Методичні рекомендації на тему "Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови засобами акмеологічних технологій"

Остапенко Тетяна Вадимівна,

учитель української мови та літератури

вищої категорії

Бердянської ЗОШ № 20

Методичні рекомендації

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови засобами акмеологічних технологій

Зміст роботи

1.               Вступ……………………………………………………..с.2 ̶  3
2.               Опис досвіду .….….….….….….….….….….….….….…с.4 ̶  17

2.1.Походження та визначення понять «акме», «акмеологія», «акмеїчна особистість»……………………………………………………..с.4  ̶  5

         2.2. Сутність понять «акмеологічні технології» та «акмеологічний вплив», «акметектоніка» в освіті. Види акметехнологій………………с.6 ̶  7

          2.3.  Шкільна акмеологія та її науково-теоретична база..с.8

          2.4. Методичні засади використання акмеологічних технологій на уроці         української мови задля розвитку творчих здібностей учнів у роботах вчителів-новаторів………………………………………………………….с. 9 ̶  11

          2.5. Власний практичний досвід з використання акмеологічних технологій на уроках української мови……………………………………...с.12 ̶  17

      3. Висновки...............................................................................с. 18

      4. Список використаних джерел…………………………….с. 19

 

 

 

1. Вступ

ХХІ століття з його особливостями суспільно-економічних та політичних відносин поставило перед педагогами питання нової якості освіти, бо сьогодення вимагає, щоб сучасна людина була підготовленою до життєдіяльності, активною, творчою, мобільною, здатною реалізувати свій потенціал у суспільстві, самовизначитися, удосконалюватися інтелектуально, морально й фізично. Акмеологічні технології є такими сучасними педагогічними технологіями, які й спрямовані на розвиток саме такої особистості.

        Актуальність обраної теми полягає в тому, що навчальна діяльність на уроках української мови з використанням акметехнологій  покликана не просто забезпечити учня  сумою знань, умінь і навичок, а й удосконалити його особистість, допомогти досягнути вершин духовного розвитку. Мета і результат навчання засобами акмеологічних технологій  – цілісний розвиток людини, яка зростає, забезпечення успіху та високих досягнень у навчанні кожного учня, розвитку його творчих здібностей.  

Актуальність теми також пояснюється завданням сучасної школи у формуванні ключових компетенцій. У Законі України «Про освіту» (2017 р.) одним із спільних для всіх компетентностей вмінням називається саме творчість особистості.

Доцільність та перспективність теми «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови засобами акмеологічних технологій» полягає в тому, що вона сприяє формуванню ключових компетентностей в учнів, їх позитивній мотивації до пізнання, самовдосконалення та самореалізації, забезпечує підвищення ефективності  навчання школярів, робить можливим  нестандартно побудувати структуру сучасного уроку української мови, допомагає досягнути певного стандарту освіти та дозволяє створити атмосферу креативності на уроці.

               Метою роботи є теоретичне та практичне обгрунтування ролі акметехнологій для  розвитку творчих здібностей школярів на уроках української мови.

Завдання, які мають бути вирішені відповідно до поставленої мети: вивчити теоретичний аспект проблеми, розглянути й узагальнити передовий педагогічний досвід з цієї проблеми, зʼясувати сутність та особливості акметехнологій, описати досвід їх використання на уроках української мови, визначити методику їх застосування.

Обʼєктом дослідження є методологічні основи акмеології, науки, що вивчає закономірності розвитку людини на етапі її дорослішання; предметом дослідження є акмеологічні методи та прийоми, які доцільно застосовувати  на уроці української мови.

Інструментами отримання фактичного матеріалу й досягнення поставленої в роботі мети стали такі методи дослідження: спостереження, аналіз та синтез, індукція.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Опис досвіду

 2.1. Походження та визначення понять «акме», «акмеологія», «акмеїчна особистість»

Наукові передумови акмеології були розроблені в ІІ ст. до н.е. представником Александрійської школи Апполодором. У ті часи під "акме" мався на увазі такий стан особистості, при якому досягається вищий результат її діяльності в якійсь сфері (так звана «зоряна година»). Апполодор, розвиваючи вчення про акме, визначив вищу точку, максимальну вершину розвитку людини латинським словом άæµη (акме – розквіт, вершина, зрілість, вищий ступінь чогось ).

