Методичні матеріали до виховної години "Калейдоскоп грудневих свят"

Сценарій  свята

«Калейдоскоп грудневих свят»

Ведуча: 

Кожна нація, кожний народ мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. Від покоління до покоління передавалися знання, трудові навики, норми поведінки, матеріальні та духовні цінності. 

Стародавні звичаї є витвором українського народу  - це наш духовний скарб. 

Століттями через свята й обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Свята задовольняли духовні й естетичні потреби народу. В них проявлялися його почуття, таланти, здібності. 

Ведучий: 

З настанням зими розпочиналися вечірні зібрання молоді, що в різних місцевостях називалися: вечорниці, вечурки, супрядки, музики, де дівчата працювали: пряли, шили, вишивали, а хлопці, залицяючись до дівчат, розважалися самі й розважали дівчат, влаштовували різноманітні ігри, співали, розповідали всілякі бувальщини та небилиці й заважали дівчатам працювати. 

Кожна частина села, а то й кожна вулиця, мала свою хату для вечорниць. Навіть на маленьких хуторах була своя хата для вечорниць, бо вважалося, що ходити на одні й ті самі вечорниці рідним братам чи сестрам не годиться. Одружені чоловіки та заміжні жінки на вечорниці не ходили.

Ведуча: 

В грудні що не день, то свято. Але ми сьогодні розглянемо основні, яким молодь приділяла багато уваги. 

Сценка 1

Викладач.  Заглянемо до світлиці

(На сцені світлиця, на столі страви, біля столу – скринька, заходять дівчатка в українському вбранні )

Дівчина 1: Глянь, яка скринька стоїть на столі. Подивимось, що в ній.

Дівчина 2: Та це ж скринька моєї бабусі. Вона частенько мені розповідала про свою молодість і діставала звідти дуже цікаві речі. Давай подивимося!

Дівчина 3:  Швидше відкривай, це ж так цікаво!

(Дівчатка дістають листівки і переглядають)

 Дівчина 2: Згадала: це ж тут записані традиції та звичаї на Святки. Зараз почитаємо. 

Дівчина 1:  4 грудня - свято Введення (Третя Пречиста)

Батьки Пресвятої Богородиці довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю присвятити народжену дитину служінню Богу. Народилася в них донечка Марія. Коли дівчині виповнилося три роки, її одягли в найкращий одяг і привели до Єрусалимського храму.

Первосвященик зустрів її в храмі та повів у святая святих, у приміщення, до якого заходив лише він і тільки один раз на рік. Від цього дня Марія жила в храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам: рукоділлю, молитвам і читанню Святого Письма.

 Дівчина 2: 

У Православній церкві свято відносять до числа 12 найважливіших після Великодня свят. В цей день неодмінно віряни відвідують церкву. За прикметою, хто на Введення першим вернеться додому — той і визначить майбутню долю в оселі. Як зайде молодий хлопець - буде достаток. Якщо завітає старий чи з дурним характером — то чекай лиха. А якщо стара жінка прийде, то і зовсім буде скрута. 

 Дівчина 3:  7 грудня - день Великомучениці Катерини

День Катерини в народі вважається святом «дівочої долі». У цей день перед образами святої великомучениці Катерини дівчата ставлять свічки, а потім під вечір в молитві просять про щасливу долю, взаємну любов і міцний шлюб.

Традиційно напередодні Катерини дівчата збиралися разом на вечорниці до однієї хати і варили спільну вечерю – борщ, кашу та ворожили. Приходили і хлопці, починали розваги: сміх, жарти, співи.

Дівчина 1:  

До сходу сонця дівчина йшла в садок і зрізувала гілочку вишні. У хаті гілочку ставили у пляшку з водою і чекали свята Меланки – 14 січня. Якщо до Меланки вишня зацвіте – добрий знак, цього року і заміж вийде. Якщо ж на гілочці з’являлося багато листя разом з цвітом, то буде швидке весілля, а чоловік добрий, працьовитий і вірний. 

