Презентація до виступу на педраді.

Д И Ф Е Р Е Н Ц І Й О В А Н Е Н А В Ч А Н Н Я Х І М І Ї

Вивчення кожного предмета в загальноосвітній школі – не мета, а засіб розвитку дитини. Отже, збільшення кількості виучуваних фактів, понять, теорій і т. п. не має сенсу, а для оцінки успіхів учнів необхідно визначити, як засвоєно зміст: на рівні сприйняття фактів, їх реконструювання або на варіативному рівні (рівні розумових операцій).

Диференціація заснована на багаторівневому плануванні результатів обов'язкової підготовки учнів (засвоєння мінімуму; мінімальний обсяг змісту навчального предмета затверджено Міністерством Освіти України) і формуванні підвищених рівнів оволодіння навчальним матеріалом.

Провідною умовою здійснення диференційованого підходу до учнів на уроках хімії, крім вивчення типологічних особливостей, є також виділення тимчасових типологічних груп.

На підставі аналізу були виділені наступні групи учнів: І група – з високим рівнем навченості, яка включає дві підгрупи: а) зі стійким інтересом до хімії; б) зі стійким інтересом до інших предметів. ІІ група – із середнім рівнем навченості, яка також включає дві підгрупи: a) зі стійким інтересом до хімії; б) зі стійким інтересом до інших предметів. III група – з низьким рівнем навченості й нестійким інтересом до хімії та інших предметів.

Готуючи диференційовані завдання, учитель обов’язково зіставляє їх мету й зміст із рівнем знань і розвитку учнів, шукає те спільне в змісті й характері завдань, без чого не можна правильно визначити ступінь їх складності для кожної групи, і на цій основі визначає необхідний і посильний зміст та обсяг роботи. Лише за таких умов створюються сприятливі можливості для успішного навчання кожної дитини.

Учням важливо дати не тільки знання, а й способи їх здобуття.

Прийоми диференційованих завдань можна звести до таких: диференціації за ступенем складності завдань, диференціація за ступенем самостійності учнів, диференціація за обсягом.

1. Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином: завдання, що розраховані на різний рівень знань; завдання репродуктивного і творчого характеру. Диференціація за ступенем складності використовується не лише як засіб систематичного й послідовного розвитку мислення учнів, а й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розв’язання посильної задачі стимулює до подальшої праці й підвищує самооцінку, оцінку власних можливостей. Для цього підбирають завдання з нарощуванням ступеня складності. Поступове ускладнення завдань дає учням можливість перейти на вищий рівень пізнавальної діяльності. Завдання пропонуються на картках чи на дошці. Діти самі обирають завдання, що вчить їх адекватно оцінювати свої можливості. Наприклад:

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}11 клас Тема уроку: Обчислення за рівнянням хімічної реакції, якщо один з реагентів узято в надлишку. Яка сіль та якою масою утвориться при взаємодії: Низький рівень 20 г Na. OH та 50 г H2 SO4 Середній рівень 200г розчину, в якому 10% Na. OH і 25 г H2 SO4 Високий рівень 200г розчину, в якому 10% Na. OH та 200мл розчину (густина 1, 0661г/мл), з масовою часткою сульфатної кислоти 10%

2. Диференціація за ступенем самостійності – усім учням пропонуються завдання однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів, навідні питання, наочне підкріплення. Усі учні відразу приступають до самостійної роботи. Але тим дітям, які виявляють труднощі у виконанні завдання, надається дозована допомога. Найбільш розповсюдженими видами допомоги є: а) допомога у виді допоміжних завдань, підготовчих вправ; б) допомога у виді «підказок» (карток-помічниць, карток-консультантів, записів на дошці та інших).

3. Диференціація за обсягом передбачає завдання однакового змісту, але диференціюється або його обсяг, або час на його виконання. На всіх етапах уроку, де застосовується диференційована робота учнів, повинні бути реалізовані наступні завдання: засобами внутрикласної диференціації вдосконалювати знання, уміння й навички учнів, сприяти реалізації навчальних програм, підвищенню рівня сформованості знань, умінь і навичок кожного учня окремо, і, таким чином, зменшити його абсолютне й відносне відставання (тобто відставання від рівня своїх можливостей); розвивати логічне мислення, креативність при опорі на зону найближчого розвитку; формувати навчально-пізнавальну мотивацію; створювати умови для розвитку інтересів і специфічних здібностей кожної дитини.

