Лижна    підготовка

в загальноосвітній  школі

методичні рекомендації

 

 

 

 

Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т.Г.Шевченка

 

 

 

 

 

В.В. Черненко, Л.П. Черненко

Лижна підготовка в загальноосвітній школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умань – 2018

Друкується у відповідності з рішенням педагогічної ради

Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Т.Г. Шевченка

(протокол №      від 18.06. 2019року)

 

 

Рецензенти:

Комар В.П. – викладач фізичного виховання Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини.

 

 

 

 

 

    

 Лижна підготовка в загальноосвітній школі:  методичні рекомендації  / Уклад.

  В.В.Черненко , Л.П.Черненко. – Умань, 2019. – 37 с.

В методичних рекомендаціях розглянуті проблеми методики лижної підготовки, умови організації навчання дітей в загальноосвітній школі.  Подано рекомендації з  методики проведення занять, забезпечення їх безпечності та класифікація способів переміщення на лижах.

Призначені для  студентів педагогічних закладів, викладачів початкових класів загальноосвітніх шкіл .

 

 

ЗМІСТ

      ПЕРЕДМОВА_________________________________________________5

1. Історія розвитку лижного спорту_______________________________7
2. Види лижного спорту___________________________________________9
3. Лижна підготовка за навчальними програми з фізичної культури_____10
4. Класифікація способів переміщення на лижах____________________13
5. Основи навчання техніці пересування на лижах___________________16
6. Аналіз техніки спусків, підйомів, гальмувань, поворотів на лижах у русі

 і на місці_____________________________________________________20

7. Методика навчання техніці пересування на лижах_________________32
8. Урок ‑ основна форма організації учнів для занять лижною

підготовкою__________________________________________________34

9. Теоретичні відомості  з лижної підготовки за навчальними  програ-

мами з фізичної культури____________________________________37

10. Організація уроків з лижної підготовки в початкових класах________39
11. Організація уроків з лижної підготовки в 5-9 класах_______________40
12. Організація уроків з лижної підготовки в старших класах __________42
13. Ігрові форми проведення занять з лижної підготовки______________46
14. Профілактика травм і обмороження____________________________47
15. Обгрунтування оздоровчої ефективності занять лижним спортом_____51

      Додатки__________________________________________________5

Список використаної літератури ________________________56

 

ПЕРЕДМОВА

Лижні заняття – цінний засіб організації дозвілля та оздоровлення людини взимку. Пересуваючись на лижах, людина не тільки дихає свіжим повітрям, але й здійснює захоплюючу подорож по чудових засніжених лісах, безкраїх полях. Під час прогулянки працюють майже всі м'язи, органи та системи людини, поліпшуються кровообіг, обмін речовин, активізується діяльність серця та дихання. Це прекрасна форма загартування. Прогулянки на лижах сприяють поліпшенню апетиту, глибокому та міцному сну.

У школі учні оволодівають важливими у житті навичками пересування на лижах, набувають таких важливих якостей, як координація, швидкість, рішучість, сміливість тощо. Заняття у молодшому шкільному віці сприяють майбутнім спортивним досягненням з цього виду спорту, кращому засвоєнню техніки пересування і тому як навчальний предмет входять до складу шкільної програми з фізичної культури.

Лижна підготовка - обов'язковий мінімум занять на лижах з фізичного виховання у загальноосвітніх школах,  вищих навчальних закладах різного профілю;  рекомендується в якості спортивної розваги включати в заняття з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах і пересування на лижах. Лижна підготовка проводиться на підставі державних програм з предмету «Фізична культура» і забезпечує навчання дітей, підлітків, юнаків і  дорослих  техніці пересування на лижах, виконання контрольних нормативів, в тому числі і нормативів будь-якого комплексу, що характеризує фізичну підготовленість усіх вікових груп . У процесі лижної підготовки набувається обов'язковий мінімум знань з основ техніки пересування на лижах, методів розвитку загальної працездатності, підготовки до змагань і т.д.; прищеплюються навички самостійних занять та інструкторської практики.
Лижний спорт - один з наймасовіших видів спорту, що культивується в Україні. Найбільшою популярністю з доступності та характеру впливу на організм користуються лижні гонки на різні дистанції.
Головне завдання занять лижним спортом - досягнення фізичної досконалості і найбільш високих спортивних результатів, що і є основною відмінністю спорту від інших видів занять лижами. На даний час основними видами лижного спорту прийнято вважати: гонки, стрибки на лижах з трампліну, біатлон, лижне двоборство, гірськолижний спорт (слалом, швидкісний спуск, гірськолижне багатоборство, фрістайл).

В методичних рекомендаціях розглянуті проблеми методики лижної підготовки, умови організації навчання дітей в загальноосвітній школі.  Подано рекомендації з  методики проведення занять, забезпечення їх безпечності та класифікація способів переміщення на лижах.

Мета цих методичних рекомендацій –  допомогти викладачам і студентам в організації та проведенні занять з лижної підготовки згідно з діючою програмою з фізичного виховання, а також при самостійних заняттях лижним спортом.

 

 

 

 

1. Історія розвитку лижного спорту

Лижний спорт є одним з популярних занять в світі. Заняття цим видом спорту є важливим засобом фізичного виховання, займає одне з перших місць за своїм характером рухових дій. Немає демократичнішого, доступнішого, настільки тісно пов’язаного з природою і такого корисного для людини виду спорту.

Поява лиж була обумовлена потребою людини добувати на полюванні їжу взимку і пересування по місцевості, занесеній снігом. Лижі з’явилися повсюди, де жила людина в умовах сніжної зими.

Народний епос північних країн часто уявляв богів на лижах, що вважалося одним з головних достоїнств, наприклад, норвезький бог лиж і полювання Улл.

Крім побутових потреб і полювання лижі у середньовіччі почали використовувати як  засіб зв’язку у військовій справі. У Ніконівському літописі 1444 р. описується успішний похід московської лижної раті на захист Рязані від татарського царевича Мустафи із Золотої Орди. Лижі використовувалися в арміях Петра І та Катерини ІІ. Здавна  існували народні потіхи, забави, ігрища, розваги на лижах, у тому числі з елементами змагань.

Уперше інтерес до лиж як до спорту виявили норвежці. 1733 р. Ганс Емахузен видав перші правила з лижної підготовки військ із суто спортивним ухилом. У 1767 р. були проведені перші змагання з усіх видів лижного спорту ( за сучасними поняттями): біатлону, слалому, швидкісного спуску та перегонів. Перша у світі виставка різних типів лиж і лижного реманенту відкрилася в Тронхеймі в 1862-1863 рр. У 1877 р. у Норвегії організовано перше лижне спортивне товариство, незабаром  у Фінляндії відкрили спортивний клуб. Згодом лижні клуби почали функціонувати в інших країнах Європи, Азії та Америки.

Наприкінці ХІХ ст.. змагання по лижному спорту стали проводитися в усіх країнах світу. Лижна спеціалізація в різних країнах була різною. У Норвегії великий розвиток отримали гонки на пересіченій місцевості, стрибки і двоєборство. У Швеції – гонки на пересіченій місцевості. У США розвитку лижного спорту сприяли скандинавські переселенці. В Японії лижний спорт під впливом австрійських тренерів отримав гірськолижний напрям.

У 1910 р. в Осло відбувся міжнародний лижний конгрес за участю 10 країн. На ньому була створена Міжнародна лижна комісія, реорганізована у 1924 р. у Міжнародну лижну федерацію (ФІС).

Відомі сьогодні види і дисципліни лижного спорту диференціюють на олімпійські, не олімпійські і показові.

Олімпійські види лижного спорту включені в програму Зимових Олімпійських Ігор, які проводяться з 1924 р. До них відносяться: лижні гонки, стрибки на лижах з трампліна, лижне двоєборство, гірські лижі, біатлон, фрістайл, сноуборд.

Лижні перегони є наймасовішим зимовим видом спорту в Україні. Першості України з лижних перегонів почали розігруватися з 1927 р. У 1928 р. в Москві на Всесоюзній зимовій спартакіаді, де водночас розігрувалися медалі чемпіонату країни, К. Павелл (м. Харків) у швидкісному переході на лижах виграв 1-ше місце, серед лижників України він став першим чемпіоном СРСР. Лижники України брали участь у всіх зимових Спартакіадах народів СРСР, у міжнародних змаганнях різного рангу. Наприклад, у 1959 р. на Всесвітній зимовій Універсіаді у Польщі  І. Суровцев виборов три золоті медалі, Р. Лушникова – дві золоті медалі.

У 1982 р. О. Батюк першим серед українських лижників здобув золоту медаль чемпіонату світу в естафеті. На зимовій Олімпіаді 1984 р. в Сараєво (Югославія) він був у складі збірної команди СРСР, яка здобула срібні медалі в естафеті 4х10км. У 1991 – 1992 рр. неодноразова чемпіонка України І. Тараненко-Тереля п’ятиразово була переможницею Всесоюзних змагань. У 1983 – 1984 рр. триразовим чемпіоном світу серед юніорів став О.Ушкаленко.

Починаючи з 1933 р., лижники України виступають на міжнародних змаганнях під національним прапором.

Неолімпійські види спорту: спортивне орієнтування на місцевості, віндсерфінг, командна гонка чотирьох біатлоністів, лижний балет або фігурне катання на лижах, лижне двоєборство-спринт, польоти на лижах з трампліна, спуск на швидкість, паралельний слалом. З цих видів спорту проводять офіційні чемпіонати світу, Кубок світу, інші міжнародні змагання.

У лижному спорті постійно з’являються нові вправи змагань, багато з яких у міру впровадження можуть знайти офіційний статус виду лижного спорту, аж до включення в Олімпійську  програму – вони віднесені до показових: буксирування лижника, польоти на лижах на дельтапланах, спуск з гірських вершин, міні-лижі; трюки на лижах; стрибок на лижах з обриву з парашутом спуск на швидкість лижника і автогонщика.

Ковзанярські лижі – це винахід 80-х років. Засновником ковзанярської моди є Сван Гунде: шведський спортсмен, чемпіон світу по бігових лижах. Він узяв довгу  жердину і, відштовхуючись нею, як це роблять веслярі на каное, спробував їхати ковзанярським стилем на лижах. При цьому він розвинув велику швидкість. Надалі жердина була замінена на палиці. А нововинайдений лижний хід, завдяки високій швидкості пересування, став надзвичайно популярним. На відміну від класичних, ковзаючи поверхню ковзанярських лиж не треба страхувати від віддачі. Техніка ходьби на них пред’являє вимоги тільки до ковзання. Ковзанярські лижі вибираються в основному по жорсткості. Вони коротші за класичні моделі ( в середньому на 15 см). А ось палиці для ковзанярських лиж довші, ніж класичні, і підбирають їх за принципом: зріст мінус 15-20 см.

Сучасні лижі абсолютно ідентичні один одному, а в Середні віки вони значно відрізнялися. Одна призначалася для їзди, інша — для відштовхування від засніженої поверхні. Перша була довшою, друга — коротшою. Перша являла собою шматок заточеної деревини, друга обшивалася шкурами. Природно, їздити в таких умовах було вкрай незручно. І використовували ці лижі не для катання, а для проходження глибоких снігів.

 

2. Види лижного спорту

Лижні перегони - це змагання з пересування на рівнинних (бігових) лижах на встановлену дистанцію, прокладену в природних умовах, як правило, по пересіченій місцевості. Результат оцінюють за час проходження дистанції.

Стрибки на лижах з трампліну виконують на спеціальній спортивній споруді - трампліні - на лижах, які значно довші, ширші і важчі за лижі для перегонів. Трампліни мають різну проекцію дальності польоту. У цьому виді оцінюють дальність стрибка від столу відриву до місця приземлення і  техніку його виконання. Сума цих показників дає підсумковий результат, що розкривається в очках.

Лижне двоборство складається з лижної гонки на заданій дистанції на бігових лижах і стрибків на стрибкових лижах з трампліну певної потужності. Розпочинають змагання зі стрибків, потім спортсмени беруть участь в лижній гонці. Підсумковий результат підраховується за залікові стрибки і лижну гонку.