Дівчина 2:

Ворожили на вишні не тільки дівчата, але й хлопці. Якщо гілка пускала багато листя і пишно цвіла, хлопець вірив, що і дружина у нього буде гарна, любляча і працьовита. Якщо ж гілка пускала листя, але не цвіла - судилося хлопцеві одружитися з дівчиною простою і нічим не примітною. А коли ж гілка зовсім не цвіла, значить і дружина буде ледача і сварлива.

 Дівчина 3:

Вважалося, що в день Катерини про швидке заміжжя може також розповісти вода. Налийте в миску води і вмивайтеся, якщо поверхня води швидко розгладилася, то бути швидкій зустрічі з судженим і весіллю, якщо ж вона ще довго заспокоюється, заміж ще не скоро.

Дівчина 1: 

13 грудня - свято Андрія Первозванного

Це свято є днем пам’яті мученицької смерті одного із 12 апостолів Ісуса Христа, який став «першим призваним» свідком Божих проповідей. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов до гори, на якій невдовзі з’явилося місто Київ. Вийшов на пагорби Дніпра і сказав: «Тут засіяє Божа Благодать». 

Коли апостол повернувся до Греції, він проповідував у місті Патри, де зцілював від хвороб багатьох людей. Проте тамтешній правитель зненавидів апостола Андрія і засудив до страти. Святий був розіп’ятий на косому хресті – зараз такий хрест називається Андріївським.

Дівчина 2: День Андрія ― одне з найтаємничіших та найцікавіших народних свят.

Гуляння в цей день завжди супроводжувалося різними веселощами та «жениханнями». За традиціями дівчата та хлопці сходилися до однієї хати. Дівчата готували вареники з маком чи сиром до святкового столу. Пекли солодкий корж із діркою всередині - калиту, яка символізувала сонце. А ще, дівчата ворожили і намагалися дізнатися, хто ж буде їх судженим. Потім молодь обов’язково грала у веселу гру під назвою «Калита».

Парубкам було дозволено бешкетувати і робити різні збитки. Хлопці знімали ворота на садибі однієї дівчини та переносили їх в інший кінець села. А батько вранці шукав свої ворота та майбутніх сватів. 

Ведучий: Традицій дійшло до нашого часу небагато, але головні збереглися. 

Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

Сценка 2 

 Сільська хата. Стоять столи, накриті святковими скатертинами, лави, застелені різнокольоровими доріжками, висять вишиті рушники.

( Входить до хати жінка,  святково вбрана.)

Господиня. 

Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Як подумю коли ще ми дівували, то як зачуєш де-небудь вечорниці, та гайда, біжиш аж тини тріщали. Сходились  всі... А весело було...

(кліп «веселі вечорниці» Анатолій Салогуб)

А тепер… От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. 

Ой, ой, йой! Куди все поділося?... Ні, що не кажіть, а світ перемінився…  

  (Чути сміх, галас, пісню «Ми дівчата з України») господиня схоплюється. Заходять дівчата. 

 Дівчата гарно вбрані, входять у двір, символічно сіють перед хатою жито, коноплі, льон, промовляючи: 

1 дівчина. “Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію”.

 2-а дівчина:

Добрий вечір вам! Чи можна в вашу хату?

Чули ми, що в цій хатині будуть вечорниці!

 Господиня: 

Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Щиро просим в нашу хату

І привітну і багату.

 3 дівчина .

Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

 4 дівчина. 

Добрий вечір, господине, славна молодице!

Чули, що в цій хаті будуть вечорниці.

 1 дівчина:   

Стрічайте нас пирогами

Білим, смачними,

Бо прийшли ми із піснями 

Дзвінко – голосними

2-дівчина. 

Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня. 

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

будемо ми пригощати

Хлопчиків гарненьких.

 3-дівчина:  А ми ось пиріжків напекли. 

Господиня: Напекли! Молодці. А я вареників наліпила.

Сьогодні будемо веселитись, співати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали? 

( Дівчата показують )

1-дівчина: А я ось рушник вишила на щастя на долю.

(всі дивляться говорять, який гарний) 

2-дівчина: А я мереживо нав'язала, щоб хату прикрасити. 

3-дівчина: А Галина... Дивіться... Галина вишиванку вишила. Це кому така гарна?

