Методичні рекомендації "Педагогіка партнерства в умовах Нової української школи"

 

 

 

 

 

 

Педагогіка партнерства

в умовах

Нової української школи

Методичні рекомендації

 

 

 

 

 

                Шайнюк Світлана

 

 

 

 

 

  

Педагогіка партнерства в умовах Нової української школи: методичні рекомендації / укладач С. В. Шайнюк. – ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ – Ковель, 2022. – 74 с.

 

 

 

 

У методичних рекомендаціях розглянуто питання впровадження Концепції Нової Української школи, а зокрема – педагогіки партнерства між усіма учасниками освітнього процесу. Уміщено теоретичні матеріали, практичні поради з досвіду роботи.

Рекомендовано класним керівникам, вихователям, учителям у повсякденній роботі з дітьми.

 

 

 

 

Укладач: Шайнюк С.В., вчитель початкових класів, консультант Центру професійного розвитку педагогічних працівників.

 

 

 

     

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………4

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ШЛЯХИ СПІВПРАЦІ З БАТЬКАМИ……………………………………………………...7

1.     Традиційні форми роботи з батьками………………………7

1.2  Застосування інтерактивних та інноваційних форм співпраці…..……..........................................................................14

1.3  Наочно-письмові способи організації спільної діяльності ……………………………………………………………………20

1.4  Залучення батьків до освітнього процесу………………...22

 

РОЗДІЛ 2. ОНЛАЙН-ПАРТНЕРСТВО З БАТЬКАМИ ЯК ВИМОГА СУЧАСНОСТІ…………………………………….28

2.1  Сучасні способи зв’язку з батьками………………………28

2.2  Ґаджети у житті підростаючого покоління……………….36

2.3  Вплив Інтернету на розвиток дитини……………………..39

 

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РОБОТИ З БАТЬКАМИ              ……………………………………………………48

3.1 Участь світової батьківської спільноти в управлінні школою…………………………………………………………..48

3.2 Благодійний фонд навчальних закладів. Досвід Польщі…50

3.3 Двосторонній зв’язок між сім’єю та школою у різних країнах…………………………………………………………...51

 

ВИСНОВКИ………………………………………………….... 59

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………………………………………61

ДОДАТКИ………………………………………………………63

ВСТУП

 

Одним  із ключових компонентів Концепції Нової української школи є педагогіка партнерства – педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.  Партнери, які мають  спільну мету, є рівноправними учасниками освітнього процесу. Учитель має бути другом, а родина – залучена до побудови навчального процесу дитини.  Педагогіка партнерства визначає істинно демократичний спосіб співпраці педагога і дитини, який не відкидає різниці в їхньому життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовно рівність у праві на повагу, довіру, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість.

Сутність педагогіки партнерства полягає у відношенні до дитини, як особистості, забезпеченні їй права на вибір, на повагу, права бути такою, якою вона є, а не такою, якою хоче її бачити вчитель.  Стосунки партнерства складаються там, де діти і дорослі мають  спільні цілі і бачення. Учень -  це партнер, однодумець, рівноправний учасник педагогічного процесу, відповідальний за його результати.

Актуальність обраної теми визначена змінами, які відбуваються в сучасній Новій школі. Метою цієї школи є різнобічний розвиток, виховання та соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення та навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору й самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності.

Об’єктом дослідження є традиційні та інтерактивні технології, що сприяють формуванню педагогіки партнерства.

 

Предмет дослідження – методи та форми роботи з формування педагогіки співробітництва.

Метою роботи є спроби допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти, можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

Виходячи  з такого розуміння актуальності та мети роботи були визначені такі основні завдання:

• виявити та проаналізувати коло доступних для нас інформаційних джерел, скласти бібліографію  даної проблеми та опрацювати низку монографій та науково-методичних статей;
• визначити сутність методик, що сприяють формуванню педагогіки партнерства;
• утілювати ідеї педагогіки співробітництва;
• ініціювати нове, ґрунтовне залучення родини у побудові  освітнього процесу дитини;
• давати можливість проявити ініціативу та підтримувати батьків у всіх починаннях, які стосуються класу й школи.

Практичне значення роботи, вважаю, полягає перш за все у тому, що дані матеріали можна використовувати на засіданнях педагогічної майстерні «Педагогіка партнерства в умовах Нової української школи». Робота буде корисною й для класних керівників, вихователів, батьків, а також для самостійного опрацювання вчителями.

Робота побудована за теоретико-практичним принципом і складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У вступі  обґрунтовано вибір та визначено актуальність теми, мету та завдання роботи, її предмет та об’єкт, практичне значення.

У першому розділі зроблено спробу впровадження традиційних форм роботи з батьками наочно-письмових способів діяльності, застосування інтерактивних та інноваційних форм співпраці, залучення батьків до освітнього процесу.

У другому розділі розкрито сучасні способи зв’язку з батьками (Viber, Clasroom, Zoom, пошта, електронний щоденник, сайт школи, блог учителя, skype, чати, соціальні мережі, зв’язок за допомогою телефона); використання ґаджетів (ігри з логічним навантаженням, інноваційні платформи); вплив інтернету на розвиток дитини (позитивні та негативні сторони, кібербулінг).

У третьому розділі, на основі міжнародного досвіду, обґрунтовано вплив батьків на навчальний процес та роботи школи вцілому.

У висновках викладено основні результати у ході опрацювання та розкриття обраної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ШЛЯХИ СПІВПРАЦІ З БАТЬКАМИ

1.1. Традиційні форми роботи з батьками

Кожна дитина індивідуальна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Завдання Нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

Спілкування вчителя з батьками, яке відбувається від самого початку навчального року, має стати невід’ємною частиною річного плану роботи вчителя.

Вчитель застосовує різні форми роботи для встановлення взаємних стосунків та продовження співпраці.

        Традиційні форми роботи з батьками

І. Індивідуальні:

• відвідування учнів;
• запрошення до школи;
• індивідуальна консультація;
• індивідуальна допомога психолога;
• індивідуальні зустрічі «розмова по душах»;
• листування з батьками.

ІІ. Групові:

• зустрічі за «круглим столом»;
• батьківські збори;
• психолого-педагогічні консультації;
• день відчинених дверей;
• конференції для батьків;
• психологічні тренінги;

• батьківський лекторій для різних груп ризику (неповні сім'ї, багатодітні, малозабезпечені, батьки опікуваних дітей);
• спільні свята;
• родинні конкурси.

Відвідування учня вдома можливе тільки після одержання дозволу батьків, адже це надзвичайний захід. Не всі  батьки готові до того, щоб їх турбували вдома. Відвідування родини може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами проживання, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини і вживання необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання, залучення батьків до участі в роботі школи. 

Під час зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. Слід одразу ж «зняти» будь-яку настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних сторін їх характеру. Залучаючи батьків до розмови, поступово переходять до обговорення негативного у поведінці учня. Свої судження про нього слід висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків. Встановлення дійсного стану справ дає змогу спланувати план дій школи і сім'ї, домовитися про взаємне інформування.

Запрошення батьків до школи. Вчитель  запрошує батьків окремих дітей до школи на необхідну бесіду. Під час розмови дуже важливо дотримуватися такту, надати  можливість відчути вашу. Треба переконати батьків у конфіденційності розмови, щоб викликати їх на відвертість. Така бесіда буде корисна і для педагога, і для батьків. Учитель  дає свої рекомендації батькам, відповідає на їх запитання. Вони отримують корисні поради і допомогу від класного керівника, переконуються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові вчитель має пам'ятати, що надмірне виділення  недоліків учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть,  якщо вони відчувають, що він має рацію.

Батьківські консультації передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з питань, які цікавлять батьків.

Індивідуальні консультації проводяться з ініціативи батьків або вчителя. Приводом для запрошення батьків на консультацію є результати спостережень учителя за дитиною, проблеми спілкування учня із класом і педагогами, конфліктна ситуація й ін. У ході індивідуальної консультації учитель повинен уважно вислухати батьків і всім своїм поводженням сприяти тому, щоб вони охоче розповідали про свою дитину якнайбільше. Чим більше відомостей класний керівник має про кожного учня, тим більше шансів створити нормальні умови для становлення його особистості. Кожна консультація психолога обов'язково закінчується рекомендаціями з виховання дитини. Вони можуть бути письмовими або усними. Індивідуальна консультація повинна мати ознайомлювальний характер і сприяти створенню позитивного контакту між батьками  і учителем.

Якщо в дитячому колективі є проблеми, що стосуються декількох сімей, то можна провести тематичні консультації. Тематична консультація вимагає серйозної підготовки класного керівника і тих фахівців, які в ній братимуть участь.

День відчинених дверей для батьків у школі. Головна мета: показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідування виставок, спортивних змагань тощо). Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, дітей, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В одних школах день відчинених дверей для батьків проводять щосеместру, в інших – щомісяця. Роботу з його підготовки очолює батьківський комітет і комісія з питань психолого-педагогічної пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, вчителями, класними керівниками, шкільним психологом, соціальним педагогом, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

Батьківські конференції є важливою формою групової роботи з батьками. Їх доречно проводити як обмін досвідом з виховання дітей або як обмін думками з певної проблеми.

Батьківські конференції вимагають планування, з обов'язковою участю психолога, соціального педагога, які працюють у школі. Проблеми конфліктів батьків і дітей та шляхи виходу з них, наркотики, соціальні мережі, сексуальне виховання в сім'ї – ось теми батьківських конференцій.

До завдань підготовки належить проведення соціологічних і психологічних досліджень з проблеми конференції та їх аналіз, а також ознайомлення учасників конференції із результатами досліджень. Активними учасниками конференції виступають самі батьки. Вони готують аналіз проблеми з позицій власного досвіду. Важливою рисою конференції є те, що вона приймає певні рішення, які можуть бути представлені у формі рекомендацій та пам’яток для батьків.

Педагогічний лекторій передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід. Батьки беруть активну участь в обговоренні проблем.

Бесіди найкраще проводити з метою попередження конфліктних ситуацій між окремими дітьми, педагогами й сім'єю. Використовувати бесіду в роботі з батьками необхідно для того, щоб знайти спільний шлях вирішення проблеми, яка виникла. Результати бесіди не повинні ставати відомими, якщо хтось із учасників цього не хоче. У бесіді класний педагог повинен більше слухати й чути, а не захоплюватися повчаннями та порадами.

Класні батьківські збори є важливим колективним видом роботи педагога з батьками учнів, їх проводять 1-2 рази на семестр. Такі збори визначають напрями діяльності  батьків у класі та об'єднання їх в єдиний колектив. Класні батьківські збори – традиційна форма роботи.

Батьківські збори можуть бути: організаційними; поточними; тематичними; підсумковими; загальношкільними і класними. У формуванні проблемної тематики може допомогти психолог. До проведення зборів він проводить опитування батьків і дітей, використовуючи діагностичні методики вивчення соціально-психологічного клімату в сім'ї.

На батьківських зборах зустрічаються дві сторони – педагоги й батьки – для того, щоб вислухати один одного й обговорити основні проблеми третьої, головної сторони – дітей. Учитель має стати у цій справі головним консультантом, порадником.

При проведенні батьківських зборів необхідно дотримуватися рекомендацій:

• батьківські збори мають інформувати батьків, а не констатувати помилки і невдачі дітей у навчанні;
• тема зборів обумовлюється цільовими орієнтирами життєдіяльності класного колективу;
• збори повинні мати як теоретичний, так і практичний характер: аналіз ситуацій, тренінги, дискусії тощо;
• батьки мають бути впевненими в тому, що нетактовних розмов не буде.

 Є багато варіантів проведення батьківських зборів. Тематика і методика зборів мають враховувати закономірності розвитку особистості школяра, рівень освіченості і зацікавленості батьків, завдання виховання, що стоять перед школою.

