Методичні рекомендації для викладання тем з предмету "Охорона праці"

1. Тема :  Пожежна безпека

1.1 Причини виникнення пожеж

•   1. порушення пожежних норм і правил у технологічних проце-сах виробництва;
•   2. неправильне облаштування систем опалення, вентиляції, електроустаткування;
•   порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів;
•   3. порушення правил користування електрообладнанням;
•   4. невиконання протипожежних заходів щодо обладнання по-жежного водозабезпечення, улаштування пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння;
•   5. використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, па-ління у заборонених місцях;
•   6. погане знання персоналом основ пожежної безпеки;
•    7. порушення вимог протипожежного інструктажу під час ви-конання робіт.
•     

1.2.  Пожежонебезпечні  властивості речовин

За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини поділяю-ться на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.

Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння

•                             повітрі звичайного складу. До таких речовин відносять газоподібні (азот, хлор); рідкі (воду, перекис водню, соляну кислоту); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів); матеріали неорганічного походження, природні та штучні.

Важкогорючі речовини — це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин відносяться вогнезахиспі го-рючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні роз-чини спиртів).

Горючими називаються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення. До таких речовин відносять газоподібні (водень, окис вуглецю, при-родний газ, метан); рідкі (бензин, гас, толуол, спирти); тверді (де-ревина, пластмаса, натрій, калій, барій).

До важкозаймистих відносять горючі речовини, які під час збе-рігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енер-гії (полум'я сірника, іскри, розжареного електропровода).

До легкозаймистих відносять горючі матеріали, які на відкри-тому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).

Пожежна небезпека у навчальних майстернях, фізико-хімічних та електротехнічних лабораторіях, кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів і реагентів, які застосовуються, а також змістом навчальних занять, які проводяться.

1.3. Організаційні та технічні протипожежні заходи

Пожежна безпека — це стан об'єкта, за якого вилучається мож-ливість пожежі. У разі виникнення пожежі вживаються необхідні заходи щодо усунення негативного впливу небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності.

Протипожежний режим — це комплекс встановлених норм і правил поведінки людей, виконання робіт і експлуатації об'єкта, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки.

Пожежна безпека на об'єктах народного господарства забезпечуєть-ся організаційними, технічними заходами і протипожежним захистом.

До організаційних заходів належать:

•                                      розробка правил, інструкцій, інструктажів з протипожежної безпеки;

•   організація інструктування і навчання робітників та службовців;
•   здійснення контролю за дотриманням встановленого проти-пожежного режиму всіма працюючими;
•   організація добровільних пожежних дружин та пожежотех-нічних комісій;
•   щоденна перевірка протипожежного стану приміщень після закінчення роботи;
•   розробка і затвердження плану евакуації й порядку опові-щення людей на випадок виникнення пожежі;
•   дотримання належного протипожежного нагляду за об'єктами;
•   організація перевірки належного стану пожежної техніки та інвентарю.

До технічних заходів належать:

•   дотримання пожежних норм, вимог та правил при влаштуванні будівель, споруд, складів;
•   підтримання у справному стані систем опалення, вентиляції, обладнання;
•   улаштування автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання;
•   заборона використання обладнання, пристроїв, приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;
•   правильна організація праці на робочих місцях з викорис-танням пожежонебезпечних інструментів, приладів, технологіч-них установок.

1.4. Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація

Засоби протипожежної автоматики поділяють на дві основні групи:

•                     установки автоматичного пожежогасіння;
•                     установки автоматичної пожежної сигналізації.

Пожежна сигналізація використовується для виявлення і подачі сигналу про пожежу та виклику пожежних команд.

Пожежні засоби поділяються на такі:

•                       пожежні автомобілі, пожежні машини;
•                       первинні засоби пожежогасіння (пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники тощо);

Пожежні машини призначені для виготовлення вогнегасних речовин: газу, повітряномеханічної піни, аерозольних сумішей, порошків, снігоподібної маси. Вони можуть бути стаціонарними або пересувними.

