Методичні рекомендації "Окремі поняття сталого розвитку. Законодавча база принципів сталого розвитку.

                     Окремі поняття сталого розвитку.

            Законодавча база принципів сталого розвитку.

Окремі поняття сталого розвитку

Сталий розвиток суспільства – це сучасна концепція, яка ґрунтується на принципах взаємодії суспільства і природи та передбачає гармонізацію економічного й соціального розвитку та збереження довкілля.

«Сталий розвиток» - це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішніх поколінь і не ставить під загрозу можливості наступних поколінь задовольняти свої потреби».

«Наше спільне майбутнє», звіт Комісії 00Н під керівництвом Гро Харлем Брутланд, 1987 р.

Ключові завдання сталого розвитку:

•         забезпечення випереджаючого розв'язання проблем соціального та духовного розвитку;
•         узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю екосистем;
•         збереження і відновлення природних екосистем та їх здатності до самовідтворення.

Комплекс дій, спрямованих на досягнення сталого розвитку.

Для досягнення сталого розвитку необхідно:

•         створити політичну систему, що гарантуватиме участь громадян в обговоренні та прийнятті рішень;
•         створити соціальну систему, яка забезпечить розв'язання проблем, які виникли внаслідок негармонійного розвитку;
•         створити систему виробництва, яка ґрунтується на екологічних засадах;
•         здійснювати розбудову міжнародної системи, яка діє за сталими моделями торгівлі й фінансування;
•         створити гнучку та самокоригуючу адміністративну систему.

«Без здійснення ефективного захисту довкілля розвиток зупиниться, а без розвитку людства ефективний захист довкілля здійснювати неможливо». Доповідь Світового Банку з розвитку, 1992

Законодавча база принципів сталого розвитку

 Основні міжнародні документи, які існують у галузі сталого розвитку

•          
•         «Світова програма дій Порядок денний на XXI століття», ухвалена на зустрічі «Планета Земля» у Ріо-де-Жанейро в 1992 році, яка спрямована на впровадження засад сталого розвитку в країнах світу. Документ втілює всесвітню згоду і політичні зобов'язання з питань розвитку та економічного співробітництва, 179 країн (і Україна в тому числі) зобов'язалися діяти у дусі глобального партнерства з метою активізації спільних зусиль задля справедливого задоволення потреб нинішнього та майбутніх поколінь.З програми випливає, що забезпечення сталого розвитку є насамперед обов'язком національних урядів згідно з принципом спільної, але диференційованої відповідальності, та потребує розроблення національних програм і відповідної політики.
•         «Програма дій з подальшого впровадження Порядку денного на XXI століття», ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН на спеціальній сесії «Планета Земля +5» у 1997 році. В документі наголошується на тому, що досягнення сталого розвитку вимагає узгодження та інтеграції економічних, екологічних та соціальних цілей. Економічний і соціальний розвиток та охорона довкілля є взаємозалежними та взаємодоповнюючими компонентами сталого розвитку. Економічне зростання є необхідною передумовою соціально-економічного розвитку країн і, за врахування принципів рівності, справедливості, соціальних та екологічних чинників, сприяє сталому розвитку.
•         «План дій, ухвалений на Всесвітньому саміті і зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі» в 2002 році. В Плані дій визначено пріоритети та подальші кроки у напрямку прискореного досягнення цілей та виконання завдань, визначених попередніми документами. У параграфі 111 зазначено про «...необхідність створення і зміцнення системи науки й освіти для сталого розвитку на усіх рівнях з метою обміну знаннями, досвідом і передовою практикою та створення наукового потенціалу». На зібранні було вирішено рекомендувати Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй проголосити, починаючи з 2005 року, десятиліття освіти для сталого розвитку» (параграф 125 й). Відповідно до цієї рекомендації Генеральна Асамблея ООН на 57-й сесії у вересні 2002 року доручила ЮНЕСКО бути головним агентством з підготовки й проведення десятиліття освіти для сталого розвитку. Рада ЮНЕСКО на 166-й сесії в квітні 2003 року ратифікувала рішення щодо проведення «Десятиліття освіти для сталого розвитку».
•         Ольборзька хартія «Міста Європи на шляху до сталого розвитку» Схвалена учасниками Європейської конференції зі сталого розвитку великих і малих міст Європи в м. Ольборг, Данія в 1994 році). Ольборзька хартія підписана 80-ма європейськими органами місцевої влади і 253-ма представниками міжнародних організацій, національних урядів, наукових інститутів, консультантами і приватними особами. Хартія зобов'язує представників великих і малих міст Європи розпочати процес підготовки місцевого «Порядку денного на XXI століття» та розробити довгострокові плани дій щодо переходу до сталого розвитку. Учасники зібрання заснували мережу організацій «Сталий розвиток міст Європи», яка заохочує до розроблення місцевих планів дій на XXI століття, стимулює використання аудиту, аби виявити ініціативи зі сталого розвитку на рівні громади, проводить моніторинг досягнень та поширює його результати серед членів організації. На сьогодні мережа об'єднує понад 400 місцевих урядів, які представляють інтереси 300 млн. людей. 52 міста України, в тому числі Тернопіль, Вінниця, Одеса, Суми, Чернівці, Івано-Франківськ, Донецьк, Севастополь, Луганськ є учасниками мережі.
• Оргуська конвенція підписана на 4-й Пан-Європейській конференції міністрів охорони навколишнього природного середовища «Довкілля для Європи» в м. Оргус, Данія, в 1998 році. Конвенція визначає напрямки демократизації доступу громадян до інформації, участі громадськості у процесі прийняття рішень, доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Конвенцію розроблено на виконання 10-го принципу Декларації Ріо. Вона проголошує необхідність участі громадськості у розв'язанні екологічних проблем та сприяння доступу до екологічної інформації, що перебуває у розпорядженні державних органів. Україна ратифікувала Оргуську конвенцію 6 липня 1999 року, визнавши її невід'ємною складовою національного законодавства. З метою його розвитку в 2002 році були внесені зміни до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу» та Кодексу про адміністративні правопорушення України, в 2004 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища України затверджено Положення «Про порядок надання екологічної інформації» та «Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля».