Поточні батьківські збори – це збори із традиційним порядком денним: результати успішності, результати проведених заходів і свят, екскурсій тощо.

Тематичні батьківські збори – це збори, присвячені обговоренню найбільш актуальних тем, в яких  зацікавлена абсолютна більшість батьків. Тематичні батьківські збори, як правило, спрямовані на розширення знань батьків у сфері виховання та розвитку учнів класу.

Підсумкові батьківські збори – це збори, у завдання яких входить підбиття результатів навчально-виховного процесу як засобу розвитку особистості дитини. У ході таких зборів батьки мають можливість оцінити досягнення учнів класу, власної дитини, порівняти минулі результати з тими, яких досягнуто.

Підсумкові батьківські збори можна проводити в різній формі (традиційній чи інноваційній), залежно від теми й мети самих зборів.

Обрана для обговорення тема  визначається особливостями перебігу процесів навчання та виховання, рівнем формування педагогічної культури та кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у вигляді лекцій або доповідей класовода, вчителів-предметників, психолога; виступів самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залученням учнів, показом їхніх колективних робіт і художньої самодіяльності, демонстрацією кінофільмів. Результативність батьківських зборів великою мірою залежить від продуманості й ретельності підготовчої роботи вчителя та членів батьківського комітету.

Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи інших причин не змогли прийти на збори. Інформацію про батьківські збори, рекомендації, пам’ятки для батьків можна розмістити на сайті школи. Орієнтовна тематика проведення форм роботи з батьками подана в Додатку А.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обговорюють питання, що стосуються всіх батьків.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання певних правил та вимог. До них належать:

•                  використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може викликати образи та відчуженість. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі;
• довіра до виховних можливостей батьків. Якщо вони пропонують власний план дій, треба цей план прийняти та зробити все можливе для його реалізації;
• такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Якою б не здавалася сім'я, вчитель повинен відчути «болючі точки» батьків та уникати їх. Інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;
• життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості.

Переваги від постійного спілкування отримують усі: вчителі, діти й батьки. Особливо важливе воно для дітей, які бачать дорослих, важливих у їхньому житті, які співпрацюють. Це зміцнює їхнє відчуття впевненості й безпеки.

 

1.2. Застосування інтерактивних та інноваційних форм співпраці

Найбільш ефективною формою колективної роботи з сім’єю є батьківські збори. Добре підготовлені і проведені збори сприяють створенню єдиного колективу вчителів і батьків, направлення його на розв’язання конкретних проблем життя і виховання дітей.

Формальні, нецікаві класні чи шкільні збори відбивають бажання батьків відвідувати навчальний заклад. Тому важливо використовувати творчий підхід при організації зустрічей з батьками. Залучати їх до підготовки і проведення свят, виховних годин тощо. Все це сприяє кращому взаєморозумінню між вчителями, батьками і учнями. Корисним у даному випадку є використання інтерактивних технологій у роботі з батьками.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них: створення комфортних умов навчання і виховання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Тому доцільно проводити спільні заходи для батьків, учнів, вчителів, з  використанням інтерактивних форм роботи. Використання інтерактивних технологій – це засіб для досягнення такої атмосфери при спілкуванні з батьками, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає змогу вирішити певні проблеми та розв’язати певні завдання.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій у роботі з батьками учителю варто дотримуватись певних вимог:

• провести попередню підготовчу роботу з батьками: анкетування, тестування, опитування, надання певної літератури для опрацювання тощо;

• глибоко вивчити та продумати матеріал: тексти, ситуації, завдання для груп тощо;
• старанно спланувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання і можливі відповіді;
• ретельно продумати відбір таких інтерактивних форм

роботи, які б дали батькам «ключ» до освоєння теми;

• під час виконання інтерактивних вправ дати батькам час подумати над завданням, при потребі консультувати учасників;
• дуже важливо провести спокійне, глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;
• коригування неточних відповідей та дій проводити лише у формі пропозиції;
• використовувати матеріали,  отримані під час використання інтерактивних форм роботи, для створення системи у подальшій роботі з батьками класу, школи.

Під час інтерактивного навчання батьки вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати продумані рішення. Доцільно наголосити, що досить продуктивною інтерактивною формою роботи з батьками є робота в групах. ЇЇ варто організовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного обговорення.

Розглянемо деякі форми інтерактивної роботи з батьками.

Батьківські збори-гра проводяться у формі аукціону. У якості лотів – корисні поради батьків з теми зустрічі. Кожна рекомендація оцінюється іншими батьками за допомогою фішок. Поради, які отримали максимальну кількість фішок, розміщуються на стенді, присвяченому взаємодії сім'ї і школи.

 Збори у ігровій формі можна проводити спільно з дітьми, на такому заході можуть презентуватися підготовлені учнями спектаклі, постановки, програми. Ігрова взаємодія батьків та дітей у різних видах діяльності дарує цінний досвід партнерських відносин.

            Батьківські збори-презентація. Багато сімей будуть раді презентувати свої традиції, вміння, досягнення. Батьківські збори можуть стати чудовим майданчиком для таких презентацій та обміну досвідом у питаннях виховання дітей. Дана форма шкільних зборів спонукає батьків до аналізу власних досягнень і невдач, співвідношенню їх з тими способами і виховними прийомами, які ефективно використовують інші батьки.

Виїзні батьківські збори (у формі екскурсії або походу). Така форма сприяє згуртуванню батьківського колективу класу, допомагає класному керівнику та батькам краще зрозуміти одне одного та стати партнерами у питанні навчання та виховання дитини.

Батьківські тренінги – це досить ефективна активна форма роботи з батьками, які усвідомлюють наявні проблеми родини, прагнуть змінити стиль взаємодії, зробити її більш відкритою  і розуміють необхідність набуття нових знань і вмінь у вихованні власної дитини. Бажано, щоб у батьківських тренінгах брали участь обоє батьків. Від цього ефективність тренінгу підвищується, і результати не змусять на себе чекати. Батьківські тренінги будуть результативними за умови активності та регулярності. Тренінг проводиться з групою у складі 12-15 осіб. Щоб він мав кінцевий позитивний результат,  повинен містити п’ять-вісім занять. Зазвичай проводиться шкільним психологом або вчителем, який володіє тренінговою методикою.  (Додаток Б)

Батьківські читання – це форма роботи з батьками, що дає можливість не тільки слухати педагогів, а й самим вивчати літературу з проблеми.

Батьківські читання можна організовувати вже на перших у році зборах. Батьки визначають питання педагогіки і психології, що їх найбільше хвилюють. Учитель збирає інформацію та аналізує її. За допомогою шкільного бібліотекаря визначає книги, у яких можна отримати відповідь на поставлене батьками запитання. Батьки читають книги і через певний проміжок часу беруть участь у батьківських читаннях за книгами, які прочитали. Особливістю таких заходів є те, що, аналізуючи педагогічну проблему, батьки можуть висловлювати власне розуміння питання, полемізувати з іншими батьками з питань, відстоювати власні переконання. Батьківські читання допомагають багатьом батькам переглянути свої погляди на виховання, ознайомитися з традиціями виховання дітей в інших сім’ях, інакше поглянути на свою дитину і своє ставлення до неї.

Батьківські читання – це можливість ознайомлення батьків із цікавою дитячою літературою, новинами.

Батьківські вечори – це форма роботи, яка прекрасно згуртовує батьківський колектив: такі вечори проводяться в класі 1-2 рази на рік в присутності дітей або без них. Батьківський вечір – це хороша нагода для класного керівника знайти однодумців і помічників у вихованні дітей та у формуванні класного колективу.

Переваги використання інтерактивних технологій у роботі з батьками:

• створення атмосфери співробітництва, творчої взаємодії;
• вивчення суперечливих питань за допомогою критичного аналізу різних поглядів;
• моделювання  реальних  життєвих  ситуацій,  спільне  вирішення  проблем виховання та навчання дітей;
• формування в батьків певних педагогічних умінь та навичок;
• забезпечення  глибокого  вивчення  особливостей  навчання  та  виховання школярів;
• сприяння усвідомленню великої відповідальності становлення особистості дитини;
• надання можливості батькам бути безпосередніми учасниками планування,  організації та проведення навчально-виховного процесу.

Використання інтерактивних форм та методів роботи з батьками у школі проходить через весь навчально-виховний процес. Однак під час використання інтерактивних технологій слід пам’ятати:

• інтерактивні форми роботи повинні використовуватись поряд із традиційними;
• не варто перенасичувати процес педагогізації батьків використанням інтерактивних форм, методів роботи;
• якщо застосування інтерактивних технологій з певним контингентом батьків не дає очікуваних результатів, варто переглянути стратегію їхнього використання.

 Нетрадиційні форми роботи з батьками в умовах Нової української школи

Одним із головних шляхів підвищення ефективності навчання і виховання є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками. Виділимо окремі з них:

День спільних справ – спільна діяльність батьків, дітей, учителів, залучення батьків до освітнього процесу.

 Дерево родоводу – зустрічі представників різних поколінь, роздуми над проблемами виховання, звернення до джерел народної педагогіки, конкурс «Дерево роду».

Творімо добрі справи разом – залучення батьків і учнів до спільної благодійної ярмарки, толоки.

У сімейному колі – анкетування батьків, індивідуальна робота, допомога родинам через консультації, практичні поради, зустрічі з практичним психологом та логопедом.

Вечір великої родини – участь беруть батьки, учні, вчителі: організація відпочинку, ігри тощо; альбом-естафета «Як організувати відпочинок у дітей», досвід організації відпочинку у родині.

 Батьківська школа – організовується у формі клубу; передбачається проведення диспутів, банків ідей, випуски рукописних газет, бесід, добірки літератури, надання практичної допомоги.

Сімейні свята у класі – педагоги об'єднують сім'ї для спільного проведення днів народження дітей, календарних, народних свят.

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, при використанні різних форм роботи вчителю потрібно враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співпраці. Перший крок до співпраці з батьками – це доброзичливе, спокійне, шанобливе спілкування.

 2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль класного керівника та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності.

3. Визнання важливості ролі батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у навчанні та вихованні дитини.

4. Вияв любові, захоплення їхньою дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки учитель виявляє розуміння дитини, симпатію до неї, бачить позитивні та негативні риси.

5. Пошук нових форм співпраці. Вчитель може запропонувати одному з батьків-фахівців виступити на батьківських зборах, дати практичну пораду. Тематику найчастіше підказує саме життя, інтереси і потреби класного колективу.

 

1.3. Наочно-письмові способи організації спільної діяльності

Сучасні форми взаємодії школи із родиною – це способи організації спільної діяльності та спілкування. є Довірливі взаємини між дітьми, батьками і педагогами, об'єднання їх в єдину команду, знаходження спільних шляхів виходу з проблемних ситуацій – основа всіх видів форм взаємодії закладу освіти з родинами.

Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи школи і сім'ї. Вивчення та аналіз методичних рекомендацій О.Коненка, Т.Олексєєнка та інших науковців-практиків дозволяє виділити наочно-письмові форми взаємодії родини з закладом освіти. Коли брак часу або складнощі з розкладом заважають вам зустрітися з батьками особисто, підтримувати контакт з ними вам допоможуть деякі форми письмового спілкування.

Наочні форми роботи з батьками включають підготовку пам'яток, папок-пересувок, матеріалу на стендах, фотовиставок й ін. Наприклад, можна запропонувати для батьків наочний матеріал, на формування пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також варіанти проведення дидактичних ігор з дітьми.

Ящик для пропозицій – це коробка, в яку батьки можуть класти записки зі своїми ідеями та пропозиціями, що дозволяє їм ділитися своїми думками з групою вчителів.

