Комплектування машинно-тракторних агрегатів

Марусіч Олександр Іванович, викладач предметів «Агротехнологія», «Сільськогосподарські машини», ДНЗ «Лисянський професійний аграрний ліцей», кваліфікаційна категорія «спеціаліст ІІ категорії».

Назва матеріалу:

Комплектування машинно-тракторних агрегатів

Лисянка - 2019

Анотація

Мета даної  розробки – надати теоретичний матеріал для проведення  занять з предмету  «Агротехнологія».

 При складанні машинно-тракторних агрегатів треба виходити з агротехнічних вимог щодо виконання робіт, забезпечувати раціональне використання потужності та тягового зусилля трактора при найвищій продуктивності та економічності, передбачити необхідні прохідність та маневровість, створювати умови для подальшої роботи інших машинно-тракторних агрегатів, забезпечувати зручність та безпечність роботи для обслуговуючого персоналу.

 Методрозробка розрахована на викладачів, та учнів аграрних ПТНЗ.  Може бути використана при вивченні предметів  «Сільськогосподарські машини», «Агротехнологія», а також для курсової підготовки з професії «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «В1».

Зміст

          Вступ

1. Класифікація агрегатів за способом пpоведення сільськогосподарських робіт, складом машин, з'єднанням із тpактоpом, розміщенням та за виконуваними опеpацiями
2. Вимоги до комплектування машинно-тракторних агpегатiв
3. Комбайнові та шиpокозахватнi агрегати
4.  Види зчіпок
5. Тяговий опip машин та знарядь
6. Способи навішування машин
7. Маркери i слiдопокажчик, їх pозpахунок
8. Порядок комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв

Висновки

Додатки

Словник термінів

          Список літератури

                                                      Вступ

Машинно-тракторним агрегатом називається сукупність робочих машин-знарядь (сівалки, культиватори тощо) і джерела енергії (трактор, самохідне шасі), призначена для виконання однієї або кількох технологічних операцій одночасно.

Суттєве значення в сучасному сільському господарстві має зменшення витрат часу на проведення польових робіт. Досягти цього можливо за рахунок підвищення швидкості руху агрегатів. Поява швидкісних і потужних тракторів, удосконалення системи з’єднання агрегатів надали можливість створювати механізми, які можуть на підвищених швидкостях якісно виконувати сільськогосподарські операції.

Для забезпечення високої продуктивності й економічності використання машинно-тракторного парку потрібно правильно комплектувати агрегати, ураховуючи при цьому агротехнічні вимоги до якості виконуваних операцій і ступінь завантаження трактора як основні умови правильного агрегатування.

Правильно скомплектований агрегат повинен:

а) задовольняти вимоги агротехніки при високій якості виконання робіт;

б) забезпечувати раціональне використання машин з найвищою продуктивністю і найменшою витратою палива.

Щоб скласти агрегат, треба знати тягове зусилля трактора й опір сільськогосподарської машини-знаряддя.

1. Класифікація агpегатів за способом пpоведення сільськогосподарських робіт, складом машин, з'єднанням із тpактоpом, розміщенням та за виконуваними опеpацiями

У сільськогосподарському виробництві застосовуються переважно агрегати двох видів: рухомі й стаціонарні. Відповідно до виконуваних технологічних процесів агрегати можна поділити на такі групи: ґрунтообробні, посівні й садильні, агрегати для догляду за рослинами, збиральні, агрегати для меліоративних робіт, для полезахисних заходів та агрегати для виконання транспортних робіт. Крім того, агрегати поділяються на групи відповідно до виконуваних операцій: для оранки, культивації, сівби, збирання зернових культур тощо. Залежно від типу приєднання сільськогосподарських машин-знарядь до машини-двигуна розрізняють причіпні, напівначіпні, начіпні й самохідні агрегати.

Причіпним називається агрегат, машина-знаряддя якого має власну ходову частину, що повністю сприймає масу цієї машини.

Напівначіпний — це агрегат, у якого частину маси робочої машини сприймає трактор, а решта маси припадає на ходовий апарат самої машини.

Начіпним називається агрегат, у якого машина-знаряддя навішена на трактор, тобто в транспортному положенні агрегату масу машини повністю сприймає трактор.

