Методичні рекомендації для вихователів з використанням технології О. Савенкова «Дитячі дослідження як метод навчання дошкільників»

Методичні рекомендації для вихователів з використанням технології О. Савенкова «Дитячі дослідження як метод навчання дошкільників»

Від народження малюк прагне пізнати все, що його оточує.

Світ  навколишнього середовища цікавий, надзвичайний, сповнений таємниць. Знайомство малюка з кожним об’єктом довкілля - це його власне маленьке «відкриття», завдання дорослого створити оптимальні умови, збудити у малюка інтерес.

Інтерес дошкільників збуджується і формується тоді, коли дорослий  не просто подає готові істини, а залучає до процесу мисленнєвого пошуку відповіді, до послідовного розв’язання якогось пізнавального завдання.

К.Д Ушинський зазначив: «Щоб збудити нашу увагу,об’єкт має бути для нас новиною, але новиною цікавою, яка розбивала те, що вже є в нашій душі, тобто, одним словом, такою новиною, яка що не будь зміцнювала б у слідах, які в нас вже вкоренилися»

Олександр Савенков доктор педагогічних і психологічних наук у розвиткові пізнавального інтересу дошкільнят має стати не пасивне сприймання інформації, поданої дорослими, а власна активна пошукова діяльність. За цим напрямом він розробив педагогічну технологію-проведення пошукових досліджень дошкільнятами.

Програма дослідницького навчання в дошкільному закладі, за технологією О. Савенкова, включає три елементи:

•             Розвиток дослідницьких умінь і навичок;
•             Дитячу дослідницьку практику;
•             Моніторинг дослідницької діяльності дошкільнят.

Проведення дослідного пошуку вимагає вимагає спеціальних знань, умінь і навичок. Тому дитину треба цілеспрямовано навчати, давати їй знання, розвивати і удосконалювати необхідні у дослідницькому пошуку уміння та навички. Крім того, навчально-дослідницька практика дитини – заняття самостійне і нерідко розгортається за межами без передньої уваги педагога. Тому необхідна система її моніторингу (дитина зацікавлена, що її результати дослідження неодмінно вислухають у формі доповіді чи по повідомлення).

Програма навчально-дослідницької діяльності включає  три відносно самостійних частин (підпрограм):

• Підпрограма «Тренінг».

Заняття на отримання спеціальних знань та розвитку у дітей умінь та навичок дослідницького пошуку. Під час тренінгу розвитку дослідницьких здібностей дошкільників необхідно навчати спеціальним знанням, вмінням і навичкам дослідницького пошуку. До них  О. Савенков відносить вміння та навички: бачити проблему, ставити запитання, висувати гіпотезу, давати визначене поняття, класифікувати, спостерігати, проводити експерименти, робити висновки, структурувати матеріал, готувати доповіді, пояснювати, доводити і захищати свої ідеї. Усі ці задачі складні, тому завдання педагога підібрати їх до віку дітей, враховуючи, що в дошкільному закладі старші дошкільнята це – старша й підготовча група;

• Підпрограма «Дитяча дослідницька практика»

Проведення дітьми самостійних досліджень і виконання ними творчих проектів є їх практичною діяльністю. Ця підпрограма виступає в якості основної, центральної.

• Підпрограма «Моніторинг»

Дитина повинна знати, що результати її пошуків цікаві іншим і її обов’язково почують. Ми повинні обов’язково дати кожній дитині можливість висвітлити власні результати, навчити їх елементарним навичкам презентації власних відкриттів, пошуків. Поступово кожна дитина повинна зрозуміти, що результати свої відкриттів не тільки розповісти, їх потрібно захистити. Для цього педагог повинен стимулювати дітей до того, щоб, слухаючи інших, вони ставили запитання, вчилися слухати чужі аргументи. Для реалізації цієї задачі кожне дитяче дослідження закінчується доповіддю.

В рамках моніторингу дослідницької діяльності дітей в дошкільному віку хороший ефект дають фестивалі дитячих дослідницьких робіт. При цьому треба пам’ятати: фестиваль – не конкурс, тут ніхто нікого не оцінює, хвалять всіх. Інша справа конкурси дитячих дослідницьких робіт. Вони теж входять в систему моніторингу (для початкових класів).

Вихователю, щоб діяти ефективно і успішно, потрібно пам’ятати такі правила:

• Завжди підходьте до роботи творчо;
• Навчати дітей діяти самостійно, уникайте прямих інструкцій;
• Не стимулюйте інші ініціативи дітей;
• Не робіть  за них того, що вони можуть зробити, або того, що вони можуть навчитися роботи самостійно;
• Не поспішайте з винесенням оцінюючих суджень;
• Допомагайте дітям вчитися керувати процесом засвоєння знань:

• просліджувати зв’язки між різними предметами, подіями, явищами;
• формувати навички самостійного вирішення проблем дослідження;
• аналізувати, систематизувати і класифікувати інформацію

Педагогу треба пам’ятати, що на всіх етапах роботи дитячого дослідження основним очікуваним результатом являється – розвиток творчих здібностей, набуття дитиною нових знань, вмінь і навиків дослідницької поведінки та обробки одержаного матеріалу. Ми повинні мати на увазі, що в даному випадку маємо діло не з одним «результатом», а, пом іншій мірі, з двома. Перший – самий важливий педагогічний. Другий – це той, який дитина створює «своєю головою» і руками – макет, доповідь і т.п., педагогічний результат – це перш за все безцінний у виховному значенні досвід самостійної дослідницької діяльності. Діти працюють з інтересом і задоволенням при умові кваліфікованого керівництва з боку педагога.

