Методичні рекомендації "Для чого і як розвивати творчі здібності дітей"

ДЛЯ   ЧОГО  І  ЯК  РОЗВИВАТИ  ТВОРЧІ  ЗДІБНОСТІ ДІТЕЙ

Виховання творчої  особистості є одним з провідних завдань сучасної школи, тому що зараз, в період становлення в Україні  нових суспільних відносин, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, спроможні творчо мислити.

    Здавна вважається, що видатний талант – це перш за все спадковість. Коли кажуть, що Моцарт дав свій перший концерт у три роки, або що Джон Стюарт Мілл в тому ж віці читав класичну літературу латинською, більшість з нас реагує просто:» Звичайно, вони ж генії».

     Справді, творчі можливості людини проявляються дуже рано: у два-чотири роки дитина «заявляє» вже про себе – в іграх, певних заняттях, музиці, танцях, малюванні… Первинний вияв здібностей – у нездоланному потягу до якогось уподобаного виду діяльності. Зважте самі: для когось надто важко засвоїти простеньку мелодію, ритм, для іншого – це задоволення. Комусь важко до двох додати два, інший без упину перераховує всі предмети, і ніхто його не примушує це робити.

     У зовсім маленької дитини обдарованість виявляється по-різному, однак найчастіше- це раннє мовлення і вагоміший словниковий запас. Уважні батьки помічають незвичайну увагу (« вона все помічає»), невгамовну цікавість (« куди вона тільки не лізе»), відмінну пам'ять («двічі прочитали казку, а вона слово до слова повторює текст») тощо.

     Дослідження і практика показують, що розвиток таланту може бути затриманий, а інколи і загублений на будь якому етапі розвитку. Адже обдаровані діти- не такі собі абстрактні «носії» талантів. Передусім вони- люди, з їх перевагами, недоліками. Саме тому людяне, спокійне і конструктивне ставлення до таланту дає маленькій особистості відчути себе повноцінною людиною, а не «білою вороною».

     Отже, необхідна кваліфікована допомога і підтримка у становленні талановитої особистості. Але чи тільки талановитої?

     На думку членів японської асоціації раннього розвитку, яка створена понад 30 років тому, ні Моцарт, ні Мілл не були народжені геніями, їх талант розвинувся максимально завдяки тому, що їм з раннього дитинства створили сприятливі умови і дали прекрасну освіту.

      Не важливо, чого більше в обдарованості - вроджених чи здобутих внаслідок навчання якостей. Безсумнівне одне: у дітей існують особливі періоди, коли вони «всотують» увесь довколишній світ. Такі періоди називаються сензитивними. Це періоди розвитку, коли дитина буває особливо чутливою до впливів певних явищ навколишньої  дійсності: ранній вік - до засвоєння дитиною мови; вік 4-5 років – до сенсорного розвитку, засвоєння норм порядку; 5 років - до розвитку фонематичного слуху; 5-6 років – до оволодіння читанням тощо. Виходячи з того, що найчутливіший період для розвитку інтелекту дитини – це вік від трьох до восьми років, необхідно максимально використати його для розвитку дошкільняти та молодшого школяра незалежно від їх здібностей. Адже в певному розумінні мозок – теж м’язи. Якщо постійно і цілеспрямовано вправляти « м’язи інтелекту», то вони стануть сильнішими, працюватимуть швидше і ефективніше. Якщо ж дозволити                          « інтелектуальній мускулатурі» байдикувати чи працювати абияк, то за браком достатнього навантаження вона атрофується.

     Існує ціла наука акмеологія – наука про шляхи досягнення особистістю найвищого рівня діяльності. На сьогодні таким рівнем вважається творча діяльність.  

     Творча особистість значно краще і легше пристосовується до побутових, соціальних та виробничих умов, ефективніше їх використовує і змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо .Дбаючи про розвиток творчих здібностей школярів, залучаючи їх до творчої праці, ми створюємо необхідні умови для розвитку всіх без винятку психічних якостей учнів. Саме в процесі  розв’язання творчих задач, пошуку нестандартних способів їх розв’язання учні виробляють уміння критично ставитись до тривіального, вчаться дискутувати тощо. Творчість учнів сприяє формуванню їхніх морально-етичних та вольових якостей. Творча діяльність школярів благотворно позначається на їхньому фізичному та естетичному розвитку.

      Залучення учнів до творчої діяльності розкриває перед ними горизонти людських можливостей і сприяє правильному визначенню свого місця на широкому полі власних знань, умінь та здібностей, що в свою чергу сприяє правильному вибору професії.

     Розвиток творчих здібностей учнів, залучення їх до творчої діяльності, створення умов для реалізації їхніх творчих можливостей оберігає школярів від моральної деградації. Адже не секрет, що підлітки, які позбавлені можливості самовиразитися, вдаються до вживання наркотиків та алкоголю, більше схильні до правопорушень.

     Розвитку творчих здібностей учнів сприяє впровадження відкритих методів навчання, що передбачають семінари, дискусії, оригінальні експерименти тощо. Дбаючи про розвиток творчих здібностей дітей, маємо їх вчити не тільки тому, як розв’язувати ті чи інші проблеми, а й тому, де можна знайти відповідь на поставлені запитання.

    Завдання розвитку творчих здібностей учнів висувають певні вимоги до запитань вчителя. Встановлено, що на розвитку творчих здібностей школярів позитивно позначаються відкриті запитання, які мають декілька варіантів відповіді.

