для тих, хто сьогодні одягнутий у щось біле». Усі, хто мають білий одяг, встають зі свого місця і намагаються сісти на інше. Продовжуйте в такому ж контексті: «Сонце світить для тих, хто в туфлях (в піджаку, із бантиками, ...)». Завершіть вправу фразою: «Сонце світить для тих, хто має сьогодні гарний настрій» та поаплодуйте.

 

4.Четверта зупинка (с.7 у підручнику).

Розгадати загадки. Домалювати відгадки на малюнках .Перемога у того екіпажу ,який намалює правильно. На цій зупинці діти узнають про супутник Землі та про його роль у Космосі. Учитель демонструє за допомогою Глобусу та ліхтарика зміну дня і ночі та пропонує передивитися відео.   

                                                                              (www.youtube.com/watch?v=bvhC1m0EHbo)

5. П’ята зупинка.

 Тест. Кожен екіпаж відмічає в окремому аркуші правильні відповіді.

 Тест

1.Сонце-…..

а) планета;

б) зірка;

2.Сонце ….

а) обертається навколо своєї осі;

б) не обертається;

3.У Сонячну систему входять

а) 9 планет;

б) 10 планет;

4.У планети Земля супутник

а) Місяць;

б) Плутон

5.Земля обертається навколо Сонця

а) за 24 години

б) за 12 годин

 

ІV. Закріплення

 

 Учитель пропонує скласти повну адресу школи у Всесвіті.

 Всесвіт. Галактика «Чумацький шлях». Сонячна система. Планета Земля. Європа.   Україна. Донецька область. Маріуполь. Вулиця Новоросійська,12.

 

V. Підсумок. Визначення переможців серед екіпажів. Учитель запитує, що запам’яталось на уроці.

 

 

Конспект інтегрованого уроку-дослідження з  математики  (1 клас)

 

Тема. Величини. Довжина. Сантиметр

Мета:

1.Знайомство з поняттями: величина, вимірювання величин, одиниця виміру (мірка).

2.Встановлення загального принципу вимірювання довжин на прикладі вимірювання довжин відрізків.

3.Ознайомлення з різними одиницями виміру величин (крок, дюйм, лікоть, сажень, фут).

4.Розвивати мислення, увагу, пам`ять, зв`язне мовлення, самостійність. Виховувати пізнавальні інтереси та бажання вчитися.

Тип уроку: ВНЗ (урок відкриття нових знань)

Форма уроку: урок-дослідження

Основний дидактичний метод: діяльнісний метод навчання

Дидактичні засоби: набір геометричних фігур, малюнки, опорні таблиці.

ТЗН: ноутбук, мультимедійний проектор (або телевізор), презентація до уроку,  презентація фізкультхвилинки, фрагмент мультфільму «38 папуг».

Хід уроку

І. Самовизначення до діяльності (організаційний момент).

Всі почули ви дзвінок,

Він покликав на урок.

Кожен з вас приготувався,

На перерві постарався.

Зараз сядуть лиш дівчата,

А за ними і хлоп'ята.

- Нехай сьогоднішній день буде успішним і щедрим на добрі вчинки, мудрі думки, цікаві відкриття. Посміхніться один одному.

ІІ. Актуалізація знань і фіксація утруднення в діяльності.

1. Робота в групах.

-У кожного предмета є властивості. А які властивості предметів ви знаєте

- Розмір, форма, колір, смак, запах, призначення тощо.

 - Розподіліть фігури та  предмети за властивостями. Працюємо в групах:

1 група  - за призначенням

2 група - за кольором

3 група  - за смаком

4 група  - за  формою

Слова на дошці: призначення, колір, смак, форма. (Звіт груп)

- Які з цих властивостей можна порівняти за допомогою знаків «більше», «менше»?

- Сьогодні ми починаємо вивчати властивості, які можна порівняти. Їх називають величинами.

 - Скажіть, чи можемо ми визначити, який колір більше: жовтий чи зелений? червоний або блакитний? (Ні.)

 - Отже, колір нас сьогодні не буде цікавити, колір не є величиною. Прибираємо табличку зі словом "колір".

- А чи можна сказати, чий смак менше - груші або яблука? (Ні.)

- Прибираємо табличку зі словом "смак".

- Чи можна порівняти форму предметів?

- Яка більше - овальна або кругла? (Ні.)

- Прибираємо табличку зі словом "форма".

 - Чи можна сказати, чиє призначення менше – книжки або будинку? (Ні.)

- Придумайте приклади таких властивостей предметів, які є величиною. (Нехай діти пофантазують: «розмір», «температура», «зріст», «довжина» тощо).

- Подивимося, чи є величиною довжина предметів.

- А що таке довжина? Таке питання дуже цікавило героїв мультфільму «38 папуг»

Зараз ми з вами подивимося фрагмент мультфільму.

ІІІ. Постановка навчальної задачі.

- Що робили звірята?

- Чим вимірювали удава?

- Які вийшли результати?( 38 папуг, 5 мавп, 2 слона).

- Чому виходили різні результати?

- Чому в папугах удав виявився довшим? Тобто удав різної довжини? (Ні.)

- А в чому проблема?

- Як же бути, який вихід ви можете запропонувати?

ІV. Побудова проекту виходу з утруднення («відкриття» дітьми нового знання).

У вчителя та учнів на партах по 2 смужки (наприклад, жовта смужка - довша, а блакитна – коротша.)

- Діти, давайте спочатку виміряємо довжину парти за допомогою жовтої смужки, а потім  - за допомогою блакитної смужки.

- Ми вже знаємо, щоб виміряти величину треба вибрати мірку й дізнатися скільки разів вона поміститься у вимірюваній величині.

- Що в нас вийшло? (Жовта смужка відклалася 4 рази, а блакитна – 8 разів).

- А так може бути? (Ні.)

- Де помилка?