У 1928 р. поняття акмеології увів у науковий обіг доктор психологічних наук

М. О. Рибніков.  Сьогодні під акмеологією розуміють наукову дисципліну, що вивчає закономірності й феномени розвитку людини до її зрілості, при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку. Тобто це наука про особистісні та професійні здобутки людини. Отже, акмеологія є основою педагогіки успіху.

Акме  ̶  це зорієнтованість на життєвий успіх і розвиток творчого потенціалу, на досягнення вершини в розвитку. Це стан людини, яка завжди усвідомлює ступінь своєї реалізації у громадському житті, а також як  професіонала та сім'янина.

У 20-х pp. XX ст. психологи, розглядаючи особистість як центр організації буття, розкрили її здібності до саморозвитку, самовизначення, самовдосконалення. Основними ознаками було названо здатність удосконалюватися, досягати найвищого рівня розвитку, ідеалу. Таким чином, акмеїчна особистість ̶  це особа, потребою й основною життєвою цінністю якої виступає прагнення максимально розкрити і проявити себе в усіх сферах життєдіяльності і, передусім, у професійній діяльності. Людина як  обʼєкт акмеології є найвищою цінністю та творцем.

Акмеологія намагається дати відповіді на такі важливі для кожної людини  питання:

̶ Як  активізувати свої здібності?

        ̶ Як досягти піку своїх можливостей?

        ̶ У чому полягає сенс життя та призначення людини?

        ̶ Як визначити власний шлях і стати на ньому успішним?

Саме такі питання ставить для себе й допитливий підліток. Тому задача вчителя сучасності ̶  ненавʼязливо допомогти своєму учневі шукати відповіді на них засобами сучасних педагогічних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Сутність понять «акмеологічні технології» та «акмеологічний вплив», «акметектоніка» в освіті. Види акметехнологій

У сучасній педагогічній науці даються такі визначення поняттю «акмеологічні технології». Це «технології освіти дорослих, спрямовані на реалізацію особистісних і професійних здібностей вчителя української мови і літератури як суб’єкта професійно-педагогічної діяльності, удосконалення педагогічної майстерності протягом життя, розвиток внутрішнього потенціалу, адаптаційних можливостей в сучасному соціокультурному середовищі, пошук ефективних способів і засобів професійного становлення, визначення індивідуальних шляхів професійного зростання, самореалізацію на рівні професійного та особистісного акме». [8, с.11]. Проте існує й ширше трактування цього поняття: «Акмеологічна технологія  ̶  сукупність заходів, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу особистості, розвиток якостей, які сприяють досягненню  високого рівня професіоналізму» [3, с.106].

«Акмеологічні педагогічні технології ̶  це технології, спрямовані на досягнення кожним учнем своїх можливих найвищих результатів...» [4, с.12].

Відмічається індивідуальна та гуманістична спрямованість акемтехнологій, бо вони направлені на особистісно-професійний та  прогресивний розвиток особистості. Вони розкривають внутрішній потенціал, підвищують здатність до адаптації учнів до різноманітних ситуацій. Виділяють психологічний, фізіологічний, медичний, соціально-психологічний, етичний аспекти акметехнологій, спрямовані на розвиток різних сфер життя особистості. Основним завданням акмеологічних технологій вважають формування та закріплення прагнення до самопізнання, саморозвитку та самореалізації.

 Головним методом акмеологічних технологій вважають акмеологічний вплив.

Акмеологічний вплив – це цілеспрямований вплив, який здійснюється з метою розвитку в особистості або групи  учнів впевненості у своїх силах, підвищення  працездатності, стресостійкості, умінню максимально реалізувати потенціал, формувати способи самоорганізації, зробити особистість більш сильною та психологічно витривалою.

