Методичні рекомендації Навчання аудіюванню на уроках англійскої мови" для засідання консультаційно-методичного пункту вчителів англійської мови

«Особливості навчання аудіюванню та його роль у вивченні англійської мови»

Формування в учнів вміння і навичок спілкування передбачає формування здатності і готовності здійснювати спілкування в чотирьох його видах: розуміння (аудіювання та читання), говоріння й письмо.

Сьогодні кожен із чотирьох видів МД не розглядаються ізольовано, тобто всі аспекти мовлення дуже тісно взаємопов’язані і спрямовані на оволодіння іноземною мовою як засобом комунікації. Особливий акцент сьогодні відводиться на комунікативний підхід саме до навчання аудіювання.

Торік  вперше  аудіювання стало частиною тесту ЗНО з іноземних мов. Насамперед, це було зроблено, щоб перевірити, наскільки учень не просто завчив матеріал, а й може ним користуватися, щоб вільно орієнтуватися в іншомовному середовищі. Щоб ця підготовка була поетапною, з цього року частину аудіювання матимуть і завдання ДПА з іноземної мови в 9-му класі. Крім того Розуміння мови на слух – це частина стандарту міжнародних мовних тестів, і воно не має бути сюрпризом для наших учнів. 
 

Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух мовлення.

Аудіювання - є потужним засобом навчанні іноземної мови. Цей вид мовленнєвої діяльності дозволяє оволодіти звуковою частиною мови, що вивчається, його фонемною складовою та інтонацією. Через аудіювання відбувається активне засвоєння лексичного складу та його граматичної структури.

Навчити студентів розуміти мовлення - одне з найважливіших завдань навчання. На занятті практично неможливо формувати лише один мовний або мовленнєвий навик. Працюючи з аудіо текстами, ми відпрацьовуємо лексичні, граматичні та фонетичні навички. Оволодіння аудіюванням дає можливість реалізувати виховні, освітні і розвиваючі цілі. Воно дозволяє навчити студентів уважно слухати мовлення, що звучить, формувати вміння прогнозувати зміст висловлювання і таким чином виховувати культуру слухання не лише на іноземній мові, а й на рідній мові.

Система навчання аудіювання включає 3 основні етапи:

1. Елементарний – присвячений формуванню перцептивної бази

аудіювання.

2. Середній – розвиток аудіювання як виду мовної діяльності.

3. Досконалий – оволодіння усним спілкуванням.

Процес формування умінь аудіювання передбачає такі три програми:

1. Аудіювання під час введення нового матеріалу, коли особливо інтенсивно формуються звукові образи нових мовних елементів. У цій програмі значна увага приділяється не тільки розумінню почутого, а й усвідомленому сприйманню фонетико-акустичних особливостей цих мовних одиниць.

2. Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Ця програма є попутною у плані формування умінь говоріння і фактично  обумовлена необхідністю: без аудіювання не буває спілкування.

3. Аудіювання як спеціальна різновидність іншомовних вправ, тобто як спеціальна програма. Йдеться про слухання мовлення вчителя або диктора, яке включає як діалоги різних осіб, так і монологічні єдності.

У практиці навчання іноземних мов тексти для аудіювання мають бути автентичними, доступними за змістом та мовним складом, короткими за тривалістю звучання, в основному монотематичними. Немає чітких рецептів, як вчитель повинен пропонувати учням завдання на аудіювання. Це залежить від багатьох чинників. Але треба чітко з’ясувати, що існує 3 етапи навчанню аудіювання:

·        підготовчий етап (pre-listening stage). На цьому етапі молодші підлітки знайомляться зі змістом тексту, їм пояснюються завдання, які необхідно виконати, надається необхідна допомога. Учні повинні сконцентрувати увагу на тому, що вони збираються слухати.

·        процес слухання і виконання завдання (while-listening stage) – це процес слухання і виконання завдання;

·        підсумкова робота (The post-listening stage). Цей етап роботи над аудіюванням тексту може бути значно довшим, ніж попередні, бо на цьому етапі учні мають час на те, щоб подумати, обговорити, поспілкуватися, виконати письмову роботу

Вправи, що готують до аудіювання.

I. При виконані вправ, що готують до аудіювання текстів, в учнів формуються навички сприйняття на слух мовленнєвих одиниць на рівні речень та надфразових єдностей. Сюди зазвичай включають наступні види вправ:

1.Вправи на визначення граматичних орієнтирів.

Вміння визначати синтаксичні функції слів у реченнях допомагає розумінню тексту в цілому. Найбільша інформативність закладена в підметі, присудку та додатку, тому необхідно в першу чергу навчити учнів знаходити ці члени речення, а також автоматично розпізнавати інші граматичні орієнтири.

2.Вправи на здогадку про значення незнайомих слів (за їх співзвучністю з відповідними словами рідної мови, за словотворчим елементом, з контексту).

3.Вправи на розуміння речень, що містять незнайомі слова, які не впливають на розуміння смислу висловлювання.

