Методичні рекомендації Формування екологічної компетентності засобами розивальної технології "Радість розвитку" (Т.Піроженко))

Методичні рекомендації

 реалізації природоохоронного  проєкту «Лелече гніздо»

Наш садочок «Зірочка» розташований в казковому місці, зовсім близько біля лісу. Поряд з нами – поле, луг, березовий гай, господарчі угіддя, ставок і навіть лелече гніздо.

Таке унікальне природне екологічне середовище, створене, самою природою,  дає можливість нашим вихованцям по всяк час спілкуватися з живою природою, а нам вихователям, використовувати природу, як засіб виховання.

Садочок має пріоритетним туристсько-краєзнавчий напрямок в роботі. Це забезпечує комплексний вплив на розвиток дитини: оздоровчий, виховний, пізнавальний.

Туристсько-краєзнавча діяльність – це інтегрований спосіб навчання та виховання, спрямований на всебічний та гармонійний розвиток дитини. Це - особливий вид розвивального середовища,  в якому вона розвивається, завдяки максимальному використанню природних здатностей. Саме з дитячого садка ми виконуємо відомі педагогічні заповіді: від простого до складного, від близького до далекого, завдяки чому закладаємо  початок формування  в    наших дітях дослідників сьогодення та майбутнього.

Вивчаючи історію рідного краю, його особливості виховуємо в дітях любов і повагу до своєї Батьківщини, залучаємо дітей до активного пошуку нових відомостей про своє місто, містечко.

Дитина повинна пізнати і полюбити своє, звичайне, рідне, знайоме, відчути себе його частинкою.

Щодня, подорожуючи природою, ми виховуємо не тільки маленьких туристів, а ще й юних екологів, які мають знати як жити серед природи, і не нашкодити їй, а берегти та примножувати.

Реалізуючи екологічні завдання Базового компоненту дошкільної освіти та програми «Українське дошкілля», впроваджую в роботі з дітьми новітню технологію психолого-педагогічного проектування. Основний тезис сучасного розуміння методу проекту – «Усе  що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я зможу ці знання застосувати».

Це технологія, в основі якої – інтерес дитини, її дослідницька, пізнавальна, продуктивна, самостійна діяльність, у процесі якої  дитина  пізнає навколишній світ. А отримані знання, уміння  та навички здатні вже сьогодні допомогти дитині у розв’язанні її нагальних життєвих  проблем.

Технологія психолого-педагогічного проєктування спрямована на створення умов повноцінного життя та життєдіяльності дитини. ЇЇ головне гасло - « У злагоді і радощах шукати добрі справи».

    Можна назвати багато проектів над якими ми працювали:

«Будь природі другом», «Посади дерево», «Збережи ялинку», «Свято печеної картоплі», «Берізки сльози падають на душу», «Вода - це життя», «Зігрій пташку своїм теплом». Але мені хочеться розповісти про проект «Лелече гніздо».

Природоохоронний  проєкт «Лелече гніздо»  -  екологічний,  довготривалий, починається навесні, з прильотом птахів, а закінчується восени.

    Отже, з приходом весни діти чекали на приліт птахів. Розглядали ілюстрації, вивчали місця гніздування птахів, роздивлялися і порівнювали форму гнізд, переконувалися, що кожна пташка робить своє гніздо по-своєму.

    Під час прогулянок спостерігали за ластівкою, яка ліпить  своє маленьке гніздечко з соломи і гілок, скріплюючи його багнюкою з калюжі. Разом з батьками зробили шпаківні, на території садочка досліджували поведінку шпаків.

     Але нам хотілось привернути увагу дітей, саме, до лелеки, зробити все, щоб цей красивий і благородний птах став для дітей символом добра, світлою згадкою на все життя.