4-дівчина: Чи не Івану?

 1-дівчина: Чи може Захару? 

 (Галина Засоромилась, дівчата засміялися).

2 дівчина: Дівчата, а давайте калиту готувати! Які ж вечорниці без калити?

 Господиня:

Давайте!

Насиплемо борошна, цукру. Покладемо мед, яйця, жир. Та не забудемо, що кожна з вас повинна взяти участь у приготуванні цього солодкого обрядового коржа — калити!

3 дівчина:

Ось і тісто готове , а перед тим, як поставити його в піч, оздобимо гарно його. Для цього візьмемо вишні, родзинки, щоб гарний  був корж.

4 дівчина:

 А ти, Оксано, в печі дрова розкладай навхрест, бо навкісний хрест у нашого народу є символом сонця і вогню.

 Господиня:

Ось тепер можна і в піч ставити, щоб випеклася, рум’яною стала. Але спочатку промовимо прохання до вогню:

Гори, вогонь, ясно.

Всі: Гори, вогонь, ясно.

Господиня:Спечи нам калиту красно! (дівч.)

Господиня: Щоб ми її кусали (дівч.)

Господиня: І горя не знали! (дівч.)

Господиня:

 А перш ніж саджати калиту в піч. Дорогу до неї кроплять водою, промовляючи:

Водице – студенице,

Окропи калиті дорогу,

від печі до порогу,

А від порогу до стелі,

           Щоб ми були гарні та веселі. (дівч. повторюють)

(Господиня бере калиту і підносить до печі, а дівчина бере горнятко і окроплює господині дорогу)

Господиня: А водою, що залишилася вмийте ваші личка, аби були гарні та красиві. 

………………………………………

Господиня:

Ой, щось стало в хаті холодати,

Може по дрова когось послати.

Дівчина 4:

Я піду, давайте тітко,

Наберу дровець верітку.  (Дівчина виходить за  дровами )

Господиня:

Ось і зараз погадаємо,

І дівочу долю взнаємо.

 Дівча 1 біля скрині:

Ой, я знаю як гадати, мені колись бабуся моя розповідала.

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – бути в парі,

А як ні – хай зачекає.

 (Повертається дівчина, котра ходила по дрова).

Господиня:

Де так довго ти блукала?

2 дівчина:

Хочеш хлопців преманити,

Чи нема чого робити?

Давай дрова порахуєм.

(Рахують усі разом. Виявляється, що їх парна кількість).

3 дівчина: Бути тобі в парі, чуєш!

Господиня: Дівчата, а давайте погадаємо на тарілках. Під тарілку покладемо стрічку, перстень, ключ, ляльку, кусочок хліба (кладуть усе під тарілки, перемішує господиня)

 Ведуча :   Українське село, оповите гучними піснями

Де у вікнах  хатин зачаровано тліє свіча .

Чарівними зірками воно заколихане,

Там на свято Андрія ворожить дівча.

Відео- кліп (дівчата ворожать)

Господиня: А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

                   Кусочок хліба– в достатку проведеш сімейне життя.

4 дівчина:    Андрію, Андрію!

Андрію, Андрію!

На тебе маємо надію.

1 дівчина: Долю хочемо знати, 

Просимо допомагати.

2-а дівчина:

Прийди до нас у цей вечірній час,

У цю годину – 

Та обдаруй кожну дівчину.

 Господиня: 

Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. У ніч на Святого Андрія дівчата вгадають, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого.

Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю?

Дівчата:    Так, хочемо!

Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай буде по вашому, то може і я помолодію біля вас. 

1 дівчина:     А хіба можна вгадати свою долю?

2 дівчина:      А ми теж хочемо знати свою долю.

3 дівчина:      А давайте поворожимо і дізнаємося, котра з нас швидше заміж вийде.

4 дівчина: А я знаю як ворожити!

Перед тим як лягти спати, потрібно написати  імена хлопців на окремих аркушах паперу і положити їх під подушку. Вранці дістати один із них - це буде ваш суджений.

 Господиня:   Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, перша, і так чобіт за чоботом і до самого порога.

