Методичні матеріали . Як підготувати учнів молодших класів до майбутньої професійної діяльності?

Формування компетентності « Підприємливість і фінансова грамотність на уроках в початковій школі» Як підготувати учнів молодших класів до майбутньої професійної діяльності?

Матеріали з досвіду роботи вчителя початкових класів

Хмельницького НВК №4

Хохлової  Наталії  Іванівни

                 

     У змісті навчального матеріалу, що спрямований на підготовку учнів молодших класів до майбутньої професійної діяльності, потрібно обов’язково виокремити такі компоненти:

       «самопізнання» – знання власного особистісного потенціалу активності, творчості, інноваційної діловитості;

 

 «ділове спілкування» – розкриття правил, змісту й форм соціальної поведінки та спілкування в умовах ринкових відносин;

 

 «партнерство» – розуміння змісту, процесу й результату спільної діяльності, ролі партнерів у розв’язанні практичних підприємницьких завдань;

 

 «економіка» – усвідомлення системи знань, що необхідні для повсякденного життя та діяльності. Зокрема, учні мають усвідомити, що економічна поведінка підприємця відрізняється від поведінки інших працівників тим, що характеризується певними типовими рисами, а саме: енергійністю та ініціативністю; умінням бути лідером, підбирати собі «команду» і керувати нею; діловитістю і вмінням ризикувати, самостійно приймаючи рішення, тощо.

  

 

 

Вправи для формування самопізнання.

 

 

                    

 

    Самопізнання - це здатність людини пізнати себе, відкрити свої сильні сторони, свої якості, свої дефекти та власні особливості.

Поняття самопізнання та самооцінки йдуть рука об руку. Чим більше ваше особисте самопізнання, тим краще ви можете працювати над власною самооцінкою, оскільки ви усвідомлюєте всю свою здатність.

    Самопізнання дозволяє цінувати себе, мати більше терпіння щодо своїх дефектів і виявляти свої здібності, щоб мати змогу покращити їх набагато краще. Важливо працювати над самопізнанням, щоб досягти внутрішньої рівноваги та емоційного благополуччя.

 

      Так , при вивченні курсу «Я досліджую світ» у 2 класі  мої учні досліджують свій характер.

  У 3 класі в розділі « Людина частина живої природи» шукають відповіді на питання:

• У чому неповторність людини?
• Які риси характеру допомагають досягти успіху?
• Як розвивати свої здібності?

Навчаючись у  4 класу учні дізнаються про благодійність як прояв добра і співчуття, визначають риси характеру, які допомагають досягти успіху.

 

   Використовую і можливості « Ранкових зустрічей», де щодня доречно проводити вправи ,які дозволяють дітям  краще пізнати себе і своїх однокласників.

 

 

 

 

До прикладу :

 Вправа «М’ячик»

    Усі діти стають у велике коло. М’яч вручається дитині, яка в журналі записана першою. Її завдання: чітко вимовити своє ім’я + назву тварини, з якою вона себе асоціює + передати за годинниковою стрілкою м’яча сусідові. Гра триває до того моменту, доки м’яч не опиниться у першої дитини в руках.

 

                                               

 

 Вправа « Алфавіт знайомств»

   Учитель навмання каже будь-яку літеру абетки. Діти, чиї імена починаються на цю літеру, по черзі піднімаються та відповідають на 5 однакових запитань:

 

1 - Твоє ім’я.

2 - Прізвище.

3 - Улюблена страва.

4 - Улюблений мультфільм.

5 - Яких гурток відвідуєш?

 

    Вправа « Моя особливість»

    Усі гравці сідають по колу. Кожний по черзі називає себе по імені та додає слово, що відрізняє його від решти людей. Можна повідомити про свою індивідуальність 2-3 реченнями. Естафету гравці передають питанням «А ти хто?» та торканням

    Вправа  «Хто я?»

    Ця гра  є гарним способом «зламати кригу» та швидко познайомити учасників між собою.

     Учасники отримують таку інструкцію: «Напишіть у стовпчик цифри від 1 до 10 десять разів та дайте відповідь на питання «Хто я?». Використовуйте характеристики, риси, інтереси та почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника Я — ... Після того, як складете цей перелік, приколіть папірець на видноті на грудях. Потім починайте повільно ходити кімнатою, підходьте до інших членів групи та уважно читайте те, що написано на папірці у кожного. Не соромтеся коментувати думки інших учасників».