Самохідним називається агрегат, двигун і передавальний механізм якого встановлені на шасі робочої машини. Такий агрегат виконує певні технологічні процеси або операції.

Залежно від складу машин агрегати поділяють на прості й комплексні. Агрегат, який виконує тільки одну операцію (оранку, культивацію, боронування тощо), називається простим (К-701 + ПТК-9-35). Комплексним називається агрегат, призначений для виконання різнорідних операцій, послідовних за своїм характером (збирання з одночасним лущенням, культивація з одночасним боронуванням і сівбою).

Агрегати, в яких машини-знаряддя розташовані симетрично відносно осі симетрії, називаються симетричними (наприклад, агрегат, що складається з трактора МТЗ-80 і сівалки СУПН-8). Якщо машини в агрегаті розташовані несиметрично, він називається несиметричним (силосозбиральний агрегат, що складається з трактора Т-150К і комбайна КСС-2,6)

2. Вимоги до комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв

Для забезпечення високої продуктивності й економічності використання машинно-тракторного парку потрібно правильно комплектувати агрегати, враховуючи при цьому агротехнічні вимоги до якості виконуваних операцій і ступінь завантаження трактора як основні умови правильного агрегатування.

Правильно скомплектований агрегат має:

• задовольняти вимоги агротехніки при високій якості виконання робіт;
• забезпечувати раціональне використання машин з найвищою продуктивністю і найменшою витратою палива й мастильних матеріалів, тобто зниження затрат праці й коштів на виконання механізованих робіт при виробництві сільськогосподарської продукції;
• створювати необхідні умови для роботи наступних агрегатів і забезпечувати вимоги охорони праці обслуговуючого персоналу в період виконання технологічних операцій.

Для обґрунтування складу агрегату треба визначити оптимальну кількість у ньому машин, знати тягові властивості трактора (шасі) й тягові опори сільськогосподарських машин-знарядь при раціональних режимах роботи.

Культиваторні агрегати комплектуються культиваторами й призначені для розпушування поверхні ґрунту на глибину до 12 см і глибокого розпушування на глибину до 25 см і більше, знищення бур'янів, внесення в ґрунт мінеральних добрив, підгортання й нарізування поливних борозен.

За призначенням розрізняють культиватори для суцільного обробітку ґрунту й просапні.

До культиваторів для суцільного обробітку ґрунту відносять парові культиватори, призначені для догляду за парами й передпосівного обробітку ґрунту, культиватори-плоскорізи для розпушування стерньових полів на глибину до 16 см, штангові культиватори для знищення кореневищних бур'янів, культиватори-розпушувачі, садові й лісові культиватори. Просапними називають культиватори, які призначені для міжрядної обробки посівів з метою розпушування ґрунту й знищення бур'янів, проріджування рослин у рядках, підгортання й нарізування поливних борозен. До просапних відносять також більшу групу культиваторів-рослинопідживлювачів, призначених для підживлення рослин мінеральними добривами в період росту.

Просапні культиватори, які пристосовані для виконання передпосівного обробітку ґрунту, а також для догляду за посівами з міжряддями різної ширини, називають універсальними.

Тракторні культиватори виготовляють навісними й причіпними.

До культиваторів висувають низку основних агротехнічних вимог.

При суцільному обробітку ґрунту поверхня поля повинна бути рівною, без гребенів і борозен.

Розпушування ґрунту повинне відбуватися без виносу вологих шарів на поверхню, без розпилення часток або їхнього ущільнення.

Відхилення від заданої глибини — не більше ±1 см.

Робочі органи культиватора повинні знищувати не менше 98–99 % бур'янів і не пошкоджувати рослин.

Посівні агрегати класифікуються за способом агрегатування з тракторами, за призначенням і за способом сівби.

За способом агрегатування із тракторами сівалки можуть бути причіпними й навісними.

За призначенням посівні агрегати поділяються на такі групи:

• для посіву зернових культур, включаючи зернові сівалки із пристосуванням для висіву мінеральних добрив, насіння трав та інших культур (зерно-тукові, зерно-трав'яні);
• для посіву просапних культур (кукурудзи, буряку, бавовнику); лляні, овочеві; спеціального призначення (лісові, лугові, парникові).