     Під час розмови про птахів діти дійшли до висновку, що люди з радістю зустрічають всіх пташок. Але я зауважила, що не має, мабуть, жодного птаха такого популярного і улюбленого в нашого народу, як лелека. Люди шанують лелеку за вірність і любов до Батьківщини. З давніх-давен він звик жити поряд з людиною. Своє гніздо лелеки влаштовують на дахах будинків, на верхівках старих дерев, навіть на стовпах і обов’язково поблизу води. Але у цих птахів є одна особливість... «Лелека обирає собі місце гніздування раз і назавжди. І кожен рік повертається в своє рідне гніздечко».

Ці слова з народної книги природи стали мотивацією для створення  проекту «Лелече гніздо». Стало питання: Чи повернуться наші лелеки в своє гніздо на великій вежі, край городів? Чи стануть вони і в цьому році оберегом для всіх наших родин містечка?... Чи принесуть на крилах в наш дім добро і щастя?!

    На мотиваційному етапі, використовуючи дидактичні ігри,   провели діагностичне  обстеження рівня знань, умінь та навичок необхідних для реалізації проекту.

    Діти старшого дошкільного віку повинні оперувати такими уявленнями про птахів, які дають змогу усвідомити їхнє надзвичайно важливе значення  для людей і в народному господарстві. Птахи корисні тим, що знищують гризунів і комах – ворогів рослин і тварин; різні види їх дають людині смачне м’ясо, яйця, цінну сировину, перо, пух.

     Результати діагностування показали: діти знають, що лелеки - перелітні птахи, живуть біля людей,  він має довгі ноги, любить їсти жаб, знали правила і вміли грати в рухливу гру «Лелека та жаби». Діти не змогли пояснити: « Чому у лелеки червоні ноги?», «Навіщо йому довгий дзьоб?», «Яку користь приносить людям?», «За що люди оспівують в своїх піснях, переказах, саме, лелеку?».

Результати обстеження допомогли з’ясувати потенційні можливості малюків, щоб забезпечити максимальний розвиток кожної дитини, відповідно до її здібностей та нахилів, намітити шляхи групової та індивідуальної форм роботи.

 Бажання  знайти відповіді на запитання стимулювало пізнавальний інтерес до об’єктів природи, активізувало мислення та мову дітей.

     У процесі спілкування з дітьми з’ясувалось, що дітей цікавлять такі питання:

   • де зимує птах?

   • як птахи знаходять дорогу до дому?

   • як співає, з ким дружить,

   • за що люблять його люди?

   • чому цей птах занесений в «Червону книгу» України?

Перед дітьми встало питання: «Що треба зробити, щоб реалізувати задум проекту?»:

        На мотиваційному етапі  обговорили створення « дерева цілей.»

Із всіх пропозицій вибрали одну. Зробили макет водойми з очеретом, за допомогою техніки оригамі виготовили лелеку і жаб.

Чітко сформулювали завдання, які будуть вирішуватися в процесі реалізації проекту:

•                   визначити маршрут;
•                   скласти карту-схему до лелечого гнізда;

•                   здобувати інформацію з різних джерел (енциклопедії, журнали, газети, художня література тощо);
•                   спостерігати за живими птахами в різних місцях і в різні пори року;
•                   фотографувати птахів під час  спостережень;
•                   шукати взаємозв’язки птахів з іншими об’єктами;
•                   проводити дослідницьку роботу;
•                   за допомогою в отриманні інформації звернутися до батьків, членів родини.

        Детально намітили, що будемо проводити на творчому етапі:

• виготовити  колективну аплікацію «Приліт птахів»;
• провести фестиваль малюнків (за мотивами вірша «Бусол по болоту ходить»;
• організували фотовиставку.

 А головна наша мрія була «Створити диво – книжечку», яка б містила в собі всю  інформацію про цього птаха.

Початок роботи над проектом стало  підгрунтям для роздумів, викликало зацікавленість, рішучість дітей отримати відповіді на свої «чому?», «навіщо?».

Перш ніж здійснити першу екскурсію до лелечого гнізда треба було скласти карту-схему.

 Граючи в  розвідники, група дітей разом з вихователями вирушили  маршрутом до лелечого гнізда. По ходу маршруту позначали на карті об’єкти, які зустрічалися (будинки, господарчі будівлі, ліс, поле, березовий гай, дороги,  пам’ятник героям ВВВ.) Пізніше діти отримали маршрут-карту, на якій було позначено лелече гніздо та були вказані орієнтири , як туди добиратися.

Під час  першої екскурсії до гнізда , діти показали свої туристичні вміння орієнтуватися на місцевості, працювати з картою, користуватися компасом.

Ми задумувалися над тим, як і яким способом  краще можна здобувати інформацію про лелек? Отже, птахи –це такий об’єкт природи, до якого не можна близько підійти, доторкнутися... Стало зрозумілим, що діти мають одержувати якомога більше інформації про лелеку з безпосередніх спостережень за птахом, а також з розповідей дорослих, енциклопедичних матеріалів, найпростіших дослідів.

Наступна наша подорож в природу це - цільова прогулянка до лелечого гнізда на початку березня. Діти з нетерпінням очікували на приліт птахів. Але були дуже розчаровані, коли побачили, що гніздо порожнє. Цей факт активізував природню допитливість дітей, вони хотіли дізнатися «чому немає птахів»? Звернулися до енциклопедії і знайшли відповідь на своє запитання «...на початку весни  від 23 березня до 9 квітня триває повернення лелек з вирію. Вони прилітають і гніздяться по всій Україні.» В душах дітей теплилась надія, що прийде час і птахи прилетять. Для повної впевненості, щоб птахи повернулись, діти вирішили і написали лист-запрошення до  лелек , в якому висловлювали свої сподівання на швидку зустріч з птахом  і віднесли його на пошту.

Тим часом, діти разом з батьками шукали нову інформацію про птахів. Чим живиться птах, як реагує на зміни в погоді і в  який час доби буває в польоті? Діти збирали ілюстрації,  сюжетні картинки, вірші і оповідання.  Приносили  книжки, розфарбовки, вишивки, картини, сувеніри тощо. Кожна новина викликала  у дітей багато радості і обговорення. Здобуття нових знань надихало на пошук нової інформації, викликало бажання  отримувати ще цікавішу інформацію.

Дуже важливо було переконати батьків продовжувати справу  вдома, у сім’ї. Побачивши, як діти захопилися життям птахів, батьки й самі із захопленням допомагали нам. На прохання дітей вони знаходили потрібну інформацію про лелек, в вихідні дні  разом з дітьми ходили до гнізда, продовжували спостереження.

Наступна наша екскурсія - подорож по маршруту «Лелече гніздо» принесла дітям радісні, позитивні емоції, відчуття щастя від того, що вони вже здалеку побачили білого птаха, який стояв у гнізді. Весняний приліт  відбувся! Діти раділи. Попереду на них чекали цікаві подорожі, екскурсії, туристичні походи з фізичними навантаженнями, які потім плавно переходили в інший вид діяльності: пізнавальний процес під час спостережень.  

Цінність спостережень полягає в чуттєвому пізнанні природних об’єктів через різноманітні форми сприйняття: зорову, слухову, тактильну, кінестичну.

Під час реалізації інформаційного етапу, спостереження стали головною формою в роботі  дітей. Вони вирішили завести  «Календар спостережень», в якому би могли відмічати побачені зміни, особливості в зовнішньому вигляді та в житті птахів в різні пори року, частини доби. Самостійно придумали умовні позначки..

Наші подальші спостереження за лелекою мали тривалий характер, в яких простежувалися три важливі періоди в житті  білого птаха: весняний приліт, період розмноження й осінній відліт. Кожне спостереження мало свою мету і власний зміст. Повторні спостереження, порівняння їх результатів   давали дітям  багато нової інформації для роздумів, розвивали в дітях важливе вміння – дивитися, бачити, робити висновки й узагальнення.

Під час перших  спостережень було встановлено, що лелеки щороку прилітають туди, де виводили пташенят. Старі птахи відбудовують, або лагодять колишню гніздівлю, а молоді, як правило, залітають в інші місця. З наукової літератури дізналися, як люди виготовляють штучні гнізда для лелек. Виготовити їх досить легко, а розмістити можна на даху будинків чи сараю, на стовпі, на дереві зі зрізаними гілками. Це може бути практично будь-яка міцна опора   з накиданням на неї гілля, сіна, стебел очерету. Або можна закріпити колесо з воза, велосипеда, невелику борону (зубцями вгору), поміст із дошок, або міцних жердин чи, навіть, стару хвіртку. Інший варіант - акуратно підрізати верхівку всохлого дерева, грубі гілки міцно обв’язати дротом, щоб вийшов надійний круг і також накидати хмизу.

Багаторазові спостереження за зовнішнім виглядом, за осередком їх існування, поведінкою птахів (у гнізді, біля гнізда, на ставку), допомагали дітям встановлювати залежність між характером харчування і деякими особливостями зовнішнього вигляду (лелеці потрібен довгий дзьоб, щоб дістати харч з води); виявляли особливості будови птахів, які сприяли вмінню триматися у повітрі; встановлювали зв’язок між будовою тіла та способом життя птахів.   

По закінченні перельоту і заселення лелеками гнізд починався період розмноження. Діти продовжували накопичувати інформацію про лелек.

З незначною паузою в часі діти продовжували спостерігати за поведінкою лелек в період насиджування яєць. Як, саме, лелека  живиться в цей час: літає сам чи його годує другий; якщо годує, то чим саме і як часто? Отримані результати спостережень відмічали  у «Календарі спостережень» спеціальними умовними позначками.  Потім спостереження порівнювали, зіставляли  з інформацією від різних джерел, робили висновки.

Спілкування малят з живими птахами завжди приносило їм радість, а поява маленьких лелеченят в гнізді була для них новою хвилею здивування і радості.

     Захоплюючись нашими справами, батьки стали повноправними учасниками нашого проекту. В ході спостережень фотографували найбільш цікаві і важливі моменти з життя птахів. За їх участю була організована  фотовиставка «Лелеча пісня лине з неба». 

     Пізніше фотознімки використовували під час заочних мандрівок у природу, коли лелеки вже відлетіли на південь.

 Нашим проектом зацікавився і підтримав командир військової частини Кушнір М.І. Він запропонував нам під час спостережень скористатися нескладним технічним приладом, біноклем. Спостереження в бінокль наблизило уважні дитячі оченята до лелечої сім’ї. Через бінокль дошкільнята спостерігали за поведінкою пташенят у гнізді: хто з них найактивніший, як ставиться до своїх братів, як поводиться, коли прилітають батьки з кормом.

Під час споглядання за сім’єю лелек діти відмітили, що лелеки - зразкові батьки. Вони дружно піклуються про пташенят: годують їх, постійно носять їм їжу, воду в дзьобиках. При цьому ні на хвилину не залишають пташенят одних – літають за кормом і чергують біля гнізда по черзі. Живиться лелека жабами, комахами, ящірками, молюсками, дрібною рибою, гризунами.

Спостерігаючи за життям лелек, діти проводили паралелі з життя людини і птахів. Вони зазначили, що дорослі птахи люблять своїх лелеченят, годують їх, дбають про них так саме, як дорослі батьки люблять і турбуються про своїх маленьких діточок.

У цього білого птаха  дошкільнята вчаться шанувати й поважати стареньких, любити своїх батьків. Лелеку вважають зразком турботи про батьків. Існують легенди, «...що  коло старі птахи стають безсилими та гублять своє пір’я, то молоді вищипують свій пух і віддають батькам».

Формування уявлення про природу є водночас і уроками доброти. Скільки світлої радості дало дітям сусідство лелечої сім’ї! Добрими очима дивилися вони  на цю дружну, ідеальну родину.

Завдяки таким спостереженням малі засвоїли вічні правила, прості, але такі важливі:

- Не піднімай руки на все живе – воно потребує твоєї допомоги, турботи, захисту.

- Будь добрим і чуйним, поважай і бережи, все, що тебе оточує.

        Мабуть,  з жодним птахом не пов’язала людина стільки легенд, казок, повір’їв, приказок та прислів’їв, як з лелекою. Звертаючись до народних джерел, саме в них, діти  находили відповіді на свої запитання. Вивчаючи різні жанри народної творчості, навчалися запам’ятовувати, порівнювати, зіставляти, встановлювати і розуміти деякі закономірності в зовнішньому вигляді та в житті лелек.

Протягом всього інформаційного етапу ми вчили дітей вмінню самостійно здобувати інформацію з різних джерел: з розповіді дорослих, зі спостережень,  шляхом проведення дослідів тощо. Просили батьків, щоб показували і вчили дітей вмінню користуватися енциклопедіями та довідковою літературою (за допомогою дорослих).

Діти були готові до наступного репродуктивного етапу роботи, на якому їм була надана можливість практично застосовувати набуті знання, уміння та навички.

На цьому етапі використовували такі форми роботи :

Піраміда запитань, наприклад:

- що спільного у всіх птахів?

- чим різняться лелека і журавель?

Крісло мрійника « Як би у був лелекою?»

Дидактичні ігри: «Знайди об’єкт за зображенням», «Склади знайомий маршрут» , «Відгадай за описом» , «Знайди, де чиє гніздо?», « Який птах що їсть?», «Зимуючи та перелітні птахи».

Складання екологічних ланцюжків:

- Життя птахів,

- Друзі птахів.

На узагальнюючому етапі метою було узагальнити і систематизувати знання дітей, набуті протягом попередніх етапів.

         Цікавою була еврестична гра « Якби лелека заговорив людською мовою, про що він би міг нам розповісти?», гра «Що? Де? Коли?», дидактичні ігри «Пташина розмова», «Який птах зайвий?», «Комплімент для лелеки». Для розвитку логічного мислення і творчої фантазії, дітям були поставлені такі питання: Чому лелеку називають птахом-патріотом? Чому люди називають птахів охоронцями природи? Що свідчить про те, що лелеки розумні і передбачливі птахи?

           Природа завжди є джерелом творчої наснаги.

Свої враження від спостережень за живими птахами діти відображали в різних видах художньо-продуктивної діяльності. В малюванні: провели конкурс на кращий малюнок за мотивами вірша «Бусол по болоту ходить»; в аплікуванні: виготовили колективну аплікацію з різного матеріалу(тканина, папір, листя, пластилін тощо) на тему «Приліт птахів», вчилися виготовляти птахів за технікою оригами, разом з батьками робили витинанки на тему «Лелеча сім’я». Творча робота з різних видів діяльності розвивала в дітях просторову уяву, відчуття пропорції, логічну пам’ять, зосередженість, кмітливість, фантазію та акуратність під час творчого процесу.

        Презентацією і гордістю нашого проекту «Лелече гніздо» стала Диво-Книжка  «Лелека – птах добра і щастя». Ця книга – результат величезної праці всіх учасників проекту: дітей, батьків, вихователів, завідуючої і інших дорослих. Всю інформацію, що знаходили, опрацьовували з дітьми: читали, слухали, обговорювали, вивчали, перевіряли. Спочатку думали скласти книжечку з віршів, загадок та прислів’їв, але подумали, що це все-таки ж «Диво-Книжка».  І тепер вона дійсно дивує і радує своїми сторінками: тут і легенди, народні повір’я, прислів’я, казки, оповідання ,сторінки з народної книги природи, загадки, заклички, лічилочки.

Цікаві творчі завдання:

- домалюй;

- розфарбуй;

    - озвуч малюнок;

- знайди розбіжність в малюнках;

- склади казку за ілюстрацією;

- зразки витинанок на тему «Лелеча сім’я»;

- лелека (за технікою оригамі)

- нарешті, дитячі малюнки, їх творчі роботи.

Коли закінчується проект – це дійсно  справжнє свято і для дітей і для батьків. Робота над проектом об’єднує і зміцнює зв’язки родини з садочком. Всі учасники проекту відчували задоволення, радість від спільного результату праці, від конкретних дій.

     Оцінка у формі присвоєння дитині певного звання за виконану роботу,  за участь в проекті , була не аби яким стимулом для дітей.

Маленькі  дослідники, художники, майстри  працювали творчо, ініціативно, знаючи, що можуть отримати відповідні звання.

       Під час останнього етапу проекту рефлексійно – оцінювального було вручено нагороду:

«Найактивнішим батькам»,

«Найкращому художнику»,

«За чуйне серденько»,

«За золоті рученята».

По закінченню проекту на нас очікував сюрприз. Один із батьків подарував нам чудовий,  науковий відеофільм «Птахи – щастя».

     Що дало дітям участь в реалізації проекту «Лелече гніздо»?

Проект спрямований на реалізацію освітніх завдань БКДО за всіма лініями розвитку дитини.

Фізкультурно-оздоровчі та спортивні форми роботи , а саме: регулярні прогулянки-походи,  екскурсії, цільові  прогулянки, пішохідні переходи, туристичні походи, походи-подорожі на різну відстань різної інтенсивності  з доланням перешкод розвивали у дітей витривалість.  Перебування протягом тривалого часу на свіжому повітрі в русі загартовувало організм, зміцнювало легені. Проведення на місці привалу ігор-естафет, рухливих ігор, змагань  та виконання інших рухливих завдань на  маршруті вдосконалювали рухові вміння, розвивали фізичні якості.

Під час спостереження за птахами, діти насолоджувалися красою рідного краю, польотом білого птаха, зміною кольорів в природі. Всі ці хвилювання  викликали у дітей  різні емоції: радість, сум, здивування, розчарування.

Проводилася робота з розвитку монологічного мовлення «Опиши лелеку»,

 діалогічного мовлення «Про що розмовляли лелека і білочка?»

Під час проекту збагатився і словниковий запас (чорногуз, бусел, бузько, чугайстри, клекотали-стукотіли, кошики-хатки.)

  Важливим результатом роботи з дітьми з розвитку мовлення стало  складання творчих казок «Як лелека і жабка Квака стали друзями?»,  ряд екологічних казок та розповідей «Що трапилось на землі, коли б зникли птахи?». В основі цих творів лежать знання про природу, їх переосмислення.

      По закінченні проекту  діти володіли   вміннями здобувати знання з різних інформаційних джерел шляхом самостійних пошуків.

   Робота над проектом розвивала у дітей допитливість та цікавість до оточуючого світу.

  Ознайомлення дітей з життям білого птаха через різні форми роботи складалось в одну спільну систему роботи, яка спрямована була на розвиток пізнавальних здібностей, оволодіння дітьми навичками і вміннями оберігати об’єкти природи.

  Під час здійснення проекту ми поступово підводили дітей до розуміння, що рослини, тварини, птахи - є живими істотами, які вимагають певних умов життя – задоволення потреби у повітрі, їжі, воді. Отже, збереження та створення цих умов для їх існування є практичною реалізацією дбайливого ставлення людей до природи.

  Надання дітям можливості виражати свої знання та відчуття через слово, художню творчість робили знання точнішими, а почуття – глибшими. Творчий пошук дитини передавати, своє бачення і розуміння світу природи, її красу, через різні види самостійної художньої діяльності,  закладали основи усвідомленого ставлення дитини до всього, що відбувається поряд; сприяли формуванню екологічної свідомості, правильної і безпечної  поведінки в природі.