 

       Вправа  «Ми схожі.»

 Діти об’єднуються у дві групи, стають обличчям один до одного, утворюючи два кола - зовнішнє і внутрішнє. Спочатку учасник внутрішнього кола говорить своєму напарнику: «Ми з тобою схожі тим, що...». Ті діти, які стоять у зовнішньому колі, відповідають «Ми з тобою відрізняємося тим, що…». Потім усі роблять крок ліворуч або праворуч та опиняються перед іншими дітьми. Діалог повторюється. Вправа триватиме доти, доки школярі не опиняються перед партнерами, з якими розпочинали вправу.

 

    Вправа  «Моя буква.»

 Кожен учасник отримує картку з певною буквою і називає її. Впродовж двох хвилин кожен має дібрати якомога більше слів, що їх описують і починаються саме на обрану літеру. Наприклад, якщо дитині дісталася літера «В», то можна сказати, що вона весела, вправна, витримана, вірна тощо. Кожен учасник ділиться своїми словами з іншими.

 

      Вправа  «Я тебе знаю.»

 Діти отримують завдання: написати на аркушах свої імена, після чого вчитель збирає їх, складає у коробку і перемішує. Потім кожен з учнів навмання дістає з коробки папірець з чиїмось ім’ям. За п’ять хвилин діти мають подумати над тим, які риси характеру обраного однокласника роблять його цікавим та добрим товаришем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вправи для розвитку комунікативних навичок.

                              

                                   

                                     Ми – це те, як ми спілкуємось.

   Спілкування відіграє важливу роль у житті людини. Задоволення від нього позначається на психологічному комфорті учасників комунікативного процесу, а постійне незадоволення соціальними контактами, міжособистісними стосунками породжує поганий настрій, депресії, зниження активності, погіршення здоров’я, утруднює досягнення поставлених цілей.

Кожна людина має потребу у спілкуванні, налагодженні соціальних контактів. Постає вона як необхідність у нових враженнях, почуттях, знаннях, у бажанні поділитися з кимось своїми переживаннями й думками, обмінятися певною інформацією, налагодити стосунки.

Ділове спілкування — це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.

Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб’єктів його. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.

Ділове спілкування — це двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб’єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо.

Численні дослідження свідчать про те, що успіх людини, яка працює у сфері постійного спілкування, на 80 % залежить від її комунікативної компетентності. Невміння спілкуватися з оточуючими може стати однією з вирішальних причин звільнення або неприйняття на роботу. 

  На уроках Я досліджую світ (2 клас) здобувачі освіти  вчаться як зробити спілкування приємним,

     У 3 класі в розділі « Людина частина живої природи» шукають відповіді на питання:

• Для чого потрібне вміння вчитися?
• Навіщо потрібно вміти спілкуватися?
• Як можна вирішувати конфлікти?

    Навчаючись у  4 класу учні  обговорюють різні способи спілкування , вчаться уникати конфліктів та мирно їх вирішувати, у разі виникнення. 

     На  ранкових зустрічах, уроках читання і української мови для розвитку комунікативних навичок використовую наступні вправи.

 

Вправа «Передавання руху по колу»

     Усі учасники сідають у коло. Один із учасників групи починає дію з уявним предметом так, щоб цю дію можна було продовжити. Сусід цього учасника по колу повторює його дії та продовжує їх. У такий спосіб уявний предмет «обходить» коло учасників і повертається до першого гравця. Той називає предмет, який він передавав, і кожний із учасників також називає, у свою чергу, який предмет передавав саме він. Після обговорення вправу повторюють ще раз.

 

 

 

 

Вправа «Карусель»

 

Під час виконання вправи здійснюється низка зустрічей , причому щоразу з новою людиною. Завдання: легко розпочати контакт, підтримати розмову та розпрощатися.

 Утворюють два кола — внутрішнє (нерухоме) та зовнішнє (рухоме) — за принципом каруселі обличчям одне до одного.

Орієнтовні ситуації:

• «Перед Вами — людина, яку Ви добре знаєте, але тривалий час не бачили. Ви радієте цій зустрічі…»
• «Перед Вами — незнайома людина. Познайомтесь із нею…»
• «Перед Вами — маленька дитина, яку щось злякало. Підійдіть до неї та заспокойте…»

На встановлення контакту й проведення розмови відводиться 3–4 хвилини. Потім ведучий дає сигнал і всі  пересуваються до іншого учасника.

