Методичні рекомендації для вчителів на тему "Задатки,здібності,обдарованість в контексті успішного розвитку особистості»

   Рубіжанська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь на педраду

з теми «Задатки,здібності,
обдарованість в контексті успішного розвитку особистості»

 

 

 

 

 

 

Підготувала вчитель

англійської мови

Середа О.М.

 

   

 

2017р.

 

           Тема доповіді:  Задатки,  здібності,  обдарованість.

 

                                                                                                              Розкажи – і я забуду,

               Покажи – и я запам’ятаю,

               Дай спробувати – і я зрозумію.

                                       Конфуцій

 

Одним із головних завдань реформування сучасної загальноосвітньої школи є виявлення та підтримка обдарованої дитини, розвиток інтелектуальних, творчих здібностей, формування навичок самостійного наукового пізнання, здатності до самореалізації у майбутньому професійному житті.  Обдаровані діти в будь-якому суспільстві повинні розглядатися як інтелектуальний потенціал держави, вони мають бути в центрі спеціальних педагогічних, психологічних, соціальних програм.

Фактори   що   впливають     на    розвиток обдарованості.Слайд(2)

1.створення умов, які сприяють розвитку ініціативності.

2.пізнавальна активность

3.здатності до творчої самореалізації .

 

У наш час потреба вирішення проблеми навчання, підтримки та розвитку обдарованої дитини викликала широку зацікавленість як з боку держави, так і з боку науковців-дослідників, педагогів-практиків. З’явилася значна кількість досліджень, які дозволяють нам зрозуміти сутність феномену обдарованості, закономірностей та умов її розвитку.

Яких дітей називають здібними? Як проявляє себе обдарована дитина? Як відбувається її подальший розвиток? Ми спробуємо сьогодні розібратися.

 

Здібності (слайд 3)

Здібності- індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої та пов'язані з успішністю виконання будь-якої діяльності, але не зводяться до знань, умінь і навичок.

 

Види здібностей

 1) Природні здібності - дані здібності безпосередньо пов'язані з вродженими задатками. На базі цих задатків у людини, при наявності елементарного життєвого досвіду, через механізми навчання, формуються специфічні здібності.

 2) Специфічні здібності:

 - Загальні: визначають успіхи людини в різних видах діяльності.

 - Спеціальні: визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду та їх розвиток.

 Крім того,здібності поділяються  на теоретичні і практичні. Теоретичні -це схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а практичні - до конкретних практичних дій.

 Існує також поділ на навчальні та творчі здібності. Перші визначають успішність навчання, засвоєння знань, умінь і навичок, а інші - можливість відкриттів і винаходів. Це вміння безпосередньо залежить від кругозору людини. У більшості випадків творча людина - це в першу чергу оригінально мисляча людина, здатна на нестандартні рішення.

Рівні розвитку здібностей: слайд4)

 1) задатки

 2) здібності

 3) обдарованість

 4) майстерність

 5) талант

 6) геніальність

 

Задатки

 Вітчизняні психології вважають, що здібності залежать від будови мозку і органів чуття, які різняться у людей вже при народженні.

Ці особливості визначаються як «задатки».

Задатки - це вроджені анатомо-фізіологічні особливості кожного окремого індивіда. Задатки являють собою лише можливості та передумови розвитку здібностей, але ще не гарантують, не зумовлюють появу і розвиток тих чи інших здібностей. Вони багатозначні, тобто, в залежності від діяльності та відповідних умов, на їх основі можуть розвиватися різні здібності.

 

 

Обдарованість - це ніби природний дар, який людина одержує, щось спадково зумовлене. Обдарованість є функцією всієї системи умов життєдіяльності в її єдності, функцією особистості. Вона нерозривно пов'язана з усім життям особистості й тому виявляється на різних етапах її розвитку.

 

Типи обдарованості (слайд 5)

Існують різні типи обдарованості.

Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Існує багато варіантів лідерської обдарованості: є емоційні лідери та лідери дії.