Гірськолижний спорт як вид лижного спорту – це спуск з крутого схилу позначеного воротами маршрутом на гірських лижах, які є трохи коротшими, значно ширшими і важчими за бігові. Спортивний результат у гірськолижників визначають часом проходження встановленої траси в одній або двох спробах.

Біатлон - це лижна гонка на бігових лижах зі зброєю у поєднанні із зупинками для стрільби по мішенях на спеціально обладнаному стрільбищі - вогневому рубежі. При підведенні підсумків змагань враховують два показники: 1 - загальний час лижної гонки на встановлену дистанцію, включаючи тимчасові витрати на стрільбу, 2 - результат стрільби - штрафні санкції за промахи у вигляді нарахування штрафного часу або проходження додаткового штрафного кола.

Фрістайл в перекладі з англійської мови означає «вільний стиль». У Європі так назвали спуски на гірських лижах з виконанням акробатичних елементів. Ця назва і стала офіційною.

Сноуборд в дослівному перекладі з англійської мови - «снігова дошка» Цей вид лижного спорту є спуском з снігового схилу на одній широкій лижі (дошці), де оцінюється час затрачений на проходження спуску, техніка і складність рухів.

3. Лижна підготовка за навчальними програми з фізичної культури

Вивчення навчального предмета  «Фізична культура» здійснюється за навчальними програмами, які рекомендовані Міністерством освіти:

• 1-4  класи – «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4 класи»; розроблена за моделлю «на базі стандартів» відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  № 462 від 20.04.2011року;
• 5-11 класи – «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-11 класи»  розроблена відповідно  до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  № 1021 від 28.10  2010 року.

Навчальний матеріал у програмі 1-4 класів розподілений не за видами спорту, а за «школами», до яких увійшли вправи, об'єднані за способами рухової діяльності (школа культури рухів з елементами гімнастики; школа пересувань; школа м'яча; школа стрибків; школа активного відпочинку; школа розвитку фізичних якостей; школа постави). Програма робить акцент на розвиток навичок мислення, міжособистісних відносин, творчої співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу і покликана сприяти системним реформам національної освіти, процесам її інтеграції до європейського та всесвітнього простору. Навчальний матеріал з лижної підготовки входить до школи пересувань.

Програма з фізичної культури для 5-11 класів характеризуються спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу (спортивний зал, спортивні пришкільні майданчики, стадіон тощо).

Змістове наповнення предмета «Фізична культура» у 5-11 класах загальноосвітній навчальний заклад формує самостійно з варіативних модулів.

Варіативний модуль «Лижна підготовка» складається зі змісту навчального матеріалу, державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, орієнтовних навчальних нормативів та переліку обладнання, необхідного для вивчення модуля.

Розділ «Зміст навчального матеріалу» містить теоретичні відомості, спеціальну фізичну і техніко-тактичну підготовку.

Розділ «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» зорієнтований на якісне засвоєння знань, умінь і навичок поданого матеріалу.

Після вивчення модуля у кожному навчальному році учні складають  випробування (навчальні нормативи) для контролю якості засвоєння лижних вправ і техніки лижних ходів.

Уроки з лижної підготовки проводяться в третій чверті, по закінченню зимових канікул.

Програмами передбачено: оволодіння учнями основам техніки пересування на лижах; надбання учнями основних знань, пов’язаних з заняттями на лижах; навиками самостійних занять; підвищення загальної працездатності та розвиток основних фізичних і морально-вольових якостей. Разом з тим програмою висуваються дуже важливі вимоги до проведення уроків, які мають саме пряме відношення до уроків лижної підготовки, з огляду на особливі умови їх організації та проведення. Ці вимоги зводяться до наступного:

1. На уроці з лижної підготовки  повинна бути забезпечена висока моторна щільність.

Необхідно скоротити до оптимальної величини час, відведений на показ і пояснення.

2. Висока емоційність проведення уроку багато в чому сприяє підвищенню її якості.

3. Динамічність уроку дозволяє забезпечити оптимальне  за обсягом і інтенсивністю навантаження, на уроці лижної підготовки, у відповідності зі статтю, віком і підготовленістю школярів.

Від класу до класу навчальні нормативи підвищують вимоги до фізичної підготовленості учнів за рахунок подовження дистанцій і скорочення часу їх проходження. У 2-5 класах дистанція для дівчаток та хлопчиків -1км, у 6-8 класах - 2км, у 8-9 класах - 3км, в 10-11 класах у дівчат - 3км, у юнаків - 5км .

Незважаючи на те, що відбувається постійне вдосконалення шкільних програм, всі зміни, які в них вносяться, базуються на основних закономірностях навчання пересуванню на лижах; з цього випливає не тільки зміст навчального матеріалу з лижної підготовки, але й послідовність вивчення способів пересування на лижах від 1-11го кл.

Основна спрямованість у збільшення навантаження на уроках лижної підготовки полягає в поступовому збільшенні довжини пробігання дистанції: від 1км  в першому класі до 12км  в одинадцятому класі у юнаків, і до 5км  у дівчаток.

Програмою передбачається тісний зв'язок уроків з лижної підготовки з позакласнною роботою з лиж. Оздоровчі та спортивно-масові заходи на лижах повинні включатися в щомісячні дні здоров'я і фізкультурні свята. Особлива увага в програмі звертається на прищеплення навичок самостійних занять і інструкторську спрямованість уроків.

У сільській  місцевості і особо в малокомплектних школах, де немає умов для поглибленого вивчення інших розділів програми з фізичного виховання-гімнастики, спортивних ігор, плавання і т . д. - доцільно години, відведені на окремі розділи програми використовувати на лижну підготовку.

У школах, розташованих в північних і східних районах нашої країни з сильними морозами в січні і лютому, доцільно лижну підготовку проводити відразу з встановленням стійкого сніжного покриву і в кінці зими, коли морози значно слабкіші. Все це помітно підвищує якість навчальної роботи з лижної підготовки.

Зміст програм з лижної підготовки: в молодших класах учні повинні оволодіти вміннями як поводитись з лижним інвентарем; оволодіти ступним та ковзним кроком; ознайомитись з поперемінним двокроковим ходом. На схилі учні 3 - 4 класів оволодівають стійками спусків, повороту переступанням, сходженням на гірку драбинкою, «ялинкою». При прискореному навчанні, в 4 класі вивчають одночасний безкроковий та одночасний однокроковий хід.

В 5 класі вивчають одночасний однокроковий хід, гальмування «упором» та «плугом».

В 6 класі учні оволодівають однокроковий хід та поворот «упором».

В 7 класі починають та в 8 класі продовжують оволодівати спусками на нерівній місцевості. А також у 8 класі вивчають поперемінний чотирьохкроковий хід та поворот «плугом».

В 9 класі учні знайомляться з ковзним ходом, та удосконалюють способи пересування, вивчені раніше.

В старших класах система уроків з лижної підготовки має інструкторській напрямок, так щоб старшокласники стали помічниками учителя в організації фізкультурно-масових заходів та оздоровчої роботи з учнями молодших класів.

4.  Класифікація способів  пересування на лижах

Класифікація способів  пересування на лижах будується на основі розподілення їх на різні групи в залежності від призначення, а також від форми і структури руху.

Лижні ходи

Переходи з ходу на хід

Підйоми

Спуски

Гальмування

Поперемінні: двокрокові та чотирикрокові

Одночасні: Безкроковий, однокроковий, двокроковий

Ковзанярський хід

Перехід з одночасного ходу до перемінного

Перехід з поперемінного на одночасний хід

Поперемінним кроком, ступальним, ковзним

«ялинкою»

«напів’ялинкою»

В основній стійці

У низькій стійці

У високій стійці

У стійці відпочинку

«плугом», «напівплугом»

«упором» або «напівупором»

Боковим зісковзуванням

Падінням

 

Лижні кроки: перемінний двокроковий, перемінний чотирьохкроковий, одночасний безкроковий, одночасний однокроковий, одночасний двокроковий, ковзанярський хід. Назва ходу залежить від характеру виносу лижних палиць.

Переходи з ходу на хід: перехід з одночасного ходу на перемінний; перехід з поперемінного на одночасний.

Способи гальмування: гальмування падінням, «плугом», «напівплугом», гальмування боковим зісковзуванням.

Спуски з гори здійснюються такими способами:

• в основній стійці;
• у низькій стійці;
• у високій стійці;
• у стійці відпочинку.

Повороти на лижах: переступанням навколо п’яток, навколо носків лиж, махом направо (наліво) кругом, махом через лижу вперед, махом через лижу назад, на місці стрибком з опорою на палиці, у русі «плугом», з упором на паралельних лижах, переступанням.

Підйоми виконують ступальним кроком, «напів’ялинкою», «драбинкою», ковзним кроком.

Спеціальні прикладні вправи: стройова підготовка лижника; подолання перешкод; транспортування; буксирування; стрільба; метання.

Вибір лиж, палиць. Стоячи, витягнути вгору руки, дістати до носків лиж. Висота палиці – на 3 - 4 см нижче плеча лижника. Обов’язковими елементами для палиці є кільця, петля для рук і гострий штир.

Ковзні лижі в залежності від призначення мають характерну форму й будову. Розрізняють наступні частини лижі: носок, вантажну площадку, ваговий прогин, п'яту. У залежності від призначення лиж зазначені частини мають різні розміри і співвідношення. Крім традиційного матеріалу, дерева різних порід, у даний час для виготовлення лиж усе ширше застосовуються різні пластичні матеріали як у комбінації з деревом, так і окремо.

Ковзні лижі в залежності від виду лижного спорту і умов застосування поділяються на такі типи: гоночні, спортивно-бігові, для слалому, слалому гіганта, для швидкісного спуску, стрибків із трампліна, гірськолижної акробатики, сноубордингу, туристські, лісові (мисливські) дитячі, лижі спеціального призначення. Кожна ковзна лижа має свої складові елементи: ковзна і верхня поверхня, бокові ребра, носок із носовим загином, п’ятку, направляючий жолоб, ваговий прогин.

Ковзна поверхня – робоча чи ковзна частина лижі, що забезпечує ковзання. Вона має один чи кілька направляючих жолобів: прямокутної, трапецієподібної чи овальної форми. Вантажопідйомність лижі визначається величиною ковзної поверхні, яку прораховують на дільниці від початку носового загину до кінця п’ятки лижі.

Верхня поверхня – верхня частина лижі, яка має ваговий майданчик, що призначений для постановки кріплень і служить опорою для ноги.

Носок лижі – це закінчення її передньої частини. Носок завжди має загин, який забезпечує вільне пересування лижі по снігу. Крива носового загину повинна бути пологою до кінця загину більш крутого. Від форми загину в значній мірі залежить опір снігу. Зберігання потрібного носового загину залежить від механічних якостей матеріалу лижі, відповідності зросту, ваги лижника і догляду за лижею.

П’ятка лижі – це закінчення її задньої частини. П’ятка лижі трохи потовщена; іноді вона посилюється за рахунок уклейки дерев’яного клину, що запобігає розклеюванню лижі. Часто п’ятка округлюється, що зменшує опір, який може викликатися гострими кутами п’ятки.

Ваговий прогин – це вгнутість для рівномірного розподілу тиску ваги лижника на сніг. Дуже великий чи малий ваговий прогин веде до нерівномірної осадки лижі в снігу, створює зайвий опір і приводить до нерівномірного зносу лижі. Зберігання вагового прогину залежить від властивостей матеріалу, із якого виготовлені лижі, і від ретельного догляду за ними.

Направляючий жолоб повинен мати у своїй ведучій частині однакову глибину; ширину, плавно й повністю сходити нанівець перед початком носового загину, його подовжня вісь повинна співпадати з віссю лижі. Жолоб забезпечує прямолінійність руху.

