Методичне забезпечення самоосвіти педагогічних працівників

 

 

 

Методичне забезпечення самоосвіти педагогічних працівників

Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту

 

Матеріал підібрала:

  методист

Чернігівського професійного ліцею

залізничного транспортку

 Наталія Корж

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2021

 

 

 

Анотація

Метою даного проекту є теоретичне обґрунтування та перевірка концепції і моделі самоосвітньої діяльності педагогічних працівників Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту. Визначення сутності поняття самоосвітньої діяльності педагогів та основні підходи до її організації. Виявити інтереси педагогів у питанні самоосвіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………….………………………………………………4

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування самоосвіти педагогічних працівників…………………………………………………………………………6

1.1Теоретичний аналіз досліджень видатних педагогів з проблем самоосвіти. Історичний аспект……………………………………………………6

1.2 Визначення поняття самоосвіти. Основні риси, принципи та складові самоосвіти……………………………………………………………………………7

         1.3 Етапи самоосвітньої діяльності педагога……………………………...10

Розділ 2. Організація самоосвітньої діяльності педагогів в системі методичної роботи Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту………………………………………………………………………....13

2.1 Організація вивчення та дослідження стану самоосвітньої діяльності в ЦПТО № 1 м. Харкова……………………………………………………………13

2.2 Методика стимулювання самоосвітньої діяльності педагогів освітньої установи протягом року…………………………...……………………………..20

2.3 Аналіз отриманих результатів………………….……………………..23

Висновки……………………………………………………………………28

Список використаних джерел……………………………………………..29

Додатки.

 

 

 

 

Вступ

Педагог виконує найважливішу соціальну функцію – розумове, духовне і фізичне відтворення нової людини. Він повинен бути майстром своєї справи, людиною високої культури, здібним фахівцем, який досконало володіє сучасними методами навчально-виховної роботи. Він не повинен зупинятися не досягнутому, а завжди шукати щось нове, працювати над собою, щоб творчо використовувати набуті знання та вміння у практичній діяльності. Слід врахувати, що досягнення висот педагогічної майстерності потребує максимальних особистих зусиль, енергії, природних нахилів і здібностей, величезної працездатності. Відповідних результатів можна досягнути завдяки правильно організованій самоосвітній діяльності.

Процес підвищення професійного рівня повинен бути індивідуальним для педагога, організованим на основі сполучення навчання із самонавчанням, з використанням власного досвіду, максимально мотивованим і відзначатись значною самостійністю. Самоосвіта буде ефективною, наголошує П. Матвієнко, якщо буде побудована на принципах добровільності, практичної спрямованості, системності, актуальності результатів самоосвіти для практичної повсякденної роботи педагогів.

Питання організації самоосвіти було предметом дослідження багатьох науковців, таких, як І. Барсуков, М.Косенко, Г. Марковець, І. Науменко, В. Скнар, Н. Сидорчук, В. Шпак та ін. особливу увагу дослідники приділяли готовності до самоосвіти і пошукам шляхів для її формування (роботи О. Малихіна, Г. Сурикова, Н. Терещенко та ін.) .

У процесі створення концептуального бачення сутності самоосвіти педагогів науковці здебільшого використовують такі основні напрямки, сформульовані на основі особистісно орієнтованого та цілісного підходів: гуманізація професійної освіти вимагає створення умов для перетворення у свідомості особистості професійних цінностей в особистісні; самоосвітня діяльність є системним цілим, а отже її організація повинна будуватись на цілісній основі, враховувати єдність та взаємопроникнення всіх її сфер і особистості педагога як цілісності.

Ступінь самооцінки знань та прагнення до самоосвіти педагога залежить від:

а) уміння педагога формувати власні думки і робити висновки стосовно певних положень автора роботи;

б) наявності в освітніх закладах ефективно існуючої системи педагогічного забезпечення самоосвітньої діяльності;

в) спонукання адміністрації закладу, методичного кабінету до самоосвітньої діяльності.

Усе вище викладене зумовило вибір теми роботи, провідна наукова ідея якої висвітлення процесу науково-методичного забезпечення самоосвіти інженерно-педагогічних працівників.

Матеріали дослідження  є складовою узагальнення досвіду роботи методичного кабінету Центру професійно – технічної освіти № 1 м. Харкова.

Об’єкт дослідження - процес організації самоосвітньої діяльності інженерно-педагогічних працівників училища.

Предмет дослідження – цілі, зміст, принципи, методи і засоби формування готовності педагогів до самоосвітньої діяльності.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та перевірити концепцію і модель самоосвітньої діяльності інженерно-педагогічних працівників Луцького вищого професійного училища.

Об’єкт, предмет і мета дослідження обумовили такі завдання:

• З методологічних і теоретичних позицій визначити сутність поняття самоосвітньої діяльності педагогів та основні підходи до її організації.
• Виявити інтереси педагогів у питанні самоосвіти.
• Експериментальна перевірка ефективності самоосвітньої діяльності педагогічних працівників.

 

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування самоосвіти педагогічних працівників.

1.1Теоретичний аналіз досліджень видатних педагогів з проблем самоосвіти. Історичний аспект.

Педагогічна майстерність – це високе мистецтво навчання і виховання, доступне кожному педагогові, що постійно вдосконалюється; це єдність знань, методичних умінь, мовної культури, педагогічної техніки, такту й оптимізму. Ще В. Сухомлинський писав: «Удосконалення методичної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в першу чергу культури мислення».

Незаперечним є той факт, що майбутнє людства визначає не науково-технічний прогрес, а те, чого, як і хто вчить тих, хто навчається. Ще Платон помітив, що будь-яка добре виконана робота, окрім уміння й натхнення передбачає наявність міцних знань про те, як і чому.

Мислителі різних епох підкреслювали значення самоосвіти як для розвитку окремої людини, так і суспільства взагалі. Передова педагогічна думка у ХVІ- ХІХ століттях приділяла певну увагу самоосвіті. У працях Дж. Беллерса, Я. Коменського, І. Песталоцци, Ж.- Ж. Руссо, В. Троцендорфа та інших звертається увага на значимість самоосвітньої діяльності у житті людини і суспільства.

Наприкінці ХІХ ст.. відомий російський бібліограф Н. Рубакін здійснив перші спроби концептуального бачення самоосвіти особистості. Його методика самоосвіти базувалась на індивідуалізації читання і розумілася як систематичне, самостійне навчання особистості.