Діти мають здогадатися, що причиною помилки є використання різних мірок.

• Таким чином, якщо змінюється мірка, то змінюється й значення величини.

Діти «відкривають» загальний принцип вимірювання величин: щоб виміряти величину, потрібно вибрати мірку (одиницю вимірювання) і дізнатися, скільки разів вона міститься у вимірюваній величині.

Фізкультхвилинка

V. Первинне закріплення в зовнішньому мовленні.

1. Робота з підручником – зошитом. Робота в парах.

Завдання 1, с.25.

- Виміряйте відрізок АВ різними мірками (одиничні відрізки можна обвести кольоровими олівцями).

 Учні повинні помітити, що чим більше одиничний відрізок, тим менше разів відкладається він у відрізку АВ (тим менше його мірка).

2.Знайомство з першими одиницями довжини.

Завдання 2, с.25.

- В давнину люди використовували для вимірювання довжин ті вимірювальні прилади, котрі завжди були при собі: довжини суглоба пальця, розмах рук тощо. Однією з найпоширеніших одиниць довжини був лікоть (відстань від ліктя до кінця середнього пальця). Купці вимірювали ліктями тканини на продаж, намотуючи їх на руку.

- Як ви гадаєте, якої довжини лікоть вигідно мати продавцеві на базарі? (Великий.) А покупцеві ? (Маленький).

 Поряд з ліктем застосовувалися й інші одиниці для вимірювання довжин: сажень, долоня, крок, фут, дюйм тощо.

3.Практична робота.

Вимірювання учнями довжину та ширину парти долонями, довжину та ширину кроками.

- Давайте виміряємо ширину класу за допомогою кроків.

- Чому результат вимірювання різний? Що ви помітили? (Відстань не змінювалася, а число кроків - різне).

- Чому так сталося? (Кроки були різними: чим більше кроки, тим менше їх число.)

 Аналізуючи отримані результати, приходимо до висновку про необхідність використання більш точних, спільних для всіх країн одиниць вимірювання, які не пов`язані з розмірами людського тіла. Однією з них є сантиметр. (На дошці картка «сантиметр (см)»)

Фізкультхвилинка

VІ. Включення до системи знань і повторення.

1.Робота з підручником-зошитом.

Завдання 3, с.25.

- За допомогою якого інструменту ми будемо вимірювати довжину відрізка АБ?

Відгадайте загадку.

Рівно риску проведи

І квадратик спробуй,

Та у руки ти візьми

Цю струнку особу.

Натиск витримає стійко

Впевнена, струнка... (лінійка).

- Лінійка - це що?

- А що ж таке сантиметр?

- Сантиметр та інші одиниці вимірювання довжини – це відрізки, котрими вимірюється довжина. А довжина – це властивість предмета, яке характеризує його протяжність.

- Візьміть лінійку, розгляньте її. Ви бачите знайомий вам числовий ряд і поділки. Відстань від одного числа до іншого і є 1см. Покажіть відрізок 1 см.

 - А зараз давайте виміряємо довжину відрізка АБ. (Важливо звернути увагу дітей на суміщення початку відрізка АБ і початку відліку на лінійці (точки 0)).

- Довжина відрізка АБ дорівнюється 4 см.

- У житті нам часто доводиться вимірювати довжину предметів. Якими ще інструментами ми користуємося? (Ми користуємося будівельним метром, сантиметровою стрічкою, рулеткою.)

2. Практична робота.

– У вас на столах предмети різної довжини – ручка, олівець, ластик. Виміряйте довжину цих предметів.

- Назвіть предмет довжиною 3 см (ластик), 15 см (ручка), 17 см (олівець).

3.Гра «Так чи ні»

• Лінійка - це інструмент для вимірювання довжини. (Так.)
• Сантиметрами називають одиничні відрізки на лінійці.(Так.)
• Завжди можна накладенням визначити, який відрізок довший.(Ні)
• Чи можна порівнювати відрізки, якщо мірки різні (Ні.)
• Для вимірювання відрізка треба початок відрізка поєднати з цифрою 2 на лінійці. (Ні.)

VІІ. Самостійна робота.

Завдання 4, с.25. Взаємоперевірка.

VІІІ. Рефлексія діяльності (підсумок уроку).

1.- Найкращий спосіб вивчити що-небудь, це відкрити його…(самому). Яке відкриття ми сьогодні зробили?

- Чи є довжина величиною?Доведіть.

- Про які нові мірки (одиниці виміру) ви сьогодні довідалися?

- Що найбільше вам  сподобалось на уроці?

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Конспект інтегрованого уроку з математики (1 клас)

 

Тема: Числа первого десятка.

Тип урока: ОНЗ.

Тема: «Число 8. Цифра 8. Состав числа 8».

Основные цели:

1. сформировать представление о числе 8 с опорой на числовой отрезок и о его составе, умение записывать его с помощью графической модели и цифры;
2. сформировать умение складывать и вычитать в пределах 8, фиксировать движения по отрезку несколькими одновременно выполняемыми шагами;
3. тренировать умение сравнивать числа, закрепить взаимосвязь между  целым отрезком и его частями;
4. повторить схематическую и знаковую форму записи чисел в пределах 7.

Демонстрационный материал:

1. девиз урока           2) картинка леса           3) сказочный герой – Лесовичок

 

 

 

 

 

 

4. примеры на карточках

 

5. таблица для расшифровки имени Лесовика

6. модель числового отрезка
7. карточка с заданием 2 (этап 2)

 

 

 

 

 

 

 

 

8. графические модели чисел

 

 

9. таблица с темой урока

 

 

 

 

 

 

10. графическая модель числа 7
11. образец написания цифры 8

 

 

 

 

 

12.  8 двухсторонних квадратов для определения состава числа 8
13. карточка для заполнения эталона числа 8

 

 

 

 

 

 

 

 

14. образец для проверки № 4, стр. 13

 

 

 

 

 

15. карточка с заданием для самостоятельной работы

 

 

 

 

16. образец для проверки самостоятельной работы

 

 

 

 

 

 

 

17. дерево успеха.
18. листочки для рефлексии

 

 

 

 

 

 

Ход урока:

1. Мотивация к учебной деятельности.