Бюлетень можна випускати раз чи два на місяць, щоб постійно забезпечувати родини інформацією про особливі заходи, зміни в програмі та ін.

Батьківські скриньки – форма роботи, яка дозволяє батькам анонімно звернутися до любого з фахівців закладу освіти з питаннями, які є для них актуальними, а працівник школи своєчасно відреагувати на запит батьків.

Тематичні виставки дозволяють знайомити з актуальними питаннями життя, практики виховання дітей, пропагувати кращий досвід родин, презентувати кращі зразки демонстраційного матеріалу тощо.

Теки-пересувки поєднуються зусилля і вчителів, і батьків; це збірка яскравого інформаційного матеріалу для дітей: «Як поводитися у випадку пожежі», «Правила поведінки на замерзлих водоймищах».

Родинні газети, фотоальбоми. До прикладу, фотовернісаж «Родинний міст», «Тато, мама і я – щаслива сім’я», «Стежки мого дитинства» та ін.

Пам'ятки для батьків: «Вчимо дітей вчитися», «За що не варто карати дитину».

Вітання, запрошення для батьків на зустрічі, збори. Вони повинні бути індивідуальні та передбачати шанобливе звернення до членів родини, повідомлення про час, місце зустрічі, пропозицію взяти активну участь тощо.

Скринька довіри, скринька пропозицій на тему: «Батьки запитують, оцінюють, пропонують».

Батьківська пошта і телефон довіри – це нетрадиційні форми спілкування з родиною. Враховується зайнятість батьків. Члени родини мають можливість у короткій записці звернутися по допомогу до конкретного фахівця. Телефон довіри допомагає батькам анонімно з'ясувати які-небудь важливі для них проблеми, попередити педагогів про помічені незвичайні прояви дітей.

 

1.4. Залучення батьків до освітнього процесу

Одним із суттєвих шляхів успішної співпраці школи й батьків за концепцією Нової української школи є різні способи залучення батьків до освітнього процесу.

Сучасним батькам не вистачає навички допомоги дитині при освоєнні освітніх програм; використання правових знань у галузі освіти (державні освітні стандарти, форми участі батьківської громадськості в життєдіяльності освітньої установи тощо).

На сучасному етапі в роботі з батьками з'являється поняття «залучення батьків» в діяльність освітнього закладу, що має вплив на його функціонування й розвиток. Важливо представляти колектив як єдине ціле, як велику згуртовану родину для формування спільної діяльності  педагогів, батьків та дітей. Це сприяє створенню комфортних умов у родині.  Таким чином, доцільно значну частину виховної роботи організовувати одночасно з дітьми й батьками, а виникаючі проблеми, поставлені завдання вирішувати спільно.

Залучаючи батьків до навчального процесу, вчителі мають розуміти переваги такої співпраці для усіх: учнів, батьків і вчителів.

Переваги для вчителя:

• отримання від батьків додаткової інформації про дітей;
• надання батьками допомоги в організації освітнього середовища, виготовленні навчальних матеріалів;
• надання допомоги батьками у проведенні  екскурсій, під час проєктної діяльності;
• участь батьків у навчальному процесі збільшує їхню повагу до роботи вчителя.

 Таким чином, у навчанні батьків виділяються три напрями: навчання батька як вихователя, навчання батька як помічника вчителя, навчання батька як союзника, партнера.

Наприклад,  помічник учителя у роботі з дітьми – батьки або інші члени родини можуть допомагати вчителю в організації та проведенні навчальних занять, підготовці навчальних матеріалів. Або помічник учителя у роботі з іншими батьками – допомога вчителю у контактуванні з батьками для поширення важливої інформації, ознайомленні нових батьків з особливостями життя класу та ін.

Коли у класі є додаткова доросла людина, у вчителя збільшуються можливості організації роботи в малих групах. Помічник учителя може допомогти у різних видах діяльності – читати книгу, слухати розповіді дітей, допомагати дітям виконувати мистецькі роботи. За рішенням учителя вони можуть надавати допомогу індивідуальним учням.

Дітям дуже подобається бачити власних батьків у ролі вчителів, а для інших дітей – це ще один приклад моделі поведінки дорослих людей. Зважаючи на зайнятість сучасних батьків, учитель може запросити до співпраці інших членів родини – бабусь та дідусів, які часто із задоволенням візьмуть участь у цьому процесі.

Діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Важливо встановити партнерські відносини з сім’єю кожного учня, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів. За нашими спостереженнями, зазвичай, батьки проявляють активну діяльність на першому та другому році навчання дитини в школі, та до кінця четвертого класу їх активність поступово згасає. Вони вважають дитину вже самостійною, яка не потребує батьківської уваги та підтримки. Тому першочерговим завданням нашої школи є необхідність активізації батьківської участі у навчально-виховному процесі, знаходження різних шляхів прояву інтересу батьків до шкільного життя своїх дітей.

 Допомогти організувати таке партнерство допоможе знання принципів і володіння вчителем прийомами встановлення контакту з батьками.

Прийоми залучення батьків до участі в житті класу:

1. Перші збори-знайомство вчитель з батьками, батьків класу між собою.

2. Неформальне спілкування та зустрічі педагогів і батьків. Підтримування контактів. Виділення позитивних сторін дитини і їх підкріплення.

3. Письмові (через Інтернет) форми спілкування (інформація про досягнення дитини, подяки батькам за участь у справах класу і школи  та інше).

4. Телефонні дзвінки в особливих випадках (не з'ясовувати стосунки, а запросити для бесіди).

5. Заохочення відвідування батьками зборів і консультацій.

6. Співробітництво батьків один з одним для надання допомоги і підтримки школи.

7. Різноманітні види участі батьків у житті класу. Створення безлічі ролей для батьків (гість класу, оповідач, екскурсовод по професії, член батьківського комітету, асистент тощо).

8. Вибір самими батьками варіантів співпраці зі школою і класом.

9. Допомога у встановленні співпраці батьків з іншими партнерами: організаціями додаткової освіти, логопедичною службою, юристами, органами соціального захисту, психологами, медичними установами та ін.

10. Проведення для батьків конференцій, консультацій, зустрічей з обговорення успіхів дітей і з проблем сім'ї, виховання, навчання.

11. Взаємозв'язок різних форм роботи з батьками.

12. Забезпечення в роботі з батьками певної послідовності, системи.

Хоча вчителі часто скаржаться на відсутність допомоги і розуміння з боку батьків, вони часто самі не завжди готові до такої співпраці. Це може відбуватися з різних причин: педагоги звикли працювати самостійно і їм складно працювати в команді, разом з іншими дорослими. Іншою причиною може бути брак часу, адже помічника потрібно підготувати – спільно спланувати свої дії, розповісти про свої очікування та вислухати очікування помічника.

Для багатьох учителів робота з помічником буде новим досвідом, а будь-який новий досвід – це вихід із власної зони комфорту.

Проте, присутність і робота помічника вчителя у класі має цілу низку переваг. Список цих переваг нагадуватиме вчителям про користь такої співпраці, а найкращим початком її буде той момент, коли кожен насправді повірить у плідність цієї співпраці.

Важливим чинником успішного залучення батьків в якості помічників учителя є планування. Учителю варто переглянути розклад, щоб з’ясувати, коли саме потрібна буде допомога з боку батьків. Для цього добре пригадати усі моменти шкільного дня – початок дня, коли діти лише заходять до класу, перебування дітей надворі, екскурсії тощо.

Після того, як ви переглянули шкільний день, можете записати можливі способи залучення батьків як помічників учителя. Це можна робити спільно з іншими вчителями. Важливо визначитися: помічник учителя буде працювати з групою дітей чи окремими дітьми, з навчальними приладдями чи матеріалами, під час яких навчальних занять. Обов’язково потрібно запрошувати батьків на екскурсії, у навчальні центри.

 Етапи підготовки батьків як помічників учителя:

• Зазначте, чим батьки можуть допомогти.

• Поділіться своїми очікуваннями.

• Перегляньте разом правила класу.

•Обговоріть важливість дотримання конфіденційності учнівських успіхів і поступу.

 •Складіть перелік завдань для кожного помічника, враховуючи інтереси та навички помічників, потреби вчителя.

• Заохочуйте їхні запитання та відповідайте на них.

 Налагоджені партнерські стосунки вчителів з батьками забезпечують максимальну підтримку дітям, задовольняють їхні потреби, які виникають у процесі розвитку та навчання.

Отже, залучення батьків до виховної роботи сьогодні є важливим напрямком роботи школи, який не тільки згуртовує батьків у єдиний колектив, а й поширює позитивний досвід навчання, сприяє розширенню педагогічних навичок і здібностей батьків та оволодінню різноманітними методами виховної дії, тобто сприяє педагогізації батьків.

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОНЛАЙН – ПАРТНЕРСТВО З БАТЬКАМИ ЯК ВИМОГА СУЧАСНОСТІ

 

2.1.  Сучасні способи зв’язку з батьками

Нині кожен навчальний заклад активно залучає родини своїх учнів до співпраці, визнаючи їх рівноцінними партнерами у відповідальній справі виховання дітей. Розширити можливості спілкування з батьками допоможуть електронні засоби інформування, які є ефективним джерелом отримання інформації. Раніше батьки учнів отримували дані про розвиток та виховання дітей у куточках для батьків – зі стендів, а сьогодні вони віддають перевагу іншим джерелам, які щедро дарує Інтернет.

Перед навчальними закладами стоять завдання щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в роботі з родинами учнів:

1.                Залучати батьків до освітнього процесу.
2.                Надавати можливість отримувати інформацію про розвиток своєї дитини більш зручним способом комунікації.
3.                Пропагувати систему педагогічних знань через використання ІКТ.

Таким чином наш діалог поступово перейшов у площину комп’ютерних та веб-технологій. Перевагами такої комунікації є конфіденційність та адресність інформації, миттєва її доставка, постійний зворотний зв'язок з родинами.

Використання інформаційно – комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі школи – це одна із нових та актуальних проблем у педагогіці. Комп'ютерні технології покликані стати невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищувати його ефективність.

Вчителю необхідно постійно підтримувати зв'язок із батьками своїх учнів. Це повинно бути двостороннє спілкування, з метою ознайомлення з усією важливою інформацією, що стосується шкільного життя дітей і найактуальніших проблем, які виникають у школярів або їх батьків. 

Наведемо приклади сучасних способів зв’язку з батьками учнів.

Шкільний сайт

Одним з  офіційних способів підтримування зв'язку з батьками є передача інформації шляхом розміщення її на сторінках сайту школи. У наш час кожний освітній заклад має свою веб-сторінку. Це відкриває школу для дітей, батьків і в цілому для суспільства.

Цей інформаційний ресурс призначений для надання дітям, їх батькам, педагогам різноманітної інформації про історію закладу, педагогічний колектив, про останні події, що відбулися. Він надає можливість вести діалог з батьками, які цікавляться поведінкою своїх дітей, освітніми програмами і таким чином розширюють педагогічну просвіту наших батьків та членів сімей. Тут можна дізнатися про результати інноваційної діяльності школи, про зміцнення її матеріально-технічної бази. Окрім цього сайт школи або інших освітніх установ може стати для батьків джерелом інформації навчального, методичного або виховного характеру. На цих сторінках батьки можуть отримати інформацію про методи зміцнення здоров’я дітей, їх безпеку, правила поведінки дитини в сім’ї та в суспільстві, корисні поради з навчання і виховання учнів. Телекомунікації дозволяють батькам у реальному режимі часу відстежувати освітньо-корекційний процес своїх дітей, отримувати інформацію про проблеми, що виникають у навчанні і поради, спрямовані на усунення конкретних проблем у взаємодії з педагогом.