Дбайливе, правильне ставлення до лижного інвентарю не тільки продовжує термін його служби, але особливо важливо, в значній мірі зберігає його спортивні якості. Добре підготовлені лижі забезпечують лижникові можливість швидше і краще вивчити техніку, показати найвищу швидкість на дистанції чи пройти максимальну відстань у поході. Нові дерев’яні лижі перед просмолюванням обов’язково треба обробити (зачистити наждачною шкуркою) ковзну поверхню від лаку та ворсу. Потім тонким рівним шаром нанести по ковзній поверхні лижі лижну смолу, а далі газовою горілкою, або паяльною лампою прогріти її до кипіння. Смола під нагрівом просочується у дерев’яні пори лижі. Надлишок смоли збирається з ковзної поверхні лижі ганчіркою. Якщо смола потрапила на верхню частину лижі, або бокові ребра, то їх треба очистити ганчіркою трохи змоченою у бензин.

Лижі просмалюють для того, щоб на них краще трималася лижна мазь, для зберігання ковзної поверхні, щоб лижі не намокали у вологу погоду. Лижі за зимовий сезон треба просмалювати не менше трьох разів у залежності від умов жорсткості снігу, на якому лижі використовувалися.

Палиці повинні бути міцними, пружними, легкими та красивими на вигляд. Для їх виготовлення використовують бамбук, комиш, різні сплави металів, пластмасу, скловолокно та ін. Складовими частинами лижної палиці є: ручка з ручною петлею, древко, кільце (лапка) із наконечником.

Найкращий спосіб зберігання лиж, особливо вагового прогину, це коли лижі складають попарно ковзними поверхнями одна до одної й скріплюють ремінцями чи мотузками у носовій і п’яточній частинах і ставлять між вантажними майданчиками дерев’яну розпірку завширшки 8 см. Такі лижі треба зберігати у сухому прохолодному лижесховищі з температурою +5⁰С у вертикальному чи горизонтальному положенні. Для зберігання у вертикальному положенні застосовують піраміди, в яких лижі можуть зберігатися і в літній час.

У залежності від типу лиж застосовуються різні кріплення. Розрізняють м'які п'яткові кріплення, напівтверді і тверді рантові.

Лижні палки виготовляються з синтетичного матеріалу і легких сплавів. Для спортивних цілей усе більше застосовуються пластикові і конусоподібні суцільнотягнені металеві палки. Вони більш міцні й еластичні. Лижна палка складається з наступних частин: ратища, наконечника з кільцем, кільця з опліткою, петлі для рук.

5. Основи навчання техніці пересування на лижах

Техніка в лижних гонках складається з різноманітних способів пересування в конкретних умовах рельєфу і траси.

Способи пересування в лижних гонках діляться на такі групи: ходи, підйоми, спуски, гальмування та повороти.

Способи лижних ходів служать для пересування на рівнинних ділянках дистанції, а також на пологих підйомах і схилах.

Способи спусків вживають при подоланні схилів згори вниз.

Способи подолання підйомів призначаються для подолання схилів знизу вгору, коли пересування ходами неможливе або недоцільне.

Способи гальмування застосовують для зменшення швидкості або повної зупинки.

Способи поворотів використовують при зміні напрямку руху.

Найбільш раціональна така послідовність вивчення способів пересування на лижах:

Стройові вправи з лижами і на лижах.

Лижні ходи: поперемінний двокроковий хід, одночасний безкроковий, одночасний однокроковий, одночасний двокроковий ходи, одночасний двокроковий ковзанярський хід.

Способи підйомів: ковзним, ступаючим кроком, напівялинкою, ялинкою, драбинкою.

Стійки спусків: основна, висока, низька.

Подолання нерівностей.

Гальмування: плугом, напівплугом, упором, боковим зісковзуванням, падінням.

Повороти: переступанням, упором і з упору.

З достатньо великої кількості класичних лижних ходів найбільше приктичне значення мають поперемінний двокроковий, одночасні безкроковий і однокроковий , одночасний двокроковий ковзанярський ходи.

       Найпростішим способом пересування на лижах є ступаючий крок, який застосо­вують на пухкому снігу під час ходьби на рівній міс­цевості та при підйомах на схил. Навчати пересува­тися ступаючим кроком починають без палиць з від­риванням носків лиж від снігу. Під час ступаючого кроку тулуб нахилити трохи вперед. Права нога зги­нається в колінному суглобі, піднімається та вино­ситься вперед. Це дає змогу піднімати носкову час­тину лижі, п'яткою притискувати задній кінець до сні­гу, робити крок уперед з легким пристукуванням і переносити вагу тіла на праву ногу. Так само роб­лять крок лівою ногою. Рухи рук при цьому коор­динуються з рухами ніг як під час звичайної ходьби.

Після цього опановують ковзний крок, який виконується із стійки лижника: лижі тримають паралельно на ширині ступні (10—15 см), ноги зігнути так, щоб коліна були над серединою ступні, тулуб трохи нахилити вперед, руки опустити; вагу тіла рівномірно розподіляють на обидві ноги, потім переносять на праву лижу і роблять поштовх правою ногою до повного її випрямлення. Одночас­но висувають на крок уперед ліву ногу, вагу тіла пе­реносять на ліву лижу і на ній виконують ковзання. Закінчивши поштовх, праву ногу розслабляють і, злегка згинаючи в колінному суглобі, по інерції, про­довжують рух назад-угору, відриваючи ковзну по­верхню лижі від снігу, а потім маховим рухом підтя­гуючи її уперед. Коли права нога порівняється з лівою, роблять поштовх лівою ногою до повного її випрямлення. Одночасно з поштовхом праву ногу ви­сувають на крок уперед, вагу тіла переносять на пра­ву лижу і ковзають на ній. У такий спосіб відбува­ється ковзання то на одній, то на другій лижі з узгодженим рухом ніг і рук. З кроком лівої ноги праву руку, зігнуту в ліктьовому суглобі, маховим рухом виносять уперед до рівня плеча, а ліву відво­дять назад до відказу, а з кроком правої ноги те саме виконують лівою рукою, повторюють у тій самій по­слідовності.

У процесі навчання учні припускаються таких помилок: ковзають на прямих ногах, недостатньо відштовхуються, недостатньо переносять вагу тіла на ногу, що висунута вперед.

Для засвоєння широкого ковзного кроку і пере­несення ваги тіла з однієї ноги на другу варто дати учневі такі завдання: пересуватися по лижні, за­клавши руки за спину, нахиляючись у бік опорної ноги; подолати відстань за меншу кількість кроків; ковзати до предметів, збільшуючи крок під час ков­зання; ковзати в повільному темпі, збільшуючи пе­ренесення ваги тіла з однієї ноги на іншу.

Щоб виробити сильний поштовх, навчання кра­ще проводити на невеликому схилі, відштовхуючись під певним кутом до напрямку руху (10—13°). При цьому лижа спирається на внутрішнє ребро і по­штовх посилюється.

Після того як учень опанує ковзний крок, його вчать ходити на лижах з палицями. Насамперед йому пропонують походити з палицями, тримаючи їх за середину і не спираючись на них. Ця вправа допомагає звикнути до ваги палиць і привчить про­носити їх уперед і назад.

Треба навчити учнів користуватися лижними палицями, що мають на верхніх кінцях ремінні петлі для стійкого опору руки під час відштовхування. Для правильного тримання палиці руку просовують знизу в петлю й притискують верхні кінці петлі до­лонею до палиці.

Після цього навчають ходити ступаючим кроком з палицями, а потім ковзним кроком. При цьому звернути увагу на те, щоб учень не виносив палиць далеко вперед, не розставляв їх широко, а енергійно відштовхувався до повного випрямлення рук у ліктьових суглобах.

Опанувавши ковзний крок, можна приступати до вивчення основного ходу на лижах — поперемін­ного двокрокового (див. схему на с.34), який характеризується тим, що його цикл складається з двох кроків і двох попере­мінних поштовхів палицями. Щоб навчити поперемінного двокрокового ходу, пропону­ємо учням прийняти стійку на півзігнутих ногах, ступні стоять паралельно на відстані 10—15 см, ко­ліна над середньою частиною ступні. Вага тіла на передній частині ступні, праву руку злегка зігнути в ліктьовому суглобі вперед, лікоть униз, кисть не вище рівня очей, долонею всередину, пальці випря­мити. У цьому положенні учень імітує роботу рук при перемінному двокроковому ході — робить махо­ві маятникоподібні вільні рухи. Тулуб трохи нахи­лено вперед. Під час поперемінного двокрокового ходу ковзають то на одній, то на другій лижі, пере­носячи вагу тіла на висунуту вперед ногу, застосо­вуючи ковзні кроки. Не можна ковзати на прямих ногах або надто сильно їх згинати.

Для зручності пересування на лижах учнів учать поворотів на місці та в русі. Поворот на місці можна виконувати навколо п'яток  або носків     переступаючи ліворуч або праворуч. Переступаючи навколо п'яток, дитина не повинна відривати від снігу п'ятку лиж, а тільки піднімати носок і переставляти його в потрібний бік. Це саме стосується переступання навколо носків лиж, коли носки не треба відривати від снігу, а пере­ставляти тільки п'ятки лиж. Поворот переступанням у русі роблять на невеликій швидкості, почергово переставляючи лижі у напрямі повороту.

Учні люблять спускатися на лижах з невеликих схилів. Стійка при цьому така: тулуб трохи нахилено вперед, ноги напівзігнуті (одна ступня трохи висуну­та вперед), руки напівзігнуті і відведені назад. Спочатку спускаються без палиць, потім з палицями. Якщо учень спускається з пали­цями, то потрібно стежити, щоб вони були позаду, бо якщо буде навпаки, це може призвести до нещас­ного випадку (учень може наштовхнутися на пали­цю, яка-встромилась одним кінцем у сніг).

Розпочинати вивчати способи спусків слід з імітації стійок на місці. Для цього почергово приймають положення способів стійок, контролюють їх виконання і виправляють помилки.

6. Аналіз техніки спусків, підйомів, гальмувань, поворотів на лижах у русі і на місці

Залежно від ступеня згинання ніг в тазостегнових і колінних суглобах та кута нахилу тулуба, що приймаються лижником під час спуску стійки умовно поділяють на високі, середні і низькі.

Засвоєння стійок для спусків завжди розпочинають з основної стійки, а потім вивчають високу і низьку. Спочатку використовують широке, а далі вужче ведення лиж на спусках. Під час навчання в ускладнених умовах, необхідно контролювати наступне:

 - згинання ніг в тазостегновому і колінному суглобах, а також положення тулуба;

 - ширину постановки лиж (від широкої до вужчої);

 - тримання палиць в напівзігнутих руках, кисті розташовані трохи попереду колін, завжди і обов'язково кільцями позаду тулуба.

 Особливу увагу звертають на дотримання техніки безпеки на спуску, не допускаючи винесення палиць кільцями вперед перед тулубом, відхилення тулуба назад, схрещування лиж, проходження нових, погано видимих, з поворотами спусків без попереднього ознайомлення (перегляду).

При подоланні спусків із гори лижник повинен не втрачати максимальної швидкості, яку можна розвити на спуску. Швидкість на спуску залежить від крутизни і довжини схилу, стійки лижника, якості одягу, інвентарю і змащення лиж.

Середня стійка. Ноги лижника зігнуті в колінних суглобах під кутом 120-140^°, лижі розташовані 15-20 см, руки зігнуті в ліктьових суглобах, опущені й подані вперед, палиці знаходяться кільцями назад.

Стійки лижника при спусках з гори: а) середня; б) висока;

в) низька; г) відпочинку; д) аеродинамічна; е) навкоси.

Висока стійка. При цій стійці ноги лижника зігнуті в колінних суглобах під кутом 140-160^°, лижі розташовані на відстані 15-20 см. Вага тіла подана вперед, руки зігнуті в ліктьових суглобах, кільця палиць опущені і направлені назад, тулуб нахилено вперед.

Низька стійка. Характерна високою швидкістю спуску. При даній стійці ноги лижника зігнуті в колінних суглобах під кутом менше 120^°, тулуб паралельно схилу, руки сильно зігнуті в ліктьових суглобах, ноги теж сильно зігнуті в колінах на одному рівні з руками, кисті рук зближені палиці, притиснуті до тулуба кільцями назад. Вагу тіла лижник рівномірно розподіляє на дві лижі.

Стійка відпочинку. Ноги лижника зігнуті в колінних суглобах під кутом 120-130^°, тулуб нахилено до горизонтального положення, лікті рук спираються на коліна, кисті рук зближені, палиці знаходяться кільцями назад.

