Методичні рекомендації

ОБСТЕЖУЄМО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Як самостійно визначити рівень розвитку мовлення дитини?

У батьків часто виникають питання: чи достатньо розвинене мовлення у дитини? Чи потрібна дитині допомога логопеда? Що можна зробити вдома, щоб покращити мовлення малюка? Логопедичне обстеження в домашніх умовах допоможе отримати на них відповідь.

Навколишній світ приходить в життя дитини поступово. Спочатку малюк знайомиться з найближчим оточенням вдома і в дитячому садку. Згодом коло знайомств і об'єктів пізнання розширюється, життєвий досвід дитини стає багатшим. Малюк завжди прагне до активної взаємодії з навколишнім світом, що призводить до виникнення безлічі запитань. Виникає питання: як допомогти дитині відкривати світ цікаво, щоб вона змогла відчути радість пізнання? Завдання не з легких. Воно ставитися насамперед перед найближчим оточенням дитини - перед батьками. Адже саме вони найкраще знають свою дитину, постійно спостерігають за нею, помічають найменші зрушення в розвитку. Самі ж батьки потребують дієвої допомоги фахівців, зокрема педагогів.

Визначаємо рівень мовленнєвого розвитку дитини.

Для того, щоб забезпечити розвиток мовлення дитини, батьки повинні насамперед точно знати рівень розвитку дитини в цілому, і мовлення зокрема. Для цього потрібно визначити:

• чи вміє дитина узагальнювати предметний ряд і виділяти в ньому зайвий предмет;
• чи засвоїла дитина граматичний лад мови (узгодження слів за відмінками, числівника з іменником, використання прийменників, утворення множини від однини, використання зменшувально-пестливих суфіксів);
• стан фонематичного слуху (чи розрізняє дитина звуки, схожі за артикуляцією, але різні за звучанням, наприклад: т - д, с - з, п - б);
• рівень розвитку фразового та зв'язного мовлення;
• вміння виділяти і називати частини предмета, частини тіла живої істоти;
• рівень розвитку психічних процесів: мислення, уяви, уваги.

Звичайно ж, дорослий ставить ці питання собі, щоб їх з'ясувати. З дитиною ж він грає, підібравши необхідний матеріал для кожного з цих завдань.

Проводити обстеження слід таким способом: один з дорослих спілкується з дитиною і, граючи з нею, з'ясовує питання, які його цікавлять, а другий фіксує відповіді малюка, записуючи кожне його слово. Дитині надається зразок правильної відповіді (наприклад, «одна лялька»), надалі дорослий пропонує слова для узгодження. Не виправляє, якщо дитина відповідає неправильно. Не підказує, якщо дитина мовчить. Не наполягає на відповіді. Просто той, хто фіксує відповіді, робить прочерк у своїй схемі, або записує те, що сказав малюк. За будь-яку відповідь дитини категорично забороняється лаяти або соромити її. Під час обстеження мовлення дитини будь-які спроби відповісти (навіть якщо дитині це не завжди вдається або відповідь її неправильна), потрібно обов'язково похвалити, підбадьорити малюка.

Перед обстеженням власне мовлення дитини, слід обов'язково обстежити будову артикуляційного апарату. Для цього можна використати логопедичні ігри.

Нижче до уваги батьків представлений лексичний матеріал для обстеження мовлення дитини в домашніх умовах, який допоможе визначити ступінь розуміння дитиною певних понять, рівень звукової культури, вміння користуватися граматичними формами і багато іншого.

Визначення рівня узагальнення

1. Назвати одним словом.

Ліжко, диван, стіл, стілець - це ...

Шапка, шуба, шарф, плаття - це ...

Лялька, пірамідка, м'яч, машинка - це ...

Чашка, ложка, тарілка, вилка - це ...

2. Виділити зайвий предмет. (Підготувати предмети або картинки із зображенням зазначених предметів, і розкласти їх по рядах для візуального визначення).

М'яч, піраміда, дзиґа, часник, кубик.

Виделка, ложка, ніж, годинник, чашка.

Сукня, футболка, шорти, сандалі, майка.

3. Виділити зайве слово.

Стіл, стілець, диван, яблуко, ліжко.

Лялька, м'яч, фломастер, піраміда.

Молоко, масло, стіл, хліб.