Велику увагу проблемі самоосвіти приділяли педагоги ХХ століття         А. Луначарський, В. Сухомлинський та ін. Вони вказували на залежність самоосвіти  від сучасних їй політичних, господарчих і культурних задач і пов’язували самоосвітню діяльність з вихованням і самовихованням.

У 50-80 –ті роки самоосвіта пов’язується з культурою читання, виховними та освітніми задачами, формуванням навичок політичної самоосвіти. У 80 –ті роки теоретичні розробки цієї проблеми продовжив радянський бібліограф А. Айзенберг. Він розглядав самоосвіту як самостійне читання, як вибір літератури для самостійного засвоєння знань, пов’язаних з потребами суспільства. А.Громцева, В. Лозовой, І. Рудковець, Г. Серіков розглядають самоосвіту як засіб ідейного, професійного і загальнокультурного розвитку особистості і реалізації її творчої ініціативи.

У 90-ті роки ХХ століття Г. Зборовський, О. Шукліна здійснили соціологічні дослідження і виявили значущість самоосвіти в житті суспільства, певних соціально-професійних груп і окремої людини. Вони розкривають цінність самоосвіти в спроможності передбачати становище і рівень розвитку як виробництва, так і освіти, створювати можливості самоконструювання особистості і формувати потреби в безперервній самоосвітній діяльності.

В останні роки, коли основою соціально-економічного розвитку стає виробництво інформації і знань, проблемі самоосвіти приділяють увагу багато спеціалістів, які ратують за підвищення кваліфікації кадрів, а іноді і за їх перекваліфікацію, яка можлива за допомогою самоосвіти.

1.2 Визначення поняття самоосвіти. Основні риси, принципи та складові самоосвіти.

Психологи визначають самоосвіту як свідомий рух людини від того, ким вона себе усвідомлює, до того, ким вона прагне бути.

Б. Райський вважає, що самоосвіта – це цілеспрямоване систематичне оволодіння знаннями та вміннями з власної ініціативи, засобом самостійної пізнавальної діяльності до його основного заняття.

Український педагогічний словник дає таке визначення: «Самоосвіта – освіта, яку отримують в процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Крім того, самоосвіта є невід’ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяє поглибленню, розширенню та більш міцному засвоєнню знань».

Отже, виходячи з цих означень, можна сформулювати основні риси самоосвіти:

•                 здобуття знань як додаткова до основного заняття пізнавальна діяльність, хоча дуже часто пов’язана і навіть зумовлена ним;
•                 оволодіння знаннями за своєю ініціативою стосовно змісту, обсягу, джерела. Тривалості та часу проведення занять, незалежно від навчального закладу, хоча з можливим використанням певних програм, консультацій тощо;
•                 вирішальне місце в оволодінні знаннями посідає індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність, хоча можливі й колективні форми роботи (гуртки, факультативи, семінари тощо).

Самоосвіта педагога є основною формою підвищення педагогічної компетентності, яка складається з досконалості знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. (Основною формою удосконалення рівня професійної компетентності педагога є професійне самовдосконалення шляхом цілеспрямованої самоосвітньої діяльності. )

Одним із головним завдань методичних служб є питання стимулювання самоосвіти і саморозвитку педагогічних кадрів та надання своєчасної методичної допомоги у даному напрямку.

Тому виникає потреба у досконалій організації та управлінні самоосвітньою діяльністю педагогів.

Управління в освітній системі має внутрішні й зовнішні структури. Зовнішня структура управління передбачає розгляд того, на яких рівнях, векторах, напрямках відбувається процес управління (Міністерство освіти і науки – обласне управління – районний відділ освіти – навчальний заклад).

Внутрішню структуру управління освітньою системою слід розглядати на двох рівнях: управлінському та психологічному. Управлінський рівень включає такі складові процесу управління як планування, організація, контроль. Психологічний рівень внутрішньої структури управління передбачає вивчення таких феноменів: прийняття управлінського рішення, організація комунікацій, здійснення впливів на педпрацівників, врахування потреб та мотивів педагогів.

У процесі організації самоосвітньої роботи викладачів і майстрів виробничого навчання слід дотримуватись таких основних принципів:

1. Взаємообумовленість мети, суті, змісту, структури методичної роботи і суспільних потреб, педагогічної практики. Цей принцип вимагає, зокрема, єдності ідейно-політичної та професійної підготовки педагога, посилення уваги до методологічних знань.

2. Безперервність і систематичність підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників упродовж усієї педагогічної діяльності.

3. Комплексне вивчення питань соціології, дидактики, теорії виховання, наукових основ викладання навчальних предметів та поєднання науково-теоретичної підготовки з оволодінням уміннями та навичками, необхідними в педагогічній діяльності.

4. Випереджальний характер підвищення кваліфікації педагога, своєчасне втримання наукової інформації, рекомендацій психолого-педагогічної науки і кращого педагогічного досвіду.

5. Урахування рівня підготовки та індивідуальних  інтересів педагогів, диференціація змісту і методів методичної роботи.

6. Узгодженість і наступність підрозділів методичної роботи та курсової підготовки, ретельне виконання викладачами і майстрами виробничого навчання до курсових завдань, що дає змогу ліквідувати розрив між практичною діяльністю педагога, узагальнення його досвіду, тобто формування творчого мислення педагога.

7. Взаємозв’язок методичної роботи з творчими пошуками окремих педагогів і всього колективу.

Самоосвітня діяльність педагога передбачає:

• опрацювання законодавчих та нормативно-правових документів з питань освіти;
• вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем (у відповідності до науково-методичної проблеми закладу);
• вивчення передового педагогічного досвіду та досвіду своїх колег;
• робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою,  до курсовим та після курсовим завданням.

•     вивчення наукової, методичної та навчальної літератури.
•     участь у групових і колективних формах методичної роботи.

 

1.3 Етапи самоосвітньої діяльності педагога.

Організація самоосвіти педагога залежить від рівня його стартового інтелектуального потенціалу, визначення проблем, мети вдосконалення його педмайстерності, вибору форм і методів узагальнення досвіду. Опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності відбувається через наступні етапи:

Діагностичний:

• діагностика труднощів у роботі педагога;
• розробка концептуальних основ;
• участь у навчальних і настановних семінарах;

Організаційний:

• створення матеріальних умов;
• підготовка науково-методичних матеріалів;
• мотивація;

Практичний:

• послідовне вирішення всіх завдань;
• моніторинг;
• корекція;

Узагальнюючий:

• дослідження ефективності;
• аналіз результатів;
• розробка прогнозу.

План самоосвіти педагога повинен містити: перелік літератури, яку планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні методичної комісії, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.).