Пожежні автомобілі використовують для ліквідації пожеж на значних відстанях від їх осередків. Широко використовуються автомобілі, оснащені пожежними машинами з використанням во-ди. Ними переважно оснащені регіональні пожежні частини та пожежні частини великих підприємств.

Мотопомпа — це пожежна машина, призначена для створення великого струменя води під тиском, із забором її з водоймища. Мотопомпи бувають стаціонарні або пересувні.

Вогнегасник — переносний чи пересувний пристрій для гасіння пожеж вогнегасною речовиною, яку він випускає після приведення його в дію.

Вогнегасники бувають:

• хімічні,
• пінні,
• повітряно-пінні,
• вуглекислотні,
• порошкові,
• хладонові.

Переносні вогнегасники використовують для ліквідації неве-ликих пожеж. Пересувні вогнегасники змонтовані на візку.

Рідинний вогнегасник — це вогнегасник, який заправляється чистою водою або водою з домішками.

Хімічний пінний вогнегасник — це вогнегасник, заряд якого складається з двох частин: кислотної та лужної. Не можна застосовувати гіри гасінні електроустановок, що перебувають під напругою.

Повітрянопінний вогнегасник — це вогнегасник, у якому вико-ристовується 5-6 %—ний водяний розчин піноутворювача. Він застосовується для гасіння твердих речовин, крім речовин, що го-рять без доступу повітря.

      Вуглекислотний вогнегасник — це прилад багаторазової дії  зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліоте-ках, архівах, лабораторіях, музеях, для електроустановок.

Порошковий вогнегасник — прилад, заряд якого — порошок, який до осередку пожежі подають стиснутим повітрям, що зна-ходиться у балончику під тиском 15 МПа, запобіжний клапан спрацьовує при тиску 0,8 МПа, термін гасіння — ЗО с. Такий вогнегасник застосовується для гасіння твердих матеріалів, луж-них металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперс-них крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники за-стосовують для гасіння пожеж, що виникають на електроустановках під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря речовин.

ТЕСТИ

1. У разі виникнення пожежі потрібно зателефонувати за номером:

а) 104;           б) 103;           в) 101;           г) 109.

     2.  Із зазначених речовин виберіть горючі:

         а) вода, слабкі водні розчини спиртів, азот, соляна кислота;

         б) водень, окис вуглецю, природний газ, бензин, деревина;

         в) сульфати, хлориди металів, хлор;

         г) перекис натрію, фосфати, вода, пісок.

    3.  Якою вогнегасильною речовиною можна гасити електрообладняння під напругою?

         а) пісок;            б) вода;        в) піна;         г) порошок.

  4.  Із перелічених протипожежних засобів виберіть, які відносяться до первинних:

      а) пожежні автомобілі, пожежні машини;

      б) пожежна сигналізація;

      в) установки автоматичного пожежогасіння;

      г) пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники, простирадла, ящики з піском.

  5.  Вуглекислотою можна гасити:

      а) матеріали, що тліють;

      б) легкозаймисті та горючі рідини;

      в) електричні двигуни та обладнання, що знаходяться під напругою;

      г) лужні метали.

6. Для чого призначені пожежні автомобілі:

      а)  перевезення людей;

      б) гасіння пожежі;

      в) виготовлення суміші;

      г) перевезення суміші на пожежу

7. Важкогорючі речовини — це такі, що

      а)  здатні горіти тільки під дією джерела запалювання;

      б) швидко запалюються;

      в) взагалі не горять – тліють ;

      г) таких речовин небуває

8. Які особи допускають до гасіння пожеж:

      а)  той, хто має наряд -допуск;

      б) пройшов медичне обстеження, віковий ценз не молоде18 років;

      в) всі, хто вільний на роботі ;

      г) пожежники

9. Види пожежних існтруктажів:

      а)  Вступник, первинний, повторний, цільовий;

      б) вступний, первинний,повторний, позаплановий;

      в) вступний , цільовий ;

      г) первинний, повторний, позаплановий

10. Із перелічених речовин виберіть вогнегасильні:

      а) вода, простирадла, полістирол, спирти;

      б) пісок, вуглекислий газ, слабкі розчини спиртів;

      в) земля, лужні метали, простирадла, деревина;

      г) піна, вуглекислота, порошок, простирадла.