 

    Вправа  «Презентація.»

 Завдання виступити перед однокласниками. Дитина може продемонструвати їм свої вироби або прочитати вірші. Чим швидше вона навчиться вільно говорити на публіку, тим краще. Це допоможе їй упоратися зі страхом публічних виступів, який часто зустрічається в дітей.

 

 

                                  

 Вправа «Що відбувається на картинці?»

  Потрібно у деталях описати, що дитина бачить на зображенні: кольори, людей, дії тощо. Також можна запропонувати уявити, що відбувалося до цього, що станеться далі.

                                   

 

     Вправа « Закінчіть історію.»

 Почніть історію й запропонуйте дитині її закінчити.

     Вправа « Імпровізація».

Написати на аркушах паперу кілька тем. Покласти їх у коробку. Запропонувати  узяти одну записку й кілька хвилин говорити на дану тему.

      Вправа « Придумай історію.»

Це переказ або твір за малюнками або планом.

      Вправа  «Емоційні шаради.»

 Написати на картках назви емоцій: щастя, смуток, злість, нудьга, страх та інші. Дитина бере  картку й, не кажучи ні слова, зображає емоцію.

     Вправа «Зміна лідера.»

Вправа вчить звертати увагу на невербальні сигнали. Одна дитина грає роль лідера, стає в центр кола. Вона робить якусь просту дію, наприклад, плескає в долоні або тупотить ногою. У той же час вона зображує якусь емоцію: посміхається, хмуриться тощо. Усі в колі повинні повторити дії лідера. Потім лідер повинен знайти собі заміну й подати знак: підморгнути або кивнути. Лідер змінюється, і тепер усі повинні повторити дії нового лідера.

 

       Вправа «Телефон.»

Діти стають у коло. Перший гравець пошепки вимовляє фразу на вухо другому. Почута фраза передається по ланцюжку. Після цього перший гравець вимовляє фразу, яку він передав другому, а останній – почуту фразу. Найчастіше ці фрази відрізняються одна від однієї.

 

    Вправа « Двадцять запитань.»

 Учні вчаться ставити прямі запитання. Всі  сідають у коло, один сідає в центрі кола. Хто  у центрі, повинен загадати людину, місце або предмет, а решта мають – вгадати його. Діти у колі можуть поставити дитині, що в центрі кола, 20 запитань, на які можна відповісти «так» або «ні». Якщо після 20 запитань ніхто не зможе вгадати задуманий предмет, дитина в центрі кола вважається переможцем.

 

      Вправа «Угадай предмет».

 Одній дитині в групі зав’язують очі. Вчитель роздає кожній групі картку із зображенням предмета.  Решта дітей повинні по черзі називати ознаки цього предмета. Дитина  із зав'язаними очима при цьому може ставити запитання.

 

      Вправа  «Журналіст»

Кожна дитина має можливість висловити свою думку щодо проблеми, яка вивчається. Про організацію такої гри треба повідомити дітей на початку уроку, отже, кожен учень має бути готовим виконувати роль журналіста і ставити запитання однокласникам.

1. Назвати ім’я учня, який буде журналістом, і запропонувати йому підготувати питання з теми уроку, щодо яких необхідно висловитися.

2. «Журналіст» називає проблему, передаючи уявний мікрофон (ручка, олівець, мобільний телефон) по черзі учням.

3. Учень, який отримав «мікрофон», висловлює свою думку.

Говорити може тільки той школяр, у якого є уявний мікрофон.

                                      

Вправа « Незакінчені речення»

Використовується на різних етапах уроку для перевірки ґрунтовності засвоєння знань. Може застосовуватися

 Сприяє відпрацюванню вміння висловлюватися коротко і влучно

1. Учитель розпочинає речення (зазвичай із теми, яка вивчається), пропонуючи завершити його одному з учнів.

2. Учень, на якого вказує вчитель, продовжує речення. (Відповіді не оцінюються і не коментуються.)

 

                                            

 

 

              

                      Прислів'я та приказки про слово:

•  Випущене слово, як і стрілу, не завернеш.

 (Сказаного слова не можна завернути.)

• Від слова до діла далека дорога.

 (Легше сказати, ніж зробити.)

• Вода все змиє , тільки злого слова ніколи.

 (Все забудеться, тільки образливе слово - ніколи.)

• Вразливе слово від дітей гірше за болячку, бо не гоїться.