Цель:

1. включение учащихся в учебную деятельность на личностно значимом уровне;
2. определение содержательных рамок урока;
3. актуализация требований к учащимся со стороны учебной деятельности.

Организация учебного процесса на этапе 1:

  Встало солнышко давно,

  Заглянуло к нам в окно,

  На урок торопит нас

  Математика сейчас.

  Пожелаем всем удачи –

  За работу в добрый час!

• Садитесь ребята. Проверьте, всё ли у вас готово к уроку.
• Кто настроен на хорошую работу на уроке, улыбнитесь друг другу, хлопните в ладоши 1 раз.

На доске открыт девиз урока:

 

 

• Солнышко принесло нам девиз сегодняшнего урока.
• И вы, как всегда, отправляетесь в добрый путь за новыми знаниями.
• Давайте вспомним, как вы открываете новые знания? (Сначала мы повторим необходимое, потом будет задание с чем-то новым. Мы попробуем его выполнить и, скорее всего, не получится. Мы подумаем, почему не получилось, поставим цель и сами построим способ.)

2. Актуализация знаний и фиксация индивидуального затруднения в пробном действии.

Цель:

1. актуализировать способности к соотнесению количества предметов с графической моделью чисел 1 – 7 и цифрами;
2. актуализировать вычислительные навыки в пределах 7, способности к установлению порядка на множестве чисел от 1 до 7, к нахождению на модели числового отрезка чисел, смежных с заданным числом;
3. актуализировать мыслительные операции анализ, синтез, сравнение, аналогия;
4. мотивировать к пробному действию и его самостоятельному выполнению и обоснованию;
5. организовать фиксацию образовательной цели и темы урока;
6. организовать выполнение пробного действия и фиксацию затруднения;
7. организовать анализ полученных ответов и зафиксировать индивидуаль-ные затруднения в выполнении пробного действия или его обосновании.

Организация учебной деятельности на этапе 2:

1) Актуализировать вычислительные навыки в пределах 7 .

• Отгадайте   загадку:

Листья желтые летят,

Падают, кружатся,

И под ноги просто так

Как ковер ложатся!

Что за желтый снегопад?

Это просто… (делает паузу). (Листопад) 

• Почему  это  явление  назвали   листопадом?
• В какое время года можно наблюдать за листопадом?
• Где лучше всего наблюдать листопадом?
• Поэтому мы сейчас отправляемся в лес.

Учитель открывает на доске картину леса.

• Здравствуй, лес, необычный лес, полный сказок и чудес!
• А помогать нам при этом будет наш гость. Чтобы он появился нам нужно расшифровать его имя.

                5+2=7       6-4=2         4-3=1          3+2=5

                           7-4=3       2+2=4       1+5=6

Дети решают примеры, учитель демонстрирует примеры с правильными ответами и просит детей заполнить таблицу. Получается слово Лесовик. Учитель открывает на доске изображение Лесовичка.

• Лесовик предлагает вам выполнить задание с помощью числового отрезка.

2) Актуализировать способности к соотнесению количества предметов с графической моделью чисел 1 – 7 и цифрами.

Каждому ребенку учитель раздает листочки с заданием, аналогичное задание открывает на доске).

• Соедините мешочки предметов с числом на числовом отрезке и запишите графическую модель числа.

Один ученик выполняет задание с комментированием у доски, остальные на карточках. Вариант комментирования:

• Посчитаем количество листочков в первом мешочке. Их 4. Соединим мешочек с числом 4 на числовом отрезке, нарисуем в «окошке» 4 точки в графической модели.

Оставшаяся часть задания выполняется аналогично.

3) Задание для пробного действия.

• Что вы повторили? (Графические модели чисел и обозначение их цифрой, нахождение чисел на модели числового отрезка и т. д.)
• Для чего мы это повторили? (Это нам пригодится для открытия нового знания.)
• Соедините волшебной линией последний мешочек с числом на числовом отрезке и нарисуйте графическую модель.

Задание выполняется в течение 1-2 мин.

• Можем ли мы выполнить это задание? (Нет, мы не знаем  графической модели числа 8, не умеем обозначать количество цифрой, не хватает числового отрезка.)
• А есть такие дети, кто сумел выполнить задание?
• Можете ли вы доказать правильность его выполнения?

Учитель организует фиксацию возникшего затруднения.

• Чего же вы не смогли сделать? (Мы не смогли доказать свое мнение.
• Что мы будем изучать на сегодняшнем уроке.

На доске появляется тема урока: Число и цифра 8.

3. Выявление места и причины затруднения.

Цель:

1. выявить место и причину затруднения.

Организация учебного процесса на этапе 3:

• А почему же здесь возникли затруднения? (Мы не договорились, как обозначать число 8 графически и как писать цифру 8.)

4. Построение проекта выхода из затруднения.

Цель:

1. согласовать и зафиксировать цель и тему урока;
2. построить план и определить средства достижения цели.

Организация учебного процесса на этапе 4:

• Какую цель поставите перед собой на уроке? (Договориться, как обозначать число 8 графически и цифрой, найти место числа 8 на числовом отрезке, «открыть» состав числа 8.)
• Вспомните, как вы изучали числа. Как вы будете изучать число 8? (Мы сначала определим место числа 8 на числовом отрезке, договоримся в записи числа с помощью точек, затем будем учиться писать цифру 8, «откроем» состав числа 8).
• Переверните листочки с мешочками и положите перед собой эталон числа 8.

5. Реализация построенного проекта.

