Методичні настанови "Рухливі ігри у футболі як засіб здоров'язберігаючої компетентності учнів"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рухливі ігри у футболі

як засіб здоров’язберігаючої компетентності учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У методичних настановах зібрано 77 рухливих ігор, які можна використовувати під час проходження модуля «Футбол» на уроках основ здоров’я і фізичної культури та на інших уроках..

Настанови призначені для  вчителів фізичної культури, вчителів початкових класів, студентів,які люблять грати у футбол.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ	4
І. Розділ Ключові компетентності освітнього процесу	7
1.1. Здоров’язберігаюча компетентність як цілісне індивідуальне психологічне утворення особистості	7
1.2. Особливості функцій організму учнів старших класів	14
ІІ. Розділ. Ігри для фізичної підготовки	26-34
ІІІ. Розділ. Ігри і змагання для розминки	35-42
ІV. РОЗДІЛ.   Ігри для навчання техніки	43-62
3.1. удари по м’ячу ногами	43-51
3.2. навчання веденню м’яча	52-56
3.3. навчання ударом головою	57-61
V. Розділ. Ігри для навчання тактики	62-67
Література	68

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Визначальною загальносвітовою тенденцією є процес розбудови інформаційного суспільства, у якому основним капіталом і головним ресурсом економіки стають знання.

Тенденція спричинила виникнення жорстких вимог до національних освітніх систем щодо рівня функціональної та інформаційної грамотності всіх громадян.

При інформаційному типі соціального устрою особливого значення набувають здатність особистості до само актуалізації. У цих умовах освіта повинна виступати в декількох аспектах: як засіб самореалізації, саморозвитку та самоствердження особистості, як гарант її соціального захисту та адаптації, як механізм забезпечення конкурентоспроможності людини на ринку праці.

Зрозуміло, що традиційна освіта, яка ґрунтується на засадах соціоцентричного підходу, не здатна виконувати зазначені функції, тому сучасні вчені розглядають її як гальмо подальшого суспільного прогресу.

Таким чином, системотворним завданням модернізації національних систем освіти високорозвинених країн визначається формування в громадян здатності до самоусвідомлення, самооцінки, самовизначення та самореалізації.

Найсуттєвішою ознакою інформаційного суспільства є системний характер інноваційного розвитку всіх сфер суспільного життя. Надзвичайна швидкість оновлення інформації, інтенсивне впровадження науковоємних технологій, зростаюча складність, інтенсивність і суперечливість інноваційних процесів, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності суспільства, вимагають відмови від парадигми підтримуючої освіти на користь парадигми інноваційної освіти, спрямованої на підготовку громадян, здатних генерувати нові ідеї, творчо мислити, гнучко адаптуватися в життєвих ситуаціях.

Отже, основним завданням модернізації національних освітніх систем визначається формування в громадян здатності до ефективної життєдіяльності в світі, якому притаманні риси інноваційності, складності, мінливості та суперечливості.

 Сутнісним фактором, який визначає напрям розвитку національних освітніх систем, є тенденція до глобалізації всіх аспектів суспільного життя. Вона характеризується такими основними рисами: створення спільного економічного поля, військово-промислових альянсів, єдиного інформаційного та освітнього простору; залежністю прогресу кожної держави від здатності спілкуватися зі світом.

 В умовах інтенсивних інтеграційних процесів стратегічною ідеєю, навколо якої об’єднуються зусилля європейської педагогічної спільноти, є створення загальноєвропейського освітнього простору.

 Тому провідним завданням модернізації систем освіти європейських країн вважається формування в європейської молоді здатності до життєдіяльності в об’єднаній Європі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Розділ   КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ  ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

1.1. Здоров’язберігаюча компетентність як цілісне індивідуальне психологічне утворення особистості

 

 З метою виявлення шляхів модернізації національних програм освіти відповідно до загально цивілізаційних тенденцій розвитку людства в ІІІ тисячолітті країни Євросоюзу, країни-учасники Організації економічного співробітництва та розвитку та деякі інші країни розпочали ґрунтовну наукову дискусію. Її результатом стало розуміння педагогічною спільнотою цих країн доцільності розбудови навчально-виховного процесу в закладах освіти на засадах компетентнісного підходу.

 З визначенням О.Пометун, «компетентнісний підхід» - це спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток базових і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є сформованість загальної компетентності людини як сукупності ключових компетентностей, інтегрованої характеристики особистості.

 Аналіз наукових джерел уможливив висновок про те, що зарубіжні вчені під компетентністю розуміють: здатність людини застосовувати свої знання.

На відміну від зарубіжних науковців, більшість вітчизняних дослідників прагнуть розширити зміст поняття «компетентність», включивши до нього, крім знань і вмінь у певній галузі, ще й різноманітні особистісні утворення – цінності, мотиви, ставлення.

Прикладом може служити трактування                         О.Пометун, яка включає до змісту компетентності «спеціальним шляхом організовані набори знань, умінь, навичок і ставлень, які набуваються особистістю в процесі навчання».    

Принциповим моментом компетентнісного підходу є питання про системну ієрархію компетентностей, яка виявляється стратегічним орієнтиром при визначенні змісту середньої освіти. Та являється наступним чином: надпредметні>загальнопредметні>спеціально предметні.

Надпредметні компетентності відносяться до предметного рівня змісту загальної середньої освіти, що ґрунтується на засадах компетентнісного підходу. Вони визначаються як складність людини здійснювати складні  полі функціональні, полі предметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми.

Загальнопредметні компетентності, які відносяться  до другого, загальнотеоретичного рівня змісту загальної середньої освіти, визначаються як «компетентності, яких учень набуває впродовж усього терміну вивчення того чи іншого предмета».

Спеціальнопредметні компетентності – «компетентності, яких набуває учень при вивченні певного предмета упродовж конкретного навчального року».

«Освітня політика та освіта «рівний - рівному», запропонували орієнтовний перелік ключових компетентностей, до якого увійшли 7 надпредметних компетентностей:

• уміння вчитися,
• загальнокультурна компетентність;
• громадянська компетентність;
• підприємницька компетентність;
• соціальна компетентність;
• компетентність у застосуванні інформаційних і комунікаційних технологій;
• здоров′язберігаюча компетентність.

Здоров′язберігаюча компетентність розуміється як цілісне індивідуальне психологічне утворення особистості, спрямоване на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточення. Передбачає наявність у людини комплексу сформованих навичок, до яких належить - життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю:

1. Навички раціонального харчування (дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон, враховуючи реальні можливості та користь для здоров’я; уміння визначити і зберігати високу якість харчових продуктів).
2. Санітарно-гігієнічні навички (навички особистої гігієни; уміння виконувати гігієнічні процедури).
3. Режим праці та відпочинку (уміння чергувати розумову та фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку).
4. Навички рухової активності (виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, спортом, рухливими іграми, фізичною працею).

Анатомо-фізіологічні особливості розвитку старшокласників.

Фізіологічний розвиток дитини - складний процес морфологічних та функціональних перебудов, який зовні виражається в зміні розмірів тіла, співвідношення окремих частин тіла між собою та рівня активності функцій дитячого організму. В зв'язку з цим темпи фізичного розвитку можуть бути легко оцінені за допомогою антропометричних методик. Важливою умовою - являється наявність однакових методик, підбір інструментів для проведення  антропометрични вимірювань. Виділяють  соматометричні   ознаки   (довжина   тіла,   вага)   та   соматоскопічні (форма хребта, грудної клітини).

Антропометричні обстеження юнаків дозволяють не тільки визначити ступінь фізичної зрілості але й дати загальну оцінку стану дитини. Тобто для старшокласників головним показником розвитку є зміна пропорцій тіла, зменшуються відносні розміри голови та збільшується абсолютна й відносна

довжина рук та ніг. Зміна пропорцій тіла є однією з ознакою біологічної зрілості юнаків та готовністю їх до навчання.

Старший шкільний вік (з 16 до 17-18 років) припадає на закінчення   підліткового   та   початок   юнацького   вікового   періоду постнатального розвитку людини. В кінці підліткового період значно збільшується вага серця та обсяг, товщина його стінок, більші зміни відбуваються й у мікроструктурі міокарда, які дозволяють йому функціонувати на більш високому енергетичному рівні.

         В цьому віці майже завершується диференціація серця і воно за своїми структурними показниками (крім розмірів) стає подібним до серця дорослої людини.

У старшому шкільному віці значно збільшується систолічний та хвилинний обсяги крові. У юнаків значно збільшується адаптаційна можливість апарату кровообігу та підвищується економізація серцевої діяльності. Абсолютна та відносна величини систолічного та хвилинного обсягів крові наближається в 17-18-річному віці до величин, характерних для дорослих.

Максимальні величини ЧСС у юнаків можуть бути досягнуті при виконанні роботи більшої інтенсивності, фазова структура ЧСС після 15-річного віку набуває характеру, який відповідає дорослій людині.

У старших школярів ЖЄЛ, МОД, резервні можливості легеневого дихання досягають середнього рівня здорових дорослих.. Проте, слід відмітити, що в старшому шкільному віці кількість гемоглобіну та еритроцитів практично не змінюється, а киснева місткість крові та склад кисню в артеріальній крові не досягає рівня дорослих.

У старших школярів суттєво підвищується працездатність, більш економними стають кисневі режими організму при фізичних навантаженнях. Найбільш суттєво підвищується витривалість до праці великої та помірної інтенсивності. Помітно збільшується можливість організму працювати "в борг", тобто підвищується анаеробна      продуктивність.      Кисневий      борг,      при      якому старшокласники зупиняють роботу, наближається до рівня дорослих. Кисневе куштування роботи у цьому віці продовжується знижуватись, а коефіцієнт повної дії - збільшуватись.

У цьому віці йде велика внутрішня робота по завершенню дозрівання різних систем організму, по усуненню диспропорцій в їх розвитку, що викликані нерівномірністю їх дозрівання, яка призводить до серйозних перевантажень організму в цілому і особливо нервової системи. Основна структура центральної нервової системи формується в дитинстві. Нервова система служить безпосереднім матеріалом нашої психічної діяльності. В шкільному віці вона зазнає в своєму розвитку важливих змін та поступово наближається за функціональними характеристиками систем організму до будови дорослих людей.

Розвиток центральної нервової системи характеризується збільшенням асоціативних волокон, що сприяє посиленню взаємозв'язків між окремими ділянками кори великих півкуль та різноманітними відділами мозку, удосконаленню процесу сприймання та пам'яті. Морфологічне дозрівання кори головного мозку наближається до рівня дорослої людини. У цей період різко підвищується збудження нервових центрів кори головного мозку та послаблюється процес гальмування. Тому, нерідко, в поведінці часто спостерігаються неадекватні реакції, з'являються емоційні зриви.

В опорно-руховому апараті проходять зміни, що характеризуються подальшим збільшенням закостеніння та збільшенням м'язової сили. Збільшується фізична витривалість, вдосконалення координації рухів.

 

1.2. Особливості функцій організму учнів старших класів.

 

ДИХАННЯ.

Розвиток органів дихання в старшому шкільному віці характеризується деякими можливостями. У юнаків та  менше у дівчат прогресивно збільшується розміри грудної клітини та розміри її дихальних рухів. Важливим показником фізичного розвитку є дихальна екскурсія. Вона характеризується рухомістю грудної клітини та визначається різницею між величинами максимального вдиху та повного видиху ( в середньому 8-9см) відбувається розвиток дихальних м'язів, їх сили удосконалюється регуляція дихання значних розмірів досягає життєва ємкість легень: 15р.-3840мл., 16р.- 4200мл., 17р.- 4430мл. Частота дихальних рухів за 1хв. у старшокласників стає дещо менше. Глибина дихання збільшується в значній мірі та досягає у 16 років 300-450 мл.

Збільшення глибини дихання в цьому віці пов'язане з більшими розмірами грудної клітини та обумовлює збільшення життєвої ємкості легень та хвилинного об'єму дихання - легенева вентиляція.

Одним з головних показників функціональних можливостей дихального апарату є так звана границя дихання, або величина максимальної легеневої вентиляції ( кількість повітря яке може бути про вентильовано легенями за хвилину при максимальному збільшенні дихання). У старшокласників її величина також збільшується. Спортивне тренування сприяє швидкому збільшенню максимальної вентиляції легень - до 100 л/хв.

В цьому віці більш ефективним стає обмін газів в легенях: підвищується відсоток використання кисню. Його величина, досягає 4%.    Але   дихальний    апарат   у    старшокласників    за    своїми функціональними можливостями не досягає тих розмірів, які властиві дорослим. При інтенсивних фізичних навантаженнях у юнаків швидко знижується рівень насищення крові киснем (гіпоскемія), швидко настає киснева недостатність (гіпоксія).

За цією причиною та у зв'язку з більш вищею збудливістю дихального центру учні старших класів не можуть так тривало, як і дорослі, затримувати дихання та переносити затруднення дихання при фізичних вправах, зберігаючи високу працездатність.

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА.