Розробка інструментарію акмеологічних технологій привела до формування поняття, який має назву – акметектоніка. Це усвідомлений рух субʼєкта до еталона, який було самостійно визначено на основі самопізнання, саморозвитку та самореалізації.

Дослідник С. І. Бабатіна віділяє такі акмеологічні технології: ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання), технології психоконсультування, тренінгові технології, технології розвивального навчання, технології особистісно зорієнтованого навчання та метод проектів [2, с. 76].

Учений Н. М. Дідик наголошує на таких елементах акмеологічних технологій: «виявлення й дослідження прихованих резервів особистості; активізація цих можливостей; активізація творчої діяльності з використанням ігрових видів роботи» [3, с.5-6].

Існує й більш розширена класифікація акметехнологій, наприклад: технології виховання духовно-морального потенціалу людини, життєвого проектування й саморозвитку, проблемно-пошукова, кооперованого навчання, самовиховання, життєвого успіху, життєтворчості та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Шкільна акмеологія та її науково-теоретична база

Шкільна акмеологія  ̶  це наука про саморозвиток людини, що зростає, як субʼєкта життєдіяльності в освітньому просторі школи. Предметом шкільної акмеології є готовий до самовизначення соціально зрілий випускник, взаємодія субʼєктів педагогічного процесу в системі освіти, а також саморозвиток субєктів педагогічного процесу засобами освітньої діяльності.

Публікацій з акмеології не так багато, і здебільшого вони є науковими виданнями. Такі українські та зарубіжні науковці, як Л. Авдимирець, В. В. Сидоренко, Г. Данилова, Г. Коломис, С. С. Пальчевський, Г. С. Сазоненко та ін., теоретично обґрунтували шкільну акмеологію,  її  значення в формуванні життєвої стратегії молодого покоління. У їх роботах було визначено сутність та головні завдання акмеології в школі, а саме: дослідження залежності між рівнем досягнених результатів і способами вирішення завдань, що забезпечує результат індивідуального розвитку вчителя та учня;  моделювання стратегії досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів; дослідження  розвитку дитини на всіх рівнях навчання в школі.

Учені Г. Токмань, В. Саюк та В. Корнєєва розглянули ідеї виеоритсання ігрових прийомів у школі, О. Пєхота, І. Єрмаков, В. Гузєєв  ̶  проектної технології, особистісно зорієнтованого навчання  ̶  І. Бех, І. Якиманська, технології розвивального навчання  ̶  Д. Ельконін, В.Давидов, Л. Занков.

 

 

 

 

 

 

2.4. Методичні засади використання акмеологічних технологій на уроці української мови задля розвитку творчих здібностей учнів у роботах вчителів-новаторів

Творчість - це спосіб самовираження  людини через трансформацію, переосмислення дійсності й створення нових духовних або матеріальних цінностей. «Саме творчість визначає для акмеології поняття: розвиток, обдарованість, здібності, удосконалення, майстерність, креативність, рефлексія, особистість, індивідуальність» [5, с.18]. Акметехнології якнайкраще допомагають виявити та розвинути креативність учнів.

Акмеологічно компетентний учитель, за визначенням теоретиків, ̶  це  педагог із яскраво вираженою акмеологічною спрямованістю, що виявляється в стійкому інтересі до самопізнання, самоосвітньої діяльності, самовдосконалення своєї особистості та професійної діяльності. 

Акмеологічний урок, на мою думку, має такі ознаки:

̶  навчальна діяльність на такому уроці є вмотивованою;

̶  створене таке акмеологічне середовище, при якому учень вірить у свої сили, відкриває нові здібності;

̶ учитель відмічає кожне досягнення школяра, надихаючи його на нові досягнення;

̶  на уроці створено ситуацію успіху;

̶  учень отримує цікаве творче домашнє завдання;

̶  добір вправ та завдань на уроці такий, що впливає на емоційний стан дитини й спонукає її мислити нестандартно, креативно;

̶  учень вирішує питання самоврядування, оптимізує свою діяльність, виявляє власні недоліки, знаходить способи їх усунення;

̶ підліток має можливість вибору при виконанні задань та способів розвʼязання задач;

̶  школяр удосконалює себе як особистість, розвиває свою емоційну та духовну сферу.