Пропонована методика дає змогу залучати малюка до самостійного дослідницького пошуку на будь-яких предметних заняттях  у дитячому садку.

При підготовці занять враховують чотири виділених О.Савенковим блоки:

• культура мислення;
• конвергентне мислення;
• дивергентне мислення;
• пізнавальні функції.

Розробляючи сценарій кожного заняття, педагог повинен орієнтуватися на рівень розвитку дітей.

Приклад занять

Заняття 1

Завдання 1

Мета: розвивати у дітей дивергентне мислення

Завдання:  складіть пропозиції використовуючи слова:

• пішохід, знак, слон;
• колос, решето, вітер;
• вікно, стіл, автомобіль.

Тут педагог має врахувати, що діти старшої групи ще не вміють читати, у них образне мислення, тому слова вони не зможуть запам’ятати або прочитати. Таке завдання на розвиток дивергентного мислення брати не можна.

Завдання 2

Мета: розвивати конвергентне мислення

Обладнання: картки із зображення послідовних фігур

1.                    Знайди закономірність у розташуванні фігур.
2.                    Знайди четверту відсутню фігуру.

На занятті можна брати чотири – п’ять завдань.

Побачити проблему часто буває складніше ніж вирішити її. Уміння бачити проблеми – інтеграційна властивість, що характеризує мислення людини. Розвивається вона протягом довгого часу в різних видах діяльності. Рішенню цієї складної педагогічної задачі допоможуть наступні вправи «Назвіть якомога найбільше ознак предмету», «Що сталося», «Відгадай про що запитали», «Відгадай (загадки)», «Чого не стало».

Цікавим для дітей є створення ігрових ситуацій, а саме: «Мишкові не дозволили дивитися телевізор», «Катя посварилася з подругами», «Мама не стала лаяти Васю за те, що він впустив чашку», і т.д. для того , щоб виробляти гіпотези слід вчитися роздумувати, ставити питання. Педагог  повинен знати, що питання зазвичай розглядається як форма вираження проблеми і ділиться умовно на дві частини – базисну (вхідна інформація) і вказівка на її недостатність. Базисом питання є вхідні знання, які в явній або в неявній формулах можуть бути відбиття у питанні. Неповноту, невизначеність цих базових знань потрібно усунути. На це зазвичай і вказують слова «Хто», «Що», «Коли», «Чому» і інші аналогічні їм, вони зазвичай називаються операторами питання, наприклад: «Відгадай що запитали», «Хто пропав» та інші.

Вихователеві треба пам’ятати, що важливим для дослідника є уміння класифікувати. Класифікаціями називають операцію ділення понять по певній підставі на класи, що не перетинаються. Не усяке перерахування класів можна вважати класифікацією. Вона може бути простою, а може бути і багатоступінчатою. Наприклад: поділити звуки на групи – голосні та приголосні, тверді та м’які приголосні тощо.

О. Савенков звертає увагу на те, що при класифікації предметів та явищ зовнішнього світу та навчанні цьому дітей слід постійно пам’ятати, що інколи не можна становити різкі розмежувальні лінії. Кожна класифікація відносна.

Спостереження – самий популярний і доступний метод дослідження. Його зазвичай називають вигляд сприймання, що характеризується цілеспрямованістю, що і відрізняє спостереження від простого споглядання. Для цього, щоб дитина навчилася користуватися цим методом дослідження, необхідно розвивати увагу і спостережливість.

Експеримент – найважливіший з методів дослідження, який використовується практично в усіх науках. Він передбачає прямі або побічні дії людини на предмет чи об’єкт. Вони бувають і уявні, тобто такі, які можна робити лише в думці.

Поняття в мисленні не виступають розрізнено, вони зв’язуються між собою. Формовою зв’язку понять один з одним є думка. Думкою називають вислів про предмет або явище. Мислити – означає висловлювати думки. Важливим засобом мислення є висновок або умовивід. Умовиводом називається форма мислення, де на основі знань та досліду людей виводяться нові знання. Педагогам допоможуть такі вправи «Що на що схоже», «Що на що подібне». Наприклад, педагог пропонує дітям подумати на що схожі візерунки на килимі, контури хмар. Аби зробити висновок, можна скористатися не складним прийомом, яке О. Савенков називає «Підведення під ідею» слід підвести дітей до висновку про те, що мають рацію всі, то можна сказати: «Різні люди дивляться на світ по різному».