Створення і функціонування сайту навчального закладу направлені на вирішення наступних завдань:

• формування цілісного позитивного іміджу навчального закладу;
• удосконалення інформованості батьків про якість освітніх послуг в установі;
• створення умов для взаємодії учасників освітнього процесу, соціальних партнерів навчального закладу;
• здійснення обміну педагогічним досвідом;
• стимулювання творчої активності педагогів.

До переваг спілкування через сайт відносяться такі моменти:

• через сайт можна передавати не тільки текстові повідомлення, але й фото-, відеоматеріали;
• для розміщення запису не потрібно багато часу.

Разом з тим, є і деякі недоліки:

• зазвичай на сайтах розміщується інформація загальношкільного значення;
• вчитель не завжди має доступ до адміністрування сайту;
• не всі батьки регулярно і в обов'язковому порядку переглядають вміст веб-сторінки;
• інформація сайту знаходиться у вільному доступі для кожного, тому можливість особистого спілкування відсутня.

Організація співтовариства у соціальних мережах

Для організації класного співтовариства у соціальних мережах (на базі «Facebook» і т.д.) необхідно створити групу з обмеженим доступом та запропонувати всім батькам зареєструватися у цій спільноті й подати заявку на вступ до групи. Це багатосторонній спосіб зв'язку, оскільки батьки не тільки зможуть бачити повідомлення, які розміщуються учителем, а й коментувати їх, ділитися думкою один з одним.

До його позитивних сторін відноситься:

• розміщуються повідомлення доступні для перегляду всім учасникам групи;
• можна вести дискусію;
• ознайомитися з інформацією, як і написати свою думку можна у будь-який зручний час доби;
• можна викладати відео та фото;
• висока швидкість доставки інформації.

Недоліками можна вважати такі моменти:

• необхідність постійно моніторити записи в групі;
• неофіційний статус такого спілкування;
• відсутність підтвердження того, що всі батьки  своєчасно ознайомилися з повідомленням;
• неможливість обговорювати в групі інформацію особистого характеру, проте це можна зробити шляхом відправки особистого повідомлення.

Мобільні додатки

Схожими характеристиками володіють співтовариства, створені за допомогою мобільних додатків типу Viber, WhatsApp, Telegram і т.п. Для організації такого зв'язку з батьками необхідно запропонувати їм встановити на своїх смартфонах відповідне програмне забезпечення та зареєструвати їх в групі.

Головні переваги:

• даний спосіб надає максимальну оперативність обміну інформацією;
• за допомогою таких програм можна організувати як колективну, так і індивідуальну розсилку повідомлень;
• висока мобільність: використовуючи фотокамеру телефону, можна робити фото або відео і відразу ж викладати його в групі.

Зв'язок за допомогою телефону

Можна підтримувати зв'язок із батьками за допомогою мобільного телефону. Як правило, класний керівник має список номерів батьків кожного учня і в будь-який момент може зв'язатися з ними, особисто зателефонувати. Однак такий спосіб підходить тільки для вирішення найбільш нагальних питань або обговорення дуже особистої інформації.

До недоліків можна віднести такі моменти:

• дзвінок може виявитися несвоєчасним, якщо абонент буде зайнятий на роботі або іншими терміновими справами – в такому випадку інформація може бути сприйнята неадекватно;
• індивідуальний характер зв'язку – обдзвонювати доведеться кожного окремо;
• відсутність можливості колективного спілкування.

За допомогою мобільного телефона можна також організувати смс-розсилку повідомлень. При цьому способі доступний тільки двосторонній зв'язок. Також до недоліків такого способу зв'язку слід віднести дуже обмежений обсяг інформації, що передається.

Батьківський форум

Для організації батьківського форуму буде потрібна наявність спеціального веб-ресурсу. Це може бути і шкільний сайт, і будь-який інший сайт, що має схожу тематичну спрямованість. Зазвичай такі форуми є загальнодоступними і підходять скоріше для обговорення будь-яких невеликих питань, ніж для оперативного обміну інформацією.

Особистий блог учителя

Активно розвивається віртуальний простір. Сьогодні педагоги шкіл володіють навичками роботи з сервісами Google (blogspot), що дозволяє їм створити персональні блоги.

Блог –  це веб-сайт, основний вміст якого записи, що регулярно додаються. Персональний блог – інструмент зміцнення позитивного іміджу педагога. Багато вчителів ведуть свої особисті блоги і паралельно використовують його для зв'язку з батьками, обговорення з ними багатьох питань, які стосуються шкільних проблем. Такий блог може бути створений на особистому, загальношкільному або тематичному сайті.

Як правило, знайти подібні блоги через пошук у браузері досить складно, тому батькам потрібно повідомити адресу посилання та запропонувати стати постійними передплатниками. У такому випадку інформація, розміщена у блозі, буде швидше потрапляти у поле їх зору.

           Блоги, як інструменти навчання, мають три основні переваги:

• наявність автора, який виступає вчителем і може організовувати процес навчання належним чином;
• наявність зворотнього зв’язку між учасниками навчання;
• можливість легко візуалізувати деякі навчальні матеріали.

На блозі можна зберігати посилання та цікаві електронні матеріали, освітні ресурси, упорядковуючи їх за темами (можна створити бібліотеку цікавих сайтів). До того ж,  можна розміщувати й власні педагогічні здобутки: презентації досвіду роботи, дидактичні посібники, фото- і відео матеріали життя класу. Так ви представите всі свої надбання  батькам, дізнаєтесь про їх враження, отримаєте цінні поради.

В умовах дистанційного навчання налагоджується система спілкування через Skype, Zoom, Google Meet - одних з найбільш універсальних засобів зв'язку на даний момент. Ці програми забезпечують:

• миттєвий обмін інформацією;
• груповий відеозв'язок;
• демонстрацію екрану вашого монітора з необхідною інформацією.

Під час використання презентацій уроки стають емоційно забарвленими, привабливими, викликають у дітей живий інтерес, є прекрасним наочним посібником і демонстраційним матеріалом, що сприяє хорошій результативності уроків.

Електронна розсилка

Створена і працює мережа зв’язку школи з батьками засобами електронної пошти, що дозволяє оперативно передавати і приймати інформацію. Для цього батькам необхідно мати особисті поштові скриньки у будь-якій електронній поштовій системі.

Класному керівникові досить один раз ввести в рядок розсилки адреси всіх батьків і надалі листи будуть відправлятися одночасно на всі ящики. При цьому обсяг інформації, яку можна пересилати, дуже великий. Це не лише швидкий і зручний спосіб спілкування з батьками, а й дуже ефективний. Незважаючи на свою зайнятість, перевірити електронну пошту завжди знайдеться час. Дуже важливо, щоб була сформована звичка батьків, як більшості сучасних молодих людей, щоранку розпочинати свій день з перегляду пошти. Це дає змогу завжди оперативно доносити до них потрібну інформацію і так само оперативно отримувати зворотний зв’язок.

Одним з найбільш значущих недоліків є відсутність колективного майданчика для спілкування.

Електронні журнали

В електронних журналах є можливість залишати особисті повідомлення батькам.  Окремі системи інформують батьків за допомогою смс.

До підвищення якості освіти школа рухається, використовуючи загальнодоступні комунікативні можливості та нові технології, усілякі програми для адміністрування, автоматизовані робочі місця директора й заступників, інтерактивні дошки та системи оповіщення батьків. Особливе місце займає «Електронний щоденник» – одна з технологій, за допомогою якої надається оперативний доступ батькам до успішності та відвідуваності школи дитиною. Необхідна інформація приходить батькам SMS-повідомленнями. За свідченням учителів, особливо ефективно впливає таке інтерактивне спілкування школи та родини на відвідуваність, скорочуючи кількість прогулів учнів більш ніж у два з половиною рази. Техніку дітям обдурити набагато складніше.

Вибираючи відповідний спосіб зв'язку з батьками, можна зупинитися на 2-3 варіантах, які забезпечать різні форми спілкування:

• офіційне й неформальне;
• наживо і на відстані;
• колективне та індивідуальне і т.д.

Не рекомендується створювати кілька схожих за своїм потенціалом груп, які дублюватимуть одна одну. Це призведе до плутанини та зниження ефективності від їх використання. Також в даному питанні слід враховувати бажання і можливості батьків, інакше вони просто будуть ігнорувати всі ваші спроби зв'язатися з ними.

 

2.2  Ґаджети у житті підростаючого покоління

Кількість користувачів різноманітних мобільних телефонів та Інтернету щодня невпинно збільшується.   Більшою їх частиною є діти та молодь. Цифрове дитинство та юність – реалії сьогодення. Адже діти нового покоління Z, яке так і називають «digital natives», неначе народилися з програмою для освоєння техніки. Як навчити школярів здоровим відносинам з ґаджетами та чи варто встановлювати заборону на телефони і планшети?

Нас усіх чекає цифрове майбутнє. Тож казати дитині: «Ґаджети — це погано, зведи час перебування в планшеті до мінімуму», як мінімум недоречно. Не навчати сьогодні дітей користуватися ґаджетами й комп'ютерами, означає не розвивати їх. Інша річ, скільки часу дитина проводить, за комп’ютером, заворожено вдивляючись  в екран, і що саме вона там робить. Часто трапляється, що батьки самі пропонують дитині пограти, аби діти не заважали їм виконувати ту чи іншу роботу. Гарний спосіб, якщо натомість нічого іншого не можна запропонувати. Але слід пам'ятати про норми перебування за комп'ютером. Для молодших школярів цей час зводиться до години.

Завдання вчителя спільно з батьками не заборонити, а навчити користуватися цими приладами з користю, запропонувавши цікаву альтернативу комп'ютерним іграм, навчити дитину молодшого шкільного віку використовувати комп’ютер чи планшет не для того, щоб розважатися, а для того, щоб чогось навчитися, дізнатися щось нове. Учитель може правильно підібрати й порадити батькам комп’ютерні ігри, які допоможуть дитині у формуванні певних навичок. Вони розвивають увагу, логічне й абстрактне мислення, швидкість реакції, допомагають навчитися ухвалювати самостійні рішення. Усі дитячі навчальні програми відповідають головному принципу успішного навчання для  молодших школярів: щоб добре вчитися – вчитися треба весело. Зрештою, сучасні діти з більшим задоволенням вчаться читати й писати саме завдяки комп'ютеру.

Зупинимось на видах комп’ютерних ігор:

• Ігри інформації (отримання інформації, навчання, спілкування, вивчення світу).
• Ігри дій (переміщення, перегони, спорт).
• Ігри контролю (командування, управління, розподіл коштів, стратегічні, логічні, економічні, будівельні).

Які з них шкідливі, а які корисні, мають вирішувати батьки, зважаючи на  уподобання дитини. Вчитель, у цьому випадку, може тільки порадити. Одному підходять спокійні пізнавальні ігри, іншому – стратегії, третьому – розподіл коштів. Важливо дотримуватися головного принципу – не грати на шкоду життєво важливим заняттям, таким як сон, їжа й фізична активність.

Батьки часто бояться словосполучення "комп'ютерна залежність". Основна профілактика комп'ютерної залежності – правильне виховання. Важливо не просто обмежувати дітей у їхніх діях, а пояснювати, чому те чи інше захоплення для них небажане. Якщо дитина з малих років засвоїть, що комп'ютер – це лише частина життя, і він не замінює всього іншого –  проблем не буде. Ну й, звичайно, на батьківських зборах або в індивідуальних бесідах учитель радить альтернативу ґаджетам– спільне з сім'єю дозвілля, спорт, творчість, інші захоплення.