За способом сівби розрізняють рядкові, узкорядні, гніздові, квадратно-гніздові, пунктирні (точного висіву) і розкидні (для насіння трав і добрив) сівалки.

Залежно від призначення, до посівних агрегатів висуваються різні вимоги. Агрегати для висіву зернових культур повинні висівати насіння різних зернових і бобових, проса, а також інших культур, близьких за розмірами насіння до зернових, із заданими нормами висіву.

Сівалка повинна рівномірно розподіляти насіння по посівній площі. Висівальні апарати сівалки повинні забезпечувати рівномірний висів насіння.

Відхилення загального висіву від заданої норми допускається не більше ±3 %. Середня нерівномірність висіву між окремими висівальними апаратами не повинна перевищувати для зернових культур 3 %, а для бобових — 4 %.

Сошники сівалки повинні спрямовувати насіння на ущільнене дно борозни, на однакову глибину й загортати його вологим шаром ґрунту. Відхилення від заданої глибини закладення має не перевищувати ±1 см. Наявність на поверхні поля незагорнутого насіння не допускається. Поверхня поля після проходу сівалки повинна бути рівною, борозенки й гребені не повинні перевищувати 2-3 см.

Кукурудзяні квадратно-гніздові сівалки повинні забезпечувати висів однакової кількості насіння. Ушкодження насіння кукурудзи допускається не більше 1,5 %. Усі сошники повинні висівати групи насіння одночасно, на однаковій відстані одна від одної в поздовжніх і поперечних рядках.

Бурякові пунктирні сівалки повинні розміщати не менше 80 % одиночних насінин на заданих відстанях. Кількість пропусків не повинна перевищувати 2 %, а подрібнення насіння — 0,5 %. Глибина закладення коливається від 2 до 5 см. Відхилення від заданої глибини допускається не більше ±1 см.

3. Комбайнові та шиpокозахватнi агрегати

Комбайновий агрегат може одночасно виконувати не менше трьох технологічних сільськогосподарських збиральних операцій. Комбайни застосовують для збирання зернових, олійних, силосних, овочевих, плодово-ягідних культур і коренеплодів.

Зернозбиральні комбайни при прямому збиранні зрізують стебла зернових культур, обмолочують і очищують зерно; при роздільному збиранні підбирають валки, обмолочують та очищують зерно (рис. 1.). Крім збирання очищеного зерна в бункер, подрібнюється також солома.

Рис. 1. Зернозбиральний комбайн

Кукурудзозбиральні комбайни збирають кукурудзу на зерно, відривають від стебел качани, звільняють їх від обгорток, подрібнюють листя та стебла. Крім того, комбайни можуть збирати кукурудзу на силос (рис. 2).

Рис. 2. Силосозбиральний комбайн

Бурякозбиральний комбайн підкопує коренеплоди буряку, вибирає їх з ґрунту, відрізає бадилля й завантажує у транспортні засоби.

Поява потужної тракторної техніки зробила можливим застосування широкозахватних агрегатів. Їх перевага полягає у тому, що за один прохід трактора обробляється велика площа поля (рис. 3). Застосування цих агрегатів має великий економічний ефект.

Рис. 3. Робота широкозахватного агрегату

4. Тяговий опip машин та знарядь

Якість обробітку ґрунту високою мірою залежить від його технологічних якостей, зокрема від опору ґрунту. Питомий опір ґрунту — це зусилля, яке необхідно витратити на підрізання ґрунтового пласту, його обертання та тертя об робочу поверхню плуга. За цим показником ґрунти поділяють на легкі (питомий опір — до 30 кПа), середні (30–50 кПа), важкі (50–80 кПа) та надважкі (більш ніж 85 кПа). Чим менший питомий опір ґрунту, тим меншим є тягове зусилля трактора при його обробітку. Технологічні властивості ґрунту залежать від механічного складу, структурного стану, вмісту органічних речовин, вологості ґрунту.

При оптимальному зволоженні настає сприятливе співвідношення всіх технологічних властивостей ґрунту, його фізична стиглість. У цьому стані ґрунт під час оранки добре кришиться, не утворює глиб, не розпилюється. На обробіток стиглого ґрунту витрачається мінімальна кількість енергії.

