Методичні рекомендації для педагогічних працівників «Шляхи попередження емоційного та професійного вигорання»

Методичні рекомендації для педагогічних працівників

«Шляхи попередження емоційного  та професійного вигорання»

Дистанційна форма навчання, воєнний стан та інші соціальні негаразди додали нових викликів не лише учням та батькам, а й педагогам. Тепер освітню програму необхідно пояснювати не просто цікаво, а й за допомогою онлайн технологій. Як у такому ритмі зберегти своє психологічне здоров’я та запобігти професійному та емоційному вигоранню?

Вигорання – це реакція людини на хронічну втому. Вона починає негативно ставитись до роботи та предмету своєї професійної діяльності, у неї знижується самооцінка.

Емоційне вигорання – це синдром, який розвивається під впливом хронічного стресу і постійного навантаження, що призводить до виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів людини.  Емоційне вигорання виникає в результаті накопичення негативних емоцій без «розрядки» або «вивільнення» від них.

На  думку психологів, типо­вий комплекс вигорання складається з таких про­явів, як стомлюваність, головний біль, знижений імунітет, дратівливість, зміна поведінки, а також відчуття постійної нудьги й утрати бажань.

Ознаки емоційного вигорання:

1. Зниження самооцінки, яке виявляється в таких станах, як – от:

- брак позитивних емоцій, деяка відчуженість у взаємостосунках з членами родини, колегами;

- стан тривоги, незадоволення;

- безпорадність та апатія, яка з часом може перерости в агресію та відчай.

2. Відчуття самотності, що виявляється:

- у непорозумінні з учнями та їхніми батьками;

- у неприязні безпосередньо до дітей – спочатку це неприхована антипатія, а потім і вибух роздратування;

- у неможливості нормального емоційного контакту з учнями та колегами.

3. Емоційне виснаження, яке виявляється:

- у зниженні ціннісного ставлення до життя;

- у байдужості до всього, навіть до свого особистого життя;

- у втомі, апатії та депресії, що з часом призводить до розвитку серйозних хвороб – гастриту, мігрені, гіпертензії, синдрому хронічної втоми тощо.

Професія педагога – одна з тих, де синдром «професійного вигорання» є найбільш поширеним. Тому дуже важливим є вивчення особливостей його виникнення, розвитку та перебігу саме у педагогічній діяльності.

Професійне вигорання — це стан виснаження особистості, спричинений надмірними завданнями, що ставить природне чи професійне середовище та який   характеризується зневірою у власній професійності, фізичною й емоційною втомою, почуттям нереалізованості.

• Фізичні прояви — домінує почуття стомлю­ваності, мають місце ігнорування фізичної актив­ності, порушення сну, втрата апетиту й ваги, зни­ження сексуальних бажань, часті захворювання без явних причин, можливе зловживання алкого­лем, ліками, палінням.

• Емоційні прояви — виникають трудно­щі в розслабленні, спостерігається постійне по­чуття нудьги, поганий настрій, відчувається при­сутність негативних думок, з'являються тривалі образи (постійне почуття самотності або ізоляції, пустоти, страхи), які повторюються.
• Родинні й суспільні прояви — знижене за­цікавлення членами родини, роздратування або прояви злості на членів родини, проведення більшої частини часу поза межами дому, протидія спільному від­починку, надмірне зацікавлення телебаченням як способом утечі від проблем. 
• Прояви, пов'язані з роботою — втра­та натхнення; відчуття, що завжди бракує часу на щось; боязнь перед щоденним виходом на робо­ту; зростаюче почуття некомпетентності; нароста­юче незадоволення роботою; постійна злість і ба­жання образити працівників, колег; потреба часто дивитися на годинник; труднощі у вираженні дові­ри; нездатність приймати рішення.

Є стереотипи, що пришвидшують вигорання та перешкоджають роботі педагога:

•   про спокій (педагог завжди має бути спокійним, урівноваженим);
•   про стриманість (педагог завжди має бути стрима­ним і тримати дистанцію);
•   про необхідність приховувати почуття, які можна усвідомити й контролювати;
•   про педагогічну самопожертву, що виявляється в налаштованості педагога на цілковиту віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жити тільки інтересами навчального закладу.

