Методичні рекомендації для викладачів предмету "Музичне мистецтво". Тема: "Творчі завдання на уроках музики"

Творчі завдання на уроках музики

«Те, що було втрачено в дитинстві, - дуже важко, майже неможливо наздогнати в більш зрілі роки» (В.О.Сухомлинський).

 Особистість формується з раннього дитинства, а тому питання формування дитячої творчості на початковому етапі навчання набувають особливо актуального значення. Важливість опанування музики через творчість у дітей відзначав і видатний психолог Б.М. Теплов, який вважав, що раннє прилучення дітей до творчої діяльності дуже корисні для загального художнього розвитку дітей і відповідає їх потребам і можливостям, адже дітям притаманні природні творчі здібності. Творчий початок повинен пронизувати процес спілкування з музикою і у підлітків. Він виявляється не тільки в оціночному судженні про сприйняту музику, інтерпретації твору, але й у власній творчості. «Юность подобна дереву, ибо куда кто хочет, туда может наклонить тонкое дерево. Так и век юношеский, к чему его повернешь, легко будет наклонено» (С. Полоцький).

Найпоширенішим об’єктом, який учні сприймають, оцінюють і повинні вдосконалювати, є їхні відповіді, висловлювання, оцінні судження про музику на уроках. Іноді вчителі надто захоплюються власними розповідями на уроці, забуваючи про те, що молодші школярі не засвоюють зміст надмірно довгої мови. Часто вони не допускають на уроці альтернативних думок. Діти це відчувають і не йдуть на спілкування з вчителем і намагаються вгадати, якої відповіді чекає від них вчитель. Важливо спонукати учнів до щирих, послідовних лексично багатих розміркувань, викликаних почуттями, переживаннями від сприймання музики. Учні охоче розширюють, доповнюють, збагачують відповіді однокласників. Внесення творчого моменту в завдання (самостійно узагальнити, зробити висновки, запропонувати свій варіант тощо) активізує мислення, естетичні почуття учнів, збільшує зацікавленість у навчанні.

Щоб залучити учнів до творчої діяльності потрібно приділяти увагу, по-перше, завданням художньо-естетичної спрямованості, які передбачають комплексне використання музики, літератури і образотворчого мистецтва, оскільки це відповідає психологічним особливостям сприйняття, асоціативному характеру мислення. Ці завдання допомагають учням розвиватися не однобоко, відчувати єдність музичного мистецтва з навколишнім світом. (Розвиток художньої уяви та наочно-образного мислення на уроках музики повинно здійснюватися з опорою на так званий «елементарно-асоціативний рівень» сприйняття музики.

   Особливу увагу треба приділити накопиченню музичних та позамузичних вражень, що мають здійснюватись у найрізноманітніших формах роботи: на уроках, концертах, під час відвідування виставок, у спілкуванні з природою тощо. При цьому повинна використовуватись різна класична, сучасна і народна музика. Вчителю необхідно керувати  процесом нагромадження вражень, оскільки враження учні отримують із різних джерел, які не завжди є педагогічно цінними. Вчитель має постійно звертатись у своїй роботі до найкращих зразків мистецтва.