Стиглість ґрунтів різного механічного складу настає в різний час: легкі ґрунти стають стиглими на 5–7 днів раніше, ніж важкі. Прискорюють настання фізичної стиглості важких ґрунтів заходи з їх окультурювання, особливо зі створення дрібногрудкуватої водозатримної структури. Навесні раніше починають обробляти легкі ґрунти, а восени — важкі глинисті ґрунти, щоб запобігти їхньому обробітку в перезволоженому стані.

5.Види зчіпок

Для з'єднання кількох сільськогосподарських машин-знарядь із трактором користуються спеціальною проміжною ланкою-зчіпкою, через яку тягове зусилля від трактора передається до машини.

Зчіпка повинна відповідати агротехнічним вимогам і забезпечувати повне використання ширини захвату й нормальну роботу машин-знаряддя. Крім того, зчіпка має бути міцна й надійна в роботі, легка, зручна для транспортування, використання і технічного обслуговування, економічна як для виготовлення, так і для експлуатації.

Залежно від способу приєднання до трактора зчіпки бувають причіпні, напівначіпні й начіпні (табл. 1.).

Таблиця. 1  Основні дані про зчіпки

Причіпні зчіпки, за винятком безрамних, мають свій колісний хід.

За призначенням зчіпки бувають універсальні — для приєднування симетричних машин-знарядь, таких як культиватори, борони, сівалки тощо, і спеціальні — для приєднування несиметричних машин або знарядь, таких як комбайни, жатки, плуги тощо.

До універсальної зчіпки можна причіплювати машини або знаряддя в один або в два ряди, а до спеціальної — послідовно або послідовно з виступами.

Для складання широкозахватних агрегатів використовують зчіпки СГ-21, С-11У, С-18У, СП-11, СП-16, ланки яких для кращого копіювання рельєфу поля з'єднуються між собою шарнірно.

Зчіпки СГ-21 застосовуються для агрегатування борін із тракторами класу 3 і 5. Промисловість випускає дві модифікації зчіпок: із шириною захвату 21 м (три бруси, рис. 4) та 8–10,8 м (один брус). В останньому варіанті зі зчіпкою агрегатують два культиватори з шириною захвату по 4,0 м або три сівалки з шириною захвату по 4,0 або по 3,6 м.

Рис. 4. Гідрофікована зчіпка СГ-21

Для складання агрегату з двох культиваторів КПС-4, сівалок СЗ-5,4-06 або трьох сівалок (СЗ-3,6, СЗП-3,6) загальною шириною до 11 м доцільно використовувати зчіпки СП-11 (рис. 5) або С-11У. Зчіпка СП-11 має автоматичний самовстановний маркер. Користуючись зчіпкою СП-16 (рис. 6), можна комплектувати агрегат з трьох-чотирьох культиваторів або сівалок, а також агрегати з плоскорізами (КПП-2,2, КПУ-400), боронами та іншими машинами-знаряддями. За допомогою середньої секції можна складати агрегат з двох культиваторів КПС-4.

До зчіпки додаються п’ять гідроциліндрів, а на окреме замовлення — два подовжувачі для складання ешелонованих агрегатів. На зчіпці встановлений гідрокерований маркер.

Рис. 5. Зчіпка СП-11

Рис. 6. Зчіпка СП-16:

1 — ліве крило; 2 — причіпна серга; 3 — середня секція; 4 — колесо середньої секції; 5 — праве крило; 6 — маслопроводи; 7 — подовжувач; 8 — гідроциліндр; 9 — колесо крайньої секції.

Слід зазначити, що для культивації і сівби сільськогосподарських культур агрегати доцільно складати зі зчіпками СП-16 або СП-11. Ці зчіпки мають самовстановні колеса, які при шеренговому агрегатуванні дають змогу робити комбіновані повороти агрегатів, що значно зменшує ширину поворотних смуг.

Під час виконання польових робіт на пересування зчіпки витрачається певне зусилля. Якщо вага зчіпки Q3, опір пересуванню зчіпки по горизонтальній місцевості (R3) визначається за формулою:

R3 = ρ • Q3;

де ρ — коефіцієнт опору коченню зчіпки

Під час складання агрегатів машини-знаряддя треба розміщувати симетрично відносно лінії тяги й рівномірно по ширині зчіпки. Якщо машини мають однакову ширину захвату, але кількість машин непарна, одну машину приєднують до центра основного бруса, інші — по боках від центра на відстані, що дорівнює ширині захвату машини. Якщо ж кількість машин парна, місця приєднання їх до зчіпки повинні бути на відстані половини ширини.