Головними причинами професійного вигорання педагогів є:

- стрес, спричинений великою кількістю вимог;

- неспокійна обстановка на роботі, що потребує стійкої уваги і напруги;

- не завжди правильна організація праці;

- неувага до свого здоров’я.

Прийоми швидкого реагування при стресі:

- усміхнутися, пожартувати;

- пригадати щось радісне, гарне, приємне (радісну подію, приємну ситуацію, гідний вчинок);

- виконати певні рухи на кшталт потягування;

- звернути увагу на цікаву подію чи помилуватися пейзажами за вікном;

- розглянути квіти, фотографії, що знаходяться у приміщенні;

- уявити, що ти «купаєшся» в сонячних променях;

- виконати вправи з релаксаційного дихання;

- висловити кому – небудь комплімент або похвалити когось.

За визначенням американських психологів,  процес вигорання містить 5 фаз (етапів):

1.              Етап «медового місяця»—характеризується бажанням працювати з підвищеним ентузіазмом, з повною самовіддачею; помітна деяка ідеалізація того, чим займається людина.
2.              Фаза пробудження — з'являється розумін­ня того, що «не все так легко, красиво, не все за­лежить від мене», робота йде з меншою енергією.
3.              Фаза жорсткості (тертя) — погіршуються контакти, виникають конфлікти, зникає взаємо­розуміння.
4.              Фаза випалювання — характеризується ста­ном депресії, відчуттям пустоти, втомою.
5.              Фаза відродження — етап «лікування ран», вихід зі стану вигорання.

Уміння позитивно мислити, володіти своєю поведінкою – ваш індивідуальний ресурс, який може підтримувати вас у будь-яких складних і емоційно напружених ситуаціях. Це – той ресурс, який не дозволить вам стати жертвою професійного та емоційного вигорання.

Як уберегтися від професійного та           емоційного вигорання

Як уберегтися від професійного вигорання

1.Визначайте собі реалістичні цілі. Перспек­тивні наміри підкріплюйте частковими цілями, які можна виміряти й осягнути, розписати на день, тиждень, місяць.

2. Добре відпочивайте!  Виїздіть на природу.

3. Керуйте часом, добре плануйте день; зна­ходьте час на  роздуми.

4. Дивіться на проблеми, що з'явилися, з різ­них точок зору.

5. Усвідомлюйте власні недоліки.

6. Будьте чуйними до власних фізичних, психіч­них,, емоціональних, духовних, а також суспіль­них потреб.

7. Звертайте увагу на дрібні радості щоденно­го життя.

8. Будуйте приємні стосунки з іншими.

9. Розвивайте почуття гумору.

10. Звертайте увагу на власні досягнення, на­віть у найдрібніших справах.

11. Цінуйте достоїнства й досягнення інших людей.

12. Умійте переключати свою увагу й відволі­катися від роботи. Прогулянка в парку наодинці чи читання книжки дозволять Вам спокійно зібра­тися з думками.

13. Не змішуйте професійні справи з особи­стими. Робочі проблеми залишайте на роботі.

14. Навчайтеся чогось нового. Не піддавайтеся рутині. Навчіться не тільки віддавати, але й бра­ти — користуватися допомогою інших.

15.Пізнавайте себе! Ніхто не є досконалим. Важливо знати свої слабкі й сильні сторони.

16. Співпрацюйте з колегами.

17. Подбайте про справжню оздоровлю вальну відпустку один раз на рік.

18. Не бійтеся помилятись! Пам'ятайте, що від помилок ніхто не застрахований.

Уміння позитивно мислити, володіти своєю поведінкою – Ваш індивідуальний ресурс, який може підтримувати Вас у будь-яких складних і емоційно напружених ситуаціях. Це – той ресурс, який не дозволить Вам стати жертвою професійного та емоційного вигорання.