 Міжнародні акти та інші документи, які стосуються освіти для сталого розвитку

Міжнародні акти про розвиток екологічної освіти, на яких здебільшого ґрунтується сучасна концепція освіти для сталого розвитку:

• Тбіліська декларація, 1977 р.
• Салонікська декларація, 1997р.
• Белградська хартія, 1975 р.

Загальні міжнародні документи зі сталого розвитку, які містять окремі положення про освіту для сталого розвитку:

Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй, 2002 р.

•         «Порядок денний на XXI століття», 1992 р.
•         Доповідь регіональної наради міністрів ЄЕК ООН з підготовки до Всесвітнього саміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі, 2007 р., ЕСЕ/АС 22/2001/2)
•         Шоста програма дій у галузі навколишнього природного середовища Європейського союзу, 2001 – 2010 роки, 2001 р.

Спеціальні міжнародні документи з питань освіти для сталого розвитку:

•         «Порядок денний на XXI століття в галузі освіти з метою сталого розвитку в регіоні Балтійського моря» (Прийнята на нараді міністрів освіти країн регіону Балтійського моря, Стокгольм, Швеція, 2002 р.)
•         Дакарські рамки дій «Освіта для всіх: виконання наших загальних зобов'язань» (Текст, прийнятий Всесвітнім форумом з освіти, Дакар, Сенегал, 2000 р.)
•         Заява міністрів охорони навколишнього природного середовища країн ЄЕК ООН про освіту з метою сталого розвитку (Київ, Україна, 2003 р.)
•         Базові елементи Стратегії ЄЕК ООН про освіту з метою сталого розвитку (Київ, Україна, 2003 р.)
•         Софійська конференція з освіти дорослих (Софія, Болгарія, 2002 р.). Проект Стратегії ЄЕК ООН про освіту з метою сталого розвитку (ЄЕК, Женева, Швейцарія, жовтень 2004 р.)

Законодавство з питань освіти в Україні.

Закони України:

•         Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р.
•         Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998р.
•         Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р.
•         Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р.
•         Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р.
•         Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р.

Постанови Верховної Ради України:

•         Постанова Верховної Ради України «Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні» від 21.06.2001 р.
•         Постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні» від 03.04.2003 р.
•         Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань «Про стан і перспективи розвитку вищої світи в Україні» від 04.06.2004 р.

 Укази Президента України:

•         Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення функціонування та розвитку загальної середньої освіти» від 2.06.1998 р.
•         Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні» від 09.10.2001 р.
•         Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України» від 17.02.2004 р.
•         Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» від 17.04.2002 р.
•         Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні» від 18.09.2004 р.

Тут і надалі законодавство України аналізується станом на 1.02.2005 р. Спеціального нормативного акту з питань освіти для сталого розвитку на сьогодні немає.

Законодавчі акти про розвиток екологічної освіти, яка є складовою освіти для сталого розвитку:

•         Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 13/6-19 від 20.12.2001 р. «Про концепцію екологічної освіти в Україні».
•         Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.05.2003 р. № 284 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську науково-методичну раду з екологічної освіти та виховання».

Національні законодавчі акти та документи зі сталого розвитку, які містять окремі положення про освіту для сталого розвитку:

•         Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 634 «Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку, на 2003 – 2015 роки».
•         Проект Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» (№5749).

Спеціальні національні законодавчі акти та документи, які певною мірою стосуються освіти для сталого розвитку:

Постанова Кабінету Міністрів України від 3.11.1993 р. №896 ( 89б-93-п) «Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»).

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 р. № 1494 «Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004 -2006 роки».