   Для розвитку емоційно-чуттєвої сфери, творчого мислення можна запропонувати учням низку завдань. Наприклад, на уроці музики в молодших класах розповісти казку (Приклад казки. «В одному чарівному місті є кімната, яка має чудову властивість – коли в цю кімнату входить людина, вона одразу засвічується різними барвами, що відповідають настрою того, хто увійшов. А як ви думаєте, які кольори відповідають радості, суму чи спокою?» Це завдання можна дати під час вивчення теми «Лад», поставивши запитання: «Якими барвами ми намалюємо мажор, а якими мінор?» ). В перший рік навчання для розвитку художньо-образного мислення в процесі музичної діяльності молодшим школярам можна запропонувати визначити джерело звуку, а саме звуки міста ( наприклад, машин, поїздів, цокання годинників…), голоси природи ( шум ливня, прибою, водоспаду, спів птахів), чи озвучити запропонований відео матеріал «Мандрівка до минулого» та ін..     В процесі озвучування, аналізу звукової дійсності у молодших школярів відбувається розвиток асоціативно-образного мислення, художнього відтворення звукових образів. Так, наприклад, пограти з учнями в гру «Впізнай по голосу»: один з учнів співає якусь пісеньку, а інший має впізнати виконавця, не дивлячись на нього. Коли цю гру проведено кілька разів, доцільно зробити узагальнення: «Діти, а як ви впізнаєте, хто співає?» Допомагаємо дітям дійти висновку, що кожна людина має свій голос, чимось не схожий на інші. Усі голоси мають своєрідне забарвлення: одні дзвінкі, інші приглушені, бувають ще й неначе оксамитові. Отже, крім певної висоти звучання, кожен голос має своє, тільки йому властиве забарвлення, яке називається тембром. При вивчені теми «Тембри музичних інструментів» можна провести таку гру «В кого вийде музика?» Роздаємо одному учневі дудочку, іншому – барабанчик, третьому – маракаси, хтось сідає за фортепіано. Пропонуємо усім видобути однаковий звук (як на барабані, чи іншому даному дітям інструменті). Звісно, що це не можливо. Тому доходимо висновку, що на різних інструментах звук видобувають по-різному, і тому їх тембри різняться між собою. Слід при цьому спитати: «Як ви гадаєте, діти: коли композитор створює музику, чи думає він, яким інструментам доручити її виконання. (Доречним буде послухати казку: «Петрик та вовк» С.С.Прокоф’єва та провести її у ролях таким чином, щоб діти самі в результаті починали співати чи танцювати тільки під музику, яка характеризує саме їх персонажа.)

  Можна запропонувати самим дітям скласти казку  на обрану тему. (З власної практики. Дітям було запропоновано скласти казку на тему «Паузи». В результаті не залишилося ні одного учня, який би не склав цього оповідання. Найцікавішим, на мій погляд, виявилося оповідання семирічної дівчини: «…А ще жили два великих метелика (мається на увазі половинна та ціла паузи). Та ось одного похмурого дня, одному з метеликів блискавка (четвертна пауза) влучила в крило. І тепер він сидить на землі (на лінійці) і дивиться на того, що літає в небі (під лінійкою).»

  Для того, щоб діти краще засвоїли ноти можна залучити їх до гри «Хто за ким?»: кожна дитина – це «нотка», кожен з учнів має свій віршик про те, де вона знаходиться; бажано, щоб ці віршики (хай, навіть, не римовані) складали самі діти.

Зазвичай, на уроках музики за темою «Аналіз музичних творів», молоді педагоги припускаються такої помилки: самі розказують про характер твору чи образу і тільки питають у учнів: «Так?». Щоб не допустити цього, треба ретельно готуватися до таких уроків. Наприклад: малювати таблиці з підібраними словами (слова, що підходять під один настрій можна малювати одним кольором),а потім просити учнів вибрати потрібні. Разом з дітьми асоціювати  темп руху різних тварин та темп в музиці (в старших класах можливо ввести таким чином латинські позначення темпів).

Формувати уявлення про динаміку можна за допомогою такого завдання: коли звучить тиха музика, діти лягають на парти, закриваючи очі і уважно прислухаються. Коли починає звучати музика голосно, діти вставши з парт в ряд, починають кружляти на місці.

За для формування уявлень про темп і агогіку можна зіграти в таку гру: діти діляться на дві команди, які стають навпроти. Коли звучить повільна музика, вони повільно підходять один до одного і кланяються. Коли звучить швидка музика, діти розбігаються по всьому класу і з звучанням  останнього акорду діти повинні стати на свої місця по командам.

Для того, щоб краще засвоїти тему «Динаміка» дітям пропонується: коли звучить тиха музика - лягти на парти, закриваючи очі і уважно прислухаютися, а коли почине звучати музика голосно, вставши з парт в ряд, почати кружляти на місці.

В молодших класах дуже розповсюдженою є така гра: коли звучать низькі ноти - діти присідають, ніби ховаються, коли звучать високі ноти - діти тягнуться руками догори. При звучанні нот в середньому регістрі, діти, взявшись руками в боки, танцюють (виконують  колупаночку).