4. Назвати частини предмета.

Чайника. Шафи. Людини. Кота.

Діагностика звуковимови

Порушення звуковимови в ранньому віці пояснюється недостатнім загальним розвитком дитини, несформованістю артикуляційного апарату. Однак старші  діти самі помічають недоліки вимови і нерідко дуже болісно переживають це. Вони уникають слів з «важкими» звуками, соромляться говорити. Мовленнєві порушення залишають відбиток і на психічному розвитку особистості. Такі діти часто пасивні, нервові, погано контактують з оточуючими.

З метою більш глибокого вивчення мовлення проводять спеціальне логопедичне обстеження. Для його проведення потрібно підібрати іграшки або малюнки, в назвах яких присутні складні для вимови звуки, які стоять на початку, в середині та в кінці слова. Наприклад:

• слова на звук [С] - сонце, велосипед, автобус;
• слова на звук [С'] - сім, сусід, лось;
• слова на звук [З] - замок, коза, хмиз;
• слова на звук [З'] - зяблик, поезія, колодязь;
• слова на звук [Ц] - цап, яйце, палац;
• слова на звук [Ц'] - ціль, оцінка, заєць;
• слова на звук [Ш] - шапка, кішка, душ;
• слова на звук [Ж] - жук, лижі, багаж;
• слова на звук [Ч] - черепаха, хлопчик, ключ;
• слова на звук [ШЧ] - щука, вощина, плащ;
• слова на звук [Л] - лампа, ялинка, дятел;
• слова на звук [Л'] - літо, пальма, учитель;
• слова на звук [Р] - риба, корова, помідор;
• слова на звук [Р'] - ряжанка, двері.

Таке логопедичне завдання можна використовувати для перевірки звуковимови дітей всіх вікових категорій. З метою посилення інтересу можна запропонувати дітям самим виймати малюнки або іграшки з коробки або чарівного мішечка.

Для того, щоб уточнити, які саме звуки дитина вимовляє неправильно, їй потрібно поставити додаткові запитання таким чином, щоб у відповіді прозвучало слово з «проблемним» звуком. Наприклад, "Хто плаває у акваріумі?" - "Риба".

Вивчаючи мовлення дитини, можна також перевірити стан фонематичного слуху. Встановити, наприклад, чи помічає дитина правильну чи неправильну вимову у дорослих, чи усвідомлює, що сама припускається тієї чи іншої помилки.

Дані проведеного логопедичного обстеження слід зафіксувати в спеціальному зошиті, куди потрібно внести перелік звуків, які дитина вимовляє неправильно, особливості вимови (пом'якшення вимови приголосних, відсутність звуку, звук-замінник - [С] - [Ш] (сиска - шишка) і т. д.)

Провівши таку логопедичну діагностику, можна отримати загальну картину стану звуковимови дитини і намітити шляхи усунення мовленнєвих порушень.

Визначення стану граматичного ладу мови

1. Утворення множини іменників від однини.

Одна шапка - дві шапки;

один шуба - ...;

одна заєць - ...;

одне яблуко - ...

2. Утворення зменшувально-пестливих форм з використанням суфіксів: м'яч - м'ячик, кіт - ..., шапка - ..., дощ - ..., лист - ...
3. Використання прийменників.

Де живе ведмідь? (В лісі).

На що ти одягаєш шапку? (На голову); черевики? (На ноги); рукавички? (На руки).

Дорослий пропонує визначити місце розташування іграшки: на столі, під столом, за спиною, над столом.

4. Використання іменників у родовому відмінку.

Гра: «Чого не стало?» Дорослий виставляє п`ять іграшок. Дитина закриває очі. Дорослий ховає одну іграшку. Запитує: «Чого не стало?» (Не стало ведмедика).

Вимова складних слів

Запропонуйте дитині повторити складні слова: вихователь, пірамідка, акваріум, велосипед, космонавт, ковбаса, пилосос, холодильник.

Стан зв'язного мовлення

Запропонуйте переказати казку, розповідь. Визначте, чи вміє дитина складно, послідовно передавати сюжет прочитаного їй твору.

Для вивчення рівня зв'язного мовлення використовується методика «переказу тексту». Дітям пропонується прослухати невеликі за обсягом незнайомі оповідання  або казку.