2. Тема : Основи електробезпеки

2.1. Види електрики

•      Промислова електрика — це електричний струм, який вироб-ляється промисловими установками.

Статична електрика — це заряди електрики, що накопичу-ються на виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу.

Атмосферна електрика — це явище природи, пов'язане із вза-ємодією електричних зарядів, що утворюються внаслідок електризації грозових хмар під час руху потужних повітряних потоків.

2.2. Основні визначення. Причини нещасних випадків, пов'язаних з електрикою

Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпеч-ного впливу електричного струму, електричної дуги, електромаг-нітного поля і статичної електрики.

Електротравматизм — це явище, що характеризується певною сукупністю електротравм.

Електротравма — це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Основними причинами нещасних випадків, пов'язаних з об-слуговуванням електричних мереж і електроустановок, вважають:

1. допуск до роботи осіб, які не мають кваліфікаційної групи з електробезпеки;

2. допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх установок за ступенем небезпеки ураження електрострумом;

3. роботу на електроустановках і електроінструментом без за-землення, занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах спо-живачів електроструму;

4. роботу без зняття напруги, без засобів колективного та ін-дивідуального захисту;

роботу без наряду-допуску;

5. нерегулярне навчання та переатестацію персоналу, який обслуговує електромережі та електроустановки;

6. допуск до роботи осіб без медичного огляду;

7.початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги, розширення зони робочого місця.

До нещасних випадків призводить також застосування в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруги понад 42 В.

2.3. Види дій, які впливають на організм людини:

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, ураженні внаслідок високої температури кровоносних судин, нервових клітин, серця, мозку, що призводить до серйозних функціональних розладів.

Електролітична дія струму виявляється в розкладанні органіч-ної рідини та крові, що призводить до значних порушень їх фі-зико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні й збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним ско-роченням м'язів.

2.4. Види ураження електрострумом:

Електричні травми — це ураження тканин і органів внаслідок проходження струму чи впливу променів електродуги на людину.

Види:

1. Електричні опіки   — це ураження шкіри, що  виникають внаслідок нагрівання тканин тіла людини струмом понад 1 А під час різних коротких замикань

2. Електричні знаки — плями сірого або блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці контакту зі струмопровідними елементами.

3. Електрометалізація шкіри — це просочування поверхні шкіри частками металу за його випаровування чи розбризкування під впливом електричного струму. Уражена ділянка шорстка на дотик і має характерне для металу забарвлення. електроофтальмія;

4. Електроофтальмія — запалення очей внаслідок дії значного потоку ультрафіолетових променів.

5. Механічне пошкодження виникає під час різкого мимовільного скорочення м'язів під впливом струму, що проходить через людину. Внаслідок цього рветься шкіра, кровоносні судини, нервові тканини, можливі вивихи суглобів і навіть переломи кісток.

Електричний удар — це збудження електричним струмом живих тканин у вигляді судорожних скорочень м'язів. Залежно від уражень, ступінь негативної дії на організм електричного удару може бути різним. У найгіршому випадку електричний удар може призвести до порушень діяльності й навіть повної зупинки легенів та серця.

Електричні удари можуть бути таких видів:

• удари, що призвели до судорожних скорочень м'язів без знепритомнення;
• удари, що призвели до судорожних скорочень м'язів зі зне-притомненням, але з роботою органів дихання і серця;
• удари зі знепритомненням й порушенням діяльності орга-нів дихання і серця;
• удари, що викликали клінічну смерть.

