Методичні рекомендації "До проблеми ефективного тестування на уроках мистецтва

До проблеми ефективного тестування на уроках мистецтва

«Школа повинна дати те,

чого треба життю….»

М. Грушевський

 Однією з особливостей розвитку багатьох розвинутих країн світу є підвищена увага до питань якості та ефективності освіти. Рівень конкурентоспроможності країни в багатьох сферах її життя залежить від рівня освітньої підготовки підростаючого покоління. Міжнародні порівняльні дослідження дозволяють оцінити стан системи освіти в національному та міжнародному контексті за результатами досліджень, що проводять на представницьких вибірках учнів країн-учасниць з використанням однакового інструментарію, який враховує міжнародні освітні пріоритети. Тому для сучасного вчителя надзвичайно важливо оволодіти мистецтвом створення тестів.

З цією метою було розроблено освітній проєкт «На урок» для вчителів, який ефективно ознайомлює із систематизацією роботи з тестування, враховує стандартизацію створених тестів та єдині правила процедури тестування. Створення онлайн-тестів на платформі «На урок» допоможе швидко та якісно визначити рівень знань учнів у процесі освітньої діяльності, а також сприятиме залученню здобувачів освіти до активної навчальної діяльності у класі та вдома, що надзвичайно актуально для ефективного навчання в умовах світової пандемії загалом та війни в Україні зокрема.

Мета статті – висвітлити досвід створення та ефективного використання тестів для перевірки знань із мистецтва на порталі «На урок».

Тестування  вперше застосував Дж. Фішер для перевірки рівня знань учнів за допомогою оригінальних спеціальних книг (scale books), які з’явилися в 1864 р. у Великобританії. Ці книги можна вважати першими зразками шкільних тестів успішності.

На початку XX ст. у розробленні тестів відбулося розмежування психологічного та педагогічного напрямів. Розроблення першого педагогічного тесту належить американському психологу Е. Торндайку. У тестуванні починають застосовувати математичні методи, які й вплинули на розвиток тестології. З цього моменту тестування розвивається у двох основних напрямах: створення та використання тестів інтелектуального розвитку; створення та використання педагогічних тестів, призначених для оцінювання академічних знань і здібностей учнів.

Створення тестів для перевірки знань із мистецтва неможливе без розуміння критеріїв якості тесту: об’єктивність, ефективність, прийнятність, валідність, надійність.

Об’єктивність тесту – показує наскільки мінімізовано вплив суб’єктивних факторів і досягається шляхом стандартизації: умов проведення вимірювання, обробки первинних даних, процедур оцінювання та шкалювання, інтерпретації результатів. Окрім того, вчитель-розробник повинен пам’ятати, що на об’єктивність оцінювання може вплинути наявність у тестових завданнях ґендерних, етнічних чи культурних упереджень (завдання можуть надавати перевагу (чи навпаки) окремим групам учнів. Варто уникати контексту, який може засмутити окремих учасників.

Ефективність тесту залежить від того, скільки інформації про тестованого тест може надати за якомога менший період часу (чим більше такої інформації, тим ефективнішим є тест).

Прийнятність – визначає ступінь довіри учнів до інструменту вимірювання та до його результатів. Щоб тест був прийнятним для учнів, вчитель-розробник повинен дотримуватись кількох загальних правил, а саме: наближати контекст завдань до реального життя; уникати контраверсійних (дражливих) питань чи варіантів відповідей; уникати заплутаних фраз, висловлюватися максимально точно й чітко.

Валідність тесту показує, наскільки тест вимірює те, що він має вимірювати. Тобто, що ми можемо дізнатися з результатів вимірювання про реальний об’єкт вимірювань. (Наприклад, що можна сказати про рівень знань учня з мистецтва за результатами його тесту з мистецтва). Тобто валідність – це інтегроване оціночне судження про те, наскільки емпіричні докази та теоретичні обґрунтування підтверджують адекватність і доцільність висновків та дій, що робляться за результатами тестувань.

