Казка З. Мензатюк «Тисяча парасольок»

Мензатюк Зірка. Тисяча парасольок. Казки / Зірка Мензатюк / Художники Ніна та Олександр Коваль. – Київ : «Веселка», 1990. – с. 17-21.

Завдання (подані під текстом казки) складені таким чином, що їх можна використовувати на будь-якому уроці: чи-то на читанні, чи при вивченні певної теми на уроці української мови чи літератури. Це можуть бути уроки інформатики та малювання або цікаві пізнавальні перерви. А також текст казки можна використати на виховних годинах «Добре тому жити – хто вміє дружити» та «Твоє «Я»», годинах спілкування «Я і колектив», Ти – мій друг, і я – твій друг».

Зірка Мензатюк

ТИСЯЧА ПАРАСОЛЬОК

Хочу розповісти про дівчинку, яку ти недавно бачив. Пам’ятаєш, у магазині: вона сердилась, аж ніжкою тупала, бо мама не хотіла їй купити... ой, забула що. Чи то іграшку, чи хустинку-носовичка, чи щось інше. А оце дівчинці (звуть її Улянкою) захотілося нової парасольки.

— Купи! — смикала вона маму за рукав.

— Нащо її тобі, Улясю, в тебе є парасолька.

— Але не така. Та без квіток, і не червона. Купи!

— Доню, в мене грошей не вистачить. Ми прийшли по інші речі.

— Інші потім купиш. А тепер Даремно мати вмовляла Улянку злими капризними сльозами.

— Ти нехороша мама! — вигукнула дівчинка, висмикнула руку з материної долоні і вибігла з магазину.

Надворі вона розгубилася. Плакати не хотілось — мама однак не бачитиме її сліз. Піти б додому, але одній лячно.

— Що, нудьгуємо? — раптом почула мала. Коло неї стояв дідусь з довгою білою бородою — такою, як ото приклеюють Дідам Морозам на Новий рік.

— Нудьгую,— погодилася Улянка. — А ви працюєте Дідом Морозом?

— Ні. Але твоєму лихові зарадити можу. Хочеш, я подарую тобі тисячу парасольок?

— Аж тисячу?

— Так, тисячу звичайних дощових парасольок. У мене є ще й тисяча особливих, чарівних... — Не треба особливих,— швидко заперечила дівчинка, адже вона знала, що всілякі чарівні речі — вигадка, а насправді їх нема.— Я хочу звичайних парасольок.

— Гаразд,— дідусь вийняв з кишені якусь річ, схожу на старовинний годинник, і щось у ній покрутив.— Вони вже в тебе вдома.

— Дякую,—мовила Улянка, не дуже, вірячи сказаному.

Уявіть собі: вдома вона справді побачила безліч парасольок! Червоних, зелених, синіх, коричневих, жовтих, з ромашками і гвоздиками, трояндами й фіалками, в горошок і в смужку, з найвигадливішими візерунками... Була навіть така самісінька, як та, що мама не схотіла купити. Улянка схопила парасольку і побігла на вулицю, адже там саме зашелестів, як на замовлення, веселий теплий дощ. Рясні краплі лопотіли по новій парасольці. Та от досада: нікого з подруг чи просто знайомих дівчаток надворі не було. «Ач, боягузки,— зітхнула Улянка.— Повтікали від дощу, начеб вони з цукру!» Вона розглядалася по вікнах і балконах, але й звідти ніхто не визирав, ніхто не дивився на її обновку. 

Раптом з-за будинку вибігли дівчатка з одною на двох парасолькою. Несли її вони абияк, сукенки в обох намокли, а дівчатка ще й босоніжки поскидали і ляпали по теплих калюжах. Улянка заздро подивилась їм услід. «їхня парасолька краща. Може, в мене теж є така?» Вона не помилилася: вдома справді знайшла блакитну, як і в подружок на вулиці.