Сьогодні є безліч різноманітних платформ та ресурсів для навчання. Учням доступні вони з будь-якого ґаджету, головне мати доступ до мережі Інтернет.  Однією з них є «Вчи.ком.юа» – це міжнародна онлайн платформа, де учні початкової школи усієї України вивчають математику в інтерактивній формі. Усі завдання «Вчи.ком.юа» розроблені професіональними психологами та методистами. Учні самостійно вивчають математику в комфортному для себе темпі з потрібною кількістю повторень та відпрацювань, вирішуючи інтерактивні завдання вдома. У своєму особистому кабінеті вчитель стежить за прогресом кожного учня і всього класу вцілому, точково допомагаючи при виникненні труднощів і даючи, за потреби, консультацію батькам.

Ще одним  ресурсом є онлайновий сервіс LearningApps, який дозволяє як виконувати готові завдання, так і створювати інтерактивні вправи для учнів. Важливо в процес створення вправ залучати як школярів, так і їх батьків, адже це вчить працювати в команді, організовує дослідницьку діяльність, зорієнтовує в індивідуальному пошуку інформації, вчить оцінювати надійність різних інформаційних джерел, створювати власні електронні продукти (малюнки, мультимедійні презентації, електронні моделі).

           Отже, нехай у пріоритеті учнів будуть навчальні ігри та програми, які допоможуть школяру тренувати навички уваги та спілкування. Завантажуйте на пристрій дитини цифрові додатки, розроблені разом з дитячими психологами та педагогами.

Спостерігайте за реакцією дитини на ці додатки: впевніться в тому, що її захопили розвивальні ігри. Тоді ви не будете турбуватися, що час, проведений з планшетом і телефоном, минув даремно.

 

 2.3  Вплив Інтернету на розвиток дитини

Ми живемо в епоху інформаційних технологій, які увійшли у життя кожного з нас. Особливу небезпеку незахищений інформаційний простір приховує для дітей. Інтернет може містити інформацію агресивного чи соціально небезпечного змісту. А надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і залежну поведінку. Для когось Інтернет може бути єдиним джерелом спілкування, але слід враховувати те, що віртуальна реальність ніколи не замінить гармонійних взаємин і повноцінного спілкування між людьми.

Наше завдання як вчителів і батьків – навчити дітей використовувати Інтернет правильно. Так само, як ми вчимо дітей безпеки в реальному житті: на вулиці та дорозі, нам необхідно навчити їх безпечній поведінці у віртуальному житті – в Інтернеті. 

Позитивний вплив комп’ютера та Інтернету на психіку дитини

Якщо вибирати між телевізором і комп'ютером, то комп'ютер, безумовно, краще. Він дозволяє уникнути перемикання з одного каналу на інший, що призводить до розсіювання уваги, зниження здатності до концентрації мислення і переживання. Та й набридливої реклами, перебивання передач, тут немає.

Комп'ютер і Інтернет – доступ до корисної інформації. Рослини з інших континентів, гарні пейзажі, казкові герої, відповіді на складні і хитромудрі дитячі питання –– все це можна знайти в Інтернеті. Будь-яку книгу, фільм, мультфільм можна знайти, якщо гарненько «покопатися» у Всесвітній Мережі. Увага, пам'ять, логіка – все це можна розвивати у дитини, якщо підібрати правильні ігри та завдання.

Володіння клавіатурою – не найпростіша з навичок. Для того щоб натискати по потрібних клавішах, необхідно, щоб дрібна моторика рук добре функціонувала. До речі, це вміння ми отримуємо далеко не при народженні. Друкування на клавіатурі, управління мишкою дозволяють розвивати деякі центри в мозку, що відповідають за дрібну моторику рук.

Комп'ютер надає додаткові можливості для розвитку дитячої творчості. До прикладу, дитина може разом з батьками створити власну книгу з красивою обкладинкою, фотографіями та ілюстраціями. А робота дитини з текстовим редактором легко і ненав'язливо навчає його грамотному письму. Маленький любитель музики разом з батьками може не тільки знайомитися з різними стилями і творами, а й складати мелодії сам, використовуючи спеціальні програми комп'ютерного аранжування.

Скайп або соціальні мережі можна використовувати для спілкування з родичами і друзями, що живуть в інших містах.

Негативний вплив комп'ютера та Інтернету на недосконалу дитячу психіку

Тепер поговоримо про психологічні мінуси появи комп'ютера в житті дитини. Крім порушень, про які попереджають медики, існують ще психологічні небезпеки. Всі вони, зазвичай, відбуваються від тривалого і безконтрольного використання комп'ютера.

Для дитини з її бурхливою фантазією комп'ютерні ігри можуть стати справжньою хворобою. Барвистий світ, перемоги і поразки, цікаві суперники – все це захоплює дитину. Більшість ігор несуть агресивні тенденції – вбивати, знищувати. Граючи, дитина порівнює себе зі своїм персонажем, стає агресивною. Якщо у віртуальному світі можна вбивати, руйнувати, тоді це ж можна робити і в реальності – ось такий висновок формується в дитячому розумі.

Інформація еротичного характеру заполонила Інтернет. Деякі фото і відео навіть дорослим людям якось незручно дивитися. А більшість дітей цілком можуть мати доступ до порносайтів. Дитячий і підлітковий вік – час становлення сексуальності. Порносайти ж пропагують нездорову сексуальність, еротичні взаємини з усіма без розбору. Враховуючи несформовану дитячу психіку, доступність такої інформації може просто погубити сексуальність дитини, змінити все її подальше життя.

Контакти з незнайомими людьми через чати, системи миттєвих повідомлень, електронну пошту. На даний час збільшується кількість людей, які використовують подібні методи знайомств не з добрих намірів, а для того, щоб дізнатися у дитини інформацію особистого характеру про неї та її родину. Оскільки реєстрація в Інтернеті проходить анонімно, часто під виглядом 12-тирічної дівчинки може ховатися 40-річний чоловік. Часто такі особи мають психічні відхилення, що може спричинити моральну шкоду дитині через Інтернет, а, інколи, в приватній зустрічі, і фізичну.

Надання інформації особистого (конфіденційного) характеру. Дитину можуть умовити надати інформацію про себе, таку як ім’я, прізвище, адреса, вік, фотокартка та про членів своєї сім’ї. Навіть якщо подібна інформація запитується джерелом, що заслуговує на довіру (організація, навчальний центр) такі дані мають надаватися дитиною лише за згодою батьків, чи інших дорослих.

Питання, пов’язані з покупками та фінансовими витратами. В мережі Інтернет можна зробити масу приємних онлайн покупок. Тому, дивлячись з кута нашої проблеми, це означає, що дитина може зробити покупку без відома дорослих.

Тож аналізуючи ті проблеми, що створюють реальну небезпеку дитині, що інколи живе у віртуальному світі, можна сформулювати основні правила безпечної роботи в мережі Інтернет для дітей та підлітків:

• не надавати незнайомим особам свої дані та інформацію про близьких та родичів по електронній

пошті, в чатах;

• не відправляти повідомлення непристойного змісту, чи ті, які мають інформацію, що може образити іншу людину;
• не відправляти свою фотокартку чи фотокартки родичів;
• не здійснювати фінансові операції через мережу Інтернет без нагляду дорослих;
• не погоджуватись на зустрічі з незнайомими людьми, чи здійснювати це лише в громадських місцях та в присутності батьків чи когось з дорослих;
• повідомляти батьків, старших друзів у разі отримання інформації, що змусить почуватись некомфортно чи має характер залякування.

Інтернет прийшов у життя наших дітей, ставши невід’ємною частиною найближчого оточення. Те, що для нас, покоління докомп’ютерного дитинства, виглядає інновацією, для сучасних дітей є звичною буденністю. Вони швидко орієнтуються у віртуальному світі, відкривають власні способи використання новітніх можливостей інформаційно-комунікаційних технологій, визначають свої уподобання, розвивають нові потреби. Часто весь  цей світ залишається багато в чому невидимим для дорослих, які не мають стільки часу, щоб пройти тими ж шляхами кіберпростору, якими блукають їх діти.  

Інтернет на сучасному етапі його розвитку часто порівнюють із «диким заходом», в той час, коли спить шериф. В чому ж головні небезпеки Інтернету? Чим віртуальне Інтернет-середовище відрізняється від реального? Від яких небезпек дорослі мають застерегти дитину, як допомогти і навчити себе убезпечувати? Ці питання хвилюють батьків, а відповідно, вчителі мають бути компетентними, адже саме у педагога шукають поради схвильовані мами і тата при зіткненні з невідомими їм кібер-реаліями.  

Однією із найгостріших проблем взаємодії дитини з Інтернетом є небезпека зіткнення з агресивними нападами, які називають кібербулінгом.

Кібербулінг – це переслідування інших осіб з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки ( мобільних телефонів, пейджера). 

Кібербулінг включає в себе такі дії: розсилку повідомлень, листів, відео, фотографій образливого, погрожуючого характеру; розповсюдження особистої інформації (правдивої або неправдивої), яка дискредитує жертву; зйомка бійок, знущань за допомогою сучасних ґаджетів із подальшою демонстрацією таких фото, відео тощо.

Булінг буває фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо), вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад,  про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу) та соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо).

Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні смс-ки, замість стусанів – надсилають повідомлення з погрозами у соціальні мережі, замість насмішок – розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі.

Це явище набирає в Україні все більших обертів, і вже настав час говорити про нього, як про одну з найрозповсюдженіших форм насильства – кібертероризм.

Діти часто не розповідають батькам про такі свої негаразди через страх батьківської заборони використання потрібних їм засобів  зв’язку, і тому залишаються без необхідної підтримки і допомоги. Особливо небезпечною може стати ситуація, коли дитину цькують і в реальному житті, і у віртуальному середовищі. Ще недавно проблема кібербулінгу стосувалася лише старших дітей, сьогодні вона охоплює і молодші класи, адже підвищилася доступність мобільного телефону для дітей, а педагогічних зусиль, спрямованих на підготовку дитячих колективів до конструктивної взаємодії з віртуальним світом, сьогодні явно бракує.

На тлі поширення серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів агресивної, насильницької поведінки та внаслідок технічного прогресу досить серйозною соціальною проблемою є кібернасильство (кібербулінг, кіберхуліганство, кіберагресія). Особливістю цього виду насильства є те, що воно може відбуватися як виключно у віртуальному світі, так і включати в себе ще й насильницькі дії фізичного характеру (наприклад, зйомки бійок, знущань, цькувань з подальшим розміщенням таких фото, відео в мережі Інтернет). Технологічні засоби комунікації стали новітньою «зброєю» для сучасних підлітків і суспільства загалом. Іноді наслідки від кібернасильства можуть бути більш негативні, ніж від реального насильства, тому що у віртуального світу немає кордонів, ні просторових, ні часових.

Явище кібернасильства являє собою акт соціальної жорстокості, агресії онлайн. Маючи спільні риси із традиційним насильством, його кіберверсія становить унікальний феномен, який став предметом вивчення науковців досить недавно: з появою так званого «інформаційного суспільства», де масово використовуються мобільні комунікативні пристрої та мережа Інтернет. Явище кібернасильства серед школярів розглядається у тісній взаємодії з проблемою насильства серед учнів шкіл загалом.

Попередження кібербулінгу:

• поясніть дітям, що при спілкуванні в Інтернеті, вони повинні бути доброзичливими з іншими користувачами, ні в якому разі не писати грубих слів – читати грубості так само неприємно, як і чути;
• навчіть дітей правильно реагувати на образливі слова або дії інших користувачів. Не варто спілкуватися з агресором і тим більше намагатися відповісти йому тим же. Можливо, варто взагалі покинути даний веб-ресурс і видалити звідти свою особисту інформацію, якщо не виходить вирішити проблему мирним шляхом;
• якщо дитина стала жертвою кібербулінгу, допоможіть їй знайти вихід з ситуації – практично на всіх форумах і сайтах є можливість заблокувати кривдника, написати скаргу адміністрації сайту, вимагати видалення сторінки;
• поясніть дітям, що не можна використовувати Мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз;
• намагайтеся стежити за тим, що ваша дитина робить в Інтернеті, а також стежте за її настроєм після користування Мережею.