В юнацькому віці відбувається формування органів кровообігу. Продовжується, хоча й повільно, чим до цього, ріст розмірів серця та ваги. Удосконалюється також регуляція його діяльності, збільшується потужність серцевих м'язів. В результаті таких змін значно збільшується ударний та хвилиний об'єм серця (об'єм крові, що проходить через серце при одному скорочені за одну хвилину), збільшується сила серцевих скорочень при одночасному зменшені їх частоти, пристосованість серця стає більш досконалішим. Частота серцевих скорочень (ЧСС) - пульс в стані покою зменшується до 70-75 уд. за 1 хв та стає таким же як у дорослих. При потужній м'язовій роботі пульс у юнаків доходить до 196-202 уд. за 1 хв. Під час спортивних змагань, пов'язаних з додатковими емоційними переживаннями, він збільшується ще більше. Кров'яний тиск у дітей та підлітків дещо нижче, чим у дорослих. У старшокласників кров’яний тиск приближається до показників дорослих.

Частота пульсу та рівень кров'яного тиску у старшокласників ще не зовсім стійкі. Збільшення серцевої діяльності при м'язовому навантажені та емоційному збудженні більш виражено, чим у дорослих. У юнаків міогенний лейкоцитоз (різниця в співвідношенні деяких властивостей крові) характеризується більшою ступеню розпаду лейкоцитів (лейкоцитолізм) при тривалих і важких навантаженнях. Теж саме спостерігається при зрушенні кількості еритроцитів. У юних спортсменів відмічається більш виражене їх зменшення (еритроліз), ніж у дорослих. У юнаків 16-18 років спостерігається друга фаза міогенного лейкоцитозу, тоді як у дорослих при таких самих навантаженнях виникає тільки початкова (перша лімфоцитарна)фаза.

У юнаків міогенний лейкоцитоз (різниця в співвідношенні деяких властивостей крові) характеризується більшою ступеню розпаду лейкоцитів (лейкоцитолізм) при тривалих і важких навантаженнях. Теж саме спостерігається при зрушенні кількості еритроцитів. У юних спортсменів відмічається більш виражене їх зменшення (еритроліз), ніж у дорослих. У юнаків 16-18 років спостерігається друга фаза міогенного лейкоцитозу, тоді як у дорослих при таких самих навантаженнях виникає тільки початкова (перша лімфоцитарна) фаза. Короткочасні навантаження у старшокласників викликають, як правило, також зміни кількості елементів у крові, як у дорослих. Важливе значення для продуктивної навчальної діяльності та збереження здоров'я старшокласників має вірна організація їх активного відпочинку, необхідною частиною якої є заняття фізичною культурою та спортом.

Після фізичних вправ артеріальний тиск значно збільшується. У окремих учнів він досягає після змагань з бігу 150-220 мм рт. ст.

До 16-17 років найвищого удосконалення досягає нервова та гуморальна регуляція діяльності серцево-судинної системи. Реакція органів кровообігу на зовнішні подразники стає більш адекватною. В результаті подібних змін функціональні можливості серцево-судинної системи в старшому шкільному віці по відношенню до фізичним навантаженням суттєво збільшується.

Учням старших класів вже посильні, значні за об'ємом, тривалістю та інтенсивністю фізичні навантаження: вправи, що потребують великої швидкості та високих координаційних рухів, силові вправи. Але при цьому слід притримуватися певних правил.

Для непідготовлених юнаків занадто інтенсивні навантаження є іноді шкідливими та можуть спричинити серйозні зміни в діяльності серцево-судинної системи з появою болі в області серця, збільшення пульсу. Вірне дозування навантаження, їх поступове збільшення, систематичні заняття під час шкільних уроків, в спортивних секціях, виконання домашніх самостійних занять дозволяє уникнути подібних явищ.

ОБМІН РЕЧОВИН.

Життєдіяльність організму, та також й м'язова робота, тісно пов'язана з обміном речовин. В результаті окислювальних процесів відбувається розпад білків, жирів, вуглеводів, виділяється необхідна для функціювання організму енергія. Частина її йде на синтез нових тканин - пластичні процеси.

Обмін речовин у старшокласників характеризується великою інтенсивністю, ніж у дорослих, так як поверхня тіла юнаків та дівчат ще відносно більша у порівнянні з вагою. Внаслідок цього через поверхню тіла у них віддається у навколишнє середовище більше тепла. А віддача тепла, та ріст, й значна рухова активність учнів потребує значних затрат енергії, що в свою чергу висуває високі вимоги до інтенсивності окислювальних процесів. У юнаків швидше, ніж у дорослих, знижується рівень цукру в крові. Це пояснюється не тільки меншою економністю у витрачанні енергетичних ресурсів, але й недосконала регуляція вуглеводного обміну, що виражається у недостатній спроможності печинки до виділу цукру в кров.

Абсолютних запасів такого важливого джерела енергії, як вуглеводи, у юнаків менше, ніж у дорослих. Тому у них можливість виконання тривалої роботи без необхідних інтервалів відпочинку менша.

 ОРГАНИ РУХУ ( ОПОРНО-РУХОВИЙ АППАРАТ ).

Формування наших органів руху - кісного скелету, м'язів, суглобів закінчується приблизно в юнацькому віці.  В  16-17 років закінчується формування більшої частини скелету. Повністю формування скелету закінчується до 23-25 рр.

Відбувається інтенсивний ріст всіх частин тулуба, його стан формується на протязі періоду статевого дозрівання. Збільшується рухомість тулуба, особливо під впливом спеціальних вправ. Ріст трубчастих кісток в довжину відбувається повільніше, а в ширину збільшується. Кістки стають більш масивними й міцними. В цей період енергійно розвивається грудна клітина (особливо у юнаків). Скелет у старшокласників стає більш міцним та менше здатний до будь-яких викривлень. Він вже здатний переносити значне навантаження. Але слід мати на увазі, що всі ці зміни в значній мірі пов'язані з умовами життя учнів. Багаторазові функціональні дії (фізичне навантаження при занятті спортом та різні вправи) змінюють темп росту кісток, відображається на їх структурі. У юнаків та дівчат, що займаються спортом, формування скелету закінчується раніше, він стає більш міцним.

На відміну від підлітків у старшокласників розвиток м'язів не відстає від росту кісток та йде рівномірно й швидко. Якщо до 15 років маса м'язів збільшується до 32,6%, то у юнаків до 18 років вона складає 44,2%маси тіла. Відповідно збільшується й м’язова сила. Станова тяга (сила м'язів-розгиначів тулуба) у 15-річних хлопців становить в середньому 92, а у 18-річних юнаків - 125 кг.

У старшокласників більш помітна, ніж у підлітків, різниця в збільшенні сили м'язів правої та лівої половини тіла.

Розвиток сили м'язів залежить від фізичного виховання. У 16-річних юнаків, які займаються спортом, сила правої кисті досягає 42 кг, а у тих, хто не займається, тільки 34 кг, станова сила відповідно складає 131,3 кг та 110 кг.

В старшому шкільному віці тривають помітні зміни фізико-хімічних властивостей м'язів, збільшуються їх функціональні можливості. М’язова тканина за своїм хімічним складом ( співвідношенню білків, жирів, води), будови, скорувальними якостями наближаються до показників дорослих. Досягають високого рівня здубливість м'язів, їх нервова регуляція. Разом з цим м'язи у старшокласників еластичні, чим у дорослих спроможні в більшій ступені укорочуватися та збільшуватися. Все це складає основу для швидких, різнобічних за характером та амплітуди рухів.

Крім загальних особливостей, в розвитку рухового апарату юнаків та дівчат присутні статеві відмінності. У юнаків швидше збільшується загальна маса м'язів, їх сила, швидкість та координація рухів. В цей період для дівчат характерні більш розвинутий таз та м'язи тазового дна.

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА.

Їй належить головна роль в регуляції всіх функцій організму. В старшому шкільному віці завершується її розвиток, найвищого розвитку досягає її відділ - кора головного мозку. В юнацькому віці
повністю дозріває головний мозок. Вага його збільшується порівнюючи з немовля в 4-5разів і складає приблизно у хлопців 1400г. , а у дівчат -1260г. Закінчується розвиток спинного мозку, на
цей період вага мозку збільшується в 8 разів. В цьому віці слід враховувати складність удосконалення рухових навиків у дітей, особливо в перехідному віці, на який припадає друга фаза перехідного     періоду.     Функції     нервової     системи підходу до них з боку педагогів. В цей період при певному вихованні існують всі можливості для рухового вдосконалення.              можуть здійснюватися   з   переважанням  то  збудження,   то   гальмування. Прояв психічної неврівноваженості, образливості та інших відхилень від звичайних норм поведінки дітей потребують особливого 

Нервовим процесам притаманні більша рухомість, сила, проходження процесів збудження та гальмування стає більш врівноваженим. Високого рівня досягає друга сигнальна система. Все це створює сприятливі умови для розвитку у старшокласників рухових якостей, які необхідні для заняття спортом.

В зв'язку з високим рівнем розвитку рухового аналізатора у старшокласників значно збільшується можливість краще повторювати різні рухи, контролювати та оцінювати правильність їх виконання. Але в цьому віці все ще спостерігається де яке переважання процесів збудження над гальмуванням. Так, збудження, що викликане виконанням інтенсивними вправами, не залишається в певних центрах, а поширюється по корі головного мозку, охоплюючи в свою сферу нові центри, викликаючи тим самим скорочення м'язів, які б могли не приймати участь в даному русі.

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ.

Протягом всього шкільного періоду розвиток ендокринних функцій у дітей має важливе значення для удосконалення фізичного розвитку. З 16 років розміри тамуса (вилочкова залоза) зменшується, а до 20 років вага цієї залози становить менше ваги, ніж у немовлят. З інволюцією (зворотній розвиток) вилочкової залози у дитини відбувається розвиток тих особливостей чоловічого та жіночого організму, які властиві дорослій людині. З дозріванням функцій статевих залоз прискорюється темп росту організму, збільшується працездатність. При цьому збільшується функціональні можливості вегетативних систем організму. В період статевого дозрівання дещо змінюється характер   реакцій організму на різноманітні подразнення. Так, на початку цього період, відновлюючи процеси після м'язової діяльності проходять довше. В цьому періоді спостерігається також зниження емоціональної стійкості, що необхідно враховувати при дозуванні змагальних, спортивних навантажень. -18 років - 43%. Високого рівня досягає спроможність до координації рухів. У цьому віці доступні будь-які складнокоординовані рухи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Розділ.  Ігри для фізичної підготовки

 

Ефективний засіб для розвитку спритності — рухливі і спортивні ігри, гімнастика, акробатика, стрибки, метання в ціль. При виконанні вправ, спрямованих на виховання спритності, дотримуються таких методичних прийомів:

а) застосування нестандартних вихідних положень;

б) дзеркальне виконання вправ;

в) зміна швидкості чи темпу рухів;

г) зміна просторових рамок, у межах яких виконується вправа;

д) зміна способів виконання вправ;

е) ускладнення вправ додатковими рухами;

ж) зміна протидій при групових чи парних вправах.
Інтервали відпочинку при вихованні спритності повинні

бути достатніми для необхідного відновлення.

Вправи, спрямовані на виховання якості спритності, до­цільно проводити на початку основної частини уроку.

Виконання фізичних вправ на формування спритності повинне відповідати вимогам: інтенсивності; тривалості; тривалості відпочинку для відновлення; характеру відпочин­ку між фізичними вправами; кількості повторень фізичних вправ.

Спритність футболіста виявляється в діях з м'ячем і без нього в постійно мінливих ігрових ситуаціях. Пересування, зв'язані з веденням, обведенням, добором, ударами по м'ячу, вимагають від гравця найширшого ви­яву координаційних якостей.; Якщо до цього додати, що рухова і технічна діяльність футболіста проходить в умовах.

Загальна фізична підготовка футболіста забезпечується вправами загальнорозвиваючого характеру і вправами з інших «вдів спорту (легкої атлетики, гімнастики, баскетбо­лу, гандболу, хокею, лижного спорту, плавання). Так роз­виваєшся і зміцнюється м'язово-зв'язковий апарат, поліп­шується діяльність усне органів і систем організму, удоско­налюються рухові якості, підвищується загальна тренова­ність.

Зміст і методика спеціальної фізичної підготовки обумов­лені особливостями ігрової діяльності футболіста, що хара­ктеризується: постійними змінами ситуацій на полі; безпе­рервністю навантажень, нерівномірним чергуванням робо­ти і відпочинку; необхідністю виконувати складні руш в умовах постійно наростаючого стомлення; мінливістю ру­хових засобів та ігрових прийомів.

 

 

 

1. У середині поля

 

Завдання: розвивати витривалість.

Учасники: 2 команди по 4 гравці,

Майданчик: 30 х 20 м, на бічних лініях двоє во­ріт для малих полів, звернених назовні.

Тривалість: з інтер­валами до 10 разів по 5 хв. (10 х 5 хв.).

Мета. 2 гравці однієї команди повинні провести м'яч із власної половини майданчика на половину суперника, щоб там передати м'яч своєму нападаючому, який зна­ходиться перед воротами (нападаючого опікує захисник суперників). При втраті м'яча гра переходить на іншу по­ловину поля.

Правила. М'яч забивати тільки після передачі з полови­ни поля суперника. Не переходити обмеження ігрового май­данчика. Передачі з власної половини майданчика напада­ючим, як і інші порушення, караються вільним ударом. Оби­два гравці середини поля кожні 5 хв. міняються місцями зі своїми гравцями, що стоять перед воротами.

Варіант. Заміна гравців на середині поля може відбува­тися після кожного гола.