Для успішного аудіювання необхідно сформувати вміння розуміти на слух текст навіть за наявності незнайомих слів. Учні повинні вміти ігнорувати незнайомі слова, які не є ключовими, тобто не несуть основної смислового навантаження. Це можуть бути обставини часу, місця, означення тощо.
4.Вправи на антиціпацію (прогнозування). Особливу роль в удосконаленні механізмів аудіювання відіграє механізм антиціпації, що дозволяє виділити вправи на антиціпацію в окремий вид. Більша їх частина представлена у звукозапису. Фонограма допомагає обмежити час мовленнєвої діяльності на учнів, автоматизувати їх мовленнєві дії та забезпечити їм ключ.

5.Вправи на виділення різноманітних категорій смислової інформації:

· родової категорії;

· категорії часу;

· категорії місця;

· категорії причини тощо.

6.Вправи на визначення різних видів зв'язків між реченнями.

7.Вправи на визначення основної думки в групі речень.

За допомогою цих вправ розвивається вміння розуміти на слух понад фразові єдності.

8.Вправи на розвиток аудитивної пам'яті, аудитивної уваги.

ІІ. Вправи в аудіюванні текстів.

1. Вправи на прогнозування змісту тексту та розвиток уяви.

2. Вправи на знаходження смислового зв'язку між окремими частинами тексту. Уміння виявляти основний смисловий зв'язок допомагає розвитку уміння вхоплювати основний смисл тексту, що сприймається, постійно орієнтуватись на виділення головного в ньому.

3. Вправи на зв'язування логічної послідовності подій.

4. Вправи на розуміння тексту без домислювання.

5. Вправи на розуміння основної думки тексту.

Кінцевою метою аудіювання є розуміння тексту, але перевірити, чи зрозуміли учні текст, практично неможливо, якщо не виконувати для цього спеціальні вправи. Тому контроль - вирішальний етап аудіювання. Це дає нам підстави виділити третю групу вправ.

ІІІ. Вправи для контролю аудіювання.

Контроль розуміння аудіотексту може здійснюватись вербальним чи невербальним способами. Дії учня після прослуховування повідомлення пов'язані з характером завдання, яке було поставлене перед його слуханням.

До невербальних засобів контролю відносять:

· виконання дій;

· контроль з використанням цифр;

· контроль за допомогою сигнальних та облікових карток;

· виготовлення схем, креслень;

· підбір малюнків.

Вербальні засоби контролю поділяються на:

1.Рецептивні:

· підтвердження або спростування тверджень вчителя;

· вибір пунктів плану тексту;

· тести з вибором відповіді (альтернативні, одноелементного та множинного вибору, перехресні, ланцюгові, тести класифікації, клоуз-тести тощо).

2.Репродуктивні:

· відповіді на запитання;

· переказ змісту іноземною або рідною мовою;

· переклад окремих слів та словосполучень, речень;

· складання плану;

· формулювання запитань до тексту;

· бесіда на основі змісту тексту

Під час роботи над аудіюванням значно ефективніше використовувати інтерактивні форми і методи навчання. Суть цього полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Учні у процесі обговорення матеріалу поданого вчителем, виявляють своє власне розуміння на певний момент. Це допомагає їм навчатися, навчаючи інших, допомагає заповнювати прогалини в розумінні проблеми. Учні можуть збагатити свій мовний запас працюючи ( слухаючи або читаючи ) або спілкуючись зі своїми однокласниками. Інтерактивність включає в себе не тільки вираження своїх думок, а й сприйняття і розуміння думок інших.

Труднощі аудіювання 

Мовні труднощі аудіювання визначаються такими об'єктивними параметрами:

• рівнем розуміння наявної в аудіотексті інформації (повне розуміння, розуміння важливих ідей, цілеспрямований вибір інформації);

• видом аудіотексту (опис, розповідь, повідомлення; монолог, діалог);

• тематикою/ темою;

• обсягом аудіотексту (кількістю слів у ньому);

• способом контролю/ оцінювання (рідна мова/ іноземна мова, відповіді на запитання, вибіркові відповіді – тести множинного вибору, узагальнюючі повідомлення, розповідь і т. п.).

Фонетичні труднощі розмовного мовлення вважаються основними труднощами аудіювання. Нерозвиненість фонематичного слуху, відсутність адекватних вимовних навичок, недостатня сформованість акустико-артикуляційних образів відволікають увагу слухача на мовну форму повідомлення. Основними фонетичними труднощами аудіювання є труднощі, пов'язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення. 

Лексичні труднощі виникають не лише при кількісному збільшенні словникового матеріалу і його різноманітності (що характерно для старшого ступеня навчання), але й при вживанні слів в переносному значенні, наявності слів, які не несуть великого інформаційного навантаження, вживанні аморфних, невмотивованих слів і фразеологічних зворотів.

Граматичні труднощі пов'язані як із синтаксисом, так і з морфологією. Труднощі аналітико-синтетичної діяльності, яка є основою сприймання інформації, збільшуються пропорціонально довжині мовленнєвого повідомлення і складності синтаксичних структур у ньому. Деякі граматичні труднощі зумовлені наявністю аналітичних форм, відсутніх в рідній мові 

Для успішного здійснення аудіювання потрібно бути уважним, уміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам'ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах

ВИСНОВОК

Програма оволодіння аудіюванням як окремим видом комунікативної діяльності охоплює всі класи середньої школи і являє собою систему послідовних кроків, кожний з яких спрямований на подолання певних труднощів і в кінцевому підсумку підводить учнів до розуміння усного мовлення за умов, наближених до природних, у межах шкільної програми.