            Як захиститися від кібербулінгу:

• По-перше, не слід провокувати. Спілкуватися в Інтернеті слід етично і коректно. Якщо хтось починає ображати дитину в Інтернеті – необхідно порекомендувати піти з такого ресурсу і пошукати більш зручний майданчик.
• По-друге, якщо по електронній пошті або іншим е-каналах хтось направляє дитині погрози та образи – найкраще змінити електронні контакти (завести новий e-mail, Skype, ICQ, новий номер мобільного телефону).
• Якщо хтось виклав в Інтернеті сцену кіберприниження дитини, необхідно повідомити про це адміністрацію ресурсу. Навіть при самих довірливих стосунках в родині батьки іноді не можуть вчасно помітити небезпеку, що загрожує дитині і тим більше не завжди знають, як їй запобігти.

 Ось на що слід звертати увагу батькам, щоб вчасно помітити,  що дитина стала жертвою кібербулінгу:

• Неспокійна поведінка. Навіть самий замкнутий школяр буде переживати через те, що відбувається і обов’язково видасть себе своєю поведінкою. Депресія і небажання йти в школу – самі явні ознаки того, що дитина піддається агресії.
• Неприязнь до Інтернету. Якщо дитина любила проводити час в Інтернеті і раптово перестає це робити, слід з’ясувати причину. У дуже рідкісних випадках дітям дійсно набридає проводити час в Мережі. Однак в більшості випадків раптове небажання користуватися Інтернетом пов’язано з проблемами в віртуальному світі.
• Нервозність у разі надходження нової пошти. Негативна реакція дитини на звук листа на електронну пошту повинна насторожити батьків. Якщо дитина регулярно отримує повідомлення, які засмучують його, то поговоріть з нею і обговоріть зміст цих повідомлень.

Буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Натомість не варто звинувачувати школу або батьків жертв у роздмухуванні проблеми, применшувати значущість проблеми. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу – ні в статусі жертви, ні в статусі булера.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.  МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РОБОТИ З БАТЬКАМИ

3.1 Участь світової батьківської спільноти в управлінні школою

Міжнародний досвід роботи з батьками, який стосується дітей, розширюється. Будь-яка зміна режиму роботи школи, введення нових освітніх програм або нових форм оцінювання досягнень школярів є предметом обговорення. Також батькам важливо знати як саме школа забезпечує виконання стандартів освіти, яким є рівень якості навчання. Саме тому в світовій практиці освіти педагогічний персонал й батьки залучаються до реалізації політики школи на етапах оцінки результатів, планування роботи, а також обов'язково – на початку будь-яких нововведень. При цьому важливо залучати батьків до оцінки та обговорення програм розвитку школи тільки в тому випадку, якщо школа має здійснити вибір альтернативних програм розвитку і залучення батьків може вплинути на нього; наявна можливість врахування думки батьків під час ухвалення рішень.

Залучення батьків до оцінки роботи загальноосвітнього навчального закладу та прийняття батьками відповідальності за зміни в її діяльності можна представити у вигляді сходинок. На нижній сходинці батьківська спільнота лише інформується; на середній сходинці – має можливість висловити думку, яка впливає на важливі шкільні рішення; на верхній сходинці – бере участь у формуванні пропозицій таких рішень. Освітні інституції різних країн пропонують батькам різні варіанти такої уявної «ієрархії відповідальності».

На найвищій сходинці, де батьки мають змогу брати участь у важливих рішеннях шкільного життя, у країнах з чіткою громадською позицією та демократичною політичною системою (Англія, Ірландія, США, Австралія) стали звичними управлінські ради в школах. В цих країнах застаріла адміністративна модель школи була повністю трансформована в школу громадського суспільства, що контролює управління навчальним закладом. Подібні органи громадського управління представлені найкращим чином в Німеччині, Австрії, Данії, Італії, Португалії, Іспанії, Франції, Швеції, Бельгії, Норвегії, Греції та Нідерландах.

Форми участі батьківської спільноти в управлінні школою у світовій практиці різноманітні: ради, комітети, комісії, такі органи можуть виконувати функції керування, опікування, сприяння, погодження тощо. Всі ці форми громадського управління можна об'єднати під загальною назвою «Шкільні ради». Крім роботи шкільних рад, досить швидко в практику управління освітою входять батьківські збори (батьківські конференції) в масштабах країни, міста, освітнього округу, мікрорайону та інших територіальних спільнот, в рамках яких можна забезпечити певну рівновагу прав і обов'язків дітей, родин і шкільних працівників.

У Німеччині вплив батьків на навчальний процес та роботу школи є достатньо вагомим – без представника батьків класу школа не вирішить жодного питання. Кожна федеральна земля має свої освітні закони. Законодавством  передбачено, що в державних школах працюють кілька видів органів управління. Крім вчительських конференцій та вчительських рад, обов'язковими є й батьківські конференції, конференції школярів, а також загальні шкільні конференції. Конференції у даному випадку – це збори з ухвалення важливих для навчального процесу рішень. У класах проводяться батьківські збори, на яких обираються представники у батьківський комітет школи. Шкільний комітет делегує своїх представників у батьківські комітети на регіональний, а також на земельний рівні. Представники батьків співпрацюють із земельним Міністерством освіти і представляють інтереси батьків, узагальнюють побажання, пропозиції та представляють думки керівництву загальноосвітнього навчального закладу або спільноті (громаді) на шкільних конференціях (комітетах). Крім того, батьківський комітет має право ініціювати розгляд необхідних, з його точки зору, питань. Керівництво школи повідомляє представників батьків про всі завдання, які мають важливе значення для освітнього процесу. У цілому батьки включені в процеси вирішення школою питань: виховання у школі; вибору підручників чи засобів навчання; визначення постачальників харчових продуктів до їдальні; встановлення правил внутрішнього розпорядку; фінансування, тощо.

 

3.2 Благодійний фонд навчальних закладів. Досвід Польщі

 

У благодійності беруть участь усі зацікавлені батьки, вчителі, а також школярі. Зазвичай фонд підтримує різного роду шкільні свята, ремонт у приміщеннях школи, надає фінансову підтримку окремим школярам, сприяє забезпеченню школи різними навчальними матеріалами. На початку навчального року представники фонду відвідують батьківські збори в класах, де розповідають про свою діяльність. Батьків закликають підтримати фонд, вступити до нього. Вступ прив'язується до благодійних внесків, які збираються раз на рік.

Цікавим є досвід Польщі. Польське законодавство передбачає, що батьки є активними партнерами школи. Згідно польського законодавства 2007 року, батьки учнів можуть впливати на шкільну політику через батьківські ради. В навчальному закладі формується рада батьків школи і президія, до яких обирають по одному представнику від кожного класу. Також обираються секретар і скарбник, який стежить за фінансовими звітами, адже рада батьків має свій бюджет, сформований з благодійних внесків (за можливістю) та «зароблених» на благодійних пікніках коштів, які влаштовують батьки для шкільної спільноти. Кошти витрачаються на не передбачені шкільним бюджетом витрати (купівлю спортивної форми для виступу шкільної збірної, оплату квитка в літній табір для дитини з малозабезпеченої сім'ї, походи в кіно чи театр, а також додаткові гуртки). Ефективна організація роботи батьківських шкільних рад сприяє зниженню рівня відчуження системи освіти від суспільства. Крім того, розвиток громадської участі батьків в управлінні є механізмом і засобом підвищення ефективності і якості шкільної освіти.

Запровадження такої форми управління школою передбачає зростання відповідальності школи за оновлення освіти і її якість. Для цього школи забезпечені повноваженнями в контексті освітньої реформи. При цьому їх підзвітність громадськості (батьківській шкільній раді) ставить їх в більш відповідальну позицію.

 

3.3. Двосторонній зв’язок між сім’єю та школою у різних країнах

Другий рівень впливу та відповідальності батьків передбачає врахування їхньої думки під час формування важливих рішень, і в першу чергу – щодо підвищення ефективності навчання учнів. Дослідження показують, що успішність зростає, коли батьки, учні та вчителі працюють єдиною командою. Двосторонній зв'язок між сім'єю і школою необхідний як для школи, оскільки вчителі отримують більше інформації про потреби дитини і можуть покластися на допомогу батьків, так і для самих батьків, адже поінформованість про діяльність школи та навчання дитини сприяє більш активному та цілеспрямованому розвитку індивідуальності учня. Цей напрям співпраці реалізується на практиці в різних формах. 

У Фінляндії навчальний рік розпочинається в серпні і впродовж першого місяця вчитель зустрічається з батьками кожного учня. За участі дитини вони планують навчальний рік: учитель озвучує вимоги навчального плану, батьки говорять про те, чого хочуть, щоби навчили їхню дитину, учень зазначає, чого він хоче навчитись. Узгоджені очікування коротко фіксують у відповідній картці. До них повертаються наприкінці першого півріччя, аби переглянути, чи в заданому напрямку рухаються, і, за потреби, відкоригувати, і наприкінці навчального року, щоб проаналізувати і зазначити результати. Батьки довіряють школі, довіряють державі, тому вдячні за допомогу і роблять все, що їм радять спеціалісти, від додаткових занять, наприклад, з логопедом, до інклюзивного навчання за підтримки спеціального асистента чи в інклюзивному класі. Кожна дитина знає, що може залишити інклюзивний клас і перейти до звичайного, але для цього потрібно попрацювати й показати, що ти можеш. Ставити питання про соціальний статус та професію батьків вчителям дозволено лише в крайніх випадках, анкетування та опитування подібного типу заборонені.

У Фінляндії вся інформація про дитину (спостереження та рекомендації вчителів, психологів, медиків) викладається в простір єдиного освітнього ресурсу, до якого мають доступ співробітники навчальних закладів та батьки учнів. Якщо учень переходить до іншого навчального закладу – інформація про нього зберігається, і доступна як для батьків, так і для співробітників нового навчального закладу. Отже, немає потреби збирати батьків,  щоб повідомляти про результати навчання дитини. У випадках виникнення проблемних моментів батьки запрошуються на індивідуальні співбесіди для пошуку спільних рішень у найбільш коректній формі.

Переважає форма спільних зборів батьків. Метою цих зустрічей є не вирішення проблемних ситуацій, а демонстрація досягнень учнів. Це учнівські концерти, презентація учнівських проектів, спортивні змагання (спорт є важливою й популярною ланкою фінської освіти), тощо.

           У Фінляндії не лише освіта є безкоштовною, але й усе пов’язане з навчальним процесом: підручники, канцелярські товари та інші матеріали для навчання, екскурсії та шкільні поїздки, харчування, шкільний транспорт. Окрім того, будь-який збір коштів з батьків заборонений. Батькам замість домашніх завдань рекомендують зводити дітей у музей, галерею, на пікнік, у басейн тощо.

Самостійність і відповідальність – два основні принципи організації навчального процесу в Нідерландах. Школи автономні у виборі навчальних програм та підручників, форм та методів організації навчання, розподілі коштів відповідно до власного бюджету на покращення навчально– методичної та матеріально-технічної бази закладу, доборі педагогічних кадрів та організації підвищення їх кваліфікації. Водночас вони відповідальні перед громадою за якість надання освітніх послуг, тому кожна школа веде аналіз динаміки успішності кожного учня. Кожен із батьків може ознайомитися з річним та перспективним планом роботи школи, який друкується в батьківському бюлетені, брати активну участь у житті школи. Батьки співпрацюють також з установами, які надають послуги з харчування дітей. Школа уважно стежить за успішністю і особистісним зростанням кожного учня, розроблює спеціальні форми інформування батьків про результати навчання дітей, забезпечує зворотній зв'язок.              