(Образа від дітей дуже боляче переживається батьками.)

• Гостре словечко коле сердечко.

(Образливе слово боляче сприймається людиною.)

• Добре слово краще, ніж готові гроші. (Про важливість доброго слова.)
• Ласкаве слово веселить цілий день.

 (Приємне слово, почуте вранці, дає гарний настрій на цілий день.)

• На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.

 (Про хвалькуватого боягуза)

• Не давши слова хоронись, а давши держись.

 (Не поспішай обіцяти, а пообіцявши - виконуй.)

• Слова ласкаві, та думки лукаві.

 (Говорить дуже приємні слова, але має лихі наміри.)

• Слова, як мед - діла, як полин.

 (На словах вдає із себе дуже доброго, а насправді коїть лихо.)

• Словами і туди, і сюди, а ділами нікуди.

 (Багато говорить, але нічого не робить.)

• Слово не горобець, як вилетить - не піймаєш.

 (Сказаного слова не завернеш.)

• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

(Людське слово має дуже велику силу.)

• Слово - не стріла, а глибше ранить.

 (Образливим словом людині можна завдати більшої шкоди, ніж зброєю.)

• Слово старше, ніж гроші.

(Людська мова з'явилася раніше, ніж гроші.)

• Словом, як шовком вишиває, а ділом, як шилом шпигає.

(Говорить гарні слова, але робить зло.)

• Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.

(Про необхідність виконання своїх обіцянок.)

• Часами і слово тяжко, як з каменя добути.

 (Про людину, яка дуже мало говорить.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вправи для формування навичок співпраці

            

Уміння співпрацювати з іншими – одна з важливих компетенцій НУШ та актуальних навичок ХХІ століття. Часто можна почути, що сучасні, зосереджені на гаджетах діти, переважно індивідуалісти. У цьому немає нічого поганого, проте опитування та дослідження свідчать, що вміння працювати в команді – запорука успіху в житті.

    Дітям сьогодні дуже бракує навичок командної роботи. Хтось може сказати — до чого тут економіка? Але якщо підлітки не вміють об’єднуватися, працювати разом у команді, не зможуть втілити жодного проєкту.

Тому дуже важливо навчити дітей співпрацювати з іншими, вчити бути партнерами у вирішенні різних проблемних завдань.

      Партнер (фр. partenaire — учасник)– одне із значень компаньйон, товариш у справі.

Партнерство – це вибудована співпраця двох сторін, від якої виграють усі.

   Для формування навичок партнерства на початкових етапах навчання учнів  особливо ефективна технологія роботи в парах. ЇЇ можна використовувати на етапах засвоєння, закріплення та перевірки знань. За умов проведення парної роботи всі діти в класі отримують можливість висловлюватись, обмінюватись ідеями. Співпраця в парах готує учнів до подальшої роботи в групах.

Часто на уроках використовую  такі види роботи в парах:

 

• гра «Незнайко» (один учень читає, інший виправляє помилки);

 

• «Інтерв’ю» (узяти ітерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т. д.);

 

• «Взаємні запитання» (протестувати та оцінити один одного);

 

• «Щоденник подвійних нотаток» (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент, сформулювати підсумок уроку чи серії уроків, дати відповіді на запитання вчителя)

Робота в  малих групах (до  8). Передбачає більшу активність учасників, їхню взаємодію, вироблення власних ідей та виявлення творчості в інших формах. Застосовується, коли учасникам потрібно:

– познайомитись один з одним;

– розв’язати завдання, поставлені вчителем;

– спланувати, як представити інформацію іншим групам;

– відпочити, навчитись взаємодіяти, адаптуватись серед незнайомих людей.

Групи обговорення (4–6). Вони створюються для стимулювання мислення та вироблення ідей, пов’язаних з певною темою. Від учасників не вимагається розв’язання проблеми. Учасникам групи обговорення вчитель повинен чітко пояснити мету обговорення.

Обговорення має тривати до десяти хвилин.

Пари. Завдання, призначені для пар, мають бути короткими, щоб учасники не могли зайти в глухий кут, якщо пари не спрацюються.

Попарно зручно працювати:

– під час виконання вступних ознайомлювальних вправ;

– під час навчання одне одного;

– коли люди на основі особистих симпатій обирають собі пару для вирішення таких завдань учителя, які зручніше виконувати вдвох, наприклад, для участі у вправах, де потрібно виконувати дві різні ролі тощо.