Вказівка. Відповідно до працездатності гравців по-різно­му визначаються довжина ігрового поля, тривалість наван­таження на його середині і кількість доторків до м'яча.

 

 

2. Два проти двох у куті поля   

 

Завдання:   розвивати витривалість.

Учасники: 2 команди по 4 гравці.

Майданчик: кут ігрового поля 15 х 15 м.

Трива­лість: 1 хв. навантаження і 1 хв. відпочинку.

Мета. Кожна команда повинна провести м'яч через лінію суперника, щоб виграти очко. Переможцем стає ко­лектив, який за визначений час набрав більшу кількість очок.

Правила. Одночасно грають по два представники з кож­ної команди. Через хвилину вони змінюються своїми това­ришами. Починає гру одна з команд, атакуючи лінію воріт суперника. Кожне проведення м'яча через лінію воріт при­носить очко.

Варіант. Час навантаження і відпочинку збільшують до двох хвилин і заповнюють простими технічними вправами.

Вказівка. Гра розрахована на досить підготовлених спортсменів.

 

3. Три проти трьох у штрафному майданчику

 

Завдання:   розвиток   витривалості.

Учасники: 2 команди по б гравців.

Майданчик: штрафний майданчик.

Тривалість: 5x2 хв. навантаження з двома хвилинами пасивного відпо­чинку.

Мета. Кожна команда повинна провести м'яч через лі­нію суперника, щоб виграти очко. Переможцем стає коман­да, що за визначений час забила більше голів.

Правила. Одночасно беруть участь по 3 гравці з кожної команди, що змінюються через кожні 2 хв. Починає гру одна з команд, атакуючи лінію воріт суперника. Гравці намага­ються зайняти такі позиції, що дозволили б прийняти м'яч і провести його через лінію воріт суперника. Положення "поза грою" немає.

Варіант. Тривалість наван­таження збільшують до трьох хвилин.

Вказівка. Перерви заповню­ються простими технічними вправами.

 

 

4. Гра   з   гандикапом

 

Завдання: розвивати витривалість.

Учасники: 8 гравців — 5 проти 3.

Майданчик: 30 х 30 м.

Тривалість: 5—6 хв. з ін­тервалами.

Мета. Обидві команди повинні утримувати м'яч у себе якнайдовше. За кожну хвилину дається очко. Перемагає команда, що набрала за визначений час більшу кількість очок.

Правила. Одна команда здійснює передачі м'яча, інша — намагається відібрати його. Команда з п'яти гра­вців ставить певні умови, наприклад: грати з м'ячем тіль­ки в один дотик, а якщо з трьох — застосовувати всі тех­нічні засоби. Якщо команда одержала очко, то, у залеж­ності від домовленості, вона або продовжує гру, або від­дає м'яч супернику.

Варіанти: 1) команді з 5 гравців дозволяється, наприклад, передавати тільки низькі м'ячі, грати тільки лівою ногою; 2) після кожного 5-хвилинного інтервалу троє з цієї коман­ди приймають обов'язки команди, де три гравці.

 

 

5. Вихід з половини майданчика

 

Завдання: розвиток витривалості.

Учасники: 2 команди по 3—6 гравців.

Майданчик: половина футбольного поля, двоє воріт для малих полів і середня лінія.

Тривалість: до 90 хв.

Мета. Усі гравці команди, що атакує, щоб забивати м'я­чі, повинні залишити своє поле і знаходитися на половині суперників, тоді як останні захищають свої ворота і нама­гаються відібрати м'яч.

Правила. М'яч зараховується тільки тоді, коли всі гра­вці команди, що атакує, знаходяться на половині супер­ників. Суперник одержує м'яч, якщо при ударі по воро­тах не всі гравці минали середню лінію, якщо йому вдається відібрати м'яч, при аутах, кутових і порушеннях правил гри. Одному представнику кожної команди до­зволяється перед воротами грати рукою. Положення "поза грою" немає.

Вказівка. Якщо в команді 7—11 іравців, то в їхнє розпо­рядження надається усе футбольне поле. Якщо в грі беруть участь воротарі, то їм не слід залишати свою половину поля. При відповідному навантаженні цю гру можна використо­вувати у всіх вікових групах і групах з різним рівнем підго­товки.

 

6. З форою  

 

Завдання: розвивати швидкість.

Учасники: 6 —10 гравців (не менше 3 проти 3 і не більше 5 проти 5).

Майданчик: по­ловина футбольного поля з розміченою середньою лінією, розмічені площадки воріт, двоє воріт — для малих полів.

Тривалість: до 40 хв.

Мета. Одна команда атакує, інша — захищає свої во­рота. Нападаючі стоять на середній лінії, щоб одержати м'яч від суперників з їхнього майданчика воріт. У той час як атакуючі намагаються використовувати чисельну пе­ревагу і забити м'яч, суперник, що зробив передачу, бі­жить на іншу сторону, щоб створити чисельну перевагу своєї команди.

Правила. При взятті воріт чи втраті м'яча його одер­жує суперник. Захисники стають нападаючими. Тепер уже дати фору і захищати свої ворота повинна інша коман­да. Грати рукою заборонено, положення "поза грою" немає.

Вказівка. Якщо в команді 7—11 гравців, то в їхнє розпо­рядження надається усе футбольне поле. Якщо в грі беруть участь воротарі, то їм не слід залишати свою половину поля. При відповідному навантаженні цю гру можна використо­вувати у всіх вікових групах і групах з різним рівнем підго­товки.

7. Гра в зонах

Завдання: розвивати спринтерські здібності.

Учасники: 2 команди по 3 гравці.

Майданчик: 70 х 16,5 м (один штраф­ний майданчик, продовжений до бокової лінії; по обидва боки розмічається зона шириною 8 м).

Тривалість: 2 х 10 хв. до 2 х 20 хв.

Мета. Команда, що атакує, прагне передати м'яч у зону суперника і тримати його там під контролем. Якщо м'ячем володіє суперник — команда захищає свою зону.

Правила. Очко зараховується, якщо в ході гри в зону су­перника вибивається м'яч і партнер ним опановує раніше, ніж м-'яч викочується за зовнішнє обмеження. Не дозволя­ється входити у свою зону. Порушення правил караються вільним ударом.

Варіанти: 1) величина зони може змінюватися відповід­но до працездатності гравців: чим краще підготовлені грав­ці, тим менша зона; 2) весь майданчик розділений середньою лінією; очки даються тільки після передачі з однієї чи з ін­шої половини.

Вказівка. Оскільки навантаження в цій грі досить висо­ке, слід грати за інтегральним принципом з активним запо­вненням перерв.

 

8.   Групова стартова гра

 

Завдання: розвивати швидкість.

Учасники: 2 групи по 4 гравці і 2 воротарі.

Майданчик: футбольне поле з розміче­ним центральним колом.

Тривалість: до 30 хв. чи до п'яти стартів на кожного гравця.

Мета. Формуються чотири пари суперників. Усі ведуть м'яч у центральному колі. За викликом один гравець з м'я­чем у ногах біжить до воріт, щоб забити гол. Суперник, що опікує його, рухається за ним, намагаючись захистити во­рота.

Правила. Викликаний гравець може бігти до будь-яких воріт. Якщо він програє м'яч своєму супернику, то остан­ній повинен почати гру в центральному колі; залишити центральне коло дозволяється тільки за викликом. При по­рушеннях правил гравець одержує фору в 3 м.

Варіанти: 1) якщо гравець відібрав м'яч, то він може во­лодіти ним до удару по воротах; 2) групи можуть починати гру самостійно, без виклику, поперемінно.

Вказівка. Усім гравцям повинна бути дозволена однако­ва кількість спринтів (тому варто вести облік стартів).

 

9. Велика гра з вільним м'ячем  

 

Завдання: розвивати швидкість.

Учасники: 2 команди по 4—10 гравців.

Майданчик: половина футбольного поля, прапор у центрі середньої лінії.

Тривалість: 20 стартів.

Мета. Дві команди стоять одна проти одної на бокових лініях. Одна повинна вибити м'яч на половину суперника і, оббігши навколо переносного прапора, повернутися. Інша — піймати м'яч і вразити ним якнайбільше суперни­ків.

Правила. За кожного "враженого" гравця — одне очко. Очко присуджується і тоді, коли на початку гри м'яч не до­ходить до половини поля суперника чи коли гравець не об­бігає навколо переносного прапора. Після кожної викона­ної умови команди міняються функціями. Переможець ви­значається лише тоді, коли кожний по одному разу почи­нав гру.

Вказівка. Визначаючи величину ігрового поля і кількість забігів, слід враховувати працездатність гравців.

 

10. Дивись не зіштовхнися

 

Завдання: виховувати уміння орієнтуватися у швидкому просуванні.

Учасники: 7—8 гравців у одній команді.

Майданчик: 2 прямокутники на полі 30—50 м довжиною і 1—2 м шириною.

Тривалість: від одного до трьох стартів у кож­ного    гравця.

Мета. Уникати зіткнення, просуваючись спиною вперед якнайшвидше. Суть вправи — зустрічна естафета, у якій змагаються дві команди.

Правила. Кожна команда розподіляється на дві групи, що розташовуються в протилежних кінцях прямокутників. За сигналом з різних кінців прямокутника стартують по одно­му учаснику з кожної команди. Вони долають шлях, просу­ваючись спиною вперед, не виходячи з прямокутника. При­бігши в протилежний кінець прямокутника, передають ес­тафету партнерам по команді. Передаючий і приймаючий естафету стоять спиною один до одного. Команда, що пер­шою закінчила старти чи серію стартів, вважається перемо­жцем.

Варіанти: 1) не розмічати довгі лінії; 2) старти з різних положень.

Вказівка. Тривалість серій і пауз між ними, а також мет­раж дистанції залежать від працездатності футболістів.

 

11. Естафета з бар'єрами

 

Завдання: розвиток швидкісних здібностей.

Учасники: 2 рівних по силі команди.

Майданчик: стартова лінія, на фут­больному полі довжиною в 30—40 м знаходяться кілька ба­р'єрів.

Тривалість: до 20 хв. чи до 10 забігів на команду.

Мета. Гравці обох команд намагаються пробити м'яч через кожен бар'єр, перестрибнути через нього і після подо­лання останнього — з м'ячем у ногах пробігти назад уздовж бар'єрів. Більш швидка команда стає переможцем і за кож­ну спробу одержує одне очко.

Правила. За сигналом гравці кожної команди, що стоять по­переду, починають біг. Наступ­ний біжить після того, як йому передадуть м'яч за стартовою лінією. Передчасне переступан­ня через неї карається штраф­ним очком. Спроба закінчена, коли останній гравець однієї з команд на зворотному шляху перейде стартову лінію.

Варіанти: 1) м'ячем грають навколо чи над бар'єрами; 2) біг навколо бар'єрів чи пролізання під ними.

Вказівка. Висоту бар'єрів і довжину бігової дистанції слід встановлювати з урахуванням працездатності гравців.

12. Футбол із   "вершниками" 

 

Завдання: розвивати силу м'язів ніг.

Учасники: 12 гравців (3 проти 3, у кожного на спині партнер).

Майданчик: кут футбольного поля 15 х 16,5 м.

Тривалість: 1 хв. наванта­ження і 1 хв. відпочинку.

Мета. Кожна команда повинна провести м'яч через лі­нію суперника, щоб виграти гол.

Правила. Одна команда починає гру, атакуючи лінію во­ріт суперника. Гол вважається забитим, якщо, застосовую­чи ведення, вдається провести м'яч через лінію; м'яч пере­ходить до суперника. "Вершникам" не дозволяється втру­чатися в те, що відбувається на полі, "кінь" і "вершник" змі­нюють один одного через одну хвилину.

Варіанти: 1) навантаження збільшується до двох хвилин; 2) "вершники" взаємно заважають один одному.

Вказівка. Ігрове поле збільшують залежно від працезда­тності гравців; гру не можна використовувати для нетрено-ваних дітей (шкільних команд), оскільки навантаження може призвести до травм.

13. Футбол спиною вперед в упорі

 

Завдання: розвивати спритність.

Учасники: 2 команди по 4—6 гравців.

Майданчик: 20х10 м, на бокових лініях двоє воріт для малих полів.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Одна команда атакує і намагається забивати м'я­чі, при його втраті — перешкоджає голам у свої ворота.

Правила. Крім воротарів, усі футболісти повинні пересу­ватися спиною вперед і в цьому положенні грати м'ячем. Для польових гравців гра рукою заборонена. Руки увесь час торкаються землі. Порушення караються вільним ударом. Воротарі, стоячи на колінах, повинні руками діставати м'я- чі, які можуть піти за межі поля. При аутах і порушеннях м'яч вводиться в гру вільним ударом. Положення "поза грою" немає.

Варіанти. Навантаження слід зменшити, якщо не дозво­ляється торкатися землі сідницями.

Вказівки. При збільшенні розмірів ігрового поля до 30х15 м кількість гравців у кожній команді можна збіль­шити до 8. Гра особливо прийнятна для залу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Розділ.      Ігри і змагання для розминки

 

14. Влучення у  м'яч   ведучого

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: по 3 гравці в гру­пі.

Майданчик: довільний, по усьому футбольному полю.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Двоє з гравців намагаються якнайчастіше влуча­ти своїм м'ячем у м'яч ведучого.