За принципами рівнево – кваліфікаційної диференціації самоосвіта педагога містить такі етапи:

I етап – профадаптаційний (зі спеціаліста на другу  категорію)

 

Форми самоосвіти: індивідуальні; колективні; стажування; відвідування школи молодого педагога;  навчання у процесі контролю та експертної оцінки керівників школи; пасивна участь у різноманітних семінарах; відвідування уроків педагогів – наставників; консультації з методистом.

Зміст самоосвіти:

• Первинне ознайомлення з професією.
• Пошук базових педагогічних ідей.
• Виявлення своїх слабких сторін та можливостей професійного росту.
• Поповнення педагогом базових предметних знань (дидактичних, методичних, психолого-педагогічних, загальнокультурних) згідно з результатами діагностики.
• Формування професійно важливих  умінь і навичок.
• Ознайомлення з системою роботи колег.
• Моделювання особистої системи роботи.
• Оволодіння технологією розробки індивідуальної системи роботи.
• Вироблення концепції педагогічної  діяльності.

 

II етап – самовизначення (з другої категорію на першу категорію)

Форми самоосвіти: індивідуальні; колективні навчання у процесі контролю та експертної оцінки керівників школи; активна участь у різноманітних семінарах; відвідування уроків педагогів – наставників; участь у роботі творчих  груп.

Зміст самоосвіти:

• Експериментальна апробація теоретичної моделі.
• Поглиблення зв’язків між головними компонентами особистої системи роботи педагога.
• Розвиток професійно важливих умінь і навичок.
• Вивчення передового педагогічного досвіду.
• Пошук оригінальних педагогічних прийомів навчання.
• Усунення з системи роботи форм і методів діяльності, ефективність яких не підтверджена практикою.

 

III етап – само актуалізація (з першої  категорії  на вищу)

Форми самоосвіти: індивідуальні; колективні розборка програм експериментальної роботи; активна участь у різноманітних семінарах, конференціях, фестивалях педагогічних ідей; складання авторських методичних рекомендацій; розробка авторських програм; участь у роботі районних та обласних творчих груп; публікації в пресі; презентація досвіду роботи; проведення авторських семінарів.

Зміст самоосвіти:

• Суттєве оновлення теоретичної моделі системи роботи новими формами та методами діяльності.
• Розборка методичних продуктів.
• Осмислення власного досвіду та його систематизація.

IV етап – самореалізації (з вищої категорії на здобуття методичного звання)

Форми самоосвіти: індивідуальні; колективні; наставництво; керівництво школою молодого педагога; проведення майстер - класів; участь в апробації навчально-методичного комплексу; видавнича діяльність; участь у роботі обласних творчих груп; створення монографій; експертна робота; проведення серії відкритих заходів; авторські курси.

Зміст самоосвіти:

• Визначення оптимального варіанта взаємозв’язку компонентів системи та їх особливості.
• Відсутність принципових протиріч між головними компонентами та суб’єктами педагогічного процесу в умовах створеної системи.
• Розповсюдження особистого досвіду.
• Науково-дослідницька діяльність.
• Експериментальна робота.

 

Важливо, щоб самоосвіта для педагога стала необхідністю, тому що тільки за такої умови він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне – бачить і розвиває здібності учнів.

Прояв самоосвітньої активності педагогічних працівників – результат високої самоорганізації особистої діяльності, без якої педагог не може вдосконалювати свій професіоналізм. Головними внутрішніми  мотивами самоосвіти педагога мають бути: бажання покращити слабкі сторони володіння певним напрямом діяльності; глибоке вивчення теорії та практики даної проблеми; намагання осмислити, втілити в практику, запропонувати колегам механізм певної дії; не зупинятись на досягнутому.

Здатність до самоосвіти незрівнянно важливіша за своїми результатами та впливом на людину, ніж сама освіта в навчальному закладі. «Вчити самого себе»- девіз кожної особистості. Але найактуальнішим він  для педагогів, бо внаслідок їхньої наближеності до молодого покоління відбувається безпосередній вплив на розвиток особистості дитини. Особистісно зорієнтована самоосвіта педагога забезпечує підвищення педагогічної майстерності, а в результаті -  неперервний саморозвиток особистості самого педагога і  його вплив на розвиток особистості учня.

Розділ 2. Організація самоосвітньої діяльності педагогів в системі методичної роботи Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту.

2.1 Організація вивчення та дослідження стану самоосвітньої діяльності в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних працівників у Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту проводять спеціальну методичну роботу, у процесі якої здійснюється підвищення рівня педагога, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізацій, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження в практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи педагога, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Умови для самоосвіти ми створюємо на діагностичній основі, за результатами моніторингу педагогічної, методичної, психологічної підготовки педагога. На початку навчального року кожен викладач і майстер виробничого навчання заповнює діагностичну картку ( додаток 1 ), де вказує на ті питання, в яких відчуває утруднення. Наприкінці навчального року педагоги заповнюють анкету ( додаток 2 ),   на засіданні методичних комісій звітують про свою наукову, методичну, педагогічну і громадську діяльність, роблять висновки (додаток 3) та планують свою роботу на наступний навчальний рік (додаток 4).

Яким чином аналізуємо діагностичні картки? Перш за все – узагальнення даних про потреби педагогів з певного питання; визначення можливого кола викладачів, майстрів виробничого навчання, чий досвід можна використати для задоволення виявлених потреб; визначення форми і тематики навчання.

         Отже, вибір тем – це перший етап у самоосвітній роботі.  Другий етап – організаційний, на якому педагог знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми освіти. Для цього важливу роль в організації самоосвітньої діяльності відводиться методичному кабінету, оскільки саме методична робота створює умови для підвищення майстерності педагога,  спонукає педагога до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічного колективу педагогічними знахідками, допомагає молодим викладачам і майстрам виробничого навчання переймати майстерність у більш досвідчених колег.

В процесі організації самоосвітньої роботи дбаємо про зв’язок змісту індивідуального плану з проблемою, над якою працює педагогічний колектив, удосконалення знань та вмінь, необхідних успішного викладання певного навчального предмета, підвищення власної педагогічної майстерності. Вказую на те, що ефективність самоосвіти залежатиме від того, наскільки педагог буде послідовним у своїх стараннях. Важливим є постійне ускладнення змісту і форм роботи над собою, забезпеченні конкретних її результатів. Ними є підготовлені реферати, повідомлення на семінарах, науково-практичних конференціях, виступи на засіданнях методичних комісій, педагогічних рад, обласних методичних секціях, публікації в періодиці тощо.

