Методичні аспекти роботи вчителя з обдарованими учнями

Бобко Анжела Миколаївна,

вчитель обслуговуючої праці та технологій, 

спеціаліст вищої категорії, старший учитель Білоцерківської гімназії №2

 

Методичні аспекти роботи вчителя з обдарованими учнями

У  Національній  доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді,  різносторонній  розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості. Аналіз нормативних документів у сфері освіти засвідчує, що проблема обдарованості з кожним роком стає все актуальнішою.

Для вирішення цього вагомого завдання у навчальному закладі діє система пошуку і цілеспрямованого відбору, навчання і виховання творчо обдарованих дітей, модернізуються зміст, методи і форми організації навчально-виховного процесу на основі новітніх концепцій навчання, впроваджується комплекс навчальних  програм гуртків, факультативів тощо, спрямованих на задоволення освітніх проблем здібних і обдарованих дітей.

Формами діяльності з учнями є  ознайомлення гімназистів із новітніми досягненнями науки, з науковою та науково-популярною літературою,  організація  лекцій,  консультацій, семінарів з метою засвоєння учнями основ здійснення наукового пошуку, оформлення творчо-пошукових і науково-дослідницьких робіт і подальшого представлення досліджень  під час участі у міських та обласних конкурсах-захистах у межах роботи в Малій академії наук України.

Рішення про залучення учнів до науково-дослідницької діяльності у Малій академії наук України було прийняте у навчальному закладі тоді, коли  було встановлено високий рівень результативності участі учнів навчального закладу у міському і обласному етапах різноманітних інтелектуальних і творчих учнівських конкурсів і змагань.

У сучасності науковці різних країн працюють над проблемою обдарованості: біологи намагаються виділити ген обдарованості, психологи і соціологи створюють тести для визначення яскравих здібностей дітей. Адже проблема дитячої обдарованості є проблемою культурного та інтелектуального  потенціалу  будь-якої нації.

Обдаровані діти – кого ними вважати? Як виявити обдаровану дитину  вчителеві безпосередньо на уроці, як створити умови для всебічного розвитку того чи іншого обдарування в умовах загальноосвітньої школи?   Авторка статті "Як тобі живеться, вундеркінде?" Е.Циганкова  наголощує, що "дуже важливо в умовах звичайної  школи побачити таку дитину, не втратити її, а піднімати до висот" [11, с.35]. Гострота проблеми полягає в тому, що часто можна зустріти особливу соціально-психологічну реакцію обдарованої дитини на ситуацію "придушення" її природних проявів і потреб: відхід у внутрішній світ, у світ своїх фантазій, апатичність, млявість, незацікавленість у контактах тощо.

Зауважимо, що велика відповідальність за вирішення цих проблем в умовах навчального закладу  покладена  на  практичного психолога. Так, у нашому навчальному закладі є психолог, який надає педагогам значну методичну і практичну допомогу вчителям,  не перестаючи стверджувати,  що обдаровані діти – унікальні, але їм часто буває нелегко в соціумі, вони надзвичайно вразливі й тому потребують особливої уваги.

Окрім цього, узагальнивши результати  психолого-педагогічних досліджень, психолог розкрив педагогам особливості обдарованості і специфіку роботи з такими учнями, переконливо обґрунтував, що обдарованість – явище надзвичайно складне. Адже обдаровані діти характеризуються особливостями, якими вони відрізняються від звичайних дітей, і тому мають чимало проблем особистісного плану  в стосунках із однолітками, батьками і навіть  учителями. Увагу до себе вони привертають  передусім тим, що легко навчаються,  значно  випереджають однокласників у навчальній діяльності, швидко засвоюють пояснюваний учителем на уроці  матеріал, мають добре розвинену пам’ять, спостережливість, миттєво виконують тестові завдання достатнього і високого рівнів складності. Зі сторони однолітків це породжує одночасно  і захоплення, і заздрість.

Отже, обдарована дитина вимагає до себе особливої уваги не через власні примхи, а завдяки своїм особливостям.  Учителеві варто знати і те, що в такого учня, як стверджують психологи, іноді появляється неприязнь до школи,  яка помилково приймається за вияв лінощів, його поведінка стає незрозумілою для оточуючих, зокрема і батьків, які скаржаться класному керівникові на вираження непослуху зі сторони їхнього розумного сина чи доньки.