Правила. Один із гравців веде м'яч; інші намагаються кожний своїм м'ячем влучити в м'яч ведучого. Якщо про­бив мимо, повинен дістати його сам. Гравець, котрий влу­чив у м'яч ведучого, міняється з ним ролями.

Варіанти. Встановлюється вид ведення м'яча чи вид уда ру для влучення в м'яч ведучого.

Вказівка. Для гравців-початківців майданчик обмежують, щоб уникнути необхідності пробігати занадто великі від­стані.

 

 

 

15. Зміна сторін з м'ячем

 

Завдання: розминка з м'ячем. Кількість гравців довіль­на.

Майданчик: "вулиця" шириною 30—60 м.

Тривалість: 15—20 хв.

Мета. Швидка зміна розташування команд із веденням м'ячів до протилежних ліній. Команда, м'ячі якої першими виявляться на іншій лінії, виграє очко.

Правила. Гравці розподіляються на 2 команди і вишико­вуються один проти одного за лініями; перед кожним ле­жить м'яч. За сигналом команди ведуть свої м'ячі до проти­лежних сторін.

Варіанти: 1) старт може здійснюватися з різних поло­жень; 2) перед початком ведення гравці виконують переки­ди, упори лежачи й ін.; 3) у процес ведення включають по­вороти і стрибки.

Вказівка. Слід стежити, щоб суперники навмисне не за­важали один одному.

 

 

 

16. М'яч  у команді

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 2 команди по 5—8 гра­вців.

Майданчик: штрафний май­данчик.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Кожна команда пови­нна передавати м'яч тільки сво­їм гравцям, не втрачаючи його визначений час.

Правила. Гравці кожної команди передають свій м'яч один одному. Якщо передача зроблена супернику чи якщо м'яч викотився за лінію штрафного майданчика, команда одержує штрафне очко. Після помилки гра починається спо­чатку. Команді зараховується штрафне очко, якщо той, ко­трий щойно зіграв, знову одержує м'яч, якого раніше не то­ркнувся третій гравець. Для цієї гри потрібно двоє суддів, кожний з яких стежить за одним м'ячем і підраховує непра­вильні передачі.

Варіанти. Встановлюється кількість доторків до м'яча.

Вказівка. Чим менше поле, тим важче робити передачі в межах команди.

 

17. М'ячем у суперника

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 2 команди по б— 8 гравців.

Майданчик: штрафний майданчик, продовжений до бокових ліній.

Тривалість: від 5 до 20 хв.

Мета. Гравці однієї з команд намагаються передавати один одному м'яч так, щоб при цьому влучити в якомога більшу кількість суперників. Останні намагаються відібра­ти м'ячі й ухилитися від влучень. За кожне влучення нара­ховується очко.

Правила. Обидві команди розташовуються на майданчи­ку. Дозволяється грати тільки в один доторк. М'яч перехо­дить до суперника, якщо пролетить повз гравця або вико­титься за майданчик; якщо суперник торкнеться м'яча до влучення; якщо гравець залишить межі майданчика. Грав­цям, у яких влучили м'ячем, дозволяється знову брати участь у грі після того, як м'яча торкнеться інший гравець.

Варіанти. Вражені можуть вибувати; гра закінчується тоді, коли в команди не залиши­лося гравців.

Вказівка. Гра особливо при­йнятна для залу, де мінімальні затрати часу на діставання м'я­чів, що потрапили в аут.

 

18. Перехоплення м'яча

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 4 проти 1, 6 про­ти 2, 8 проти 3.

Майданчик: до 20 х20 м.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Гравці передають м'яч один одному, той, що во­дить, намагається його перехопити.

Правила. Якщо ведучий торкнувся м'яча, то він міняєть­ся з одним із гравців, який перед цим володів м'ячем. Вико­чування м'яча за межі майданчика вважається його втра­тою, і тоді гравець міняється роллю з тим, хто найдовше був ведучим. М'яч подавати низько і високо. Гра рукою за­боронена.

Варіанти: 1) встановлюється кількість доторків до м'я­ча; 2) можлива гра з двома м'ячами; при цьому ведучим стає гравець, який передав другий м'яч гравцю, котрий уже во­лодіє одним м'ячем.

Вказівка. Слід розмірити величину ігрового поля, кіль­кість травнів і їхню працездатність.

19. Біг  від м'яча

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 10—20 гравців.

Майданчик: половина футбольного поля.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Двоє партнерів передають м'яч один одному і намагаються влучити в суперників, котрі тікають, по гоміл­ці. Той, у кого влучили м'ячем, приєднується до тих, які во­дять. Боротьба ведеться доти, поки не залишиться один гра­вець. Він і починає гру.

Правила. Володіючому м'ячем дозволяється грати тіль­ки в один доторк. Ведення м'яча заборонене. Доцільно вве­сти знаки розрізнення, наприклад (крім володіючих м'ячем) кожному прикріплювати кольорову стрічку і знімати її, коли в нього влучили м'ячем. Гравці, що переступили обмежен­ня майданчика, також вважаються враженими.

Варіанти. Ціллю вважається все тіло гравців, які тіка­ють.

Вказівка. Гру можна проводити й у залах.

20. Всі проти всіх

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 10—20 гравців.

Майданчик: штрафний, продовжений до бокових ліній і роз-ділений середньою лінією на дві частини.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. М'яч вводять у гру. Хто ним володіє — одержує право на удар по гравцю. Команд немає. Гравець, у якого влучили м'ячем, вибуває, а той, хто залишився, — перемо­жець.

Правила. Займати тільки одну половину поля. М'яч вво­дить у гру суддя. Той. у кого влучили м'ячем, вибуває, як і той, хто промахнувся. Після влучення гру продовжує той, хто першим оволодів м'ячем. Те ж відбувається при аутах.

Варіанти. Вибулі починають нову гру на іншій частині поля.

Вказівка. Для іншого поля доцільно призначити друго­го суддю.

 

21. "Квач" з присіданням

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 3 команди по 2— 5 гравців.

Майданчик: штрафний, продовжений до бокових ліній.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. У кожного гравця м'яч. Одна команда ловить і повинна "заплямувати" гравців двох інших команд. Хто "заплямований" — присідає навпочіпки — вибуває з гри.

Правила. Гравця "плямувати" тільки рукою. "Заплямо­ваним" вважається також той, хто втратив свій м'яч (чи упустив його за межі поля). Він повертається і присідає на­впочіпки на краю майданчика. Вибулих звільняють парт­нери. Після того, як команда "заплямувала" всіх суперників, для ловлення призначається інша команда. Гра ведеться доти, поки всі команди не будуть піймані по одному разу.

Варіанти: І) той, хто "заплямований", повинен лягти (на живіт, на спину), щоб ускладнити звільнення; 2) для звіль­нення гравця дозволяється тільки доторкатися до м'яча.

Вказівка. Гра прийнятна і для майданчика, і для залу.

 

22. Ловлення по колу

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 8—12 гравців.

Майданчик: усі стоять на відстані 2—3 м один від одного, утворюючи коло на футбольному полі.

Тривалість: до 15 хв.

Мета. Гравці стоять у положенні "ноги нарізно". Один гравець призначається "ловцем", інший — "втікачем". Оби­два повинні вести один м'яч. Якщо "ловець" "плямує" "вті­кача", вони міняються ролями. Якщо "втікач" б'є м'яч че­рез широко розставлені ноги гравця і сам пролазить між ними, перш ніж його "плямують", то ловити повинен той гравець, котрий одержав м'яч від "втікача".

Правила. Дозволяється бігати тільки поза колом. "Пля­мують" гравця рукою. Хто втрачає м'яч чи біжить через внутрішнє коло, той стає "ловцем".

Варіанти: 1) котити м'яч руками; 2) грати чи вести м'яч правою чи лівою ногою, правою чи лівою рукою.

Вказівка. Коло повинне бути таких розмірів, щоб "ло­вець" мав можливість "заплямувати" "втікача".

 

23. Футбол з   елементами тенісу

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: до 7 гравців.

Майданчик: і 8 х 9 м, розділений сіткою висотою 1 м.

Трива­лість: 20—30 хв.

Мета. У грі на перебивання м'яча кожен прагне послати м'яч так, щоб гравець на іншому майданчику не міг його прийняти.

Правила. На кожній основній лінії розташовується одна­кова кількість гравців. Один, починаючи, б'є по м'ячу но­гою через сітку, пробігає повз неї вправо і стає останнім у ряду. Після того, як м'яч доторкнувся до землі, гравець, що стоїть попереду в ряду на іншій стороні, повертає м'яч. По­тім він теж переходить на іншу сторону. Хто не взяв м'яч чи пробив мимо — вибуває з гри.

Варіанти: 1) навантаження збільшують, якщо виконува­ти різні додаткові вправи: упори лежачи, перекиди, стриб­ки з випрямленням і т.п.; 2) замість того, щоб пробігати повз сітку, через неї перестрибують.

 

 

24. Зміна місць по колу

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 4—10 гравців.

Майданчик: коло діаметром 10—20 м.

Тривалість: 5—15 хв.

Мета. Гравець, що зробив передачу м'яча, займає нову позицію, у якій залишається, поки знову не одержить м'яч. Щоб гра мала змагальний характер, треба підраховувати кількість передач за певну одиницю часу. Два різних кола можуть змагатися між собою.

Правила. Всі стоять по колу. Гравець вибиває м'яч у бік будь-якого іншого гравця, біжить за м'ячем і займає пози­цію того, кому зробив передачу. Останній після одержання м'яча негайно продовжує гру — біжить за м'ячем. Не до­зволяється заважати один одному.

Варіанти: 1) варіювати вид передачі (м'яч негайно ж пе­редати далі чи попередньо зупинити; низький чи напівви­сокий м'яч, з торканням до землі); 2) удар головою, змен­шити діаметр кола;    3) гра двома м'ячами.

 

25. Зміна місць утрьох

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 3 гравці.

Майда­нчик: трикутник, довжина сторін 10—20 м.

Тривалість: 10— 15 хв.

Мета. Швидка зміна місць після передачі м'яча, оціню­вати або змагання між "трикутниками", або кількість пере­дач за визначений час.

Правила. Гравці повинні стояти на кутових точках три­кутника. Той, хто володіє м'ячем, передає партнеру і міня­ється з ним місцями. Після цього гравець, який одержав м'яч, знову передає його і теж міняється місцями з вільним парт­нером і т.д.

Варіанти: 1) встановити вид передачі; 2) після певного тренування можна залишити розмічений трикутник і про­водити цю форму гри вільно, змінивши майданчик і виграв­ши місце.

Вказівка. Вправа вимагає значного зосередження, тому доцільно починати гру повільно, точно дотримуючись роз­мітки.

 

 

 

26. Зміна місць учотирьох

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 4 гравці.

Майдан­чик: прямокутник, довжина сторін 5—20 м х 10—30 м.

Три­валість: 15—20 хв.

Мета. Гравці стоять у кутових точках прямокутника. Той, хто володіє м'ячем, передає його партнеру, котрий зна­ходиться разом з ним на довгій стороні прямокутника, і бі­жить за м'ячем. Гравець, який одержав м'яч, передає його партнеру, котрий стоїть навпроти по діагоналі, але біжить на місце, звільнене першим гравцем. Те ж повторюють на іншій стороні прямокутника. Таким чином, м'яч один раз передається вздовж паралельних сторін і один раз — по ді­агоналях, у той час як гравці міняються місцями тільки на паралелях.

Варіанти: 1) змінюється вид передачі, за командою може мінятися напрямок, мінятися можна не на довгих прямих, а на коротких; 2) ставляться додаткові завдання — стрибки в про­цесі бігу, перекиди, поперемінні підскоки вліво і вправо і т.д.

 

27. Зміна місць у "вулиці"

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: по 3 гравці в ко­манді, кількість команд — довільна.

Майданчик: довжина залежить від кількості команд, ширина 25—50 м.

Тривалість: 15—25 хв.

Мета. Точна передача м'яча на більшу відстань і швид­ка зміна місць. Переможцем стає команда, яка за встанов­лений час зробить найбільшу кількість змін.

Правила. Кожному гравцю протистоять два суперники, один з яких володіє м'ячем. Останній посилає м'яч партне­ру на іншій стороні і біжить до його місця, а той повертає м'яч назад і також змінює своє місцеположення. Таким чи­ном, відбувається постійна зміна місць після передач.

Варіанти: 1) варіюється техніка і вид передачі; 2) після кожної передачі можна вводити додаткові вправи: присідан­ня, упори лежачи, перекиди вперед чи назад.

Вказівка. Додаткові вправи повинні вводитися з ураху­ванням тривалості бігу.

28. Біг назустріч

 

Завдання: розминка з м'ячем.

Учасники: 8 гравців.

Май­данчик: 30x5 м.

Тривалість: 15—20 хв.

Мета. Швидка зміна місць після передачі м'яча.

Правила. По чотири гравці стоять один за одним; від­стань між групами—30 м. Перший гравець однієї з груп передає м'яч першому гравцю групи, яка стоїть навпроти, біжить до неї і стає позаду. Той, хто одержав м'яч, віддає його в такий же спосіб другому гравцю, стає позаду.

Варіанти: 1) визначити вид передачі; 2) між обома гру­пами встановити невеликі ворота, через які треба передава­ти м'яч; 3) той, хто відіграв м'яч, діє як пасивний гравець; 4) удар головою.