6.Способи навішування машин

За способом з’єднання з тракторами й самохідними шасі сільськогосподарські машини й знаряддя можуть бути навісними, напівнавісними й причіпними.  Навісною називають таку машину або знаряддя, вага якої при переході в транспортне положення повністю сприймається ходовою частиною трактора. До напівнавісних відносяться машини й знаряддя, вага яких при транспортуванні частково сприймається трактором, а частково — опорними колесами машини або знаряддя. Причіпні машини й знаряддя мають власний колісний хід, що сприймає вагу машини при переїздах під час роботи.

Начіпні машини у порівнянні з причіпними мають ряд істотних переваг.

Маса начіпних машин у 1,2–1,5 разу менша від маси подібних причіпних машин. Зменшення маси начіпних машин (в основному за рахунок того, що в конструкції немає ходових коліс, причіпного пристрою, механізмів для регулювання робочих органів тощо) знижує непродуктивні витрати енергії на їх переміщення. Тяговий опір начіпних машин, що припадає на 1 м ширини захвату, на 10–20 % менший, ніж опір, що припадає на 1 м ширини захвату причіпних машин.

Начіпні машини збільшують зчіпну вагу трактора й цим поліпшують його тягові властивості. Застосування начіпних машин-знарядь значно підвищує маневреність агрегату (вужча поворотна смуга). Начіпні машини можна швидко піднімати й опускати, їхні робочі органи легко очищати. Усе це зменшує на 5–13 % затрати робочого часу на холості повороти агрегату. Витрата палива на одиницю обробленої площі при цьому теж зменшується.

Застосування начіпних машин підвищує продуктивність агрегатів на 14–20 % і на 5–19 % зменшує погектарну витрату палива.

Є п’ять способів навішування начіпних машин на трактори (рис. 7):

заднє — машину розміщують за задньою ведучою віссю трактора;

переднє — машину навішують перед ведучою віссю трактора, між його передніми й задніми колесами;

бокове — робочі органи машини розміщують з обох боків трактора;

фронтальне — машину розміщують перед трактором;

секційне (ешелоноване) — окремі секції машини навішують на трактор у різних його місцях. Секційними начіпними машинами є культиватори ЗКРН-2,8А тощо.

Рис .7. Основні схеми розміщення начіпних машин в агрегаті:

а — заднє; б — переднє; в — фронтальне; г — бокове; д — ешелоноване (із заднім навішуванням секції); е — ешелоноване

За умови комплектування агрегатів з начіпних машин треба повністю завантажувати трактор.

Чим повніше буде завантажений трактор, тим більша буде його продуктивність і менша погектарна витрата палива.

Уніфіковані тракторні гідравлічні системи дають змогу навішувати ту саму начіпну машину на різні трактори, що сприяє зменшенню загальної номенклатури начіпних машин.

Комплектуючи агрегати з начіпних машин, потрібно вибрати найкращий спосіб навішування машин на трактор.

Фронтальне навішування машин застосовують тоді, коли ходова частина трактора має проходити після робочих органів машини. Якщо машина навішена ззаду, трактор рухається по необробленому полю. Переднє навішування сільськогосподарських машин застосовують здебільшого на самохідних шасі.     При цьому робочі органи машини містяться в найзручнішому для спостереження положенні, що полегшує водіння агрегату по міжряддях (тракторист менше втомлюється). Бокове навішування застосовують переважно для сіно- й силосозбиральних машин. Секційне (ешелоноване) навішування застосовують тоді, коли на трактор навішують широкозахватні машини і їхня конструкція або недостатня стійкість трактора не дають змоги розмістити машини в одному місці.

Унаслідок різної конструкції, потужності й призначення тракторів велику частину начіпних машин можна агрегатувати тільки з тракторами певних марок.

7. Маркери i слiдопокажчик,  їх pозpахунок

При посівних операціях важливо точно додержувати прямолінійності рядків посіву і міжряддя, що утворюються в сусідніх проходах агрегату. Для цього використовують маркер.