  Методичний кабінет підключений до мережі Інтернет, тому всі педагоги мають вільний доступ до ресурсів світової мережі.

Значну роль в організації самоосвіти педагогів відіграє бібліотека центру, яка свою роботу координує з педагогічними працівниками за такими пріоритетними напрямками як:

•     інформаційне забезпечення освітнього процесу, надання інформаційно-методичної допомоги читачам в оволодінні основами наук;
•     якнайповніше забезпечення читацьких інтересів, глибоке їх вивчення та задоволення відповідно до можливостей бібліотеки, формування стійкої потреби у книзі;
•     з метою виконання самоосвітніх функцій оформлення блоково-тематичних добірок літератури за професіями, науково-пізнавальної періодики.

Якісна підготовка грамотних спеціалістів потребує всебічного інформаційного забезпечення викладачів та здобувачів освіти. Враховуючи це, бібліотека комплектується найновішими виданнями. Постійно поповнюється книжковий фонд, фонд періодичних видань, методичних та інформаційних матеріалів. При передплаті періодики береться до уваги стан використання читачами газет, журналів за попередні роки. В бібліотеці проводять виставки, вікторини, бібліографічні огляди, бесіди, зустрічі з поетами та інші заходи. Книжкові виставки, відкриті перегляди літератури організовуються у комплексі з бібліографічними оглядами, консультаціями, конкурс-кросвордами, прес-діалогами. В бібліотеці функціонують постійно діючі книжкові виставки. Навчальні посібники, підручники по професіях можна побачити на тематичних виставках з професій. Складаються інформаційні листки-повідомлення про новинки.

Традиційним в ліцеї стало проведення предметних та професійних тижнів, у підготовці яких приймає участь бібліотека.

В бібліотеці та методичному кабінеті у педагогів центру є можливість удосконалювати, поповнювати свої знання, займатися самоосвітою.

Наступний етап – практичний, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експерименту. На даному етапі організовуємо колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти на засіданнях методичних комісій; відвідання з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.

Одним з елементів підвищення професійної кваліфікації педагога, його педагогічної майстерності є відвідування уроків, їх аналіз та оцінка. Методист та керівники закладу відвідують уроки згідно з затвердженим графіком. Головна увага при контролі якості викладання звертається на вміння подавати навчальний матеріал, відповідність індивідуальній методичній темі, способи зацікавлення учнів, забезпечення індивідуального і диференційованого підходу, поєднання теорії та практики, реалізацію міжпредметних зв’язків, на критичне мислення, уникання шаблонів під час проведення занять, урізноманітнення форм і методів навчання.

Важлива роль методиста у вмінні правильно організувати роботу з педагогами. Досить ефективним є проведення «проблемних столів». Така форма методичної роботи сприяє розвитку у педагогів прагнення до самоосвіти, до пошуку нових, результативніших методів роботи. Заздалегідь готую питання для обговорення, списки рекомендованої літератури. В результаті розширюються і поглиблюються знання педагогічних працівників із запропонованої проблематики.

Як методист постійно надаю індивідуальні консультації тим педагогам, які відчувають утруднення в організації освітнього процесу. Зокрема, запрошую відвідати уроки колег, стимулюю взаємовідвідування уроків, залучаю педагогів до дискусії. Тематика дискусії може бути різноманітна: «Педагогічна майстерність викладача», «Педагогічна майстерність майстра виробничого навчання», «Вплив ІКТ на сучасний урок», «Навчальний процес: співтворчість викладача та учня». Дуже важливо включити учасників  у творчий обмін думками. Успішне проведення дискусії залежить від організатора, який повинен врахувати досвід і рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки учасників. Можна почати дискусію з виступу обох сторін, які сперечаються та стисло висловлюють свою думку щодо предмета обговорення. Наприклад, дискусія на тему «Вплив ІКТ на сучасний урок». Мета дискусії – переконати учасників дискусії в необхідності застосування інформаційно - комунікаційних  технологій навчання. Можна поставити проблемні питання: чи може процес навчання обмежуватись лекцією викладача і конспектом учня? чи ефективним є застосування комп’ютерної техніки на уроці? при вивченні яких тем є найбільш доцільним застосування комп’ютера? на якому етапі уроку доречним є застосування комп’ютерних технологій?

Доцільним є проведення засідання голів методичних комісій у вигляді «тематичної дискусії» - цей прийом сприяє розвитку творчості, виробленню правильного погляду на певні питання педагогічної теорії і практики. Наприклад, цей прийом зручно проводити при обговоренні методів проведення уроків або методики проведення якоїсь окремої теми. Методист при цьому продумує питання, на які потрібно давати стислі і чіткі відповіді. (Наприклад: Як зацікавити учнів на уроці?», «Як підвищити активність здобувачів освіти на уроці?»). Після вислуховування всіх ідей і пропозицій обираються декілька найбільш оптимальних.

Постійне поновлення педагогічного колективу передбачає роботу з молодими педагогами. В центрі створена школа педагогічного досвіду, під час занять якої надається методична допомога у складанні і оформленні плануючої документації, у методиці організації і проведенні уроків, впровадженні інноваційних технологій навчання. Методист забезпечує відвідування молодими педагогами уроків досвідчених викладачів і майстрів виробничого навчання, адже сутність майстерності найчастіше розкривається, коли молодий викладач чи майстер спостерігає за роботою педагога-наставника. Крім змісту заняття, молодий педагог глибше сприймає необхідність педагогічної доцільності так чи інакше побудувати заняття у взаємозв’язку всіх його частин, здобуває досвід вибору ефективних методичних прийомів. Крім того, передається освіченість, уміння тримати себе, спілкуватися, педагогічний такт тощо.

Важлива роль методиста у забезпеченні впровадження інноваційних технологій навчання. Зокрема, інформую педагогів про ефективні методи навчання, допомагаю в пошуках літератури, у визначенні критеріїв вибору певної методики, сама  вивчаю дану методику і показую приклад впровадження її в навчальний процес.

Як методист контролюю роботу методичних комісій, відвідую засідання, проводжу круглі столи з головами методичних комісій. Організовую проведення педагогічних читань, науково-практичних конференцій, творчих звітів педагогів, різних нетрадиційних форм методичної роботи (аукціонів методичних розробок, конкурс «Нетрадиційний урок», організовую тематичну «Брей –каву», «мозковий штурм» та ін.).