У методичній літературі описано не так багато акмеологічних технологій, що використовуються для  стимулювання творчої активності школярів на уроці української мови. Учителі-новатори описують такі технології.

Це ігрові елементи для активізації пізнавального інтересу: «Здивуй!» (подача неоднозначного, цікавого факту, події), «Суперкросворд» (з визначенням ключового слова або самостійне створення), «Асоціації» (опрацювання нових слів за допомогою асоціацій), «Так-ні» (вправа, яка навчає звʼязувати воєдино уже відомі поняття), «Вірю-не вірю» (погодження або заперечення уже відомого твердження), «Знайди помилку» (учитель навмисне припускається помилки, яку необхідно виявити), «Бліц-опитування  ланцюжком» (кожен учень ставить питання сусіду по парті, даючи кілька секунд на відповідь), «Квадратики» (теоретичний матеріал розподіляється між кількома групами учнів, які, у довільній формі опрацьовують його й представляють перед класом) [6, с. 6)

Цікавим є також метод проектів, в основі якого лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Свобода у виборі теми, методів, форм роботи викликає в школярів зацікавлення, пробуджує в них самостійність та креативність. Унаочнює пізнання, стимулює зацікавленість і використання мультимедійних презентацій на уроках української мови.

Оригінальними, на наш погляд, є й описані вчителем-новатором

С. В. Баньковою акмеологічні прийоми та стратегії, що стимулюють творчий потенціал учнів. Це такі стратегії творчого пошуку:

̶  «Альпініст»,  що дає учням можливість піднятися на «вершину» своїх знань з певної теми, склавши до неї узагальнюючий алгоритм;

̶  «Примусове поєднання» на пошук асоціації між наданим предметом та поставленою проблемою (наприклад, вивчаючи тему «Числівник», учні шукають асоціації зі словами «дата», «адреса», «номер», «складний» та вивченою темою);

̶  «Семантизація», що дозволяє розкрити значення нових слів за допомогою добору синонімічного ряду або слів, які мають семантичний зв'язок із цим словом (наприклад, совість ̶  честь, справедливість, істина, кришталь).

Отже, названі акметехнології доцільно використовувати на уроках української мови, щоб розвивати творчі здібності учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Власний практичний досвід з використання акмеологічних технологій на уроках української мови

У своїй педагогічній діяльності я також відводжу важливе місце активізації творчого потенціалу учнів за допомогою різноманітних акметехнологій.

Щоб навчити дітей успішно вести творчий пошук та застосовувати власну творчість у різноманітних життєвих ситуаціях, думаю, доцільно вживати різні акметехнології, поєднуючи їх із прийомами й методами пізнавальної діяльності та створюючи ситуацію успіху на уроках.

На своєму уроці я приділяю багато уваги створенню певної акмеологічної атмосфери, намагаюся вплинути  на емоційний стан дітей, їх настрій, готовність до відкритого спілкування. Стараюся добирати такі завдання, які б уже своєю назвою та формулюванням націлювали дітей на успіх, спонукали до творчого пошуку та високої результативності.

Використовую такі прийоми евристичного характеру:

̶ «Еврика!»,

̶  «Унікум»,

̶ «Моє досягнення»,

̶ «Усе сказане  ̶  важливе!», 

̶ «Хвилинка істини»,

̶ «Антикритик».

Вони допомагають моїм учням усвідомити свою унікальність, цінність своїх думок та важливість своєї діяльності, наявність здібностей та талантів, не боятися пошуку, висловлення власної думки  та критики на свою адресу.

Використовуючи похвалу ( технології «Я молодець (розумниця)», «Душ із теплих емоцій»), я заохочую учнів до старанної роботи, до співтворчості.