Цель:

1. реализовать построенный проект в соответствии с планом;
2. зафиксировать способы записи и состав числа 8 на эталоне.

Организация учебного процесса на этапе 5:

1) Обозначение места числа 8 на числовом отрезке.

• Давайте, определим место числа 8 на числовом отрезке. Что надо для этого сделать? (Надо числовой отрезок продлить на один единичный отрезок.)
• Продлите числовой отрезок.

Учитель на доске продлевает числовой отрезок до числа 8.

• Расскажите, что вы знаете о числе 8. (Число 8 стоит на числовом отрезке после числа 7, и больше числа 7 на 1.)

2) Согласование графической модели числа 8.

• Итак, какой наш следующий шаг? (Договориться в обозначении числа 8 с помощью точек.)
• Что вам поможет? (Графическая модель числа 7.)

Учитель показывает прозрачную графическую модель числа 7.

• Как получить графическую модель числа 8? (Добавить одну точку.)

Учитель достраивает графическую модель числа 8.

• Выполнили вы второй шаг? (Да.)

3) Согласование записи цифры 8.

• Какой третий шаг вы должны сделать? (Научиться писать цифру 8.)
• Посмотрим, какие у вас получились варианты цифры 8 и сравните их с образцом внизу страницы учебника (стр. 28).
• У всех получились цифры, похожие на образец? (Нет.)
• Давайте рассмотрим образец и поучимся красиво писать 8.

Учитель открывает на презентации изображение цифры 8, объясняет как её писать.

Дети тренируются в написании цифры 8 на странице учебника.

• Вы потренировались, теперь можете записать цифру 8 в свой эталон.
• Выполнили ли мы третий  шаг? (Да.)
• Какой вывод вы можете сделать? (Мы все правильно «открыли».)
• Что теперь вы можете делать? (Находить число 8 на числовом отрезке, записывать число 8, обозначать число графической схемой)
• Какой следующий шаг на уроке? (Определить состав числа 8.)

4) Работа над составом числа 8.

• Лесовик решил нам помочь и приготовил квадратики. Положите перед собой 8 красных квадратов.

Учащиеся выкладывают перед собой квадраты.

• Давайте вспомним как мы двигаемся по числовому отрезку. (Слева направо)
• Переверните первый квадратик слева.
• Сколько у нас получилось зелёных квадратиков?
• Сколько красных?
• Сколько всего квадратиков?
• Значит, какой парой цифр мы обозначили число 8?
• Запишем эти цифры в верхний этаж домика.

Дальнейшую работу по составу числа 8 проводим аналогично.

• Получился ли у нас эталон? (Да)
• Что теперь вы можете делать? (Решать примеры в пределах 8, записывать число 8, …)
• Какой следующий шаг на уроке? (Закрепить знания о числе 8.)

6. Первичное закрепление с проговариванием во внешней речи.

Цель:

1. зафиксировать во внешней речи способ записи цифры 8 и состав числа 8.

Организация учебного процесса на этапе 6:

1) Местонахождение числа 8 в числовом ряду.

• Что вы узнали сегодня о числе 8? (Число 8 стоит на 8 месте в числовом ряду, «соседи» числа 8 - это 7 и 9, число 8 на письме обозначается цифрой 8 и т. д.)

2) Написание цифры 8.

• Откройте страницу 13 учебника.
• Кто хочет по нашему образцу рассказать, как пишется цифра 8? (Один ученик проговаривает шаги, остальные дети пишут цифру в воздухе.)

Затем три ученика поочередно выходят к доске и пишут цифры, громко проговаривая последовательность шагов. Остальные дети работают в прописи.

• А теперь запишите в прописи под диктовку друг друга еще по одной цифре.
• Подчеркните самую красивую цифру.

3) Работа над составом числа 8.

• Проговорите еще раз состав числа 8.

Учащиеся с места проговаривают состав числа 8.

4) Работа в парах.

№ 4, стр. 13

• Что надо сделать в этом задании? (Надо дорисовать в домино недостающие точки и записать цифрой количество точек.)
• Выполните это задание в парах.

Учащиеся в парах заполняют «окошки». Проверка организуется по образцу.

• Кто из вас допустил ошибки?
• В чем ваша ошибка?
• Исправьте ошибки.
• А как убедиться в том, что вы хорошо поняли и не допускаете ошибок? (Нужно выполнить самостоятельную работу.)

7. Самоконтроль с самопроверкой по эталону.

Цель:

1. тренировать способность к самоконтролю и самооценке;
2. проверить сформированность представления о составе числа 8.

Организация учебного процесса на этапе 7:

• Лесовичок вам приготовил задание, чтобы вы проверили свои знания.

Учитель раздает детям карточки с самостоятельной работой. На работу отводится 2 - 3 минуты.

• Сравните свою запись с образцом.

Учитель открывает на доске образец для проверки.

• Если ошиблись, исправьте ошибки зеленой ручкой.

Аналогично фиксируется результат проверки второго и третьего задания.

• Кто исправил свою ошибку? (Дети поднимают руки.)
• Молодцы! Вы очень внимательны! Поставьте внизу карточки «?», чтобы не допустить подобной ошибки в следующий раз.
• У кого верно выполнены все задания? (Дети поднимают руки.)
• Сделайте вывод. (Мы хорошо все усвоили.)

8. Включение в систему знаний и повторение.

Цель:

1. тренировать способность к сравнению групп предметов по количеству.

Организация учебного процесса на этапе 8:

№ 2, стр. 12

• Что нужно сделать? (Сравнить группы предметов по количеству.)

Учащиеся по цепочке выходят к доске и выполняют задание с комментированием. Вариант комментирования:

• Соединим фигуры парами. В первом мешочке обведем красным карандашом фигуры, которые образуют  пары. Обозначим количество фигур в каждом мешочке числом. В первом мешочке 8 фигур, во втором 3. первый мешочек больше второго, т. к. 8 больше 3. Поставим знак «больше».