Для стимулювання  діяльності педагогів щодо підвищення їх професійної кваліфікації, методичної майстерності, спрямованості до якісних результатів у навчанні і вихованні учнів запроваджено їх атестацію. Належним чином ознайомлюю педагогів із Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників, спонукаю активних і досвідчених педагогів до атестування на вищу категорію і присвоєння звання. Надаю методичну допомогу у підготовці матеріалів на конкурси, виставки. Педагоги своєчасно направляються на курси підвищення кваліфікації. Забезпечую впровадження нововведень, адже вони не виникають самі по собі, а  є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.

З метою вдосконалення системи навчання і виховання, обміну педагогічним і виробничим досвідом, а також визначення можливостей методичних комісій, інженерно-педагогічних працівників проводжу діагностування. Таке діагностування дає змогу раціонально спланувати роботу методичних комісій, творчих груп, училища, правильно обрати проблему, яка на даному етапі є актуальною. Діагностування педагогічних кадрів допомагає виявити труднощі в роботі, побачити перспективу, спрогнозувати конфлікт чи творчий злет. При цьому проявляється професійне обличчя педагога і його інтерес до визначеної проблеми.

Останній етап в процесі самоосвіти – узагальнюючий. На засіданнях методичних комісій, методичних, педагогічних рад розглядаються результати діяльності педагогів, їхні досягнення, результативність. Враховуємо: використання на уроках нової інформації, нових педагогічних і виробничих технологій; апробацію нових методів навчання; виступи перед колегами на засіданнях методичних комісій; старанно підготовлені матеріали  виставок - оглядів; звіти, описи особистого досвіду роботи; участь у семінарах, круглих столах, творчих групах, диспутах, конференціях, у науково-дослідницькій роботі, у розробці нових програм, планів; кількість проведених відкритих уроків, виховних заходів; участь у предметних тижнях, конкурсах педагогічної майстерності; результати атестації і, в першу чергу, результати навчальних досягнень учнів; публікації в пресі тощо.

2.2 Методика стимулювання самоосвітньої діяльності педагогів навчального закладу протягом року.

Необхідною умовою плідної роботи педагогічного колективу є відповідна організація самоосвітньої роботи адміністрацією закладу, надання постійної практичної допомоги педагогам, а саме:

•     Створення оптимальних умов для самоосвітньої роботи;
•     Систематичне пояснення ролі самоосвітньої роботи, організація виступу викладачів, майстрів виробничого навчання з питань обміну досвідом самоосвіти;
•     Індивідуальні бесіди представників адміністрації з педагогами про основні напрями самоосвіти;
•     Спільне обговорення керівниками та педагогами методів вивчення важливих розділів і тем програми;
•     Розробка окремих інструкцій та рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків та занять;
•     Надання допомоги педагогам  в узагальненні свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки;
•     Ознайомлення педагогів з законодавчими та нормативно – правовими документами з питань освіти;
•     Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи педагога (співбесіди, звіти на педрадах і засіданнях методкомісій), визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік, аналіз якісних підсумків навчально-виховного процесу.

На мій погляд на початку навчального року важливу роль у стимулюванні самоосвіти педагогів є перевірка і корекція їхнього планування з:

• самоосвітньої діяльності у відповідності до плану методичної роботи ліцею, графіка атестації та курсової перепідготовки ;
• участі у роботі методичних комісій;
•  участі у семінарах, педрадах, конференціях, вебінарах, педагогічних читаннях, конкурсах;
• організації роботи по підготовці учнів до участі у олімпіадах, конкурсах;
• курсової перепідготовки;
• показових уроків;
• роботи над індивідуальною методичною проблемою;
• вивчення нових наукових ідей, найактуальніших педагогічних проблем у відповідності до методичної проблеми ліцею.

Значну роль у  формуванні безперервної самоосвіти відіграє також стимулювання професійного розвитку – як морального, так і матеріального.

Під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та зовнішніх сил, які спонукають педагога до діяльності та надають їй певного смислу. Засобами стимулювання можуть бути:

• підвищення кваліфікаційної категорії під час атестації;
• створення позитивного іміджу серед здобувачі освіти, батьків, колег;
• отримання нагород;
• преміювання;
• додаткові дні до відпустки;
• творчі відпустки у канікулярний період;
• прагнення до постійного самовдосконалення;
• прагнення до самовираження;
• прагнення самореалізації та самоствердження особистості;
• професійне зростання;
• розширення кругозору;
• підвищення рівня розвитку усіх видів компетентності;
• наявність пізнавальної зацікавленості;
• звітування наприкінці семестру (року).

Одним із головних завдань у підвищенні ефективності діяльності викладача є визначення поняття «кінцевий результат навчання». Нове професійне мислення педагога повністю орієнтоване на вдосконалення професійних знань, педагогічної техніки й технології, без яких він не зможе досягти необхідного конкретного результату. Основним інструментом перебудови професійної діяльності педагога є самоконтроль за досягненням кінцевого результату навчання учнів.

Спостереженню й аналізу освітнього процесу необхідно вчити всіх педагогів. У них повинна бути сформована потреба проаналізувати кожен свій урок, підбити його підсумки, вияснити, які знання учні засвоїли, якими прийомами навчальної діяльності вони оволоділи.

Тільки аналіз і самоаналіз уроку забезпечують творчий підхід до навчання, розумний розрахунок і високе мистецтво.

Самоаналіз уроку викладачем дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:

 • викладач краще усвідомлює систему своєї роботи;

 • швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання;

 • робить викладача психологічно більш захищеним, впевненішим у собі,

 • поліпшує якість планування наступних уроків,

 • стимулює розвиток творчого мислення й діяльності.

 Що дає самоаналіз для керівника, який відвідує уроки?

 • знання рівня мислення педагога;

 • можливість порівнювати задум і реальний хід уроку, а отже, дати конкретні поради викладачу;

 • економію часу керівника; його виступ не повторює самоаналіз, а зосереджується на оцінці, виявленні плюсів і мінусів та їхніх причин;

 • через упровадження в практику самоаналізу уроку стає реальним впровадження у навчально-виховний процес будь-яких нововведень.

 Перш ніж вимагати від педагогів самоаналізу уроків, доцільно ознайомити колектив з методикою такого самоаналізу.

Потреба в літературі щодо аналізу й самоаналізу уроку значною мірою задовольняється публікаціями ряду авторів, серед яких Ю.К. Бабанський, Ю.А.Конаржевський, М.І. Махмутов та інші. Також можна звернутись до методичних рекомендацій працівників НМЦ ПТО. 

2.3 Аналіз отриманих результатів.