В навчальних класах доцільно залучати дітей до малювання. Оскільки словниковий запас у дітей в цьому віці обмежений, то вони ще не в змозі передати словами те, що вони відчувають при прослуховуванні того чи іншого музичного твору. Але не варто забувати, що урок музики – не урок образотворчого мистецтва, тому малюнки, намальовані дітьми, повинні бути «розказані» самими дітьми та проаналізовані педагогом. Дуже важливо підтримати кожного учня, показати малюнок усьому класу; можна створити в класі стенд, на якому будуть виставлятися «маленькі шедеври». «Малювання» музики використовуються для накопичення естетичних (музичних, літературних, образотворчих) вражень від спілкування з мистецтвом, вихованням здібності до цілісного охоплення явищ мистецтва.

Педагог повинен використовувати завдання, спрямовані на те, щоб навчити дітей знаходити внутрішні емоційні зв’язки в різних творах мистецтва. Так, наприклад, на уроках музики в 5-му класі показати картину «Масниця»       М. Кустодієва і дати послухати уривок із циклу «Пори року» - «Масниця. Лютий» П.І. Чайковського. Після чого запитати: «Що спільного між цією картиною і музикою, яку ви щойно послухали?» порівнювати з музичними творами можна не тільки твори образотворчого мистецтва, але й літературні твори. Наприклад, запропонувавши дітям вірш «Осінь» О.С.Пушкіна, і після прослуховування «Осінньої пісні» П.І. Чайковського спитати: «Чи підходить вірш за характером до музики?». Найбільш сприятливі умови для порівняння створюються ,коли зіставляються два однакових явища.  Можливості порівняння різноманітні: можна зіставляти різні жанри, художні образи, тембри голосів, інструментів. Здібність учнів знаходити спільне і відмінне формується поступово, вона залежить від знання специфіки мови різних видів мистецтва.

   Слід сказати, що при підбір на уроках музики наочних прикладів, які розвивають уяву дітей, слід опиратися на такі прийоми розвитку уяви: а) аглютинація (поєднання різних якостей і властивостей, які не поєднуються в реальності); б) гіперболізація (перебільшення); в) загострення (підкреслення будь-яких ознак); г) схематизація (згладжування відмінностей та виявлення рис схожості); д) типізація.

   Щоб підтримувати інтерес учнів до уроків художньо-естетичного циклу, рекомендовано використовувати спеціальний пізнавальний матеріал, який зацікавлював би дітей надзвичайністю, а також простим і доступним викладом. Наприклад на уроках музики за темою «Музичні інструменти» дати дітям послухати оповідання А. Кльонова «Там, де музика живе» про давні музичні інструменти, арфу та скрипку. Можливо також зводити дітей до театру і показати інструменти в оркестровій ямі.

Кожен вид мистецтва несе в собі потенційні можливості навчання тим чи іншим творчим навичкам, формування і розвиток якостей, необхідних для творчої особистості. Використання на уроках музики різних видів мистецтв, таких засобів і прийомів, що розвивають мислення і емоційну чутливість, сприяє підвищенню рівня естетичної підготовленості учнів.

Активним засобом розвитку творчої діяльності учнів є творчі завдання на  знання нотної грамоти та розвитку музичності. Як вже зазначалося, їх виконання багато в чому залежить від учителя, від його особистості, зацікавленості, здатністі приймати участь в сотворчості. Педагог спонукає до учнів до творчих дій, створюючи певні ситуації, але нажаль не у всіх своїх вихованців школа та окремй педагоги формують установку на творчість, на творчу активність.

Творчість дитини, як відомо, по’вязана з самостійними діями, з умінням оперувати знаннями. Але якщо це молодший школяр, то не про які загально-професійні знання мова не іде. Більшість завдань для дітей молодшого віку (за виключенням завдань на виховання художньо-образного мислення) направлені на набуття теоретичних і практичних знань. Це завдання, направлені на розвиток ритмічного відчуття, ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху, виконавських здібностей.

Розглянемо деякі з творчих завдань для загальноосвітньої школи.