На надійність тесту впливають: тривалість тесту (тривалі тести більш надійні); розкид результатів (надійність менша у однорідних групах  -  усі учасники мають приблизно однаковий рівень підготовки); складність та наявність завдань з високою розподільною здатність (відповіді навмання зменшують надійність, також наслідком надлегких або надскладних тестів є менша надійність, а якщо більше завдань з високою розподільною здатністю, то надійність збільшується); об’єктивність оцінювання відкритих завдань; швидкість виконання тесту підвищує надійність та внутрішню погодженість тесту.

В процесі розроблення тестових завдань раджу чітко усвідомлювати завдання тесту та його відповідність навчальній меті: формулюючи тестові завдання використовуйте дієслова дії (обране дієслово має точно описувати дії, що очікуються від екзаменованого. Наприклад, чи вкажуть учні на правильну відповідь? Тоді потрібне дієслово «визначити». Чи розмістять вони все у відповідні категорії? У цьому випадку будуть «класифікувати»).

Тест з високою валідністю за змістом передбачає завдання на реалізацію всіх найважливіших програмових завдань. З огляду на зазначене не варто створювати завдання, що стосуються специфічних несуттєвих моментів замість основних концептуальних положень певної теми чи розділу.

Тестове завдання повинно бути сформульоване ясно і чітко, не варто припускати двозначного тлумачення і сприяти формулюванню правильної відповіді. Час, виділений на тестове завдання, повинен витрачатися на пошук відповіді, а не на розуміння умови питання. Тому потрібно намагатися, щоб в учнів не виникало питань щодо умови або варіантів відповіді в процесі пошуку ключа.

Кожне завдання тесту повинне бути функціонально завершеним, тобто перевіряти конкретне знання, уміння або навичку. Необхідно виключити можливість вибору правильної (або неправильної) відповіді інтуїтивно й асоціативно, здогадкою, вербально, а місце правильної відповіді вибрати випадково. Відповідь на одне тестове завдання не повинне тим чи іншим чином підштовхувати до відповіді на інше завдання, за винятком ситуації, коли маємо справу зі структурованим завданням, у якому це є однією з основних умов до форми завдання.

Тест повинен складатися з мінімальної кількості завдань, достатніх для повного визначення рівня навчальних досягнень. Варто уникати непотрібного дублювання знань, умінь і навичок, що оцінюються, і водночас передбачити всі необхідні.

У  практиці навчання учнів мистецтву варто комбінувати два типи тестових завдань:

Завдання закритого типу – завдання, у яких учні обирають правильні чи найкращі відповіді, базуючись на інформації, поданій у тестовому завданні. До них належать завдання: множинного вибору (MCh - multiple-choice) та з альтернативними відповідями TF (True/False); на встановлення відповідності (логічні пари); на встановлення правильної хронологічної та логічної послідовності.

Завдання відкритого типу – завдання, у яких учням пропонується надати (створити, згенерувати) відповіді самостійно. Це завдання з: - короткою відповіддю;  - розгорнутою відповіддю, есе.

Схематично типи та основні форми тестових завдань можна зобразити на рис.1.1.

Рис.1.1. Типи та основні форми тестових завдань

Створюючи тестові завдання, варто пам’ятати, що вони повинні відповідати програмі та стандартам: вимірювати саме те, що передбачалося. Укладаючи тест розробник має переконатися в тому, що тестове завдання: узгоджується з тим, що визначено навчальною програмою; спрямоване на важливий аспект навчальної програми; відповідає сучасному стану науки.

Крім того, кожен дистрактор має бути виправданим, тобто побудованим на аспектах навчальної програми, обґрунтованим, а не випадковим. Багато тестових завдань розпочинаються зі стимулу. Що це і яка його роль розглянемо на прикладі тестового завдання:

Прочитайте фрагмент змісту опери та виконайте завдання 1-2.