2.5. Види порогового струму:

Пороговий відчутний струм — найменше значення відчутного струму, який під час проходження через організм людини викликає почуття подразнення

Пороговий невідпускаючий струм — найменше значення елек-тричного струму, що викликає при проходженні через організм людини судорожні скорочення м'язів руки, в якій затиснений про-відник

Пороговий фібриляційний струм — найменше значення елект-ричного струму, що викликає під час проходження через організм людини фібриляцію Задуха, тяжкі опіки, параліч серця, смерть настають ири струмі понад 5 А.

2.6. Класифікація виробничих приміщень з електиробезпеки:

1. Приміщення без підвищеної небезпеки — це приміщення, де відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:

•                          підвищена вологість (відносна вологість повітря тривалий час перевищує 75 %
•                           струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);
•                           висока температура повітря (+35°С);

              3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:

•      відносна вологість повітря постійно тримається близько 100 % (стеля, підлога, стіни покриті вологою);
•      хімічно активне середовище (у приміщенні є агресивні пари, гази, рідини, які діють на ізоляцію та руйнують струмоировідні частини електроустаткування);
•      одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки

2.7.  Допуск до роботи з електрикою:

До роботи з електрикою допускаються особи:

1. Віковий ценз не молодше 18 років;

2. Пройшли медичний огляд;

3. Знають приміщення;

4. Мають кваліфікаційну групу з електробезпеки;

5. Мають наряд-допуск, розпоряждення

Особи, які допускаються до роботи з електрикою, проходять медичний огляд при влаштуванні на роботу і періодично, один раз на рік, при обслуговуванні діючих електроустановок.

Роботи на електроустановках проводяться за нарядом або роз-порядженням. Наряд-допуск — це письмове розпорядження на виконання роботи, викладене на спеціальному бланку, де визна-чений зміст, місце, час початку і закінчення роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади і особи, які відповідають за без-печне виконання роботи. Розпорядження -- це усне завдання на безпечне виконання роботи.

ТЕСТИ:

1. Як називається дія струму при якій спостерігається  скорочення м’язів:

a) електролітична;

б) біологічна;

в) електроскорочювальна;

г) термічна.

2. Як називається електричний струм що виробляється промисловими установами та індивідуальними джерелами для використання в виробництві та побуті:

a) атмосферна електрика;

б) побутова електрика;

В) промислова електрика;

г)  робітнича електрика.

3. Як називається розряд атмосферної електрики:

1. занулення. б) електровибух. В) електронебезпека. г) блискавка.

4. Письмове розпорядження на виконання роботи викладене на спеціальному бланку...це:

a) наряд-допуск;

б) наказ;

в) вказівка;

г) розпорядження.

5. Які приміщення бувають на підприємстві:

a) безпечні, нормальні, переносні;

б) безпечні, небезпечні, особливо небезпечні;

в) відкриті, закриті;

г) тимчасові, постійні, безпечні

6. До яких знаків належить дана фраза: «Не вмикати працюють люди»:

a) попереджаючи;

б) забороняючи;

в) наказуючи;

г)  вказівні

7. Поверхневі опіки це :

а) плями сірого або блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі;

б) почервоніння шкіри;

в) ураження шкіри просочуванням поверхні;

г)  зовнішньо стирчасті кістки

8. Види порогового струму:

а) відчутний, невідпускаючий, фібриляційний;

б) подразнений, сильний, відпускаючий;

в) постійний, індивідуальний, безпечний;

г) змінний, скорочений, електричний

9. Якщо трапився нещасний випадок від дії електричного струму:

а) вимкнути напругу, звільнити  потерпілого;

б) забезпечити безпеку захисним вимиканням аварійної ділянки;

в) потерпілого звільнити від вії струму, надати першу допомогу;

г) відокремити потерпілого від дії струму, викликати швидку допомогу

10. Які дії впливають на організм людини:

а) термічна, хаочитна, ;

б) дії, які можуть зашкодити здоров'ю людини;

в) електролітична, біологічна, термічна;

  г) електричний струм, аварія, опіки

Вогнегасники бувають:

• хімічні,
• пінні,
• повітряно-пінні,
• вуглекислотні,
• порошкові,
• хладонові.