Творчі завдання,направленні на розвиток ритмічного відчуття:

1. Придумати слова у заданому ритмі. (Наприклад:  П І П І - дощ і-де ці-лий день.) Доцільно починати таку роботу з дво- або чотиритактових фраз у дводольному, а пізніше – в інших розмірах.
2. Придумати ритм та записати його. Бажано, щоб кожен учень записав свій ритм на дошці під наглядом вчителя. Зазвичай, діти вагаються, бо не впевнені в своїх силах. Але після того, як вийшов найактивніший, то з’являється «багато рук».
3. Створити ритм і простукати чи проплескати його в долоні на власне ім’я. (Причому бажано заздалегіть сказати учням, що порівняти наголос в імені потрібно з «довгим» хлопком). Наприклад: О-лек-сандр – П І. Можливо провести це завдання в ігровій формі. Наприклад: обирають одну дитину, яка стає в кут і закриває очі, діти оточують її і під музику плескають: раз, два, три - 2 р. - ну скоріше нас лови. Тоді вчитель показує на дитину, яка плескає в долоні: "Відгадай, хто я?" Хто стоїть в кутку, має відгадати ім.’я і проплескати його. Супровід у плесканнях (в долоні) може перекладатися на супровід у різних жестах, а також за допомогою ударних інструментів.
4. Створити ритмічну відповідь на ритмічне запитання. Наприклад : П І – П І – сніг і-де? – так, і-де. Питання може бути побудовано на будь-якому ритмічному мотиві, чи на характерному мотиві маршу,колискової та ін.. .(Можливо, щоб питання було в формі загадки, а от відповідь обов’язково була ритмізована.Так, наприклад:

Маленький і колючий,

Згорнувся у клубок,

На спині в нього голки.

Впізнали?..Їжачок (П І) ).

У цій грі учні здобувають початкове уявлення про імпровізацію. Вчитель задає окремим учням запитання, дає час на обмірковування відповіді, потім за питанням йде відповідь й усі відтворюють і запитання і відповідь.(Можливо, щоб питання було не ритмізоване, а в формі загадки, а от відповідь обов’язково була ритмізована

5. Придумати перестановку почутого мотиву. (Правила цієї гри краще пояснити за допомогою запису на дошці почутого ритмічного мотиву і його перестановки.) Через власну елементарну творчість в цій грі учні знайомляться з принципом варіаційності.
6. Скласти характерний мотив, наприклад, маршу чи колискової. Учні повинні проаналізувати зв’язок між музичним образом й засобами його втілення (динамікою, темпом, ритмічним малюнком).
7. Передати ритмічний мотив загадки на ударних інструментах й скласти до неї відповідь. Перший раз відповідь передається у формі ритмічного мотиву, другий – словами, з ритмічним супроводом. Наприклад: «Хто у лісі стукотить тук-тук?» Відповідь «Дятел,дятел». Чи: «Хто у воді співає «Ква-ква?» Відповідь «Жабеня»
8. Передати в музикуванні поступове прискорення темпу з епізодичним повторенням довгих ритмічних одиниць на фоні руху тривалостей в два чи чотири рази коротше. Це завдання виконується,як інструментальний супровід до оповідання, наприклад: «Заєць прокинівся зранку і побачив,що за вікном йде дощик.потім дощ став сильніший і почав барабанити по даху його будиночка в два рази швидше, а на його фоні роздавалися довгі розкати грому.»
9. Читання вірша з паузами, під час яких необхідно простукати або проплескати придуманий ритм. Наприклад, вірш Д. Хармса:

По реке плывёт кораблик,

Он плывёт издалека. ( І І П І )

На кораблике четыре

Очень храбрых моряка.( П П І І )

У них ушки на макушке

У них длинные хвосты,( П П П І)

И срашны им только кошки,

Только кошки, да коты!( І І І )

10. Відомо, яку радість доставляє дітям римована мова. Вона здатна пробудити образну фантазію, викликати інтерес до звуковидовбування, до віддтінків мовної інтонації. Тому доцільно з цією метою використовувати старовинні дитячі народні віршики, лічилочки, наприклад:

Раз, два, три, чотири,

Мене грамоти учили,

І читати, і писати,

І на конику скакати.

11. Гра «Відгадай пісню» за ритмом. Спочатку вчитель плескає, а учні відгадують. Потім на місце вчителя стає хто-небудь з учнів.