Диференційоване навчання необхідно використовувати на кожному уроці та на всіх його етапах. 1. Організаційний етап. При організації рівневої диференціації роботи учнів на уроці необхідно, щоб поставлена мета йшла від учня, а не для нього, причому на разнорівневому занятті єдина мета повинна бути розписана за цілями для кожного із трьох рівнів. Кожна мета передбачає, що учні наприкінці уроку або системи уроків повинні знати, уміти, розуміти й т. п., наприклад:

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}11 клас. Тема. Загальні відомості про металічні елементи та метали Мета (загальна): Вивчити будову металічних елементів; фізичні та хімічні властивості металів; розповсюдження металів у природі та засоби їх добування; практичне значення металів у житті людини та наслідки корозії металів. Низький рівень Середній рівень Високий рівень називати s-, p-, dметалічні елементи; наводити приклади металічних руд, сплавів; формулювати означення корозії характеризувати положення металічних елементів за їх місцем у періодичній системі; характерні фізичні та хімічні властивості металів; їх поширення в природі, біологічну роль металічних елементів; пояснювати утворення металічного зв’язку; будову металів; суть хімічної та електрохімічної корозії; захист металів від корозії обґрунтовувати властивості металічних елементів та їх сполук; поширення металічних елементів у природі; оцінювати практичне значення металів; прогнозувати можливість перебігу реакцій за рядом активності металів; висловлювати судження про наслідки корозії металів 11 клас. Тема уроку. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І. Менделеєва Мета (загальна): Повторити періодичний закон Д. І. Менделеєва, будову Періодичної системи хімічних елементів; розвивати вміння характеризувати елемент та його сполуки за місцем розташування в періодичній системі. Низький рівень Середній рівень Високий рівень Знати будову Періодичної системи хімічних елементів: (малі та великі періоди; групи, порядковий номер елемента) обґрунтовувати фізичну суть періодичного закону; закономірності змін основних характеристик атомів у періодичній системі та вплив їх на властивості хімічних елементів Прогнозувати властивості елементів та їхніх сполук на підставі місця елемента в періодичній системі та будови атома

2. Вивчення нового матеріалу. Самостійна робота з теоретичними джерелами Робота з підручником сприяє розвитку в школярів самостійності в пізнавальній діяльності. Це тим більш важливо, що для більшості учнів після закінчення школи основним і головним джерелом знань у процесі самоосвіти буде книга, і до роботи із книгою дітей треба готувати зі шкільної лави, причому, готувати переважно в класі під керівництвом учителя. Як відомо, підручник складається з тексту, ілюстративного матеріалу, питань і завдань, інструкцій до лабораторних робіт, відомостей довідкового характеру. Усі ці компоненти можна використовувати на будь-якому етапі навчання (вивчення нового, повторення, закріплення й т. д.). Перед самостійним вивченням матеріалу учні одержують завдання, яке повинні виконати після роботи з підручником. Завдання обирають самостійно, наприклад:

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}10 клас. Тема уроку: «Ацетилен. Будова атома» Низький рівень Яку будову має молекула етина? (тип гібридизації, зв’язки, валентний кут) Середній рівень Порівняйте будову молекул етана, етена, етина. Високий рівень Чому етин приєднує вдвічі більше водню ніж етен?

Робота в малих групах. Для вирішення питання, поставленого вчителем перед учнями, формуються групи з 3-5 осіб з однаковим рівнем навченості. Як належить консультанта або тренера в таких групах немає, тому що перед учнями з однаковими здібностями є посильні завдання. У процесі спілкування, використуючи матеріали підручника, довідника або ілюстративний матеріал, учні розв’язують питання або проблему. Наприклад:

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}11 клас Тема уроку: Ковалентний зв'язок. Низький рівень Скільки та яких зв’язків утворюється в молекулі азоту? Середній рівень На підставі знань про будову атомів поясніть механізм утворення молекули азоту. Високий рівень Чому азоту в повітрі 4/5 від об’єму, а кисню лише 21%?.