9. Рефлексия учебной деятельности на уроке.

Цель:

1. зафиксировать новое содержание, изученное на уроке;
2. оценить свою работу и работу класса на уроке;
3. наметить направления будущей учебной деятельности;
4. обсудить домашнее задание.

Организация учебного процесса на этапе 9:

• Какую цель вы ставили пред собой на данном уроке? (Изучить число 8.)
• Вам удалось достичь цель? (Да.)
• Удалось ли вам выполнить шаги учебной деятельности? Докажите.

Учитель открывает на доске силуэт дерева, учащиеся достают из конвертов листочки трех цветов.

• Оцените свою работу. Давайте украсим дерево Лесовичка листочками. Приклейте листочки на дереве успеха: если все получилось – зеленый листочек, если есть сомнения – желтый листочек, а если нужна помощь – красный.
• Какие сомнения еще остались?
• Как и где их можно развеять?

 

Конспект інтегрованого уроку-дослідження з  математики  (3 клас)

 

 

Тема: «Часы. Определение времени по часам».

Тип урока: ОНЗ.

Основные цели:

1. Сформировать умение определять время по часам с циферблатом.
2. Развивать временные представления, жизненную компетентность  навыки работы с моделями часов, упражнять в определении времени по часам; тренировать вычислительный навык,
3. Закреплять знания о мерах времени и соотношениях между ними.
4. Развивать связную речь, логическое мышление, внимание, память, мыслительную деятельность через работу с циферблатом, карточками, самостоятельное выполнение заданий.
5. Воспитывать бережное отношение к времени; интерес к предмету.

Демонстрационный материал:

1.  

Ход урока:

1.    Мотивация (самоопределение) к учебной деятельности.

Цель:

1. включение учащихся в учебную деятельность на личностно значимом уровне;
2. определение содержательных рамок урока: время, часы;
3. актуализация требований к учащимся со стороны учебной деятельности.

Организация учебного процесса на этапе 1:

Звенит звонок веселый

Зовёт нас на урок.

Такой порядок в школе

Не забывай дружок.

Все у парты ровно встали,

Улыбнулись, подравнялись

Тихо сели за свой стол

Начинаем разговор.

• Ребята, чтобы мы с вами хорошо потрудились на уроке, давайте настроимся на работу.
  • На уроке наши глазки внимательно смотрят и всё видят.
  • Ушки внимательно слушают и всё слышат.
  • Голова хорошо думает.
  • Молодцы!                                                    
• Прочитайте высказывание на доске и подумайте, о чём говорит такая пословица?

 «Поздно поднялся - день потерял!»

• Что теряет, тот, кто поздно встаёт?
• Ребята, а какой прибор помогает нам измерять время?
• Кто догадался, чему будет посвящен сегодняшний урок? (Мы будем работать с часами.)
• Как же вы будете работать на уроке? (Мы сначала поймем, что мы еще не знаем, а потом постараемся сами «открыть» новый способ.)
• Я желаю вам удачи!
• С чего начнем работу на уроке? (С повторения необходимых знаний.)

2. Актуализация знаний и фиксация индивидуального затруднения в пробном действии.

Цель:

1. актуализировать знание таблицы мер времени;
2. формировать представление об истории возникновения часов;
3. актуализировать мыслительные операции анализ, синтез, сравнение, аналогия;
4. мотивировать к пробному действию и его самостоятельному выполнению и обоснованию;
5. организовать фиксацию образовательной цели и темы урока;
6. организовать выполнение пробного действия и фиксацию затруднения;
7. организовать анализ полученных ответов и зафиксировать индивидуальные затруднения в выполнении пробного действия или его обосновании.

Организация учебной деятельности на этапе 2:

1. Проверка Д/з:

• Дома вы выполняли задание. Все задания были понятны? Вопросы есть?
• Вы сдали тетради и к следующему уроку я их проверю.

2. Актуализация таблицы мер времени.

• Какую величину мы сейчас изучаем?
• Какая единица времени самая маленькая? (Секунда.)
• Какая самая большая? (Век.)
• Какие ещё единицы времени вы знаете?

Учащиеся фронтально называют единицы времени.

• Вот и наша девочка уже проснулась.   

• А я предлагаю вам потренироваться в переводе чисел, выраженных в единицах измерения времени. Что вам поможет? (Таблица мер времени.)

Учитель открывает на доске таблицу мер времени. 

• Запишите числа в тетради. Один ученик пишет на доске.
  • За 3 мин. девочка почистила зубы. Сколько секунд ей для этого понадобилось?
  • Проснулась девочка за 2 часа до начала занятий. Через сколько минут ей надо быть в школе?
  • Через 2 суток и 12 часов она поедет в гости к бабушке. Через сколько часов это произойдёт?
  • Через 10 суток наступит день рождения девочки. Сколько часов осталось до праздника?
• Итак, давайте проверять ваши ответы.

Учитель согласовывает с учащимся каждый ответ. После того, как все ошибки выявлены, учитель открывает числа на доске.

• Какой прибор поможет девочка ориентироваться во времени?
• О чём мы сегодня будем говорить на уроке?

3. Формирование представлений об истории появления часов.

• А кто из вас знает, какие виды часов предшествовали современным?

Учитель показывает в презентации картинки с изображениями разных видов часов, а дети рассказывают о них.

Рассказы детей о часах

1. Солнечные часы         

• Самые древние часы, которыми пользовались люди, чтобы примерно знать время, – солнечные. Циферблат таких часов помещали на открытом ярко освещаемом солнцем месте, а стрелкой часов служил стержень, отбрасывающий тень на циферблат.
• В чем неудобство этих часов? (Ими нельзя пользоваться, когда облачно и темно.)
• Затем появились другие виды часов, которые могли показывать время и ночью: водяные, песочные.
  2. Песочные часы.       