Такі форми роботи можна проводити в усіх класах загальноосвітньої школи на уроках музики, адже рівень складності у них і варіанти цих ігор можуть бути найрізноманітніші.

Творчі завдання,направлені на розвиток ладового, тонального, інтонаційного відчуття:

   1.Створити мелодію імені ( кожен учень до свого імені добирає мелодію). Слід зазначити, що оскільки на початковому етапі діти ще не володіють точними звуковими уявленнями і відчувають труднощі, коли треба організувати звуки в ритм, можна придумувати і грати мелодії, що складаються з гамоподібних відрізків звукоряду і переважно з нот однакової тривалості.

   2. Гра «Музична казка» (завдання учням придумати інтонації, звуки, які можна біло почути в лісі, а також героїв казок, з якими можна було зустрітися під час музичного «мандрування». Наприклад, під час розповіді «Про принцесу Гаму» учні повинні придумати мелодію дзвонів, що сповіщають про наближення ночі, колискову пісню, веселий танок та ін.). Роботу над імпровізацією музичних казок доцільно розпочинати в середині першої чверті першого класу.Окрім окремих інтонацій у продовж казки можно запропонувати скласти коротенький віршик про героя відомої казки (наприклад: «Колобок»), а потім на цей вірш придумати вокальну мелодію (створити пісеньку Колобка, яка б відповідала його настрою, коли він котився по дорозі). Особливо захоплюють дітей такі імпровізації з елементами інсценізації.(Тож в казці про Колобка з’являються нові персонажи – Вовк, Лисиця, Ведмедь.) Створюється така казка на протязі декількох уроків.Потім можна її показати учням іншого класу та їх педагогам.

3. Імпровізувати закінчення музичної фрази до тоніки.
4. Імпровізація-діалог. Учням пропонуються дитячі вірші, у тексті яких є діалог, який необхідно озвучити.
5. Імпровізувати різні варіанти закінчення музичних фраз (доведення до тоніки). Це завдання служить не тільки розвитку ладового відчуття, але й розвитку уявлення про принцип варіаційності.
6. Склати декілька виразних мотивів, що побудовані на одній чи сполучені декількох ладових інтонації. По ходу виконання цих завдань діти здобувають важливі музичні уявлення. Вони стають впевнені, що в результаті змін у сполученні ступенів, які образують ладову інтонацію, разом із зміною темпу, динамики, ритму, способа звуковедення так чи інакше змінюється характер музики.
7. Скласти «Пісні птахів» чи інші звукові сигнали. Перед вирішенням цієї задачи учням дається установка на втілення рис того чи іншого образу (наприклад, дятла-працівника, зозулі, тривожного сигналу пожарної машини). Це завдання корисне під час вивчення теми «Інтонація», що допоможе учням розуміти, які інтонації зображують різноманітні звуки, шуми, явища навколишнього світу, а які – виражають настрій, почуття, думки людини.
8. Скласти на чергуванні двох знайомих ладових інтонацій музичні загадки типу «Що я чув у лісі».(Зразком виконання таких завдань може бути п’єса М. Ройтерштейна «Зозуля і дятел».)
9. В ситуації «Якби я був композитором» визначити засоби виразності для передбачуваного твору (наприклад, «Сумний настрій», «В акваріумі», «Хода ведмедів», «Пташина полька», «Грім») і зобразити за допомогою музичних інструментів. Назва передбачуваного твору повинна визначатись темою конкретного уроку і чверті.
10. Знайти у творі виразний мотив, який характеризує той чи інший образ та побудований на відомих дітям ступенях ладу. Скласи на цій ладовій інтонації вступ до п’єси та виконати її на металофоні. Для завдання такого типу важливо підібрати твори, музичні образи яких близькі дітям, викликають у них емоційний відгук та бажання наслідувати.
11.  Скласти виразні фрази (в заданому характері) на ступенях, які утворюють характерну ладову інтонацію. При цьому серед декількох ладових інтонацій дитина вибирає ті, які, на його думку, найбільш відповідають образу. Це завдання викликає особливу цікавісь, особливо якщо проводиться в формі «Угадай». Спочатку клас знайомиться зі змістом карточек, на яких намальовані сумні чи веселі кукли та ін..потім їх перегортають. Одному учню пропонується вибрати карточку й скласти мелодію. Діти слухають і вгадують, яку карточку витягнув товарищ, оцінюючи його спів чи гру, та відгадуючи на яких ступенях побудована мелодія.
12.  Придумати варіанти послідовності руху по одних і тим самих ступенях та в їх виконанні передати різноманітні інтонації: висхідні, низхідні, затверджуючи, сумні, радісні та ін.. (При цьому коли один учень «виконав» інтонацію, то інші ручними знаками показують послідовність руху ступенів. Можливий варіант ігри «Плутанина», коли клас показує ручними знаками послідовність рухів ступенів в протилежній послідовності.)