Аеродинамічна стійка. У цій стійці ноги зігнуті під кутом 120-130º, тулуб нахилений до горизонталі, руки вперед ліктьовими суглобами лижник спирається на коліна, що створює найкращі умови для дихання і розслаблення м’язів-розгиначів тулуба, кисті рук зближені, палиці повернуті кільцями назад.

Стійка навкоси. Застосовується на схилах не по прямій, а з поворотом вліво-вправо. При цьому одна лижа розташовується вище іншої. Більша частина ваги тіла зосереджена на нижній лижі, а верхня висунута вперед на 10-15 см, тулуб розвернутий в бік долини.

Способи підйомів вгору

Підйоми на лижах виконують по-різному. Вибір напрямку і способу руху залежить від крутизни і довжини схилу, стану снігу, інвентарю і змащення лиж, від технічної підготовки й тренованості лижника.

Способи пересування у підйом:

• поперемінними ходами: ковзним, ступаючим, біговим кроком;
• «ялинкою»;
• «пів’ялинкою»;
• «драбинкою»;
• поперемінним двокроковим і одночасним двокроковим ковзанярським ходом.

Ковзним кроком. Характерна особливість цього кроку ‑ відсутність вільного ковзання. В момент закінчення відштовхування ногою лижник ставить однойменну палицю на сніг, вага тіла при цьому зміщується на п’ятку опорної ноги. Енергійно працюючи тулубом і рукою, він ковзає на лижі, а гомілка опорної ноги відхиляється назад. Зупиняючи лижу, лижник починає згинати у гомілковостопному й колінному суглобах опорну ногу, а махова нога знаходиться позаду опорної. Лижа зупиняється до випаду, чого немає при ходьбі на рівнині.

Ступаючим кроком.

Пересуваючись, лижник відштовхується ногами й руками. Закінчивши відштовхування однією ногою, він переносить вагу тіла на іншу ногу. Лижа при цьому не ковзає. Лижник ставить палицю на опору до закінчення відштовхування однойменною ногою й протилежною рукою. Таким чином, він спирається одночасно на дві палиці. При пересуванні ступаючим кроком лижник робить перекат через зігнуту ногу і не розгинає її при виконанні маху.

Біговим кроком. При цьому кроку усі фази ковзання змінюються фазою польоту. З моменту постановки палиці на сніг вага тіла переміщується на махову ногу. Підйом долається на сильно зігнутих у колінах ногах.

«Ялинкою». При цьому способі підйому носки лиж розводяться в сторони по напрямку руху, щоб краще збільшити щеплення зі снігом, лижник обкантовує лижі на внутрішні ребра. При підйомі «ялинкою» лижі не ковзають, а ноги і руки працюють почергово.

«Півялинкою». Лижа, яка розміщена вище, ковзає у напрямку руху, а носок нижньої лижі відводиться в сторону і кантується на внутрішній кант. Руки лижника працюють почергово.

«Драбинкою». Цей спосіб підйому на змаганнях лижники не використовують. Щоб піднятися вгору, потрібно стати лівим або правим боком до підйому, поставити лижі на верхні канти і піднятися приставними кроками.

Підйоми: а) «ялинкою»; б) «півялинкою»; в) «драбинкою»

Ковзанярськими способами. Поперемінним двокроковим та одночасним двокроковим лижник долає підйоми, коли змагається на дистанції вільним стилем пересування, бо лижі в нього змащені тільки на ковзання, тому, не маючи змоги відштовхнутися лижею прямо-назад, він вимушений закантувати обидві лижі почергово на внутрішній кант, розводячи їх у сторони-вперед і утримувати себе лижними палицями.

Для зниження швидкості та термінової зупинки, лижники застосовують наступні способи гальмування: «плугом», упором, боковим зісковзуванням, при необхідності падінням, за допомогою лижних палиць.

 «Плугом». Ковзаючи на двох лижах, симетрично розводять в сторони п’яточні частини лиж, вагу тіла рівномірно розподіляють на дві ноги. Одночасно зводячи коліна закатувати лижі на внутрішні ребра, носки лиж не повинні перехрещуватися.

Гальмування: а) «плугом»; б) упором

Упором. Застосовується в основному при спуску навкоси. При гальмуванні упором лижник значну частину ваги тіла переносить на ліву лижу, розташовану плоско на снігу. П’ятка правої лижі відводиться в сторону й одночасно кантується на внутрішнє ребро. Ефективність гальмування залежить від навантаження гальмуючої лижі, ваги тіла лижника і від кута постановки її по напрямку руху.

Боковим зісковзуванням. Коли лижник, спускаючись в основній стійці різким кантуванням лиж приходить у положення навкоси.

а) гальмування боковим зісковзуванням: б) палками збоку лиж; в) палками поміж лиж

Падінням. Застосовується при необхідності для швидкої зупинки. Щоб падіння було м’яким, потрібно зігнути ноги в колінних і кульшових суглобах і відхилити тулуб у сторону-назад, повернути лижі в сторону падіння, поставити їх поперек схилу, кінцівки рук підняти вгору, а кільця палок повинні бути повернені назад.

За допомогою лижних палиць. Коли лижник надавлює кільцями лижних палиць на сніг. Коли, беручи дві лижні палиці разом і ліворуч чи праворуч давимо кільцями на сніг. І в третьому випадку, беручи лижні палиці разом за верхні кінці давимо на сніг кільцями назад поміж лиж.

Для того щоб змінити напрямок руху, застосовуються різноманітні повороти на лижах у русі: переступанням, «плугом», упором, з упору на паралельних лижах, на паралельних лижах, «ножицями».

Переступанням. Починають як із внутрішньої так і із зовнішньої лижі. Поворот із внутрішньої лижі ‑ це єдиний зі способів, який прискорює рух. При повороті вліво необхідно перенести вагу тіла на праву лижу, згинаючи ногу в колінному суглобі, потім коліно правої ноги подати всередину повороту.

Поворот переступанням з внутрішньої лижі

Поворот «Плугом»

«Плугом». Приймається положення гальмування «плугом». При повороті направо лижник переносить вагу тіла на ліву лижу, збільшує тиск на неї і переходить від спуску до повороту направо.

Упором. Приймається положення напівплуга. Повертаючи вліво, лижник переносить вагу тіла на ліву лижу, а праву відводить на 15-20 см вперед і ставить під кутом до напрямку руху на внутрішній кант.

Поворот «упором»

Поворот із упора на паралельних лижах

Із упора на паралельних лижах. Спускаючись навкоси, лижник переносить вагу тіла на нижню лижу і знижує стійку. Енергійним рухом тулуба і поштовхом лівої ноги закантованій на внутрішньому ребрі лижі займає положення упору, переносячи вагу на поставлену в упор (праву) лижу, входить у поворот. Ліву лижу приставляє до правої.

Одночасно з навчанням спусків учнів ознайом­люють із способами гальмування та сходження на схил.

Сходження можна виконати ступаючим кроком і «драбинкою». Спосіб «драбинка» застосовується під час сходження на крутий схил. Учень піднімаєть­ся боком, поперемінно переставляючи лижі й палиці. Навчання починають на рівно­му місці і поступово переходять до засвоєння тех­ніки піднімання на схилі.

На невеликих схилах вивчають одночасний однокроковий хід (див. схему на с.36). Після закінчення поштовху руками учень ковзає на двох лижах. Повільно випрямляючись, виносить палиці вперед під кутом до лижні. У момент закінчення поштовху ногою починається поштовх руками, лижник ковзає на правій лижі, продовжуючи поштовх руками. Ліва нога активним маховим рухом виноситься вперед і приставляється до опорної в момент закінчення поштовху руками. Коли поштовх закінчується, лижник ковзає на двох лижах. Цикл рухів повторюється.

Безкроковий одночасний хід (див схему на с.35). Після закінчення поштовху раками учень ковзає, зігнувшись, на двох лижах, голова ледь піднята. Продовжуючи ковзання, лижник, повільно випрямляючись, легким маятникоподібним рухом виносить палиці вперед. Майже повністю випрямившись, лижник починає готуватись до відштовхування – вагу тіла переміщує на носки, палиці ставить на сніг попереду кріплення. Починається поштовх руками, тулуб нахиляється вперед. Після цього лижник ковзає, зігнувшись, на двох лижах, за інерцією. Цикл рухів повторюється.

Перемінний чотирьохкроковий хід (див.схему на с.35). На першому ковзному кроці руку з палицею виносять уперед, кільцем назад. На другому кроці інша рука виносить палицю вперед, кільцем назад. Під час третього ковзного кроку  палицю виводять кільцем уперед і опускають у сніг для відштовхування. На четвертому – другу палицю виводять кільцем уперед і опускають кільцем у сніг для відштовхування. Цикл рухів повторюється.

 

 

 

 

	загальнорозвиваючі вправи. - вправи на розвиток сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості та вправ на розслаблення.   СПЕЦІАЛЬНІ ВПРАВИ ЛИЖНИКА-ГОНЩИКА. - імітаційні вправи на місці: стійка лижника. - рух рук в поперемінному ході. - рух рук і тулуба в одночасному без кроковому ході. - узгодження поперемінного руху рук і ніг в поперемінному ході.     СПЕЦІАЛЬНІ ПІДГОТОВЧІ ВПРАВИ  - для різних груп м’язів з резиновими амортизаторами, набивними м’ячами.  -  імітація рухів лижних ходів.
	ІМІТАЦІЙНі вправи В РУСІ:   ковзний крок ; поперемінні і одночасні ходи без балок та з палками; підйоми, елементи техніки спусків, повороти і гальмування; спеціально-прикладні вправи з лижами і на лижах.
	шикування та перешикування: в колону по одному і в одну шеренгу; перешикування із шеренги в колону; стройові прийоми; стройова стійка з лижами; виконання команд: “Рівняйсь!”, “Струнко!”, “Вільно!”, “По порядку розрахуйсь!” команди: “На право!”, “На ліво!”, “Кругом!”. виконання поворотів на місці;       Поворот на місці переступанням:                                                            — навколо носків лиж       -  навколо п'яток лиж                    поворот намісті махом Поворот махом вперед Поворот махом через носок лижі вперед Поворот махом через пятку лижі назад Поворот стрибком з опорою на палиці
	складання та перенесення лиж: - виконання команд: “Лижі на плече!”, “Лижі взяти!”, “На лижі ставай!”, “Лижі зняти!”, “Лижі скласти!”; - переміщення, переміщення з лижами і на лижах в строю до місця занять;
	повороти на місці: - переступання (навколо носків, навколо п’яток); махом, стрибком (з опорою і без опори на палки).
	способи ходів: поперемінний ходовий; одночасний безкроковий; одночасний одно кроковий (з різновидами); одночасний двокроковий.
підйоми, спуски, гальмування, повороти  в русі і подолання нерівностей: підйом поперемінними ходами (ступаючим і ковзним), “напівялинкою”, “ялинкою”, “драбинкою”; під'йом напівялинкоюпід'йом «ялинкою»     -  спуск в основній стійці, високій, низькій, в стійці відпочинку;   спуски: у основній стійці,високій стійці   гальмування лижами (плугом, упором, зісковзуванням), падінням, палками; повороти в русі переступанням, керуванням (плугом, упором); подолання нерівностей (викат, зустрічний схил, бугор, уступ, спад, впадина).
	вивчення та вдосконалення техніки: способів переміщення на лижах в різних умовах ковзання, стан лиж, рельєфу місцевості; тактика проходження дистанції в лижних гонках в залежності від умов сковзання і мікрорельєфу місцевості;  розподіл сил на дистанції.
	підбір і змаска лиж в залежності від температури, стану снігу, рельєфу місцевості, стану лиж і характеру опори.

 

7. Методика навчання техніці пересування на лижах

Методика навчання техніці пересування на лижах значною мірою залежить від складності вивчаємого руху. Виходячи з технічних особливостей, всі способи по складності можна поділити на прості і складні. До простих можна віднести: усі повороти на місці і вправи стройової підготовки, підйоми ступаючим кроком, «ялинкою», «півялинкою», «драбинкою», одночасний безкроковий хід. Усі вони не викликають труднощів при оволодінні технікою. Після показу і пояснення вправи викладачем, учні виконують способи в цілому і одразу.