Вказівка. "Точність передує швидкості", тому в змаган­нях між різними групами слід оцінювати і точність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. РОЗДІЛ.   Ігри для навчання техніки   

 

3.1. удари по м’ячу ногами

 

29. Літаючий м'яч

Завдання: навчати ударів по м'ячу з льоту.

Учасники: 8 гравців (4 проти 4).

Майданчик: 40x25 м, двоє воріт для ма­лого поля.

Тривалість: до 40хв.

Мета. Кожна команда намагається атакувати ворота су­перника, щоб забити голи. Супротивнику забороняється боротися з командою, котра володіє м'ячем, звичайними засобами. Дозволяється тільки заступати шлях гравцю і м'я­чу.

Правила. Гру починати передачею м'яча від партнера до партнера. Якщо гравець торкнеться м'яча більш трьох ра­зів чи якщо м'яч торкнеться землі — передати його супер­нику. Гру вести без воротаря. Не дозволено грати рукою.

Вказівка, Якщо гравці слабо підготовлені, можна дотор­катися до м'яча без обмежень. Технічні гравці повинні торк­нутися до м'яча не більше двох разів.

Ця гра найбільш прийнятна для тих, хто вже опанував основами технічних прийомів.

 

30. Високий м’яч

 

Завдання: навчати удару по м'ячу з льоту.

Учасники: 4—5 гравців (3 чи 4 гравці проти одного).

Майданчик: 10x10 м.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Три чи чотири гравці розподіляються по полю і передають один одному м'ячі верхом. Той, що водить, на­магається торкнутися м'яча, щоб обмінятися місцем з тим гравцем, котрий передавав м'яч останнім.

Правила. М'яч не повинен торкатися землі. Гравець може жонглювати м'ячем довільно. У будь-який момент віддати його. Гра переривається лише тоді, коли той, що водить оволодіває м'ячем, торкається землі чи коли залишає май­данчик. Тоді той, що водить, міняється місцем з тим грав­цем, котрий останнім передав м'яч. Гра рукою не дозволе­на.

Варіанти: 1) м'яча можна торкнутися тільки двічі; 2) м'яч передавати прямо.

Вказівка: гра прийнятна для всіх, хто опанував основа­ми футбольної техніки.

31. Футбольний теніс одиночний 

 

 Завдання: навчати удару по м'ячу різними способами.

 Учасники: 2 гравці — один проти одного.

 Майданчик: 12х16 м, посередині поля встановлюють сітку висотою 1 м, яка розділяє майданчик   на два поля.

 Тривалість: дві виграні партії до 19 очок.

Мета, Щоб виграти очко, обидва гравці повинні пере­бивати м'яч на половину суперника через сітку зазначеним способом, не торкаючись при цьому м'яча більш одного разу. Хто раніше набрав 19 очок, той виграє партію. У ви­рішальних іграх у третій партії після 10 очок суперники мі­няються полями.

Правила. Той, хто одержав право подачі, починає гру за своєю лінією ударом по м'ячу. На полі суперника м'яч по­винен один раз підстрибнути, перш ніж його знову відіб'ють. Дозволяється пряма гра головою чи стопою. Кожен гравець виконує одну за одною п'ять передач. Подача здійснюється після кожної допущеної помилки. Помилкою вважається: 1) якщо м'яч при подачі торкається сітки; 2) якщо м'яч при­земляється поза полем; 3) якщо м'яч підскакує більш одного разу; 4) якщо грають рукою; 5) якщо удар виконаний не зада­ним способом.

Варіанти: при подачі засто­совувати різні види ударів.

Вказівка. Співвідносити розміри ігрового поля з фізич­ними і технічними можливос­тями гравців.

 

32. Футбольний теніс парний

 

Завдання: навчати ударів по м'ячу різними способами.

Учасники: 4 гравці (2 проти 2)

Майданчик: 16 х 8 м, розділений сіткою висотою 1 м на 2 поля, кожне з яких ділить нав­піл роздільна розмітка.

Тривалість: дві виграні партії до 19 очок.

Мета: див. гру 31.

Правила: див. гру 31. Крім того, ще декілька додаткових правил:

1. Подача завжди здійснюється з правої половини поля на ліву половину суперника. Лише після цього можна довіль­но посилати м'яч у будь-яку частину поля.
2. Робити удар по м'ячу слід завжди по черзі. Гравець, що послав м'яч через сітку, залишає виконання удару по наступному м'ячу партнеру. У противному разі супернику зараховується очко.

3.  Після кожної подачі пари міняються місцями.

Варіанти: при подачі засто­совувати різні види ударів.

Вказівка. Гра прийнятна для всіх вікових груп із різним рівнем підготовки.

 

33. Футбольний теніс командний

 

Завдання: навчати ударам по м'ячу.

Учасники: 2 команди по 3 чи 4 гравці.

Майданчик: приблизно 10 х 20 м, сітка ви­сотою 1 м ділить поле навпіл.

Тривалість: дві виграні партії до 19 очок.

Мета: див. гру 31.

Правила: див. гру 31. До цього — ще кілька додаткових правил:

1. Гравці кожної команди одержують номери з 1 до 3 чиз 1 до 4. Це важливо для дотри­мання послідовності подач, кож­ну з яких виконує інший гравець, при цьому футболісти переміща­ються за годинниковою стріл­кою від позиції до позиції.

2 Залежно від домовленості, у межах команди по м'ячу мож­на пробити три чи чотири рази.

Дозволяється, щоб футболіст пробив по м'ячу двічі, якщо інший торкнувся м'яча в проміжку. Багаторазове торкання м'яча не дозволене,

Варіанти: при подачі засто­совувати різні види ударів.

Вказівка: гра прийнятна для всіх вікових груп з різними рівнями підготовки.

 

34. Футбольний теніс із забороненою зоною

 

Завдання: навчати ударів по м'ячу.

Учасники: 2 команди по 3 гравці.

Майданчик: 22 х 8 м, розділений навпіл сіткою висотою 1 м; по обидва боки сітки паралельно їй розміча­ються "заборонені зони" шириною по 3 м.

Тривалість: дві виграні партії до 19 очок.

Мета: див. гру 31.

Правила: див. гру 31 і наступні додаткові правила.

1. Для одержання очка м'яч повинен перелітати через сі­тку і "заборонену зону". Якщо м'яч потрапляє в "забороне­ну зону" — це вважається помилкою і очко виграє супер­ник.
2. Дозволяється торкнутися м'яча кілька разів підряд, припустимі кількаразові передачі його один одному. Важ­ливо тільки, щоб м'яч доторкнувся до землі тільки один раз.

Варіанти: при подачі засто­совувати різні види ударів.

Вказівка: розмір забороненої зони слід пристосувати до можливостей гравців.

 

 

 

 

 

35. Футбольний теніс з обмеженням польоту м'яча
 

Завдання: навчати ударів по м'ячу.

Учасники: 2 команди по 3 гравці.

Майданчик: 18 х 9 м, розділений за допомогою двох шнурів (один шнур на висоті 1 м, другий — 3 м) на два поля.  

Тривалість: див. гру 31.

Мета: див. гру 31.

Правила. Кожна команда по черзі виконує п'ять подач. Подача здійснюється після кожної зробленої помилки в ме­жах свого відгородженого майданчика. Помилкою вважа­ється, якщо: І) м'яч перебивається не через шнури (якщо м'яч торкнувся шнура — то гра продовжується); 2) м'яч при­земляється поза полем; 3) м'яч торкнеться землі більше од­ного разу; 4) футболіст зіграв рукою.

Варіанти: див. гру 31.

Вказівка: чим вищий клас команд, тим меншою може бути відстань між шнурами.

 

36. Гра об стінку

 

Завдання: навчати ударів по м'ячу з льоту.

Учасники: 2 команди по 2 гравці.

Майданчик: стінка, на ній на висоті 1—2 м поперечна лінія, перед стінкою "заборонена зона" шириною 4 м, а за нею — ігрове поле довжиною 10 м.

Три­валість: 2 виграні партії по 15 очок.

Мета. Одна команда б'є м'ячем по стінці над попереч­ною лінією. При відскакуванні назад м'яч, минаючи "забо­ронену зону", повинен вдаритися об землю, перш ніж ним заволодіє суперник. Кожна помилка — очко супернику.

Правила. Гра починається з подачі з меж майданчика. Після кожної допущеної помилки право подачі переходить до суперника. Помилкою вважається, якщо м'яч: 1) торка­ється землі в "забороненій зоні"; 2) вдаряється об стінку не над поперечною лінією; 3) торкається землі на майданчику більш одного разу; 4) вдаряється тим самим гравцем два рази підряд.

Варіанти: заздалегідь уста­новлюється вид удару для подачі й удару по стшці.

Вказівка: розміри "заборо­неної зони" і майданчика по­винні відповідати майстернос­ті гравців; новачки можуть гра­ти без "забороненої зони".

37. У декілька воріт

 

Завдання: навчання удару внутрішньою стороною сто­пи.

Учасники: 2 команди по 5 гравців.

Майданчик: половина футбольного поля, 6 допоміжних воріт (переносні прапо­ри) шириною 1 м.

Тривалість: до 60 хв.

Мета. Гол зараховується, як«що м'яч проходить через лінію воріт і доходить до партнера. Якщо ж м'яч пролітає над древком прапора, гол не зараховують. М'ячі можна за­бивати з двох сторін воріт. Після гола гра продовжується без перерви на іншій стороні. Забивати два голи підряд у ті самі ворота не дозволяється.

Варіанти: визначається нога, котра б'є, для удару по во­ротах.

Вказівка, Кількість воріт і їх ширину пристосувати до працездатності гравців. Команди, у складі яких більше ніж 6 гравців, повинні використовувати все футбольне поле. Допускати до гри команди тільки з однаковою кількістю гравців.

 

38.    На два поля

Завдання: навчати удару внутрішньою стороною стопи.

Учасники: 2 команди по 8 гравців.

Майданчик: половина футбольного поля, розділена середньою лінією шириною 5 м на дві частини.

Тривалість: до 40 хв,

Мета. На кожній половині майданчика грають четверо нападаючих проти чотирьох захисників. Нападаючі нама­гаються забивати м'ячі, в той час як захисники перешкоджають цьому.

Правила. Якщо захисники відбирають м'яч, вони пере­дають його своїм партнерам на іншій половині майданчи­ка. Жодному гравцю не дозволяється переступати середню інію. Середнє поле повинне долатися за допомогою дов­гих передач. Положення "поза грою" немає.

Варіанти: 1) середня лінія може бути зоною шириною до 20 м, у котру не можна вступати_; 2) захисники повинні вивести м'яч зі своєї половини трьома передачами; 3) кіль­кість гравців у команді можна збільшити до 12.

Вказівка: залежно від цільової настанови, надавати пе­реваги обом позиційним групам відповідно до визначених правил.

39. Через гравця

 

Завдання: навчати удару внутрішньою стороною стопи.

Учасники: 3 гравці.

Майданчик: 24 х 8 м, розділений двома лініями на три рівні частини.

Тривалість: до 3 хв.

Мета. Обидва крайні гравці посилають один одному м'яч повітрям через поле центрального гравця, а останній намагається піймати м'яч. Переможцем є гравець, котрий набрав найменшу кількість штрафних очок.

Правила. У кожного футболіста своє ігрове поле. Обид­ва крайні гравці посилають один одному м'яч повітрям. Той, хто знаходиться між суперниками намагається піймати його руками. Гравець одержує штрафне очко, якщо м'яч торк­неться його поля більше одного разу, якщо його передача не потрапить на поле партнера чи м'яч піймає центральний гравець. Через деякий час варто робити заміну.

Варіанти: визначати ногу, котра б'є, і дозволяти, напри­клад, дворазове торкання м’яча.

 

40. Через ворота

 

Завдання: навчати удару внутрішньою стороною стопи.

Учасники: 2 команди з довільною кількістю гравців.

Майдан­чик: кілька полів 20 х 6 м позначити крейдою, посередині кожного з них за допомогою переносних прапорів - ворота шириною 1,5 м.

Тривалість: до 30 хв.

Мета. Всі гравці намагаються пробити м'яч по своїх во­рогах, щоб забити його. Переможець той, хто після певно­го пасу забив найбільшу кількість м'ячів.

Правила. Гол зараховується, коли м'яч прокочують між переносними прапорами. Якщо ж він пролітає над древком прапора (стійкою), суперник одержує м'яч, але гол не зара­ховується. Коли минає половина ігрового часу, сторони міняються місцями. Кожна команда повинна сама рахува­ти свої голи. Лише наприкінці визначається переможець.

Варіанти: 1) визначати ногу, котра б'є; 2) збільшити іг­рову поле до 40 м.

Вказівка: в кінці кожного ігрового поля можна встано­вите одні ворота.

41. Удар по воротах

 

Завдання: Навчати удару середньою частиною підйому.

Учасники: 2 команди по 4—5 гравців.

Майданчик: подвоє­ний штрафний майданчик з двома звичайними воротами, лінія штрафного майданчика — це середня лінія.

Тривалість: до З0 хв.

Мema. Кожна команда зі своєї половини повинна про­биту по воротах суперника. Ті, що володіють м'ячем, шука­ють сприятливі позиції для удару, у той час як їхні суперни­ки намагаються відбити його.