Існує безліч методів вимірювання результативності самоосвітньої діяльності педагогів, визначити ефективність роботи над собою і результативність самоосвітньої діяльності педагогічних працівників. Це:

• результати вступу випускників ЗПО до вищих навчальних закладів;
• результативність участі вихованців у виставках, олімпіадах, оглядах, кількість і якість курсових, кваліфікаційних робіт;
• будь-які форми пропаганди та поширення досвіду роботи педагога: публікації в періодичних виданнях, виступи та творчі звіти на педагогічних радах, семінарах, на засіданнях методичних комісій, науково-практичних конференціях та педагогічних читаннях;
• показові заняття та пізнавальні заходи в ЗПО на обласному та всеукраїнських рівнях;
• підготовка навчально-методичних та методичних рекомендацій, посібників, випуск збірок, альманахів;
• підготовка рефератів для курсової перепідготовки. Розробка робочих навчальних програм.

За результатами анкетування проведеного на початку цього навчального року:

1.     Найбільш ефективною формою самоосвіти педагоги вважають участь у семінарах, курси підвищення кваліфікації, методичні наради; взаємовідвідування уроків.
2.     Ознайомлюючись з педагогічною, психологічною та методичною літературою багато педагогів використовують періодичні видання та Інтернет - ресурси.

  3.  Для підвищення рівня самоосвіти викладачі хотіли б поповнити знання

знання психології підлітка; нові методи і прийоми роботи; методика проведення нетрадиційних уроків; вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду; створення електронних підручників, власних сайтів (блогів).

Діагностична карта дала змогу скласти характеристику реальних професійних можливостей кожного педагога на основі вивчення його особистих якостей, визначити завдання педколективу на перспективу. Дані діагностичних анкет вказали шляхи надання адресної допомоги викладачам, майстрам виробничого навчання, можливості використання наявного досвіду роботи.

 

На початку навчального року я створюю картку обліку методичної діяльності, у якій даються вихідні дані на кожного педагога  та результати педагогічного моніторингу ( «Рейтингова таблиця»)( додаток 5).

Завдяки педагогічному моніторингу відбувається накопичення інформації про кожного педагога, що забезпечує безперервне відстеження професійного рівня, а також з`являється можливість прогнозувати та моделювати саморозвиток педагогів. Одним із мотиваційних факторів є рейтингова система

 ефективності методичної діяльності, яка сприяє стимулюванню самоосвітньої діяльності і, як наслідок, підвищує результативність педагогічної діяльності. Метою даної системи є безперервне відстеження результатів і своєчасна корекція роботи з урахуванням прогнозованого розвитку для подальшого уникнення факторів дезорганізації.

Потім визначається рівень методичної діяльності МК: високий; достатній; середній; низький.

Кінцевим результатом аналітичної роботи є рейтинг діяльності МК. Завдяки отриманій інформації керівники МК мають можливість виявити недоліки в роботі та спланувати корекційну роботу. Всю отриману інформацію, за результатами діяльності МК, я розташовую на стенді в методичному кабінеті Голови МК  на сайті центру розміщують  портфоліо - звіти.

На підставі моніторингу узагальнені результати роботи вчителів і МК порівнюються з результатами інших років, виявляючи таким чином динаміку професійного зростання.

Таким чином, визначається рівень активності педагога та кореляційне співвідношення результативності науково-методичної діяльності педагога з результатами навчальних досягнень учнів та отриманою категорією.

Результати рейтингу рекомендується використовувати як засіб стимулювання професійного розвитку.

Переможці виступають на семінарах, проводять майстер - класи, знайомлять колег з інноваційними наробками, проектами тощо.

Однак не слід забувати, що є фактори, які стоять на заваді індивідуального розвитку особистості педагога:

-    особиста інертність,  яка дає змогу педагогу  «капітулювати» раніше, ніж він використає свій потенціал;

-   розчарування, пов’язане з деморалізацією особистості від перших невдач, її переконання, що «тут нічого не можна зробити»;

-   неадекватний зворотній зв'язок;

-   «ворожість» оточення з його глузуванням або саботажем, недостатність ресурсів.

Тому перед адміністрацією загальноосвітнього навчального закладу стоять завдання:

 - створення сприятливого мікроклімату в педагогічному колективі;

-  забезпечення методичними та матеріальними ресурсами ( ми маємо на увазі проблему здійснення щорічної підписки на фахові видання, які не завжди по карману нашому педагогу; інформатизацію навчально – виховного процесу, сучасне оснащення кабінетів тощо);

- проведення діагностики педагогічного колективу з метою визначення напрямків самоосвітньої діяльності кожного викладача.

 

 

 

Висновок

Рівень компетентності педагогічних кадрів, їх педагогічна майстерність і професійний ріст залежить від спланованої і злагодженої роботи методиста. Саме він повинен сприяти розвитку сучасного стилю педагогічного мислення, відпрацюванню професійних навичок, формуванню готовності викладача, майстра виробничого навчання до професійної самоосвіти, самовдосконалення. Отож, завдання  методиста – бути поруч, вчасно порадити, допомогти і підтримати.

Отже, процес самоосвіти як поєднуюючої  ланки в системі неперервної освіти є оптимальним варіантом формування професійної компетентності педагогів за умови, що вона – не самоціль педагогів, а сходинка для досягнення вищого покликання педагога – учити дитину.

Тож можна зробити висновок, що самоосвіта викладачів, майстрів виробничого навчання посідає особливе місце в системі формування професійної компетентності педагогів. Завдання методиста полягає в подальшому стимулюванні мотивації самоосвіти педагогів і постійному оновленні знань. Це має стати основною турботою педагогів, турботою всіх, хто займається забезпеченням умов для розкриття педагогічного потенціалу педагогів, зростання їхньої професійної компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Бумагіна О. Самоосвіта вчителів// Завуч. – 2002. - №36. – с.4
2. Бухлова Н. В. Керівництво самоосвітньою діяльністю вчителя// Педскарбниця. -2000. – №1-2. – с.41
3. Елканов С. Б. Основы профессионального самовоспитания будущого учителя. – М. – 1989.
4. Марек Антони Якубовски. Математическое моделирование профессиональной деятельности учителя. Монография / Под ред. И.М. Козловской. – Л.: Евросвит, 2003. – 428 с.
5. Матвієнко П. Позитивна “Я-концепція” вчителя // Завуч. – 2003. – №10. – С. 6-8.
6. Методична служба: Проблеми. Прогнози. Пропозиції. – Л.: ЛНМІО, 1993. – 40 с.
7. Національна доктрина розвитку освіти// Освіта України. – 202. - №33. – 23 квітня.
8. Панасенко В., Кальченко Л. Самоосвіта в системі формування професійної компетентності педагогів// Завуч. – 2009. – №10. – с. 21-24
9. Симонова Т.М. Вопросы взаимосвязи профессиональной и общей культуры в самообразовании учителей // Развитие социально-профессиональной активности учителей на разных этапах деятельности. Сб. науч. трудов. – Москва: АПН СССР, 1990. – 86 с.
10.          Фетисова В., Мася Ю. Вдосконалення професійної майстерності вчителя// Завуч. – 2008.- №28. – с.24-26
11.          Чернігова Л. Г. Надання допомоги педагогам у здійсненні самоосвітньої діяльності// Розвиток творчого потенціалу педагогів і школярів Донеччини. – Донецьк, 1999. – с.34
12.          http://ua.textreferat.com/referat-12438.html
13.          http://www.lib.ua-ru.net/inode/8756.html
14.          http://osvita.ua/teacher/self/3749
15.          http://disser.com.ua/content/142762.html
16.          http://referats.net.ua/ua/view/19157
17.          http://referatu.net.ua/referats/27/22242
18.          http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/44131.html