Переносні вогнегасники використовують для ліквідації неве-ликих пожеж. Пересувні вогнегасники змонтовані на візку.

Рідинний вогнегасник — це вогнегасник, який заправляється чистою водою або водою з домішками.

Хімічний пінний вогнегасник — це вогнегасник, заряд якого складається з двох частин: кислотної та лужної.

Вогнегасник ВХП-10 (рис. 13) має вигляд звареного стале-вого корпусу (1), який заповнений лужним розчином. У ньому встановлений поліетиленовий стакан (2) з кислотною сполукою. При повороті ручки (6) понад 1800 шток (7) піднімається і від-криває горловину стакана (2). При перекиданні вогнегасника до-гори дном сполуки перемішуються, отримана піна з діоксидом вуглецю викидається назовні через отвір виприскування (10). Пе-ред використанням вогнегасника за допомогою голки (15) слід проколоти мембрану (11) і прочистити отвір виприскування. Довжина струменя — 6 м, термін дії — 60 с. Не можна застосовувати гіри гасінні електроустановок, що перебувають під напругою.

Повітрянопінний вогнегасник — це вогнегасник, у якому вико-ристовується 5-6 %—ний водяний розчин піноутворювача. Він застосовується для гасіння твердих речовин, крім речовин, що го-рять без доступу повітря.

„,Вуглекислотний вогнегасник — це прилад багаторазової дії і*, зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліоте-ках, архівах, лабораторіях, музеях, для електроустановок.

Вогнегасник ВВ-2 (рис. 14) має вигляд сталевого балона (1),

• до горловини якого на конусній різьбі вкручено вентиль (3), з сифонними трубками (4). Запорний вентиль має запобіжну мем-

брану (2). Розтруби (5) вогнегасників ВВ-2 та ВВ-5 з'єднані л корпусом вентиля шарнірами.  Використовують як ручні  вогне-гасники  (ВВ-2,  В-5  тощо),  так  і у транспортному  виконанні сХдис. 15). Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском

• 7 МПа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидає ть-ся з балона, випарюється, сильно охолоджується і виходить назовні

71

• вигляді снігу. Довжина струменя — 2-3 м, термін дії — 30-40 с. Застосовується в електроустановках, що знаходяться під напру-гою. Щоб запобігти обмороженню, не можна доторкатися до роз-труба оголеними частинами тіла. Перевіряють вуглекислотні вогнегасники зважуванням.

Порошковий вогнегасник — прилад, заряд якого — порошок, який до осередку пожежі подають стиснутим повітрям, що зна-ходиться у балончику під тиском 15 МПа, запобіжний клапан спрацьовує при тиску 0,8 МПа, термін гасіння — ЗО с. Такий вогнегасник застосовується для гасіння твердих матеріалів, луж-них металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.

72

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперс-них крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники за-стосовують для гасіння пожеж, що виникають на електроустановках під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря речовин.

Рис. 15.

Вуглекислотний транспортний вогнегасник

Принцип дії та застосування вогнегасників майже однакові, але є відмінності у приведенні їх у робочий стан. Тому біля кож-ного вогнегасника на видному місці вивішують стислу інструкцію щодо його застосовування.

Ручний пожежний інструмент — це інструмент для розкривання

• розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних робіт при гасінні пожежі. До нього належать: ломи, гаки, сокири, відра, ножиці для різання металу, арматури. Інструмент розміщу-ють на видному і доступному місці на стендах та щитах.

Застосування пожежного інструмента, відповідних вогнегасників вивчають на вступному і наступних інструктажах на робочому місці.

Кожний працюючий у майстерні, лабораторії зобов'язаний знати і виконувати правила пожежної безпеки, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі.

Учні, які працюють у майстерні, лабораторії, повинні пройти спеціальний протипожежний інструктаж щодо виконання заходів пожежної безпеки. Особи, які не пройшли такого інструктажу, до роботи не допускаються.

73