Правила. Гра починається з того, що воротар викидає м'яч рукою від воріт одному з партнерів. Із вдалої позиції слід відразу ж пробити по воротах. У несприятливому ви­падку м'яч може до трьох передач залишатися в команді. Не л^жна переступати середню лінію. При аутах м'яч зно­ву вводиться в гру вкиданням  або ударом від воріт.

Варіанти: визначається нога, котра б'є.

Вказівка: щоб поліпшити точність удару, можна грати на воротах для малих полів; гра рукою при цьому — забо­ронена.

 

 

42. На одній половині поля

 

Завдання: навчати удару середньою частиною підйому.

Учасники: 2 команди по 4—6 гравців і спільний воротар.

Майданчик: половина поля з одними звичайними ворота­ми. Тривалість: до 60 хв.

Mеma. Команда атакує і намагається забивати голи, а при втраті м'яча — перешкоджати взяттю воріт.

Правила. Гра починається із вкидання м'яча воротарем. Гол зараховується лише тоді, коли атакуюча команда хоч раз зробила передачу. Суперник одержує м'яч, якщо він ним оволодіває після аутів і при вільних ударах. Після аутів че­рез продовжену лінію воріт і після ударів по воротах воро­тар знову вкидає м'яч у поле. Положення "поза грою" ска­соване.

Варіанти: 1) визначається нога, котра б'є, для удару по воротам і застосовуються різні види ударів; 2) удари тільки середньою частиною підйому по воротах.

Вказівка: гра прийнятна для всіх вікових груп і груп з різною підготовкою.

43. На одній половині поля із «забороненою зоною»

 

Завдання: навчати удару середньою частиною підйому.

Учасники: 2 команди по 4 гравці і 1 нейтральний воротар.

Майданчик: половина футбольного поля з одними звичай­ними воротами і колом діаметром 13 м від центру воріт.

Три­валість: до 60 хв.

Мета. Одна команда атакує і намагається забивати голи, а при втраті м'яча — перешкоджати їм.

Правила. Гра починається з вибивання м'яча воротарем. М'яч може бути забитий тільки завдяки удару по воротах перед "забороненою зоною". Якщо один із гравців вступив у "заборонену зону", суперник одержує право на вільний удар з цього місця. Положення "поза грою" і кутові скасовані. Після виходу м'яча за лінію воріт його вводить у гру воротар. При ви­ході м'яча за бокову лінію гра відновлюється вкиданням.

Варіанти: визначається нога, котра б'є, для удару по во­ротах.

Вказівка: ширина "забороненої зони" визначається з ура­хуванням працездатності гравців і варіюється від 8 до 18 м.

 

44. На одній половині поля з "боковою ударною зоною"

 

Завдання: навчати удару зовнішньою частиною підйому.

Учасники: 2 команди по 4 гравці і 1 спільний воротар.

Май­данчик: половина футбольного поля з одними звичайними воротами й ударним колом, на якому на відстані 5—12 м від продовженої лінії воріт.

Тривалість: до 30 хв.

Мета. Команда, котра володіє м'ячем, намагається по­слати його у ворота, причому дозволяється бити тільки з бокової ударної зони. При втраті м'яча команда захищає свої ворота.

Правила. Гру починають з удару від воріт, виконуваного воротарем. Команда, котра оволоділа м'ячем, намагається посилати його у ворота з бокового обмеження. Якщо супер­ник відбирає м'яч, відбувається боротьба за нього. Пере­ступання ударного кола, удари по воротах поза ударною зоною та інші порушення правил караються вільним уда­ром.

Варіанти: 1) змінюються розміри ударного кола й удар­ної зони; 2) одна команда загрожує воротам тільки з обох зовнішніх секторів; 3) суперникам дозволяється використо­вувати тільки центральний сектор.

Вказівка. Учасникам у грі слід попередньо опанувати основами техніки удару зовнішньою частиною підйому.

45. На три кола

 

Завдання: навчати удару внутрішньою частиною підйо­му.

Учасники: довільна кількість команд, котрі змагаються попарно.

Майданчик: 40 х 20 м, 3 кола на кожній половині, 1 коло віддалене від середньої лінії на 10 м, 2 кола — на 15 м, діаметр кола — близько 3 м.

Тривалість: до 20 хв. чи до 20 голів.

Мета. Кожен гравець намагається вибити м'яч з кола своєї половини поля в коло половини поля суперника. Якщо це вдається, зараховується гол.

Правила. Як голи зараховуються тільки м'ячі, котрі ще не торкалися землі. За м'ячі, які не досягли середньої лінії чи вилетіли за обмеження, знімається гол. Не дозволяється два рази підряд вибивати м'яч з того самого кола.

Варіанти: 1) суперник може запобігти голу, якщо виби­ти м'яч раніше, ніж останній торкнеться кола. При цьому гра рукою недозволена; 2) гол, забитий у результаті прямо­го відбивання м'яча, зараховується як два.

Вказівка: кола варто чітко позначати (наприклад, додат­ково — за допомогою прапорців).

 

46. Із "забороненою" серединою поля

 

Завдання: навчати удару внутрішньою частиною підйо­му.

Учасники: 2 команди по 5 гравців.

Майданчик: 40 х 20 м, двоє воріт для малих полів, відкрита частина яких спрямо­вана назовні.

Тривалість: до 40 хв.

Мета. Команда, котра володіє м'ячем, атакує ворота суперника. Однак для того, щоб гол був зарахований, м'яч обов'язково повинен пройти через "заборонену" середину поля.

Правила. Одна з команд починає гру від своїх воріт. Од­нак слід спочатку перетнути середину поля, перш ніж уда­рити по воротах. Якщо середини поля торкнеться м'яч, то суперник одержує його для вкидання в тому місці, де він перелетів лінію. Гравці можуть пробігти через середину поля. Останньому гравцю команди, котра захищається, дозволяється відбивати м'яч, що ле­тить у ворота, руками.

Варіанти: і) збільшити шири­ну ігрового поля, а також кількість гравців до 7 проти 7; 2) не дозво­ляється грати рукою; 3) долати се­редину поля веденням м'яча в по­вітрі; 4) при торканні до землі — право вільного удару супернику.

 

 

 

 

 

47. На відбивання м'яча

 

Завдання: навчати удару внутрішньою частиною підйо­му.

Учасники: 8 гравців (4 проти 4).

Майданчик: футбольне поле.

Тривалість: до 25 хв.

Мета. Кожна команда прагне за допомогою далеких ударів відтіснити суперника від його "основної" лінії. Зара­ховується очко, якщо м'яч торкнеться землі за "основною" лінією.

Правила. Команди розташовуються на однаковій відста­ні від середньої лінії. Одна з них починає гру далеким уда­ром у напрямку "основної" лінії суперника. М'яч встанов­люється в місці, де він торкнувся землі, і відбивається супер­ником з аналогічною метою.

Варіанти: збільшується кількість гравців.

 

 

3.2. навчання веденню м’яча

 

 

48. На відкриті ворота

 

Завдання: навчати ведення м'яча.

Учасники: довільна кі­лькість груп по 2 гравці.

Майданчик: 20 х 20 м, посередині ворота шириною 2 м, позначені за допомогою переносних прапорів. Із середини воріт проведене коло діаметром 5 м.

Тривалість: до 5 разів по 2 хв.

Мета. Обвести свого суперника і забити м'яч у ворота.

Правила. Гравець, котрий володіє м'ячем, повинен прой­ти повз суперника і забити м'яч. Після взяття воріт м'яч одер­жує інший гравець. Якщо суперник відбирає м'яч чи м'яч перетинає бокову лінію, нападаючим стає гравець проти­лежної команди.

Варіанти: 1) не можна переступати 5-метрове коло; 2) варіювати вид ведення м'яча.

Вказівка. У перервах доцільно використовувати прості технічні вправи.

 

 

 

 

 

 

49. М'яч через лінію

 

Завдання: навчати ведення м'яча.

Учасники: 10—12 грав­ців (5 проти 5 чи 6 проти 6).

Майданчик: половина футболь­ного поля.

Тривалість: до 30 хв.

Мета. Кожна команда намагається звільнити одного зі своїх гравців від опіки, щоб він міг провести м'яч через лі­нію воріт суперника і виграти очко. Переможець той, хто по закінченні певного часу виграв більше очок.

Правила. Гра ведеться без воротаря, скасоване положен­ня "поза грою". Якщо команда втрачає м'яч і він перехо­дить до суперника, то гра продовжується на іншій стороні. Лінією воріт служить бокова лінія. Після кожного виграно­го очка суперник одержує м'яч.

Варіанти: 1) визначити, якою ногою слід вести м'яч; 2) встановити вид ведення м'яча (наприклад, внутрішньою стороною стопи, зовнішньою частиною підйому).

 

 

50. Ведення м'яча

 

Завдання: навчати ведення м'яча.

Учасники: 2 команди по 4—8 гравців.

Майданчик: штрафний, розділений лінією.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Кожна команда займає одну половину майдан­чика. У кожного гравця м'яч, який він веде на своєму полі. Кожна команда посилає одного свого гравця до суперника, щоб відвернути якнайбільше гравців, при цьому не втрати­ти м'яч.

Правила. За кожного обведеного гравця чи за кожен від­битий м'яч — одне очко. Те ж саме, якщо гравець втрачає м'яч або, застосовуючи ведення, виходить за обмеження. Такий гравець вибуває, а його роль (функції) виконує това­риш по команді. Лише коли усі зіграли по разу, визначаєть­ся результат. Потрібні двоє суддів, кожен з яких стежить за гравцем на половині суперника і визначає результати.

Варіанти. 1) для гравця, що прийшов на поле суперни­ка, час обмежується двома-чотирма хвилинами; 2) визнача­ється вид ведення м'яча і нога, котра б'є.

 

51. Боротьба за м'ячі

 

Завдання: навчати ведення м'яча.

Учасники: 2 команди по 4—6 гравців.

Майданчик: 40 х 20 м з розміченою середньою лінією.

Тривалість: до 20 стартів.

Мета. Обидві команди розташовуються одна проти од­ної на вузьких сторонах майданчика. На середній лінії ле­жать м'ячі (їх на два менше кількості учасників гри: на 8 гравців — 6 м'ячів, на 12—10). За свистком судді обидві ко­манди біжать до середини поля, щоб провести через стар­тову лінію якнайбільше м'ячів. За кожне проведення коман­да одержує очко.

Правіла. Два гравці, яким не дісталися м'ячі, намагають­ся вибити їх у суперника. Кожен м'яч, проведений за власну лінію, вважається виграним і оцінюється в одне очко. М'я­чі, вибиті за лінію, не зараховуються.

Варіанти. Встановлюється вид ведення м'яча.

Вказівка: доцільно мати двох суддів, кожний з яких кон­тролює половину ігрового поля.

 

52. Ведення м'яча через три "закриті" зони

Завдання: навчати ведення м'яча із застосуванням фін­тів.

Учасники: 2 команди по 6 гравців.

Майдачик: 60 х 20 м, 2 рівних за величиною поля.

Тривалість: до десяти ведень м'яча кожною командою.

Мета. Одна з команд атакує, інша — захищається. У кожного гравця нападаючої команди м'яч. Очко може одер­жати той, хто, застосовуючи дриблінг, проходить з м'ячем усі "закриті" зони і перетинає лінію. Захисники займають кожне друге поле, що є "закритою" зоною. Вони діляться на три групи — по троє, двоє і одному гравцю — і намага­ються відібрати м'ячі в нападаючих.

Правила. За командою гру починають нападаючі. Той, хто втратив м'яч чи потрапив з ним за лінію майданчика, вибуває до наступної спроби. Гравцям захисту не дозволя­ється виходити за межі своєї "закритої" зони. Гравцям на­паду дозволено збиратися в "проміжних" зонах для понов­лення атаки. Після кожної спроби команди міняються ро­лями. Потім визначається переможець.

Вказівка: необхідно постійно нагадувати гравцям про спортивну поведінку, коректну гру, щоб уникнути травм.

53. Із "завоюванням" зон

 

Завдання: навчати ведення м'яча із застосуванням фін­тів. Учасники: 2 команди по 6—8 гравців. Майданчик: 4 рів­них за величиною поля. Тривалість: до 60 хв.

Мета. Одна команда атакує, інша захищається. Напа­даючі повинні завойовувати кожну ділянку суперника, за­стосовуючи ведення м'яча через лінію (за лінією).

Правила. Одна з команд починає гру на своїй половині майданчика. Якщо їй вдається прориватися в зону, вона може продовжувати гру і на власній половині, і на "завойо­ваній" зоні. Гол зараховується лише тоді, коли удар по во­ротах виконується із зони перед воротами суперника. Супер­ник одержує м'яч, якщо йому вдається відібрати його, при аутах і якщо при проходженні зонної розмітки не застосо­вували ведення м'яча. Потім гра переходить на іншу сторо­ну. Гра ведеться з постійними воротарями, однак без положень "поза грою". Воротарю дозволяється підтримувати атаки своєї команди в ролі польового гравця.

Варіанти. Пробувати різ­ні види ведення м'яча й обве­дення.

Вказівка: гра особливо прийнятна для тих, хто вже опанував основами техніки ведення м'яча.

 

54. Ведення м'яча при грі з "ударним колом"

 

Завдання: навчати ведення м'яча з обведенням.

Учасники: 2 команди по 6 гравців.

Майданчик: поперек половини футбольного поля двоє воріт для малого поля з "ударним колом" 12—20 м.