Київ, майдан перед Братським монастирем. Проходить прос­тий люд, жовніри. З’являється Кобзар, співає. Народ прислухається до його співу. Останні його слова: «Запасаймо ж товариша гострого в халяву: треба буде рятувати свою волю і ще й славу!» — викликають схвалення і підтрим­ку серед людей. Але поява польських комісарів відразу ж змінює ситуацію — Кобзар співає жартівливу пісню.

1.Визначте назву описаної у фрагменті опери.

А. «Запорожець за Дунаєм»

Б. «Наталка Полтавка»

В. «Тарас Бульба»

Г. «Сокіл»

2. Визначте композитора описаної у фрагменті опери.

А. Гулак-Артемовський С.

Б. Лисенко М.

В. Бортнянський Д.

Г. Калачевський М.

Бачимо, що завдання починається текстовим матеріалом, який містить певну інформацію. Цю інформацію потрібно проаналізувати й використати для виконання завдань. Це і є стимулюючий матеріал (стимул).

Стимулом можуть бути уривки текстів, графічні елементи, малюнки до яких має звернутися учень, виконуючи одне або декілька тестових завдань. Розробляючи декілька завдань до одного стимулу (кластер) потрібно пам’ятати: завдання мають бути тісно «прив’язані» до стимулу, вони не можуть існувати окремо. Якщо на питання, яким передує стимул, можна відповісти без звертання до нього, тоді цей стимул просто додає навантаження у вигляді читання і в ньому немає жодного сенсу.

Важливо пам’ятати, що стимули додають навантаження до читання тесту, а це означає збільшення часу на виконання завдання. Отже, стимули  мають бути стислими й містити важливу інформацію, якої учень потребує для того, щоб відповісти на пов’язане з цим стимулом питання (кілька питань).

Особистий досвід укладення онлайн-тестів на платформі «На урок» уможливив створення таких навчальних тестів, у процесі виконання яких кожне наступне тестове завдання залежить від відповіді учня на попереднє запитання. Якщо учень  відповідає на запитання правильно, то наступне буде складнішим. І навпаки, якщо тестований відповідає неправильно, то наступне запитання буде легшим. Отже, тест «орієнтується» на рівень здібностей учня. Тому різні учні, що тестуються використовуючи платформу «На урок», найімовірніше, складатимуть різні форми тесту. Доцільно використовувати тести на 24 запитання та демонструвати їх відеорядом.

Об’єднуюча основа, яка утримує всі розроблені мною типи тестів разом, - особливий тип психометричних теорій, так звана Теорія відповідей на тестові завдання (IRT). У ній порівнюється компетентність тестованого зі складністю завдання і  передбачається ймовірність, з якою ця особа дасть правильну відповідь на наступне запитання. Якщо рівень компетентності особи набагато вищий від рівня складності завдання, то така ймовірність буде високою. Якщо рівень складності завдання набагато вищий за рівень компетентності особи, то така ймовірність буде низькою. Ми дізнаємося найбільше тоді, коли ця ймовірність складе приблизно 50 на 50 .

Алгоритм вибору завдань полягає у відборі завдань, які є найбільш інформативними і водночас відповідають специфіці змісту, критичним для належного тесту. Компетентність учня розраховується за складністю завдань, які він отримав і на які дав відповідь.

Висловлюю найщирішу вдячність розробникам та організаторам змістовного та цікавого освітнього проєкту «На урок» для вчителів. Безмежно вдячна за надану мені можливість навчатися та обмінюватися досвідом із колегами-педагогами та іншими зацікавленими особами.

Список використаних джерел

1. Паращенко Л.І., Леонський В.Д. Тестові технології у навчальному закладі. К. 2006
2. Булах І., Мруга М. Створюємо якісний тест. К. 2014
3. Короткий тестологічний словник. Грамота. К. 2008
4. Introduction to Classical & Modern test Theory. Linda Crocker, James Algina (University of Florida)
5. Освітній проєкт «На урок». Електронний ресурс. Режим доступу: https://naurok.com.ua/