• Точность песочных часов зависела от качества песка. Рецепты приготовления песка мастера хранили в строжайшей тайне. Песок кипятили в лимонном соке, потом сушили, просеивали, снова кипятили…и так девять раз.
• Почему этими часами было не очень удобно пользоваться? (Их нужно постоянно переворачивать, …)
  3. Водяные часы.           

• Уже во 2-м и 1-м тыс. до н.э. в Индии, Египте, Китае и Греции строились водяные часы, которые показывали время и днём, и ночью. В Вавилоне такие часы были в ходу еще 2050 лет тому назад.

 

 

 

4. Верёвочные часы. Огненные часы.            

• Об этих часах вы можете найти материал в библиотеке. И потом рассказать всем.
  5. Виды, которые существуют и сейчас.   

 

• цветочные часы;
• настольные или каминные;
• маятниковые;
• кварцевые;
• атомные;
• электронные.
• Какими часами мы пользуемся в настоящее время? (С циферблатом и стрелками, электронными.)

4. Задание для пробного действия.

Учитель показывает учащимся изображение электронных  часов, которые показывают 12 часов 30 мин.                        

• Определите, в котором часу девочка придет из школы?
• Легко ли вам было это сделать? Почему?

Учитель показывает учащимся модель механических часов. Стрелки на модели показывают время 17(5)  часов 30 минут.

• А теперь попробуйте определить время, в которое девочка закончит делать уроки.
• Что нового в этом задании? (Определение времени по часам.)
• Чему посвящен сегодняшний урок? (Определению времени по часам.)                                      

 

 

Учитель открывает тему урока.

• Попробуйте выполнить это задание на листочках.

Учащиеся выполняют это задание листочках.

• Итак, давайте посмотрим, что у вас получилось. Кто не выполнил задание?

Учащиеся поднимают руки.

• Что вы не смогли сделать? (Мы не смогли определить время по часам.)
• Кто выполнил это задание?

Учащиеся поднимают руки. Учитель записывает варианты на доску.

• Среди всех полученных ответов правильным является 17 ч 30 мин. Кто дал неправильный ответ, что вы не смогли сделать? (Мы не смогли правильно определить время по часам.)
• Кто правильно определил время, обоснуйте свои действия.

Учащиеся в замешательстве, так как у них нет эталона для обоснования своих действий.

3. Выявление места и причины затруднения.

Цель:

1. выявить место и причину затруднения.

Организация учебного процесса на этапе 3:

• Итак, Что же произошло? (Мы встретили затруднение)
• В каком задании было затруднение? (Когда определяли время по часам со стрелками)
• Что вы не можете сделать? (Мы не можем обосновать свой ответ. Определить, что показывает каждая стрелка).

4. Построение проекта выхода из затруднения.

Цель:

1. согласовать и зафиксировать цель и тему урока;
2. построить план и определить средства достижения цели.

Организация учебного процесса на этапе 4:

• Какую цель вы перед собой поставите? («Открыть» способ определения времени по часам, и научиться этим способом пользоваться.)                             

• Что вам поможет. Куда вы можете обратиться, если не знаете, как пользоваться инструментом? (Посмотреть в инструкцию, в справочник, …)
• Куда вы можете обратиться на уроке? (Посмотреть в учебнике.)
• Как же вы будете открывать новый способ? (Прочитаем правило в учебнике, сделаем вывод.)

Оба плана учитель может зафиксировать на доске.

5. Реализация построенного проекта.

Цель:

1. реализовать построенный проект в соответствии с планом;
2. зафиксировать способы записи выражений на эталоне;
3. организовать фиксацию преодоления затруднения;
4. организовать уточнение общего характера нового знания.

Организация учебного процесса на этапе 5:

• Откройте учебник на странице 13.
• Прочитайте 2 последних абзаца.

Один из учащихся читает правило в учебнике.

• Итак, что показывает маленькая стрелка? (Количество пройденных часов.)                                      

• Что показывает большая стрелка? (Количество минут.)
• Как же определить время по часам? (Сначала нужно с помощью маленькой стрелки определить количество часов, затем, с помощью большой стрелки нужно определить количество минут, а затем нужно записать ответ.) На доске появляется алгоритм:  

• Возьмите эталоны из файлов на столе.

Учитель раздает учащимся эталон, на доске вывешивает алгоритм.

• Итак, мы все «открыли» правильно?
• Смогли вы преодолеть затруднение? (Да.)
• Что вы можете теперь делать? (Определять время по часам.)
• Какой следующий шаг на уроке? (Будем учиться пользоваться открытым способом.)

6. Первичное закрепление с проговариванием во внешней речи.

Цель:

1. зафиксировать во внешней речи умение определять время по часам.

Организация учебного процесса на этапе 6:

1. Фронтальная работа.

 № 3, стр. 14  работа с моделями часов

Один из учащихся у доски с комментированием выполняет задание.

Вариант комментирования:

 Нужно показать 4 ч, поэтому маленькая стрелка должна указывать на цифру 4. Далее нужно показать 15 минут. Поэтому отсчитываем 15 делений, пятнадцатое деление совпадает с цифрой три. Значит, большая стрелка должна указывать на цифру 3.

Дальнейшее выполнение задания комментируется аналогично.

Физминутка «Часики»             

№ 2 (а), стр. 14                                                    

Один из учащихся комментирует задание.

Вариант комментирования:

 Определяю с помощью маленькой стрелочки количество часов. Эта стрелка указывает на цифру 8, значит всего 8 часов. Определяю с помощью большой стрелки количество минут. Эта стрелка указывает на число 12. Значит 0 минут. Называю ответ: 8 часов ровно.

2. Работа в парах.

№ 2 (б, в), стр. 14

Учащиеся выполняют задания в парах с комментированием. Проверка организуется по образцу.