Трійки. Особливо корисні, коли треба, щоб двоє людей взаємодіяли між собою, а один спостерігав за ними і робив зауваження. Члени групи розподіляють між собою ролі, потім по черзі міняються ролями в певному порядку, щоб кожний з них побував у всіх трьох ролях.

                 Як об’єднати учнів у групи?

1. Під завдання: за віком, ознакою статі, рівнем знань з теми тощо.

2. За бажанням учнів/викладача/лідера.

3. Випадково (у рівноцінні групи):

- Поділ на «перший — другий». Можна прикрасити розподіл, якщо провести іноземною мовою.

- Розрахуйся на … 2‑х персонажів — Дідів Морозів та Снігуроньок, вовків і зайців, Тома й Джеррі;

      на 3‑х персонажів — сонце, зірки й місяць; Ніф-Ніфа, Наф-Нафа й Нуф-Нуфа; дідуся, бабусю і курочку Рябу;

       на 4‑х персонажів — Атоса, Портоса, Араміса та Д’артаньяна.

•  Різнобарвні стікери. Учасникам, які заплющили очі, викладач прикріплює на спину кольоровий листочок. За командою всі розплющують очі й об’єднуються в групи.
• Знайди свою фігуру. Учасникам роздають вирізані з паперу фігури різної геометричної форми (кольору) та просять об’єднатись разом.
• Листівки. Їх розрізають на потрібну кількість частин (що дорівнює необхідній кількості людей у малій групі), перемішують, роздають, пропонують знайти інші частини своєї листівки й утворити малі групи.
•  Цукерки різних кольорів/сортів. Учасники витягують собі цукерку з пакета й об’єднуються за типом цукерки або кольором фантика.
•  Листочки з номерами. Потрібні листочки за кількістю учасників групи. На кожному пишеться номер групи (номери за кількістю малих груп). Потім учасники витягують по одному номеру й мовчки шукають свою групу.
•  За зовнішніми ознаками учасників. Наприклад, за кольором одягу, волосся, очей і т.д.

     Вправа «Ажурна пилка»

Підготовлені групи пояснюють матеріал одна одній.

     Вправа «Акваріум» 

Одна із груп сідає в центр класу, утворює своє маленьке коло і обговорює запропоновану вчителем проблему вголос, а всі інші слухають, не втручаючись.

     Вправа «Навчаючи, вчуся»

Діти пояснюють вивчений матеріал іншим учням.

    Вправа «Створюємо шедевр»

   Мета  – створити спільний витвір мистецтва. Для цього знадобиться великий аркуш паперу, фарби, фломастери. Вчитель дає тему ілюстрації, прикріплює листок до стіни чи розкладає на підлозі. Далі діти гуртом малюють, важливо заохочувати їх розподіляти обов’язки.

     Вправа « Узаконена шпаргалка.»

Як відомо, у шпаргалці коротко і стисло записують інформацію. Для її виготовлення необхідно систематизувати й узагальнити вивчений матеріал. Створена учнем шпаргалка може бути методом діагностики рівня навчальних досягнень, адже, не маючи знань, не здійснивши аналізу інформації, неможливо якісно скласти цю письмову підказку.

1. Запропонувати учням об’єднатися в пари і виготовити шпаргалку з теми, що вивчалася протягом уроку, або з розділу підручника.

2. Проаналізуйте результати роботи школярів.

   Вправа «Сім речень»

Використовується для навчання учнів вибирати основний матеріал із запропонованого вчителем обсягу інформації.

1. Запропонувати  учням прочитати текст.

2. Порадити поміркувати, яка думка є основною у викладеному матеріалі; чи відповідає назва тексту його змісту.

3. Разом з учнями вибрати сім головних речень, які відображають суть прочитаного. Виписати їх.

4. Прочитати виписані речення.

   Вправа «Ланцюжок»

1. Запропонувати учням утворити робочі пари і сформулювати завдання.

2. Протягом трьох хвилин пари обговорюють це завдання.

3. Виходячи по черзі до таблиці із символічним зображенням ланцюжка, кожна пара повинна записати свої варіанти, не повторюючи при цьому попередніх. Якщо такі варіанти вже внесено до таблиці, учасники робочої пари повинні експромтом продукувати нові пропозиції, щоб не перервати ланцюжок.

     

     Командні спортивні ігри і естафети.

Один із найкращих способів навчитися працювати разом.