Маркер являє собою пристрій, що робить на ґрунті слід у вигляді неглибокої борозни. По сліду маркера тракторист спрямовує реборду переднього колеса або край правої гусениці трактора.

Звичайно маркер являє собою штангу певної довжини, закріплену одним краєм на рамі сівалки або на зчіпці. На вільному краї штанги прикріплюється для проведення борозенки будь-який робочий орган — сошник сівалки, лапа культиватора тощо.

Будову маркера навісного типу подано на рис. 8.

Рис. 8. Маркер до сівалки

Для правильного встановлення маркера треба визначити його виліт — відстань від його робочого органа до найближчого крайнього сошника сівалки.

Уведемо такі позначення:

m — ширина стикового міжряддя між двома сусідніми проходами агрегатів;

А — відстань між крайніми сошниками в агрегаті;

а — відстань між серединами ободів передніх коліс або внутрішніми краями гусениць трактора.

Формула для визначення виліту правого маркера:

Виліт лівого маркера буде більший, бо тракторист веде по сліду маркера праве колесо або гусеницю.

Формула для визначення виліту лівого маркера:

Для зменшення виліту маркера застосовуються слідопокажчики.

Слідопокажчик являє собою легку штангу, прикріплену до передньої частини трактора; на краю штанги прив'язується невеликий вантаж.

Слідопокажчик слід старанно прикріпити до передньої частини трактора (найзручніший — перекидний слідопокажчик) і встановлювати так, щоб його вантаж був добре видний трактористові. Тоді виліт маркера розраховується за формулою:

Формулу подано для зустрічних напрямів руху агрегатів відповідно до рис. 9.

Рис. 9. Схема розміщення маркера

8. Порядок комплектування машинно-тpактоpних агpегатiв

Для розрахунку складу агрегатів введемо такі позначення:

Рн.гак — номінальне тягове зусилля трактора, Н; К — питомий опір машини-знаряддя, Н/м; К0 — питомий опір плуга, Н/м2; Вм — найбільша допустима ширина захвату агрегату, м; bм — ширина захвату однієї машини, м; nм — кількість машин в агрегаті; b — ширина орної скиби, м; а — глибина оранки, м; R3 — опір зчіпки, Н; Rагр — опір агрегату, Н; ηв — коефіцієнт використання тягового зусилля.

Агрегат розраховують у такій послідовності:

1. Згідно з агротехнічними вимогами до польової операції та умов роботи у загінці, вибирають тип сільськогосподарських машин-знарядь, трактор і робочу швидкість агрегату.
2. Знаючи тип трактора й робочу швидкість агрегату, визначають номінальне тягове зусилля трактора Рн.гак..
3. Визначають максимальну ширину захвату агрегату:

Для орного агрегату К = К0а, Н/м.

4. Визначають кількість машин-знарядь в агрегаті:

5. Визначають розмір робочого тягового зусилля агрегату:

6. Визначають коефіцієнт використання тягового зусилля:

У такій послідовності розраховують машинно-тракторні агрегати, які працюють на місцевості з рівним рельєфом. За наявності підйому на загінці треба враховувати зусилля, яке затрачатиметься на подолання підйому машиною зі зчіпкою.

Для орних агрегатів спочатку треба визначити тяговий опір (в Н) одного корпуса:

За розміром опору одного корпуса можна визначити кількість корпусів у агрегаті:

Треба брати ціле число корпусів.

За кількістю корпусів обчислюють робочий тяговий опір орного агрегату

R агр = пк Rк і ступінь завантаження трактора:

Коефіцієнт ηв повинен становити 0,9–0,94.

Щоб скласти агрегат, треба знати тягове зусилля трактора й опір сільськогосподарської машини-знаряддя.

Висновки

Технологічні процеси вирощування містять у собі великий комплекс заходів, що сприяють одержанню високих і стабільних урожаїв. Різні культури вимагають свого особливого технологічних підходу, але для всіх їх загальним є вибір місця в сівозміні, обробіток ґрунту, внесення нормованої кількості мінеральних і органічних добрив, підготовка насіннєвого матеріалу до сівби, жорстке дотримання строків, способів і норм висіву, а також догляд за посівами й збирання.