(Сміючись, переставляють чоботи до порога, хлопці крадуть з порога чобіт)

Господиня:  А тепер кидатимемо свої чобітки, куди їхня халявка обернеться, звідтіля і судженого чекати.

Що ж, дівчата, почнемо:

 1 дівчина:

Я перша.

Чобіточку мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький.

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога. (кидає чобіток за ворота).

2 дівчина:

Лети, впади та не розбийся.

Із вулицями розберися.

І минувши вуличку Івана,

Вкажи на вулицю Степана. (кидає чобіток)

3 дівчина:

 А я свій кину аж під хмару,

Хай розшукає мою пару. (кидає чобіток).

 4 дівчина:

Я і торік чобіток кидала,

Та щастя свого не впіймала,

Тож хай тепер оцінять люди,

А може, й доля не забуде? (кидає чобіток)

 (Шукають в якому напрямку дивиться носочок)

1 дівчина.

О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? 

(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

1 хлопець. А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

Дівчина 2: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато. 

Хлопець 2.   Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат. (Пауза.)

 Господиня: Хлопці та куди ж ви. 

( хлопці вертаються )

Хлопець 3:

Дівчата ми з гостинцями прийшли! 

Господиня: 

Та годі вам дівчата. Просимо хлопці сідайте. Дівчата наші хоч і язикаті та за те завзяті. Подивіться, як вони вміють в'язати, вишивати. (Розглядають)

Господиня. 

А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

1 хлопець. 

А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».

2 хлопець. 

В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» а він – луп очима та й каже:  «А ти хто такий, твій батько чим займався?»

- Та звісно, хлібороб. А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать!»

 1 хлопець. 

Це ти про рай розказував… А ось послухайте про пекло! Іду я. Дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся – сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю,  що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара? – питаю. «А через те, що колись брехали, пари пропускали, людей старших не поважали.» 

Я  як злякався, одразу і прокинувся, та скоріше до вас, на вечорниці.

Андрій:(Голос з коридору)

- «Хлопці, допоможіть мені!» 

Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Андрій. В’язка бубликів на шиї.)-музичний супровід.

Андрій. 

От і клята та дівка Олена, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз, та ще й новомодній. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я люблю.

 1 дівчина. Не сумуй, Андрію!

 Андрій. Я не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

 2 дівчина. 

Ой, Андрію, любиш ти гарбузову кашу, а не Олену.

3 дівчина.

 Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

Андрій.  Послухайте, що я вам розкажу.

• Дід приїхав із села,ходить по столиці.

Має гроші, не мина жодної крамниці.

Попросив він : покажіть кухлик той, що з краю.

Продавщиця:»Что? Чего? Я не понімаю.

— Кухлик, люба,покажіть,той ,що з боку смужка.

— Да какой же кухлик здєсь, єслі  ето кружка.

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:

• На Вкраїні живете і не знаєте мови.

Продавщиця теж була гостра та бідова:

—  Меня єсть свій язик , ни к чему мне мова.

І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна язика, та немає мови!

Господиня. 

Дякуємо за цікаву розповідь. 

1 дівчина. 

Та ми ж пекли калиту!  А які ж вечорниці без поїдання калити.

2 дівчина.  

Так де ж калита?

Господиня. 

Ось вона. (Калита підвішена на довгій палиці)

 Конкурс «Кусання калити»

 Господиня:

          Ну, усі скуштували нашої Калити? На Андрія обов’язково треба відкусити шматок від сонячної Калити, щоб на той рік стати здоровішими та сильнішими.

 3 дівчина:

 Калита, Калита, солодка була, тебе ми наїлися, як від сонця нагрілися!

 Хлопець 3. Та, мабуть, давайте люди,

За гостину дякувати будем.

І за те, що нас приймали,

І за те, що частували.

 4 дівчина. Ми вам хочем вам побажати,

Щоб була багата ваша хата

І ділами, й пирогами,

І друзями, і гостями.

Щоб ніколи не хворіли.

Зичимо здоров’я, щастя, миру!

 Господиня. 

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились,

І здається, все пройшло… .

 Хлопець 3.

Ні,так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить.