3. Закріплення матеріалу. Найповніше реалізувати диференційований підхід можна на етапі закріплення матеріалу під час виконання самостійних робіт. На цьому етапі уроку учні формують і відпрацьовують навички та вміння з певної теми. Пропонуються завдання трьох рівнів (трьох варіантів). Виконувати учні починають із першого рівня. Завдання I рівня складаються таким чином, щоб учні могли їх виконати, використовуючи зразок, запропонований або при виконанні цього завдання, або на попередньому уроці.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}11 клас Тема уроку: Хімічний зв'язок. Поясніть механізм утворення молекули речовини. Укажіть кількість р-електронів, що беруть участь в утворенні хімічних зв’язків. Низький рівень Середній рівень Високий рівень Чадний газ СО Н2 О2 сульфур тетрафторид

Під час контролю знань диференціація поглиблюється й переходить в індивідуалізацію. Учням пропонуються картки з різнорівневими завданнями або тести. На цьому уроці діє свобода вибору, тобто учень сам вибирає завдання будь-якого рівня за своїми здібностями, знаннями і вміннями, інтересами і т. д. Головне – розвивається розуміння, що до контролю треба готуватися самостійно й серйозно; треба, насамперед, сподіватися на свої сили, знання, ставитися до роботи відповідально.

4. Домашнє завдання. До дидактичних прийомів, що підвищують ефективність домашньої роботи, сприяють поглибленню й зміцненню знань учнів відносяться наступні: у процесі навчальної роботи над новим матеріалом звертати увагу учнів на ті питання, які будуть служити передумовою для успішного виконання домашнього завдання; не зводити домашнє завдання виключно до репродуктивної (відтворювальної) діяльності, а включати в нього питання й положення, які вимагають від учнів роздумів і творчих зусиль; по можливості диференціювати домашнє завдання, давати завдання додаткові або підвищеної трудності для тих, хто виявляє здібності й прагнення до поглибленого вивчення предмета.

Низький рівень: прочитати параграф підручника. Середній рівень: прочитати параграф підручника, зробити конспект. Достатній рівень: прочитати параграф підручника, зробити модель, схему матеріалу; розв’язати завдання після параграфа. Високий рівень: прочитати параграф підручника, зробити модель, схему матеріалу; розв’язати завдання після параграфа; реферати, доповіді, творчі завдання (за вибором).

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} 9 клас Тема уроку «Спирти» Твоя майбутня професія Творче завдання Повар Що можна приготувати з пива? Юрист Статистика правопорушень. Пов’язані з вживанням алкоголю Дизайнер Буклет-пропаганда здорового способу життя Моряк Позитивні функції спирту для моряка (для сугріву – не рахується!) Лікар Спирт + наркотики = ???

Необхідно визнати, що в умовах традиційної класноурочної системи найбільш комфортно почувають себе «середні» учні, а в умовах диференційованого навчання – «сильні» і «слабкі», а також учні, які мають яскраво виражені інтереси. Диференціація навчання веде до того, що «середніх» учнів, які нічим не проявляють себе в школі, залишається все менше.

Диференційований підхід до школярів – це найважливіший принцип виховання й навчання. Він означає дієву увагу до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класноурочної системи навчання, передбачає розумне поєднання фронтальних, групових та індивідуальних занять для підвищення якості навчання й розвитку кожного учня.

Диференціація має позитивний вплив на якість знань, навичок та вмінь учнів, сприяє активізації їхньої пізнавальної активності, формуванню позитивних мотивів навчання, оптимізує навчальний процес, дає можливість для розвитку творчих здібностей учнів. Тобто реалізація індивідуального підходів у процесі навчання допомагає оптимізувати процес навчання в різнорідних групах і добитися найвищого розкриття потенціалу кожного учня або окремо взятої групи.