• Проверьте свои результаты.
• Кто из вас ошибся?
• В чем ошибка?
• Исправьте ошибки.
• Какой следующий шаг на уроке? (Проверить себя, справимся ли мы самостоятельно.)

7. Самоконтроль с самопроверкой по эталону.

Цель:

1. тренировать способность к самоконтролю и самооценке;
2. проверить умение определять время по часам.

Организация учебного процесса на этапе 7:

№ 2 (г), стр. 14                                                    

•      Закончите выполнять это задание самостоятельно.

Учащиеся выполняют самостоятельную работу в учебниках. Проверка организуется по эталону.

 

 

• Кто из вас ошибся?
• В чем ошибка? (...)
• Исправьте ошибку.
• Сделайте вывод. (Нужно еще потренироваться.)
• Кто не ошибся?
• Сделайте вывод. (Мы все хорошо усвоили.)

Физминутка для глаз                   

• А сейчас мы с вами попадём в зимнюю сказку.
• Посмотрите на красоту зимнего леса и последите глазками за движениями снежинок и животных.

8. Самостоятельная работа для накопительного бала

• Вы хорошо отдохнули, а сейчас мы выполним небольшую самостоятельную работу, которую я проверю к следующему уроку и вы получите оценки.

9. Включение в систему знаний и повторение.

Цель:

1. включить новое знание в систему знаний;
2. тренировать вычислительный навык, умение решать текстовые задачи.

Организация учебного процесса на этапе 8:

• При выполнении каких заданий нам могут встретиться меры времени? (При решении задач.)

№ 6, стр. 14                                                         

• Как узнать, в котором часу прилетит самолет? (Нужно к времени отлета самолета прибавить время нахождения самолета в пути.)
• Вычислите.

Один из учащихся записывает решение на доске.

10. Рефлексия учебной деятельности на уроке.

Цель:

1. зафиксировать новое содержание, изученное на уроке;
2. оценить свою работу и работу класса на уроке;
3. наметить направления будущей учебной деятельности;
4. обсудить домашнее задание.

Организация учебного процесса на этапе 9:                                                 

• Какую цель вы перед собой ставили? («Открыть» способ определения времени по часам.)
• Достигли ли вы цели? Докажите.
• Кто из вас смог сделать «открытие» самому? Докажите.
• Кому не удалось? Почему?

• Теперь я предлагаю вам оценить свою работу на уроке. Если вы выполнили самостоятельную работу, и у вас нет вопросов, то покажите этот смайлик:

 

 

 

• Если вы выполнили самостоятельную работу, но у вас остались вопросы, покажите мне этот смайлик:

 

 

 

• Если вы ошиблись в самостоятельной работе, у вас остались вопросы покажите этот смайлик:

 

 

 

Учащиеся показывают свои результаты(Р-3).Учитель аннали-зирует результаты оценивания.

• Вы хорошо потрудились и нам осталось только записать домашнее задание.

Далее учитель комментирует домашнее задание:

с. 13-15

1. Определить который час показывают часы в номере 4 (задание выполнить в учебнике).

2. Решить задачу № 7.

3. Решить пример № 10 (а).      

 

 

 

 

 

 

 

    Конспект интегрированного  урока - практикум с  математики  (1 класс)

 

Тема .Виды углов. Прямой,тупой и острый  углы.

Цель: познакомить  детей с углами и их видами , учить отличать углы с помощью  угольника; учить  чертить  углы с помощью карандаша и линейки , строить углы из  проволоки и цветной бумаги; дать понятие для чего нужно изучать углы , где в жизни  можно применить  эти знания; развивать смекалку , логику , формировать практические навыки в распознавании и  построении  прямых , острых и тупых углов; воспитывать трудолюбие, аккуратность , старательность.

Оборудование: телевизор ,угольник , геометрические фигуры , раздаточный материал (геометрические  фигуры , проволока , полоски самоклеющейся цветной бумаги) , простой карандаш, линейка, мультфильм « Понятие угла.

Треугольник.» ,  карточки -примеры с буквами, чистый лист бумаги.

                                   

Ход урока

І. Организационный момент

Учитель. Прозвенел уже звонок.

                 Начинается урок.

                 Не крутитесь, не ленитесь,

                 А  старайтесь и трудитесь.

- Проверьте, все ли вы подготовили для урока. Отгадайте загадки и посмотрите, все ли есть на партах.

В снежном поле по дороге
Мчится конь мой одноногий
И на много-много лет
Оставляет черный след.
                           (Ручка) 

Кто я, если прямота
Главная моя черта?
                          (Линейка)

Если ты его отточишь,
Нарисуешь все, что хочешь!
Солнце, море, горы, пляж.
Что же это?..
                          (Карандаш)

Хоть не шляпа, а с полями,
Не цветок, а с корешком,
Разговаривает с нами
Терпеливым языком.
                         (Книга)

То я в клетку, то в линейку.
Написать по ним сумей-ка!
                          (Тетрадь)

Я большой, я ученик!
В ранце у меня…
                          (Дневник)

И понимает каждый школьник,
Что очень нужен мне…
                          (Угольник)

Склеите корабль, солдата,
Паровоз, машину, шпагу.
А поможет вам, ребята,
Разноцветная…
                          (Бумага)

Из металла эта нить

Можно гнуть её крутить,

Сделать из неё цепочку,

Шило, спицу, гвоздик прочный.

Электрический ток в дом

Вдоль по нити той шагает,

Тот, что лампочку огнём

Ярко ночью зажигает.

                          (Проволока)

 

А братишка мой, Сережа,
Математик и чертежник -
На столе у бабы Шуры
Чертит всякие...
                          (Фигуры)

Углы рисую и квадратики
Я на уроке…
                          (Математики)

 

ІІ.Актуализация опорных знаний

-Какие геометрические фигуры вы знаете?

(Круг, овал, квадрат, параллелепипед, трапеция, ромб, пятиугольник…)

- На доске геометрические фигуры, назовите их.