Найнижча сходинка ієрархії управління та відповідальності передбачає надання батькам певної актуальної інформації без активного їх залучення до важливих управлінських рішень. Така форма взаємодії найбільш знайома як розповсюджені «батьківські збори», мета яких – донести до загалу батьків важливу, з точки зору представника школи (директора, класного керівника, психолога) інформацію.

У Британії школи підключилися до інформаційної системи, що дозволила батькам одержувати в SMS, по голосовій та електронній пошті інформацію про шкільну діяльність своїх дітей. 

Потім подібні системи були успішно протестовані в Уельсі та Ірландії. На думку керівництва шкіл, впровадження електронних інформаційних систем стало необхідним тому, що записи в щоденниках і листи батькам - це застарілий і неефективний спосіб спілкування. І самі батьки поставилися до них з великим ентузіазмом. Постійно одержуючи інформацію про те, де знаходиться дитина, вони можуть уберегти її від негативного впливу вулиці.

На початку 2005 року міністр освіти Шотландії Питер Пікок оголосив, що вводить в школах новий метод боротьби з прогулами. Інформаційна система була встановлена ​​більш ніж у половині шотландських шкіл. «Учні, які не ходять в школу, платять за це високу ціну. Погіршуючи свої шкільні результати, вони тим самим ставлять під сумнів майбутню кар'єру й втрачають багато життєвих шансів. Все це змусило нас активно впроваджувати шкільну інформаційну програму», - наголошував Питер Пікок.

Для обговорень домашніх завдань чи планів батьки і вчителі Естонії створюють чати. Батьки можуть попередити вчителя про заплановану відсутність дитини у школі або зробити це може навіть сам учень, просто відмітивши певний день в календарі. Щоправда, якщо таких «запланованих прогулів» буде більше 4 поспіль, батьки отримують про це сповіщення в електронному вигляді.

Фінансова стимуляція батьків до виховання дитини у Латвії отримала назву «Електронний клас». Є в ній і своя, національна особливість. У цій країні батьки учнів-двієчників платять за послуги більше, ніж інші, тому оплата встановлюється по кількості вхідних повідомлень. Тобто чим більше зауважень отримала дитина, тим більше доведеться заплатити його батькам.

У Сполучених Штатах Америки набули визнання й довели своє практичне значення форми і методи діяльності школи щодо надання допомоги батькам у вихованні своїх дітей. На рівні початкової школи до них належать:

• фінансування та організація навчальних майстер-класів для батьків за темами, що пропонуються самими батьками, у зручний для більшості з них час. Для цього на початку кожного навчального року проводиться анкетування батьків для отримання всієї необхідної інформації, її обробка та аналіз;
• забезпечення батьків інформацією з проблем розвитку дитини та створення сприятливих для неї умов навчання;
• організація для батьків спеціального прокату книг, відеофільмів, компакт-дисків  з питань розвитку навичок та вмінь правильного виховання дитини, а також підготовчих матеріалів, необхідних для проведення майстер-класів;
• проведення досліджень з метою з'ясування потреб сімей та наявних проблем; 
• створення консультативного сімейного центру або інформування сімей про наявність у громаді інших джерел надання необхідної консультативної допомоги; 
• організація спеціальних сімейних спільнот, які мають спільні специфічні інтереси або проблеми (спілка сімей з дітьми-інвалідами або спілка сімей, які відчувають мовні проблеми);
• під час підготовки до нового навчального року вчителі або спеціальні координатори розсилають батькам своїх учнів та їх роботодавцям спеціальні листи-запрошення до співпраці, інформаційні пакети;

• учителі школи запрошують родини учнів на уроки для того, щоб вони самі розповідали про себе, традиції своєї сім'ї або нації, про те, чого вони очікують від навчання дитини в школі;
• учителі практикують таку форму роботи, як спеціальне домашнє завдання для батьків: протягом першого навчального місяця вони мають написати твір про свою дитину на тему «Мільйон слів або менше...», в якому охарактеризувати звички дитини, її інтереси, захоплення, улюблених друзів, книги та ігри, сімейні традиції;
• батьківсько-вчительські конференції або збори, особисте спілкування вчителів з батьками або представниками громади (визначення для кожного вчителя спеціального часу, так званих «офісних годин»), письмове спілкування, коли вчителі надсилають батькам письмові повідомлення або записки.

Сьогодні доволі ефективними засобами спілкування стають електронна і голосова пошта, електронні дошки оголошень та інші засоби комунікації. Наприклад, комп'ютерна програма «Hello, School...» дає вчителям змогу щодня залишати звукові повідомлення для батьків у спеціальній базі даних. Використовуючи звичайний телефон або Інтернет, батьки можуть отримувати інформацію про життя і діяльності дитини в школі, не виходячи з дому чи офісу. Вони завжди мають можливість проконтролювати виконання дитиною домашніх завдань, перевірити її оцінки, поспілкуватися з учителями та адміністрацією школи.

Заохочення батьків до надання дітям можливостей брати участь у програмах додаткової освіти і позакласної пізнавальної та розвивальної діяльності, наприклад, у роботі секцій, гуртків, дитячих громадських організацій. Організаційні форми роботи з батьками систематизовано відповідно до мети і завдань взаємодії. 

Відповідно до цілей та завдань батьківських зборів, визначених за окресленими рівнями впливу батьківської спільноти на освітню політику загальноосвітнього навчального закладу, виокремлено питання, які виносяться на загальне обговорення.

Індивідуальні досягнення учнів або індивідуальні складнощі не є предметом розгляду на групових зборах батьків в жодній країні. Може розглядатись проблемна ситуація, яка потребує з’ясування позиції батьків, та при цьому зберігається «право на приватність» кожного учня, батька, родини.

Аналіз досвіду партнерської взаємодії школи з родиною різних країн дозволив зробити ряд висновків. Ключова особливість організації ефективної співпраці шкіл з батьками полягає у використанні адміністрацією та вчителями різноманітних методів моніторингу та діагностики проблем на ранній стадії їх виникнення. Для більш ясного розуміння працівники школи враховують думки і пропозиції  батьків, що забезпечує індивідуалізацію проблеми для кожного класу, кожного вчителя, кожної  родини, а найголовніше – для кожного учня.

 

 

 

 

 

 

                      

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

         У Концепції Нової української школи набуває значення аспект педагогіки партнерства між всіма учасниками освітнього процесу.

Педагогіка співробітництва ґрунтується на принципах гуманізму й творчого підходу до розвитку особистості.

Головним завданням педагогіки партнерства є подолання інертності мислення, перехід на якісно-новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу.

Ці завдання реалізовуються у спільній діяльності учителя й учнів, учителя й батьків, що передбачає взаєморозуміння, єдність інтересів і прагнень з метою особистісного розвитку школярів. Сучасні освітні технології пропонують чимало методик щодо педагогіки співробітництва. Створення сприятливих умов для повноцінної спільної діяльності – основна мета, що покладена в основу методичних рекомендацій.

Для того, щоб партнерство принесло бажаний результат, слід впроваджувати Концепцію НУШ,  вникати в методику кожної з освітніх технологій і використовувати у практиці.

У ході роботи виникають фактори, які перешкоджають реалізації співробітництва:

• зайнятість і високі вимоги батьків;
• брак постійного спілкування;
• малорухливий спосіб життя;
• проведення значної частини часу біля комп’ютерів;
• порушений емоційний стан;
• створення конфліктних ситуацій.

Результати даної співпраці бачаться такими:

• повага до особистості;
• доброзичливість і позитивне ставлення;
• довіра у відносинах;
• діалог – взаємодія – взаємоповага;
• розподілене лідерство (про активність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Завдання педагога: втілювати вище сказані ідеї, використовувати в своїй роботі не тільки стандартні методи організації навчально-виховного процесу, але в більшій мірі виявляти ініціативу, будувати навчання і виховання таким чином, щоб дитина була постійно залучена до спільної діяльності, використовувати цікаві й захоплюючі розповіді, відверту бесіду, показувати особистий приклад, віднаходити спільний пошук рішень, брати участь у благодійних акціях та суспільно-корисних справах.

У багатьох країнах світу використання подібних методик вже стало загально-прийнятою нормою і довело свою ефективність батькам та навчальним закладам різних рівнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Батьківські збори у початкових класах: зміст та методика проведення: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 144с.
2. Батьківські збори / Т. В. Виноградова. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – с. 237.
3. Бугаєць Н.А., Трубавіна І.М. Теорія і практика взаємодії сім’ї та школи. – Х.: ХДПУ, 2001. – 102с.
4. Горбач І.Д., Давискиба В.В., Пащенко М.І. Методика роботи з батьками: Навчальний посібник / Уманськийдержавний педагогічний університет ім. П.Тичини. – К.: Науковийсвіт, 2003. – 55с.
5. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків / І. Литовченко, С. Максименко, С Болтівець [та ін.]. – К.: ТОВ “Видавничий будинок «Аванпост-Прим»”, 2010. – 48 с.
6. Інтерактивні форми роботи з батьками першокласників: Методичний зірник – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 48 с.
7. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Н.М.Бiбiк – К.: ТОВ»Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 206 с.
8. Оржеховська В.М. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології і моделі. – Х.: Видавництво «Точка», 2007. – 192 с.
9. Рибальченко І.М. Взаємодія з батьками / І.М. Рибальченко. – Х. : Основа, 2007. – 208 с. 18.
10. Співпраця вчителя з батьками / О.М. Коберник, Л.К. Мотрич. – К.: Науковийсвіт, 2002. – 86с.
11. Стандарти громадсько-активної школи: залучення батьків: навчально-методичний посібник /Товкало М.Я. Під заг. ред. Даниленко Л.І.,–  К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2014. – 66 с.
12. Стосунки батьків та дітей у сучасній родині та формування педагогічної культури батьків // Позакласний час. – 2011. – №2. – с. 38 – 40
13. Трубавіна І.М. Закордонний досвід соціально-педагогічної роботи з сім’єю// Психолого-педагогічні науки. – 2012. -  № 4 – с.2-4
14. Цуркан Л. Форми роботи з батьками / Людвіга Цуркан // Директор школи. – 2010. - №5. – С.56-59.
15. Чулюк-Заграй О.Трикутник партнерства: педагоги – діти – батьки// Особистість. – 2015. - №15. -  с.9
16. Вільне слово. Безпека дітей в Інтернеті. Андрій Овчаров [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://vilneslovo.com/bezpeka-dіtej-v-іnternetі/
17.  «Класна оцінка» – освітній портал. - [Електронний ресурс]Режимдоступу: http://klasnaocinka.com.ua/uk/article/11-suchasnikh-sposobiv-zvyazku-z-batkami-uchniv.html
18. Освіторія . Як навчити школярів користуватися гаджетами за правилами етикету. Олена Юрченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://osvitoria.media/opinions/yak-navchyty-shkolyariv-korystuvatysya-gadzhetamy-za-pravylamy-etyketu/
19. Освіторія. Як проходять батьківські збори в різних країнах світу. Надія Дризицька. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  https://osvitoria.media/experience/yak-prohodyat-batkivski-zbory-u-riznyh-krayinah/

 

                                       ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Орієнтовні теми батьківських зборів

          1-й клас

1. Ваша дитина стала школярем.

• Інформація для батьків: концепція НУШ .
• Анкетування  батьків.
• Екскурсія школою та шкільним подвір’ям.

2. Першокласники. Які вони?

• Вікові особливості дітей шестирічного віку.
• Взаємини в родині в період адаптації дитини.
• Формування особливостей молодшого школяра.

3. Режим дня першокласника.