З метою розвитку творчих здібностей учнів я розробила ряд усних та письмових творчих завдань для учнів 5 ̶ 9 класів, наприклад:

̶  «Майстер сторітелінгу». Сторітелінг, або розповідання історій, мені здається, особливо ефективний зараз, у епоху різноманітних технологій, коли факти, поняття й  правила, які повинні знати школярі, губляться серед величезної кількості інформації. Якщо створена історія побудована вдало, вона має шанси не забутися, а прижитися серед дітей, адже розповідання такої історії передбачає емоційне співпереживання, використання власного досвіду, а не тільки сухі наукові факти.

Це можуть бути такі види роботи:

• складання історії-фентезі, де героями виступають частини мови (члени речення, лексичні одиниці тощо). Учням можна запропонувати й намалювати карту пригод або фантастичної країни;
• розповідь цікавої історії про зміст параграфу з підручника української мови;
• складання розповіді на вільну тему із вживанням, наприклад, 10 числівників, прикметників, прислівників чи вигуків;
• складання усім класом спільної історії, де будуть використані всі відомі учням синоніми до якогось слова, наприклад, «будинок» або синоніми й антоніми до слова «барвистий». Можна також зробити мовний експеримент і ввести в оповідь молодіжний сленг,  наприклад,  синоніми до слів «лол» або «шарити»).

Така технологія допомагає учневі засвоїти матеріал, поданий у вигляді захоплюючої історії, сприяє розвитку його особистих якостей, демонструє унікальність уяви дитини, дозволяє проявити дітям творчі здібності. Чим простіші та кумедніші ці історії, тим швидше діти їх запамʼятовують. Заучування словникових слів, включених у розповідь, та супроводження їх малюнками робить цю технологію ще ефективнішою.

̶ «Творча лабораторія» (презентація та реклама мовних термінів, понять, правил розстановки розділових знаків тощо у вигляді буклетів, постерів або колажів (так званий «креолізований текст»). Таку технологію можна віднести до проектної, бо учні самостійно шукають та накопичують матеріал, аналізують різні джерела інформації, аналізують факти, розвʼязують поставлену проблему та створюють результат ̶  матеріальний носій діяльності.

Поєднуючи вербальні та візуальні засоби передачі інформації, діти  мають можливість за допомогою такого завдання узагальнити вивчений матеріал у цікавій нестандартній формі, відчути себе творцем чогось нового й незвичайного.

̶  «Сам собі режисер»  (створення відеолайфхаків; фільмування міні-кліпів до теми «Культура мовлення»,: «Випадок на перерві», «У шкільній їдальні», «Антисуржик» та ін.). В Інтернеті є немало коротких відео з циклу «Чи правильно ми говоримо?». Чому б і учням не спробувати себе в якості акторів та режисерів і не зняти такий відеолайфхак, який потім може стати предметом обговорення на уроці?

̶ «Перевтілення» (наприклад, ведення монологу від імені словника, розігрування діалогу між шкільною дошкою та крейдою, інтервʼювання якоїсь відомої або уявної особи та ін.) із вживанням певних мовних одиниць.

̶ «Зірка Ю-тубу» (інтервʼю або передача про мовні цікавинки, наприклад, етимологію слів  для рубрики «А чи знаєте ви, що…»). Як і два попередніх, таке завдання розвиває акторські здібності та фантазію. А введення певного словникового матеріалу для використання під час його виконання дозволяє учням у грі, без особливих зусиль, усвідомлювати складні мовні явища.

Однією з акметехнологій на уроці української мови є гра. Ігрові елементи я використовую на своїх уроках часто, бо вони активізують учнів, створюють атмосферу радості, азарту й успішності, навчають діяти в команді або групі (якщо обираємо такий спосіб взаємодії), розвивають фантазію, уміння володіти словом та креативність. 

̶  Гра-змагання  «Хто більше?» (добирання якомога більшої кількості  означень до слова (настрій ̶ сумний, похмурий, життєрадісний, оптимістичний…); дієслів, прислівників, які б поєднувалися зі словом (бігти ̶  наввипередки, навперейми, нешвидко, підтюпцем...); слів, звʼязаних з якоюсь темою,  на певну букву або склад тощо).