О. Савенков пропонує методику ознайомлення дошкільнят із специфікою навчальних досліджень.

Для проведення занять (рекомендує О. Савенков) потрібні картки із символічними зображеннями методів дослідження (поміркувати самостійно,запитати іншої людини,подивитися по  телевізору, отримати інформацію з комп’ютера, поспостерігати, провести експеримент, зв’язатися з фахівцем.)

Крім того для заняття треба підготувати ручки,олівці,фломастери та невеликі аркуші паперу для піктограми, (фіксації дітьми здобутої дослідженнями інформації)

Такі заняття найзручніше проводити на прогулянці, в куточку живої природи,але цілком підійде групова кімната.

Повідомити дітей, що сьогодні вони вчитимуться самостійно проводити дослідження. Діти за характером винахідники, дослідники, дорослим треба розбудити інтерес до чогось.

Спочатку треба визначити тему. Можна дітям запропонувати для вибору декілька тем, згідно цього заготовлені картки з різними зображеннями. Ці картки можна розложити на килимку і запросити всіх дітей для обговорення вибору теми.

Бажано, щоб предмет дослідження дозволяв застосувати якнайбільше методів.

Наприклад, можна  було б узяти тему «Поведінка слона» але вона не дасть можливостей застосувати метод спостереження та провести власні дослідження. Тож на перших заняттях доцільно орієнтувати дітей на теми, які можна досліджувати максимально або широко. Наприклад обрали картинку із зображенням кролика. Тема дослідження – «кролик».

Пропонує дорослий дітям їхнє завдання – здобути якомога більше відомостей про того (те), що є предметом дослідження. Діти здебільшого називають такі методи: поспостерігати, прочитати в книжці, розглянути на картинці тощо, але забувають про те, що треба поміркувати самостійно. На цьому етапі важливо таке педагогічне вміння, як здатність підвести дітей до певної ідеї - зробити так, щоб діти змогли самі поміркувати саме в цій ситуації.

Вихователь може делікатно підказати, спочатку потрібно поміркувати самостійно. Як тільки діти з цим погодилися,кладемо на перше місце картинку із зображенням - символом -  «подумати самостійно».

Поміркувавши,наприклад,діти дійшли до висновку «кролик свійська тварина». Щоб це зафіксувати намалюємо на аркушах будинок або людину і кролика. Будинок і людина будуть нагадувати про те, що кролик - свійська тварина.

Наступний метод - запитати в іншої людини. Запитання можна стати всім присутнім - дітям і дорослим

Слід зауважити об’єктивно, в силу особливостей вікового розвитку діти егоцентричні, їм важко запитати, почути і сприйняти відповіді іншої людини.

Здатність запитувати й сприймати інформацію маємо розглянути як одну з найважливіших цілей педагогічної роботи.

Усі ми з власного досвіду знаємо:навіть дорослі не завжди вміють запитувати, слухати і, що саме головне, чути і отримувати відповіді іншої людини.

Фахівці в галузі психології творчості вважають, що вміння ставити запитання (визначити проблему) часто цінується вище за вміння відповісти на нього. Виконуючи таку роботу з дитиною, маємо усвідомити:за цими зовні несерйозними « іграшковими дослідженнями» стоять дуже глибокі й надзвичайно важливі механізми розвитку інтелектуально-творчого потенціалу особистості дитини.

Спершу слід особливо фіксувати увагу на тому,що,розпитуючи людей, можна дізнатися щось зовсім нове, невідоме раніше. Так у нашому випадку хтось може підказати, що кролики в теплих країнах живуть і в дикій природі. Щоб закріпити ідею, малюємо схематичне зображення кількох дерев (вони нагадують дику природу).

Як використати метод «дізнатися із книжок», якщо діти не вміють читати? Можна розглянути ілюстрації,попросити допомогти того, хто може прочитати. На занятті крім вихователя, дитині в цьому ніхто не допоможе. Тому педагог заздалегідь обирає відповідну літературу, робить відповідні закладки.

Сьогодні великим джерелом для навчальної діяльності  є велика кількість енциклопедій різної тематики, чудово ілюстрованих, які можна використати. Інформацію із книжки діти теж фіксують схематичними зображеннями. Метод спостереження чи експеримент можна дослідити, чи любить кролик музику, чим живиться і що йому особливо до смаку тощо.

ЗАУВАЖУ: у дошкільника невисока здатність концентрувати увагу. Тому  інформацію збирати треба швидко. Якщо якийсь із методів «не спрацьовує», не варто акцентувати на цьому увагу. Допоможіть дитині згрупувати те, що вона має. Розкласти на килимі (або столах) аркуші із зображеною інформацією, так щоб їх бачили всі діти, обговорити, що цікаво дітям побачити чи почути.

Ми ознайомилися із схемою навчально-дослідницької діяльності дітей та із заняттями колективного характеру. Тільки-но педагог помітить, що діти засвоїли загальну схему  дослідження, необхідно йому перейти до іншого варіанту організації – самостійної навчально-дослідницької діяльності, а пізніше до групової (двох чи трьох дітей).