І ось Улянка знову надворі. Але навіть чалапати по калюжах чомусь невесело. Поодинокі перехожі квапились додому, на Улянку ніхто не звертав уваги, нікому й на гадку не спадало, що в цієї маленької дівчинки є вже аж тисяча парасоль і така точнісінько, як у перехожих у руках, у неї, напевно, є теж. «А як би всі мені позаздрили, дізнавшись про це!» — подумала Улянка.

Вона вернулась додому і вибрала з десяток найяскравіших парасоль. Проте й на цей раз їй не гулялося. Парасольки були важкі, розсовувалися на руках і — нікого не дивували. Тільки один чоловік з лагідними очима сказав своїй доні: «Бачиш, яка хороша дівчинка? Несе подружкам парасольки, щоб не помокли. Молодець!» Улянка почервоніла від незаслуженої похвали, гуляти зовсім розхотілося, і вона подалась додому.

Але й тут було не легше! Тато, вернувшись з роботи, хотів дивитися футбольний матч улюбленої команди, а до телевізора через парасольки годі приступитись; диван і крісла теж завалені ними.

— Негайно прибери цей базар! — нагримав тато на Улянку.— Через тебе ніколи по-людськи не спочинеш!

Улянка взялась прибирати парасольки, але куди? Вони заповнили всю квартиру, лежали у всіх кутках, у шафах, на полицях...

— Мамо, я голодна! — побігла Улянка на кухню.— Давай вечеряти.

Мама тільки розвела руками:

— Яка вечеря, Улясю? Я ледве звільнила кухню від твоїх парасольок, тепер лиш починатиму варити...

Навіть лягти спати було неможливо: ліжечко теж заповнили кляті парасолі!

Вранці Улянка встала заспана й сумна. У двері подзвонили. Дівчинка відчинила й зраділа: це був учорашній дідусь.

— Негайно, негайно заберіть ці парасольки! — забувши привітатись, вигукнула вона. — Як забрати? Всю тисячу? — Всі до одної!

скажу вам те слово по телефону.

Так от, дідок мовив чарівне слово, і парасольки миттю пропали. Навіть усі речі, які через них мама, тато й Улянка не змогли покласти на місце, ураз прибрали себе самі. Дівчинка полегшено зітхнула.

— Усе-таки шкода, що ти не хочеш парасольок,— сказав дідусь.— Можу запропонувати тисячу незвичайних, з якими не буде ніякого клопоту...

— Куди я їх складатиму?! — відмахнулася Улянка.

— Їх не треба складати. І не треба носити з собою. У дощ досить оглянутись довкола.

— Невже?

— Ці парасольки мають ще одну властивість: стає дуже весело, якщо з кимось ними поділитись. То як, подарувати?

— Ага,— невпевнено погодилася дівчинка.

Вона саме бавилася з подругами в парку біля фонтана, коли небо захмарилось, повіяло прохолодою. Малі затривожились: треба вертати додому.

Поки діти розпитували про чарівника, важкі краплі посипалися на землю.

— Ой, де парасолі?

І раптом розлогий клен закивав їм гілкою: сюди, сюди! Дощ скочувався по його листю, і під крону не потрапляло жодної краплі. Справжнісінька зелена парасоля! Діти зграйкою гайнули у сховок.

— А до мене хто? Моя парасолька з цвітом! — кликала молоденька липка.

— А моя з яблучками! — шелестіла яблуня.

— У мене крона найрозлогіша,— хвалився горіх.

— Моя ж найвища,— додавав своє стрункий ясен.

— А моя з горобцями! — і собі манила дітей плакуча верба.

Дівчатка ховалися то тут, то там під розлогими кронами-парасолями, перебігали з-під одного дерева під інше і так голосно сміялися, що навіть сонце визирнуло крізь проталину в хмарі. А дощ шумів, розливався теплими калюжами,— ще цього літа не було такого веселого, такого сліпого дощу! Зелені парасолі намокали, краплі пробирались-таки поміж листя, але хіба то біда? Від дощу ростеться краще!