̶ Гра «Мовний  конструктор» (розчленування тексту на складові частини,  (розширення, згортання, перебудування, заміна мовного матеріалу). Таке завдання вчить аналізувати й синтезувати теоретичний матеріал, допомагає узагальнити вивчене в цікавій формі.

̶  Гра «Я письменник». Завдання до цієї гри можуть мати різні рівні складності, наприклад:

• дібрати найвлучніші слова  до тексту замість трикрапок;  
• знайти найвлучнішу риму до рядків вірша;
•  описати щось або когось, уживаючи подані або самостійно придумані художні засоби;
• створити твір-мініатюру за поданим початком, уживаючи певний мовний матеріал.

̶ Гра «Дошка оголошень» або «Пильний редактор» (командна робота із заздалегідь зібраними справжніми рекламними оголошеннями та рекламою з Інтернету, газет та журналів або  сфотографованими на вулиці (як учителем, так і самими дітьми), що містять помилки. Ці папірці  наклеюються на ватман, а учням необхідно знайти й самостійно виправити помилки. Можна дати й додаткове завдання ̶  визначити вид помилки (орфографічна, пунктуаційна, граматична тощо).  Така технологія допомагає учням розвивати уважність та пильність та самостійність.

̶  «Інтелектуальний конструктор» (індивідуальна, парна чи групова робота над цим завданням передбачає розподіл певних мовних одиниць (записаних на листочках) за групами, позначеними на аркуші паперу).

У наступних  завданнях я використала близький для школярів спосіб онлайн-спілкування в якості інструмента для проведення креативних уроків у сучасному форматі. Народжені у цифровому світі, діти, яких називають поколінням Z, не мислять своє життя без різноманітних девайсів та гаджетів. У повсякденному житті основним способом комунікації для більшості підлітків  стали  короткі графічні повідомлення у стилі емоджі та короткої анімації (гіф-зображень).

Думаю, доречно буде залучити такі способи комунікації для творчого переосмислення навчального матеріалу. Це надасть учням можливість розвинути і свою інформаційно-цифрову компетентність, відчувати себе найсучаснішими дослідниками мовних явищ, радіти з невеличкого, але самостійно створеного актуального відкриття на основі реалій власного життя та життя його однолітків.

Ось ці завдання:

̶  створення онлайн- словника з використанням гіф-зображень, уже готових або самостійно створених (наприклад, у межах популярного англомовного ресурсу GYPHY) або написання на їх основі тексту-мініатюри з вживанням певних термінів чи сталих виразів);

̶  «Говіркі емоджі» (підбір смайлів до крилатих висловів, прислівʼїв та приказок, створення «речень» із смайлів, наприклад, «Під лежачий камінь вода не тече», «Дурням закон не писаний» тощо);

̶  «Коли заговорять меми». Учневі треба попрацювати з репліками героїв різноманітних популярних  коміксів та персонажів мемів: заповнити бульбашки з репліками (баблами), обравши  правильний варіант репліки із карток, серед яких є правильний та неправильний варіант (суржик).

Однією з моїх улюблених форм роботи на уроці української мови є складання опорних схем з елементами  карт памʼяті. У їх створенні задіюються уява, творче та критичне мислення,  усі види пам'яті: зорова, слухова, механічна, що сприяє результативному запам'ятовуванню. Це своєрідна асоціативна мережа, яка складається із знаків, малюнків, слів. До основної, спільної для всіх опорної схеми, кожен учень за бажанням  і в залежності від віку та статі вносить щось своє (умовну позначку, символ, приклад тощо) , тобто індивідуалізує її, що допоможе йому краще запамʼятати мовний матеріал.

Сам процес створення такої карти є творчим: учні самостійно та за допомогою вчителя шукають слова та образи, за допомогою яких кольоровими ручками та олівцями створюють вербальну схему-опору висловлювання. Використовую такі схеми на уроках, що присвячені майже всім розділам науки про мову: лексикології, орфографії, синтаксису та ін. Таке завдання вчить умінню абстрактно мислити, аналізувати та синтезувати вивчене, творчо осмислювати  мовні одиниці.