Тривалість: до 40 хв.

Мета. Одна з команд, застосовуючи ведення м'яча, намагається потрапити в ударне коло суперника і звідти заби­вати м'ячі. Знаходячись перед своїми воротами, команда на­магається перешкоджати супернику.

Правила. Забивати м'ячі тільки тоді, коли якому-небудь із гравців, застосовуючи ведення, удасться ввірватися в ударне коло. М'ячі, забиті поза колом, не зараховуються і кара­ються вільним ударом.

Варіанти: 1) варіювати вид ведення м'яча; 2) змінювати кількість гравців і розміри поля; 3) проводити гру з усіма варіантами футболу на малих полях (наприклад, грати низь­кими передачами, тільки ліворуч і т.д.).

Вказівка: чим вищі працездатність і технічна підготовка гравців, тим менше ударне коло, і навпаки.

 

 

 

 

 

 

55. Вміле обведення

 

Завдання: навчати ведення м'яча з обведенням.

Учасни­ки: довільна кількість груп по 4 гравці — 3 проти 1.

Майдан­чик: 32 х 10 м, розділений на 4 рівних поля.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Гравець намагається обвести трьох суперників, котрі знаходяться один за одним. За кожного обведеного — очко. Переможець той, у кого найбільша кількість очок за встановлений час гри.

Правила. На кожній лінії, що розділяє поле на зони,— гравець-суперник. Той, хто веде м'яч, намагається послідовно обвести трьох суперників. При втраті м'яча він одержує його назад і атакує наступного. Захисникам не дозволяєть­ся залишати лінію розмітки. Коли нападаючий закінчує ве­дення, продовжує наступний у групі.

Варіанти: 1) гравці захисту одержують завдання захи­щати не тільки лінію, але й усе своє поле; 2) можна довільно змінювати розміри ігрового поля і кількість гравців.

 

56. Есгафета-слалом

 

Завдання: навчати ведення м'яча.

Учасники: 2 команди з довільною кількістю гравців.

Майданчик: стартова лінія і два ряди переносних прапорів на відстані 2 м.

Тривалість: до 20 хв. чи 10 забігів на команду.

Мета. Гравці однієї команди на шляху від старту до фі­нішу і назад повинні обвести м'ячем усі прапори швидше, ніж суперник, щоб виграти очко.

Правила. За сигналом гравець кожної команди, котра знаходиться попереду, починає біг. Наступний починає ве­дення, коли йому передають м'яч за стартовою лінією. Якщо всі гравці пробігли — партія закінчена. Більш швидка ко­манда одержує очко. Передчасний перехід стартової лінії веде до повторення ведення гравцем, котрий порушив пра­вила.

Варіанти: 1) варіювати вид ведення м'яча; 2) ведення ускладнюється, якщо дистанція розмічена переносними пра­порцями, встановленими на різних відстанях один від од­ного.

Вказівка: гра прийнятна для всіх вікових груп і груп з різним рівнем підготовки.

 

 

 

 

3.3. навчання ударом головою

 

57. Удар головою

 

Завдання: навчати удару головою.

Учасники: 2 гравці проти одного.

Майданчик: 10—16 х 5—8 м. Крейдою нанести середню лінію, у кутах переносними прапорцями розмі­тити ворота.

Тривалість: до 20 хв чи до 10 очок зі зміною сторін.

Мета. Обидва гравці намагаються за допомогою удару головою перевести м'яч через лінію суперника, щоб тим са­мим виграти очко. Переможець той, хто після визначеного часу виграв найбільшу кількість очок.

Правила. Гра починається підкиданням м'яча високо вго­ру. Гравець може жонглювати м'ячем до середньої лінії де­кількома ударами, а з цього місця уже вдарити головою. Не можна переступати середню лінію. Якщо ж при жонглюван­ні гравець втрачає м'яч, його суперник одержує право на вільний удар із середньої лінії.

Варіанти: 1) без середньої лінії; 2) кілька команд грають одночасно.

Вказівка. Гра прийнятна для всіх вікових груп і груп з різною підготовкою. Розміри ігрового поля і тривалість гри слід пристосувати до працездатності гравців.

 

58. У парах з ударом головою

Завдання: навчати удару головою.

Учасники: 4 гравці (2 проти 2).

Майданчик: 16 х 8 м, переносні прапори замість воріт і середня лінія.

Тривалість: до 20 хв. чи до 10 голів зі зміною сторін.

Мета. Кожна пара намагається за допомогою удару го­ловою перевести м'яч через лінію суперника, щоб вразити ворота.

Правила. Гра починається підкиданням м'яча високо вго­ру. Щоб оволодіти гарною позицією для удару по воротах, дозволяється довільно жонглювати головою. При цьому не можна переходити середню лінію. Якщо пара втрачає м'яч під час передачі — суперник одержує право на вільний удар із середньої лінії.

Варіанти: 1) скасовується середня лінія як обмеження; 2) дозволяється ловити м'яч руками на половині су­перника.

Вказівка. Гра прийнятна для всіх вікових груп і груп із різним рівнем підготовки. Розміри ігрового поля і тривалість гри слід пристосувати до працездатності гравців.

59. Головою з центру поля

 

Завдання: навчання удару головою.

Учасники: 8 гравців (4 проти 4), по 2 у центрі поля і по 1 перед воротами — як гравці нападу і захисту.

Майданчик: 30 х 15 м, двоє воріт для малих полів, повернених назовні, середня лінія.

Трива­лість: до 6 разів по 5 хв. (з інтервалами).

Мета. Одна команда атакує половину поля суперника, щоб забивати м'ячі, а при втраті м'яча намагається пере­шкоджати голам суперника.

Правила. М'яч забивати тільки з передачі на половині поля суперника. У центрі поля грають руками, а перед во­ротами — тільки ногою. Якщо м'яч втрачений, його одер­жує суперник. Гравці перед воротами повинні швидко й уміло відкриватися.

Вказівка. Для удару головою важлива передача м'яча вперед руками. Тривалість і кількість повторень залежать від працездатності гравців.

 

60. Теніс головою

Завдання: навчати удару головою.

Учасники: 2 команди по 6 — 8 гравців.

Майданчик: 18х 9 м, на середній лінії вста­новлюється сітка чи шнур на висоті 1,5 м.

Тривалість: 2 ви­грані партії до 20 очок. Якщо кожна команда виграє одну партію, то проводиться вирішальна гра, у якій після 10 очок слід мінятися сторонами.

Мета. М'яч послати головою через сітку, він повинен відскочити від землі тільки один раз. Очко виграє лише той, у кого подача.

Правила. Гравець б'є м'яч головою у бік суперника зі своєї половини поля. Після подачі суперник, перш ніж відіграє його назад, дає м'ячу один раз підскочити. Можна відігра­вати м'яч з льоту. Кількість передач всередині команди не обмежується. Після кожної помилки подача здійснюється іншим гравцем. Виконують її головою, але при тривалій грі це правило можна змінити так, щоб м'яч з льоту подавався стопою. Вважається помилкою, якщо: 1) супротивник не дає підскочити м'ячу після подачі; 2) м'яч підскочив два рази на половині поля суперника; 3) суперник головою направляє м'яч у сітку; 4) суперник головою направляє м'яч за межу поля; 5) суперник вдаряє по м'ячу не головою; 6) гравець переходить на поле суперника.

Варіанти: 1) варіювати кількість передач усередині ко­манди; 2) усередині команди дозволити грати стопою, але через сітку — тільки головою; 3) кількість гравців можна змінювати відповідно до віку і працездатності.

Вказівки. Як ігрове поле можна використовувати цент­ральне коло. Особливо виправдала себе на практиці гра із застосуванням більш легких м'ячів: волейбольних, гумових, ігелітових. Завдяки їх більшій еластичності при підскаку­ванні ставляться підвищені вимоги до здатності гравців реа­гувати.

61. У волейбол головою

 

Завдання: навчати удару головою.

Учасники: 2 команди по 6—8 гравців.

Майданчик: 18 х 9 м, на середній лінії на висоті 2,4 м встановлюється сітка.

Тривалість: 2 виграні пар­тії до 20 очок.

Мета. М'яч слід вибити головою на половину суперни­ків, він не повинен падати на землю. Виграти очко може тільки той, у кого подача.

Правила. Гравець з будь-якого місця своєї половини поля направляє головою м'яч супернику. Всередині команди мож­на чотири рази зробити передачі головою. Повернення м'я­ча головою не пов'язане з будь-якою визначеною послідов­ністю. Команда має право на п'ять подач підряд, кожну з яких виконує інший гравець. Подача здійснюється після кож­ної помилки. Помилкою вважа­ється, якщо: 1) при подачі м'яч торкається сітки; 2) м'яч призе­мляється поза полем; 3) м'яч па­дає на землю; 4) передачі зроб­лені більше чотирьох разів; 5) м'яч посланий не головою.

Варіанти: 1) зробити подачу головою за власною лінією через сітку; 2) передавати м'яч частіше, ніж чотири рази.

Вказівка. Попередньо опанувати основами техніки гри головою.

 

 

62. Вкидання за лінію воріт

Завдання: навчати вкидання.

Учасники: 2 команди по 5 гравців.

Майданчик:40х20м, двоє воріт для малих полів.
Тривалість: до 30 хв.

Мета. Кожна команда намагається за допомогою вмі­лої позиційної гри атакувати і забивати м'ячі. Передача м'я­ча і кидок по воротах здійснюються за допомогою вкидань, виконуваних відповідно до правил.

Правила. М'яч дозволяється кидати тільки обома рука­ми над головою, не відриваючи ніг від землі. Не дозволя­ється бігти з м'ячем у руці. Суперник одержує м'яч, якщо він його відбирає, при аутах і якщо з м'ячем грають ногою. Кутові вкидаються, гра ведеться без постійного воротаря і без положення "поза грою".

Варіанти: 1) грати з колом для кидків, діаметр якого ста­новить приблизно 10 м; 2) гра на великі допоміжні ворота з постійним воротарем.

Вказівка: гра прийнятна для всіх вікових груп і з різною підготовкою.

63. Вкидання на точність

 

Завдання: навчати вкидання.

Учасники: 3 команди по 4—6 гравців.

Майданчик: 30 х 20 м, 3 поля, середнє може бути більше.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Кожна команда займає одне поле. Гравці на зов­нішніх полях намагаються влучити у гравців середнього поля. Влучення оцінюються, якщо кидки зроблені відповід­но до правил.

Правила. Всередині команди дозволяється робити пере-

дачі м'яча два рази. Право виконувати кидки мають тільки команди на зовнішніх полях. Гравцям у середньому полі заборонено ловити м'яч. Вони можуть тільки захищатися ухиляючись від влучень у них м'яча. Після п'яти кидків ко­манда в середньому яолі міняється місцями з однією з двох інших команд. Після кожного влучення м'яч знову повер­тається до гравців на зовнішньому полі.

Варіанти: грати одночасно декількома м'ячами

Вказівка: можна збільшити подовжні розміри майданчи­ка, щоб тренуватися в далеких кидках.

 

 

64. Перекидання м'яча через суперника

Завдання: навчати вкидання.

Учасники: 2 команди з до­вільною кількістю гравців, що попарно протистоять один одному.

Майданчик: футбольне поле.

Тривалість: до 15 хв

Мета. Кожен гравець за допомогою вкидання намага­ється перекинути м'яч через свого суперника так, щоб м'яч перетнув лінію воріт. Якщо це вдається, гравець одержує

Правила. Обидві команди розташовуються парами один проти одного на однаковій відстані від середньої лінії По­чинає гру гравець кожної пари, котрий володіє м'ячем Він намагається перекинути м'яч через суперника. Якщо остан­ній дістав м'яч, він діє аналогічно.

Варіанти: 1) після кожного очка суперники міняються ро­лями; 2) точкою вкидання стає місце, якого торкнувся м'яч вдарившись об землю, якщо його не піймав супротивник.

Вказівка: стежити, щоб вкидання проводилося корект­но, відповідно до правил.

65. На два поля  

 

Завдання: навчати правильного відбирання м'яча 

Учас­ники: 2 команди по 5 гравців.

Майданчик: 40 х20 м, середня лінія, на кожній подовжній стороні ворота шириною близь ко 2 м.

Тривалість: до 25 хв.

Мета. Кожна команда ділиться на трьох нападаючих   і двох захисників. Нападаючі намагаються вразити ворота а захисники — перешкодити цьому.

Правила. Від кожної команди три гравці стоять на одній половині поля і два — на іншій. Таким чином, постійно грач, ють троє проти двох, прагнучи забивати м'ячі. Перехід середньої лінії не дозволений. Якщо захисники відбирають м'яч, якщо він потрапляє в аут чи порушуються правилу гри, то нападаючі на іншому полі одержують м'яч.

Варіанти: 1) обмежується передача м'яча нападаючими; 2) встановлюється кількість торкань м'яча і визначається час тривалості атак.

Вказівки. Гравці періодично міняються ролями. Гра прийнята також для залів менших розмірів.

V. Розділ. Ігри для навчання тактики

 

66. Гра з номерами

 

Завдання: навчати гри з опікою і виходом на вільне міс­це.

Учасники: 2 команди по 4 — 7 гравців.

Майданчик: поло­вина ігрового поля без воріт.

Тривалість: до 30 хв.

Мета. Кожна команда намагається передавати м'яч партнеру у визначеній послідовності, щоб одержати очки.