— А гарно ти придумала про чарівника і його парасолі,— сказали Улянці дівчатка, коли дощ перестав.

— Ага,— не стала заперечувати вона й сама здивувалася, як усе-таки незрозуміло буває: від тисячі парасоль утіхи менше, ніж від простого сховку під деревами.

ЗАВДАННЯ ДО КАЗКИ

©         Як звуть дівчинку з казки «Тисяча парасольок» З. Мензатюк? (Улянкою)

©         Як можна охарактеризувати Улянку на початку казки і в кінці?

(вередлива, капризна, хитра, боягузка, мудра, ввічлива, недовірлива, здивована, задавака, завидюща, сором’язлива, совісна, товариська)

© Які образи з казки ви запам’ятали? Хто з персонажів казки запам’ятався вам найбільше? 

дівчинка Улянка, мама, тато, подружки

© Які парасольки подарував чарівник Улянці? Скільки їх було?

©

© Українська мова. Однорідні члени речення. безліч парасольок! Червоних, зелених, синіх, коричневих, жовтих, з ромашками і гвоздиками, трояндами й фіалками, в горошок і в смужку, з найвигадливішими візерунками...           

© Це квартира Улянки. Доповни малюнки так, щоб вони відповідали тексту казки 

З. Мензатюк «1000 парасольок»

©         Намалюйте парасольку, яка була у подружок Улянки з казки 

З. Мензатюк «1000 парасольок».

© Вправа «1000 парасольок»

Розфарбуйте парасольки-картки за текстом казки. 

Домалюйте одну з незвичайних парасольок.

Підказка:

Червоні, зелені, сині, коричневі, жовті, з ромашками і гвоздиками, трояндами й фіалками, в горошок і в смужку, з найвигадливішими візерунками... така самісінька, як та, що мама не схотіла купити…

(без квіток і не червона)

©                             Дівчата з казки З. Мензатюк «1000 парасольок» грали з дощиком.  Які правила цієї гри? Придумай правила своєї гри?

© Створіть мультфільм за фрагментом тексту казки З. Мензатюк «1000 парасольок» в середовищі програмування «Скретч». (Додаток)  веселий теплий дощ. Рясні краплі лопотіли по новій парасольці

© Музична перерва. 

Прослухайте пісню «Парасольки»

Виконавці: Софія Комарова та Катерина Мащенко, 10 років, м. Миколаїв.  Музика та слова: Анна Олєйнікова, м. Миколаїв https://www.youtube.com/watch?v=rWHF0uzc_Hk  

Який фрагмент з казки «Тисяча парасольок» Зірки Мензатюк вони вам нагадали?

Чи були в Улянки такі ж самі парасольки, як у дітей з відео? Подумайте! Чи побачили ви серед тих парасольок ті, про які говорилося в казці?

© Фізкультхвилинка

Дитяча пісня «ДРУЖБА» 00:00-2:00 та інші пісеньки і руханки для дітей українською мовою - З любов'ю до дітей https://www.youtube.com/watch?v=dTM2i7nlzc&t=766s  

© Серед особистісних якостей виберіть ті, які притаманні Улянці з казки.  Чи хотіли б ви мати таку подружку/друга?

привітний лінивий заздрісний справедливий вірний                                                                                   агресивний

щедрий                               друг                         надійний

хитрий байдужий чуйний пихатий жадібний                                                                              відвертий

спокійний глузливий

Напиши хто твої друзі і які вони.

Мої друзі: __________,___________,____________,____________.

Мої друзі ___________,___________,_____________,___________.

Дружба – велика сила, а вибір друга – важлива справа.

© Як треба дружити? Напишіть есе «Що таке справжня дружба?»

© Перший урок 2018-2019 н.р. на тему: 

«Добре тому жити — хто вміє дружити»

   ( Додаток у папці Методичні розробки)