Більш складні вправи: лижні ходи, повороти в русі, підйоми ковзним кроком вивчаються поступово з попереднім розподілом вправ на частини (елементи). Навчання повинно проводитися згідно дидактичних правил – «від головного до другорядного», які передбачають спочатку вивчення основного механізму рухів, а потім другорядні деталі техніки.

Для формування необхідних умінь і навичок із техніки пересування на лижах використовуються три основні методи навчання: метод використання слова, забезпечення наочності і метод практичних вправ. Навчання знанням у процесі оволодіння технікою виконується в основному методом слова, шляхом проведення лекцій, бесід, а також поясненням у процесі практичних занять. Важливим тут буде самостійна робота по вивченню теорії й методики лижного спорту. З допомогою слова формується правильне уявлення про вивчаємі рухи і виправляються помилки. Методи наочності використовуються, головним чином, у вигляді показу частини або всієї вправи. Використовується також демонстрація різних наочних посібників (плакати, малюнки, кінограми) і спостереження за технікою кваліфікованих лижників.

Методи практичних вправ при навчанні полягають, головним чином, у багаторазовому виконанні вивчаємих вправ у процесі занять. Для успішного навчання і подальшого удосконалення технічної майстерності, на всіх етапах навчання необхідно використовувати не тільки основні вправи (способи руху), але і допоміжні: загальнорозвивальні, спеціально-підготовчі, підвідні.

Загальнорозвивальні вправи допомагають розвитку фізичних якостей і створюють необхідну функціонально-рухову базу здібностей організму лижників. Тому їх слід використовувати на заняттях не тільки в молодших класах, але і в старших.

Спеціально-підготовчі вправи допомагають розвитку спеціальних рухових якостей, вихованню волі, витривалості, рішучості, оволодінню конкретними навиками. Від того, які підбираються вправи і як вони використовуються, залежить їх дія на організм учнів.

У практиці навчання техніці пересування на лижах необхідно враховувати методичні правила:

• емоційність занять, яка забезпечує цікавість і активність учнів;
• виховання самостійності у використанні отриманих знань, умінь і навичок;
• вивчення способів пересування в послідовності першочергової необхідності;
• показ вправи спочатку в темпі спортивного виконання, а потім на різній швидкості;
• уникати довгих пояснень.

Навчання складним вправам виконується в такій послідовності:

• назвати вправу (спосіб);
• показати вправу в цілому у звичному загальному темпі;
• пояснити техніку й умови використання вправи (способу);
• дати спробувати виконати вправу (спосіб);
• показати головний елемент способу і навчити;
• після засвоєння головного елементу, навчити іншим елементам;
• приступити до закріплення вивчаємих рухів у полегшених умовах;
• удосконалювати рухи раніше вивчених способів, поступово ускладнюючи умови.

Усі способи пересування на лижах по їх складності можна поділити на три групи.

1. Стройові прийоми з лижами і на лижах, повороти на місці, підйом ступаючим кроком і гальмування палицями.

2. Спуски, гальмування, повороти в русі: переступанням, «плугом», «упором».

3. Лижні ходи, переходи з ходу на хід, повороти на лижах у русі.

Умови при проведенні практичних занять у лижному спорті не постійні. Низька температура й вітер не дозволяють часто зупиняти групу, а, з іншого боку, рух без зупинки знижує інтерес до занять і призводить до перевантаження організму. Ось чому викладач повинен слідкувати не тільки за ходом засвоєння техніки, але і за самопочуттям учнів.

Для загальних пояснень групу слід зупиняти, але значною мірою викладач повинен робити індивідуальні зауваження, запросивши учня у внутрішнє коло для виправлення помилок.

У процесі навчання викладач завжди показує учням той чи інший спосіб пересування і пояснює його.

Особливе місце в організації й методиці проведення занять має врахування вікових і статевих особливостей учнів, їх стан здоров’я, фізичний розвиток і спортивно-технічну підготовку.

Успішне навчання техніці способів пересування на лижах дітей і підлітків значною мірою залежить від правильної постановки загальних і часткових завдань. Відомо, що при навчанні техніці основна увага звертається на оволодіння основними елементами всіх ходів, на посадку лижника, перенос ваги тіла з лижі на лижу, ефективність відштовхування руками й ногами, стійка ковзання і т.д. На різних етапах навчання значення деяких елементів техніки пересування не однакове, тому процес навчання повинен бути правильно спланованим.

8. Урок ‑ основна форма організації учнів для занять лижною підготовкою

Формами роботи з лижної підготовки у школі є: навчальна, позакласна, позашкільна.

Організаційні форми проведення занять:

1. Урочна форма ‑ урок з лижної підготовки по класах та навчально-тренувальний урок.

2. Неурочні форми ‑ індивідуальні заняття по завданню вчителя, самодіяльні групові ‑ вилазки, прогулянки тощо, організовані групові заняття, походи (навчальні, спортивні, агітаційні), спортивні змагання та свята.

Типи уроків.

В залежності від завдань уроки поділяються на: вступні, навчальні, змішані, тренувальні, контрольні.

Вступні, які проводяться на початку вивчення лижної підготовки, у кожному з яких ознайомлюють учнів з умовами занять, вимогами та повідомляють теоретичні знання.

Навчальний урок передбачає вивчення нового матеріалу за допомогою підготовчих вправ. Такі уроки проводяться в 1-4 класах, іноді в 5-8 класах.

Змішаний урок набув найбільшого розповсюдження в 3-9 класах. На цих уроках удосконалюється матеріал попереднього уроку та вивчається новий.

Тренувальний урок проводиться в старших класах. Головною метою його є розвиток фізичних якостей та підвищення загальної працездатності.

Контрольний урок проводиться по закінченні лижної підготовки або якогось циклу занять із метою обліку успішності учнів і має характер змагань по виконанню залікових нормативів. Підсумкові нормативи, як правило визначені програмою.

Вимоги до уроку з лижної підготовки.

Успішне проведення уроку залежить від правильної організації та виконання наступних вимог:

• на кожному уроці необхідно вирішувати оздоровчі та навчальні завдання. Загальні завдання виконуються на всіх уроках, а часткові на окремих;
• кожен урок повинен продовжувати попередній і бути зв’язаним із наступним і в той же час бути цільним та закінченим;
• зміст матеріалу, навантаження, методика повинні відповідати завданням, віку, фізичному розвитку та підготовці учнів.

Урок повинен бути цікавим, захоплюючим та спонукати до активної діяльності.

Для управління класом, групою викладач користується розпорядженнями, командами, вказівками та зауваженнями, а також застосовує шикування, перешикування на місці та переходах до місця занять. На навчальному майданчику при пересуванні на лижах відстань між учнями 8-10 м, а на лижні 4-6 м.

 На навчальному схилі слід збільшувати дистанцію до 15-20 м в залежності від        крутизни схилу, а у деяких випадках виконувати спуск по черзі.

Методичні вимоги до проведення уроку. Структура уроку

З урахуванням загальних закономірностей фізіологічних процесів в організмі людини під час м’язової роботи у загальній структурі усіх типів уроків з лижної підготовки традиційно виділяють три взаємопов'язані частини: підготовчу, основну і заключну.

Підготовка до уроку передбачає розробку плану-конспекту, в якому розкриваються завдання, засоби і методи тренування, вказується місце проведення заняття. Також у конспект включають наступні розділи: частини уроку і їх тривалість, короткий зміст навчально-тренувального матеріалу, дозування вправ, що використовуються, методичні вказівки і рекомендації з організації та проведення уроку, попередження і виправлення помилок.

Урок складається з трьох частин, кожна з яких має своє спеціальне призначення: часткові завдання, головні засоби, виховні, навчальні та оздоровчі завдання з обов’язковим дотриманням фізіологічних вимог протягом всього уроку.

Підготовча частина уроку ‑ організувати учнів, підготувати їх до виконання фізичних вправ та завдань. Окремі завдання ‑ шикування учнів, пояснення завдань уроку, підготовка до фізичного навантаження (розминка).

Засоби: стройові вправи з лижами і на лижах, перехід до місця проведення занять, проходження на лижах навчального кола на майданчику.

Основна частина уроку ‑ вивчення основ техніки, удосконалення, підвищення тренованості та засвоєння тактики. Окремі завдання ‑ вивчення спортивної техніки, удосконалення у різних умовах, розвиток фізичних якостей, опанування тактичних дій.

Засоби ‑ підвідні вправи на лижах як із палицями, так і без палиць, вивчення елементів техніки (ходів, підйомів, спусків, поворотів і т.д.), пересування по навчальній лижні з різною швидкістю.

Заключна частина уроку  ‑ організоване закінчення уроку.

Засоби ‑ перевірка всіх учнів, підсумок уроку, домашнє завдання, спокійне повернення до школи, здача інвентарю.

Методичні вимоги до уроку:

1. Підготовча частина уроку починається із шикування учнів та рапорту чергового по класу. Стройові вправи з лижами і на лижах виконують чітко та точно. Перехід до місця занять повинен бути добре організованим. Розминка, проходження навчального кола виконують із поступовим підвищенням навантаження Це дозволяє підготувати учнів до вирішення завдань основної частини уроку.

2. В основній частині уроку, в залежності від типу уроку, проводиться вивчення техніки пересування на лижах, або окремих елементів.

Техніка вивчається спочатку на навчальному майданчику, потім закріплюється на навчальній лижні і навчально-тренувальних схилах. Потім переходять на тренувальну лижню для удосконалення способів пересування на лижах. У процесі занять учні поступово готуються до здачі рівня навчальних досягнень.

3. В заключній частині уроку окремо звертається увага на спеціальні вправи, які допомагають формуванню В учнів правильної постави.

4. Для прийняття контрольних нормативів на уроці потрібно керуватися програмою, поурочним планом, графіком проходження навчального матеріалу та конспектом уроку.

Під час заняття учні  завжди повинні бачити й чути вчителя. При навчанні способам ходів він звичайно знаходиться в середині навчального майданчика. При навчанні на схилі керівник занять спочатку знаходиться на верхівці перед групою, при спускові – на середині схилу, при поясненні техніки підйому – внизу, при навчанні поворотам – на середині схилу. На навчальній і тренувальній  лижні керівник занять повинен знаходитися в голові колони. При цьому замикаючим потрібно призначати найбільш  підготовленого учня.

9. Теоретичні відомості  з лижної підготовки за навчальними  програмами з фізичної культури.

1клас

Значення уроків лижної  підготовки для зміцнення здоров´я  і фізичного розвитку; вимоги до одягу і взуття; правила поведінки на уроках  лижної підготовки. Життєво важливі способи пересування людини. Режим дня. Постава як основа здоров'я. Міфи і легенди Стародавньої Греції про виникнення Олімпійських ігр.

2 клас

     Фізичні вправи — обов’язкова частина побуту стародавніх людей. Фізичні вправи та їх вплив на фізичний розвиток (формування правильної постави). Основні фізичні якості: сила,швидкість, витривалість, гнучкість. Ранкова гігієнічна гімнастика, фізкультурні хвилинки та фізкуль-турні паузи, їх значення. Загартування як засіб зміцнення здоров’я. Правила рухливих ігор та безпеки на уроках фізичної культури та під час самостійних занять фізичними вправами.

Олімпійські ігри Стародавньої Греції.

3 клас

 Відродження сучасних ОлімпіСимволи, ритуали і церемонії Олігор. Руховий режим молодшого школяра та його вплив на формування правильної постави. Фізичні навантаження та реакція на них серцевих скорочень. час виконання фізичних правила загартування. ігор та безпеки на уроках фізичної культу-ри і під час самостійних занять фізичними вправами.  

        4 клас

      Символіка Олімпійських ігор. Фізичне  виховання в Запорізькій Січі. Роль фізичних  вправ для розвитку кістковом’язової та дихальної систем організму. Характеристика основних способів регулювання фізичного навантаження (швидкість і тривалість виконання вправ). Основні прийоми самоконтролю. Роль фізичних вправ, спрямованих на формування правильної постави, характеристика послідовності їх виконання та запобігання плоскостопості, захворювань очей. Правила рухливих ігор та безпеки на уроках фізичної культури і під час самостійних занять фізичними вправами.