Правила. Команди одержують майки різних кольорів з послідов­ними порядковими номерами. Одна з команд починає гру і може виграти очко, якщо їй удасться передати м'яч від гравця з номе­ром 1 гравцю з номером 2, від гравця з номером 2 — гравцю з но­мером 3 і т.д. так, щоб суперник не відібрав м'яч. Передавати м'яч потрібно тільки в такій послідовності. Суперник одержує м'яч після кожного вигра­ного очка або коли йому вдається заволодіти м'ячем, при виході м'яча за бокову лінію і при порушеннях правил гри супротивною командою.

Варіанти: 1) той, хто заволодів м'ячем, може негайно ж передати його своєму партнеру, тільки не номеру 1;

Вказівка: для гри з опікою доцільні такі угруповання: 1 проти 1, 2 проти 2 і т.д. (цим запобігається скупчення нав­коло гравця).

 

67. Гра з капітанами

 

Завдання: навчати гри з опікою і виходом на вільне міс­це.

Учасники: 2 команди по 4—6 гравців.

Майданчик: поло­вина ігрового поля.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Команди вибирають своїх капітанів. Очко одер­жують тоді, коли вдається передати м'яч своєму капітану.

Правила. Одна з команд починає гру і намагається пере­дати м'яч капітану. Команда суперника прагне перешкоди­ти цьому. Вона одержує м'яч, коли заволодіє ним, а також при виході м'яча за бокову лінію і після того, як супернику вдається одержати очко. По закінченні визначеного часу в зв'язку з тим, що капітанам доводиться бігати більше всьо­го, їх заміняють іншими гравцями.

Варіанти: команда, котра одержала очко, залишає в себе м'яч і продовжує гру.

Вказівка: капітан кожної команди повинен чітко виріз­нятися — для цього він повинен носити шапочку, пов'язку на рукаві і т.п.

68. Три проти одного

 

Завдання: навчати гри з опікою і виходом на вільне місце.

Учасники: 4 гравці (3 проти 1).

Майданчик: 10 х 10 м.

Три­валість: до 20 хв.

Мета. Три гравці з м'ячем за допомогою правильного виходу на вільне місце повинні утримувати м'яч, який на­магається відібрати гравець захисту.

Правила. Гра починається передачею м'яча один одно­му. Передачі перериваються, якщо гравець захисту торк­неться м'яча, якщо м'яч викотиться в аут чи пролетить ви­соко над захисниками. Тоді він міняється місцем з тим, хто грав з м'ячем останнім.

Варіанти: обмежується кількість торкань м'яча — від довільно частих до гри з передачами в одне торкання.

Вказівки. Вихід на вільне місце виконаний правильно, якщо обидва партнери без м'яча не опинилися в зоні опіки захисника і якщо гравець з м'ячем завжди має два напрям­ки для передачі. Якщо гравці менш треновані, вправу реко­мендується проводити на полі великих розмірів (20 х 20 м).

 

 

69. Чотири проти двох

 

Завдання: навчати гри з опікою і виходом на вільне міс­це.

Учасники: 6 гравців (4 проти 2).

Майданчик: 25 х 25 м.

Тривалість: до 30 хв.

Мета. Чотири гравці з м'ячем повинні утримувати його, правильно виходячи на вільне місце. Обидва захисники на­магаються відібрати м'яч.

Правила. Ті, хто володіють м'ячем, розігрують м'яч. Гра переривається лише в тому випадку, якщо захисник торк­неться м'яча чи він викотиться в аут. При поновленні гри замінюється той, хто останній грав м'ячем (чи по черзі).

Варіанти: 1) передача з довільною кількістю торкань м'яча; 2) передача з двома торканнями м'яча; 3) гра з пере­дачами в одне торкання.

Вказівки. Вихід на вільне місце вважається правильним,

якщо гравець з м'ячем одержує три напрямки для передачі. Для добре під­готовлених майданчик може бути об­межений кутом поля 16,5 х 15 м.

 

70. Два проти одного

 

Завдання: навчати гри з опікою і виходом на вільне місце.

Учасники: З гравці (2 проти 1).

Майданчик: кут іг­рового поля 16,5 х 15 м. Тривалість: з інтервалами до чотирьох ігор по 5 хв. і перервами до трьох хвилин.

Мета. Обидва гравці з м'ячем, ви­ходячи на вільне місце за спиною за­хисника, повинні по можливості дов­ше утримувати м'яч, застосовуючи ве­дення й обманні маневри. Захисник намагається відібрати м'яч, займаючи правильну позицію.

Правила. Обидва гравці передають один одному м'яч доти, поки до нього не торкнеться захисник. Потім відбу­вається заміна того, хто грав м'ячем останній. Те ж саме, якщо м'яч викочується в аут. Дозволено високу передачу.

Варіанти: захисник замінюється лише в тому випадку, якщо він відібрав м'яч; при торканні м'яча захисником двом іншим гравцям дозволяється продовжити гру.

Вказівки. Час навантаження і відпочинку слід пристосу­вати до тренованості і працездатності гравців.

 

71. Три проти двох

 

Завдання: навчати гри з опікою і виходом на вільне міс­це.

Учасники: 5 гравців (3 проти 2).

Майданчик: 20 х 20 м.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Три гравці з м'ячем повинні утримувати його за допомогою точних передач, ведення й обманних маневрів. Обидва захисники, вибираючи гарну позицію, намагають­ся відібрати м'яч.

Правила. Три гравці утримують м'яч доти, поки його не торкнеться захисник. Після цього замінюють того, хто грав з м'ячем останній. Те саме стосується випадків, коли м'яч іде в аут. Захисники міняються по черзі.

Варіанти: захисник замінюється лише тоді, коли він повністю відібрав м яч.

Вказівки. У зв'язку з незначни­ми можливостями передачі вихід на вільне місце набирає особливого значення. Гравець, що знаходить­ся за спиною суперника, може ру­кою показати, куди він хотів би одержати м'яч.

72. Гра у знаходженні позиції для удару по воротах

 

Завдання: навчати виходу на вільне місце для удару по воротах.

Учасники: 10 гравців (5 проти 5).

Майданчик: біля штрафного майданчика відмічають ще один майданчик і встановлюють допоміжні ворота.

Тривалість: до 20 хв.

Мета. Обидві команди, передаючи м'яч чи застосовую­чи ведення, намагаються знайти в суперника слабке місце, через яке можна пробити по воротах.

Правила. Одна з команд починає. Якщо вона забиває м'яч, їй дозволяється утримати його і продовжувати гру.

Варіанти: визначається кількість торкань м'яча.

Вказівки. Ширину воріт установлювати з огляду на умін­ня гравців.

 

73. На трьох полях

 

Завдання: навчати гри в атакуючому стилі.

Учасники: 18 гравців (9 проти 9  з воротарями).

Майданчик: футболь­ний, розділений двома лініями на два 25-метрових поля й одне центральне поле шириною приблизно 50 м.

Тривалість: до 60 хв.

Мета. Одна команда атакує, інша захищає свої ворота. П'ять нападаючих, що знаходяться на центральному полі, повинні швидко обіграти своїх п'ятьох суперників, щоб ви­йти на трьох інших і забити гол.

Правила. Команди розподілені так, що в 25-метровому полі перед воротами знаходиться по три захисники, а п'ять нападаючих грають на центральному полі. Нападаючі мо­жуть з центрального поля атакувати ворота суперника. Трьом захисникам не дозволяється залишати 25-метрову зону, а нападаючим цієї ж команди — входити. Положен­ня "поза грою" немає, воротарі постійні.

Варіанти: 3 гравці захисту після закінчення визначе­ного часу замінюються трьома нападаючими.

Вказівки. Залежно від працездатності гравців відповідно збільшуються чи зменшуються зони атаки.

 

 

 

74. Зі зміною флангів

 

Завдання: навчати зміни флангів.

Учасники: 2 команди по 8 гравців.

Майданчик: футбольне поле з подовжніми лінія­ми від одного штрафного майданчика до іншого і двома розміченими кутами футбольного поля по діагоналі.

Три­валість: до 60 хв.

Мета. На кожному полі четверо грають проти трьох. Четверо нападають і, щоб одержати очко, повинні переда­ти м'яч своєму партнеру в куті ігрового поля, змінюючи фланг. Інші троє захищаються.

Правила. Очко зараховується, якщо м'яч попадає в кут футбольного поля низом. Інша команда одержує м'яч після кожної зміни флангу і коли їй вдається заволодіти ним. М'я­чі, котрі вийшли за бокову лінію, вкидають. Порушення караються штрафними ударами. Гравців у кутах поля по закінченні визначеного часу замінюють.

Варіанти: 1) розширити ігрові поля у бік центру для по­легшення флангів; 2) щоб уникнути втрат на очікування, на кожному полі грають своїм м'ячем. У цьому випадку потріб­но два судді.

 

75. Положення "поза грою"

Завдання: навчати положення "поза грою".

Учасники: 2 команди по 4 —6 гравців і воротар.

Майданчик: половина футбольного поля, звичайні ворота.

Тривалість: до 60 хв.

Мета. Одна команда атакує із середньої лінії, щоб заби­вати м'ячі, у той час як інша, вдало будуючи захист, по­винна ставити нападаючих суперника в положення "поза грою". Нападаючі одержують очко за кожен гол, а захисники — за кожну успішну гру зі створенням положення "поза грою".

Правила. Якщо захисники відбирають м'яч, то нападаю­чі повинні знову почати атаку. Маневри захисників — від­повідно до ігрової ситуації. Можна грати, застосовуючи опіку окремих гравців, зони, комбінований захист.

Варіанти: 1) після закінчення визначеного часу обидві команди міняються функціями; 2) можна змінювати кіль­кість гравців нападу чи захисту.

Вказівка: цій грі обов'язково повинні передувати теоре­тичні роз'яснення правил положення   "поза грою".

76. Опіка гравця

 

Завдання: навчати опіки гравця.

Учасники: 2 команди по 4—8 гравців.

Майданчик: половина футбольного поля, двоє воріт для малих полів, середня лінія.

Тривалість: до30 хв.

Мета. Щоб забивати м'ячі, нападаючі грають на поло­вині суперника, у той час як захисники, послідовно опікую­чи гравців на своїй половині, перешкоджають взяттю во­ріт.

Правила. Гра починається тим, що захисники вибива­ють м'яч через середню лінію своїм нападаючим. Кож­ного нападаючого опікує один захисник. Останньому дозволено вести боротьбу тільки зі своїм особистим су­перником. Заборонено взаємодопомогу. Суперник одер­жує м'яч, якщо захисники його відібрали, після голів, виходів м'яча за бокову лінію і порушень правил. Гра проводиться без воротарів і положень "поза грою". Не дозволено окремим групам переходити середню лінію. Заборонено гру рукою.

Варіанти: гра проводиться з воротарями, а захисникам до­зволено брати участь в ударах по воротах.

Вказівка: гра найбільш при­йнятна для добре підготовлених команд.

 

 

77. Дворазова гра на двоє воріт

Завдання: навчати забезпечення безпеки воріт.

Учасники: 2 команди по 3 гравці.

Майданчик: половина футбольного поля, середня лінія, на кожній половині троє воріт, позна­чених прапорами, що утворюють трикутник.

Тривалість: до 60 хв.

Мета. Команда намагається на половині поля суперни­ка з будь-якої сторони розмітки трьох воріт забивати м'ячі, у той час як кожну сторону воріт захищає один гравець су­перника, який перешкоджає цьому.

Правила. М'яч забитий, якщо він перетнув одну з трьох ліній воріт. Бити по них можна тільки з половини поля су­перника. Кожен персонально відповідає за одну лінію во­ріт. Партнери не повинні допомагати, якщо одна лінія во­ріт залишається незайнятою. Суперник одержує м'яч, якщо він його відбирає, при виходах м'яча за бокову лінію, пору­шеннях правил і після голів.

Варіанти: 1) категорично забороняється грати рукою; 2) всі гравці можуть забезпечувати безпеку ліній воріт.

Вказівка: розміри воріт і тривалість навантаження пови­нні бути пристосовані до працездатності гравців.

Література

 

1.  Вихров К.Л. Футбол в школе. К.: Радянська школа, 1990 – 192 с.

2. Демчишин А.П., Артюр В.М., Демчишин В.А., Фалес Й.Г. Рухливі і                 спортивні  ігри в школі. К.: 1992, - 175 с.

3.  Івойлов А.В., Титар В.А. Спортивні ігри. Н.: Основа, 1993 - 216 с.

4.  Ковалев В.Д., Голомазов В.А., Керамис С.А. Спортивные игры.

  М.: Просвещение, 1988, - 304 с.

5.  Махов В.Я. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор. К.:                 ІЗМН, 1996, - 160 с.

6. Портных Ю.И. Спортивные игры и методика преподавания. М.:                               Физкультура и спорт, 1986,- 256 с.

7. Попов А.В., Хапко В.А. Спортивные игры в коллективе физкультуры. К.:                 Здоровье, 1989, – 122 с.

8. Тимошенко О.В., Мішаровський Р.М.. Махов В.Я. Основи теорії та                                методики викладання спортивних і рухливих ігор. К.: Освіта, 2006,- 212 с.

9. Цирик Б.Я., Лукашин Ю.С. Футбол. М.: ФиС, 1975,- 192 с.