(Всі співають пісню «І в Вас , і в нас все буде гаразд»)

Ведучий 1

От поволі затихають наші вечорниці,

Не забудьте ви дорогу у наші світлиці.

Хай любов і щире слово душу вам зігріє,

Пам’ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

Ведуча: Почекайте! У скрині ще щось є.  Ту ще  листівки про свята.

Ведучий 2: 14 грудня – день пророка Наума          

У народі цей день вважали сприятливим для початку навчання дитини.

Цього дня починався навчальний рік, бо для сільських дітей то була найзручніша пора здобувати освіту. В народі говорили, що в день Наума «наука на ум піде».

 Ведуча:

Напередодні батьки відвідували вчителя - дяка і домовлялися про плату . Увечері до новоспеченого учня приходив хрещений батько з букварем. Посеред хати ставили діжку, застеляли її кожухом, і гість підстригав хрещеника, щоб «добре в голову йшла наука». Роблячи перший підстриг, він казав – «Батюшка Наум, виведи синка на ум». 

Потім сідали за стіл і завчали напам’ять кілька літер. Школяр вечеряв пшоняною кашею, бо «треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати науку». Вранці син із батьком йшли до церкви, де пан отець читав над його головою «Євангеліє». 

Ведучий 1:

17 грудня – свято Варвари

У фінському місті жив багатий і знатний чоловік Діоскор і сам виховував свою єдину дочку Варвару. Та Варвара вирішила  стати християнкою і  прийняла святе хрещення. Коли батько довідався, що його дочка стала християнкою, він відказався від неї і сам стратив. Це було в 306 році. 

Нині мощі святої Великомучениці Варвари знаходяться у Володимирському соборі м. Києва.

Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була дуже здібною до вишивання, так що вишила ризи самому Ісусові Христові.  

Ведуча:  У день Великомучениці Варвари дівчатам можна було тільки вишивати. Беручись до вишивання, вони хрестились і шептали: "Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила".

Ще дівчата готували вареники з маком, серед яких  були й "пирхуни" – вареники заправлені борошном. На вечерю запрошували хлопців.  Частуючи їх, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак такого хлопця довгий час дражнили «пирхуном».

 Ведучий 2:

 18 грудня – День Преподобного Сави

Сава Освячений – творець Єрусалимського статуту, який зараз використовується в православних церквах.

Дуже цікаво справляли день Сави, ті хто був іменником. Приходили в гості, друзі, садовили іменника на стілець, піднімали і тричі підкидали під стелю, промовляючи: «Добродію імениннику. Чим відкупишся?». Іменинник відкуплявся і тоді починалось частування. 

  Ведуча:  

      19 грудня - день святого Миколая

    Святитель Миколай Чудотворець  –  заступник бідних, захисник дітей, а також покровитель мандрівників. Миколая Чудотворця вважають найближчим до Бога святим.

Микола прийняв Христа, будучи багатою людиною. Виконуючи Слово Боже і проповідуючи спасіння Христове, не залишався байдужим в турботах про бідних, малозабезпечених і ближніх своїх, був захисником бідних, скривджених.

Ведучий 1:

Вважається, що Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. 

З давніх часів день Святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей.

Ведучий 2:

І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя — Миколу Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви.

 Одна з головних традицій свята в Україні – подарунки та солодощі, які святий Миколай приносить дітям. Вранці вони знаходять гостинці під подушкою. А неслухняним дітям, за повір'ям, Чудотворець приносить різки.

Ведуча: 

Часто саме в день Миколая в українських містах встановлюють новорічні ялинки, відкриваються різдвяні ярмарки, розпочинаються гуляння та концерти.

Є свято гарне в Україні. 

Це свято казки чарівне. 

                  Що Миколай в святій ряднині 

                  Слухняним ласощі несе.

 Це свято раз буває в році. 

 Воно нікого не мине. 

                 Бо Миколай Святий із неба. 

                 В оселю кожну зазирне.

Сьогодні ми з вами через призму сучасності подивилися на минуле, щоб відчути красу і поезію традиційних українських звичаїв і обрядів, стали учасниками одного з чудових свят.

- А тепер у нас «Святкова вікторина»

Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, поки жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!