5 клас

 Правила поведінки учнів під час занять лижною підготовкою з метою попередження травм.

6 клас

Види лижної підготовки в шкільній програмі та їх значення для особистого вдосконалення.

7 клас

Види лижного спорту – лижні гонки, слалом, швидкісне спускання, стрибки з трампліна, двоборство.

8 клас

Правила змагань з лижних гонок; застосування лижних мазей за різних погодних умов (вибір мазі, спосіб нанесення).

9 клас

Вплив занять лижною підготовкою на організм. Заходи попередження застудних захворювань.

10 клас

Підготовка та екіпіровка до змагань з кросу, лижних гонок, бігу на ковзанах. Загальні основи методики самостійного тренування. Самоконтроль під час занять лижною підготовкою.

11 клас

Організація і проведення активного відпочинку засобами фізичної культури взимку. Досягнення українських лижників та ковзанярів на міжнародній арені на сучасному етапі. Тактика подолання дистанцій у лижних перегонах.

Програмою передбачені і критерії оцінювання: техніки виконання, виконання навчального нормативу, теоретичні знання, уміння самостійно виконувати домашні завдання.

Витяг з навчальної програми «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4 класи».

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої  підготовки учнів

1 клас пересування на лижах: підготовчі команди і прийоми,     пересування;   повороти;   2клас пересування на лижах лижні ходи;   спуски; підйоми; гальмування;     3 клас пересування на лижах:   лижні ходи; спуски; підйоми; гальмування;   4 клас пересування на лижах лижні ходи;   спуски; підйоми; гальмування;

пересування на лижах:                   підготовчі команди і прийоми: перене-сення лиж, пересування в колоні з лижа-ми, команди: «Лижі на плече!», «Лижі під руку!», «Лижі до ноги!», «На лижі ставай!»;                   пересування ступаючим і ковзним кро-ком; подолання дистанції до 600 м;                   повороти на місці переступанням навко-ло п’ят і носків лиж;     пересування на лижах до 800 м:                   лижні ходи: одночасний однокроковий, одночасний двокроковий, поперемінний двокроковий;                   спуски в основній стійці;                   підйоми cтупаючим і ковзним кроком;                   гальмування палицями, падінням;       пересування на лижах до 1000м вивченими ходами;   лижні ходи: одночасний без кроковий, поперемінний двокроковий;  спуски у низькій стійці; підйом «драбинкою»; гальмування «плугом», «напівплугом»;     пересування на лижах до 1250 м вивченими ходами;                   лижні ходи: одночасні ходи; перемінний двокроковий хід;                   спуски: вибір стійки відповідно до висоти схилу;                   підйоми: «ялинкою»; вибір способу підйо-му залежно від рельєфу схилу;                   гальмування вивченими способами;

 

10. Організація уроків з лижної підготовки в початкових класах.

Лижна підготовка в 1-му класі починається з вступного уроку. Перша частина уроку проводиться у вигляді бесіди, учитель розповідає учням про одяг на заняттях на лижах, про лижний інвентар. Необхідно також пояснити дітям правила гігієни, яких треба дотримуватись на заняттях на лижах: чому не можна їсти сніг і смоктати бурульки; сідати на сніг; знімати шапочку та роздягатися, коли стане жарко. Ще обов’язково треба повідомити про правила поведінки, перенесення лиж, поведінку на лижні та спусках, на схилах. Ця бесіда може бути 15-20 хвилин. Потім необхідно познайомити дітей як правильно одягати лижі, як переносити лижі і палиці та навчити учнів в приміщенні (залі) одягати та знімати лижі.

Види кріплень лижних черевиків: жорстке кріплення,           м'яке кріплення

Різновиди лижних черевиків

      На кожному уроці треба виділяти 3-4 хвилини для повідомлення теоретичних відомостей. Навчати пересуванню на лижах з першого уроку не слід: треба з’ясувати ступінь володіння лижами, стояли чи ні діти на лижах в залежності від підготовки поділити їх на підгрупи. Цей поділ дасть змогу диференційовано підходити до навчання. На перших 3-4 уроках необхідно навчити дітей стройовим вправам з лижами, але головне завдання в 1 класі – це навчання пересуванню ступаючим кроком.

В 3-4 класах вивчається поперемінний двокроковий  хід та одночасний безкроковий хід, але на уроках повторюється та удосконалюється в різних умовах і ковзний крок. В початкових класах учні повинні оволодіти стійками спуску. Основне завдання в навчальних класах – оволодіти  впевненим спускам з прямих, рівних схилів різної крутизни на високій швидкості. Оволодівши спусками на високій швидкості, учні позбудуться від відчуття страху та будуть успішно оволодівати іншими елементами техніки пересування на лижах.

11. Організація уроків з лижної підготовки в 5-9 класах

В 5-9 класах шкільної програми по лижній підготовці вивчаються всі одночасні ходи, поперемінний чотири кроковий хід, гальмування та повороти в русі зі схилів.

У шкільних програмах в розділі «лижна підготовка» в цих класах передбачений великий обсяг нового навчального матеріалу. У 5-6 класах продовжується вивчення і вдосконалення техніки поперемінного двокрокового ходу. Одночасні ходи вивчаються і удосконалюються в 5-8 класах, також продовжується вивчення способів підйомів, спусків і поворотів в рух, подолання нерівностей схилів і починається вивчення поперемінного чотирьохкрокового ходу. При вивчення і вдосконалення поперемінного двокрокового ходу слід звернути увагу на силу і швидкість відштовхування, що в свою чергу суттєво впливає на довжину ковзного кроку.

Відштовхування ногою повинно бути направлено вперед-вгору, в момент його закінчення гомілку-стегно - тулуб становлять пряму лінію. У цьому елементі у школярів зустрічаються помилки, які тісно пов'язані між собою і згодом призводять до виникнення помилок в інших фазах ходу. Помилками слід вважати й надто довгий і глибокий випад, а також прогинання тулуба при відштовхування. При відштовхування у школярів трапляються й інші помилки: поштовх спрямований більше вгору, що приводить до появи «підстрибуючого» ходу; крім цього, часто звертає на себе увагу незакінчений поштовх-в цьому випадку ще нога зігнута в коліні, але вже «знімається» з снігу і йде вгору-назад.

Вивчення одночасних ходів на уроках лижної підготовки починається в 5 класі з безкрокового ходу. Одночасний безкроковий хід досить простий з координації рухів  і особливих труднощів при його вивченні школярі не відчувають.

На початку навчання в 6 класі головне опанувати схемою руху в цьому ході. Вивчення ходу проходить досить успішно, так як він відносно простий з координації. Домагаючись узгодженості руху в одночасному двокроковому ході  у 6 класі, зазвичай звертають увагу учнів на наступні помилки: слабкі поштовхи ногами, неоднакові по довжині ковзні кроки, махова нога при винесенні вперед занадто рано ставиться на сніг, порушення узгодженості у винесенні палиць вперед.

У наступних класах при вдосконаленні техніки одночасного двокрокового ходу триває виправлення помилок у циклі ходу.

У 7-8 класах паралельно з вдосконаленням одночасного двокрокового ходу вивчається одночасний однокроковий хід-основний та стартовий варіант. При вивченні одночасного однокрокового ходу, у школярів може проявитися неузгодженість рук і ніг.

Ковзановий хід - новий спосіб пересування, вивчення якого введено до шкільної програми починаючи з 8 класу. Школярі які добре опанували поворот переступанням, значно легше засвоюють ковзановий хід.

Головне при вивченні ковзанового ходу - освоїти відштовхування внутрішнім ребром і загальну координацію рухів. Потім навчання йде по шляху усунення помилок і вдосконалення окремих елементів ходу.

У 5-8 класах продовжується вдосконалення гальмування «плугом» і упором в той же час триває вивчення і вдосконалення стійок спуску і поворотів в русі. Важливим розділом у лижної підготовки є вивчення подолання нерівностей при спуску зі схилів.

Учні які раніше добре засвоїли гальмування упором, зазвичай легше засвоюють і поворот упором.

Вивчаючи підйоми «напівялинкою» слід зосередити увагу на кантування  лижі, це відразу поліпшує стійкість і створює впевнену опору.

Найбільш складним для вивчення в цих класах, починаючи з 9-го, є поперемінний четирьохкроковий хід. Після пояснення і показу на звичайній швидкості і уповільнено школярі пробують виконати відразу весь хід в цілому. До закінчення лижної підготовки в 8-му класі по суті закінчується вивчення всіх основних способів пересування на лижах. У 9-му класі вивчаються переходи з ходу на хід, подолання схилів і виходу зі схилів. Способи переходу з ходу на хід вивчаються в 9-му класі після повторення поперемінних і одночасних ходів з тим щоб на перших уроках відновилися навички в техніці пересування.

12. Організація уроків з лижної підготовки в старших класах

Вивчення основного нового матеріалу у пересуванні на лижах закінчується в 9-му класі. В старших класах головним завданням є удосконалення техніки вивчених кроків та їх використання в різних умовах ковзання та рельєфу місцевості, стану лижні та снігового покриття.

Більша частина часу уроків відводиться на розвиток фізичних якостей, таких як загальна витривалість та спритність у пересуванні на лижах на коротких відрізках. На уроках використовується повторний, перемінний та рівномірний методи тренування. Навантаження планується в залежності від підготовленості школярів.

Разом з тим програмою висуваються дуже важливі вимоги до проведення уроків, які мають саме пряме відношення до уроків лижної підготовки, з огляду на особливі умови їх організації та проведення. 

Від класу до класу навчальні нормативи підвищують вимоги до фізичної підготовленості учнів за рахунок подовження дистанцій і скорочення часу їх проходження. У 2-5 класах дистанція для дівчаток та хлопчиків-1км, у 6-8 класах-2км, у 8-9 класах-3км, в 10-11 класах у дівчаток-3км, у юнаків-5км .

Незважаючи на те, що відбувається постійне вдосконалення шкільних програм, всі зміни, які в них вносяться, базуються на основних закономірностях навчання пересуванню на лижах; з цього випливає не тільки зміст навчального матеріалу з лижної підготовки, але й послідовність вивчення способів пересування на лижах від 1-11 кл.

Основна спрямованість у збільшенні навантаження на уроках лижної підготовки полягає в поступовому збільшенні довжини дистанції: від 1км в першому класі до 12км в одинадцятому класі в юнаків, і до 5км у дівчаток.

Восени за допомогою імітаційних вправ, взимку – безпосередньо на лижах детально засвоюють основи техніки.

До складу дій входять всі способи:

•  пересування;
•  подолання нерівностей;
•  повороти на місці;
•  повороти у русі;
•  зупинки, падіння та підведення.

       Під час навчання техніки лижних ходів необхідно використовувати підвідні, імітаційні та основні вправи лижника, а також дотримуватися методики послідовності вивчення навчального матеріалу. Для піднесення емоційності заняття доцільно використовувати елементи змагання, ігри та естафети.

З метою профілактики травматизму на кожному занятті необхідно перевіряти стан лижного інвентарю, місця проведення занять. Заняття мають відбуватися в тиху погоду або при слабкому вітрі (зі швидкістю не більш ніж 1,5 м/с), при температурі не нижче – 12’С.

Під час проведення занять з лижної підготовки викладач повинен застосовувати індивідуальний та диференційований підхід до учнів.

Навчаючи пересуванню на лижах, треба пам'ятати, що навіть при самому суворому дотриманні правил безпеки і строгій дисципліні на заняттях не завжди можна попередити нещасні випадки. Під час занять можуть виникнути непередбачувані випадки, на які вчитель повинен швидко реагувати, не розгубитись.

13. Ігрові форми проведення занять з лижної підготовки школярів.