Весь комплекс агротехнічних заходів (лущення стерні, внесення органо-мінеральних добрив, оранки, боронування і культивація) треба виконувати в певні строки і з високою якістю, бо від цього залежить ефективність використання техніки. Забезпечити високоефективне виконання робіт можна тільки за умови впровадження раціональної організації проведення технологічних операцій.

Для збереження вологи, створення сприятливих умов для проростання бур’янів і дальшого їх знищення проводять лущення відразу після збирання зернових колосових і зернобобових культур, а ще краще — одночасно зі збиранням. Чисті поля або поля, засмічені переважно однорічними бур’янами, лущать дисковими лущильниками, а поля, засмічені коренепаростковими бур’янами (осот, гірчак тощо), — лемішними.

Додаток 1

Контрольні запитання

1. Що таке машинно-тракторний агрегат?
2. За якими ознаками класифікують машинно-тракторні агрегати?
3. Які типи машинно-тракторних агрегатів можна виділити?
4. Які фактори слід враховувати при комплектуванні машинно-тракторних агрегатів?
5. Як комплектуються культиваторні агрегати?
6. Як комплектуються посівні машинно-тракторні агрегати?
7. Що таке комбайновий агрегат?
8. Які види комбайнових агрегатів ви знаєте?
9. Що таке тяговий опір машин та знарядь?
10.  Для чого використовують зчіпки? Які види зчіпок ви знаєте?
11.  Які види сільськогосподарських машин виділяють за способом з’єднання з тракторами і самохідними шасі?
12.  Які способи навішування начіпних машин на трактори ви знаєте?
13.  Що таке маркер? Яка його будова?
14.  Як комплектують комбіновані агрегати та агрегати для роботи на схилах?

Додаток 2

Тестові завдання

1.  Технологічні операції при основному обробітку ґрунту це:

1)      Внесення добрив; оранка; культивація.

2)      Лущення стерні; внесення добрив; оранка; різноглибинна культивація; нарізання гребенів.

3)      Лущення стерні дисковими лущильниками; лущення стерні лемішними лущильниками; внесення добрив, оранка, різноглибинна культивація.

4)      Лущення стерні або дискування; внесення добрив; плоско різний обробіток.

5)      Дискування, внесення добрив; боронування, культивація.

2.  Технологічні операції при передпосівному обробітку ґрунту проводяться в такій послідовності:

1)      Закриття вологи; внесення гербіцидів; вирівнювання ґрунту; внесення добрив; комбінований обробіток.

2)      Закриття вологи; дискування; внесення добрив і гербіцидів; передпосівна культивація; посів.

3)      Закриття вологи; вирівнювання ґрунту; внесення гербіцидів; культивація; внесення добрив; комбінований обробіток; посів.

4)      Закриття вологи; оранка, культивація; внесення добрив; комбінований обробіток ґрунту; посів.

5)      Закриття вологи; вирівнювання ґрунту; внесення добрив; культивація; коткування; посів.

3.  Мінеральні добрива це такі речовини:

1)      Основні елементи (NPK) яких органічні речовин рослинного або тваринного походження.

2)      Солі неорганічних кислот, основні елементи яких є NPK.

3)      Аміачна селітра, мочевина, калійна сіль,дефекат, сапропель, фосфоритне борошно.

4)      Азотні добрива - аміачна селітра; карбамід; фосфорні - суперфосфат; калійні -хлористий калій, калійна сіль.

5)      Хімічні меліоранти - вапняк, гіпс, мергель, дефекат.

4. До робочих органів ґрунтообробних машин відносяться:

1)    Зуби, стрільчасті універсальні лапи, сошники, граблини;

2)    Ротаційні батареї голчастих дисків; ротори; шлейфи; диски; долота;

3)    Корпус плуга; підживлювальний ніж, долотоподібна лапа, реборди;

4)    Дисковий ніж, передплужник, плоскорізальна лапа, лапа - бритва;

5)    Лемеші; зуби, бітери, штанги, диски.

5.Сипучі добрива можна вносити такими агрегатами:

1)      МТЗ-80+РУМ-5; Т-40А+НРУ-0,5; ЮМЗ-6+СЗ-3,6; Т-150К+МЖТ-10;

Т-150+ПРТ-10.