Для створення акмеологічного простору  намагаюся на всіх уроках естетично та емоційно стимулювати дітей. Для цього я використовую такі прийоми:

̶  «веселка емоцій» (спонукаю дітей виражати абсолютно всі свої почуття та емоції з приводу побаченого та почутого на уроці, не соромлячись і не боячись бути смішним);

̶  «скарбничка мудрості» (використовую мудрі висловлювання відомих людей);

̶  «інформаційна палітра» (викликаю емоційний відгук дітей, показуючи на уроці відео-ролики та кліпи, уривки із документальних та художніх фільмів тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Висновки

Отже, акмеологічні технології, описані в моїй роботі, є такими технологіями, які націлені на розвиток сучасної, конкурентноспроможної, самостійної, ініціативної та творчої, тобто акмеїчної, особистості, яка відповідає вимогам часу. Їх гармонійне поєднання допомагає досягти бажаного результату. Ці технології формують пізнавальний інтерес, дають можливість кожному учневі проявити себе, зацікавлюють їх у процесі пошуку, розвивають емоційну сферу дитини, дають їй можливість навчитися висловлювати свої думки та почуття, відчувати цінність та неповторність своїх ідей, думок та діяльності, розвивають її особистісні якості. 

Вони спрямовані на формування мотиву самоствердження, допомагають створити ситуацію успіху, розкривають внутрішній потенціал учня. Акметехнології  підводять його до рівня акме, коли створені на уроці умови, добір завдань, їх зміст та уся спрямованість уроку, його атмосфера  допомагають дитині стати автором (або співавтором) інсайту, якогось творчого, хай і невеликого,  відкриття, що надає впевненості у своїх силах, надихає на нові здобутки, дає можливість відчувати задоволення від процесу навчання та своїх досягнень.

Вважаю доцільним використання поданих матеріалів на сучасному уроці з української мови для розвитку творчих здібностей учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.   Авдимирець Л. Акмеологічна модель як засіб формування успішної особистості// Історія України. Шкільний світ. - 2012. - №9/10. – С. 13 – 15.

2. Бабатіна С. І. Акамеологічні підходи до розвитку особистості студента / С. І. Бабатіна //  Акмеологія ̶  наука ХХІ ст.: матер. ІІІ Міжнар. наук.конф. ̶  К.: Ун-т ім. Б. Грінченка, 2011. ̶  С. 74-77.

 3. Дідик Н. М. Акмеологія: навчально-методичний посібник / Н. М. Дідик. ̶  Камʼянець-Подільський: Медобори -2006, 2014. ̶  106 с.

4. Ніколаєску І. О. Практичні основи акмеологічного розвитку особистості в умовах освітньо-інформаційного простору: навчально-методичний посібник /           І. О. Ніколаєску. ̶  Черкаси: ОІПОПП, 2012. ̶  30 с.

5. Основні підходи до планування і проведення акмеологічного уроку української мови і літератури: досвід роботи вчителя Банькової С. В. /                       С. В. Банькова. ̶  Рівне: РОІППО, 2014. ̶  69 с.

6. Пальчевський С.С. Акмеологія. – К.: Кондор, 2008.- 397 с.

7. Петрокушин Р. В. Акмеологічні технології на уроках словесності як засіб формування ключових життєвих компетентностей учнів [Електронний ресурс] // Блог учителів української мови та літератури м. Тернополя: [сайт]. ̶ Режим доступу: http://gapon.te.ua/clovo-vchyteliu/dosvid-i-innovatsii/item/251

8. Сидоренко В. В. Педагогічна майстерність учителя української мови та літератури в системі післядипломної освіти: акме-синергетичний аспект: термінологічний словник-довідник / автор-укладач В. В. Сидоренко. ̶  Донецьк: Витоки, 2013. ̶  100 с.