Досить ефективними засобами у вихованні школярів є рухливі ігри, ігрові вправи і завдання на лижах. Характерною особливістю ігор є чітке, цілеспрямоване вдосконалення конкретних способів пересування на лижах та фізичних якостей, які використовуються і мотивуються метою гри, її сюжетом. Застосування ігор значно підвищує емоційність та інтерес школярів, збільшує їх рухову активність і моторну щільність уроку, гальмує розвиток втоми, яка виникає при тривалому пересуванні на лижах, особливо рівнинною місцевістю. Слід підкреслити, що надмірні ігрові емоції можуть перешкоджати навчанню молодших школярів. Тому спочатку в іграх слід давати завдання: «Хто виконає правильніше, точніше»? Тільки після досягнення стійкої і стабільної навички використовувати ігри з елементами змагань: «Хто швидше, найдовше»? та ін. Ігри змагального характеру - незамінний засіб у вихованні морально-вольових та духовних якостей школярів. Ігри на лижах найчастіше не вимагають від учасників спеціальної підготовленості, окрім володіння способами пересування, а правила їх проведення можна варіювати залежно від конкретних умов: кількості гравців, розміру майданчика, погодних умов та ін. Це дозволяє широко використовувати ігри, як на уроках, так і у фізкультурно-масових заходах, зимових святах, де приймають участь школярі різного віку.

Для удосконалення лижних ходів часто використовують ігри-естафети. Гравці команд можуть проходити контрольний відрізок заданим ходом (з палицями або без палиць). Можна на контрольному відрізку регламентувати кількість відштовхувань ногами (під час удосконалення техніки ковзаючого кроку) або руками (під час відпрацювання одночасних ходів). Перемагає команда, учасники якої зробили менше поштовхів. Можна провести естафету, в якій гравці команд набирають швидкість до лінії старту заданим лижним ходом, потім на стартовій лінії приймають стійку лижника і ковзають на двох лижах до зупинки. Переможця визначають за найбільшою довжиною прокату. Цікаво проходять слаломні естафети з розставлянням на контрольному відрізку прапорців (лижних палиць), які потрібно проходити почергово справа і зліва. Змінюючи відстань між прапорцями, трасу «слалому» можна спрощувати або ускладнювати. Можливі естафети і на підйомах різної крутизни (краще поступово наростаючої), щоб удосконалювати різні способи підйомів. Під час проведення естафетних ігор важливо суворо дотримуватись заданого способу пересування і вимог до початку руху гравців на кожному етапі.

Для вдосконалення техніки спусків часто використовують ігрові завдання: спуститися по схилу зі зміною стійки лижника - висока, середня (основна), низька; спуски з розташуванням і збиранням прапорців (гілочок), коли перший гравець команди розставляє їх на схилі, а другий – збирає і передає наступному  гравцеві для подальшого розставлення і так далі; спуск шеренгами по 3-5 чоловік, взявшись за руки або утримуючи палиці перед собою; спуск через ворота, які встановлюють на схилі з лижних палиць, з'єднавши їх верхні кінці; спуск переступанням з однієї лижні на наступну і навпаки; спуск з найдовшим ковзанням на одній лижі; інші ігри.

Для вдосконалення способів гальмувань використовують ігри, які умовно називають «Повільні спуски», коли учні проходять схил, гальмуючи заданим способом. При цьому зупинятися не можна, але швидкість має бути якомога нижчою. У одній грі можна задавати і різні способи гальмувань. Наприклад, розбивши схил на три частини, першу частину проходять гальмуванням палицями, другу - гальмуванням « плугом», третю - упором.

Всі ігри та ігрові завдання на лижах в залежності від поставлених завдань можна умовно розділити на дві групи: ігри для навчання і вдосконалення техніки способів пересування на лижах; ігри на розвиток фізичних якостей. Проте ігри та вправи з першої групи після їх міцного освоєння можуть бути використані і для розвитку фізичних якостей.

При вивченні та закріпленні навичок в техніці лижних ходів або окремих елементів і для розвитку рівноваги в молодших класах (особливо при початковому навчанні) можна використовувати різноманітні ігрові вправи (завдання):

• Чиє “віяло” краще? Стоячи на лижах, поворот переступанням на місці на 90° навколо п’ят лиж (“намалювати” лижами на снігу “віяло”).
• У кого гарніша “сніжинка”? (поворот переступанням на місці на 360° навколо п’ят лиж).
• Хто краще намалює “гармошку”? (Переступанням убік, по черзі носками і п’ятами лиж “намалювати” на снігу “гармошку”).
• Хто краще виконає вправу “лелека”? (підняти сильно зігнуту ногу і можливо довше утримувати лижу горизонтально).
• Стрибки – підскоки на двох лижах (як зайчики).

 

14. Профілактика травм і обмороження.

Профілактика травм і обмороження, а також надання  першої допомоги в   лижному спорті мають особливе  значення. Пошкодження може трапитися в лісі, де  немає транспорту. Якщо постраждалому вчасно не буде  надана  допомога, то це може завдати великих збитків здоров’ю потерпілого. Тому керівник занять повинен знати і ознайомити усіх учнів із способами профілактики травм і надання першої медичної допомоги потерпілому.

Основні причини виникнення травм обумовлені, передусім, методичними прорахунками, помилками в організації і побудові заняття, недбалим ставленням до екіпіровки, недбалою підготовкою лижного інвентаря. Важливо забезпечити відповідність лижного інвентаря до антропометричних (ріст, вага) даних лижника і його якісну підготовку до кожного заняття, своєчасне усунення несправностей і поломок, регулярний контроль за зношуваністю ковзаючої поверхні лиж і особливо кантів. Необхідним є правильний вибір одягу для різних погодних умов і з урахуванням тривалості заняття, а також використання захисних засобів в морозну, вітряну, яскраву сонячну погоду. Важливий оптимальний розмір лижного взуття, щоб черевики не тиснули і не були занадто вільними, і постійний догляд за взуттям (мастило, просушування), вихід на заняття тільки в сухих черевиках.

Заходами попередження травматизму на занятті з лижної підготовки є:

- суворе дотримання поступовості, послідовності і систематичності в навчанні й тренуванні з урахуванням фізичної і технічної підготовленості кожного спортсмена;

 - якісна підготовка місця для проведення навчально-тренувального заняття, особливо схилів, з урахуванням погодних умов;

- відповідність складності рельєфу лижних трас кваліфікації лижника, не можна допускати передчасного виходу на пересічені траси;

 - раціональне дозування і своєчасна корекція тренувального навантаження в складних погодних умовах, у тому числі й протягом заняття;

- строге виконання двох характерних для групового лижного заняття організаційних правил : - під час пересування лижними трасами різного за підготовленістю контингенту ставити на чолі колони менш підготовлених і обов'язково виділяти замикаючого з числа найбільш підготовлених лижників; -  під час проведення занять в незнайомій для лижників місцевості, далеко від лижної бази (школи, ВНЗ, житла) і особливо з наближенням темряви викладач (учитель, тренер, керівник) йде з місця заняття останнім.

Безпека занять має бути гарантована:

• чіткою організацією занять;
• правильно вибраним інвентарем та одягом;
• чіткім виконанням завдань;
• доступністю вправ і завдань;
• суворою дисципліною;
• урахуванням метеорологічних умов;
• правильно вибраним та підготовленим місцем занять;
• умінням попереджувати та своєчасно втручатися для надання першої допомоги потерпілому при травмах, обмороженні та переохолодженні.

     Основні причини, що викликають пошкодження: відсутність послідовності у вивченні матеріалу; слабка фізична підготовка; невдалий підбір місць занять; відсутність дисципліни і порядку на заняттях; стомлення; невірна підготовка і невідповідність лижного взуття та інвентаря.

 Технічно слабо підготованих лижників не можна  навчати на розкатаних  і вкритих льодом  схилах, де можливі  важкі падіння і удари об тверду поверхню. Не можна займатися на каменистому  схилі, з недостатнім сніговим покриттям і оголеним камінням. Малопридатним є мокрий злежаний сніг. Падіння, що відбуваються при цьому, можуть закінчитися небезпечними травмами.

 Слід пам'ятати, що втома призводить до погіршення координації рухів, зниження тонусу м'язів, ослаблення уваги. Все це збільшує можливість отримання травм.

 Правильний  підбір і підгонка  одягу, взуття та інвентаря є важливою умовою попередження переохолодження. Примороження  викликаються  недостатніми заходи захисту від холоду: невідповідними взуттям і одягом; невірно підігнаним спорядженням (туге шнурування взуття, стискаюче ногу кріплення , тісне взуття ).

 Характерною ознакою обмороження є збліднення шкіри. Особливо  швидко піддаються обмороженню пальці рук і ніг, кисті, стопи, ніс, вуха, у чоловіків – статеві органи, у жінок – груди.

 Надійним профілактичним засобом є жир. Жир треба накладати тонким шаром на відкриті частини тіла, що легко піддаються обмороженню.

 При обмороженні постраждале місце потрібно розтерти чистою рукою (але не снігом, що може пошкодити шкіру). Розтирати слід до тих пір доки шкіра не почервоніє і  не відновиться чутливість.

 Таким чином, з метою попередження травм і обмороження на заняттях треба:

- постійно стежити за якістю і підготовкою інвентаря;

- вивчення спусків з гір проводити тільки на добре підготовлених схилах, що мають доступну для навчання крутизну;

- на крутих схилах спуск дозволяти тільки почергово;

- при пересуванні до місця занять і  назад виділяти лижників, які ведуть і  замикають колону;

- під час  сильного морозу і  вітру учням необхідно стежити один за одним і повідомляти про перші ознаки обмороження;

- при різкому  стомленні або раптовому погіршенні самопочуття, учня необхідно відправити  на базу в супроводі досвідченого лижника.

 

15. Обгрунтування оздоровчої ефективності занять лижним спортом

Високий оздоровчий вплив на організм людини, яка займається лижним спортом обумовлений, перш за все, участю в тривалій роботі усіх великих груп м'язів, тобто глобальним м'язовим напруженням, в результаті якого удосконалюється серцево-судинна і дихальна системи, підвищується витривалість і, отже, загальний рівень фізичного здоров'я.

Під час проведення занять з лижного спорту у природних умовах, які часто змінюються (температура повітря, напрям і сила вітру, вологість, стан снігового покриву, рельєф лижної траси та ін.), відбувається удосконалення адаптаційних можливостей та підвищується опірність організму до різних захворювань, що поряд з витривалістю є важливим критерієм здоров’я людини.

Пересування на лижах, як правило, в екологічно чистішій місцевості, на свіжому, морозному, природно очищеному повітрі дозволяє використовувати комплекс оздоровчих факторів природного середовища, цілющу дію живої природи на біологічну, психічну, соціальну і духовну суть лижника, який внутрішньо відчуває та глибоко усвідомлює необхідність жити в гармонії з природою; таке спілкування з природою відсутнє в стінах спортивного залу або іншої закритої спортивної споруди.

Загальнодоступність, простота і легкість в оволодінні різними способами пересування на лижах людей будь-якого віку, статі, рівня підготовленості, а також відсутність обмежень у віці і показниках фізичного розвитку для початку занять лижним спортом дозволяють визнати його загальнодоступним оздоровчим засобом для всіх бажаючих.

У структурі рухів лижника основним елементом є ковзання, для якого характерні м'які, еластичні, затяжні дії, що ефективно впливають на зміцнення кістково-суглобового апарату і дозволяють зберегти достатню рухливість усієї опорно-рухової системи з юних років і до глибокої старості.

Цікаві факти:

- Завзятим любителем гірських лиж був Артур Конан Дойль. Він неодноразово їздив кататися в Швейцарії, і, по суті, став одним з першовідкривачів зимового спорту в цій країні.

- Відомий полярний дослідник Фрітьйоф Нансен перетнув на лижах найбільший у світі острів – Гренландію – і зовсім трохи йому забракло для того, щоб досягнути Північного полюса! Помер Нансен у віці 69-ти років від перевтоми після лижної прогулянки.

- Середня швидкість, яку розвиває гірськолижник за час спуску по схилу, — 100 км/год. Проте, представники одного з екстремальних лижних видів спорту — швидкісного спуску — можуть «летіти» зі швидкістю, доступною не кожному автомобілю: більше 200 км/год. А в 2006 році француз встановив світовий рекорд — його швидкість досягла 251,4 км/год!