Додаток 1

Діагностична карта педагогічної оцінки

та самооцінки готовності педагога до саморозвитку

Мета: оцінити та визначити рівень сформованості у педагога вмінь та навичок саморозвитку

Прізвище, ім’я, по батькові ____________________________________________

Який предмет викладає _______________________________________________

Пед. стаж ____________

	І.Мотиваційний  фактор ( 9 – 81 бал )
1	Усвідомлення особистої та суспільної значущості безперервної освіти в педагогічній діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Наявність стійких пізнавальних інтересів у педагогіці та психології	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Почуття обов’язку та відповідальності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Допитливість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Прагнення отримати високу оцінку свого саморозвитку	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Потреба у психолого-педагогічній самоосвіті (ППС)	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Потреба у самопізнанні	1 2 3 4 5 6 7 8 9
8	Рангове місце ППС серед 9 найбільш значущих видів діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
9	Впевненість у своїх силах	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	ІІ. Когнітивний компонент ( 6 – 54 бали )
1	Рівень загальноосвітніх знань	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Рівень загальноосвітніх умінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Рівень педагогічних знань та вмінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Рівень психологічних знань та вмінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Рівень методичних  знань та вмінь	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Рівень спеціальних знань	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	ІІІ. Морально-вольовий компонент (  9 – 81 бал )
1	Позитивне ставлення до процесу навчання	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Критичність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Цілеспрямованість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Прагнення	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Працездатність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Вміння доводити справи до кінця	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Самостійність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
8	Сміливість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
9	Самокритичність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	ІV.Гностичний компонент ( 16 – 144 бали )
1	Вміння ставити і вирішувати пізнавальні задачі	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Гнучкість та оперативність мислення	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Спостережливість	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Схильність до аналізу педагогічної діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Креативність та її прояв у педагогічній діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Схильність до синтезу та узагальнення	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Пам’ять та її оперативність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
8	Вміння слухати	1 2 3 4 5 6 7 8 9
9	Вміння володіти різними видами читання	1 2 3 4 5 6 7 8 9
10	Вміння виокремлювати та засвоювати конкретний зміст	1 2 3 4 5 6 7 8 9
11	Вміння доводити та відстоювати власні твердження	1 2 3 4 5 6 7 8 9
12	Вміння систематизувати, класифікувати	1 2 3 4 5 6 7 8 9
13	Вміння бачити протиріччя та проблеми	1 2 3 4 5 6 7 8 9
14	Вміння переносити знання й уміння у новій ситуації	1 2 3 4 5 6 7 8 9
15	Вміння відмовитися від усталених шаблонів	1 2 3 4 5 6 7 8 9
16	Незалежність суджень	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	V. Організаційний компонент ( 7 – 6 бали )
1	Вміння планувати час	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Вміння планувати свою роботу	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Вміння перебудовувати систему діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Вміння працювати в бібліотеці, Інтернеті, з комп’ютером	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Вміння орієнтуватися в класифікації джерел	1 2 3 4 5 6 7 8 9
6	Вміння володіти різними прийомами фіксації прочитаного	1 2 3 4 5 6 7 8 9
7	Вміння користуватися оргтехнікою та банком комп’ютерної інформації	1 2 3 4 5 6 7 8 9
VІ. Здатність до самоуправління у педагогічній діяльності ( 5 – 45 балів)
1	Самооцінка самостійної особистої діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Здатність до самоаналізу та рефлексії	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Здатність до самоорганізації та мобілізації	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Самоконтроль	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Працьовитість та старанність	1 2 3 4 5 6 7 8 9
	VІІ. Комунікативні здібності ( 5 – 45 балів )
1	Здатність акумулювати і використовувати досвід самоосвітньої діяльності колег	1 2 3 4 5 6 7 8 9
2	Здатність до співпраці та взаємодопомоги у професійному педагогічному саморозвитку	1 2 3 4 5 6 7 8 9
3	Здатність організувати самоосвітню діяльність інших	1 2 3 4 5 6 7 8 9
4	Здатність відстоювати свою точку зору та переконувати інших у процесі дискусії	1 2 3 4 5 6 7 8 9
5	Здатність уникати конфліктів у процесі спільної діяльності	1 2 3 4 5 6 7 8 9

 

Примітка: після заповнення діагностичної карти оцінки та самооцінки готовності до саморозвитку підраховується загальна кількість балів:

0 – 240 балів – низький рівень готовності до саморозвитку;

240 – 400 балів – середній рівень готовності до саморозвитку;

400 – 522 бали – високий рівень готовності до саморозвитку.

Зведений результат :  

_____ балів    -        ________________  рівень готовності до саморозвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  2

Прізвище, ім’я, по батькові____________________________________________ Який предмет викладаєте _____________________________________________

Пед. стаж __________

Анкета

1. Які книги, статті зі свого фаху Ви прочитали за цей рік? ______________________________________________________________________________________________________________________________

2. Які матеріали з психології, методики, педагогіки Ви вивчили за цей рік? 

______________________________________________________________________________________________________________________________3.Якою педагогічною технологією Ви володієте?

______________________________________________________________________________________________________________________________4. Які уроки потребують найбільшої теоретичної підготовки?

______________________________________________________________________________________________________________________________5.У чому Ваша творча вдача?

______________________________________________________________________________________________________________________________6. Які матеріали на виставку педагогічних ідей та знахідок Ви підготували за останні 5 років?