 Звичайно, батьки обдарованої дитини повинні створити  вдома такі умови, в яких би розвивалися творчі здібності їхньої дитини, а ще правильніше – віддати  свого сина чи доньку на навчання до спеціалізованого навчального закладу.

Бути обдарованим – непросто. Адже особистість обдарованої дитини несе на собі явні свідчення її незвичайності. Обдаровані діти дуже чутливі, тому їх потрібно оберігати від надмірних стресових ситуацій, але робити це потрібно дуже обережно, щоб не притупити сприйняття дитиною навколишнього світу, не позбавити її радощів самостійного пізнання.

Учений-психолог В.Моляко вважає, що кожна дитина має здібності в якомусь напрямі; мистецтво педагогіки та психології – відшукати ці напрями, допомогти дитині зрозуміти себе, повірити у свої можливості [10].

Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється  зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності. Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра  до роботи з різними джерелами інформації. Слушною є думка О.В. Заболотного про те, що учитель, готуючись до уроків, "повинен прагнути підбирати такі запитання, які можуть викликати протилежні думки, й відповідь на які не лежить на поверхні, а народжується під час дискусії" [10, с.41].

На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що обдарована дитина, зокрема і майбутній юний науковець, у навчальному закладі  формується і розвивається саме завдяки буденній праці на уроках.  І найкраще його знає, розуміє й відчуває вчитель-предметник, який і стає науковим керівником  науково-дослідницької роботи учня – члена МАН. За умови такого співробітництва зникає проблема у підготовці учня до предметної контрольної роботи, адже саме педагог, який навчає, досконало знає сильні й слабкі сторони свого учня, тому й може своєчасно допомогти йому подолати ті чи інші прогалини у знаннях. Таку ситуацію психологи вважають найкомфортнішою, по-перше, тому, що учитель і учень знаходять  взаєморозуміння (у них виникає взаємне бажання провести спільне дослідження), по-друге, у такому випадку учень має необмежену довіру до свого вчителя, відчуваючи його підтримку, захист,  наставництво, по-третє, дитина не боїться помилитися, експериментує, досліджує, тому що впевнена: її робота буде адекватно сприйнята педагогом.

Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал Української держави, який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна школа несе і постійно повинна нести величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої освіти повинні забезпечуватись психолого-педагогічні і методичні фактори оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.

 

ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима.

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки.

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

6. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.

7. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.

8. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.

9. Розсіюй страх у талановитих дітей.

10. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.

11. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

12. Розвивай критичне сприйняття дійсності.

13. Вчи доводити починання до логічного завершення.

14. Впливай особистим прикладом.

15. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

16. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

17. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.

18. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.

19. Активно залучай до участі в міських, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

20. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук

 

 

 

Список використаної літератури

1. Вєліканова А.  Обдаровані діти – хто вони? / А.Вєліканова // Психолог. – 2006. –  №42. – С. 18-21.

2. Єфімова І.   Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" та інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та література в школі. – 2009. – №20. – С.22.

3. Іванова Л.І. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії наук / Л.І.Іванова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №7. – С.13-16.

4. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми / С.Комісарова, Д.Ведмеденко, М. Білогірна  // Психолог. – 2006. –  №25-28. – С.57-81.

5. Лоткова І.В.  Плекаймо обдарованість / І.В.Лоткова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №11-12.

6. Нижник Г. Авторська корекційно-розвивальна  програма  для обдарованих  дітей  / Г.Нижник, Н.Барабаш, О.Куравський // Психолог. – 2006.  №25-28.

7. Остапчук В.  Обдаровані діти. Які вони?  / В.Остапчук // Шкільний світ. – 2009. –  №19. – С.9-10.

8. Пайвель П.Г. Психолого-педагогічні та методичні аспекти роботи із обдарованими дітьми в умовах сільської загальноосвітньої школи. – Режим доступу: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/9/statti/payvel/

payvel.htm

9. Сорич І. Організація роботи із обдарованими дітьми у навчальних закладах / І.Сорич // Психолог. – 2006. – №25-28.

10. Таїна обдарованості : практико-зорієнтований збірник на допомогу тим, хто працює  із  обдарованими дітьми / укладач Заболотний О.В.; за заг. ред. Клокар Н.І. – Біла Церква: КОІПОПК, 2005. – 160 с.

11. Циганкова Е. Як тобі живеться, вундеркінде? / Е.Циганкова //  Психолог. – 2003. – №18-19. – С.35.