- Мало хто знає, але популярний, на сьогоднішній день, Гірськолижний спорт почав зароджуватися в Скандинавії. Все тому, що саме в Скандинавії фахівці виявили одні з найдавніших наскальних малюнків із зображенням чогось схожого на сучасні лижі. В даний час вважається, що гірськолижний спорт почав зароджуватися ще в кам'яному столітті, після чого пройшов величезний проміжок часу і зберігся до наших днів у традиційному варіанті.

- Мало хто знає, але в 2008 році, в Швеції, група ентузіастів вирішила виготовити найдовші в світі лижі, які були зроблені розміром в 534 метри. Більш того, в тому ж році, на них проїхалися і вмістилися аж 1043 лижника, це вважається на даний момент рекордом.

- Найпівденніша в світі зимова траса знаходиться в ОАЕ. У закритому павільйоні на 400 метрів у Спуску використовується 6 000 тонн штучного снігу.

- Найдорожчі лижі, які можна купити, належать французькій марці Lacroix. Лижі покриті золотом і інструктовані діамантами (ну, такоє). Вартість однієї пари — 67 тисяч доларів, а в подарунок покупець отримує ще сезонний абонемент в Куршавель.

 

Додатки

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти

і науки України

01.06.2010р. № 521

Зареєстровано в Міністерстві

Юстиції України 9 серпня 2010 р.

За № 631/17946

Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах

1.3. Заняття з фізичної культури і спорту в навчальних закладах проводяться відповідно до навчальних програм освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000р. №1717 (1717 – 2000-п), та Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004р. №24 (24-2004-п).

3.3. Вимоги безпеки під час проведення занять із лижної підготовки і ковзанярського спорту.3.3.1. Одяг учнів для занять з лижної підготовки або навчання з ковзанярського спорту має відповідати погодним умовам, бути легким, теплим, не заважати рухам.

3.3.2. Уроки з лижної підготовки треба проводити в тиху погоду або при слабкому вітрі. Температурні норми, за яких можна проводити заняття із зимових видів спорту, наведені в додатку 2.

3.3.3. Перед кожним заняттям з фізичної культури слід перевіряти стан лижні або траси.

3.3.4. Кріплення лиж до взуття учня має бути зручним для користування, міцним, надійним і відрегульованим так, щоб можна було без сторонньої допомоги прикріпити лижі до черевиків.

3.3.5. Перед виходом до місця занять учні повинні знати правила переміщення з лижами: рух у строю з лижами тощо. Під час переміщення до місця занять і назад повинні бути спеціально призначені учні, які ведуть і замикають колону. Групу учнів дозволяється вести з лижами тільки тротуаром або лівим узбіччям дороги не більше ніж у два ряди. Попереду і позаду колони мають бути супроводжувачі. Вони повинні мати вдень червоні прапорці, а з настанням темряви і в тумані – запалені ліхтарі: попереду – білого кольору, позаду – червоного.

3.3.6. Спускатися з гір треба за сигналом учителя або фахівця з фізичної культури і спорту, строго за чергою.

3.3.7. Під час пересування на лижах дистанцією потрібно дотримуватися інтервалу 3-4 м., при спусках – не менше ніж 30 м, не виставляти вперед лижні палки. За потреби швидко зупинитися необхідно, присідаючи, падати на бік, обов’язково тримаючи при цьому палки позаду. Не дозволяється перетинати лижню, якою пересуваються інші лижники, що спускаються зі схилу.

          Заняття лижами – один із найдоступніших і масових видів фізичної культури. Ходьба на лижах доступна в будь-якому віці – для юних і людей похилого віку, оскільки фізичне навантаження можна легко дозувати в  широкому діапазоні як за тривалість та характером впливу , так і за інтенсивністю, залежно від статі, віку, стану здоров’я та підготовленості тих, хто займається лижним спортом..

 Лижний спорт чинить різнобічний вплив на організм тих, хто ним займається. Пересування на лижах по рівній або пересіченій місцевості з подоланням підйомів і схилів різної крутизни і рельєфу  залучає до роботи великі групи м’язів і позитивно впливає на розвиток і зміцнення основних функціональних систем організму, в першу чергу на серцево-судинну і нервову системи. Різноманітні умови занять на лижах сприяють всебічному фізичному розвиткові, особливо таких рухомих якостей, як витривалість, сила, спритність та ін.

 Велике виховне значення лижного спорту. Під час навчально-тренувальних занять, прогулянок на лижах, походів і змагань у лижників виховуються і удосконалюються життєво необхідні навички та вміння, фізичні й морально-вольові якості – дисциплінованість, сміливість, наполегливість, здатність до подолання зусиль будь-якого характеру, працелюбство, почуття колективізму.

 Особливо велике оздоровче значення занять на лижах. Тривале переміщення на лижах на чистому морозному повітрі, виконання м’язової роботи у сприятливих гігієнічних умовах значно підвищує загальну працездатність організму, його опір до різних захворювань.

 У різному віці пересування на лижах широко використовується як спосіб активного відпочинку. Прогулянки та походи на лижах в красивій лісовій і різноманітній за рельєфом місцевості дають величезне задоволення, естетичну насолоду, справляє позитивний вплив на нервову систему, покращують загальний стан організму, забезпечуючи високу розумову й фізичну працездатність.

 Лижний спорт має і освітнє значення. У процесі занять лижники  набувають нові знання, уміння і навички, пов’язані з лижним спортом (загальнорозвиваючі, спеціальні й основні вправи), вивчають теорію лижного спорту, закономірності підготовки в обраному виді, гігієну занять фізичними вправами і т.д.

 У практиці педагогічної роботи з лижного спорту склалися два поняття – “лижна підготовка” і “лижний спорт”.

 Лижна підготовка є обов'язковим розділом фізичного виховання у школах, середніх та вищих навчальних закладах. Вона проводиться згідно з державними програмами. Основні завдання лижної підготовки – навчити техніці пересування на лижах, виконання навчальних і контрольних нормативів, придбання елементарних знань, пов’язаних з користуванням лижами.

 Поняття “лижний спорт” має більш широке значення. Воно включає лижну підготовку як перший ступінь заняття лижним спортом. Метою занять лижним спортом є досягнення високих спортивних результатів, поліпшення загальної і спеціальної фізичної підготовки, удосконалення фізичних, морально-вольових якостей спортсмена, поглиблення технічної та тактичної підготовки і оволодіння основами теорії і методики тренування.

 

 

 Інструкція з техніки безпеки у «Школі пересувань»

Загальні положення

1.  На початку занять проводити розминку. Це допоможе краще засвоїти вправи й запобігти травмуванню.
2.  Під час виконання кожної нової вправи дотримувати інструктажу вчителя.
3.  Розпочинати і завершувати виконання вправ за командою вчителя.
4. Взуття учнів має бути на підошві, що виключає ковзання, щільно облягає       ногу
5.  Одяг має бути легким, таким, що не заважає рухатися і запобігає перегріванню.
6.  Перевірити справність лижного інвентаря. Кріплення лиж до взуття має бути зручним для користування, міцним, надійним і відрегульованим так, щоб можна було без сторонньої допомоги прикріпити лижі до черевиків. Лижні палиці мають відповідати зросту учня.
7.  Перевірити підготовленість лижні або траси, відсутність у місці проведення занять небезпек що можуть призвести до травмування.
8.  Під час проведення занять на лижах можлива дія таких небезпечних чинників:

•  обмороження під час проведення занять при вітрі більше ніж 1,5 - 2,0 м/с і за температури повітря нижче  - 20'С;
•  травмування у разі ненадійного кріплення лиж до взуття;
•  потертості ніг у разі неправильного підгоняння лижних черевиків;
•  травмування у разі падіння під час спуску з гори або стрибків з лижного трампліну.

9. Під час проведення занять на лижах має бути наявна мед аптечка з набором необхідних медикаментів і перев'язувальних засобів для надання першої допомоги у разі травмування.
10.  Уникати обмороження. За перших ознак обмороження, а також у разі поганого самопочуття повідомити про це вчителя.

       Вимоги безпеки перед початком занять

  1. Для занять на лижах одягти легку, теплу куртку, що не утрудняє рухів, шерстяні шкарпетки і рукавички.

   2. Дотримувати правил переміщення з лижами. Попереду  й позаду колони мають бути ті, хто супроводжують. Вони повинні мати вдень червоні прапорці, а з настанням темряви і в тумані – запалені ліхтарі:  попереду – білого кольору, позаду – червоного.

   3. Щоб уникнути потертостей ніг, не можна ходити на лижах в тісному або дуже вільному взуттю.

   

  Вимоги безпеки під час занять

1. Під час пересування на лижах дистанцією потрібно датримувати інтервал 3 – 4 м, при спусках – не менше ніж 30 м.
2. Якщо наздогнав товариша, не наступати на лижі, попросити звільнити лижню або обігнати його.
3. За потреби у  швидкій зупинці  на лижах необхідно присідаючи падати на бік, обов'язково тримаючи палки позаду.
4. Спускатися з гір можна лише за сигналом учителя, строго за чергою і не зупинятися.
5. Стежити одне за одним і негайно повідомити вчителя у разі перших ознак обмороження.

Заборонено !

1.  Штовхати інших, переганяти під час пересувань у колоні.
2.  Робити різкі «стопорячи» зупинки.
3.  Виставляти лижні палиці перед собою під час спуску схилом, щоб падаючи не наткнутися на них.
4.  Зупинятися після спуску біля підніжжя гірки.
5.  Пересікати лижню, якою пересуваються інші лижники, що спускаються зі схилу.

 

Інструкція з техніки безпеки на заняттях з лижної підготовки

Загальні вимоги:

•  обов´язковий попередній інструктаж учнів;
•  запобігати можливим передумовам отримання травм (обмороження, падіння під час спуску або стрибків, несправне кріплення лиж);
•  під час занять обов´язково мати укомплектовану аптечку.

 Вимоги безпеки до початку занять:

• одягнути відповідне спорядження (легку, але теплу куртку, рукавиці, шапочку);
• перевірити справність кріплення;
•  перевірити стан лижні.

Під час проведення занять слід враховувати:

•  інтервал руху поміж учнями повинен становити 3-4 метри на дистанції, не менше 25-35 метрів під час спуску униз;
•  після спуску не треба  зупинятись біля підніжжя;
•  під час спуску треба обережно утримувати лижні палиці.

У разі непередбачених випадків: обмороженнях або поганому самопочутті; зіпсуванні кріплень; отримання травми – вчитель приймає відповідне рішення.

 

 

 

 

 

 

 

Додатки    Схеми  переміщень на лижах

 

Поперемінний двокроковий хід

 

 

 

Поперемінний чотири кроковий хід

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одночасний безкроковий хід

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одночасний однокроковий хід

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одночасний двокроковий хід

 

 

 

 

 

 

 

 

Ковзанярський  хід

 

 

 

 

Перехід з одночасного ходу на поперемінний двокроковий

             

 

 

 

        

 

 

 

Перехід з поперемінного       двокрокового ходу на одночасний  через один крок

 

 

 

 

 

 

 

Перехід з поперемінного двокрокового ходу на одночасний

 

 

 

 

лижні кріплення

Перенесення та збереження лиж

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРА:

1. Арєфєв В.Г.,Єдинак Г.А., Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): Навчальний посібник для студентів навчальних закладів 1- 1У рівнів акредитації. 3-є вид. перероб. і доп. – Камянець-Подільський: ПП Буйницький О.А., 2007.- 248с.
2. Андрощук Н., Андрощук М. Основи здоров’я і фізична культура (теоретичні відомості). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.
3. Комар В.П. Теоретичні та практичні відомості з лижної підготовки. (методичні рекомендації) – Умань, 2003. – 67 с.
4. Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх закладах // Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. – К.: Основа, 2007.
5. Програма фізичного виховання для учнів 1—11 класів. — К.; Видавничо-торгова фірма «Перун» — 1998
6. Фізична культура в школі: 5-11 класи: методичний посібник / за загальною редакцією С.М. Дятленка. – К.: Літера ЛТД, 2011. – С. 169–180.
7. Яців Я. М. Лижний спорт : навчально-методичний посібник / Я. М. Яців.–  Івано-Франківськ : Видавництво ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2013. – 100 с.