____________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

Прізвище, ім’я, по батькові____________________________________________ Який предмет викладаєте _____________________________________________

Пед. стаж __________

Анкета

1. Які форми самоосвіти, підвищення кваліфікації є для Вас найбільш ефективним?

__________________________________________________________________2. Яку педагогічну, психологічну і методичну літературу Ви читаєте?

а)систематично:__________________________________________________________________________________________________________________________

б)періодично:____________________________________________________________________________________________________________________________

     3. Чи використовуєте Ви досвід педагогів нашого центру? _______________

     4. До кого із педагогів центру  Ви звертаєтесь за порадою і з яких питань? ________________________________________________________________________________________________________________________________________        

    5. Кого із педагогів нашого центру Ви назвали б майстром-педагогом?  ____________________________________________________________________

    6. Які проблеми навчання і виховання учнів Вас найбільше хвилюють ? ____________________________________________________________________

      7. Що найкраще виходить у Вас при проведенні уроків? ____________________________________________________________________ 8. Що найкраще виходить у Вас при проведенні виховної роботи?  ____________________________________________________________________      9. Які труднощі у вашій роботі і чим Ви їх пояснюєте? ________________________________________________________________________________________________________________________________________

     10. Чи бувають у вашій роботі складні ситуації? У чому вони полягають? ____________________________________________________________________   11. Виховання яких рис в особі учня створюють Вам найбільші труднощі? ____________________________________________________________________    12. Що не задовольняє Вас у роботі? ________________________________________________________________________________________________________________________________________     13. У чому Ви вбачаєте найбільший прояв формалізму в роботі центру; педагога? ________________________________________________________________________________________________________________________________________

     14. Як позбавитись від формалізму в роботі педагога? ________________________________________________________________________________________________________________________________________     15. Чи є у Вас проблеми ( якщо так, то які):

 а) у взаєминах з колегами по роботі? __________________________

 б) у спілкуванні з учнями?___________________________________

 в) у спілкуванні з адміністрацією?_____________________________

     16. Які знання Ви б хотіли поповнити:

 а) шляхом самоосвіти:_______________________________________

 б) у методичних об’єднаннях: ________________________________

 в) на курсах перепідготовки:_________________________________

17. Чи задоволені Ви своєю роботою? Якщо так, то напишіть, що приваблює Вас    у роботі педагога? ____________________________________________________________________________________________________________________________________     18. Як покращити роботу педколективу? ____________________________________________________________________________________________________________________________________     19. Якби Вам знову прийшлось вибирати професію, чи обрали б Ви професію    педагога? ____  

Додаток 3

Прізвище, ім’я, по батькові____________________________________________

МК ____________________________________________________________

                                                    ^{( назва)}

Творчий звіт за __________н.р.

Напрямок роботи	Втілення	Час виконання
Методичні наробітки
Наочне приладдя
Відкриті заняття
Предметні тижні та позаурочні заходи
Обласні, державні заходи

 

Висновки  за __________ н.р.

Основні питання	Опис	Рекомендації
Що було заплановане, але не було зроблене
Що хотілося б доробити
Що зацікавило, але не було часу цим займатися
Що принесло задоволення під час роботи
Що ще хочеться зробити
Що ще треба зробити

 

Додаток 4

План роботи педагога на   2016 – 2017  н. р.

 

__________________________________________________________________________ ^{( ПІБ )}

1.Методична тема викладача: ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

2. Доповідь: 

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

3. Обмін досвідом:  

___________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________

 

4. Методична розробка (термін)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

5. Відкритий урок (мета, термін)

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Предметний тиждень (назва, мет, термін)

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

7. Методична робота та удосконалення матеріально – технічної бази:

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

 

Додаток 5

Картка обліку методичної діяльності та результати педагогічного моніторингу

( «Рейтингова таблиця»)

 

№

ПІБ

Посада

Пед. стаж

Категорія, звання

Освіта

Рівень навченості учнів

За 2013-2015 н.р.

Якість     4-12 балів

Успішність 7-12 балів

Участь в обл.-х та Всеукраїнських конкурсах

Підготовка учнів до обласних олімпіад чи конкурсів

Відкриті уроки та виступи обласного рівня

2012/2013н.р.

2013/2014н.р.

2014/2015н.р.

2012/2013н.р.

2013/2014н.р.

2014/2015н.р.

1

Ворончихіна Ксенія Сергіївна

Викладач

24 роки

Спеціаліст I категорії

Харківський Держ. педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди  2

70

73

71

18

27

30

2014-15н.р. з роботою «Моє сприйняття світу природи (пейзажна лірика сучасних поетів Слобожанщини)» Грунь В. стала переможницею І етапу МАН

2

Каплун Анатолій  Федорович

Викладач

39 років

Спеціаліст I категорії, звання «Старший викладач»

Харківський інститут Радіоелектроніки 1975

90

91

87

34

41

37

2013-14н.р. з роботою «Програма перевірки рівня знань з предмета «Технологія верстатних робіт» Круценко С. став  переможцем І етапу МАН 9 місце у 2014/2015 н.р. на виставці – огляді методичних та дидактичних матеріалів з інформатики

Для слухачів курсів ПК УІПА дав відкритий урок «Графічний аналіз даних у табличному процесорі Excel» В 2014 р. виступ на обласному вебінарі  для викл. ЗОП  з доповіддю «Інноваційні технології в освітньому процесі підготовки кваліфікованих робітників»

3

Коздоба Тетяна Володимирівна

Викладач

32 роки

Спеціаліст вищої категорії, звання «Викладач - методист»

Харківськ Держ. універ. ім. Горького, 1982р.

83

82

91

10

16

6

5 місце у 2014/2015 н.р. на виставці – огляді методичних та дидактичних матеріалів з фізики

2013-2014 н. р на обласному семінарі викладачів фізики на високому рівні провела  відкритий урок «Ізопроцеси.  Газові закони»

4

Бучко Ольга Борисівна

Викладач

10 років

Спеціаліст вищої категорії

Харківський державний Політехнічний університет 1998

90

97

87

42

32

68

Учень гр.. Н-31 Журавльов Я. став фіналістом ІІІ етапу конкурсу «Майбутнє України» в номінації «Електротехніка та приладобудування»

5

Мєщєрякова Олена Іванівна

Викладач

36 років

Спеціаліст вищої категорії, звання «Викладач-методист»

Московський державний Педагогічний інститут 1979

83

80

87

28

30

23

4 місце у 2013/2014н.р. на виставці – огляді методичних та дидактичних матеріалів з фізики

2012-13 н.р. на обл. семінарі викладачів фізики виступила з доповіддю «Система методичної роботи викладача фізики»

6 …