2)      МТЗ-80+РУМ-5; Т-150К+МВУ-8; Т-70+КРН-2,8;

ДТ-75+РУН-15" Буран".

3)      МТЗ-80+НРУ-900; ЮМЗ-6+РОУ-5; Т-70+ПОМ-630-01; Т-70+ССТ-126.

4)      ЮМЗ-6+РЖ-1,8; АРУП; МТЗ-80+ОП-2000; Т-150+КСО-9.

5)      Т-150К+МВУ-8; Т-150К+ПРТ-10; Т-40+НРУ-0,5; Т-70+УСМК-5,4;

МТЗ-80+КОН-2,8.

                             Словник термінів

Борона — сільськогосподарське знаряддя для боронування ґрунту.

Боронування — розпушування поверхневого шару ґрунту боронами та ротаційними мотиками, один з агротехнічних заходів.

Висівні апарати — дозатори, які відбирають певну частину посівного матеріалу (насіння, мінеральних добрив) із бункера або ящика й спрямовують її в сошники.

Гідравлічні дозувальні пристрої — розливальні пристрої, які використовують для внесення в ґрунт рідких добрив.

Дискування ґрунту — розпушування поверхневого шару ґрунту з його частковим перегортанням.

Добрива — органічні та мінеральні речовини, що містять елементи живлення рослин.

Зяблевий обробіток ґрунту — літньо-осінній обробіток ґрунту під сівбу ярих сільськогосподарських культур наступного року.

Комбайн — машина для одночасного виконання трьох або більше технологічних сільськогосподарських збиральних операцій.

Культивація — захід поверхневого обробітку ґрунту, що забезпечує його розпушування без перегортання ґрунту та вирівнювання поверхні з одночасним підрізанням бур’янів.

Лущення — поверхневе або мілке розпушування ґрунту, що супроводжується частковим його перегортанням та підрізанням бур’янів.

      Лущильник — сільськогосподарське знаряддя для лущення ґрунту.

      Міжрядний обробіток ґрунту — розпушування поверхневого шару ґрунту

    та підрізання бур’янів в міжряддях просапних культур.

Список літератури

1. Самокиш М.І., Ермантраут Е.Р. Організація і технологія механізованих робіт. — К.: Урожай, 1991.
2. Сельскохозяйственный энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1989. — 945 с.
3. Справочник по овощеводству / Алексашин В.И., Алпатьев А.В., Андреева Р.А. и др. — Л.: Колос, 1982. — 511 с.
4. Ушкаренко В.О. Зрошуване землеробство. — К.: Урожай, 1994.
5. Федоришина Н.О. Овочівництво: Опорні конспекти. — К.: Урожай, 1994.
6. Фокеев П.М. Основы сельского хозяйства: Учеб. пособие для студентов биол. спец. пед. ин-тов. — М.: Просвещение, 1976. — 431Воронов Ю.И. и др. Сельскохозяйственные машины. — М.: Высшая школа, 1978. — 295 с.
7. Гапоненко В.С., Войтюк Д.Г. Сільськогосподарські машини. — К.: Урожай, 1993.
8. Гербіциди і раціональне їх використання: Довідник / За заг. ред. З.М. Грицаєнко. — К.: Урожай, 1993.
9. Головчук А.Ф., Орлов В.Ф., Строков О.П. Трактори: Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки. — К.: Грамота, 2003.
10. Городний Н.М. Агрохимия. — К.: Выща школа, 1990. — 288 с.
11. Діденко М.К. Експлуатація машинно-тракторного парку. — К.: Вища школа, 1975. — 456 с.
12. Довідник механіка колгоспу по сільськогосподарських машинах. — К.: Сільськогосп. літ-ра УРСР, 1960. — 448 с.
13. Доспехов Б.А., Пупонин А.И. Земледелие с основами почвоведения. — М.: Колос, 1978. — 225 с.
14. Єлін Ю.Я., Оляніцька Л.Г., Івченко С.І. Шкільний визначник рослин. — К.: Радянська школа, 1988. — 368 с.
15. Заїка О.С., Сопiльняк Г.П. Сiльськогосподаpськi машини. — К.: Уpожай, 1994.