Головні тези законодавства України в галузі сталого розвитку:

Рішення Колегії Міністерства освіти і науки України № 13/6-19 від 20.12.2001 р. «Про концепцію екологічної освіти в Україні». Відповідно до цього рішення основна мета екологічної освіти полягає у формуванні навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як універсальної, унікальної цінності.

Головні стратегічні напрями розвитку екологічної освіти:

•         розроблення наукових засад неперервної екологічної освіти;
•         реформування загальної екологічної освіти;
•         виховання покоління з новою екологічною культурою, новим екологічним світоглядом, який ґрунтується на принципах гуманізму та екологізації мислення.

Зміст екологічної освіти спрямований на формування- особистості з екологічною світоглядною установкою, на дотримання норм екологічно грамотної поведінки і застосування навичок із захисту власного здоров'я та навколишнього природного середовища на практиці.

Наказ Міністерства освіти і науки України від 13.05.2003 р. № 284 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську науково-методичну раду з екологічної освіти та виховання».

Всеукраїнська науково-методична рада з екологічної освіти й виховання дітей та учнівської молоді створюється для організації науково-методичного забезпечення діяльності загальноосвітніх, професійно-технічних, дошкільних та позашкільних навчальних закладів з екологічної освіти та виховання учнівської молоді, поширення кращого педагогічного досвіду з екологічної освіти і виховання та впровадження новацій у навчально-виховний процес.

Рада сприяє реалізації концепції екологічної освіти в Україні, до її складу входять провідні вчені Національної академії наук України, Академії аграрних наук України, Академії педагогічних наук України, працівники зацікавлених міністерств, засобів масової інформації, вчителі, вихователі дошкільних навчальних закладів, члени громадських організацій екологічного спрямування.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04,2003 р. № 634 «Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку па 2003-2015 роки».

Програма е складовою державної політики, орієнтованої на забезпечення економічного зростання, соціального розвитку, створення безпечних умов для життя людини та відтворення навколишнього природного середовища, і визначає стратегію забезпечення сталого розвитку в державі.

Основні завдання Програми полягають у ліквідації бідності, впровадженні моделей сталого виробництва та споживання, охороні й раціональному використанні природних ресурсів, оптимізації ресурсної бази економічного та соціального розвитку.

Програма передбачає зміцнення зв'язків між наукою та освітою в інтересах сталого розвитку на усіх рівнях з метою обміну знаннями, досвідом і передовою практикою. У Програмі сконцентровано увагу на створенні правових засад для функціонування науково-освітніх центрів сталого розвитку, які мають організовувати Національна академія наук України та Міністерство освіти і науки України.

Проект Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію переходу України до сталого розвитку» (№ 5749).

Згідно з проектом освіта є головним засобом формування і відтворення інтелектуального ресурсу нації - головної складової людського капіталу, головного ресурсу розвитку та визначального виробничого чинника економіки сталого розвитку. За рахунок освіти в розвинених країнах світу вже сьогодні виробляється більше половини національного продукту.

Першочергові заходи з реалізації завдань Концепції;

•         Створення загальнодержавної системи безперервної екологічної освіти і виховання.
•         Забезпечення інтеграції екологічної освіти в програми університетського навчання.
•         Забезпечення просвіти з питань сталого розвитку для різних вікових груп населення.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3.11.1993 р. №896(896-93-п) «Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»).

Головна мета цієї Програми полягає у визначенні стратегії розвитку освіти в Україні та створенні системи безперервного навчання і виховання для досягнення високого освітнього рівня, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Основними шляхами реформування освіти є:

•         створення у суспільстві атмосфери сприяння розвитку освіти,
•         неухильної турботи про примноження інтелектуального та духовного потенціалу нації; залучення до розвитку освіти державних, громадських, приватних інститутцій, сім'ї, кожного громадянина;
•         забезпечення розвитку освіти з використанням сучасних технологій та науково-методичних досягнень;
•         підготовка педагогічних кадрів на сучасному професійному рівні;
•         формування нових економічних засад системи освіти;
•         реорганізація наявних та створення навчально-виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для відпрацювання та відбору ефективних педагогічних інновацій та освітніх модулів;
•         радикальна перебудова управління сферою освіти шляхом демократизації, децентралізації, створення регіональних систем управління навчально-виховними закладами;
•         створення нової правової та нормативної бази освіти.

Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 р. № 1494 «Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004 -2006 роки».

Мета Програми полягає у забезпеченні доступу населення до освітніх ресурсів та створенні умов для неперервного навчання упродовж усього життя, що досягається шляхом розвитку системи дистанційного навчання.

Основними завданнями Програми є:

•         розвиток дистанційної форми навчання в системі вищої освіти;
•         здійснення нормативно-правового, організаційного, науково-методичного, інформаційно-телекомунікаційного, матеріально-технічного, кадрового, економічного та фінансового забезпечення системи дистанційного навчання;
•         використання дистанційного навчання в системі післядипломної освіти для перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;
•         організація дистанційного навчання в системі загальної середньої та професійно-технічної освіти.