     У системі творчого навчання по-іншому оцінюють значення помилки, допущеної учнем. Значна увага приділяється дидактичній функції сумніву в процесі творчого пошуку. Сумнів розглядається, як пересторога від помилки.

    Як же навчити дитину мислити творчо? Загальновідомо, що найефективнішим методом є гра, і особливо розвиваюча. Але на що вона може бути спрямована? Що вона повинна розвивати? Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, комбінування та інші. Деяких з цих способів можна навчити дитину вже у віці 5-7 років. Зупинюсь на них докладніше.

                          Виділення протилежних властивостей

     Цей спосіб передбачає виділення в одному і тому ж предметі чи явищі протилежних властивостей. На перший погляд це може видатися неймовірним, парадоксальним. Проте розглянемо один приклад.

      Холодильник. Що він робить? Охолоджує продукти. А що відбувається з температурою в кімнаті, де він знаходиться (спробуйте наблизити руку до тильної сторони холодильника і ви відчуєте тепло). Таким чином, холодильник одночасно охолоджує і нагріває. Це і є протилежні властивості одного і того ж предмета.

     Вміння знаходити протиріччя – це основа парадоксального мислення, а воно, в свою чергу, є обов’язковим атрибутом істинної творчості. Виділення протилежних якостей, їх співставлення і об’єднання дозволяє розкривати нові, несподівані сторони предметів і явищ. Дуже важливо, щоб ви самі виявляли ці властивості і частіше показували й розповідали про них дітям.

       Ось один із способів, як можна це зробити. Вибираєте предмет і просите дитину назвати якусь ознаку цього предмета. Потім пропонуєте йому визначити, що є протилежним за значенням до цієї ознаки, і запитуєте, чи може і така ознака бути властивою вибраному предметові.

                            Ставлення запитань

       Здатність дитини ставити нові запитання і проблеми є одним з показників розвитку її творчих здібностей. Корені цієї здатності – в природній допитливості дитини і в тих ситуаціях спілкування й діяльності, в яких проходить її розвиток. Спочатку запитання дитини виникають у спілкуванні та для спілкування і лише після того вони набувають пізнавальної, дослідницької спрямованості. Перша криза в розвитку запитань у дітей припадає на початкові роки навчання у школі. Жорстка орієнтація молодшого школяра на пошук відповідей, а не на породження запитань, адресованих пам’яті, а не мисленню учнів, приводять до критичної ситуації в розвитку допитливості дитини: вона перестає ставити запитання. Проте, за сприятливих обставин, допитливість дитини можна не лише зберегти, але й розвинути.

        Що це за «сприятливі обставини»?

        Передусім, це наявність справжнього діалогу у спілкуванні, коли дорослий спілкується з дитиною нарівні. Навчитись ставити запитання, які стосуються ключових моментів проблемної ситуації, причин явищ, суттєвих ознак і функцій предметів дитина може лише в процесі спілкування з дорослим під час спільної діяльності (як ігрової, так і навчальної). Тому не шкодуйте часу на розмову з дитиною. Старайтеся, щоб ваші запитання спонукали її до інтелектуальної активності, щоб вони були спрямовані більше на мислення дитини і менше на її пам'ять. Коли питання ставить дитина, не поспішайте давати відповідь, запропонуйте їй висловити власне припущення ( « А ти як думаєш?» ) Вчіть дитину ставити запитання самому собі і намагатися самостійно відповідати на них. В жодному випадку не давайте негативної оцінки поставленим запитанням , якими б недоречними вони не видалися. Будуйте діалог так, щоб дитина не лише відповідала на питання, які відходять від вас, але й               мала щораз більше стимулів ставити запитання вам.

                                   Переформулювання

        Переформулювання – це вміння виділяти в предметі нехарактерні для нього ( несуттєві з погляду призначення ) властивості.

        Наприклад, книга. Вона призначена для читання, але, крім того, її можна використати як вантаж ( коли потрібно притиснути один до одного два предмети під час склеювання ), як підставку для фільмоскопа ( коли потрібно його трошки підняти ), як  «цеглинку» для побудови замку з книг, як предмет, який легко запалюється ( коли в екстремальній ситуації потрібно розпалити вогнище, а нічого іншого немає ), як папір, на якому можна щось записати ( якщо під руками нема аркуша ), як віяло, як заслінку від світла. Книгу можна використати також для того, щоб заховати в ній лист чи записку

( дехто здогадувався ховати в книзі навіть пістолет ), для самозахисту (коли кинути в нападника вже більше нічим ) і т. п.

        А тепер запропонуйте дитині винайти нове застосування для таких предметів як ложка, стілець, олівець, кнопка, горіх, поліетиленовий пакет, корок від пляшки, сірники. Якщо в дитини це не виходить, або вона називає мало варіантів, допоможіть їй придумати нове застосування предмета. Бажано одночасно продемонструвати це застосування або хоча б докладно пояснити його. Переформулювання – це  один з найважливіших способів, що забезпечують творчий підхід до вирішення різноманітних проблем. Адже оригінальну ідею не можна отримати за допомогою строгих алгоритмів. Для цього обов’язково потрібно знаходити велику кількість різних « підказок» і аналізувати збудовані на їх основі варіанти розв’язку проблеми.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

     На основі сказаного можна зробити висновок, що творчість – це здатність дивуватися, уміння знаходити розв’язок нестандартних ситуацій, націленість на відкриття нового і здатність глибоко усвідомити власний досвід. Творчість – це діяльність людини, в результаті якої створюються нові матеріальні і духовні цінності. Адже , щоб створити щось нове, потрібно забути добре засвоєне старе.