  Перекази дітей записують та аналізують за такими показниками:

• Розуміння тексту – чи правильно дитина формулює основну думку.
• Структурування тексту – уміння послідовно і точно побудувати переказ (ґрунтується на основі зіставлення переказу і структурою тексту).
• Лексика – повнота використання лексики тексту; заміна авторських виразних засобів власними.
• Граматика – правильна побудова речень; уміння використовувати складні речення.
• Плавність  мовлення – наявність або відсутність дихальних пауз.
• Самостійність переказу – наявність або відсутність підказок педагога під час переказу, необхідність повторного читання тексту.

Кожний з цих показників оцінюється окремо. Вища оцінка відтворення тексту – 12 балів.

-  2 бали - правильне відтворення

- 1 бал незначне відхилення від тексту, відсутність граматичних помилок, тривалих пауз, невелика кількість підказок;

- 0 балів неправильне відтворення, порушення структури тексту, бідність лексики, численні паузи, потреба підказок.

    Таким чином оцінка10 - 12 балів відповідає високому рівню відтворення тексту; 6 - 9 балів  – середній рівень; менше 6 балів – низький рівень.

Після проведеного обстеження, проаналізувавши відповіді дитини, батьки повинні визначити заходи для усунення недоліків в мовленнєвому розвитку малюка.

• Щодня, спілкуючись з дитиною, необхідно звертати увагу на все, що її оточує. Наприклад: - Таню, що ти одягаєш? (Шапку, шарф, шубу, чоботи). Далі можна запропонувати назвати все це одним словом - одяг. Можна провести таку гру-завдання. «Я буду називати предмети, а ти піднімати руку, коли почуєш назву предмета, який відноситься до одягу. Олівець, плаття, шапка, дерево, рукавиця». Так звертається увагу малюка на те, що можна узагальнювати назви предметів, які відносяться до одягу, меблів, посуду, іграшок, транспорту тощо.
• Для вирівнювання граматичного ладу мови, а саме - утворення іменників за допомогою зменшувально-пестливих форм суфіксів, можна запропонувати дитині назвати предмет, істоту або імена лагідно (пестливо). Наприклад: сонце - сонечко, кіт - котик, мама - ненька, Марія - Марічка. Або ж так, як їх називають, коли вони маленькі: шапка - шапочка, стілець - стільчик.
• Для того, щоб дитина правильно використовувала прийменники, потрібно звертати увагу на розташування предметів, які оточують малюка. Наприклад, перед тобою стоїть стіл, біля тебе сиджу я, за тобою стоїть бабуся, ваза стоїть на столі.
• З метою навчання малюка узгодженням числівника з іменником, потрібно звертати увагу предмети під час рахунка: одна цукерка, дві цукерки. Слід постійно звертати увагу дитини на те, як вона говорить у повсякденному житті, виправляти її, пропонуючи зразки правильної вимови і побудови словосполучень. Такі словосполучення можна підібрати з різних лексичних тем: «Іграшки», «Одяг», «Посуд», «Меблі», «Транспорт» та інші, використовуючи зразок гри «Один - два». «Таня, я буду називати один предмет, а ти мені два». (Одна тарілка - дві тарілки, один ніж - два ножі ...) Після цього пробуйте давати дитині такі доручення: «Подай мені, будь ласка, дві ложки». «Скільки ложок ти принесла?» Вимагайте повної відповіді: «Я принесла дві ложки».
• Якщо у дитини порушена вимова складних слів, їй можна допомогти таким способом. Пропонуйте спочатку вимовляти односкладові слова: сік, дуб, син, ніс, стіл. Потім - двоскладові слова: рука, нога, палець. Потім - трискладові: машина, малина, дерево. Далі - двоскладові слова зі збігом приголосних: сонце, крапля, тканина; трискладові слова зі збігом приголосних в середині слова: картопля, сірники. Після засвоєння попередніх - чотирискладові слова: половина; чотирискладова слова зі збігом приголосних: космонавт, холодильник.
• Для того, щоб поліпшити зв'язне мовлення дитини, потрібно читати казки, оповідання, вірші. А після прочитання таких текстів, обов'язково ставити різні запитання за сюжетом, запропонувати переказати почуте. Якщо дитині важко, дати їй свій варіант переказу, переказати разом з нею.