(Поступово, всі вище перелічені завдання ускладнюються в залежності від віку дітей, їх музично-розумових здібностей.)

При імпровізації варто звернути увагу учнів на необхідність логічної побудови мелодичної чи ритмічної фрази: так, при створенні, наприклад, колискової пісні мелодія повинна бути плавною, без стрибків, зі спокійним, заколисуючим ритмом, повільна. У танці чи у марші ж навпаки можуть використовуватися гострий ритм, ширші стрибки в мелодії. Ці висновки, за допомогою вчителя, повинні скласти самі діти після прослуховування музичних прикладів та порівняння їх з іншими видами мистецтва.

Доцільно сказати, що вокально-інтонаційні ігри та вправи повинні бути направлені як на розвиток творчої уяви учнів, так і на розвито техніки співу (вправи на розрізнення звуковисотних відношень, на розвиток артикуляційного апарату, співочого дихання).

Треба відмітити, що з різних видів творчих вправ, доцільних у загальноосвітній школі, легше за все використовувати вокальну імпровізацію, сполучаючи її з елементами музичної грамоти на основі релятиву. Учні, особливо маленькі, з ентузіазмом відносяться до завдання щось придумати, створити власну мелодію.Часто учень, зазвичай пасивний на уроках, оживляється, коли мова заходить про те, щоб скласти мелодію. Елементи такої імпровізації потрібно використовувати з першого уроку музики. Самостійні пошуки краще від інших видів занять дають дітям зрозуміти і відчути виразність музики.

Як зазначалося вище, на початковому етапі музичного виховання важливе створення виразних ритмів, поспівок, пісень на обмеженій кількості ступенів. В цьому випадку дитина оперує конкретними музично-слуховими уявами, що вона здобула в процесі сприйняття, співу, гри на музичних інструментах. Але не варто дорівнювати такі поняття як творчість і імпровізація. Процес творення не виключає елементів імпровізації. У процесі імпровізації мелодія складається безпосередньо під час її виконання. Та творчість розглядується ширше. Зазвичай твір – розгорнутий процес, який включає обмірковування задумів й засобів їх втілювання, удосконалення і оцінку результату. Саме про таку творчість говорив Б.В. Яворський, коли високо оцінював його виховне значення.Творчість, з його слів, дозволяє розвивати, направляти і контролювати музичне мислення.Творчість сприяє розвитку музично-образного бачення, вона є важливою умовою  музичного і загального розвитку дитини. Л.М. Толстой вважав, що якщо учень не навчився в школі сам нічого творити, то і в житті він буде тільки наслідувати. Стимулювання дитячої творчості передбачає творчий підхід до справи самого педагога.

Самостійно створення музичного або іншого супроводу до запропонованого оповідання, картини, казки (вокальні, інструментальні імпровізації, пластичні рухи), імпровізація та домислювання (добирання дітьми слова, пропущеного у вірші, оповіданні, а також звуку, пропущеного в мелодії пісні, закінчення оповідання, казки, вірша, мелодії пісні), колективне створення оповідань, музичних казок – ці та інші форми ігрових ситуацій забезпечують необхідні емоційні умови для творчого розкріпачення і самовираження дитини, реалізації нею свого прагнення до дій у певних виявленнях )словах, рухах, музичних творах, фарбах тощо).

Пошуки шляхів розвитку творчих можливостей дітей – це шлях творчого росту і самого педагога-музиканта.