Ще один тип обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура, сцена.

Психомоторна обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться.

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості академічна, інтелектуальна і творча (креативна).

Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі – це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння. Шкільні медалісти – насамперед саме учні з академічною обдарованістю.

Інтелектуальна обдарованість – це вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Медалісти серед них теж є, але дуже рідко.

Творча обдарованість (креативна) –  виявляється в нестандартному баченні світу .  Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу.

 

Критерії для виявлення ознак обдарованості у дітей   (слайд 6)

· прекрасна пам’ять ;

· яскрава уява ;

· тонка моторна координація ;

· розвинута оперативна пам’ять і логічне мислення ;

· володіння мистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій

· величезна допитливість ;

· схильність до активного навколишнього світу ;

 

 

Критеріями прояву обдарованості вважають(слайд 7)

- гостроту мислення;

- спостережливість;

- виражений різнобічний інтерес;

- уміння висловлювати свою думку;

- знання того, про що одногодки і не здогадуються;

- швидке і легке запам'ятовування і збереження інформації.

 

Система пошуку обдарованих дітей    (слайд 8)

- урок - рівень творчості, пізнавального інтересу, нестандартності   мислення;

- результати письмових робіт - інтелект, ерудиція,лексика, природні задатки;

- учнівські олімпіади, конкурси - інтелектуальні здібності, нестандартність мислення, неординарність підходів;

- анкетування, тестування - лідерські якості, оригінальність, ерудиція, об’єктивність самоаналізу;

 

Організація роботи з обдарованими учнями передбачає:

•                               створення освітнього простору школи як сукупності умов для розвитку особистості шляхом здійснення переходу від ідеї розвитку особистості до ідеї саморозвитку;

 

•                               задоволення потреб суспільства в творчих, обдарованих учнях;

 

•                               реалізацію процесу пошуку, відбору і творчого розвитку обдарованих дітей в процесі впровадження традиційних і інноваційних форм і методів навчання.

        

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

 

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

 

 

 

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей (слайд  9)

 

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.

3. Заохочуй матеріалами, ідеями.

4. Вчи дітей  самооцінці кожної думки.

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул.

7. Культивуй творчу атмосферу.

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки.

9. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність.

10. Створюй проблемні ситуації.

     11. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

12. Вчи доводити починання до логічного завершення.

13. Впливай особистим прикладом.

14. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

     15.  Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.

 

Наведемо коротку характеристику деяких форм та методів роботи з обдарованими дітьми (слайд 10)

– ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.

– Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи.

 

-Принцип відкритих перспектив: будь-який учень, навіть найслабший, може сьогодні спробувати вивчити тільки один сьогоднішній урок, добре написати конспект і відразу одержати свою першу добру оцінку, а там другу, а там третю… Спочатку ці оцінки майже нічого не важать (крім того, що учень старається, але хіба цього мало?); однак поступово приходить і справжнє знання, а разом з ним і інтерес до предмету. Починаючи з будь-якого дня, кожен може вчитися добре, і це зараз же позначиться на оцінках, це негайно відзначить учитель, скільки б у нього не було учнів.

Метод роботи з обдарованими дітьми – проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.

Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно – пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

Jigsaw («ажурна пилка»)

Цей варіант був розроблен професором Е.Аронсоном. Учні об`єднання в групи по 6 учнів для роботи з матеріалом,який розбит на логічні смислові блоки. Уся команда може працювати з одним і тим же матеріалом,но при цьому кожен член команди отримує тему,яка розроблена особисто тому він стає в ній експертом. Проводят зустрічі експертів з різних груп ,а потім кожен докладає у своїй групі про виконану роботу. На заключному етапі вчитель може задавати будь якому учню у групі питання за темою або учні виконують контрольний зріз,який оцінюється. Результати складаються,команда ,яка набрала більшу кількість балів,нагороджується.

 

(Слайд11)

Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певну уяву, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроці.