Методичні рекомендації "Формування навичок самостійної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та правознавства."

Формування навичок самостійної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії та правознавства.

                                             Вступ

 Виборовши незалежність, український народ творить державність.

Стверджувати нові форми життя здатне покоління, яке здобуває освіту і проходить соціалізацію в умовах національної школи. Йдеться про державність у нових історичних умовах. В нормативних документах (закони України про освіту). Про загальну середню освіту, концепція національного  виховання, доктрини розвитку освіти в ХХІ ст.. та ін., наголошується, що одним з найважливіших завдань освіти є виховання нового громадянина, національно свідомої, соціально активної, професійно компетентної людини.

 Життя ставить перед учителями нові вимоги, завдання, проблеми. Серед них є такі, здійснення яких безпосередньо залежить від учителя. Зокрема – проблема якості уроків, проведення яких неможливе без урізноманітнення їхніх форм і методів.

 Проблема розвитку творчих здібностей школярів має в педагогічній та психологічній науці вже певну історію розвитку, що нараховує декілька десятиліть. Так, наприклад, серед психологів можна назвати праці таких дослідників як З.І. Калмикова, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, С.Л. Рубінштейн. В результаті інтенсивних наукових пошуків в педагогічній науці склалася концепція проблемно-розвиваючого навчання. В її межах відбувається інтенсивна розробка окремих напрямків, а саме: активізації процесу навчання (М. І. Махмутов, М.М. Скатній), розвитку творчого мислення (І.Я. Лернер, М. І.

Махмутов).

При цьому слід особливо відзначити обґрунтування І. Я. Лернером системи творчих пізнавальних завдань та задач під час вивчення історії. Саме під час використання таких задач створюються найбільш сприятливі умови для формування у школярів засобів навчальної діяльності, розвитку творчого мислення та формування пізнавальної самостійності.

Деякі з наукових розробок відразу ж знайшли впровадження в практику навчання. Інші ж, як пише М.І. Махмутов, залишилися в області теорії, але дали поштовх подальшому розвитку науки.

Незважаючи на певні розбіжності, прихильники всіх зазначених напрямків педагогічної науки одностайні в тому, що в сучасних умовах магістральний шлях розвитку освіти знаходиться в галузі всебічного сприяння розвитку творчого мислення школярів.

Актуальність досвіду визначається багатьма чинниками. Зокрема в сучасних умовах наукова інформація оновлюється постійно. Саме тому виникла проблема «старіння» знань та необхідність їх постійного оновлення. А це, в свою чергу, вимагає розвитку пізнавальної активності та самостійності як усіх членів сучасного суспільства взагалі, так і школярів зокрема. Зараз потрібно не просто навчатись, а вчити самостійно вчитись.

Розв’язання цього досить не простого завдання вимагає значних змін не тільки в змісті освіти, а й в методах навчання. Зараз вже не підлягає ніякому сумніву, що тільки знання в сукупності з творчою діяльністю є найважливішими умовами виховання особистості, від активності якої залежить розвиток всього суспільства.

Планувати уроки історії і правознавства необхідно так, щоб учень мав можливість самостійного пошуку у набутті нових знань у розв’язанні питань проблемного характеру. Дитина повинна не тільки здобувати знання, а й оволодівати засобами пізнавальної та практичної діяльності, брати участь у конструктивному діалозі, бути здатною визначати своє місце в суспільних процесах. Широке використання нетрадиційних методик, яких вчитель застосовує на уроках історії, повинно спонукати учнів до самостійної праці, до творчого мислення.

4.2. Роль та місце проблеми формування навичок самостійної роботи учнів

       у навчально-виховному процесі.

Навчальний предмет «історія» переживає сьогодні один з найцікавіших етапів у своєму розвитку, бо формується концепція історичної освіти в Україні. Метою державної Національної програми «Освіта» («Україна ХХІ ст.») є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме  цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій. Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи.

Прибічники когнітивного підходу вважають головним у навчанні розвиток мислення та пам’яті учнів, інтелектуальних умінь як абстрагування, аналіз, класифікація, узагальнення, тобто таких, що дають можливість розв’язати висунуту проблему. Послідовники гуманістичного підходу спираються на

«Я-концепцію», відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проблеми, заглиблюватися у суб’єктивний досвід та прогнозувати його наслідки.

 Я.Голант відділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін «пасивна» є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов’язково передбачає певної пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливо. У такій класифікації Я.Голант скоріше використовує «пасивність» як визначення наукового рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості. До цієї класифікації додано інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності та особливості. Інтерактивне навчання це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачу вальну мету – створивши комфортні навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

 Те, що я чую, я забуваю.

 Те, що я бачу, я пам’ятаю.

 Те, що я роблю, я розумію.

 Ці три твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.

 Те, що я чую, я забуваю.

 Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

 Те, що я чую, бачу й обираю, я починаю розуміти.

 Коли я чую, бачу, обираю й роблю, я набуваю знань і навичок.

 Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

 Процес навчання на автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою інтерактивного навчання.

 Педагогіка співробітництва виводить на новий, більш гуманний і довірливий рівень відносини між учителем і учнями. Методика ж навчального співробітництва заснована на спільній роботі учнів у парах і групах. Цей метод застосовується під час виконання будь-кого завдання.

 Учні можуть бути об’єднані в групи для створення визначення поняття, аналізу нормативно-правового акту тощо.

 Саме використання цього методу найбільш ефективно забезпечує досягнення головної мети навчання – не передавати знання учням, а навпаки самостійно здобувати їх. Адже ще Ж.-Ж. Руссо справедливо визначив, що учень швидко забуває складне і навіть те, що сказав сам, але ніколи не забуде зроблене ним самим. Самостійно здобуті знання є основою для самостійної думки.

 Важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання є дискусія. Зона мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, все це повністю відповідає завданням сучасної школи. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій. Вони вчать глибокому розумінню проблеми, самостійній позиції, оперуванню проблемами, критичному мисленню, зважати на думки інших, визнавати вдалі аргументи, краще розуміти іншого, сприяють утворенню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

  4.3. Шляхи реалізації діяльності вчителя по формуванню навичок

         самостійної роботи як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів

         на уроках історії та правознавства.

 Основне завдання вивчення історії та правознавства в школі підготувати учнів до життя. Навчити їх правильно діяти у реальних життєвих ситуаціях, виховувати обізнаних, розумних, людяних і активних громадян правової держави. Для цього я намагався, використовувати інтерактивні методики, створювати у класі на уроках атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей вчитися і відчувати задоволення від самого процесу навчання. Найбільш ефективним з цих методик є проведення ділових ігор, дискусій, аналіз нормативних актів, застосування «мозкового штурму», робити в парах і групах, індивідуальних і групових творчих справ, взаємного навчання. Це вчить молоду людину ефективно керувати своєю поведінкою, будувати відносини з іншими людьми й ефективно взаємодіяти з іншими державними органами та їх представниками.

 Досить важливим є метод емоційного стимулювання навчання. Полягає він у створенні в навчальному процесі ситуації зацікавленості, значну роль у цьому методі відіграє ефект здивування. Якщо на початку уроку після формування теми і завдань спитати учнів «Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку?» відповіді записати на дошці, щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з упевненістю сказати, що емоційно про стимульовано майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти очікування з дійсністю. Наприкінці уроку пропоную бажаючим проаналізувати очікування: чи виправдалися  вони, якщо ні, то чому. Активно використовую такий прийом  підвищення ефективності уроку, як рецензування відповіді товариша, практикую проведення автентичного оцінювання. Важливим принципом власної роботи я вважаю диференціацію та індивідуалізацію навчання, які найповніше забезпечують творчий розвиток кожного учня. Прагну будувати кожен урок так, щоб і найслабший учень міг опанувати бодай мінімум знань. Учня ставлю в центр шкільних відносин і намагаюся зробити все, щоб кожній дитині забезпечити максимальний розвиток.

 Урок не дає змоги повністю розкрити творчі здібності учнів, а отже, необхідна додаткова позакласна та індивідуальна робота (адже будь-які творчі здібності індивідуальні за своєю природою). У позаурочній роботі я практикую проведення бесід «за круглим столом» за участю представників влади, диспутів, інтелектуально-розважальних ігор (зоряний час», «брейн - ринг»). Ефективним є проведення ділових ігор. Наприклад, ділова гра за темою «форми політичної участі. Дискусія про необхідність проведення референдуму з питанням Про право приватної власності на землю».

 Мета гри – ознайомити учнів з формами та видами політичної участі, сприяти формуванню активної соціальної та політичної позиції, виховання політичної культури.

 Найпоширеніший досвід проведення особистісної орієнтованих уроків, де переважають групові методи роботи, дає мені можливість відокремити їх ознаки.

1. Оптимальною групою є група з 4-5 учнів.
2. Враховується і оцінюється індивідуальний внесок кожного.
3. Завдання можуть бути однаковими для всіх або диференційованими.
4. Ролі в групі чітко розподілені (керівник, секретар, посередник, доповідач).
5. Склад групи змінюється залежно від змісту і характеру роботи.

Робота в групах проводиться на різних етапах уроку. Особистісної

орієнтований підхід передбачає право учня самому обирати завдання, яке він буде виконувати, працюючи в групі.

 В своїй практиці я пропоную завдання трьох типів. Завдання типу А передбачає репродуктивну діяльність (робота за зразком або досить повною інструкцією), типу Б мають перетворювально-репродуктивний характер за скороченою інструкцією або з незначною допомогою вчителя. Прикладом може бути урок проведений за темою «право на освіту»

 Завдання А. Проаналізуйте статтю 29 закону «про освіту» і відокремить свої висновки як відповідь на питання «структура освіти в Україні».

 Завдання Б. Проаналізуйте статтю 3 закону «про освіту» за таким планом:

1. Право громадян на освіту.
2. Гарантії права на освіту, зробіть загальні висновки.

Завдання В. уважно ознайомтеся з фрагментами закону «про освіту» спробуйте стисло передати основну думку кожного з них, визначте основне.

При опрацюванні й аналізі прав і свобод громадян за текстом загальної декларації прав людини я об’єдную учнів у 3 групи і пропоную розглянути відповідні статті декларації:

 І. Група: статті, які визначають громадські права людини.

          ІІ. Група: статті, які декларують політичні права людини.

        ІІІ. Група: статті, що визначають соціально-економічні й культурні

                                   права людини.

 Після закінчення роботи в групах доповідаючи звітують про роботу, замислюючи результати у відповідні колонки таблиці на дошці. Ефективною формою роботи є опрацювання в групі тексту підручника, статті з преси. Учні розвивають навички практичного аналізу пошуку і відбору інформації, вміння опрацювати й достовірність усе це формує активну громадянську позицію учнів. В процесі роботи застосовую такі методичні прийоми:

1. «Моделювання ситуації». Наприклад змоделюйте гіпотетичну ситуацію, яка відповідає ст. 40, 42, 43 конституції України.
2. «Естафета» - перевірка в групах історичних або юридичних понять.
3. «логічний ланцюжок» вчитель чи ученик називає вислів поняття, а інші продовжують.
4. «знайти позицію»:

                1.«Депутатська недоторканність не повинна існувати». Позиції:

                «повністю згодний», «категорично не згодний», «частково згодний».

3. Три таблички з написами «право належить людям від народження», «народ і держава домовляються про взаємні права», «права людини надає влада»

• учні мають порадитися до одного із тверджень, обґрунтувати свою

     точку зору.

 Під час проведення уроків різні форми і методи роботи, гармонійно поєдную традиційні (лекція, бесіда) з так званими активними (урок-дискусія, урок-гра, урок-практикум, метод проекту та метод аналізу проблемних ситуацій тощо.)

 Метод проекту я намагаюсь максимально адаптувати до спеціалізації учнів та їх вікових особливостей. На мій погляд, він дуже гнучкий та багатогранний.

Цей метод передбачає:

- випереджувальне завдання, спрямоване на:

1. Аналіз історичної та юридичної бази (робота з документами);
2. Проведення досліджень (додаткова література, соціологічні опитування з використанням анкет, методом інтерв’ю);
3. Формування та висловлювання власної думки.

• роботу в групах, яка сприяє:

1. Застосуванню диференційованого та індивідуального підходу

     в:

• розподіли завдань;
• процесі їх виконання;
• процесі презентації (кожен учень може застосувати свої особистісні якості);
• процесі корекції та оцінювання.

2. Реалізація розвиваючого та виховного завдання навчання, оскільки:

• дає змогу кожній дитині відчути себе важливим гвинтиком у

                         груповій цілісній механізації;

• формує  новини коректної поведінки, вміння слухати інших та

     доводити свою думку;

• підводить до висновку «Поясни так, як хотів би, щоб пояснили тобі»;
• Створення уточнення:
  1. Таблиць;

б) Структурно-логічних схем;

формування атмосфери партнерства учителя й учня з можливістю максимального само впевнення останнього.

 На уроках правознавства я вперше застосовую систему проектів під час проведення циклу уроків з теми «конституційні соціальні, економічні та культурні права. Конституційні  обов’язки людини та громадянина в Україні». Ця тема в курсі з першою, яка найкраще відома дев’ятикласникам, оскільки вони мають власний досвід реалізації деяких прав та обов’язків.

 Учні презентують свої проекти по черзі протягом 6 уроків, на яких вивчається новий матеріал. Таким чином я даю можливість класу:

• ознайомитись з різними формами проектів;
• поступово засвоїти принципи підготовки та виконання проектів;
• реалізувати знання, здобуті під час вивчення предмета спеціалізації (комп’ютерний набір тексту, складання таблиць, обробка статистичних даних).

Виходячи із завдань сучасної школи, особливу увагу на уроках історії, правознавства та в позакласній роботі я приділяю проблемі соціалізації учнів засобами правової та історичної освіти. Саме під час вивчення шкільного курсу правознавства та історії закладаються основи правомірної поведінки учнів, виробляються уміння аналізувати суспільно-політичні події в Україні та світі, критично їх оцінювати.

Проблемні завдання (ситуації) пропонуються на основі матеріалів засобів масової інформації, реальних життєвих фактів. До підготовки таких завдань залучаються учні, які не тільки допомагають збирати матеріал, в інколи самі моделюють його. Розв’язання проблемних завдань на уроках може стати предметом дискусії, під час якої учні висловлюють свої думки, вчаться з повагою ставитись до позицій опонентів, критично мислити. Це дає можливість не тільки спостерігати, як учні засвоїли навчальний матеріал, а й визначити їх морально-етичне ставлення до проблеми, а за необхідності скоригувати його. Учні обговорюють такі питання, як депутатська недоторканність, захист своїх прав, реалізація права людини на життя, принципи організації української армії, необхідність укладання шлюбного контракту тощо. Розвитку уміння брати участь у дебатах значною мірою сприяє застосування інтерактивних методик «Мікрофон», «Твій зоряний час», «Мозковий штурм», «Сніговий ком», «Акваріум» та ін..

Розвитку пізнавальної активності, формуванню навичок правомірної поведінки сприяє і навчанню у грі. Наприклад гра « Переяславська Рада», «Трудовий договір», «правові відносини підприємницької діяльності», «Засідання Верховної Ради», «Вибори президента».

Один з прикладів такого навчання може бути етап актуалізації опорних знань, проведений у формі «усної газети». Сучасна талановита дитина вже не хоче бути лише слухачем, тому учні із захопленням беруть участь у інтерактивному навчанні. Поділивши для «усної газети» учнів класу на групи, я пропоную їм, використовуючи набуті знання, підготувати і презентувати статтю на задану тему за планом:

1. історичний екскурс (---- зв’язки);
2. життєва ситуація (творчий підхід);
3. юридичне обґрунтування та коментар (робота з юридичними документами).

Коректно висловлюватись, розширювати свій юридичний та історичний світогляд спонукає гра «зрозумій мене», коли учень отримує завдання, не називаючи терміна чи поняття, розкрити їх зміст так, щоб його зрозуміли інші.

Основне завдання рольової гри на уроках історії та правознавства полягає у створенні учнів, які викликають прагнення аналізувати, спів ставляти, досліджувати причини і наслідки суспільних явищ. Гра повинна побудувати у свідомості учнів певну думку, яка стає предметом дискусії та матеріалізуватися в запропонованих обстановках. Втім застосування вчителем рольових ігор сприяє засвоюванню учнями навчального матеріалу, розвиває аналітичне мислення учнів значно активізує їхню роботу на уроці, виробляє вміння застосувати  здобуті знання на практиці.

Рольова гра може бути як формою уроку, так і його елементом. Досвід проведення уроків та інших заходів дає змогу визначити етапи підготовки та проведення на прикладі уроку «соціальної теорії» ХІХ ст..

На першому етапі учні ознайомлюються з умовною ситуацією – певним періодом історії, соціальними явищами.

На другому етапі здійснюється розподіл історичних та соціальних ролей та формулюється їхнє завдання.

Перший етап, центральний, передбачає моделювання відносин, вони повинні проаналізувати свій маршрут і представляє певний соціальний стан. Діти кожної групи по черзі розповідають про життя козаків, їхній похід на Південь.

Урок за темою «початок формування багатопартійної системи в Україні»  (11 кл.) я проводжу як урок – прес-конференція, складову частину передвиборного марафону. Клас ділиться на декілька груп, які одержують випереджальні завдання до теми і повинні представити одну з політичних партій чи рухів, які виникли наприкінці 80-х років і беруть участь у виборчій компанії до Верховної Ради. Групи готують передвиборну платформу свого кандидата в депутати до Верховної Ради. Представляють підготовлений матеріал на прес-конференції. Після виступів усіх груп слово надається експертам, які рецензують усі виступи за показниками: готовність групи, активність усіх членів, наявність наочності, реклама, політична грамотність.

Групи готують також запитання своїм суперникам, відповідають на них.

Великий педагог К.Д. Ушинський стверджував, що для дитини гра - це дійсність, і дійсність значно цікавіша, ніж та, яка її оточує. Цікава вона для дитини тому, що частково є її творінням. Рольова гра виховує потребу знати, що не опиниться поза грою. На мій погляд, формуванню «інтелектуального тла, на якому  відбувається оволодіння знаннями» (10;13) найкраще сприяє інтерактивний підхід, переплетіння, взаємовплив понять і теорій різних галузей знань. Під час викладання курсу історії та правознавства я намагаюсь реалізувати його в кількох напрямках: між предметні зв’язки з географією, інформатикою, економікою, біологією, українською літературою, математикою (аналіз соціологічного дослідження), бінарні науки (правознавство +економіка; історія + географія та ін.).

Для сприяння усвідомленню учнями сутності процесу навчання, для набуття ними уміння самостійно переносити знання та навички у різні життєві ситуації я широко використовую додатковий  матеріал опорні конспекти, термінологічні словники.

Варто з газети про два, на мій погляд, нестандартних цікавих методів: «доведення від супротивного та пошук альтернатив».

В основу першого методу покладено завдання – провокація, наприклад: «будь-який закон – це обмеження, тож чи потрібні закони у вільній демократичній державі?». Провокуючи дискусію, вчитель вимагає підкріплення учнівських суджень аргументами та фактами, що спонукає дітей:

- досліджувати юридичну та історичну літературу;

- застосовувати раніше здобуті знання з інших предметів (активація між предметних зв’язків);

- Звертатися за консультацією до компетентних людей (метод інтерв’ю).

Так, намагаючись переконати надокучливого та «всезнаючого викладача», учні самі краще усвідомлюють зміст юридичних понять і формують не тільки свою історичну та юридичну культуру, а й культуру ведення дискусії – навички слухати та коректно висловлюватись.

Другий метод передбачає два типа альтернатив особистісні («якби я був президентом України…») та суспільні (« Яким був би подальший розвиток України якби 1 грудня 1991 року народ проголосував проти незалежності?») пошук альтернативи спрямовує фантазію учнів на аналіз минулого і сучасного, підштовхує до планування майбутнього, виховує громадянську свідомість та відповідальність.

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для розбору певної ситуації необхідно звертати увагу на основні моменти.

 Якими є факти: що відбулося? Де, коли? Хто учасники ситуації? Що

          ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними?

 Якими можуть бути аргументи. Які аргументи можуть бути наведені

          на захист позиції кожної зі сторін.

  У чому проблема ситуації у чому полягає конфлікт? У чому інтереси

                    кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

  У чому полягає рішення? Чому саме таким? Яким можуть бути

                    наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв’язання?

 Все гострішою стає проблема форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання «Як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості процесі навчання). Як, залишаючись у рамках класно урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння навичками саморозвитку особистості. Значною мірою цього можна досягти, використовуючи, таким чином, традиційний урок в інтерактивний.

4.4.Учнівські проекти

Проект у перекладі з латині означає «самостійний пошук шляху»

 (СЗС-М.: Советская энциклопедия.- 1981.- С.1077)

 Проект учнівський – індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням інтересів школярів. Цикл проектного навчання вміщує: продумування, розробку, впровадження ат емоційну підтримку учнівського проекту.

 Пробєжний метод – дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й формування визначених у них особистісних якостей. Три «КИТИ», на яких тримається дана технологія – це самостійність, діяльність, результативність.

 Такий метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності.

 Якщо в основу проекту покладена теоретична проблема, то підсумком має бути її розв’язання. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити й розв’язувати проблеми, залучати для цього знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішень, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати свої дії та дії своїх товаришів.

 У проекті стають основними дійовими особами навчального процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об’єднувати за інтересами, забезпечує розмаїття рольової діяльності. Метод дає можливість залучити до навчального процесу не тільки дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, в них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі,, виробляється обов’язковість, відповідальність.

 Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації викладача, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку учнів. У ході його здійснення викладач допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує постійний зворотній зв'язок зі школярами, консультує, заохочує та надихає учнів.

 Вимоги до проекту

1. Проект розробляється за ініціативою учнів, але тема може бути запропонована вчителем. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи реалізації в кожній групі будуть різні. Можливе одночасне виконання учнями класу різних проектів.
2. Проект варто зробити значущим для найближчого й опосередкованого оточення учнів.
3. Робота над проектом має дослідницький характер. Моделює роботу в науковій лабораторії, тому необхідно розробити апарат дослідження, обґрунтувати його.
4. Проект має бути педагогічно значущим, тобто учні в процесі його здійснення одержують нові знання, будують нові стосунки, набувають загально навчальних вмінь.
5. Проект заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусиллями вчителя й учнів і водночас передбачає в разі потреби коригування і зміни.
6. Проект рекламується в рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення мотивації, участі в його реалізації, усвідомлення в його суспільній значущості.
7. Проект реалістичний, має визначену практичну значущість, зорієнтовану на можливості учнів. Допускається широке розмаїття.

Вибираючи тему проекту, слід врахувати:

• Його соціальну спрямованість;
• Зв'язок з досліджуваними у відповідному курсі історії темами;
• Наявність необхідних знань й особистого досвіду учнів з цієї проблеми;
• Можливість реалізації між предметних зв’язків.

Особливо популярними серед школярів є проекти краєзнавчої, історико-політичної, правознавчої спрямованості.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одних випадках вчитель визначає тематику з урахуванням інтересів і здібностей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації класів. В інших – тематика проектів особливо призначених для позаурочної діяльності, може бути запропонована учнями, які природно орієнтуються на власні інтереси, причому не тільки пізнавальні, але й творчі, прикладні.

Розрізняють кілька видів проектів.

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначення мети, актуальності предмету дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, зокрема експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення мети дослідження, аргументація актуальність; з’ясування предмета і об’єкта, завдань і методів; характеристики методології дослідження; знаходження гіпотез розв’язання проблеми і визначення шляхів її розв’язання.

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, розв’язання підпорядковуючись остаточному результату, інтересам учасників проекту, шляхом прийняття групою логіки спільної діяльності. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх подання – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібен сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти – учасники обирають собі певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Учасники удають їхні соціальні ділові відносини, які ускладнюються вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але провідним видом діяльності є все ж таки гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості проведення систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи пошуку ( літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, зокрема й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація ( публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції).Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практично орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є кваліфікована організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація отриманих результатів і можливих засобів їх впровадження у практику. За змістом розрізняють проекти у межах досліджуваного навчального проекту (моно проект) і проекти, основані на змісті кількох навчальних предметів (між предметні).

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні: Внутрішніми називаються проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами в межах регіону, країни. У міжнародних  проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можна застосувати засоби інформаційних технологій.
 За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та групові.

За тривалістю проведення розрізняють проект короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

За характером координування проект педагогом можна виділити варіант за активної участі учителя як безпосереднього керівника на всіх етапах підготовки та здійснення проекту (прямий) і варіант, коли вчитель неявно керує процесом. У цьому випадку він імітує із себе члена колективу, що здійснює проекти (прихований).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Необхідно організовувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вчасно вносити корективи.

Підготовка та реалізація проекту передбачає такі етапи:

1. Вивчення актуальних тем та вибір проблем для дослідження:
   • Усвідомлення учнями мотиву діяльності;
   • Методами «мозкового штурму» або «круглого столу» визначаються найбільш актуальні й важливі історичні теми;
   • Проводиться обговорення та аналіз визначених тем: школярі висувають пропозиції, обґрунтовують та обирають проблему для дослідження;
   • Визначається одна проблема, що є найцікавішою, і посильною для вирішення;
   • Визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо його розв’язання;
   • Виявлення й обговорення методів дослідження, на основі яких реалізовуватимуться проекти.
2. Дослідження проблеми:
   • Учні об’єднуються у тимчасові групи (чотири-шість чоловік) для здійснення проектної діяльності (можлива парна та індивідуальна форма роботи над проектом);
   • Визначаються всі доступні для використання джерела інформації;
   • Складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і коригуванням, затвердженням робочого плану проекту;
   • Розподіл обов’язків між виконавцями проекту;
   • Кожна з груп опрацьовує певні, чітко визначені джерела інформації (хід опрацювання фіксується письмово, що згодом використовується під час звіту).

Етап має на меті визначення способу вирішення проблеми, який підтримує більшість класу.

Головним завданням цього етапу є систематизація та аналіз отриманого матеріалу, планування діяльності для вирішення проблеми.

За допомогою учителя учні компонують матеріал за такими розділами:

• Актуальність та важливість цієї проблеми;
• Інформація про різні підходи до вирішення проблеми;
• Обрана програма дій

Групи школярів презентують зібрані матеріали, наводять факти, статистичні дані, висновки спеціалістів, які доводять наявність проблеми, її актуальність.

На основі зібраних даних обирається посильна, оптимальна програма дій і спосіб вирішення проблеми.

Перед тим, як зробити вибір стосовно способу вирішення проблеми, учні повинні подумати над такими питаннями:

• Ефективність обраного способу;
• Можливі негативні наслідки практичного втілення обраної програми дій.

Всі міркування учасників проекту щодо цих питань доцільно описати на окремому аркуші, який згодом можна буде використати під час представлення проекту.

    Вид діяльності         Очікуваний результат          Виконує

3.Вирішення проблеми

Етап передбачає спроби повністю чи частково реалізувати обраний варіант вирішення проблеми через організацію відповідних заходів школярів.

Учні об’єднуються в групи, кожна з яких працює над окремими аспектами загального завдання. Передбачається поєднання зусиль школярів, учителів, сім’ї  тощо.

Підготовка проекту до представлення

Матеріали, напрацьовані робочими групами, впорядковуються та розподіляються на документальні, описові та демонстраційні.

Папка документів. містить матеріали, що розкривають зміст проблеми: копії архівних документів, фотографії, вирізки з газет і журналів, спогади очевидців, анкети опитувань.

Опис. Представляє науково-теоретичне узагальнення обраної проблеми відповідно до вимог щодо виконання таких робіт.

Демонстраційний стенд. Складається з декількох планшетів, кожен з яких відповідно ілюструє етапи роботи над проектом.

Представлення матеріалів дослідження

Може здійснюватися у різних формах:виступ перед шкільним колективом, організація виставки, музейної експозиції, участь у конкурсах.

Етап ставить перед собою наступні завдання:

• Поінформувати широку аудиторію про важливість обраної проблеми;
• Ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу інформації;
• Представити обрані способи вирішення проблеми;
• Розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.

    При представленні результатів проекту бажано дотримуватись наступних правил:

• Кожна група готує усне повідомлення і протягом 4-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення проблеми, використовуючи для цього демонстраційний стенд та папку документів;
• Під час представлення необхідно у загальних рисах викласти зміст стенду та папки документів;
• У процесі презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали, які допоможуть краще сприймати матеріали, що містяться у папці документів;
• У представленні проекту доцільно брати участь усім членам групи, буде переконливим свідчення того, що учні всі разом працювали над ним;
• Учні повинні надавати найважливішу інформацію та наводити чіткі аргументи, говорити вільно і невимушено, уникаючи механічного читання тексту;
• Під час виступу можна використовувати заздалегідь підготовлені нотатки, але не бажано ними користуватися, відповідаючи на запитання;
• Представляючи проект, слід використовувати ті матеріали, що розміщені на стенді або знаходяться у папці документів.

Експертиза проекту, під час якої необхідно вирішити:

• Чи досягнуто визначеної мети;
• Чи відповідають отримані результати сучасному рівню наукових знань з порушеної проблеми;
• Чи змогли учні задовольнити свої інтереси, виявити свої здібності. Експертиза є необхідним компонентом цієї технології, це одна з істотних відмінностей проекту від звичайних, наприклад, проблемних завдань.

Критерії оцінювання проекту

1. Значущість і актуальність висунутих проблем.
2. Коректність пропонованих методів дослідження отриманих результатів.
3. Активність учасників проекту відповідно до їх індивідуальних можливостей.
4. Характер відносин і взаємодопомоги учасників.
5. Глибина проникнення в проблему, використання знань з інших галузей.
6. Уміння аргументувати свої висновки, відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей членів групи.
7. Завершеність( Чи містить кожен розділ зібраних матеріалів достатню кількість інформації, необхідної для вирішення проблеми? Чи не включені зайві матеріали?).
8. Зрозумілість (Чи розміщені матеріали логічно? Чи форма представлення найважливіших матеріалів та аргументів забезпечує розуміння їхнього змісту?).
9. інформативність (Чи достовірною та перевіреною є інформація? Чи зібрана важлива інформація для розуміння проблеми?).
10. Доказовість (Чи доповнюють документи основні тези кожного розділу? Чи використовували учні надійні, вірогідні та різноманітні джерела інформації?).
11. Наочність (Чи відображають наочні матеріали специфіку теми? Чи інформативні вони? Чи є у кожного матеріалу назва або підпис?).
12. Естетика оформлення результатів виконаного проекту.

Завершальний етап – оцінювально-рефлексивний. Його мета - самооцінка учнів своєї діяльності. Школярі усвідомлюють власні досягнення і виявляють невирішені питання, обговорюють труднощі, що виникли під час збору та обробки інформації, роботи з партнерами, розглядають шляхи подолання цих труднощів, аналізують, де вони змогли виявити творчі здібності, а де – ні, й чому.

Після закінчення проекту доцільно організовувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий внесок кожного у загальну справу.

Обмірковуючи досвід, набутий у процесі реалізації проекту, учні можуть відповісти на такі запитання:

1. Чого я як вони навчилися;
2. Що можна було б зробити інакше?
3. Яких умінь і навичок вони набули?
4. Які переваги надає групова співпраця?
5. Які були недоліки роботи в групах?
6. Що вдалося найкраще?

Як результат у процесі роботи у учнів виробляються практичні вміння та навички, а саме:

• Критичне мислення;
• Уміння вирішувати проблеми;
• Співробітництво;
• Перспективне бачення, розвиток уяви;
• Толерантність;
• Громадська активність;
• Комунікативність;

Е. Полат у своєму дослідженні, присвяченому новим педагогічним технологіям, наводить приклад дослідницького проекту, розрахованого на 7 уроків, в якому простежується механізм підготовки і захисту проекту.

Урок 1. Визначення мети проекту і проведення організаційної роботи.

• Ставиться проблема дослідження.
• Висуваються гіпотези, що їх пояснюють і вимагають доказів.
• Визначаються напрямки пошуку інформації у роботі з гіпотезою.
• Організуються групи учнів, мотивовані до пошуку інформації з основних напрямів дослідження.
• Обираються лідери груп, визначаються ролі кожного члена групи.

Урок 2.Визначення способів і методів дослідження, організація груп.

• Визначити попередньо в групах, а потім під час загальної дискусії методи дослідження.
• Робота в групах експертів з певних напрямків.
• Обмін інформації у базових групах.

Урок 3.Обмін інформацією, робота за групами експертів, робота групами з лідером, визначення методів роботи і форми звіту.

• Продовження роботи в базових групах і групах експертів з обміну обраною інформацією, спільний аналіз.
• Визначення форми звіту за своїми частинами проекту (напряму) його оформлення.
• Визначення найбільш вдалих аргументів, що підтверджують та спростовують гіпотези.

Урок 4.Аналіз знайденої інформації за групами.

• Написання висновків за напрямками дослідження та їх аргументація.
• Розподіл ролей для захисту проекту.

Урок 5. Робота у малих групах зі складання сценарію захисту проекту.

Урок 6.Захист проектів по групах

• Організаційний момент (2 хв.)
• Актуалізація знань (8 хв.)
• Мотивація до застосування знань у конкретній ситуації (5 хв.)
• Застосування знань (25 хв.): захист проектів групи 1 (8-10 хв.) та групи 2 (8-10 хв.).
• Відповіді на запитання опонентів.

Урок 7. Захист проектів за групами (спарений з уроком 6).

• Організаційний момент (2 хв.).
• Застосування знань (25 хв.): захист проектів групи 3(8-10 хв.) та групи 4 (8-10 хв.).
• Відповіді на запитання опонентів.
• Контроль засвоєння знань (диференційована тестова робота (10 хв.)
• Підбиття підсумків уроку (3 хв.) {33, С. 62-65}.

Цікавий досвід організації проектної діяльності накопичено вчителем-методистом з Торонто (Канада) В.Курилів. Вона пропонує впроваджувати метод проектів паралельно з іншими методами навчання в різних класах, але з певною періодичністю, надаючи цій роботі системності. У своєму посібнику «Методика викладання історії» можна навести принаймні три види проектів.

 1. «Папка з газетними статтями». Метою такого проекту є допомога учням знайти цікаву тему, призвичаїти її до селективного використання преси, привчити до обов’язкового ознайомлення з різними поглядами на проблему та різними джерелами, виробити критичне ставлення до преси.

 Сутність проекту. Учні обирають тему в межах курсу, що вивчається (перелік може бути запропоновано). Вибирають 10 статей з теми, причому не більше 5 з однієї газети. Оформлюють папку: а) на титульній сторінці вказують тему, прізвище учня, вміщують ілюстрацію; б) пишуть вступ, де визначають мету діяльності; в) статті з аналізом розміщують на аркушах (подається назва газети, дата, автор публікації, мета, з якою вона написана, характер статті (інформативна чи контравесійна), джерела інформації автора, ступінь переконливості та збалансованості статті й власні судження щодо публікації г)загальні висновки за проектом.

Оцінювання. Максимальний бал 100, з них 20 балів – титул, вступ, висновки; 20 балів – опис змісту; 40 балів – аналіз статей; 20 балів – стиль, грамотність та загальний вигляд роботи {17, C. 181-183}.

2. «інтерв’ю з очевидцем». Мета – познайомити учнів з людиною, яка пережила історичну подію, довести, що історія жива і розвивається навколо нас, надати можливість самостійно підготувати 10 запитань для інтерв’ю; ознайомити учнів з реальними подіями, дати можливість спілкуватися з представниками старшого покоління, навчитися підсумовувати зібрані факти; практикувати історичний підхід у пошуку інформації.

Завдання.Написати статтю до газети на базі інтерв’ю з учасником історичної події в Україні (20-60-х. р.), Виберіть один період.

Хід виконання

Вибрати одну особу для інтерв’ю. Проаналізувати зібрану інформацію. Придумати заголовок. Написати статтю.

Структура статті. А) вступ – представлення учасника та події; б) основна частина – подання конкретної інформації. В) підсумки.

Можливі теми: «Українізація», «НЕП», «Великий голод», «Репатріація», «Життя в концтаборах» тощо.

Оцінювання. Максимальний бал – 100, з них 10 – підготовка (заголовок, питання, якість збору інформації); 25 – фактичний матеріал; 25 – виклад матеріалу; 25 – стиль, оригінальність, грамотність; 15- ілюстрації та ініціативність. {17, C. 188-190).

3. «Опис історичного роману». Мета – зацікавити учнів історією, навчитися оцінювати вплив історичних осіб та груп на життя людей, шукати відомості про історичні події у літературі, описувати історичні події, ідеї та постаті.

Сутність. Учні вибирають художній твір про історичні події, що вивчаються, і роблять його опис за визначеною структурою.

Структура опису а) вступ: назва, рік і місце видання, обсяг, відомості про автора; б)зміст;історичний період, сюжет, головні дійові особи; в) основна частина: відображення у романі політичного, економічного, релігійного життя та побуду з конкретними прикладами; г)критика: характеристика стилю, змісту, логіки викладу; д) висновки: загальне враження про книгу.

Оцінювання. Максимальний бал – 100, з них 10 – оформлення, 15 – вступ, 30 – історичний зміст, 15 - критика і висновки, 20 – загальна композиція опису, стиль і грамотність, 10 – логіка викладу {17,C. 191-193}.

Сильні і слабкі сторони проектної системи навчання

 Як система навчання проектне навчання безпосередньо пов’язане з лабораторною системою, тому їй притаманна більшість сильних і слабких моментів останньої. У сучасній практиці навчання історії метод проектів виступає на як самостійна система, а як її елемент. Це знімає деякі критичні зауваження пов’язані з універсалізацією проектного навчання як єдиного шляху навчання і «пом’якшує» деякі недоліки, що виникають у процесі організації роботи за методом проекту, оскільки вони можуть корегуватися іншими елементами системи.

 Перевагою проектного навчання слід вважати його спрямованість на розвиток у учнів умінь самостійно добувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, формувати критичне мислення. Метод проектів завжди передбачає розв’язання будь-якої проблеми, пов’язаної з використанням різноманітних методів, форм (індивідуальної, парної, групової) і засобів навчання, а також інтегрування знань і умінь з різних галузей знань.

 Однак проектне навчання не є найкоротшим шляхом отримання знань. Воно потребує великих втрат навчального часу та неабиякої кваліфікаційної підготовки вчителя.

 Мета виконання проектів – організація самостійної дослідницької роботи учнів, створення умов для їх самонавчання, розвитку ініціативи – окреслення інтересів та особистих прагнень.

 Метод проектів передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв’язати ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів з обов’язковою презентацією цих результатів.

Висновок

 Однією з основних проблем, інколи, на сучасному етапі є розвиток інтелектуального потенціалу підростаючого покоління, творчо обдарованої молоді, її залучення до пізнавальної діяльності, орієнтованої на вирішення нагальних проблем суспільства, вдоволення національних інтересів країни, формування нових громадян України, основними рисами яких є компетентність, діловитість, прагнення до безперервної самоосвіти та самовдосконалення, різнобічність інтересів і захоплень.

 Напрацьований вчителем досвід з формувань навичок самостійної діяльності учнів дозволяє успішно вирішувати такі завдання:

• спостерігати за динамікою зростання у учнів зацікавленості самостійно здобувати знання;
• відстежувати та корегувати зростання питомої ваги учнів, що бажають приймати участь у конкурсах-захистах робіт різних рівнів;
• спостерігати за зміною особистих освітніх та виховних орієнтирів старшокласників.

Навички самостійної діяльності учнів реалізуються під час проведення

вчителем нестандартних уроків. Використовуються різні форми занять – семінари, диспути, конференції, круглі столи, самостійна робота з історичними джерелами, практикум.

Вчитель постійно працює над собою тому, що спинятись на досягнутому він не має жодного права, бо якщо не буде руху вперед, то неминуче відставання. Різнобічний розвиток школяра має на увазі необхідність гармонійного поєднання безпосередньо навчальної діяльності в межах якої формуються базові знання, вміння і навички, з діяльністю творчою, пов’язаною з розвитком особистісних задатків учнів, їх пізнавальної активності, здатності самостійно розв’язувати нестандартні завдання, проявляти такі індивідуальні якості як вигадка, кмітливість, здатність до творчого пошуку, аналіз та синтез, уміння робити власні висновки.

Список використаних джерел

1. Державний стандарт базової та повної середньої освіти (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 р.,NQ 24)
2. Баханов К. «Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі» - Запоріжжя 2000.
3. Баханов К.»Навчання дискусії з історії в школі». – 2000 – NQ 9 C.16-23
4. Баханов К. «Навчання історії в школі: інноваційні аспекти». – Х: Вид. група «Основа», 2005 р.
5. Баханов К. «Дослідницькі роботи на уроках історії» - Х: Вид. група «Основа», 2004 р.
6. Мокроуз О.П. «Інноваційні технології на уроках історії» - Х: Вид. група «Основа», 2005 р.
7. Морчун І.М. «Учитель року 2005. Досвід кращих». - Х: Вид. група «Основа», 2005 р.