 

 

 

 

 

Физкультминутка.

- Встаньте. Я сейчас буду называть геометрические фигуры, а вы попробуете построиться  так, чтобы получились эти геометрические фигуры.

(Круг , овал , ромб , квадрат , прямоугольник, треугольник. )

 

ІІІ. Объявление  темы урока

- Какие геометрические фигуры мы сейчас называли  и показывали ?

-  Чем отличаются круг и овал от квадрата , треугольника ,ромба и    прямоугольника?   (У круга и овала нет углов)

- Правильно.

- В названии каких геометрических фигур вы слышите слово угол ?

(Прямоугольник , треугольник, четырехугольник , пятиугольник…)

- Молодцы.

- У вас на партах лежат примеры  с буквами. Если их правильно решить  и сложить буквы , получатся слова. Из них  вы составите  тему  нашего  урока.

 

 В   18 – (7 + 4 ) =                                                Г   14 – (6  + 7 ) =                             

 Л   14 – ( 18 – 9 ) =                                             Д   12 – (4 +2 ) =

 И     7 + (12 – 8 ) =                                              О   16 – ( 15  -7 ) =

 Ы  16 – ( 9 + 3 ) =                                                У     9 + (13 – 7 ) =

 

В  И  Д  Ы              У  Г  Л  О  В

І   І    І     І               І   І    І   І    І

7  5  11  4                1  6  8  15  7

 

-  Что у вас получилось ?

 

- Тема нашего урока «Угол . Виды углов . Прямой , тупой и острый углы »

- Как вы думаете, чему мы должны научиться на уроке? (Ответы учеников)

- Правильно.Мы должны понять что такое угол,какие бывают углы,как они

выглядят,научиться их строить и запомнить ,чем углы отличаются,как они называются и где нам понадобятся знания  об углах.

 

ІV. Объяснение нового материала

• Посмотрите, что у меня в руках?

 

- Это угольник. Такие же линейки лежат у вас на партах. Положите  угольник  острым носиком вверх так как я это делаю на доске. Внизу у вас получился прямой угол. Если мы начертим  две   пересекающиеся прямые , как на доске, то у нас получится прямой угол.

Возьмите карандаш и начертите прямой угол.

 

- Такой угол мы можем построить из бумаги. Давайте вместе  аккуратно сложим листок пополам, а теперь еще раз пополам. Внизу у нас получился прямой угол.

Закройте тетрадку  и  приложите нашу заготовку  к углу тетради. Как вы думаете, как называется  этот угол тетради ? (Прямой )

- Правильно. А есть ли прямой угол  на обложке книги, парты , пенала ?

- Оглянитесь вокруг. Где еще в нашем классе вы видите прямые углы ?

 ( Доска,потолок, пол , стены, окно , двери , картины , плакаты, шкафы ,…)

 

Физкультминутка.

- Встаньте .Каждый ряд постройте прямой угол. Правильно построиться вам поможет стена класса.

 

 

- Садитесь. С каким углом мы познакомились? ( С прямым углом )

- Какие еще углы мы должны были изучить ?

(Острый и  тупой углы )

- Посмотрите на чертеж на доске. Этот угол меньше чем прямой .Такой угол мы можем найти  на угольнике. Потрогайте этот угол на своем угольнике. Он называется острый.

 

- Найдите  среди своих геометрических фигур  треугольник. Потрогайте его и найдите острый угол.

- Возьмите линейку и карандаш и начертите острый угол.

-Давайте встанем и каждый ряд построится острым углом.

-Молодцы.

- Какие углы мы с вами изучили?

(Прямой и острый углы)

- Чем они отличаются?(Острый угол меньше прямого)

- А чем они похожи?

- Они состоят из двух лучей. Обратите внимание у каждого угла только две стороны, которые пересекаются  в одной точке.

- О каком угле мы еще не говорили? (О тупом угле )

- Кто сможет продолжить предложение ?

Если острый  угол меньше прямого ,то тупой угол…(больше прямого )

- Посмотрите на изображение тупого угла на доске.

 

- Начертите тупой угол у себя в тетради. Сколько сторон у угла? (2)

-Правильно. Они пересекаются в одной точке. Обозначьте эту точку у себя на чертеже.

- Давайте выучим стишок.

Угол больше, чем прямой – называется тупой.

Угол меньше , чем прямой назовем мы острым.

-Какие углы мы выучили на уроке? (Прямой, тупой и острый )

-Чем они отличаются?

- Чем углы похожи?

- У вас на партах лежат проволочки, согните их так , чтобы получились острый , тупой и прямой углы.

- С проволокой работайте аккуратно, не наколите пальцы, не подносите близко к глазам.

( Учитель проверяет и корректирует работу )

- Разделимся на пять групп.( Прямоугольники , треугольники , квадраты, ромбы и трапеции .)

- Вы получили листы и полоски цветной бумаги. Каждая команда  выполняет аппликацию.

Делаем прямой, острый и тупой углы. Подпишите их фломастерами и прикрепите на доску.

- Каждая команда хорошо справилась с заданием и теперь мы с вами отправимся в Шишкину школу, чтобы посмотреть , а как зверята изучают углы и зачем им это нужно.

( Просмотр  мультфильма« Понятие угла. Треугольник.»)

- Где в жизни нам могут пригодиться знания об углах ?

 

V. Итог

-  Какую тему изучали на уроке ?

- Что нового узнали на уроке ?

- Как отличить тупой угол от острого ?

- Чему научились на уроке ?

- Где в жизни вам пригодятся эти знания ?

 

VІ. Рефлексия

-Какие виды работ понравились на уроке ?

- Кому понравился урок покажите прямой угол, кому нет – острый.

- Как вы считаете, все ли задачи нам удалось выполнить на уроке ?

- Докажите.

- На этом наш урок окончен.