• Значення режиму дня у житті дитини.
• Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.
• Чи можливі відхилення від режиму?

4. Один рік провчились, а чого навчились?

• Підсумки навчально-виховної роботи за рік.
• Основні напрями розвитку дитини як творчої особистості.

 

        2-й клас

1. Зміст і організація навчально-виховного процесу у 2 класі.

• Ознайомлення батьків з програмними навчально-виховними завданнями НУШ  для учнів 2 класу.
• Основні вимоги до знань, умінь і навичок учнів.
• Ознайомлення з планом виховної роботи.

2. Умови успішного виховання в сім’ї.

• Сім’я – міцний і дружній колектив.
• Здоровий сімейний мікроклімат.
• Довір’я у вихованні.

3. Ростіть здоровими!

• Фізичне виховання дітей у родині.
• Повноцінне дитяче харчування.
• Родинні спортивні свята.
• Роль сімейного відпочинку у фізичному загартуванні дітей.

4. Підведення підсумків співпраці родини і школи.

• Підсумки навчально-виховної роботи за рік.
• Основні напрямки розвитку дитини як особистості.

 

3-й клас

1. Батьківський авторитет і його роль у виховному процесі.

• Що таке батьківський обов’язок?
• Спілкування з дітьми в родині.
• Обговорення педагогічних ситуацій.

2. Навчіть свою дитину любити Україну!

• Виховання любові та поваги до української мови.
• Культура спілкування дітей з іншими людьми.
• Виховуйте дитину патріотом (пам’ятка для дітей).

3. Допомога може бути різною.

• Створення сприятливих умов для навчання.
• Черговість виконання домашніх завдань.
• Формування у молодших школярів навичок самоконтролю.

4. Родинний міст.

• Підведення підсумків навчального року.
• Поради родинам, як організувати літні канікули дітей.

 

4-й клас

1. Організація співпраці сім’ї та школи у вихованні та навчанні учнів.

• Перелік навчальних предметів, які вивчають у 4 класі.
• Ознайомлення з планом виховної роботи.
• Чи беруть участь діти в обговоренні бюджету сім'ї.

2. Друзі ваших дітей.

• Спілкування батьків з друзями дітей.
• Взаємини між дітьми в класному колективі.
• Обговорення педагогічних ситуацій.

3. Як навчити дитину жити у світі людей?

• Вікові особливості школярів.
• Педагогічний підхід у вирішенні проблем у дітей.

4. Наші діти – випускники початкової школи.

• Підсумки навчально-виховної роботи за чотири роки навчання.
• Знайомство з учителями, які навчатимуть дітей у п’ятому класі.

 

Тематика батьківських вечорів

У світі улюблених казок.

Майбутнє моєї дитини. Яким я його бачу?

Дружба починається з усмішки.

Свята нашої родини.

«Можна» і «не можна» у нашій родині.

Ігри, у які гралися наші дідусі і бабусі.

Найрідніші люди на землі – моя родина.

Май добру звичку – звертайся у родинну скарбничку.

Працею славиться людина..

Тематика консультацій для батьків

Допомога може бути різною. Як  допомогти дитині у виконанні домашніх завдань?

Погана пам'ять у дитини. Як її розвинути?

Єдина дитина в родині. Шляхи подолання труднощів у вихованні.

Покарання дітей. Якими їм бути?

Як навчити дітей планувати майбутню діяльність, доводити справу до кінця.

Сором'язлива дитина. Проблеми сором'язливості та шляхи її подолання.

Стиль сімейних стосунків.

Талановита дитина в родині.

Приятелі дітей – друзі чи вороги?

Три покоління під одним дахом. Проблеми спілкування.

 

Конференція з батьками

1. Запрошені батьки сідають півколом. Після вступного слова ведучого для прослуховування пропонується запис бесід з дітьми класу про тат і мам (діти відповідають на запитання: Що повинен вміти тато? Чому з мамою цікаво у вихідні дні і по вечорах?).
2. Думки психолога, логопеда, вчителя щодо проблем, висловлених батьками в анкетах.
3. Розігрування та аналіз поведінки батьків в різних  життєвих ситуаціях. До прикладу: «Неділя, вечір. Вся родина зібралася біля телевізора і дивиться мультфільм: «Том і Джері» і раптом гасне світло... Не лягати ж спати без казки?» Розкажіть дитині казку «Рукавичка» або «Лисичка та Журавель».

4. Практичне завдання. За п’ять хвилини виготовити іграшку або сувенір для своєї дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

Тренінг для батьків “Два світи”

Мета: усвідомлення різниці між «світом» дитини і дорослого, емоційних переживань, мотивації поведінки; набуття навичок аналізу причин поведінки дитини, з огляду на позицію дитини; ознайомлення з поняттями «прийняття» дитини, особливостями батьків, які приймають і не приймають дитину, впливом негативних установок.

                                     Хід заняття

І. Вправа «Дерево сподівань»

Мета: одержання інформації, що стосується сподівань учасників тренінгу. Учасники на аркушах записують свої очікування від заняття.

Інформаційна частина:  «Особливості дитячого світу».

Ми часто вважаємо, що діти мають нас і навколишній світ розуміти так само, як дорослі, але це – найбільша омана. Діти роблять свої висновки з огляду не тільки на те, що ми їм говоримо, а й на те, що ми при цьому робимо, як поводимося з іншими людьми. Наш особистий приклад часом більше виховує, ніж навчання.

Особливості дитячого світу порівняно зі світом дорослих:

• відсутність сформованих поглядів;
• швидкість перевтілення;
• емоційність;
• висока мінливість;
• необтяженість побутовими турботами;
• відкритість:
• імпульсивність;
• злиття із зовнішнім світом;
• життя реальними подіями;
• повнота співчуття.

Часто батькам здається, що дитина погано поводиться через бажання зробити щось погане навмисно, однак так буває далеко не завжди. В основі будь-якої небажаної негативної поведінки дитини можуть бути:

• вимога впливу або комфорту;
• бажання показати свою владу або демонстративну непокору;
• помста, відплата.

ІІ. Вправа «Думки про права»

Учасники об'єднуються у 2 групи («Діти» і «Батьки»).

Мета кожної групи – скласти список своїх прав. Потім вони по черзі називають ці права один  одному. При цьому кожне право може бути внесене в остаточний список тільки тоді, коли воно прийнято іншою стороною. Кожна сторона може відхилити якесь право або наполягати на його зміні.

Права батьків:

• Давати поради, вказівки.
• Контролювати виконання обов'язків.
• Заохочувати.
• Вибирати разом з дитиною школу, секції, гуртки.
• Захищати свою дитину, піклуватися про неї.
• Отримувати любов, повагу, увагу з боку дитини.
• Карати.
• Любити дитину.
• Мати право на помилку.

Права дітей:

• Приймати або не приймати поради.
• Мати і виражати свою думку, не зважаючи на батьківську.
• Вибирати свій імідж і спосіб дозвілля.
• Отримувати любов і увагу з боку батьків.
• Любити батьків.
• Вибір друзів.
• Помилятися і бути пробаченим.

ІІІ. Інформація про дві території.

«Я маю знати про дитину все...», «У нього (неї) не має бути ніяких таємниць від мене», – так вважають багато батьків. Як бачимо, рівень контролю за дитиною досить високий. З чим це пов'язано?

В період виношування плоду територія дитини цілком належить матері, знаходиться під її контролем. Поява на світ лише трішки змінює ситуацію – за територією дитини (ліжечко, бажання) так само потрібен постійний контроль. Але подальші події розгортаються таким чином, що дитина все частіше й частіше починає виходити з поля зору матері, і, зрештою, метою її розвитку стає самостійність.

Звичайно, цей процес поступовий та індивідуальний, з постійною передачею прав і відповідальності в міру готовності дитини діяти незалежно від матері, однак уся проблема в тому, наскільки батьки готові надати ці права. Іноді на цих «територіях» можуть відбуватися цілі бої – дитині доводиться боротися за відстоювання своєї самостійності, або, навпаки, ситуація «маминого крильця» її дуже влаштовує, зате маму дуже обтяжує соціальна неспроможність дорослої дитини.

ІV. Вправа «Риси моєї дитини»

- Що мене засмучує в моїй дитині?

-  Що мене тішить у моїй дитині?

V. Вправа «Мова прийняття»

Дуже часто говорить про безумовне прийняття дитини у її проявах. Цілком зрозуміло, що це викликає в батьків подив і навіть протест. Усі батьки ставлять перед собою виховну мету: виховати самостійність, відповідальність, навчити дитину акуратності, контролювати свою агресивність.

Часто батьки, які намагаються демонструвати своє безумовне прийняття, не можуть виявити ці риси, і в результаті мають справу з досить егоцентричною особистістю дитини.

Е. Фромм ще в 50-ті рр. писав про важливість як безумовної, так і умовної любові. Так, батьки мають право любити дитину за щось, показуючи їй важливість якихось її ознак. Якщо раніше можна було говорити, що носієм безумовної любові  є мати, а умовної – батько, то зараз кожний з батьків може виконувати обидві ці функції. Хоча в конкретній родині ситуація може складатися по-різному, загалом любов батька все одно більш умовна, а у формуванні ставлення до дитини з боку матері велику роль відіграє її перший досвід спілкування з нею. Саме в перші роки життя дитині необхідна велика любов, її безумовне прийняття, що формує довіру до світу й почуття впевненості в собі. Недарма в багатьох народів дитині до 5-6 років дозволяють багато, а потім настає період навчання соціальних вимог і заборон.

Якщо мати виховує дитину одна, їй доводиться поєднати в собі різні риси. Насправді людина живе у світі, де їй щось подобається, а щось – ні, вона переживає різні почуття й щодо своєї дитини: позитивні і негативні.

Одним з критеріїв діагностики прийняття дитини може стати те, наскільки швидко і легко батьки заповнювали графу «Що мене засмучує в моїй дитині?». Якщо легко вписували  

«-», але важко «+», навряд чи такі батьки приймають свою дитину такою, якою вона є. Однак навіть батьки, які вважають, що приймають свою дитину такою, якою вона є, далеко не завжди можуть показати дитині своє прийняття. Адже його необхідно демонструвати. Саме тому дуже важливо навчитися говорити «мовою прийняття», не використовуючи негативних установок.

Ознаки мови прийняття. Оцінка вчинку, а не особистості, похвала, комплімент, ласкаві слова, підтримка, вираження зацікавленості, порівняння з самим собою, схвалення, згода, позитивні тілесні контакти, посмішка, контакт очей, доброзичливі інтонації, заохочення, вираження своїх почуттів, відображення почуттів дитини.

Ознаки мови неприйняття. Відмова від пояснень, негативна оцінка особистості, зауваження щодо невідповідності батьківським очікуванням, ігнорування, команди, накази, акцентування на невдачі, образа, погрожування, покарання, жорстка міміка, загрозливі пози, негативні інтонації.

VI. Вправа «Дерево підсумків» (на намальованих яблуках батьки записують свої враження від заняття).

Легенда В.Сухомлинського «Хто найкращий майстер на землі»

Це було дуже давно. В одному селі в Україні дівчата і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю усі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мереживо, скатертини, одяг...

У призначений день усі дівчата і жінки прийшли на майдан, принесли безліч цікавих речей. У старих, які повинні були назвати найкращих майстринь, очі розбігалися. Дружини й дочки багатіїв принесли вишиті золотом покривала, тонкі мережані фіранки, на яких були вив'язані дивовижні птахи. Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив. Хоча все це чудово вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А він приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева, приклав жайворонка до губ, і той защебетав, як живий. Усі завмерли, ніхто не поворухнувся. Всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав живий жайворонок, якого привабив спів із землі...

Слова-побажання батькам.

Пам'ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами і тата. Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!